Методи оптимізації господарства

4. Розрахунок площі складських приміщень

Загальна площа складу складається з:

–корисної площі (площа складу, що використовується безпосередньо під зберігання вантажів);

–оперативної площі (площа складу, що використовується для виконання логістичних операцій – площа приймально-сортувальних, відпускних, зважувальних площадок, проходи, проїзди і т.ін.);

–конструктивної площі (площа колон, перегородок, ліфтів тощо).

Розрахунок загальної площі складських приміщень проводиться або за укрупненими нормативами (метод навантажень) або більш точними методами.

Метод навантажень використовується для розрахунку площ складів загального призначення та на першій стадії проектування складів.

Загальна площа складу за методом навантажень визначається за допомогою такої формули:

, (4.1)

де - загальна площа складу, м2
;

– максимальна норма зберігання вантажів на складі, т.;

- коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів на склад;

- середнє розрахункове навантаження на 1м2
площі складу, т/м2
;

- коефіцієнт використання площі складу.

Максимальна норма зберігання вантажів на складі визначається за формулою

, (4.2)

– річний обсяг надходження на склад i‑го вантажу;

- максимальна норма запасу і-го вантажу, діб;

- кількість найменувань вантажів, що надходять на склад.

Коефіцієнт нерівномірності надходження вантажу на склад визначається за формулою

, (4.3)

де - максимальний добовий обсяг вантажів, що надходять на склад т/д.,

- середньодобовий обсяг вантажів, що надходять на склад, т/д.

Середнє розрахункове навантаження на 1м2
площі складу залежить від характеристики вантажів, що зберігаються та конструктивних особливостей будівлі складу і визначається за довідковими даними.

Коефіцієнт використання площі складу – відношення корисної площі складу до загальної, визначається за довідковими даними. Більш точні методи використовуються при детальному проектуванні.

Задача 1

Визначити розмір площі складу методом навантажень при таких умовах:

Таблиця 4.1 – Вихідні дані для розрахунку задачі 1:

1) За формулою (4.2): Zmax=1916,67т.

2) За формулою (4.1): Sзаг= =328,57м2

Задача 2

Використовуючи точний метод, розрахувати розмір площі складу, необхідної для зберігання круглої сталі та середніх деталей. Для зберігання круглої сталі використовуються вертикальні стійки розміром 2,4х4м та місткістю 34 т.

Для середніх деталей використовують стелажі розміром 2,5х4 м, місткістю – 45т.

Таблиця 4.2 – Вихідні дані для розрахунку задачі 2

Розрахунок площі під стойки для зберігання сталі проводиться за формулою

, (4.4)

де - площа під стійки для зберігання сталі, м2
;

- висота стійки, м;

– довжина стійки, м;

- кількість стійок для зберігання круглої сталі, шт.

Sс=2,4*4*75=720м2
.

Необхідна кількість стійок дорівнює

, (4.5)

де - максимальний запас зберігання круглої сталі, т;

коефіцієнт нерівномірності надходження металу;

- місткість вертикальної стійки, т;

пс
=
стійок

Розрахунок прощі складу, необхідної для зберігання середніх деталей проводиться за формулою

, (4.6)

- площа під стелажі для зберігання середніх деталей, м2
;

- висота стелажа для зберігання середніх деталей, м;

– довжина стелажа для зберігання середніх деталей, м;

- кількість стелажів для зберігання середніх деталей, шт.

Sст
=2,5*4*106=1060 м2
.

Необхідна кількість стелажів дорівнює

, (4.7)

де - максимальний запас зберігання середніх деталей, т.;

- коефіцієнт нерівномірності надходження середніх деталей;

- місткість стелажу, т;

ncт
=стелажів.

Загальна площа визначається за формулою

; (4.8)

Sзаг
=
(720+1060)/0,3=5933,33 м2

5. Визначення оптимальної партії замовлення методом Уілсона

Розмір оптимальної партії замовлення визначається за формулою, яка в теорії управління запасами відома як формула Уілсона. В основу цієї формули покладено гіпотезу про те, що запаси на складах безперервно змінюються від замовленої величини Q
до 0, а потім знову безперервно зростають до Q (при надходженні нового замовлення). Відповідно середній рівень запасів дорівнює Q/2
протягом всього часу, який розглядається.

У зв’язку з тим, що, як правило витрати на збереження одиниці товару виражаються як частка від ціни закупівлі цього товару, витрати на збереження запасів дорівнюватимуть добутку Q/2
і СН
. Тоді повні змінні витрати на утримання запасів протягом планового періоду будуть виражатися, як:

, (5.1)

D
– попит на товар з боку замовника на плановий період, шт.;

L
– витрати на замовлення однієї партії товару (витрати на оформлення документів, транспортування), грн.;

H
– частка витрат на збереження одиниці товару за плановий період (від витрат на придбання одиниці товару);

С
– витрати на придбання одиниці товару, грн/шт.;

Q
– обсяг партії замовлення, шт.

Відповідно перша складова формули визначає розмір витрат на зберігання придбаного товару протягом планового періоду, а друга складова – розмір витрат на транспортування всіх партій товару протягом планового періоду.

Мінімізувати функцію повних змінних витрат на утримання запасів (оптимізувати запаси) можна лише змінюючи розмір партії замовлення. На інші складові формули 5.1 впливати значно важче. Диференціюємо цю функцію відносно Q
та прирівнюємо її похідну до нуля. Вирішуємо одержане рівняння відносно змінної Q
.

Таким чином обсяг замовлення, який відповідає оптимальному значенню величини запасів, дорівнює:

. (5.2)

Необхідно аналітичним та графічним способом визначити оптимальний розмір замовлення.

Таблиця 5.1 – Вихідні дані для розрахунку оптимального розміру замовлення

Розмір партії поставки має бути кратний 100, тому округлимо 1850 до 1900 літрів.

Для визначення обсягу замовлення аналітичним методом підставимо у формулу 5.2 відповідні дані

Q
==850,8≈900

Для визначення оптимального розміру замовлення графічним методом потрібно скласти табл. 5.2. За даними таблиці будується графік як показано на рис. 5.1.

Для визначення оптимального розміру замовлення на графіку потрібно знайти місце перетину кривої витрат на реалізацію замовлення та кривої витрат на зберігання продукції, та визначити значення, що відповідає йому на горизонтальній осі. (Приблизно 900л)

Таблиця 5.2 – Розрахунок оптимальної величини партії замовлення

Рисунок 5.1 – Графік визначення оптимального розміру замовлення

6. Оптимізація величини логістичних витрат за допомогою АВС аналізу

В основі методу використання АВС аналізу лежить припущення, що не всі постачальники характеризуються однаковим впливом на ефективність логістичної системи. У зв’язку з цим вважається, що найбільш доцільною є робота з постачальниками які мають великий обсяг поставок на дане підприємство.

АВС аналіз виконується у такій послідовності:

1) Із даних бухгалтерського або управлінського обліку беруться дані про річний обсяг ресурсів, отриманий підприємством від кожного постачальника.

2) Розміри обсягу записуються у спадній послідовності.

3) Визначається питома вага кожного постачальника у загальному обсязі поставок підприємства.

4) Знаходяться акумульовані значення обсягу поставок ресурсів від окремих постачальників у відсотках.

Класифікація постачальників за групами здійснюється відповідно з наступних критеріїв.

До групи А відносять постачальників, з якими підприємство здійснює приблизно 80% обсягу поставок. До групи Б відносять постачальників, які здійснюють 15% від загального обсягу поставок. До групи С відносять постачальників обсяг поставок яких становить не більше 5% віз загального обсягу поставок. Машинобудівне підприємство здійснює закупівлі сировини та матеріалів у 14 постачальників. За допомогою методу АВС-аналізу потрібно визначити постачальників, більш тісне співробітництво з якими дозволить значно підвищити ефективність логістичної системи. Вихідні дані подані у табл. 6.1.

Таблиця 6.1 – Дані про річний обсяг поставок ресурсів на машинобудівне підприємство, грн

Згідно з рекомендаціями проведемо АВС-аналіз. Результати проведених розрахунків наведено в табл. 6.2.

Таблиця 6.2 – Результати АВС аналізу постачальників машинобудівного підприємства

Проведений аналіз показує, що найбільший внесок у формування загального річного обсягу поставок ресурсів (78,01%) роблять 6 постачальників, які складають групу А.

У групу В увійшло 4 постачальника, на яких припадає 16,41% загального обсягу поставок ресурсів.

У групу С увійшло 4 постачальника річний обсяг поставок ресурсів яких в загальному обсязі становить 5,58%.

Відповідно до результатів проведеного АВС-аналізу потрібно формувати систему взаємовідносин з окремими постачальниками ресурсів.

Робота з постачальниками групи А суттєво впливає на ефективність логістичної системи підприємства. Саме з цією групою постачальників підприємству доцільно постійно співпрацювати з метою покращання результатів логістичної діяльності та зменшення логістичних витрат.

У порівнянні із постачальниками групи А, постачальникам групи Б приділяють менше уваги, але обов’язково слід контролювати своєчасність поставок та рівень цін на аналогічні товари у інших постачальників.

Робота із постачальниками групи С полягає у вдосконаленні та спрощенні процедури оформлення замовлення, координації поставок, визначенні максимально можливого рівня запасу (для зменшення кількості та частоти постачання).

7. Оптимізація розміщення розподільчих центрів

Задача територіального розміщення і формування складської мережі – оптимізаційна задача тому що, з одного боку, будівництво нових та купівля функціонуючих складів та їх експлуатація пов’язана зі значними капіталовкладеннями, а з іншого – потрібно забезпечити поряд з підвищенням рівня обслуговування споживачів зниження видатків обороту за рахунок наближення до своїх клієнтів.

Задачі такого типу розв’язуються за допомогою методу визначення центру ваги матеріальних потоків (в основі цього підходу лежить припущення, що транспортні витрати залежать від відстані та впливу транспортного тарифу). Цей метод дозволяє визначити оптимальне місце розташування одного розподільчого центру. Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки товарів від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача. Обирають варіант, який визначається як центр маси.

Координати центру ваги вантажних потоків, тобто точки у якій може бути розташовано розподільчий склад (Xсклад
,
Yсклад
), визначається за формулами:

; (7.1)

, (7.2)

де – товарооборот і – го
споживача;

, – координати і – го
споживача;

– транспортний тариф для і – го
споживача, чи клієнта;

n
– кількість споживачів.

Умова задачі:Власник торгової бази хоче розташувати гуртовий склад у одному із районів міста, щоб якісно обслуговувати продовольчі магазини. Потрібно знайти координати точки розміщення гуртового складу.

Таблиця 7.1 – Вихідні дані

За допомогою формул 7.1 – 7.2 проводимо розрахунки координат точки розміщення гуртового складу. Результати проміжних розрахунків наведені в табл. 7.2.

Таблиця 7.2 – Результати проміжних розрахунків

Координати точки розміщення гуртового складу в заданій системі координат є такими:

Xсклад =

Yсклад=