ПЛАН
Уведення .............................................................................................................2 стор.
Ринок цінних паперів...........................................................................................3 стор.
Класифікація цінних паперів............................................................................4 стор.
Сертифікати............................................................................................4 стор.
Цінні папери грошового ринку...........................................................4 стор.
Капітальні цінні папери...................................................................5 стор.
Облігації................................................................................................6 стор.
Види облігацій...........................................................................7 стор.
Класифікація облігацій у залежності від забезпечення........7 стор.
Особливості деяких видів облігацій.................................8 стор.
Котирування і рейтинг облігацій.................................................9 стор.
Акції.......................................................................................................10 стор.
Вартість акцій..........................................................................14 стор.
Типи акцій...................................................................................14 стор.
Види привілейованих акцій.................................................15 стор.
Інші види цінних паперів.....................................................................16 стор.
Вексель..........................................................................................16 стор.
Передплатні сертифікати (варранты)...........................................16 стор.
Приватизаційні чеки (ваучери)..............................................16 стор.
Учасники ринків цінних паперів.......................................................................16 стор.
Список використовуваної літератури......................................................................18 стор.
УВЕДЕННЯ
Нагромадження грошового капіталу відіграє важливу роль у ринковій економіці. Безпосередньо самому процесу нагромадження грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений чи зроблений, його необхідно розділити на частину яка знову направляється у виробництво, і ту частину, що тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і являє собою зведені кошти підприємств і корпорацій, аккумулируемые на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів.
Виникнення і звертання капіталу, представленого в цінних паперах, тісно пов'язано з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається як би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого боку - його відображення в цінних паперах.
Поява цього різновиду капіталу зв'язано з розвитком потреби в залученні усе більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення і розширення комерційної і виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, тому що покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу в позичку.
Ключовою задачею, що повинний виконувати ринок цінних паперів є насамперед забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами капіталу.
Ринок цінних паперів.
Фондовий ринок є чуйним барометром стану економіки. Нині основними цілями на російському ринку цінних паперів є мети становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку - комерційні банки.
Учасники російського ринку цінних паперів мають загальну задачу - одержання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, прикоторых вона утвориться, і складається структура вітчизняного фондового ринку, однієї з відмітних рис якої стала істотна перевага державних цінних паперів. Крім того, дуже характерно для вітчизняного фондового ринку і те, що основна частина цінних паперів проходить тільки стадію первинного розміщення, майже не звертаючи на вторинному ринку.
Оскільки керувати економікою може тільки той, хто володіє власністю, те і ринок цінних паперів здобуває особливу економічну й історичну значимість.
Як і будь-який інший ринок, РЦБ складається з попиту, пропозиції і їхньої ціни, що врівноважує. Попит створюється компаніями і з деяких пір державою, якою не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Бізнес і уряди виступають на РЦБ чистими позичальниками (більше займають, чим позичають), а чистими кредитором є населення, особистий сектор, у якого по різних причинах доход перевищує суму витрат на поточне споживання й інвестиції в матеріальні активи (головним чином житло).
Роль фондового ринку як інструмента ринкового регулювання повинне розглядатися особливо, оскільки його закономірності дуже складні і неоднозначні і представвляют особливий комерційний інтерес. До того ж дотепер вважається, що виявити ці закономірності з прийнятною точністю практично нереально.
Перш ніж перейти власне до цінних паперів, варто пояснити таке поняття, як фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Фіктивний капітал являє собою суспільні відносини, суть якого складається в його здатності уловлювати деяку частину прибавочної вартості. Историчеки основа виникнення фіктивного капіталу сосояла в обсоблении позичкового капіталу від виробничого й утворенні кредитної системи, а технічний відрив фіктивного капіталу від реального відбувся на базі позички капіталу, у результаті чого в руках власника позичкового капіталу залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець.Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в звертання, і більш того, здатного звертатися відносно незалежно від руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал опосредует процеси концентрації і централізації капіталу, розподіли і перерозподіли прибули, а також перерозподілу национольного доходу через систему державних фінансів.
Класифікація цінних паперів.
Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізиторів майнові права, чи здійснення передача яких можливі тільки при його пред'явленні.
З передачею цінного папера переходять усі засвідчувані нею права в сукупності.
У випадках, передбачених чи законом у встановленому їм порядку, для здійснення і передачі прав, засвідчених цінним папером, досить доказів їхнього закріплення в спеціальному реєстрі (звичайному чи комп'ютеризованому). [ Цивільний кодекс РФ, стаття 142 ]
Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого опосредует наступний розподіл матеріальних цінностей.
У минулому цінні папери існували винятково у фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися типографическим способом на спеціальних паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високим ступенем захищеності від можливих підробок. Останнім часом у зв'язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них стали оформлятися у виді записів у книгах обліку, а також на рахунках, що ведуться на різних носіях інформації, тобто перейшли у фізично невловиму (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, звертаються і погашаються як власне цінні папери, , так і їхні замінники. Об'єкти угод на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку цінних паперів, фондами (у значенні грошові фонди) чи фондовими цінностями.
Сертифікати
У випадку, якщо цінні папери не існують у фізично відчутній чи формі якщо їхні паперові бланки містяться в спеціальні сховища, власнику цінного папера видається документ, що засвідчує його право власності на ту чи іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного папера. Сертифікати цінних паперів на пред'явника можуть випускатися для заміщення собою кілька однорідних цінних паперів (подібно грошовим купюрам різного достоїнства). В останньому випадку сертифікат не обов'язково містить інформацію про власника фондової цінності.
Економічну суть і ринкову форму кожного цінного папера можна одночасно розглядати з різних точок зору, у зв'язку з чим кожен цінний папір має цілий набір характеристик. Це визначає і можливість класифікації цінних паперів по різних ознаках, що звичайно диктується практичними потребами.
Можливо насамперед розділити всі цінні папери на дві великі групи: грошові і капітальні чи фондові цінні папери, тобто ті, котрі звертаються на ринку капіталів, що називають також фінансовим, чи фондовим, ринком.
Цінні папери грошового ринку
-оформляють запозичення грошей - це боргові ЦБ. До них відносяться векселі, депозитні й ощадні сертифікати й інші. Доход по этим ЦБ носить разовий характер і виходить або за рахунок покупки їхній за ціною нижче номінальної вартості, або за рахунок одержання відсотків при їхньому погашенні. Грошові ЦБ, як правило є короткостроковими (з терміном погашення менш одного року).
Грошовими цього папера називають по різних причинах: вони широко використовуються в рамках кредитно-банківської сфери, засобу, отримані від емісії цих цінних паперів, надалі використовуються переважно як традиційні гроші для виробництва поточних чи платежів погашення боргів; деякі з цих цінних паперів використовуються як замінники готівки як засіб платежу: наприклад, комерційні векселі використовують для оплати товару, а урядовими казначейськими векселями можна заплатити федеральні податки.
Грошові зобов'язання, що виражаються грошовими цінними паперами, здебільшого укладаються в термін до 1 року. Доход від покупки і тримання таких цінних паперів носить разовий характер. Форма їх не передбачає спеціальних атрибутів, що є підставою для одержання доходу, наприклад, процентних купонів. У процесі ринкової угоди доход реалізується як різниця між продажною (більш низкою) і загальною ціною грошового документа.
Економічна роль коштовних грошових паперів складається в забезпеченні безперервності кругообігу промислового, комерційного і банківського капіталу, безперебійності бюджетних витрат, у прискоренні процесу реалізації товарів і послуг, тобто в кінцевому рахунку в забезпеченні процесу кожного індивідуального відтворення, що припускає безперервність припливу грошового капіталу до вихідного пункту. Існування таких цінних паперів дозволяє банкам, реалізувати всі, що вивільняються на короткі терміни засобу як капітал. Банківська система, використовуючи перманентну купівлю-продаж казначейських векселів, балансує усі свої активи і пасиви на щоденній основі. Купуючи і продаючи визначену кількість цінних паперів.
У групу капітальних цінних паперів
включають акції, облігації, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, заставні листи і їхні різновиди. Засобу, отримані шляхом емісії і продажу цих цінних паперів, призначені для чи утворення збільшення капіталу продуктивних підприємств, націлених на одержання прибутку, що вони потім поділяться з покупцями (власниками). Ринок капітальних цінних паперів є найважливішою частиною економіки, що функціонує на ринкових принципах: без нього немислиме формування капіталу великого виробництва.
Багато цінних паперів випускаються приватними компаніями і тому одержали назва часток (комерційних). Приватні інструменти фондового ринку є менш надійними в порівнянні з державними, по яких уряд гарантує виконання умов випуску.
Вкладення засобів у приватні фондові інструменти сполучені з багатьма видами рисков. при тім розрізняють наступні їхні види:
- ризик утрати капіталу, вкладеного в цінні папери, що виникає, наприклад, у зв'язку з банкрутством емітента;
- ризик утрати ліквідності, тобто того, що куплений цінний папір не можна буде продати на ринку, не уникнувши при цьому істотних втрат у ціні;
- ринковий ризик, тобто ризик падіння їхньої ціни внаслідок погіршення загальної конъюктуры ринку.
До приватних цінних паперів відносяться як боргові зобов'язання, так і часткові цінні папери (акції). Кожна з зазначених різновидів фондових цінностей має свої специфічні особливості.
Боргові обов'язки
випускаються комерційними організаціями з метою запозичення на фінансовому ринку коштів, необхідних для рішення поточних і перспективних задач, що коштують перед ними. Найбільш розповсюдженою формою приватних боргових зобов'язань є облігації.
Облігації.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджуюча зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).
Облігації можуть випускатися державою, а також приватними компаніями з метою залучення позикового капіталу. Випускаються вони звичайно під заставу визначеного майна. Облігації, забезпечені заставної, дають їх власникам додаткову гарантію по утрати своїх засобів, оскільки заставна надає право власнику облігацій продавати закладене майно у випадку, якщо підприємство не в змозі здійснити належні платежі. Однак існують і беззаставні облігації, що представляють собою боргові зобов'язання, засновані лише на довірі до кредитоспроможності підприємства, але не забезпечені яким - або майном. Випускають такі облігації підприємства зі стійким фінансовим положенням.
Підприємство, що випускає облігації, приймає на себе зобов'язання виплатити відсотки на кожну облігацію, указати місця, у яких облігації і купонні аркуші будуть вручені їхнім власникам, визначити юридичний титул і заставну власність, застрахувати закладену власність проти пожежі й інших можливих утрат; заплатити податки, розкрити інформацію про підприємство і правові підстави його діяльності.
Якщо підприємство не виконує свої зобов'язання перед власниками облігацій, то останні, поряд з довіреним представником, можуть почати деякі дії для того, щоб відновити свої втрати. Так, в угоді про випуск звичайно передбачається можливість дострокового погашення облігацій за вимогою їхніх власників у випадку невиплати відсотків. У зазначеному випадку власники облігацій також можуть одержати право брати участь у виборах облич, керуючих компанією.
Підприємство виплачує відсотки по облігаціях у визначені періоди часу. Тому при продажі облігацій у дні, що не збігаються з днями виплати відсотків, покупець і продавець повинні розділити між собою суму відсотків. Більшість облігацій продається з наростаючими відсотками. При цьому покупці сплачують продавцям крім ринкової вартості облігацій відсотки, що приєднуються за період, що пройшов з моменту їхньої останньої виплати. Самі ж покупці при настанні терміну виплати відсотків одержуютьїх цілком. Таким чином, сума відсотків розподіляється між різними власниками.
Види облігацій.
1. Купонні
чи облігації облігації на пред'явника.
До них додаються спеціальні купони, що повинні відколюватися два рази в рік і представлятися платіжному агенту для виплати відсотків. Фактично купон - своєрідний простий вексель на пред'явника. Ці облігації оборотні, а купон і сертифікат виступають як титул власності. Оскільки ці облігації оформляються на пред'явника, підприємство не реєструє, хто є їхнім власником.
2. Іменні облігації
.
Більшість облігацій реєструються на ім'я їхнього власника, при цьому йому видається іменний сертифікат. Ці облігації не мають купонів, а платежі по відсотках здійснює платіжний агент відповідно до встановленого графіка. При чи продажі обміні іменних облігацій старий сертифікат анулюється і випускається новий - із указівкою нового власника облігацій.
3. "Балансові" облігації.
Цей вид облігацій здобуває усе більше поширення, оскільки їхньому випуску не сполучений з такими формальностями, як видача сертифікатів і тп. : просто всі необхідні дані про облигационеров вводяться в комп'ютер.
Класифікація облігацій у залежності від забезпечення
1. Забезпечення облігації
. Ці облігації мають реальне забезпечення активами. Їх можна розбити на три підтипи:
а) облігації ззаставою майна, що забезпечуються основним капіталом підприємства (її нерухомістю) і іншим речовим майном;
б) облігації заставою фондових паперів, що забезпечуються коштовними паперами, що находялись у власності компанії-емітента, який-небудь іншого підприємства (але не компанії-емітента) - як правило, її чи філії дочірньої компанії;
с) облігації ззаставою устаткування. Такі облігації звичайно випускаються транспортними підприємствами, що як заставне забезпечення використовують, наприклад, транспортні засоби (літаки, локомотиви і тп.).
Зміст заставного забезпечення полягає в тім, що у випадку банкрутства чи компанії її неплатоспроможності власники забезпечених облігацій можуть претендувати на частину майна компанії.
2. Незабезпечені облігації
. Ці облігації не забезпечуються якими-небудь матеріальними активами, вони підкріплюються "сумлінністю компанії-емітента, інакше кажучи - її обіцянкою. У випадку банкрутства компанії власники таких облігацій не можуть претендувати на частину нерухомості. Ці облігації менш надійні, але і на них поширюються переважні права при ліквідації компанії. У зв'язку з тим же ставка відсотка по них більш висока.
3. Інші види облігацій
.
a) Облігації з доходом на прибуток, чи реорганізаційні облігації передбачають виплату відсотків тільки в тому випадку, якщо в підприємства маються істотні надходження, тобто у випадку випуску таких облігацій гарантується погашення її основної суми, а виплата відсотків залежить від рішенняради директорів. Випуск таких облігацій практикується при реорганізації підприємства - як правило, коли їй грозить банкрутство. Часто їх випускають для заміни раніше випущених облігацій зі схвалення облигационеров компанії, що воліють піти на визначений ризик, щоб уникнути небезпеки неотримання капітальної суми.
б) Гарантовані облігації: вони гарантуються не підприємством-емітентом, а іншими компаніями. Найчастіше вони використовуються: транспортними корпораціями, коли емітент надаєякої-небудь компанії своє устаткування, а замість ця компанія виступає гарантом по облігаціях першої фірми, або дочірніми компаніями великих фірм, коли дочірня компанія випускає облігації, а гарантом виступає основне підприємство. Як видно з назви, у випадку неплатоспроможності емітента, усі претензії облигационеров задовольняються гарантом. Найчастіше гарантуються і капітальна сума і відсотки, але бувають випадки,коли гарантією покриваються тільки відсотки.
с) Бескупонные облігації. По них не виплачується регулярного відсотка, однак це не виходить, що вони не при носять доходу. Справа в тім, що при випуску ці облігації продаються здиконтом ( зі знижкою ), а погашаються за номінальною ціною при настанні терміну платежу, причому знижка тим більше, ніж длиннее термін, на який випущені облігації.
Особливості деяких видів облігацій.
1.Багато незабезпечених облігацій можуть бути конвертованими. Це значить, що при випуску облігацій такого роду передбачається право облигационера протягом усього терміну, на який випущені облігації, обміняти їх на звичайні чи привілейовані акції. Конвертованість має свої переваги як для емітента, так і для інвестора.
Важливе значення для власників конвертованих облігацій мають конверсійний коефіцієнт і конверсійна ціна. Конверсійний коефіцієнт показує, яке кількість акцій можна одержати в обмін на таку облігацію. На основі цього коефіцієнта обчислюється конверсійна ціна: номінал облігації поділяється на коефіцієнт і виходить конверсійна ціна.
2. Іноді підприємства, випускаючи облігації, передбачають право затребувати їх (відкликати) до терміну погашення. У цьому випадку встановлюються умови такого зажадання: по чиноміналіз невеликою надбавкою, що зменшується на встановлену процентну величину щороку після випуску. Коли підприємство відзиває облігації, облигационеры зобов'язані повернути свої облігації. Виключення бувають, коли корпорація при випуску облігацій передбачає "факультативне право зажадання" чи "відкличний опціон".
3. Іноді при випуску облігацій передбачається право облигационера на повернення облігацій до настання терміну платежу, при цьому емітент зобов'язаний погасити облігації по номіналі. Звичайно це право передбачається в тому випадку, якщо компанія-емітент залишає за собою право змінювати номінал облігації. Фактично це дає інвестору можливість вибору між новим номіналом і одержанням наявних.
4. В облігаційну угоду може бути включена вимога про те, щоб підприємство-емітент здійснювала регулярні відрахування на спеціальний рахунок, щоб гарантувати погашення облігацій після настання строку платежу. Такий спеціальний фонд одержав назву викупного фонду, чи фонду погашення. Його існування дає визначені гарантії інвесторам, а з іншого боку, рятує підприємство від надмірно великих одноразових витрат при настанні терміну погашення по серії облігацій.
Котирування і рейтинг облігацій.
Облігації мають властивість оборотності, тобто з ними можуть здійснюється операції по купівлі-продажу. Деякі облігації звертаються на біржі, але більшість угод здійснюється на позабіржовому ринку. Торгівля облігаціями звичайно менш інтенсивна, чим операції з акціями.
1. Ціна облігації
. Як і акції, облігації мають номінальну вартість і ринкову ціну.Облігації можуть продаватися за ціною вище номіналу - з надбавкою, чиз премією, чи нижче номіналу - зі знижкою, чиз дисконтом. Ринкова ціна звичайно залежить від їхньої надійності (фінансової стабільності корпорації-емітента) і від ставки відсотка.
Важливою характеристикою облігації як фінансового інструментає її прибутковість. Доход по облігації може бути номінальним (по купонній ставці) і поточним (заснований на поточній ціні облігації).
2. Рейтинг
. Його мають більшість облігацій підприємств,установлювана незалежними фірмами. Облігації, що мають найбільш високий рейтинг,називаються облігаціями &
Варто відзначити, що в сучасній практиці розходження між акціями й облігаціями підприємств поступово стираються. З одного боку, відбувається узаконювання випуску "не голосуючих" акцій, а з іншого боку - з'явилися "голосуючі" облігації. Стиранню цих розходжень також сприяє також емісія конвертованих облігацій і випуск так званих "гібридних фондових паперів". Це явище відбиває у визначеніймері тенденцію зрощування промислового і банківського капіталу.
Акції
Акція
- цінний папір, щосвідчить про внесення паю в капітал акціонерного товариства. Дає її власнику право на присвоєння частини прибули у формі дивіденду.
У сучасному капіталістичному світі основною формою організації бізнесу єчи корпорації акціонерні товариства, що мають значні переваги в порівнянні з іншими формами. Два найбільш важливих з них це - обмежена відповідальність їхніх учасників , що несуть збитки лише в розмірі свого внеску, сильно спрощена процедура передачі прав власності (продаж акцій), а також (і це, напевно, основнаперевага) величезні можливості по мобілізації капіталу через емісію акцій і облігацій, що, у свою чергу, складає основу швидкий і продуктивний рости компанії.
Акціонерні товариства є найбільш зручною формою ділової організації для суб'єктів, що не займаються дрібним бізнесом, у силу цілого ряду причин.
1) акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, у той час як період дії підприємств, заснованих на індивідуальній чи власності товариства за участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їхніх засновників.
2) акціонерні товариства завдяки випуску акцій одержують більш широкі можливості в залученні додаткових засобів у порівнянні з некорпорированным бізнесом.
3) оскільки акції, як правило, мають досить високу ліквідність, їхній набагато простіше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, чим одержати назад частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Акції можна розглядати як одиниці виміру власницьких інтересів членів акціонерного товариства - акціонерів. Власницький інтерес - це обсягправомочий, одержуваних акціонером в обмін на переданий ними акціонерному товариству капітал. Таким чином, акція як об'єкт права власності за своїм характером являє собою категорію прав, а не речей у їхньому тілесному виді. Право власності на акцію це право власності на права, що її власник має.
Акції мають вартість.
Розрізняють різні види вартості
акцій:
1.Номінальна вартість
(номінал) - довільна вартість, установлювана при емісії і відбивана в акціонерному сертифікаті.Номінал практично не зв'язаний з реальною вартістю , і тому останнім часом на заході перестали вказувати на акціях їхній номінал.
2.Балансова вартість
, обчислювальна як частка від розподілу чистих активів корпорації на кількість облямованих і розповсюджених акцій.
3.Ринкова вартість
( продажна ціна акції, курс ) - поточна вартість акції на чи біржі в позабіржовому обороті (приміром, останнє котирування ). Це найбільш важливий вид вартості, оскільки саме вона (а точніше - прогноз її зміни ) відіграє основну роль у звертанні акцій даної корпорації. Але про це трохи пізніше.
Документ, що свідчить про володіння акціями, називається акціонерним сертифікатом. У ньому вказуються дані про емітент, і дані про зареєстрованого чивласникавласниках, номінал (якщо такиймається ), тип і число акцій, що знаходяться у власності власника сертифіката, і відповідні права на голосування.
Права, надані акціонерним товариством своїм акціонерам:
1.Право голосу
.
Більшість звичайних акцій дає їх власнику право голосу на щорічних зборах акціонерів по усіх важливих питаннях діяльності АТ (наприклад, по змінах у статуті АТ, питанням злиттів і придбань, фінансової реорганізації, виборам ради директорів компанії). Тому що велика частина акціонерів не може (чи не хоче) відвідувати зборів, корпорації зобов'язані оформляти доручення, по яких акціонери передають раді директорів АТ право голосувати від їхнього імені на щорічних чи спеціальних зборах.
2. Право на участь у прибутку АТ (на одержання дивідендів).
Акції дають їх власникам на одержання частини прибули компанії у формі дивідендів.
Дивіденди
- це частина прибули корпорації, щорозподіляється середовищу акціонерів у видівизначеноїчастки від вартості їхніх акцій (інакше кажучи, пропорційно числу акцій, що знаходяться у власності). Дивіденди по звичайних акціях виплачуються тільки після сплати всіх податків, відсотків по облігаціях і дивідендів по привілейованих акціях (якщо такі випущені).Звичайно дивіденди виплачують поквартально, але право вирішувати тут надано раді директорів. Потрібно відзначити тут же, що по законодавству РФ АТ вправі взагалі не виплачувати дивіденди по простих акціях, хоча самому АТ це не вигідно, тому що подібні дії з високою імовірністю негативно відіб'ються на курсі його акцій. По привілейованих акціях дивіденди компанія виплатити зобов'язана.Дивіденди виплачуються наявними, у формі майна й у формі акцій самої АТ.
Дивіденди наявними звичайно встановлюються в карбованцях на акцію. Дивіденди у формі майна звичайно являють собою акції дочірніх компаній, але це може бути і продукція самої компанії.
Дивіденди у формі акцій встановлюються у відсотках. Якщо, наприклад, компанія "А" повідомляє дивіденд 10% у формі акцій, то це значить, що власник 100 акцій одержить акціонерний сертифікат на 10 нових акцій (тобто стане власником 110 акцій цієї компанії). З погляду політичної економії дивіденд у формі акцій не може називатися дивідендом, оскільки дивіденд - це частка вже полученой АТ прибули, реально переданої акціонеру. Власне кажучи, видача акцій - це вексель АТ на ще не отриману прибавочну вартість, тобто цей засіб утримання у своєму розпорядженні прибули. Проте в сучасній теорії і практиці ринкової економіки ця форма тлумачиться і застосовується як "дивіденд".Найчастіше ця форма застосовується в сполученні з дивідендами наявними.
Членування акцій на менші акції
- це збільшення кількості випущених акцій, що не волоче за собою зміни сукупної ринкової вартості активів корпорації і відносних часток власників акцій.
3. Переважне право на покупку нових акцій
.
Право, що дає існуючим акціонерам можливість скупити акції нового випуску перш, ніж вони будуть запропоновані іншим обличчям. Ціль цього переважного права в захисті існуючих акціонерів (у першу чергу власників великих пакетів) від "розмивання" пропорційних часток їхньої участі в АТ. Як правило в законодавстві передбачається, що наявність таких прав повинне прямо обмовлятися в статуті суспільства.
При реалізації таких прав акціонер може скупити акції нового випуску в розмірі, пропорційному його фактичноїдолі в капіталі корпорації.
Ці права мають визначену вартість: ціна підписки на новий випуск акцій звичайно нижче ринкової ціни уже випущених акцій; у результаті цього переважні права можуть виступати об'єктом купівлі-продажу.
4. Право при ліквідації (розпуску) корпорації
.
Ліквідація
- це практичні дії АТ по припиненню справ і реалізації майна. Стадія припинення легального існування називається розпуском, а фактичного - ліквідацією. За законом РФ претензії до акціонерного товариства при ліквідації задовольняються нею в наступному порядку: державні претензії (сплата податків і пошлин, розрахунок по державних кредитах), претензії інших кредиторів (комерційних банків, власників векселів і облігацій, і тд.),претензії власників привілейованих акцій, і тільки після цього претензії власників звичайних акцій. Незнання цього положення (чи нерозуміння того, що акціонер є співвласником АТ) у нашій країні останнім часом приводить до конфліктів між засновниками й акціонерами що ліквідувалися АТ.
5. Права на інспекцію (перевірку).
Всі акціонери мають право на перевірку деяких документів і звітностей своїх акціонерних товариств (списку акціонерів, протоколів збор акціонерів, деяких бухгалтерських звітів і тп.).
На початку відкритої підписки компанія повідомляє про загальну кількість акцій, що випускаються нею. У процесі первинного розміщення в обліку відбиваються дві складові частини оголошеної до розміщення суми акцій: продані і нерозміщені акції. Частіше до моменту закінчення підпискивсіоголошені до випуску акції виявляються проданими. Законодавством багатьох країн передбачена можливість цільового використання акцій, що дозволені до випуску, але в силу різних обставин не були розміщені в ході підписки.
1.допускається продаж нерозміщених акцій через деякий час з метою залучення додаткового капіталу.
2.нерозміщеними акціями виплачуються дивіденди по раніше проданих акціях.
3.нерозміщені акції можуть бути продані за пільговими цінами співробітникам акціонерного товариства, що сприяє підвищенню їхньої зацікавленості в результатах роботи своєї компанії.
4.нерозміщені акції обмінюються на раніше випущені оборотні цінні папери (оборотні облігації, оборотні привілейовані акції, варранты й ін.), умовами випуску яких передбачена можливість подібного обміну.
5.нерідко мають місце випадки продажу нерозміщених акцій за фіксованою ціною, що сприяє підвищенню курсу цінних паперів компанії.
Акціонерне товариство може викупити власні акції в їхніх власників по поточній ринковій ціні. Такі акції
іноді називаються казначейськими
. Вони не надають право чи голосу одержання дивідендів. Казначейські акції можуть зі знижкою проти покупної ціни продавати співробітникам акціонерного товариства. Існує кілька причин, по яких акціонерні товариства виявляються зацікавленими в покупці акцій власного випуску.
1.при сприятливій ринковій кон'юнктурі і впевненості в потенціалі компанії покупка власних акцій може виявитися непоганим розміщенням на тривалу перспективу тимчасово вільних засобів.
2.у випадку покупки власних акцій в умовах короткочасного падіння цін на них і наступний продаж при їхньому підвищенні акціонерне товариство може заробити прибуток.
3.придбання на ринку власних акцій практикується як превентивна міра проти скупки компанії третіми обличчями, що намагаються установити контроль на ній.
4.придбання акціонерним товариством великого числа акцій у великих власників може запобігти падіння їхнього курсу.
5.компанії практикують покупку власних акцій для виплати ними дивідендів.
6.акції можуть знадобитися для забезпечення можливості реалізації власниками оборотних облігацій і привілейованих акцій своїх прав на обмін зазначених цінних паперів на звичайні акції.
7.купуючи свої акції, компанія може робити з їх допомогою платежі, що нерідко практикується при скупці невеликих фірм.
8.метою скупки власних акцій може бути прагнення скоротити число цінних паперів, що звертаються на ринку.
Різниця між розміщеними акціями й акціями, придбаними акціонерним товариством, дорівнює сумі акцій, що звертаються поза акціонерним товариством.
Вартість акцій
Існує кілька видів вартості акцій. Серед них виділяються: номінальна вартість, оголошена вартість, бухгалтерська вартість, ринкова вартість.
Номінальна
вартість являє собою вартість, що друкується на бланках акцій. Вона використовується для цілей обліку. У деяких країнах, наприклад у США, акції можуть випускатися без номінальної вартості. У цьому випадку для того щоб провести цінні папери по обліку, використовують так називану оголошену вартість акцій, що відбивається (з'являється) у проспекті емісії.
Бухгалтерська
вартість на відміну від номінальної й оголошеної змінюється рік від року. Вона визначається шляхом відрахування з всіх активів компанії її пасивів і розподілу результату (кількісно рівного власності акціонерів) на загальне число звичайних акцій, що знаходяться в звертанні. Бухгалтерська вартість відображає величину капіталу, що приходиться на одну акцію.
Ринкова
вартість акцій являє собою ту ціну, за якої вони можуть чи купуватися продаватися на ринку. Вона євизначальної для інвестора. Акція коштує стільки, скільки покупець згодний за неї заплатити.
За рішенням зборів акціонерів акції можуть бути розділені чи консолідовані. У випадку роздягнула випущені в звертання акції заміняються декількома іншими з меншим номіналом. При цьому розмір акціонерного капіталу не змінюється. Поділ акцій практикується для того, щоб зробити їхній більш доступними для дрібних вкладників. Якщо ж акції консолідуються, то цінні папери колишніх випусків обмінюються на менше число нових акцій з підвищеним номіналом.
Типи акцій
.
1 Привілейовані акції
Дотепер ще не були розглянуті розходження акцій по типах, хоча деякі їхні особливості вже згадувалися вище. Розрізняють звичайні і привілейовані акції. Як і звичайні акції, привілейовані акції являють собою цінний папір, що вказує на частку участі її власника в корпорації. Від звичайних акцій їх відрізняє наступне:
1.дивіденди на привилигированные акції, як правило, установлюються по фіксованій ставці;
2.вони випускаються з указівкою номіналу і розміру дивіденду в чи відсотках у доларах на акцію;
3.дивіденди по привілейованих акціях виплачується до виплат по звичайних акціях і не залежать від прибутку акціонерного товариства;
4.власники привілейованих акцій мають переважне право на визначенучастку активів акціонерного товариства при її ліквідації;
5.як правило, власники привілейованих акцій не мають переважних прав на покупку акцій нового випуску і права голосу.
Види привілейованих акцій.
1.Кумулятивні привілейовані акції - найпоширеніший тип привілейованих акцій. Передбачається, що будь-якіпричитающися,але не оголошені дивіденди накопичуються і виплачуються по цих акціях до оголошення дивідендів по звичайних акціях.
2.Некумулятивні привілейовані акції. Власники цих акцій утрачають дивіденди за будь-який період, за якийрада директорів не оголосив їхню виплату.
3.Привілейовані акції зчасткою участі дають їх власникам право на одержання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди по звичайних акціях перевищують оголошену суму.
4.Конвертовані привілейовані акції. Ці акції можу бути виміняні на встановлену кількість звичайних акцій по обговореній ставці.
5.Привілейовані акції зкорректируемой ставкою дивідендів. На відміну від привілейованих акцій з фіксованою ставкою дивідендів дивіденди по цих акціях коректуються на основі обліку динаміки процентних ставок по короткострокових державних чи паперах курсу деяких інших інструментів ринку короткострокових капіталів.
6.Відкличні привілейовані акції. Випускаючи ці акції АТ залишає за собою право "відкликати", тобто викупити їх за ціною з надбавкою до номіналу.
Приведені вище характеристики привілейованих акцій можуть комбінуватися.При цьому, якщо АТ випускає кілька класів привілейованих акцій,то вони одержують назву привілейованих акцій класу А, класу B, і тд., причому акції класу А дають їх власникамвеликі привілеї при виплаті дивідендів і при погашенні зобов'язань у випадку ліквідації акціонерного товариства.
Акції, будучи більш ризикованими цінними паперами в порівнянні з борговими зобов'язаннями, як правило, залучають інвесторів можливістю одержання підвищеного доходу, що може складатися із суми дивідендів і приросту капіталу, вкладеного в акції, унаслідок підвищення їхньої ціни. Завдяки підвищеній прибутковості акції звичайно забезпечують кращий захист від інфляції в порівнянні з борговими зобов'язаннями. Тому основним мотивом, що спонукує інвесторів вкладати кошти в акції, є бажання забезпечити приріст грошових вкладень унаслідок підвищення їхньої ціни, а також прагнення одержати підвищені дивіденди.
Економічна роль капітальних цінних паперів багатогранна. Вони дозволяють акумулювати великі капітали з більш дрібних капіталів і заощаджень населення для фінансування реального виробництва. Вони створюють величезну кількість власників, зацікавлених у прибутковості підприємств. Вони додають мобільність капіталу, його швидкої переорієнтації в ті галузі, де він може принести найбільший прибуток. Це інструмент переливу капіталів з галузі в галузь і з підприємства в підприємство. Вони дають можливість тиражування прав власності в їхні переуступки, оформлення боргів і додання їм ліквідної форми.
Інші види цінних паперів.
1. Вексель
:(ньому.Wechsel, буквально - обмін) вид цінного папера, грошове зобов'язання. Безперечний і безумовний борговий документ. Розрізняють простий і перекладний вексель. Передача векселя від одного обличчя іншому оформляється передатним написом - індосаментом. У міжнародній торгівлі а також у внутрішньому обороті капіталістичних країн вексель - один з основних засобів оформлення кредитно-розрахункових відносин.
2. Передплатні сертифікати (варранты).
Це особливий вид цінних паперів, що випускаються разом з чи облігаціями привілейованими акціями і дають їх власнику право на покупку звичайних акцій за обговореною ціною протягом визначеного періоду ( кілька років ). ( НА відміну від переважних прав на покупку акцій нового випуску, передплатний сертифікат передбачає більш високу в порівнянні з поточним курсом ціну на акції, що можуть бути куплені в обговорений у ньому період.) Т.е. право власникапридбативизначена кількість акцій за визначеною ціною. Цей ринковий інструмент дає компаніям можливість знижувати відсоток по облігаціях, що випускаються, шляхом використання як стимулятор втіленої в такімсвідченні привілею на покупку акцій цього підприємства, особливо якщо є підстави сподіватися на збільшення їхнього курсу. Власнику ж цього сертифіката він дає можливість дістати прибуток на курсовій різниці у випадку росту підприємства.
3. Приватизаційні чеки (ваучери).
Ці державні цінні папери були випущені в Росії (аналоги маються й у деяких інших колишніх соцстранах) для опосередкування процесу передачі державної власності в приватні руки, і в той же час надання рівних початкових можливостей усім громадянам країни. Мають обмежений термін дії.
Достоїнства і недоліки конкретної ситуації з приватизацією в Росії,принципи її проведення і тим більше прогнози її результатів виходить за рамки цього реферату.
Учасники ринків цінних паперів: емітенти, інвестори.
Склад учасників ринку цінних паперів залежить від тієїступіні на якийзнаходитьсявиробництво і банківська система, а також які економічні функції держави. Цим визначається спосіб фінансування виробництва і державних витрат. Важливимє також і обсяг нагромадження засобіву населення понад задоволення необхідних поточних потреб. Якщо дрібне виробництво фінансується за рахунок власних нагромаджень і капіталів власників - власників виробництва і банківських кредитів, то велике акціонерне виробництво фінансує свої капітальні витрати майже цілком за рахунок емісії акцій і облігацій. Результатом є відділення власності і фінансування підприємств від самого виробництва. Держава в особі центрального уряду і місцевих органів влади згодом усі в більшому ступені прибігає до запозичення засобів для фінансування бюджетних витрат на додаток до стягування податків, а також в інтервалах між надходженнями податків. Головну масу емітентів акцій складають нефінансові компанії. вони ж випускають середньострокові і довгострокові облігації, призначені як для поповнення їхнього основного капіталу, так і для реалізації різних інвестиційних програм, зв'язаних з розширенням і модернізацією виробництва.
Уряд випускає боргові зобов'язання широкого спектра термінів від казначейських векселів терміном у 3 місяці до облігацій терміном 30, а іноді і 50 років.
Таким чином, емітентами цінних паперів є ті, хто зацікавлений у короткостроковомучидовгостроковому фінансуванні своїх поточних і капітальних витрат і при цьому може довести, що йому як позичальнику, боржнику і підприємцю можна довіряти.
У принципі емітенти цінних паперів можуть самі розмістити (тобто продати) свої зобов'язання у виді цінних паперів. Однак складний механізм емісії в умовах конкуренції, потреба в гарантованому розміщенні цінних паперів вимагає не тільки великих витрат, але і професійних знань, спеціалізації, навичок. Тому емітенти в переважній більшості випадків прибігають до послуг професійних посередників - банків, фінансових брокерів, інвестиційних компаній. Усі вони в даному випадку, як організатори і гаранти, є посередниками на ринку цінних паперів.
Ті, хто вкладає кошти в цінні папери з метою витягу доходу, є інвесторами. На ринку грошових цінних паперів як інвесторів домінують банки, що у той же час як посередники частково розміщають короткострокові папери у своїх клієнтів (наприклад, комерційні банки одних підприємств пропонують іншим підприємствам). На ринку капітальних цінних паперів спостерігається історична еволюція від переваги індивідуальних інвесторів до домінування інституціональних інвесторів. Поява інституціональних інвесторів - важливий етап у розвитку ринку цінних паперів., Виникає можливість надзвичайного розширення кола покупців фінансових інструментів , а відповідно розосередження ризику приміщення засобів у цінні папери.
Приватні особи, як маса, населення починають вкладати кошти в цінні папери лише тоді, коли вони досягають достатньогоступеняособистого багатства, яким потрібно керувати, тобто тримати у формі капіталу - фінансових активів, що приносять доход.
Список використовуваної літератури.
1.Перламутрів В.Л., Липец Ю.Г. " Абетка біржової діяльності» Фінанси N 2 1992р. Москва. Фінанси і статистика. 1992р.
2.Алексєєв М.Ю. «Ринок цінних паперів і його учасників» Бухгалтерський облік N 2 1992р. Москва. Фінанси і статистика. 1992р.
3.М.Астахов «Ринок цінних паперів і його учасників» Москва 1996р.
4.Наталя Семилютина «Деякі види цінних паперів у світовій практиці й у РФ» Фінансова газета N 22 1993р. Москва 1993р.
5.В.И.Колісників «Банківськасправа», Москва 1995р.
6.«Цивільний кодекс РФ», Москва 1995р.
7.А.Амбрамцумов, Ф.Стерликов «1000 термінів ринкової економіки» Москва 1994р.