Технологія вирощування підсисних поросят

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Факультет технології виробництва і

переробки продукції тваринництва

Кафедра технології виробництва

продукції тваринництва

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Свинарство і технологія виробництва свинини»

на тему: «Технологія вирощування підсисних поросят»

(варіант – 34)

Виконавець:

cтудент IV курсу 5 групи

Бєнь В.

Керівник: Лихач В.Я.

Миколаїв – 2007

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1. Вирощування підсисних поросят

1.2. Особливості вирощування підсисних поросят в перші дні життя

1.3. Анемія

1.4. Потреба підсисних поросят в поживних речовинах і фізіологічне обґрунтування ранньої підгодівлі

1.5. Підгодівля поросят

1.6. Особливості годівлі підсисних поросят| на промислових комплексах

2. Розрахункова частина.

2.1. Цех відгодівлі

2.2. Цех дорощування

2.3. Цех відтворення

2.4. Корми та годівля

Висновки

Література

Вступ

Вирощування поросят до 2-місячного віку є найбільш відповідальним періодом при вирощуванні молодняка. На промислових комплексах сектор комплектують за рахунок свиноматок запліднених протягом порівняно короткого проміжку ча­су, і тому опорос відбувається протягом 3 – 7 днів. Підчас опоросу в приміщенні підтримують температуру в межах 18—22 °С. Для створення нормального мікро­клімату у відділенні для поросят за добу до опоросу включають лампи інфрачервоного опромінювання для підігрівання підлоги та інших ділянок станка.

За поведінкою свиноматки можна визначити час май­бутнього опоросу. За 1,5 - 2 доби до опоросу тварина починає непокоїтися, вим'я у неї припухає, соски збіль­шуються й червоніють. За добу до опоросу, а інколи й раніше, з сосків при надавлюванні виділяється молози­во. За 2 - 5 години до опоросу свиноматка трохи заспокою­ється, часто лягає і встає. Потуги при нормальному опо­росі повторюються через кожні 5 — 20 хв. Опороси у біль­шості випадків відбуваються вночі і тривають 2 — 4, а у деяких випадках — до 6 — 7 год. При опоросі черговий оператор укорочує пуповину, дезинфікує її, обтирає по­рося від слизу, скушує щипцями верхівки іклів, обрізує хвости, підсаджує поросят до свиноматки і розподіляє їх по сосках. Після опоросу оператор ретельно очищає ста­нок і видаляє послід. Він стежить за мікрокліматом при­міщення і залежно від температури й вологості повітря регулює роботу вентиляційно-опалювальних установок. Потрапляючи під інфрачервоний опромінювач при тем­пературі повітря 26—30 °С, поросята обігріваються, об­сушуються і після цього починають ссати молозиво. Як­що поросят в гнізді більше, ніж функціонуючих сосків у матері, то зайвих поросят слід перевести до іншої сви­номатки. Підсаджувати поросят доцільно не раніше, ніж на другу-третю добу після народження.

1. Огляд літератури

1.1. Вирощування підсисних поросят

У перші дні життя потреба по­росят у поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока. Встановлено, що у поросят в першому місяці життя витрати поживних речовин на 1 кг приросту на 85 % забезпечуються за рахунок материнського молока і на 15 % —під­кормом. На другому місяці життя співвідношення джерел пожив­них речовин міняються. Витрати за рахунок материнського моло­ка зменшуються до 30 %, а за рахунок підкорму збільшуються до 70 %. У середньому за рахунок вирощування поросят від на­родження до 60-денного віку на одержання приросту витрачається поживних речовин за рахунок материнського молока 45 %, а за рахунок підкорму — 55 %.

Материнське молоко — незамінний корм для поросят. Кожний сосок свині — це відособлена молочна залоза, що не поєднується з іншими залозами. Передні частки молочної залози, краще роз­винуті та більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі опера­тор повинен правильно розподілити соски між поросятами. Дов­гих і худих поросят привчають до передніх сосків, коротких та вгодованих — до задніх. Звикнувши до визначення сосків, порося­та вже на третій день швидко знаходять їх і не уступають «свій» сосок без бійки.

Поросятам вже з 3—4-го дня життя необхідно давати воду. При відсутності вільного доступу до води вони п'ють сечу, що викликає шлункові захворювання. В кожному відділенні для під­корму повинні бути автонапувалки. При їх відсутності у відділен­ні для поросят ставлять корито з чистою водою, яку міняють 5— 6 разів на добу. Молоко свині бідне начсолі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові. Вже в перші дні життя вміст гемо­глобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм вводять залізовмісні препарати. За даними Білоруського науково-дослідного інституту тваринництва, на 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175—197 г мате­ринського молока, за другу —120, за третю — 61—68, за чет­верту — лише 33—40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть матір дуже часто: чмаломолочних свиноматок через кожні 25—40 хв, більш молочних — через 1—2 год. За кожну годівлю порося висисає 15—25 г молока, більш енергійні — до 50—70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду по­трібно за добу близько 300 г, а за другу — 400 г молока. При такому частому ссанні свиноматок краще всього утримувати в ін­дивідуальних станках, забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час. Якщо потре­бу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського мо­лока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то за другу дека­ду вона буде задовольнятися на 67,5 %, за третю — на 42, за четверту— на 25,6, за п'яту — на 14,4, за шосту — на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму, краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секретор­ної діяльності і в кінцевому результаті поліпшенню використання кормів дорослими тваринами [1, 3].

1.2. Особливості вирощування підсисних поросят в перші дні життя

Поросята дуже маленькі, що тільки що народилися, і недостатньо жваві. Щоб матка не давила поросят, її в цей період утримують|утримують| в індивідуальних станках, обладнаних пристосуванням, що обмежує їх пересування по верстату. Для поросят обладнують зону відпочинку, що додатково обігрівається.

Материнське молоко — незамінний корм для підсисних поросят |. Кожен сосок вимені свині уявляє відособлену молочну залозу, що не з'єднується з|із| іншими сосками. При цьому передні долі вимені краще розвинені і більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі оператор повинен правильно розподілити соски між поросятами.

Молочна залоза свині |зростає|розвивається головним чином в підсисний| період під впливом систематичного масажу вимені, інтенсивної освіти|утворення| і відсмоктування молока поросятами. Якщо у|в,біля| перший опорос| поросят менше, ніж діючих сосків, і кожне порося смокче|ссе| лише один сосок, то від молока, що скопилося в долях вимені, що відсмоктують, останні запалюються, «присихають» і при наступному|такому| опоросі або зовсім не дають молока, або дають його дуже мало. В результаті такі долі вимені залишаються нерозвиненими, і матка на все життя втрачає|розгублює| здатність|здібність| вирощувати опороси| з|із| великою кількістю поросят.

При недостатній кількості поросят у|в,біля|| матки яка перший раз народила, до неї підсаджують бракуючих поросят від інших, багатоплідних маток або привчають сильніших поросят одночасно відсмоктувати молоко з|із| двох сосків.

Слід мати на увазі, що не кожна матка приймає чужих поросят. Щоб матка по запаху не відрізняла своїх поросят від чужих, всіх поросят обприскують сильно пахнучою речовиною (слабким|слабим|розчином креоліну, карболу або навіть керосину|керосину| — 2 столових ложки на пляшку теплої води) і підпускають до матки.

Підсаджених поросят також треба привчити до певних сосок, при цьому всі поросята перші 3 дні повинні одержувати|отримувати| молозиво. Молозиво у|в,біля| свиноматки з'являється|появляється|, як правило, за декілька годин до опоросу. Тому вперше|уперше| поросят необхідно підпускати під свиноматку не пізніше ніж через 1—2 годин після|потім| народження. Перші 3—4 доби виділяється молозиво, яке в порівнянні з молоком володіє вищою біологічною цінністю. Споживання|вжиток| молозива сприяє виробленню у|в,біля| поросят імунітету. До першого смоктання молозива в крові новонароджених поросят ще відсутні антитіла. Через 3 години після|потім| смоктання молозива склад крові поросят значно міняється. За один акт смоктання, який триває 40 - 50 сек|із|, порося одержує|отримує| до 30—40 г молозива, а на 8—10-у добу до 45 г молока. Свиноматка виділяє за один акт смоктання до 500 г і більш молозиво в перший день лактації, а за добу — 5—6 кг У перші 3 тижні добова молоковіддача| складає 7—7,5 кг. Після|потім| цього кількість молока у|в,біля| свиноматки значно зменшується. За 55—60 діб свиноматка продукує 220—250 кг молока.

Молозиво, яке поросята одержують|отримують| в перші 3 діб, забезпечує їх організм антитілами протягом 5 наступних|таких| тижнів. Молозиво і молоко засвоюються організмом майже на 98 % [1. 5, 6].

1.3. Анемія

З перших днів життя підсисним поросятам | не вистачає заліза. Для нормального розвитку поросяті потрібно в добу близько 7—10 міліграм заліза, а з|із| молоком матері він одержує|отримує| всього 1 міліграм. Через недолік|нестачі|в організмі підсисних поросят | заліза у|в,біля| них розвивається анемія. Супроводжується|супроводиться| це захворювання порушенням обмінних|змінних| функцій в організмі поросят, що призводить до відставання в зростанні|зрості|, зниження резистентності, а іноді|інколи| і до загибелі. Недокрів'я у|в,біля| поросят починає|розпочинає,зачинає|звичайно розвиватися з
3-денного віку.

Добрий засіб|кошт| проти|супроти| анемії — ферродекстранові| препарати. Введення|вступ| їх в організм підсисним поросятам стимулює синтез гемоглобіну і відновлює обмінні|змінні| процеси.

У віці 1—2 днів поросятам проводять|виробляють,справляють| ін'єкцію одного із залізистих препаратів: ферроглюкіну| — 2 мл|, ферродексу| — 1,5-мл|, урозаферану| — 5 мл. Ін'єкцію повторюють через 21—30 днів.

За відсутності цих препаратів можна застосовувати комбінований розчин заліза сульфату, міді сульфату, кобальту сульфату. Рекомендована доза на одну голову—| 10 мкл| розчину, що містить|утримує| в 1 л 2,5 г залоза сульфату, 1,0 г міді сульфату і 0,5 г кобальту сульфату [1, 2, 4, 5, 7].

1.4. Потреба підсисних поросят в поживних речовинах і фізіологічне обґрунтування ранньої підгодівлі

Поросята нормально ростуть|зростають| за умови, що|при умові , що,при условии | вони одержують|отримують| з|із| кормом необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи і енергію, що міститься|утримується| в них, вітаміни, мінеральні та інші біологічно активні речовини, а також воду. Всі вони забезпечують нормальний обмін речовин і утворення тканин і органів тіла. У складі організму новонародженого поросяти білки складають близько 30 %, жир — 5, мінеральні речовини — 15, вода — 50 %. Потреба в них забезпечується за рахунок материнського молока і додаткової підгодівлі.

У перші дні життя необхідні поживні речовини поросята одержують|отримують| з|із| материнським молоком. Проте|однак|, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| 2—3-й тижні потреба в них значно збільшується, а кількість молока у|в,біля| свиноматок зменшується. Тому для повного|цілковитого| забезпечення поросят поживними речовинами їм необхідно згодовувати різноманітні|всілякі| корми. Якщо потреба поросят в поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то в другу декаду вона задовольнятиметься на 67,5 %, у третю — на 42, в четверту — на 25,6, в п'яту — на 14,4 і в шосту — на 7,5 %. Отже, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підгодівлі. Тому умовну молочність матки визначають по масі гнізда поросят у віці 21 день.

Встановлено|установлено|, що за перші 30 днів життя витрати на 1 кг приросту маси поросят на 85 % покриваються за рахунок материнського молока і лише на 15 % —за рахунок|лічба| підгодівлі. На другому місяці життя витрати материнського молока на відкладення в тілі, зменшуються до 30 %, а за рахунок підгодівлі збільшуються до 70 %. В середньому за молочний період на отримання|здобуття| приросту витрачається поживних речовин за рахунок молока свиноматок 45 %, підгодівля — 55%

Для отримання|здобуття| добре розвинених і міцних поросят необхідно забезпечити підвищення молочної продуктивності свиноматок і організувати підгодівлю поросят, починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| раннього віку (5—7 днів життя).

Поросята народжуються із|із| зниженою функцією шлункового травлення, тому основні процеси у|в,біля| них відбуваються|походять| в тонкому кишечнику, де перетравлюються живильні|живлячі,поживні| речовини, що поступили|вчинили| з|із| материнським молоком. З|із| віком шлунок анатомічно і функціонально стає розвиненішим, і поросята починають|розпочинають,зачинають| поступово використовувати поживні речовини інших кормів, що приблизно відбувається|походить| на 20—25-й день їх життя. Дослідженнями встановлено|установлено|, що при ранньому згодовуванні поросятам рослинних кормів у|в,біля| них значно скорочується період неповноцінності шлунку. Підгодівля рослинними кормами стимулює зростання|зріст| і розвиток травних органів і їх функцій, особливо шлунку, що благотворно впливає на зростання|зріст| і розвиток поросят. Рання підгодівля поросят різними кормами є|з'являється,являється| заставою їх хорошого|доброго| розвитку в подальші|наступні| періоди життя і особливо важлива|поважна| при відбиранні в 30—45 днів [7, 9, 10].

1.5. Підгодівля поросят

У перші 3 дні життя всі потреби поросяти в поживних речовинах задовольняються за рахунок материнського молока, але|та| вже з 4—5-го дня навіть поросятам від рясно молочних маток не вистачає води, мінеральних речовин, а потім і інших елементів живлення|харчування|.

Вода. Встановлено|установлено|, що при безперебійному постачанні поросят свіжою чистою водою жива|жвава| маса їх до відбирання підвищується. Оскільки|тому що|молоко не забезпечує потреби поросят у воді, то в їх підкормових верстатах повинне постійно знаходитися|перебувати| корито з|із| чистою, свіжою водою. Міняти|змінювати,замінювати| її слід не рідше 7 разів на добу.

При годівлі підсисних поросят дотримуються звичайно певних схем, що відповідають особливостям кормової бази господарства.

Мінеральна підгодівля.
Молоко свині бідно солями|соль| заліза і кальцію. З 4—5-го дня життя поросятам в підкормові відділення|відокремлення| ставлять коритце з|із| крейдою, свіжою червоною глиною і деревним вугіллям. Крейда забезпечує поросят кальцієм, червона глина — солями|соль| заліза, а деревне вугілля поглинає гази, що утворюються в кишечнику.

Залежно від молочності маток і повноцінності використовуваних комбікормів згодовують кожному поросяті за період до-2-месячного віку від 15 до 25 л молока і молочного відвійок. Молоко і молочний відвійок слід давати тільки|лише| в свіжому вигляді|виді|. Доцільно також готувати з|із| них ацидофільне молоко. Згодовувати його починають з 5—7-го дня життя — 25—30 г на поросяти, збільшуючи щодня норму на 10—20 р.

З цього ж часу поросят поступово привчають до концентратів, для чого в підкормове відділення|відокремлення| ставлять коритце з|із| підсмаженим зерном ячменю, пшениці або крупноподрібленої| кукурудзи. Поступово в молоко починають|розпочинають,зачинають| додавати|добавляти| суміші концентрованих кормів (комбікорм), доводячи поступово їх кількість до рівня, передбаченого схемою годування. Чим раніше поросята будуть привчені до споживання|вжитку| концентрованих кормів, тим швидше|скоріше,скоріш| у|в,біля|них нормалізуються процеси травлення і тим краще вони розвиватимуться. Концентрати можна згодовувати також у вигляді каші. Краще всього давати суміш концентратів, що складається з просіяної|просіювати|від плівок вівсянки, ячмінної і пшеничної дерті, роздробленого зерна бобових культур, пшеничних висівок (до 10—15 % по масі), соняшникової або льняної макухи (до 5—10 %), м'ясної і рибної муки|борошна|, а також мінеральної підгодівлі (солі|соль|). За відсутності такої суміші кращим кормом для підсисних поросят є|з'являється,являється| просіяна|просіювати|вівсяна і ячмінна дерть, до якої обов'язково додають|добавляють|м'ясну або рибну муку|борошно| (до 15—20 % по масі) або відповідну кількість знятого молока. На одну кормову одиницю підгодівлі повинне приходитися не менше 140 г перетравного протеїну. При недоліку|нестачі| протеїну розвиток поросят затримується. До 30-му|дня життя поросята повинні з'їдати по 300—400 г суміші концентратів, а в 2-місячному віці — до 800 р.

Сінна і трав'яна мука|борошно|. У суміш концентратів рекомендується також додавати|добавляти| трав'яну муку|борошно| бобових культур штучної сушки. У перші дні поросята тільки|лише| коштують|випробовують|, а до 60-денного віку з'їдають 150—200 г вітамінної і трав'яної муки|борошна| в добу.

Соковиті корми. З 10—12-го дня життя поросят слід привчати до соковитих корм — червоній моркві, кормовому і напівцукровому буряку, вітамінному гарбузу (згодовують в сирому подрібненому вигляді|виді|). У обмеженій кількості можна давати комбінований силос і варену картоплю (у вигляді пюре). При багатому згодовуванні картоплі поросята сильно жиріють і слабшають («сідають» на ноги). До відбирання поросята повинні з'їдати в добу до 1 —1,5 кг соковитих кормів.

На великих комплексах для підгодівлі по­росят з 8-го дня життя використовують спеціальні комбікорми (престартери), добре збалансовані за всіма елементами годівлі. У 1 кг цього комбікорму міститься 1,04—1,06 корм, од., 201— 220 г сирого протеїну, 42—50 сирого жиру і 26—32 г сирої клітко­вини. На 100 кг престартера додають 5 кг біовіту, .10 г — сухого молока і 1,5 кг риб'ячого жиру. Суміш старанно перемішують і розподіляють по годівницях у відділенні для підгодівлі поросят. Незадовго до відлучення поросят у суміш додають антистресові премікси.

У господарствах, що не мають спеціальних комбікормів, по­росят починають підгодовувати з 5—6-го дня життя підсмаженим зерном і ацидофіліном. До цього часу в них прорізую­ться нові зуби, і через сверблячку ясен виникає потреба гризти все тверде. Підсмажене зерно кукурудзи, гороху та пшениці заси­пають у годівниці з мінеральним підкормом. Після підсмаження зерно стає солодким і поросята його охоче поїдають [1, 5, 8].

Ацидофілін готують із незбираного або збираного молока, за­квашеного спеціальною закваскою. У результаті вмісту в ацидо-філіні молочної кислоти в шлунково-кишковому тракті поросят припиняється розвиток хвороботворних мікроорганізмів і попе-реджуються шлункові' захворювання. Крім того, молочна кислота стимулює виділення ферментів в шлунково-кишковому тракті, під­вищує їх активність і перетравлення кормів.

Для приготування ацидофіліну спочатку готують материнську закваску: 3 л пастеризованих молочних відвійок охолоджують до 35—40 °С і потім засипають суху культуру ацидофільних бактерій, старанно перемішують і ставлять у тепле місце з постійною тем­пературою (35—40 °С) на 6—8 год. Потім у молоко додають ма­теринську закваску (5—10 % від кількості молока чи молочних відвійок) і ставлять у тепле місце на 6—8 год. Привчають поро­сят до ацидофіліну повільно — спочатку змочують соски матері ' перед годівлею. Злизуючи ацидофілін при ссанні, поросята швид­ко звикають до його кислого присмаку. Через 3—4 дні вони охо­че їдять його із спеціальної годівниці по 6—8 раз на де

нь. До кінця першої декади поросята вже поїдають за добу до 100 г аци­дофіліну, до кінця другої декади — 200 г, до кінця третьої — 400, а до відлучення — близько 800—1000 г. При відсутності ацидофіліну його заміняють свіжим молоком чи молочними відвійками. У всіх випадках норму годівлі молочних продуктів необхідно збільшувати поступово. Молоко дають кілька разів на добу.

Штучне молоко. Це відвар із борошна зернових і зернобобових культур, змішаний з молочними відвійками, що містить невелику кількість риб'ячого жиру, макро- і мікроелементів, антибіотиків. Використовують його як додатковий підкорм поросятам у віці від 10—20-денного до 6—7-місячного віку. Штучне молоко, позитивно впливаючи на організм поросят, запобігає появі проносів, поліп­шує використання основних кормів, підвищує середньодобовий приріст. Готують його за таким рецептом (з розрахунку на 500 л): 30 кг горохового і 20 кг ячмінного, просяного, вівсяного або пше­ничного борошна, 2,5 кг крейди і 2 кг кухонної солі добре перемі­шують і протягом години запарюють у 240 л води. У відвар до­дають 210 л свіжих пастеризованих молочних відвійок, 1,2 кг ри­б'ячого жиру (при температурі близько 50°С), 60 г біоміцину, 10г сірчанокислого заліза, 5 г сірчанокислої міді, 10 г йодистого ка­лію, 12 г марганцевокислого калію і 9,5 г кобальту. Старанно пе­ремішаний і охолоджений відвар згодовують протягом доби з роз­рахунку 400 г на порося у віці до 2 міс, від 2- до 4-місячного ві­ку — 800—900 г на підсвинка, старше 4 міс — до 1,5 кг.

При відсутності в господарстві спеціальних комбікормів поро­сят підгодовують кашею. Для цього пшеничну дерть або просіяну вівсянку варять на молочних відвійках і починаючи з 5—6-го дня життя дають поросятам. З 9—10-денного віку їх починають при­вчати до поїдання сухих концкормів. Найкраще давати суміш концкормів, до складу якої входять вівсянка, ячмінна і пшенична дерть, подрібнене зерно бобових культур, пшеничні висівки (до 10— 15 % за масою), лляна макуха (до 5—10 %), м'ясне і рибне бо­рошно. До суміші додають кухонну сіль. При відсутності такої су­міші кращим кормом для поросят-сисунів є просіяна вівсяна та ячмінна дерть, до якої обов'язково додають м'ясне або рибне бо­рошно (до 15—20 % за масою), або молочні відвійки.

В 1 корм. од. підкорму повинно бути 120—140 г перетравного протеїну. При нестачі протеїну розвиток поросят сповільнюється. До 30-денного віку поросята повинні споживати за добу 300—400~г суміші концкормів, у 2-місячному віці — до 800 г.

У суміш концкормів рекомендується додавати якісне бобове сіно або трав'яне борошно штучного сушіння. В перші дні порося­та трав'яне борошно тільки пробують, а до -60-денного віку споживають за добу 150—200 г цього корму.

З 10—12-денного віку поросят привчають до поїдання сокови­тих кормів: червоної моркви, кормових та напівцукрових буряків, а також комбінованого силосу доброї якості. При ранній підго­дівлі стежать за тим, щоб молодняк не споживав багато кормів. Це може призвести до шлункових захворювань. До відлучення від матерів поросята повинні споживати за добу 0,8—1 кг суміші конц­кормів, до 1 кг соковитих кормів, 0,3- кг вітамінного трав'яного борошна та 1 кг молочних відвійок або рівноцінну кількість таких кормів тваринного походження, а також 100—200 г білково-вітамінно-мінерального підкорму (БМВД) заводського виробництва загаль­ною поживністю близько 1,5 корм. од. Всього за перший місяць життя, крім материнського молока, кожне порося повинно додат­ково одержати 25—30 корм. од. підкорму, з другого по третій місяць — 55—60 корм, од., а з третього по четвертий місяць — 60—65 корм. од. У 1 кг підкорму повинно бути 120—140 г пере­травного протеїну [6, 8].

Залежно від прийнятої в господарстві системи вирощування молодняка поросят відлучають від матерів у 26-, 35-, 45-, 60-ден-ному віці. При відлученні в будь-якому віці бажано, щоб поросята ще деякий час залишалися в тих же станках, де вони знаходилися із свиноматками. Найбільший ефект одержують від так званої «сімейно-гніздової» системи вирощування поросят у тих же стан­ках, де їх утримували з матерями до 2—2,5-місячному віку, або подальше їх утримання в невеликих станках по 15—18 голів, до переведення на заключну відгодівлю або в групу ремонтного мо­лодняка.

У племінних і деяких промислових господарствах для кращого розвитку поросят їх із 3—5-денного віку разом із свиноматками випускають на спеціальну ділянку біля маточника, засіяну бо­бовими травами. Зимою для прогулянки поросят біля маточників рекомендується обладнати захищений від вітру майданчик з дере­в'яним настилом, що регулярно розчищається від снігу. Перший раз зимою поросят випускають на прогулянку в 5—10-денному віці на 5—3 хв. У 2—3-тижневому віці тривалість прогулянки ста­новить 20—30 хв, а у 5—6-тижневому—1—1,5- год залежно від погоди. При температурі нижче —20 °С молодняк на прогулянку не випускають. Кнурців, не придатних для племінного викорис­тання, каструють на 10—20-й день життя. Знаходячись під свиноматкою та одержуючи достатню кількість молока, кнурці легко переносять операцію. Вона майже не впливає на їх розвиток [1, 4, 10].

1.6. Особливості годівлі підсисних поросят| на промислових комплексах

У крупних|великих| державних комплексах для підгодівлі поросят використовують сухі, збалансовані по всіх елементах харчування комбікорму. У 1 кг такого комбікорму міститься|утримується| 1,04— 1,05 кормової одиниці. Як підгодівля поросятам з 8-го дня життя починають|розпочинають,зачинають| давати спеціальну суміш — престартер|, на 100 кг якого вводять|запроваджують| 5 кг біовіту|, 10 кг сухого молока, 1,5 кг риб'ячого жиру. Суміш ретельно перемішують до отримання|здобуття| однорідної маси, яку розподіляють по годівницях, встановлених|установлених|у відділеннях|відокремленнях| для підгодівлі поросят. Незадовго до відбирання поросят у вказану суміш додають|добавляють| антистресовий препарат [2, 3].

Висновки

Для нормального фізіологічного стану, росту й роз­витку поросят важливе значення мають мінеральні речо­вини. З розрахунку на 1 корм. од. поросятам потрібно 7—8 г кальцію, 5—6 — фосфору, 3 г кухонної солі, 100 мг заліза, 10 — міді, 40 — марганцю, 50 — цинку, 0,2 мг йо­ду.

За добу порося повинно одержати 7—10 мг заліза. З молоком матері воно одержує менше 1 мг, і вже до п'ятого-шостого дня поросята відчувають нестачу солей заліза, що може призвести до захворювання на аліментарну анемію, при якій порушуються обмінні функції в організмі поросят, які спричинюють відставання в рості, зниження резистентності до різних захворювань, а інколи і загибель. Для поповнення нестачі солі заліза поросятам у 2—3-денному, а потім повторно у 12—15-децному віці вводять фероглюкін (або феродекс) чи згодовують гліцерофосфат заліза, солі сірчанокислого заліза.

Всі поросята перші 3 дні повинні одержувати|отримувати| молозиво. Молозиво у|в,біля| свиноматки з'являється|появляється|, як правило, за декілька годин до опоросу. Тому вперше|уперше| поросят необхідно підпускати під свиноматку не пізніше ніж через 1—2 годин після|потім| народження. Перші 3—4 доби виділяється молозиво, яке в порівнянні з молоком володіє вищою біологічною цінністю. Споживання|вжиток| молозива сприяє виробленню у|в,біля| поросят імунітету. До першого смоктання молозива в крові новонароджених поросят ще відсутні антитіла. Через 3 години після|потім| смоктання молозива склад крові поросят значно міняється.

Споживання|вжиток| молозива сприяє виробленню у|в,біля| поросят імунітету. До першого смоктання молозива в крові новонароджених поросят ще відсутні антитіла. Через 3 години після|потім| смоктання молозива склад крові поросят значно міняється.

Поросята народжуються із|із| зниженою функцією шлункового травлення, тому основні процеси у|в,біля| них відбуваються|походять| в тонкому кишечнику, де перетравлюються живильні|живлячі,поживні| речовини, що поступили|вчинили| з|із| материнським молоком. З|із| віком шлунок анатомічно і функціонально стає розвиненішим, і поросята починають|розпочинають,зачинають| поступово використовувати поживні речовини інших кормів, що приблизно відбувається|походить| на 20—25-й день їх життя. Дослідженнями встановлено|установлено|, що при ранньому згодовуванні поросятам рослинних кормів у|в,біля| них значно скорочується період неповноцінності шлунку. Підгодівля рослинними кормами стимулює зростання|зріст| і розвиток травних органів і їх функцій, особливо шлунку, що благотворно впливає на зростання|зріст| і розвиток поросят.

У перші 3 дні життя всі потреби поросяти в поживних речовинах задовольняються за рахунок материнського молока, але|та| вже з 4—5-го дня навіть поросятам від рясно молочних маток не вистачає води, мінеральних речовин, а потім і інших елементів живлення|харчування|.

У 5—6-денному віці у поросят прорізуються зуби, з'являється потреба жувати та виробляється інстинкт до споживання корму. В цей період їх необхідно підгодовувати підсмаженим зерном ячменю.

Визначаючим успіх фактором при вирощуванні молодняку є забезпечення раціону поросят легкозасвоюваним протеїном, у тому, числі білком тваринного походження, З цією метою поросят привчають до незбираного молока з 8—9-денного, а поросят маломолочних свиноматок — і 6—7-денного віку. Кращі результати одержують від використання ацидофільного молока, яке запобігає появі, шлунково-кишкових захворювань та стимулює розвиток травного каналу.

У практиці свинарства поросят від свиноматок відлу­чають у період від 20-денного до 60-денного віку.

2 Розрахункова частина

Вихідні дані

Потужність господарства, тис. гол 6

Період поросності, днів 115

Підсисний період, днів 30

Холостий період, днів 18

Ритм виробництва 26

Додаткові дані

Жива маса, кг на початок відгодівлі

молодняка 27

дорослих свиней 135

на кінець відгодівлі

молодняка 105

дорослих свиней 225

Тварини, що реалізовані населенню, гол. 1200

Збереженість по групам, %

0 − 2 міс. 85 2 − 4 міс. 96

4 −8 міс. 98

Середньодобовий приріст, г

молодняка 510

дорослих свиней 405

Багатоплідність, гол

основних маток 10

перевіряємих маток 9

Період санітарного розриву, днів 7

2.1 Цех відгодівлі

1. Визначаємо валове виробництво м'яса за рахунок відгодівлімолодняку:

Мм = П • Ж2
= 6000 • 105 = 630000 кг

де П - потужність підприємства, тис. гол.

Ж2
- здаточна маса 1 голови молодняку.

2. Визначаємо кількість м'яса за рахунок вибракуванняпоголів'я (Мв). Беремо 10% від загального валовоговиробництва м'яса.

Мв = Мм • 0,1 = 630000 • 0,1 = 63000 кг

3. Визначаємо загальну кількість м'яса, яке виробляється накомплексі:

Мо = Мм + Мв = 630000+ 63000= 693000 кг

4. Визначаємо кількість молодняку з урахуваннямвнутрішньогосподарських потреб:

Поб = П + В= 6000 + 1200 = 7200 гол.

де В - продано населенню, голів.

5. Необхідно визначити загальну кількість молодняку для постановки на відгодівлю:

Пн.в. = Поб • 100 / Х1
= 7200 • 100 / 98 = 7347 гол.

де Х1
- збереженість молодняку на відгодівлі.

6. Визначаємо кількість дорослих (вибракуваних) тварин, якихзнімаємо з відгодівлі:

Пв = Мв / Ж4
= 63000 / 225 = 280 гол.

де Ж4
- здаточна маса однієї голови дорослих тварин.

7. Визначаємо кратність здачі продукції за рік:

Кр = 365 / Р = 365/ 26 = 14 разів

де Р - тривалість ритму виробництва.

8. Треба визначити кількість молодняку, що знімається з відгодівлі за 1 ритм:

Прм = П / Кр = 6000 / 14 = 429 гол

далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Прв = Пв / Кр = 280 / 14 = 20 гол.

9. Визначаємо скільки за 1 ритм виробляється м'яса:

Мр =
Мо / Кр = 693000 / 14 = 49500 кг.

10. Визначаємо масу приросту від 1 голови молодняку за періодвідгодівлі (кг):

Мпр = Ж2
− Ж1
= 105 – 27 = 78 кг

де Ж1
- жива маса 1 голови молодняку при постановці на відгодівлю.

11. Визначаємо масу приросту від 1 голови дорослих тварин заперіод відгодівлі:

Мпр.в = Ж4
− Ж3
=225 – 135 = 90 кг

де Ж3
- жива маса і голови дорослих тварин при постановціна відгодівлю.

12. Визначаємо тривалість періоду відгодівлі молодняку:

Дм = Мпр / См = 78 / 0,51 = 153 днів

де См - середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі.

13. Визначаємо тривалість відгодівлі 1 голови дорослих свиней:

Дв = Мпр.в / Св = 90 / 0,405 = 222 днів

де Св — середньодобовий приріст дорослих свиней навідгодівлі.

14. Визначаємо тривалість зайнятості 1 свиномісця однією групою:

Дм1
=Дм + Ср = 153 + 7 = 160 днів

де Ср - тривалість санітарного розриву.

Далі відповідно проводимо розрахунок для дорослих свиней:

Дв1
= Дв + Ср = 222 + 7 = 229 днів

15. Необхідно визначити кількість оборотів зайнятості одногосвиномісця за рік (циклів) для молодняку та дорослих свиней:

Цм = 365 / Дм1
= 365 / 160 = 2,3 обороти

Цв = 365 / Дв1
= 365 / 229 = 1,6 обороти

16. Визначаємо потребу в станкомісцях для молодняку:

Ст.м = Пн.в / ЦМ = 7056 / 2,3 = 3068 станків

та дорослих тварин:

Ст.в = Пв / Цв = 280 / 1,6 = 175 станків

.Визначаємо потребу в станкомісцях на відгодівлі длямолодняку та дорослих тварин:

Ст = Ст.м + Ст.в. = 3068 + 175 = 3243 станків

17. Визначаємо загальну потребу в станкомісцях з урахуванням 10 % страхового резерву (Ст.заг).

Ст.заг = 3243 • 1,1 = 3567 станків

2.2 Цех дорощування

1. Розраховуємо необхідну кількість молодняку для постановки в цех дорощування:

Ппост.д = Пн.в • 100 / Х2
= 7347 • 100 / 96 = 7653 гол.

де Х2
- збереженість молодняку при його дорощуванні.

2. Визначаємо потребу у молодняку для постановки на дорощування за 1 ритм:

Пр.д = Ппост.д / Кр = 7653 / 14 = 547 гол.

3.Визначаємо тривалість періоду дорощування:

Пд= 120 − Пп = 120 – 30 = 90 діб

де Пд - тривалість періоду дорощування, яка залежить від тривалості підсисного періоду (Пп).

4. Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця при дорощуванні молодняку:

Дд = Пд. + Ср = 90 + 7 = 97 діб

5. Визначаємо кількість циклів:

Ц = 365 / Дд = 365 / 97 = 3,8 цикла

6. Визначаємо необхідну кількість станкомісць для дорощування молодняку за рік:

Ст = Ппост.д / Ц = 7347 / 3,8 = 1933 станків

7. Визначаємо потребу в станкомісцях з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.з.д).

Ст.з.д = Ст. • 1,1 = 1933 • 1,1 = 2126 станків

2.3 Цех відтворення

1. Визначаємо тривалість циклу відтворення:

Тв = С + Пп + Хп = 115 + 30 + 18 = 163 доби

де С - тривалість періоду поросності;

Пп - тривалість підсисного періоду, днів;

Хп - тривалість холостого періоду, днів.

2. Розраховуємо можливу кількість опоросів від однієї матки за рік (обчислювати з точністю до 0,00):

Оо = 365 / Тв = 365 / 163 = 2,24 опороси

3. Знаходимо кількість поросят, яку отримаємо від однієї основної матки за рік:

Ппр =
Б1
• Оо = 10 • 2,24 =22 гол.

де Б і – багатоплідність основних свиноматок, голів.

4. Визначаємо кількість поросят, яких отримаємо за один середньорічний опорос від основних і перевіряємих маток:

Пср = (Ппр + Б2
) / (Оо + 1)= (22+9) / (2,24+1) = 9,6 гол.

де Б2
- багатоплідність перевіряємих свиноматок.

5. Визначаємо необхідну потребу виробництва всієї кількості поросят:

Пп.вс = (Пост.д+ В) • 100/ Х3
= (7347 + 1200) • 100 / 85 = 10055 гол

де Х3
- збереженість поросят-сисунів

6. Визначаємо необхідну кількість виробництва поросят за 1 ритм: Н = Пп.вс / Кр = 10055 / 14 = 718 гол.

7. Розраховуємо загальну кількість опоросів від усіх маток:

Овс = Пп.вс/ Пср = 10055/ 9,6 = 1047 гол.

8. Визначаємо поголів'я перевіряємих свиноматок, голів:

Ппер = Овс / Оо + 1= 1047 / 2,24 + 1 = 323 гол.

9.
Визначаємо необхідну кількість основних маток, голів:

ПОМ
= (Овс − Ппер) / Оо = 1047 - 323 / 2,24 = 323 гол.

10. Розраховуємо кількість опоросів, отриманих за 1 ритм:

Ор =Овс / Кр = 1047 / 14 = 75 опороси

11. Визначаємо кількість відлучених поросят, яких отримаємо за 1 ритм:

Ко = ((Ор • Пср − В / КР) • Х3
)) / 100 = ((75 • 9,6 - 1200 / 14) • 85)) / 100 =

= 539 гол.

12. Розраховуємо необхідну кількість кнурів, голів:

Кк.в = (Ппер + Пом) / 50 = 323 + 323 / 50 = 13 гол.

13.Визначаємо поголів'я ремонтних кнурів (Крк), чисельністьяких складає 60% від необхідної кількості кнурів.

Крк = Кк.в • 0,6 = 13 • 0,6 = 8 гол.

14.Визначаємо поголів'я перевіряємих кнурів (Кпк), чисельність яких складає 30% від необхідної кількості кнурів

Кпк = Кк.в • 0,3= 13 • 0,3 = 4 гол.

15.Визначаємо кількість станкомісць для кнурів:

Ст.к = Ккв + Крк + Кпк = 13+ 8+4 = 25 гол.

16.Визначаємо тривалість зайнятості 1 станкомісця, враховуючи що свиноматок переводять до цеху опоросу за 3-7 днів (До = 5):

Зн = До + С + Пп + Cр = 5+ 115+ 30+ 7 = 157 діб

де До - період, протягом якого треба перевести свиноматку до цеху опоросу.

17. Обчислюємо загальну кількість циклів у цеху:

Ц = 365 / Зн =365 / 157 = 2,3 цикла

де Зн - тривалість зайнятості 1 свиномісця, днів.

18. Визначаємо потребу в станкомісцях для підсисних маток:

Ст.св = Овс / Ц = 1047 / 2,3 = 455 станків

19. Знаходимо загальну кількість станкомісць з урахуванням 10% страхового резерву (Ст.св.заг.).

Ст.св.заг. = Ст.св • 1,1 = 455 • 1,1 = 501 станків

Література:

1. Василенко Д.Я., Меленчук Е.И. Свиноводство и технология производства свинины. - К.: Выща школа, 1988.— 271 с.

2. Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. – 2005. - № 5-6. — С. 5-11.

3. Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. – 2005. - № 7. — С. 36-41.

4. Довідник з виробництва свинини. / В.І. Герасимов, та ін.; За ред. В.П. Рибалка, В.І. Герасимова, В.М. Чорного. - Х.: Еспада, 2001. — 336 с.

5. Медвєдєв В.О., Ткачук М.М. Вирощування поросят. – К.: Урожай, 1990. — 112 с.

6. Ноздрин Н.Т , Сагло А.Ф. Выращивание молодняка свиней. Справочник. – М.: Агропромиздат, 1990.— 144 с.

7. Походня Г.С. Теория и практика воспроизводства и выращивания свиней. - М.: Агропромиздат, 1990.— 217 с.

8. Савич И.А. Свиноводство и технология производства свинины. - М.: Агропромиздат, 1986.— 363 с.

9. Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. – К.: Урожай, 1996. — 352 с.

10. Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І. Герасимов, та ін. – Х.: Еспада, 2001. — 448 с.

11. Тихонов И.Т. Откорм свиней.-М.: Росагропромиздат, 1991.— 64 с.