Міністерство внутрішніх справ України
Національний університет внутрішніх справ
РЕФЕРАТ
з педагогіки з теми:
«Система педагогічних наук їх та зв’язок з іншими науками»
2006
Загальне поняття про педагогіку
Термін педагогіка виник у Давній Греції. Педагогом тоді називали наставника, особу, яка виховувала і навчала дітей.
Предмет педагогіки
– це виховання людини як особа функція суспільства.
Педагогікою
називається наука про виховання людини на всіх вікових етапах її розвитку. Така трактовка педагогіки особливо актуальна тепер, коли створюється система безперервної освіти, яка включає усі ланки: від дошкільних закладів до різноманітних форм загальної, професіональної освіти.
Педагогічні вчення були розвинуті в епоху Відродження в працях Вітторино да Фельтре
(1378 – 1446),
Франсуа Рабле (1483 – 1533), Еразма Роттердамського (1469 – 1536).
Оформлення педагогіки як самостійної наукової дисципліни більшість дослідників пов’язують з ім’ям великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592 – 1670).
Його видатна праця “Велика дидактика”
до сих пір залишається видатним пам’ятником, який знаменує про народження наукової систематизованої педагогіки. Сформульовані ним принципи, методи, форми навчання та виховання стали невід’ємними елементами наступних науково-педагогічних систем. 1
СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК
Про рівень розвитку будь-якої науки зазвичай судять за ступінню диференційованості її досліджень і по різноманітності зв’язків даної науки з іншими, завдяки якій виникають прикордонні наукові дисципліни.
Систему педагогічних наук складають:
1. Загальна педагогіка
, що вивчає основні закономірності виховання.
2.
Вікова педагогіка
, що вивчає особливості виховання людей на різних етапах вікових груп. Вона поділяється на передшкільну, дошкільну, шкільну педагогіку
та педагогіку дорослих.
3. Спеціальна педагогіка (дефектологія),
яка в свою чергу розпадається на ряд галузей: питаннями виховання і навчання глухонімих та глухих дітей займається сурдопедагогіка
, сліпих – тифлопедагогіка
, розумово відсталих – олігофренопедагогіка
, дітей з розладами мовлення – логопедія.
4. Методика
, що досліджує специфіку використання загальних закономірностей навчання до викладання визначеного учбового предмета (мови, математики та ін.).
5. Історія педагогіки,
що вивчає розвиток педагогічних ідей виховання в різні історичні епохи.
Інтенсивно розвиваються такі теоретичні галузі педагогічної науки, як професіональна, вузівська, військова, виправно-трудова педагогіка.
Складається педагогіка сімейного виховання, педагогіка дитячих та молодіжних організацій
тощо.
Процес різнобічного взаємного проникнення наук, розвиток комплексного вивчення педагогічних явищ об’єктивно потребують органічного зв’язку педагогіки з іншими науками.
зв’язок МІЖ ПЕДАГОГІКОЮ ТА ПСИХОЛОГІЄЮ
У наш час зв’язок між психологією та педагогікою набуває особливого характеру. Фактично протягом багатьох років ці зв’язки були багато в чому пристосуванням психології до існуючої педагогіки і зовнішнім урахуванням педагогікою “готових даних” психології. Наприклад, завданням психології нерідко вважалося “психологічне обґрунтування” вже складених і закріплених педагогічних методів і положень їх поліпшення, а педагогіка часто виходила з деяких власне догматично вилучених “психологічних формул”, зокрема, твердження про те, що мислення молодшого школяра начебто позбавлене абстрактності, а тільки винятково конкретне.
Останні дослідження дозволяють по новому зрозуміти можливості психології та її участь у процесі навчання та виховання учнів.
Перше завдання передбачає таку побудову психологічних досліджень, яка не стільки скеровувала б на обґрунтування готового і ствердженого, скільки випереджала б існуючу педагогічну практику, торуючи для неї нові шляхи, забезпечуючи широкий пошук нового у справі навчання й виховання.
Друге завдання обумовлене вимогами, що їх пред’являє педагогіці науково-технічний прогрес. Маса інформації, обов’язкової для засвоєння, виростає з великою швидкістю. Встановлено, що інформація швидко старіє, вимагає оновлення. Звідси випливає, що навчання, зорієнтоване головним чином на запом’ятовування і збереження матеріалу в пам’яті тільки частково може задовольнити сучасні вимоги.
На перший план виступають проблема формування якостей мислення, які дозволили б учневі самостійно засвоювати постійно оновлювану інформацію, розвиток таких здібностей, які давали б можливість іти в ногу з науково-технічним прогресом. Ось чому народна освіта ставить
· Визначити загальні закономірності розвитку психіки в онтогенезі;
· Дати психологічну характеристику діяльності та особистості людини на кожному віковому етапі;
· Визначити психологічні механізми засвоєння людиною суспільного досвіду, систематизованого в основах наук, у моралі;
· Виявити психологічні основи формування особистості в процесі навчання й виховання, розкривши взаємозв’язок виховання і психічного розвитку людини;
· Вивчити співвідношення між віковими та індивідуальними особливостями людей;
· Установити психологічні причини відхилень у психологічному розвиткові людей від загального напряму розвитку і розробити методи діагностики цих відхилень.
зв’язок МІЖ ПЕДАГОГІКОЮ ТА ФІЛОСОФІЄЮ
Особливо тісно пов’язана педагогіка з філософією. Зв’язок цей не завжди розглядався вірно. Були спроби звести педагогіку до прикладної філософії (П. Наторп (1854 – 1924), Ф. Паульсен (1846 – 1908), Г. Кершенштейнер (1854 – 1932)
). Думка про те, що педагогіка є частиною філософії мала місце до ХХ століття.
Розриваючи зв’язок із філософією, педагогіка виявляється безсилою зрозуміти й розкрити соціальну сутність виховання.
зв’язок ПЕДАГОГІКИ ІЗ СОЦІОЛОГІЄЮ ТА КІБЕРНЕТИКОЮ
Соціологія
– наука, що вивчає суспільство як складну цілісну систему, його підсистеми і соціальні процеси, які відбуваються в ньому.
Педагогіка тісно стикається із соціологією, вивчаючи такі системи суспільства, як сім’я, школи різних типів, трудові колективі, формальні та неформальні групи, юнацька субкультура і т.ін. Соціологія дає педагогіці великий фактичний матеріал, що його остання використовує для раціональної організації навчання та виховання.
Кібернетика
– наука про закономірності процесів управління і передачі інформації в машинах, їхніх системах і живих організмах. Кібернетика вивчає процес навчання і виховання як керований процес, що його можна (і необхідно) не тільки планувати, але й модулювати.
Використання досліджень і наукових знань кібернетики в останні роки дало можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий зв’язок у цьому процесі від учителя до учнів, а й зворотній зв’язок від учнів до вчителя, що дає вичерпну інформацію про якість знань, умінь і навичок учнів.
Але систему відповідей учнів із допомогою комп’ютера не слід ідеалізувати. Вона має свої плюси і мінуси.
Плюс – це те, що вона безособиста, що виключає симпатії та антипатії з боку екзаменатора і дозволяє зняти комплекс страху (якщо він є) за певного призвичаєння до машини.
Мінус – це те, що машина працює в режимі “так-ні” і не завжди може адекватно оцінити знання. Вчитель може краще їх оцінити з допомогою орієнтуючих підказок.
зв’язок ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ
Педагогіка вирішує свої завдання не ізольовано, а в тісному взаємозв’язку з іншими науками, використовуючи їхні досягнення в суміжних із педагогікою галузях. Будучи наукою суспільною, педагогіка тісно пов’язана з такими науками, як психологія, філософія, історія, етика, естетика, економіка, соціологія, менеджмент
та ін.
Щоб правильно вчити і виховувати учня, досягнути в цьому позитивних результатів, необхідно знати біологічні закономірності росту і розвитку людського організму. Тоді педагогіка тісно пов’язана з анатомією
і фізіологією
людини, особливо з фізіологією вищої нервової діяльності.
Містком між ними є вікова психологія
, яка розкриває вікові особливості формування і розвитку психіки людської особистості.
Тісними є зв’язки між педагогікою і шкільною гігієною
, яка вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я та інших факторів.
В останні роки Інститут психології України
провів дослідження розвитку, психологічної стабільності перебігу психічних процесів, адаптованості до стрес-факторів, успішності навчання учнів у зоні радіологічного контролю.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баранов С.П. и др. Педагогика: Учеб.пособие для пед.училищ по спец. № 2001 “Преподавание в нач. классах общеобразовательных шк.” / С.П. Баранов; Л.Р. Болотина, В.А. Сластенин. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1987. – 368 с.
2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: “ЕксОб”, 2001. – 304 с.
3. Педагогика. Учебное пособие для студентов пед. институтов. – М.: Просвещение, 1968.
4. Педагогика: Учебное пособие для студентов пед.институтов / Ю.К. Бабанский, В.А Сластенин, Н.А. Сорокин и др.; под ред. Ю.К. Бабанского. – 2-е изд.; доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1988. – 479 с.