Реферат на тему:
"Принципи навчання інформатики"
Принципи навчання дають відповідь на запитання «Як організувати навчальний процес?»
Принципи навчання
— це керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Принципи, як правило, приводяться до системи положень, на основі яких здійснюється навчання.
Дидактами (М.П. Скаткін, М.А. Данилов, І.Н. Лернер, Ю.К. Бабанський, М.І. Махмутов) доведено, що для ефективності навчання необхідно керуватися загальнодидактичними принципами і правилами навчання. Дидактичні принципи виражають закономірності процесу навчання і дотримання їх є необхідною умовою успіху педагогічної діяльності викладача. Виходячи з цього необхідно зробити висновки, що методика навчання інформатики повинна спиратися на закономірності процесів формування в студентів знань, умінь і навичок і одночасно відповідати загальнодидактичним принципам навчання. Зупинимося на питаннях реалізації деяких дидактичних принципів, які мають найважливіше значення в зв'язку з особливостями навчальної діяльності студентів на заняттях з інформатики.
Принцип науковості і посильної складності
За принципом науковості
у змісті освіти повинні знайти відображення новітні досягнення відповідної галузі знань з адаптацією на пізнавальні можливості студентів. Це завдання загалом спрощується, оскільки в інформатиці на сьогодні ще немає чіткого розподілу на вищу і нижчу, будь-яке поняття з «великої» інформатики знаходить свої аналоги в будь-якому курсі інформатики.
Принципом науковості і посильної складності в навчанні передбачається також ретельний відбір істотного змісту науки. При навчанні інформатики будь-які відомості, що не знаходяться в руслі основних понять та ідей, перешкоджають їх засвоєнню. Загострюється проблема відбору мінімально необхідного матеріалу, особливо для перших занять. Для її розв'язання важливим є виділення мети і завдань заняття, головного і другорядного, чітке формулювання для студентів вимог до знань і вмінь, які необхідно сформувати і виробити під час вивчення кожної нової теми. Саме мета і завдання заняття, сформульовані лаконічно і в доступній для студентів формі, дають перші уявлення студентам про ту інформацію, на яку вони повинні спрямувати свою увагу і пізнавальні можливості на занятті.
Слід зазначити, що при вивченні інформатики студенти частіше, ніж завжди, зустрічаються з новими поняттями, технічними і науковими термінами. Причому при їх введенні викладач не має можливості спиратися на життєвий досвід всіх і кожного студента, як це буває під час вивчення інших основ наук (геометрії, фізики, хімії та ін.). Тому на кожному занятті в окремий і обов'язковий етап необхідно виділяти роботу з оволодіння студентами спеціальною термінологією; уникати будь-яких догматичних тверджень і обмежувати до мінімуму введення наукових визначень і понять, що не мають достатньої фактичної опори в досвіді і попередніх етапах навчання.
Наукове подання матеріалу передбачає коректне визначення або опис понять інформатики, правильне вичленування їх сутності. Необхідно, щоб студенти могли ознайомитися з чіткими означеннями понять (якщо вони означувані), що мають однозначне тлумачення, і з їхніми істотними ознаками, якщо поняття вводяться на описовому рівні. В іншому випадку студенти не набувають чітких уявлень, що призводить до помилок, нерозуміння матеріалу, який вивчається. Принцип науковості змісту навчання передбачає, що способи засвоєння навчального матеріалу повинні бути адекватні сучасним науковим способам пізнання.
Системний підхід
до подання навчального матеріалу, його структурування і виділення основних понять і зв'язків між ними якраз і є як основою для розробки та добору змісту курсу інформатики, так і одним з методів сучасного наукового пізнання.
Для реалізації принципу науковості доцільно:
1.Використовувати в навчанні новітні досягнення науки
2.інформатики. Привчати студентів, які цікавляться, читати науково-популярні журнали, знаходити інформацію на спеціалізованих сайтах в мережі Інтернет, брати участь в предметних олімпіадах і наукових конференціях.
3.Використовувати логіку науки інформатики, методи наукового пізнання як адаптований варіант наукової діяльності студентів. За допомогою власного досвіду студенти краще зрозуміють і засвоять зміст наукових знань, що вивчаються.
4.Вивчення законів науки інформатики починати не з готових формулювань, а пропонувати студентам самостійно виконувати дослідження; надати їм можливість конструювати свої теоретичні моделі, пояснювати одержані факти.
5.Дозволити студентам пережити радість власного відкриття при будь-яких видах діяльності.
6.Ознайомлювати студентів з яскравими фактами біографії науковців та вчених, розкривати моральні і професійні якості діячів науки.
Принцип науковості доцільно розглядати в єдності зпринципом доступності та посильної складності.
Навіть найскладніший і необхідний для подальшого навчання матеріал повинен викладатися в межах можливостей засвоєння його всіма студентами на рівні розуміння. За принципом доступності навчання повинно проводитися так, щоб матеріал, що вивчається, за змістом і обсягом був посильним для всіх студентів. Тобто передбачається врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів. При цьому необхідно спиратися на навчально-пізнавальні можливості студентів. їх когнітивні стилі. Дидактами доведено, що розширення пізнавальних можливостей студентів відбувається у процесі послідовного ускладнення навчальних і практичних задач, що спричинює напруження їхніх розумових і фізичних сил.
Для реалізації викладачем принципу доступності навчання необхідно:
1) Виділяти основне, істотне в емпіричному компоненті змісту (властивості, ознаки, функції тощо.)
2) Добирати достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань — теорій, ідей законів та ін.
3) Обсяг знань і темп навчання обирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей студентів. Враховувати відмінності у швидкості сприйняття, темпі роботи, домінуючих видів діяльності, інтересах, життєвому досвіді, особливостях розвитку студентів.
4) Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні
5) способи диференціації студентів у групах, які створюються за видами діяльності, типами завдань, методами розв'язків, особистісними відмінностями.
6) Забезпечувати відповідність прийнятим нормам обсягу самостійної роботи..
7) Забезпечувати послідовне ускладнення навчальних і практичних задач.
8) Під час вивчення матеріалу використовувати послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від уявлень до понять, від невідомого до відомого. Доступність не означає легкість, слід пропонувати студентам завдання на межі їхніх можливостей.
9) Плануючи заняття, продумувати ситуації неоднакового часу, які потребують студенти для виконання завдань; готувати індивідуальні додаткові завдання або пропонувати лідерам взаємодіяти з тими,
10)хто не встигає.
Принцип доступності при навчанні інформатики переходить до принципу загальної доступності для певної вікової групи студентів чи до деякого усередненого віку студентів до принципу індивідуальної доступності і розглядається як можливість досягнення мети навчання кожним студентом.
Принцип посильної складності
у навчанні інформатики передбачає ретельний відбір навчального матеріалу та видів завдань і вправ з урахуванням рівнів підготовки студентів. Завдання, що ставляться перед студентами, повинні бути їм зрозумілими. Необхідно враховувати рівень сформованості інформаційної культури студентів, рівень володіння комп'ютером, а також рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, щоб поставлене завдання було успішно виконане студентами. На посильність виконання завдань з інформатики можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдань, відповідність рівня реальних умінь студентів тим, які необхідні для виконання завдань. Посильність означає відповідність рівня готовності студентів виконати завдання ступеню складності цього завдання.
Принцип послідовності і систематичності навчання
Ще А.П. Єршовим при навчанні інформатики була запропонована реалізація принципу послідовності
в формі циклічності. Це означає, що поняття повторюється, збагачуючись, у нових контекстах. Якщо при навчанні інших дисциплін це бажаний шлях, то при навчанні інформатики — необхідність.
Головним у цьому принципі є логічна побудова змісту освіти, а також обґрунтована послідовність етапів освітнього процесу.
Принцип послідовності і систематичності пов’язаний як з орієнтацією навчального матеріалу, так і з системою дій студентів щодо його засвоєння.
Для реалізації цього принципу на заняттях з інформатики доцільно:
1.Поділяти навчальний матеріал на логічно зв'язані розділи і блоки. Використовувати схеми, плани, таблиці, опорні конспекти, модулі й інші форми логічного подання навчального матеріалу.
2.При ознайомленні з новим матеріалом практичного характеру корисно дати орієнтовну основу дій, сформулювати мету навчання.
3.Не перевантажувати заняття другорядними фактами: навчати студентів користуватися довідниками, словниками, енциклопедіями.
4.На кожному занятті встановлювати його змістовий центр. При цьому він може буде розкритим на початку, в середині або під час підсумкового узагальнення.
Принцип наочності змісту і діяльності
Особливе значення при навчанні інформатики набуває принцип наочності.
За рахунок продуманого застосування засобів наочності можна посилити емоційний вплив на студентів, підвищити рівень доступності матеріалу, що вивчається, прискорити активізацію розумової дальності студентів.
На заняттях з інформатики доцільно використовувати натуральну (природну) і символічну наочність. Знання в цьому випадку засвоюються швидше і є міцнішими. Засоби натуральної наочності особливо ефективні під час формування політехнічних понять курсу.
Практичне використання комп'ютерної техніки в навчальному процесі, робота кожного студента з комп'ютером є реалізацією принципу наочності, важливою умовою досягнення загальноосвітніх цілей навчання інформатики. При цьому істотно, щоб робота студентів з комп'ютером була систематичною і регулярною формою навчальної роботи протягом усього курсу, а не лише її фіналом.
Наочність — невід'ємна риса навчання інформатики внаслідок гнучкості змісту самого поняття «інформація», способів і засобів її подання: одну і ту саму інформацію можна подати у вигляді багатьох графічних образів.
Студент може працювати з наочно-моделюючим графічним образом, цілеспрямовано перетворювати об'єкт, що вивчається. Наочною може бути і демонстрація викладачем зразка діяльності за комп'ютером при роботі з готовою програмою, наприклад текстовим чи графічним редактором.
Якщо в традиційному розумінні під наочністю розуміється насамперед ілюстративна компонента, забезпечення потреби студента побачити в будь-якій формі предмет або явище, виконати з ним деякі мінімальні дії, то при використанні комп'ютера наочність дозволяє побачити і те, що не завжди можливо в реальному житті навіть за допомогою чутливіших і точних приладів.
Більш того, з представленими у формі комп'ютерних моделей об'єктами можна здійснити різні дії, вивчити не лише їх статичне зображення. а й динаміку розвитку в різних умовах. При цьому використання комп'ютера дозволяє як вичленити основні властивості чи закономірності предмета або явища, що вивчається, так і розглянути його в деталях. Різні форми представлення об'єкта можуть змінювати одна одну і за бажанням студента, і за програмою, чергуючи або використовуючи одночасно образне, аналітичне, мовне подання. Це дозволяє, відповідно до завдань навчання, як ущільнити подання інформації про об'єкт, що вивчається, так і розширити його. Процеси, які моделюються за допомогою комп'ютера, можуть бути різними за формою і за змістом, належати до фізичних, соціальних, історичних, екологічних та інших типів.
Принцип активності і самостійності
Активність студента реалізується через його діяльність. Знання — це не річ, не предмет, який можна якось передати студентам. Це якісна зміна особистості, яка відбувається лише внаслідок власної цілеспрямованої активності того, хто навчається.
Принцип активності
в навчанні інформатики передбачає розумову активність студентів у процесі оволодіння діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання. В методиці навчання інформатики розрізняють інтелектуальну, емоційну активність. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво студентам вивчати ті чи інші питання. Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність студента.
Форми прояву активності можуть бути різними, наприклад: самоконтроль через рефлексію власної діяльності, контроль за роботою товариша, модифікація готових і розробка власних алгоритмів та програм, участь в проектній діяльності. Активність природно виходить з інтересу до навчання, але при цьому викладачеві важливо чітко сформулювати, які результати навчання контролюються.
Навчання ефективне, коли студент розуміє необхідність свого навчання, ставить чи приймає цілі заняття, бере участь у плануванні й організації своєї діяльності, в її розумінні, самоконтролі і самооцінці.
Для реалізації принципу активності викладачу доцільно:
1.Учити студентів ставити запитання. Запитання важливіше за відповідь, оскільки відкриває, а не закриває пізнання.
2.У навчанні завжди використовувати альтернативні підходи, позиції і точки зору до будь-якого суттєвого питання.
3.Відшукувати з студентами причини того, що вивчається. Спонукати гіпотези студентів, працювати з їхніми версіями як з особистісним змістом освіти.
4.У процесі навчання робити зупинки і пропонувати студентам проаналізувати їхню діяльність. Рефлексивна позиція потребує часу, але збільшує результативність засвоєння курсу інформатики.
Самостійність
студента також є метою і умовою успішного вивчення інформатики. Вона слідує за активністю: студент може активно сприймати лекцію проблемного типу, але це ще не самостійність. Можливі етапи зростання самостійності: від повного управління викладачем через оперативну допомогу до самоуправління пізнавальною діяльністю за допомогою комп'ютера. При переході до творчої діяльності самостійність реалізується повністю. Звертання студента за допомогою є вже проявом активності, але це ще не самостійність.
Внаслідок зростання самостійності зростають і продуктивність навчання, вміння самостійно знаходити виходи зі скрутних ситуацій, користуватися літературою і комп'ютерними засобами допомоги (теоретична допомога при виконанні деяких операцій, пошук помилки, дії при незрозумілій реакції програми). Ознакою високого рівня самостійності, окрім інших, є також пошукова діяльність за комп'ютером, у комп'ютерній мережі за допомогою звернення до пошукових машин.
Принцип свідомості
Принцип свідомості
в навчанні можна вважати одним із головних принципів навчання інформатики. За цим принципом передбачається цілеспрямований добір навчального матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей студентів. Принцип свідомості реалізується також через усю організацію навчання, протягом якого відбувається перехід від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання.
Усвідомлення явища, яке має бути вивченим, забезпечується:
а) шляхом моделювання ситуацій, під час яких студенти, завдяки певній розумовій роботі, краще розуміють сутність цього явища та особливості його проявів;
б) шляхом повідомлення студентам правил-інструкцій, які полегшують засвоєння понять та їх сутності, місце і роль в оточуючому світі;
в) шляхом виділення характерних ознак явища для формування орієнтувальної основи дій з метою виконання з ним відповідних дій;
г) шляхом звертання до підказок та навчальних допомог, які можуть мати різні форми.
Принципом свідомості також передбачається, що студенти свідомо застосовують навички та вміння інтелектуальної праці. Свідоме володіння діяльністю стосовно пошуку, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації за допомогою різнотипного програмного забезпечення забезпечує сталість набутих навичок і вмінь, дає можливість студентам здійснювати самоконтроль і самокорекцію.
В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо студент добре розуміє смисл усіх компонентів, що входять до діяльності стосовно того, що він робить, а не виконує механічно певний набір операцій.
Принцип свідомості
забезпечується методикою організуючої стратегії, якій віддається перевага в сучасних інформаційних технологіях навчання. Ця методика спрямована на виховання стратега, який розглядає предмети
Принцип міцності і системності знань
Принцип міцності
знань набуває особливого значення в навчанні інформатики, оскільки опанування комп'ютером та програмними засобами опрацювання інформації пов'язане з накопиченням засвоєного матеріалу. Для опанування програмними засобами та основами алгоритмізації і програмування в пам'яті студента повинна утримуватися певна кількість зразків, понять, правил, команд тощо.
Міцність засвоєння навчального матеріалу з інформатики може бути забезпечена в навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, підвищення внутрішньої мотивації вивчення матеріалу, здійснення яскравого першого ознайомлення з новим матеріалом для створення реальних ситуацій, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль «гачка» в пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, що сприяють запам'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам'яті, виконання великої кількості творчих завдань, систематичного контролю знань матеріалу і вмінь володіння ним.
Засвоєння курсу інформатики і розвиток особистісних якостей студента залежать як від зовнішніх факторів (структурування навчального матеріалу, форми і методи навчання), так і від суб'єктивного ставлення студента до матеріалу, викладача, процесу навчання.
Для реалізації принципу міцності і системності знань викладачу доцільно:
1.Зробити початковим і основним завданням роботи зі студентами забезпечення їх позитивного ставлення до предмета та його окремих тем.
2.Навчати студентів виділяти в матеріалі головне.
3.Вивчати матеріал з різних боків і за допомогою різних видів діяльності.
4.Повертатися до вивченого матеріалу тоді, коли це стає необхідним в контексті вивчення нового. Кількість і періодичність вправ зіставляти щодо індивідуальних здібностей і темпу роботи окремих студентів.
5.Організовувати систематичний контроль (самоконтроль, взаємоконтроль) і оцінювання (самооцінку, взаємооцінку) результатів навчання.
Міцність знань тісно пов'язана з їх системністю, заснованою на пошукові та побудові внутрі- і міжпредметних зв'язків та асоціацій.
Принцип індивідуалізації і колективності навчання
Індивідуалізація і колективність навчання доповнюють одне одного, особливо при навчанні інформатики. Тільки організувавши колективну або групову роботу, можна знайти час для занять з сильнішими і слабшими студентами.
Індивідуалізація визначається як організація навчального процесу, під час якого при доборі способів, прийомів, темпу навчання враховуються індивідуальні особливості студентів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання.
Індивідуалізацію можна розглядати з точки зору процесу навчання, змісту навчання і будови освітньої системи. Перша з цих точок зору передбачає вибір форм, методів і прийомів навчання, друга — створення навчальних планів, програм, навчальної літератури і складання завдань для студентів, третя — формування різних типів навчальних закладів.
Індивідуалізація можлива під час роботи студентів з програмними засобами, що вивчаються, зі своїм індивідуальним темпом, своїми шляхами подолання труднощів та за допомогою гнучкого налагодження навчальної програми. Причому передбачається налагодження на тип мислення студента (образний або мовний) шляхом звільнення часу викладача для індивідуальної роботи з студентами при автоматизації рутинної частини педагогічної праці.
Принцип індивідуалізації реалізується у навчанні інформатики шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей студентів, які значно впливають на успішність оволодіння основами інформаційної культури. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнаності викладача з такими особливостями своїх студентів та способами індивідуалізованого навчання.
Принцип зв'язку теорії з практикою
З точки зору матеріалістичної філософії практика — критерій істини, джерело пізнання і зона прикладання теоретичних результатів. Однією з причин актуальності принципу зв'язку теорії з практикою для навчання є існуюче відчуження теоретичного навчання студентів від їх практичного життя. Навчальний підхід: спочатку теорія, потім її застосування на практиці не є єдино правильним для інформатики.
Для реалізації принципу зв'язку теорії з практикою викладачу необхідно:
1.Намагатися не допускати в навчанні розходження: це — знання, а це — життя. Вивчення відчужених від студентів «знань» і наступні спроби знайти їм застосування в житті — неефективний і шкідливий з особистісної точки зору підхід.
2.Практика — це не зона застосування вивченої теорії, вона завжди її продовження. В процесі практичної діяльності студент розширює і поглиблює свої теоретичні представлення, «нарощує теорію». Це можливо в тому випадку, коли джерелом теорії є сам студент,
3.його особистісні знання, одержані в процесі його попередньої
4.діяльності, а не ті, що «передаються» йому викладачем.
5.Навчати студентів технології розумової діяльності. Будь-яку виконувану студентами діяльність пропонувати їм для наступного усвідомлення і теоретичного структурування у вигляді моделі. Порівнювати різні моделі діяльності та їх ефективність. Демонструвати студентам переваги розумової (осмисленої) практики перед бездумною роботою за теоретичним зразком.
Принцип гармонійного розвитку особистості
На сучасному етапі розвитку вищої школи особливо актуальним є принцип гармонійного розвитку особистості. Тому при проведенні занять з інформатики необхідно концентрувати увагу на їх виховних можливостях, для чого реалізовувати такі задачі:
• Ставити виховну мету на кожному занятті.
• Використовувати зміст заняття з виховною метою.
• Цілеспрямовано формувати узагальнені прийоми розумової діяльності студентів.
• Формувати загальнонавчальні навички раціональної організації навчальної праці.
• Формувати інтерес до предмета.
• Формувати уміння користуватися набутими знаннями і розширювати їх під час самостійного вивчення.
• Розвивати самостійність і пізнавальні здібності студентів, готувати їх до творчої діяльності.
• Формувати критичне та творче мислення.
• Прищеплювати любов до праці, почуття відповідальності за результати власної діяльності і поведінки, організованість і дисципліну, навички якісного виконання робіт, ефективного використання навчального часу, цілеспрямованість у досягненні поставленої мети.
• Виховувати культуру усної і писемної мови.
• Формувати вміння виділяти основне при вивченні навчального матеріалу.
• Формувати вміння працювати з книжкою, інформаційним і програмним забезпеченням комп'ютера, пошуковими системами глобальної мережі Інтернет.
Інтерес до навчання — це один з важливих чинників, які забезпечують спрямованість інтересу студентів до найбільш активних творчих видів діяльності й інтенсивно впливають на формування інших духовних інтересів студентів. Досвід свідчить, що навчання інформатики містить у собі достатні можливості активно впливати на формування пізнавальних інтересів студентів, які повною мірою виявляються при вивченні інформатики лише на базі реальної комп'ютерної техніки. Відсутність будь-якої техніки при навчанні інформатики ставить під сумнів розвиток пізнавального інтересу студентів. Тому для формування в студентів інтересу до вивчення предмета необхідно:
• Систематичне використання сучасної комп'ютерної техніки.
• Чергування занять щодо вивчення теоретичних основ інформатики з лабораторно-практичними роботами, причому час, що витрачається на практичні роботи, повинен бути більшим, ніж час, що витрачається на вивчення теоретичних положень.
• Самостійна робота кожного студента на комп'ютері і самостійне розв'язування певного набору задач на лабораторно-практичних роботах.
• Добір посильних завдань з практичним змістом з урахуванням індивідуальних здібностей студентів.
• Проведення етапу мотивації при вивченні будь-якого нового поняття.
• Використання на заняттях частково-пошукових методів навчання, проектного методу.
• Міжпредметний і практично значущий зміст теоретичного матеріалу і задач.
Принцип виховуючого навчання
Під розвивальним навчанням
будемо розуміти тип навчання, в якому розвиток людини є прямою і основною метою. Особливості розвивального навчання: студент перетворюється на суб'єкт пізнавальної діяльності; розвивається на формуванні механізмів мислення, а не завантаження пам'яті; пізнавальна діяльність студента опановується в єдність емпіричного і теоретичного пізнання; процес навчання будується на пріоритеті дедуктивного способу пізнання; основа процесу навчання — навчальна діяльність студентів в процесі виконання навчальних завдань.
Принцип виховуючого навчання
інформатики реалізується при такій організації навчального процесу, яка забезпечує студентам можливість проявити себе як особистість, гармонійно і всебічно розвинутися соціально, удосконалити здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання студентам можливості здійснювати самостійну дослідницьку діяльність творчого характеру та самоорганізовуватись.
Студент виступає в навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими студентами і викладачем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб студенти могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування курсу інформатики. Така організація навчального процесу забезпечує формування в студентів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей.
Щоб результативно управляти діяльністю студентів, необхідно формувати в них потрібну мотивацію навчання. Завдання полягає в тому, щоб, спираючись на потреби студентів, спровокувати їхню діяльність так, щоб вона задовольняла їхні інтереси, вселяла в студентів віру в можливість подолання труднощів, віру в свої здібності, радість, задоволення від праці, гордість за свої успіхи. Треба, щоб зміст навчання, цілі і задачі, які ставить викладач перед студентами, мали для них чітке, зрозуміле і особисто вагоме значення.
Принципи розвивального навчання
У процесі навчання інформатики доцільно спиратися на психологічні принципи розвивального навчання, які базуються на понятті «зони найближчого розвитку» психолога Л.С. Виготського.
Дидактичні принципи розвивального навчання були висунуті в 1950-ті роки в двох науково-практичних колективах, створених Д.Б. Ельконіним і
Л.В. Занковим, за якими не будь-яке навчання створює максимально сприятливі умови для розвитку студентів. Потрібний ретельний добір змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання, щоб забезпечити ці умови.
Розвивальне навчання змістило освітні акценти від вивчення студентами матеріалу з різних предметів на їх навчальну діяльність щодо розвитку теоретичного мислення (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов), або на всебічний розвиток студента (Л.В. Занков).
Розглянемо особливості розвивального навчання в різних концепціях його засновників.
Дидактичні принципи концепції Л.В. Занкова
• Принцип провідної ролі теоретичних знань
означає, що поки студенти не засвоїли основні поняття теми, властивості об'єктів, правила, методи і способи їх дослідження, не можна приступати до формування умінь і навичок, аналізу об'єктів і процесів, що вивчаються в курсі інформатики.
• Принцип навчання швидкими темпами
(в розумній мірі). На практиці після вивчення основного матеріалу швидкими темпами здійснюється контроль його засвоєння, а звільнений час використовується для розв'язування задач, під час роботи над якими теоретичний матеріал повторюється, поглиблюється і закріплюється.
• Принцип навчання на високому (але доступному для студентів) рівні складності.
Подолання студентом складностей в «зоні найближчого розвитку» веде до розвитку студента і закріплює його віру у власні сили. Забезпечення цього принципу і привело до необхідності індивідуалізації та диференціації навчання.
Диференціація навчання — це засіб індивідуалізації за умов, коли студенти діляться па динамічні типологічні групи і після пояснення навчального матеріалу працюють у доступному для них темпі навчання за відповідними завданнями.
• Усвідомлення всіма студентами процесу навчання.
Студент усвідомлює себе як суб'єкт навчальної діяльності: як мені краще запам'ятовується матеріал, що нового я дізнався, як змінилися мої уявлення про світ, як змінююсь я сам? Забезпечення цього принципу потребує від викладача копіткої роботи з тими, хто не встигає, з'ясування причин цього та організації своєчасної педагогічної підтримки таких студентів.
• Систематична робота викладача над загальним розвитком усіх студентів, у тому числі й найслабкіших.
Не допускається поділяти студентів за здібностями. Кожний просувається в своєму розвитку в результаті співробітництва з різними за розвитком студентами. У процесі навчання інформатики передбачається розвиток мислення, оволодіння студентами загальними розумовими діями і прийомами розумової діяльності.
Л.В. Занковим були сформульовані психологічні принципи розвивального навчання:
• Систематична робота викладача над розвитком усіх основних типів мислення:
наочно-дійового або практичного, наочно-образного і абстрактно-теоретичного.
• Проблемність у навчанні.
Студент лише тоді включається в
• пізнавальний процес і виявляє розумову активність, коли стикається з проблемами (питаннями і задачами), які йому треба розв'язати. Інформатика
— це предмет, у якому більшість навчального часу підводиться на розв'язування задач, тому викладачу не слід захоплюватися створенням проблемних ситуацій при вивченні теоретичного матеріалу, а якщо і створювати їх, то тоді, коли він впевнений, що в аудиторії є студенти, які розв'яжуть проблемну ситуацію, і її розв'язання не займе надто багато часу.
• Індивідуалізація і диференціація навчання (рівнева та профільна).
Рівнева диференціація навчання проводиться на основі безумовного досягнення всіма студентами обов'язкових результатів навчання і створення на заняттях умов для випереджаючого навчання (навчання на вищому рівні) тих, хто має здібності та інтерес.
• Систематичний розвиток прийомів розумової діяльності,
як алгоритмічних, так і евристичних.
Алгоритмічні прийоми розумової діяльності характеризуються тим, що студент з кількох алгоритмів вибирає найбільш раціональні й уміє діяти відповідно до вказівок алгоритму. Практика свідчить, що не слід надавати студентам готових алгоритмів, доцільно настроїти їх на колективний пошук відповідного алгоритму.
• Систематичний розвиток мнемонічної діяльності:
розвиток пам'яті для того, щоб в студентів сформувався фонд дійових знань. Необхідно завжди орієнтувати студентів, який матеріал треба запам'ятовувати надовго, при цьому доцільно надавати їм мнемонічні правила.
Дидактичні принципи концепції В.В. Давидова - Д.Б. Ельконіна
1. Основним компонентом змісту освіти є система наукових понять, на основі якої студент опановує загальний принцип розв'язування задач певного типу.
2. Навчальна діяльність студента націлена не на емпіричне мислення, а на абстрактно-теоретичні форми мислення. Засвоєння знань відбувається за допомогою руху від загального до часткового і з'ясування умов походження змісту понять.
3. Змістом навчальної діяльності виступають теоретичні знання, опанування якими розвиває у студентів теоретичне мислення, а також творчо-особистісний рівень здійснення практичних видів діяльності.
4. Основним методом навчання виступає спосіб проходження думки студента від абстрактного до конкретного: студент аналізує за допомогою викладача зміст навчального матеріалу; виділяє в ньому
5. вихідне загальне відношення; знаходить його прояви в часткових відношеннях; фіксує виділене вихідне загальне відношення в знаковій формі, тобто будує його змістовну абстракцію; продовжуючи аналіз матеріалу, розкриває закономірний зв'язок вихідного відношення з його різними проявами, одержуючи змістовне узагальнення потрібного предмета.
6. Студенти не створюють понять, образів, цінностей і норм суспільної моралі, а набувають їх в процесі навчальної діяльності.
Обидві системи розвивального навчання в їх поєднанні можна застосовувати і при навчанні інформатики.
Зазначені дидактичні та психологічні принципи взаємопов'язані. Природно, реалізація кожного з них окремо не може не призвести до певного підвищення ефективності навчання, але впровадження методичної системи в цілому є значно ефективнішим. Оскільки дидактичні та психологічні принципи навчання с об'єктивно існуючими закономірностями, їх треба враховувати в процесі навчання.