Вступ
Розділ 1. Аналіз програми 6 – 11 класів з біології
Розділ 2. Учені-біологи України, короткі відомості про них
Розділ 3. Плани-конспекти уроків біології з використанням матеріалу про вітчихняних вчених-біологів
3.1 План-конспект уроку на тему: "Центри різноманітності та походження культурних рослин"
3.2 План–конспект уроку на тему: Учення В.І.Вернадського про біосферу
3.3 Матеріал до уроку на тему "Опорно-рухова система"
Висновок
Список літератури
Вступ
Автори, які займалися дослідженням їх життєвої та наукової спадщини намагалися розповісти про найвідоміших украінських учених, які зробили внесок у розвиток біології та суміжних галузей науки. Це академіки та члени кореспонденти НАН України, а також учені — засновники науково дослідних інститутів і лабораторій, нових напрямів досліджень.
Предмет дослідження:
пошук шляхів реалізації відомих робіт вітчизняних вчених-біології на уроках біології в школі.
Проблема:
варіанти побудови уроків біології з використанням відомих робіт вітчизняних вчених-біологів.
Актуальність:
Сучасні досягнення біології є результатом напотегливої праці вчених навіть короткі відомості про життя та діяльність яких становлять безперечний інтерес.
Робоча гіпотеза:
використання на уроках біології в школі відомих робіт вітчизняних вчених-біології дозволить розширити знання учнів в різних облатях біології та створить передумови для вироблення стійкого інтересу до вивчення біології.
Метою дослідження:
є аналіз шкільної програми та розробка декількох планів-конспектів уроків з біології
Задачі дослідження:
1. Проаналізувати програму 6-11 класів з біології.
2. Привести короткі відомості про деяких вітчизняних вчених-біологів України.
3. Розробити декілька планів конспектів уроків, на яких можливе використання робіт вітчизняних вчених-біологів.
Методи та організація дослідження:
1. Аналіз наукової та науково-методичної літератури.
2. Планування, моделювання та складання планів-конспектів.
Розділ 1. Аналіз програми 6 – 11 класів з біології
Програми шкільного курсу біології розрахована на вивчення починаючи з 6 класу і закінчується її вивчення в 11 класі.
Вивчення біології починається з розгляду в 6 класі Царства Рослини. При вивченні даного розділу біології пропонуємо звернути увагу на таких відомих вітчизняних вчених-біологів, які займалися вивченням різних явищ в даній області, а саме: Аненков М.І. (при вивчення різноманіття рослин), Фінн В.В. (порівняльна ембріологія квіткових рослин), Топачевський О.В. (морфологія та систематика водоростей), Мечников І.І. (явище фагоцитозу, інфекційні захворювання рослин), Переможенко П.І. (непрямий поділ клітини), Зеров Д.К. (основні праці із систематики, флористики і філогенії спорових рослин), Навашин С.Г (подвійне запліднення у покритонасінних).
При вивченні розділу "Зоологія" в 7 класі потрібно зупинитися на матеріалах вітчизняних науковців, таких як Ковалевський О.О (вивчення порівняльної ембріології та фізіології безхребетних тварин), Мазурмович Б.М. (безхребетні тварини, паразитологія), Мовчанов В.А. (розведення риб), Павлова М.В. (проблеми палеозоології).
Вивчаючи "Біологію людини" в 8-9 класах варто звернути увагу на роботи вчених натомів, фізіологів, паталогоанатомів, які зробили значний внесок у розвиток наукового дослідження різних захворювань людини та фокторів, які ці захворювання викликають. Цими питаннями займалися такі вчені: Амосов М.М. (при вивченні теми "Дихальна система" та "Кровоносна система і кровообіг"), Богач П.Г. (тема "Травна система, регуляція травлення"), Данилевський В.Я. ("Нервова система"), Кащенко М.Ф. (ембріологія тварин та людини), Палладін О.В. (обмін речовин у м`язах).
Завершальним розділом біології в шкільному курсі є "Загальна біологія" до якої відноситься і розділ загальної екології, селекція та генетика. Досить відомими вченими в даних галузях є значна кількість вітчизняних вчених-біологів України, праці яких мають важливе значення і учням старших класів досить цікаво буде з деякими з них познайомитися. При вивченні теми "Біосфера" пропонуємо використати матеріал з робіт вченого Вернадського В.І., при вивченні теми "Екосистеми" – Висоцький Г.М. (вплив лісів на водний режим місцевості), Омелянський В.Л. (роль мікробів у кругообігу речовин); вивчення основ селекції можна проілюструвати роботами таких вчених даної області – Іванов М.Ф. (селекція тварин), Кириченко Ф.Г. (наукові основи селекції пшениці), Кулешов М.М. (проблеми рослинництва), Мусієнко О.С (селекція зернових культур); в області генетики – Левитський Г.А. (встановив наявність мітохондрій у рослинних клітинах), Гришко М.М (генетика, селекція, акліматизація рослин).
Досить багато можна говорити про наших вітчизняних вчених, при вивченні більше половини тем біології шкільного курсу можна використовувати матеріал з їхніх робіт. Але програма шкільного курсу обмежена в часі і тому охопити весь накопичений матеріал за значний період часу ми просто не взмозі. Тому пропонуємо в нашій роботі зупинитися на дяких моментах.
Розділ 2. Учені-біологи України, короткі відомості про них
Даний розділ нашої роботи ми вирішили присвятити короткому викладу відомостей про найбільш відомих вітчизняних вчених-біологів України, які займалися вивченням питань в різних її галузях.
Альперн Данило Євсійович
(1894—1968). Народився в Харкові Закінчив Харківський університет. Працював у Харківському медичному інституті Українському психоневрологічному інституті та Українському інституті експериментальної медицини. Основні наукові праці присвячено патофізіології нервової системи питанням пато генезу алергічних реакцій. Встановив трофічний вплив нервової сис теми на проникливість судин та тканин. Указав на роль хімічних факторів і нервового збудження в патогенезі деяких захворювань Член кореспондент АН України.
Амосов Микола Михайлович
(нар 1913р). Народився в с Ольхово (тепер — Вологодська обл ). Закінчив Архангельський медичний інститут та Всесоюзний заочний індустріальний інститут. Очолював клініку грудної хірургії Українського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії, працював у Київському інституті вдосконалення лікарів інституту кібернетики АН України, був директором Інституту серцево-судинної хірургії. Основні наукові праці присвячено грудній хірурги анестезіології та біокібернетиці. Розробляв питання хірургічного лікування захворювань легень та серця штучного кровообігу фізіологи серця Запропонував модифікації апарата штучного кровообігу і протезів клапанів серця. Займається проблемами біологічної та медичної кібернетики моделюванням основних психічних функцій мозку Акідемік НАН України.
Анненков Микола Іванович
(1819—1889). Народився в Москві. Закінчив Московським університет. Більше 10 років працював директором Уманського училища землеробства та садівництва, Царициного саду (колишня назва дендропарку "Софіївка" ). Основні наукові праці присвячено флористиці питанням акліматизації рослин, лісівництва. Досліджував дикорослі та сідові рослини. Автор "Ботанического словаря" в якомуназви росіян подано п`ятьма мовами наведено відомості про ви користання рослин.
Богач Петро Григорович
(1918— 1981). Народився в с Соколівка (тепер — Хмельницька обл ) Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Працював у Київському університеті директором інституту фізіологи тварин при Київському університеті близько 10 років був проректором Київського університету. Основні наукові праці присвячено вивченню регуляції діяльності травного тракту роботі м язів Академік АН України.
Вавилов Микола Іванович
(1887— 1943) Народився в Москві. Закінчив Московський сільсько господарський інститут Академік АН України був директором Інституту прикладної ботаніки та нових культур, а також директором Генетичної лабораторії перетвореної потім на Інститут генетики АН СРСР. Основні наукові праці присвячено питанням генетики, селекції. Був ініціатором створення нових науково дослідних інститутів. Встановив центри походження культурних рослин створив вчення про імунітет рослин до інфекційних захворювань. Сформулював закон гомологічних рядів спадкової мінливості. Його спадщина на лежить світовій науці. Член багатьох академій світу. Його ім`я носить Товариство генетиків та селекцюнерів.
Вернадський Володимир Іванович
(1863—194). Народився в Петербурзі. Закінчив Петербурзький університет. Працював в Україні Академік АН України, її перший президент. Заснував хімічнулабораторію АН України реорганізовану в Інститут загальної та неорганічної хімії АН України. Основоположник науки геохімії. Вивчав міграцію хімічннх елементів у земній корі. Створив теорію про провідну роль живих істот угеохімічних процесах. Вивчив хімічний склад тваринних та рослинних організмів. Вперше дав визначення біосфери, засновник вчення про біосферу. Член багатьох академій наук та наукових товариств.
Гаркавий Прокіп Хомич
(1908— 1984) Народився в с Пиляве (тепер — Черкаська обл ). Закінчив Маслівський інститут селекції та насінництва. Працював на Київській контрольно насіннєвій станції, у Селекційно генетичному інституті координував наукові дослідження з селекції ячменю. Заимався селекцією зернових культур. Теоретично обгрунтував підбір пар для схрещування, методи оцінки фітозахворювань та зимостійкості Автор 18 сортів ячменю.
Гершензон Серпи Михайлович
(нар 1906 р ) Народився у Москві. Закінчив Московський університет. Працював в Інституті зоології, Інституті мікробіології та вірусології, Інституті молекулярної біології та генетики АН України та Київському університеті Основні наукові праці присвячено генетиці та молекулярній біології. Довів значення ДНК для генетичних процесів. Автор праць з генетики ентомопатогенних вірусів. Розробляв питання розвитку еволюційних ідей в біології.
Гришко
Микола Миколайович
(1901—1964). Народився в Полтаві. Закінчив Полтавський та Київський сільськогосподарські інститути. Був директором Інституту ботаніки АН України. Засновник і перший директор Центрального республіканського ботанічного саду АН України. Працював у Глухівському та Київському сільсько господарських інститутах, Київському університеті. Основні праці — в галузі генетики селекції акліматизації рослин. Автор першого підручника "Курс загальної генетики" українською мовою. Академік АН України.
Маркелов Григорій Іванович
(1880-1952). Народився в Пермі (РФ). Закінчив Новоросійський університет в Одесі. Працював у Одеському медичному інституті, був директором заснованого ним Одеського психоневрологічного інституту Академік АН України. Основні наукові праці присвячено фізіології та патології вегетативної нервової системи. Вивчав вплив факторів зовнішнього середовища на фізіологічні процеси. Автор концепції, за якою світлові подразники впливають на діяльність різних органів людини через гіпоталамус та вегетативну нервову систему
Мечннков
Ілля Ілліч
(1845— 1916). Народився в с Іванівка (тепер — Харківська обл ). Закінчив Харківський університет. Працював у Новоросійському університеті в Одесі. Один із засновників Одеської бактеріологічної станин (тепер — Одеський науково-дослідний інститутепідеміології та мікробіології ім. І. І. Мечникова). Відкрив явище фагоцитозу, за що був удостоєний Нобелівської премії. Приділяв велику увагу проблемам імунітету довголіття, захисту рослин, вивченню інфекційних захворювань.
Мовчан Василь Архипович
(1903-1964) Народився в с Неморож (тепер — Черкаська обл ). Закінчив Київський ветеринарно-зоотехнічнии інститут. Працював у Науково-дослідному інституті ставкового рибного господарства, Інституті гідробіологи АН України, Киівському університеті. Член-кореспондент АН України. Основні наукові праці присвячено проблемам сучасної іхтіології та ставкового рибництва. Розробив метод інтенсифікації ставкового рибного господарства. 3 його ініціативи в Україні було започатковано акліматизацію рослиноїдних риб.
Мусійко Олександр Самсонович
(1903—1980). Народився в с Мусіївка (тепер — Полтавська обл ) Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут. Працював у Селекційно-генетичному інституті в Одесі, близько 15 років був його директором. Досліджував біологію, селекцію і насінництво зернових культур, брав участь у виведенні 15 сортів та гібридів кукурудзи, жита, гречки. Розробив метод додаткового запилення сільськогосподарських рослин, що підвищувало їх врожайність.
Навашин Сергій Гаврилович
(1857-1930). Народився в с. Царевщина (тепер — Саратовська обл. , РФ). Академік АН України. Закінчив Московський університет. Працював у Київському університеті. Широко відомі його класичні дослідження в галузі ембріології та цитології рослин. Світову славу йому принесло відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин. Автор відкриття хромосом-супутників.
Оканенко Аркадій Семенович
(1894—1982). Народився у Смілі Черкаської обл. Закінчив Київський сільськогосподарський інститут. Працював у Науково-дослідному інституті цукрового буряку, Київському університеті, Інституті фізіологи рослин АН України. Член-кореспондент АН України. Основні наукові праці присвячено фізіологи рослин, пошукам шляхів підвищення цукровості буряку
Омельченко Федір Захарович
(1865—1924) Народився в Кролівцях (тепер — Сумська обл ). Закінчив Київський університет, а також Військово-медичну академію в Петербурзі. Працював директором заснованого ним Мікробюлогічного інституту АН України, ректором Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту. Займався медичною мікробіологією, патологічною анатомією та антропологією. Академік АН України, брав участь у складанні російсько-українського медичного словника.
Омеляиський Василь
Леонідович (1867—1928). Народився у Полтаві. Закінчив Петербурзький університет. Працював у Інституті експериментальної медицини в Петербурзі. Основні наукові праці присвячено ролі мікробів у кругообігу речовин у природі. Відкрив культури анаеробних бактерій, що переробляють клітковину з утворенням органічних кислот та водню. Вивчав азотофіксуючі бактерії
Павлова Марія Василівна
(1854-1938). Народилася в Козельцях (тепер — Чернігівська обл. ). Закінчила Київський жіночий інститут та Паризький університет. Учениця В. О. Ковалевського. Академік АН України. Основні наукові праці присвячено проблемам палеозоології. Вивчала причини вимирання тварин уминулі епохи. Досліджувала викопні рештки слонів, копитних тварин, амонітів.
Перемежко Петро Іванович
(1833-1894) Народився в с Риботіне (тепер — Чернігівська обл.) Закінчив Київський університет. Був викладачем на заснованій ним кафедрі гістології, ембріології та порівняльної анатомії. Основні наукові праці присвячено вивченню клітини. Відкрив і описав непрямий поділ клітин — каріокінез. Голова Товариства київських лікарів.
Підоплічко Іван Григорович
(1905—1975) Народився в с Козацьке (тепер — Черкаська обл ) Закінчив Інститут прикладної зоологи та фітопатологи Працював у Інституті археології, Інституті зоології АН України, Київському університеті, був директором Центрального науково-природничого музею АН України. Основні дослідження присвячено палеозоології, палеогеографії, фауні та охороні природи. Здійснив понад 40 зоологічних та палеонтологічних експедицій та археологічних досліджень. Академік АН України.
Пирогов Микола Іванович
(1810—1881) Народився у Москві Закінчив Московський університет. Професор кількох університетів, піклувальник Одеського та Київського навчальних округів. З 1866 р жив у с Вишня (поблизу Вінниці), організував там лікарню. Один із засновників хірургії як наукової дисципліни, основоположник військово-польової хірургії. Його ім'я носить Одеський медичний інститут.
Погребняк Петро
Степанович
(1900—1976) Народився в с Волохів Яр (тепер — Харківська обл ). Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Працював у Науково-дослідному інституті лісового господарства, Київському лісотехнічному інституті, Інституті ботаніки АН України, був директором створеного ним Інституту лісу. Основні праці присвячено екології рослин, лісовій типології, фізіологи живлення деревних та чагарникових порід. Один із засновників порівняльної фітоеко-логії. Академік АН України.
Поляков Ілля
Михайлович
(1905—1976). Народився в Харкові. Закінчив Харківський інститут народної освіти. Працював у Харківському та Томському університетах, Інституті генетики та селекції АН України, очолював його. Основні дослідження — з теоретичних проблем біології, дарвінізму, історії біологи. Член-кореспондент АН України.
Поспєлов Володимир Петрович
(1872—1949). Народився у Тульській обл. (РФ). Закінчив Московський університет. Працював у Київському, Саратовському університетах, очолював Інститут ентомологи та фітопатологи АН України. Основні праці присвячено загальній та експериментальній ентомології. Розробляв біологічний метод захисту рослин від комах-шкідників з урахуванням екологічних умов. Один з ініціаторів створення служби карантину рослин. Академік АН України.
Протопопов Віктор Павлович
(1880—1957). Народився в с Юрки (тепер — Полтавська обл ). Закінчив Військово-медичну академію, працював там. Професор Харківського медичного інституту, Київського інституту вдосконалення лікарів, Інституту фізіології АН України. Основні праці присвячено фізіології та патології вищої нервової діяльності та психіатрії.
Ремесло Василь Миколайович
(1907—1983). Народився в с Теплове (тепер — Полтавська обл ). Закінчив Маслівський інститут селекції та насінництва, працював директором Миронівської селекційно-дослідної станції, яку перетворено на Миронівський науково-дослідний інститут селекції та насінництва пшениці. Основні напрями наукової діяльності — генетика, селекція та насінництво сільськогосподарських рослин. Брав безпосередню участь у виведенні багатьох сортів пшениці. Академік АН України.
Сапєгін Андрій Опанасович
(1883—1946). Народився у Воскресенську (тепер — Миколаївська обл ). Закінчив Новоросійський університет в Одесі. Був одним із засновників Одеської селекційної станції, працював в Одеському сільськогосподарському інституті, очолював Інститут ботаніки АН України Академік АН України, її віце-президент. Основні праці присвячено біології, цитології, генетиці, селекції сільськогосподарських культур. Вивчав індивідуальний розвиток рослин. Застосував метод варіаційної статистики для оцінки результатів досліджень з біології та агрономії. Одержав кілька високо продуктивних сортів озимої пшениці. Одним із перших у світі застосував іонізуюче опромінювання для створення штучних мутацій у зернових культур.
Свиренко Дмитро Онисифорович
(1888-1944). Народився в с Мерчик (тепер — Харківська обл ). За кінчив Харківський університет. Член-кореспондент АН України. Працював у Дніпропетровському та Одеському університетах був директором Одеського ботанічного саду. Займався систематикою водоростей та типологією річок. З його ініціативи був створений Інститут гідробіології АН України.
Свириденко Павло Олексійович
(1893—1961). Народився в Путивлі(тепер — Сумська обл ) Закінчив Московський університет. Працював у Московському університеті, Інституті зоологи АН України. Основні наукові дослідження присвячено фауні, зоогеографії та екотопі тварин. Вивчав шкідників цукрового буряку та господарське значення гризунів. Один з ініціаторів застосування авіації у боротьбі зі шкідниками. Розробив наукові основи застосування біологічного методу боротьби зі шкідниками. Академік АН України
Севериов Олексій
Миколайович
(1866—1936). Народився в Москві. Закінчив Московський університет. Один з основоположників еволюційного напряму в морфології. Працював у кількох університетах, у тому числі й Київському. Наукові праці — в галузі порівняльної анатомії та ембріологи хребетних тварин. Розробив теорію походження кінцівок наземних хребетних. Автор вчення про взаємовідношення онто- і філогенезу. Створив наукові школи морфологів — київську та московську Академік АН України.
Симиренко Лев Платонович
(1855-1920). Народився у Млієві (тепер — Черкаська обл ). Закінчив Новоросійський університет в Одесі. Заклав перший у Європі помологічний розсадник та сад, який згодом став Мливською садово-овочевою дослідною станцією, що носить його ім'я. Створив одну з найбільших в Європі колекцію плодових, ягідних та де коративних рослин. Вивів щироковідомий сорт яблуні Ренет Симиренка.
Топачевськнй Олександр Вікторович
(1897—1975). Народився в с. Бобрівка (тепер. — Київська обл.). Закінчив Київський інститут народного господарства. Академік АН України. Працював в Інституті ботаніки, очолював Інститут гідробіології, професор Київського університету. Основні праці присвячено морфології, систематиці та філогенії водоростей, а також санітарній та технічній гідробіології. Сформулював ідею первинності амебоїдних форм. Був головою Українського гідробіологічного товариства.
Філатов Володимир Петрович
(1875—1956). Народився в с. Михайлівка (тепер — Пензенська обл., РФ). Закінчив Московський університет. Працював у очній клініці Новоросійського університету в Одесі, заснованому ним Одеському науково-дослідному інституті очних захворювань та тканинної терапії. Досліджував проблеми офтальмології та біогенних стимуляторів. Науково обгрунтував та практично розробив операцію пересаджування рогової оболонки. Створив вчення про біогенні стимулятори. Заснував українську школу офтальмологів. Його ім'я носить Одеський інститут очних захворювань та тканинної терапії.
Фіни Володимир Васильович
(1878-1957). Народився в Києві. Закінчив Київський університет. Працював у цьому університеті і одночасно в Київському сільськогосподарському інституті, згодом — у Житомирському сільськогосподарському інституті. Основні наукові праці стосуються порівняльної ембріології квіткових рослин. Вперше встановив, що чоловічі самети (спермії) є клітинами з ядрами та плазмою, а не голими ядрами, як вважалося раніше. Підтвердив дослідження на 250 видах, що відносяться до 70 родин. Вивчав флору України, Криму.
Фольборт Георгій
Володимирович
(1885-1960). Народився в Петербурзі. Закінчив Військово-медичну академію. Працював у Харківському, Київському медичних інститутах, в Інституті біохімії АН України. Досліджував фізіологію травлення, кровообігу та вищої нервової діяльності. Створив учення про фізіологію процесів виснаження та відновлення, встановив основні закономірності цих процесів, які І. П. Павлов назвав правилами фольборта. Академік АН України.
Фомін Олександр
Васильович
(1869—1935). Народився в с. Єрмолівка (тепер — Саратовська обл , РФ). Закінчив Московський університет. Працював у Київському університеті, на Вищих жіночих курсах, в Інституті ботаніки АН України, був його директором. З його участі розпочато видання довідника "Флора України". Багато зробив у справі збереження і розширення колекції Ботанічного саду Київського університету, який носить його ім'я. Вивчав морфологію, систематику і флористику вищих рослин. Академік АН України
Хавкін Володимир
Аронович
(1860-1930). Народився в Одесі Закінчив Новоросійський університет в Одесі Працював в Одеському зоологічному музеї, Женевському університеті (Швейцарія), в лабораторії І. І. Мечникова в Парижі. За проханням британського уряду боровся з епідемією холери в Індії, і зараз там є інститут, що носить його ім'я. Наукові праці присвячено вивченню холери та чуми. Довів інфекційну природу холери, створив вакцину, що перевіряв на собі
Хаджинов Михайло Іванович
(1899—1980). Народився в с. Мангуш (тепер — Донецька обл,). Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Основні праці присвячено генетиці та селекції рослин. Розробляв теоретичні основи селекції' та насінництва кукурудзи. Один із перших відкрив явище цитоплазматичної чоловічої стерильності і використав його для докорінного поліпшення насінництва кукурудзи Вивів понад 20 гібридів кукурудзи.
Холодний Микола Григорович
(1882—1953). Народився в Тамбові. Закінчив Київський університет, у якому працював, одночасно працював в Інституті ботаніки АН України, що носить його ім'я. Наукові праці присвячено вивченню різних питань фізіології рослин. Розробив фітогормональну теорію тропізмів, відому під назвою теорії Холодного — Вента. Широко відомі його дослідження, присвячені залізобактеріям. Розробив оригінальні методики їх досліджень. Займався питаннями екології, ґрунтознавства, виникнення життя на Землі, еволюції та історії науки.
Чаговець Ростислав Всеволодович
(1904-1982). Народився у Києві. Закінчив Київський інститут народної освіти. Працював у Київському медичному інституті, Інституті біохімії АН України Галузі наукових досліджень — експериментальна вітамінотерапія, біохімія м'язів. Застосував метод визначення окисно-відновних властивостей за допомогою поляризованих електродів. Академік АН України.
Черненко Семен Федорович
(1877—1974). Народився в с. Гремячки (тепер — Сумська обл.). Закінчив Плодоовочевий інститут у Козлові (тепер — м. Мічурінськ). Основний напрям наукових досліджень — селекція плодових культур. Розробляв питання підбору вихідного матеріалу для селекції. Вивів широковідомі сорти яблунь (Пепін Черненко, Перемога, Богатир, Прогрес та ін.) і груш (Бергамот тамбовський, Російська красуня та ін.), що районовано в Україні.
Чернишов Борис Ісидорович
(1888—1950). Народився в ст. Ясенська (тепер — Краснодарський край, РФ). Закінчив Катеринославський гірничий інститут Працював у Дніпропетровському, Київському університетах, Інституті геологічних наук АН України Займався палеозоологією, вивчав ракоподібних мезозою. Довів наявність у Дніпровсько-Доне-цькій западині кам'яновугільних відкладень.
ІІІмальгаузен Іван Іванович
(1884-1963). Народився в Києві. Закінчив Київський університет. Працював у Київському, Московському, Воронезькому університетах, очолював Інститут зоології АН України. Наукові праці присвячено питанням еволюційної морфології, експериментальної зоології,вивченню закономірностей росту, філогенії тварин.
Юр'єв Василь Якович
(1879— 1962). Народився в с. Іванівська Вирга (тепер — Пензенська обл., РФ). Закінчив Новоолександрівський інститут сільського господарства. Був директором Харківської селекційної станції, професором Харківського сільськогосподарського інституту, працював в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції та генетики. Розробляв теоретичні і практичні питання селекції та насінництва сільськогосподарських культур. Вивів багато сортів зернових культур, зокрема озимої та ярої пшениці, жита, ячменю, вівса. Один із засновників селекції і насінництва сільськогосподарських культур.
Розділ 3. Плани-конспекти уроків біології з використанням матеріалу про вітчихняних вчених-біологів
Вивчення матеріалу на прикладі розробки даного уроку пропонуємо проводити в 11 класі при вивченні селекції рослин
3.1 План-конспект уроку на тему: "Центри різноманітності та походження культурних рослин"
Мета:
конкретизувати основні поняття теми; ознайомити учнів із центрами різноманітності та походження культурних рослин; формувати спеціальні вміння (робота з гербарієм, планування відповіді, робота з додатковою літературою в групах); удосконалити вміння виділяти головне в навчальному матеріалі, узагальнювати, робити висновки, виконувати творчі завдання; сприяти формуванню наукового світогляду; формувати екологічну культуру, почуття гордості за досягнення учених.
Тип уроку:
засвоєння нових знань.
форма уроку:
урок-конфе-ренція-
Обладнання:
виставка науково-популярної літератури про рослини та їх походження, ілюстрації, гербарій, портрети учених, селекційна карта природних зон, таблиці.
Епіграф:
"Природа на диво прекрасна, і людина — її найкраще творіння".
Хід уроку
І. Оголошення теми і мети уроку.
II. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань.
Бесіда. 1) Що таке селекціяі які їїзавдання?
2) Що таке сорт рослин? штам?
3) Що таке штучний добір? Хто його винайшов?
4) Що таке районування?
5) Що означають терміни "інбридинг", "аутбридинг"?
6) Що таке гетерозис?
7) Що таке віддалена гібридизація?
ІП. Засвоєння твого матеріалу.
Людина створена природою і сама збагачує природу. Рослинний світ України багатий і різноманітний. Відомо близько 4,5 тис. видів судинних рослин та 25 тис. видів культурних рослин. У цілому ж на планеті налічується 0,5 млн. видів рослин. 250—300 тис. видів становлять вимерлі рослини. Це досить багато, тому кожний десятий вид потребує охорони. На початку XX ст. вчені почали детально вивчати культурні рослини давніх цивілізацій. Селекціонери шукали предків кукурудзи та картоплі. їм не завжди щастило, проте колекції насіння в різних країнах постійно поповнювалися безцінними зразками рідкісних рослин, які згодом були використані для покращення культурних сортів.
У 20—30-х рр. у СРСР дослідження походження культурних рослин очолив академік М.Вавй-лов, який організував численні експедиції на Близький Схід, Закавказзя, до Центральної і Південної Америки, де знаходяться геноцентри культурних рослин. Ще й досі спеціалісти звертаються до зібраних ним колекцій.
М.Вавилов відкрив закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, згідно з яким можна передбачити якості тієї чи іншої раси або виду. Закон цей діяв подібно до таблиці Д.Менделєєва, яка передбачила відкриття трансуранових елементів. Ось чому М.Вавилова називають "Менделєєвим у біології". Коротко ознайомимося з біографією М.Вавилова.
Видатний ботанік, генетик, географ, основоположник сучасної наукової селекції М.Вавилов народився 26 листопада 1887 р. у Москві.
Навчався він у Московській сільськогосподарській академії. Будучи студентом III курсу, виступив на святковому засіданні академії, присвяченому 100-річчю від дня народження Ч.Дарвіиа (1909), з доповіддю "Дарвінізм та експериментальна морфологія". У 1910 р. молодий учений закінчив інститут і зацікавився проблеммами патології рослин. Невдовзі він опублікував свою першу наукову роботу "Голі слимаки, які пошкоджують поля та городи Московської губернії".
Науково-прикладну роботу М.Вавилов розпочав в Україні, на Полтавській дослідній станції. У 1911 р. він став учасником І З'їзду селекціонерів у Харкові. З 1921 р. очолив відділ прикладної ботаніки і селекції (Петроград), який у 1924 р. був реорганізований у Всесоюзний інститут прикладної ботаніки та нових культур, а у 1930 р. — у Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР), яким учений керував до 1940 р. За визначні досягнення в обраній галузі М.Вавилов був обраний академіком АН СРСР, ВАСГНІЛ і Всеукраїнської АН.
Тривалий час М.І.Вавилов був президентом ВАСГНІЛ.
М.Вавилов — організатор і керівник численних експедицій, організованих з метою вивчення флори колишнього СРСР та багатьох країн світу. У 1919 р. він створив учення про імунітет у рослин до інфекційних захворювань; у 1920 р. сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, обґрунтував еколого-географічні принципи створення вихідного матеріалу для селекції.
У 1926 р. побачила світ книжка М.Вавилова "Центри походження культурних рослин". Спадщина вченого належить усій світовій науці. Його ім'я носить Російське товариство генетиків та селекціонерів. Заслуги М.Вавилова перед наукою неоціненні.
Проте життя видатного вченого закінчилося трагічно. Під час поїздки до Чернівців у 1940 р. його було необг
Використовуючи додаткову літературу, ми здійснимо подорож за маршрутом, який колись пройшли М.Вавилов та його співробітники. Наша експедиція дізналася, що М.Вавилов відкрив сім центрів походження та різноманітності, рослин. Його досліджения дали змогу встановити:
1. Дія різних видів культурних рослин є свої центри різноманітності, де виявлено найбільшу рідкість їх сортів і форм.
2. Центри різноманітності є водночас і районами їх походження.
3. Виявлення центрів походження та різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме можна шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи.
Завдяки експедиціям М.Вавилова була створена унікальна колекція зразки насіння близько 1600 видів культурних рослин. Першим центром походження та різноманітності культурних рослин, який відкрив М.Вавилов, був Південноазіатський тропічний центр. До цього центру входять Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Піаденно-Східноі Азії. Тип клімату тут мусонний, тобто півроку ідуть дощі, а півроку стоїть суха і спекотна погода. Ці країни є батьківщиною рису, цукрової тростини, огірків, кільках видів цитрусових, бананів, багатьох інших плодових та овочевих культур. Поговоримо про цукрову тростину та рис.
Чудом із чудес далекої Індії видавалася європейцям солодка рослина — цукрова тростина.
За кількістю видів та сортів вона поступається тільки своїм злаковим родичам. Відомо чотири види тростини в дикому стані. П'ятий вид найбільш поширений, його давно вирощують як культурну рослину.
Уперше про тростину повідомили воїни Александра Македонського. Потрапивши в Індію, мешканці Еллади були здивовані тим, що там майже кожна людина смоктала шматочок стебла невідомої їм рослини — заввишки 4—6 метрів, стрункої, з товстими, до 5 см в діаметрі, стеблами. Це було і не дерево, і не трава. Грекам тростина нагадувала очерет. Вони привезли із собою в Грецію частинки цієї рослини, однак вона тут не прижилася. У дикому стані цукрова тростина і зараз росте в Індії, Індонезії, Китаї, на Філіппінах. Її плантації у всьому світі займають площу близько 6,5 млн. гектарів. Із тростини виробляється 60 % усього цукру на Землі, і 200 млн. гектарів на п'яти континентах зайнято рисом.
Ця рослина годує половину сучасного людства. З 28 відомих науці видів рису використовують тільки два. і Саме від них пішла велика і кількість сортів.
Люди, які вирощували рис, помітили одну його незвичайну особливість: він дуже любить вологу. Рис легко засвоюється організмом, широко використовується для харчування та з лікувальною метою при захворюваннях серця, шлунка та інших недугах.
Цитрусові рослини також відіграють певну роль у нашому раціоні. Вони містять велику кількість вітамінів, потрібних людському організму. Найпоширенішими сортами лимонів є "Новогрузинськнй", "Лісбон",і "Курський", "Ювілейний" та ін., апельсинів і— "Первенсць", "Корольки", мандаринів — "Шивамікин".
Експедиція наша наближається до Східноазіатського центру.
У 1929 р. М.Вавилов вирушив разом зі своїми співробітниками в Західний Китай, Японію та на Тайвань. Цей регіон характеризується субтропічним мусонним кліматом, значною відмінністю у іволоженні в різні періоди року. Зимовий мусон переміщується із центральних регіонів Азії в напрямку до океану. З ним приходить сухе континентальне повітря, унаслідок чого температура різко знижується, іноді навіть до 0 °С. Протягом трьох-чотирьох місяців може не випасти й краплини дощу.
Східноазіатський центр — це батьківщина сої, гречки, редьки, яблуні, груші, сливи, шовковиці, кількох видів проса, деяких цитрусових.
Історія донесла до нас численні відомості про монастирські сади КиївськоїРусі, де росли різні сорти яблук, слив, груш. Завдяки значній селекційні роботі кількість сортів культурних яблук значно зросла. Якщо на початку XVIII ст. іх налічувалося 60, то тепер — понад 10 000 тис. Багато цінних сортів вивели такі вчені, як А Симиренко, І.Мічурін, В Пашкевич та ін.
Усі ці сорти об'єднані загальною назвою "яблуня домашня".
Яблука дуже корисні й володіють радіозахисною дією, оскільки в них містяться пектинові речовини.
Першу експедицію в північний Іран М.Вавилов організував у 1916р. На зворотному шляху вчений відвідав Памір.
У 1924рр. разом з агрономами В.Лебєдєвим, та Д.Букиничем М.Вавилов здійснив важку подорож до Афганістану, а повертаючись додому, завітав до Бухари і Хорезму.
ДоПївденно-Західного азіатського центру
входять Мала Азія і Середня Азія, Кавказ, Іран, Афганістан, північно-західна Індія. У цьому центрі клімат помірно-континентальний та субтропічний. В одній частині центру клімат дуже неоднорідний. Чим далі від океанів, тим більше зростає різниця зимових та літніх температур, усе меншою є річна сума опадів. Для області субтропічного континентального типу клімату характерні літня спека і значно холодніша зима
М Вавилов довів, що в гірських підняттях Східної та Південної Азії, Кавказу, Малої Азії зосереджена найбільша видова та внутрішньовидова різноманітність рослин. Учений встановив 60 агроекологічних областей у рослинництві земної кулі.
Південно-Західний азіатський центр — це батьківщина гороху посівного, нугу, сочевиці, кількох видів м'якої пшениці, жита, ячменю, вівса, деяких інших зернових і бобових, моркви, цибулі, бавовнику, льону, винограду, абрикоса, груші, мигдалю, волоського горіха та деяких інших плодових культур. А зараз поговоримо про такі рослини, як пшениця, жито та ячмінь.
Пшениця —
одна з найдавніших зернових культур, основна хлібна культура в багатьох країнах світу. Вона високопродуктивна, зерно має добрі якості, тому хліб та інші вироби з пшеничного зерна найкращі. Головний центр походження пшениці — Південно-Західна Азія.
Поширення пшениці від центру її походження до областей холодного клімату зумовило виникнення озимих форм. У цьому велику роль відіграли гібридизація між окремими різновидами, умови вирощування рослин та штучний добір за ознаками ози-мості й зимостійкості. Нині відомо 16 видів культурної пшениці.
За вмістом та фізичними властивостями клейковини м'які пшениці поділяють на три групи: сильні, середні й слабкі. У зерні сильних пшениць міститься понад І4 % білків, 28 % клейковини; у зерні середніх — 11 — 13 % білків, 25 — 27 % клейковини; у зерні слабких — менше 11% білків, менше 25% клейковини.
Борошно сильних пшениць використовують для виготовлення високоякісних хлібних виробів, а також для покращення якості борошна слабких пшениць.
Історія культури жита
почалася ще в часи бронзового віку. Батьківщиною його диких предків вважаються Середземномор'я та Передня Азія.
За хімічним складом житнє зерно істотно відрізняється від пшеничного. У ньому мало клейковини, а вміст білка здебільшого становить 10—12 %. Проте біологічна цінність білків жита вища, ніж білків пшениці. З житнього борошна випікають висококалорійні сорти хліба, такі як "Московський", "Український", "Бородінський" та Ін. Вони відзначаються добрими смаковими якостями, приємним запахом. Окремі хлібні вироби мають дієтичне значення.
Ячмінь
належить до найпоширеніших зернових культур- У країнах Азії та Африки його вирощують протягом багатьох тисяч років. Численні знахідки зерен ячменю датуються 8—7 тис. до н.е.
Їх виявлено в Ірані, Іраку, Туреччині. Пізніше ячмінь проник у Європу, зокрема в Росію та Англію.
Ячмінь має також велике продовольче значення. З нього виготовляють перлові крупи. Ячмінне борошно у вигляді домішок використовується для виготовлення різноманітних кондитерських виробів та випікання хліба.
У 1926 р. чергова експедиція М.Вавилова проклала свій маршрут через країниСередземномор'я, а саме; Сирію, Палестину, Йорданію, Кіпр, Туніс, Алжир, Марокко, Грецію, Італію, Іспанію.
Клімат Середземномор'я субтропічний. Улітку тут стоїть суха спекотна погода, дощі випадають дуже рідко, над головою простягається беіхмарне і вічно блакит не небо. Узимку погода інша: часто йдуть дощі, тепло, триває вегетація рослин.
Цей центр дав 11 % видів культурних рослин Він є батьківщиною цукрових буряків, капусти, маслин, конюшини, люпину та інших культур. Поговоримо про овоч "номер один". Про нього багато писали античні вчені та письменники. Це капуста.
Піфа-гор казав, що вона "підтримує бадьорість, веселий спокій і душевний настрій". Є свідчення, що великий філософ і математик давнини не тільки прославляв цю рослину словом у своі-х наукових трактатах, а й сам вирощував її, займався селекцією.
Вважають, що першими капусту почали вирощувати давні іберійці, які населяли теперішню Іспанію. Батьківщина рослини — європейське узбережжя Атлантики та середземноморське узбережжя. Справді, там і тепер можна зустріти дикорослих пращурів рослини. Щоправда, високорослі, з грубим і м'ясистим листям голівки мало чим схожі на сучасні тугі й круглі качани. Причина цього — багатовіковий добір, гібридизація та невтомний пошук селекціонерів. До того ж небагато знайдеться на планеті рослин, які мають таку рідкісну здатність до сор-тоутворення, як капуста.
Нам відомі такі сорти капусти, як ранній ("Дилерська"), середньостиглий ("Слава") та пізній ("Амагер"). На території України переважно вирощують пізній сорт "Амагер", який дає високу врожайність.
У 1927 р.М.Вавилов пройшов караванним шляхом по Ефіопії та Еритреї.
Наступну експедицію він повів до Абіссінського центру,
який утворюють Абіссінське нагір'я Ефіопії та частина Аравійського півострова.
Сонячного тепла порівняно з тропічним поясом у цьому центрі значно менше. Сезонні коливання температур помітніші: літо спекотне, зима порівняно тепла. На півночі та південному заході Африки літо дуже сухе, зима волога, оскільки західні вітри в цю пору року приносять з океану морські повітряні маси помірних широт. На південному сході Африки, як і на сході тропічного поясу, дощі не припиняються цілий рік.
Абіссінський центр — це батьківщина твердої пшениці, особливої форми ячменю, кавового дерева.
Дослідження показали, що з просуванням пшениці 37° за довготою із заходу на схід, а саме від 33° до 70° довготи за однієї і тієї самої широти, вміст білка в її сортах збільшувався з 11,6 до 21,1 %.
В Україні відомі такі сорти пшениці, як "Селянська", "Київська", "Миронівська-808".
Свою подорожми продовжимо по Центральноамериканському центру. У 1930 р. експедиція під керівництвом М.Вавилова працювала на території Мексикита Центральної Америки.
До Ценральноамериканського центру
входять південна Мексика та острови Карибського моря. Він є батьківщиною кукурудзи, червоного перцю, квасолі, гарбуза, тютюну, какао, довговолокнистого бавовнику.
Тропічний пояс займає невелику частину південної Мексики. Протягом року тут стоїть спекотна тропічна погода. Клімат цього поясу називають "кліматом вічного літа". Тропічні широти південної Мексики наприкінці літа і на початку осені зазнають впливу потужних тропічних циклонів та ураганів.
Одними з перших тут були окультурені кукурудза і гарбуз.
Кукурудзу
називають ще американською гостею. Ця рослина культивувалася наамериканському континенті задовго до появи європейців і відоматам уже 5—10 тис. років. На сьогоднішній день за посівними площами кукурудза посідає третє місце у світі серед культурних рослин. Вона використовується в медицині та дієтичному харчуванні. Вирощується як зернова культура, кормова і технічна рослина.
Ми закінчуємо нашу експедицію в Південноамериканському (Андійському) центрі.
М.Вавилов та його співробітники створили велику колекцію рослин. З 1923 по 1940 рр. вони здійснили 180 експедицій: з них 140 по Радянському Союзу, 40 — по зарубіжних країнах. Пошуки рослинних ресурсів проводилися в 65 країнах земної кулі. У 1940 р. колекція М.Вавилова складалася з 250 тисяч зразків: пшениці — 36 тис. зразків, кукурудзи — 10 022 зразки, зернобобових — 23 636 зразків, кормових — 23 200 зразків, овочевих — 17 955 зразків, плодових — 12 650 зразків.
Особливою гордістю інституту, який носить ім'я М.Вавилова, є його хлібний фонд, що прирівнюється до алмазного фонду, золотого запасу та інших цінностей.
Хлібний фонд М.Вавилова його послідовники героїчно зберігали в роки війни. У голодну пору оборони Ленінграда вчені помирали від виснаження, охороняючи тонни колекційних пшениць та інших зернових рослин.
Мільйони людей, щодня споживаючи хліб насущний, користуються творчою працею вчених, щедро вкладеною в кожний коровай.
Наш урок завершимо словами В.Сухомлинського: "Життя переконало мене, що якщо дитина виростить троянду для того, щоб милуватися красою, якщо єдиною винагородою за працю стала насолода красою і творення цієї краси для щастя та радості іншої людини, вона не здатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність".
3.2 План–конспект уроку на тему: Учення В.І.Вернадського про біосферу
Пропонуємо план-конспект уроку на тему "Вчення Вернадського про біосферу", при вивченні загальної біології в 11 класі можемо скористатися даним матеріалом і провести урок за даним матеріалом.
Мета:
дати уявлення про біосферу та її межі, живу речовину, її функції; розкрити значення вчення В.І.Вернадського для сучасної біологічної науки.
Обладнання:
—
діафільм "Рослини і біосфера" (кадр 1, 2);
— діафільм "Тварини і біосфера" (кадр 6);
— діапроектор;
— портрет ученого-
ХЇд уроку І. Активізація розумової діяльності.
Бесіда.
Як би ви назвали сукупність усіх Існуючих екосистем нашої планети?
Які існують географічні оболонки Землі?
Як називається оболонка, заселена живими організмами?
На яких уроках ви вивчали біосферу?
II. Повідомлення теми і мети уроку.
III. Вивчення нового матеріалу.
а) Біосфера і її межі. Розповідь учителя з елементами бесіди, заповнення таблиці 1.
Бесіда.
Чим визначаються межі життя в атмосфері?
Таблиця 1
| Оболонка Землі | Товщина | Межі життя | Будова і значення |
| Атмосфера | 100км | До 10 км (спори бактерій до 20 км) | Тропосфера — нижній шар атмосфери висотою 15 км- Містить водяну пару, яка постійно перемішується при неперервному нагріванні поверхні Землі. Стратосфера — шар, що знаходиться над тропосферою до висоти 40 км. У верхній частині вільний кисень під дією ультрафіолетових променів перетворюється на очон, який утворює екран, що поглинає і відбиває назад у космічний простір космічне випромінювання І короткохвильові ультрафіолетові промені Сонця, які є згубними для всього живого. Іоносфери — шар, що знаходиться над стратосферою, складається з розріджених газів |
| Літосфера | 30—70 км | 6—8 м(до 100 м) | Тверда оболонка Землі. Верхня частина літосфери складається з осадових порід, під якими лежать гранітний і базальтовий шари. На поверхні літосфери знаходиться ґрунт, утворений рештками живих організмів |
| Гідросфера | 70 % поверхні Землі | До 11 км (Маріанська западина) | Водна оболонка Землі, знаходиться між атмосферою і земною корою. Світовий океан має середню глибину 3,8 км, максимальну — до 11,034 км. У воді розчинені сполуки майже 100 хімічних елементів, серед яких О2
і СО2 |
Чим визначаються межі життя в літосфері?
Чим визначаються межі життя в гідросфері?
У якій оболонці життя можна зустріти всюди?
Чому приблизно дорівнюватиме товщина біосфери? (= 30 км.)
б) Учення В.І.Вернадського про біосферу.
Міні-лекція вчителя.
Вивчення різноманітності форм органічного світу та закономірностей його розвитку буде неповним, якщо не визначити місця й ролі живих організмів у цілому на всій планеті Земля. Усі екосистеми земної кулі утворюють разом єдиний біогеоценотич-нин покрив, або екосферу.
Оскільки основним компонентом кожної екосистеми є живі організми, то екосферу можна назвати ще й біосферою.
Започаткування учення про біосферу пов'язують з іменем відомого французького натураліста Ж-Б.Ламарка, який розглядав земну оболонку, заселену живими організмами, як "область життя". У своїй книжці "Гідрогеологія" Ж-Б.Ламарк писав: "...у природі існує особлива сила, могутня і безперервно діюча, яка має здатність утворювати сполучення, примножувати Їх, урізноманітнювати Їх. Вплив живих організмів на речовини, що знаходяться на поверхні земної кулі й утворюють її кору, досить вагомий, тому що ці істоти, безкінечно різноманітні й численні з постійною зміною поколінь, вкривають своїми рештками, які поступово нагромаджуються і весь час осідають, усі ділянки земної кулі".
Уперше термін "біосфера" вжив відомий австрійський геолог Е.Зюсс у І875 р. у своїй роботі з геології Альп. Але детального пояснення цього терміна в його роботі немає. Цілісне вчення про біосферу створив український учений академік В.І-Вернадський, що є одним з найвидатніших та історично значущих його узагальнень. Основні ідеї про біосферу були сформульовані вченим ще на початку XX ст. А в 1926 р. вийшла його книжка "Біосфера", у якій він розглянув цілий ряд питань функціонування цієї оболонки Землі:
— структура біосфери та її межі;
— жива речовина та її функції;
— виникнення та еволюція біосфери;
— біогенна міграція атомів;
— вплив людини на біосферу та ін.
За В.ІВернадським, "біосфера — це середовище нашого життя, це та природа, яка нас оточує, про яку ми говоримо в розмовній мові-". За сучасними уявленнями біосфера —
це своєрідна оболонка Землі, що вміщує всю сукупність живих організмів і ту час гину речовини планети, яка перебуюс в безперервному обміні з цими організмами. Інакше кажучи, біосфера — географічна оболонка Землі, населена живими організмами.
в) Жива речовина га її функції. Бесіда (табл. 2).
IV. Закріплення
знань
.
Бесіда.
Що таке біосфера? Спробуйте дати три різні визначення біосфери.
Охарактеризуйте вчення В І.Вернадського про біосферу.
Чим зумовлені межі життя в біосфері?
Що таке жива речовина?
Які функції виконує жива речовина?
V. Домашнє
завдання
.
Повторити матеріал уроку.
Таблиця 2
| Запитання | Пояснення вчителя | Записи в зошитах |
| Що ви розумієте під живою речовиною? | Усю сукупність живих організмів у біосфері Вернадський назвав "живою речовиною" | Жива речовини – уся сукупність живих організмів у біосфері |
| Пригадайте газообмін у людини і рослин. У чому подібність, а в чому відмінність? | В.І.Вернадський вважав, що більшість газів біосфери породжені життям. Кисень утворюється тільки автотрофними організмами, метан — продукт розкладу (гниття) органічних речовин і т.д. Таку функцію живих організмів В.І.Вернадський назвав газовою | В. І. Вернадський визначив 5 основних біоенергетичних функцій живої рсчовиии. Перша функція - газова |
| Пригадайте, звідки взялася крейда. Чому наші кістки тверді? (Демонстрація діафільму.) | Організми нагромаджують у своїх тілах багато хімічних елементів і сполук. Наприклад, наші кістки — карбонати і фосфати, водорість ламінарія — йод, бактерії— залізо, сірку, марганець тощо | Друга функція -концентраційна |
| Ми поглинаємо їжу і виділяємо продукти метаболізму. Як називається цей процес? | У живих організмах постійно відбуваються реакції розпаду і синтезу, за яких одні речовини окиснюються, а інші відновлюються. Завдяки цим процесам утворилися осадові породи: крейда. вапняки, горючі сланці, нафта, боксити тощо | Третя функція - ок-гсно-відновна |
| Завдяки чому можливе існування видів протягом тривалого часу? | Усім видам властиві процеси розмноження, росту, пересування, що зумовлює поширення живих організмів у біосфері. Цю функцію В.І.Вернадський назвав біохімічною | Четверта функція -біохімічна |
| Чи впливає діяльність людини на біосферу? | Людство залучає все більшу кількість речовин земної кори для потреб промисловості, транспорту, с/г. Таку функцію В.І.Верналський назвав біогеохімічною | П'ята функція —-біогеохімічна |
3.3 Матеріал до уроку на тему "
Опорно-рухова система"
Даний матеріал рекомендуємо використати на уроці біологія людини у 8-9 класі при вивченні теми "Опорно-рухова система"
Касьяненко Володимир Григорович (16.11.1901 — 17.01.1981)
Український анатом (порівняльний морфолог), академік АН УРСР (з 1951 р.), директор Інституту зоології АН УРСР. Народився на Донеччині, в селі Велика Новосілка. Праці присвячені питанням функціональної морфології хребетних тварин.
Був учнем Б.А.Домбровського, працюван разом із О.Сєверцовим, ГШмальгаузеном.
Зробив порівняльно-анатоміч-ний аналіз мускулатури плазунів і ссавців, запропонував нову го-мологізаиію м'язів у хребетних і висунув нові припущення щодо причин і шляхів їх еволюції. Касьянснко показав, що зовнішні та внутрішні (глибокі) міжхребетні м'язи не є м'язами-антагоністами, а синергістами, що беруть участь у вдиху.
Володимир Григорович вивчав плюсновий і колінний суглоби ссавців, еволюцію хордових тварин, проводив дослідження в галузі порівняльної анатомії.
По лінії біоніки очолюваний ним відділ еволюційної морфології розшифрував механізми, що забезпечують міцність кісток, їх високу надійність у роботі. Усе це стало підґрунтям для створення концепції біологічного остеосин-тезу (використання кісток тварин при лікуванні переломів кісток іюдинц, що скоротило строки лікування на 25—30 %).
Запитання
І.
Що таке м'язи-антагоністи, м'язи-синергісти?
2. Як ви розумієте суть
теорії біологічного остеосинтезу?
Цікаво знати, що...
•
Фізичне вдосконалення юних українців у давнину відбувалося в постійних іграх, забавах, танцях, вправах. Ігри були тісно пов'язані і віковічними обрядами. Рухливі ігри присвячувалися початку хліборобського сезону (веснянки), Купальським святам, святу збирання врожаю. Різдву (налічується більше 600 ігор).
Запорізькі козаки основну частину вільного часу присвячували духовному і фізичному вдосконаленню.
• Бойові танці, що зародилися в Давній Греції, входили до програми гімнастичних вправ, яка використовувалася під час підготовки воїнів. Давні греки називали танцем кожний ритмічний рух, навіть марширування. Спартанці серед чисельних тілесних вправ чільне місце відводили танцям.
Давньогрецькі лікарі призначали танці хворим як ліки, здатні їх зцілити.
На Січі танці розподілялися на кілька груп складності, вершиною майстерності вважався гопак. Спочатку його танцювали тільки чоловіки, виконання супроводжувалося героїчним пафосом, відбувалося у формі змагання, поєдинку. Основу танцю становили важкі з точки зору виконання рухи, а саме стрибки: "щупак", "яструб", "розтяжки в повітрі" тощо.
• Система фізичного виховання козаків включала:
1) початковий відбір, де визначальну роль відігравав рівень розвитку фізичних і моральних якостей людини;
2) здоровий спосіб життя (ефективне використання сил природи, водні процедури, очищення водою, сон на свіжому повітрі, загартування, поміркованість у харчуванні, вживанні алкоголю);
3) цілеспрямований розвиток рухових якостей: сили, спритності, витривалості;
4) удосконалення навичок у плаванні, бігу, їзді верхи і майстерності у володінні різними вида ми зброї та засобами пересування. Ї
В основі гопака лежала система духовного і морального виховання. Усе це сприяло гармонійному розвитку наших предків.
• Сучасна спортивна аеробіка, спрямована на оздоровлення сотень тисяч людей, виникла з вправ, які у 1980-х рр. запропонувала знаменита Джейн Фонда. На Олімпійських іграх 2000 р. аеробіку було включено до показової програми.
В Україні цей вид спорту культивується з 1992 р. Центром української спортивної аеробіки вважається клуб "Талісман" при столичному Національному технічному університеті. Крім Києва, аеробіка популярна в Запоріжжі. Донецьку, Хмельницькому, Харкові, а центри Федерації діють у всіх областях України.
У 1998 р. в нашій країні пр водився європейський чемпіон з аеробіки.
Поради валеолога.
Рух — запорука здоров'я. Як свідчить статистика, секрет довголіття полягає в активній рутовій діяльності. у Відомо, що академік І.Павлов, дврацюючи щодня по 12 годин, нІколи не знав утоми. Лекції, досліди в лабораторії він чергував з фізичними, гімнастичними вправами, заняттями спортом, їздою велосипеді.
• Щоб продуктивно працювати після уроків над домашніми завданнями, слід через кожні 45 хвилин робити 15—20-хвилинну перерву, виконуючи кілька фізичних вправ. Нескладна фізична робота по домашньому господарству сприятиме активізації розумової діяльності.
• Перегляд телепередач слід по можливості обмежувати, адже, як встановили вчені США та Англії, щоденний 3-годинний перегляд програм сприяє стійким симптомам нервового і психічного розладу, виснаженню нервової системи, розвитку гіподинамії.
• Вирівнюванню постави, по-іащенню координації рухів, сприятимуть спеціальні фізичні вправи.
1. Сядьте прямо на звичайному стільці з прямою спинкою. Розведіть руки через боки, стуліть долоні над головою, відтак опустіть донизу.
2. Не відриваючи пальців ніг підлоги, підніміть п'яти. Ви-їуйте рухи, імітуючи їзду на іосипеді.
3. Спирайтесь руками на сидіння, п'ятами об підлогу. Нахиліть тулуб управо, уліво, уперед.
Усі вправи повторіть по 10—12 Такі "сидячі" вправи звичайно, корисні, але не можуть замінити прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, щоденну ранкову зарядку.
• Зарядкою найкраще займатися до сніданку .на свіжому повітрі: у дворі, садку, на балконі, майданчику, у холодну пору року — в добре провітреній кімнаті. Одяг не повинен заважати рухам. Подбайте про килимок для виконання вправ на підлозі.
• Протягом дня корисними для організму є й інші фізичні навантаження (уроки фізкультури, заняття спуртом, робота по господарству).
Знайте, що активний руховий режим — запорука нормальної ваги тіла, міцного здоров'я-
• Слідкуйте за поставою, вона потребує постійної уваги. У підлітків м'язи ще недостатньо розвинуті, тому спина вигинається, грудна клітка сплющується, а живіт випинається. Сутулість — дефект постави.
• Неправильний розподіл навантаження на хребет призводить до його викривлення — сколіозу. Найчастіше ця звичка виникає у 5—15 років.
Дітям з порушенням постави, викривленнями хребта призначають коригуючу гімнастику. З метою запобігання цим видам необхідно:
а) позбутися звички сутулитися;
б) відрегулювати висоту робочого стола. Стілець і стіл підбирають залежно від росту. Висота стільця має бути такою, щоб ноги спиралися повною стопоюнапідлогу, утворюючи в тазостегновому й колінному суглобах прямі або трохи тупі кути. Стегна на 2/3 довжини повинні бути на сидінні стільця.
Під час роботи стілець зсувають на 3—5 см за кришку стола. Висоту стола підбирають таку, щоб, сидячи на стільці, можна було тримати на столі передпліччя, не опускаючи корпуса тіла і не піднімаючи плечей;
в)стежити за вагою портфеля (сумки), який носите із собою, перемінно перекладаючи тягар з однієї руки на другу. Віддавати перевагу невеликим рюкзакам, які носять на спині.
Розвитку всього організму і (опорно-рухової системи) сприяє спорт, який розвиває спритність і силу, витривалість і наполегливість.
Найкращі види спорту для більшості учнів — плавання, ковзани, лижі. Доцільно починати систематичні заняття:
— плаванням — у 7—8 років;
— тенісом — у 8 років;
— лижним спортом, спортивною гімнастикою, баскетболом — з 10—11 років;
— ковзанярським спортом — з 11—12 років.
Фізична праця — важлива умова гармонійного розвитку школяра. Її режим відрізняється від режиму дорослих. Тривалість робочого дня залежить від віку учнів:
— до 15 років — 3 год;
— 15—16 років — 4 год;
— 17—18 років — 6 год.
Висновок
1. Програма шкільного курсу біології розрахована на вивчення починаючи з 6 класу і триває до закінчення середньої школи, тобто закінчення вивчення біології завершується в 11 класі. Програмою передбачено охоплення всіх розділів біології на протязі вивчення 6 років.
2. Проаналізувавши програму з біології ми дійшли вивсновку, що досить часто при вивченні різних тем у нас виникає можливість використання матеріалів робіт вітчизняних вчених-біологів. Але кількість годин програмного курсу обмежена, тому використання детального вивчення робіт вчених не досить часто використовується.
3. Вчитель вибирає найбільш вдалі для цього теми, де можна найбільш повно розкрити та познайомити учнів з роботою того чи іншого вченого.
4. В своїй роботі ми пропонуємо розробки кількох уроків на яких ми мтожемо використати матеріал роботи вчених-біологів. Ми вважаємо, що найбільш раціональне використання таких уроків має місце в старших класах при вивченні тем "Загальної біології".
Список літератури
1. Біологія. Програма для середньої загальноосвітньої школи. — К.: Перун, 2000.
2. Базилевская Н. А., Белоконь Й П.. Щербакова А. А. Краткая история ботаники. — М.- Наука. - 1968. - 810 с.
3. Береговий П. М., Лагутіна М. А. Видатні вітчизняні ботаніки. - К.: Рад. шк., 1969. - 222 с.
4. Биологи: Биограф. справ. - К.: Наук. думка, 1984. - 816 с.
5. Верзілін М.М., Корсунська В.М. Загальна методика викладання біологи. —К.: Вища шк.. Головне вид-во, 1980.
6. Вьщаюшиеся советские генетики. - М.: Наука, 1980 - 150 с.
7. Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии в средней школе. — М.: Просвещение, 1985.
8. История Академии наук УССР. - К..: Наук. думка, 1979. -836 с.
9. Калинова Г. С., Мягкова А.Н. Методика обучения биологии. — М.: Просвещение, 19§5.
10. Корнева И.Д., Шубкина Л.С. Хрестоматия по методике преподавания биологии. — М.: Просвещение, 1977.
11. Корчагіна В. О. Біологія: Підруч. для 6-7 кл. середньої шк. — К.: Освіта, 1993.
12. Конюшко В. С. Как подготовить урок биологии. — Минск: Нар. освита, 1988.
13. Кузнецова В.И. Уроки биологии. — М.: Просвещение, 1991.
14. Максимова В.Н. Проблемный подход к обучению в школе. — Л.: Просвещение, 1973.
15. Максимова В.Н., Конева Т.Е., Голънева Д.П. Современный урок биологии. — М.: Просвещение, 1985.
16. Максимова В.Н., Груздева Н.В. Межпредметные связи. — М.: Просвещение, 1987.
17. Морозюк С.С. Біологія, 6 кл. — Харків: Торсінг, 2000.
18. Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. — М.: Просвещение, 1989.
19. Мягкова О.М., Комісаров Б.Д. Методика навчання загальної біології. — К.: Рад. шк., 1982.
20. Никишов А.И., Макева З.А., Орловская Е. В. Внекласная работа по биологии. — М.: Просвещение, 1980.
21. Яковлева Е. В. Уроки біології: Методичний посібник для вчителів біології. — Запоріжжя: Просвіта, 1999.