РЕФЕРАТ на тему:
Характеристика основних джерел економії енергоносіїв в рослинництві
Зміст
1. Енергозаощаджуючі технології в рослинництві
2. Система раціонального землекористування
3. Комплектування МТП та машинних агрегатів і оптимізація режимів їх роботи
Використана література
1. Енергозаощаджуючі технології в рослинництві
Суть енергозаощаджуючих технологій в рослинництві полягає у:
Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що найбільші енерговитрати припадають на обробіток ґрунту.
Одна з найенергоємніших технологічних операцій рільництва — полицева оранка, яка застосовується на 65…80% площ у розвинутих країнах світу і забезпечує високий урожай, знищення бур’янів, зменшує ущільнення ґрунту.
В господарствах Південної зони України на оранку машинним агрегатом ДТ-75М+ПЛН-5-35 витрати палива на злущеному полі становили 14,3 кг/га, а на незлущеному — 20,2 кг/га. З урахуванням витрат палива на лущення стерні економія становить 20%.
Мілкий обробіток під озимі в поєднаний із внесенням гербіцидів забезпечує економію палива 4 кг/га; якісне регулювання трактора і сільськогосподарських машин (зчеплення, гальма, гусениці) — 15%; правильне агрегатування — 20%; технічно справні машини — 16%.
Відповідна підготовка поля, раціональний спосіб руху, оптимізація ширини загінки, спосіб завантаження та розвантаження, розбивка поля — 7%.
Витрату палива при оранці полицевими плугами можна зменшити (на 5…10%) завдяки застосуванню напівгвинтових корпусів.
Дослідження орних агрегатів показали, що робота трактора Т-150К з напівначіпним плугом ПАП-6-35 у більшості випадків більш продуктивна і менш енергоємна, ніж з навісним, але лише при оранці чистих від пожнивних решток полів. На забруднених рештками полях необхідні часті зупинки агрегату для очищення поля, в результаті чого продуктивність агрегату з напівначіпним плугом зменшується значно більше, ніж з начіпним, а витрати палива збільшуються.
На оранці обов’язково використовують гідрозбільшувач зчіпної ваги у тих тракторів, які ними обладнано. Це дозволяє зменшити витрату палива на 5…8%.
Оранка, особливо під озимі культури, повинна виконуватись плугами у поєднанні з пристроями ПВР-2,3 (для п’ятикорпусних) і ПВР-3,5 (для семи і восьмикорпусних плугів). Економія палива від такого суміщення операцій становить 12…16% порівняно з роздільним способом підготовки ґрунту.
Управління енерговикористання необхідно зорієнтувати на альтернативні можливості маневру глибиною обробітку ґрунту. Наукові дослідження свідчать, то у зоні Лісостепу України доцільно здійснювати основний обробіток ґрунту під озимі культури не.глибше 11…12 см, а під просапні — 20…22 см.
За даними досліджень поглиблення оранки під цукрові буряки до 40 см підвищує їх врожайність. За даними німецьких дослідників, зміна глибини оранки з 20 до 30 см не сприяє помітному приросту врожайності більшості сільськогосподарських культур, а витрати палива при цьому зростають у 1,4…1,5 рази.
Аналіз використання машинних агрегатів, що найчастіше застосовуються в зоні Лісостепу України на оранці стерні (глибина оранки 18…20 см), свідчить про залежність енергоємності цієї технологічної операції від трьох основних чинників:
- від кількості корпусів плуга, що агрегатується із трактором — (чим більше корпусів, тим нижча енергоємність процесу оранки), залежно від складу орного агрегату енергоємність змінюється на 12,1…29,5%
- рівня енергонасиченості трактора. Порівняння затрат енергоресурсів гусеничними тракторами класу 30 кН свідчить, що витрати палива енергонасиченим трактором Т-150 вищі, ніж трактором ДТ-75М (за інших рівних умов) на 5,1…20,5%. Трактор К-701 навіть із дев’ятикорпусним плугом витрачає палива на 5,7% більше, ніж менше енергонасичений К-700А з шестикорпусним плугом;
- типу ходової системи — колісний трактор Т-І50К витрачає на 3,4…9,0% палива більше, ніж гусеничний Т-150.
Загалом негативний вплив зазначених чинників може збільшувати енергоємність оранки для мобільних агрегатів Т-150К + ПЛН-4-35; МТЗ-80 + ПЛН-3-35; К-701 + ПЛН-8-40, порівняно з енергоощадними агрегатом ДТ‑75М + ПЛН-5-35 у 1,5…1,7 рази.
Один із чинників зменшення енергоємності — це робота ґрунтообробних машин у межах оптимальної вологості, на яку вони розраховувалися на етапі проектування. Але треба ураховувати, що ймовірність роботи ґрунтообробних машин у межах оптимальної вологості, становить у Центральному Лісостепу в середньому 30%, Поліссі — 47%, Степу — 15…20%. У решті випадків ґрунт обробляється за межами оптимальної вологості, то спричинює зниження продуктивності агрегатів та перевитрати палива.
Підвищення вологості ґрунту із 20% до 35% зумовлює зниження продуктивності машинних агрегатів для обробітку ґрунту із гусеничними тракторами на 18%, із колісними — на 33%.
Зниження вологості ґрунту з 28% до 13% (чорноземи Лісостепу) призводить до збільшення його твердості у 4,5 рази, а з 22% до 10% (темно-каштанові ґрунти Степу) — у 3,8 рази.
Якість оранки впливає на енергоємність наступних за нею технологічних операцій. Коли поле нерівне, то зменшується швидкість агрегатів і зростають витрати палива на 5…8%. Тому доцільно використання оборотних плугів для гладенької оранки без розгінних борозен і звальних гребенів.
Переущільнення ґрунту крім потенційних втрат урожаю (до 25…40%) призводить до значних перевитрат енергоносіїв.
При оранці ґрунту, що ущільнений гусеничними тракторами, його питома протидія зростає на 16…25%, а важкими колісними тракторами й автомобілями — на 44…65%, транспортними агрегатами (2…3 причепи) — на 72…90%.
Погіршується подрібнення грудок на ріллі, що зумовлює нерівномірність заробки і зниження польової схожості насіння, значний недобір урожаю. Але слід зробити особливий наголос на неприпустимості ущільнення підорного шару, який відіграє важливу роль у формуванні врожаю: рослини з розвиненою кореневою системою можуть додатково використовувати з підорного шару 50…100 мм вологи.
Повне руйнування плужної підошви пов’язане зі значним тяговим зусиллям й витратами палива (близько 45 кг/га). Тому доцільно застосовувати не суцільне її руйнування: у США розпушення підґрунтя здійснюють при сівбі лише під рядками просапних на глибину до 30 см, що у 3…4 рази зменшує витрати палива.
Врожай зерна кукурудзи без розпушення під рядками і з розпушенням становив у богарних умовах відповідно 58,4 і 69,04 ц/га, при зрошенні — 95,7 і 106,4 ц/га. Але розпушення під рядками можна проводити тільки при фізичній стиглості ґрунту на глибині 35 см, що нерідко призводить до запізнення з сівбою. Щоб запобігти цьому, доцільно при сівбі під рядками просапних культур на глибині до 38 см (нижче плужної підошви) створювати щілини шириною 3,2…4,8 мм. При проході трактора ці щілини не руйнується, бо мають міцні стінки, а ґрунт, що може їх заповнити, не ущільнюється. Через щілини в ґрунт потрапляють волога, розчинні речовини та проникають корені рослин.
Перевитрата палива має місце при нераціональному використанні часу зміни роботи агрегату. Чим менше часу буде втрачатись на зупинки, простої, повороти, заїзди і переїзди, тим більша продуктивність і менша витрата палива на одиницю виконаної агрегатом роботи.
В залежності від операції, яка виконується двигун 1,5…2,0 год. за зміну працює вхолосту. Для тракторів різних марок витрата палива при цьому становить 2…4 кг/год., а за рік непродуктивно буде спалено 600…800 кг палива.
На холостих переїздах через недосконалість виробничих процесів машинні агрегати на базі тракторів МТЗ і ЮМЗ втрачають 4,5…7,5; Т‑150 і Т‑150К — 11,3…14,0 кг палива за годину.
Холості переїзди можна значно зменшити за рахунок впровадження двозмінної роботи техніки. Це дозволяє на 40…50% збільшити денну продуктивність і на 10…15% зекономити пальне.
Важливе значення в економії палива має підготовка і розбивка поля, а також вибір раціонального способу руху агрегату. Це усунення перепон, які мішають роботі агрегатів, відбивання поворотних смуг, розподіл поля на загінки, визначення і позначення місць заправлення машин насінням і добривами тощо.
Слід постійно враховувати умови використання мобільних тракторних агрегатів.
Наприклад, недоцільне використання широкозахватних машинних агрегатів на полях з довжиною гонів до 400 м, тому, що під час поворотів і ручного завантаження сівалок втрачається їх перевага від збільшення ширини захвату — при оранці оптимальна ширина загінки для трактора
При лущенні — 10 м, боронуванні — 18…21 м.
Мінімальна довжина гонів, яка забезпечує необхідну продуктивність культиваторних агрегатів, на базі тракторів К-701 — 600 м, Т-І50К — 300…400 м. При довжині гонів 200 м доцільним є односівалочний агрегат, 200…400 м — двосівалочний, понад 400 м — трисівалочний, якщо насіння в сівалки завантажують механізованим способом.
Зменшення енерговитрат досягається при застосуванні ефективних технологічних операцій на внесенні твердих органічних добрив із застосуванням прямоточної технології. Це виключає зайву перевалку і дає економію палива 4…5 кг/га.
Економію гербіциду (до 50%) і палива можна отримати при стрічковому його внесенні одночасно з сівбою просапних культур (кукурудза, соняшник, цукрові буряки).
Енергонасичені трактори К-701, Т-150, Т-150К внаслідок нестачі зчіпок часто не використовуються на сівбі зернових культур або завантажуються не повною мірою Ще не рідко використовують односівалкові машинні агрегати з тракторами МТЗ-80, МТЗ-82, що спричиняє перевитрату дизельного палива в 0,2…0,5 кг/га.
На сівбі (садінні) ефективно використовується техніка за умови створення посівного загону. За рахунок скорочення простоїв із-за несвоєчасного заправлення насінням час основної роботи збільшується на 10…12%.
За рахунок впровадження шестирядних картоплесаджалок КСМ-6 замість чотирьохрядних КСМ-4 економиться 0,9…1,2 кг/га палива, а шестирядних культиваторів для міжрядного обробітку — 3,6…3,8 кг/га в порівнянні з чотирьохрядними (при виконанні робіт по догляду за посадками).
Значні резерви зменшення енергомісткості досягаються при використанні сучасної високоефективної техніки та технологій для збирання урожаю.
На витрати палива при збиранні врожаю має значення відповідність класу комбайна умовам його роботи. При завантаженні молотарки зернозбирального комбайна на 30…40% паливна економічність зменшується в 1,3…1,4 рази.
Отже, при роботі зернозбирального комбайна слід якомога повніше завантажувати його молотильно-сепаруючу систему.
В країнах Західної Європи хлібна маса, яка поступає в комбайн, становить 14…35 т/год. (4…10 кг/с). Цей показник є базовим при створенні молотильно-сепаруючих систем комбайна і розрахунках потужності двигуна відповідними закордонними фірмами. Вони випускають десятки моделей і модифікацій зернозбиральних комбайнів з двигунами потужністю 55…184 кВт (75…250 к.с.).
Отже, споживач може вибрати той чи інший комбайн в залежності від виробничих умов з тим, щоб якомога економічніше його використовувати.
На віддалених полях солому, що подрібнюється зернозбиральними комбайнами, доцільно розкидати. Енергетичний ефект цього заходу досягається завдяки усуненню енерговитрат на транспортування й скирдування соломи, навантаження, транспортування й розкидання гною: 1 т соломи та 8...10 кг діючої речовини азотних добрив рівноцінні 5 т гною.
Важливе значення має пошук резервів зменшення вантажообороту.
Наприклад, у Лісостеповій зоні, з урахуванням повторних перевезень, на 1 гектар ріллі припадає 30,1…30,3 т вантажів. Між тим через підвищену забрудненість на 1 млн. т коренів цукрових буряків з полів вивозиться 90…120 тис. т землі, пожнивних залишків та ін., що зумовлює непродуктивне використання транспортних засобів, праці людей, енергоносіїв.
У середньому бурякосіючому районі необхідно щорічно перевозити 200…250 тис. т коренів, а по Україні до цукрових заводів — 50…55 млн. т. При зберіганні буряків з домішкою ґрунту кагати розігріваються, внаслідок цього посилюються процеси гниття й утрат маси буряків і цукру.
Використання перевалочного способу збирання призводить не тільки до втрат у період тимчасового зберігання коренеплодів, але й до значних втрат під час наступного зберігання через погіршення якості сировини. При потоковому способі збирання, без тимчасового польового зберігання, коренеплоди безпосередньо від комбайнів вивозять на завод.
2.
Система раціонального землекористування
З усіх відомих способів економії енергоресурсів найбільший ефект дає перехід на нетрадиційні системи обробітку ґрунту, зокрема, безплужні ґрунтозахисні.
Системи раціонального землекористування охоплюють широкий спектр способів обробітку ґрунту, основним призначенням яких є збереження й перерозподіл рослинних залишків культури для скорочення процесів ерозії ґрунту.
У минулому 30% покриття поля рослинними залишками вважалося достатнім для забезпечення боротьби з ерозією, ця цифра була еталоном. Однак досвід і накопичені дані показали, що ефективна боротьба з ерозією залежить від конкретної ситуації і детально розробленого конкретним виробником плану заходів на місцях. Безплужний обробіток ґрунту — це єдина система, що зберігає, щонайменше, 30% рослинного покриття.
В таблиці 1 видно, що впровадження безплужного обробітку під деякі культури (цукрові буряки, озима пшениця після гороху і кукурудзи на силос) зменшує витрату палива у два рази. Це підтверджується результатами досліджень проф. Шикули М.К. В цілому за 1985 рік економія палива по Полтавській області дорівнювала 12950 т, а за період проведення полтавського експерименту — майже 92,2 тис.т.
Аналізуючи праці вчених-аграріїв із проблем обробітку ґрунту, перш за все можна зробити висновок про те, що сучасне землеробство функціонує при від’ємному балансі гумусу, основних поживних речовин. Такий процес матиме довготривалі наслідки.
Наприклад, для підвищення вмісту гумусу на 0,1% при проведенні всіх найпрогресивніших агротехнічних прийомів потрібно як мінімум 15…20 років. Як відомо, за останні 30 років вміст гумусу в ґрунтах знизився з 3,5 до 3,2%.
У багатьох країнах світу в останній час апробуються нові концепції розвитку систем землеробства.
Більше десяти років тривають дослідження елементів систем точного землеробства (СТЗ) у розвинутих країнах світу. В Україні роботи з СТЗ розпочалися з середини 90-х років. Концепція СТЗ припускає найбільш повний облік умов проведення технологічних операцій, у тому числі обробітку ґрунту.
Таблиця 1. Витрата палива при плужній і безплужній системах обробітку ґрунту, кг/га
| Культура у сівозміні | При плужному обробітку | При безплужному обробітку | Зменшення витрати при безплужному обробітку |
| Зайнятий пар (зернова суміш) | 19,0 | 12,4 | 6,6 |
| Озима пшениця | 21,5 | 18,5 | 3,0 |
| Цукрові буряки | 49,4 | 25,4 | 24,0 |
| Горох | 20,0 | 7,6 | 12,4 |
| Озима пшениця | 21,5 | 17,5 | 4,0 |
| Кукурудза на зерно | 25,3 | 21,0 | 4,3 |
| Кукурудза на силос | 27,3 | 20,9 | 6,4 |
| Озима пшениця | 27,0 | 14,8 | 12,2 |
| Цукрові буряки | 49,4 | 25,4 | 24,0 |
| Ярий ячмінь | 20,0 | 11,1 | 8,9 |
| Середнє по сівозміні | 28,0 | 17,5 | 10,5 |
| Всього % | 100 | 62 | 38 |
Відомо, що розвиток систем обробітку ґрунту визначається грунтово-кліматичними й соціально-економічними факторами. Актуальним залишається впровадження нових комплексів машин та технічних засобів. На основі аналізу й синтезу визначено місце обробітку ґрунту в загальній системі землеробства (рис. 1).
У країнах з розвинутим аграрним сектором впроваджуються нові механізовані технологічні процеси основного обробітку – ґрунтозахисні, мінімальні, диференційовані, альтернативні й інші. За даними ряду досліджень, проведеними провідними науковими установами України, ґрунтозахисна система землеробства в найбільшій мірі відповідає екологічній ситуації, що склалася.
Ґрунтозахисні технології спочатку застосовували для зниження вітрової й водної ерозії. У даний час вважається, що будь-яка сучасна технологія землеробства повинна бути ґрунтозахисною — забезпечувати ефективне використання землі, а також відновлення й підвищення її родючості.
Сучасні технологічні процеси обробітку ґрунту можуть змінюватись від полицевої оранки з наступним передпосівним обробітком (традиційний обробіток) до прямого посіву в необроблений ґрунт (нульовий обробіток). Технологічні процеси, які займають проміжне положення, зазвичай називають мінімальним обробітком.
Рис. 1. Місце, ієрархія та зв’язки механічного обробітку ґрунту в системі землеробства
Фактичні межі між зазначеними трьома видами обробітку розмиті й частково носять умовний характер.
Технологічний процес механічного обробітку ґрунту, при якому видалена одна або декілька технологічних операцій у порівнянні з традиційною схемою, або декілька з них об’єднанні й проводяться за один прохід машинного агрегату, вважають мінімальним.
Технологічний процес проведення прямого посіву в оброблені стрічки, якщо площа останніх не перевищує 25% від загальної площі земельного виділу, відносять до нульового обробітку.
Під мінімальним та нульовим механічним обробітком розуміють такий, при якому забезпечується найменша механічна дія на ґрунт, створюються оптимальні умови для росту і розвитку рослин.
Застосування визначених технологічних процесів механічного обробітку ґрунту, а саме — традиційного, мінімального та нульового — не обмежується природно-кліматичними умовами, типом ґрунтоутворення або повнотою ресурсозабезпечення. Вони можуть бути застосовані будь-де, а проблема вибору вирішується як системна задача.
Розв’язання цієї проблеми є одним із кроків в алгоритмі обґрунтування раціональних комплексів машин для обробітку ґрунту.
На підставі проведеного аналізу досліджень технологічних процесів основного обробітку ґрунту пропонується диференціювати їх за повнотою обробітку земельного виділу та повнотою загортання рослинних решток (табл. 2).
Таблиця 2.
Класифікація технологічних процесів основного обробітку ґрунту
| Назва технологічного процесу механічного обробітку ґрунту | Повнота обробітку земельного виділу, % | Повнота загортання рослинних решток, % |
Традиційний обробіток ґрунту: – оранка загального призначення; |
100 | 80...98 |
| – ярусна оранка. | 100 | 98...100 |
| Мінімальний обробіток ґрунту: | ||
| – дискування; | 100 | 50...75 |
| – розпушення
(плоскорізальний або чизельний обробіток). |
100 | 25...50 |
| Нульовий: | ||
| – устаткування для прямого висіву | до 25 | 10...25 |
У більшості країн із розвинутим сільським господарством у даний час застосовують традиційну, мінімальну та нульову технології. Відповідно обраним технологічним процесам та наявним технічним засобам визначаються у системах та прийомах обробітку ґрунту (рис. 3.).
Аналіз способів обробітку ґрунту показав, що в найближчі 15…20 років головним залишиться механічний обробіток із використанням тракторної тяги. Зберігається тенденція до збільшення одиничної потужності тракторів і ширини захвату агрегатів, зв’язана із прагненням підвищити продуктивність праці, знизити затрати. Із переходом на нові форми ведення господарства (фермерські, орендні) великим попитом будуть користуватися трактори малої й середньої потужності.
Рис. 3. Структура та зв’язки систем, прийомів і технічних засобів для виконання обробітку ґрунту
Оранка, яка до недавнього часу була чи не єдиним прийомом основного обробітку ґрунту, завжди була основою основ у практиці землеробства. Аналіз наукових джерел показує, що застосування безполицевого обробітку на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах потребує більше уваги ніж, це вимагається за умов систематичної оранки.
В останні роки, коли намітилася тенденція до скорочення використання хімічних засобів боротьби зі шкідниками й бур’янами, відвально-лемішні плуги є незамінними знаряддями для безгербіцидної технології вирощування культур.
Беззмінний безполицевий обробіток ґрунту в сівозміні супроводжується підвищеною забур’яненістю посівів. Темпи появи сходів бур’янів на початку вегетації в два рази вищі при безполицевих розпушеннях, ніж при оранці.
Кращі результати механічної боротьби з бур’янами показали ярусні плуги для глибокого загортання пожнивних залишків і насінь бур’янів. Ярусна оранка дозволяє вирощувати врожаї на 6…8% вищі, ніж при оранці плугами загального призначення, та зменшити затрати при збиранні на 3…5%.
Для руйнування плужної підошви поєднують оранку з поглибленням ґрунту. З метою підвищення продуктивності й якості обробітку, зниження трудових і енергетичних витрат застосовують оборотні й поворотні (фронтальні) плуги, що забезпечують гладеньку оранку.
Проведені наукові дослідження звертають увагу на більші приведені затрати коштів при виконанні полицевого обробітку в порівнянні з безполицевим розпушенням та дискуванням.
Заміна оранки іншими, більш продуктивнішими прийомами, дає можливість на 20…40% скоротити строки проведення основного обробітку ґрунту.
Глибокий обробіток дерново-підзолистих ґрунтів до 40 см зумовлює посилення мікробіологічного навантаження на гумус, що знижує загальну гумусованість орного шару.
Полицевий обробіток посилює небезпеку ерозії ґрунту. Узагальнення позитивних і негативних наслідків при проведенні оранки подано в табл. 2.
Мінімальний обробіток
— це комплекс ґрунтозахисних технологічних операцій, що забезпечує скорочення енергетичних, трудових і матеріальних затрат і зменшення негативного впливу проходів машин на родючість і агрофізичні властивості ґрунту.
Як приклад, можна навести розроблену Фолкнером Е.Х. (1943 р.) систему безплужного обробітку, за якою основними знаряддями були диски. Проте ця і деякі інші подібні їй системи виявились на той час нездатними для широкого впровадження, оскільки не існувало достатньо ефективних гербіцидів. Боротьбу з бур’янами проводили шляхом провокування сходів та знищення їх наступними поверхневими обробітками, що ускладнювало використання зазначеної системи.
У колишньому Радянському Союзі зональні системи ґрунтозахисного землеробства на основі безвідвального обробітку ґрунту розробляли і впроваджували Мальцев Т.С. та колектив науковців під керівництвом Бараєва О.І.. Наприкінці 80-х років була відпрацьована ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства. В її основу було покладено системний підхід до оптимального використання природних і хіміко-техногенних факторів.
Таблиця 2. Переваги й недоліки оранки
| переваги оранки | недоліки оранки |
| Інтенсивна аерація сприяє діяльності мікробів. | Високі затрати праці та енергії. |
| Не втрачаються найменші частинки ґрунту та поживні речовини. | При відповідних обставинах посилюється розклад гумусу. |
| Ефективна боротьба з бур’янами, особливо з кореневищними і коренепаростковими бур’янами. | Загортання органічних добрив на значну глибину. |
| Чисте й повне зароблення проміжних культур та пожнивних залишків. | Нанесення шкоди організмам, які живуть у ґрунті. |
| Створення широкої ризосфери. | Насіння бур’янів, які при кожній наступній оранці знову піднімаються на поверхню ґрунту і проростають. |
| Рівномірне збагачення ґрунту гумусом, кальцієм та поживними речовинами. | Небезпека запливання ґрунту, створювання плужних підошов та межі від орного шару до підорного. |
Українськими вченими внесено значний вклад у дослідження та впровадження ґрунтозахисних, безплужних систем обробітку ґрунту. Досягнення у розв’язку зазначеної проблеми пов’язані з іменами Нагорного М.Н., Тарарики О.Г., Мєдвєва В.В., Пабата І.А., Малієнка А.М., Дубровіна В.О., Гукова Я.С., Шевченка І.Л. та інших.
За даними служби прогнозів США до 2010 року мінімальний обробіток ґрунту в цій країні буде застосовуватись на 90% площі ріллі, у тому числі нульова на 50%.
Більшість прийомів мінімального та нульового обробітку підвищують стійкість ґрунту до ерозії. В останні роки це набуло дуже великого значення, тому що інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, з одного боку, вимагає підвищення родючості ґрунту, а це неможливо без попередження або хоч би обмеження ерозії, а з іншого боку, посилює небезпеку ерозії ґрунту.
У ґрунтозахисних технологічних процесах головна увага приділяється зменшенню ущільнення ґрунту й підвищенню його інфільтраційних властивостей. При необхідності на поверхні можуть бути збережені післяжнивні залишки, що послабляє ерозію ґрунту, а в деяких випадках, коли традиційні способи обробітку не дозволяють створити оптимальних умов розвитку рослин, вони дають можливість підвищити урожай.
Технологічний процес „мульчування” при обробітку ґрунту — різновид мінімального. Передбачає використання пожнивних й інших рослинних залишків для нагромадження й збереження вологи в ній.
Досвід застосування показав, що мульчування сприяє зниженню випаровування вологи, а в періоди випадання інтенсивних дощів охороняє ґрунт від змиву й надлишкового зволоження. Послабляються коливання температури ґрунту, зменшується глибина промерзання взимку й оберігається від перегріву влітку. Підсилюється життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів і зв’язаних із нею позитивних біохімічних процесів у ґрунті, придушуються бур’яни. У результаті мульчування підвищується врожайність культур.
Усі без винятку дослідження вказують на значне скорочення затрат праці та енергетичних витрат на варіантах з безвідвальним обробітком ґрунту порівняно з щорічною оранкою.
До недоліків мінімального обробітку слід віднести відмічене в багатьох наукових дослідженнях сприяння підвищенню потенційної засміченості насінням бур’янів, посилення непередбачливості наслідків диференціації оброблювального шару за біогенністю, фітосанітарною здатністю та родючістю ґрунту в цілому.
При частих поверхневих і безполицевих обробітках, у випадку посіву зернових по зернових, рослини уражає коренева гнилизна.
Утруднена заробка на оптимальну глибину органічних добрив, що знижує їхню роль в окультуренні ґрунту й підвищенні врожайності, у випадку тривалого поверхневого обробітку через ущільнення підорних шарів знижується водо- й повітропроникність ґрунту.
Враховуючи зазначене, раціональним і ефективним є сполучення поверхневих безполицевих і дискових обробітків з оранкою й глибоким розпушуванням, використання чизельних плугів і культиваторів, плугів-ро
Довготривалі дослідження систем обробітку ґрунту в зоні Полісся, проведені Малієнком А.М., показали, що за умов переважно механічної боротьби з бур’янами економічно доцільна система з дискуванням в п’яти полях і оранкою в трьох полях.
Коломієць М.В. відмічає, що полице-безполицеві технології різноглибинного обробітку здатні не тільки стабілізувати землеробство, а й сприяти скороченню ресурсних затрат з виходом на екологічну збалансованість агроладшафтів.
Узагальнення позитивних і негативних наслідків при проведенні безплужного обробітку подано у табл. 3.
Таблиця 3. Переваги й недоліки безплужного обробітку
| переваги безплужного обробітку | недоліки безплужного обробітку |
| Висока ґрунтозахисна ефективність, протидія розпиленню й деформації ґрунтів машинами та знаряддями. | Підвищена потенційна засміченість верхнього 0…15 см шару ґрунту насінням бур’янів. |
| Сприятливі умови для рослин у коренемісткому шарі ґрунту, посилюється біологічна активність, покращується поживний режим. | Більша увага до підтримування оптимального рівня показників фізико-хімічного стану коренемісткого шару ґрунту. |
| Зменшення глибини промерзання, забезпечення ранньої стиглості. | Азотне голодування, необхідність додатково вносити азотні добрива. |
| Сприяє накопиченню ґрунтової вологи та зменшенню інтенсивності випаровування у вегетаційний період. | Вимагає суворої технологічної дисципліни та суворого дотримання агротехнічних строків. |
| Висока продуктивність машин сприяє зменшенню затрат робочого часу, ресурсу, енергоносіїв на одиницю продукції. | Вимагає комплектації відповідної системи машин і знарядь. |
Нульова („хімічна”) технологія
називається також безорною чи прямим посівом. Тут ґрунт залишається незайманим від жнив до посіву й від посіву до жнив.
Ця технологія є різновидом мінімальної, тому що обробляється тільки 30…25 % від усієї площі, що засівається. Один прохід комплексу (культиватор-сівалка) заміняє 5…6 проходів при традиційній технології, що зменшує ерозію, зберігає вологу в ґрунті, скорочує строки, витрати ресурсів.
Боротьба з бур’янами забезпечується тільки хімічним шляхом. Однак застосування великих доз гербіцидів приводить часто до негативних результатів через підвищення стійкості до них бур’янів, а впровадження сильнодіючих препаратів — до забруднення ґрунту й водоймищ.
Хімічний захист ще є досить затратним, так це складає 25…60 американських доларів на гектарі [66].
Разом із тим нульовий обробіток ґрунту є перспективний, тому що затрати праці скорочуються в 2,5…3 рази, витрата палива — у 5…6 разів.
Українські науковці вважають, що впровадження нульового обробітку в Україні сьогодні в стані безполицевого зразка 1980 року.
У нашій країні ця система обробітку майже не вивчена, якщо все підрахувати, то такий обробіток ґрунту може бути не дешевшим, ніж мінімальний. Узагальнення позитивних і негативних наслідків при проведенні нульового обробітку подано в табл. 4.
Таблиця 4. Переваги й недоліки нульового обробітку
| переваги нульового обробітку | недоліки нульового обробітку |
| Економія затрат на одиницю продукції. | Вимагає значних капіталовкладень. |
| Менша кількість одиниць техніки та механізаторів. | Вимагає високого технологічного рівня засобів механізації та кваліфікації обслуговуючого персоналу. |
| Висока ґрунтозахисна ефективність, протидія розпиленню й деформації ґрунтів машинними агрегатами та сільськогосподарськими знаряддями. | Потенційна загроза хімічного забруднення. |
| Сприяє накопиченню ґрунтової вологи та зменшенню інтенсивності випаровування у вегетаційний період. | Вимагає більш суворої технологічної дисципліни та більш суворого дотримання агротехнічних строків виконання механізованих робіт у порівнянні з іншими видами обробітку ґрунту. |
Альтернативне (органічне, біологічне, екологічне) землеробство ставить за мету одержання екологічно чистих продуктів рослинництва. Воно передбачає не просто виключення легкорозчинних добрив і пестицидів, а ще й створення умов, що роблять їхнє застосування необов’язковим.
Одна з цих переваг — істотне зниження затрат на добриво і хімічні засоби захисту рослин. Однак при альтернативному землеробстві врожайність сільськогосподарських культур на 9…36 % менше, а затрати праці на 25…35 % більше.
Для підтримки врожайності на необхідному рівні потрібно, крім використання органічних добрив, розширювати площі під бобові культури до 30…40 % ріллі. Проте подібна зміна структури посівних площ не у всіх випадках економічно прийнятна.
Відмова від застосування гербіцидів і отрутохімікатів повинна компенсуватися використанням ефективних і раціональних типів машин для обробітку ґрунту й догляду за посівами, а також механічних способів боротьби з бур’янами.
Отже, сучасний пересічний товаровиробник має можливість широкого вибору технологічних процесів обробітку ґрунту. Набір технологій або системи технологій спричинює появу системи машин. У процесі систематизації наукових даних щодо агротехнологічної оцінки ефективності технологічних процесів обробітку ґрунту, узагальнено диференційну систему технічних засобів основного обробітку ґрунту в залежності від глибини обробітку, прийомів, типу знарядь, тягового класу енергетичних засобів (табл. 5).
Для прикладу, наведені орієнтовні марки сільськогосподарських машин для обробітку ґрунту на типових технологічних операціях. У залежності від конкретних характеристик земельного виділу, які оцінюються довжиною гону, крутістю схилу, кількістю і характером перешкод (яри, опори ліній електропередачі, лісосмуги, валуни, кущі тощо), що визначає складність конфігурації ділянки поля, а також за фізико-механічними властивостями ґрунту (питомим опором) обґрунтовують склад і розраховують режими роботи машинного агрегату.
3.
Комплектування МТП та машинних агрегатів і оптимізація режимів їх роботи
Склад МТП господарства істотно впливає на витрати палива при одному і тому ж переліку робіт. Одне з найважливіших завдань спеціалістів агропромислового комплексу полягає у оптимізації комплексів машин і структури технічного парку, яка забезпечить найефективніше його використання.
В процесі оптимізації складу машинно-тракторного парку в першу чергу ставлять за мету забезпечення всіх робіт при мінімальних коштах або при меншій кількості робітників. Оскільки однакові роботи можуть виконуватись різними по класу тракторами, то варіантів структури парку може бути дуже багато.
Для вирішення цієї задачі в Національному аграрному університеті України розроблений та впроваджений у виробництво та навчальний процес пакет прикладних програмних засобів „Комплексне машиновикористання”, що передбачає системне вирішення задачі обґрунтування складу комплексів машин і структури машинно-тракторного парку: технологія — машинні агрегати — комплекси машин — машинно-тракторний парк — машинно-технологічні станції.
Таблиця 5.
Узагальнення технічних засобів для обробітку ґрунту
| Тип, глибина і прийоми обробітку ґрунту | Типові марки машин для обробітку ґрунту у відповідності до тягового класу енергетичних засобів | ||||||||||||
| Полицеві | Чизельні й плоскорізальні | Дискові | Комбіновані | ||||||||||
| 14÷20кН | 20÷30кН | 40÷50кН | 14÷20кН | 20÷30кН | 40÷50кН | 14÷20кН | 20÷30кН | 40÷50кН | 14÷20кН | 20÷30кН | 40÷50кН | ||
Поверхневий, до 8см |
Лущення | КПС-4М КП-4 КШУ-4 |
КШУ-8 КШУ-12 |
КШУ-18 | ЛДГ-5А | ЛДГ-10А ЛДГ-15А |
ЛДГ-15А ЛДГ-20А |
РВК-3,6 | РВК-5,4 АМО-7,2 | РВК-7,2 | |||
| Культивація | |||||||||||||
Мілкий, від 8см до 16см |
Лущення | ППЛ-5-25 ПЛ-4-30 |
ППЛ-10-25 ПЛУ-6-30 |
АГ-3 | АКП-2,7 АПР-3,0 КШН-5,6 |
АКП-5 | |||||||
| Дискування | БДТ-3,0 БДВ-3 |
БДТ-7,0А БД-6,6 БДВ-6,5 БДВ-6 |
БДТ-10Б БДВ-8,5 БДТ-7,0А |
||||||||||
| Культивація | КПСП-4 | КР-4,5 | (2)КПЄ-3,8 | ||||||||||
| Безполицеве рихлення | КТС-10-01 | КТС-10-2 | |||||||||||
| Середній, від 16см до 24см | Оранка | ПЛН-3-35 ПУМ-3-40 ПЛ-4-30 | ПЛП-6-35 ПЛН-5-35 ПН-4-40 ПН-5-40 |
ПТК-9-35 ПНТК-10-35 ПЛН-8-40 ПНН-10-35Д |
|||||||||
| Безполицеве рихлення | КПГ-250Б КПГ-3 ПГН-3 |
АКП-2,7 АПР-3,0 КШН-5,6 |
АКП-5 | ||||||||||
| Глибокий, від 24см до 32см | Оранка | ПУМ-3-40 | ПНЯ-6-42 ПНЯ-4-42 | ПТК-9-35 ПНТК-10-35 ПЛН-8-40 ПНН-10-35Д |
|||||||||
| Безполицеве рихлення | КПУ-400-2 ПЧ-2,5 |
КПУ-400-4 КПУ-400-3 ПЧ-4,5 |
ПЩН-2,5М | ПЩН-3,5 | |||||||||
| Щілювання | ПЩН-2,5М | ПЩН-3,5 | |||||||||||
Тут критеріями оптимізації можуть бути приведені затрати, затрати робочого часу, матеріаломісткість, капітальні вкладення, а також коефіцієнт використання парку машин.
Оптимізація комплексів машин дає змогу підвищити продуктивність праці щонайменше на 20%, зменшити витрати палива на 7…10%.
Оскільки найбільш енергомісткою роботою є оранка, в багатьох випадках необхідну кількість потужних тракторів визначають, виходячи з обсягів цієї роботи. Нормативні показники для різних агрегатів, наведені в таблиці 6.
Таблиця 6. Нормативна потреба тракторів на 1000 га ріллі та багаторічних насаджень для рослинництва по зонах України, шт.
| Типи та марки тракторів | Полісся | Лісостеп | Степ на зрощенні | Степ без зрощення | Гірська та перед гірська зона |
| Трактори (всього) | 17,18 | 17,52 | 20,1 | 12,99 | 26,01 |
| Загального призначення | 6,8 | 5,99 | 5,93 | 4,7 | 26,01 |
| в тому числі К-701 | 0,21 | 0,22 | 0,35 | 0,34 | — |
| Т-150К | 2,7 | 2,2 | 1,7 | 1,5 | 2,33 |
| ДТ-75М;Т-150 | 3,76 | 3,53 | 3,24 | 2,81 | 7,37 |
| Універсальні просапні | 10,38 | 11,53 | 14,27 | 8,29 | 16,31 |
| в т.ч. МТЗ-80, МТЗ‑82, ЮМЗ‑6АЛ | 6,86 | 6,17 | 9,11 | 5,66 | 11,1 |
| Т-40М | 1,35 | 1,22 | 2,19 | 1,12 | 2,0 |
| Т-30А | 1,8 | 1,64 | 2,42 | 1,13 | 3,11 |
| Т-25А | 0,21 | 2,4 | 0,2 | 0,11 | — |
| Т-70С | 0,16 | 0,1 | 0,30 | 0,27 | 0,1 |
Є багато досліджень, які свідчать, що енергонасичені трактори мають більші витрати палива. Так потужні трактори Т-150К та К-701 в порівнянні з трактором Т-74 витрачають більше палива на оранці на 6…10 і 20…30%; на культивації на 10…15%; боронуванні на 50%; на сівбі на 15…20%. При існуючій структурі польових робіт енергетичні можливості потужних тракторів використовуються всього на 65%.
Важливим напрямом зменшення витрат енергії при вирощуванні сільськогосподарських культур є оптимальне співвідношення в структурі парку машин гусеничних і колісних тракторів, адже у перших питомі витрати палива на 8…15% нижчі.
Як видно з наведених даних таблиці 7, найбільш економічними за витратою палива є гусеничні трактори. Чим більша потужність наведених в таблиці гусеничних тракторів, тим вони економніші по паливу на оранці. Це пояснюється тим, що гусеничні трактори порівняно з колісними мають більш високий тяговий коефіцієнт корисної дії, меншу колію, краще агрегатування з плугами і останні мають менший тяговий опір.
Таблиця 7. Норми виробітку і витрати палива на оранці ґрунтів 4 класу (k0
= 45…53 Кн/м2
) на полях II групи при глибині оранки 25…27 см
| Склад агрегату | Норми виробітку, га | Витрата палива | |
| кг/га | у % відношенні | ||
| К-701+ПТК-9-35 | 14,8 | 17,0 | 126,9 |
| Т-150К+ПЛП-6-35 | 10,4 | 15,1 | 112,7 |
| Т-150К+ПЛН-5-35 | 9,3 | 15,7 | 117,2 |
| Т-150+ПЛП6-35 | 10,8 | 13,4 | 100 |
| ДТ-75М+ПН-4-35 | 6,1 | 14,2 | 105,9 |
| Т-70С+ПЛН-3-35 | 4,4 | 16,7 | 124,6 |
| ЮМЗ-6Л+ПЛН-3-35 | 3,3 | 18,8 | 140,3 |
За даними досліджень середнє експлуатаційне завантаження енергонасичених тракторів, як правило, не перевищує 50%, а найбільша частина енерговитрат припадає на транспортні та інші маломісткі роботи.
Трактори і самохідні машини 30…60% часу працюють при експлуатаційному навантаженні двигуна відповідно 60 і 70%. Важкі роботи універсально-просапних тракторів складають 10…45%, а загального призначення — до 45% річного наробітку.
Аналізом роботи МТП встановлено, що за рахунок збільшення тракторів К-700, К-700А, К-701, Т-150К і МТЗ-80 і недостатнього їх використання з 1981 по 1988 р.р. приріст валової продукції становив близько 30%, а витрати палива і мастильних матеріалів збільшилися в 2,2 і 1,5 рази. Це свідчить про те, що тенденції нарощування потужностей тракторів вступають в протиріччя з розвитком нових умов, форм і організації праці в сільському господарстві.
В колишньому СРСР машин потужністю більш 110,4 кВт в 1990 році було понад 30%; у Великобританії 2…4%; в США і Канаді — біля 7…8%. Доля малогабаритних тракторів в зарубіжних державах 10…30%, в Союзі менше 1%. За даними досліджень Великобританії, оптимальна площа для використання МТП — в межах 100…400 га. При площі 100…200 га використовують 3…4 трактори потужністю від 11…15 кВт до 59…74 кВт. На фермах розміром 300…400 га — 6…7 тракторів з одиничною потужністю до 110,4 кВт.
У цих господарствах рівний питомий вихід продукції досягається при більш низькій (1,3…1,6 разів) загальній потужності тракторів.
У Німеччині біля 60% ферм площею 10…50 га. Ці ферми мають 1…2 трактори потужністю 22…44 кВт і один малогабаритний — до 11…15 кВт.
На транспортних роботах питомі витрати палива також залежать від класу трактора. Це видно із таблиці 8.
Таблиця 8. Показники роботи транспортних тракторних агрегатів
| Склад тракторного транспортного агрегату | Показники | ||
Витрати палива кг на 1 т/км |
Витрати праці, люд·год./т·км | Матеріаломісткість, т-т | |
| К-701+1ПТС-9+3ПТС-12 | 0,225 | 0,020 | 1,26 |
| К-701+3ПТС-12 | 0,284 | 0,023 | 1,57 |
| Т-150К+1ПТС-9 | 0,220 | 0,028 | 1,67 |
| МТЗ-80+2ПТС-6-8526 | 0,179 | 0,040 | 1,03 |
| МТЗ-80+2ПТС-4М-785А | 0,220 | 0,054 | 1,18 |
| ЮМТЗ-6АЛ+2ПТС-6-8526 | 0,158 | 0,042 | 1,02 |
| ЮМЗ-6АЛ+2ПТС-4М-785А | 0,192 | 0,057 | 1,15 |
| Т-40М+2ПТС-6-8526 | 0,154 | 0,46 | 0,90 |
| Т-40М+2ПТС-4М-785А | 0,183 | 0,061 | 0,98 |
| Т-25А+2ПТС-4М-785А | 0,153 | 0,065 | 0,83 |
| Т-25А+1ПТС-2Н | 0,194 | 0,116 | 1,25 |
При виконанні транспортних робіт трактором К-701 на 1 т/км витрачається 0,284 кг палива, а трактором Т-25А лише 0,153 кг.
Ефективним джерелом економії палива є більш повне використання потужності трактора, а також раціональна експлуатація машинно-тракторних агрегатів.
Машинні агрегати слід комплектувати таким чином, щоб потужність трактора використовувалась на 85…95%, а швидкісний режим знаходився в діапазоні максимальних значень коефіцієнта корисної дії (0,8 — для гусеничних і 0,75 — для колісних тракторів).
За даними багатьох досліджень, завантаження тракторних двигунів в господарствах на більшості робіт складає 50…60%, що знижує паливну економічність на 20…30%. Частіше всього неповне використання потужності має місце із-за нераціонального комплектування машинних агрегатів. Мають місце випадки, коли з цієї причини трактори завантажені всього на 35…50%.
Оптимальну ширину агрегату розраховують, виходячи із зусилля на гаку трактора та питомого опору робочих машин (кН/м). Розрахункову ширину захвату агрегату узгоджують з кратністю конструктивної ширини захвату однотипних машин. Проте, ширина захвату машин в агрегаті може змінюватись ступінчасто. А тому не завжди вдається раціонально завантажити трактор.
Це можна, певною мірою, компенсувати за рахунок вибору раціонального швидкісного режиму роботи агрегату. При недовантаженні двигуна можливо включити підвищену передачу трактора і зменшити частоту обертання колінчастого вала. Економія палива за рахунок цього може становити 15…20%.
Для вибору агрегатів розроблені рекомендації, які забезпечують найбільшу економію палива в умовах України. Наведені склади агрегатів, норми виробітку, витрати палива кг/га, ефективність в % виробітку та по витратах палива. По окремих операціях різниця по витратах палива різними агрегатами сягає 77%.
За результатами експериментальних досліджень встановлено, що двосівалковий агрегат з трактором МТЗ-80 та спеціальною зчіпкою зменшує витрати палива на 31…37% в порівнянні з односівалковим.
Складні агрегати по заводських інструкціях або по розрахунках, виходячи з максимальної потужності на гаку, не завжди найбільш економічні по витраті палива. Цей факт пояснюється тим, що реальні умови роботи можуть істотно відрізнятись від розрахункових. Тому велике значення має вибір оптимального режиму. При заданих ширині захвату та глибині обробітку основним режимним параметром є робоча швидкість. Особливе значення набуває вибір раціональних режимів роботи при недовантаженні двигуна.
Дослідження, що проведено в ННЦ “ІМЕСГ” по вивченню впливу часткових швидкісних режимів двигуна трактора Т-70С в агрегаті з культиватором УСМК-5,4 на витрату палива, дозволили встановити, що робота двигуна трактора Т-70С на часткових швидкісних режимах дозволяє істотно зменшувати витрату палива. Так, перехід на одну передачу вище з одночасним зменшенням швидкісного режиму двигуна (до рівня 80…83% номінального швидкісного режиму) зменшує витрату палива на 1,38 кг/год, а перехід на дві передачі вище (із зменшенням швидкісного режиму двигуна до 68% номінального) зменшує її на 2,76 кг/год.
Перевагою широкозахватних агрегатів, що рухаються по полю з меншою швидкістю, являється більш низький питомий опір машин. Встановлено, що при збільшенні їх швидкості з 5 до 10 км/год тяговий опір збільшується на 4,5…7%, а витрата палива в розрахунку на гектар підвищується на 2,5…5%. При невисокій швидкості руху агрегату і низькому навантаженні двигуна можна включити підвищену передачу та зменшити частоту обертання колінчастого валу двигуна, що дозволяє зекономити паливо.
Значна витрата палива відбувається при роботі з несправними або не правильно відрегульованими сільськогосподарськими машинами.
Наприклад, при оранці неправильно з’єднаний з трактором плуг, із затупленими лемешами спричинює перевитрату палива до 20…30%.
Із збільшенням ріжучої кромки лемеша до 4 мм витрата палива на 1га може збільшитись на 2,5…2,8 кг, а при затупленні лап культиватора — на 0,4…0,5 кг.
Витрата палива в значній мірі залежить від стану робочої поверхні робочих органів плуга. Наприклад, коефіцієнт тертя ржавої лемішної сталі, та в нормальному робочому стані відповідно становить 0,63 та 0,42, що викликає зниження продуктивності та підвищення витрати палива на 5…20%.
Поява несправності тракторів веде до перевитрати нафтопродуктів. Вплив несправності тракторів на збільшення витрати палива приведено в таблиці 9.
Таблиця 9. Залежність витрати палива від несправності окремих систем трактора
| Несправності | Збірні одиниці і агрегати | Втрати у % від норми |
| Підтікання трубопроводів, паливного бака та ін. | Система живлення двигуна | До 5 |
| Негерметичне закриття паливного бака | 1…3 | |
| Негерметичність клапана економайзера | 10…15 | |
| Збільшений діаметр жиклера | До 6 | |
| Несправність форсунки | 15…20 | |
| Порушено кут випередження подачі палива (на 2…3°) | 3…4 | |
| Не працюють свічки запалювання (одна…дві) 6-ти циліндрового двигуна | Система запалювання | 26…60 |
| Накип у радіаторі (біля 1 мм) | Система охолодження | 8 |
| Понижена температура охолоджувальної рідини, °С: | ||
| 60…70 | 8…10 | |
| 30…40 | 30…40 | |
| Закоксовані кільця | Поршнева група | 15 |
| Нагар у камері згорання | 4…6 | |
| Забруднений повітроочисник | Повітроочисник | 4…5 |
| Не відрегульована муфта зчеплення | Ходова частина | 10…20 |
| Не відрегульоване сходження перехідних коліс | 5…7 | |
| Використання у трансмісії масла завищеної в’язкості | До 10 | |
| Низький тиск повітря в шинах | До 20 |
Значна перевитрата палива спостерігається там, де відсутні системи підігрівання двигунів у зимовий період, не проводиться сезонне технічне обслуговування, заміна літніх сортів палива і масел на зимові, відсутнє утеплення двигунів. При цьому в 1,5…2,0 рази збільшується період розігрівання двигуна перед пуском і в 3…4 рази збільшується час розігрівання двигуна до нормального теплового режиму. А це, в свою чергу, досить суттєво впливає на витрату палива при проведенні даної операції.
Велике значення на витрату палива має тепловий режим двигуна. Підвищена температура впливає на окислення палива, при якому утворюється смолисті з’єднання, які, в свою чергу, інтенсифікують утворення нагару у камері згорання двигуна, що знов-таки більше сприяє підвищенню температурного режиму двигуна і, відповідно, зниженню його економічності. Все це сприяє зменшенню міжремонтного строку двигуна на 20…30% і збільшення витрати палива на 6…8%.
Угорські фахівці відзначають, що найбільш сприятлива вологість ґрунту складає 13…15%. Оптимальна швидкість руху при цьому складає (при виконанні ґрунтообробних операцій) 7…8 км/год, при сівбі зернових — 10…11 км/год. Вибір оптимальної швидкості руху і ширини захвату агрегату дозволяє зменшити витрату палива при оранці на 10%, культивації — на 30%.
В останні роки рядом зарубіжних фірм організовано виробництво ВВП, які діють не тільки з традиційними частотами обертання 540 і 1000 хв-1
, а і з частотою обертання 750 хв-1
.
Фірма „Штайер” випускає тракторний ВВП, який працює з частотами обертання 540, 750, 1000 і 1320 хв-1
. В австралійському університеті землеробства встановлено, що застосування частоти обертання ВВП 750 хв-1
, економічно доцільно тільки в тих випадках, коли сільськогосподарська машина завантажує двигун трактора не більше, ніж на 70%. При експлуатації тракторів в господарствах з перевагою кормових угідь використання ВВП, який працює із швидкістю обертання 750 хв–1
, дозволяє зменшити витрату палива на 0,25…0,5 л/год.
Норвезька фірма „Квернеланд” застосувала пристрій для автоматичного регулювання ширини захвату плуга під час руху агрегату. Відповідне зменшення або збільшення ширини захвату плуга дозволяє оптимально завантажити трактор та зменшити витрату палива.
Використана література
1. В.В. Гришко, В.І. Перебийніс та В.М. Рабштина /Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління). – Полтава: «Полтава», 1996. – 280 с.
2. В.В. Гришко / Проблеми управління ресурсовикористанням у галузях агропромислового комплексу /енергетичні аспекти/. – К. Інститут економіки Міністерства економіки України, 1997. – 188 с.
3. Медведовський О.К., Іваненко П.І. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві.- К.: Урожай, 1988.— 208 с.
4. Бабій В.П. Оптимізація структури комплексів машин для рослинництва. Науковий вісник НАУ-К.:,2003.- с.32-35.