SuperCalc

РЕФЕРАТ

на тему:

“
SuperCalc
”

Як уже відомо, електронні таблиці (англ..Spreadsheets)— це програми, що призначені для швидкого і надійного виконання розрахунків у різних галузях людської діяльності: банківській та бухгал­терській, проектній та інженерній, науковій та дослідницькій.

Електронні таблиці можуть обробляти величезні обсяги даних за долі секунди. Саме через це електронні таблиці називають ще табличними процесорами. Завдяки появі цього виду програмно­го забезпечення персональні комп'ютери почали широко засто­совуватися в різних установах. За допомогою електронних таб­лиць можна обчислити витрати і прибутки будь-якого підпри­ємства, скласти плани й графіки роботи, дослідити різні режими ; проходження процесів і обрати найкращі, оптимально розподілити наявні ресурси і багато чого іншого.

Для того щоб користуватися електронною таблицею, не обо­в'язково бути професіоналом у програмуванні. Електронні таб­лиці надають користувачеві зручний інтерфейс, дозволяють об­рати потрібні режими роботи. Завдяки швидкості та надійності розрахунків, з одного боку, і простоті у користуванні, з другого, електронні таблиці здобули нині велику популярність.

Першу електронну таблицю (ЕТ) VisiCalc було створено на початку 80-х років. Відтоді з'явилося багато різних ЕТ. Найві-домішими з-поміж них є Lotus 1-2-3, SuperCalc, Excel, Quattro. У нашій країні широкого розповсюдження набула сім'я елект­ронних таблиць SuperCalc (від англ. Super— понад, Calc від Calculator — обчислювач). У цій главі йтиметься про певні можливості електронної таблиці SuperCalc 4 (SC4) і найпрості­шу роботу користувача з ними.

Запуск SС4. Основні поняття

В Як правило, всі програми електронної таблиці 8С4 знаходяться в каталозі з іменем 8С4 (чи з будь-яким іншимскороченням назви SuperCalc 4) на одному з дисків комп'ютера. За допомогою N0 або команд ОС перейдіть доцього каталога й запустіть на виконання програму, щоміститься у виконуваному файлі sс4.соm.

Після завантаження таблиці до оперативної пам'яті комп'ютера на екрані дисплея з'явиться заставка з пропозицією натиснути клавішу пробілу (або якусь іншу клавішу) для продовження роботи. Після натиснення потрібної клавіші на екрані виникне таке зображення:

Майже весь екран займає зображення невеликої частини елек­тронної таблиці. Внизу екрана знаходиться так звана службова панель, що містить для користувача інформацію про електронну таблицю.

Уся електронна таблиця розбита на стовпчики (англ. Column — стовпчик) і рядки (англ. Row) — рядок), на перетину яких розташовані клітинки (англ. Сеll — клітинка).

Для позначення стовпчиків використовуються літери латинського алфавіту від А до Z і їх дволітерні поєднання від АА до IU. Усього таблиця н

алічує 255 стовпчиків, позначених у такому порядку: А, В, С,..., Z, АА, АВ, АС,..., АZ, ВА, ВВ, ВС,..., ВZ,..., ІА, Ю, ІС,..., IU.

Рядки позначаються числами від 1 до 9999. Для позначення клітинки спочатку записується ім'я стовпчика, а потім номер рядка, на перетину яких ця клітинка знаходиться. Таке позна­чення називається адресою клітинки. Наприклад, клітинка, що має адресу А1 (скорочено — клітинка А1), розташована на пере­тину стовпчика А і 1-го рядка — це ліва верхня клітинка таб­лиці. Клітинка D5 розташована на перетину стовпчика D і 5-го Рядка, а клітинка IU9999 — на перетину стовпчика IU і 9999-го Рядка (це права нижня клітинка таблиці).

Імена стовпчиків зображуються у верхньому рядку екрана а номери рядків — у першому зліва стовпчику екрана.

Після завантаження SС4 на екран виводиться лише 160 кліти­нок з адресами від А1 до Н20 (8 стовпчиків з іменами від А до Н і 20 рядків з номерами від 1 до 20, всього 8 • 20 = 160 клітинок). Клавішами керування курсором можна пересувати таблицю по екрану. Всього таблиця має 255x9999=2549745 клітинок.

Одна з клітинок електронної таблиці вирізнена іншим кольо­ром — підсвічена. Це так звана активна клітинка (АК). Саме з цією клітинкою безпосередньо працює користувач при запису чи зчитуванні даних з таблиці. При завантаженні 8С4 активною є клітинка А1. Оскільки підсвічування показує, яка клітинка таблиці є в даний момент активною, саме підсвічування назива­ють вказівником АК. Користуючись клавішами керування кур­сором, можна переміщувати вказівник АК і робити активною будь-яку клітинку ЕТ. Далі йтиметься і про інші способи.пере­ходу в задану клітинку (тобто про переміщення вказівника АК в задану клітинку таблиці).

Окрім стовпчиків, рядків та клітинок, користувач може працювати з діапазоном стовпчиків, діапазоном рядків та блоком клітинок.

Діапазон стовпчиків — це вертикальна смуга ЕТ, яка задається іменами лівого і правого стовпчиків, що обмежують cмугу. Розділювачем імен стовпчиків є символ двокрапки: або крапки ·. Наприклад, діапазон F:G задає вертикальну смугу шириною в два стовпчики від F до G включно, а діапазон А.Н — вертикальну смугу з восьми стовпчиків від А до Н.

Діапазон рядків — це горизонтальна смуга ЕТ, що задається номерами верхнього й нижнього рядків, які обмежують смугу. Наприклад, діапазон рядків 15:19 — це горизонтальна смуга, що складається з п'яти рядків з номерами від 15 до 19 включно (цей же діапазон можна записати у вигляді 15.19).

Блок клітинок — це прямокутник, який отримуємо на перетину вертикальної й горизонтальної смуг. Блок клітинок задається Ц адресами лівої верхньої й правої нижньої клітинок. Наприклад, блок клітинок F15:G19 (або F15.G19) знаходиться на перетину Ш вертикальної смуги Р:О і горизонтальної смуги 15:19.

Службова панель розташована в чотирьох нижніх рядках екрана.