ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1 Діяльність в контексті свята
1.2 Класифікація свят
1.3 Вплив свят на формування і розвиток психічних процесів дітей з порушеннями слуху
РОЗДІЛ ІІ. ПІДГОТОВКА І ОРГАНІЗАЦІЯ СВЯТА В ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З НЕДОЛІКАМИ СЛУХУ
2.1 Етапи роботи
2.2 Особливості підготовки свята
2.3 Особливості проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху
РОЗДІЛ ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ РОБОТИ ДИТЯЧИХ САДКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ І ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТ
3.1 Аналіз організації свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху
3.2 Методичні рекомендації.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Дитяче свято – важлива частина життя дитини, це радісна подія, яка дозволяє розслабитися, забутися, а інколи і просто відпочити від буднів. І вже майже афоризмом сталі слова: "Без свят не буває дитинства!" Свята духовно збагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі добрі традиції, об'єднують і спонукають до творчості. Займаючись його підготовкою, педагоги, вихователі, батьки повинні в першу чергу орієнтуватися на інтереси кожної конкретної дитини й групи дітей, для яких готується це свято. І головний критерій підбору матеріалу тут – видовище, яскравість і веселість. Але це в масовій школі. А в школі для дітей з порушеннями слуху – це не тільки розважальний захід, але й важка підготовча робота й відмінна ситуація для розвитку й навчання дітей з порушеним слухом. Свято використовується для підбиття підсумків навчання, є зручною ситуацією для повторення пройденого за останній час матеріалу. Свято розвиває дітей, готує їх до творчої, продуктивної діяльності, допомагає вирішувати багато специфічних задач виховання і навчання дітей з порушеннями слуху.
Об'єкт нашого дослідження – виховання дітей з недоліками слуху.
Предмет – процес підготовки і організації свят в школі для дітей з недоліками слуху.
Мета – узагальнити педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом, виявивши характерні особливості даного виду роботи.
Мета визначила наступні завдання:
· Проаналізувати наявну літературу з проблеми;
· Проаналізувати досвід роботи з підготовки і проведення свят (Лебединська спеціалізована школа для дітей з недоліками слуху);
· Виявити значення свят для розвитку дітей з недоліками слуху;
· Виявити особливості процесу підготовки і проведення свят.
Передбачається використовувати наступні методи дослідження:
· Аналіз літератури з проблеми;
· Спостереження за процесом проведення свята;
· Бесіди з педагогами;
· Вивчення і аналіз матеріалів Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1 Діяльність в контексті свята
свято спеціалізована школа порушений слух
Враження дитинства часто залишаються в пам'яті на все життя. Їх яскравість і багатство можуть зігріти і прикрасити душу людини на довгі роки. У загальний ланцюг радісних настроїв, незабутніх емоцій дитинства свої особливі відчуття і переживання вносять свята. Свята – це радість спілкування, радість творчості та співтворчості, радість самовираження, радість розкріпачення і взаємозбагачення.
У зв'язку з тим, що для повноцінного всестороннього розвитку дітей з порушеннями слуху, необхідно використовувати для розвитку їх мови, мислення, координації всі можливі ситуації, свято в даному випадку повинне мати не тільки розважальні, але і розвиваючі навчальні функції.
Головне завдання педагогів, використовуючи інтерес дітей, їх захопленість, синтезувати в даному виді діяльності і естетичне, і етичне виховання, уміння бачити і розуміти прекрасне, а також всі ті уміння і навички, які діти опанували за весь період навчання.
Свято – це прекрасна ситуація для активізації мови, її комунікативної функції. Свято – це мовне середовище, яке так необхідне дітям з порушеннями слуху. Свято розкриває багатющі можливості всестороннього розвитку дитини з порушеннями слуху.
У будь-якому святі присутні різноманітні види мистецтва: література, музика, живопис, театр, пантоміма. Таким чином, свято є синтезом практично всіх видів мистецтв. А широке використання їх засобів в роботі з дітьми з пониженим слухом дозволяє розширити кругозір, сформувати погляди і норми поведінки дитини, розвинути її творчі здібності. У різноманітних видах діяльності виявляються схильності, формуються певні уміння і навички. На святі діти не тільки говорять, але танцюють, співають, малюють. Діти вчаться підпорядковувати свої рухи відповідно до ритму музики, розрізняти музичні темпи, відображати їх в рухах, іграх, супроводжуючи мовою.
У будь-якому святі присутні різноманітні види діяльності – це і музична, і мовна, і образотворча. Також слід виділити особливий вид діяльності – спілкування.
Психологія визначає діяльність як внутрішню (психічну) і зовнішню (фізичну) активність людини, регульовану усвідомлюваною метою. [16, с.99]
Для нашого дослідження є важливим визначення діяльності таких психологів, як Бєлов М.Я., Виготський Л.С., Гальперін П.Я., Леонтьєв А.Н., які розуміють під діяльністю систему взаємодій суб'єкта з світом, в процесі яких відбувається виникнення і втілення в об'єкті психологічного образу і реалізація опосередкованих ним відносин суб'єкта в наочній діяльності.
У психології, філософії, педагогіці представлені різні класифікації видів діяльності. Найбільш поширеною є наступна класифікація:
· Репродуктивна діяльність, яка спрямована на отримання вже відомого результату відомими засобами;
· Продуктивна (творча) діяльність, яка спрямована на вироблення нових цілей і відповідних до них засобів або досягнення відомої мети за допомогою нових засобів.
Аналіз даної класифікації дозволяє говорити, що діяльність – це активна форма відношення до об'єкту. [8, с.8]
Творча діяльність – це діяльність людини, в ході якої вона створює щось нове. Не важливо, чи буде це якою-небудь річчю зовнішнього світу або побудовою розуму або відчуття. У педагогіці творча діяльність визначається як об'єктивний чинник розвитку особистості дитини. Професійне призначення педагога полягає в тому, щоб організувати процес формування особистості, тобто організувати життя дитини як постійне сходження до культури, взаємодія з світом на рівні сучасних досягнень культури, щоб в ході такої взаємодії протікав максимальний розвиток особистості і на рівні даного розвитку він входив в соціальне життя.
Провідним видом діяльності у дітей з порушеннями слуху є діяльність репродуктивна, оскільки провідний вид мислення – наочно-дієвий, наочно-образне мислення тільки формується, а словесно-логічне на даному етапі розвитку практично відсутнє. Діти з порушеннями слуху всі дії виконують "за шаблоном", їх мислення дуже конкретизоване, і як наслідок цього говорити про творчу діяльність ще рано. На даному етапі формуються передумови для розвитку творчої діяльності в подальшому.
Основою будь-якого свята є музична діяльність. У масовій школі вона складається з пісень і танців. Розучування і виконання пісень в школі для дітей з порушеннями слуху – дуже складна і копітка робота. І найважче в ній, напевно, – практична відсутність видимих результатів: у дітей з великим ступенем втрати слуху, як правило, відсутнє злиття мови, словесний і логічний наголос, а також інтонація. Але все-таки спів представляється нам важливим елементом навчання мови дітей з порушеним слухом, оскільки він надає велику допомогу в процесі розвитку слухового сприйняття, розвитку голосу і вимови.
На святах в масовій школі в музичній діяльності переважають, як правило, пісні, а в школі для дітей з порушеннями слуху пісні, навпаки, зустрічаються вкрай рідко. І провідними в даному виді діяльності тут стають танці.
В процесі постановки танцю проводиться велика робота по розвитку слухового сприйняття. Дітей необхідно навчити розрізняти музичні такти і ритм музики, необхідно так само розучити рухи танцю, що у свою чергу впливає на розвиток крупної моторики, координації і м'язової пам'яті. Також танець дозволяє дітям з порушеннями слуху через набір певних рухів відчути характер і ритм музики.
Не останню роль в святі, як в масовій, так і в школі для дітей з порушеннями слуху грає мовна діяльність, яка, в основному, зводиться до розучування віршів. Основна відмінність даного виду діяльності в школах для дітей з порушеннями слуху від масових полягає в ретельнішому відборі мовного матеріалу відповідно до стану мови і можливостей кожної конкретної дитини, а також в підготовчій роботі, що передбачає повне і всестороннє вивчення тексту, що дозволяє не тільки завчити і відтворити слова в певній послідовності, але і зрозуміти внутрішній зміст вірша, його сенс, а також оволодіти всіма словами твору і максимально використовувати їх в активному словнику.
Оскільки для дітей з пониженим слухом, у зв'язку з обмеженим об'ємом словника, порушеннями голосу і вимови, читання віршів представляє особливі труднощі, то даний вид діяльності недостатньо широко використовується на святах. На нашу думку, читання віршів та інша мовна діяльність на святі не тільки бажана і можлива, але й необхідна, оскільки це створює можливості для розвитку мови, створює таке необхідне для дітей з пониженим слухом мовне середовище; дитина, поставлена в умови публічного виступу, відчуває свою відповідальність: вона повинна говорити, говорити так, щоб його зрозуміли. Дітям подобається виступати, показувати те, що вони вміють. Свято є хорошою ситуацією для активізації мови.
Велику роль в процесі підготовки свята грає образотворча діяльність, в процесі якої розвивається зорова пам'ять, дрібна моторика, увага і акуратність.
Образотворча діяльність володіє величезною пізнавальною силою, дозволяючи дітям з недоліками слуху використовувати зоровий аналізатор. На допомогу зоровому аналізатору на заняттях образотворчою діяльністю є можливість привернути і інші підлягаючі зберіганню аналізатори – дотик, рухову чутливість. Зоровий ряд, що сприймається дитиною в процесі образотворчої діяльності, поєднується зі словом. На основі поєднання зорового образу зі словом у дітей з недоліками слуху формуються уявлення про навколишній світ. [6, с.25-26]
Навички і уміння, що складають техніку малювання, аплікації, орігамі, мають руховий характер. А рухи складають основу формування уявлень про форму, величину, простір і т.д.
Для розвитку моторики людини велике значення має дозрівання нервово-м'язового апарату і засвоєння досвіду попередніх поколінь. Освоєння рухів дитиною здійснюється під впливом вихователя. Особливо важливим для розвитку дитини є оволодіння рухами рук. Розвиток рухів руки багато в чому залежить від оволодіння знаряддями й інструментами. Людська рука як робочий орган починає розвиватися рано і поступово удосконалюється в процесі різноманітної діяльності і зокрема образотворчої. [5, с.18-19]
М.М. Кольцова прийшла до висновку, що формування мовних областей кори головного мозку здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від рук, а точніше від пальців. І цей факт повинен використовуватися в роботі з дітьми з порушеннями слуху.
Особливості образотворчої діяльності полягають в тому, що для її здійснення важливий не тільки розвиток руки, а сумісний розвиток руки і ока. Зоровий контроль за рухом необхідний на всіх етапах створення зображення. І на заняттях з образотворчої діяльності у дітей з порушеннями слуху необхідно розвивати координацію ока і руки, оскільки і те, й інше бере участь у дітей з порушеннями слуху в процесі мовної діяльності.
Діти, готуючись до свята, роблять подарунки батькам (листівки мамі до 8 березня), беруть участь в процесі оформлення залу (сніжинки, прикраси для ялинки до Нового Року, листя до свята осені і т.п.), використовуючи для цього аплікацію, орігамі і малювання. Дуже важливо, щоб дитина розуміла, що своєю працею вона бере участь у загальній справі. Дітям цікаво спостерігати, як їх стараннями звичний зал перетворюється то на казковий засніжений ліс, то на весняну зелену поляну, то на осінній парк.
Основну частину костюмів, необхідних для виступу на святі, готують батьки дітей і педагогічний колектив дитячого садку, а невеликі доповнення до костюмів і необхідні аксесуари діти можуть зробити самі.
Спілкування, як особливий вид діяльності, активно використовується як в процесі підготовки, так і безпосередньо при проведенні свята. Воно відбувається між дітьми і педагогом, батьками, персонажами дії і, звичайно ж, між самими дітьми.
Для нас представляє інтерес точка зору психологів (А.В. Петровського, А.В. Брушлінського, В.П. Зінченка та ін.) на спілкування як на багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності.
Спілкування включає обмін інформацією між учасниками спільної діяльності, який може бути охарактеризований як комунікативна сторона спілкування. Спілкуючись, люди звертаються до мови як до одного з найважливіших засобів спілкування. І сурдопедагогу необхідно уловити початок цього спілкування, щоб якби ненавмисно, непомітно підвести дітей до використання саме усної мови як засобу міжособового спілкування.
Друга сторона спілкування – взаємодія тих, що спілкуються – обмін в процесі мови не тільки словами, але й діями, вчинками.
Нарешті, третя сторона спілкування припускає сприйняття тими, хто звертається один до одного. Дуже важливо, наприклад, чи сприймає один з партнерів по спілкуванню іншого як такого, що заслуговує довіри, розумної, тямущої, підготовленої людини або ж наперед припускає, що той нічого не зрозуміє і ні в чому, повідомленому йому, не розбереться. І дуже важливе завдання для педагогів і вихователів – створити в колективі теплу, доброзичливу обстановку, навчити дітей терпимості, налагодити їх спілкування "на рівних", так, щоб не було скривджених і обділених, щоб яскрава, весела, добра подія в житті дитини – свято – не обернулося для нього психічною травмою, щоб в його пам'яті на довгі роки залишилися тільки хороші, світлі спогади, а не гірка образа.
Таким чином, в єдиному процесі спілкування можна умовно виділити три сторони: передача інформації, взаємодія і взаємосприйняття. Знання закономірностей спілкування і розвиток навичок і здібностей спілкування особливо важливі для педагога, професійне завдання якого може бути успішно вирішене тільки в тому випадку, якщо йому вдасться продуктивно включити дітей в спільну діяльність, налагодити взаєморозуміння і взаємодію.
Отже, в процесі підготовки і проведення свята використовуються різноманітні види діяльності (музична, мовна, образотворча діяльність і спілкування). Використання різноманітної діяльності не тільки визначає зміст свята, але і вирішує ряд специфічних завдань: розвиває слухове сприйняття, вимову, голос, розширює активний словник дитини, розвиває крупну і дрібну моторику, розширює уявлення дітей про навколишній світ, сприяє формуванню навичок спілкування.
1.2 Класифікація свят
У школах для дітей з порушеннями слуху традиційно проводяться наступні свята:
Свято осені. Проводиться зазвичай в жовтні місяці. Це свято прощання з літом. Зал прикрашений жовтим листям, зображеннями овочів і фруктів. Оскільки це свято є першим в навчальному році і діти на заняттях в основному займалися повторенням матеріалу, пройденого минулого року, основу свята складають видовища і ігри.
Новий Рік. Дітей традиційно вітає Дід Мороз з Снігуронькою. Діти водять хоровод навколо ялинки. Зал прикрашений різнокольоровими гірляндами, виблискуючими ліхтариками, іграшками й сніжинками. Діти показують Дідові Морозу свої танці, пісні, читають вірші. Новий Рік – найвеселіше свято для всіх. Тому воно зазвичай буває найяскравішим, таким, що саме запам'ятовується. Педагоги придумують безліч ігор, сюрпризних моментів. Дітей приходять привітати з Новим Роком найрізноманітніші казкові герої. У завершенні свята Дід Мороз дарує дітям подарунки.
Восьме Березня. Діти вітають своїх мам, бабусь, вчителів і вихователів зі святом. На заняттях з образотворчого мистецтва діти готують подарунки для мам. Хлопчикам пояснюється, що це свято всіх жінок, і дівчаток теж треба поздоровляти цього дня. Потрібно бути ввічливими і уважними до них.
Ці свята можна умовно розділити на два типи:
Табл. 1
Табл. 2 Основні цілі свят
| Тип | Назва | Цілі |
| КАЛЕНДАРНІ | Восьме Березня | Виховання почуття поваги і вдячності до жінки |
| Новий Рік | Формування ставлення до свята як прекрасної радісної події; розвиток емоційної сфери дітей | |
| ТЕМАТИЧНІ | Свято Осені | Виховання вміння бачити прекрасне в природі |
Слід зазначити, що глибокі зміни, що охопили нашу країну й суспільство в останні десятиліття, корінним чином змінили соціальну спрямованість навчання. На жаль, з дитячого садку пішли такі поняття як патріотизм, любов до Батьківщини. І разом з цим перестали наголошуватися всі радянські свята. Серед них опинився й День Перемоги. Але в той же час в школах з'являються й нові свята.
1.3 Вплив свят на формування і розвиток психічних процесів дітей з порушеннями слуху
Молодший шкільний вік – час формування і активного розвитку всіх без виключення психічних процесів. Свята, як частина навчально-виховної роботи, як частина дитинства, грають важливу роль у розвитку цих процесів. Найбільший вплив вони мають на розвиток уваги і пам'яті.
Увага розглядається психологією як спрямованість і зосередженість свідомості, що припускають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда. [16, с.231]
За характером походження і за способами здійснення виділяють два основні види уваги: довільну й мимовільну. Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини. Увагу викликає все незвичайне. Найрізноманітніші подразники, що володіють фактично однією тільки загальною властивістю – новизною, привертають увагу тому, що реакція на них не ослаблена в результаті звички. А свято для дитини – це завжди маса нових, яскравих вражень. На святі часто використовуються сюрпризні моменти, міняються дійові особистості і види діяльності. Таким чином, можна говорити про постійне використання на нім мимовільної уваги дітей.
Довільна увага – це зосередження, свідомо направлене й регульоване. Воно виникає, якщо в діяльності людина ставить перед собою певне завдання і свідомо виконує програму дій. Необхідність вольових зусиль для організації уваги яскраво виявляється при входженні в роботу, при виникненні в ній ускладнень, ослабленні пізнавального інтересу, а також за наявності перешкод (нових, сильних або емоційно значущих подразників).
В процесі підготовки свята сурдопедагог пояснює дітям важливість майбутнього заходу, тематику свята, розповідає, що на нім буде і що треба буде зробити дітям. Таким чином, перед дітьми ставиться завдання, яке вони за допомогою педагогів і виконують. Так запускається механізм і відбувається тренування довільної уваги.
Крім довільної і мимовільної уваги, може бути виділений ще один особливий її вид – післядовільна увага. Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значущими стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки його результат, як при довільному зосередженні, то є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку дитину, що від неї не вимагається помітних вольових зусиль для підтримки уваги.
Оскільки у дітей молодшого шкільного віку з порушеннями слуху довільна увага дуже нестійка, в основному в процесі підготовки і проведення свят використовується мимовільна і післядовільна увага. Але слід пам'ятати, що довільна увага розвивається на основі мимовільної.
Таким чином, підготовка і проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху є одним із засобів розвитку всіх видів уваги у дітей.
Процес підготовки і проведення свят грає велику роль в розвитку пам'яті. Запам'ятовування, збереження і подальше відтворення індивідом його досвіду і називається пам'яттю. [16, с.291] В пам'яті розрізняють основні процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення і забування. За характером психологічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну і словесно-логічну. В процесі підготовки і проведення свята у дітей використовуються і розвиваються всі вищеназвані види пам'яті.
Рухова пам'ять – запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів і їх систем. Вона активно використовується в постановці танців, жестовому співі, а також у дітей з порушеннями слуху, у зв'язку з використанням дітьми дактилогії і жестової мови, вона тісно пов'язана зі словесно-логічною пам'яттю.
Емоційна пам'ять – це пам'ять на відчуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються потреби й інтереси, як здійснюються відносини з навколишнім світом. Свята завжди багаті різними емоціями, а емоційна пам'ять завжди виявляється сильнішою за інші види пам'яті. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті і діяльності кожної людини.
Також психологія виділяє і образну пам'ять – пам'ять на уявлення, на картини природи і життя, а також на звуки, запахи і смаки. Вона буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою і смаковою.
У зв'язку із зниженням значення слухової пам'яті, у дітей з порушеннями слуху необхідно розвивати і наповнювати зорову пам'ять, використовуючи підлягаючий зберіганню зоровий аналізатор, оскільки зорова пам'ять є основною опорою в процесі навчання дитини з пониженим слухом. Тому свято в школі для дітей з порушеннями слуху повинне бути наповнене яскравими зоровими образами. Оформлення залу, костюми також повинні бути яскравими і такими, що запам'ятовуються.
Змістом словесно-логічної пам'яті є думки. Думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічною. Оскільки думки можуть бути втілені в різну мовну форму, то відтворення їх можна орієнтувати на передачу або тільки основного змісту матеріалу, або його буквального словесного оформлення. Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається смисловій обробці, то буквальне заучування його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна пам'ять стає такою, що веде до них, і від її розвитку залежить розвиток всіх інших видів пам'яті.
Свята в школах для дітей з порушеннями слуху носять тематичний характер і всі вірші, пісні, ігри підпорядковані, як правило, одній темі. Над текстами на заняттях по розвитку мови, ознайомленню з навколишнім світом проводиться велика робота, що дозволяє дітям не тільки завчити слова і їх послідовність, але і зрозуміти зміст.
Рухова, образна і словесно-логічна пам'ять не можуть існувати ізольовано одна від одної, оскільки між собою зв'язані перш за все відповідні сторони предметів і явищ зовнішнього світу, а отже, і форми їх віддзеркалення. І для дітей з порушеним слухом, у зв'язку із зайвою деталізацією мислення, дуже важливе формування обширного, різностороннього і повного уявлення про навколишній світ.
Зі всього вищесказаного можна зробити висновок, що проведення барвистих, цікавих, емоційно багатих свят сприяє розвитку різних видів пам'яті у школярів з порушеним слухом.
Свято – один із засобів повноцінного і всестороннього розвитку особистості дитини з недоліками слуху, синтез практично всіх видів мистецтв. В процесі підготовки і проведення свята використовуються різноманітні види репродуктивної діяльності, що дозволяє вирішувати ряд специфічних завдань: розвивати слухове сприйняття, голос і вимову дітей, розширювати активний словник, розвивати моторику, розширювати уявлення дітей про навколишній світ, сприяти формуванню навиків спілкування. І хоча творчої діяльності у дітей з порушеннями слуху в молодшому шкільному віці як такої ще немає, в ході підготовки і проведення свята формуються передумови для її розвитку. Свята як частина навчально-виховного процесу мають великий вплив на розвиток психічних процесів.
РОЗДІЛ ІІ. ПІДГОТОВКА І ОРГАНІЗАЦІЯ СВЯТА В ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З НЕДОЛІКАМИ СЛУХУ
Підготовка і проведення свята в школі для дітей з порушеннями слуху – довга, копітка і складна робота, що вимагає складної спільної діяльності вчителів, вихователів, музичного керівника і звичайно ж дітей. Щоб організувати цю роботу, всім необхідно послідовно діяти по єдиному плану, долаючи один за іншим всі етапи підготовки свята.
2.1 Етапи роботи
Вивчаючи досвід роботи дитячих садків і шкіл по організації свят, ми виділили наступні етапи роботи над святом. Розглянемо їх:
I етап – попереднє планування.
II етап – робота над сценарієм.
III етап – попереднє знайомство дітей з святом.
IV етап – репетиції.
V етап – проведення свята.
VI етап – підбиття підсумків.
VII етап – післядія свята.
І етап. На початку навчального року проводяться збори педагогічного колективу, на якому обговорюється план роботи на рік. Відбувається вибір свят і встановлюються терміни їх проведення.
На другому етапі починається безпосередня підготовка до свята. Вчителі, проглядаючи програми з розвитку мови, розвитку слухового сприйняття і вимови, відбирають мовний матеріал для дітей своєї групи, враховуючи їх індивідуальні особливості, здібності і знання. Музичний керівник підбирає танці, причому підбір здійснюється з урахуванням можливостей кожної конкретної дитини і групи дітей в цілому. Якщо ступінь володіння усною мовою дозволяє дітям співати, то музичний керівник разом з вчителем вибирають пісню, яку діти зможуть виконати.
III етап. На даному етапі підготовки створюється сценарій свята, що включає відібраний вже мовний і музичний матеріал. Причому перше в навчальному році свято (звичайно це свято осені) будується на дуже простому матеріалі. У свято включається якомога більше видовищ і ігор, а музична мовна діяльність дітей будується на здобутих вже цього року уміннях і навичках. На подальших святах видовища та ігри поступово витісняються виступами дітей і педагогам вже залишається тільки роль ведучого.
Таким чином, свято в школі для дітей з порушеннями слуху використовується для закріплення вивченого матеріалу, підбиття підсумків.
Коли сценарій готовий, вчителі і вихователі проводять в своїх групах заняття, на яких дітям розповідається про майбутнє свято, пояснюється що це за свято і чому воно присвячене. Якщо це свято вже наголошувалося минулого року, то всі згадують, що на нім було. Педагог з'ясовує, що діти запам'ятали і при необхідності заповнює пропуски в пам'яті дітей.
Після того, як діти з'ясували, що це за свято, їм пояснюють хто буде присутній на ньому (батьки, вихователі, вчителі, діти з інших груп і т.д.) і що робитимуть самі діти. На даному етапі діти повинні зрозуміти свої завдання, усвідомити свою роль в процесі підготовки і проведення свята, щоб в ході розучування віршів, постановки танців, підготовки залу вони бачили, розуміли, для чого вони це роблять. Необхідно поставити перед дитиною мету, до якої вона рухатиметься з допомогою педагогів.
IV етап. Після визначення цілей і завдань починається безпосередня робота по розучуванню віршів, пісень, постановки танців, оформленню залу, виготовленню аксесуарів до костюмів. На даному етапі йде також робота над сценарієм, куди вносяться зміни і корективи, що з'явилися під час роботи. Таким чином, остаточний варіант сценарію з'являється вже безпосередньо перед початком свята.
V етап. Коли приходить той самий довгожданий день, коли перетворений і прикрашений зал повний глядачів і діти із завмиранням серця чекають початку дії, свято починається, проходить і закінчується, але не закінчується робота над святом.
VI етап – це підбиття підсумків. Як ми вже відзначали, дитяча, та й доросла пам'ять довго зберігає світлі, радісні, яскраві враження, якими багате свято. І завдання педагогів на цьому етапі полягає в тому, щоб "прив'язати" до цих спогадів ті уміння, навички і знання, які діти отримали на святі і в процесі його підготовки. Для цього проводяться бесіди, в яких діти згадують, що їм сподобалося, за допомогою педагога виділяється найбільш важливе і головне в святі, пояснюються незрозумілі моменти.
VII етап – післядія свята. На цьому етапі закріплюються найбільш змістовні і барвисті враження, пов'язані з тематикою свята, вони відображаються в малюнках і ліпленні.
На музичних заняттях діти повторюють танці, що подобаються їм, і дії окремих персонажів. Деякі виступи повторюються кілька разів, міняючи виконавців.
Все це допомагає глибше відчути зміст свята, зберегти про нього хороші спогади і, що дуже важливо для дітей з порушеним слухом, максимально використовувати цю ситуацію для навчання і розвитку.
2.2 Особливості підготовки свята
Зупинимося на особливостях підготовки свят в школах для дітей з порушеннями слуху. Будь-яка діяльність дітей з недоліками слуху відрізняється своєрідністю в порівнянні з тими, що чують. Тому ми розглянемо різні види діяльності, використовувані в процесі підготовки свята, з урахуванням специфіки роботи з глухими і слабочуючими школярами.
Мовна діяльність. Мовна діяльність на святах в школах для дітей з порушеннями слуху полягає, в основному, в читанні віршів і виконання пісень.
В процесі вивчення досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху ми виявили закономірність зміни співвідношення мовного матеріалу, використовуваного дітьми на святі. Так, у виступі середньої групи перевага була віддана віршам, а на святі старшої і початкової групи було відмічено ширше використання пісень, хоча вірші також займали своє місце в структурі мовної діяльності, використовуваної на святі.
В процесі підбору мовного матеріалу вчитель проглядає програмні вимоги до усної мови дітей, словник, яким діти опанували за останній час і підбирає вірші, керуючись даними критеріями і тематикою свята. Багато віршів при цьому адаптуються, піддававшись переробці. Складніше справа йде з підбором пісень, оскільки разом з вищевикладеними вимогами до підбору мовного матеріалу необхідно підібрати музичний супровід, максимально доступний для слухового сприйняття дитини з порушеним слухом.
При розподілі мовного матеріалу вчителеві необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини. Одним дітям, через їх індивідуальні психологічні особливості, краще доручити індивідуальні виступи, іншим, щоб не виникало психотравмуючих ситуацій, краще виступати разом з іншими дітьми (наприклад, виконуючи пісню), а деяким, особливо в початковий період навчання, може бути доцільна взагалі роль глядача. Розподіляючи мовний матеріал, вчитель враховує словник, яким опанувала кожна конкретна дитина, а також стан його усної мови: звуковимовні можливості і якість голосу.
У зв'язку з тим, що у школярів з порушеннями слуху у багато разів більш обмежений мовний досвід і нижчий рівень узагальнень, ніж у їх однолітків, що чують, їм недоступні віршована форма і переносне значення текстів, розрахованих на їх однолітків, що чують. В зв'язку з цим їм пропонують спрощені тексти. [7, с.273]
Для роботи над віршем в школах для дітей з порушеннями слуху використовується методика навчання читанню розповіді Б.Д. Корсунської.
Для знайомства дітей з віршем вчитель записує його на дошці і читає разом з дітьми вголос по фразах, пояснюючи зміст кожної фрази і прагнучи конкретизувати, що у дітей при читанні виникає уявлення, максимально використовуючи при цьому наочність (іграшки, картинки і т.п.). Потім знов прочитують вірш хором. Якщо при первинному читанні дітям ставляться питання, що допомагають уточнити значення окремих слів (особливо займенників), то повторне хорове читання тексту вірша під керівництвом педагога здійснюється без них. Двократним читанням закінчується перше заняття.
На другому занятті діти не читають тексту, що знаходиться перед ними. Педагог ставить дітям запитання, відповідаючи на які вони можуть користуватися текстом. Це вже питання більш узагальнені в порівнянні з тими, які ставляться дітям в ході читання. Після такого розбору діти переказують текст вірша.
Якщо в проц
Після такої роботи над текстом вірша, воно дається одному з дітей для заучування напам'ять. Ця робота проводиться вже індивідуально. Якщо є така можливість, то текст дається батькам для занять вдома. Особлива увага при цьому приділяється роботі над словесним наголосом, ритмом та інтонацією.
Подібна робота проводиться по кожному віршу, який читатиметься на святі.
Дана підготовча робота передбачає повне і всестороннє вивчення тексту, що дозволяє не тільки завчити слова в певній послідовності, але і зрозуміти внутрішній зміст вірша і його зміст.
Робота над піснею займає більше часу, оскільки спочатку проводиться розучування її тексту по методиці, описаній вище. Паралельно на музичних заняттях діти слухають музику, а вже потім, коли текст вивчений дітьми, він об'єднується з музикою. Подальшу роботу над піснею ми розглянемо нижче, оскільки вона проводиться на музичних заняттях і входить до складу музичної діяльності.
Як ми вже зазначали в попередньому розділі, як особливий вид діяльності виділяється спілкування. У даному параграфі нас цікавить мовне спілкування дітей з порушеним слухом.
Якої-небудь особливої роботи по розвитку мовного спілкування в процесі підготовки і проведення свята не проводиться. Діти не навчаються яким-небудь навичкам спілкування безпосередньо до свята. Скоріше, навпаки: підготовка і проведення свята в школі для дітей з порушеннями слуху – це мовне середовище, одна з ситуацій, в якій необхідно проводити роботу по розвитку мовного спілкування.
Музична діяльність. Музична діяльність дітей з порушеннями слуху на святі полягає у виконанні танців і пісень.
Діти з порушеннями слуху без спеціального навчання сприймають звуки тільки як вібрацію, відрізняючи при цьому шумову вібрацію від музичної. При виконання музики на фортепіано їм доступно лише акордове звучання в середньому і низькому регістрі. В той же час вони здатні реагувати на динамічні відтінки – розрізняти силу акордів, також здатні розрізняти темпові відмінності – чергування акордів швидких і повільних.
Таким чином, основною особливістю музики для дітей з порушеннями слуху є її акордовий виклад, підкреслене акцентування акордів низьких регістрів і відсутність плавних переходів при їх зміні. При цьому ліва рука музичного керівника завжди повинна грати голосніше за праву.
Іншою важливою специфічною відмінністю є використання пауз. Це не просто вказівка на визначений, раз і назавжди встановлений, час музичного мовчання. Паузи тут учать дитину вслухуватися, чекати музику, стежити за її початком і закінченням. Вони допомагають відчути форму твору, окремі його елементи: частини, фрази і т.д. [21, с.11]
Виходячи з цих особливостей сприйняття музики дітьми з порушеним слухом, музичний керівник відбирає музичний матеріал для використання його на святі.
Роботу по постановці танцю починає сурдопедагог. Він пояснює тематику і зміст танцю, знайомить дітей з його персонажами і їх основними діями.
Безпосередньо при постановці танцю навчання дітей з порушеннями слуху руху під музику ведеться також, як і в масових школах, але має деякі відмінності. За основу танцю беруться природні рухи і рухи, якими діти опанували на заняттях фізкультурою, оскільки оволодіння новими рухами, необхідними для постановки якого-небудь конкретного танцю, практично неможливе. Це пов'язано з тим, що найбільші відхилення у фізичному розвитку дітей з порушеннями слуху спостерігаються в руховій сфері дитини. Особливо страждають такі якості, як точність, рівновага, координація рухів, швидкісно-силові якості. Зниження або втрата слуху приводить до порушення діяльності вестибулярного апарату, що забезпечує статичну і динамічну рівновагу. Це приводить до утруднень диференціації рухових відчуттів. Сурдопедагогами називаються такі особливості моторики глухих, як: невпевнена човгаюча хода (У.І. Флері), невпевненість і нескоординованість рухів (Н.А. Рау), мала рухливість (З.І. Пуніна, І.Н. Мусатов), сповільненість рухів (А.О. Костанян). [15, с.6]
Як наслідок цього, навчання кожному новому руху займає дуже тривалий період часу, який часто може не співпадати з періодом підготовки до свята.
Готуючись до розучування танцю, діти спочатку слухають музику, прагнуть запам'ятати її ритмічну структуру, відплескують її. Після цього музичний керівник, наспівуючи мелодію, показує послідовність танцювальних рухів.
Рухатися під музику і одночасно сприймати її звучання дітям з порушеннями слуху важко. Музична вібрація, що проникає до них, через підлогу зливається з рухами ніг. Тому рекомендується закінчувати переміщення на наперед встановленому місці. Наприклад, діти стоять в крузі, кожен запам'ятовує своє місце. Одночасно з початком музики вони біжать вперед по кругу і, зупинившись на своєму первинному місці, продовжують рухатися до закінчення музики. [21, с.14]
Вихователь, присутній на репетиції, "суфлює" дітям – показує необхідні рухи, час початку й завершення їх виконання. Доцільно іноді в процесі постановки танцю намагатися замінювати зоровий вид контролю на слуховий. І вже необхідно робити спроби виконання танцю з опорою тільки на слухове сприйняття.
Відмінною рисою пісень є те, що вони побудовані з урахуванням особливостей сприйняття музики дошкільниками з порушеним слухом: мелодія будується на чергуванні гучних акордів; музичні фрази невеликі, такі, що чергуються паузами, оскільки дихання у дітей коротке, мова сповільнена; зміст пісень повинен бути доступний і відомий дітям.
Слова, використовувані в пісні, на початку опрацьовуються на заняттях з сурдопедагогом.
Діти з порушеннями слуху під час співу не чують один одного, але, бачивши як ті, що стоять поряд вимовляють слова і діють під музику, активніше включаються в спів. [21, с.19] Також, під час співу, вони не чують і музику, тому при виконання пісень застосовується диригування.
Розучування пісні, також як і танцю, починається з прослуховування мелодії і вичленення її ритмічної основи, на яку потім накладається мова.
У початковий період навчання всі пісні ігрові. Одночасно діти виконують рухи, відповідні змісту пісні. Ці рухи не тільки допомагають дітям зрозуміти зміст пісні, але і служать допоміжним засобом для розвитку співацьких навиків. Тому при відборі пісень до свята ретельно продумуются рухи, щоб вони сприяли мовному диханню, відповідали смисловому змісту і були емоційно забарвлені. [21, с.19]
Взагалі утворення співацьких навиків не є самоціллю. У дітей з порушеннями слуху вони набувають особливого значення, оскільки прямо служать розвитку і поліпшенню їх звукової мови. У них немає безпосереднього життєвого слухового досвіду. Тому завдяки музиці, спеціально адаптованій і доступній сприйняттю, діти з порушеннями слуху можуть отримати уявлення про ритмічність, злиття, чергування наголошених і ненаголошених звуків. Ці уявлення вони переносять потім в свою мову.
Активну участь в процесі підготовки і проведення свята беруть музичний керівник і сурдопедагог. Тісний контакт між ними, узгодженість дій, єдність вимог, що пред'являються дітям, – необхідні умови для успішної підготовки свята в школі для дітей з порушеним слухом. Ніщо так не заважає досягненню поставленої мети, як суперечливі вимоги педагогів, і це шкідливо в будь-якому виховному процесі.
Образотворча діяльність. В процесі підготовки свята, для оформлення залу, виготовлення яких-небудь частин костюмів і атрибутів до них або ігор, широко використовуються різні види образотворчої діяльності. Це аплікація, орігамі, малювання.
В ході занять по образотворчій діяльності діти з порушеннями слуху глибше пізнають навколишній світ і вчаться передавати свої враження і уявлення.
Уміння правильно бачити, сприймати навколишній світ приходить до дитини з порушеннями слуху не відразу. Спостереження показують, що маленькі глухі і слабочуючі діти, що поступають в школу, не виявляють цікавості до того, що їх оточує. Відсутність слуху і мови обмежує можливості дітей в сприйнятті дійсності і тим обідняє їх естетичні відчуття. А одним з головних засобів естетичного виховання глухих і слабочуючих дітей є образотворча діяльність. [1, с.110]
Займаючись образотворчою діяльністю, діти вчаться сприймати навколишній світ, виділяти предмети і їх властивості. В допомогу зоровому сприйняттю притягуються інші підлягаючі зберіганню аналізатори – дотик, рухова чутливість. Те, що дитина сприйняла, поєднується зі словом, яке дається в доступній для дитини формі. На основі поєднання плотського образу зі словом формуються уявлення, які можуть бути потім викликані, актуалізовані по слову. Таким чином, образотворча діяльність стає засобом формування у дітей з порушеннями слуху повноцінної мови. [2, с.4]
Аплікація – один з улюблених у дітей видів образотворчої діяльності: ъх радують яскравий колір паперу, вдале ритмічне розташування фігур; великий інтерес викликає у них техніка вирізання і наклеювання. Специфіка аплікації дає дітям можливість активніше засвоювати знання про колір, будову предметів, їх вплив, площинній формі і композиції. У аплікації є можливість пересувати вирізані елементи, порівнювати, накладаючи одні на інші. Це дозволяє засвоювати композиційні знання і уміння, що важливе не тільки для створення сюжетних і декоративних аплікацій, але і для малювання.
В процесі підготовки до свята елементи аплікації можна використовувати для прикраси залу, класу, виготовлення подарунків батькам, оформлення костюмів для виступів.
При роботі з молодшими дітьми вихователь наперед готує вирізані з паперу фігури, показує дітям як їх треба наклеїти, щоб вийшло красиво і акуратно. Старшим дітям можна запропонувати самостійно вирізувати нескладні фігури по наперед намальованих на папері контурах.
Прикрасити зал до свята можна також малюнками дітей, відповідних тематиці свята. Але на наш погляд, вигідніше використовувати малювання як підбиття підсумків. Після підсумкової бесіди можна запропонувати дітям відобразити отримані враження в малюнку. Для цього необхідно використовувати як наочне, так і сюжетне малювання. У зв'язку з тим, що сюжетне малювання викликає у дітей з порушеннями слуху великі труднощі, в молодших класах можна запропонувати розфарбувати малюнки, заготовлені вихователем. У старших класах доцільно обговорити найбільш вподобані моменти і допомогти їм самостійно намалювати те, що більше всього запам'яталося. Після, по малюнках дітей можна спробувати скласти розповідь про свято.
Можливо, що дітям буде цікаво намалювати когось з героїв свята (наочне малювання). Для цього вчитель повинен показати їм готові малюнки із зображенням того або іншого персонажа.
Чудово виглядають в святковому залі прикраси, виконані в техніці орігамі. У дітей викликає великий інтерес складання з паперу іграшок, якими можна нарядити ялинку. Орігамі можна також використовувати у виготовленні подарунків батькам. В цьому випадку зазвичай використовують орігамі у поєднанні з аплікацією. Оскільки ця робота складна і трудомістка, на виготовлення подарунка зазвичай відводять декілька занять: спочатку діти складають фігури (квіти, пташки, метелики, човники і ін.), потім наклеюють на заготовлений фон. При цьому вихователь показує дітям як краще оформити композицію на папері.
Оскільки виготовлення орігамі, особливо в початковий період навчання, викликає у дітей складнощі, то для виготовлення прикрас, подарунків потрібно використовувати найбільш прості фігури, які діти зможуть скласти самостійно. Складні фігури діти можуть скласти із заготовок, на яких добре видно лінії згинів. Доцільно у міру накопичення дітьми навиків поступово ускладнювати фігури.
2.3 Особливості проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху
Вдале проведення свята в школах для дітей з порушеннями слуху визначає перш за все добре продуманий сценарій. Він повинен бути в міру насичений видовищами і виступами. Свято зазвичай триває не більше 35-45 хвилин.
Різноманіття яскравих вражень іноді може викликати у дітей загальмованість. Тому зал наперед готується і прикрашається, щоб діти могли його подивитися до свята, провести в ньому репетицію. Причому краще провести цю репетицію ще і в костюмах, щоб вони не утрудняли руху, щоб діти звикли до них.
У виступах беруть участь всі діти. Це досягається перш за все тим, що частина танців, ігор, хороводи виконуються колективно. Крім цього, кожна дитина виступає індивідуально або з невеликою групою дітей. Індивідуальні виступи допомагають соромливим дітям подолати боязкість, розвивають упевненість в своїх силах, долають скутість в рухах.
Різноманітна діяльність педагогів на святі. Найвідповідальнішою є роль ведучого. Його емоційність, жвавість, уміння безпосередньо спілкуватися з дітьми багато в чому визначають загальний настрій і темп ведення свята. Ведучий винен не тільки добре знати програму, але й уміти швидко реагувати на несподівані випадкові зміни.
Вчителі і сурдопедагоги, не виступаючі в яких-небудь ролях, знаходяться з дітьми свого класу. Вони уважно стежать, як сприймають діти той або інший виступ, пояснюють по ходу дії не зрозумілі дітьми моменти, звертають увагу на персонажі, що знов з'являються, коротко обговорюють, хто це, акцентують увагу дітей на мові цього персонажа. Також вони готують атрибути і деталі костюмів, переодягають дітей, підказують рухи в танці, диригують при виконання пісень і допомагають при необхідності проведенню гри.
У зв'язку з тим, що увага дітей з порушеннями слуху нестійка, постійно використовуються які-небудь сюрпризні моменти, костюми персонажів робляться по можливості яскравими і такими, що запам'ятовуються.
Велике задоволення приносять дітям сольні і групові виступи педагогів. Вони можуть показати різні танці або виконати роль якого-небудь персонажа.
Щоб понизити стомлюваність дітей, потрібні часті зміни видів діяльності. Для цих цілей на святі використовуються ігри. Вони дозволяють дітям розслабитися і порухатися. На святах в школі для дітей з порушеннями слуху завжди використовуються ігри, з якими діти вже знайомі, в які вони вже грали на музичних заняттях, заняттях по фізичному вихованню і т.д. Це пов'язано з тим, що пояснення правил гри, показ дій що грає на святі може зайняти дуже багато часу. А свято повинне бути проведене в хорошому темпі і невиправдані паузи, як і розтягнутість виступів, і дуже велика їх кількість стомлює дітей, розхолоджує їх, порушує єдину лінію емоційно-фізіологічного навантаження.
Таким чином, ми розглянули етапи організації і проведення свят в школі для дітей з порушеним слухом, виділили особливості підготовки і проведення свят з погляду використання в нім різних видів діяльності школярів.
РОЗДІЛ ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ РОБОТИ ДИТЯЧИХ САДІВ ПО ПІДГОТОВЦІ І ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТ
3.1 Аналіз організації свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху
Особливості підготовки і проведення свят для школярів з порушеннями слуху ми розглядаємо на основі вивченого нами досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху.
Слід зазначити, що свята, що проводяться в цій школі дуже відрізняються один від одного. На наш погляд, це пояснюється тим, що педагогічний колектив школи по-різному уявляє собі основні цілі і завдання свята. У деяких класах на перший план виходить емоційне спілкування, тоді як в інших першочерговими є завдання навчання і розвитку. Тому перша відмінність, на якій зупиняється увага, – це видовище свята в класі, який ми умовно назвемо №1 і різноманітність використовуваних видів діяльності на святі в класі № 2.
Проаналізуємо діяльність дітей того і іншого класів на святах, присвячених дню Восьмого Березня, які проводилися в 2005 і в 2006 роках.
Табл. 3
Клас Виступи |
№1 | №2 |
| ПІСНІ | – | 6% |
| ВІРШІ | – | 44% |
| ТАНЦІ | 80% | 31% |
| ІГРИ | 20% | 19% |
З приведеної таблиці видно, що на святі в класі №1 не використовується спів дітей і читання віршів, тоді як в класі №2 6% виступів дітей – це пісні, причому співають діти голосом, а не жестами, і 44% виступів – читання віршів. Таким чином, мовна діяльність дітей на святі в класі №2 використовується в 50% виступів. Цю різницю можна пояснити різним станом слуху і мови дітей в класах №1 і №2.
У класі №1 80% виступів складають танці, а в класі №2 танців всього 31%. Слід зазначити, що танці дітей в класі № 1 виглядають набагато яскравішими, оскільки велике значення тут надається костюмам дітей. Наприклад, костюми для "Танцю маленьких качат" дуже вдало, на наш погляд, імітують голови цих качат. Для танцю звірів використовуються шапочки-маски вовка, лисиці, пінгвіна, зайця та ін. Взагалі практично для кожного виступу використовуються свої костюми. У класі №2 костюми менш цікаві. Наприклад, для "танцю ляльок" використовуються тільки великі банти для дівчаток і "метелики" для хлопчиків, зроблені з кольорового цигаркового паперу. На наш погляд, це зв'язано і з матеріальними можливостями і з умінням залучити батьків в процес підготовки свята.
Ігри на святах займають приблизно однаковий об'єм від загального числа виступів. Це 20% в класі №1 і 19% в класі №2. Але в класі № 1 вони розподілені по ходу дії, а в класі №2 – ігри використовуються як елемент, що завершує свято.
Розглянемо основну відмінну особливість цих двох свят. Свято в класі №1 влаштовується педагогічним колективом для дітей і їх батьків. А в класі №2 свято влаштовують самі діти, звичайно ж, за допомогою педагогів, але тільки для батьків. Його навіть скоріше можна назвати святковим концертом, на якому діти показують все те, чому вони навчилися в школі за останній час. Наприклад, Петя І. і Валя Д. читають вірші, що є для них великим досягненням. Навіть може створитися помилкове враження, що діти просто повторюють завчений матеріал, але треба бачити осіб цих дітей, щоб зрозуміти, яке задоволення вони отримують від виступів, як вони стараються і як свідомо йдуть до наміченої мети – порадувати своїх мам і бабусь. А в класі № 1 те, що все відбувається викликає живий інтерес як у батьків, так і у дітей. Свято рясніє сюрпризними моментами. Справжній, живий Карлсон викликає у всіх бурю емоцій. Він вступає в живий і безпосередній контакт із залом, залучає до дії всіх присутніх, використовуючи для цього свою чарівну квітку. Дуже цікавим і приємним сюрпризом для всіх присутніх стають сумісні ігри і танці дітей і їх мам. (Гра "Мама шукає свою дитину" і сумісний танець маленьких качат.)
На святі в класі №2 відсутність сюрпризних моментів обумовлена тим, що педагогічний колектив і діти виступають як єдине ціле, як одна команда, у якої не може бути таємниць один від одного (нехай навіть і дуже приємних). Вони роблять одну загальну справу – влаштовують сюрприз для своїх мам і бабусь. Таким чином, вся діяльність дітей на святі відбувається усвідомлено, діти розуміють, для чого вони все це роблять, вони йдуть до поставленої ним на початковому етапі підготовки до свята мети. І основний вид уваги у дітей на святі – довільна увага. А в класі № 1 вся діяльність дітей і їх увага ґрунтуються, в основному, на інтересі, на яскравих сюрпризних моментах.
Танці в класі № 1 чергуються з іграми. Це дозволяє дітям розслабитися, відчути себе більш невимушено. Також це є постійною зміною видів діяльності, що дозволяє постійно використовувати мимовільну увагу дітей. Взагалі структура свята в цьому класі дуже продумана. На початку ведуча поздоровляє присутніх з святом і діти виконують три танці (танець – пісня квітів, танець з хусточками і танець квітів з обручами). При цьому увага глядачів задоволена стійка. Як тільки вона починає знижуватися – з'являється головний сюрпризний момент свята – Карлсон. Все в захваті, увага відновлена. Молодша група виконує танець "Посварилися" і знову міняється вид діяльності – починається рухома гра. Після гри – танець з балалайками – і знову гра, в яку вже притягуються і мами. Після гри – два танці і знову притягуються глядачі. Мами танцюють з дітьми. Цей танець включає і ігрові моменти. Таким чином, на протязі всього свята за рахунок змін видів діяльності постійно підтримується мимовільна увага глядачів, як дітей, так і їх батьків.
У класі №2 ігри були зведені в один блок, що завершує свято. Це, на наш погляд, зроблено для того, щоб діти не розгальмовувалися, не відволікалися від основної мети дії. Але слід відмітити, що їм було важко утримувати свою увагу такий тривалий період часу. І можливо, було б непогано рівномірно розподілити ігри по ходу свята. Хоча, можливо, це і зруйнувало б його цілісність як дії.
На святі в класі №2 50% виступів дітей – різноманітна мовна діяльність. Кожна дитина самостійно читає вірш, Ілля Б., Яна П. і Руслан Н. читають невеликі вірші (один чотиривірш), присвячені мамі, Петя І. – бабусі, Нелля Н. розповідає вірш про весняне сонечко, Валя Д. про пиріжок. Всі діти хором співають пісню. А в класі № 1 усна мова дітей використовується всього один раз: у пісні-танці, де діти середньої групи підспівують в приспіві "ля-ля-ля". Звичайно, це обумовлено рівнем мовного розвитку. У класі №2 діти в спілкуванні з педагогами і між собою використовують як жестову мову, дактилогію, так і усну мову. Саме це дозволяє використовувати усну мову дітей для виступів на святі. А в класі № 1 діти при спілкуванні між собою використовують тільки жести. Низький рівень мовного розвитку, на наш погляд, пов'язаний з тим, що переважна більшість дітей окрім порушеного слуху, мають ще супутні захворювання. Наприклад, у деяких учнів страждає зір, у інших – органічне враження головного мозку. Практично у всіх дітей спостерігається загальне фізичне недорозвинення. Хоча, на наш погляд, і за цих умов необхідно максимально використовувати мовні можливості дітей. Можна включати короткі, двустрочні вірші, використовувати доступні вимові дітей слова в спілкуванні з персонажами дії.
На святі в класі № 1 ведуча і Карлсон супроводжують всю свою мову жестами, що поза сумнівом, полегшує розуміння їх дітьми і їх батьками (приблизно у 50% батьків слух також порушений). Таким чином, встановлюється невимушена обстановка і повне взаєморозуміння. А в класі №2 єдина використовувана мова – усна. І хоча такий підхід спричиняє за собою ряд певних труднощів, але в той же час він дозволяє розвивати слухове сприйняття дітей, примушує їх вслухуватися і вдивлятися, створює на святі мовне середовище.
Не дивлячись на такі великі відмінності в підходах до процесу підготовки і проведення свят, не можна сказати, що якесь свято краще або гірше. Навіть аналізуючи, розбираючи ці свята на складові і порівнюючи моменти, що найбільш відрізняються, не можна однозначно ставити плюс або мінус. Як ми з'ясували, практично за кожним мінусом стоїть плюс, а за кожним плюсом є якийсь мінус. Так, наявність сюрпризних моментів підтримує увагу глядачів, будить інтерес до дії. А їх відсутність дозволяє дітям діяти більш усвідомлено, розвиває їх довільну увагу. Використання усної мови дітей обумовлене вимогами індивідуального підходу. І використовувати усну мову для виступу на святі чи ні, необхідно дивитися стосовно кожної конкретної дитини і до всієї групи дітей, присутньої на святі.
З погляду загальної педагогіки свята необхідні дітям, щоб відпочити і повеселитися, зняти емоційну і психічну напругу. А з погляду сурдопедагогіки, свята, як і будь-яку іншу ситуацію необхідно використовувати для навчання. З одного боку, діти з порушеннями слуху практично позбавлені дитинства. Їх навчання починається раніше і саме по собі інтенсивніше в порівнянні з їх однолітками, що чують. І свято повинне дати їм можливість відпочити і повеселитися. Але з іншого боку, це інтенсивне навчання необхідне їм в їх подальшому житті, і упускати можливості, підготовки, що надаються процесом, і проведення свята, просто жаль.
3.2 Методичні рекомендації
Вивчення досвіду роботи з підготовки і проведення свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху в класах №1 і №2 дозволяє нам виділити наступні методичні рекомендації:
1. Діяльність дітей на святі повинна бути усвідомленою. Дитині потрібно пояснити, що таке свято, для чого він розучує пісні і танці і т.д. Тільки за цієї умови можна створити необхідні мотиви діяльності і, відповідно, досягти добрих результатів.
2. Мовний матеріал до свята потрібно підбирати відповідно до програмних вимог по розвитку мови дітей, орієнтуючись на активний словник дітей. При цьому важливо враховувати індивідуальні можливості кожної дитини, стан його усної мови.
3. При розучуванні віршів необхідно звертати увагу не тільки на заучування тексту і його звукове оформлення, але й на внутрішній зміст.
4. При постановці танців доцільно використовувати рухи, вже розучені дітьми (на заняттях по фізкультурі, ритмопластиці), оскільки використання добре знайомих рухів розширює рамки роботи над виразністю, змістом танцю.
5. При постановці ігрових пісень необхідно ретельно продумувати використовувані під час співу рухи, для того, щоб вони сприяли повноцінному мовному диханню, несли емоційне забарвлення, відповідне смисловому змісту пісні.
6. Необхідне широке використання образотворчої діяльності в процесі підготовки свята, оскільки участь в загальній справі формує у дітей відчуття колективізму, прикраса залу, групи, створення костюмів сприяє розвитку творчості дітей.
7. Свято не повинне бути розтягнуте в часі. Його тривалість не повинна перевищувати 35-45 хвилин, оскільки довше дітям важко утримувати увагу на тому, що відбувається.
8. У структуру свята необхідно включати різні сюрпризні моменти, ігри. Для того, щоб підтримувати увагу дітей важливо дати їм можливість в потрібний момент розслабитися, пограти, відпочити. Постійна зміна видів діяльності дозволяє підтримувати інтерес дитини.
9. В ході свята вчителі повинні допомагати дітям орієнтуватися в дії, що відбувається, якщо виникає необхідність, роз'яснити те, що незрозуміло комусь з дітей.
10. Після проведення свята важливо закріпити отримані дітьми враження і знання. Для цього проводяться бесіди з дітьми. Доцільно використовувати образотворчу діяльність в підбитті підсумків свята, оскільки це сприяє закріпленню отриманих вражень, розвиває образну пам'ять.
11. В процесі підготовки і проведення свята необхідна чітка, взаємозв'язана робота музичного керівника, вчителя, по можливості, батьків і, звичайно, дітей. Тільки за цієї умови свято пройде успішно і залишить яскраві спогади у всіх його учасників.
ВИСНОВКИ
Свято в школі для дітей з порушеннями слуху – це не тільки розважальний захід, але і велика, важка підготовча робота, а також природна ситуація для розвитку і навчання дітей.
Ми з'ясували, що свято, як синтез мистецтв, включає різні види діяльності: мовну, музичну, образотворчу, і особливий вид діяльності – спілкування. Всі види діяльності дитини з порушеннями слуху відрізняються деякою своєрідністю. Це обумовлює виникаючі в процесі підготовки свята складнощі: необхідність ретельного відбору мовного матеріалу; тривале розучування віршів, пісень, танців; формування необхідних навиків спілкування.
Ми відзначили, що добре організовані свята благотворно впливають на розвиток психічних процесів: пам'яті, уваги; створюють прекрасну ситуацію для розвитку мови дитини, що не чує, для закріплення знань, отриманих на різних заняттях; сприяють його етичному вихованню.
Вивчення досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху дозволяє нам зробити висновок про те, що на всіх етапах підготовки і проведення свят необхідна тісна взаємодія педагогів, музичного керівника, які в співпраці з дітьми і їх батьками повинні терпляче долати труднощі, обумовлені особливостями роботи з глухими і слабочуючуми дітьми.
Узагальнення досвіду роботи і аналіз свят, проведених в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху в класі №1 і класі №2 дозволяє нам виділити два різні підходи до проведення свят: у одному з них основна увага приділяється розвитку дітей, їх мовній діяльності; у іншому – видовищу того, що відбувається, емоційному спілкуванню дітей, батьків і педагогів. Це визначає основні відмінності розглянутих нами свят.
Ми прийшли до висновку, що в святах для дітей з порушеннями слуху необхідно поєднувати і те і інше. Свята повинні бути яскравими, цікавими, насиченими різноманітною діяльністю, орієнтованими як на розвагу, так і на розвиток дітей. Крім того, на святі і під час підготовки до нього важливо створити умови для повноцінного емоційного і мовного спілкування дітей.
Узагальнюючи вивчений досвід роботи Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху, ми виділили методичні рекомендації по підготовці і проведенню свят в школах для дітей з порушеннями слуху.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Белова Н.И. Специальная дошкольная сурдопедагогика. М.:Просвещение, 1985.
2. Венгер А.А. Обучение глухих дошкольников изобразительной деятельности. М.: Просвещение, 1972.
3. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском творчестве. М.:Просвещение, 1991.
4. Кольцова М.М., Рузина М.С. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. СПб., 1998.
5. Комарова Т.С. Как научить ребенка рисовать. М.: Столетие, 1998.
6. Кораблева Л.В. Роль изобразительной деятельности в познании окружающего мира дошкольниками с недостатками слуха. // Тезисы международной конференции "Ребенок в современном мире", Т.II "Здоровье ребенка". СПб: Научный центр проблем диалога, 1993.
7. Корсунская Б.Д. Методика обучения глухих дошкольников речи. М.:Просвещение, 1969.
8. Красильникова О.А. Обучать и воспитывать творчеством. // Реабилитация творчеством – важнейшая составляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.
9. Кудрявцева Г.П. Коррекция познавательной деятельности средствами изобразительного искусства. // Коррекционная направленность обучения и воспитания слабослышащих./ Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб., 1997.
10. Лебедева О.А. Общешкольные праздники и их роль в развитии детей. // Реабилитация. Образование. Развитие. СПб., 1998.
11. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. М.:Педагогика, 1983.
12. Методика музыкального воспитания в детском саду. / Под ред. Ветлугиной Н.А. М.: Просвещение, 1982.
13. Методика обучения изобразительной деятельности и конструирования. / Под ред. Комаровой Т.С. М.: Просвещение, 1991.
14. Методы изучения аномальных детей. / Под ред. Дьячкова А.И., Розановой Т.В., Яшковой Н.В. М.: Просвещение, 1965.
15. Никитина М.И. Психолого-педагогическая характеристика детей младшего школьного возраста с недостатками слуха. // Никитина М.И., Пенин Г.Н., Пономарева З.А. Воспитание младших школьников с нарушением слуха. СПб., 1996.
16. Общая психология. / Под ред. Петровского А.В. М.: Просвещение, 1986.
17. Палкина Т.Н. Речевые праздники в школе слабослышащих детей. // Коррекционная направленность обучения и воспитания слабослышащих. Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб., 1997.
18. Программа воспитания и обучения глухих детей дошкольного возраста. М., 1991.
19. Седова М.Ю. Роль праздника в коррекции личности слабослышащего ребенка. // Реабилитация творчеством – важнейшая составляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.
20. Тарабарина Т.Н. Оригами и развитие ребенка. Ярославль: ООО "Академия развития", 1996.
21. Яшунская Г.И. Музыкальное воспитание глухих дошкольников. М.: Просвещение, 1977.