Зміст
Вступ
Розділ 1.
Особливості створення дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладі
уроків української мови в початковій школі)
1.1 Особливості вивчення
правопису в початковій школі
1.2 Психолого-педагогічний аспект
використання комп’ютера при вивченні правопису
1.3 Опис прикладного програмного забезпечення
(ППЗ) для розробки дидактичних засобів
Розділ 2. Конспекти уроків розробки
комп’ютерних дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладі
української мови у початковій школі)
2.1 Конспект уроку з української
мови.
Тема: Написання не з дієсловами
2.2 Конспект уроку з української
мови. Тема: Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і
майбутнього часу
Висновки
Список використаної літератури
Додаток 1
Вступ
Пізнавальні
процеси: сприйняття, увага, уява, пам’ять, мислення, мова – виступають як
найважливіші компоненти будь-якої людської діяльності. Для того, щоб
задовольнити свої потреби, спілкуватися, грати, вчитися й працювати, людина
повинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компоненти
діяльності, розуміти те, що ій потрібно зробити, запам’ятовувати,
обмірковувати, висловлювати судження. Тому, без участі пізнавальних процесів
людська діяльність неможлива, вони виступають як її невід’ємні внутрішні
моменти. Вони розвиваються в діяльності, і самі являють собою особливі види
діяльності.
Приступаючи до
педагогічної роботи з дітьми, насамперед, потрібно розібратися в тім, що дитині
дано від природи й що здобувається під впливом середовища.
Розвиток людських
задатків, перетворення їх у здібності – одне із завдань навчання й виховання,
вирішити яке без знань і розвитку пізнавальних процесів не можливо. У міру
розвитку людини, удосконалюються й самі задатки, здобуваючи потрібні якості.
Знання психологічної структури пізнавальних процесів, законів їхнього формування
необхідне для правильного вибору методів навчання й виховання. Великий внесок у
вивчення й розвиток пізнавальних процесів внесли такі вчені, як: Л.С.
Вигодський, А.Н. Леонтьєв, А.Н. Соколов, Ж Піаже, С.Л. Рубінштейн і ін.
Психологами
були розроблені різні методики й теорії формування пізнавальних процесів. В наш
час, щоб успішно розвивати пізнавальні процеси в навчальній діяльності,
необхідно шукати більш сучасні форми й методи навчання. Використання комп’ютера
з його величезними універсальними можливостями на уроках і буде одною із таких
форм.
Виходячи
з вищесказаного, ми вважаємо, що тема нашї роботи “Розробка комп’ютерних
дидактичних засобів для вивчення правопису” є досить актуальною і потрібною.
Об’єктом курсової роботи стали дидактичні засоби на уроках української мови в
початковій школі (зокрема для навчання правопису), зроблені з допомогою
комп’ютера.
Предметом є вплив комп’ютерних педагогічних засобів на формування знань та
розвиток молодшого школяра.
Метою роботи стала розробка необхідних дидактичних засобів та приклад впровадження їх
у навчально-виховний процес.
Розділ 1. Особливості
створення дидактичних засобів для вивчення правопису (на прикладі уроків
української мови в початковій школі)
1.1 Особливості вивчення правопису в початковій школі
Щоб
правильно і успішно проводити навчання дітей правопису, вчитель повинен знати
принципи українського правопису, уміло ними керуватися.
В
основі українського правопису лежать фонетичний і морфологічний принципи та
традиційно-історичне написання.
Фонетичний
принцип вимагає написання по слуху. За цим принципом графічне зображення слова
збігається з слуховим сприйманням. Наприклад, слова мама, тато, вода,
дорога, добра; день пишуться так, як вони вимовляються.
Письмо
таких слів є найлегшим, а тому на перших кроках навчання, особливо в І класі,
коли ще учні не знають правил словозміни, словотворення, треба для письма
добирати слова, що пишуться за фонетичним принципом.
В
українській мові є багато слів, що їх вимова розходиться з написанням. Слова
пишуться на основі правил словотворення і словозміни. Письмо таких слів
спирається на морфологічний принцип.
Морфологічний
принцип вимагає однакового написання однакових коренів, префіксів, суфіксів,
закінчень.
Так,
при написанні слова ходить ми спираємось на морфологічне правило, що дієслова
II дієвідміни в 3-й особі однини мають закінчення -ять, -їть, а тому це
слово на письмі має форму ходить, а не ходе, як часто можна почути в діалектній
вимові. Так само пишемо за правилами морфології слова розказати, одягаєшся,
одягається, весло.
Правило
написання префіксів роз-, без- дає підставу писати розказати, а
не росказати; правило про закінчення дієслів з часткою -ся допоможе
правильно написати слова одягаєшся, одягається; правило про ненаголошене
е встановлює норму напису слова весло, бо весла.
Вивчення
морфології в основному починається з III класу, а тому на письмі тут все
частіше зустрічаються слова, що їх напис визначається морфологічними
особливостями, отже, при письмі в III—IV класах ми щораз більше вдаємося до
морфологічного аналізу слова.
Так,
чергування приголосних в корені слів (сорока — сороці, нога — нозі,
вухо — у вусі), правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників
базуються на морфологічних особливостях цих слів.
Традиційно-історичне
написання вимагає писати слова відповідно до того, як прийнято їх писати здавна
за встановленим звичаєм, традицією. Так, наприклад, слова левада, комин,
пиріг пишемо за традицією, бо до напису їх не можна застосувати правил
морфології, а у вимові чується не то е, не то и. Напис таких слів
треба запам'ятати. Так само за історичною традицією збереглося вживання букв я,
ю, є з двома значеннями [моя (йа), синя (ьа)].
В
основі сучасного правопису найголовніше місце займає морфологічний принцип.
Переважна більшість слів в українській мові пишеться за правилами морфології, а
правила морфології дає граматика. Отже, основою української орфографії є
граматика з її правилами про склад слова, відмінювання слів, творення слів.
Лише глибоке засвоєння учнями законів мови, правил граматики забезпечить високу
грамотність письма учнів.
В
основі пунктуації нашої мови лежить принцип структурно-смислового членування
мови, що підкріплюється в багатьох випадках інтонацією мови.
Якщо
речення одно від одного ми відділяємо крапкою або однорідні члени комами, то
приймаємо до уваги насамперед структуру речення.
Залежно
від змісту висловленої думки, від інтонації речення в кінці його може ставитися
знак питання чи знак оклику.
Людина
висловлює складні думки, поєднуючи кілька окремих думок, підпорядкованих одна
одній або незалежних, рівноправних між собою; на письмі між окремими частинами
складного речення ставиться відповідний знак. Так само вживання розділових
знаків в середині простого речення (виділення звертання, вставних слів)
обумовлюється граматичними особливостями речення, змістом, інтонацією.
Виділення
знаками відокремлених означень, додатків, обставин вимагається особливим
підкресленням змісту цієї групи слів; відокремлені члени у вимові також
виділяються певною інтонацією.
Отже,
пунктуація будується на правилах синтаксису, на структурно-смисловому
членуванні мови. Знання учнями синтаксису, тобто правил про будову речень,
зв'язок слів у реченні, забезпечить опанування ними навичок вживати на письмі
розділові знаки.
Фактори, що сприяють засвоєнню української орфографії.
Процес
вироблення навичок правильного письма досить складний. Орфографічні навички
виробляються протягом тривалого часу, аж поки вони стають звичкою, постійними.
Цього досягається в результаті тривалих і правильно організованих вправ.
Всі
труднощі в навчанні правопису, успішно перемагаються за тих умов, якщо при
навчанні правильно використовуються різні фактори засвоєння тих чи інших
орфограм.
Таких факторів є чотири:
1.
Слухове
сприймання;
2.
Зорове
сприймання;
3.
Моторно-рухома
пам'ять;
4.
Морфологічне
усвідомлення, тобто знання граматики.
Слухове
сприймання є важливим фактором при письмі слів, що їх написання не розходиться
з вимовою. Чимало слів в українській мові пишеться за фонетичним принципом. За
всіх випадків фонетичного написання слухові сприймання застерігають учнів від
помилок на письмі, на пропуск чи заміну букв.
Так,
наприклад, досить легко написати правильно слова муха, сом, машина, горох, бо
кожен звук цих слів на письмі позначається відповідною буквою.
М'яка
вимова приголосних в кінці або в середині слова полегшує правильність написання
слів з м'яким знаком при застосуванні відповідного правила.
Так
само при письмі слів з подвоєними приголосними (знання, життя, знаряддя,
колосся) подовжена вимова приголосних н, т, д, с впливає на слух при
вимові цих слів, а це полегшує написання подвоєних приголосних.
Підручники
з граматики й орфографії для І—II класів містять текстовий матеріал для вправ
переважно з такими словами, письмо яких спирається на слух. При навчанні письма
в І та II класах треба побільше проводити вправ на вимову і звуковий аналіз
слів (буря — бур'ян, ліз — лізь).
Однак
кожного разу треба мати на увазі, в яких випадках письмо на слух буде корисним,
і лише тоді ним користуватись.
Слухове
сприймання може і шкідливо позначитися на правильності письма. Ніяк не можна
покладатись на слухові сприймання при письмі слів, вимова яких розходиться з
написом, а таких слів в українській мові досить багато.
У
міру вивчення учнями правил орфографії й граматики треба привчати учнів більше
вдаватись при письмі до відповідних граматичних правил. Спиратись тільки на
слух при навчанні письма не можна.
Важливе
значення у виробленні навичок з орфографії має зорове сприймання. Сприйняте
зором запам'ятовується на довгий час. Отже, якщо учень кілька разів бачитиме
правильно написане слово, то він і писатиме його правильно.
Так
само дитина може запам'ятати й неправильно написане слово, навіть коли вона
бачить його один раз. А тому не .слід допускати, щоб на очі дитини попадали
неправильно написані слова на дошці, в зошиті і т. ін. З цього погляду
неприпустимою є практика деяких учителів, коли вени після перевірки учнівських
зошитів пропонують учням виписувати поряд з правильним написом і слово,
написане з помилкою.
Шляхом
зорового сприймання засвоюється найчастіше правопис слів, напис яких не
перевіряється наголосом (тривога, черешня, природа, летіти, орден, механік,
метал). Письмо важких з правописного боку для учнів слів також засвоюється
на основі зору (велосипед, дисципліна, екскаватор, артилерія, бухгалтерія)
.
Слова
традиційного написання можуть бути засвоєні тільки шляхом кількаразових зорових
сприймань та вказівок учителя, що так прийнято писати і так діти повинні писати
їх; щастя — чується ш + ч, а пишемо щ ; свято —
звук с вимовляється м'яко, а пишемо слово без м'якого знака; натхненний
— від слова дихати, а пишемо т, а не д.
Зоровий
фактор має більше значення при навчанні орфографії в молодших класах, поки ще
учні мають менше граматичних знань. Та навіть і тоді, коли учні засвоюють граматико-орфографічні
правила, вони так швидко не навчаться користуватись при письмі тільки
правилами; і зорове сприймання допомагає краще засвоїти набуті знання з
граматики й правопису.
При
проведенні зорових диктантів, різних видів списування, при орфографічному
розборі, що так часто запроваджуються при навчанні орфографії, маємо на увазі
цінність зорового сприймання.
Не
менше значення для засвоєння орфографії має моторно-рухома пам'ять. Відповідні
рухи руки стають навичками при письмі. Внаслідок довготривалих вправ з письма
ці навички наближаються до автоматичних.
Грамотна
людина в більшості випадків написання слів не задумується над тим, як правильно
написати дане слово, і не робить помилки в слові, якщо буквений склад слова для
людини є звичним. Це досягається внаслідок довготривалого моторно-рухомого
сприймання графічного зображення слова. Моторно-рухома пам'ять при навчанні
письма діє нерозривно і в зв'язку з зоровим запам'ятовуванням написаного.
Моторно-рухомі навички такі ж довготривалі, як і зорові запам'ятовування.
Завдання
школи і вчителя полягає в тому, щоб виробити в учня потрібні навички грамотного
письма шляхом багаторазових вправ. При всякому списуванні треба вимагати від
дитини уважно вдивлятися в слово, а потім правильно його списувати. Ніяк не
можна припускати, щоб у дитини вироблялись і зміцнювались навички письма слів з
помилками.
Психологічний
процес навчання письма полягає в тому, що чим довше виробляється навичка, тим
важче її переробити. Тому-то необхідно вживати негайних заходів, щоб дитина на
початку навчання письма не писала слів з помилками, бо ці помилки стануть
звичкою, яку важко буде потім викоренити, переробити.
Краще
попередити помилки в письмі учня, ніж потім їх виживати.
Отже,
слухові, зорові і рухомі сприймання відіграють важливу роль в оволодінні
навичками письма, але які з них матимуть перевагу в тому чи іншому випадку,
буде залежати від характеру орфограм, від ступеня підготовленості учнів з
граматики й орфографії.
При
письмі часто діють одночасно різні фактори, можливо з перевагою одного якогось
з них. Так, при письмі слів у І-II класах з йотованими буквами (няня, синє,
давнє, люблю і т. ін.), мають значення як зорово-моторне сприймання, так і
рух рукою при письмі. Такі слова учні цих класів навчаються писати через
зіставлення вимови (слухове сприймання) і їх графічного зображення (зорове
сприймання), бо вони ще не усвідомлюють глибоко, що ці букви можуть позначати
один звук, а в іншому випадку два звуки (моя, грає). Отже, при письмі
слів з йотованими діють фактори зорового, слухового і моторно-рухомого
сприймання.
Подібних
фактів українського письма можна навести чимало.
Не
слід, однак, перебільшувати значення зазначених факторів. Зір, слух, вправи
рукою при письмі мають додаткову роль в процесі навчання письма. У навчанні правопису
основну роль відіграє свідомість письма. За всяких умов навчання письма учень
повинен усвідомити зміст, побудову і форму-слів. Мається на увазі четвертий
фактор при навчанні правопису — знання граматики.
Відомо,
що основним принципом правопису української мови є морфологічний принцип, і
Саме частина граматики — морфологія —визначає правила правопису коренів,
префіксів, суфіксів, закінчень. Отже, лише глибоке усвідомлення, міцне
засвоєння правил граматики створить основу для набуття навичок грамотного
письма. Письмо навмання, без опори на певні правила може привести до письма
неправильного, з грубими орфографічними помилками, які потім буде важко
викорінювати як учителеві, так і учням.
Не
можна навчити правильно писати іменники круча, сажа,, груша, площа в орудному
відмінку однини, не застосувавши правила про те, що іменники жіночого роду на -жа,
-ча, -ша, -ща в орудному відмінку однини мають закінчення -ею, а не -ою,
як це мають подібні іменники на -а (хата — хатою).
З
усього сказаного можна зробити висновок, що звичайним списуванням на зір чи
слух не можна навчити учнів правильного письма. Орфографічне грамотного письма
можна досягти тільки свідомим вивченням правил граматики й орфографії.
Особливістю
письма грамотної людини є те, що вона легко,, швидко, майже непомітно для себе
вміє застосувати в своєму письмі граматичні знання. Правильність письма
досягається-звичкою завжди контролювати своє письмо, бути уважним під час
письма. Таку звичку треба виробити в учнів в процесі всієї навчальної роботи в школі,
зокрема під час письма. Лише знання граматики при достатній практиці письма,
при умові уважного контролю за своїм письмом приведе учнів до повної
орфографічної грамотності. Знаючи найголовніші фактори, що на них будується
навчання правопису, вчитель буде добирати найдоцільніші прийоми і відповідні
вправи для вироблення в учнів навичок грамотного письма.
1.2
Психолого-педагогічний аспект використання комп’ютера при вивченні правопису
На даний час у
навчально-виховний процес школи поступово але впевнено вплітаються новітні
інформаційні технології. На зміну старим методикам приходять сучасні,
розвивальні, що планують окрім звичайного навчання всебічний розвиток
особистості.
На тлі цих
процесів стає актуальним використання комп’ютера як засобу навчання, а не лише
як предмету вивчення в школі. Звернувшись до початкової ланки освіти ми можемо
знайти чимало можливостей такого використання у різних напрямках вивчення
рідної мови, зокрема у правописі.
Та перед тим як
розглянути можливості застосування комп’ютера при вивченні правопису в
початкових класах, необхідно наголосити, що саме має нести комп’ютерне навчання
в освіту, які проблеми має вирішувати.
Мультимедійні
технології шукали свого втілення в навчанні вже давно. Це і не дивно, адже
окрім щедро розкритикованих негативів (які безумовно існують) неважко побачити
і приховані, невідомі позитиви. Звернемо увагу на переваги навчання з допомогою
комп’ютера перед звичайними методами навчання. Для цього розглянемо по одному
методу з таких груп, як словесна, наочна і практична:
1. Бесіда з
елементами комп’ютерного ілюстрування стає більш жвавішою, захоплюючою, а отже
краще сприймається дітьми. Прийоми в межах цього методу із допомогою ПК стають
справді надійною зброєю в руках вчителя.
2. Демонстрація.
Цей наочний метод якнайкраще може розкрити переваги комп’ютерного навчання,
адже тут в нього з’являється ціла низка нових прийомів:
·одночасне звукове і наочне пояснення (під певним
контролем або і розробкою вчителя);
·нова форма застосування схем, таблиць, діаграм;
·зміна зображень може здійснюватись у потрібному
вчителю та учням темпі;
·мультинаочне зображення тощо.
3. З практичних
методів навчання відзначимо дослід з опосередкованим використанням комп’ютера,
яке вносить у його зміст нові форми та прийоми (дистанційність, можливість
копіювання процесів та явищ, множинність виконаного).
Отже, комп’ютер у
школі покликаний виконати наступні основні задачі:
·забезпечення індивідуалізації навчального процесу;
·підвищення наочності навчального процесу;
·покращення моделювання досліджуваних процесів або явищ;
·забезпечення різнобічного контролю навчальних досягнень.
Вивчення
правопису в початкових класах (як і в старшій школі) завжди вимагало від
вчителя чітко організувати учнів, націлити на зміст виучуваних правил, адже
самі правила, "рамочні слова" (слова, правопис яких слід запам’ятати)
є з психофізичного боку абстрактними для дитини, тому їй важко як слід збагнути
і зафіксувати в пам’яті їх суть. З методичної точки зору, щоб навчити учня
правильно, без помилок писати слова і речення йому мало показати приклад для
наслідування (рамочку із правильно написаним словом). Перед дитиною необхідно
поставити проблему, щоб вона замислилась над її вирішенням, задала запитання
(іншими словами зацікавити, актуалізувати школяра). Обов’язком вчителя ж є у
різних формах дати якомога глибші і вичерпні відповіді на такі запити. В даній
ситуації як одне ціле працюють дитячі увага, уява, пам’ять, мислення,
сприймання і відтворення. Досягти такого результату можна, систематично використовуючи
при цьому всі можливі засоби. Одним з таких засобів може стати використання
комп’ютера.
ПК здатен
справити моментальний вплив на дитячу психіку з різних сторін, а саме:
o
зацікавити
учнів уроком;
o
привернути
увагу дітей до проблеми, яку ставить вчитель;
o
забезпечити
належне сприйняття учнями матеріалу;
o
розвинути
потрібні саме в цій ситуації лінії уяви, фантазії;
o
допомогти
учневі використати мислительні процеси тощо.
Загалом
використання комп’ютера на засвоєнні правильного написання слів молодшими
школярами має на меті забезпечити наступні моменти:
ü
покращення
основних навичок письма;
ü
покращення
ситуації із правильністю письма, а отже і загальною успішністю на уроках мови;
ü
забезпечення
кращого засвоєння правил написання;
ü
унаочнення
орфографічного словника;
ü
унаочнення
логічної сторони пунктуаційних правил.
Отже,
використання комп’ютера під час опрацювання правопису в початковій школі дасть
певні переваги перед стандартним, звичним навчанням. Але не потрібно залишати
поза увагою і недоліки такого навчання. Адже, як зазначалось вище вони мають
місце у будь-якій проблемі.
Насамперед слід
зауважити на впливі комп’ютера на фізичне, психічне та ін. здоров’я дитини. Ця
проблема розглянута досить ґрунтовно в різній літературі, тому наголошувати на ній
немає смислу. Скажемо лише, що будь-який навчально-виховний процес, здійснений
із безпосереднім використанням та впливом комп’ютера на дитину має
забезпечуватись і належною розрядкою вищезазазначених процесів (використанням
фізкультхвилинок, фізкультпауз, тощо).
1.3
Опис прикладного
програмного забезпечення (ППЗ) для розробки дидактичних засобів
У
роботі ми вже відповіли на запитання: „Для чого нам комп’ютер?”, а ось на
питання: ”Чим вчити дитину? Якими комп’ютерними засобами здійснювати навчання
правопису?” лише будемо намагатись відповісти.
У
нинішній час покращилася ситуація з розробкою вітчизняних педагогічних
програмних засобів навчального призначення. Багатогранність можливостей ППЗ та
завдань, які можна за їх допомогою виконати, актуалізують необхідність
класифікації і створення сприятливих умов для чіткого визначення інформаційних
функцій, дидактичної ролі та призначення кожного виду, типу ППЗ у виконанні
поставлених завдань процесу навчання.
Існують
різні підходи до класифікації ППЗ, які в багатьох випадках дублюються або мають
специфічні особливості, оскільки за основу беруться різні ознаки,
співвідношення тощо. Залежно від призначення завдань, які повинні виконувати
ППЗ, їх поділяють на: ППЗ, за допомогою яких подається навчально-наукова інформація
про явища і процеси, що вивчаються.
o
ППЗ, які
призначені для подання навчально-наставницької інформації для керівництва
пізнавальною діяльністю учнів. Водночас не виключаються можливості подачі
додаткової нової пояснюючої інформації;
o
імітаційно-моделюючі
ППЗ, які фактично демонст
o
ігрові
ППЗ з повним набором інформації для представлення і пояснення змісту гри,
організації її проведення, аналізу отриманих результатів тощо;
o
контролюючі
ППЗ, які призначені для організації процесів повторення раніше вивченого
навчального матеріалу, контролю якості його засвоєння, застосування у
практичній діяльності;
o
ППЗ із
комплексним виконанням усіх вищезазначених призначень.
Як
правило, вищезазначені типи і види ППЗ можуть мати спеціальне і
загальнодидактичне призначення. Зокрема, вони можуть об'єднуватись
(групуватись), а, отже, і призначатись для виконання самостійних, графічних,
практичних та інших видів робіт та вправ в процесі вивчення правопису.
Змістовні
й операційно-діяльнісні характеристики зазначених видів ППЗ повинні мати певний
ступінь (рівень) автоматизації розв'язання навчальних завдань з використанням
ППЗ, функціональності, надійності, використовуваності, раціональності,
мобільності, оперативності отримання інформації, відкритості, цілеспрямованості
забезпечення мотивації діяльності, наявності контролю, індивідуалізації
навчання, креативності, простоти у використанні і т. ін.
При
цьому навчальні ППЗ, які можна використати при вивченні правопису в початкових
класах можна поділити на:
-
інформаційно-пояснюючі,
за допомогою яких здійснюється тільки подання навчальної інформації про явища і
процеси, що вивчаються (наприклад, комп’ютерні таблиці чи схеми, де наочно
зображено правопис ненаголошених е та и в корені слова);
-
діагностуючі
(контролюючі, навчальні ППЗ), за допомогою яких здійснюється тільки діагностика
стану наявності та якості засвоєння знань, умінь, навичок, необхідних для
виконання наступних поставлених завдань, мети навчання тощо (наприклад, програми
для перевірки грамотності учнів, де наведені слова, в яких дитині потрібно
вставити правильну літеру, яка пропущена);
-
навчально-тренувальні,
ігрові, моделюючі ППЗ, які призначені для повторення, закріплення усвідомлених
знань, формування вмінь, навичок їх застосування у практичній діяльності;
-
комбіновані
навчальні ППЗ, які містять у своїх змістових і операційно-діяльнісних
компонентах усі вищеперераховані призначення, що структуровані відповідно до
закономірностей дидактичного процесу навчання і виконання поставлених завдань.
При цьому до комбінованих навчальних ППЗ, як правило, можна віднести й
електронні підручники, або створені самим вчителем (у певному знайомому йому
комп’ютерному середовищі) деякі посібники комплексної дії.
Як вже було сказано вище комп’ютер,
використаний на уроці покликаний виконати наступні завдання. Для учнів –
розвинути основні психічні процеси, на основі чого забезпечити краще
опрацювання матеріалу. Для педагога – полегшити пошук дидактичних матеріалів
для уроку, тим самим вивільнити час для кращої підготовки до самого уроку, а
отже краще подати матеріал.
Необізнаному у комп’ютерних питаннях
вчителю легко заплутатись у сучасних пропозиціях стосовно використання ППЗ. В
першу чергу необхідно з’ясувати, для чого використовувати програми:
ü для розробки, створення
дидактичних засобів;
ü чи для безпосереднього
навчання дітей у вже створених середовищах.
Другий варіант безперечно більш
прийнятний і кращий. Але справа в тому, що пошук таких програм для певної теми
(в даному випадку для навчання правопису) – справа дуже марудна, оскільки серед
великого розмаїття не легко знайти програми, розраховані на учнів початкових
класів (мається на увазі вікові та індивідуальні особливості), ще важче знайти
програми, створені українською мовою і вже зовсім неможливо – з грифом
Міністерства освіти України (див. Додаток 1).
Створення вчителем дидактичних
засобів за допомогою комп’ютера. В цьому питанні слід врахувати наступні
принципи:
1.
Доступність.
ППЗ, яке використовується має бути поширеним. Основна робота вчителя повинна
спрямовуватись не на пошук програм, а на саму розробку засобів.
2.
Універсальність.
Програми, які використовує вчитель, мають допомагати йому при вирішенні відразу
багатьох проблем різного плану (наприклад, друкування дидактичних засобів,
навчання дітей безпосередньо з комп’ютера тощо).
3.
Простота
у використанні.
Для початкового використання
комп’ютера в процесі навчання правопису вчителю достатньо стандартного набору
програм Microsoft Office (а саме Word, Excel),
програма перегляду зображень, POWERPOINT. Для прослуховування музики при потребі можна використати
Windows Media Player.
У Word можна створювати дидактичні матеріали навчального
призначення, щоб згодом роздруковувати їх з допомогою принтера (роздатковий
матеріал, наочні посібники-правила для вивішування на дошці тощо). Під
роздатковим матеріалом мається на увазі різні завдання з правопису для
закріплення або повторення матеріалу:
Встав потрібну букву (е чи и).
з..ма
в..сна
л..лека
Також текстовий процесор MS Word можна використати і для тестової
перевірки учнів, застосовуючи при цьому гіперссилку.
Програма перегляду зображень допоможе
роздрукувати або переглянути предметні та сюжетні малюнки. Одна з форм роботи з
програмою перегляду зображень може бути здійснена у вигляді графічного
диктанту, а саме:
Вчитель демонструє один за одним на
комп’ютері сюжетні малюнки у словах яких є орфограми, а учні записують ці слова
в зошит.
POWERPOINT – програма для створення та
перегляду презентацій може стати незамінним помічником вчителя при демонстрації
процесів перетворення букв, унаочненні правил правопису, створенні проблемних
ситуацій для учнів, тестуванні із само-, або взаємоперевіркою, для групових та
індивідуальних занять.
Розширюючи цю тему можна створити цілий електронний
посібник у POWERPOINT, в якому вмістити всі правила та
орфограми, що вивчаються у початковій школі, розприділити їх на класи та теми і
в тих чи інших випадках використовувати для навчання правопису на уроках
української мови.
Приклад розробки презентацій у POWERPOINT див. у додатках (окремі файли).
Windows Media Player або будь-який
інша музична програма може бути використана для прослуховування правил, інших
прийомів навчання, розуміння і сприймання їх на слух. Запис в даній програмі
може здійснювати сам вчитель, передаючи інтонуванням ті моменти, на які слід
звернути увагу.
Це лише деякі моменти використання
вищенаведених програм для створення дидактичних засобів. Решта можна досягнути
з часом та практичним застосуванням, підключаючи фантазію вчителя та учнів у
цей процес. Не догматичні також і самі програми. З часом можна переходити до
більш складних процесорів, графічних редакторів тощо, аби якомога краще
висвітлити те чи інше питання в відповідній темі.
Розділ
2. Конспекти уроків розробки комп’ютерних дидактичних засобів для вивчення
правопису
(на
прикладі української мови у початковій школі)
2.1
Конспект уроку з української мови
Тема. Написання не з
дієсловами. Спостереження за зв’язком дієслова в реченні з іншими частинами
мови. (Вправи 81–87.)
Мета. Забезпечити
засвоєння учнями знань про правопис не з дієсловами. Вчити спостерігати
за мовними явищами, аналізувати й узагальнювати.
Обладнання. Уривок з повісті В. Нестайка “Тореадори з Васюківки”,
комп’ютер.
Хід уроку
I. Організація класу до уроку.
II. Повторення вивченого матеріалу.
1.
Фронтальне опитування.
–
Яка частина мови називається дієсловом? Наведіть приклади.
–
Яким членом речення буває дієслово? (Присудком.)
2.
Перевірка домашнього завдання. (Вправа 80.)
3.
Письмо з пам’яті.
Продовження
знайомства з “новими літературними друзями” з Васюківки.
–
Як я й
обіцяла: послухайте нову коротку історію про хлопчика Яву, але постарайтеся
запам’ятати і записати якнайбільше дієслів з цього уривка.
(Прослуховування
здійснюється за рахунок використання записаного на комп’ютері голосу вчителя.)
“Якось Ява з Яришкою,
сестричкою меншою, посварився і при всіх плескачів їй надавав.
Так вона, замість того щоб заплакати, раптом як закричить:
–
Опозогив! – Вона букву “р” не вимовляє. – Маму-депутата на все село опозогив. Загаза чогтова.
Такого
шелесту наробила – Ява не знав, куди й очі подіти.
Стояв-стояв, червоний мов рак, а тоді як дав дриза – тільки
п’ятами залопотів”.
(В. Нестойко
“Тореадори
з Васюківки”.)
– Назвіть
дієслова, які запам’ятались.
–
Чого вчить цей короткий уривок?
III. Робота над вивченням нового
матеріалу.
1.
Робота з прислів’ями. (За вправою 81.)
а)
Поясніть, як ви розумієте зміст кожного прислів’я.
б)
Випишіть з прислів’їв дієслова разом з не.
2. Робота з презентацією POWERPOINT.
Вивчення правила через використання у
презентації проблемної ситуації. наприклад, запитання: “Як ти думаєш, чому тут не
написано окремо?”.
Висновок. Не з дієсловами треба писати окремо.
3.
Закріплення правила про написання не з дієсловами, с. 44.
4.
Колективне письмо. (За вправою 82.)
а)
Читання речень, з’ясування значення невідомих слів.
б)
Списування речень, розкриваючи дужки.
в)
Самостійне складання висновку про написання не з дієсловами.
5.
Самостійна робота (з наступною взаємоперевіркою). (За вправою 83.) Завдання
аналогічне до попередньої вправи.
Каліграфічна хвилинка (творчого характеру). Гра “Запереч мені”.
–
на комп’ютері написані речення, а діти за допомогою не складають
речення-заперечення і записуєте його каліграфічне скорописом.
Наприклад. На комп’ютері: Василько поспішав до школи. Записують: Василько
не поспішав до школи. Речення для гри:
Я вивчив уроки. Ми поїдемо на екскурсію. Ромчик грає на скрипці. Дівчинка
читає казку.
–
Прочитайте записані речення.
–
Як ви написали не з дієсловами?
–
Про яку
це дівчинку останнє речення? (Запитання для пробудження уяви.).
Використання
малюнку “нечемної дівчинки”. Малюнок з’являється
після натискання лівої клавіші миші на відповідну гіперссилку.
6.
Складання пам’ятки юним грибникам. (За вправою 84.) Виконувати усно.
7. Словничок. Використання POWERPOINT (презентація з малюнками) та словника у WORD.
Учні клацанням правої клавіші миші на
слові знаходять синоніми до даного слова.
Дисципліна. 1. Обов’язкове для всіх членів даного колективу
підкорення
твердо встановленим порядкам, правилам.
2.
Самостійна галузь будь-якої науки.
В
латинській мові disciplina – вивчення, виховання, розпорядок.
Синоніми. 1. Дисципліна, порядок, поведінка.
2.
Дисципліна, предмет, наука.
Фізкультхвилинка (мелодія з музичного редактора).
8.
Робота з текстом (за вправою 85).
–
Прочитайте текст, назвіть незрозумілі слова.
–
Доберіть заголовок.
–
Знайдіть у тексті дієслова. Визначте, з якими частинами мови вони зв’язані в
реченні.
–
Ще раз прочитайте текст і спробуйте переказати, закривши підручник.
9.
Правило-висновок про зв’язок дієслів з іншими частинами мови в реченні, с. 46.
Висновок. У реченні дієслово зв’язується з різними частинами мови, але
найчастіше – з іменником.
10.
Тренувальна вправа (на зв‘язок дієслів з іменниками).
Використання презентації для кращого
розуміння прислів’їв.
Короткий зміст презентації:
– Прочитайте прислів’я. Як ви розумієте зміст кожного з них?
– Поясніть, як треба писати не з дієсловами.
– Випишіть дієслова і зв’язані з ними іменники (за зразком).
Зразок.
Не помиляється (хто?) той. Не робить (чого?) нічого.
11.
Диктант з обґрунтуванням.
Практичні поради під час грози
1.
Не можна ховатися від дощу під високими поодинокими деревами, в скирті сіна чи
соломи.
2.
Під час грози не купайтеся!
3.
Не знімайте взуття. Мокра шкіра босих ніг – добрий провідник струму.
4.
Не лягайте на землю у відкритому степу.
5.
Намагайтесь звільнитися від металевих предметів.
6.
Не користуйтеся під час грози радіоприймачами!
7.
Не розмовляйте по телефону. Це дуже небезпечно!
IV. Підсумок уроку.
–
З якими частинами мови найчастіше зв’язане дієслово? (З іменником.)
– Як
пишеться не з дієсловами? (Окремо.)
–
Яким
членом у реченні виступає дієслово? (Присудком.)
–
Чи
сподобався сьогоднішній урок української мови? Чим саме?
V. Домашнє
завдання з інструктажем.
С.
44, 46 – правила, вправа 87.
2.2 Конспект уроку з української мови
Тема. Правопис ненаголошених особових
закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу. (Вправи 134-136.)
Мета.
Вчити застосовувати вивчені правила на практиці. Виробляти навички правопису
ненаголошених особових закінчень. Продовжувати вчити правильно вживати дієслова
у своєму мовленні.
Обладнання. Малюнки весняних квітів, таблиця словникових слів, орфографічні
словники, комп’ютер.
Хід уроку
I. Організація класу до уроку.
II. Перевірка домашнього завдання. (Вправа 133.)
1.
Оголошення конкурсу президентських програм щодо розвитку школи, освіти і життя.
2. Зачитування
учнями творів. Оцінювання класом заслуханих творів, вибір найкращої програми.
Аргументування свого вибору.
III. Каліграфічна хвилинка.
Слова, склади та буквосполучення записані у WORD великим шрифтом.
вс вс станеш неш встанеш
з з зр об ши ши зробиш
Раніше встанеш – більше зробиш.
–
Поясніть зміст прислів’я.
–
Відшукайте
у прислів’ї дієслова, поставте в них наголоси. Підкресліть у цих дієсловах
ненаголошені [е], [и]. До якої дієвідміни належать ці дієслова?
Перегляд презентації на розуміння змісту прислів’я.
IV. Робота над вивченням нового
матеріалу.
1.
Проблемна ситуація. (За матеріалами вправи 134.)
а)
Читання слів.
–
Які букви пропущено в словах? (е, и)
– У
яких дієсловах легко вставити пропущені букви? (У словах, де пропущені букви
позначають наголошений звук.)
–
В інших
словах пропущена буква позначає ненаголошений звук, тому це викликає труднощі
під час написання.
Перегляд презентації POWERPOINT (див. Презентацію Правопис
ненаголошених е та и в корені слова., додаток).
б) Розв’язання проблемної
ситуації через ознайомлення з правилом і таблицею.
в)
Визначення дієвідміни кожного дієслова, у якому ще не вставлені пропущені
букви.
Висновок. У ненаголошених особових закінченнях дієслів І дієвідміни пишемо е, є;
у дієсловах другої дієвідміни пишемо и, і.
2.
Тренувальна вправа 135.
Вправа
виконується з аргументованим коментарем кожної орфограми.
а)
Записування слів, вставляючи пропущені букви.
б)
Записування речень з трьома дієсловами (на вибір).
Фізкультхвилинка.
3.
Робота з орфографічним словником.
–
Відшукування в орфографічному словнику слова напам ‘ять.
– На
яке питання відповідає це слово? (Як?)
–
Яка частина мови відповідає на питання як? (Ми ще не вивчали такої частини
мови.)
–
Запишіть
це слово у таблицю словничка в колонку "Інші слова".
Знайомство з орфографічним словником RUTA-PLAY у WORD.
4.
Каліграфічна хвилинка (записано великим шрифтом у WORD).
на на пам пам ‘я м ‘я напам ‘ять напам ‘ять напам ‘ять напам ‘ять Цей
вірш ми вивчимо напам ‘ять.
– Діти,
щоб це речення не було неправдою, приступаймо до вивчення вірша, який буде
потрібний під час вивчення наступної теми.
5.
РЗМ. Вивчення напам’ять вірша Платона Воронька
"Облітав журавель".
Для кращого запам’ятовування
використовуємо можливості комп’ютера, щодо звукового та зорового сприйняття
матеріалу дітьми. Наприклад, запис голосу вчителя та одночасно – написані
слова.
Облітав журавель сто морів, сто земель,
облітав, обходив, крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
– Де найкращая земля? – Журавель
відповідає:
– Краще рідної – немає!
6.
Самостійна робота (з наступною взаємоперевіркою).
– Спишіть
прислів’я, вставляючи пропущені букви в дієсловах. Скорочено позначте
дієвідміну цих дієслів.
7.
Огляд виставки "Квіткова експозиція".
–
Розгляньте "Квіткову експозицію".
–
Назвіть квіти, які ви знаєте. (Тюльпан, нарцис, бузок, конвалія, підсніжник,
первоцвіт, медунка.)
–
Уважно
розгляньте конвалію, тому що ця квітка допоможе вам виконувати домашнє
завдання.
Використовуємо картинку, роздруковану для кожного учня на принтері.
V. Підсумок уроку.
Висновки
З аналізу використаної літератури та розробки уроків
можна зробити висновок, що в умовах НІТ з’являються нові можливості для
розвитку учнів, що проявляються у наступних моментах, а саме:
·
соціальної
й пізнавальної активності дітей;
·
компетентності
школяра. Мається на увазі його самостійність,
·
інформаційна
грамотність, впевненість у собі;
·
здатності
дитини до самореалізації.
Застосування в школі комп’ютерної
техніки вчителями початкових класів допоможе зробити шкільне викладання більше
ефективним.
Програми, що були розглянуті у
роботі, на нашу думку, допоможуть у роботі вчителям початкових класів урізноманітити
свої уроки й зробити їх більш ефективними щодо навчання правопису молодших
школярів.
Отже, ми прийшли до висновку, що
застосування комп’ютерної техніки при розробці засобів педагогічного
спрямування на уроках української мови (зокрема на темах правопису) розвиває
пізнавальні процеси учнів: увагу, уяву, пам’ять, логічне мислення, покращує
світовприйняття, а за рахунок цього покращує і сам процес навчання учнів.
Список використаної літератури
1.
Антонова Т.,
Харитонов А. Мультимедийный учебник. Поиски жанра// Компьютер-пресс. — 1999. —
№9. — С. 26-31.
2.
Машбиц Е.И.
Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. — М.: Педагогика,
1998. — 192 с.
3.
Мультимедиа:
Учебное пособие. Под. ред. Петренко А.Й. — М.: Бином, 1994. — 270 с.
4.
Основи
інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Машбиць Б.І., Гокунь
О.О., Жалдак М.І. та ін. За ред. Машбиця Ю.І. / Інститут психології ім. Г.С.
Костюка АПН України. - К.: ІЗМН, 1997. - 264 с.
5.
Торопцов B.C.,
Григорович Д.Б. Применение компьютерных технологий для создания злектронных
учебников для системы дистанционного обучения / Тезис докладов Международной
конференции «Современные компьютерные технологий в экономике, науке и
образовании». — Ташкент, 2000. — 314 с.
6.
Наумчук М.М.
Сучасний урок української мови у початковій школі. — Тернопіль — Астон — 2003
р. — 542 с.
7.
Наумчук М.М.,
Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів з української мови та
методики її викладання в початковій школі. — Тернопіль — Астон — 2003 р. — 246
с.
8.
Грамолин
В.В. Обучающие компьютерные игры. // Информатика и образование. — 1994 . — №4.
9.
Гребенєв
И.В. Методичні проблеми комп’ютеризації навчання в школі. // Педагогіка — 1994.
— №5.
10.
Заничковский
Е.Ю. Проблемы информатики — проблемы
интеллектуального развития общества. // Информатика и образование. — 1994. — №2.
11.
Кершан Б.
и др. Основы компьютерной грамотности. — М. — 1993 г.
12.
Кім Н.А.,
Корабейников Г.Р., Камышева В.А. Интересная информатика для младших школьников.
// Информатика и образование. — 1997. — №2. — с. З13.
Додаток
1
З листа
Міністерства освіти і науки України №24 від 7.08.2005 «Про організацію
навчально-виховного процесу в школі».
«…організація навчально-виховного процесу в початковій
школі має здійснюватись відповідно до чинних програм Міністерства освіти і
науки України з урахуванням вікових, індивідуальних та ін. особливостей
школярів на основі наявних або розроблених засобів педагогічного спрямування
(підручників, посібників в т.ч. наочних, зошитів і т.і.) затверджених відповідним
грифом Міністерства освіти і науки України:
«Затверджено Міністерством освіти і науки України»
Відповідно до цього листа вчитель може використовувати
у своїй роботі зошити, підручники, інші засоби загального призначення лише з
наведеним нижче грифом на 2-3 сторінках друкованого видання або з відповідним
ярликом на інших виданнях.