1. Суть менеджменту, співвідношення категорій "управління" і
"менеджмент".
Управління - свідома цілеспрямована діяльність людини за допомогою якої
вона впорядковує і підпорядковує своїм інтересам елементи зовнішнього
середовища: суспільства, живої і неживої природи. Управління в живій
природі - управління біологічними процесами, в неживій - управління
речами. Менеджмент (англ. manage - упрпавляти, лат. manus - рука) -
порцес планування, організації, мотивації і контролю необхідний для
того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. Пітер Дракер
"Управління – особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований
натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу". Оксфордський
словник: Менеджмент – це: спосіб, манера спілкування з людьми; влада і
мистецтво управління; особливого роду вмілість і адміністративні
навички; орган управління, адміністративна одиниця. Менеджмент – це
вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви
поведінки інших людей.
2. Менеджмент як наука та мистецтво .
Поняття “менеджмент” походить від латинського manus – “рука”. Спочатку
воно означало “дбайливо вести господарство” та інше. Це слово вібрало в
себе усі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення
справ і спільної роботи. У широкому розумінні менеджмент – це одночасно
система наукових знань, мистецтва та досвіду втіленних в діяльності
професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом
використаня праці, інтилекту та мотивів поведінки інших людей. У
вузькому прагматичному плані сутність менеджменту краще за все
сприймається через системний підхід. Робота менеджерів в організації
полягає в тому, аби поєднати та скоординувати використання усіх “входів”
в організацію для досягнення цілей (певних “виходів” з організації).
Тому у вузькому розуміні менеджмент – це процес планування, організації,
лідерування та контролю організаційних ресурсів для результативного
досягнення цілей організації . З означення функції менеджменту логічно
виконуються в певній послідовності , яка і утворює поняття цикл
менеджменту . Складається враження існування циклу менеджменту обумовлює
дискретність процесу управління. Мистецтво менеджера полягає у вмінні
менеджера пристосувати науку управління до особливостей : власного
характеру ; підлеглих; сфери діяльності фірми. Мистецтво як наука це
організація, складна соціально-технічна система, керування якою вимагає
врахування багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Прийняття рішень в
даному випадку – мистецтво, яке базується на знаннях, умінні, інтуіції
та досвіді людей, які керують організацією. Це здатність ефективно
викор-ти накопичений досвід на практиці. М-т як наука має предметом
вивчення ( діяльність з упр-ня) специфічні проблеми, підходи до їх
вирішення. Отже, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а
доповнюють одна одну.
3. Менеджмент як процес і функція, як люди і апарат.
М-т як процес зосереджує увагу на взаємозв’язку окремих управлінських
функцій в просторі і часі. М-т як функція реалізується через виконання
певних управлінських дій, які отримали назву функцій управління,
пов’язана з такими питаннями як склад, зміст всіх видів управлінської
діяльності, а також їх взаємозв’язку в процесі управління. М-т як люди,
апарат безпосередньо пов’язаний з людьми, що створюють апарат
управління, який має ієрархію, повноваження, відповідальність.
4. Складові та види менеджменту
Складові м-ту: теорія керівництва; мистецтво упр-ння; практичний досвід
упр-ння. Види м-ту: загальний; галузевий; функціональний;
організаційний; підприємницький; міжнародний та інші. М-т в часі:
стратегічний і оперативний. Загальний м-т здійснюють всі керівники, що
відповідають за постановку задач і формулювання політики, за питання,
що пов’язані з планув. і орг-єю, контролем і упр-ням підпр-вом. Обсяг
функцій залежить від розміру під-ва. Операційний (виробничий – лише
вир-во товарів) – упр-ка діяльність (нижча ланка упр-ня), що поляг. у
безпосередньому керівництві роботою працівників, виконання операційних
планів, графіків випуску продукції і наданні послуг. Завдання –
створення умов за яких найбільш імовірно досягти цілей організації.
Стратегічні цілі визначають характер діяльності під-ва на великий
проміжок часу і виражають головним чином якісні параметри функціонування
підприємства. Поточні цілі свідчать про кількісні показники діяльності
на певний період часу.
5. Методи, які використовуються в м-ті.
Метод - спосіб здійснення чогось. Дослідження; спостереження
(опитування, анкетування); експертиз; функціонально-вартісний аналіз
(співставлення витрат і споживчої вартості); індукція, дедукція, синтез,
аналіз; порівняння; адміністративні (організаційно - розпорядчі) накази,
законодавча база; економічні (стимулювання); соціально-психологічний.
6. Наукові принципи м-ту.
Принципи м-ту– правила, які відображають вимоги до управління в певних
умовах сусп-го розвитку. (Ксенофан розглядав принципи упр-ня домашнім
господарством) Принцип – вигідне положення. 14 принципів м-ту за Анрі
Файолем: розподіл праці (спеціалізація робіт для ефективного їх
виконання); повноваження і відповідальність; дисципліна (дотримання умов
договору, санкції); єдність керівництва (звіт перед керівником); єдність
розпоряджень (дій) – єдиний план; підпорядкованість власних інтересів
спільному; винагорода; централізація (оптимальне співвідношення
централізації і децентралізації); ієрархія (скалярний
(робоче місце і працівник на ньому); справедливість; стабільність
персоналу (лояльність працівника до організації); ініціатива (працівник
пропонує судження); корпоративний рух (єдність персоналу). Загальні
принципи упр-ня: поєднання демократизму і доцільного економічного
централізму; досягнення високої економічної ефективності будь-якої
діяльності; принцип стимулювання; принцип єдиноначальства в поєднанні з
колегіальністю; принципи науковості; принцип правильної підготовки і
розстановки кадрів.
7.Поняття та класифікація функцій мен-ту.
Функція – обов’язок, діяльність або здатність до діяльності, роль,
власність, задача, компетенція, залежність величини від іншої. Функції
м-ту – види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкту,
зумовлені кооперацією і поділом праці в середині управлінського
персоналу. (Анрі, Файоль) - загальні і специфічні: загальні виділяються
з урахуванням стадій, фаз етапів м-ту (планування, організація,
регулювання і координація, мотивація, облік і контроль); специфічні
виділяються за формою поділу процесу м-ту на складові частини (лінійне
керівництво; технологічна, технічна, економічна підготовка вир-ва;
бухоблік; матеріально-технічне забезпечення і реалізації продукції;
підбір, розтановка, підвищення кваліфікації кадрів і ін.). Крім того ф-ї
є: загальноорганізаційні (використовують керівники п-в та виробничих
підрозділів); спеціалізовані (різними спеціалістами); обслуговуючі (
пов’язані з обліком, звітуванням, здійсненням операцій з діловодства).
За ознаками: згідно об’єкту упр-ня: упр-ня під-вом, підрозділом; за
характером діяльності: економічна, соціальна; за впливом на окремі
стадії виробничого процесу (упр-ня технікою) ресурсами персоналом і
т.д.; за впливом на окремі фактори в-ва (упр-ня кадрами, оплатою,
матеріально-технічним постачанням
.8.Зміст основних функцій менеджменту
Основна фун-ція менеджменту - планування. Передбачає рішення, які цілі і
що потрібно зробити, щоб їх досягти, місія, стратегія, політика,
завдання. Планування - це вид управлінської діяльності, пов’язаний із
складанням планів орг-ї в цілому і на підрозділі функціональних
підсистем відділів і служб. 1 питання: де ми знаходимося (сильні і
слабкі сторони під-ва) 2 - куди ми хочемо рухатися (загрози зовнішнього
середовища, можливості зовн.сер.) 3 - як ми збираємося це робити.
Планування як процес включає: Встановлення цілей і задач, розробку
стратегій, програм, планів для досягнення цілей. Визначення необхідних
ресурсів та їх роз-л по цілям та задачам. Доведення планів до всіх тих,
хто їх повинен виконувати, хто несе відповідальність за їх реал-цію.
Організація - об’єднання людей, матеріальних, фін-х та інших рес-в,
формування управ-ї сис-ми, визначення видів діяльності, необхідних для
реал-ї цілей, розстановка і погодження взаємодії пра-в для заб-ня
досягнення накреслених цілей. Задачами організації є:) Формування
стр-ри організації, а також забезпечення роботи всім необ-м.2)Розподіл
на частини і делегування виконання загальної управлінської задачі шляхом
розподілу відповідальності і повноважень, а також встановлення
взаємозв’язку між різними видами робіт. 3)Створення умов для фор-ня
такої культури всередині орг-ї, яка характеризується високою чуттєвістю
до змін, НТП, єдиних для всіх працівників цінностей. Мотивація - процес
сполнукання працівників до високопродуктивної діяльності, шляхом
використання наявних або створення нових мотивів (матеріальна,моральна,
зміна та збагачення змісту праці). Контроль - управлінська діяльність,
задачою якої є кількісна та якісна хар-ка (оцінка) і облік результатів
роботи організації.Це сис-ма спостереження іперевірки відповідності
функ-ня під-ва встановленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим
планам, програмам і оперативним управ-м рішенням, встановленням
відхилень від прийнятих принципів організації і ведення госп-ня.
Контроль - ел-н зворотнього зв’язку повинен бути: ефект-м, об’єктивним,
дійовим, систематичним, глас-ним. Координація - функція, яка заб-є
безперебійність та безперервність процесу упр-ня. Головна задача:
досяг-ня погодженості в роботі всіх ланок орг-ї, шляхом встановлення
раціональних зв’язків між ними. Бувають документальні дж-ла (накази,
розп-ня) і рез-ти обговорень (засідання, наради) - тому вона носить
вертикальний і гориз-й хар-р. Верт- коор-я -підпорядкування ф-цій одних
компонентів іншим. Завд-ня : орг-я ефек-го зв’язку і збалансування
роботи різних ієрархічних рівнів. Гориз.коор-я - полягає у забезпеченні
спів-ва різних працівників, між якими немає відносин підпорядкування -
погодженість поглядів на якісь спільні завдання. Напрямки: в просторі і
в часі. Коор-я буває: превентивна - завчасне прогнозування проблем,
можливих збоїв у роботі, розробці і здійсненні запобіжних заходів.
регулююча -підтримання певних пропозицій у діяльності суб’єктів
господарювання і встановленні схеми взаємозв’язків кер-в і спеціалістів,
а також для своєчасного виявлення і ліквідації труднощів і небажаних
відхилень від встановленої програми діяльності. стимулююча - постійне
ф-ня сис-ми оцінок, встановлення винагород за дотримання строків
виконання робіт і відсутність істотних відх-нь від календарних графіків
одержання пролд-ї чи надання послуг. З коор-єю пов’язане рег-ня процесу
вир-ва, яке пов’язане із змінами в існуючій орг=ї вир-ва в результаті
впливу об’єктивних факторів. Завдання рег-ня: постійне врахування цих
змін, підтримання і вдосконалення стану впорядкованості управлінського
об’єкту