1. Теоретичне обгрунтування роботи
1.1 Характеристика обліку готової продукції рослинництва та її класифікація
Сільське господарство складається з двух часток: рослинництва та тваринництва. На рослинництво приходиться в середньому близько 40% валової продукції сільськогосподарського підприємництва.
Продукція сільськогосподарського виробництва – сирий продукт тваринного або рослинного походженя, що не пройшов стадії первинної промислової обробки (переробки), вирощений для реалізації на сторону або використання на потреби власного виробництва. До продукції рослинного виробництва відносяться: зерно, насіння, сіно, солома, баштанні культури, зелена маса на корм, зелена маса на силос тощо.
Готова продукція рослинництва - це продукція, яка пройшла всі стадії оброблення, приймання, укомплектовування за умовами договорів із замовниками та відповідає технічним вимогам і стандартам // [2].
Готова продукція рослинництва може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.
При організації обліку продукції її групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю. Класифікація готової продукції відображається на малюнку 2.
За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні параметри визначають аналогічно основній продукції.
Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.
Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.
В поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укріпленими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; виконані роботи та надані послуги.
Мал. 2. Класифікація готової продукції за її характером.
Рослинництво, як основна галузь, включає рільництво, овочівництво, садівництво, виноградарство, квітництво, а також розсадники з вирощування плодово-ягідних садженців // [4].
У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві «твердими» обліковоми цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.
Завданнями обліку готової продукції та її реалізації є:
перевірка виконання плану випуску продукції та її відвантаження;
правильне і своєчасне оприбутукування та списання готової продукції;
отримання відомостей про номенклатуру, кількість і вартість відвантаженої продукції;
визначення стану розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію;
контроль за зберіганням готової продукції та її реалізацією;
контроль за витратами та доходами від її реалізації // [3].
1.2 Огляд літератури по обліку готової продукції рослинництва
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію рослинництва і розкриття її у фінансовій звітності визначені П(С)БО №9 «Запаси», які затверджено Міністерством фінансів України від 20.10.1999р. №246.
Згідно П(С)БО №9, запаси - це активи, які підлягають для подальшого продажу, за умови звичайної господарської діяльності, а також знаходиться у процесі виробництва з цілями подальшого продажу продукції виробництва, підлягають для виробництва продукції при використані робіт, преставлення послуг при керівництві підприємств // [20].
Вони є оборотними активами, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом одного року або операційного циклу.
Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємтво отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням та якщо вартість запасів може бути достовірно визначена.
До складу запасів входить:
Сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
незавершене виробництво;
МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
Поточні біологічні активи (якщо вони оцінюються за даним П(С)БО, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання // [9].
Але слід зауважити, що з прийняттям П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005р.№ 790 рослинництво вважається біологічними активами і обліковується відповідно до норм цього П(С)БО.
Виробництво сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) пов’язано з певними витратами. В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Всі ці витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, що виражається в грошовій формі, утворюють собівартість продукції // [5].
Виробничі витрати включаються в собівартість виробленої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) відповідно до вимог, виставлених в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» // [21].
Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) рекомендований наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132 в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств і встановлюється сільськогосподарським підприємством самостійно в наказі про облікову політику // [13].
З точки зору професора Бутинця Ф.Ф. «Готова продукція – це продукція, обробка якої завершена та пройшла випробування, комплектацію і прийнята згідно з умовами домовленостей. Виробництво продукції рослинництва багато в чому визначається сезонними умовами і специфікою сільськогосподарського виробництва.
Підприємство виготовляє продукцію в чіткій відповідності з укладеними договорами, розробленими плановими завданнями по асортименту, кількості і якості, постійно приділяючи велику увагу питанням збільшення обсягу продукції, що випускається, розширенню її асортименту і поліпшенню якості, вивчаючи потреби ринку» // [3].
Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 18.06.2003 р. №90 (845) опублікувала статтю «Проведення інвентаризації запасів та готової продукції на складі», де було сказано, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань.
Мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об’єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових, облікових і багатьох інших характеристик, відповідно до яких він може функціонувати.
Суб’єктами інвентаризації є носії прав та обов’язків, що відповідно до законодавства мають право контролювати діяльність. Суб’єкт інвентаризаційного процесу делегує свої повноваження інвентаризаційній комісії, яка стосовно суб’єкта є виконавчим або колективним органом // [6].
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» заключним етапом бухгалтерської роботи сільськогосподарського підприємства є складання фінансової звітності. Фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства // [11].
2. Аналіз обліку готової продукції рослинництва на прикладі сільскогосподарского підприємства
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Петровський» утворено в 15.02.02р. з місцем реєстрації Великолепетиська райдержадміністрація. Реєстраційний номер якого 14831200000000167 серія AOO 563359. Форма власності – колективна. Статутний капітал складає 17000 грн., який засновники внесли в рівній частині – 20% кожний. Юридична адреса: 74502 Херсонська область с.м.т. Велика Лепетиха, вул. Чапаєва 2а. Договір про реєстрацію підриємства заключений з місцевою адміністрацією. Учасники договору домовилися про створення СТОВ «Петровський» зі статусом юридичної особи, яке діє на підставі цього договору та статусу товариства відповідно до чинного законодавства України. Склад засновників з визначенням їх частки в статутному капіталі наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Склад засновників з визначенням їх частки в статутному капіталі
| Показники | Фізичні особи | |
| Всього | В тому числі працівники підприємства | |
| Чисельність учасників: (осіб) | 5 | 1 |
| В том числі мають: | ||
| - земельні паї | 1 | 1 |
| - майнові паї | 1 | 1 |
| Земельні паї: площа, га | 7,5 | 7,5 |
| Сума, тис грн. | 70,8 | 70,8 |
| Майнові паї (номінальна вартість акцій) тис.грн. | 3986 | 3986 |
| Плата за оренду: (грн.) | ||
| - земельних паїв | 1099 | 1099 |
| - майнових паїв | 40 | 40 |
СТОВ «Петровський» розміщено в північно-західній частині Херсонської області. З обласним центром зв’язана дорогою з твердим покриттям. Найближча залізнична станція Н. Сірогози знаходиться в 60 км. Відстань до обласного центру м. Херсон складає 150 км. Клімат засушливий з великим дефіцитом вологи. Характеризується слідуючими показниками: сума температур повітря нижче 10 С0, річна сума опадів 380-430 мм. Середня протяжність без морозного періода 175-180 днів, а вегетативного 215-225 днів.
Займаються такими основними видами діяльнольності як вирощування зернових, соняшнику, баштану, кормових культур, виробництво м'яса та переробка сільськогосподарських культур.
Предметом діяльності СТОВ «Петровський» являється вирощування, переробка та продажа сільськогосподарської продукції, перевозка грузів та пасажирів для забезпечення потреби виробництва власними автомобільним транспортом в рамках України.
У загальному обсязі виробництва основну частину покупців готової продукції займають такі підприємства, як ТОВ «Агромедіум», фермерське господарство «Руслан», ПП « Вікторія», ТОВ «Агромир», ТОВ « Прем'єр» та фізичні особи.
Підприємство має самостійний баланс, бухгалтерський облік ведуть по журнально-ордерній формі ведення бухгалтерського обліку рахунку. Підприємство має поточний рахунок який відкритий у Великолепетиському віділенні РБ «Аваль» міста Херсона. Номер рахунка р/р № 260046819.
СТОВ «Петровський» є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Керівництво підприємства здійснює директор СТОВ «Петровський» структура підприємства представлена у додатку 1. На даний момент середньорічна чисельність працівників склала 63 особи з них: механічний загін 23 чол., ферма 6 чол., гараж 5 чол., електрик 3 чол., адмінперсонал 9 чол., пекарня 7 чол., господарський двір 10 чол.
Структура бухгалтерії зображена на малюнку1.
Мал. 1. Структура бухгалтерії підприємства СТОВ «Петровський».
Підприємство є рентабельним, за підсумками 2008 року був отриманий балансовий прибуток. Основні показники випуску, реалізації готової продукції та фінансово-економічний результат діяльності підприємства відображено у таблиці 2.
Таблиця 2
Фінансово-економічний стан підприємства
| Показники | Фактично | 2008р. до 2006р. % | ||
| 2006 | 2007 | 2008 | ||
| Середньорічна чисельність працівників | 58 | 52 | 52 | 89,0 |
| В т.ч. зайнятих в с/г виробництві | 52 | 47 | 46 | 88,0 |
| Основні виробничі фонди | 1066 | 1381 | 1455 | 136,0 |
| Оборотні засоби, тис.грн. | 1031 | 1528 | - | |
| Валова продукція с/г | 1956,7 | 1453,7 | 2440,7 | 125,0 |
| Річний фонд оплати праці | 190,0 | 284 | 428 | 225,3 |
| Середня оплата праці 1 прац. | 3333 | 4982 | 7386 | 221,6 |
| Балансовий прибуток | +144 | +314 | 560 | 388,9 |
| Рівень рентабельності % | +14,7 | +23,9 | +30,6 | 208,2 |
| Короткострокові зобов'язання | 200 | 450 | - | |
| Довгострокові зобов'язання | 210 | 266 | - | |
Як видно з таблиці 2, СТОВ «Петровський» - доволі крупне підприємство. Але, протягом 3 років чисельність працівників зменшувалась, в том числі і занятих в виробництві, що визвало невеликим зниженням показників виробництва. Основні виробничі фонди в 2006 р склали 1066 тис.грн., але в наступні 2007р - 2008р. виросли до 1381 – 1455 тис.грн, відповідно це сприяло їх переоцінкою.
Валова продукція в 2008р. в порівняні з 2006р. збільшилась в 125,0% це є показником кращої роботи підприємства також річний фонд оплати праці збільшується в двоє з кожним роком.
Звітний перід за 12 місяців в 2008 році для підприємства закінчився з прибутком від виробничої діяльності на загальну суму 251,8 тис.грн.. Це означає, що підприємство СТОВ «Петровський» - є прибуткове.
3. Етапи формування облікової інформації обліку готової продукції рослинництва
3.1 Первинний облік
Запаси є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства, займають особливе місце у складі його майна, а тому правильна організація обліку запасів є важливою передумовою раціонального їх використання.
Принципи організації бухгалтерського обліку рослинництва визначені основними положеннями по бухгалтерському обліку в підсобних сільськогосподарських підприємствах.
Готова продукція рослинництва повинна існувати закінчена виробництвом, укомплектована, відповідати стандартам або технічним умовам, прийнята службами технічного контролю, постачена паспортом, сертифікатом або іншим документом, що засвідчує її властивість і комплектність, здана для депо, а бути здачі для місці замовнику - оформлена актами приймання або інших документів.
Усі записи в бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва проводяться на підставі відповідних первинних документів:
з обліку витрат праці;
з обліку витрат предметів праці;
з обліку витрат засобів праці;
з обліку інших витрат;
з обліку виходу продукції.
Для забезпечення достовірності обліку передбачено типові форми первинних документів //[24].
Документи з обліку витрат праці фіксують трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нараховану при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф. № 64). Крім цього, може застосовуватись і книжка бригадира з обліку праці і виконаних робіт (ф. № 65). Найпоширенішими документами для обліку немаханізованих робіт у рослинництві є облікові листи праці і виконанних робіт (ф. № 66 і ф. № 66 а). На маханізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста ( Додаток 1).
Для обліку надходження зерна від урожаю передбачено використання декількох варіантів документального оформлення, а саме:
талони для обліку зерна;
путівки на вивіз продукції з поля;
реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля.
Сільськогосподарське підприємство обирає один із трьох методів обліку врожаю зернової продукції.
Використання талонної форми обліку зібраного зерна. При використанні даної форми обліку зібраного зерна застосовують талони:
талон комбайнера (с.-г. об., ф.№ 77в);
талон водія (с.-г. об., ф.№ 77б);
талон бункериста (с.-г. об., ф.№ 77г);
подорожній лист вантажного автомобіля (Додаток 8).
Талони виготовляють на папері різного кольору, що полегшує роботу з ними. До початку збирання врожаю працівники бухгалтерії підприємства готують бланки талонів. У них зазначається назва підприємства, табельні номери та прізвища комбайнерів, водіїв (бункеристів). Кожен вид талонів має окрему нумерацію. Талоні підписуються головним бухгалтером і скріпляються печаткою.
Підготовлені таким чином талони реєструються за видами в Журналі обліку виданих талонів (с.-г. об., .№ 188), де зазначається прізвища одержувачів, номери та кількість талонів. Після реєстрації талони видаються комбайнерам та водіям під розписку // [14].
Кожний талон призначений для обліку одного повного бункера зерна, яке відправляється від комбайна. При відправленні одного повного бункера зерна від комбайна комбайнер передає водію один талон комбайнера, при цьому водій передає комбайнеру один талон водія.
Якщо від комбайна відравляється половини або чверть бункера, то у обох талонах робиться запис про фактично відвантажену його кількість, а також зазначається дата та підпис комбайнера чи водія. Комбайнер на кожну партію відправленого від комбайна зерна повинен передавати водію свій талон, а водій комбайнерові – талон водія.
До повного завантаження автомобіля водія може забирати зерно від кількох комбайнерів, при цього відбувається обов’язково обмін талонами з комбайнерами. Таким чином до кінця робочого дня у кожного комбайнера буде стільки талонів водія, скільки бункерів (повних і неповних) зерна він намолотив і відправив від комбайна, а в кожного водія – скільки він намолотив і відправив від комбайна, а в кожного водія – скільки він одержав бункерів (повних і неповних) зерна від комбайнерів //[15].
Доставлене на тік автомобілями від комбайнерів зерно зважують і встановлюють масу брутто, тари і нетто. Одночасно водій повинен передавати завідуючому током (вагареві) талони, одержані від комбайнерів, і Реєстр приймання зерна від водія (с.-г. об., ф.№ 71а), який ведеться в одному примірнику і постійно протягом робочого дня знаходиться у водія. У цьому реєстрі завідуючий током (вагар) має записати номери талонів комбайнера, назву культури, масу прийнятого зерна в кілограмах, номер поля, відстань перевезення і розписатися про приймання зерна.
Зерно, передане від комбайна на тік обліковується у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№ 78), який відкривають щодня на кожну культуру та її сорт. Завідуючий током записує в цей реєстр номер реєстру приймання зерна від водія, номер талонів, прийнятих від водія, номер поля, призвище водія, який привіз зерно, марку і номер автомобіля, масу брутто, тари, нетто по кожному комбайнеру окремо. Цей реєстр є підставою для оприбуткування зерна, і ведуть його лише в одному примірнику.
Щодня на прикінці робочого дня завідуючий током повинен підрахувати в реєстрах загальну масу прийнятого за день зерна і підсумки записати у Відомість руху зерна та іншої продукції (Додаток 7). У цій відомості здійснюється запис залишку на початок дня, нажходження і видаток, а також виводиться залишок на кінець дня. Джерелом для заповнення графи «Надходження» зерна є дані Реєстру приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№ 78), а для заповнення графи «Видаток» використовуються данні Реєстру документів на вибуття продукції (с.-г. об., ф.№ 79). Ця відомість передається у бухгалтерію з доданими до неї первинними документами, на основі яких вона була складена // [24].
Комбайнер по закінченні зміни звіряє за даними талонів водія кількість відправлених від комбайна і принятих на току бункерів зерна за день і передає ці талони завідуючому током і одночасно одержує від нього Виписку з реєстру про намолот зерна і зібрану площу (с.-г. об., ф.№ 67а). У виписці, засвідченій завідуючим током (вагарем) і обліковцем, має зазначатися назва і сорт культур, які зібрані протягом дня, кількість талонів комбайнера за якими прийнято зерно, масу зерна та зібрану площу.
Дані виписки використовуються для заповнення Облікового листа тракториста-машиніста про фактичний намолот та площу, з якої зібрано урожай, і є підставою для нарахування його заробітної плати.
Водій щодня на підставі своо реєстру повинен зробити запис у подорожньому листку вантажного автомобіля про кількість перевезеного зерна і здати ці документи в бухгалтерію підприємства не пізніше наступного робочого дня.
Використання путівки на вивіз продукції з поля. Другий метод обліку отриманої від урожаю продукції зернових культур полягає в застосуванні Путівок на вивезення продукції з поля (с.-г. об., ф.№ 77а). До початку збирання врожаю комбайнер отримує в бухгалтерії блокноти путівок. Блокноти мають бути пронумеровані і зареєстровані в бухгалтерії підприємства.
Під час збирання урожаю комбайнер, вивантантажуючи бункер комбайна до кузова автомашини, виписує путівку в трьох примірниках.
Перший примірник путівки, на якому водій ставить свій підпис, засвідчуючи отриманого зерна, залишається у комбайнера.
Другий і третій примірники передаються комбайнером водієві. На току зерно зважують, його масу проставляють у обох путівках, які підписує завідуючий током, підтверджуючи приймання. Після цього один примірник путівки передається водієві.
Облік находження зерна на току при застосуванні такого методу ведеться у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№ 78) або Реєстром приймання зерна вагарем (ф. № 78а). Дані цього реєстру заносять до Відомості про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№ 80). Путівки на вивезення продукції з поля разом із реєстром і відомостью щоденно здають до бухгалтерії.
Використання реєстру відправки зерна і іншої продукції з поля. У разі використання Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (с.-г. об., ф.№ 77) до початку збирання врожаю зернових культур бухгалтерія господарства видає кожному комбайнеру під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь заповнено такі реквізити, його прізвище, марка і номер комбайна. Реєстри обов’язково мусять бути пронумеровані (за одним номером – три примірники). Під час видачі блокноти реєструють в спеціальній книзі.
При першому завантаженні автомобіля комбайнер виписує реєстр у трьох примірниках із зазначенням дати, номера відділення, бригади, прізвища водія, найменування продукції. Після завантаження автомобіля зерном він записує до свого (першого) примірника реєстру бункерну масу зерна і отримує розписку водія про прийняття. Другий та третій примірники комбайнер передає водію, який в свою чергу другий примірник залишає у себе, а третій – віддає завідуючому током при передачі йому зерна //[14].
Водій записує до свого (другого) примірника реєстру ту саму бункерну масу зерна й отримує розписку комбайнера про здане зерно, а потім доставляє його на тік або до комори. Завідуючий током зважує доставлене від комбайна зерно й записує до свого (третього) примірника реєстру масу брутто й масу нетто та ставить підпис про прийняття зерна у примірнику реєстру водія. Водій, у свою чергу, стверджує підписом здачу зерна в примірнику реєстру, який залишається у завідуючого током.
На підставі третього примірнику реєстру завідуючий током заносить дані до Реєстру приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№78) та Відомості руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф.№80).
Усі три примірники Реєстрів щоденно здаються до бухгалтерії підприємства. При цьому перший примірник подає комбайнер, вписавши дані про кількість зібраного зерна до облікового листа тракториста-машиніста. Другий примірник здається водієм разом із подорожнім листом, третій здає завідуючий током разом із Відомостю про рух зерна та іншої продукції(с.-г. об., ф.№80).
Облік зерна на току. Зерно нового урожаю, як правило, підлягає доробці (очищенню, сортуванню, сушінню), що оформляеться Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф.№82).
Акт на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф.№82) – складається на току зерно, яке підлягає доробці. Акт складається в одному примірнику на кожну партію зерна, підписують агроном і завідуючий током (складом) і затверджує керівник господарства. Оформлений акт разом з іншими документами передається у бухгалтерію. На підставі акта відсортоване зерно за видами та сортами, а також використовувані відходи оприбутковуються на аналітичні рахунки, а не використовуванні відходи та витрати в вазі через зниження вологості списуються //[23].
Особливу увагу в акті звертають на показники: «Натура» та «Вологість». Вони мають велике контрольне значення при перевірці роботи сушильних та зерноочисних машин, а також збереженості зерна. По різниці показників вологості зерна визначають втрати його після сушіння. Їх зазначають в документі по рядку «Невикористовувані відходи». Правильність цих даних перевіряють за формулою (1).
Частина зернової продукції відправляється на склад господарства. При цьому на кожну партію відправленого зерна виписують накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. №87).
У=З – (100% - %Вд) / (100% - %Вп) * З (1)
де У – втрати зерна;
З – маса зерна до сушіння;
%Вд – процент вологості зерна до сушіння;
%Вп – процент вологості зерна після сушіння.
Вибуття зерна з току (складу, комори) здійснюється за такими первинними документами:
внутрішньогосподарське переміщення зерна, переміщення зерна від однієї матеріально-відповідальної особи до іншої – з току на склад, до іншого місця зберігання чи використання у підприємстві оформляється Накладною внутрішньогосподарського призначення (Додаток 3 );
для відправки зерна за межи підприємства в бухгалтерії підприємства виписується Товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН;
після закінчення сівби та приймання цих робіт керівником підприємства чи іншого уповноваженою особою агрономом складається Акт витрачання насіння і садивного матеріалу (Додаток 9). Акт є підставою для списання у бухгалтерії сількогосподарського підприємства втираченого на посів зерна.
Дані документи з обліку відправлення зерна з току на склади, елеватор, на переробку, сушіння і очищення за кожною культурою і сортом записують у Реєстр документів на вибуття продукції (с.-г. об., ф.№79).
Щоденно в кінці робочого дня по кожній культурі і сорту завідуючий током (комірник) складає Відомість руху зерна та іншої продукції (ф. № 80). Записи здійснюються на підставі таких документів:
- по надходженню зерна – Реєстрів приймання зерна та іншої продукції (ф. 78);
по вибуттю зерна – на підставі Акта на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф.№82), накладної внутрішньогосподарського призначення (Додаток 3), товарно-транспортної накладної (Додаток 4), акта витрачання насіння і садивного матеріалу (Додаток 9).
У відомості зазначається залишок на початок та кінець дня. Залишок на кінець дня визначається: залишок на початок дня плюс надходження за день та мінус вибуття за день.
Відомість разом з первинними документами передається в бухгалтерію сільськогосподарського підприємства.
Документальне оформлення оприбуткування не зернової продукції. Оприбуткування продукції садівництва, овочівництва, картоплі та баштанних культур здійснюється на підставі Щоденника надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81), Щоденника надходження продукції закритого грунту (ф. № 83) та Щоденник надходження продукції садівництва (ф. № 84). Даний документ щодня складає бригадир на всю бригаду в одному примірнику //[25].
В міру надходження продукції від працівників, на підставі зважування здійснюють запис у щоденник, зазначаючи дату, назву продукції, прізвище осіб від яких прийнято продукцію.
Первинний облік руху кормів. Корми, згодовані худобі шляхом випасу, на складі та в бухгалтерії підприємства не оприбутковуються. Кількість згодованих кормів визначають головний агроном і головний зоотехнік господарства шляхом зважування урожаю з контрольних ділянок. На підставі цього розрахунку складають Акт на оприбуткування пасовищних кормів (ф. № 93). Витрати по виращуванню та доглядом пасовищних кормів списують у витрати по утриманню тих груп тварин які користувалися випасами.
Заготовлені грубі і соковиті корми приймає спеціальна комісія, що призначається керівником сільськогосподарського підприємства. В склад комісії входять головний агроном, головний зоотехнік, бригадир під керівництвом якого проводилось скирдування, буртування чи силосування.
Комісія перевіряє якість укладки, визначає об’єм, масу та якість заготовлених кормів. Об’єм кожної скирти, траншеї, силосного спорудження визначають шляхом ретельного обміру, для чого використовують спеціальні таблиці.
За результатами роботи комісія складає Акт приймання грубих та соковитих кормів (ф. № 92) в двох примірниках.
Перший примірник акту передають в бухгалтерію господарства, другий разом зі схемою розміщення кормів – фуражиру.
Всі прийняті за актами корми закріплюють за матеріально-відповідальними особами та за фермами і передані по загальному опису під відповідальність завідуючих фермами. Перший примірник опису кормів, закріплених за кожною фермою, зберігається в бухгалтерії підприємства, а другий – у завідуючого фермою.
Відпуск кормів зі складів або інших місць збереження для годування худоби здійснюється за відомостю витрат кормів (ф. № 94). Цю відомість виписують в бухгалтерії на кожну групу тварин на підставі раціонів годівлі, які складає зоотехнік. Відомість витрати кормів виписують в двух примірниках, один передають особі, що відпускає корми, а другий – одержувачу.
У відомості витрат кормів ведуть щоденний облік фуражного поголів’я і кількості витрачених кормів, які в кінці місяця перераховують на кормові одиниці.
Після затвердження відомості витрат керівником підприємства перший примірник її з розпискою одержувача кормів є підставою для списання їх з підзвіту матеріально відповідальної особи. Другий примірник затвердженої відомості з розпискою особи, що відпустила корми, використовується як документ для списання вартості витрачених кормів у витрати виробництва.
Облік наявності та руху виробничих запасів та готової продукції матеріально – відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в Картках складського обліку (ф. М-17) або Книгах складського одліку (ф. № 40) в кількісному виразі за видами і сортами цінностей.
Картки складського обліку (ф. М-17) видають матеріально – відповідальним особам під розписку в реєстрі видачі карток. На складі картки зберігаються в спеціальних картотеках по обліковим групам, а в межах груп – за номенклатурними номерами. На кожний номенклатурний номер продукції і матеріалів відкривається картка.
На складах з невеликою номенклатурою матеріальних цінностей замість карток ведуть Книги складського обліку (ф. №40). Книга має ті самі реквізити що і картки. До передачі книги на склад всі сторінки в ній повинні бути пронумеровані, про що роблять відповідний запис на останній сторінці книги.
Записи в книзі (картках) складського обліку здійснюють тільки на підставі первинних документів в хронологічному порядку. Після кожного запису про надходження чи вибуття матеріальних цінностей в книгах (картках) складського обліку воводять залишок.
До документів з обліку витрат відносять: акт на списання виробничого та господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № 126), лімітно-забірна картка на одержання матеріальних цінностей (Додаток 6 ) та інші.
Облік витрат на ремонт основних засобів застосовують відомість дефектів на ремонт машини (форма № 130). Для перевезення вантажів найманим автотранспортом відносять на об'єкти обліку рослинництва на підставі товарно-транспортних накладних (Додаток 4) і рахунків-фактур.
Страхові платежі відносяться на об'єкти обліку рослинництва на підставі карток – розрахунків // [9]
3.2 Признання та оцінка обліку готової продукції рослинництва
При первісному визнанні сільськогосподарська продукція оприбутковується, відповідно до вимог П(С)БО 30 «Біологічні активи» за справедливою вартістю, зменшеною на витрати на місті продажу.
Оцінка сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є складним процесом і на сьогоднішній день є індивідуальною справою кожного підприємства.
Найбільш ефективним шляхом по вирішенню проблем оцінки є створення на підприємстві постійно діючої Комісії з визнання справедливої вартості біологічних активів та сільгосппродукції.
Постійно діюча комісія створюється Наказом керівника по підприємству з числа осіб (не менше трьох):
головного бухгалтера, його заступника, бухгалтерів відповідальних за ведення обліку сільськогосподарської продукції;
спеціалістів галузей;
керівників структурних підрозділів (бригадирів, завідуючих фермами) і т. п.
Важливим напрямком реалізації облікової політики щодо оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є постійний збір членами Комісії інформації щодо цін на сільськогосподарську продукцію на активному ринку.
Згідно з п. 5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315 підприємство може самостійно визначати методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості сільськогосподарської продукції.
Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців та заготівельних організацій) та ціни підприємств регіону, які продають подібну продукцію.
Варіанти підходів до оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю передбачають можливість застосування Комісією п’яти методів оцінки:
Метод аналізу контрактів. Сутність застосування даного підходу полягає в тому, що Комісія визнає, що ціна на сільськогосподарську продукцію, яка була визначена у попередніх контрактах на їх продаж, або яка пропонується на даний час підприємству заготівельними організаціями, переробними підприємствами є справедливою. Визначені ціни діють в період до прийняття Комісією нових цін.
Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними цінами допускається за обтяжливими контрактами. Обтяжливим є контракт, виконання якого не можна уникнути і витрати а виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.
Метод аналогів. Сутність застосування даного підходу передбачає визнання справедливої вартості виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію, що склалися на ринку на певну дату. При цьому аналізу підлягають дані про фактичний та якісним характеристикам.
Оцінка на основі аналогів на активному ринку здійснюється виходячи з того, що справедлива вартість продукції яка оцінюється відповідає вартості порівнюваного аналога, і проводиться за формулою:
Вб.а = (Ао.д * Кб.а) – Вп , (2)
де Вб.а – справедлива вартість сільськогосподарської продукції;
Ао.д – вартість одиниці аналога;
Кб.а – кількість одиниць продукції, що оцінюється;
Вп – витрати на місці продажу (комісійні винагороди продавцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цієї продукції).
Метод прийняття цін. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів за відсутності активного ринку визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції здійснюється за:
- останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);
Ринковими цінами на подібну продукцію, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;
Додатковими показниками, які характеризують рівень цін на сільськогосподарську продукцію.
У разі оцінки сільськогосподарської продукції за додатковими показниками, які характеризують рівень цін на продукцію, Комісія самостійно встановлює склад таких показників, розробляє порядок їх визнання, а також проводить розрахунок вартості сільськогосподарської продукції із застосуванням показників.
В такому разі, справедлива вартість може визначатись за формулою:
Вб.а = (Ао.д * Кб.а) * Д , (3)
де Вб.а – справедлива вартість сільськогосподарської продукції;
Аб.д – вартість одиниці аналога;
Кб.а – кількість одиниць продукції, що оцінюється;
Д – значення додаткового показника.
Некондиційна сільськогосподарська продукція у зв’язку з відсутностю активного ринку на них, можуть бути оцінені Комісією виходячи з ринкових цін на подібну кондиційну продукцію з коригуванням на рівень якості та придатності до використання.
Експертна оцінка Комісією. Метод експертної оцінки Комісією передбачає визначення ринкової вартості сільськогосподарської продукції на основі застосування методичних підходів визначених законодавством з незалежної оцінки майна.
Визначена Комісією ринкова ціна сільськогосподарської продукції оформляється Актом визначення справедливої вартості біологічних активів та / або сільськогосподарської продукції //[14].
3.3 Узагальнення інформації у синтетичному та аналітичному обліку
Синтетичний облік наявності і руху готової продукції по фактичній виробничій собівартості ведеться на активному рахуноку 27 «Продукція сільського виробництва» визначений для узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції.
Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного пероду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерського господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявіляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції та інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.
По дебету рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах (як корми або для виробництва кормів у кормоцехах); продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди, тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції
Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.
Господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку наявності та руху готової продукції рослинництва наведені в таблиці 3.
Таблиця 3
Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку запасів
| № | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | Сума | |
| Дт | Кт | |||
| 1 | Відображено втрати по виговленню продукції | 23 | 20 | 12018,00 |
| 2 | Оприбутковано продукцію сільськогосподарського виробництва | 27 | 23 | 25469,2 |
| 3 | Витрачено продукцію сільськогосподарського виробництва для власних виробничих потреб | 23 | 27 | 14371,00 |
| 4 | Витрачено продукцію сільськогосподарського виробництва на виробництво | 23 | 27 | 136615,00 |
| 5 | Списано собівартість реалізованої продукції сільськогосподарського виробництва | 901 | 27 | 68040,00 |
| 6 | Проведено уцінку продукції сільськогосподарського виробництва | 946 | 27 | 1726,91 |
Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку № 231 «Рослинництво». Протягом року на дебеті цього субрахунку відображають прямі витрати під урожай поточного року і майбутніх років, а в кінці року на дебет субрахунку 231 додатково відносять різницю між плановою і фактичною собівартістю робіт та послуг обслуговуючих виробництв та загально виробничі витрати. В кінці року на субрахунку 231 накопичуються всі витрати з вирощування продукції рослинництва, що дає можливість калькулювати собівартість готової продукції за її видами.
На кредиті субрахунку 231 «Рослинництво» протягом року обліковується кількість отриманої продукції, яка обліковується за плановою собівартістю. В кінці року на кредит цього субрахунку відносять різницю між плановою і фактичною собівартістю продукції рослинництва. Таким чинном, на дебеті субрахунку 231 на кінець року залишаеться лише витрати з незавершеного виробництва (витрати під урожай майбутніх років).
Відображення витрат виробництва та виходу готової продукції в обліку наведено в таблиці 4.
Таблиця 4.
Відображення витрат виробництва та виходу готової продукції в обліку
| № оп. | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Списано на виробництво продукції рослинництва витрати матеріальних цінностей | 231 | 201 | 10000,00 |
| 2 | Віднесено витрати незавершеного виробництва та витрати поточного року, що підлягають розподілу, на відповідні об’єкти обліку | 231 | 231 | 2000,00 |
| 3 | Нараховано оплату праці працівникам, безпосередньо зайнятих у тех. процесі | 231 | 66 | 2500,00 |
| 4 | Включено до витрат виробництва вартість послуг допоміжних виробництв | 231 | 234 | 2000,00 |
| 5 | Списано на посів насіння власного виробництва | 231 | 27 | 4000,00 |
| 6 | Акцептовано рахунки постачальників за надані послуги | 231 | 63 | 400,00 |
| 7 | Списано на виробництво продукції рослинництва витрати на ремонт основних засобів | 231 | 234 | 12240,00 |
| 8 | Списано на витрати виробництва вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів при передачі їх в експлуатацію | 231 | 22 | 10000,00 |
| 9 | Нарахована амортизацію основних засобів, що використовуються в рослинництві | 231 | 131 | 850,00 |
| 10 | Віднесено на собівартість виробництва продукції рослинництва відповідну частину витрат майбутніх періодів | 231 | 39 | 2500,00 |
Аналітичний облік на субрахунку № 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції.
Витрати на сортування і сушку продукції рослинництва від урожаю поточного року відображають на окремому субрахунку «Рослинництво». Невикористанні відходи (земля, гниль, мертва засміченість, усихання та ін.) списують методом «червоного сторно» за дебетом субрахунків, на яких обліковують цю продукцію залежно від її призначення і кредиту субрахунку «Рослинництво».
Витрати на садівництво, виноградарство та інші багатолітні насадження складаються з витрат поточного року,включаючи витрати на виконання робіт після сбору урожаю (без витрат на закладку і вирощування молодих багатолітніх насаджень, які ураховуються за дебетом субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», субрахунок 108 «Багатолітні насадження»).
Продукція яка призначена для використання на насіння, корми (зелену масу на сіно, силос, сінаж), обліковують на дебеті субрахунка 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»
Продукція рослинництва, використана на корм худобі шляхом випасу, не оприбуткується, а витрати з догляду за пасовищами і посівами – списують на відповідні групи тварин.
Вартість виконаних робіт і послуг, включених у товарну продукцію, на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» не відображається, а фактичні витрати з рахунку 23 «Виробництво» списується при передачі їхньому замовнику на рахунок 90 «Собівартість реалізації» субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт, послуг».
Облік виручки від реалізації сільськогосподарської продукції обліковується за кредитом субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» і субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт, послуг», в Журналі-ордері 11 с.-г. та відомостях до нього.
Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Виробничому звіті, який складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані Виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості. Відповідно до Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу для обліку витрат на виробництво використовуються журнали-ордери:
Підсумки зведеної відомості у розрізі синтетичних рахунків переносяться до Журналу-ордера № 10.3 с.–г., а кредитові обороти Журналу-ордера – до Головної книги.
№ 10.1 с.- г. – для обліку витрачених запасів у виробництво;
№ 10.2 с. – г. – для обліку нарахованої оплати праці та пов’язаних з нею сум відповідних відрахувань, а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів (див. додаток 13).
№ 10.3 с. – г – призначений для відображення виходу продукції рослинництва.
На підставі данних Виробничіх звітів складається також оборотна відомість по рахунках виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по дебету і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об’єкта аналітичного обліку.
Так само наприкінці року проводяться коригування всіх рахунків, на які продукція сільськогосподарського виробництва списувалася протягом року за нормативною собівартістю: 201, 208, 901 пропорційно до обсягів проведених протягом року //[2].
Інформація про готову продукцію відображається в облікових регістрах та фінансовій звітності в таблиці 5.
Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств визначені об'єкти обліку витрат і обчислення собівартості продукції рослиництва в таблиці 5.
Таблиця 5
Розкриття інформації про готову продукцію в регістрах обліку та звітності
| Шифр та назва рахунку | Номери журналів-ордерів | Форми звітності | |
| Ф1 (рядки) | Ф5 (рядки) | ||
| 20 «Виробниці запаси» | 10.1.с.-г. (додаток 13,14,15) |
100 | 800-860 |
| 26 «Готова продукція» | 130 | 900 | |
| 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» | 130 | - | |
| 28 «Товари» | 140 | 910 | |
У межах цих груп рахунки відкривають за структурними підрозділами і культурами, видами незавершеного виробництва і технологіями вирощування культур культур у розрізі прийнятої на сільськогосподарському підприємстві номенклатури статей витрат.
У складі витрат на виробництво значну частину складають витрати незавершеного виробництва:
минулих років під врожай поточного року;
звітного року під врожай поточного року;
звітного року врожай наступних років.
Таблиця 6
Об'єкти планування та обліку виробничих витрат і визначення собіватрості продукції
| Об'єкти планування та обліку виробничих витрат | Об'єкти калькулювання продукції | Одиниця калькулювання |
| 1 | 2 | 3 |
| Пшениця озима | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Жито озиме | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Ячмінь озимий | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Ячмінь озимий | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Пшениця яра тверда | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Пшениця яра м'яка, сильна та інші види | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Ячмінь ярий | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Овес | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
| Жито яре, полба тощо | Зерно, зернові відходи | 1 центнер |
Обчислення собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При визначенні собівартості необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.
Об’єктами калькулювання собівартості готової продукції є основна та супутня продукція.
Перед розрахунком собівартості продукції необхідно:
перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків;
уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва;
перевірити повноту оприбуткування продукції .
Важливо визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції.
Виробничу собівартість продукції визначають:
зерна, насіння соняшнику – франко-тік (франко-місце зберігання);
соломи, сіна – франко-місце зберігання;
зеленої маси на силос та на корм – франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна.
У рослинництві необхідно дотримуватися встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі її види, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі. Через це в кінці року розрахунок собівартості продукції виконують у наступній послідовності:
розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання основних засобів;
визначають собівартость робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційнійні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;
розподіляють загальні витрати на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування грунтів і на утримання полезахисних смуг;
списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;
розподіляють бригадні, фермерські, цехові витрати;
визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;
визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції;
розподіляють витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);
визначається собівартість товарної продукції;
Слід визначити, що побічна продукція не калькулюється. Собівартість соломи, стебел кукурудзи і соняшнику та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.
Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці облік витрат сільськогосподарського піприємства може здійснюватись в цілому за виробничими підрозділами без деталізації на окремі об'єкти (культури, види, види виробництв). У результаті перед початком визначення собівартості у дебет аналітичного рахунка буде відображена загальна сума виробничих витрат підрозділу за калькуляційними статтями, а в кредитні – кількість отриманої основної, супутньої і побічної продукції конкретних найменувань в оцінці за плановою собівартістю. Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, видами пропорційно плановим витратам, а за їх відсутності – нормативним витратам згідно з технологічними картами або нормативами //[4].
При калькулюванні собівартості окремих видів продукції діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруються всі понесені на вирощування даної культури витрати за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві. Методика оцінки побічної продукції – соломи – є номативні витрати на збирання, транспортування та скиртування стосовно кількості продукції, що використана або буде використана на підприємстві.
Для складання калькуляції собівартості готової продукції необхідно за даними аналітичного обліку визначити фактичні витрати на продукцію.
Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.
Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи готову продукцію на складі, реалізованої і відпущеної у продаж.
Об’єктами калькулювання продукції зернових культур (крім кукурудзи) є основна і супутня продуцкія. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість робіт з доробки на току, що проводяться в межах календарного року) становлять собівартість зерна та зерновідходів. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1ц зерна приймається за одиницю, а зернові відходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна відповідно до даних лабораторного аналізу.
Готову продукцію по мірі надходження протягом року обліковують за плановими цінами. Фактична собівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають дві оцінки продукції: за плановими цінами і фактичною собівартістю. Це вимагає доведення планової собівартості готової продукції до фактичної, для цього обчислюють різницю між фактичною і плановою собівартістю одиниці продукції за кожним її видом, тобто калькуляційну різницю.
Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції за напрямками її використання. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують метедом «червоного сторно».
Після списання калькуляційних різниць на субрахунку № 231 «Рослинництво» можуть залишатися тільки витрати у незавершеному виробництві //[14].
3.4 Інвентаризація готової продукції рослинництва
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань.
Під інвентаризацією розуміють перевірку фактичної наявності та стану об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних з даними бухгалтерського обліку.
Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.
Мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об’єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових, облікових і багатьох інших характеристик, відповідно до яких він може функціонувати.
Завданнями інвентаризації є :
забезпечення контролю за наявністю, станом та рухом майна, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, планів тощо;
виявлення запасів, що втратили свою якість, зіпсованих; майна, що не використовується при здійсненні господарської діяльності, а також того, що обліковується поза балансом;
становлення реального фізичного стану (з урахуванням зносу) і оцінки необоротних активів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;
виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;
перевірка дотримання правил, режиму і умов зберігання товарно-матеріальних запасів з урахуванням їх фізико-хімічних та інших властивостей;
визначення розміру природного убутку та інших витрат;
контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;
перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.
Досягнути мети та розв’язати завдання, що поставлені при проведенні інвентаризації, можливо лише при належному організаційному, технічному, економічному та обліково-аналітичному її забезпеченні.
При проведенні інвентаризації необхідно дотримуватись наступних принципів: раптовість, співставленість, плановість, своєчасність, точність, об’єктивність, безперервність, повнота охоплення об’єктів, ефективність, оператьивність, економічність, гласність, юридичного значення результатів інвентаризації, оцінки результатів, матеріальної відповідальності, обов’язковість, доцільність. Лише дотримання всієї сукупності принципів при організації і проведенні інвентаризації гарантує її якість та результативність.
Під об’єктом інвентаризації слід розуміти те, що протистоїть суб’єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності.
Суб’єктами інвентаризації є носії прав та обов’язків, що відповідно до законодавства мають право контролювати діяльність. Суб’єкт інвентаризаційного процесу делегує свої повноваження інвентаризаційній комісії, яка стосовно суб’єкта є виконавчим або колективним органом.
Завданням інвентаризаційної комісії є безпосереднє проведення інвентаризації в місцях зберігання запасів.
Інвентаризація є важливим заходом, в проведенні якого повинні бути зацікавлені власник, керівник, головний бухгалтер підприємства і за певних обставин матеріально відповідальна особа.
Планування інвентаризації повинно проводитись з урахуванням багатьох чинників. Важливе місце серед цих чинників займає забезпечення раптовості інвентаризації. Планування інвентаризацій пов’язане з великою підготовчою роботою, проведення якої повинно бути покладене на посадову особу, призначену власником (керівником) підприємства.
Голова ревізійної комісії, бухгалтер, власник, керівник, залежно від організаційно-правової форми діяльності розробляє проект перспективного плану проведення інвентаризації на півріччя, на підставі якого складається щомісячний план. Останій затверджується власником або керівником підприємства.
У плані повинна бути зазначена мінімальна кількість інвентаризацій, що передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», приймаючи до уваги графіки чергових відпусток матеріально відповідальний осіб.
З метою раптовості в плані проведення інвентаризації бажано зазначити місяць або квартал, в якому інвентаризація має бути проведена.
Відповідальність за організацію інвентаризації згідно із законодавством покладається на керівника підприємства, до обов'язків якого входить: створення необхідних умов для її проведення у стислі терміни, визначення об’єктів, кількості і термінів проведення інвентаризації.
Процес здійснення інвентаризації розпочинається з підготовки та видачі наказу на її проведення, що є внутрішнім документом і регламентує порядок проведення та об’єкти інвентаризації, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної документації.
До складу інвентаризаційної комісії доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі (технології зберігання запасів). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.
До початку проведення інвентазизації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відображають їх у регістрах обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії.
Інвентаризація запасів проводиться в порядку розташування їх у місцях зберігання. Для цього однойменні цінності вкладають в окремі місця та готують місце, куди повинні бути покладенні цінності після їх інвентаризації. До цінностей, які зберігаються в штабелях, забезпечують вільний доступ. Не можна допускати під час інвентаризації хаотичного переходу від одного виду товарно-матеріальних цінностей до іншого.
При зберіганні майна в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальній особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить для роботи в інше приміщення.
Зерно підлягає обов'язковому зважуванню з перевіркою якісних показників (вологості, сорту).
Нафтопродукти, які зберігаються в резервуарах, перевіряють шляхом вимірювання та переведення в літри за допомогою калібрувальних таблиць. Кількість нафтопродуктів в одиницях маси (кілограми, центнери, тонни) визначається за середньозваженою щільністю їх залишку на час інвентаризації. За відсутності калібрувальних таблиць об'єм нафтопродукту в резервуарі визначається розрахунковим шляхом. Кількість нафтопродуктів в бочках, каністрах та іншій дрібній тарі визначається шляхом зважування, доливання до повної місткості, зливання у вимірювальні ємності або по кабібрувальних таблицях.
В обов'язковому порядку здійснюється контроль засобів заправки нафтопродуктами, похибка яких визначається шляхом контрольного відбору нафтопродукту в вимірювальну ємність. Для перевірки правильності списання нафтопродуктів, виявлення їх економії та у заправників, необхідно провести інвентаризацію наявності нафтопродуктів в паливних баках. Інвентаризацію проводять шляхом вимірювання нафтопродукту вимірювальною лінійкою або шляхом доливання до повного об'єму паливного баку.
Матеріальні цінності, що зберігаються розсипом (мінеральні добрива, вугілля тощо) та навалом перевіряють шляхом обмірювання та зважування взятих проб, а в необхідних випадках при значних розходженнях фактичної наявності з даними по обліку – повним переважуванням.
Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і оприбутковуються після інвентаризації. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка «після інвентаризації».
Залишки незавершеного виробництва у рослинництві інвентаризують за об'єктами – культурами, видами посівів, робіт. В інвентаризаційних описах при цьому вказується: назва культури, перелік виконаних робіт; кількісні вимірники (га, м2, тощо); сума фактичних затрат по виконаних роботах, що підтвердженні даними первинних документів; стан посівів.
Малоцінні та швидкозношувані придмети, які знаходяться в експлуатації, інвентаризується за місцем їх знаходження та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться.
Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи малоцінні та швидкозношувані предмети вносяться за найменуваннями відповідно до номенклатури, прийнятої в бухгалтерському обліку.
При інвентаризації малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням в них відповідальних за ці предмети осіб, на яких відкриті особові картки, з розпискою їх в описі. В описах вказується первісна вартість предметів.
Інвентаризація незавершеного виробництва має за мету визначити обсяги та фактичну собівартість його в галузях рослинництва, правильно встановити витрати, які припадають на продукцію, що калькулюється, виконані роботи та надані послуги поточного року.
До незавершеного виробництва у рослинництві відносять: озими посіви, снігозатримання та інші.
По незавершеному виробництву, що представляє собою неоднорідну масу або суміш в інвентаризаційних описах, а також в порівняльних відомостях наводиться два кількісних показники: кількість маси або суміші і кількість сировини або матеріалів (за окремими найменуваннями), які входять до її складу. Кількість сировини або матеріалів визначається технічними розрахунками.
Незавершене виробництво рослинництва інвентаризують за об'єктами – культурами, видами просівів, робіт і т.д..
Послідовність визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризаційного процесу відображається на рисунку 3.
Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних запасів допущене через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображене в обліку //[23].
Рис. 3. Схема визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризації.
3.5 Особливість відображення облікової інформації у фінансовій звітності
Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовує у примітках підприємство для складання та подання фінансової звітності, яка є складовою річної бухгалтерської звітності. Сутність облікової політики складається з:
принципів, тобто правил, за якими вимірюють, оцінюють і реєтрують господарські потреби, а потім їх результати відображають у фінансовій звітності, це є:
повне висвітлення;
автономність;
послідовність;
безперевність;
нарахування та відповідність доходів і витрат;
превалювання сукупності над формою;
історична (фактична) собівартість;
єдиний грошовий вимірник;
періодичність;
методів, способів і прийомів, за допомогою яких об'єкти показують в обліку:
методи оцінки вибуття запасів;
методи нарахування амортизації;
методи оцінки сумнівної дебіторської заборгованості;
процедур:
форми ведення;
порядок документообороту;
технологія обробки облікової інформації тощо.
У зв'язку з переходом до ринкової економіки значно змінилися принципи і методи побудови бухгалтерського обліку в організаціях. У процесі цього була створена нова нормативна база, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку.
На основі встановлених державою загальних правил бухгалтерського обліку підприємства та організації самостійно розробляють облікову політику для вирішення поставлених перед обліком задач.
Обрана облікова політика значно впливає на величину показників собівартості продукції, прибутку, податку на прибуток, додану вартість на майно, показники фінансового стану організацій. Облікова політика організації є важливим засобом формування величини основних показників діяльності організації, податкового планування, обліку цінової політики.
Керівництво підприємства самостійно визначає свою облікову політику, розробляє власні Положення про бухгалтерський облік, яке оформляється наказом. У ньому вказана форма ведення бухгалтерського обліку як певна система регістрів обліку, порядок та спосіб реєстрації і узагальнення інформації в обраних регістрах, тобто підприємтво самостійно обирає методику, форму і техніку обліку //[10].
У підприємстві СТОВ «Петровський» був виданий наказ № 45 від 15. 02. 2002 р. «Про облікову політику підприємства і організацію бухгалтерського обліку». Метод облікової політики встановлений з урахуванням вимог національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Розроблений робочий план рахунків згідно з діяльністю підприємства і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарчих операцій підприємств і організацій.
При передачі запасів у виробництво або реалізацію обліковою політикою встановлено використання методу середньозваженої собівартості продукції.
Відповідальність на підприємстві та контроль за оформленням первичних та складання облікових документів - веде керівник та головний бухгалтер підприємства. Контролюється наявність заповнення реквізитів та підписи матеріально відповідальних осіб.
Заключним етапом бухгалтерської роботи сільськогосподарського підприємства є складання фінансової звітності. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства //[9].
Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства //[3].
Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування, зокрема майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності господарства виконувати свої зобов’язання. Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до неї відносять:
Баланс (Додаток 10);
Звіт про фінансові результати (Додаток 11);
Звіт про рух грошових коштів (Додаток 12);
Звіт про власний капітал (Додаток 13).
Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.
Бухгалтерський баланс (Додаток 10) складається за даними Головної книги або оборотної відомості по синтетичних рахунках. В активі баланса записи активів і зобов’язань вказують за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
На 791 субрахунку узагальнення інформації про доходи і витрати по реалізації готової продукції. Дані цього рахунка відображається у Звіті про фінансові результати по рядках 010, 020.
4. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку готової продукції рослинництва
Для кращого обліку та контролю за виготовленням готової продукції рослинництва слід використовувати 1С – Бухгалтерія. Це покращує роботу з документальним обліком.
Для зручного використання журналів – ордерів 10.1 с. – г. , 10.2 с. - г. , 10.3 с. – г. слід їх об'єднати - це призведе до покращеної роботи та контролю витрачених запасів у виробництво, нарахування заробітної плати робітникам відповідним за виход сільсьгосподарської продукції.
Кожній сільсьгосподарській продукції дати свій власний номенклатурний номер – покращує збирання інформації та обліком її виробництва, складуванням та реалізацією.
Висновки та пропозиції
В процесі написання курсової роботи я впевнилась у тому, що облік готової продукції один з найголовніших напрямків бухгалтерського обліку. Отримання достовірної інформації про виготовлення продукції підприємством набуває саме зараз, на цьому етапі встановлення та розвитку ринкових відносин.
Готова продукція рослинництва є об'єктом обліку і включає в себе такі господарські операції як: випуск продукції з виробництва і здача її на склад, збереження продукції на складах підприємства, відпустка продукції на місці місцевим покупцям і відправлення іногороднім, реалізація продукції.
Виробництво - головний процес у господарській діяльності підприємств, тому що завдяки йому підприємство випускає продукцію заданого асортименту і кількості. У плані сільськогосподарського підприємства передбачаються: випуск продукції визначеної якості, кількості, ассортименту, його технічний розвиток і організація виробництва, а також виконання установлених фінансових показників - собівартості, прибутку, рентабельності та ін.
Процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконати зобов'язання перед державним бюджетом, банком по позиках, робітниками та службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Недовиконання плану реалізації викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, штрафи за недовиконання договірних зобов'язань перед покупцями, затримує платежі, погіршує фінансове положення підприємства.
Особливий прибуток виробничі підприємства одержують від реалізації продукції, що виготовляється, тому для підприємства дуже важливо заощадити час, що витрачається на складання документом, раціонально використовання його і завчасно виправляти помилки.
Аналізуючи баланс побачимо, що валова продукція зменшилась на 171 тис. грн., незавершене виробництво збільшилось на 654 тис. грн.
З огляду на те, що готова продукція займає головну частину в загальному фонді на підприємстві, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання її ефективного використання та збереження. Тому значною мірою сприяє здійснення контролю за збереженням та використанням готової продукції.
Для більш ефективного випуску готової продукції підприємство може прийняти наступні заходи:
організація автоматизованого обліку готової продукції та її реалізації;
обов'язкове страхування врожаю сільхозкультур;
підвищення кваліфікації робочого персоналу;
введення та більш інтинсивне використання обладнання;
виведення нових сільськогосподарьких культур;
більше якісної продукції для продажу на ринки збуту.
Список використаних джерел
1. Береза А.М.. Основи створення інформаційних систем. Підручник. - Київ, 2004, 410с;
2. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Підручник. - Ж.: ПП «Рута», 2002, 520с;
3. За редакцією професора Ф.Ф. Бутинця та доцента М.М. Коцупатого. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник. – Ж., ПП «Рута», 2003. – 504с;
4. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 02.10.2002 р. № 90 (758);
5. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 18.06.2003 р. № 90 (845);
6. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета – студентам «Все про бухгалтерський облік» , «Фінансовий облік» за 2007р.;
7. Гужва В.М.. Інформаційні системи і технології на підприємствах. Підручник. - Харків, 2002, 406с;
8. Загородній А.Г., Усач Б.Ф., Хом'як Р.Л.. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності. Підручник. НУ «Львівська політехніка», 1995, 208с;
9. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996 - XIV;
10. Закон України «Про внесення змін до Закону України» «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 14.09.2006р. № 140-V;
11. Методичні рекомендації № 132 «Калькулювання»
12. Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кабацька А.М., Баранік О.О.. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 472с;
13. Плаксієнко В.Я., Пісьмаченко Л.М., Рябий Є.І.. Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. Підручник. Під редакцією В.Я. Плаксієнко. - Дніпропетровськ, 2005, 490с.
14. План рахунків бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України від 30.11.1999року. № 291;
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;
16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;
17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87;
18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» затверджене Міністерством фінансів України від 20.10.1999року № 246;
19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318;
20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 30 «Біологічні активи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 року № 790;
21. Покропивний В.В.. Економіка підприємства. Підручник. - Харків, 2002, 506с;
22. Секретарева І.О., Озеран В.О., Павлюк І.М., Грушина Н.В.. Бухгалтерський облік на виробничих підприєствах споживчої кооперації. Підручник. - Київ. – 314с;
23. Собко В.Г.. Бухгалтерський облік у підприємництві. Підручник.- Харків, 2002 , 408с;
24. Чебанов Н.В., Василенко Ю.А.. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. - Київ, 2003, 490с.