Вступ
Одним із пріоритетних напрямів реформування освіти, висунутих Державною національною програмою «Освіта. Україна XXI ст.», визначено необхідність «досягнення якісно нового рівня у вивченні іноземних мов». Іноземна мова – це не просто навчальний предмет. На відміну від інших академічних предметів, це ціла галузь, оскільки розкриває перед людиною скарбницю іншомовної культури, нові стилі життя. Інтеграція України у світову спільноту потребує досконалого володіння іноземними мовами. Тому оволодіння іноземними мовами визначене як один з пріоритетних напрямів реформування освіти. Формування свідомості в процесі вивчення іноземних мов відбувається шляхом розкриття способів мислення. Специфіка іноземної мови як навчального предмета полягає в тому, що спілкування є не лише кінцевою метою навчання, а й засобом її досягнення. Саме Вчитель робить усе можливе і неможливе для цього. Творча особистість Учителя – необхідна умова реформування освіти. Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває й укріплює внутрішній потяг до самовдосконалення вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуку. Під час праці він формує в учнів:
• культуру навчальної праці;
• реалізує принцип переконаності учнів у дієвості та необхідності знань;
• розвиває самостійність учнів як засіб їх інтелектуального розвитку;
• навчає вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність;
• навчає таких прийомів мислення, як порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
• мотивування оцінки ситуацією успіху, просування учня у творчому пошуку;
• створює необхідну психологічну атмосферу підтримки та розвитку особистості.
Оскільки мова залишається єдиною універсальною базою мислення, знання іноземної мови слід розглядати з погляду вдосконалення інтелектуальних здібностей (пам'яті, уяви, критичного, логічного, креативного мислення). Творчість є найвищим виявом розвитку людського розуму. Творча здібність – це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду. Завдяки творчій діяльності в дитини розвивається здатність самостійно реалізувати свої можливості. А самореалізація веде до особистісного зростання. Реалізація ідеї неможлива без розробки та впровадження відповідних технологій навчання. Школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можливо, створюючи інтерактивне середовище.
Мета дослідження. З'ясувати наскільки інтерактивні технології навчання та колективного творчого виховання відповідають сучасним вимогам гуманізації освіти та потребам суспільства, наскільки вмотивоване їх застосування під час уроків іноземної мови.
Завдання дослідження.
1. Зацікавити учнів до вивчення англійської мови з використанням інтерактивних методів навчання, розвивати емоційні відгуки учнів до таких уроків, вчити розуміти їх зміст.
2. Описати методичні прийоми, зміст та відповідність використання інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови.
3. Визначити характер впливу роботи з інтерактивними методами на рівень знань учнів.
4. У додатках запропонувати розробки уроків англійської мови з використанням інтерактивних методів навчання.
Об'єкт дослідження: процес навчання.
Предмет дослідження: комплекс вправ і даний предмет.
Методи дослідження: моделювання, мовне спостереження, експеримент.
Гіпотеза: на уроках з англійської мови можливо формувати високий рівень знань в учнів, їх самореалізації та вдосконалювати інтелектуальні здібності при умові:
- творчого реалізування педагогічних здібностей вчителя та створюючи ним інтерактивне середовище на уроках;
- активного застосування інтерактивних методів навчання на різних етапах уроку, які сприяють досягненню якісно нового рівня у вивченні іноземних мов.
1. Інтерактивне навчання – технологія успіху в сучасному навчанні
1.1 Сутність інтерактивного навчання
Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку, варто з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняти його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Я. Голант ще в 60-х рр. XX ст. охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Він виділяв активну й пасивну моделі залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь – який спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе.
У такій класифікації Я. Голант швидше використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учня, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності й творчості.
До цієї класифікації можна додати інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості.
У пасивній моделі навчання учень виступає в ролі «об'єкта» навчання. Він повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника. До відповідних методів навчання належать ті, за якими учні лише слухають і дивляться (лекція – монолог, читання, пояснення, демонстрування й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.
Активна модель навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.
Слово «інтерактивний» означає здатний до діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації навчальної діяльності, яка має конкретну, передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умова постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Інтерактивне навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу вчителю стати лідером колективу.
Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
Інтерактивне навчання – це діалогічне навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня.
Мета інтерактивного навчання – створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває успішність, свою інтерактивну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Переваги інтерактивного навчання перед традиційним:
• у роботі задіяні усі учні класу;
• учні навчаються працювати у команді;
• формується доброзичливе ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
• створюється «ситуація успіху»;
• за короткий час опановується велика кількість матеріалу;
• формуються навички толерантного спілкування;
• вміння аргументувати свій погляд, знаходити альтернативне рішення проблеми.
Призначення інтерактивного навчання – передати знання і усвідомити цінність інших людей. Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Оптимальний склад групи -4–6 осіб. Риси інтерактивного навчання:
• двобічний характер;
• спільна діяльність учителя й учнів;
• керівництво процесу вчителем;
• спеціальна організація та різноманітність форм;
• інформаційна прогалина;
• цілісність та єдність;
• мотивація та зв'язок з реальним життям;
• виховання та розвиток особистості учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань.
Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій.
1.2 Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці
Групова (фронтальна) форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди більша, ніж тих, хто говорить. Усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.
Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності учнів – це форма організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність груци. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.
Абрахам Маслоу твердить, що в людини переважають дві потреби – потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами, обирає потребу в безпеці. Потребу бути в безпеці необхідно задовольняти скоріше, ніж потребу в особистісному зростанні, у відкритті нового. Згідно з Маслоу, зростання відбувається невеликими «кроками», і «кожен крок уперед можливий лише тоді,
коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме відбувається із безпечного домашнього порту».
Один із найважливіших способів досягнення безпеки – це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.
Джером Брюннер визначив соціальний бік навчання: «Людина повинна відповідати за інших, діяти разом у напрямку досягнення мети». Це він називає взаємодією. Брюннер вважає взаємодію основою активного навчання: «Де необхідні спільні дії, де потрібна взаємодія, щоб досягти поставлених групових цілей, відбувається процес залучення індивіда до навчання, вироблення компетентності, яка необхідна для групи».
Концепції Маслоу та Брюннера лежать в основі розробки методів спільного кооперативного навчання (ґрунтуються на колективних формах організації навчальної діяльності учнів), таких популярних нині в освітніх колах США.
Загальнокласну роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не можна назвати колективною перш за все тому, що при загальнокласній роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової – викликає конкуренцію, змагання.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного учня в навчанні всіх.
На традиційному уроці найчастіше використовують групову (фронтальну) форму організації навчальної діяльності учнів. Усі спроби осучаснити класно-урочну систему, позбавити її притаманних їй недоліків були пов'язані з використанням у рамках уроку ще й парної та колективної форм.
Групову роботу організовуємо тоді, коли:
- завдання досить об'ємне та потребує розподілу праці;
- бракує літератури для опрацювання матеріалу з усіма учнями;
- прагнемо надати можливість висловитися максимальній кількості дітей, а час робити обмежений;
- необхідно зібрати думки багатьох для узагальнення;
- хочемо надати нагоду дитині уникнути страху виступати перед великою аудиторією;
- маємо на меті, щоб дитина вчила дитину;
- учитель має потребу працювати з малою групою дітей, якій необхідна допомога в засвоєнні конкретних знань і вмінь;
- прагнемо задовольнити потреби групи чи однієї особи в поглибленій роботі над проблемою, котра зацікавила.
Співробітництво (кооперація) – це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання – поти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.
У результаті виграють усі («Твій успіх іде на користь мені, а мій – на користь тобі»), учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на загальну долю («Або ми потонемо, або випливемо, але – разом»). Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення («Ми всі поздоровляємо тебе з успіхом!»). У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями: вони розуміють, що можуть досягти свої особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.
Успіх члена команди при презентації результатів дослідження групою якоїсь теми, наприклад «Захист навколишнього середовища», залежить як від його особистих зусиль, так і від внеску інших членів групи, що допомагають йому знаннями, уміннями і практичними можливостями. Жоден член групи наодинці не має всієї інформації, уміння чи можливості, необхідних для того, щоб забезпечити успіх групової діяльності.
Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, другі – конкуренцію, треті – тільки зусилля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає, коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що насправді досяжна тільки для одного чи кількох учнів. У конкуренції присутня негативна взаємозалежність між цілями, що 1 досягаються. Учні розуміють, що вони досягають свої цілей | тільки за умови, що інші учні класу зазнають невдачі. Здійснюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку – і учні або ретельно працюють, щоб перемогти інших однокласників, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що і в них є шанс на перемогу. В індивідуалістській навчальній ситуації учні трудяться поодинці, щоб досягти цілей, що ніяк не і співвідносяться з цілями однокласників. Цілі, до яких прагнуть учні, незалежні одна від одної. Учні розуміють, що їхні успіхи ніякою мірою не залежать від діяльності товаришів. Як результат вони зосереджуються винятково на власних інтересах і персональному успіху, а успіхи і невдачі інших ігнорують як те, що не має ніякого значення.
Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й, індивідуального навчання мають довгу історію і, безсумнівно, вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними зусиллями, приводить до:
а) більш високих досягнень і більшої продуктивності;
б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;
в) більшого психологічного здоров'я дітей, соціальної компетентності і самоповаги.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.
Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок, типу «працюйте разом», «співробітничайте» і «будьте єдиним колективом», буде досить, щоб В члени групи дійсно почали працювати спільно. Об'єднавши учнів у групи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою
приведе до спільної діяльності. Не всі групи є групами співробітництва. Об'єднання в групи цілком може закінчитися конкуренцією, причому в тісному просторі, або приведе до окремої, індивідуальної діяльності, що перемежовується з розмовами. Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.
Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дає можливість вчителям:
4 навички в той момент, коли організовуються подібні уроки. Такі соціальні здібності необхідно розвивати в учнів так само цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички;
4 навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування й улагоджування конфліктів;
дають учням можливість успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з виконанням академічного завдання. Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов'язані процедури, то навички конструктивного розв'язання конфліктів особливо важливі для довгострокового успіху при кооперативному навчанні.
П'ятим основним елементом кооперативного навчання є обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, наскільки успішно вони досягають свої цілей і наскільки успішно вони підтримують ефективні робочі стосунки.
Група повинна розібратися, які дії окремих її членів корисні, а які марні, і прийняти рішення про те, як варто поводитися надалі: що залишити і що змінити у своїй поведінці. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.
Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, які позначаються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.
Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групі і забезпечує високу загальну активність учнівського колективу. Крім того, саме групові форми організації навчальної діяльності є надзвичайно важливими для широкого та ефективного використання інтерактивних технологій. Кооперативне навчання дає можливість всім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці уміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації, менш напруженій, ніж робота у великій групі. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуацій при вирішенні спірних питань.
Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Потік ідей допомагає учням бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.
Сутнісним є встановлення міцного контакту між учителем і класом, а також між учнями.
Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:
1. Поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату.
2. Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.
3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, яке може бути:
- за складністю однаковим для гетерогенних (складаються з учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) група диференційованим для гомогенних (складаються з учні) приблизно рівних за пізнавальними можливостями);
- за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
- за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язаним;
- завданнями інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;
- способом (процедурою) виконання різним або однаковим. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члени й групи в цілому.
Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута.
Групи з двох осіб (пара) – високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.
Групи з трьох осіб – найбільш стабільні групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною. П'ять осіб – оптимальний розмір навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує, меншість підтримкою.
Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (здебільшого на добровільній основі, за результатами жеребкування) або самими учнями за власним вибором. Існує багато ефективних способів об'єднання учнів у групи.
Можна заздалегідь скласти список і вивісити його в класі ще до уроку. У цьому випадку вчитель контролює склад групи.
Можна попросити учнів розрахуватися на «перший, другій…», об'єднати їх за порами року, квітками тощо (замість номерів можна використовувати різнобарвні картки, різноманітні предмети тощо).
В окремих випадках учитель може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька уроків у постійному складі або виділити постійно (на певний час) діючу групу експертів, спостерігачів тощо. Треба тільки пам'ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов'язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результаті» і досягнення демократичної згоди між учнями і вчителем на ВОІХ етапах навчально-виховного процесу.
Отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднувати учнів з спільними ознаками, наприклад за рівнем знань та позаурочної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творчо мислення й інтенсивний обмін ідеями.
Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів у рамках класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.
Структура інтерактивного уроку.
I. Мотивація (мета етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми).
II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів (забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає учитель).
III. Надання необхідної інформації (дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання).
IV. Інтерактивна вправа (центральна частина, її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результату).
V.Підбиття підсумків (рефлексів), оцінювання результатів уроку.
На кожному з даних етапів можна використовувати різноманітні інтерактивні технології та вправи.
| Мотивація | «Незакінчені речення» «Мікрофон» «Мозковий штурм» «Асоціативний кущ» |
| Надання необхідної інформації | «Мікрофон» Робота в парах та малих групах |
| Інтерактивна вправа (центральна частина) | «Ажурна пилка» «Займи позицію» «Ситуативне моделювання» Метод «Прес» «Два – чотири – усі разом» «Акваріум» «Навчаючи – вчуся» «Дискусія» Навчальна гра Робота в парах та малих групах |
| Підбиття підсумків | «Мікрофон» «Мозковий штурм» Робота в парах «Дерево рішень» «Займи позицію» |
Такі підходи до навчання не є абсолютно новими для української школи. Частково вони використовувалися в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи ще в 20-і роки – роки масштабного реформування шкільної освіти.
Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського творчості вчителів – новаторів 70–80-х рр. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та інших.
Незважаючи на те, що інтерактивні технології – це форма організації пізнавальної діяльності, що дає змогу створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, вони мають свої слабкі сторони:
• для вивчення навіть невеликого за обсягом матеріалу витрачається багато часу;
• результати роботи учнів не завжди виявляються ефективними, і їх складно передбачити. Часто виникає необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок.
Щоб уникнути труднощів, які виникають під час застосування інтерактивних технологій, слід пам'ятати наступне:
• елементи інтерактивних технологій варто вводити в практику роботи поступово, враховуючи вікові особливості молодших школярів, адже ці технології передбачають зміни звичайного ходу уроку;
• підготовка до уроків за інтерактивними технологіями потребує від учителя й учнів значної кількості часу;
• інтерактивні технології не повинні стати самоціллю – вони мають бути засобом для створення комфортної атмосфери, яка дасть змогу реалізувати особистісно орієнтований підхід у навчанні.
Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікації, нові типи розв'язання абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що складалося б у схему «учень – технологія – учитель», за якою викладач перетворюється на педагога – методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.
Понад дві тисячі років тому видатний китайський педагог Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Ті три прості твердження обґрунтовують необхідністю використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова видатного педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
1.4 Керування процесом виконання завдань
Щоб добре запланувати всі завдання вчителю варто пам'ятати такі «правила» групової роботи:
Необхідний вступ до кожного виду роботи. Вступом може бути навіть коротке, але точне пояснення. Вступ пояснює мету, завдання та форму представленої роботи, спосіб оцінювання.
Необхідно пояснити учням, яку користь приносить – робота в групах. У групах учні мають нагоду практично вправлятися у вмінні вживати різні форми та функції мови. Не всі учні люблять говорити перед класом, боячись допустити помилку. У малих групах можна це робити «безпечніше».
Варто навести приклади виконання завдання. Якщо завдання нове для учнів і може бути для них важким, треба впевнитись, що всі діти зрозуміли, чого від них очікують.
Слід подати чіткі та детальні інструкції (вказівки).
Поділити клас на групи.
Перевірити, чи всі учні зрозуміли завдання. У процесі роботи вчитель допомагає тим учням, які цього потребують: дає консультації, підбадьорює, спрямовує думки у необхідне русло.
Слід організувати презентацію групової роботи. Усі учні мають отримати можливість задавати питання до звітуючої групи та звертатися за додатковими поясненнями. Це дає змогу побачити, як працювали інші. Учитель підтримує кожну групу, яка презентує виконане завдання позитивними схваленнями.
Необхідно підготувати класну кімнату. У членів групи має бути можливість, сидячи разом, віч-на-віч, обмінюватися думками, передавати один одному інформацію з теми. Не заважаючи роботі інших груп, вести обговорення. У той же час учитель повинен мати змогу легко підійти до кожної з груп, що працюють.
Варто роз'яснити учням критерії оцінювання якості виконаної ними роботи. До початку заняття учнів знайомлять з критеріями оцінки їхньої праці. Оцінювання можна використовувати для трьох цілей:
- щоб спонукати дитину до кращої роботи;
- щоб встановити, що дитина знає або не знає, уміє або не вміє, у чому учневі треба допомогти;
- щоб встановити результати засвоєних знань, умінь, навичок у процесі роботи.
Учням на уроках подобається така форма оцінювання, як складання «Flower». Весь клас має 5 однакових завдань, на дошці 6 намальованих кружечків (для 6 груп).
Поступово, по мірі виконання завдання, представники з кожної групи малюють на кружечку пелюстки. Якщо група виконала завдання повністю, утворюється квітка.
Після кожного групового заняття вчитель має попросити учнів оцінити свій персональний внесок у роботу групи, а також досягнення цілої групи з метою обговорення результатів на уроці.
1. Групова робота.
Were we divided the opinions?
Did we tell each other something pleasant?
Did we help other?
Were in a there all position to take part in work of group?
2. Як співпрацювали члени групи.
Imagine that your group has got a very tasty cake for your good work. Please, divide this cake above the members of your group according they work.
3. Я оцінюю мою роботу в групі.
Name..............................................................
Date.................................................................
Members of my group.....................................
I listened when other told.
I proposed my ideas.
I asked others about their ideas.
I divided of my equipment.
I asked my collaborators about help when I need it.
I helped somebody in my group.
I told others that I like their ideas.
I adhered to my order.
Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:
поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату; склад групи не може бути постійним на протязі тривалого часу – він змінюється залежно від змісту й характеру навчальних завдань, які необхідно виконати;
кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням;
завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було враховувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи та групи в цілому.
2. Застосування інтерактивних технологій на практиці
2.1 Інтерактивні технології кооперативного навчання
Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
Магічні дрібнички
Намагайтеся ніколи не застосовувати слово «розподілятись», «розподіляти» дітей на пари, на трійки, на групи тощо. Пам'ятайте, учні об'єднуються. З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава або нація.
Усе, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це «правильна чи неправильна відповідь», треба лише допомогти опрацювати інформацію і прийняти власні рішення. Спостерігайте, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.
Рішення учнів повинні сприйматися серйозно, якщо ви бажаєте налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.
Деякі учні зразу готові активно працювати і в більшій групі, але дійсно ефективною групова робота буде в групі не більше 5–6 осіб. Більші групи потребують інших технологій.
Робота в парах
Фрагмент уроку в ІОкл.з теми «Why do people become ill?»
Уявіть собі, що сусід по парті збирається вступати до медичного навчального закладу. Допоможіть йому підготуватися. Повторіть хвороби та симптоми хвороби.
1. What diseases do you know?
• I know many diseases: flue, pneumonia, rheumatism, mumps, ulcer and many others.
2. What are the symptoms of these diseases?
• Flu – headache, aching, muscles, fever, cough, sneezing;
• Pneumonia – dry cough, high fever, chest, rapid breathing;
• Rheumatism – swollen painful, joints, stiffness, limited movement;
• Mumps – swollen glands in front of ear, earache and pain on eating;
• Ulcer – burning pain in abdomen, pain, nausea after eating.
Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.
Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі:
• Обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ.
• Узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності.
• Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного.
• Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми.
• Розробити разом питання до викладача або до інших учнів.
• Проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент.
• Протестувати та оцінити один одного.
• Дати відповіді на запитання вчителя.
• Порівняти записи, зроблені в класі.
Як організувати роботу
1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1–2 хвилини для продумування можливих відповідей або ріш
2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим.
3. Попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
4. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
Питання отримує пара, яка сидить за однією партою.
Однією з основних форм парної роботи є «рольова гра». За наявності ситуації, що максимально наближає учнів до реального життя, необхідних базових знань та творчого підходу, рольова гра ідеально відтворює інтерактивність під час уроку.
Рольова гра на уроці з теми «Cinema»
What shall we do tonight?
Role 1. You have a girl-friend. Invite her to the cinema.
Role 2. You are a girl – friend. You have a bosom friend. He invites you to the cinema. You don't feel like seeing a film. Refuse tactfully. – What shall we do tonight?
– Why don't we do to the cinema? There's new Italian film on at the «Orion».
– I'm sorry, I don't feel like seeing a film.
Role-play «Impressions»
Role 1. You are a producer. Together with your friend, a film critic, you've seen the film with your favourite actress in the main part. Discuss the film as you leave the cinema.
Role 2. You are a film critic. Together with your friend, a producer, you've seen a new film. Discuss it as you leave the cinema. You are inclined to criticize it.
- I thought the film was very good, wasn't it?
- Well, the acting was certainly good, brilliant, but I didn't like the film itself.
- Really? I believe, it was very interesting. What didn't you like about it?
- Well, it was so sentimental.
- Yes, but I enjoyed it all the same.
- Oh well, tastes differ.
«Займи позицію»
Teacher: At home we read the text «McDonald's». Tell or read us your opinion of the text using the phrases below:
- In my opinion…
- I agree that…
- I don't think that…
- I disagree…
– I am not sure…etc.
Ротаційні (змінювані) трійки
Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в парах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.
Як організувати роботу
1. Розробіть різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Використовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.
2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.
3. Дайте кожній трійці відкрите питання (однакове для, всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.
4. Після короткого обговорення попросіть учасників розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.
5. Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки у вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.
Аналогічно попередньому фрагменту уроку, але відрізняється кількістю учнів в групах (по 3 учні) й кожен в групі повинен висловити свою думку.
Два – чотири – всі разом
Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.
Як організувати роботу
1. Поставте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1–2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.
2. Об'єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
3.Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.
4.Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.
Фрагмент уроку з теми «Му working day»
Role-play
Т. Now, pupils, you'll see a scene of the pupil's life at home in the morning.
Tanya, imagine that you are a mother. Lena, Sveta and Peter are your children.
Vera and Olya will comment on their actions. Listen and be ready to answer the questions about your working day.
PI. It is morning. It is half past seven in the morning. Mother is going to Peter's room. She is looking at the clock. Peter is sleeping.
M. Hello, Peter!
P. Hello, mum!
M. It is twenty five minutes past seven. It's time to get up.P. Oh, I am getting up.
M. Go and wash your face and hands.
P. All right, mum.
P2. Peter is going to the bathroom, he is washing. He is doing his morning exercises. Now he is making his bed. He is dressing. He is going to the kitchen.
Mother and his sisters are there.
P. Hello, sisters!
S. Hello, Peter.
P. What are you doing?
S. We are laying the table.
L. We are putting bread, butter, milk on the table.
M. Take your seats, children. A cup of tea, Sveta?
S. No, thank you. I don't like tea because it is hot.
M. Oh, children, you are late. It's half past eight. It's time to go to school.
Ch. Oh, let's hurry up. Bye, mum. На прикладі цієї рольової гри учні практикуються у вживанні в мовленні граматичних структур з теми «Present Continuous».
Наступний вид інтерактивної діяльності – дискусія. Це активне висловлювання своїх думок. Дуже важливий момент, що дискусія ведеться серед однолітків, учитель контролює тільки її хід, але не сам зміст, тобто вона стає сильним засобом самовираження, стимулом, мотивацією вивчення іноземної мови. Зміст може змінюватися залежно від ситуації, що дійсно має значення – це кінцевий результат – відтворення учнями акту комунікації.
Фрагмент уроку «Mass media in Ukraine»Presenter. Good morning, our dear friends and TV viewers. We are to greet you in our studio. Our conference is devoted to the problems of Ukrainian TV, radio and press. Dear audience, if you have any questions, you can ask.
As you know, mass media is on of the most characteristic features of modern civilization. People are united into one global community with the help of mass media. People can learn about what is happening in the world very fast using mass media. So
Карусель
Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з змінними партнерами зі спілкування для обговорення дискусійних питань. Ця технологія стосується:
•для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
•для збирання інформації з якої-небудь теми;
•для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термінів);
•для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Як організувати роботу
1. Розставте стільці для учнів у два кола.
2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а в зовнішньому – обличчям. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого.
3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
У першому варіанті організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку йде обмін точками зору у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учні намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.
Today we have invited people who devoted their lives to mass media serving some TV
channels, radios or in press. Let's greet them.
Natalya Mogilevska – 1+1 channel
Uriy Kott – channel Inter
Masha Efirosinina – Ml
Anna Epifanova – the director of Ukrainian edition of «Formax Publications» Denis Kuznetsov – radio Alina Kuznetsova – sociologist
Mark Twain once said: «There are only two forces that can bring light to all concern of the globe – the sun in the heavens and associated press». So tell us how do your channels bring this light to Ukrainian people?
Одним із цікавих форм інтерактивних методів єметод «Прес». Складається він із чотирьох етапів:
• Висловити думку, в чому полягає точка зору;
• Причини виникнення думки;
• Наведення прикладів;
• Узагальнення своїх думок, висновки.
Приклади такої теми представлено з теми «Чи легко бути молодим?» Т. Who suggests the solutions of your problems? What are these solutions? Це приклад може мати назву «Дерево рішень».
What is your own attitude towards teenage years? What does growing up mean to your? Share your opinion with your classmates.
Pupil's. Being a teenager is very difficult (scary, great, fun, exciting, dangerous, hard, boring, serious, not easy).
Учням доводиться працювати з іноземною мовою для спілкування, відбираючи з різних матеріалів саме те, що потрібно для реалізації конкретної мети. Це і є реалізація мотивацій для вживання мови з метою одержання інформації в умовному оточенні. У другому варіанті використання «Каруселі» кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має листок із конкретним питанням (темою) і під час переміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому випадку застосування методу досягається узагальненням наявних в учнів знань, активізацією їх і перетворенням у загально групове надбання.
У третьому варіанті застосування «Каруселі» учні заздалегідь готують запитання або поняття й записують його на маленьких аркушах, а на звороті пишуть своє ім'я. Під час роботи партнери ставлять один одному запитання, і у разі правильної відповіді учень одержує від автора запитання цю картку. Наприкінці вправи підраховують кількість зароблених карток і визначається переможець.
Робота в малих групах
Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.
Як організувати роботу
1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів – вони не стануть докладати зусиль.
2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в
рамках малої групи. У процесі формування груп остерігайтеся навішування будь-яких «ярликів» це учнів.
3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу – «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі члени групи повинні добре бачити один одного.
4. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.
5. Будьте уважні до питань внутрішньо-групового керування, і один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботи групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.
6. Дайте кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що зможуть сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі інструкції за один раз.
7. Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання дання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.
8. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.
9. Будьте готові до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.
10. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначеної групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.
11. Запропонуйте групам подати результати роботи.
12. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого Вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.
Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності.
Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів.
Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.
1.
«Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.
Клас об'єднується у 5–6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5–10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.
2.
«Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас.
3.
«Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог.
Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.
4.
«Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.
Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:
• роздатковий матеріал;
• документи;
• підручники;
• довідкові видання;
• доступна інформація на комп'ютері;
• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);
• прилади.
Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.
5.
«Коло ідей» (Раунд Робін, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.
Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.
Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.
Магічні дрібнички
Застосовуючи для записів результатів групової роботи великі листи паперу і маркери, пам'ятайте, що різні кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний – знак підвищеної уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання чи іншого виділення вже написаного іншими кольорами. Щодо чорного кольору, то користуйтеся ним тоді, коли ви хотіли б ще більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що ви пишете, є неприємним, небажаним, недобрим і його варто змінити.
Акваріум
Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи. Як організувати роботу
Учитель об'єднує учнів у групи по 4–6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданням.
Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.
Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:
— прочитайте завдання вголос;
— обговоріть його в групі;
— за 3–5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію. Доки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3–5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення.
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.
Обговорення проблеми «Why do people become ill?»
Три або чотири учні сідають перед класом у коло і починають по черзі висловлювати своє розуміння проблеми. Всі слухають, слідкують за ходом обговорення.
PI: I think people ill because of pollution. Human beings have two environments. One is the outside world and the other is there own bodies. Pollution is bad for both. Acid rains, the hole in the ozone layer, traffic in big cities, chemicals in rivers and seas… they can all make us seriously ill.
P2: I quite agree with you. By the way, many people pollute themselves. Some do it with legal drugs like alcohol and tobacco. Others do it with illegal drugs like cocaine and heroin.
P3: you are right, there is another question – why do we get diseases? And there are two main reasons:
1. We catch them from other people (for example, AIDS)
2. Our own Bodies develop them… (for example, cancer).
P4:1 know exactly that for many people bad heals begins with a bad diet. Some eat the wrong king of food. Others eat too much or too little. It's not surprising that people like this often become ill. After all the human body is a machine – it needs the right kind of fuel to work properly.
P5: They didn't mention stress. You know, modern life is full of pressure and problems. Some people can control this. They sleep well, enjoy life and don't worry very much. Others are the opposite. Stress is a kind of illness itself, it can lead to many others.
P6: I think too little exercise is one of the reasons of becoming ill. Exercise is very important for good health. Without it the body becomes slow and fat.
1. Get up early and go to bed early. P5: Take a cool/ cold shower. P6: Eat healthy food. P7: Never smoke, never use drugs. P8: Take regular exercise. P9: Clean your teeth every morning and evening. P10: Smile and all the world will smile with you.Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
2.2 Технології колективно-групового навчання
До цієї групи ми помістили інтерактивні технологи, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.
Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх до рівної участі та дискусії.
Як організувати роботу
Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас обговорює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває доти, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.
Магічні дрібнички
Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як учитель ставить запитання. Уникайте закритих запитань, тобто таких, на які можна відповісти коротко («так» або «ні»). Вживайте відкриті запитання, які починаються з «як», «чому», «який». Заохочуйте всіх учасників до висловлення своїх ідей.
Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному учневі за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх продовжувати ділитися цінною інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну та зайву.
Не дозволяйте будь-кому домінувати над групою під час дискусії. Обмежити це можна, сказавши: «А тепер послухаймо, що скаже хтось інший або інша, або «я хотіла (хотів) би, щоб усі мали можливість сказати своє слово».
Не слід забувати, що велика кількість загально класних обговорень втомлює. Зловживання цією методикою призводить до втоми і нудьгування.
Мікрофон
Різновидом загально-групового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи На запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Як організувати роботу
1. Поставте запитання класу.
2. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.
3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон.
4. Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5–1 хвилину).
5. Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.
Фрагмент уроку з теми «Sports and games in our life»
T: It's the main idea of our lesson. What does it mean?
PI: Sports help people to keep in good health. Because health is better than wealth. P2: We go in for sports because we want to be strong, vigorous, active. P3: If we go in for sports we will never use cigarettes, alcohol, drugs. P4: We must go in for sports.
He закінчені речення
Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.
Як організувати роботу
Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють 8 відкритими реченнями, наприклад: «On a today's lesson for me the most essential opening was…» or «This information allows us to draw a conclusion, that…» or «This decision was accepted because…» and others like that.
Рефлексія
1. Today on a lesson
- I knew…,
- I understood…,
- I felt most difficulties…,
- I was not able, and able now…,
- I changed…,
On a next lesson I want….2. «Вільне письмо»
Describe one of general days of your future life.
Мозковий штурм
Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.
Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.
Як організувати роботу
Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.
Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.
Зверніть увагу на такі моменти.
1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.
2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять).
3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати;
Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні
5. У класі можна повісити такий плакат:
Кажіть усе, що спаде на думку.
Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.
Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.
Розширення запропонованої ідеї заохочується.
6. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.
Варіант «мозкового штурму» – «мережа» чи «кульки». Тут пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються На папері із зазначенням зв'язку. Водночас «мозковий штурм» «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли. Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне висловлювання ідей. Навчаючи – учусь.
Мозковий штурм (Brainstorm) Book «An American Tragedy» by T. Dreiser (llcl.)
Warm up: Students are offered to listen to the song by Frank Sinatra «New York, New York». Then they are asked which period of time in American history this song, in their opinion, belong to and why.
Target answer: The 1930 in the U.S. were the so called «Jazz Age», the time before the Great Depression, the period of huge economical growth and variety of opportunities for the «wannabes». Then they are told the story from this book actually took place 20 years earlier, although the popularity of the book in the 1930s was enormous because of its urgency and topicality.
Stagel. Analyzing the title
Pupils are asked what they think the book is going to be about according to the name given to it by the author.
Possible answers:
• The book will include some tragedy.
• The story will take place in America.
• The story will be about some American people.
Target point:
Very rarely pupils pay their attention to the article «an» in the title of the story, although it plays the key role here.
The pupils are then asked to find any grammar reference on the usage of indefinite article a/an in the English language. And think why the author used this article in the title of the book.
Target answer:
The indefinite article «an» was used in the title because of its meaning ONE/ANY. The author wanted to show us that the story was describing a common tragedy of the American society of that time, although it was done through the example of some particular people, who were the main characters.
Stage2. Brainstorm
Pupils are asked to find as many points as they can for what in their opinion is «American dream».
Possible answers:
• plenty of money;
• nice house and car;
• happy family life with many kids;
• some well-paid cushy job;
• being able to afford a lot of entertainment;
• being accepted in the society.
Stage3. Information gap
Then pupils are asked if dreams of people from any other countries are different from their list? Aren't they having the same dreams? Obviously, pupils have missed some detail about the American dream that actually makes it American. What is that? Why not Ukrainian or Russian, or Chinese dream?
Target answer:
The things from the list were absolutely possible to be reached in the U.S. by hard work.
You wouldn't have to be a bank robber or possess millions to start your own business.
This dream was American because in America it could be reached by anyone who was willing to work hard, no matter what social background, family. This was actually shown in the book on the example of Clyde Griffiths.
Ажурна пилка («Мозаїка», «Джиг-со»)
Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.
Як організувати роботу
1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали – вирізки з газет, статті тощо).
2. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – «домашню» й «експертну». Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (1,2, 3), а потім створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній – однакові.
3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею нарівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.
4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, зберіть усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» – у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домашньої» групи.
5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом).
6. Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» групи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.
Фрагмент уроку з мети «Travelling»
Students make a bush using the expressions:
•I think…
•To my mind…
•In my opinion…
•It seems to me…
Список літератури
1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – с. 160.
2. Воронцова В.В. Технология обучения // Педагогика / Под редакцией П.И. Пидкасистого. – M., 1996. – стр. 168.
3. Вужик Т. Тренировка ума. – СПб. – 1996.
4. Иванов C.B. Типы и структура уроков в школе. – М., 1952.
5. Іноземні мови в навчальних закладах. 2004. – №1. – с. 77.
6. Іноземні мови в навчальних закладах. 2001. – №4. – с. 43
Ю. Казанцев И.И. Урок в советской школе. – М., 1956.
11. Кларин М.В. Игра в учебном процессе // Сов. Педагогика. – 1985. – №6. – с. 26–33.
12. Махмутов М.И. Современный урок. – М., 1983.
13. Мельникова С.И., Яворская Л.H. Игровые формы учебных занятий. – Х.: ХГУ, 1993. с. 50.
14-Онищук В.А. Урок в современной школе. – М., 1982. – стр. 190.
15. Освітні технології: Навчально – методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко та ін. За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.:А.С.К., 2001. – с. 256.
16. Падалка О.С. та інші. Педагогічні технології. – К.:Укр. Енциклопедія, 1995. – с. 129.
17. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. – с. 135.
18. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2005. – с. 192.
19. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – с. 98.
20. Селевко Г.К. Современные образовательные технологи. – М.: Народное образование, 1998. – с. 360.