Міністерство освіти України
Донецький національний університет
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
з «Теорія бухгалтерського обліку»
на тему:
«Бухгалтерський облік
в системі управління
господарською діяльністю
студента II курсу денного відділення
спеціальності 0106 української групи
Вієцького Олександра Анатолійовича
Науковий керівник: Смирнова Лариса Дмитрівна
Донецьк
2000 р.
Реферат
Курсова робота: 27 стор., 1 мал., 10 джерел.
Тема: “Бухгалтерський облік в системі управління господарською діяльністю”.
Мета роботи: вивчити сутність обліку в системі управління, його принципи та способи класифікації на Україні.
Методи дослідження: робота з літературою, дедукція та індукція, логічний аналіз.
Встановлено, що, в України, як і в міжнародній практиці, бухгалтерський облік є значною та невід’ємною частиною господарського обліку.
Дослідження показало, що найважливішими функціями бухгалтерського обліку є спостереження, реєстрація, відображення та узагальнення а також передача інформації прог діяльність господарюючого суб’єкта.
Однією з відмітних рис сучасного бухгалтерського обліку на підприємствах є його комп’ютеризація, завдяки чому він стає більш швидким, зручним, точним, легким для освоєння та використання.
Ключові поняття: бухгалтерський облік, управлінський облік, комп’ютеризація обліку, аналітична бухгалтерія.
Студент _________________ О. Вієцький
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Історія розвитку господарського обліку 5
Розділ 2. Становлення бухгалтерського обліку в системі господарського обліку 7
2.1.
Види господарського обліку
7
2.2.
Процес інтеграції видів господарського обліку
11
2.3.
Користувачі бухгалтерської інформації
13
2.4.
Порівняльна характеристика систем управлінського і фінансового обліку
15
Розділ 3. Роль бухгалтера-аналітика в управлінському процесі 18
Розділ 4. Комп’ютерні технології бухгалтерського обліку 21
Висновок 26
Список використаної літератури
27
Вступ
Розділ 1. Історія розвитку господарського обліку
Господарський облік відображає процеси, які пов'язані з господарською діяльністю.
Облік виник у процесі матеріального виробництва на певній стадії розвитку людства, і господарська діяльність сприяла його поширенню. Про використання обліку в практичній діяльності людства на ранніх стадіях розвитку суспільства свідчать свитки папірусу (Древній Єгипет, 3400—2980 рр. до нашої ери), глиняні пластинки або таблетки (Вавилон), дощечки, вибілені гіпсом (Греція), навощені дощечки, ликопапірус, пергамент (Рим) тощо.
Перші письмові дані про господарський облік відносяться до XIV сторіччя. У 1391 р. італійський історик Т.Зерби писав про наявність подвійного запису, при якому сума кожної господарської операції записувалась двічі. В 1458 р. купець з Дубровника Бенедетто Котрулі в книжку "Про торгівлю і досконального купця" включив главу про подвійну бухгалтерію. Оскільки ця книжка була знайдена зовсім недавно, автором подвійної бухгалтерії багато сотень років вважався монах-математик Лука Пачолі (Пачіолі) (1445—1515 рр.). На відміну від Б.Котрулі, Л.Пачолі у своїй книзі "Трактат про рахунки і записи" розглядав облік як універсальну методичну науку.
Першим офіційно призначеним книготримачем (тобто бухгалтером) був Христофор Штехер (1498 р.), а контролером обліку (тобто аудитором) — Джон де Пайкеслей (1324 р.).
У Росії першим, хто отримав у 1732 р. звання головного бухгалтера Санкт-Петербурзької митниці, був голландський купець Тиммерман.
У Київській Русі перші дані про облік як практичну діяльність відносяться до XI сторіччя.
Перший нормативний документ з обліку — Військовий Статут було надруковано в Росії при Петрі І в 1716 р. Пізніше з'явились книжки з обліку "Про порядок у триманні приходів та видатків і рахунків про гроші і яким чином книги вести, та про те, як слід діяти в губерніях, селищах та містах" — в 1736р., "Торг амстердамський, зміст якого має все те, що потрібно знати купцям і банкірам, які проживають в Амстердамі, так і іноземним" — в 1762—1763рр., "Ключ комерції або торгівлі, тобто наука бухгалтерії, що висловлює зміст книг і утворення рахунків купеческіх" — в 1783 р.
У законодавчих та нормативних актах як колишнього СРСР, так і в українських, надається велике значення обліку як важливому фактору контролю за господарською діяльністю.
З метою вирішення завдань, поставлених перед господарським обліком, необхідно вивчати явища та процеси господарської діяльності, реєструвати їх і відображати. При цьому проводиться кількісне відображення явищ і процесів господарської діяльності (встановлюються кількісні показники — кількість отриманих матеріалів, кількість витрачених, кількість виробленої продукції тощо) і надається їх якісна характеристика.
Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією.
Виходячи з вищевикладеного та згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” “ бухгалтерський облік — це процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень”.[1]
Розділ 2. Становлення бухгалтерського обліку в системі господарського обліку
2.1. Види господарського обліку
На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забезпечувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також неможливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII—XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch — книга, halten — тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.
Бухгалтерський облік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status — статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.
З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку — оперативного.
Розглянуті три види господарського обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — удосконалюються і застосовуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.
Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік.
Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За
допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окремими операціями у розрізі дільниць — цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.
Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).
Головним завданням оперативного обліку є швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація. Саме відображення господарських операцій безпосередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.
Таким чином, оперативний (оперативно-технічний)
облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними
.
Статистичний облік
вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).
При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому.
Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.
Бухгалтерський облік
— це спосіб безперервного {повного відображення господарської діяльності підприємства, організації, установи, вираженого в грошових одиницях, з метою забезпечення керівництва необхідною інформацією.
До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:
– безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій (що дозволяє отримати всебічну картину господарської діяльності підприємства, організації, установи);
– обов'язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій (зазначене підтвердження здійснення господарської операції є єдиним джерелом облікової інформації);
– узагальнення даних у грошовому виразі;
– використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис тощо).
У свою чергу бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський.
Фінансовий облік
ведуть усі підприємства, організації, установи. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регламентами різних рівнів, а його дані використовуються внутрішніми і зовнішніми споживачами.
Управлінський облік
ведеться підприємствами для забезпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.
В узагальненому вигляді класифікацію господарського обліку подано на Малюнку.
Малюнок.
Види господарського обліку
| Єдина система бухгалтерського обліку
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
Бухгалтерський
облік
|
Статистичний
облік
|
Оперативно-
технічний облік
|
|||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Спосіб безперервного та суцільного спостереження, реєстрації, відображення, узагальнення та передачі інформації по діяльність господарюючого суб’єкту з метою використання її для прийняття економічних рішень |
Спосіб вивчення масових економічних, соціальних, демографічних та інших явищ, виявлення закономір-ностей їх розвитку в конкретних умовах місця та часу з метою керування ними |
Спосіб спостереження та контролю окремих техніч-них та господарських опера-цій безпосередньо в ході їх виконання з метою опера-тивного керування ними |
||||||||||||||||||
2.2. Процес інтеграції видів господарського обліку
За словами А. М. Кузьминского застосування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) в обліку сприяло інтеграції окремих видів обліку, особливо оперативного (оперативно-технічного) і бухгалтерського. Це визначилось головним чином у використанні одного носія інформації для отримання даних з різних видів обліку.
“Автоматизоване збирання, обробка та надання керівництву оперативної інформації дозволяють:
— узагальнити її за місяць;
— робити її постійною, систематизованою;
— підвищити її точність і достовірність.
Таким чином, оперативний облік у результаті інтеграції із статистичним, бухгалтерським стає більш точним, достовірним, постійним, систематизованим, тобто за цими параметрами він, також як і статистичний, наближається до бухгалтерського. Але в той же час оперативному обліку властиві свої мета, завдання, прийоми, методи.
Інтеграція видів обліку сприяла також підвищенню оперативності бухгалтерського обліку. Так, дані оперативного та бухгалтерського обліку, одержані з одного носія інформації, дозволяють більш оперативно узагальнювати облікові дані (наприклад, калькулювати собівартість продукції).
Заслуговує на увагу досвід колишньої НДР з інтеграції обліку. В них були інтегровані два види обліку — бухгалтерський та статистичний — і більш 20 років функціонувала єдина система обліку та статистики як замкнута інформаційна система.
Поряд з інтеграцією більш чітко виділяються кордони між окремими видами обліку в частині предмета, об'єкта, мети, методів та інших особливостей, що характеризують той чи інший вид обліку.
Застосування в обліку ЕОМ сприяє створенню єдиної системи господарського обліку, інтеграції усіх видів обліку (але це зовсім не означає відсутність їх теоретичної диференціації), а також розвитку у цій системі нових видів обліку. Так, передбачається формування прогностичного (очікуваного) обліку для
виявлення, вивчення та відображення господарських операцій, що можуть мати місце в результаті відхилень від установлених параметрів.
Прогностичному обліку належить велике майбутнє, оскільки він дозволяє максимально наблизити облік до потреб управління, дати готові варіанти ефективних управлінських рішень. Це, в свою чергу, дасть можливість у майбутньому запобігти небажаним господарським операціям, що викликають перебільшення матеріальних та трудових ресурсів.
До прогностичного обліку належать методи прогнозування, що використовуються у статистиці, а також економіко-математичні методи на базі даних оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку (кожного окремо і в цілому). Для прогностичного обліку можуть використовуватись носії інших видів обліку, але в них мають бути передбачені реквізити для прогностичного обліку. Відразу можуть наводитись і висновки (варіанти управлінських рішень), але за відповідний період їх доцільно узагальнювати у спеціальних регістрах (на окремих носіях).
Питання щодо інтеграції та диференціації обліку актуальне і дискусійне.
В основному можливо виділити чотири теоретичні рішення інтеграції видів господарського обліку:
– використання обчислювальної техніки зітре грані між видами обліку і здійсниться їх інтеграція на основі одноразового введення даних та багаторазового їх використання (В.І.Подольський);
– використання обчислювальної техніки призведе лише до інтеграції збору та обробки інформації (В.П.Астахов);
– здійсниться лише інтеграція збору первинних даних про господарські операції (В.Г.Макаров);
– органічно будуть об'єднані (але не ліквідовані) три види обліку в систему, яка дозволить одержувати більш цінну інформацію і підняти її на більш високу якісну щоглу (П.П.Німчинов, В.Ф.Палій).
Проблема інтеграції обліку особливо важлива для рішення найголовнішого питання теорії обліку — визначення форми бухгалтерського обліку або системи господарського обліку в умовах його комп'ютеризації”.[2]
2.3. Користувачі бухгалтерської інформації
На мові бухгалтерського обліку економічна інформація передається зацікавленим особам. Серед них менеджери, власники акцій і потенційні інвестори, наймані робітники, кредитори й урядові організації. Менеджери потребують інформацію, що допоможе їм у прийнятті рішень, контролі і регулюванні управлінської діяльності. До такої інформації можна віднести, наприклад, ціни продаж, витрати на виробництво, попит, конкурентноздатність, рентабельність товарів, що випускаються підприємством. Власникам акцій необхідно мати відомості про вартість їхніх капіталовкладень і прибутки, які вони забезпечують. Наймані робітники хотіли б мати у своєму розпорядженні дані про здатність фірми задовольняти вимоги підвищення заробітної плати. Кредитори і власники позичкового капіталу потребують в інформації про здатності тієї або іншої фірми виконати узяті фінансові зобов'язання. Урядові організації, такі, як Центральне статистичне управління, також збирають бухгалтерську інформацію і при цьому приділяють увагу деталізованим даним про збутову діяльність, прибутки, капіталовкладення, запаси товарів, виплачувані дивіденди, частку прибутків, що поглинається оподатковуванням і т.д. Крім того, Управління внутрішніх надходжень бюджету потребує одержання інформації про суму прибутків, що підлягає оподатковуванню. Всі ці види інформації необхідні для виробки політики управління економікою.
Користування бухгалтерською інформацією не обмежується тільки рамками господарських організацій. Бухгалтерська інформація про окремих осіб також важлива і може використовуватися іншими особами. Так, наприклад, кредит приватній особі може бути пролонгований тільки після того, як гаданий позичальник надасть прийнятний звіт про своє фінансове положення. Некомерційні організації, як наприклад, церкви, добродійні організації, клуби, органи державної влади, зокрема, місцеві влади, також потребують бухгалтерську інформацію для прийняття рішень і звітів про свою діяльність. Наприклад, клубу необхідна інформація про вартість різноманітних заходів, що плануються, так що рішення може бути прийняте відповідно до суми щорічних внесків, установлених клубом для своїх членів. Аналогічно інф
Оскільки бухгалтерська інформація необхідна при прийнятті рішень, завдання бухгалтерського обліку — надання інформації в обсязі, достатньому для задоволення вимог різноманітних користувачів, причому при мінімальних витратах.
Очевидно, що вигода від користування інформаційною системою для прийняття рішень повинна перевищувати експлуатаційні витрати на неї.
Аналіз діяльності різноманітних користувачів бухгалтерської інформації показує, що їх правомірно розділити на дві категорії:
• внутрішні користувачі, тобто користувачі в складі організації (підприємства), де здійснюється урахування;
• зовнішні користувачі, тобто користувачі, що не входять до складу організації (підприємства).
Можна виділити дві галузі обліку відповідно цим двом категоріям користувачів бухгалтерської інформації і визначити різницю між ними. Управлінський облік
має на меті забезпечення інформацією осіб, що входять до складу організації (підприємства), де проводиться облік; у системі
фінансового обліку підготовляється інформація для зовнішніх користувачів, тобто для осіб, що не входять до складу даної організації (підприємства). Тому зосередимо увагу в основному на застосуванні останнього на промислових підприємствах (організаціях), ціллю яких є одержання прибутку. Багато аспектів використання управлінського обліку також підходять для невиробничих і некомерційних організацій.
2.4. Порівняльна характеристика систем управлінського і фінансового обліку
Юридичні вимоги.
Законом установлена вимога до відкритих акціонерних компаній з обмеженою відповідальністю щорічно подавати фінансові звіти незалежно від того, чи вважає адміністрація цю інформацію корисної або немає. На противагу цьому управлінський облік здійснюється при необхідності, і інформація підготовляється тільки в тому випадку, коли передбачається, що вигоди від використання інформації адміністрацією більше, чим витрати на її збір.
Ступінь точності інформації.
Адміністрація потребує оперативної подачі даних, тому що прийняття багатьох рішень не може відкладатися до одержання інформації в повному обсязі. Приблизна інформація, що підлягає швидкому опрацюванню, зазвичай є достатньою для прийняття рішень адміністрацією. Що стосується фінансового обліку, то його дані повинні бути досить точними, інакше зовнішні користувачі будуть ставитися з недовірою до змісту звітів. Отже, управлінський облік носить більш наближений характер, аніж фінансовий.
Масштаби обліку.
У фінансових звітах повинний бути поданий матеріал про діяльність всієї організації, у той час як управлінський облік охоплює невеличкі ділянки або сфери діяльності організації, наприклад окремі види продукції і показники, відділи і зони збуту продукції.
Принципи обліку.
Зовнішні користувачі фінансової інформації потребують, щоб публіковані щорічні фінансові звіти складалися на основі узвичаєних форм обліку. Це дозволяє проводити зіставлення і порівняння. Тому фінансові звіти повинні складатися відповідно до вимог Закону про компанії і сталої практики обліку. Зовнішні користувачі, як правило, повинні приймати фінансову інформацію в тому виді, у якому вона подана компанією, а її адміністрація може використовувати ті дані бухгалтерського обліку, що вона вважає найбільш корисними для ухвалення рішення, не турбуючись про те, наскільки вони відповідають узвичаєним нормам або юридичним вимогам.
Часові рамки інформації.
Фінансові звіти відбивають інформацію про і дії та операції, що здійснилися (відбулися) вже в минулому, тоді як в управлінський облік входить як інформація прогнозного характеру (які події можуть мати місце в майбутньому), так і інформація про минулі події. Прийняті рішення стосуються майбутніх подій, тому адміністрація потребує детальну інформацію про гадані витрати і прибутки.
Частота подачі інформації.
Деталізовані фінансові звіти публікуються один разів у рік, а в менш докладному викладі — один разом у півроку, у той час як інформація управлінського обліку запитується адміністрацією негайно, як тільки в ній з'являється необхідність. Тому звіти з даними управлінського обліку можуть складатися щодня, щотижня або щокварталу.
Розділ 3. Роль бухгалтера-аналітика в управлінському процесі
Планування.
У процесі планування бухгалтер-аналітик (бухгалтер, наділений функціями управління) бере участь у розробці перспективних планів шляхом надання інформації для прийняття рішень із питань: які види продукції продавати; на яких ринках; по яких цінах, а також для оцінки пропозицій по капіталовкладеннях. При упорядкуванні калькуляції бухгалтер-аналітик грає одну з головних ролей у підготуванні короткострокових планів і відповідає за формування даних про результати минулого періоду, що можуть знадобитися при прогнозуванні показників. Крім того, він установлює процедуру упорядкування калькуляції і графік роботи, координує розробку короткострокових планів усіма підрозділами організації і стежить за тим, щоб ці плани були тісно взаємопогоджені. Потім він зводить ці плани воєдино в загальний фінансовий кошторис всієї організації, який подає для затвердження вищому керівництву.
Контроль і регулювання.
Для здійснення процесу контролю і регулювання використовуються дані управлінського обліку, що зводяться у звіти про досягнуті результати. У цих звітах дається порівняльний аналіз фактичних результатів і запланованих показників для кожного центру відповідальності. Центр відповідальності може бути визначений як сегмент (підрозділ, відділ) підприємства (компанії), очолюваний менеджером, який володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього сегмента.
Бухгалтер-аналітик грає велику роль у процесі контролю і регулювання при інформуванні менеджера про випадки відхилень визначених результатів виробництва від планових показників. Іншими словами, бухгалтер-аналітик допомагає здійснювати процес контролю і регулювання, проводячи оперативний аналіз виробничих результатів і визначаючи слабкі місця виробництва. Даний спосіб управління по відхиленнях звільняє менеджерів від необхідності приділяти час і увагу тим операціям виробничого процесу, що здійснюються відповідно до планів. Крім того, він дає можливість тримати вище керівництво в курсі того, на яких ділянках виробництва не вдасться досягти планових показників.
Організаційна робота.
Взаємозалежність управлінського обліку й організаційної роботи вдало показав Белкауі.
Він відзначає: "Визначення елементів організаційної структури дуже важливе для правильного функціонування системи управлінського обліку, у свою чергу, система управлінського обліку являє собою ніби внутрішню систему звітності для цієї організаційної структури, що сприяє трансформації останньої в більш ефективну структуру". [3]
Белкауі робить висновок, що в той час як у сфері організаційної структури вирішуються питання поділу повноважень, підпорядкованості і спеціалізації (а це необхідно для ефективного функціонування виробництва), у системі управлінського обліку займаються визначенням витрат на виробництво по центрах відповідальності, внаслідок чого вона будується і працює як система бухгалтерського обліку. Це ще більше підкреслює і посилює відзначену раніше взаємозалежність.
Ділові контакти (обмін інформацією).
Управлінський облік допомагає здійсненню ділових контактів шляхом організації й удосконалювання ефективної системи обміну інформацією і звітності. Наприклад, плани доводяться до тих менеджерів, що будуть відповідати за їхню реалізацію, при цьому вони повинні чітко розуміти, які завдання ставляться перед ними на майбутній бюджетний період. Крім того, інформація, що міститься в бюджеті, може бути корисної для менеджерів різноманітних організаційних підрозділів із погляду організації взаємодії між ними, коли кожний із них знає, у яких умовах буде діяти його компаньйон (вимоги до нього, його потреби, можливі обмеження). Бухгалтерські звіти про виконання кошториси надають менеджеру важливу інформацію, із якого він може зробити висновки про те, наскільки вдало він здійснює керівництво і які питання потребують детального розгляду за допомогою методу управління по відхиленнях.
Стимулювання.
Кошториси і звіти про їхнє виконання, що складаються бухгалтером-аналітиком, також грають значну роль у стимулюванні діяльності персоналу організації. Кошториси містять планові показники (завдання), що повинні спонукати менеджерів планувати роботу так, щоб організація в цілому могла досягти поставлених перед нею цілей. Очевидно, чітке уявлення про планові показники (завдання) буде в значно більшій мірі стимулювати діяльність людей, аніж обстановка неясності і непевності. Звіти про виконання кошториси покликані мотивувати коригування досягнутих індивідуальних показників продуктивності праці й інформувати, які показники повинні бути досягнуті шляхом порівняння фактичних результатів із запланованими. Крім того, бухгалтер-аналітик сприяє стимулюванню діяльності персоналу організації і надає значну допомогу у визначенні потенційних управлінських проблем і кола питань, що потребують детального розгляду. Він створює основу для підвищення ефективності здійснення менеджерами процесу контролю і регулювання. Проте дуже важливо, що кошториси і звіти про їх виконання можуть викликати серйозні проблеми (наприклад, ускладнення в психологічному кліматі колективу) і здійснити негативний вплив на процес стимулювання, якщо їх використовувати й інтепретувати без достатньої поінформованості про можливі наслідки.
Розділ 4. Комп'ютерні технології бухгалтерського обліку
Облікова система припускає послідовність кроків від фіксації подій до підготування звітів і закриття рахунків. Дана послідовність називається обліковим циклом.
Обліковий цикл можна подати таким чином:
– відбиток операцій у первинних документах;
– запис операцій у журнал;
– перенесення записів у Головну книгу;
– формування фінансових звітів;
– опрацювання рахунків для закриття поточного періоду і підготування до початку нового облікового циклу.
Використання методу подвійного запису дозволяє трансформувати кожний факт господарської діяльності в бухгалтерську проводку, що фіксується на рахунках.
З одного боку, синтетичні рахунки є елементами інформаційної системи, видовими ознаками, по котрим сукупність інформації розділяється на локальні частини, що дозволяють одержувати узагальнені показники для контролю й аналізу господарської діяльності. З іншого боку, синтетичний рахунок виступає в якості інформаційної підсистеми, що складає з аналітичних рахунків і субрахунків, у яких деталізується і групується інформація, що об'єднується на даному синтетичному рахунку.
Рахунки бухгалтерського обліку можна розглядати як локальні самостійні (взаємозалежні) інформаційні елементи, що відбивають прямування визначених об'єктів обліку, пов'язані в єдину інформаційну систему. Розміри цієї системи визначаються Планом рахунків бухгалтерського обліку, що містить обов'язкову для застосування в усім народному господарстві номенклатуру рахунків, яка забезпечує:
– взаємозалежну систематизацію, угруповання й узагальнення інформації про господарську діяльність;
– однакову методологію обліку в народному господарстві;
– узагальнення і контроль показників в. умовах раціональної організації бухгалтерського обліку, заснованої на застосуванні прогресивних форм і методів обліку.
Опрацювання даних є найважливішою і трудомісткою функцією обліку. Ця функція повинна реалізовуватися з урахуванням таких обмежень: оперативність (робота в реальному режимі часу) і витрати на опрацювання. Мова йде про здатності системи бухгалтерського обліку опрацьовувати визначені обсяги інформації, що надходять із визначеною частотою. При цьому, оскільки дані, що надходять, відносяться до визначеного тимчасового періоду, система обліку повинна вирішувати проблему збереження й архівації даних, які стосуються минулих періодів, а також забезпечувати доступ до даних, які можуть бути скориговані або використані для оперативного аналізу.
Узагальнення інформації в обліку і формування фінансової звітності необхідно для виведення обробленої інформації за межі зазначених вище обмежень, щоб забезпечити доступ до неї будь-якого користувача. Додаткова потреба в інформації про господарську діяльність підприємства задовольняється за рахунок економічного аналізу.
У процесі розвитку бухгалтерський облік використовував різноманітні форми, що розроблялися з метою удосконалення системи обліку і полегшення праці бухгалтера. В даний час в Україні застосовуються в основному меморіально-ордерна і журнально-ордерна форми обліку. Поряд із цими ручними формами обліку усе більше поширення одержують спеціальні програми по бухгалтерському обліку, що вирішують завдання його автоматизації.
Програмне забезпечення - це той інструментарій, за допомогою якого бухгалтер може вести весь процес опрацювання даних починаючи з введення в машину інформації і закінчуючи одержанням регістрів бухгалтерського обліку. Використання обчислювальної техніки вирішує ряд проблем, пов'язаних із ручним веденням обліку, забезпечуючи:
– зменшення обсягу рутинних операцій;
– прискорення опрацювання даних первинних документів;
– автоматизацію розрахунків (податки, знос і т.д.);
– автоматизацію формування звітних форм;
– поглиблення аналітичного обліку;
– відмова від користування типографськими бланками первинних документів і звітності і т.д.
Нові інформаційні технології в галузі бухгалтерського обліку відкривають значні можливості для керівників підприємств у процесі прийняття рішень. Програмне забезпечення дозволяє більш оперативно одержувати інформацію по усім питанням, пов'язаним із діяльністю підприємства, і своєчасно приймати управлінські рішення.
Функції бухгалтерського обліку, як автоматизованого, так і ручного, можна умовно розбити на дві основні групи - зведений облік і підготування даних для зведеного обліку.
Зведений облік являє собою фіксацію первинних документів, опрацювання даних, що містяться в цих документах, і узагальнення отриманої інформації в звітах. Тут вся інформація за допомогою методу подвійного запису відбивається по синтетичних рахунках у вартісній формі, і після цього не складає труднощів витягти її з банку даних для розрахунків і заповнення звітів.
Підготовка даних для зведеного обліку більш трудомісткий процес, тому що він включає ведення обліку по його окремих ділянках, а також розрахунок різноманітних економічних показників. Ділянки обліку можуть дробитися до нескінченності. Це залежить від розмірів підприємства, його організаційної структури, обсягів і видів діяльності й інших чинників. Але на більшій частині підприємств облік ведеться по таких напрямках:
– облік основних засобів;
– облік матеріальних цінностей (складський облік);
– облік витрат і прибутку;
– облік касових операцій;
– облік операцій по розрахунковому (валютному, поточному тощо) рахунку;
– облік розрахунків
– облік заробітної плати.
У зв'язку з цим програмне забезпечення можна підрозділити на такі класи:
1. Проводки - Головна книга - баланс (міні-бухгалтерія).
2. Інтегрована бухгалтерія.
3. Комплексна бухгалтерія.
4. Мережна версія бухгалтерського обліку.
Роздивимося особливості і характерні ознаки кожного класу спеціалізованих бухгалтерських програм.
1. ПРОВОДКИ - ГОЛОВНА КНИГА - БАЛАНС.
Бухгалтерські програми цього класу реалізують в основному зведену функцію обліку. Програми даної групи достатньо прості й універсальні. При цьому достатньо широкий діапазон їхньої потужності - від винятково синтетичного обліку до багаторівневої аналітика і зведеного обліку. Тому в даному класі можна виділити такі підгрупи:
– програми, що реалізують функції синтетичного обліку - ведення журналу операцій на рівні проводок, формування журналів-ордерів, Головної книги, оборотного-сальдового балансу і форм фінансової звітності;
– програми, що на додаток до функцій першої групи дозволяють вести однорівневий, а іноді дворівневий аналітичний облік. Це робить їх придатними для малих підприємств і підприємств, що ведуть облік по спрощеній формі
– програми ведення зведеного обліку. Їхня характерна риса - можливість прив'язки до синтетичних рахунків розгорнутої багаторівневої системи аналітичних рахунків;
– головні модулі функціональних комплексів. Їхнім головним завданням є прийом проводок від програм, спеціалізованих для ведення різноманітних ділянок обліку, із метою здійснення зведеного обліку. Відмітною рисою цих програм є потужний інтерфейсний блок, необхідний для імпорту проводок з інших програм комплексу.
2. ІНТЕГРОВАНА БУХГАЛТЕРІЯ.
Особливостями програм даного класу є:
– наявність кількісного і сумового обліку;
– реалізація усіх функцій програм попереднього класу;
– автоматизація окремих ділянок обліку (облік матеріалів, основних засобів, заробітної плати й ін.);
– єдине поле проводок;
– орієнтація програми для використання на одному робочому місці.
3. КОМПЛЕКСНА БУХГАЛТЕРІЯ.
Характерна риса даного класу - автоматизований комплекс бухгалтерського обліку - складається з окремих функціонально закінчених АРМ (автоматизованих робочих місць); є інтерфейс передачі інформації для зведення балансу і розгорнутого аналітичного обліку.
4. МЕРЕЖНА ВЕРСІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.
Особливості даного класу програм полягають у наступному:
– можливість мережного обміну усередині кожного робочого місця одного АРМ і між різноманітними АРМ;
– здійснення обміну інформацією тільки по мережі;
– можливість одночасної роботи різних АРМ із доступом до будь-якої дозволеної інформації. Це означає, що якщо в комплексній бухгалтерії зведення даних відбувається епізодично, те в мережній версії усі введені дані одночасно можуть бути доступні всім користувачам.
Висновок.
На основі зробленої роботи, можна сказати, що бухгалтерський облік визначений як процес ідентифікації й оцінки інформації економічного характеру і доведення її до користувачів, щоб на її основі могли бути зроблені якісь висновки і прийняті рішення.
Список використаної літератури
1.
Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448 с.
2.
Н.И. Попова. Теория бухгалтерского учета. Учебное пособие. — Донецк: КИТИС, ДонГУ, 1998 г. — 204 с.
3.
Бібліотека “Фактора”. Національні стандарти бухгалтерського обліку: нормативна база. — 5 видання, доповнене. — Харків: Фактор, 1999. — 180 с.
4.
Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебн. пособие для вузов – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.
5.
Кузьминський А. М., Кузьминський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: «Все про бухгалтерский учет», 1999.
6.
Управленческий учет: учебное пособие / Под. ред. А.Д. Шеремета. — М.: ФБК-ПРЕСС, 1999.
7.
Управленческий учет / Под. ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. — М.: ИНФРА, 1997.
8.
Палий В.Ф., Соколов Е.В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. 2-е издание, переработанное и дополненное. — М.: Финансы и статистика, 1998.
9.
Метьюс М.Р., Перера М.Х.Б. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с англ. Под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 663 с.
10.
Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Під ред. М.В. Кужельного. — 5-те видання, доповнене і перероблене. — К.: А.С.К., 1998. — 223 с.
[1]
Национальные стандарты бухгалтерского учета: нормативная база. – 5-е изд., доп. – Х.: Фактор, 2000. – С.6.
[2]
Кузьминський А. М., Кузьминський Ю. А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: «Все про бухгалтерский учет», 1999. — С.19-20.
[3]
Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебн. пособие для вузов – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – С. 23.