МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний аграрний університет
Інститут біотехнології та здоров'я тварин
Біотехнологічний факультет
Спеціальність 7.130201
“Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”
ДИПЛОМНА РОБОТА
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст
за темою:
Удосконалення технології виробництва харчових яєць шляхом введення у кормосуміш ферментних препаратів
Студент - дипломник Милостива Д.Ф.
Керівник дипломної роботи
канд. с.-г. наук, доцент Цап С.В.
Консультант
з охорони праці Годяєв С.Г.
Дніпропетровськ – 2009
Анотація
Робота виконана на сторінках машинописного тексту і включає в себе 15 таблиць. Її зміст викладено в 7 розділах: вступ; огляд літератури; матеріали, умови та методика виконання роботи; аналіз стану виробництва і продукції і її первинної переробки; експериментальна частина; екологічні заходи; охорона праці.
У процесі виконання роботи було опрацьовано 23 літературних джерела.
Були проаналізовані системи годівлі та утримання стада промислових несучок яєчного кросу «Шевер-579», аналіз цеху вирощування ремонтного молодняку та отримання і первинної переробки харчових яєць.
Також було з’ясовано дію ферментного препарату МЕК (мультиензимна композиція) у складі комбікорму з перевагою зерна пшениці (50%), і соняшникового шрота (35%). Було доведено, щомаса яєць збільшилась на 4,3%, яєчна продуктивність курей підвищилась на 15,1%.
Використання мультиензимної комбінації також кращим чином відображається на економічних показниках виробництва продукції: рентабельність складає 28%, чистий прибуток 1581 грн., і збільшення яйцемаси 332,9 кг.
1. Вступ
Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних і динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яке має можливості в короткі терміни значно збільшити виробництво дієтичних висококалорійних продуктів – м’яса і яєць з метою забезпечення людей фізіологічно необхідною нормою харчування. Одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні В2
на – 10-12%, Д – на 10-40%, А – на 15-16%.
В Україні у 2005 році реалізовано на забій птиці в живій масі в кількості 419,2 тис. т, у тому числі бройлерів – 396,1 тис. т. В усіх категоріях господарств вироблено 13045,9 млн. шт. яєць, у середньому від однієї курки-несучки одержано 274 шт.
Необхідність подальшого розвитку птахівництва обумовлена також тим, що витрати корму на виробництво білка та енергії порівняно з іншими продуктами тваринного походження найменші. На виробництво одного грама чистого білка в яйцях і м’ясі витрачається у 8 раз менше кормових одиниць, ніж в яловичині, у 3 рази менше, ніж у свинині. Слід відзначити, що в м’ясному птахівництві для одержання 1 т м’яса потрібно у 12 разів менше часу, ніж у скотарстві, і у 8 разів менше, ніж у свинарстві.
Птахівництво може бути прикладом організації безвідхідної технології виробництва. Продукти переробки птиці, такі як голова, ноги (нижче заплесневого суглоба), крила, усі внутрішні органи (печінка, серце, залози, мускульний шлунок) використовуються для приготування різних харчових наборів, кров – для виробництва ковбас, а такі внутрішні органи як яєчник, яйцепровід, сім’яники, сім’япроводи та кишковий тракт переробляють на білкове борошно. Послід птиці після висушування є відмінним добривом або йде на виготовлення компостів. Крім того, він використовується як кормова добавка до раціонів бичків на відгодівлі, а також основний субстрат при вирощуванні червів, які є своєрідним добривом для підготовки гумусу грунту.
1.1 Актуальність теми
Курячі яйця - поживна й здорова їжа. Біологічно повноцінний білок яєць по своєму складу наближається до оптимальної потреби організму людини в амінокислотах. Ліпіди містять корисні ненасичені жирні кислоти й фосфоліпіди, головним чином лецитин, що сприяє прискоренню метаболізму жирів і підвищенню їх засвоюваності.
За даними літератури до числа самих корисних продуктів харчування відносять: коричневий рис, курячі яйця, молоко, шпинат, банани, м'ясо лосося, чорницю. Було експериментально доведено, що комплекс функціональних компонентів харчових яєць запобігає утворенню тромбів, знижує ризик серцево-судинних і інших захворювань.
Сьогодні дієтологи рекомендують здоровій людині з'їдати 1-2 яйця в тиждень. Одне куряче яйце при цьому задовольняє добову потребу дорослої людини в білку на майже на 80%, жиру – 7%, фосфоліпідах – більше 50%, вітамінах – від 5 до 90%, йоду – 15-20%, цинку й міді – 8-10%, селену – до 40%. Важливу роль в підвищенні ефективності виробництва продукції відводиться передовим технологіям утримання племінної птиці, зокрема впровадженню роздільного вирощування та диференційованій годівлі курей та півнів.
1.2 Мета і задачі
Метою роботи було вивчити технологію виробництва та первинної переробки яєць в умовах Краснопільскої птахофабрики приватної виробничої фірми «Агроцентр».
Для вирішення поставленої мети ставили наступні завдання: аналіз системи утримання та годівлі яєчних курей, аналіз цеху вирощування ремонтного молодняку та отримання і первинної переробки харчових яєць.
Головною нашою задачею було проаналізувати вплив ферментного препарату МЕК (мультиензимна композиція) в комбікормах для курей несучок з подальшою їх продуктивністю.
2. Стан проблеми
2.1 Перспективи розвитку птахівництва
Потреба населення України в яйцях і м'ясі птиці до 1992 року забезпечувалась за рахунок власного виробництва й становила на одну людину відповідно 320 шт. яєць і 12,4 кг м'яса. Але наступні роки стали для вітчизняного птахівництва періодом економічних потрясінь, які привели до різкого скорочення випуску цієї дієтичної продукції.
Несподіваним для виробників виявилося підвищення попиту на птахівницьку продукцію по поліпшенню якості продукції, так як результат обсяг виробництва м'яса птиці знизився на 66%, а яєць – на 42%. Розрахунки на душу населення щодо цієї продукції становлять відповідно 4,7 кг (у забійній масі) і 215 шт. яєць. Імпорт м'яса зі США, Нідерландів, Франції становив 752 тис. т, або 80% до обсягу загального виробництва.
Використання високопродуктивних кросів, нових ресурсозберігаючих технологій, оптимізованих раціонів, сучасних зооветеринарних заходів дозволяє одержувати високі прирости живої маси бройлерів і яйценосності курей.
Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної птахівницької продукції варто повсюдно впроваджувати глибоку переробку птиці й розширяти асортименти виробів з яєць і м'яса відповідно до вимог ринку. Одночасно потрібно працювати над попитом поліпшення не тільки товарного вигляду, але й поживної цінності продуктів птахівництва, що виготовляються (м'яса і яєць).
М'ясо, яйця й продукти переробки птиці є джерелами повноцінних білків, жирів, вітамінів, мінеральних і екстрактивних речовин, що відіграють важливу роль у життєдіяльності організму. Якість продукції, її екологічна безпека набувають все більше значення, тому продукти, отримані з птиці з низькими споживчими й харчовими властивостями, є неконкурентоспроможними. В умовах ринку підприємства повинні виробляти продукцію, орієнтуючись за вартістю і формуватися в регіоні споживача: високо-, середньо- і низькооплачуваного. Правильне вирощування, повноцінна годівля птиці, виконання й перевиконання нормативів по виходу продукції вирішальним образом позначаються на економіці підприємства.
Завдяки правильному веденню галузі можна в короткий термін збільшити виробництво яєць і м'яса, а також підвищити рівень забезпеченості населення цими продуктами.
Важлива роль у підвищенні продуктивності птиці й розвитку промислового птахівництва належить племінним і репродуктивним господарствам, які повинні постійно вдосконалювати високопродуктивні лінії й кроси сільськогосподарського птиці, які найбільш пристосовані до інтенсивних умов утримання.
В інтенсифікації птахівництва особлива роль належить комплексній механізації, яка дозволяє впроваджувати прогресивні методи утримання птиці, проводити всі роботи в оптимальні строки, підвищувати їх якість, знижувати витрати праці виробництва на одиницю продукції.
В умовах ринкової економіки інтенсифікація птахівництва стала основним напрямом його розвитку. Головний стратегічний важіль перетворення галузі – це індустріалізація всіх технологічних процесів виробництва яєць та мяса птиці, тобто оснащення підприємств сучасними матеріально-технічними засобами та іншими ресурсами.
Поряд з механізацією та автоматизацією виробничих процесів найважливішим напрямком інтенсивного розвитку галузі є її оптимальна хімізація, мета якої – підвищення продуктивності птиці, збільшення виходу продукції вищої якості та зниження її собівартості шляхом збагачення комбікормів амінокислотами, вітамінами, ферментними препаратами та мікроелементами.
Підвищення якості продукції птахівництва – важлива ланка інтенсифікації галузі, і воно як ніколи необхідно в умовах формування ринкових відносин.
2.2 Ферменти в годівлі курей
Постійне прагнення птахівницьких господарств до здешевлення кормів, які в структурі собівартості займають 70-80%, привело до практично повної заміни в раціонах птиці кукурудзи на традиційні зернові культури: пшеницю, жито, овес, ячмінь. Зернові корми в структурі раціонів птиці займають біля 70%, і більша їх частина доводиться на кукурудзу та пшеницю.
Оскільки основними джерелами енергії для птиці є зернові корми, потрібно враховувати, що вуглеводи в них неоднорідні по своєму складу. Ця група речовин поєднує в різних співвідношеннях крохмаль, декстрини, целюлозу, і т.д.
При згодовуванні птиці кормосумішей зі зниженою доступністю й засвоюваністю поживних речовин і енергії добавки ферментних препаратів роблять позитивний ефект, який виражається в підвищенні продуктивності, життєздатності, поліпшенні конверсії кормів.
Дія ферментів проявляється в більшому вмісті глікогену, ліпідів у тканинах і органах тварин та птиці, підвищеному рівні вільних амінокислот, відкладенні білка, особливо в молодняка в період інтенсивного зростання, зниженні витрат кормів, протеїну й енергії на одержувану продукцію.
Споживання полісахаридів у великих кількостях сухих кормів приводить до їх набрякання до значних об’ємів і може викликати у птиці помилкове почуття насиченості незалежно від калорійності корму. Одночасно порушується моторика кишечника, уповільнюється проходження корму по травному тракту, приводячи до надлишкового розмноження патогенних мікроорганізмів. У результаті знижується нормальна мікрофлора кишечника, створюється реальна погроза інфікування організму.
У кишечнику птиці некрохмалисті полісахариди підвищують в'язкість хімусу й знижують перетравність кормів, відповідно збільшується кількість вологих екскрементів. Для підвищення перетравності поживних речовин у раціонах курей-несучок потрібні ферментні препарати, тому що завдяки їхній дії ефективніше використовуються місцеві дешеві зернові культури, збільшується яєчна продуктивність.
За останні десять років на вітчизняному ринку з'явилося більше 20 видів ферментних комплексів імпортного й вітчизняного виробництва.
У зв'язку із цим перед зоотехнічними службами встала проблема підбору для таких інгредієнтів ефективно діючих ферментних препаратів, здатних поліпшити перетравність некрохмалистих полісахаридів, а також клітковини, яка присутня у зерні. Наприклад, птахівниками Білорусії широко використовуються бактриальні ферменти Белфид Б и Белфид Бета [10].
Аналіз літературних даних, досвід закордонних учених свідчать, що ефективність ферментних добавок прямо залежить від їх відповідності зерновій основі раціону.
Дадашко В і Кузнєцова Т. проводили оцінку ферментних препаратів мікробіологічного походження «Фекорд». Досліди проводили на фоні комбікормів з різною зерновою основою, але вирівняних по обмінній енергії, основним поживним та мінеральни речовинам, незамінним амінокислотам і вітамінам.
Випробування були проведені на курах з 26- до 52-тижневого віку, по 80 голів у групі. В якості основного раціону вони отримували кукурудзяно-ячмінно-пшеничний, ячмінний, ячмінно-пшеничний чи пшеничний комбікорм. У першому досліді у основний раціон курей 2, 4 та 6-ої груп додатково вносили в кількості 1 л/т відповідно «Фекорд Я», «Фекорд ЯП» та «Фекорд П». Контрольною групою були 1, 3 та 5 групи птиці.
В другому досліді курам чотирьох груп до основного раціону додавали з розрахунку 1 л/т корму ферментну композицію «Фекорд У4», паралельні групи були контрольними.
Отримані результати свідчать про те, що комбікорми з різною зерновою основою без добавки ферментів по впливу на яйценосність курей, інтенсивність яйцекладки, масу яєць та вихід яйцемаси на несучку були ідентичні. В той же час витрати корму на виробництво 1000 яєць у курей, які отримували комбікорм з ячмінною основою, були максимальні.
Зниження затрат корму та його низька собівартість в контрольній групі, яка отримувала пшеничний раціон, забезпечували найбільший прибуток і підвищення рентабельності виробництва яєць у зрівнянні з групами, де використовували комбікорми з ячмінною та ячмінно-пшеничною основою.
Введення мультиензимних композицій «Фекорд Я, -ЯП, -П» в ячмінні, ячмінно-пшеничні та пшеничні комбікорми підвищило яйценосність курей, інтенсивність яйцекладки, збереженість поголів’я. збільшилась середня маса яєць та вихід яйцемаси на несучку у зрівнянні з групами, які отримували аналогічні комбікорми без додавання ензимів. Витрати кормів на виробництво яєць скоротилися завдяки підвищенню перетравності поживних та засвоюваності мінеральних речовин [6].
Повних даних про комплексне застосування ферментів, пробіотиків і кормових антибіотиків немає. Ферменті препарати виготовляються з вузькоспеціалізованих штамів мікроорганізмів (грибів та бактерій), які виробляють травні ферменти, які не синтезуються організмом птиці, але вкрай необхідні при згодовуванні кормів з підвищеним вмістом клітковини та некрохмальних полісахаридів. В умовах виробництва виникають нерідкі випадки згодовування птиці слаботоксичних комбікормів, негативний вплив яких може або слабшати під дією біологічно активних добавок, або підсилюватись.
Кормові антибіотики, на відміну від лікувальних препаратів, використовують головним чином в кормах та кишечнику тварин і птиці, завдяки чому підвищується їх продуктивність.
Застосування ферментних препаратів, як і антибіотиків, потребує обгунтованого підходу до їх дозування та спектру ферментативної активності.
Околелова Т. і Гейнель В. проводили ряд дослідів по визначенню ефективності застосування ферменту ксибетен ксил з кормовим антибіотиком флавоміцитином, пробіотиком і антибіотиком у різних комбікормах [18].
Птиці згодовували якісні й слаботоксичні комбікорми зі зниженою енергією - 10 ккал/100 г.
У період досліду вивчали основні зоотехнічні показники, а також перетравність і використання поживних речовин корму, для зниження якості комбікорму включали 20% токсичної кукурудзи.
У птиці, якій згодовували основний раціон, збалансований по поживності, зі зниженою енергією + 75 г/т ксибетена + 1 кг/т пробіотика, підвищувалась жива маса в порівнянні з контрольною групою на 6-7%, її середньодобовий приріст був на рівні 53-53,5 г.
Витрати корму на 1 кг приросту в цих групах у порівнянні з контролем знижувався на 9,4-10%, збереженість поголів'я становило 100%, що підвищило контроль майже на 3%. Ефект від комплексного застосування ферменту із пробіотиком і ферменту з кормовим антибіотиком був практично однаковим. Комплексне застосування кормового антибіотика, ферменту й пробіотика не сприяло подальшому поліпшенню показників.
Використання досліджуваних добавок на слаботоксичих комбікормах зі зниженою енергією (основний раціон, що складається з токсичного комбікорму, збалансований по поживності, зі зниженою енергією + 75 г/т ксибетена + 1 кг/т пробіотика й такий же раціон, тільки + 65 г/т антибіотика) підвищувало збереженість поголів'я на 10-12%. Кращі результати отримані при добавці ферменту в комплексі з кормовим антибіотиком.
Перетравність протеїну й клітковини з біологічно активними речовинами підвищувалася на 2-2,3%; використання азоту, кальцію й фосфору – на 5-6,2%. Що стосується перетравності жиру, то добавки біологічно активних речовин слабо відображалися на всіх кормах, що можна пояснити застосуванням у раціоні рослинної олії.
Також були проведені досліди у різних науково-дослідних інститутах Росії. Молодняку та курам-несучкам кросу «Ломанн браун» згодовували кормосуміші, збагачені ферментним препаратом авізим-1100. Досліди на курах-несучках продовжували тільки після отримання позитивних результатів на ремонтному молодняку. Тоді курчатам почали вводити в раціон авізим після 1-го тижня життя та продовжували його згодовувати до переведення у доросле стадо (16 тижнів).
Годівля курей була відповідна рекомендаціям ВНІТІП з тією різницею, що раціони не були збалансовані по обмінній енергії та при вмісті в них 57-68% ячменя. Дефіцит енергії складав в різний час від 7 до 10%. За 58 тижнів облікового періоду найбільша інтенсивність яйцекладки відмічалась в усіх групах у порівнянні з контрольною.
Щодобовий облік яєчної продуктивності показав, що її динаміка залежить від строків згодовування курам ферментного препарату.
Але в той же час експерименту динаміка продуктивності кур, які отримували фермент за групами значно коливалися: періоди її підвищення в одних збігалися з періодами зниження в інших. Наприклад, згодовування авізиму з 17-тижневого віку спочатку не вплинуло на продуктивність курей, і при інтенсивній яйцекладці 55-86,3% у другій половині дослідної групи за період 19-40 тижнів аналогічний показник в контрольній групі склав 56,6-86,5%, тоді як потім кури дослідних груп по яйценосності перевищили контрольних в середньому на 2-4%, а в окремі проміжки часу на 7 і навіть 10%.
Включення в раціон препарату починаючи з 22 тижня життя птиці, навпаки, протягом перших 30 тижнів супроводжувалось підвищенням її продуктивності, потім відмічалось деяке зниження показника навіть від рівня контролю, к завершенню експерименту він знову підвищувався.
Результати згодовування курам-несучкам ензимів на фоні низької та високої ферментативної активності вмісту кишечника, рівно як на фоні низької та високої інтенсивності обміну речовин, будуть відрізнятися, в тому числі і в залежності від віку птиці на момент їх першого надходження в організм.
В той же час введення в раціон кур ферментного препарату з тижневого віку дозволяє організму поступово до нього «пристосуватися». В ході статевого дозрівання майбутніх несучок забезпечується нормальне «включення» механізму яйцеутворення, що, як відомо, пов’язано з активізацією обміну ензимів в організмі.
Малюшин Е, Осіпов А. враховують, що використовувати ферментні препарати в процесі вирощування ремонтного молодняку як засіб специфічної корекції майбутньої продуктивності кур, яке дозволяє максимально реалізовувати їх потенціал [13].
Дослідники за даними досвідів зробили висновок, що на тлі якісної сировини в комбікормах зі зниженою енергією доцільність комплексного застосування ферменту із пробіотиком або кормовим антибіотиком залежить від дози препаратів.
Узагальнюючи характеристику ферментів, можна сказати, що наявність ферментних препаратів у комбікормах запобігає негативному впливу на птицю. Значно підвищуються зоотехнічні показники й, як наслідок, рентабельність виробництва яєць і м'яса птиці. Поліпшується стан підстилки й санітарний стан пташників у цілому, знижується екскреція з калом поживних речовин корму й менше забруднюється навколишнє середовище.
Норми введення препаратів у кормосуміші варіюються залежно від виду й кількості, що включаються в корм зерна. Однак, практика показала, що як з фізіологічної, так і з економічної точки зору доцільно дотримуватися дози в межах 50-100 г на 1 т корму.
2.3 Протеїнова та енергетична годівля курей
Протеїни являють собою складні органічні сполуки, які складаються головним чином, з амінокислот, представлених характерними для кожного білка пропорціями й послідовностями. Протеїни завжди містять вуглець, кисень, водень і азот. Крім того, білки зазвичай містять сірку й досить часто фосфор.
Протеїн - незамінна й найбільш дорога частина раціону. Його джерелом є рослинні й тваринні корми, а також синтетичні амінокислоти. На рослинні корми доводиться від 70 до 90% усього протеїну. Частина білка звичайно представлена шротами, дріжджами, тваринними кормами. Останні, як відомо, особливо дефіцитні й дорогі. Тому їхня частина в сучасних раціонах для різних видів і вікових груп птиць може варіюватися в широких межах - від 0 до 20%.
Потрапляючи в організм з кормом білки йдуть на відновлення клітин, які відмирають, на утворення м'язової тканини, яєць, на ріст пера й синтез складних з'єднань організму.
Потреба курей-несучок породи леггорн у протеїні залежить від добового споживання ними кормів: якщо споживання корму становить 80 г на голову в день, то в 100 г такого комбікорму повинне складати 18,8% сирого протеїну, при 100 г - 15%, при 120 - 12,5 %.
Багато фахівців доводять, що для максимальної яйценосності курям досить на добу 14-15 г протеїну, якщо він збалансований за амінокислотами. Більше того, Архипов А.В. затверджує, що мінімальним рівнем протеїну в комбікормах для курей-несучок потрібно вважати 13,5%. При цьому яйценосність птиці за 12-місячний період коливається від 240 до 260 яєць. Але ефект від використання низькопротеїнових кормів при експлуатації курей-несучок можна одержати лише при дотриманні ряду умов.
По-перше, курочок до переведення в стадо несучок від 13 до 21-тижневого віку потрібно підготувати до споживання низькопротеїнових кормосумішей.
По-друге, молодки з 150-денного віку повинні одержувати комбікорми, у яких вміст сирого протеїну становить 13,5%, а обмінної енергії – 1005% або 1047 кДж при енегропротеїновому співвідношенні 178 і 185 відповідно. Отже, співвідношення енергії й протеїну в значній мірі визначає ефективність останнього [20].
Немаловажною умовою ефективного використання низькопротеїнових комбікормів є їх багатокомпонентність. Вони повинні включати не два-три, а п'ять-шість видів зернових компонентів, різні шроти або макухи, дріжджі й трав'яне борошно з бобових. Така кормосуміш, як правило, біологічно більш цінна, ніж суміш із обмеженим набором інгредієнтів. Амінокислоти в них краще збалансовані.
Кормові білки як єдине ціле перестають існувати в організмі птиці вже на першій стадії - стадії травлення. У всіх подальших біохімічних процесах, включаючи всмоктування й транспорт у кров, беруть участь вже не білки, а продукти їхнього розпаду, в основному амінокислоти. Тому замість поняття «білкове живлення» все частіше стали застосовувати термін «амінокислотне живлення».
У птиці, яка несеться, значна частина добової норми протеїну витрачається на біосинтез яєчної маси (на 1 г яєчної маси потрібно 138 мг сирого або 120 мг перетравного протеїну). На приріст 1 г маси тіла в дорослої птиці затрачається в середньому 0,4-0,5 г кормового протеїну. На підтримку життєво важливих процесів у курей-несучок живої маси 1,7-1,9 кг затрачається близько 3 г протеїну.
Виходячи із цих даних, цілим рядом досліджень було встановлено, що фізіологічна потреба в повноцінному збалансованому протеїні курей-несучок у середньому становить: при яйценосності 70% – 16,5 г, 80% – 18 г і 90% – 19,5 г на голову в добу.
У рекомендаціях з годівлі сільськогосподарської птиці рівень сирого протеїну в комбікормах для яєчних курей визначений залежно від віку, оскільки вміст поживних речовин у раціоні тісно пов’язаний з потребами несучок на різних стадіях продуктивного періоду. Такі програми мають назву «фазова годівля»:
- 1 фаза - період від початку яйцекладки до досягнення максимальної маси виробленого яйця;
- 2 фаза - період високої стабільної яйценосності й зростаючої маси яйця (36-52 тижня життя птиці);
- 3 фаза - період з 52 до 80 тижнів (до закінчення продуктивного періоду). Під час третьої фази темпи виробництва яєць продовжують знижуватися при незначному збільшенні маси яйця.
Фазова годівля є доцільним не тільки з економічного, але й з фізіологічного міркування. Так, у першу фазу необхідно забезпечити несучок енергією (11,4 МДж/кг) з метою стимулювання їхнього росту, збільшення маси яйця й продуктивності. Починаючи із другої фази (після досягнення максимальної маси яєць), рівень сирого протеїну можна знизити з 17 до 16% для стабілізації маси яєць. У третій фазі з метою економії допускається зниження рівня сирого протеїну до 15,5%.
Велике фізіологічне значення амінокислот полягає в тому, що з них біохімічним шляхом може бути безпосередньо синтезований протеїн. Передумовою для цього є досить висока забезпеченість енергією тваринного організму. Важливими умовами для оптимального протікання процесів синтезу є також здоров'я тварин та птиці й забезпеченість його біологічно активними й мінеральними речовинами.
Біологічна цінність протеїну визначається амінокислотним складом. Якість протеїну вважається високим, якщо він містить всі незамінні амінокислоти в необхідних для певного виду тварин пропорціях і кількостях. І навпаки, до низькоякісного протеїну відносять ті білки, у яких не вистачає незамінних амінокислот.
Разом з тим не можна зменшити значення в годівлі птиці й замінних амінокислот. Наприклад, після включення їх у низькопротеїнові раціони молодняк краще росте, а в несучок підвищується продуктивність. Крім того, азот і вуглеводний кістяк замінних амінокислот використовується організмом для метаболічних цілей. Тобто потребу птиці в амінокислотах можна визначити як потребу її в азоті незамінних і замінних амінокислот.
Амінокислоти виконують або самостійні функції, або беруть участь у побудові багатьох винятково важливих у біологічному відношенні з'єднань: пуринових і пиримидінових основ, гормонів, амінів, пептидів.
У країнах СНД перші дані про амінокислотний склад кормів були отримані в 1934 році Прянишниковим Д.Н., а перші таблиці амінокислотного складу кормів опубліковані в 1962 році Поповим І.С. У курей-несучок, які споживають раціон з дефіцитом протеїну, з'являються процеси ліпогенезу, розвивається жирова дистрофія печінки, клінічні ознаки сечокислого діатезу, порушується кальцієво-фосфорний обмін.
Амінокислотне живлення птиці - поповнення амінокислот, витрачених організмом на підтримку фізіологічних функцій, і забезпечення потреб птиці в цих речовинах для утворення нових тканин і продукції за рахунок амінокислот корму.
Більшість природних амінокислот і всі амінокислоти, виділені з білків тканин тваринних і вищих рослин, по типу будови ставляться до L-ряду (конфігурація, форма). З 20 амінокислот - складових частин білків корму й тканин - для птахів 12 вважаються незамінними. Вони або не синтезуються в організмі птиці, або синтезуються в дуже невеликій кількості, недостатньому для організму.
При відсутності або недоліку в кормі однієї або декількох незамінних амінокислот неможливий синтез повноцінних білків в організмі, порушується обмін речовин, знижується продуктивність, уповільнюється ріст молодняку. Високу продуктивність птиці можна підтримувати, лише збалансувавши раціони за амінокислотним складом. Для птиці незамінними є такі амінокислоти: метіонін, лізин, гістидин, цистін, триптофан, аргінін лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, валін, а для молодняку - ще й гліцин. При регулюванні амінокислотного складу кормів для птиці необхідно знати її потребу в амінокислотах і амінокислотний склад кормів.
Експерименти останніх років показали, що не можна очікувати високих показників продуктивності птиці, якщо вона не одержує з кормом однієї або декількох незамінних амінокислот.
Недостатність окремих незамінних амінокислот звичайно приводить до тих же наслідків, що й білкова недостатність. Крім того, можлива поява додаткових симптомів, характерних для певних амінокислот. Наприклад, недолік лізина викликає дегенерацію пера на крилах молодняку. Дерматит з утворенням подушечок на ногах у молодняку птиці спостерігали при недоліку метіоніну.
Птиці, як правило, бракує метіоніну. Він є моноамінокарбоновою сірковмісною амінокислотою, що має метильну групу (-СН3
), здатну в процесі обміну речовин зв'язуватися з іншими з'єднаннями.
При недоліку метіоніну різко порушується процес заміни пера й пуху, тому що метіонін і цистін необхідний для формування цих шкірних утворень. Потрібно відзначити, що введення в раціон лецитину й холіну запобігає відкладенню жиру в печінці й сприяє видаленню з її відкладеного жиру, але порушення шкірного покриву залишаються. Роль метіоніну полягає в тому, що він є донором метильних груп, здатних брати участь в утворенні багатьох з'єднань.
Цистін відіграє істотну роль у вуглеводному обміні, в окислювально-відновних процесах, обміні жовчних кислот, сприяє утворенню речовин, що знежирюють отрути вмісту кишечника. По даним деяких авторів, цистін є важливим структурним елементом білків, що входять до складу опорних і захисних тканин.
Спеціальними експериментами доведено, що такі амінокислоти, як метіонін, лізин, триптофан, ізолейцин і валін відіграють головну роль у споживанні корму. Тому існує кореляція між вмістом вільних амінокислот у крові, вмістом їх у раціоні і яєчній продуктивності.
Незамінними амінокислотами найбільш багаті корми тваринного походження, тому вони вважаються більше повноцінними в порівнянні з рослинними. Наприклад, при 16% протеїну в раціоні, з 6% корму тваринного походження, забезпечується потреба курей у всіх незамінних амінокислотах. Незначний дефіцит цистіну покривається метіоніном.
У комбікормах без компонентів тваринного походження й ферментних препаратів норми лізину, метіоніну й цистіну, а також обмінної енергії повинні бути збільшені на 10-15% у порівнянні з існуючими нормами.
Добова потреба в лізині становить приблизно 0,82 г і регулюється витратою корму (0,78% при споживанні комбікорму 105 г з поступовим зниженням до 0,66% - при 125 г/гол у добу). На тлі надлишку в раціонах лізину в організмі птиці розвивається дефіцит аргініну, порушуються обмінні процеси.
Норми добової потреби в незамінних амінокислотах залежать від рівнів продуктивності птиці. Так, при яйценосності 90% і вище потреби в лізині доходить до 0,90 г, а метіоніну із цистіном – до 0,74 г/гол у добу; при яйценосності 80-90% – відповідно 0,79 і 0,68 г/гол у добу. Якщо яйценосність 80-85%, то потреба в лізині знижується до 0,75 г, а сірковмісних амінокислот – до 0,64 г/гол у добу.
При недоліку однієї з амінокислот, що лімітують, продуктивність дорослої птиці й швидкість росту молодняку визначають саме цією амінокислотою, а не загальним рівнем протеїну в раціоні, при підвищенні якого вона росте, а при зниженні, навпаки, знижується. Поправлення в норми амінокислотного живлення вносять за такою формулою: Х=А х В: С, де Х – кількість амінокислоти при підвищеному або зниженому в порівнянні з нормами рівнем протеїну в раціоні, %; А – фактичний рівень протеїну в раціоні, В – кількість амінокислоти відповідно до норм, %; С – рівень протеїну відповідно до норм, %.
Балансування амінокислотного складу раціону рекомендується проводити такими способами: 1) збільшенням кількості основного білкового корму до необхідного рівня; 2) підбором і комбінуванням корму з урахуванням амінокислотного складу; 3) додаванням незамінних амінокислот.
Донедавна при організації годівлі птиці основна увага приділялась білковому живленню. У той же час недолік у раціонах обмінної енергії часто буває причиною низької продуктивності птиці в порівнянні з дефіцитом амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів. Чим більша концентрація енергії в кормі, тим менше його споживає птиця. Отже, вміст обмінної енергії в раціонах є основним чинником, що визначає витрату кормів. Тому енергетичному живленню птиці потрібно надавати не менше значення, чим білковому.
Перетравлення корму - лише перший етап його взаємодії з живим організмом, тому оцінка кормів за даними про їх перетравність буде недостатньою. Доповнюють її оцінкою кормів по так званій загальній поживності, під якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, які є у кормі. Потрібно мати на увазі, що загальна поживність відображає лише енергетичну цінність корму, тому в цей час вона заміняється поняттям «енергетична поживність корму».
Проектом ДОСТу за одиницю енергетичної поживності прийнято 10 МДж обмінної енергії.
Здатність корму забезпечувати організм енергією має дуже важливе значення для характеристики його поживної цінності. Енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності організму, звільняється при окислюванні продуктів розщеплення вуглеводів, жирів і білків корму. Цей процес пов'язаний з використанням кисню й закінчується утворенням вуглекислого газу й води.
Процеси розщеплення поживних речовин в організмі можна розділити на три етапи. На першому етапі вуглеводи розщеплюються до моносахаридів, білки - до амінокислот, а жири - до вільних жирних кислот і гліцерину. При цьому звільняється приблизно 0,6-1% енергії й тільки у вигляді тепла. Це відбувається в шлунково-кишковому тракті. На другому етапі, засвоєні речовини продовжують розщеплюватись, і при цьому звільняється близько 30% всієї енергії кормів. На третьому етапі поживні речовини окисляються до вуглекислого газу й води, у результаті чого звільняється близько 70% всієї енергії поживних речовин.
У цей час для оцінки кормів, що характеризують їх енергетичну цінність, застосовуються, в основному, два показники: перший - обмінна енергія, яка «здається» і другий – таж сама обмінна енергія, скоректована на нульовий баланс азоту. Для їх визначення застосовують, як правило, прямій або розрахунковий методи.
Основним критерієм цінності якого-небудь компонента для його використання в складі комбікормів є концентрація обмінної енергії. Вона служить узагальнюючим показником всієї поживної цінності кормосуміші для птиці.
Розподіл споживаної енергії кормів - процес складний, але його необхідно вивчати для того, щоб більш ефективно використовувати кормові засоби.
Існує кілька шляхів ефективного використання енергії корму. Якщо кормова суміш добре збалансована й містить всі поживні речовини в потрібних співвідношеннях, то перетравність такої суміші буде висока й втрати енергії з послідом будуть найменшими. Отже, перший шлях ефективного використання енергії - зниження втрат енергії, виділеної з послідом. Другий шлях - зниження втрат енергії на теплопродукцію, втрат енергії, пов'язаної із засвоєнням поживних речовин.
Загальна кількість тепла, що виділяється при повнім згорянні корму, становить валову енергію даного корму.
Обмінна енергія за мінусом енергії, яка використана для засвоєння поживних речовин, є чистою енергією, або нетто-енергією.
Частина нетто-енергії витрачається на підтримку життя. Енергія, що залишилася в організмі, іде на утворення продукції всіх видів і становить продуктивну енергію корму.
У птахівництві для визначення кількості обмінної енергії в кормах крім рівнянь регресії використовують енергетичні еквіваленти, запропоновані Тітусом Х.У. При цьому перетравні поживні речовини множать на відповідний енергетичний еквівалент, потім підраховують дані про енергію всіх поживних речовин, вносять виправлення на неперетравну клітковину й знаходять кількість обмінної енергії.
При нормованій годівлі птиці враховують не тільки загальний вміст енергії й протеїну в раціоні, але і їх співвідношення між собою. Енергопротеїнове відношення (ЕПВ) - це кількість кілокалорій або мегаджоулей (кілоджоулів) обмінної енергії в 1 кг корму, що доводиться на 1% сирого протеїну. ЕПВ в раціоні впливає на яйценосність, масу яйця, в основі яких лежать зміни у використанні енергії й протеїну в організмі птиці. При дефіциті обмінної енергії сирий протеїн витрачається організмом нераціонально, а при його надлишку починається інтенсивне відкладення жиру, продуктивність птиці знижується. Оптимальний рівень обмінної енергії дозволяє досягати високої продуктивності птиці при менших витратах кормів і протеїну. Так, для максимальної яйценосності курей-несучок оптимальне енегропротеїнове відношення буде дорівнює 159-162.
Балансування енергії й протеїну - один з основних способів ощадливої витрати кормів. Співвідношення енергії й протеїну змінюється залежно від виду, віку, напрямку продуктивності птиці, фізіологічного стану, умов утримання. На практиці в комбікормах для сільськогосподарської птиці найчастіше не витримується або рівень протеїну, або обмінної енергії. Для зменшення навантаження на обмін речовин у птиці й зниження витрати комбікормів на одиницю продукції рекомендується витримувати не стільки ЕПВ, скільки норму вмісту амінокислот на одиницю обмінної енергії.
Раціони сучасних курей-несучок яєчних кросів протягом усього продуктивного періоду повинні містити 270-280 ккал ОЕ в 100 г кормосуміші, з коливанням від 280 ккал (17-40 тижнів життя) до 277 ккал (40-60 тижнів), і до 275 ккал після 60 тижнів життя.
Норми вмісту ОЕ в комбікормі розраховані для температури навколишнього середовища 20-21ºC. Наприклад, для курей кросу Хайсекс білий добова потреба в ОЕ становить: при 16ºC - 330 ккал, при 20ºC - 315 ккал, а при 24ºC - 300 ккал гол/добу. При зниженні або підвищенні температури навколишнього середовища потрібно контролювати споживання птицею корму й, виходячи із цього, коректувати концентрацію енергії в раціоні.
В наш час рекомендовано оцінювати корм у величинах обмінної енергії, що представляє частина енергії корму, який організм тварини використовує для забезпечення життєдіяльності й утворення продукції. Для визначення кількості енергії, що знаходиться в кормі й виділеннях тварини, використовують калориметри, у яких речовину спалюють в атмосфері чистого кисню. Теплову енергію, яка виділилася при згорянні, перераховують на 1 кг чи на 1 г речовини й виражають у мегаджоулях (МДж) або кілокалоріях (ккал.).
Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 9867-61 1 кілокалорія дорівнює 4,1868 джоулі, а один джоуль – 0,2388 калорії. Енергія 1 кілоджоуля (кДж) дорівнює 1000 джоулів; 1 мегаджоуль (МДж) – 1000 кілоджоулів [19].
2.4 Мінеральна годівля курей
Хоча більшість хімічних елементів представлено металами, природа використовує головним чином у якості матеріалів для будування живих організмів неметали. На протязі багатьох десятиріч було ствердження про те, що з металів головні біохімічні функції виконують лише натрій, калій, магній, кальцій, які у сукупності складають 99% усіх металів у організмі.
Контроль за мінеральним живленням тварин повинен здійснюватися не тільки по надходженню окремих мікроелементів з кормами, але і по мірі їх використання і відкладення запасу в організмі. Знаючи прийняті норми згодовування тих або інших мінеральних елементів і фактичний вміст їх в кормах, визначають величину надходження їх, у разі нестачі або надлишку балансують раціони.
Висока продуктивність сучасних кросів сільськогосподарської птиці досягається тільки при використанні повноцінних кормів. Як недолік, так і надлишок мінеральних речовин негативно відображаються на обміні речовин, приводять до зниження продуктивності, погіршенню якості продукції, їхній дефіцит послабляє імунний захист організму птиці. І хоча абсолютного дефіциту якого-небудь елемента в раціонах для птиці фактично не спостерігається, практики-птахівники не повинні загострювати увагу тільки на таких факторах харчування, як обмінна енергія, сирий і перетравний протеїн, незамінні амінокислоти й вітаміни.
У групі мінеральних речовин виділяють воду, макро- і мікро - і ультрамікроелементи. До макроелементів відносять речовини, які в організмі знаходяться в значних кількостях - від десятих до тисячних часткою маси тварини. Це кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, сірка і хлор. До мікроелементів прираховують речовини, які в організмі містяться від тисячних до стотисячних часткою маси організму. У цю групу входять кобальт, мідь, марганець, цинк, залізо, молібден, йод і ін. Ці елементи в більшості своїй беруть участь в побудові гормонів, ферментів, вітамінів і інших біологічно активних речовин [5].
Недооцінка значення мінерального балансу як з боку виробників комбікормів, так і з боку самих фахівців галузі завжди приводить до негативних наслідків.
Мінеральний обмін у птиці - напружений, особливо кальцію. З кожним яйцем курка виділяє 2-2,5 г кальцію. Товщина шкаралупи хоча і є спадкоємним чинником, але залежить також від наявності в раціоні кальцію й інших мінеральних елементів (магнію, цинку, фосфору), вітаміну А. У побудові шкаралупи яйця до 70% використовується кальцій кістяку. Є дані авторів, що з інтенсивністю, з якою несеться птиця, вона може багаторазово обновляти кістяк протягом року, а з підвищенням температури в пташнику потреба в мінеральних речовинах зростає на 10-15%.
З'єднання елементів, що всмокталися беруть участь в регуляції обміну, входячи до складу ферментів, гормонів, вітамінів або впливаючи на їх дію, а також збуджуючи або гальмуючи нервову діяльність (Са, Со, Nа). Мінеральні речовини діють на відтворювальну здатність (Mn, Zn), кровотворення (Fe, Cu, Mn, Co), активізують реактивність з'єднань вуглеводу, беруть участь в обміні енергії (Р) і виконують багато які інші функції: наприклад, утворення кісткової тканини, осмотичний тиск, іонна рівновага рідин, антагоністична і противоотруйна дія і т.д.
На практиці в птахівницьких господарствах іноді припускаються помилки в нормуванні кальцію, надаючи птиці можливість вільно споживати ракушняк з годівниць. Використовуючи його у великій кількості, кури недоодержують більш важливі поживні речовини – протеїн, вуглеводи, жири. Як результат знижується продуктивність птиці, вона завчасно починає линяти, з'являється слабка шкаралупа, знижується кількість протеїну в жовтку.
Засвоюваність кальцію з раціону становить оптимально близько 50%, коливання досягають від 60-70%, у молодих курей і до 40% у курей наприкінці продуктивного періоду. Включення кальцію в комбікорм залежить від кількості щодоби споживаного птицею корму.
Оптимальним вмістом кальцію в комбікормах, що забезпечує високу яйценосність і високу якість шкаралупи, є 3,5-3,7%. В умовах спеки, крім зменшення апетиту й меншого надходження кальцію, в організмі птиці відбуваються фізіологічні зміни, що істотно впливають на якість шкаралупи яєць через зниження засвоєння в організмі спожитого кальцію.
Серед інших мікроелементів життєво важливе значення має марганець. Він активізує окисні процеси, володіє специфічною ліпотропною дією, антиоксидантними властивостями, підвищує утилізацію жирів, протидіючи дегенерації печінки, бере участь у функціонуванні залоз внутрішньої секреції, сприяє кровотворенню.
Цей мікроелемент входить до складу ферментів піруваткарбоксилази й орнітинази, необхідних для синтезу гліканів хрящової тканини, поліпшує стан ембріонів, робить шкаралупу яєць міцною. Антагоністом марганцю є молібден.
У звичайному раціоні концентрація марганцю невелика й вона не забезпечує повністю потребу птиці в цьому мікроелементі. Ось чому як кормову добавку стали додавати неорганічні джерела марганцю [14].
Значення багатьох вітамінів і мікроелементів багато в чому обумовлено тим, що вони входять до складу ряду ферментів, які каталізують важливі біохімічні процеси в організмі, як птиці, так і тварин. Вітаміни зв'язуються з білковою молекулою ферменту за участю іонів магнію, марганцю, цинку, заліза, молібдену, кобальту. Крім того, мікроелементи можуть безпосередньо входити до складу коферментів. Саме сполученість вітамінів і мікроелементів визначає спрямованість обміну речовин, і надалі рівня продуктивності.
Такі мікроелементи, як мідь, цинк, марганець, регулюють активність металовмісних ферментів-каталізаторів реакцій асиміляції кальцію й фосфору. На відміну від цих металів підвищений вміст в організмі молібдену негативно впливає на обмін кальцію й фосфору, приводить до порушення формування кісткової тканини. Іони ж міді перешкоджають цьому. Важливу роль відіграє співвідношення окремих мікроелементів. Існують метали антагоністи й синергісти. Мідь і цинк, молібден і вольфрам знижують дію один одного, а марганець, залізо, кобальт, нікель і мідь підсилюють взаємну дію.
Залізо входить у склад дихальних пігментів, у тому числі гемоглобіну, бере участь у процесах зв’язування та переносу кисню до тканин; стимулює функцію кровотворних органів; застосовується у якості лікарського засобу при анеміях і деяких інших патологічних станах. Амінокислоти (цистеїн, метіонін) стимулюють всмоктування заліза. Ефект цистеїну пояснюється його високою комплексоутворюючою здатністю і міцністю комплексу цистеїн-залізо.
Іони заліза присутні в таких ферментах, як каталаза й пероксидаза, а також у цитохромах, завдяки яким здійснюється перенос електронів у клітинах і утвориться енергія. Близько 70% іонів заліза знаходиться в гемоглобіні крові, що здійснює перенос кисню й бере участь у клітинному диханні.
Мідь являється незамінним мікроелементом, необхідним для нормальної життєдіяльності тварин. Вона – важлива складова частина металопротеїдів, які регулюють окисно-відновлювальні реакції клітинного дихання, фотосинтезу, засвоєння молекулярного азоту. Входячи до складу гормонів, мідь впливає на ріст, розвиток, відтворення, обмін, процеси гемоглобінутворення, фагоцитарну активність лейкоцитів.
Мідьвмісними є ферменти ортодифенолоксидаза, ксантиноксидаза, уратоксидаза, цитохромоксидаза, ряд інших. Тому мідь бере участь у тканинному диханні, кровотворенні, пігментації й кератинізації пір'яного покриву, остеогенезі, формуванні міеліну, відтворювальній функції та інших процесах.
Цинк присутній у карбоангідразі, пептидазах, деяких дегідрогеназах. Іони цинку пов'язані з гормонами, зокрема з інсуліном. Цинк приймає участь в обміні нуклеїнових кислот та синтезу білків.При недоліку цинку у тварин затримується ріст, змінюється формування костей, кістяка в цілому, знижується яйценосність, виникають порушення ряду ферментативних і гормональних процесів. Виявлені різкі вікові відмінності у всмоктуванні цинку. Так, у однодобових курчат всмоктується 34,6%, у курчат віком 3 тижня – 27,0%, та у віці 18 тижнів – 15,4%. Доза цинку 10-30 мг/кг сухої речовини корму у раціонах птиці підвищує вміст цукру у крові та оказує вплив на вуглеводний обмін.
Марганець входить до складу аргінази печінки, піруватдекарбоксилази, іони марганцю утворять комплекси з білками. Марганець впливає на ліпідний і вуглеводний обмін, розвиток кістяка, відтворну функцію. Кобальт входить в склад молекул цианокобаламіну (вітамін В12
) і позитивно діє на процеси кровотворення й травлення. Йод присутній у молекулі гормону щитовидної залози тироксину. При дефіциті йоду порушується загальний обмін речовин, наприклад, білків, знижується засвоєння вітамінів і т.д. в останні роки стали велику увагу приділяти селену, що є важливим антиоксидантом. Його введення в кормосуміші перешкоджає появі некрозів печінки у несучок та ексудативні діатези у курчат, які спровоковані відповідними факторами як годівлі, так і утримання [1].
3. Матеріал, мета і методики виконання роботи
3.1 Матеріал, умови і методика досліджень
Матеріалом для роботи були дані обліку по промисловому стаду курей-несучок кросу «Шевер-579» Краснопільської птахофабрики приватної виробничої фірми «Агроцентр».
Яєчний крос «Шевер-579» був створений на основі породи яєчного напряму Хайсекс білий. Особливості кросу такі: високі показники продуктивності курей, маси яєць на початку несучості та живої маси дорослих курей при забої, стійкий коричневий колір та міцність шкаралупи яєць.
Зернові корми в структурі раціонів птиці займають біля 70%, і більша їх частина доводиться на кукурудзу та пшеницю. Оскільки основними джерелами енергії для птиці є зернові корми, потрібно враховувати, що вуглеводи в них неоднорідні по своєму складу.
В травному тракті птиці некрохмалисті полісахариди знижують перетравність кормів. Для підвищення перетравності поживних речовин у раціонах курей-несучок потрібні ферментні препарати, тому що завдяки їхній дії ефективніше використовуються місцеві дешеві зернові культури, збільшується яєчна продуктивність.
Нами було вивчено ефективність використання ферментного препарату МЕК на перетравність корму у курей-несучок з подальшою їх яєчною продуктивністю.
З цією метою було проведено науково-господарський дослід на поголівї курей яєчного напрямку продуктивності кросу «Шевер-579». Відбір курей-несучок для досліду проводили за методикою ВНДІТІП. Птицю утримували в триярусних батареях типу БКН-3А. Було створено дві групи несучих курей-аналогів породи по 50 голів у кожній. Параметри мікроклімату та освітлення відповідали нормативам. Починаючи з 240-денного віку, контрольна група курей отримувала впродовж дослідного періоду (150 днів), повноцінний комбікорм.
Всі групи впродовж досліду отримували повнораціонний комбікорм такого складу: зерно пшениці (50%), соняшниковий шрот (35%), а також соєва олія (1,7%), премікс, знефторений фосфат, лізин. Комбікорм був збалансований за основними поживними речовинами згідно з нормами. Проте в комбікормі було підвищення на 28,7% кількості клітковина та незначне зниження рівня обмінної енергії, сирого протеїну, кальцію, фосфору.
Під час досліду проводили облік збереженост, фізіологічного стану птиці та живої маси, продуктивності,споживання комбікорму, витрати корму а 10 яєць та 1 кг яйцемаси; середню масу яєць, якість яєць (маса білка та жовтка, індекс жовтка і білка, одиниці Хау, товщина шкаралупи).
Балансові досліди проводили згідно з методикою ВНДІТІП, де визначали кількість спожитого корму і виділеного посліду птицею. Для балансвого досліду з кожної групи відбирали по 5 голів птиці.
Вологу в посліді визначали висушуванням за температури 65ºC; кількість сирої клітковини – за методом Штома і Генеберга; сирого жиру – за методом Рушковського; сирого протеїну – за методом К’єльдаля; золи – методом сухого озоління в муфельній печі за температури 500-550ºC; кальцію – об’ємним методом за Де Ваарду; фосфору – після мокрого озоління калориметричним методом.
Для визначення перетравності протеїну кормових сумішей обов’язково звільняли послід від сечової кислоти та її солей, використовуючи метод М.І. Д’якова. Для цього наважку (1 г) сухого посліду обробляли в стакані киплячої дистильованої води (500 мл) з додаванням 3 мл 0,1 н їдкого натрію, доводили до кипіння; одержану масу фільтрували і переносили на фільтр. Відфільтрований осад 2-3 рази промивали гарячою водою, підсушували і спалювали в колбі К’єльдаля для визначення азоту.
В кінці досліду було забито по три голови з кожної групи курей. Перед забоєм птицю не годували 12 годин, не напували 4 години, потім зважували до і після забою, який виконували за методикою ВНДІТІП. Знаходили мсу істівних частей тушки та неістівних частей, масу напівпатраної та патраної тушок. Всі дані досліду оброблялиь методом варіаційної статистики з використання комп’ютерних програм Microsoft Exel.
3.2 Характеристика господарства
Краснопільська птахофабрика приватної виробничої фірми «Агроцентр» почала функціонувати з жовтня 1999 року після реконструкції колишньої птахофабрики «За мир». Розміщується вона між промисловими містами Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Територія району межує: з півдня – з Солонянським, з заходу – Криничанським і Петриківським районами, з півночі – з Магдалинівським та Новомосковським районами і зі сходу – з Синельниківським районами.
Дніпропетровський район знаходиться в степовій помірно засушливій зоні України, де загальна кількість опадів за рік в середньому становить 410 мм, а за період із середньою температурою вище 10°С – 260 мм. На протязі року переважають вітри південно-східного напрямку.
Господарство має на 2008 рік 405 га земельних площ, зайнятих під сільськогосподарські угіддя. Умови місцевого клімату дозволяють отримати добрі результати при вирощуванні кукурудзи та ячменю на зерно. Все зерно, що вирощується у господарстві, проходить всі стадії доочищення та до обробки. У господарстві є зерновий тік і кормоцех. Структура земельних угідь представлена в таблиці 1.
1.
Структура земельних угідь та її зайнятість у виробництві
| Показники | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. |
| С.-г. угідь, га | 390 | 395 | 405 |
| В т.ч. ораних, га | 336 | 338 | 342 |
| Лісосмуги, га | 2,1 | 2,0 | 1,9 |
| Дороги, га | 1,8 | 1,8 | 1,8 |
Врожайність озимої пшениці за минулі роки коливається від 38,8 ц/га до 60,9 ц/га, при цьому якість виробленого насіння і товарного зерна висока. Від виробництва кормових культур безпосередньо залежить виробництво тваринницької продукції. Структура посівних площ та врожайність основних сільськогосподарських культур представлена в таблиці 2.
2. Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур
| Показники | 2007 рік | 2008 рік | ||
| Фактична площа, га | Врожайність, ц/га | Фактична площа, га | Врожайність, ц/га | |
| Всього | 338 | 128 | 342 | 169 |
| Ячмінь, | 38 | 29 | 15 | 35 |
| Кукурудза | 210 | 40 | 68 | 43 |
| Пшениця | 50 | 39 | 19 | 61 |
| Соняшник | 40 | 20 | 240 | 30 |
Основна спеціалізація Краснопільської птахофабрики – яєчний напрямок. Технологія утримання птиці – кліткова. Виробнича потужність –920 тис. птахомісць, в тому числі 320 тис. призначені для вирощування молодняку. У господарстві є також 2 цеха, де утримуються качки важких м’ясних кросів.
Пташники побудовані з цегли та бетону за типовим проектом 18х96 і 12х84 м2
. Обладнані клітковими батареями типів БКН-3, КБУ-3 і 2Б-3; система вентилювання «Клімат-47». Рівень механізації трудомістких робіт автоматизований.
В теперішній час птахофабрика працює з кросом «Шевер-579», виведеним на основі яєчної породи Хайсекс білий. Відмінними особливостями кросу «Шевер-579» є: високі показники продуктивності курей, маси яєць на початку несучості та живої маси дорослих курей при забої, стійкий коричневий колір та міцність шкаралупи яєць.
В цьому переконує стадо, яке утримується на птахофабриці і відповідає всім переліченим показникам: несучість за 68 тижнів життя складає 280 штук яєць; середня маса яєць у віці 26 тижнів 57,0 г; у віці 30 тижнів – 61,0г; у віці 60 тижнів – 67,4 г маси; вік досягнення 50%-вої несучості – 150 днів, а пік несучості – 170 днів (90-96%).
Рекомендовані для даної птиці температурний, світловий режим, а також відносна вологість повітря в приміщенні пташників в цілому дотримується.
Для контролю за основними показниками мікроклімату приміщення в проходах між клітковими батареями розміщені термометри й психометри, інтенсивність освітлення контролюється люксметром.
Фронт годівлі та напування птиці відповідають нормативам. В більшості пташників поїння здійснюється ніпельними поїлками типу Л-1, годівля – лінійними годівницями. Розподіл кормів здійснюється стрічковим транспортером. Збирання посліду в пташниках проводиться систематично. Цей процес механізований і здійснюється за допомогою скребково-гвинтових транспортерів. Послід по транспортеру надходить на двір і складається в тракторний причеп. Згодом він вивозиться на послідосховище, яке розташоване у 300-400 м від пташників (за межею птахофабрики). Збирання яєць виконується вручну двічі у день пташницями, які також слідкують за санітарним станом приміщення пташника і підтримують його на належному рівні. Особливу увагу звертають на чистоту кормових бункерів, водопровідних розподільних бачків та напувалок. Періодично здійснюють побілку підлоги, стін, стелі негашеним вапном. На вході у кожний пташник встановлені так звані ніжні ванни з вапном (дезбар'єр) для дезинфекції взуття. Для обслуговування пташників використовують одяг і взуття призначені тільки для роботи в даному пташнику. Трупи птиці щодня збирають у металеву тару. Після патологоанатомічного розтину їх утилізують у ямі Бекарі, яка розташована у 400 м від території птахофабрики.
По периметру всієї території виробничого сектору птахофабрика має огорожу бетонними плитами і сіткою; є зелені насадження. Внутрішньогосподарські шляхи для підвозу кормів, яєць і для посліду, трупів та інше розмежовані по принципу "чорні" і "білі" та між собою не перетинаються. При в'їзді на територію птахофабрики є дезбар'єр, який заповнюється свіжим дезрозчином хлорного вапна щотижня після його ретельного очищення.
На території птахофабрики є свій кормоцех, де здійснюється виготовлення кормосумішей згідно рецептів для різних за віком груп птиці і фази її продуктивності. Рецепти складає замісник генерального директора по зооветслужбі. Кормосуміші виготовляються в розсипному виді. Всі кормові компоненти для виготовлення кормових сумішей досліджуються у виробничій зооветеринарній лабораторії птахофабрики на поживність (вміст сирого протеїну), токсичність (при необхідності), бактеріальну забрудненість, вміст та активність вітамінів. Виготовлені кормові суміші також підлягають дослідженню.
Періодичне здійснюється комплексне біохімічне дослідження сироватки крові, печінки, яєць для контролювання засвоєння спожитих речовин кормів організмом курей.
Господарство благополучне щодо інфекційних і інвазійних захворювань. Сурово дотримуються строки проведення планових вакцинацій згідно з розробленою схемою вакцинацій, узгодженою з головним ветлікарем Дніпропетровського району В.Н. Ткаченко. Ефективність щеплень контролюється в лабораторії птахофабрики за допомогою експрес-тесту серологічних досліджень – ІФА (імуноферментний аналіз), який дозволяє визначити поствакцинальні антитіла. Напруженість імунітету перевіряється через 1 і 6 місяців після вакцинації.
В господарстві планово здійснюється дератизація всіх цехів птахофабрики, в тому числі й забійного, тарного, кормоцеху та складських приміщень. Тарний цех призначений для сортування тари для яєць при її ревізії та дезинфекційної обробки тари для яєць.
В теплу пору року також здійснюються планові заходи щодо дезинсекції. А саме: обприскування птахоприміщень інсектидами, застосування харчової принади для знищення мух в побутових та інших приміщеннях, а також обробка розчином кормової інсектицидної принади шиферних «домівок», розміщених на території полідосховища. У зв'язку із сусідством Краснопільської птахофабрики з Дніпропетровським газовим господарством за встановленим графіком робітниками птахофабрики при узгодженні з керівництвом вищезгаданого господарства.
Епізоотичне благополуччя забезпечується в значній мірі тим, що комплектування цехів-пташників птахофабрики птицею здійснюється за рахунок репродукування від власного батьківського стада, яке утримується в Криничанському районі. Інкубація яєць від батьківського стада курей здійснюється в інкубаторі ПВФ «Агроцентр» у с. Софіївка Краснопільського району. Вирощування курчат відбувається у Дніпродзержинській птахофабриці ПВФ «Агроцентр». Краснопільська птахофабрика – зона ремонтного молодняку та зона промислової курки-несучки з підзонами. Отже, наявні технологічні і виробничі зони, які відокремлені одна від однієї на значні відстані. Це є необхідною умовою промислового птахівництва.
Крім ізольованого зонального утримання різних вікових груп курей для забезпечення стійкого епізоотичного благополуччя виконуються також інші умови запобігання заносу інфекцій. Сурово дотримується принцип експлуатації приміщень «все зайнято – все пусто». Посадка та видалення птиці здійснюється одноразово, тобто ніколи замість вибракованої та видаленої птиці не підсаджують іншу і ніколи не видалють птицю з приміщення партіями, а тільки всю разом.
Перед розміщенням чергової партії птиці витримуються міжциклові санітарно-профілактичні перерви в пташниках; для молодняку – 2 тижня і один раз за рік 30 днів, для дорослої птиці – 30 днів. За час санітарної перерви проводять очищення і дезинфекцію приміщень, а також ремонт приміщень.
Направлена на забій птиця підлягає ветеринарному огляду перед забоєм. Після потрошіння м'ясо тушок курей та субпродукти підлягають ветсанекспертизі, яку здійснює лікар-ветсанексперт. Перед відправленням на продаж м'ясо тушок курей та субпродукти зберігаються у морозильній камері. Після кожної робочої зміни проводять очищення та дезинфекцію забійного цеху.
Дезинфекційні та лікувальні засоби зберігаються в аптеці птахофабрики. Ядохімікати зберігаються окремо від медикаментів, біопрепаратів в окремому приміщенні, ключ від якого є тільки у ветфельдшера, який завідує аптекою. Надходження хімічних реактивів, лікувально-профілактичних, дезинфекційних засобів, а також їх видавання реєструється у спеціальних журналах.
Щорічно Краснопільська птахофабрика приймає участь в обласній виставці «Агроперспектива» кращих господарств області. У минулому році птахофабрика зайняла одне з перших місць в області за кількість вироблених товарних яєць та їх якістю. В останні роки здійснюється нарощування виробничої потужності та темпів виробництва. Це свідчить про ефективну виробничу організацію системи праці, про покращення кормової бази. На сьогодні підприємство має можливість забезпечення комбікормами та кормовими концентратами не тільки себе, але і інших птахівничих господарств. Досягнення стійкого епізоотичного благополуччя дає можливість виробляти інкубаційні яйця за рахунок батьківського стада також не тільки для себе, а й для продажу іншим птахо підприємствам.
Значну роль у контролюванні епізоотичної ситуації в господарствах агрофірми відіграє зооветеринарна виробнича лабораторія птахофабрики в Краснопіллі завдяки здій
На жаль на сьогоднішній день птахофабрика «Агроцентр» скоротила поголів’я птиці в зв’язку з економічною кризою в країні.
4. Результати власних досліджень
4.1 Породний, класний, віковий склад стада та продуктивні характеристики
Курам яєчного кросу шевер притаманні такі породні ознаки: голова у півнів не дуже велика, гребінь - листоподібний, прямостоячий, середньої величини. У курей гребінь звисає набік, але не затуляє очей. Сережки середньої довжини, заокруглені. Вушні мочки білого кольору, іноді з легким жовтуватим відтінком; райдужна оболонка очей має червоне або помаранчеве забарвлення; дзьоб міцний, жовтий; шия середньої довжини, з рясним довгим оперенням. Тулуб продовгуватий, поставлений горизонтально; живіт повний та м’який. Ноги – середньої довжини, з чітко відокремленою гомілкою. Плесна тонкі, жовтозабарвлені. Шкіра має жовтуватий відтінок; оперення біле, прилягає щільно. Хвіст широкий біля основи та дуже рясний.
Жива маса курей у віці 52 тижнів становить 1,7-2,2 кг, півнів – 2,2-2,8 кг. Несучість курей за 72 тижні життя становить 240-260 яєць, середня маса 1 яйця – 56-58 г. Статевої зрілості кури досягають у віці 140-150 діб. Птиця цього кросу має високі відтворні здатності. Заплідненість яєць становить 92-97%, вивід курчат – якнайменше 80%. Показники продуктивності наведені в таблиці 3.
3. Продуктивні показники несучок яєчного кросу «Шевер-579»
| Показники | Вік несучості, тижнів | ||||
| 72 | 74 | 76 | 78 | 80 | |
| Несучість, шт. | 309 | 319 | 329 | 338 | 347 |
| Середня маса 1 яйця, г | 62,0 | 62,5 | 63,0 | 63,5 | 63,7 |
| Вихід яєчної маси, кг | 19,2 | 19,9 | 20,7 | 21,5 | 22,1 |
| Конверсія корму, кг на 1 кг яєчної маси | 2,08 | 2,13 | 2,17 | 2,22 | 2,28 |
| Збереженість несучок, % | 95,5 | 95,2 | 95,0 | 94,8 | 94,5 |
Необхідно зазначити, що завдяки селекційній роботі, спрямованій на зменшення витрат корму на виробництво 1 кг яєчної маси, гібридні несучки мають меншу живу масу (1,5-1,7 кг у віці 52 тижні), ніж кури класичної породи Леггорн білий. Більш висока яєчна продуктивність несучок фінального гібриду (305-316 яєць за 72 тижні життя), ніж у курей класичної породи Леггорн білий, досягається переважно завдяки двом основним чинникам: вища інтенсивність несучості гібридів та їх більш рання статева зрілість (майже на місяць раніше починається яйцекладка).
4.2 Відтворювальні характеристики стада
Фірма «Агроцентр» закуповує добовий молодняк в селекційному центрі, який розташований в с. Софіївка. Там же є цех інкубації селекційних яєць. При селекції курей для створення кросу «Шевер-579» ведуть оцінку та підбір за комплексом ознак: за яйценосністю, масі яєць, якості шкаралупи, щоб сполучати бажані властивості при схрещуванні ліній.
Ефект селекції може бути визначено шляхом зрівняння птиці, що селекціонується з контрольною популяцією, яка представляє ту ж саму вихідну лінію, але в якій, не ведеться селекційна робота. Найкращих виробників та родини залишають для подальшої роботи. Підбір птиці ведуть з обліком спеціалізації ліній за окремими ознаками.
4. Схема схрещування для отримання кросу «Шевер-579»
| Лінія | Схрещування | Лінія | Схрещування | ||||||
| А | В | В | Г | А | В | В | Г | ||
| А | АА | АБ | АВ | АГ | В | ВА | ВБ | ВВ | ВГ |
| Б | БА | ББ | БВ | БГ | Г | ГА | ГБ | ВГ | ГГ |
В процесі закладання лінії виявляють їх загальне поєднання з використанням діалельних та поліалельних схрещувань не менш чим за 75 курами в кожній групі.
За результатами схрещувальних ліній визначають, які лінії та родини доцільно використовувати у подальшій племінній роботі в якості батьківських та материнських форм.
4.3 Технологія годівлі яєчних курей
Для годівлі курей у господарстві використовують повноцінні комбікорми, збалансовані згідно діючих норм і виготовлених у відповідності із ДСТУ 4120-2002 «Комбікорми повнораціонні для сільськогосподарської птиці».
Молодняк і дорослу птицю годують із врахування норм обмінної енергії, сирого протеїну, мінеральних речовин і амінокислот у комбікормах. Годівлю ремонтного молодняку диференціюють залежно від віку, живої маси і розвитку. У період вирощування практикують трикратну зміну раціонів.
Особливу увагу приділяють годівлі і напуванню курчат у період після виводу.
У господарстві був вивчений вплив різних кормів на продуктивність птиці і її потреба в поживних речовинах. Фізіологічною основою організації годівлі є збалансування раціону за комплексом поживних, біологічно активних, мінеральних речовин і мікроелементів, виходячи із синергічності їх дії в процесах обміну в організмі з найбільш ефективним перетворенням кормів у продукцію птиці (зокрема в яйця).
Взаємодія елементів живлення різнорідно всеохоплююче. При повному або надлишковому забезпеченні курей-несучок висококалорійними кормами, але при недоліку протеїну знижується яйценосність, а зайва енергія витрачається на жировідкладення.
Система нормованої годівлі передбачає насамперед забезпечення потреби птиці в обмінній енергії й сирому протеїні. Нормування по обмінній енергії й комплексу поживних речовин відповідає фізіологічним вимогам високопродуктивної птиці й збереженню її здоров'я. Обмінну енергію визначають по різниці між валовою енергією, споживаною птицею з кормом і енергією, виділеною з екскрементами. Потреба в обмінній енергії й вміст її в кормах виражають у кілоджоулях на 100 г сухого корму. Нормування білкової годівлі ведеться по сирому протеїну, потреба в сирому протеїні й вміст його в кормах визначають у відсотках на 100 г сухого корму.
Оцінку й нормування кормів ведуть також і по амінокислотах, у першу чергу по метіоніну, триптофану, лізину. Вміст цих амінокислот у кормах обмежено, а потреба птиці в них висока. На потребу птиці в амінокислотах впливає енергетичне забезпечення раціону, вміст у ньому протеїну, вітамінів, жирів і інших складових раціону.
Мінеральні речовини й вітаміни мають дуже велике й різноманітне значення в життєдіяльності птиці. Мінеральні речовини складають 3-4% живої маси птиці й 10% маси яйця зі шкаралупою, а вітаміни беруть участь у різних обмінних реакціях і впливають на багато фізіологічних процесів. Недолік одного або декількох мінеральних речовин знижує продуктивність і плідність птиці, а іноді можуть призвести до захворювань і загибелі. У раціонах для птиці нормують кальцій, фосфор, натрій, хлор (у вигляді звичайної солі), йод, кобальт, цинк, марганець, залізо й ін. Потреба в мінеральних речовинах і вітамінах встановлюють у міліграмах і відсотках до маси сухих кормів, а вітаміни також в інтернаціональних одиницях на 100 г сухого корму.
У період 1-8 тижнів курчатам згодовують комбікорм із високим вмістом сирого протеїну (20%) і обмінної енергії (290 ккал). Годують молодняк досхочу. У віці 9-17 тижнів у комбікормі знижують рівень сирого протеїну (до 14%) і обмінної енергії (до 260 ккал), щоб затримати ранню статеву зрілість. У період перед початком яйцекладки (18-22 тижня) використовують комбікорми з більшим вмістом сирого протеїну (16%) і обмінної енергії (265-270 ккал), норма кальцію становить 2%. Рецепт повнораціонного комбікорму представлений в таблиці 5.
5. Рецепт повнораціонного комбікорму для курей яєчного напряму продуктивності «Шевер-579»
Інгредієнти |
Вік птиці, місяців | ||
| До 10 | 10-14 | 14 та старше | |
| Просо | 9 | 9 | 14,7 |
| Ячмінь | 30 | 30 | 32 |
| Пшениця | 27 | 30 | 35 |
| Дріжджі гідролізовані | 4 | 3 | 3 |
| Шрот соняшниковий | 10 | 8,5 | - |
| Трав’яне борошно | 4 | 5 | 4,3 |
| Жир технічний | 3,7 | 3,2 | - |
| Кісткове борошно | 0,8 | 1,2 | 0,9 |
| Молотий ракушняк | 6,4 | 5,8 | 5,4 |
| Сіль поварена | 0,4 | 0,3 | 0,4 |
| Рибне борошно | 4,7 | 4 | 4,3 |
Дорослим курам роздають корми два рази на день. Це дозволяє зекономити білкові корми і знизити собівартість яєць. Поживність комбікормів за такою годівлею представлена в таблиці 6.
6. Поживність комбікормів для курей-несучок кросу «Шевер-579»
| Показники | Вік несучості, тижні | |
| 24-47 | 48 і старше | |
| 1 | 2 | 3 |
| Обмінна енергія, ккал | 270 | 260 |
| МДж | 1,13 | 1,09 |
| Сирий протеїн | 17,0 | 15,0 |
| Сира клітковина | 5,5 | 6,0 |
| Кальцій | 3,4 | 3,7 |
| Фосфор | 0,6 | 0,7 |
| Натрій | 0,3 | 0,3 |
| Лізин | 0,75 | 0,65 |
| Метіонін | 0,32 | 0,28 |
| Метіонін + цистин | 0,6 | 0,53 |
| Лінолева кислота | 1,5 | 1,3 |
У першу половину продуктивності кури продовжують рости і тому в раціоні рівень сирого протеїну складає 17%, обмінна енергія 270 ккал. Після завершення росту птиці рівень сирого протеїну становить біля 15%.
4.4 Утримання птиці
У господарстві використовують клітковий спосіб утримання промислового стада – курей-несучок утримують у кліткових батареях БКН-3А. Ця технологія має значні переваги: вища несучість курей, підвищена ефективність використання виробничих площ, підвищення культури виробництва, зниження витрат кормів, полегшується робота за птицею, знижуються затрати тепло- та енергоносіїв.
Базовою технологією утримання промислового стада передбачено дотримання таких параметрів: площа підлоги для курей білих кросів - не менше 450 см2
/гол., коричневих кросів - 500 см2
/гол., щільність посадки при утриманні на глибокій підстилці - 6 гол./м2
для курей білих кросів, 5,5 гол./м2
для курей коричневих кросів. При утриманні промислового стада на глибокій підстилці кількість курей в секціях становить 2 000 гол. Фронт годівлі при вільному доступі до корму має становити 7-10 см, при обмеженій годівлі - 10-12 см. Фронт напування - не менше 2-х см на голову, при використанні ніпельних напувалок - 1 ніпель.
Освітленість у пташнику має бути 25-30 лк. Для освітлення пташників використовують звичайні електролампи (від 40 до 75 Вт), які підвішують посередині проходу між клітковими батареями на рівні верхнього краю клітки на відстані 3,5-4 м одна від одної. Роздачу корму і прибирання посліду проводять при виключеному світлі.
Для отримання високої продуктивності курей-несучок у пташнику необхідно створити оптимальні умови для їх утримання. Параметри зовнішнього середовища практично не відрізняються від рекомендованих для утримання птиці батьківського стада. Температура повітря у приміщенні має бути 16-18°С, допускається зниження температури у пташнику на 2°С і підвищення до 26°С. Значна зміна температури у пташнику веде до затримки росту і розвитку, зниження продуктивності, линяння курей. Підвищена температура у пташнику призводить до зниження рівня несучості, збільшення витрат кормів на виробництво яєць, збільшення витрат води. Відносна вологість у пташнику має бути 60-70%. Допускається зниження цього показника до 40-50% у холодний період року і підвищення до 75% у перехідний. Підвищена вологість веде до зниження апетиту та засвоєння кормів зниження продуктивності; внаслідок розвитку патогенної мікрофлори збільшується захворюваність птиці і падіж. Особливо небезпечним є поєднання високої температури і вологості повітря - знижується загальна резистентність птиці, кури малорухливі, погано поїдають корм, п'ють багато води, знижується несучість. Температуру і вологість повітря визначають і реєструють не рідше 2-х разів на добу. Сучасні автоматизовані системи контролю мікроклімату у пташнику дозволяють реєструвати всі зміни цих показників протягом доби.
Працівники пташників ретельно стежать за тим, щоб у приміщенні не було протягів і дотримувати показники повітрообміну: у холодний період року - не менше 0,7 м3/год. на 1 кг живої маси, у теплий період року - не менше 4,0 м3/год. на 1 кг живої маси. Швидкість руху повітря має становити в холодний період року не більше 0,6 м/с, у теплий - 1,0 м/с.
4.5 Цех ремонтного молодняку
Для регулярного поповнення батьківського і промислового стада ремонтним молодняком на вирощування приймають курчат у строки, які передбачені технологічним графіком, з врахуванням багаторазового комплектування стада. На 1 дорослу птицю батьківського стада, яка підлягає заміні, на вирощування ставлять 1,4 курочки та 3,0 півників, а промислового стада – 1,3 курочки. Розрахунок виходу ремонтного молодняка для комплектування промислового стада приведений в таблиці 7.
7. Розрахунок виходу 1000 голів ремонтних курочок для комплектування промислового стада
| Показники | Період вирощування молодняка, днів | |||
| 1-30 | 31-60 | 61-150 | 1-150 | |
| Початкове поголів’я, гол | 1370 | 1275 | 1150 | 1370 |
Відхід, % голів |
2 27 |
2 25 |
1,5 18 |
5 70 |
| Збереженість, % | 98 | 98 | 98,5 | 95 |
Бракування, % голів |
5 68 |
8 100 |
11,5 132 |
22 300 |
| Поголів’я на кінець періоду, гол | 1275 | 1150 | 1000 | 1000 |
Молодняк приймають великими одновіковими партіями з таким розрахунком, щоб однією партією птиці повністю заповнити приміщення як цеху вирощування, так і цеху промислового стада. Профілактична перерва між двома партіями у господарстві складає біля трьох тижнів.
Провідними факторами, які впливають на ріст і розвиток молодняку при вирощуванні, є параметри мікроклімату, годівля і напування. До основних параметрів мікроклімату відносять температуру, вологість, повітрообмін, вміст шкідливих газів, а також освітленість та світловий режим. Світлові режими, які використовують в господарстві представлені в таблиці 6.
8. Постійні світлові режими для вирощування ремонтного молодняку курей яєчного кросу «Шевер-579»
| Вік, тижнів | Світловий день, що скорочується | Короткий стабільний світловий день | Вік, тижнів | Світловий день, що скорочується | Короткий стабільний світловий день |
| 1 | 23.30 | 23.30 | 10 | 13.00 | 9.00 |
| 2 | 17.00 | 15.00 | 11 | 12.30 | 9.00 |
| 3 | 16.30 | 9.00 | 12 | 12.00 | 9.00 |
| 4 | 16.00 | 9.00 | 13 | 11.30 | 9.00 |
| 5 | 15.30 | 9.00 | 14 | 11.00 | 9.00 |
| 6 | 15.00 | 9.00 | 15 | 10.30 | 9.00 |
| 7 | 14.30 | 9.00 | 16 | 10.00 | 9.00 |
| 8 | 14.00 | 9.00 | 17 | 9.30 | 9.00 |
| 9 | 13.30 | 9.00 |
Для чіткого дотримання світлового режиму використовують автоматичне включення і виключення електроосвітлення за допомогою спеціальних реле часу.
4.6 Цех промислового стада курей-несучок
Виробництво харчових яєць проводиться рівномірно протягом всього року. Промислове стадо курей-несучок протягом року комплектують багаторазово за графіком через певні проміжки часу з метою рівномірного виробництва харчових яєць. Кількість партій курочок за рік і поголів’я молодок господарство визначає з розрахунку обсягів виробництва і місткості приміщень для утримання курей-несучок, що відображається в технологічному графіку. Для комплектування промислового стада курей використовують гібридних молодок 15-17-тижневого віку, жива маса і екстер’єр яких відповідають нормативам, встановленим для кросу «Шевер».
Поголів’я пташника комплектують протягом 1-2 діб, корпусу – 3-5 діб. Це сприяє якісному проведенню ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів, впровадженню диференційованого режиму освітлення, регулюванню режимів годівлі з врахуванням продуктивності і віку птиці.
При виборі та встановленні світлового режиму для курей необхідно дотримуватись наступних вимог: не можна збільшувати тривалість світлового дня під час вирощування молодняку і знижувати її для курей-несучок; тривалість освітлення не має бути меншою 6-ти годин і більшою-17-ти годин, за винятком перших діб вирощування молодняку і періоду закінчення несучості; в господарстві суворо дотримуються прийнятих схем світлового режиму з добового віку і до закінчення несучості курей.
При утриманні промислового стада курей найбільшого поширення отримали постійні режими освітлення – з одним періодом світла і одним періодом темряви. Тривалість, світловою дня при такому режимі освітлення становить 16-17 год.
Досвід роботи птахівничих підприємств свідчить, що застосування переривчастих світлових режимів веде до зменшення енерговитрат, витрат кормів і, як наслідок, зниження собівартості яєць. При виборі світлового режиму для утримання курей промислового стада даного кросу рекомендується також дотримуватись параметрів, зазначених фірмою-постачальником даного кросу.
Годівлю курей проводять залежно від віку птиці. Готовий комбікорм за зовнішнім виглядом однорідний, без ознак псування, запах відповідає набору компонентів, які входять до його складу. Роздавання корму проводять 2-3 рази на день. Добова потреба корму для курей-несучок залежить від рівня несучості і особливостей кросу. При інтенсивності несучості 50-60 % несучки споживають у середньому 100 г корму, при 70-80 % - потреба корму зростає до 110-114 г на голову, а при більш високій - досягає 117-120 г і більше. Також значно більша потреба в кормах спостерігається перед початком несучості. Як правило, чим вища несучість курей, тим менше витрачається корму в розрахунку на 10 яєць, хоч витрати корму на курку-несучку збільшуються. Також витрати корму можуть зростати і внаслідок розкидання його з годівниць, тому робітники господарства слідкують за дотриманням їх належного стану.
Слідкують ще й за тим, щоб корм був з'їдений до кінця. Гравій роздають 1 раз на тиждень, використовуючи частинки розміром 4-6 мм. Велике значення для яєчної птиці приділяється введенню мінеральних речовин - до складу раціону вводять крейду та вітамінно-мінеральний комплекс. Пташниці обов'язково контролюють кількість корму, спожитого курами-несучками (згідно рекомендованих нормативів для даного кросу).
Важливим є щоденний контроль за чистотою у пташнику – витирання пилу у пташнику, щоденне підмітання підлоги і періодично її миття, промивння напувалок. Прибирання посліду проводиться не рідше як 2 рази на добу.
Несучок періодично оглядають, видаляють слабких. Для періодичного контролю живої маси несучок виділяють групу курей з окремих різних зон пташника і проводять щомісячне зважування не менше 100 голів. Це дозволяє контролювати стан, годівлю птиці в залежності від її стану, віку і продуктивності. Бракування несучок проводять за комплексом показників екстер’
єру, рівня живої маси, стану гребеня і сережок, очей, лобкових кісток і клоаки, пігментації гребеня, плесна, вушних мочок.
Курей промислового стада використовують до 72-80-тиждневого віку. Збереженість поголів'я за продуктивний період складає не нижче 95 %, зоотехнічне вибракування - не більше 25 %.
Збір яєць на початку несучості проводять 2-3 рази на добу, із підвищенням рівня несучості - 4-5 разів на добу. Перший збір яєць проводять перед ранковою роздачею корму. Яйця збирають вручну і потім потрапляють на яйцесортувальні столи, де пташниця проводить сортування яєць за масою і розкладає їх у горбасті прокладки (картонні чи пластмасові). Яйця розбиті, з ознаками бою чи насічки, забруднені, з дефектами шкаралупи збираються окремо; їх направляють на подальшу переробку.
Яйця направляють в яйцесклад, де проводиться підготовка харчових яєць для реалізації. Приміщення яйцескладу сухе, чисте, з доброю вентиляцією; температура підтримується в межах 8-12ºC, відносна вологість складає 80-85%. Для полегшення роботи приміщення обладнано стрічковими транспортерами.
Для забезпечення рівномірного виробництва яєць поголів’я несучок потрібно поповнять кілька разів на рік. Метод цілорічного комплектування стада несучок, розроблений С.І. Сметнєвим, покладений в основу технологічного процесу виробництва яєць на птахофабриці.
При комплектуванні стада несучок дотримується той же принцип, який застосовується при вирощуванні молодняку: кожна партія птиці приймається в окремий, попередньо повністю звільнений, очищений і продезінфікований пташник. Після закінчення строку використання несучок, всі кури, що залишилися, здаються на забій і приміщення звільняється. Профілактична перерва у використанні приміщення складає не менш 20 днів.
Вибракування й рівень яйценосності несучок залежать від багатьох факторів: використовуваного кросу, умов годівлі, утримання. Тому єдиних норм для всіх господарств бути не може. З урахуванням досягнутого рівня продуктивності птиці розробляють зразкові норми вибракування і яйценосності несучок, які наведені в таблиці 9.
9. Зразкові норми від бракування і яйценосності кліткових несучок
| Вік (місяців) | Поголів'я на початок місяця (% від початкового поголів'я) | Відбраковування, % | Середне поголів'я (% від початкового поголів'я) | Яйценосність на середню несучку за місяць, шт.. | ||||||
| Від початкового поголів'я | Від поголів'я на початок місяця | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |||||
| 5-6 | 100,0 | 1,5 | 1,50 | 99,6 | 6 | |||||
| 6-7 | 98,5 | 1,5 | 1,52 | 97,7 | 16 | |||||
| 7-8 | 97,0 | 1,5 | 1,55 | 96,3 | 21 | |||||
| 8-9 | 95,5 | 1,5 | 1,57 | 94,7 | 24,5 | |||||
| 9-10 | 94,0 | 1,5 | 1,60 | 93,5 | 24 | |||||
| 10-11 | 92,5 | 1,5 | 1,62 | 91,7 | 23 | |||||
| 11-12 | 91,0 | 2,0 | 2,20 | 90,0 | 21,5 | |||||
| 12-13 | 89,0 | 2,0 | 2,25 | 88,0 | 20,5 | |||||
| 13-14 | 87,0 | 3,0 | 3,45 | 85,5 | 19,5 | |||||
| 14-15 | 84,0 | 3,0 | 3,57 | 82,5 | 17,0 | |||||
| 15-16 | 81,0 | 3,0 | 3,70 | 79,5 | 16,5 | |||||
| 16-17 | 78,0 | 78,0 | 100,0 | 63,0 | 15,5 | |||||
Ритмічність виробництва яєць у господарстві забезпечується певним співвідношенням між потужністю цехів вирощування й цехів несучок. У технологічному графіку, що розробляють на весь рік, вказують тривалість вирощування молодняку в кожному певному пташнику, строк профілактичної перерви, у який пташник для несучок переводиться ремонтний молодняк, строк використання несучок і тривалість перерви в цеху несучок.
4.7 Переробка продукції
Організація процесу забою та первинної переробки сільськогосподарської птиці є дуже відповідальним заходом, оскільки дозволяє значно зменшити втрати маси тушки при їх переробці та отримати продукцію належної якості. На птахофабриці «Агроцентр» для забою та обробки птиці використовують поточно-механізовані лінії. Це комплекс машин і приладів, встановлених таким чином, щоб забезпечити єдиний технологічний потік переробки птиці з максимальною механізацією та автоматизацією технологічних операцій.
Забій та переробка птиці – це складний трудомісткий технологічний процес, який включає ряд операцій, у результаті яких отримують тушки птиці, фасоване м'ясо, харчові субпродукти (серце, печінка, шлунок та шия), а також перо-пухову сировину і технічні відходи, які використовуються для виробництва тваринних кормів. Технологічний процес переробки птиці здійснюють у такий послідовності: навішування птиці на конвеєр, оглушення, забій, знекровлення, теплова обробка, видалення оперення, туалет тушки (обпалювання та промивання), патрання, охолодження, сортування, маркування та упаковка тушок. Після чого тушки направляють на реалізацію.
Навішування птиці на конвеєр – це операція проста за виконанням, але дуже важлива для збереження якості тушки, для виконання всіх наступних операцій по переробці птиці. До складу поточно-механізованої лінії птахофабрики «Агроцентр» входять спеціальні стрічкові транспортери, за допомогою яких птиця з машини потрапляє на місце навішування.
Наступна операція – оглушення. Оглушення викликає у птиці стан шоку з повною відсутністю больових і рухових реакцій організму на певний період. Ця технологічна операція забезпечує належний санітарний стан процесу. При оглушенні робота серця не припиняється, що сприяє кращому знекровленню. Найбільш поширеним способом оглушення є електрооглушення, яке здійснюють при силі струму 25 мА та напрузі 550-950 В.
Після оглушення птиця потрапляє на ділянку забою та знекровлення. Від якості проведених технологічних операцій у значній мірі залежить товарний вигляд тушок і тривалість їх зберігання. Повне і швидке знекровлення птиці після забою настає при перерізані основних кровоносних судин у ділянці з’єднання шиї та голови. На птахофабриці «Агроцентр» забій проводять автоматично, шляхом бокового розрізу шиї, яремної вени та сонної артерії, без пошкодження трахеї та стравоходу.
Знекровлення птиці проходить над спеціальним жолобом знекровлення. Тривалість знекровлення курей складає 1,5-2 хв. повне знекровлення необхідне не тільки для забезпечення гарного товарного вигляду тушок, але й для здебільшого виходу крові як сировини для виробництва кормів тваринного походження.
Після знекровлення, птиця потрапляє на лінію теплової обробки, суть якої полягає в обробці гарячою водою, з метою послаблення утримання оперення в шкірі. Температура води для обробки тушок курей складає 52-55ºC, тривалість обробки – 60-80 с. при обробці птиці шию, голову, ноги і крила піддають допоміжній тепловій обробці – ошпарюванню, яке здійснюють шляхом занурення зазначених ділянок тушки птиці у ванну з гарячою водою (температура води 58-62ºC, тривалість обробки – 30 с).
Після теплової обробки гарячою водою, оперення з тушок вилучають на автоматичних машинах. З цією метою у господарстві використовують машини валкового і барабанного типу.
Після зняття оперення тушку обпалюють для знищення нитковидного пера, що залишилося. Застосовують газові камери, де тушка опалюється протягом 1-2 с.
Наступна операція – туалет тушки. У спеціальній машині тушка обмивається водою від прилиплого пір’я.
Далі тушки направляються в цех патрання. Основною продукцією птахопереробних підприємств на сьогодні є патрані тушки. При виробництві напівпатраних тушок виникають складності з проведенням ветеринарно-санітарної експертизи тушок, оскільки не має можливості провести якісний огляд внутрішніх органів. Крім того, термін реалізації і зберігання напівпатраних тушок значно менший ніж патраних.
Процес патрання починають із відокремлення голови, яке виконується при русі тушок на конвеєрі. Далі тушки потрапляють на ділянку відокремлення ніг, які ножем відділяються на рівні заплесневого суглоба, після чого падають на стрічку транспортера, який подає їх на підвісний конвеєр у цех патрання.
У цеху патрання після розрізу черевної порожнини вилучають внутрішні органи і залишають їх висіти з боку тушки для проведення ветеринарно-санітарної експертизи, після огляду тушок їх відділяють і направляють на подальшу обробку.
Серце видаляють, промивають і звільняють від навколосерцевої сумки. Печінку видаляють, попередньо обережно відокремлюють жовчний міхур не пошкоджуючи його. Печінку промивають, при цьому видаляються залишки крові. М’язові шлунки птиці завантажують у спеціальну машину, де проводять їх розрізання, звільнення від вмісту і промивання.
Усі субпродукти охолоджують водою при температурі 0…+2ºC протягом 10 хв., після чого їх у спеціальних ящиках по стрічковому транспортеру направляють в цех пакування.
Тушки також охолоджують холодною водою. При охолодженні у воді тушки птиці мають хороший товарний вигляд і не втрачають масу. При охолодженні тушки спочатку надходять у ванну попереднього охолодження з проточною водою на 10-15 хв., а потім – у ванну для охолодження при температурі води 0…+2ºC на 25-35 хв. охолоджені тушки знімають з конвеєра і направляють на сортування, маркування і пакування.
Також на території птахофабрики «Агроцентр» є цех з переробки яєць, де виробляють яєчні продукти: рідки (меланж, білок, жовток) та сухі (яєчний порошок, сухий білок та жовток). Саме виробництво яєчних продуктів дозволяє значно збільшити строки зберігання, полегшує транспортування та зменшує витрати від бою яєць. Яєчні продукти широко використовують в харчовій, кондитерській, фармацевтичній та косметичній промисловості.
Для промислової переробки використовують яйця курячі харчові, що не відповідають вимогам стандарту зі строком зберігання у звичайних умовах не більше 25 діб; дрібні яйця масою від 35 до 45 г, що відповідають за всіма показниками вимогам стандарту; яйця з пошкодженою незабрудненою шкаралупою без ознак витікання.
Технологічний процес виробництва яєчних продуктів включає такі операції: приймання і сортування яєць, санітарна обробка (використовують розчини каустичної та кальцинованої соди), розбивання яєць, вилучення вмісту, розподіл на жовток та білок. Далі сировина поступає на ділянку перемішування та фільтрації; при цьому проводиться очищення яєчної маси від частинок шкаралупи, плівок і ретельне перемішування, що покращує якість яєчних продуктів.
Наступна операція – пастеризація. Пастеризація проводиться за температури 58-62ºC протягом 2,5-3 хвилин. Далі готовий продукт за допомогою дозаторів фасують у металеві банки місткістю 10, 8, 4,5, 2,8 кг, які потім направляють на охолодження. Яєчні продукти охолоджують до температури не вище 6ºC. Рідкі охолодженні яєчні продукти зберігають в чистому вентильованому приміщенню при температурі не вище 5ºC не більше 6 годин.
5. Експериментальна частина
При згодовуванні птиці кормосумішей зі доступністю й засвоюваністю поживних речовин і енергії добавки ферментних препаратів роблять позитивний ефект, який виражається в підвищенні продуктивності.
В теперішній час при годівлі птиці віддають перевагу біологічно активним речовинам, які не накопичуються в організмі, позитивно впливають на продуктивність та не забруднюють навколишнє середовище. До таких речовин відносять препарат МЕК (мультиензимна композиція).
5.1 Результати досліджень
Для проведення науково-господарського досліду було створено дві групи курей-несучок. Схема досліду представлена в таблиці 10.
10. Схема науково-господарського досліду
| Група | Харктер годівлі |
| Контрольна, n=50 | Основна кормосуміш (ОК) |
| Дослідна, n=50 | Основна кормосуміш (ОК)+0,5 кг/т МЕК |
В цілому продуктивність дослідної групи у зрівнянні з контрольною становила: 1 група – 4576, 2 група – 5268 шт. яєць., несучість курей другої групи по відношенню до першої збільшилась на 15,1%. Завдяки введенню в раціон МЕК маса яєць збільшилась на 4,3%, таблиця 11.
11. Якість яєць при використанні у комбікормі МЕК
| Показник | 1 група | 2 група |
| Маса яєць, г | 60,6±0,94 | 63,2±1,37 |
| Маса білка, г | 17,1±0,56 | 18,6±0,46 |
| Маса жовтка, г | 35,9±0,65 | 36,3±1,4 |
| Маса шкаралупи, г | 7,62±0,18 | 8,2±0,18 |
| Індекс білка | 0,1±0,07 | 0,1±0,002 |
| Індекс жовтка | 0,47±0,01 | 0,46±0,01 |
| Одиниці Хау | 86,5±0,76 | 87,0±1,02 |
Збереженість птиці як в контрольній групі, так і дослідній однаковою (100%), жива маса птиці на кінець досліду склала у контрольній групі 1,64 кг; у 2 групі - 1,79 кг. Ці дані свідчать про те, що введення у комбікорми ферментного препарату МЕК викликало підвищення яйценосності птиці без зменшення живої маси курей-несучок.
Використання у складі ферментного препарату МЕК позитивно впливає як на продуктивність, так і на якісні показники яєць. Встановлено збільшення перетравлення протеїну в організмі птиці дослідної групи на 5,5%, клітковини – на 1,5%, жиру – 1,1% по відношенню до контрольної групи, що видно з таблиці 12.
12. Перетравлення основних поживних речовин
| Показник | 1 група | 2 група |
| Протеїн, % | 62,1 | 74,4 |
| Жир, % | 74,6 | 75,7 |
| Клітковина, % | 11,6 | 14,6 |
| Кальцій, % | 65,6 | 74,5 |
| Фосфор, % | 85,6 | 93,6 |
Засвоєння мінеральних речовин у другій групи також було вищим, ніж у контрольній: кальцію на 5,4%, фосфору на 8,0%.
Включення ферментного препарату у комбікорми птиці позитивно вплинуло і на морфологічний склад тушок птиці, таблиця 13.
13. Морфологічні показники тушок курей-несучок
| Показник | 1 група | 2 група |
| 1 | 2 | 3 |
| Жива маса курей | 1646±0,07 | 1795±0,03 |
| Маса непатраної тушки | 1503±0,06 | 1685±0,02 |
| Маса полупатраної тушки | 1375±0,05 | 1566±0,02 |
| Маса патраної тушки | 1073±0,05 | 1192±0,03 |
| Маса їстівних частин | 784,4±59,7 | 900,3±17,8 |
| Маса неїстівних частин | 288,9±13,2 | 291,4±9,6 |
| Маса їстівних частин до напівпатраної тушки | 57,0±2,61 | 57,5±1,16 |
| Маса неїстівних частин до напівпатраної тушки | 21,1±2,34 | 18,6±1,09 |
Аналізуючи таблицю 13 можна відмітити тенденцію до збільшення майже усіх морфологічних показників тушок. Зокрема у другій групі проти контролю збільшилась маса їстівних частин на 115,9±41,9.
5.2 Економічне обґрунтування досліджень
Використання в комбікормі ферментного препарату МЕК у дозі 0,5 кг на 1 т корму дозволило скоротити витрати комбікорму на виробництво 10 яєць до 1,53 у порівнянні з контрольною групою. Це приведено в таблиці 14.
14. Економічна ефективність використання ферментного препарату МЕК в комбікормах птиці
| Показник | Групи | |
| 1 | 2 | |
| Отримано яєць всього, шт. | 4576 | 5268 |
| На початку на несучку, шт. | 91,5 | 105,4 |
| На середню несучку, шт. | 91,5 | 105,4 |
| Всього яйцемаси, кг | 277,3 | 332,9 |
| Витрати корму, всього, кг | 810 | 810 |
| Конверсія корму на 10 яєць, кг | 1,77 | 1,53 |
| Вартість корму, грн. | 1093,5 | 1107,6 |
| Виручка від реалізації, грн. | 228 | 2634 |
| Чистий прибуток, грн. | 1235 | 1581 |
| Рентабельність, % | 17,3 | 28,0 |
Аналізуючи таблицю 14 можна зробити висновок, що при використанні мультиензимної композиції МЕК було отримано більше як яєць на 692 шт., так і на 105,6 кг збільшилась загальна яйцемаса. Хоча вартість корму у 2008 році збільшилась на 14,1 грн., чистий прибуток склав 346 грн. також зросла маже на 10%.
6. Екологічні заходи
Ділянку під будівництво ферм вибирають на сухій підвищеній території з порівняно рівною поверхнею або невеликим нахилом на південь і низьким стоянням грунтових вод (не ближче 2 м від поверхні).
Відстань між свинофермами та іншими сільськогосподарськими підприємствами складає: 150 м від ферм великої рогатої худоби, вівчарських та конярських ферм; 1500 м від звірівницьких; 200-1000 м від птахофабрик.
Свинарські підприємства відносять до підприємств закритого типу, куди забороняється вільний вхід стороннім особам.
Виробнича санітарія на території господарства відповідає вимогам; по периметру всієї території виробничого сектору свинокомплекс має огорожу бетонними плитами і сіткою, також є зелені насадження.
Для робітників господарства планово проводиться раз на рік медичний огляд, результати якого заносять в медичну картку працівника; працівники, робота яких пов'язана з ядохімікатами, медичний огляд проходять через 4-5 місяців. Майже в усіх приміщеннях параметри мікроклімату відповідають гігієнічним нормам. Після закінчення роботи спеціалісти та робітники миють і дезінфікують руки та приймають душ.
Невідємною ланкою у загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів є дезінфекція, дезінсекція та дератизація. Дезінфекцію проводять ветсанітар і фельдшер під контролем ветеринарного лікаря господарства. При роботі працівниками з зараженими тваринами, вони повинні чітко виконувати розпорядження лікаря ветеринарної медицини, слідкуючи за нормами особистої гігієни.
7. Охорона праці
7.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві
Згідно закону «Про охорону праці», який прийнятий Верховною Радою України 21.11.2002 р. загальне управління і відповідальність за організацію по охороні праці в ПВФ «Агроцентр», покладається на директора. Усі посадові особи, відповідальні за забезпечення безпечних і здорових умов праці в межах своєї компетенції ведуть роботу з розробки заходів щодо поліпшення умов праці, проведенню інструктажів усіх робітників, забезпечуючи їх необхідною літературою, інструкціями.
Працівники господарства реалізують право на працю в господарстві шляхом укладення трудового договору. У кабінеті по охороні праці зосереджена вся організаційно-методична робота з охорони праці. На виробничих ділянках є куточки по охороні праці, де працівників інструктують безпосередньо на робочому місці.
У господарстві в обов'язковому порядку проводять інструктажі з охорони праці – вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий. Недоліком є те, що на робочих місцях не вивішені інструкції з правил безпеки і виробничої санітарії при обслуговуванні кожного виду діяльності.
Санітарне законодавство передбачає обов'язковий періодичний контроль усіх працівників, що роблять і стикаються з харчовими продуктами. Медичний огляд проводять з метою виявлення заразних хворих. Для працівників передбачений ветсанперепускник, де є кімната відпочинку, роздягальня. Територія птахофабрики утримується в чистоті, у нічний час висвітлюється. Проїзди і проходи вирівняні і мають тверде покриття.
7.2 Аналіз виробничого травматизму в господарстві
Основними причинами виникнення нещасних випадків на виробництві є:
- порушення режиму робочого часу;
- відсутність систематичного контролю зі сторони керівників ділянок за –дотримання безпеки праці;
- використання несправних транспортних об’єктів.
Незважаючи на те, що в господарстві проводяться різні заходи щодо охорони праці, усе-таки мають місце випадки виробничого травматизму (таблиця 12.). Розрахунки проводили статистичним методом. Визначаємо наступні показники: коефіцієнт частоти травматизму: Кч=Т/Р х 1000,
де Т – кількість нещасних випадків; Р – середньосписочна кількість працівників; коефіцієнт важкості травматизму
: Кв=Д/Т, де Д – кількість днів непрацездатності; коефіцієнт втрат робочого часу
: Кврч=Д/Р х 1000. Дані розрахунків заносимо в таблицю 15.
15. Аналіз виробничого травматизму
| Показники травматизму | Роки | ||
| 2006 | 2007 | 2008 | |
| Середньорічна кількість працюючих | 141 | 117 | 118 |
| у т.ч. у птахівництві | 81 | 65 | 86 |
| Кількість нещасних випадків, усього | 2 | 2 | 3 |
| у т.ч. у птахівництві | 1 | 1 | 2 |
| Кількість днів непрацездатності | 22 | 38 | 39 |
| у т.ч. у птахівництві | 7 | 5 | 16 |
| Коефіцієнт частоти травматизму | 14,2 | 17,1 | 25,4 |
| у т.ч. у птахівництві | 12,4 | 15,4 | 23,2 |
| Коефіцієнт важкості травматизму | 11 | 19 | 13 |
| у т.ч. у птахівництві | 7 | 5 | 8 |
| Коефіцієнт утрат робочого часу | 156,0 | 325,0 | 330,5 |
| у т.ч. у птахівництві | 86,5 | 77,0 | 186,0 |
Аналіз таблиці 15 показує, що в господарстві за останній рік збільшилося число нещасних випадків, при цьому більшість з них відбулися у тваринництві. При цьому збільшився коефіцієнт ваги травматизму і втрат робочого часу. Це свідчить про те, що в господарстві не виділяється достатньої уваги для проведення заходів щодо охорони праці.
7.3 Вимоги безпеки при роботах в інкубаторіях
7.3.1 Загальні вимоги безпеки
До самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт допускаються особи, які не мають медичних протипоказань для виконання даної роботи, пройшли вступний та первинний інструктажі з охорони праці. Для виконання робіт, які потребують спеціальної теоретичної та практичної підготовки, працівники повинні мати відповідні посвідчення. Особи, які не досягли 18-річного віку, до газації яєць і тари не допускаються.
Під час виконання робіт на працівників можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
-фізичні небезпечні і шкідливі фактори (машини і механізми, що рухаються; підвищений рівень шуму на робочому місці; недостатня освітленість робочої зони та ін.);
-біологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори (патогенні мікроорганізми та макроорганізми);
-психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори (фізичні перевантаження).
Погоджуйте з безпосереднім керівником робіт чітке визначення меж вашої робочої зони.
Виконуйте тільки ту роботу, яка доручена, по якій пройшли інструктаж і на виконання якої отримали завдання.
Не допускайте на робоче місце сторонніх осіб і не передоручайте свою роботу іншим особам.
Не приступайте до роботи у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп'яніння, в хворобливому або стомленому стані.
Не працюйте: на несправних машинах або обладнанні; зі знятими захисними пристроями; при несправній контрольно-вимірювальній апаратурі і сигналізації, а також при відсутності або несправності заземлення і засобів індивідуального захисту.
7.3.2 Вимоги безпеки праці при роботі у птахівництві
Робітник повинен:
Перед початком роботи отримати від керівника робіт завдання.
Перед роботою надіти спецодяг. Забороняється переодягайтися поблизу рухомих деталей і механізмів машин і обладнання.
Ознайомитись із записами про стан безпеки праці у черговому журналі та вжити заходів до усунення зазначених недоліків.
Включити освітлення і переконатися, що робоче місце достатньо освітлене.
Оглянути робоче місце. Переконатися, що підлога чиста, суха, не слизька, без вибоїн та інших дефектів.
Перевірити наявність та справність інструменту, інвентарю, пристосувань, ручних візків, тари тощо.
Переконатися в наявності та справності усіх огороджень, захисних пристроїв, електропроводки, заземлюючих (занулюючих) проводів. Впевнитися, що заземлюючі пристрої технологічного устаткування знаходяться в справному стані.
Переконатися, що столи для сортування інкубаційних яєць, підніжні дерев’яні настили не мають пошкоджень, цвяхів, що стримлять, та інших гострих предметів, які можуть призвести до травми.
Заздалегідь погоджувати з напарником прийоми виконання роботи.
Перевіряти справність газового улаштування та блокування вхідних дверей камери газації яєць і тари із системою вентиляції камери, а також наявність плаката: “Не заходити! Камера газується” (справність світлового табло).
Переконатися в справності розетки та електричного кабелю ручного приладу – овоскопа, а також скляного покриття міражного універсального столу для визначення придатності яєць для інкубації.
Впевнитися в справності пересувних візків і правильному штабелюванні ящиків з яйцями.
Отримати мийні та дезінфекційні засоби в кількості, необхідній на одну робочу зміну, та камеру для газації яєць у відповідності з експлуатаційною документацією.
Перевірити наявність та безпечність зберігання мийних та дезінфекційних речовин.
Перед початком роботи перевирити наявність води, мила, рушника біля рукомийника. Впевніться в наявності і комплектності аптечки першої допомоги.
7.3.3 Роботи в інкубаторіях
Під час роботи робітник повинен:
Бути уважним під час руху транспорту до місця розвантаження інкубаційних яєць. Не знаходитись на вантажно-розвантажувальному майданчику під час руху транспорту.
Не працювати в легкому взутті. Взуття повинно бути зручним, з неслизькою підошвою, на низькому, широкому каблуці з пряжками або шнурками.
Тару з яйцями піднімаие, переносити та складати у штабелі на ручні візки удвох, погоджуючи між собою безпечні прийоми роботи.
Не допускати утворення слизьких та брудних місць на підлозі при випадковому падінні яєць тощо.
Під час очищення, миття, дезинфекції приміщення, інкубаторів, камери газації яєць, тари тощо застосовувати засоби індивідуального захисту: прогумований комбінезон (фартух), рукавички, чоботи гумові, респіратор, захисні окуляри, а також спеціальний інструмент, пристосування і драбини. При використанні респіратора робити 5-хвилинні перерви через кожні 30 хв. праці. Після закінчення роботи зробити запис у черговому журналі операторів.
Механік-оператор інкубаторію повинен:
Під час обслуговування камери газації яєць і тари постійно слідкувати за показаннями контрольно-вимірювальних приладів, роботою системи вентиляції та блокування, за правильністю показань знаків безпеки та своєчасно допускати робочих до завантаження і розвантаження камери; під час обслуговування інкубаторів слідкувати за справністю інкубаційних камер, роботою електродвигунів, а також за додержанням температури і вологості повітря в камерах інкубаторів.
Завантаження та розвантаження камери газації яєць і тари проводити тільки з дозволу механіка-оператора інкубаторію.
Перед тим, як увійти до камери газації, органолептично переконатися у повному її провітрюванні.
Постійно слідкувати за справністю електричного кабелю, рукоятки ручного овоскопа та скляного покриття міражного столу.
Завантаження інкубаторів лотками з яйцями птиці проводити за вказівкою керівника робіт. Перед завантаженням інкубатора переконатися в його достатній освітленості, справному стані пристроїв для установки лотків з інкубаційними яйцями.
Під час догляду за контрольно-вимірювальними приладами, обладнанням, світильниками тощо користуватися справними драбинами та спеціальними підставками. Не використовувати випадкові підставки та інші предмети.
Своєчасно, в міру забруднення, але не менше 2 разів на місяць, очищати від пилу, пуху, павутиння приміщення, обладнання, світильники.
Очищення світильників та заміну електроламп проводити при відключеній електромережі, вивішеному на пусковому пристрої плакаті: “Не вмикати! Працюють люди”, під контролем електротехнічного персоналу.
Під час роботи усередині інкубатора застосовувати світильники напругою 12 В.
7.3.4 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
При нещасному випадку, отруєнні, захворюванні надайте першу допомогу, повідомте керівника робіт і, при необхідності, відправте потерпілого у медичний заклад або викличте швидку допомогу.
Негайно вимкніть електроустановку, обладнання і повідомте керівника робіт при: аварії, пожежі, припинення подачі палива, електроенергії; порушення ізоляції електропроводу, кабелю, тощо. Дотримувайтесь заходів, які застерігають розвиток аварійної ситуації. Усувати несправності електрообладнання дозволяється тільки електротехнічному персоналу.
При порушенні стійкості штабеля тари негайно зробіть перекладку. Не залишайте штабель в небезпечному стані.
Пошкоджену тару з гострими кінцями металевої обв'язки, поламаними рейками тощо приберіть в безпечне місце.
При виникненні пожежі подайте сигнал пожежної безпеки, негайно повідомте про це керівника робіт, пожежну частину і приступіть до гасіння пожежі наявними засобами, виключіть всі електрифіковані установки та обладнання.
При ураженні електричним струмом якнайшвидше звільніть потерпілого від його дії, для цього швидко вимкніть рубильником ту частину електроустановка, до якої торгається потерпілий.
7.3.5 Вимоги безпеки після закінчення роботи
Вимкнути обладнання, електроустановку, органи керування установіть у нейтральне положення. На пускових улаштуваннях вивісити плакати: ”Не вмикати! Працюють люди”. При однозмінній роботі установити автоматичне керування обладнанням на ніч.
Перевірити і забезпечити надійність зберігання дезінфекційних речовин, а також безпечний стан камери газації яєць і тари.
Вивісити попереджувальні знаки безпеки в місцях, де були виявлені і не усунуті порушення вимог безпеки.
Навести порядок і прибрати робоче місце. Очистити інструмент, інвентар, пристрої і покласти у відведене місце. Зняти і привести в порядок спецодяг і засоби індивідуального захисту.
При здачі зміни повідомити змінника про технічний стан обладнання і розказати про особливості виконання роботи.
Повідомити керівника робіт про всі негаразди, помічені в процесі роботи, і вжиті заходи щодо їх усунення.
Закрити всі ворота, двері. На останні вихідні двері поставити пломбу.
7.4 Заходи по поліпшенню охорони праці на птахофабриці
Зробивши аналіз стану охорони праці ми виявили деякі недоліки:
- недостатньо виділяють коштів;
- інструктажі проводяться не в повному обсязі;
- на роботах з підвищеною небезпекою не надають додаткові перерви на цих роботах;
Для покращення умов праці на Краснопільскій птахофабриці приватної виробничої фірми «Агроцентр» я пропоную:
- виділяти більш коштів на заходи з охорони праці і виділені кошти обов'язково використовувати за призначенням;
- на роботах з підвищеною небезпекою забезпечувати працівників безкоштовним харчуванням та надавати обов'язкові додаткові перерви на цих роботах;
- головним фахівцям і керівникам спецпідрозділів вчасно і якісно забезпечувати проведення інструктажів з охорони праці;
- всім посадовим особам та спеціалістам пройти перевірку знань з охорони праці з обов'язковою видачею посвідчення про перевірку знань;
-обладнати куточки з охорони праці на робочих місцях та забезпечити праціючих як посадовими інструкціями так і інструкціями з охорони праці;
- не допускати використання електромеханічного устаткування в несправному стані, регулярно перевіряти всі робочі агрегати і механізми;
Виконання внесених пропозицій підвищить охорону праці і знизить рівень травматизму в господарстві.
Висновки і пропозиції
1. Використання мультиензимної композиції МЕК в складі комбікорму з перевагою зерна пшениці (50%), і соняшникового шрота (35%) дозволило підвищити перетравність протеїну на 74,4%, клітковини на 14,6% при одночасному збільшенні кальцію та фосфору відповідно на 5,4 та 8,0% за рахунок зменшення їх кількості в посліді.
2. Завдяки використанню ферментного препарату МЕК маса яєць збільшилась на 4,3%, яєчна продуктивність курей підвищилась на 15,1%
3. Збагачення комбікормів ферментним препаратом МЕК сприяє збільшенню товщини і маси шкаралупи яєць, покращенню кольору жовтка та смакових якостей яєць.
4. Використання мультиензимної комбінації також кращим чином відображається на економічних показниках виробництва продукції: рентабельність складає 28%, чистий прибуток 1581 грн., і збільшення яйцемаси 332,9 кг.
На тлі вищезазначених висновків, ми пропонуємо господарству такі пропозиції:
Для покращення умов праці на Краснопільскій птахофабриці приватної виробничої фірми «Агроцентр» я пропоную:
- всім посадовим особам та спеціалістам пройти перевірку знань з охорони праці з обов'язковою видачею посвідчення про перевірку знань;
- не допускати використання електромеханічного устаткування в несправному стані, регулярно перевіряти всі робочі агрегати і механізми;
- строго дотримуватись визначених гігієнічних вимог, контролювати роботу вентиляції в приміщеннях.
Список літератури
1. Авакянц С. Витаминно-минеральные премиксы «Мультивит» // Птицеводстов. №6, 2000. С. 27.
2. Белихов Г.П., Чубинская А.А. Минеральное и витаминное питание сельскохозяйственных животных. – Л.: Колос, 1965, с. 300.
3. Бергнер Х, Кетц Х-А. Научные основы питания сельскохозяйственных животных. М.: «Колос», 1973.
4. Венедиктов А.М., Викторов П.И. Кормление сельскохозяйственных животных / Справочник. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Росагропромиздат, 1988. – 366 с.
5. Войнар А.И. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. – М.: Высшая школа, 1960. – 544 с.
6. Дадашко В., Кузнєцова Т. Мультиэнзимные композиции – белорусский продукт // Птицеводство. №5, 2003. С. 8-9.
7. Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д. Кормление сельскохозяйственных животных. Изд. 2-е, доп. и перераб. Л., «Колос», 1975.
8. Емелина Н.Т., Крылова В.С., Петухова Е.А., Бромлей Н.В. Витамины в кормлении сельскохозяйственных животных и птицы. М., «Колос», 1970.
9. Клиценко Г.Т. Минеральное питание сельскохозяйственных животных. – 2-е изд. перераб. и доп. – К.: Урожай, 1980. – 168 с., ил.
10. Ковалев А. Новые ферменты для птицы // Птицеводство, №6, 2001. С. 20.
11. Кондырев В.Е. Витамины и витаминизация комбикормов. «Производство и использование комбикормов», 1964, стр 84-107.
12. Максаков В.Я. Годівля сільськогосподарських тварин. Минск, Уроджай, 1987 р.
13. Малюшин Е, Осипов А. Ферментный препарат в рационе кур-несушек // Птицеводство, №5, 2002. С. 19-21.
14. Манукян А. Марганец в комбикормах для бройлеров // Птицеводство. №3, 2007. С.9
15. Маслиева О.И. Обогащение витаминами кормовых смесей. В сб.: «Использование комбикормов в животноводстве», 1967, стр. 82-87.
16. Москалев Ю.И. Минеральный обмен.- М.: Медицина, 1985, 288 с.
17. Новиков Е.О. Загальна зоотехнія. Вища школа, 1985 р;
18. Околелова Т., Гейнель В. Ферменты с кормовыми антибиотиками и пробиотиками // Птицеводство. №8, 2007. С. 13.
19. Петрухин И.В. Корма и кормовые добавки: Справочник. – М.: Росагропромиздат, 1989.- 526 с.
20. Свеженцев А.И., Урдзик Р.М., Егоров И.А. Корма и кормление сельскохозяйственной птицы. - Днепропетровск, АРТ-ПРЕСС, 2006.
21. Хренов И.И. В кн..: „Кормление с.-х. животных”. М., 1960.
22. Цап С.В., Свєженцов А.І. Використання ферментних препаратів Оллзайм ССФ в комбікормах для курей-несучок. / Сбоник научных публикаций, сентябрь, 2008г.
23. Щерба М.М. Всасывание железа. Физиология всасывания. Л., 1977, с. 223-248.