План
Вступ
Розділ 1. Дидактичні особливості проведення нестандартних уроків
1.1 Дидактична взаємодія вчителя й учнів на уроці
1.2 Підходи до класифікації нестандартних форм організації навчання та основні їх види
1.3 Розгляд структури деяких нестандартних уроків
1.3.1 Бінарні уроки
1.3.2 Віршовані (римовані) уроки
1.3.3 Інтегровані уроки
1.3.4 Уроки-дискусії
Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота
2.1 Досвід вчителів з проведення нестандартних уроків у початковій школі
2.2 Розробки нестандартних уроків
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.
Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.
Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.
Існує кілька поглядів на нестандартний урок.
На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1; 65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [2; 31].Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [7; 63].О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [3; 11].
Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінках періодичної преси (ми певні, що методичні об’єднання шкіл та наукові конференції ВНЗ також розглядають ці важливі для освіти питання) відбувається дискусія щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності нових форм занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів. Тож, "нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Він - дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цього процесу" [1; 65-69].
О. Антипова, Д. Рум’янцева і В. Паламарчук, простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, зауважують, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та ін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодом кількість таких форм організації навчальної діяльності зросла. До речі, наразі можна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, які використовують учителі в своїй роботі.
Оскільки є нагальна потреба дати об’єктивну оцінку доцільності застосування нетрадиційних занять, визначити їх вагу та місце в системі навчання, в останнє десятиріччя практичний досвід застосування нових форм нестандартних уроків почала опановувати методика. Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер’янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна), ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та ін), [14; 48] дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній початковій школі, можна згрупувати наступним чином:
• бінарні уроки;
• віршовані (римовані) уроки;
• інтегровані (міжпредметні) уроки;
• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);
• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");
• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок);
• уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);
• уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);
• уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал).
У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.
Ми вважаємо, що ця класифікація не суперечить підходу до уроку, виробленому в сучасній дидактиці. Бо головне завдання педагога - не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального ланцюжка даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.
Однак є певні переваги використання форм уроків, що увійшли до описаної вище типології, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незмінною структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню активності учнів, а отже - і ефективності уроку. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початкової школи.
Мета нашої роботи дослідити особливості нестандартних уроків, як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності.
Мета передбачає виконання наступних завдань:
1. Розглянути можливості нестандартних уроків у початковій школі в реалізації цілей навчання.
2. Вказати деякі методичні аспекти їх проведення.
3. З’ясувати актуальність проведення нестандартних уроків в початковій школі.
Об’єктом роботи є нестандартний урок у початковій школі.
Предмет - вплив нестандартних уроків на навчально-виховну діяльність молодшого школяра.
Розділ 1. Дидактичні особливості проведення нестандартних уроків
1.1 Дидактична взаємодія вчителя й учнів на уроці
З приходом дитини до школи розпочинається новий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень 1-го класу потрапляє в атмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкування дітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови: з’являється необхідність засвоювати нові поняття з нових навчальних дисциплін, опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час вироблення нових дій та навичок. Як впоратися семирічному малюку з цим? І тут на допомогу вчителю приходить його вміння слушно та вчасно змінити зміст спілкування дітей. Час "підімкнути" його до того процесу, який теорія називає дидактичною взаємодією.
Дидактична взаємодія на уроці уявляється в цьому контексті як співпраця в підсистемах: "особистість вчителя - особистість учня; "особистість учня - особистість учня", "особистість учня - клас".
В усіх цих підсистемах постійно і незмінно відбувається взаємодія вчителя й учня як двох особистостей. Саме її і можна вважати провідним педагогічним механізмом діалогу, який відбувається на уроці. Зміст і структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети. Характер реалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях І. Лернера, В. Онищука, М. Скаткіна, В. Бондаря [2]. Виходячи з того, що елементарною моделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєрідно підходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічується шість таких підходів: за метою навчання, за характером дидактичної взаємодії, за етапами засвоєння знань, умінь і навичок на уроці, за ланками засвоєння знань і множинний підхід (подвійний та тримірний) [4].
Візьмемо за основу тримірний підхід до класифікації методів навчання В. Бондаря. У ньому особливо приваблює можливість комбінувати методи навчання практично необмежено. Розглядаючи реалізацію певного методу чи групи методів на уроці як факт дидактичної взаємодії в зазначених вище підсистемах, помічаємо, що поза увагою багатьох дослідників проходить характер взаємодії мотиваційних сфер учителя й учнів.
Сьогодні, на жаль, в педагогічній практиці ще існує авторитарний стиль спілкування - учитель над дітьми. Багатьма батьками та учителями він сприймається як єдино правильний, "серйозний" стиль, за якого виключається "загравання" з учнями. За авторитарного стилю роботи вчитель - панівна фігура, недосяжна, а іноді навіть страхітлива. Він вказує - вони виконують його накази. При ньому учні сильні, багато знають, вміють, без нього - дещо пам’ятають але нічого не вміють. Ініціатива їхня скута, самостійність зведена до мінімуму. Вчитись і щось робити їм нецікаво. За такого навчання дуже низька якість і глибина засвоєння знань, бо нові знання учень мовчки сприймає з пояснень вчителя. Відпадає потреба думати, а наслідком цього є невміння пояснити свою думку, грамотно дати зв’язну відповідь на запитання. Адже мовчання учня біля дошки - це мовчання його думки [7].
Іноді учень хоче зрозуміти, розібратися в матеріалі, який пояснює вчитель, але боїться перепитати його про незрозуміле, порадитися з ним, бо ділове спілкування на уроці фактично забороняється. Форма такого спілкування, його зміст в учителя авторитарного стилю має тільки контрольно-оцінний характер. Ділове спілкування, якщо його можна так назвати, за таких умов навчання існує під час взаємоперевірки виконання завдань. До того ж, цей прийом застосовується таким учителем як штучна інновація, данина часові чи моді. "Санкціоноване" спілкування тільки зовні нагадує співробітництво. Привнесена в авторитарний стиль як інородне тіло, така взаємоперевірка, по суті, ним і залишається, не даючи продуктивного наслідку. Це просто інсценівка взаємодії, бо тут не створюються умови для обміну мотивами дій, доказами, врешті, переконаннями у правильності своїх думок.
Усі письмові самостійні завдання на етапі застосування набутих знань виконуються учнями лише індивідуально. А це веде до прояву елементів егоїзму, прагнення закрити долонею, аркушем паперу те завдання, що виконується в зошиті. Пізніше таке офіційне спілкування приводить до масового списування.
Отже, за авторитарного стилю взаємодії учасників навчально-виховного процесу ділове й особистісне спілкування має офіційну спрямованість, епізодичний характер, виявляється на примітивному рівні. Учень не виступає як партнер по спілкуванню в побудові та організації навчальної діяльності. Він є тільки об’єктом, який задіяний у цю діяльність для засвоєння знань, умінь і навичок. Учитель в цьому разі не володіє механізмами розвитку комунікативних умінь молодших школярів на кожному етапі навчального процесу, часто не вміє спілкуватися сам.
Сьогодні на часі той демократичний характер взаємовідносин педагога й учнів, який називається педагогікою співробітництва, діалогу.
За таких взаємовідносин учень є не тільки об’єктом впливу, а й самокерованою, самостійною та вільно діючою особистістю, повноправним співучасником педагогічного процесу. Учитель у навчальне - виховному процесі постійно підтримує контакт з учнями, створює відповідну психологічно комфортну обстановку для сприймання, міцного засвоєння навчального матеріалу. Функції контакту різні.
Так, методична функція полягає в тому, щоб зосередити увагу учнів на значущих моментах, "втягти" учнів у доцільну послідовність його засвоєння. Евристична функція виявляється в активізації допитливості учнів, створенні проблемної ситуації під час навчання, "провокуванні" пошуку її розв’язання. Контрольна функція, або функція зворотного зв’язку, дає змогу вчителеві дізнатися, наскільки повно і правильно сприймають учні його повідомлення. Морально-етична функція полягає в тому, щоб привернути до себе клас, заволодіти його довір’ям, з одного боку, а з другого - ця функція допомагає регулювати моральне самопочуття дітей на уроці, створюючи ситуацію успіху.
Вчитель-етик - насамперед чуйна й уважна людина, що пильно стежить за співвідношенням у площині "перемога - поразка". Він професіонал у діагностиці стану діяльності дитини та швидкому регулюванні його на шляху до успіху, тобто в корекції. Під емоційною функцією слід розуміти взаємовплив учителя і його вихованців: вступаючи в контакт з класом, учитель настроює його на доцільний емоційний лад, а клас надихає вчителя, емоційно стимулює своєю захопленістю, інтересом до думок, що викладаються, а також виконуваних видів роботи, видів роботи [5].
Методи встановлення контакту також різноманітні. До них належать: емоційно-психологічний зачин уроку, створення проблемної ситуації, стимулювання творчості "в цю мить", відповіді на запитання, зміст самих запитань, інтонаційна гама викладу, зміни в емоційному тоні фрагментів уроку, "режисура" та ін.
Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися під час розмови, зустрічі.
Сформувати і розвинути комунікативні вміння значною мірою допомагають уже на початку першого навчального року уроки навчання грамоти, а потім - уроки читання. Розвинуті комунікативні вміння забезпечують учням міцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школі з одного боку, а з іншого - здатність швидко й правильно орієнтуватися в будь-якій навчальній і життєвій ситуації, брати на себе певну роль, діяти в її межах, готовність до ризику, самобутність, оригінальність. А такі якості допомагають будь-який урок зробити нестандартним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати "відкриті", зовнішньо нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих, репетируючи їх.
1.2 Підходи до класифікації нестандартних форм організації навчання та основні їх види
Ефективність навчально-виховної роботи визначається не тільки методами викладання - учіння, а також і формами її організації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немає чіткого визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії [10].
Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов’язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також і з порядком його здійснення.
Звичайно, ця організація залежить від вибору дидактичних методів, прийомів і засобів, розуміння цілей і завдань процесу навчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокрема дидактичних закономірностей і принципів у практику роботи педагогів. Проте активна і змістова взаємодія учителів і учнів полягають саме в організації навчального процесу [11].
Проблема організаційних форм навчання є досить актуальним питанням. Воно ще остаточно не розв’язане. Основними напрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації, технізації та створення навчально-пізнавальних модулів.
На сучасному етапі розвитку дидактичної науки є кілька варіантів класифікації форм організації навчання. Наприклад, В. Оконь поділяє їх на три групи [10]:
робота під час занять;
домашня робота;
робота після занять.
П. Підласий пропонує їхню класифікацію за такими ознаками [10]:
за кількістю учнів - масові, колективні, групові, мікрогрупові, індивідуальні форми навчання;
місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
дидактичною метою - форми теоретичного навчання: лекція, факультатив, гурток, конференція; комбінованого або змішаного навчання: урок, семінар, домашня робота, консультація.
За кількістю учнів, як правило, виокремлюють індивідуальну і групову форми навчання. Індивідуальна форма навчання - найстаріша в історії педагогіки. В давнину вона полягала в індивідуальній реалізації певних дидактичних завдань учнів за безпосередньої допомоги вчителя. Таке навчання надавало можливість індивідуалізувати як зміст, так і темп навчання, що, своєю чергою, сприяло постійному й водночас докладному контролю за ходом і результатами пізнавальної діяльності. Педагог міг також контролювати власні навчальні дії і відповідно, вносити певні корективи, пристосовуючись до обставин. Таке навчання і в давнину, і на сучасному етапі дає високий ефект, тому що учень набуває певних знань, практичних навичок та вмінь за оптимальний для себе час, враховуючи свої психічні особливості та обсяг навчального матеріалу. Доконечною умовою отримання таких результатів є висока педагогічна майстерність учителів.
У сучасній дидактиці для визначення такої форми навчання вживають поняття "індивідуалізація навчання", "індивідуальний підхід до навчання".
Також достатньо широко використовується позаурочна форма навчання, до якої належать семінарські заняття, практикуми, факультативні заняття, екскурсії, предметні гуртки, спортивні секції, домашня навчальна робота, консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції тощо.
Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.
Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру [11].
Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес [10].
Від середини 70-х років XXст. у вітчизняній школі починає спостерігатися зниження інтересу учнів до навчання. На це школа відреагувала нетрадиційними (неординарними) уроками, які ставлять за мету зацікавити дітей навчальною працею й утримати цей інтерес.
Нетрадиційний, неординарний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Думки педагогів щодо таких уроків різні. Одні вбачають в них прогрес педагогічної думки, важливий шлях демократизації школи; інші - небезпечне порушення педагогічних принципів, відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміють серйозно трудитися [10].
Аналіз педагогічної літератури, практичного досвіду дав змогу виділити кілька десятків різних типів нетрадиційних уроків:
• уроки - ділові ігри;
• уроки - прес-конференції;
• уроки-змагання;
• уроки на зразок КВК;
• театралізовані уроки;
• уроки-консультації;
• комп’ютерні уроки;
• уроки з груповими формами роботи;
• уроки взаємонавчання учнів;
• уроки творчості;
• уроки-аукціони;
• уроки-заліки;
• уроки-семінари;
• бінарні уроки;
• інтегровані уроки;
• уроки-узагальнення;
• уроки-фантазії;
• уроки-ігри;
• уроки-суди;
• уроки пошуку істини;
• уроки-лекції "Парадокси";
• уроки-концерти;
• уроки-діалоги;
• уроки "Слідство ведуть знавці";
• уроки - рольові ігри;
• уроки-конференції;
• уроки - "кругове тренування";
• міжпредметні уроки;
• уроки-екскурсії;
• уроки-ігри "Поле чудес" тощо.
Нетрадиційні уроки більше подобаються учням, ніж звичайні буденні заняття з установленою структурою й режимом роботи, тому практикувати такі уроки доцільно кожному вчителю, однак перетворювати їх на панацею небажано [6].
До інших, нестандартних, форм організації навчального процесу в межах класно-урочної системи деякі вчені відносять [8]:
• практикуми;
• лабораторні заняття;
• навчальні екскурсії на природу, в музей, на виставку, підприємство тощо.
• індивідуальні чи групові додаткові заняття за окремими навчальними темами або питаннями;
• факультативи;
• предметні гуртки тощо.
Семінари - одна із форм організованого повторення й контролю за вивченим навчальним матеріалом, який методично не відрізняється від семінару у вищій школі. Семінари реалізують дві функції - освітню й контрольно-перевірочну. Напередодні учням пропонується план проведення семінару, вказується література. Конспекти лекцій учні можуть використовувати, готуючись до повідомлення чи семінару. Як семінар-залік з окремих тем можна також проводити колоквіум.
Практикум - практичний різновид семінару, мета якого - формування розумового й трудового характеру, вміння проводити досліди. Практикуми проводяться переважно з предметів природничо-математичного циклу.
Лабораторні роботи або лабораторні заняття в загальноосвітній школі - один із видів самостійної роботи учнів. Вони виконують її за завданням учителя, застосовуючи навчальні прилади, інструменти тощо з метою вироблення умінь і навичок експериментальної роботи. Виконання лабораторних - обов’язкова вимога навчальної програми.
Навчальні екскурсії поглиблюють і конкретизують знання й уміння переважно з тих предметів, що й практикуми. Об’єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії, вищі навчальні заклади, музеї тощо. Вчитель має здійснювати підготовку до екскурсій. Перед їх проведенням учитель повідомляє учням мету й зміст екскурсії, знайомить з планом її проведення, зацікавлює нею. Після екскурсії підбиваються її підсумки, учні випускають альбоми, стенди, плакати.
Додаткові групові й індивідуальні заняття проводяться в позаурочний час або в групі продовженого дня. їх призначення - компенсувати відсутність знань в окремих учнів. Це може бути також робота з кращими учнями, наприклад, підготовка до предметних олімпіад. Окремі індивідуальні заняття проводяться вчителями вдома з дітьми, які не можуть відвідувати школу через хворобу.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.
1.3 Розгляд структури деяких нестандартних уроків
1.3.1 Бінарні уроки
Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готують учителі-предметники, кожний із яких проводить етап (блок) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:
• ознайомлення вчителів-предметників з чинними програмами;
• знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;
• складання структури майбутнього уроку;
• написання спільного плану-конспекту.
Однак не треба плутати етапи-блоки бінарного уроку
1.3.2 Віршовані (римовані) уроки
На жаль, у фахових виданнях для початкової школи друкують дуже мало розробок віршованих уроків (ми мали змогу ознайомитися тільки з віршованими уроками або з їх фрагментами, написаними практикуючими педагогами: В. Бутрім, Т. Глинюк, Л. Козачок, І. Мишко, С. Сторожевим). А як би стали у пригоді ці знахідки тим, хто не здатний бути поетом, але щиро хоче опанувати ці нестандартні заняття.
Зрозуміло, віршовані (римовані) - це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення - римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.
Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло - віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.
Пропонується використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти "грають у рими", а деякі, за свідченням батьків, пробують самі "складати" вірші [10].
1.3.3 Інтегровані уроки
У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея міжпредметної інтеграції.
Інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.
Аналіз чинних програм для чотирирічної початкової школи та вивчення досвіду вчителів свідчить про широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає О. Савченко, такі нестандартні уроки дають можливість учителеві разом із учнями опанувати значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних, усвідомлених міжпредметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти цілісності знань [10].
Підготовка інтегрованих уроків передбачає:
• аналіз річного календарного планування;
• зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;
• визначення завдань уроку;
• "конструювання" уроку.
Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо для кожного з предметів, що інтегруються.
Дидактичні особливості інтегрованих уроків чітко викладені в працях О. Савченко [11]. У фаховій літературі останніх років можна знайти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвід їх проведення дозволяють зробити висновок про наявність певної структури такої форми уроку.
Перший етап проведення інтегрованого уроку - організаційний. Другий - ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характерна особливість якої - актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває вдвічі (втричі) довше. Саме тому, об’єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції.
Наступні етапи інтегрованого уроку можуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку [10].
Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Варто наголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя високого професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваються систематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей школярів. Савченко зазначає, що "змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища" [10].
1.3.4 Уроки-дискусії
Відомо, що останні двадцять років триває пошук ефективних методів та прийомів навчання, завдяки яким пасивна позиція дитини має змінитися на активну.
Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких уроків - поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.
Такі нестандартні форми організації уроків обов’язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.
Після обговорення правила затверджуються. Орієнтовні правила культури спілкування Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.
Уроки-дискусії дають прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок як усно, так і письмово. Уроки групи "уроки-дискусії" розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати й відповідати. "Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати - це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку; це інструмент, за допомогою якого малий "дослідник" пізнає світ" [3].
Ми розглянули лише деякі форми нестандартної роботи з учнями. Треба сказати, що така робота багато в чому залежить від вчителя, як генератора ідей в класі. Учні ж, у великій мірі, підтримують такі прагнення вчителя, допомагають йому в організації таких занять.
Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота
2.1 Досвід вчителів з проведення нестандартних уроків у початковій школі
Перевіряючи методику на практиці, ми звернулися до досвіду роботи вчителя-методиста СШ № 95 м. Києва В.О. Волотовської.
Ми вирішили розглянути практичну сторону проведення нестандартних занять.
Вчитель-методист В.О. Волотовська має багатющий досвід проведення нетрадиційних уроків мовлення та мислення молодших школярів.
Валентина Олексіївна Волотовська 33 роки працює в початкових класах, з них 25 - у СШ № 95 м. Києва.10 поколінь її випускників переступили поріг школи, її учні всебічно розвинені та виховані, добре вчаться, люблять і вміють самостійно працювати, успішно опановують знання в старших класах.
Виховання й розвиток особистості кожного школяра вчителька починає з 1 класу, коли діти роблять перші кроки в навчанні.
В останні десятиліття педагоги дбають про вдосконалення форм і методів навчання, які б сприяли органічному поєднанню навчальних, розвивальних та виховних цілей уроку. Серед цих пошуків у дидактиці початкового навчання помітне місце посіли так звані нетрадиційні уроки, які, щоправда, задумуються і реалізуються вчителями по-різному.
У системі своїх занять В.О. Волотовська вміло й ефективно керує процесами засвоєння і застосування знань, формує мислення школярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядні аспекти особистості, врешті, трудові уміння (і навчальні теж).
Найхарактернішою рисою творчої лабораторії Валентини Олексіївни є спрямування усіх планів і дій на розвиток творчих сил і можливостей класу в цілому і кожної дитини зосібна. Нетрадиційні уроки В.О. Волотовської розвивають мислення і мовлення школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість, кмітливість. ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне, уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості, які так важливо закладати якомога раніше.
Нетрадиційні уроки в класі Валентини Олексіївни, на перший погляд, проводить не вчителька, а самі учні. Мабуть, це одна з основних рис, ознак їх нетрадиційності. Тож треба уявити, скільки часу, фізичних і психічних зусиль, наполегливості, витримки має докласти класовод, її виконавцями її творчих задумів стали самі молодші школярі.
Однотипність уроків викликає у дітей втому. Т якщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, який дає можливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати до активної роботи якомога більше учнів.
Головне місце на уроках відводиться елементам творчого пошуку. За розмаїттям форм - це мандрівки змагання, ігри, живі журнали, теле- та радіо заняття, концерти, іспити тощо. Вони можу бути присвячені окремим предметам, але найчастіше у їх змісті можна виділити майстерно зінтегровані компоненти кількох. На таких уроках учні виступають у ролі вчителя, журналіст ведучого "телерадіопередачі", артиста, коментатора, поета, капітана команди, лоцмана тощо. Важливо при цьому підкреслити, що помічниками вчителя на уроці нерідко постають старшокласники, яких у початкових навчала Валентина Олексіївна. Тому й не дивно, що її колишні виховані працюють учителями.
Вихованці Валентини Олексіївни найбільше люблять уроки, де мають можливість виявляти культуру спілкування, уважно ставитися до слова, пізнавати його різні значення, художню красу. На таких уроках обов’язковим компонентом постає художнє слово, українська пісня, інші елементі народної творчості.
Отже, як показує досвід провідних вчителів, проведення нестандартних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх, виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, що так важливо саме в наш час.
2.2 Розробки нестандартних уроків
Тема: Письмо малої і великої букви "б". Урок-мандрівка. Українська мова.1-й клас.
Мета: закріплювати навички зображення вивчених букв; розвивати вміння писати під диктовку, здійснювати звуко-літерний аналіз слів; виховувати культуру поведінки.
Обладнання: паперові квіти з буквами, слова з диктанту-"блискавки", напис "Будь ласка, просимо до нас у королівство", звукові схеми слів здоба, булка, банан, ковбаса, малюнки бублика, барабана, бандури, бубна, завдання в групах, індивідуальні картки, м’ячик, іграшковий мікрофон.
ХІД УРОКУ.
І. Організація класу. Оголошення теми й мети уроку.
Нам дзвінок сповістив:
Час за парти сідати,
Уважними бути,
Урок починати.
Наш урок сьогодні - казка,
Тож, послухай, будь ласка,
Королівство букви "Б"
Вже запрошує тебе.
Сьогодні ми помандруємо до королівства букви "Б". А чому саме до цього королівства?
Правильно, тому, що зараз ми вивчаємо букву "Б", вчимося з нею читати й писати склади, слова, речення.
II. Актуалізація опорних знань. Каліграфічна хвилинка.
Прокладемо собі доріжку, написавши велику й малу букви "Б".
Навколо нашої доріжки ростуть чудові квіти. Намалюймо до кожної квіточки листочок на планшетці.
На паперових квітках написані друковані літери, учні на планшетках пишуть писані.
III. Засвоєння знань.
Формування елементарних навичок на основі застосування знань у стандартних умовах.
Раптом спалахнула блискавка, прогримів грім і почався дощ. Щоб дістатися до королівства, ми повинні написати диктант-"блискавку". Я показуватиму слово, написане на аркуші паперу, і швидко ховатиму його, а ви маєте його прочитати й записати.
Бук, Бім, біб, зуби.
На дороговказах дощ змив верхню частину букв. Щоб продовжити мандрівку, ми маємо відновити те, що було там написано. (Королівство букви "Б")
Нарешті ми прийшли до воріт королівства, а там такий напис: "Будь ласка, просимо до нас у королівство". Що означають слова "будь ласка"? Коли ми їх вживаємо? (Це слова ввічливості. Ми вживаємо їх, коли звертаємося до когось із проханням)
Складіть речення, вживаючи ці слова. Списування з друкованої основи.
Перепишіть у зошит напис з воріт королівства.
У цьому незвичайному королівстві багато слів містить букву "Б". Тому спочатку ми завітали на базар. Ввічливі мешканці запропонували нам здобу, булку, банан, ковбасу. А купиш все це можна, дібравши до цих слів звукові схеми. І поясніть, будь ласка, що таке "здоба"? (Це вироби із солодкого тіста)
На базарі ми зустріли хлопчика, ім’я якого теж починається буквою "Б". Відгадайте, як його звуть?
Запишімо в зошит речення про те, що купив Борис. Письмо речення під диктовку: "Борис купив білу скатертину".
Пройдемося вулицями королівства. Вони теж незвичайні. Кожна вулиця схожа на якусь букву.
Фізкультхвилинка.
Станьте так, як буква "Б".
А тепер, як буква "В".
Букву "А" ви покажіть,
Букву "У" зобразіть.
Ще покажемо букву "І".
І ці вулиці малі
Довели нас до будинку.
Зайдімо в нього на хвилинку.
IV. Творче застосування знань, умінь, навичок.
А завітали ми до королівського палацу. На порозі нас гостинно зустрів сам король.
Ось нарешті і король Королівства букви "Б". Він привітно, як годиться, До гри запрошує тебе.
Король пропонує нам погратися у гру "Продовж слово".
Учитель кидає м’ячик учням, називаючи склади: ба, бу, бе, бі, би, бо. Учні продовжують слово, кидаючи у відповідь м’яч учителю.
А чудова королева також полюбляє ігри. Тож, і ви часу не гайте, в гру "Знайди пару" пограйте. Королева пропонує вам знайти пари слів:
Бурий молоко
Біле ведмідь
Блакитна блуза
бордова незабудка
Що означає слово "бурий"? (Темно-коричневий)
А "бордова"? (Темно-червона)
А що означають слова "блуза" і "незабудка"?
Незабудка - квітка, блуза - жіночий одяг.
Учні називають пари слів, дві з них записують.
А до принца і принцеси ми піднімемося сходами, які прикрашає картинна галерея.
Гімнастика для очей.
Подивіться вгору, вниз, вправо, вліво.
А зараз напишемо малюнковий диктант. (Бублик, барабан, бандура, бубон)
Серед цих слів знайдіть "зайве". (Це слово "бублик", тому що інші слова - назви музичних інструментів).
Дуже радо на порозі
Нас принцеса зустрічає.
Вона зовсім невеличка,
Букви, як і ви, вивчає.
Та не може нічого
Зі складами зробить.
Ви подумайте трішки
І принцесі поможіть.
Учні в групах читають речення, де в словах переставлені склади, виправляють переставлення.
Вийшло речення: "На лузі росте верба". Запишіть його на дошці і в зошити.
Принц - розумник, він - всезнайко,
Хоче перевірить вас:
Скільки букв і скільки звуків
У написаних словах?
Учні виконують диференційовано завдання, написане на картках. Учитель швидко перевіряє його. Кілька учнів у цей час зачитують свої слова й називають кількість букв і звуків у них.
Мешканцям королівства сподобалося, як ви працювали. Вони вирішили відкрити вам свою таємницю: назвати найдорожчий скарб королівства.
Книгу цю дуже відому
Знає кожен школяр.
Ця найкраща в світі книжка
Називається... (буквар).
Із Букваря починали своє навчання ваші тата й мами, бабусі й дідусі. Тож, і ви шануйте й бережіть цю книжку.
V. Підсумок уроку.
В королівстві побували,
Дуже гарно працювали.
А тепер скажіть, будь ласка,
Що сподобалося в казці?
Гра "Мікрофон".
Тема: Охорона тварин. Тварини з Червоної книги України.2 клас. Інтерактивний урок Мета: дати уявлення про Червону книгу України, місце в ній тварин, необхідність їх охорони; виховувати відповідальне ставлення до збереження природи, прагнення брати участь у природоохоронній діяльності; розвивати навички культурного поводження серед природи. План уроку: Фенологічні спостереження. І. Мотивація. ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. ІІІ. Надання необхідної інформації. ІV. Інтерактивна вправа 1. V. Інтерактивна вправа 2. VІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Хід уроку Організація до уроку. Подивіться, будь ласка, чи все ви приготували до уроку. Погляньте один на одного, посміхніться, побажайте один одному гарного уроку. Сядьте рівненько. Розпочнемо урок! Фенологічні спостереження. Ви сьогодні йшли до школи, спостерігали за природою. Скажіть, які зміни відбулися в живій природі, порівняно з ранньою весною? (розпускаються листочки, квіточки, зазеленіла трав, літають комашки).
А які зміни відбулися в неживій природі? (Яскравіше світить сонечко, стало тепліше).
І. Мотивація. Земля - чудова, прекрасна планета. І все навкруги тішить око. І кожна тваринка, кожна рослинка має свою неповторну красу. 1. Вправа “Незакінчене речення". Закінчити речення, розпочате вчителем. 1. На мою думку, охороняти природу потрібно тому, що... (без неї не може жити людина).
2. На мою думку, охороняти природу потрібно... (кожній людині).
3. Людина - це теж... (частина живої природи).
4. Тварини дають людині... (одяг, молоко, м’ясо).
2. Прослуховування казки “Велика бура собака” (аудіозапис). А зараз, подивіться на всі ці малюнки, пригадайте про що ми говорили, і скажіть, яка ж тема сьогоднішнього уроку? (після прослуховування думок, вчитель відкриває тему уроку). ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Колективне читання теми уроку, записаної на дошці. Технологія “Мозковий штурм". Що я буду знати після сьогоднішнього уроку (жодна думка не заперечується, не обговорюється). ІІІ. Надання необхідної інформації. Перегляд комп’ютерної презентації на тему: “Охорона тварин. Червона книга України”. Коротка розповідь вчителя про охорону тварин, як підсумок презентації. Розгляд наочності, яка не ввійшла до презентації. ІV. Інтерактивна вправа 1. “Метод “Прес". Поділ на пари. а). Чи потрібно охороняти тварин? “Я вважаю, що..." (охороняти тварин необхідно);
“... тому, що... ” (без них не зможе жити людина);
“... наприклад... ” (якщо тварини загинуть, то і людина не буде мати, що їсти, не зможе отримувати теплий одяг);
“Таким чином... ” (охорона тварин - дуже корисна справа).
б) Для чого назви деяких тварин, поміщають до Червоної книги? “Я вважаю, що... ” (таке роблять для того, щоб люди знали, яких тварин слід оберігати);
“... тому, що... ” (багато людей не знають, які саме тварини перебувають на межі зникнення);
“... наприклад... ” (вуж, ящірка, беркут);
“Таким чином... ” (У Червоній книзі ми знаходимо тих тварин, яких слід оберігати).
V. Інтерактивна вправа 2. “Питання - відповідь”. Клас поділяється на 2 групи. Кожна група готує ряд запитань і відповідей з теми (3-5 хвилин). Пізніше учні обмінюються запитаннями. VІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Підсумовування результатів діяльності на основі висловлених думок у “Мозковому штурмі". Домашнє завдання. |
2 хв. 3 хв. 3 хв. 1 хв. 1 хв. 2 хв. 5 хв. 5 хв. 10 хв. 5 хв. |
Висновки
Завдання сучасної дидактики - створення відповідного навчального (освітнього) середовища, здатного забезпечити умови здобуття освіти, надання можливості кожній особистості реалізувати свої нахили, потреби та здібності; формування творчої, освіченої, всебічно розвиненої особистості, конкурентноспроможної в нових економічних умовах.
Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки. Нестандартний урок- це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них - уроки-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп’ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки дитячої творчості, уроки-семінари, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії тощо.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання. Проблема організаційних форм навчання є досить актуальною сьогодні. Вона ще остаточно не розв’язана. Основними напрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації, технізації тощо.
Список використаної літератури
1. Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. - 1991. - № 1. - С.65-69.
2. Лухтай Л.К. Нестандартний урок // Початкова школа. - 1992. - № 3-4. - С.31-32.
3. Митник О. Нарис нестандартного уроку // Початкова школа. - 1997. - №12. - С.11-22.
4. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк та ін. - Тернопіль: ТНПУ. - 2005. - Вип.1. - 178 с.
5. Нестандартні уроки: Посібник для вчителів початкових класів. - Т., 1993. - 116 с.
6. Нестандартні уроки в початковій школі / Упоряд. О. Кондратюк. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с. - (Б-ка "Шкільного світу").
7. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні // Рідна школа. - 1995. - № 4. - С.62-65.
8. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003. - 192 с.
9. Пономаренко Т.В. Урок КВК // Початкова школа. - 1992. - №3-4. - С.32-33.
10. Савченко О.Я. Дидактичні особливості інтегрованих уроків // Початкова школа. - 1992. - №1. - С.2-8.
11. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. - К., 1997. - 256 с.
12. Сучасні шкільні технології. Ч.1 / Упоряд.: І. Рожнятовська, В. Зоц. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 112 с. - (Б-ка "Шкільного світу").
13. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих пед. закл. освіти. -К.: Академія, 2003. - 528 с.