1. Своєрідність методично-організаційної роботи вихователя-викладача ІМ В ДНЗ. План на місяць
У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. У них вже сформувався достатній запас слів і правильна вимова звуків, вони вживають граматичні форми рідної мови згідно із законами та нормами фонетики, прагнуть і вміють орієнтуватися у ситуаціях спілкування, підтримують розмову, ведуть діалог, здатні зосереджуватись і концентрувати увагу в ігрових формах діяльності, проявляють інтерес до спілкування, прагнуть досягти успіху, заохочення тощо.
На шостому році життя діти легко засвоюють звукову форму морфем. Мовленнєвий апарат дитини характеризується гнучкістю, податливістю для формування іншомовної вимови, добре розвинутою здатністю до імітації.
Єдиним шляхом формування у дошкільників пізнавальних мотивів та інтересу до вивчення англійської мови має стати надання цим мотивам та інтересам ігрової спрямованості, оскільки ігрова діяльність у цьому віці є провідною. Дослідження підтвердили (О. Й. Негневицьката ін.), що кожне заняття з англійської мови для дитини можна зробити цікавим, захоплюючим, бажаним, якщо воно буде проводитися у формі дидактичної сюжетно-рольової гри.
Організація занять, що будуються на довільному запам'ятовуванні та довільній імітації без гри, не відповідає психічному розвиткові дитини. Лише ігрова комунікативна спрямованість кожного заняття дає змогу зробити навчання таким, щоб іншомовний матеріал запам'ятовувався, осмислювався дитиною мимовільно. У грі дитина буде мимовільно докладати зусиль, напружувати пам'ять, вправлятися у вимові звуків, вживанні іншомовних слів та фраз. Побудова заняття в ігровій формі, створення ситуації «чарівної казки» (О. Ю. Протасова) допомагає дитині розв'язувати завдання спілкування іншомовними засобами.
Мова вивчається через особисту діяльність дітей на заняттях. Кожне заняття будується як ігрове спілкування педагога і дітей та під його керівництвом дітей між собою.
Використання рідної мови на заняттях обов'язкове, саме рідною мовою організовується ігрова діяльність, пояснюються завдання, способи їх виконання. Лише тоді, коли всі діти будуть розуміти й реагувати на прості звертання, вказівки, розпорядження, прохання, що робляться англійською мовою, педагог зможе обмежити використання рідної мови.
Ігрові ситуації занять повинні моделювати дитяче спілкування, ігри, аналогічні іграм рідною мовою, поєднувати мовленнєві та не мовленнєві дії, вербальне та невербальне спілкування, візуальне та звукове подання інформації, використання англомовних соціокультурних джерел, адресованих дітям (пісні, вірші, ігри, інші види фольклору та авторські тексти). Особлива увага має приділятися логічній послідовності, взаємозв'язку використання рецептивних, репродуктивних, продуктивних, комунікативних та умовно-комунікативних вправ
Час проведення занять визначається дошкільним закладом і залежить від того, хто проводить заняття. Якщо це робить вихователь з правом навчання англійської мови, який працює з групою, то він сам обирає зручний для занять час, розділяючи групу на підгрупи. Так, з однією підгрупою заняття може бути проведено зранку, з другою — після обіду, а наступного дня навпаки. Якщо ж заняття проводить педагог-учитель, то складається спеціальний графік залежно від того, скільки підгруп для вивчення англійської мови створено.
Кількість занять на тиждень визначається умовами договору про організацію навчання дітей іноземної мови.
Оптимальним варіантом є проведення впродовж тижня чотирьох занять. Тривалість заняття залежить від вікової групи і в середньому триває 20 хвилин.
Якщо діти шести років з якихось причин не пішли до першого класу, то в дитячому садку з ними організовується наступний (другий) етап навчання англійської мови в дошкільному закладі. З дітьми-першокласниками заняття за програмою другого року навчання можуть бути організованими в школі чи при дитячому садку. Тематика занять повторюється, але на більш поглибленому рівні. У змістові навчального матеріалу для цього випадку відзначено завдання другого року навчання. Укладання змісту, зміни в методику проведення занять вносяться з урахуванням рівня розвитку дітей, успіхів, досягнутих під час першого етапу навчання.
Є потреба звернути увагу педагогів, які приступили до навчання дошкільників англійської мови, на орієнтовний характер програми. Навчання дошкільників англійської мови в дошкільному закладі розпочинається в п'ятилітньому віці та проводиться з групою не більше 12 осіб.
Якщо термін навчання групи дітей чи однієї дитини з якихось причин буде меншим за рік, то розпочинати слід з теми «Знайомство», а далі за вибором педагога. Якщо навчальний час планується на період більше одного року, тоді однорічна програма розподіляється на весь період навчання. У випадку, якщо рівень мовленнєвого розвитку дітей недостатній, обсяг програмного змісту необхідно зменшити, якщо рівень розвитку достатньо високий і навчання дітям дається легко — дещо розширити за рахунок програмного матеріалу другого року навчання.
Важливо пам'ятати, що головне у навчанні дошкільників — це розвиток дитини, збереження її психічного й фізичного здоров'я, зацікавленість дітей та їхнє бажання відвідувати заняття.
2. Основні положення навчання д.д.в. Фонетика англійської мови
1. Імітація. У д.д.в. сильно розвинені почуття імітації, але потрібно використовувати цю здатність лише на початкових етапах навчання.
2. У дітей мовний апарат характеризується високою пластичністю - діти можуть чітко вимовляти ті звуки і інтонації, що презентує викладач і перебудовувати свою інтонацію. Тому дуже важливо слідкувати за своєю вимовою.
3. Необхідно, щоб діти свідомо сприймали фонетичний матеріал - вже з перших занять необхідно пояснити різницю між рідною та їм - постійний аналіз, порівняння звуків, інтонації.
4. Щоб діти добре зрозуміли звукову систему ЇМ необхідно проводити дидактичні ігри на узагальнення та порівняння звуків.
5. Робота над формування фонетичних навичок проводиться під час спеціального етапу заняття - фонетичної зарядки, який відбувається у формі звукової імітаційної гри. Фонетична зарядка - засіб розвитку правильної взаємодії мовленнєвих органів та має значення у відпрацюванні правильної вимови звуків та раціональної інтонації звуків.
Фонетичні зарядки повинні відповідати за відпрацювання певних звуків, слів, речень, які будуть вивчатися на цьому занятті або які будуть вивчатися на наступному занятті.
Звуки англ. мови умовно поділяються на З групи:
1. звуки, які майже ідентичні звукам рідної мови
2. Звуки, які відрізняються від звуків рідної мови. Подібні, але мають свої специфічні особливості. Вони вимагають певної роботи викладача: корекція, пояснення, показ артикуляції, з'ясування різниці між звучанням у рідній мові t, d
3 Це звуки, аналогів яких нема в рідній мові. Вимагає особливої уваги. Спочатку пояснити артикуляцію звуків, досягти гарної вимови як ізольовано, так і в словах, реченнях. У зв'язку з цим необхідно кожного заняття опрацьовувати 1-2 звуки Дальньої групи та середньої.
Схема роботи над новим звуком:
Вчитель вимовляє 1. речення. 2.слово 3. звук.
1.Діти сприймають все, що говорить вчитель.
2.Діти вимовляють звук без голосу.
3.Діти вимовляють звук з голосом.
4.Діти вимовляють слово.
5.Діти вимовляють речення.
Методика роботи над правильної звуковимовою з дітьми різних вікових груп:
В молодшій групі
Опрацювання фонетичного аспекту іноземної мови в роботі з дітьми 4-го року життя передбачає розвиток артикуляційного апарату та мовного дихання у відповідності до особливостей звукового складу англійської мови; формування та розвиток фонематичного слуху; оволодіння правильною вимовою звуків, що повністю аналогічні до звуків рідної мови (І група звуків: наприклад, [f] [m], [і], [е], [n] та ін.) або подібні, але мають певні відмінності у вимові (II група звуків: як-то, [t],[Н], [d], та ін.) Лише в кінці навчального року можна включити звуки, що не мають аналогів в рідній мові (III група звуків: наприклад, [аe], [б], [o] та ін.). Кількість звуків, яка пропонується дітям для опрацювання на одному занятті, не повинна перевищувати 2-3 звуки, серед яких лише один може належати до II або III груп.
З дітьми цього віку робота над формуванням правильної звуковимови відбувається в ході організації індивідуальної та групової роботи як на спеціально організованих заняттях, так і в позазанятійний час, під час використання мовленнєвих вправ імітативного характеру. Робота відбувається у вигляді виконання певних послідовних дій, бажано рухових, які супроводжуються текстом, що спонукає дітей до імітації звуків, що промовляє викладач.
В середній групі:
З
метою формування правильної звуковимови англійською мовою, продовжується робота з розвитку м'язів мовного апарату, мовного дихання, фонематичного слуху; проводиться робота по удосконаленню вимови звуків І та II груп, продовжується робота по ознайомленню зі звуками III групи та створюються умови для активного їх вживання як окремо, так і у складі слів. Зазначені завдання реалізуються під час організації мовленнєвих вправ на звуконаслідування, які плавно поступаються місцем фонетичній зарядці.
Остання являє собою коротку розповідь рідною мовою з незначним змістовним навантаженням подій. Бажано, щоб більшість розповідей були створені на основі роботи з одним або двома героями, з яким періодично щось трапляється, які приходять в гості, надсилають листи, готують сюрпризи. Кількість звуків, які включаються у фонетичну зарядку, варіюється від 3 до 5 в залежності від їх складності. В разі необхідності проводиться індивідуальна робота з деякими дітьми в інших видах діяльності.
В старшому дошкільному віці:
Робота по розвитку артикуляційного апарату та дихання продовжується, але проводиться виключно в індивідуальному порядку, і приблизно раз на місяць для всієї групи. Фонетична зарядка повністю вже домінує в процесі формування правильної звуковимови, можна часто використовувати музично-дидактичні ігри. Зміст роботи дедалі набуває більш сюжетного характеру (в підготовчій групі розповідь вже може бути довгою і розтягнута на два рази). Активно працюємо над формування правильної вимови звуків II і III групи, особливу увагу приділяючи останній. Кількість звуків, над якими відбувається робота протягом одного заняття: 4-6. В ході фонетичної зарядки відбувається відпрацювання звуків, які є найбільш важкими в рамках даної теми або присутні в словах, що вивчатимуться на даному занятті. Проблематичні звуки ( такі, що затрудняють вимову для певних дітей) опрацьовуються під час індивідуальної роботи з дітьми в позазанятійний час.
3. Методика збагачення іншомовного словникового фонду в різних вікових групах
4-й рік життя. Основною метою формування словникового фонду у дітей цього віку є створення умов для міцного закарбування лексичних одиниць в пам'ять формування у них умінь розпізнавати ці слова та вичленовувати їх з мовленнєвого потоку. Створення англомовного фонду обмежується назвами предметів та явищ, що належать до найближчого оточення дітей з метою підвищення ефективності запам'ятовування матеріалу. Крім того, лексичні одиниці повинні бути короткими та легкими для вимови дітьми. Кількість нових лексем, що презентуються дітям на одному занятті не перевищує 2-3 одиниці.
Слова можуть містити звуки третьої групи, але лише в тому випадку, якщо вони пропонуються для сприймання та розуміння на слух дітьми, а не для відтворення ними.
5-й рік життя. продовжується збагачення словникового фонду дітей лексичними одиницями, що означають предмети та явища найближчого оточення. Але слова стають довшими та більш складними для вимови дошкільниками. Збільшується розмаїття тем у відповідності до ускладнення загального програмового змісту навчально-виховного процесу в ДНЗ та пізнавальних інтересів дітей з урахуванням індивідуально-диференційованого підходу. Лексичні одиниці, що пропонуються дітям для засвоєння та активного вживання, включають звуки всіх трьох груп. Кількість слів, які пропонуються для презентації на одному занятті - 3-4.
6-й рік життя. Відбувається інтенсивне збагачення словникового фонду дітей за рахунок поповнення та розширення тематики, зміст якої обумовлюється, в першу чергу, колом інтересів самих дітей. Лексичні одиниці можуть бути досить складними, оскільки артикуляційний апарат дітей достатньо розвинутий, і вони володіють уміннями вимови Іншомовних звуків. Особливої уваги приділяється добору слів за суміжними темами (теми, які доповнюють одна одну), що дає можливість розвивати у дітей уміння інваріантного формування власних висловлювань. Активна робота проводиться у напрямку вправляння дітей у поєднанні 2-3 частин мови, що постає підґрунтям для удосконалення навичок граматично правильного мовлення. В залежності від індивідуальних особливостей дітей та складності лексичних одиниць, кількість їх подання на одному занятті варіюється від 3 до5.
Тематика для молодших груп
1. сім’я - mamy, tedy
2. домашні тварини – cat, dog, mouse, pig, hen
3. дикі тварини – fox, wolf
4. кольори – green, red, blue
5. привітання – неllo, bay
6. іграшки – boll, doll
7. одяг
8. іжа -- молоко
4. Лексичний фонд
Лексичні одиниці, тобто слова - це найменша мовна одиниця, яка має якесь поняття. Кожне слово має свою звукову, семантичну, граматичну та графічну форму. Умови навчання ЇМ в ДНЗ та специфічність контингенту дозволяє говорити про лексичний мінімум, що визначається викладачем у відповідності до лінгвістичних, психофізіологічних можливостей дітей та умов організації навчального процесу. Лексичний мінімум поділяється на активний та пасивний. Активна лексика - це та, що слугує для активного вживання при спілкуванні, пізніше письмі, а пасивна лексика існує для використанні її знання для розуміння інших людей. Тобто в процесі оволодіння лексичними одиницями у дітей розвиваються лексичні навички:
Вимоги до підбору лексики для роботи з дітьми дошкільного віку:
> Відповідність фонетичної складності слів рівню розвитку артикуляційного апарату з урахуванням наявності недостатньо сформованих мовленнєвих функцій. Тому при підборі лексичного матеріалу краще обмежитися невеликою кількістю слів, але намагатися досягти більш чіткої вимови та раціонального використання їх у мовленнєвих зразках;
> Відповідність лексичних одиниць знанням дітей, їх пізнавальним інтересам;
> Циклічне розширення змісту лексичних одиниць, тобто послідовне пред'явлення назв предметів та явищ найблищого оточення);
> Частотність використання слів;
> За завданням психолінгвістики слова проходять етапи узагальнення, та зберігаються у пам'яті у вигляді семантичних груп. Тому заняття повинні бути тематично побудовані;
> Доцільно використовувати комплексний підхід до підбору лексичного матеріалу (тобто для окремих занять підбираються слова за темами, які близькі/суміжні, що дозволить підбирати мовленнєві зразки, які найкраще поєднується).
> Вимоги до організації процесу формування лексичного фонду:
1) Лексичний матеріал повинен бути таким, щоб дитина могла спиратись тільки на цю форму та могла набути навички відокремлювати будь-яке слово у мовленнєвому зразку (або у мовленнєвому потоці), та в той же час могла здобути навички цілісного сприйняття мовленнєвого зразка або діалогічної єдності (тобто до 1 лексичної одиниці дається 1 значення, варіативність значень дозволяється в кінці підготовчої групи, якщо це не перший рік навчання), щоб діти вміли відокремлювати - впізнавати слова, що вивчені, а головне – щоб сприймали цілісно.
2) Лексичний матеріал повинен поширюватися та ускладнюватись відповідно до змісту та форм усного мовлення дітей. У склад усього матеріалу повинне увійти стисле повторення та відтворення раніше вивченого у пам'яті дітей, але повторення потрібно вводити в заняття так, щоб не зупинити вивчення нових мовленнєвих зразків та слів.
3) Необхідно, щоб була наступність у подачі лексичного матеріалу (1-го та наступного заняття; 1-го, ІІ-го... року навчання).
4) Етапи роботи над лексикою:
У процесі засвоєння лексичного матеріалу можна виділити наступні етапи:
1. Етап семантизації (ознайомлення). Проходить під час навчально-ігрової проблемної ситуації. Робота над словом починається з визначення його значення. Розкривається через показ предмета або дії, або через переклад тієї лексичної одиниці. Щоб у дітей виник мотив проводиться проблемна ситуація, основна функція якої - допомогти дітям усвідомити, що нові слова їм необхідні, щоб прийняти участь в певній грі;
2. Етап активізації навчального матеріалу. На цьому етапі основним шляхом є цікава гра. Але перш ніж діти почнуть використовувати нові слова при побудові фраз необхідно, щоб слово пройшло процес інтеріорізації. Існує суттєва відмінність між запам'ятовуванням у традиційному розумінні і закарбуванням - в першому випадку може запам’ятатися багато слів, але у відірваному відтворенні, в другому – відбувається засвоєння слова як засобу мовленнєвої діяльності;
3. Етап закріплення та автоматизації дій з вивченими лексичними одиницями. Основна його мета полягає в тренуванні застосовувати нові слова в різних ситуаціях спілкування.
Для ефективної організації роботи на другому та третьому етапах опанування дітьми новими словами необхідно використовувати обґрунтовану систему тренувальних вправ. Така система була створена О.І. Негневицькою і включає:
1. Пасивне розпізнавання нового слова. Дитині ще важко вимовляти слово, але вона може його впізнавати.
2. Активне розпізнавання. Серед декількох запропонованих предметів або зображень дитина обирає 1 у відповідності до слова, що прозвучало.
3. Відтворення слів з підказкою.
4. Відтворення без підказки.
5. Продукція з вибором. Необхідно не повторити, а самостійно назвати слово.
6. Продукція без вибору (дитина називає єдиний предмет, що їй пропонується).
Значення вправ:
• вправи в рамках тренування допомагають дітям оволодіти словом як засобом спілкування.
• Забезпечити ігровий мотив для всіх дітей, бо під час гри всі діти беруть активну участь в грі.
Тематика для старшої групи
1. сім’я -- дідусь, бабуся, кузени, тітка, дядько, син дочка, хрещені
2. тварини , птахи + екзотичні
3. кольори та їх відтінки
4. привітання, знайомство
5. місто, транспорт
6. їжа в магазині
7. іграшки день народження
8. Робочий день частини тіла
9. Будинок, меблі
10. пори року одяг.
5. Діалог розпитування
Good morning! (2t) Доброго ранку! (Двічі)
And how do you do? Як ваші справи?
Good morning? (2t) А ранок гарний?
I'm fine, how are you? У мене все добре, а у вас?
Вихователь. Good morning!
Діти (хором)
Good morning! Good morning! Good morning to you!
Вихователь. І am glad to see уоu! (Я радий бачити вас)
Діти (по черзі).
І am glad to see уоu too! (Я також радий бачити вас!)
Вихователь. Ноw аrе уоu? (Як справи?)
Діти (по черзі).
Fіnе! (Чудово!)
Gооd ! (Добре!)
Вad (Погано!)
Зразок діалогу для старшої групи
1. Who are you? Хто ти?
I am a frog. Я жабка.
I am green. Я зелена.
What can you do? Що ти вмієш робити?
I can jump. Я вмію стрибати.
2. Who are you? Хто ти?
I am a fox. Я лисичка.
I am orang. Я руденька.
What can you do? Хто ти?
I can run. Я вмію бігати.
6. Навчання аудіювання
Оволодіння усним мовленням включає вміння розуміти мовлення інших людей та вміння висловлювати свої думки іноземною мовою. Говоріння та аудіювання – це дві взаємопов'язані складові усного мовлення. Фази слухання та говоріння у спілкуванні змінюють одна одну. Аудіювання - це не тільки сприймання повідомлення, але і підготовка у внутрішньому мовленні зворотної реакції на почуте. Отож, аудіювання готує говоріння, а говоріння - допомагає формувати сприйняття мовлення на слух.
Аудіювання на початковому етапі навчання англійської мови є і метою, і засобом навчання. Оволодіння аудіюванням дає не лише можливість реалізувати цілі навчання, допомагає дітям порозумітися засобами англійської мови, а й формує у них уміння уважно слухати, розуміти висловлювання рідною мовою, у широкому смислі виховує культуру слухання, розвиває пам'ять, зокрема слухову. Аудіювання є надійним засобом навчання мови, сприяє оволодінню її звуковою формою, фонемним складом, інтонацією. У свою чергу засобами аудіювання йде засвоєння лексики та граматичних структур.
Деякі методисти вважають за необхідне створювати на заняттях з іноземної мови у дошкільному закладі умови, де б діти постійно знаходилися, "купалися" у потоці Іншомовного мовлення.
Розрізняють два види аудіювання: аудіювання з повним розумінням та аудіювання з розумінням основного змісту почутого. Г.В.Рогова наголошує, що для раннього етапу навчання можна застосовувати лише аудіювання з повним розумінням. Автор посібника розділяє цей погляд.
Навчаючи дітей аудіювання, педагог має розв'язувати такі завдання: 1.вчити сприймати і розуміти на слух одиниці мовлення (фонеми, словосполучення, мікротексти); 2 формувати аудитивні навички та уміння.
У процесі оволодіння аудіюванням діти часто зустрічаються зі значними труднощами. Оскільки аудіювання- це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженням, то необхідно поступово формувати механізм аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів - від фонеми до слова, від слова до словосполучення, від словосполучення до сррази чи речення.
Аудіювання на рівні мікротексту відноситься до більш віддалених етапів навчання. Речення у такому тексті мають об'єднуватись семантично-комунікативною ознакою.
Перед початком навчання аудіювання необхідно продумати послідовність його реалізації. Педагог повинен 1.Підібрати матеріал для аудіювання. 2.Вибрати форму подачі відібраного матеріалу.3.Відібрати опори, що полегшать процес сприймання (наочність, міміка, жести, інтонація тощо).4.Визначити кількість подач матеріалу.5.Обрати форму контролю.
Новий навчальний матеріал презентується на занятті введення нового матеріалу. Перший етап заняття відводиться для аудіювання. Протягом 2-5 хвилин діти зосереджено слухають казкову (проблемну) історію, яку розігрує перед ними учитель. Як правило, ця історія охоплює від 4 до 10 речень (в залежності від порядку циклу), її змістом є сюжет, пов'язаний з пригодами казкових персонажів, ролі яких виконують самі діти під керівництвом Королеви Казки, а роль Королеви виконує педагог. Перед початком подачі нового матеріалу (особливо на перших заняттях) діти слухають виступ Пані Вимови з її дресированими звірятами. Слухання ізольованих звуків та слів у виконанні звірят допомагає налаштувати механізм сприймання дітей на більш складний матеріал. Далі розгортається подача нового матеріалу. Наприклад, заняття з теми: "Будинок. Меблі". Вчитель: "До нас у гості з Африки прилетів папуга. Він розмовляє англійською мовою. Послухаємо, що він каже ("Му namе із Раггоt. І live іn Аfгіса. І аm five")". Вчитель: "Діти, папузі дуже сподобався наш будиночок. Ось, що він каже: "І sее window. (Вчитель жестами показує: «I»-я, "sее"-бачу, "а window вікно)."І sее а dооr (двері).""І sее а сеіlіng (стелю)"."І sее а flоог (підлогу)".
Перше пред'явлення йде без перекладу. Темп мовлення педагога природний (100-120 слів за хвилину). За другим пред'явленням педагог тричі повторює кожну фразу і перекладає її, темп можна уповільнити, але слова не розтягувати, а подовжити тривалість пауз. Як і під час першого пред'явлення, педагог користується опорами для семантизації нового тексту. У кінці етапу введення педагог запитує дітей, що вони зрозуміли.
Наступний етап - розучування, під час якого діти мають можливість прослухати матеріал втретє і тут же повторити почуте. Четверте
Т.К.Полонська пропонує використовувати для аудіювання фабульні тексти (казки), які завжди привертають увагу дітей. Фабульні тексти характеризуються невеликими розмірами, стійкістю сюжету, простотою, елементарністю, їх необхідно супроводжувати яскравими ілюстраціями. В ілюстраціях до фабульних текстів співвідношення зорового і звукового рядів на початку має бути приблизно однаковим (один до одного). Ілюстрації є важливим засобом семантизації поряд з перекладом.
Для аудіювання важливо підбирати матеріал, записаний носіями мови. Це можуть бути вірші, лічилки, пісні, коротенькі історії. Необхідно забезпечити слухання такого матеріалу з перших занять. Звичайно мовлення у звукозапису сприймати важче, тому форма подачі повинна викликати у дітей позитивні емоції: запис красивої музики, голосів тварин та птахів. З метою наближення умов формування аудитивнихнавичок до природних можна використовувати відеозапис мультфільмів та дитячих фільмів-казок. Контроль розуміння почутого може проводитися за допомогою таких засобів:
1. Малюнків, іграшок.
Педагог читає дітям пари слів, а діти мають показати малюнок (іграшку) із зображенням почутого: Наприклад: a mouse миша, a house будинок, a car машина. Педагог демонструє ляльку, яка гуляє і говорить. "Аіісе іs gоіng". Діти: "yеs". Потім садить ляльку і говорить: "АІісе іs runnsng". Діти: "Nо".
3. Виконання наказів педагога Педагог: Run, jump,walk/ Діти виконують
7. Особливості ознайомлення дітей з іншомовною грамотою в дошк
ільн
і роки. Розкрийте новітні підходи
При ознайомленні дітей з граматичним матеріалом слід брати за основу пізнавальну діяльність, а під час тренування та застосування - комунікативну взаємодію. Навчаючи дошкільників граматики, педагог не повинен застосовувати правила-інструкції, спеціальні граматичні терміни. Проблематичним є також доцільність використання моделей - схем граматичних структур, які вчителі іноземної мови застосовують на уроках у школі, використовуючи різноманітні геометричні фігури, схеми, опорні сигнали. Застосування таких прийомів передбачає сформованість у дітей певного рівня логічного мислення, - зорової пам'яті, концентрації уваги, навичок письма. Але сказане не виключає використання у дошкільному навчанні основ граматики деяких асоціативних опор (різнокольорових кружечків, трикутників тощо). Важливо, щоб педагог при цьому діяв виважено, слідкував , щоб певний засіб завжди співпадав саме з одним і тим же граматичним явищем, а не з будь-яким.
Оптимальним способом дошкільного навчання граматичного матеріалу дітей є навчання граматичних структур і конструкцій у зразках мовлення.
Зразок мовлення
- це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку ж структуру. Особлива методична цінність зразка мовлення полягає у тому, що він органічно поєднує різні аспекти мови (граматичний, лекаичний, фонетичний) у готове до застосування (чи сприймання) мовленнєве ціле. Робота із зразком мовлення передбачає одночасну роботу із граматичною структурою та лексичними одиницями, що наповнюють цю структуру.
Дошкільне навчання граматики англійської мови передбачає навчання лише спеціально відібраного граматичного мінімуму. Граматичний мінімум складається з активного та пасивного.
Кожна мовленнєва одиниця у мові має свою структуру. Розрізняють п'ять рівнів мовленнєвих одиниць: 1. рівень словоформи (слова); 2. рівень словосполучення: 3.рівень фрази-речення; 4. рівень понад фразової єдності (два та більше взаємопов'язаних речень);5. рівень тексту.
Звичайно, у випадку дошкільного навчання можна вести мову про перші три рівні мовленнєвих одиниць, які охоплюють активний граматичний мінімум.
Рівні понад фразової єдності та текст відносяться до пасивного граматичного мінімуму, вони допомагають створити мовне середовище. При цьому розповідь англійською мовою має супроводжуватись перекладом .
Досліджуючи мовлення дітей шести років, А.Н.Гвоздьов, Н.І.Гаврилова, А.Д.Павлова зробили висновок, що засвоєння граматичного матеріалу у дитини починається з речення, які, за словами В.Г.Адмоні, є структурним каркасом висловлювання. Цей висновок є теоретичною основою системи навчання граматики іноземної мови з використанням зразків мовлення.
Процес засвоєння дітьми речень - складний і багатоступеневий, На початковому етапі засвоєння мови спостерігаються чітко окреслені обмеження у обсязі речення, превалювання простого синтаксичного цілого, яке складається з одного ізольованого слова.
Прикладами таких слів-речень у англійській мові є наказові речення. Засвоєння дітьми наказового способу дієслова пояснюється тим, що цей спосіб виражає бажання дитини і є важливою умовою для ігор. Розширення речення з одного слова до трьох становить значну трудність для дитини, після подолання якої наступне розширення обсягу речення не викликає проблем.
На початковому етапі діти успішно засвоюють зразки мовлення у такій послідовності:
1.Звертання + дієслово у наказовій формі. Nina, jumр!
2.Наказова форма дієслова + іменник. Вring а bаІІ!
3. Наказова форма дієслова + іменник з прийменником.Рut оn thе tаbІе!
4. Наказова форма дієслова + іменник + іменник з прийменником. Вring thе doii frоm thе bох!
5. Іменник+дієслово у дійсному способі. Nina jumрing! Sasha is eating!
Аналіз дитячого іншомовного мовлення показує, що Спочатку діти на місці підмета у простому двоскладному реченні вживають іменнику називному відмінку (Аnn is running.); пізніше підмет вже може виражатись займенником (She is running), причому найчастіше це займенник 3-ої особи однини (he; she; it).
Діти швидко схоплюють закономірність утворення однини і множини, що є важливим чинником в іграх дітей.
Процес засвоєння дітьми часів англійської мови має здійснюватися у такій послідовності:
1. Ргеsеnt Соntinuous - теперішній тривалий.
2. Ргеsеnt Іndefininte - теперішній неозначений.
3. Ргеsеnt Рerfect - теперішній доконаний.
4. Раst Іndefinitе - минулий неозначений.
5. Futurе Іndefinitе -майбутній неозначений. Пріоритетність вживання теперішнього тривалого часу обумовлено характерною властивістю дітей супроводжувати дії коментарем (Я стрибаю - І аm jumhing. Коля грається - Коlуа іs рlауіng. Котик вмивається - А kitten іs washing.).
Одночасно з теперішнім неозначеним часом з переважанням речень на вживання 3-ої особи однини (Valya likes аррles) діти починають вживати теперішній доконаний час, що пояснюється їхньою зацікавленістю у результаті. Форми минулого і майбутнього часу вживаються ще пізніше. Діти, як у рідній так і у англійській мові, пізно починають вживати умовний спосіб дієслова.
Вживання заперечних речень викликає значні труднощі у дітей, крім того заперечні речення зустрічаються в дитячому мовленні досить рідко. Серед запитальних речень першими з'являються загальні запитання та спеціальні запитання зі словом 'Where", пізніше зі словом "What», потім "Who". Інші запитальні слова з'являються ще пізніше.
Педагоги - дослідники дитячого мовлення звертають увагу на те, що діти часто пропускають допоміжні дієслова, за допомогою яких утворюються запитання, та дієслова - зв'язки у складених присудках. Це ж стосується і вживання прийменників, хоча конструкції з прийменниками у мовленні дітей зустрічаються досить рано.
У дослідженнях А.Н.Гвоздьова, Т.А.Мусеибова наведено послідовність у засвоєнні дітьми "просторової технології" вживання прийменників. Спочатку діти починають використовувати прийменник -tо, пізніше -for останніми -оn, under:
Дошкільне мовлення дітей характеризується невеликою кількістю прислівників та прикметників. Ці частини мови з'являються у мовленні пізніше дієслів та іменників. Діти без особливих труднощів сприймають присвійний відмінок іменників, який методисти радять включати після введення дієслова tо hауе .Аnn has а bаІІ. Аnn's ЬаІІ.
У навчанні дошкільників англійської мови необхідно керуватися принципами:
1.свідомості;
2.зіставлення та порівняння граматичних явищ; 3.однієї трудності (на занятті вводиться один чи лише кілька взаємозв'язаних зразків мовлення); 4.автоматизації граматичних навичок; 5.презентації граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання.
При формуванні автоматизації граматичних навичок необхідно керуватися принципом систематичної повторюваності одних і тих самих граматичних форм у зразках мовлення та принципу активної мовленнєвої практики.
З перших занять педагог має використовувати наказові форми дієслова (Stор talking! Listen to me! !). Після введення імперативних речень, обмежених лише дієсловом, використовуються речення з іменником: Таkе а bаІІ! Give mе а tоу! Слідом ідуть речення з теперішнім тривалим часом (What аге уоu doing? І аm jumping. Аllа іs running).
Пізніше подаються речення із займенниками (Shе іs running).
Етапу практики передують етапи введення матеріалу та тренування.
Введення
того чи іншого зразка мовлення, що містить граматичну структуру, не вимагає пояснення. Необхідно лише подбати про створення відповідної атмосфери гри, яку супроводжує цікава наочність (картинки, Іграшки, діафільми та ін.).
Тренування
передбачає виконання цілої системи вправ, що ґрунтується на принципові від простого до складного. Це можуть бути вправи типу:
1. Аудіювання граматичної конструкції.
Діти, ми підемо на день народження до Карлсона. Карлсон запитує:" What do уоu Ііkе?" Вінні-Пух відповідає: "І Ііkе hоnеу, ісе-сгеаm".
2. Вживання структури з опорою на наочність.
В кафе офіціант запитує: " What do уоu Ііkе?" Дитині пропонують набір картинок. Дитина: "І Ііkе milk? сhocolatе".
3. Вживання структури без опори на наочність.
Вчитель: "Діти, завтра ми запросимо в гості Снігуроньку і Діда Мороза. Чим ми будемо їх пригощати? Подумайте, що ви самі захочете з'їсти разом з ними. Що ви любите? " What do уоu Ііkе?" Дитина: "І Ііkе саndies."
4. Самостійне вживання структур.
Педагог: "Зараз ми будемо робити зарядку. Скажіть, що ви любите робити". Дитина:" (І Ііkе) Іо рlау, tо jumр, tо run."
Деякі методисти пропонують використовувати переклад однотипних речень з рідної мови на англійську та навпаки. Однак для п'ятилітніх дітей ця справа складна, необхідно виконувати її уважно, щоб діти не перевтомлювались.
Після тренування граматичних структур можна переходити до застосування їх у мовленні. Для цього педагог пропонує дітям різні ситуації спілкування у формі гри.
Наведений у прикладах граматичний матеріал відноситься до активного мінімуму. Однак не слід забувати, що не усім дітям під силу відтворювати цей матеріал у власному мовленні. Значна кількість дітей може обмежуватись словами - наказами: Sit down! Stand uр!, цитуванням лічилок і віршів.. Особливо сором'язливі діти можуть взагалі "не розкритись" впродовж багатьох занять. Проте під час режимних моментів вихователь може почути, як дитина сміливо віддає накази іншим дітям, особливо, якщо вона не бачить дорослих.
8. Наочність в роботі зі дітьми
Я.А.Коменський вивів досить суворі правила, яких потрібно дотримуватися вході організації наочного навчання: 1)розкривати сутність предмету, що показується систематично і по частинах, щоб нове ґрунтувалося на відомому; 2)переходити до нового лише тоді, коли засвоєне попереднє; 3)спочатку оглянути предмет в цілому, а потім переходити до аналізу його частин; 4) кожен показ супроводжувати поясненнями, щоб допомогти правильно побачити і зрозуміти предмет; 5) слід користуватися не лише предметною, але й якомога більшою кількістю видів наочності.
Молодша група.
Аудитивна наочність використовується тільки у вигляді звукового фону (без слів) або у вигляді пісні, яка виконується самим вихователем як супровід до фізкультхвилинки чи гри (для підготовки мозку дитини до сприймання ЇМ як такої). Візуальна наочність. Можна використовувати натуральну, але зрідка. Предметна наочність: великі Іграшки яскравих
кольорів з великими частинами тіла і з невеликим навантаженням деталями. Картинки великого розміру: демонстраційні - форматів А1, А2. не використовуємо сюжетну наочність, лише предметні картинки. Зображення на картинках повинно бути теж яскравих кольорів.
Аудіовізуальну наочність не використовуємо.
Середня група.
Аудитивна наочність: аудіокасети з записами пісень ЇМ як фон або супровід до інших видів діяльності, моментах релаксації, фіз. вправах та фізкультхвилинках. Все інше виконується вихователем. Візуальна наочність: розмір може бути і великим і вже середнім, спектр кольорів розширюється (додаємо природні: коричневий, білий), але деталями іграшки не повинні бути перевантажені. Постає необхідність в більшій функціональності іграшок (сідає, ходить, крутить руками...). Натуральна наочність використовується епізодично і лише на етапі закріплення. Розмір демонстраційної наочності залишається. Використовуємо предметні картинки за варіативним принципом (ознайомлюючи зі словом «стіл» на картинках показуємо, що він може біти великий, маленький, квадратний...), кількість предметів на картинці збільшується до 3-4, але вони великі, не обтяжені емоціями (лише основні: посмішка, смуток...). Поступово вводимо роздатковий матеріал.
Старша група.
Починається активне використання адитивної наочності у вигляді казок рідною омові з вкрапленням Іноземних слів, команд та основних мовленнєвих зразків ЇМ. Пісні, записані на касети, застосовуються вже з метою навчання дітей. Пісні у І випадку можуть містити новий словниковий матеріал, а пісні іноземною мовою виступають різновидом активізації та повторення пройденого. Також в II половині року можна презентувати дітям коротенькі діалоги з опорою на наочний супровід. Натуральна наочність постійно використовується на етапах активізації і закріплення мовного матеріалу. Предметна наочність вже може бути різних розмірів, природних кольорів і детально навантажена. Іграшка обов'язково повинні мати вирази обличчя та очей і стать. Бажано, щоб було декілька варіантів одного героя для запобігання стереотипності запам'ятовування. Дуже активно входить роздатковий матеріал. Демонстраційна наочність може бути зменшена за розміром: мінімальний розмір 10*12 см, змістовне навантаження не більше 10 предметів. Починаємо поступове використання фабульних текстів. Схеми вводимо планомірно. Діафільми включають до 10 кадрів. Відеофільми, по можливості, включаються систематично. В них можуть з'являтися нові мовленнєві зразки, але в такому контексті, який дає змогу самостійно зрозуміти їх зміст без уточнення дорослими.
Діти 7-го року життя.
Входять в роботу аудіо записи з текстами для аудіювання. В такому випадку абсолютно весь матеріал повинен бути знайомим. Діалоги збільшуються за розміром та ускладнюються, але оскільки діти не бачать джерела мови, бажано, щоб діалоги велися одним і тим же героєм і тоді діти будуть сприймати Інформацію з опорою на образи, які були створені під час знайомства з героєм, тобто на внутрішню наочність. Пісні та римовки постійно присутні як супровід до рухових дій. Натуральна наочність присутня повсякчасно предметна, демонстраційна використовується не так активно, як раніше - більше уваги тепер приділяється моделям, макетам та схемам. Можна використовувати систему «кроні».
При можливості велику увагу приділяємо застосуванню аудіовізуальної наочності
10. Основні вимоги до складання навч програм для роботи з дітьми дошк віку. Дайте порівняльну характеристику 2 програм
У ДНЗ навчання дітей англ. м. доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. У них вже сформувався достатній запас слів і правильна вимова звуків, вони вживають граматичні форми рідної мови згідно із законами та нормами граматики, прагнуть і вміють орієнтуватися у ситуаціях спілкування, підтримують розмову, ведуть діалог, здатні зосереджуватись і концентрувати увагу в ігрових формах діяльності, проявляють інтерес до спілкування, прагнуть досягти успіху, заохочення тощо.
На шостому році життя діти легко засвоюють звукову форму морфем. Мовленнєвий апарат дитини характеризується гнучкістю, податливістю для формування іншомовної вимови, добре розвинутою здатністю до імітації.
Єдиним шляхом формування у дошкільників пізнавальних мотивів та інтересу до вивчення англійської мови має стати надання цим мотивам та інтересам ігрової спрямованості, оскільки ігрова діяльність у цьому віці є провідною. Дослідження підтвердили (О. Й. Негневицькатаін.), що кожне заняття з англійської мови для дитини можна зробити цікавим, захоплюючим, бажаним, якщо воно буде проводитися у формі дидактичної сюжетно-рольової гри.
Організація занять, що будуються на довільному запам'ятовуванні та довільній імітації без гри, не відповідає психічному розвиткові дитини. Лише ігрова комунікативна спрямованість кожного заняття дає змогу зробити навчання таким, щоб іншомовний матеріал запам'ятовувався, осмислювався дитиною мимовільно. У грі дитина буде мимовільно докладати зусиль, напружувати пам'ять, вправлятися у вимові звуків, вживанні іншомовних слів та фраз. Побудова заняття в ігровій формі, створення ситуації «чарівної казки» (О. Ю. Протасова) допомагає дитині розв'язувати завдання спілкування іншомовними засобами.
Заняття - це система певним чином організованої ігрової діяльності, що сприяє розвиткові й вихованню дитини, реалізації у процесі такої діяльності набутого досвіду й формуванню нового досвіду та психічних якостей у процесі засвоєння мінімізованого обсягу англомовних знань та вмінь.
Використання рідної мови на заняттях обов'язкове, саме рідною мовою організовується ігрова діяльність, пояснюються завдання, способи їх виконання. Лише тоді, коли всі діти будуть розуміти й реагувати на прості звертання, вказівки, розпорядження, прохання, що робляться англійською мовою, педагог зможе обмежити використання рідної мови. Ігрові ситуації занять повинні моделювати дитяче спілкування, ігри, аналогічні іграм рідною мовою, поєднувати мовленнєві та немовленнєві дії, вербальне та невербальне спілкування, візуальне та звукове подання інформації, використання англомовних соціокультурних джерел, адресованих дітям (пісні, вірші, ігри, інші види фольклору та авторські тексти). Особлива увага має приділятися логічній послідовності, взаємозв'язку використання рецептивних, репродуктивних, продуктивних, комунікативних та умовно-комунікативних вправ.
Оптимальним варіантом є проведення впродовж тижня чотирьох занять. Тривалість заняття залежить від вікової групи і в середньому триває 20 хвилин, з групою не більше 12 осіб. Якщо термін навчання групи дітей чи однієї дитини з якихось причин буде меншим за рік, то розпочинати слід з теми «Знайомство», а далі за вибором педагога. Якщо навчальний час планується на період більше одного року, тоді однорічна програма розподіляється на весь період навчання. У випадку, якщо рівень мовленнєвого розвитку дітей недостатній, обсяг програмного змісту необхідно зменшити, якщо рівень розвитку достатньо високий і навчання дітям дається легко — дещо розширити за рахунок програмного матеріалу другого року навчання.
Є різні програми для дошкільного закладу освіти, в яких визначається об'єм засвоєння іноземного матеріалу, а саме англомовного.
Наприклад в програмі "Малятко"
зазначені такі завдання для старшої груп:
учити дітей розуміти окремі слова та фрази іноземної мови; правильно вимовляти звуки в словах; відповідати на запитання дорослих; звертатись із запитанням; брати участь у розмові, діалозі на запропоновану тему;
Для підготовчої
групи навчання: продовжувати вчити дітей розуміти звертання до них іноземною мовою, тексти, казки, вірші; брати участь у діалозі, невимушеній бесіді; відповідати на запитання за змістом картини, художніх творів; складати описові розповіді.
Ця програма досить непогана, але вивчення іноземної мови за нею буде оглядовим. Щодо граматики, то в цій програм! їй дуже мало приділяється уваги. В цій програмі досить непогано підібраний лексичний матеріал. Отже, за допомогою цієї програми можна вивчати іноземну мову, але буде здебільшого засвоєний лексичний і фонетичний аспект англійського мовлення. Також існує програма дошкільного навчання дітей англійської мови Т.М. Шкавіної
Пропонована орієнтовна навчальна програма та методичні рекомендації до неї розроблені для навчання дітей 5—6-річного віку англійської мови.
Основні завдання
навчання такі: викликати у дітей інтерес до вивчення англійської мови та підтримувати цей інтерес упродовж усього періоду навчання;
• цілеспрямовано навчати спілкування англійською мовою в межах комунікативного мінімуму, що пов'язаний зі світом дитинства;
• залучати мовленнєвий досвід дітей спілкування рідною мовою для перенесення на спілкування англійською і навпаки;
• актуалізувати в процесі навчання позитивні риси характеру, сприяти формуванню культури спілкування, загальнолюдських моральних якостей;
• формувати позитивне ставлення до довкілля, що передбачає відкритість, толерантність, повагу до інших народів, виключає забобони, стереотипи, дискримінацію.
Структура змісту програми
• забезпечення наступності дошкільного та раннього шкільного англомовного навчання;
• мотивації, змісту та характеру спілкування дітей старшого дошкільного віку;
• частотності лексики дітей цього віку і насамперед частотності вживання дієслів та іменників;
• забезпечення повторюваності оперування відібраними для вивчення лексичними одиницями та мовленнєвими функціями;
• поступового наростання складності матеріалу та мовленнєвих функцій.
Тому на дошкільний етап навчання відібрано сфери спілкування (тематика), лексичні одиниці (поняття), комунікативні функції, що описують категорії поведінки, які характерні для дітей дошкільного віку та будуть повторно опрацьовуватися на заняттях з іноземної мови у молодших класах школи. Послідовність опрацювання ситуацій спілкування (тем) визначена логікою ускладнення комунікативних функцій: спершу формуються навички привітання, прохання, знайомства, а в подальшому — оперування предметами, виконання дій, повідомлення тощо. Зміст навчального матеріалу включає компоненти:
1.Сфери (тематика) спілкування.
2.Мовленнєва компетенція («Розмовляємо з англійськими друзями»).
3.Мовна компетенція («Мовні кубики»).
4.Соціокультурна компетенція.
5.Результати навчально-виховної роботи.
11. Інтегрований підхід
З урахуванням інтегрованого і діяльнісного підходів, які активно впроваджуються у навчально-виховний процес сучасного дошкільного закладу, заняття з іноземної мови мають органічно інтегрувати у своїй структурі види діяльності, значущі для розвитку дошкільняти. Так, на тлі мовленнєвого спілкування та ігрової форми навчання педагог використовує елементи: рухової діяльності (фізкультпаузи з кількох простих вправ у супроводі окремих вказівок, команд чи римованих текстів; рухливі ігри; рухові вправи; імітації рухів тварин чи предметів; змагання в рухах тощо); образотворчості (малювання, ліплення за завданням педагога, за власним задумом, із подальшим відгадуванням зображеного та описом його); трудової діяльності (доручення із самообслуговування, господарсько-побутової праці, праці у природі, чергування на заняттях; ручна праця: робота з папером, ножицями, клеєм, тканиною, природним матеріалом таін.); театралізованої (драматизації, театралізації із серією попередніх репетицій); музичної діяльності (спів, танцювальні рухи до пісеньок, рухливих ігор та ін., інструкції щодо їх виконання). Якщо навчання іноземної мови здійснює сам вихователь із дітьми своєї вікової групи, він має більше можливостей для організації цієї роботи не лише на заняттях, а й у повсякденні: проводячи бесіди за ілюстраціями до книжок, переглядаючи діафільми за казками, розмовляючи з дошкільнятами під час підготовки до прийому їжі й за їжею, вдягання та роздягання, на прогулянках, у самостійній ігровій, руховій діяльності та ін. У міру засвоєння дітьми програмового матеріалу готує з ними звітні (підсумкові) розваги (свята) іноземною мовою для батьків та інших вихованців дитсадка.