ВСТУП
Тема даної курсової роботи є актуальною на сьогоднішній день, оскільки при вивченні курсу «Політична економія» дуже важливо показати практичне застосування вивченого матеріалу та стимулювати студентів до навчання за допомогою змагальних методів. Змагання у навчанні є важливим фактором, який покращує засвоєння знань студентами, робить навчальний процес більш цікавим та різноманітним. А оскільки зараз використання змагальних методів на досить поширене явище, то розробка цієї курсової роботи допоможе змінити думку про використання змагання на заняттях. До того ж саме змагальні методи навчання допомагають розвивати увагу, креативність та уяву у студентів, що є важливими факторами при підготовці майбутніх спеціалістів. Актуальність також підкреслюється тим, що зараз у вищих навчальних закладах увага приділяється практичному застосуванню знань, адже такий метод забезпечує краще та ефективніше запам’ятовування матеріалу. Тобто також необхідно дослідити ефективність застосування активних методів навчання у вищих навчальних закладах. Якщо і дійсно активні методи, а, зокрема, змагальні методи навчання допоможуть у підвищенні знань та практичних навичок, то їхнє дослідження стане актуальним не тільки при написанні курсових робіт, але й при подальшому науковому дослідженні.
Метою курсової роботи є дослідження активних методів навчання та їх вплив на роботу студентів вищих навчальних закладів. Також особлива роль приділяється активним методам навчання та їх місцю у системі активних методів навчання.
Завдання цієї курсової роботи полягають в:
1. Визначенні впливу активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів вищих навчальних закладів;
2. Розкритті місця і сутності змагальних методів навчання у системі активних методів навчання;
3. У показі можливостей використання змагальних методів навчання при вивченні курсу Політичної економії у вищих навчальних закладах;
4. Розробці економічного КВК.
Структура курсової роботи має два розділи. У першому ми вивчаємо та досліджуємо теоретичну сторону поняття «активні методи навчання», тобто, що включає в себе це поняття, основні характеристики цього методу, його дієвість та можливість використання. Також ми визначаємо місце і роль змагальних методів навчання у системі активних, їхню загальну характеристику і сутність. Другий розділ має практичне значення, в якому ми розглядаємо можливість використання на практиці змагальних методів навчання та безпосередньо розробку економічного КВК з теми «Конкуренція та монополія».
При написанні курсової роботи ми користувалися такими методами як: спостереження, вивчення та систематизація фактів, теоретичний аналіз, порівняння та узагальнення, які полягають в процесі накопичення фактів та даних, потрібної інформації, їх обробці, аналізі та вивченні.
При написанні курсової роботи ми користувалися такими основними джерелами:
Павленко О.О. Модуль 6 «Активізація навчання в економічній освіті» з дисципліни «методика викладання економіки»/ Павленко О.О. – Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2003. – 52с.
Бурлачук Л.Ф. Словник-довідник по психологічній діагностиці/ Л.Ф.Бурлачук, С.М.Морозов. – К.:Наукова думка, 1989.
Фіцула М.Ш. Педагогіка/ Фіцула М.Ш. – К.: Академія, 2002. – 527с.
Полякова Г. Компетентність як орієнтація вчителя на найвищий результат у своїй роботі. // Завуч. – 2006. - №34 (грудень).- С.8-12.
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
1.1 Вплив активних методів навчання на формування позитивної мотивації студентів
Одна з найважливіших проблем дидактики - проблема методів навчання - залишається актуальної як у теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. Залежно від її рішення перебувають сам навчальний процес, діяльність викладача й студентів, а отже, і результат навчання у вищій школі в цілому.
Термін "метод" походить від грецького слова "methodos", що означає шлях, спосіб просування до істини. Етимологія цього слова позначається й на його трактуванні як наукової категорії. Так, наприклад, у філософському енциклопедичному словнику під методом у самому загальному значенні розуміється “спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності
”.
Метод навчання - спосіб подання (подачі) інформації студентові в ході його пізнавальної діяльності. Це ті дії, які взаємопов'язують педагога й студента, тобто бінарні, двоїсті по своїй суті.[1]*
У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі й визначення поняття "метод навчання". Тому виділяють і інші варіанти визначення поняття «метод навчання».
Також метод навчання - це взаємопов’язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь та навичок, виховання та загальний розвиток.[3]
У вузькому розумінні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати три функції:
· Навчальну;
· Виховну;
· Розвиваючу.[5]*
Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний, логіко-змістовий, психологічний та педагогічний аспекти. Складовою методу навчання є прийом навчання.
Прийом навчання – це сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу. Чим багатший арсенал прийомів у структурі методу, тим він повноцінніший та ефективніший.
Ідея визначальної ролі активності особистості у її власному розвитку і необхідності стимулювання активності у процесі навчання стала загально визначеною. Але коли студент сам тягнеться до знань, освіти? Тоді, коли ним рухають внутрішні спонукання до навчання, дій або навчальної діяльності в цілому, тобто мотиви.
Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка) пов’язане із задоволенням певної потреби. У ролі мотивів можуть виступати ідеали, інтереси, переконання, установи, цінності, оскільки за ними завжди стоять потреби особистості: базові, життєві, біологічні, соціальні.[8]
У практичній педагогіці вся багатогранність мотивів навчальної діяльності студентів об’єднана у три взаємопов’язані групи:
· Безпосередньо-спонукальні мотиви;
· Перспективно-спонукальні мотиви;
· Інтелектуально-спонукальні мотиви, які базуються на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань;
допитливість; намагання розширити свій культурний рівень; оволодіти певними уміннями та навичками.
Людина залучається до діяльності тільки за наявності мотиву до участі в ній. Як правило, кожен студент під час заняття розвиває декілька видів діяльності. Всі вони мотивовані: або нав’язані (вдало і вміло чи з-під палиці) викладачем, або ж мотиви з'явилися у самого студента. Завдання викладача полягає в тому, щоб спрямувати процес мотивації пізнавальної діяльності з даної теми так, щоб вона захопила студента, витіснивши на певний час інші мотиви. Для підтримання цього процесу потрібно міняти види діяльності. Причому щоразу, коли з'являється нове навчальне завдання, студент повинен розуміти, навіщо така діяльність йому потрібна. Лише тоді він сприйме нав'язану викладачем мотивацію як свою особисту.
Якщо бажання розібратися в питаннях, розглянутих на занятті, стане головним для студента і витіснить усі інші, то він зосередиться, і процес пізнання триватиме успішно.
Для цього потрібно використовувати активні методи навчання. Найкраще це можна зробити, коли студенти працюють самостійно і спілкуються при цьому одне з одним. Групова робота в різних її варіаціях підходить для цього якнайкраще.
Ще одним активним мотиваційним стимулом до якісного навчання є цікавість, еврестичність, яскравість подачі викладачем матеріалу. Слід частіше пропускати через практику, тобто активні методи навчання те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна опрактикувати через рольову гру в цілому класі, групах, парах.
Серед поширених методів активного навчання є змагальні. Це коли студенти апробовують свої знання через гру, змагаючись один з одним або група з групою. У даному випадку йтиметься про два важливі типи мотивації – мотивація успіху і мотивація боязні невдачі.[14]*
Мотивація успіху однозначно позитивна. При такій мотивації дії людини направлені на досягнення конструктивних, позитивних результатів. Особистісну активність визначає потреба в досягненні успіху. Особистості цього типу зазвичай активні, ініціативні. Якщо трапляються перепони – шукають шляхи їх усунення. Продуктивність діяльності і ступінь її активності в меншій мірі залежать від внутрішнього контролю. Відрізняються наполегливістю в досягненні мети. Схильні планувати своє майбутнє на великі проміжки часу.
Мотивація боязні невдачі відноситься до негативної сфери. При даному типі мотивації людині важливо перш за все уникнути зриву, невдачі, покарання.
Отже, для того, щоб розвити позитивну мотивацію у студентів, необхідно урізноманітнювати навчання і все частіше застосовувати активні методи навчання.
Первинне уявлення про перевагу тих чи інших методів учіння в певній їх ієрархії можна отримати шляхом спостереження за ставленням студента до учіння. Це ставлення педагоги-практики зазвичай називають активністю.
Активність означає ступінь входження учня в предмет його діяльності: готовність виконувати навчальне завдання, свідоме виконання завдань, систематичність учіння, намагання підвищити свій освітній рівень.
Безпосереднє залучення студентів в активну учбово-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов'язане із застосуванням прийомів і методів, що одержали узагальнену назву активні методи навчання
.
А.М. Смолкін дає наступне визначення: [1]
Активні методи навчання
– це способи активізації учбово-пізнавальної діяльності студентів, які спонукують їх до активної розумової й практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, але активні й студенти.
Активність тих, яких навчають,
– це їхня інтенсивна діяльність і практична підготовка в процесі навчання й застосування знань, сформованих навичок й умінь. Активність у навчанні є умовою свідомого засвоєння знань, умінь і навичок.
Пізнавальна активність
– це прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до рішення завдання (проблеми), бажання самостійно одержати знання, формувати критичний підхід до судження інших і незалежність власних суджень. Активність студентів пропадає, якщо відсутні необхідні для цієї умови.
Активні методи навчання припускають використання такої системи методів, що спрямована головним чином не на виклад викладачем готових знань і їхнє відтворення, а на самостійне оволодіння студентами знань у процесі активної пізнавальної діяльності. Метою застосування активних методів навчання є творче засвоєння навчального матеріалу, умінь, навичок.
Адже оволодіння навчальним матеріалом, розвиток і виховання особистості в процесі навчання відбувається лише за умови прояву її високої активності у навчально-пізнавальній діяльності. Організована діяльність, у якій людина бере участь без бажання, практично не розвиває її.
Таким чином, активні методи навчання - це навчання діяльністю. Саме в активній діяльності, що направляється викладачем, студенти опановують необхідні для їхньої професійної діяльності знання, уміння, навички, розвиваються творчі здатності. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування як між викладачем і студентами, так і між самими студентами. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здатності, уміння вирішувати проблеми колективно, і головне - розвивається мова студентів. Активні методи навчання спрямовані на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, викликати особистісний інтерес до рішення яких-небудь пізнавальних завдань, можливість застосування студентами отриманих знань. Викладач у своїй професійній діяльності використає ту класифікацію й групу методів, які найбільше повно допомагають здійсненню тих дидактичних завдань, які він ставить перед заняттям. І активні методи навчання є одним з найбільш ефективних засобів залучення студентів в учбово-пізнавальну діяльність. У той же час, називати ці методи активними не зовсім коректно й досить умовно, оскільки пасивних методів навчання в принципі не існує. Будь-яке навчання припускає певний ступінь активності з боку суб'єкта, і без її навчання взагалі неможливе. Але ступінь цієї активності дійсно неоднакова (тобто набагато вище при використанні активних методів).
Завданням викладача при цьому є вміння проаналізувати наявні знання та досвід, порівняти їх із новими, свідомо визначити корисність нових і умови їх застосування. Використання активних методів навчання передбачає індивідуалізацію як активний пошук викладачем різних варіантів та шляхів досягнення студентом з різноманітними індивідуальними особливостями навчальної мети.
Визнання викладачем необхідності індивідуалізації дає йому змогу видозмінювати навчальну систему таким чином, щоб допомогти кожному студентові долати навчальну програму в особистому темпі. Викладач при цьому застосовує різні засоби, здатні спричинити однакові результати, тоді як диференціація навчання передбачає різні завдання і різні результати. Індивідуалізація навчання торкається не тільки характеру навчання, а й його освітнього результату. Так індивідуалізація навчання здатна перерости у від початку незаплановану диференціацію. Тут обидві ці категорії виступають як парні.[13]*
Активне навчання передбачає використання такої системи методів і прийомів, що спрямовані головним чином не на повідомлення студентам готових знань, їх запам’ятовування та відтворення, а на організацію студентів для самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі активної пізнавальної і практичної діяльності.
Порівняно з традиційними методи активного навчання мають ряд особливостей:
1. «Примусова» активізація мислення, суть якої полягає в тому, що студент змушений бути активним незалежно від того, бажає він цього чи ні.
2. Самостійне творче вироблення рішень студентами, підвищений ступінь мотивації.
3. Постійна взаємодія викладача або навчальної машини з допомогою прямих чи зворотних зв’язків.[9]
Методи активного навчання залежно від формування системи знань, умінь і навичок поділяють на дві групи: [9]
· Неімітаційні;
· Імітаційні.
Кожній з груп притаманні свої типи.
Імітаційні методи передбачають, як правило, навчання професійних умінь і навичок і пов’язані з моделюванням ігрової ситуації. МАН можуть використовуватися на різних етапах навчання: під час первинного оволодіння знаннями, їх закріплення й удосконалення, формування вмінь і навичок.
Зміст методів активного навчання, спрямованих на формування вмінь і навичок, полягає в тому, щоб забезпечити виконання студентами таких завдань, у процесі виконання яких вони опановували б способи діяльності. Для того щоб розвивати у студентів мислення та організаторські вміння, необхідно систематично ставити їх у такі умови, які дозволили б їм вправлятися в тому чи іншому виді професійної діяльності. Цим цілям і служать методи активного навчання. Активні методи навчання спрямовані на заохочення студентів до самостійного здобуття знань, оволодіння вміннями та навичками в процесі активної пізнавальної та практичної діяльності.
Методи активного навчання: [9]
· Неімітаційні
1. Проблемна лекція.
2. Евристична бесіда.
3. Пошукова лабораторна робота, частковопошуковий демонстраційний метод.
4. Дослідний метод.
5. Самостійна робота з навчальною програмою, книгою, дидактичним матеріалом.
6. Самостійна робота з книгою.
7. Дискусії
8. Проблемний виклад.
9. Самостійне розв’язування розрахункових і логічних задач
· Імітаційні
неігрові та ігрові:
1. Аналіз конкретних виробничих ситуацій.
2. Розв’язування ситуаційних задач.
3. Вправи-дії за інструкціями (лабораторна робота, практична робота, екскурсія).
4. Виконання індивідуальних завдань.
Розглянемо класифікацію методів активного навчання для ВУЗу запропоновану А.М. Смолкіним. [1]** Він розрізняє імітаційні методи активного навчання
, тобто форми проведення занять, у яких учбово-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності.
Імітаційні методи діляться на ігрові й неігрові. До ігрового ставляться проведення ділових ігор, ігрового проектування й т.п., а до неігрових - аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань й інших.
Схематично дану класифікацію можна представити в такий спосіб.
| Активні методи навчання | ||
| неімітаційні
|
Імітаційні
|
|
| ігрові
|
Неігрові
|
|
проблемна лекція,
евристична бесіда; навчальна дискусія; самостійна робота з літературою; семінари; дискусії |
ділова гра; педагогічні ситуації; педагогічні завдання; ситуація інсценування різної діяльності |
колективна розумова діяльність; ТРИЗ робота; |
Також існують і інші класифікації активних методів навчання.
Так, Павленко О.О. поділяє активні методи навчання на
: [7]*
1. Проблемний метод, який реалізується в:
· Проблемній лекції;
· Проблемному семінарі;
2. Змагальні методи:
· Оціни рішення;
· Захист теми;
· На індивідуального переможця;
· Реклама;
· Економічний КВК;
· Економічний Брейн-рінг.
3. Імітація майбутньої виробничої індивідуальної діяльності:
· Аналіз конкретної економічної ситуації;
· Метод інциденту;
· Імітаційні вправи.
4. Колективна імітація майбутньої виробничої діяльності:
· Ділові ігри;
· Рольові ігри;
· Метод «мозкової атаки»;
· Метод Case Studies.
Отже, мотивація навчальної діяльності студентів неможлива без застосування активних методів навчання, оскільки знання, дійсно, потрібно вміти здобувати. Знання – це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього. Якщо викладачі навчать своїх студентів самостійно здобувати знання, аналізувати набутий досвід, результативно ним користуватися, то в результаті суспільство отримає висококваліфікованих спеціалістів.
1.2 Місце та сутність змагальних методів у системі активних методів
До активних методів, що пов’язані зі стимулюванням і мотивацією навчально-пізнавальної діяльності належать методи, спрямовані на формування позитивних методів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією.
До них належать методи формування пізнавальних інтересів учнів. Вони викликають позитивні дії та настрій-образність, цікавість, здивування, моральні переживання. Пізнавальний інтерес на початковій стадії формується під впливом емоційних чинників.
Найпоширенішими серед даної групи є:
· Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу;
· Метод опори на життєвий досвід учнів або студентів;
· Метод пізнавальних ігор. [2]
Стимулом до навчання є цікавість, евристичність, яскравість подачі вчителем матеріалу. Тому можливий варіант пропускати через практику те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна опрактикувати через, скажімо, гру в цілій аудиторії, в групах, парах. Це можна легко реалізувати через імітаційні ігрові методи навчання.
Через ігри взагалі й рольові ігри зокрема проходять практично всі люди. Важко знайти дівчинку, яка хоч раз у житті не грала в «дочки-матері», «школу» чи «лікарню», хлопчика, що не був ані доблесним воїном, ані відважним індіанцем, ані хоча б просто водієм чи льотчиком. Гра для дітей — це спосіб пізнання світу і свого місця в ньому, і тому вона необхідна для розвитку їхньої особистості. Однак поширена думка, що потреба в грі у людини, коли вона дорослішає, зменшується, помилкова. Ця помилкова думка набуває свого апогею, якщо ми визначимо гру як будь-яку діяльність, мета якої — сама ця діяльність.
За такого підходу до ігор, у які грає більшість дорослих, можна зарахувати і театр, і кіно, і політику, і багато чого іншого. [13]
Гра — вид активної діяльності дітей, що полягає здебільшого у відтворенні ними навколишнього життя, дій дорослих і стосунків між ними. Гра соціальна за своїм походженням, за своєю природою, а отже, і за своїм змістом. У них формуються і виявляються потреби дитини пізнати навколишній світ, впливати на нього. Ігри розвивають інтелектуальні, моральні, вольові, емоційні та фізичні якості, формують особистість у цілому. Педагогічні можливості гри помічені давно. Роль гри в людських взаємовідносинах підкреслювали ще Платон і Монтень. Значення гри в навчанні відмічав Ян Амос Коменський. Сьогодні вчені стверджують, що гра — це діяльність, яка полягає в інтеракції між окремими учнями або групами учасників, об’єднаними для реалізації певних цілей. Гра є дидактичною (навчальною) грою. [13]
До основних понять, що характеризують ігри, належать: об’єкт, який моделюється; процес, що моделюється; сценарій, у якому описуються правила гри, об’єкт і предмет; засоби гри; регламент, учасники ігрового процесу.
Обов’язковими елементами гри є:
1. Дидактична задача (спрямованість на формування визначеного кола вмінь, уточнення і систематизацію визначеног
2. Ігрове ситуаційне завдання, пов’язане з роллю, що виконує учень. Моделювання процесу праці повинне відповідати тим професійним функціям, що існують у житті.
3. Наявність ролей. Кожен учень перебирає на себе певну роль відповідно до умов гри. Роль має відповідати тій посаді, що він збирається виконувати у трудовій діяльності.
Останнім часом при викладанні економічних дисциплін стали часто використовувати метод змагань (змагальні методи) – це економічний КВК, економічний «Брейн ринг», економічне змагання, яке включає декілька різноманітних завдань змагального характеру. Певний період часу метод змагань прагнули не використовувати, вважали, що метод змагань породжує конкуренцію і це є не дуже позитивним для процесу навчання. На нашу думку це не зовсім є правильним. В економіці існують поняття «здорова» та «нездорова конкуренція». На відміну від «нездорової», «здорова» конкуренція сприяє ефективному розвитку підприємства. Те ж саме можна сказати і про змагальні методи. Змагальні методи навчання дають змогу позмагатися 2-3 мікрогрупам між собою. Зрозуміло, що виграє та мікро група, яка не тільки добре підготувалася до занять, а й працює злагоджено на загальний успіх. В результаті виграють у мікро групі всі: «Твій успіх йде на користь мені, а мій – на користь мені», ті, хто навчаються усвідомлюють, що всі члени групи приречені на загальну долю: «Або ми потонемо, або випливемо разом». Вони розуміють, що тільки швидко і спільно об’єднавши зусилля можна перемогти, а це дає змогу виробляти у них швидку реакцію, вміти працювати спільно і злагоджено, досягаючи загальної мети – перемогти. [6]
У змагальних методах студенти одержують максимальну свободу інтелектуальної діяльності, виступають активними перетворювачами дійсності.
Існує поширена класифікація змагальних методів. [7]
До них відносять:
· Оціни рішення;
· Захист теми;
· На індивідуального переможця;
· Реклама;
· Економічний КВК;
· Економічний брейн-ринг.
На звичайному семінарі студент насамперед несе індивідуальну відповідальність за свою підготовку. Зі свій рівень знань. Він поставлений у такі умови, що в результаті інтереси колективу його майже не цікавлять. У цьому певне криється одна із причин «пасивного» поводження студентів на семінарських заняттях.
Метод змагань виконує три основні функції: пізнавальну, виховну і контрольну, що сприяє в кінцевому результаті отриманню більш тривких знань. І саме головне, на наш погляд, отримані знання про економічні, політичні, соціальні процеси, що відбуваються у світі, в економіці країни перетворюються в переконання, а це саме той результат, що і повинний бути отриманий у ході викладання економічних дисциплін.
«Оціни рішення».
У грі бере участь група, що розбивається на дві команди. З раніше пройденого матеріалу студентам однієї із команд пропонується для розбору невелика ситуація. Додатково членам команди вручають картки, що містять одне-два питання і націлюють на висвітлення різноманітних сторін тієї проблеми, що поставлена в ситуації. Картки – завдання мають за мету забезпечити комплексний розгляд і розв’язання ситуації. Студенти можуть із урахуванням своїх інтересів і пізнань розподілити ці картки між собою за своїм вибором. Кожний член команди готує відповіді на питання, які поставлені в картці. Підготувавши відповіді, команда проводить їхнє колективне обговорення, в ході якого аналізується запропонована ситуація. Інша ситуація вирішується аналогічно іншою командою. Рішення, запропоновані тією або іншою командою, обговорює група експертів, що складається із студентів на чолі із викладачем. Якість рішення оцінюється в балах.
«Захист теми».
Група розбивається на дві команди. Із допомогою викладача студенти однієї команди готують 3-4 проблемних питання або невеличкі ситуації із вивченої теми для іншої команди. Гра складається із питань (ситуацій) і відповідей однієї команди іншій. Питання задають студенти, обрані командою. У відповідях беруть участь усі члени іншої команди, заробляють бали для своєї команди. Якщо відповідь здається членам іншої команди непереконливою, вони можуть її спростувати, але за заперечення правильної відповіді нараховується штрафний бал. Потім друга команда задає питання першій. Виграє команда, що набрала більшу кількість балів. Оцінює судейська колегія, що складається із декількох студентів і викладача. Цей варіант змагального методу можна використовувати для тематичного чи підсумкового контролю знань.
«На індивідуального переможця».
Дошка ділиться на три частини. До кожної із них виходить студент. За декілька хвилин потрібно написати відомі формули, заповнити таблиці, скласти схему із певної економічної теми. Виграє той, хто швидше і вірніше впорається із завданням. Або, на дошці пишуться економічні терміни, головні для теми, яка вивчалася, кожний по черзі дає їм визначення. Виграє той, хто припустив менше помилок і набрав більшу кількість балів.
«Реклама».
Перед парою студентів (один із однієї команди, інший із другої) ставиться товар і кожний із них, через визначений проміжок часу, робить товару рекламу, характеризує якість даного товару. Експертна група оцінює за п’ятибальною системою представлені реклами і нараховує бали. Виграє команда, що набрала більше балів.
«Економічний КВК», «Економічний брейн-ринг»
- методика проведення і застосування за аналогією із телевізійним змаганнями.
Змагання інтенсивно стимулює пізнавальний процес, розвиває мотиви навчальної діяльності, мислення, уяву, рефлексію, саморегуляцію, розвиває загально-навчальні уміння та навички, створює умови для застосування знань, умінь та навичок у практичній діяльності, виховує самостійність, волю, здатність до співпраці, колективність, комунікабельність, особисту позицію. Змагальні методи передбачають використання спеціально створеної захоплюючої розважальної діяльності, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь та навичок. Змагання у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому та перенавантаження. Ці методи сприяють створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою насиченої форми його відтворення.
Змагальні ігри можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних творчих сил учнів, а також поєднання викладення знань, змагання та бажання перемогти. У виховному значенні гра-змагання допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил та можливостей.
Важливим стимулом до навчання тих, хто навчається, є створення ситуації успіху. Якщо студент відчуває, що витрачені ним на навчальний процес зусилля не залишилися непоміченими й були оцінені належним чином, то він і надалі працюватиме. Для деяких студентів навіть можливість участі у спільній діяльності групи вже є ситуацією успіху. А якщо їм було відведено роль виступаючого, то це стає для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання. В таких моментах доцільна знову ж таки групова робота, де учасникам відведено певні ролі. Зростає рівень відповідальності перед групою за обсяг своїх знань та вміння їх презентувати.
Тобто, реалізувати такий стимул найпростіше, напевно, використовуючи метод змагання. Адже саме так студент зможе показати свої здібності, вміння грати та вигравати у суперників і грати в команді. А оскільки першочергову роль у створенні ситуації успіху відіграє все-таки оцінка, то можна запровадити у практику так зване накопичення балів за період гри-змагання чи надання можливості групі, яка в результаті отримала перемогу, отримати найвищий бал. Це додасть наснаги студентам і ще й змусить їх більш відповідальніше поставитися до завдання.
Тобто, змагальні методи навчання відіграють велику роль у системі ігрових методів навчання. А останні, звісно, є значним чинником підвищення активності студентів, покращення процесу запам’ятовування ними нового матеріалу та стимулювання їхньої діяльності.
Отже, щоб стимулювати навчальну діяльність студентів, доречно використати змагальні методи, зокрема інтелектуальні ігри, такі як «КВК» та «Брейн-ринг». Така діяльність захоплива, але найголовніше – вона наближає тематику занять до внутрішнього світу молоді, отже, викликає непідробний інтерес до навчальних предметів.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗМАГАЛЬНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСІ «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»
2.1 Можливість використання змагальних методів навчання при вивченні курсу «Політична економія»
Дисципліна «Політична економія» передбачає вивчення таких тем і розділів: Тема 1 «Предмет і метод політичної економії»;
Розділ 1. «Загальні засади економічного розвитку суспільства»;
Розділ 2. «Теоретичні основи ринкової економіки»;
Розділ 3. «Відтворення суспільного виробництва та економічне зростання»; Розділ 4. « Світове господарство і міжнародні економічні відносини».
Дана програма розрахована на студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. На вивчення дисципліни відводиться 177 годин, серед яких: на лекційні заняття – 42 години, на семінарські заняття – 48 годин, на індивідуальну роботу – 22 години і на самостійну роботу – 65 годин.
На нашу думку, використання змагальних методів навчання відіграє важливу роль при вивченні дисципліни «Політична економія». Це дає змогу студентам краще засвоїти матеріал, цікаво провести семінарські заняття з користю для себе – узагальнити пройдений матеріал, розвити практичні навички при вивченні економічної дисципліни, вміти застосувати їх у майбутньому.
Покажемо на прикладі семи тем із навчальної програми, до яких можливо застосувати різноманітні змагальні методи.
При вивченні теми «Відносини власності» студенти на одному із семінарських занять можуть підготувати доповіді по окремих питаннях, оскільки об’єм теми значний. Таким чином можна застосувати такий вид економічного змагання, як захист теми. Це допоможе студентам охопити більше матеріалу і водночас дасть можливість обговорити його, висловити свою думку. До того ж, оскільки це лише початок вивчення дисципліни, викладач матиме змогу оцінити ораторські можливості студентів, їхню думку і можливість її висловлювати, відповідальність кожного до поставленого завдання.
Тема «Теорія грошей і грошовий обіг» має на меті ознайомлення студентів із виникненням грошей, їх видами, грошовим обігом. Для цієї теми одним із ефективних методів є змагальний метод навчання, тому що ця тема важлива і цікава при вивченні. Якщо стандартне семінарське заняття замінити на захоплюючу, пізнавальну гру, в якій студенти змогли б повідомити і про походження грошей, і про початковий вигляд грошей, і про їхній розвиток, і зміну значимості, то це допомогло б викладачеві встановити потрібний зв'язок зі студентами, залучити їх до співпраці, пов’язаної їх пошуком необхідний історичних довідок і фактів.
На тему «Поняття структури та інфраструктури ринку. Ринки виробничих ресурсів» відводиться 6 годин на лекційних заняттях і 6 годин на семінарських. Тема є досить об’ємною і тому одним із ефективних методів навчання тут доцільно застосувати метод економічного змагання. Наприклад, відвести останнє семінарське заняття під такий вид змагальних методів, як «Оціни рішення». Це дозволить студентам визначити існуючі проблеми на сучасному ринку, розробити методи їх усунення, що знадобляться їм згодом як спеціалістам.
При вивченні теми «Витрати виробництва і доходи підприємства» програма передбачає розв’язування різноманітних задач. Тому при розгляді цієї теми на семінарських заняттях доцільно влаштувати своєрідне змагання з розв’язування задач. Це допоможе викладачеві залучити всіх студентів, навіть тих, хто зазвичай пасивний на заняттях. Тому що кожен повинен буде прагнути до перемоги. Тобто з допомогою змагального методу навчання реально змусити усіх студентів працювати.
Теми «Особливості аграрних відносин підприємництва в умовах ринкового господарства» та «Економічні проблеми глобалізації світового господарства» вивчаються студентами самостійно. Тому засвоєння матеріалу нерідко поверхневе і часткове. Використання змагальних методів при розгляді цих тем на семінарських заняттях дозволить студентам із цікавістю та інтересом віднестися до самостійної роботи, краще вивчити матеріал, адже при змаганні в залежності від того, наскільки кожен член команди володітиме матеріалом, буде залежати успіх і перемога команди в цілому. На нашу думку, цей фактор може стати хорошим стимулом для вивчення тем. Найбільш доречно, ми вважаємо, буде застосувати такий метод економічного змагання, як «Економічний Рейн – ринг», тому що при такому змаганні особливу роль відіграє робота в групі. Тобто кожен студент прагнутиме до перемоги саме його команди.
На нашу думку, тема «Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання» має практичний характер. Тобто на заняттях можна розробити різні життєві проблемні ситуації (студенти можуть також приймати в цьому участь) і влаштувати змагання з приводу того, хто знайде кращий вихід із ситуації чи відшукає альтернативне рішення. Це допоможе студентам у засвоєнні матеріалу і до того ж вони будуть знати, як теорію реалізувати на практиці. Такі набуті практичні знання допоможуть студентам в подальшому при виборі місця роботи, вони зможуть відстояти свої інтереси у будь-якій життєвій ситуації і вирішити усі існуючі проблеми.
При вивчені курсу «Політична Економія» доцільно застосувати деякі види змагальних методів, зокрема таких як «Захист теми», «Економічний КВК», «Економічний Брейн – Ринг», «На індивідуального переможця». Це дасть можливість викладачеві дослідити та вивчити ораторські здібності студентів, вміння працювати як в команді, так і індивідуально, вміння самостійно працювати із матеріалом та знаходити вихід із різних життєвих ситуацій.
2.2 Розробка економічного КВК з теми «Конкуренція та монополія»
Тема: Конкуренція та монополія
Освітня мета:
повторити та систематизувати вивчений матеріал з теми «Конкуренція та монополія», сформувати стійкі знання з питань щодо ознак конкурентного та монополізованого ринку, видів монополії, типів конкурентної поведінки.
Виховна мета:
допомогти студентам сформувати науковий світогляд на практичні проблеми існування монополізованих та конкурентних ринків, розширення кругозору з вивчених знань.
Розвиваюча мета:
розширити вміння самостійно аналізувати матеріал, робити висновки, розвивати абстрактне мислення, здатність до узагальнення і систематизації.
Форма проведення заняття
: практичне.
Тип заняття:
нетрадиційне (методом змагання).
Методи навчання:
словесні - бесіда, метод змагання, проблемно-пошукові, індукції та дедукції.
Дидактичне забезпечення: Базилевич В.К. Політична економія/ Базилевич В.К. – К.: Академія, 2002.
Хід заняття:
Організаційний момент.
Привітання, налаштування на роботу на занятті.
Повідомлення теми, мети, завдань заняття.
Тема даного семінарського заняття – «Конкуренція та монополія».
Метою є узагальнення і повторення вивченого матеріалу, підготовка студентів до вирішення практичних ситуацій та тестового контролю з даної теми.
Завдання:
1. Узагальнити вивчений матеріал з теми «Конкуренція і монополія»;
2. Підготувати студентів до тестового контролю;
3. Навчити студентів вирішувати різноманітні життєві ситуації та проявляти винахідливість.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Мотивацією при вивченні теми «Конкуренція та монополія» для студентів може стати внутрішня зацікавленість кожної особистості до даного виду діяльності, пов’язана із задоволенням потреби в удосконаленні знань та розширенні кругозору з даної теми.
VI. Ознайомлення із правилами гри та оцінювання.
Проведення жеребкування, розподіл групи на дві команди і вибір капітанів. Час: 10 хв.
V. І раунд змагання. «Розминка»
Командам по черзі зачитується визначення, їм необхідно правильно вказати термін. Повна відповідь оцінюється у 2 бали, неповна – у 1 бал, неправильна або відповіді немає – 0 балів. (8 хв.)
1. Вид ринкової структури, у якому один продавець , який контролює всю галузь виробництва. (Монополія)
2. Ринок із великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі на вплинути на рішення одних на інших. (Конкурентний ринок)
3. Вид конкуренції, деформованої наявністю монополії (Недосконала)
4. Ринок, на якому діє один споживач та безліч продавців унікальної продукції. (Монопсонія)
5. Вид монополії, де учасники втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність. (Трест)
6. Суперництво між конкурентами за покупця, надання товарам нових особливостей – якісних, технічних, дизайну тощо. (Нецінова конкуренція)
7. Структура ринку, на якому панує кілька великих фірм-виробників. (Олігополія)
8. Монополістичне об'єднання, в якому підприємства, що до нього входять, втрачають свою комерційну самостійність. (Синдикат)
VІ. ІІ раунд змагання. «Ти мені, я – тобі».
Команди по черзі задають одна одній запитання, які вони приготували вдома. На обговорення питання відводиться 30 секунд. За кожне питання команда отримує 1 бал. Якщо питання не точно сформульоване, то бал команда не отримує. За кожну правильну відповідь команда також отримує 1 бал, за неправильну – 0 балів. Питання задає кожен член команди. (15 хв.)
VІІ. ІІІ раунд змагання. «Слова».
Командам пропонується слово «Конкурентоспроможність ». за 3 хвилини команди повинні скласти з нього якомога більше слів. За кожне правильне змістовне слово команда отримує 1 бал. (7 хв.)
VІІІ. ІV раунд змагання. «Капітанський».
Капітани сідають окремо від команд. Отримують завдання в друкованому вигляді, ознайомлюються з ними. Ведучий по черзі зачитує запитання для капітанів, на які вони повинні дати правильну відповідь. За повну і правильну відповідь капітан одержує 2 бали, за правильну, але неповну – 1 бал, за невірну – 0балів. (10 хв.)
Капітанам пропонуються наступні питання:
1.1. Виберіть, яке з понять означає конкуренцію:
a) Суперництво між товаровиробниками за вигідніші умови діяльності;*
b) Об'єднання багатьох виробників у спілку;
c) Домовленість між виробниками про умови діяльності
1.2. Як називається ринкова структура, в якій домінує кілька фірм, а входження нових виробників у ринок ускладнене:
a) Монополія;
b) Олігополія;*
c) Олігопсонія.
2.1. Вкажіть тип конкурентної поведінки:
Передбачає забезпечення переваг суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин:
a) Пристосувальна поведінка;
b) Креативна;*
c) Гарантуюча.
2.2. Вкажіть тип конкурентної поведінки:
Покликана забезпечити стабілізацію на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання додаткових послуг:
a) Гарантуюча;*
b) Креативна;
c) Пристосувальна поведінка;
3.1. Вкажіть цінові методи конкуренції:
a) Зменшення витрат виробництва;*
b) Створення нових товарів;
c) Вдосконалення послуг;
d) Зменшення витрат обігу;*
e) Зміна властивостей товару;
f) Зниження цін;*
g) Дезінформація виробника про товари і послуги.
3.2. Вкажіть нецінові методи конкуренції:
a) Оновлення властивостей товару;*
b) Зменшення витрат виробництва;
c) Поширення компрометуючої інформації про товари конкурентів;
d) Вдосконалення послуг;*
e) Створення нових товарів;*
f) Зниження цін;
g) Використання реклами.*
4.1. Вкажіть форму монополії:
Учасники ділять між собою ринки збуту, визначають ціни, домовляються про норми виробництва та збуту продукції:
a) Синдикат;
b) Трест;
c) Картель;*
d) Концерн.
4.2. Вкажіть форму монополії:
Це об'єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій:
a) Синдикат;
b) Трест;
c) Картель;
d) Концерн.*
5.1. Визначте поняття:
Означає, що даний продукт виготовляється і пропонується на ринку необмеженою кількістю підприємств.
5.2. Визначте поняття:
Означає, що попит на продукт повинна висловлювати необмежена кількість покупців.
ІХ. V раунд змагання. «Реклама».
Двом командам пропонується ситуація: «Ви – фірми-конкуренти, які спеціалізуються на виготовленні мобільних телефонів. Ви повинні так представити товар, щоб його купили саме у вас, а не у ваших конкурентів.» Після 5-ти хвилин обговорення вони повинні прорекламувати цей товар – мобільний телефон.
Та команда, реклама якої буде кращою, об’єктивнішою і повнішою, отримує 2 бали, інша команда, яка поступилася – 1 бал. (15 хв)
Х. Підведення підсумків.
Журі стежить за ходом гри і підбиває підсумки гри. Виграє та команда, яка набрала найбільшу кількість балів. Команда-переможець отримує диплом переможця. Всім студентам оцінки виставляються диференційовано, в залежності від активності у грі.
ХІ. Повідомлення домашнього завдання.
Студенти повинні підготуватися до тестового контролю знань з теми «Конкуренція та монополія»