Основи меліорації та ландшафтознавства

№ пит.

1.

Фактори необхідні для росту рослин:

Необхідність в меліорації виникає коли:

Слово “меліорація”

означає...

Меліорація – це ...

Сільськогосподарська меліорація – це ...

Види сільськогосподарських меліорацій та їх характеристика:

тепло,

світло,

повітря,

волога,

поживні речовини.

Всі фактори взаємопов’язані і незамінні..

Відсутність, нестача або надлишок одного з них пригнічує ріст рослин

в природних умовах рослини не забезпечені всіма необхідними для росту умовами.

“поліпшення” (в перекладі з латинської)

науково обгрунтована система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на забезпечення та збереження природно-ресурсного потенціалу місцевості істотне поліпшення природних умов.

система заходів, спрямованих на покращення несприятливих для землеробства природних умов, з метою ефективного використання землі.

1)
агротехнічна – прийоми обробітку грунту, спрямовані на зміну фізичних властивостей грунту та покращення мікрорельєфу (щілювання, глибока оранка, плоскорізний обробіток, снігозатримання, залуження крутих схилів та інше.).

2)
фітомеліорація – вирощування деяких рослин з метою покращення водного, повітряного і сольового режиму грунту та накопичення в ньому поживних речовин;

3)
Хімічна – внесення добрив, гіпсу, вапна та інших речовин для змінювання фізичних і хімічних властивостей грунту. Всі зазначені види меліорації прості, доступні, порівняно дешеві, дають ефект в рік застосування, але в деяких умовах малоефективні.

4)
лісотехнічна – створення полезахисних лісосмуг, прияружних та інших насаджень для боротьби з водною та вітровою ерозією грунту.

Вплив на навколишнє середовище багатогранний, але “починає працювати” через 10-11 років, малоефективна при великій крутизні схилів.

5
) гідротехнічна – регулювання водного режиму грунтів шляхом зрошення або осушення, будівництво споруд для боротьби з водною ерозією грунтів.

Складні, дорогі але ефективні.

6)
культуртехнічні – заходи по поліпшенню властивостей грунту та його поверхні для приведення в стан, придатний для сільськогосподарського використання.

Необхідні при осушенні боліт і покращенні природних кормових угідь.

Культуртехнічні заходи: видалення каміння, пеньків, купин та інш.

2.

Значення меліорації:

Ефективність меліорації:

Особливості гідромеліорації

Зменшує залежність с.-г. виробництва від погодних та інших природних умов;

Дозволяє отримувати гарантовані високі урожаї с.-г. культур;

Осушення лісів збільшує приріст деревини, покращує санітарно-гігієнічні умови місцевості.

- відчутна тільки при комплексному використанні меліоративних заходів;

- продуктивність земель при зрошенні підвищується у 2 ... 3 рази, а при осушенні – у 2 рази;

- створюються умови доля стабільного землеробства;

- при зрошенні зменшується негативний вплив посух.

- висока будівельна вартість;

- окупність через декілька років;

- необхідність високої культури землеробства на меліорованих землях.

3.

Фізико-географічні зони України та їх характеристика

1) Полісся. (західні і північні області)

Зона пере зволоження. Річна сума опадів перевищує сумарне випаровування. Грунти дерново-підзолисті, реакція ґрунтового розчину – кисла.

Значна частина земельних угідь постійно чи періодично перезволожена або затоплена.

Потрібноно осушення, вапнування кислих грунтів, внесення підвищених доз органічних добрив.

2)
Лісостеп (центральні області). Природні умови різноманітні: на заході кількість опадів – 600 мм на сході майже половина років посушлива. Грунти – сірі опідзолені та чорноземи звичайні. Сірі грунти мають підвищену кислотність.

Меліоративні заходи: на заході – осушення вапнування кислих грунтів, органічні добрива в центральній і середній частині – зрошення

3)
Степ (майже половина території країни).

Клімат теплий, кількість опадів – 300 – 475 мм. Посушливі періоди тривають до 30 – 60 днів. Грунти – чорноземи звичайні та південні, південно-каштанові грунти. Частина грунтів засолена.

Меліоративні заходи: зрошення, розсолення грунтів.

Майже на всій території України спостерігається водна і вітрова ерозії грунтів, тобто потрібні протиерозійні заходи.

4)
Карпати

5)
Кримські гори.

4.

Меліоративні системи України.

Сучасний стан меліорованих земель:

Перспективи розвитку меліорації згідно із Законом України “Про меліорацію земель”.

В кінці ХХ століття площа зрошуваних земель 2,6 млн. га. Зрошувальні системи: Каховська, Краснознам’янська, Північно-Рогатинська, Північно-Кримська, Первомайська, в Одеській обл. – Дністровська, Татарбунарська.

Площі осушуваних земель 3,2 млн. га.

Осушувально-зволожуючі системи: Верхньо-Прип’ятська, Берегівська, Латорицька, Кортеліська та інші.

- припинено будівництво та реконструкція існуючих систем;

- скорочуються площі поливних земель, порушується їх режим зрошення;

- низький рівень агротехніки.

- припинено роботи з хімічної меліорації;

- більшість осушених земель потребує докорінної реконструкції.

- майже половина земель, осушуваних закритим дренажем використовується як малопродуктивні кормові угіддя.

Розробка та реалізація державної програми

- хімічної меліорації грунтів;

- виробництва дощувальних машин;

- реконструкція існуючих зрошувальних і осушувальних систем;

- оптимальне використання меліорованих земель;

- захист земель від затоплення і підтоплення;

- гармонійне поєднання меліорації і екологічної безпеки навколишнього середовища.

5.

Характеристика земельних та водних ресурсів України

Природо перетворюючі функції великих меліоративних систем:

- розораність території 56% (найвища у світі);

- розораність с.-г. угідь – 81%

- залісненість – 14% (дуже низька)

- еродовано ріллі – 30%

- водні ресурси обмежені і нерівномірно розподілені на території країни.

Змінюються ґрунтоутворюючі процеси, мікроклімат, водний режим грунту, флора і фауна на меліорованих і прилеглих територіях.

Великі меліоративні системи визивають деформацію, а інколи – і руйнування довкілля.

Наприклад, осушення великих боліт – це руйнування багатої екосистеми.

При переосушенні лісових земель – гинуть дерева.

При нераціональному зрошенні – змінюється водний режим підгрунтових вод, змінюється їх рівень залягання і хімічний склад.

Будівництво водосховищ змінює водний режим річки, спричиняє затоплення і підтоплення земель.

Природоохоронні заходи при проектуванні, будівництві і експлуатації меліоративних систем

- розрахунок змін водного режиму меліорованих і прилеглих земель;

- створення заповідних територій і охоронних зон;

- раціональне використання води

- збереження родючого грунту при будівництві;

- попередження надходження в ріки дренажних вод з надлишковим вмістом хімічних речовин;

- недопущення переосушення боліт.

№ лист

1.

Кругообіг води – це

Види кругообігу води:

процес циркуляції води на земній кулі під впливом сонячної енергії та сили тяжіння.

- великий

- місцевий (материковий)

- малий (над океаном)

Процес кругообігу води в природі характеризується рівнянням водного балансу

Ео
+ Ес
= Оо
+ Ос
,

де Ео
, Ес
– випаровування з поверхні океану і суші

Оо
, Ос
– опади на поверхні океану і суші.

2

.

Водний баланс кореневмісного шару грунту – це ...

Схема водного балансу грунту

Рівняння водного балансу кореневмісного шару грунту:

- співвідношення надходження і витрати води в грунті.

∆ W = (О + Пп
+ Пг
+ К) – ( Е + S + Вг
)

де ∆W – зміна запасів вологи в грунті

О – опади;

Пп
– надходження поверхневих

вод зі схилів;

Пг
– надходження підгрунтових

вод;

К – конденсація водяної пари в грунті;

Е – сумарне випаровування

S – поверхневий стік

Вг
– відтік ґрунтових вод

3.

Стік води – це ...

Показники, які характеризують поверхневий стік:

Водозбір – це ...

Забезпеченість стоку – це ...

Розрахункова забезпечен-

ність поверхневого стоку при проектуванні ставків.

Розрахунковий стік року при проектуванні зрошувальних систем.

рух води по поверхні землі а також а також у товщі грунтів і гірських порід у процесі її кругообігу.

1) коефіцієнт стоку – відношення величини стоку до кількості опадів;

2) модуль стоку – кількість води, яка стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу.

3) об’єм стоку – об’єм води, що стікає з водозбору за певний період часу.

4) шар стоку – товщина шару, який утворюється, якщо об’єм води, що стікає за певний період рівномірно розподілити по водозбору.

територія, з якої поверхневі води стікають у водоток або водойму.

- кількість років із 100 , коли стік буде саме таким, або більшим.

Середній багаторічний стік має забезпеченість 50%

- 10%, тобто 90 років із ста. Гребля буде затримувати весь поверхневий стік.

- 75 ... 80%

4.

Природні води:

Господарське значення поверхневих вод:

Види підземних вод, їх характеристика та практичне використання:

- поверхневі (моря, океани, ріки, озера, болота),

- підгрунтові (підземні)

- водопостачання

- зрошення

- судноплавство

- риборозведення та інше.

1) Грунтові води, що знаходяться у підвішеному стані в порах верхнього шару грунту. Використовуються рослинами.

Режим залежить від опадів і кон-

дененсації водяної пари;

2) Верховодка – залягає неглибоко на невеликих прошарках водоупорів, режимзалежитиь від опадів, практичного значення для зрошення не має, бо запаси невеликі;

3) Підгрунтові – утворюються на першому водоупорі; живляться атмосферними опадами; режим більш сталий, запаси більші ніж у верховодки, глибина залягання 5 ...20 м і більше. Можуть використовуватися для місцевого водопостачання;

4) Міжпластові безнапірні – знаходяться між двома водоупорами на глибині 20 ...50м і більше. Режим більш сталий. Вода чиста, часто солона. Водопостачання, зрошення.

5) Міжпластові напірні (артезіанські) – залягають між двома водоупорами, які мають форму чаші. Вода чиста, холодна, часто мінералізована. Режим сталий, запаси великі, глибина 200 м і більше. Водопостачання і зрошення.

6) Джерельні води – це підгрунтові води, які виклинюються на поверхню. Практичного значення не мають.

5.

Основні фізичні властивості грунту:

Основні водні властивості грунту:

1) Об’ємна маса – маса 1 см3
сухого грунту у природному стані. Залежить від механічного складу грунту, його структури;

2) пористість – сумарний об’єм пор, виражений в % від об’єму грунту.

1) вологоємність – здатність грунту вбирати і утримувати воду;

2) Повна вологоємність – найбільша кількість води, яку може вмістити грунт при заповненні всіх пор водою;

3) найменша вологоємність (НВ) – кількість води, яку грунт утримує в підвішеному стані.

Вологоємність виражається у % від пористості або від маси сухого грунту.

При зрошенні необхідно підтримувати вологість грунту на рівні найменшої вологоємності(НВ) і мінімально допустимої вологості (0,7 НВ)

4)Водопіднімальна здатність – властивість грунту спричиняти капілярне піднімання води. Висота капілярного піднімання коливається від 0,7 м (пісок) до 3 ... 5 м (суглинок)

5) Водопроникність – здатність грунту пропускати через себе воду. Залежить від механічного складу.

6.

Водний режим грунту – це

Значення водного режиму грунту у розвитку рослин

Типи водного режиму в умовах природного зволоження грунту:

зміна в часі запасів води в грунті

- вплив на повітряний, тепловий, поживний і сольовий режими грунту.

- мерзлотний (на території України не зустрічається)

- промивний (характерний для гірських районів Карпат і більшої частини Полісся), грунт щорічно промочується на всю глибину;

- періодично промивний – частина Полісся, західна і північна частина Лісостепу, де середня багаторічна норма опадів близька до випаровування вологи грунтом;

- непромивний ( Лісостеп , північ Степу, де випаровування води грунтом щорічно більше ніж випадає опадів);

- десуктивно-випітний – центр і південь Степу, де річна сума опадів значно менша випаровувальній здатності грунту, у зволоженні грунту можуть приймати участь підземні води, які залягають відносно неглибоко;

- випітний – характерний для степової зони там, де верхня капілярна кайма досягає поверхні грунту; відбувається засолення грунту.

№ лист.

1.

Методи регулювання водного режиму грунтів при їх недостатньому природному зволоженні

Призначення агротехнічних заходів та їх види:

Лісотехнічні заходи, призначення і види:

Гідротехнічні заходи, призначення і види:

1) Агротехнічні

Прості, доступні, дешеві, дають ефект в перший рік виконання, але не здатні радикально змінити водний режим грунту;

2) Лісотехнічні

Доступні, виявляють багатогранний вплив на навколишнє середовище, але “починають працювати” через 10-11 років, нездатні радикально змінити водний режим грунту

3) Гідротехнічні (зрошення)

Дорогі, складні, але створюють оптимальний водний режим грунту.

1) для збільшення вологоємності грунту: внесення органічних добрив, глибоке розпушування.

2) Зменшення випаровування води грунтом: вирівнювання поверхні, мульчування.

3) Зменшення випаровування води рослинами: знищення бур’янів, вирощування сортів з низьким водоспоживанням.

4) Зменшення поверхневого стоку: обробіток впоперек схилу, щілювання, кротування, снігозатримання.

зменшують швидкість вітру (отже зменшують випаровування), затримують сніг і поверхневий стік.

Полезахисні і водорегулюючі лісосмуги.

у разі недостатності агротехнічних і лісомеліоративних заходів для ліквідації дефіциту зволоження грунту, будують зрошувальні системи

2.

Зрошення – це ...

Обводнення – це ...

Види зрошення

- за призначенням

- за характером

Методи зрошення залежно від принципу розподілу води:

штучне зволоження грунту для отримання високих стабільних урожаїв с.-г. культур

комплекс гідротехнічних споруд і заходів, призначених для забезпечення водою безводних і маловодних районів.

- зволожуюче;

- удобрювальне;

- утеплювальне;

- промивне

- регулярне (вода подається систематично на протязі вегетаційного періоду)

- нерегулярне (разове) полив поверхневими водами весною – лиманне зрошення.

1) поверхневе

2) дощування

3) аерозольне

4) краплинне

5) внутрігрунтове

6) субірігація – штучний підйом і підтримання рівня підгрунтових вод.

3.

Зрошення впливає на...

При зволоженні грунту до стану найменшої вологоємкості

При надмірному зволоженні:

- водно-фізичні властивості грунту

- біологічні процеси в грунті

- мікроклімат

- створюється оптимальний для рослин водно-повітряний режим грунту.

- активізуються мікробіологічні процеси в грунті.

- прискорюється мінералізація органічних речовин

- поживні речовини розчиняються і стають доступними для рослин.

- знижується температура повітря

- збільшується урожай с.- г. культур, підвищується його якість.

Руйнується структура грунту, грунт запливає, ущільнюється, погіршується повітряний режим грунту, поживні речовини вимиваються в нижні горизонти, підгрунтові води піднімаються і можуть визвати засолення грунту.

4.

Зрошувальна система – це..

Види зрошувальних систем

- за конструкцією:

- за способом подачі води:

Елементи зрошувальної системи

Переваги і недоліки відкритих самопливних зрошувальних систем:

Переваги і недоліки закритих зрошувальних систем:

Комплекс споруд для забору води із джерела і розподілу її по полях.

- відкриті

- закриті

- комбіновані;

- самопливні

- з механічною подачею води;

1) джерело (ріка, озеро, ставок, підземні води)

2) водозабір (самопливний або насос)

3) магістральний канал (подає воду від джерела до зрошуваного масиву (МК).

4) розподільчі канали (подають воду до полів)

5) регулююча мережа тимчасові зрошувачі (поливні тр/пр), вивідні і поливні смуги, дощувальні машини (переводять воду у стан ґрунтової вологи)

6) скидна мережа(відводить зайву воду при спорожненні каналів при аваріях і зливах)

7) дороги

8) лісосмуги

9) гідротехнічні споруди (водовипуски, перепади, швидко токи, трубчасті переїзди, дюкери, акведоки).

- прості і дешеві але мають низький коефіцієнт земельного використання (Кзв
)

- МК має довгу холосту частину

- великі втрати води на випаровування і фільтрацію з каналів.

- мають велику будівельну вартість

- матеріалоємні, але високий Кзв

- малі втрати води на фільтрацію і випаровування

- низька експлуатаційна вартість.

№ п/п

1.

Види поливів за призначенням:

1) Передпосівні, післяпосівні (невеликими поливними нормами для покращення сходів с.-г. культур;

2) Посадкові і післяпосадкові (невеликими поливними нормами для приживлення розсади);

3) Провокаційні (для дружного пророс- та бур’янів, потім їх знищують шляхом обробітку грунту);

4) Промивні (для видалення з грунту шкідливих солей)

5) Вологозарядкові (восени після збирання врожаю, полив великими поливними нормами для зволоження на глибину 1-2 м для створення запасів вологи, дають можливість відстрочувати основні поливи).

6) Удобрювальні (для внесення поживних речовин в грунт)

7) Основні вегетаційні (для відновлення запасів вологи в кореневмісному шарі грунту);

8) Протизаморозкові (для запобігання весняних і осінніх заморозків в садах і виноградниках);

9) Освіжні (тільки при дощуванні в самі жаркі години для зниження температури повітря і рослин).

2.

Поливна норма –

Зрошувальна норма –

кількість води, що подається на 1 га поля за один полив

M = 100 ∙ h ∙ (γ – β ) м3
/га

де h – активний шар грунту

α – об’ємна маса грунту т/м3

γ – вологість грунту, яка відповідає його найменшій вологоємності; % від маси сухого грунтуβ = 0,7 ... 0,8 βнв
– мінімальна допустима вологість грунту.

кількість води, яка подається на 1 га поля за вегетаційний період (м3
/га)

Мn
= E – 10 · η · H – ( Wn
- W ) – W г

де Е – сумарне водоспоживання с.-г. культур, мм;

η – коефіцієнт використання опадів;

Н – кількість опадів за вегетаційний період, мм

Wn
, Wk
–
запаси вологи в грунті на очат - ку і в кінці вегетаційного періоду м3
/га

Wг
– капілярне підпитування активного шару грунту підгрунтовими водами, м3
/га.

3.

Режим зрошення с.-г. культур –

Кількість поливів

Способи визначення строків поливів:

Сутність методу С.М. Алнатьєва

сукупність зрошувальних і поливних норм, кількості та строків поливів.

n =

1) за вологістю грунту (складно, ведуться спостереження за вологістю грунту, полив призначається, коли вона наближається до βмін
= 0,7 βнк
;)

2) за критичними фазами розвитку рослин (пшениця: вихід в трубку, налив зерна); простий, дешевий, але не враховується вологість грунту;

3) за фізіологічними ознаками рослин (концентрація клітинного соку, ширина відкриття продихів – показники, які характеризують вологозабезпеченість рослин, дорогий, складний спосіб, але точний;

4) за зовнішніми ознаками рослин (рослини в’януть, жовтіють, засихають; простий дешевий спосіб, але поливи завжди запізнюються, втрачається частина урожаю.

5)біокліматичний метод (метод Алнатьєва ).

1) розрахунок сумарного водоспоживання с.-г. культури по декадах вегетації.

2) Розрахунок дефіциту вологи в грунті за кожну декаду

Д = Е – Н

3) побудова кривої суми дефіцитів по декадах.

4) встановлення строків поливів графічно за допомогою кривої суми дефіцитів.

4.

Призначення графіка поливів.

Поливна витрата –

Побудова рафіку поливів:

Недоліки неукомплектованого графіка поливів

Мета укомплектування графіку:

Правила укомплектування графіків поливів:

- наочне зображення поливного режиму

- визначення поливної витрати, за якою розраховують канали і споруди;

- для організації поливів при експлуатації системи.

кількість води, яку треба подати на поле за одиницю часу (л/сек.)

Q =

де Q – поливна витрата, с/сек.;

m – поливна норма, м3
/га

F – площа поля, га;

Т – тривалість поливу, діб

1) по горизонталі відкладають строки поливів, по вертикалі – поливні витрати кожен полив зображається прямокутником у якого ширина = Т, а висота = Q

2) якщо поливи двох і більше культур співпадають в часі, то їх надбудовують один над одним.

1) перерви роботі системи

2) значні коливання у величині поливних витрат. Розміри каналів і споруд слід розраховувати на найбільшу поливну витрату. Під час перерв канали пересихають.

- зрізати піки

- заповнити провали на графіку.

1) змінюють тривалість поливу;

2) переносять строки поливу (до з-х діб)

3) поливи двох культур не повинні співпадати

3) об’єм води, який треба подати на поле за полив не повинен змінюватись

№ питан.

1.

Спосіб поливу – це ...

Способи поливу:

Види поверхневого способу поливу

Характеристика поливу по борознах

Характеристика поливу напуском по смугах

система технічних заходів, які забезпечують рівномірний розподіл води по полю.

1) Поверхневий,

2) Дощування,

3) Внутрігрунтовий,

4) Краплинний.

- по борознах,

- по смугах,

- затопленням (по чеках і

лиманне зрошення).

- поливають просапні, овочі, плодові, виноград;

- глибина борозен 12 ...25 см.

- довжина борозен 100 ... 400 м

- відстань між борознами 0,45 ...1 м;

- тупі (затоплювані) на важких грунтах з невеликими уклонами поверхні поля;

- проточні (наскрізні) на легких і середніх грунтах;

- уклон борозен максимальний 0,08

- зернові культури, трави, а також при вологозарядкових поливах;

- ширина смуг до 25 м (кратна ширина захвату сівалки);

- довжина смуг 80 ... 300 м

- уклон до 0,008

- валики висотою 15 ... 20 см нарізають одночасно з сівбою

- воду в смуги і борозни подають сифонами, трубками, з поливних трубопроводів або прокопами.

Характеристика поливу затопленням:

Переваги (+) і недоліки(-) поверхневого поливу:

- вирощування рису, промивні і вологозарядкові поливи, на мало уклонних (і < 0,001) і без уклонних ділянках;

- простий, дешевий, високопродуктивний

- масив ділять валиками висотою 0,5 м на чеки 0,5 ... 25 га, вали прохідні

- глибина затоплення до 15 см, тривалість затоплення залежить від виду культури.

+ простий

+ дешевий

- грунти запливають;

- неможливо точно регулювати поливну норму.

2.

Дощування – це ...

Умови застосування:

Переваги;

Недоліки:

Характеристика дощувальних машин і агрегатів:

Агрегат ДДА-100МА

Машина “Фрегат”

Машина ДДН-100

подача води на поле у вигляді штучного дощу.

- складний рельєф,

- легкі водопроникні грунти

Полив всіх культур, садів, виноградників пасовищ.

- високий рівень механізації

- точне регулювання поливної норми

- можливість використання при складному рельєфі

- забір води з каналів у виямці;

- не потрібно нарізати мілку зрошувальну мережу;

- менше ущільнюється грунт;

- можна із водою вносити добрива;

- покращується мікроклімат

- висока будівельна вартість, енергоємність і матеріалоємність

- нерівномірність зволоження при вітрі;

- великі втрати на випаровування.

- поливає всі культури крім садів і виноградників

- являє собою двоконсольну ферму довжиною 110 м, навішану на трактор;

- забирає воду з відкритих каналів (між каналами 120 м)

- поливає в русі;

- потребує ретельного вирівнювання доріг;

- ширина захвату 120 м;

- за сезон поливає 140 га;

- полив всіх культур, луків, пасовищ;

- багатопорна, автоматизована

колової дії;

- забирає воду з гідрантів закритої мережі;

- довжина тр/пр залежить від кількості опор і модифікації машини (до 571 м)

- використовується на 1-й або 2-х позиціях;

- за сезон обслуговує 160 га;

- поливає всі культури, сади і виноградники;

- дощувач начіплюється на трактор;

- воду забирає з каналів або тр/пр; відстань між каналами 120 м;

відстань між стоянками до 150 м;

- поливає по колу або сектору;

- працює позиційно;

Переваги:
компактна, маневрена, поливає сади і виноградники.

Недоліки:
велика інтенсивність дощу, нерівномірність поливу при вітрі.

3.

Умови використання підгрунтового (внутрігрунтового) зрошення:

За надходженням води в грунт системи бувають:

Переваги:

Недоліки:

- грунти з хорошою капілярністю;

- водоупор залягає неглибоко;

- в районах з дефіцитом води для зрошення

- напірні

- безнапірні

- вакуумні

В грунт вода надходить через отвори в трубах-зволожувачах або через стики.

- високий коефіцієнт земельного використання;

- не руйнується структура грунту;

- не утворюється кірка, отже зменшується кількість обробок грунту;

- економиться вода;

- полив автоматизований;

- нема перешкод для с.-г. машин.

- висока собівартість і матеріалоємність

- втрати води на фільтрацію;

- неможливо використовувати на легких (піщаних) грунтах

- слабе зволоження верхнього шару грунту, що ускладнює проростання насіння.

4.

Сутність краплинного поливу:

Умови застосування:

Елементи системи крапельного зрошення:

Переваги крапельного способу поливу:

Недоліки крапельного способу поливу:

Вода через мікроводовипуски подається безпосередньо в кореневмісну зону рослин.

- овочі, виноградники, пальметні сади;

- на масивах з великою крутістю схилів;

- при дефіциті водних ресурсів.

- джерело;

- насос;

- фільтр;

- вузол внесення добрив;

- магістральний тр/пр;

- поливні трубки;

- пульт управління.

- автоматизований;

- малі витрати на фільтрацію;

- з водою вносять добрива;

- можливість застосовувати на крутих схилах;

- економна витрата води.

- висока собівартість;

- необхідність глибокого очищення води.

№ пит.

1.

Елементи відкритої зрошувальної системи

Призначення провідної (постійної) мережі:

Вимоги до провідних каналів при проектуванні їх на плані:

Конструкція каналів:

1) поперечний переріз

2) за умовами прокладання на місцевості з урахуванням рельєфу:

- водозбір

- провідна зрошувальна мережа:

1) магістральний канал;

2) розподільчі канали

- регулююча зрошувальна мережа:

1) тимчасові зрошувачі;

2) вивідні і поливні борозни,

3) смуги, чеки, лимани,

4) переносні тр/пр

5) дощувальні машини.

транспортування води від джерела до ділянки, що зрошується.

- старші канали командують над молодшими;

- постійні канали проходять по межах полів (бажано по вододілу)

- загальна протяжність каналів повинна бути мінімальною;

- уклон каналів в межах 0,0003 до 0,007 (щоб не було розмиву, замулювання і заростання)

- трапецієвидний

- параболічний;

- прямокутний;

- напівкруглий;

- трикутний.

- канали у виямці

- канали в насипу

- в напіввиямці – напівнасипу

Розміри поперечних перерізів каналів розраховують залежно від максимальної витрати води, яка береться за графіком поливів, з урахуванням витрат на фільтрацію

2.

Регулююча (тимчасова ) зрошувальна мережа

призначення:

Елементи тимчасової мережі при поверхневому способі поливу:

Схеми розміщення тимчасових зрошувачів залежно від уклону поверхні поля

Механізація поверхневого поливу

розподіляє воду і переводить її у стан ґрунтової вологи.

- тимчасові зрошувачі (поливні тр/пр)

- вивідні і поливні борозни;

- поливні смуги;

1) повздовжня (напрям тимчасових зрошувачів співпадає з напрямом поливу і ≤ 0,004

1-розподільчий канал

2-тимчасові зрошувачі

3-вівідні борозни

4-поливні борозни

2) поперечна (тимчасові зрошувачі перпендикулярні до напряму поливу) і > 0,004

пересувний поливний агрегатППА-165У забирає воду з каналу або лотоків і закачує її в поливний гнучкий тр/пр довжиною 500 м.

3.

Гідротехнічні споруди на відкритих каналах

1) для розподілу і обліку води:

2) сполучні споруди для безпечного транспортування води на ділянках з великим уклоном

3) провідні споруди для подолання перешкод

- водовипуски

- водоміри

- підпірні споруди

- швидко токи

- перепади

- дюкери

- акведуки

- мости

- трубчасті переїзди

4.

Негативні наслідки від фільтрації води з каналів:

Заходи по зменшенню фільтрації води з каналів:

- зниження ККД системи

- засолення та заболочення земель.

- ущільнення дна і укосів каналів (простий, дешевий, строк служби до 5 років)

- кольматація (вмивання в дно і укоси глини, простий, дешевий, недовговічний до 5 років)

- бетонне облицювання (змншує фільтрацію у 5 ... 20 разів, строк служби до 25 років)

- асфальтове покриття (товщина 10...15 см, строк служби до 15 років)

- плівковий екран із засипкою зверху грунту або укладання бетонних плит. Строк служби до 5 років

5.

Призначення лотокових каналів

Форма поперечного перерізу:

Глибина лотоків

Довжина бетонних блоків

Переваги (порівняно з каналами):

- зменшення втрат води на фільтрацію;

- замість бетонування невеликих каналів;

- для забезпечення командування каналів в несприятливих топографічних умовах

- на косогорах, які можуть сповзати.

- параболічна;

- прямокутна;

- на півциркульна;

- трапецієвидна.

0,30 ... 1,2 м

3 ... 9 м

Лотоки укладають на грунт або на опорні плити. Стики між блоками ущільнюють гумовими прокладками, канатами та іншими способами.

При якісній герметизації швів ККД = 0,97, швидкість течії – 0,5... 5 м/ск

- виключені втрати на фільтрацію;

- вище КЗВ

- менші експлуатаційні затрати;

- ускладнюється переміщення с.-г. машин;

- не усуваються втрати води на скидання.

№ пит.

1.

Види джерел для зрошення та їх характеристика

Вимоги до джерел

Вимоги до якості води:

Зрошувальна здатність джерела

1) ріки в природному та зарегульованому стані (вода прісна, тепла, в деяких річках містить насоси, режим несталий) ;

2) озера, водосховища ( вода тепла, прісна)

3) підземні води (чисті, холодні часто мінералізовані);

4) води поверхневого стоку;

5) стічні каналізаційні води населених пунктів, ферм, промислових підприємств.

- вода повинна бути придатною для зрошення;

- запаси води повинні бути достатніми для потреб зрошення;

- джерело повинно бути поблизу зрошуваного масиву.

- температура 18 ... 200
С;

- мінералізація < 1г/л;

- невеликий вміст насосів діаметром > 0,1 мм.

- площа, яку можна полити з джерела

Зрошувальна здатність ріки визначається за формулою:

де Fзрош.
– площа, яку можна полити з

джерела.

W75-80%
- об’єм витрати води 75-80% імовірності перевищення;

Мсер.зв.
– середньозважена зрошуваль-

на норма

де М1
, М2
, Мn
- зрошувальні норми брутто окремих культур сівозмін;

α1
; α2
; αn
– частка кожної культури в сівозміні.

2.

Способи забору води з джерела:

Види насосних станцій для забору води з поверхневих джерел

Лиманне зрошення – це

Умови застосування

Переваги (+) і недоліки (-) лиманного зрошення.

Класифікація лиманів та їх характеристика:

1) за характером заповнення

2) За конструкцією:

3) За глибиною наповнення

1 – самопливний без гребельний;

2 – самопливний гребельний

3 – механічний

Схема самопливного без гребельного водозабору

1 – шлюз – регулятор;

2 – магістральний канал;

3 – підпірний шлюз;

4 – випускний шлюз;

5 – скидне русло

Схема самопливного гребельного водозабору

6 – гребля;

7 – дамба

8 – промивний шлюз

9 – карман

- стаціонарні;

- сухопутні пересувні

- плавучі.

періодичне зрошення способом затоплення водами поверхневого стоку.

- в регіонах, де відсутні інші джерела води для зрошення;

- рельєф спокійний з уклоном 0,001 ... 0,005;

- наявність достатнього поверхневого стоку.

+ простий

+ дешевий спосіб зрошення;

+ затримується поверхневий стік, тобто попереджається змив грунту

- одноразовість поливу;

- нестабільність площі поливу по роках;

- неоднорідність зволоження.

1) безпосереднього заповнення (заповнюється поверхневими талими водами).

2) Заплавні (розміщенні в заплавах річок і заповнюються повеневими водами

3) Лимани, що заповнюються з водосховищ.

1) одноярусні

2) багатоярусні

- мілкі (04 ... 08 м )

- глибокі (0,4 ... 2 м

4.

Вибір місця під ставок

Характерні об’єми і рівні ставка:

Склад гідротехнічних споруд ставка та їх призначення:

- наявність балки коритоподібної форми із стійкими берегами.

- уклон дна і ≥ 0,005;

- грунти важкі;

- вище по схилу не повинно бути діючих ярів і населених пунктів;

- достатня площа водозбору.

- мертвий об’єм (для накопичення намулу і зимівлі риби);

- корисний об’єм (використовується для зрошення);

- робочий об’єм = корисний об’єм + об’єм води на випаровування + об’єм води на фільтрацію)

- повний об’єм (мертвий об’єм + робочий об’єм

РМО – рівень метрового об’єму,

НПР – нормальний підпертий рівень відповідає повному об’єму ставка

ФПР – форсований підпертий рівень допускається при пропусканні максимальної витрати води.

1 – гребля ( для створення водойми шляхом затримання поверхневого стоку;

2 – водозлив (для автоматичного скидання води вище НПР)

3 – водоспуск (для випуску води з будь-якого рівня.

4 – водозабір для зрошення

5.

Стічні води – це

Види стічних вод та їх склад:

Землеробськи поля зрошення (ЗПЗ)

Види ЗПЗ:

Умови використання стічних вод:

забрудненні господарсько-побутовими та промисловими відходами води, які виводять за межі населених пунктів і заводів через каналізацію

1) господарсько-побутові (органічні речовини, жири, миючі засоби, механічні домішки, бактерії)

2) промислові (механічні домішки, кислоти, мінеральні масла);

3) тваринницькі стоки (органічні речовини, механічні домішки, рештки кормів, бактерії яйця гельмінтів);

4) зливові (механічні домішки, мінеральні масла) формується на вулицях великих міст де є зливова каналізація.

зрошувальні системи, які використовують для зрошення стічні води.

- прийом стічних вод і зрошення цілий рік (на легких грунтах)

- прийом стічних вод цілий рік, зрошення – в теплий період:

- прийом і зрошення тільки в теплий період року.

- вирощування овочів (крім помідор, моркви, огірків, динь, кавунів), кормових зернових культур.

- поливи закінчуються за 20 днів до збирання урожаю.

- постійна зрошувальна мережа повинна бути закритою.

перед поливом стічні води очищають (пропускаючи через решітки, пісколовки і відстійники)

№ пит.

1.

Види засолення грунтів та причини його виникнення:

Послідовність вторинного засолення грунтів при великих втратах води з каналів і надмірних поливах:

Заходи щодо попередження вторинного засолення зрошуваних земель:

1) первинне (під впливом природних гідрогеологічних процесів.

Підземні води розчиняють гірські породи, збагачуються солями. В арідний (посушливій) зоні відбувається висхідний рух підземних вод, тому що випаровування вологи більше атмосферного зволоження. Вода випаровується – солі залишаються в грунті);

2) вторинне (піднімання рівня мінералізованих підземних вод внаслідок фільтрації в них поливної води). Виникає тоді, коли підземні води залягають не глибоко (з см), відсутній стік підгрунтових вод, великі втрати води з постійних каналів , надмірні поливи.

1) засолення вздовж постійних каналів,

2) плямисте засолення на полях;

3) суцільне засолення грунту на всій зрошувальній ділянці

1) будівельні: облицювання каналів, заміна відкритих каналів лотоками і трубопроводами;

заміна поверхневого зрошення дощуванням;

проектування скидної мережі для відведення надлишкових поверхневих вод;

2) експлуатаційні: своєчасний ремонт каналів, вирівнювання поверхні поля, точне дотримання режиму зрошення;

3) агротехнічні і лісотехнічні заходи: багаторічні трави, органічні добрива, руйнування плужної підошви; розпушування грунту після поливу; лісосмуги вздовж постійних каналів.

2.

Послідовність промивки засолених зрошуваних земель:

- глибока оранка;

- вирівнювання поля,

- влаштування чеків;

- подача води в чеки для зволоження грунту до НВ для розчинення солей, – повторна подача води (через 2 ...3 дні) – відведення води по скидній мережі або по дренажній;

- і так декілька разів. Промивка триває 2 ... 3 роки

3.

Призначення скидної мережі на зрошуваних землях

Розміщення скидної мережі

Призначення дренажу на зрошуваних землях.

Види дренажу:

Контроль режиму ґрунтових вод на зрошуваних землях

- відведення з поля надлишкових вод при спорожненні каналів, при аваріях, при зливах.

Скидні канали влаштовують по улоговинах або суміщають з кюветами доріг по межах полів.

Для відведення підгрунтових вод, якщо вони мінералізовані і залягають на глибині менше критичної і не мають природного відтоку.

- горизонтальний,

- вертикальний,

- комбінований.

Здійснюється за допомогою спостережних свердловин, розміщених рівномірно по всій території (одна свердловина на 100 ... 200 га)

№ пит.

1.

Осушення – це ...

Осушення необхідне...

Задачі осушення с.- г. угідь:

Об’єкти осушення в Україні

Найбільші осушувальні системи України:

- видалення надлишку води з поверхні землі та з грунту.

- при будівництві населених пунктів, заводів, аеродромів, доріг;

- при добуванні корисних копалин;

- при добуванні торфу;

- на с.-г. угіддях і лісових масивах.

- ліквідація причин пере зволоження грунту;

- підтримання оптимального водно-повітряного режиму грунту;

в Поліссі і Лісостеповій зонах (Львівська, Волинська, рівненська, Житомирська, Київська, Сумська, Івано-Франківська, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька та ін. обл.)

Берегівська, Верхньоприп’ятська,

Замисловецька, Ірпінська, Латорицька, Остерська, Трубізька, Турська

2.

Перезволожені землі поділяються:

1) в залежності від тривалості пере зволоження

2) постійно перезволожені землі поділяються на

3) залежно від розміщення і стадії розвитку болота поділяються на

1) тимчасово перезволожені (щороку в окремі періоди перезволожений кореневмісний шар грунту, решту часу грунт нормально зволожений)

2) постійно перезволожені (не використовуються в сільському господарстві.)

1) болота (шар торфу> 30 см)

2) заболочені землі (шар торфу <30 см)

3) мінеральні перезволожені землі (торф відсутній);

1) низинні (утворюються в пониззях, при заростанні водойм, шар торфу до 10 м, торф багатий на поживні речовини, шари торфу інколи чергуються з мінеральними прошарками; після осушення використовуються як с.- г. угіддя)

2) верхові (на плато в замкнутих пониззях, торф бідний на поживні речовини, тому що ступінь розкладання рослинних решток низька, реакція кисла, після осушення малопридатні для с.- г. угідь)

3) перехідні (в основному лісові болота, проміжне положення між низовими і верховими болотами);

3.

В залежності від причин перезволоження земель розрізняють такі типи водного живлення (ТВЖ) грунту:

На перезволоження грунтів також впливають

1) атмосферний (АТВЖ) (причина пере зволоження – атмосферні опади

2) підгрунтовий – (ПТВЖ) (причина – близьке залягання підгрунтових вод

3) підгрунтово-напірний (причина – вихід напірних підгрунтових вод через тріщини у верхньому водоупорі; болото знаходиться в глибокій котловині, осушення складне) (ПНТВЖ)

4) схиловий (делювіальний) причина – надходження поверхневих вод зі схилів. (СТВЖ)

5) намивний (алювіальний) причина – розлив річок (НТВЖ).

клімат, рельєф, геологічна будова.

4.

Вимоги с.- г. культур до водного режиму грунту:

Норма осушення –

Режим осушення – це

Показники режиму осушення:

Критична глибина залягання підгрунтових вод – це

Допустима тривалість затоплення під час вегетації с.- г. культур:

Вміст вологи в грунті впливає на вміст повітря в ньому.

Вимоги с.- г. культур до водно-повітряного режиму грунту залежать:

- від виду культури;

- фази її розвитку;

- механічного складу грунту.

Зернові
– повітря 30%; вологість – 70% від пористості; глибина залягання підгрунтових вод – 0,8 м

Вимоги с.- г. культур до водного режиму перезволожених земель виражають нормою осушення.

глибина залягання підгрунтових вод, при якій в кореневмісному шарі створюється оптимальний водно-повітряний режим.

найбільш сприятливий для с.- г. культур і с.- г. техніки водний режим грунту.

- оптимальна вологість грунту;

- норма осушення

- критична глибина залягання підгрунтових вод;

- допустима тривалість затоплення

глибина, на якій підгрунтові води не впливають на водний режим кореневмісного шару грунту.

залежить від механічного складу грунту:

супісок – 300 см,

важкий суглинок – 550 см

багаторічні трави – 10 діб;

кукурудза – 0,8 доби;

зернові – 0,5 доби.

5.

Способи регулювання водного режиму:

1) агромеліоративні: вузько загінна оранка, поглиблення орного шару, кротування та інше.

Призначення: прискорення поверхневого стоку, збільшення випаровування води грунтом, підвищення акумулятивної здатності грунту, прискорення внутрішнього стоку.

Застосовуються як самостійні так і в поєднанні з гідромеліоративними засобами. Дешеві, прості, доступні.

2) гідромеліоративні: осушувальні і осушувально-зволожуючі системи

№ пит.

1.

Метод осушення – це ...

Спосіб осушення – це

Методи осушення залежно від типу водного живлення перезволожених грунтів.

Способи осушення залежать від:

Способи осушення:

принцип впливу на фактори пере зволоження грунту

інженерний прийом, який відповідає даному методу осушення.

1) прискорення поверхневого стоку (АТВЖ )

2) зниження рівня підгрунтових вод (ПТВЖ і ПНТВЖ)

3) перехват поверхневого стоку (СТВЖ)

4) захист від затоплення (НТВЖ)

- типу водного живлення (ТВЖ)

- метода осушення;

- майбутнього використання осушених земель.

- відкриті канали;

- закритий дренаж (горизонтальний, вертикальний, комбінований);

- нагірні канали;

- ловчі канали;

- захисні дамби;

- регулювання стоку річки;

- агромеліоративні заходи

2.

Види осушувальних систем:

- за конструкцією:

- за способом відведення води:

- за характером впливу на водний режим грунту

Елементи осушувальних систем:

1) відкриті;

2) закриті;

3) комбіновані;

1) самопливні;

2) з механічним відведенням води.

1) осушувальні (односторонньої дії)

2) осушувально-зволожуючі (двосторонньої дії).

1) водоприймач (річка, озеро, море, балка)

2) регулююча мережа (відкриті осушувачі і збирачі, закриті дрени)

3) провідна мережа (закриті і відкриті колектори, магістральний канал)

4) огороджуюча (захисна) мережа ловчі і нагірні канали, дамби

5) споруди на відкритій і закритій мережі;

6) дороги;

7) насосна станція в системах з механічним відведенням води)

3.

Регулююча мережа

- призначення:

- конструкція:

- принцип дії:

- за розміщенням на місцевості:

Характеристика відкритої регулюючої мережі:

- умови застосування:

Схеми розташування регулюючої мережі:

Переваги (+) і недоліки (-) відкритої регулюючої мережі:

Характеристика закритої мережі

- за матеріалами дрени бувають:

- глибина закладання:

-

- відстань між дренами залежить

Розміщення дренажу в плані:

Переваги (+) і недоліки ( - ) закритого дренажу

збирання надлишкових поверхневих і ґрунтових вод, регулювання водно-повітряного режиму кореневмісного шару грунту.

- відкрита (канали)

- закрита (дрени)

- дренажна мережа для зниження рівня підгрунтових вод;

- збиральна для збирання надлишкових поверхневих вод;

- систематична (на всій території)

- вибіркова (для осушення окремих знижень)

- осушення лісу, кормових угідь, боліт для добування торфу;

- для попереднього осушення боліт з наступним будуванням дренажу;

Відкриті збирачі і осушувачі нарізають через 50 ... 100 (150 м) довжиною 300 ... 500 м

1) поперечна

2) поздовжня

1 – магістральний канал

2 – колектори

3 – регулююча мережа

+ проста, дешева при будівництві.

- ускладнює роботу с.- г. машин

- під канали відчужується до 20% землі

- потрібно багато споруд

- на пасовищах канали треба огороджувати;

- висока експлуатаційна вартість

Частина недоліків усувається якщо канали замінити улоговинами.

- гончарні;

- пластмасові;

- з місцевих матеріалів (камінь, дерево, хмиз)

- нематеріальний дренаж (кротовий і щільовий)

1,0 ... 1,2 м

від механічного складу ґрунту

від уклону

і коливається 10 ... 35 (45) м

1) поперечна схема іn
> 0,005

1 – дрени

2 – колектор

2) повздовжня схема іn
< 0,005

+ не створюються перешкоди для роботи с.- г. машин,

+ менше експлуатаційні затрати ніж при відкритій системі;

- матеріалоємність.

4.

Провідна мережа

- призначення:

- склад:

- конструкції:

Проектування в плані

Переріз каналів:

Уклон дна

Швидкість течії

Спряження каналів у вертикальній площині

Відведення води з регулюючої мережі у водоприймач

- колектори молодші і старші;

- магістральний канал.

- відкрита;

- закрита;

- магістральний канал прокладають по найнижчих відмітках осушувальної площі;

- колектори проектують також по пониженнях місцевості;

- канали прямолінійні з мінімумом поворотів;

- спряження каналів під кутами 900
... 500

- трапецієвидний

- параболічний.

- і = 0,0002 до 0,001.

- 0,2 м/сек. До 1,4 м/сек. Залежно від механічного складу грунту

1 – старший канал;

2 – молодший канал;

Дно старшого каналу нижче дна молодшого на 0,3 м, рівень води в старшому на 0,10 ... 0,15 м нижче. Дно дрен вище дна колектора, в який впадають дрени, на 0,3 ... 0,5 м.

5.

Споруди на відкритих каналах:

Споруди на закритій мережі

- шлюзи-регулятори;

- швидко токи;

- перепади;

- трубчасті переїзди;

- мости.

- устя дрен;

- з’єднувальні колодязі;

- перепадні колодязі;

- поглинаючі колодязі та інше.

6.

Огороджуючи (захисна ) мережа

- призначення

Нагірні канали

Ловильні канали

Захист осушувальної території від надходження зовні:

- поверхневих вод (нагірні канали);

- підгрунтових вод (ловильні канали або ловильні дрени);

- поверхневих вод при розливах річок (захисні дамби)

проектують в нижній частині схилу суцільними або переривчастими.

Поперечний переріз трапецієвидний, глибина до 1,5 м.

- необхідні у випадку надходження вод по похилому вдоупору;

- глибина залежить від глибини залягання водоупора (до 3 м);

- поперечний переріз – параблічний, бо канал глибокий;

Замість глибоких каналів проектують ловильні дрени.

7.

Способи зволоження осушувальних земель:

Сутність шлюзування:

Умови застосування:

Схема шлюзування

Переваги (+) та недоліки (-)

Шлюзування:

Поливна вода може подаватися зовні

Зволоження дощуванням.

- умови застосування:

1) підгрунтовий (шлюзування);

2) дощування;

на спаді весняної повені закривають шлюзи на колекторах

1 – рівень води до шлюзування;

2 – рівень води після закриття шлюзів

Вода з каналів просочується в грунт.

грунт легкий;

рельєф рівнинний;

земельні угіддя - луки.

1 – відкриті осушувачі;

2 – колектори;

3 – шлюзи-регулятори

+ простий,

+ не утворюється кірка, + дешевий;

- неможливість оперативного впливу на водний режим.

1 – відкритий осушувач

2 – колектор;

3 – водопідвідний канал

- напрям руху води при осушенні

напрям руху води при зрошенні

- вирощування овочів, садів

- важкі грунти;

- розвинутий мікрорельєф

- великі уклони;

- економічна доцільність дощування.

- зволоження з відкритих каналів агрегатом ДДА-100МА;

- зволоження із закритих напірних трубопроводів широкозахватними машинами “Фрегат” “Дніпр” “Волжанка”

Схема поливу машиною ДФ – 120 “Днепр”.

1 – магістральний осушувальний канал;

2 – закриті колектори;

3 – дрени;

4 – напірний трубопровід;

5 – зрошувальний трубопровід;

6 – гідранти – водовипуски;

7 – машина ДФ-120 “Днепр”

8 – водовипуск.

Застосування дощування повинно бути економічно обґрунтованим.

№ пит.

1.

Види водоприймачів для осу вальних систем:

Вимоги до водоприймачів:

Причини незадовільного стану водоприймачів – водотоків:

- річка;

- озера;

- море;

- балка;

- ставок

- рівень води у водоприймачі повинен бути нижче рівня в магістральному каналі.

- русло повинно бути стійким;

- пропускна здатність водоприймача повинна бути такою, щоб не визивати підпору в системі весною і при літніх зливах.

- звивистість русла із-за невеликих уклонів і як наслідок – мала швидкість течії;

- заростання і замулювання русла;

- малі розміри поперечних перер

2.

Способи регулювання водоприймачів-річок:

- розширення та поглиблення русла (коли поперечний переріз русла недостатній) для збільшення пропускної здатності русла;

- розчищення русла від трави і чагарників;

- випрямлення русла;

- регулювання повені шляхом будівництва водосховищ вище за течією.

№ пит.

1.

Заплава – це ...

Тип водного живлення:

Заплави бувають:

Будова заплави

Способи захисту заплав від затоплення:

Частина річкової долини, яка періодично затоплюється повеневими водами. Це цінні с.- г. угіддя.

- намивний;

- схиловий;

- підгрунтовий.

- односторонні;

- двосторонні;

- широкі і вузькі, або взагалі відсутні.

І – притерасна частина

ІІ – центральна частина;

ІІІ – прируслова частина;

1 – тальвег;

2 – прирусловий вал;

3 – притерасна річка;

4 – корінний берег;

1) обвалування;

2) регулювально-виправні роботи на річках;

3) штучне нарощування поверхні (кольматаж)

2.

Захист земель від затоплення:

Незатоплювані дамби

- застосування:

- недоліки:

Затоплювані дамби

- застосування:

- недоліки:

Схема осушувальної системи на заплавах

- обвалування незатоплюваними (весняними) дамбами;

- затоплюваними дамбами (літні).

Схема незатоплюваної дамби

Схема затоплюваної дамби

1 – рівень весняної повені;

2 – рівень літньо-осіннього паводу;

3 – нормальний побутовий рівень;

4 – берегова дрена для попередження підтоплення.

- Захист населених пунктів та будівельних майданчиків

- загроза прориву дамб;

- погіршуються умови нересту риби;

- на заплаву не поступає намул і насіння трав.

- сільськогосподарські угіддя

- обмежені можливості використання;

- загроза розмиву дамб весною

1 – річка; 2 – дамба;

3 – корінний берег; 4 – осушувальні канали;

5 – шлюз; 6 – нагірний канал.

3.

Підтоплення – це ...

До підтоплених відносяться території...

Засоби боротьби з підтопленням:

Схема затоплення і підтоплення земель:

Схема захисту земель від затоплення і підтоплення:

піднімання рівня підгрунтових вод, пов’язане з господарською діяльністю людини (водосховище)

на яких рівень підгрунтових вод вище допустимого для господарського використання земель (для міст – 3 ...4 м; для сіл – 1,5 ...2 м; для ріллі – 0,8 ..1,4 м).

- ловильні канали або

- ловильні дрени.

І – зона мілководного затоплення

ІІ – зона підтоплення.

4.

Осушення з механічним водопідйомом

- застосування:

Польдер – це ...

Осушувальна система на польдерах

Переваги (+) і недоліки (-) осушення з механічним водопідйомом порівняно із самопливним осушенням:

рівень води у водоприймачі вище рівня води в осушувальній системі і знизити цей рівень неможливо або недоцільно.

територія яка огороджена дамбами і осушується за допомогою механічного водопідйому.

1 – дамба;

2 – нагірний канал;

3 – магістральний канал;

4 – колектори;

5 – насос;

6 – водоприймач.

+ відкачувати воду можна і взимку;

+ осушення не залежить від рельєфу;

- висока будівельна і

- експлуатаційна вартість

.

5.

Кольматаж заболочених низовин – це ...

Способи кольматажу та їх характеристика

Застосування кольматажу:

Схема кольматажу перезволожених низовин:

штучне підвищення поверхні грунту

1) напуск на меліоровану територію повеневих річкових вод. Територію валами ділять на карти; воду запускають в карти, через два дні скидають і напускають нову порцію води, з води осідає намул.

За рік піднімають поверхню на 1..10 см. Процес триває 5 ... 10 років.

Спосіб простий, дешевий, але довготривалий.

2) намивання грунту гідромоніторами або земснарядами.

Намив грунту землесосами виконують виконують при заглибленні дна річки.

Дорогий, але вигідний у часі спосіб.

- коли регулювання річки неможливе;

- машинне водовідведення дороге;

- для будівельних майданчиків

1 – річка;

2 – водовідвідний канал;

3 – дамби;

4 – карти кольматажні;

5 – канали для подачі води на карти;

6 – шлюзи-регулятори;

7 – водозливи

№ пит.

1.

2.

Культуртехнічні меліорації – це ...

Види КТР:

Об’єкти КТР:

В залежності від призначення КТР поділяються на групи:

Заходи по підготовці поверхні грунту та технологія їх проведення:

комплекс заходів по підготовці земель до їх сільськогосподарського використання.

- знищення чагарників і дрібнолісся;

- збирання каміння;

- знищення купин;

- розробка дернини;

- планування поверхні;

- ліквідація дрібноконтурності.

- осушені землі;

- луки і пасовища;

- цілинні землі

На заході і півночі України (Полісся) природні умови сприяють розвитку лісової та чагарникової рослинності, якими заростають луки, пасовища, рілля.

В північній і центральній частині України на с.- г. угіддях зустрічається каміння.

Для залучення осушених боліт в с.- г. виробництво необхідне знищення чагарників, купин, моху, каміння.

1) підготовка або поліпшення поверхні грунту;

2) первинний обробіток;

3) окультурення орного шару.

1) знищення деревинної рослинності:

- вручну;

- механічним способом (кущорізами)

- хімічним способом (обробка арборіцидами);

2)знищення купин (невисокі купини заорюють чагарниково-болотними плугами, землисті купини зарівнюють рейковими волокушами, високі осокові купини зрізують кущорізами і вивозять, торфо-мохові купини подрібнюють фрез машинами за 4-5 проходів;

3)очищення площ від каміння (дуже

велике каміння викопують або підрива- ють, потім збирають; велике каміння корчують корчувачем потім вивозять за межі ділянки; дрібне каміння збирають вручну)

3.

Вирівнювання поверхні

- умови застосування

Види планування:

- після корчування пнів, збирання каміння і знищення купин залишаються ями та купи грунту.

Планування – вирівнювання поверхні – обов’язковий захід по підготовці поверхні меліорованих земель.

1) грубе планування виконується в процесі КТР бульдозерами, грейдерами, рейковими волокушами, скреперами:

2) 2) експлуатаційне планування – або планування мікрорельєфу. Виконується довго базовими планувальниками. Перед проходом планувальника грунт орють. Планування можна суміщати з внесенням органічних добрив. На місця, де зрізано значну частину грунту, вносять підвищену дозу добрив.

4.

Прийоми первинного обробітку грунту:

1) Оранка – слабо задерновані землі орють звичайними культурними плугами, задерновані землі орють чагарниково-болотними плугами;

Засмічені камінням грунти орють спеціальними плугами ПКС-3,5 (корпус автоматично вглиблюється при зустрічі з камінням);

2) Обробіток важкими дисковими боронами:

- для розробки скиби після чагарниково-болотного плуга;

- як основний обробіток на землях з камінням і похованою деревиною;

3) фрезерний обробіток

- як основний обробіток при покращенні пасовищ і сіножатей;

- на осушених болотах без каміння і похованої деревини.

4) коткування

для усунення надмірної розпушеності грунту, вирівнювання поверхні, забезпечення однакової глибини загортання насіння.

5.

Первинне окультурення земель – це...

- умови використання:

Прийоми первинного окультурення земель:

система заходів, спрямованих на підвищення родючості грунтів

проводиться по завершенню будівництва меліоративних систем і КТР

1) внесення добрив;

2) вапнування кислих грунтів (гіпс, вапняне борошно, сланцева зола);

3) глинування і піскування торфових грунтів. Захід виконується шляхом глибокої оранки торфу для перемішування торфу з підстиляючим піском. Рідше пісок завозять ззовні.

4) Вирощування культур – попередників, які витримують низький агрофон (багаторічні трави, соняшник) на протязі 1 ... 3 років. Потім землі включають в сівозміну.

№ пит.

1.

Порушені землі – це ...

Причини порушення земель:

землі, які внаслідок виробничої діяльності людини втратили господарську цінність або стали джерелом негативного впливу на навколишнє середовище.

- добича рудних корисних копалин відкритим і підземним способом;

- добича торфу, піску, глини;

- будівництво заводів, населених пунктів та інше.

В Україні більше 300000 га порушених земель. Окремі кар’єри займають площу до 3000 га, їх глибина до 200 м.

Порушена ділянка негативно впливає на територію в 10 раз більшу. В Донецькій обл. терикони пустої породи займають с.- г. угіддя.

Відкритим способом в Україні добувають вугілля, залізну та марганцеву руди, в степовій зоні – черепашник, глину і вапняк (нерудні копалини). Площі порушених земель під цими розробками 15000 га.

2.

Рекультивація – це ...

Напрям рекультивації залежить від ...

Основні напрями рекультивації:

Об’єкти рекультивації:

Підготовчі роботи при рекультивації:

Етапи рекультивації:

відновлення продуктивності і господарської цінності техногенно зруйнованих грунтів.

- характеру порушення;

- природних умов;

- розміщення порушених земель відносно населених пунктів

1) сільськогосподарський (включення земель до с.- г. угідь);

2) лісогосподарський (створення лісокультур)

3) водогосподарський (створення штучних водойм);

4) рекреаційний (організація відпочинку людей);

5) будівельний.

- кар’єри;

- відвали шлаку металургійних заводів;

- відвали пустої породи біля шахт;

- сміттєзвалища;

- траси трубопроводів і доріг.

Передують виконанню рекультивації і включають:

- обстеження території;

- вивчення властивостей верхніх порід;

- визначення способу рекультивації і майбутнього використання;

- виконання топозйомки і складання топоплану М 1:5000; 1: 2000; 1: 500;

1) гірничо – технічна;

2) біологічна.

3.

Гірничо-технічна (технічна) рекультивація – це ...

Заходи технічної рекультивації:

підготовка земель, конструювання їх поверхні для наступного цільового використання.

- знімання та складання родючого шару грунту;

- вирівнювання поверхні, виположування або терасування укосів відвалів або бортів кар’єрів, засипання ям кар’єрів.

- покриття вирівняної поверхні шаром родючого грунту;

- інженерне впорядкування території (дороги, виїзди тощо);

4.

Біологічний етап рекультивації

Призначення с.- г. рекультивації

Послідовність сільськогосподарської рекультивації

- комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів для підвищення родючості порушених земель.

Буває сільськогосподарською або лісовою.

підготовка землі під ріллю, багаторічні насадження та природні кормові угіддя.

1) при наявності родючого грунту:

- покриття спланованих поверхонь шаром 0,3 ... 0,5 м родючого грунту;

- після укладки грунту (через 1 ... 2 роки) родючим грунтом засипають западини.

2) при відсутності родючого грунту (старі відвали):

- роблять планування;

- насипають шар суглинку (потенційно родючий грунт);

- висівають бобові багаторічні трави.

Вирощування трав – перший етап освоєння земель. Вони виконують меліоративну функцію: нагромаджують органічну речовину, поліпшують структуру, розсолюють грунт.

3) включення земель у сівозміни.

№ пит.

Відповідь.

1.

Ерозія грунту – це ...

Види ерозії

- залежно від причин виникнення:

- за інтенсивністю:

процес руйнування грунту і перенесення продуктів руйнування потоками води і вітру.

- водна;

- вітрова;

- механічна.

- нормальна (природна – протікає повільно під впливом природних чинників);

- прискорена (пов’язана з господарським використанням земель);

- з антропогенними факторами: розорювання схилів, вирубка лісів, надмірне випасання худоби та ін.

2.

Поширення ерозії на території України.

- 32% ріллі в тій чи іншій мірі еродована. Особливо розповсюджена ерозія на півдні і сході країни.

Щорічні витрати рослинництва від ерозії 9 .. 12 млн.т. зерна. Під час водної ерозії змивається родючий шар грунту, продукти змиву потрапляють у водойми.

Для утворення 1 см родючого шару потрібно в природних умовах до 500 років. При ерозії змінюється механічний склад грунту, погіршується структура, знижується урожайність.- г. культур.

Яри – зменшують площу с.- г. угідь, загрожують дорогам і будівлям, продукти змиву замулюють ставки, річки. При вітровій ерозії засікаються і засипаються рослини, виносяться поживні речовини з дрібноземом.

3.

Типи водної ерозії грунтів:

1) площинна – рівномірний змив грунту з поверхні схилу, виникає при стіканні талих та зливових вод зі схилів крутизною більше 1 – 20
;

2) лінійна (яружна) – при концентрації стоку у звуженому руслі грунт розмивається на вузькій ділянці у вертикальному напрямі. Виникають промивини потім яри.

В розвитку яру виділяють 4 стадії, які треба знати аби правильно запроектувати протиерозійні заходи: промивина, врізання висячого яру вершиною, виработка профілю рівноваги, затухання.

3) іригаційна – руйнування грунту при поливі. Виникає при неправильній організації поливу коли швидкість надходження води більше швидкості вбирання її грунтом.

4.

Форми прояву вітрової ерозії

1) повсякденна (місцева) – при швидкості вітру до 12 ... 15 м/сек. У вигляді пилових стовпів. Великої шкоди не завдає.

2) Пилові бурі – найбільш активний і шкідливий вид ерозії. При швидкості вітру > 15 м/сек. В посушливих регіонах.

3) Зимове видування – в регіонах з нестійким сніговим покривом, з м’якою зимою, коли чергуються морози і відлиги.

5.

Природні фактори ерозії

Антропогенні фактори ерозії:

1) клімат:

- зливовий характер випадання опадів;

- наявність або відсутність снігового покриву;

- швидкість наростання температури весною;

- швидкість вітру.

2) рельєф:

- виникнення вітрової ерозії не пов’язане з рельєфом;

- водна ерозія залежить від крутизни, форми і довжини схилів.

3) грунт:

- механічний склад;

- структура.

4) Рослинність.

1) вирубка лісів;

2) розорювання схилів;

3) надмірне випасання худоби.

№ пит.

1.

Завдання комплексу протиерозійних заходів:

Комплекс протиерозійних заходів включає:

Сутність організаційно-господарських заходів;

- зарегулювання поверхневого стоку;

- зменшення ерозії до допустимої величини;

- на не еродованих землях попередити її виникнення.

1) організаційно-господарські;

2) агротехнічні;

3) лісомеліоративні;

4) гідротехнічні заходи.

Протиерозійні заходи повинні використовуватись взаємоузгодженно.

- заборона розорювання крутих схилів, вирубування дерев і чагарників;

- нормування випасу худоби на природних кормових угіддях;

- залуження сильно еродованих земель;

- нарізання полів довгою стороною впоперек схилу на схилі однієї експозиції;

- впровадження смугового землеробства і ґрунтозахисних сівозмін.

2.

Переваги (+) і недоліки (-) агротехнічних протиерозійних заходів:

Агротехнічні заходи проти одної ерозії:

Завдання агротехнічних заходів по боротьбі з вітровою ерозією;

Агротехнічні заходи проти вітрової ерозії:

+ прості

+доступні;

+ дешеві;

+ дають ефект в рік застосування;

- неефективні при крутості схилу > 40
.

- обробіток впоперек схилу;

- без відвальний обробіток з максимальним збереженням стерні;

- глибока зяблева оранка (восени)

- снігозатримання;

- регулювання танення снігу;

- мульчування грунту;

- щілювання і кротування;

- внесення органічних добрив та ін.

- зменшення швидкості вітру в приземному шарі повітря;

- покращення протиерозійних властивостей грунту.

- без відвальний обробіток грунту з максимальним збереженням стерні

- органічні добрива;

- снігозатримання;

- багаторічні трави;

- куліси з високостеблових культур.

3.

Переваги (+) і недоліки (-) ПГТС

Види ПГТС залежно від їх розміщення, призначення ПГТС

+ ефективні при будь-яких уклонах;

+ зупиняють ерозію відразу після будівництва;

- дорогі.

1) споруди на водозбірній площі (для припинення площинної ерозії).

2) головні яружні (для припинення росту ярів у довжину)

3) донні (руслові) для припинення заглиблення ярів.

4.

Споруди на водозбірній площі:

- які повністю затримують поверхневий стік:

- які гарантують безпечне скидання поверхневого стоку:

Види валів-терас, їх характеристика

і використання:

Розпилювачі стоку

Конструкція розпилювача стоку

Водозатримуючі вали:

- призначення і умови застосування

- конструкція

Водовідвідні вали-канави:

призначення і умови використання

- вали-тераси (гребневі, ступінчасті тераси, траншейні тераси)

- водозатримуючі вали;

- розпилювачі стоку;

- водовідвідні вали

1) оброблюванні гребневі вали;

- горизонтальні на легких грунтах;

- похилі на важких грунтах.

На схилах до 50
(і = 0,02 ... 0,12)

Висота валів 0,4 ... 0,6 м

Ширина основи 10 – 12 м

Прохідні для с.- г. машин. Засіваються

Нарізуються по горизонталях або паралельно один одному.

На ріллі, в садах, на залужених землях

2) ступінчасті тераси

- на схилах 6 ... 140
(і = 0,12 ... 0,25)

висота валів – 0,9 ... 1,5 м;

уклін дна тераси – 0 ... 0,12.

тераси вузькі, вали непрохідні.

Вирощують овочі, плодові та ягідні культури.

3) траншейні тераси

– на схилах більше 140
(і > 0,25)

Траншеї риють по горизонталях, відстань між траншеями – ширина міжрядь.

В траншеї –садженці, міжряддя засівають травами, нижче траншеї - вал

Для розпилювання зосередженого стоку у природних улоговинах на ріллі,

біля лісосмуг і доріг.

Вал пуд кутом 450
до осі улоговини, вище вала виямка.

Висота вала 0,3 ... 0,5 м

Вал направляє воду на схил.між розпилювачами 75 ... 100 м.

- будують вище ярів для безпечного відведення поверхневого стоку і припинення росту розгалужених ярів на важких грунтах з малим коефіцієнтом фільтрації. Дно канав має уклон в сторону задернованої улоговини або водоскидної споруди.

5.

Гловні яружні споруди

- призначення:

Конструкція:

для безпечного скидання поверхневого стоку на дно яру, щоб припинити ріст яру в довжину.

1) швидкотоки – лотки у вершинах ярів, матеріал: бетон, каміння.

2) перепади одноступінчасті,

багатоступінчасті з бетону або каменю

3) консольні скиди на глибоких крутих ярах, коли будівництво швидкотоку або перепаду, пов’язане з великим об’ємом земляних робіт. Це горизонтальний або похилий лоток на палях. На дні яру, там де вода розмиває грунт, влаштовують водобійний колодязь.

6.

Донні гідротехнічні споруди:

- призначення

- споруди:

- матеріали:

- проектування і робота донних гідротехнічних споруд:

припинення заглиблення яру.

донні загати.

бетон, каміння, плот (тинові загати)

Проектують від верхньої частини яру, де іде інтенсивний розмив; розміщують по всій довжині яру.

Висота загат 0,5 (тинові загати) до 1,5 м (бетонні загати)

Загати зменшують швидкість току води наноси відкладаються! Уклон дна і глибина зменшуються. Береги яру менше обвалюються, поступово заростають.

1.

Господарське значення лісу.

Значення лісу в навколишньому середовищі:

- будівельні матеріали;

- паливо;

- сировина для хімічної та целюлозно-паперової промисловості;

- заготівля хвої, ягід, лікарських рослин.

- меліоративне значення – попередження змиву грунту і замулення водойм, закріплення рухомих пісків;

- водорегулююча та гідрологічна роль: сприяє випаданню опадів, затримує поверхневий стік і переводять поверхневі води у підгрунтові;

- кліматорегулююче значення: пом’якшення клімату, підвищення вологості повітря, зменшення дії суховіїв;

- вплив на склад атмосферного повітря: виділення кисню, поглинання вуглекислого газу.

2.

Лісові ресурси України:

Групи лісів залежно від народно-господарського значення:

- площа лісів 9,97 млн.га;

- лісистість – 14%

- І група – ліси особого призначення: водоохоронні ліси по берегах річок, озер, водосховищ, захисні насадження на ріллі, по ярах і балках.

- оздоровчі – насадження в курортній зоні, біля населених пунктів;

2) ліси з недостатніми сировинними ресурсами

- в зоні з високою густотою населення, що мають захисне і обмежене експлуатаційне значення;

3. Промислові ліси – розташовані в лісонадлишкових районах.

Промислова заготівля деревини ведеться в лісах третьої групи і обмежене – в лісах 2-ої групи

Лісів 3-ї групи в Україні немає.

3.

Характеристика лісонасаджень:

- за походженням:

- за формою:

- за складом:

за густотою – це

- за повнотою насаджень –

природні і

штучні;

- прості (одноярусні)

- складні (дво- та триярусні)

- чисті (з однієї породи з домішками інших порід до 5%)

- мішані (з різних деревинних порід)

Склад позначається так:

6С 3Я 1Б

10% береза

30 % ясен

60% сосна

кількість дерев на 1 га лісу (це тисячі штук для молодого деревостою, сотні штук – для зрілого лісу)

це ступінь замкнутості крон.

Повнота позначається літерою Р
і виражається десятковим дробом 0,1... 1

4.

Будова лісу:

1) головний (перший) ярус – формується основною деревинною породою, яка є високорослою;

2) другий ярус – під пологом першого ярусу створюють тіневиносливі породи дерев;

3) підгон – дерева і чагарники, які підганяють в рості головну породу і формують форму стовбурів;

4) підлісок – дерева і чагарники, які не досягли висоти деревного ярусу;

5) сходи – молоді рослини віком 1 – 2 роки;

6) живий надґрунтовий покрив (мох, трава);

7) підстилка (мертвий покрив): суха трава, хвоя, листя, гілки.

5.

Відновлення лісу – це

Заліснення – це

Види відновлення лісу:

Способи відновлення:

Характеристика древостою насіннєвого походження:

Характеристика вегетативного відновлення:

Штучне відновлення лісу:

процес утворення нового лісу під покривом дорослого насадження або на вирубках і згарищах

розведення лісу на відкритих площах, які раніше не були під лісом.

- природне;

- штучне.

- насіннєве;

- вегетативне

- відновлення з допомогою насіння успішно відбувається в зоні достатнього зволоження (Полісся).

Древостій високостовбурний, стійкий до хвороб, довговічний.

Відбувається на пнях і відкореневих паростків.

Поросль на пнях з’являється від сплячих бруньок, які після зрубування дерева, потрапляють у сприятливі умови (світло, поживні речовини від коренів)

Деякі породи дають поросль з придаткових бруньок з площини зрізу.

Вовчки (водяні) пагони з’являються на пошкодженнях деревах.

Деякі дерева (вишня, акація, тополя, осика) дають паростки від кореня.

Вегетативна поросль низькостовбурна, менш довговічна, стовбури збіжисті, викривлені.

В зоні мішаних лісів і в лісостеповій зоні природне відновлення лісу цінними породами відбувається погано, отже в цих зонах переходять на штучне відновлення.

- насінневе;

- вегетативне (живцями), відводками, кілками.

Насадження довговічні, стійкі.

Створюються на вирубках під покровом дорослого лісу, на нових землях непридатних для с.- г. угідь. Склад насаджень визначається проектом (цінні породи, швидкорослі)

№ пи-тання

Питання

Відповіді

1

2

3

1.

2.

Лісівництво –

Лісове господарство –

Задачі лісового господарства:

Таксація лісу –

Практичне значення таксації лісових насаджень:

Об’єкти таксації:

Основні лісоводно-таксаційні ознаки:

За складом насадження поділяються на:

Позначення складу насаджень

За формою насадження бувають:

Повнота –

Густота –

За походження насадження бувають:

Природні ліси за походженням поділяються на:

Вік насадження –

Класифікація насаджень за віком

це агровиробнича наука про вирощування і догляд за лісом.

Лісівництво є основою лісового господарства.

це галузь виробництва, яка займається збереженням, використанням і відновленням лісів.

- захист лісів від пожеж, хвороб, шкідників і незаконних рубок;

- раціональне використання лісових ресурсів;

- забезпечення природного і штучного відновлення лісів;

- вирощування і догляд за лісом.

визначення кількості і якості деревних насаджень, запасу деревини і приросту.

- таксація проводиться при обліку лісового фонду;

- таксація лісового масиву є основою для складання плану організації і ведення лісового господарства в лісництві.

- суцільні лісові насадження;

- насадження лісових послуг.

- склад;

- форма;

- повнота;

- густота;

- походження;

- вік;

- бонітет;

- середній діаметр;

- середня висота;

- запас деревини;

- приріст.

- чисті (дерева однієї породи, домішок інших порід не більше 5%);

- мішані (з рідин порід).

Чисті насадження позначаються числом 10.

Склад мішаного насадження записується у вигляді формули з указанням долі участі окремих порід.

Наприклад:

6С
3Я
1Б

10% береза

30% ялина

60% сосна

- прості (одноярусні)

- складні (двоярусні і

більше).

ступінь зімкнутості кран дерев. Зімкненість виражається дробом від 0,1 до 1.

Повна зімкненість шатра 1,0.

це кількість дерев на 1 га насадження.

- природними

- штучними

- корінні

- виробничі (утворюються на вирубках, порода дерев змінюється)

це середній вік дерев цього насадження.

Назва насадження

Клас

Породи дерев

Молодняк

І

до 10 років

до 20 років

ІІ

10...20р.

20...40р.

Середньовікові

ІІІ

20...30р.

40...60р.

дозріваючі

ІV

30...40

60...80р.

стиглі

V

80...100

перестиглі

VI

100...120

3.

4.

5.

Бонітет –

Запас деревини (насадження) –

Поточний приріст –

Види користувань лісом:

Головне користування –

Проміжне користування –

Рекреаційне користування –

Побічне користування –

Вимоги до побічного користування лісом:

Організація побічного користування лісом:

Види рубок:

Рубки головного користування

- мета:

- об’єкти головних рубок:

вирубки догляду за лісом

- мета:

Класифікація дерев при рубках догляду:

В залежності від віку насаджень рубки догляду мають таке призначення:

показник продуктивності лісу, який залежить від умов місцезростання (клімат, грунт).

Бонітет визначають за віком і середньою висотою насаджень.

В залежності від цих показників насадження згідно із шкалою відно-сять до відповідного класу бонітету.

сума об’ємів стовбурів дерев (м3
/га).

збільшення величини таксаційного показника (висота, діаметр, об’єм) за визначений період (наприклад 5 років).

- головне

- проміжне

- побічне

- рекреаційне

вирубка стиглих дерев для одержання деревини.

використання деревини, яку одержують під час рубок догляду за лісом і санітарних рубок.

використання лісу для відпочинку, лікування людей.

використання недеревинних продуктів лісу

- випас худоби

- заготівля сіна

- збирання плодів, грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сировини.

- влаштування пасік

- організація звіровод-них господарств.

- не повинні порушуватись інтереси лісового господарства, і в першу чергу відновлення лісу.

- випас тварин не дозволяється в молодняках, на вирубках, що відновлюються;

- під випас відводять ділянки середньовікового і пристигаю чого лісу;

- орієнтовні норми випасу на одну голову великої рогатої худоби 1...1,5 га.

- тимчасове сінокосіння дозволяється на галявинах, полянах, в рідколіссі.

- головне і проміжне користування лісом пов’язане з рубкою дерев.

- головні рубки – це рубки головного користування для отримання ділової деревини;

- рубки догляду (направлені на забезпечення кращих умов зростання головної породи);

- санітарні рубки (видалення усохлих дерев, уражених хворобами і пошкоджених шкідника-ми);

- реконструктивні рубки (застосовують частіше в молодих насадженнях, де головна порода у складі древо стану недостатня. Для підвищення питомої ваги цінних порід їх вводять лісокультур ним методом);

- ландшафтні рубки (практикують у лісопарках з метою покращення краєвиду);

В лісах І групи проводять рубки догляду і санітари.

В лісах ІІ групи проводять рубки головні, рубки догляду і санітарні рубки.

- одержання деревини для задоволення потреб народного господарства.

- або заміни старих насаджень;

- а також малоцінних деревинних породи на породи господарсько цінні.

- суцільні (всі дерева на лісосіках окрім підросту і сім’янників вирубають одночасно);

- поступові (ліс вирубають у 2...4 прийоми на протязі 10...20 років);

- вибіркові (вирубають стиглі дерева і пошкоджені).

Головні рубки проводять в осінньо-зимовий період.

вирощування насадження бажаного складу за короткий період.

1. кращі дерева головної породи;

2. службові дерева, які підганяють в рості дерева головної породи;

3. хворі, пошкодженні дерева і дерева, що заважають росту кращих дерев.

Дерева третьої групи вирубають.

В першу чергу рубки догляду проводять в густих насадженнях і в тих де головна порода заглушається другорядними деревами і чагарниками.

- освітлення;

- прочистка;

- проріджування;

- прохідна рубка.

(таблиця 6.1)

Призначення рубок

Місце рубок

Мета рубок

Повторюваність

Освітлення

Прочистка

Проріджування

Прохідна рубка

В молодняках віком до 10 років.

В молодняках віком 11...20р.

В лісах віком більше 20 років.

У середньовіко-вих і пристигаючих насадженнях (41р. і більше).

Позбавити від заглушення дерева головної породи.

Створити насадження певного складу (догляд за складом).

Забезпечити формування стовбу- рів кращих дерев (догляд за формою стовбура).

Отримати хороший приріст залишених дерев (догляд за приростом).

Через 2...3р.

Через 3...5р.

Через 5...10р.

Через 10...15р.

1

2

3

6.

Рубки догляду в лісосмугах

- призначення:

Режим догляду за водорегулюючим і полезахисними лісосмугами:

Режим догляду за прияружними лісосмуг-гами:

Санітарні рубки –

- мета

Дерева, які видаляють при санітарних рубках:

Способи санітарної рубки:

- підвищення біологічної стійкості насаджень;

- підвищення захисних їх функцій.

- освітлення головних порід і прискорення їх росту;

формування і підтримка продувної (або ажурної) конструкції.

- забезпечення густого стояння дерев (щільна конструкція);

- наявності підліску.

один з важливих оздоровчих заходів, які застосовуються при веденні лісового господарства;

попередження появи і розповсюдження шкідників лісу і хвороб.

- сухостійні;

- вітровальні;

- мають нахил понад 450
;

- заселені стовбурними шкідниками;

- пошкодження грибковими хворобами.

- вибірково в один прийом (якщо зімкнутість залишеного древо-стою буде не менше 0,5).

- суцільна рубка (якщо вимога до мінімальної зімкнутості не може бути забезпечена).

Рубки виконують влітку або восени.

№ пит.

1.

Агро

Агролісомеліорація – це

Агролісомеліорація як наука вивчає:

Види захисних лісових насаджень залежно від їх меліоративної ролі і господарського призначення:

Система захисних лісових насаджень – це

Завдання системи захисних лісових насаджень:

Агролісомеліоративне значення системи захисних насаджень

- ( грецьке) поле.

система лісівницьких заходів, спрямованих на покращення кліматичних і ґрунтових умов.

полезахисне лісорозведення;

протиерозійне лісорозведення;

закріплення пісків.

- полезахисні;

- водорегулюючі;

- прибалкові і прияружні;

- насадження біля ставків і зрошуваних каналів;

- придорожні;

- зоолісонасадження;

- насадження на пісках.

Захисні насадження на місцевості слід розміщувати у вигляді певної системи.

комплекс лісових насаджень, які взаємодіють між собою, створюючи меліоративний ефект на території.

захист ріллі від посух, суховіїв, водної і вітрової ерозії.

- ефективність лісосмуг відчутна при оптимальному розміщенні, достатній висоті і конструкції;

- зменшується швидкість вітру;

- рівномірно розподіляється сніг на полях;

- зменшується глибина промерзання грунту;

- зменшується поверхневий стік і змив грунту;

- підвищується вологість повітря;

- підвищується урожайність с- г. культур.

Залісненність ріллі повинна бути не менше 4%.

2.

Полезахисні лісові смуги та їх

- призначення:

Конструкції лісосмуг:

Система полезахисних л/смуг включає:

Висота лісосмуг у 25-ти річному віці...

Найбільш поширені деревно-чагарникові породи в полезахисних лісонасадженнях степової зони України:

захист с.- г. культур від посушливих вітрів, пилових бур.

Зменшують швидкість вітру з навітряної сторони на відстані п’ять висот, з підвітряної сторони – 20 ... 25 висот лісосмуги.

Ефективність залежить від конструкції та висоти лісосмуги

1) продувна.

Великі скрізні просвіти

внизу, немає низьких чагарників.

Добре розподіляють сніг. Продувна конструкція рекомендована для полезахисних смуг в лісостеповій зоні.

2) ажурна.

По всій висоті просвіти до 30%. Найкраще зменшує швидкість вітру. Рекомендовані для полезахисних смуг в степовій зоні.

3) щільна (не продувна)

Суцільна зелена стіна з 3-х ярусів дерев і чагарників.

Перед лісосмугою зимою утворюються снігові замети. Рекомендована для прияружних і прибалкових насаджень.

- основні лісосмуги через 400 – 600 м перпендикулярно до пануючих літніх вітрів;

- поперечні через 1000 м,

- ширина 10 – 15 м з 3 – 5 рядів.

на звичайних чорноземах – 16 м:

на південних чорноземах – 12 м;

на каштанових грунтах – 8 м.

- головні деревні породи: акація біла, дуб черешчатий, ялина звичайна, горіх грецький, сосна звичайна, ясен звичайний, тополя біла;

- супутні деревні породи: абрикос, в’яз звичайний, шовковиця біла, груша звичайна;

- чагарники:бузина червона акація жовта; верба; смородина золотиста;

шипшина звичайна; терен, скумпія;

бересклет

3.

Водорегулюючі лісосмуги та їх

- призначення

умови застосування;

Особливість конструкції:

Прияружні і прибалкові лісосмуги та їх

- характеристика

- умови застосування:

- призначення:

Лісові насадження по укосах і дну ярів і балок

- їх призначення

Послідовність залісненні берегів ярів:

Насадження по дну яру:

- поглинання поверхневого стоку;

- попередження змиву грунту;

- рілля на схилах крутістю > 20
;

- незалежно від напряму шкідливих вітрів основні лісосмуги проектують по горизонталях або впоперек схилу;

- поперечні лісосмуги перпендикулярні до основних тобто по схилу, для попередження концентрації поверхневого стоку в них роблять розпилювачі стоку.

- відстань між основними лісосмугами 400–200 м. залежно від крутості схилу.

Ширина 15 м. 3 – 5 рядів.

нижче лісосмуги наорюється вал висотою 0,5 – 1 м для підвищення протиерозійної дії. В міжряддях виконують щілювання.

- не продувної конструкції;

- ширина 21 м;

- на віддалі ≥ 5 м від брівки яру;

- в нижньому ряду акація, вишня

- у верхнім ряду – колючі чагарники

кормові угіддя на силових землях з розвинутою яружно-балковою мережею.

Припинення росту розгалуження ярів шляхом затримання поверхневого стоку, закріплення берегів ярів.

Яри, захищені лісосмугами ростуть в ширину і довжину в 10 раз повільніше.

- зупинити розмивання укосів та розмив дна;

- затримати тверді наноси;

- використати ці землі в господарстві.

- На стадії затухання з нижньої частини яру і берегів (найменший уклон)та в мікро пониженнях берегів садять дерева куртинами;

- На великих ярах береги виположують або роблять терасування, потім засаджують.

Застосовують, коли зарегульований поверхневий стік на водозборі і стік по дну яру невеликий;

Висаджують по дну окремі палісади шириною 10 – 20 м через 10 – 20 м.

4.

Заліснення берегів і схилів ставків і водосховищ

- призначення

В залежності від характеру захисної ролі насадження по берегах водосховищ та ставків поділяються на групи:

- захист берегів від руйнування хвилями;

- попередження ерозії на схилах;

- захист водойм від замулення;

- зменшення випаровування води;

- покращення санітарного стану водойм.

Схема захисних лісових насаджень навколо водойм.

- берегозакріплюючі (від рівня води в меженний період до рівня самих високих вод, верба каспійська, кошикова, верба ламка, тополя)

- вітроломні (для зменшення сили вітру, випаровування води, гасіння хвильобою, затримання твердого стоку; конструкція щільна шириною 10 – 20 м)

- мулофільтри (для захисту водойми від замулення в хвостовій частині водосховища по водопідвідній улоговині на відрізку 100 – 150 м, посадки чагарників шириною до 50 м перпендикулярно до осі улоговини.)

- посадки по мокрому укосу греблі для попередження розмиву греблі.

5.

Способи закріплення рухомих пісків:

Механічний захист:

- застосування

- матеріали для механічного захисту:

- види захисту:

- переваги (+) і недоліки (-) механічного захисту:

Хімічний спосіб закріплення пісків:

- застосування

- зв’язуючі матеріали:

Закріплення пісків травами:

- мета

- прийоми закріплення пісків травами:

Заліснення пісків в залежності від кліматичних умов виконується шляхом створення:

Асортимент дерев і чагарникових порід для закріплення пісків:

1) механічний захист;

2) хімічні засоби;

3) закріплення травами;

4) заліснення.

для негайного зупинення пісків, що наступають на посіви, населені пункти, споруди.

з наступним залісненням або сівбою трав для остаточного закріплення.

солома, лоза, стебла різних трав

- стоячі рядкові (стебла ставлять у борозни.)

- лежачі (устиляють смугами шириною 1 – 1,5 м.)

+ забезпечує швидке зупинення пісків;

- дорогий;

- трудомісткий;

- не дуже довговічний захід.

- на період проростання і укорінення висіяних трав.

- латекси,

- бітумна емульсія,

- рідке скло

наступне перетворення у пасовища і сіножаті.

- сівба восени піщаного вівса у між барханні зниження;

- садіння піщаного полину з підсівом трав.

- полезахисних лісосмуг (в степу)

- суцільного заліснення (в лісостепу)

- куліс ( в напівпустелях)

сосна звичайна, акація біла, тополя чорна, дуб літній, в’яз звичайний, лох вузьколистий, шовковиця, бересклет бородавчатий.

№ пит.

1.

Географічна оболонка Землі – це ...

Ландшафтна сфера – це ...

Межі географічної оболонки

Склад ландшафтної сфери:

Ландшафтознавство – це ...

Завдання ландшафтознавства:

Комплексне природне утворення, що складається з літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери, які взаємодіють між собою і створюють зовнішній вигляд планети.

Шар безпосереднього дотику між частинами географічної оболонки, де відбувається перетворення сонячної енергії і де зосереджене життя.

~ верхня 25 – 30 км (відчутний тепловий вплив Землі)

~ нижня – по нижній границі земної кори.

- сучасна кора вивітрювання;

- грунт;

- приземний шар повітря;

- живі організми;

- водойми.

Ландшафтна сфера має глобальний характер, складається з окремих ландшафтів (як мозаїка).

Успіх економічного розвитку суспільства залежить від знання людьми закономірностей природних процесів у ландшафтах.

галузь фізичної географії, що вивчає природні територіальні комплекси, в межах яких поєднуються клімат, води, грунти, рослинний і тваринний світ.

класифікація ландшафтів, їх картографування, вивчення їх динаміки, виявлення їх ресурсів з метою раціонального використання.

2.

Ландшафт – це ...

В розвитку ландшафтної сфери виділяють 3 періоди:

Ландшафтна сфера розвивається під впливом процесів, які відбуваються:

До ландшафтоутворюючих чинників відносяться:

Рельєф формується під впливом процесів:

однорідна ділянка території за рельєфом, ґрунтовими і кліматичними умовами, яка складається з взаємодіючих природних компонентів.

1) стародавній (до появи життя)

2) середній (до появи людини)

3) сучасний або антропогенний (після появи людини)

1) безпосередньо в ландшафтах (кругообіги води, речовин, енергії, обмін теплом);

2) в середині Землі (радіоактивний розпад);

3) у світовому просторі (сонячна енергія)

- геологічна будова;

- рельєф;

- клімат;

- вода;

- грунт;

- живі організми.

1) ендогенних (створюючих). Відбуваються в Землі: розпад радіоактивних речовин, землетруси, тектонічні процеси. Створюються крупні форми рельєфу материків і дна океану.

2) екзогенних (руйнуючі, згладжуючи). Відбуваються на поверхні Землі або на невеликій глибині під впливом сил тяжіння, сонячної енергії, живих організмів. Це вивітрювання гірських порід, ерозія грунтів, діяльність підземних вод. Ці процеси утворюють невеликі форми рельєфу.

До ландшафтоутворюючих чинників відносять господарську діяльність людини – антропогенний чинник.

3.

Фізико – географічне районування – це

Таксономічні (класифікаційні) одиниці фізико – географічного районування:

поділ земної поверхні на фізико – географічні системи різного таксономічного (класифікаційного) рангу.

- Фізико-географічна країна – велика частина суходолу, утворення якої пов’язане з великими тектонічними структурами.

Рівнинна частина України розміщена в Східно – Європейській рівнинній країні.

Українські Карпати і Кримські гори – це гірські фізико – географічні країни.

· фізико-географічна зона – частина природної країни, яка характеризується певним грунтово-рослинним покривом, що сформувався під впливом теплового і водного режимів.

В межах рівнинної частини України виділяють зони.

- мішаних лісів;

- лісостепова;

- степова.

· Фізико-географічна провінція – частина зони, яка характеризується ступенем континентальності клімату, що впливає на геохімічні і біологічні процеси.

Наприклад, в зоні мішаних лісів на території України виділена одна провінція – Полісся.

- Фізико-географічна область – частина провінції, яка характеризується положенням над рівнем моря, складом гірських порід, розчленуванням поверхні.

Так в провінції Українського Полісся виділено шість фізико-географічних областей.

4.

Структура ландшафтів

по вертикалі:

Горизонтальна структура

Основні морфологічні частини ландшафту (геосистеми)

фація – це ...

урочище – це ...

місцевість – це ...

1) літосфера ;

2) гідросфера;

3) атмосфера.

виражається у взаєморозміщенні і поєднанні локальних геосистем.

1) місцевість;

2) урочища;

3) фації.

елементарна геосистема в межах одного елемента рельєфу з однаковими грунтами, мікрокліматом і живими організмами (схил, ставок)

окрема мезоформа рельєфу з однорідною будовою та направленістю фізико-географічних процесів(балка, ліс).

геосистема, яка складається з урочищ (місцевість широкої річкової заплави; вододільні плато, зайняті с.- г. угіддями).

5.

Класифікаційні ознаки ландшафтів:

Класифікаційні одиниці ландшафтів:

Класи ландшафтів України за висотним положенням:

Типи рівнинних ландшафтів України за широтою зональності:

Підтипи степових ландшафтів:

- походження;

- історія розвитку;

- просторове розміщення (на рівнинах чи в горах).

1) класи – об’єднуються ландшафти з однаковими географічними ознаками;

2) типи – формуються за зональними ознаками;

3) види – самий низький ступінь класифікації – це природно-територіальні комплекси близькі за будовою і рельєфом.

В Україні 132 вида ландшафтів.

1) рівнинні (94% території)

2) перед гірські;

3) гірські

1) мішано-лісові;

2) широколисто-лісові;

3) лісостепові;

4) степові.

Північно-степові

Середньо-степові

Південно-степові

Сухостепові.

№ з/п

1.

Ландшафтоутворюю-чі фактори

Види антропогенного впливу на ландшафти:

1) природні;

2) антропогенні – пов’язані з господарською

діяльністю людини.

1) вплив на рельєф (спостерігається на 70%

території суші): це створення техногенних

форм рельєфу: розробка корисних копалин,

звалища промислових відходів, будівництво

великих меліоративних систем;

2) зміна інтенсивності природних процесів:

прискорена ерозія;

вторинне засолення грунтів.

3) вплив на мікро – мезо- та макроклімат та

кругообіг води:

- внаслідок вирубування лісів;

- забруднення атмосфери;

- руйнування озонового шару;

- будівництво водосховищ, великих зрошу-вальних та осушувальних систем;

- спалювання палива (парниковий ефект).

2.

Антропогенні ландшафти –

Антропогенні

ландшафти поділяються на:

доцільні:

недоцільні:

За ступенем змін ландшафти поділяться на:

За родом діяльності людини ландшафти поділяються на:

За довгорічністю існування:

Класи сільськогоспо-дарських ландшафтів по висотному положенню:

Класи с.-г. ландшаф-тів поділяються на підкласи за структурою:

Зміни в природних ландшафтах в процесі с.- г. виробництва

Зміна складу тваринного і рослинного світу

Саморегуляція агроландшафтів

це природно-антропогенні комплекси, які сформулювалися під впливом господарської діяльності людини.

- заплановані; (доцільні);

- супутні (недоцільні).

поля, водосховища і т.д. постійно підтримуються людиною, щоб могли виконувати певні функції. Їх називають ще культурними.

яри, солончаки на зрошуваних землях - це результат нераціонального використання земель.

- умовно незмінені;

- слабо змінені;

- сильно змінені або порушені;

- доцільно перетворені

- промислові;

- сільськогосподарські;

- лісові;

- водні;

- рекреаційні (призначені для організації і проведення відпочинку людей, туризму, лікування);

- селітебні (населені пункти, території з великою густотою населення);

- белігеративні (воєнні).

- довговічні саморегульовані (водосховища);

- багаторічні;

- частково регульовані (л/смуги, ставки);

- короткочасно регульовані (поля, сади).

- рівнинні;

- гірські.

1) польовий;

2) садовий;

3) мішаний садово-польовий;

4) лугово-пасовищний.

- вирубка лісів;

- розорювання цілини;

- будівництво меліоративних систем;

- застосування хімічних речовин для захисту

культурних рослин

і, як наслідок,

- порушення співвідношення між окремими

елементами ландшафтів

- порушення кругообігу речовин (на полях

вирощують урожай і вивозять біомасу за межі ріллі) і кругообігу води.

Лугово-пасовищний підклас агроландшафтів близький до природних. Ступінь саморегуляції близька до природних ландшафтів, але тільки при нормованому випасанні худоби.

Садовий підклас і садово-польовий близькі до лісокультури, але мають низьку саморегуляцію і потребують високої агротехніки.

Польовий підклас найбільш змінений (оранка, добрива, пестициди, вивезення біомаси), нездатний до саморегуляції.

Покинуті польові ландшафти поступово повертаються до свого попереднього стану: перелоги і вторинний степ.

3.

Мета аналізу природних умов ландшафтів:

Практичне застосу-вання аналізу природних умов земель сільського-сподарського призна-чення:

Перед розробкою проектів землевпо-рядкування вивчають і аналізують такі природні умови конкретного регіону:

В період передпроектного обстеження земельних ресурсів вивчаються базові тематичні природні карти:

- організація раціонального використання земельних ресурсів;

- створення стійких агроландшафтів;

- збереження природної рівноваги ландшафтів.

- організація раціонального використання земель;

- вибір спеціалізації сільського господарства;

- вибір видів меліорації.

- дані кількісного і якісного обліку земель;

- геоморфологічні умови (особливості рельєфу, уклони поверхні, глибина і густота розчленування рельєфу, зсуви);

- гідрогеологічні умови (глибина залягання підгрунтових вод, їх запаси, хімічний склад;

- водний режим грунтів (запаси грунтової вологи та їх сезонна динаміка);

- водний баланс по основних басейнах річок;

- кліматичні дані (тривалість безморозного періоду, кількість опадів, посухи і суховії, швидкість вітру);

- грунтово-меліоративні умови (види грунтів , їх еродованість;

- геоботанічні умови (характеристика кормових угідь , лісистість території).

- грунтові;

- гіпсометричні:

- геоморфологічні;

- ландшафтні;

- агроклітатичний атлас

4.

Обгрунтування необхідності переходу до ландшафтної організації території

Положення ландшафтної організації території с.- г.підприємств:

- сучасні екологічні катаклізми та деградаційні

явища природного середовища, які є

наслідком нераціонального природоко-

ристування.

В агроландшафтах незбалансоване співвідношення природних стабілізуючих угідь: (ліса, болота, степ) і сільськогосподарських угідь (дестабілізуючих).

Наслідки цього: прискорена ерозія, деградація грунту та інші наслідки.

1) збалансоване співвідношення між природними та господарськими угіддями (30 % території повинно бути залишено в природному стані);

2) лісистість території 10…15% (в даний час в степовій зоні 2,8%).

Визначення розмірів мінімально необхідної

площі ділянок з природною рослинністю та оптимального їх розміщення (по балках, лощинах, ставки, копанки, мікрозаповідники, консервація частин ландшафту);

3) склад сівозмін та їх розміщення повинно відповідати екологічним вимогам.

Вимоги до оптимально збалансованої території

Охорона земель і ландшафтів включає:

1) стійкість ландшафта;

2) висока продуктивність;

3) безконфліктність;

4) привабливість;

5) саморегуляція ландшафту

- раціональне використання земель;

- запобігання необгрунтованому вилученню с.- г. угідь та лісових земель для інших потреб;

- захист земель від ерозії, селів, підтоплен-ня,заболочування, вторинного засолення, переосушення, забруднення відходами;

- збереження природних водно-болотних угідь;

- консервація деградованих с.- г. угідь.