Розробка змісту тестового контролю навчальних досягнень учнів з теми "Постійний струм"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

з методики викладання фізики

на тему

Розробка змісту тестового контролю навчальних досягнень учнів з теми «Постійний струм»

Слов’янськ – 2008

Вступ

Перевірка знань і вмінь учнів є важливою частиною учбового процесу, тому що дозволяє встановити однозначний зв’язок, між методами навчання і якістю засвоєння матеріалу, а відповідно є і степеню підготовленості учнів до подальшого вивчення учбового матеріалу.

Перевірка придбаних знань і умінь є складним процесом і охарактеризувати це досить точно і повно однієї лише оцінкою за виконану роботу, (оцінювану лише по кінцевому результату) навряд чи може служити об’єктивною оцінкою досягнення учня до цього моменту часу. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо ввести оцінку досягнень учнів за допомогою набору деяких параметрів, що дозволяють визначити ступінь засвоєння законів, що вивчаються, і виявити недоліки в процесі роботи вчителя (вживані підручники і методи навчання. Одним з методів збільшення числа параметрів, що дозволяють чіткіше оцінити досягнення учня, є тестовий контроль знань.

Тестова форма проведення тематичного оцінювання учбових досягнень учнів з фізики

Реформування загальної середньої освіти відповідно закону України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизацію, методологічну профорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.

Відповідно цьому змінюються й підходи до оцінювання учбових результатів школярів. Учбова діяльність в загальноосвітній школі повинна дати не тільки суму знань і умінь, а комплекс компетентності (політичний, соціальний, культурний, інформаційний). Замість недосконалої 5 бальної системи оцінювання введена 12 бальна. З предметів вона оцінює рівні учбових досягнень.

Об’єктом оцінювання учбових досягнень учнів є знання, уміння і звички, досвід творчої діяльності і емоційно-цілісне відношення до навколишньої дійсності. Основними функціями перевірки і оцінювання учбових досягнень учнів є:

• орієнтуюча;

•повчальна;

•діагностична;

•розвиваюча;

•стимулююча;

•контролююча.

Особливістю фізики як навчального предмета є його спрямованість на використання знань, умінь і навичок у житті. Тому складовими навчальних досягнень учнів з курсу фізики є не лише володіння навчальним матеріалом та здатність його відтворювати, а й уміння та навички знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в стандартних і нестандартних ситуаціях у межах вимог навчальної програми до результатів навчання. Відтак оцінюванню підлягає:

D.
рівень володіння теоретичними знаннями, що їхможна виявити під час усного чи письмового опитування, тестування;

2) рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв’язування задач різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних);

3) рівень володіння практичними уміннями та навичками, що їх можна виявити під час виконання лабораторних робіт і фізичного практикуму;

4) зміст і якість творчих робіт учнів (рефератів, творчих експериментальних робіт, виготовлення приладів, комп’ютерне моделювання фізичних процесів тощо).

Тому оцінювання знань учнів слід проводити за допомогою різних методів, використовуючи різні форми і вдаючись до різних видів робіт.

У сучасному світі тестова форма перевірки рівня компетентності особи набуває особливо важливого значення. Тести лежать в основі відбору у ВУЗ, у визначенні професійної придатності, при оцінюванні психолого-социальных характеристик особи. Тому випускники шкіл повинні вміти і бути готовими до їх виконання. Для цього слід застосовувати тестову форму проведення тематичного оцінювання як один з методів програмованої перевірки знань учнів.

Слово «тест» (test) в англійській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». У науковій літературі є багато визначень тесту. Наприклад, _ал._льню В.А. Кокота вважає, що тест

– це комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і дають можливість проявити ступінь компетентності учасників тесту, результати якого піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.

Правильно складені тести повинні бути: короткочасними, однозначними, правильними, інформативними, відносно короткими, зручними для обробки результатів, стандартними.

Можна привести таку класифікацію тестів (за І.Рапопортом і _ал., 1987):

По цільових, функціональних і смислових ознаках:

•по меті застосування (констатуючі, діагностичні, прогностичні тести);

•по вигляду контролю (тести поточного, рубежу, підсумкового, _ал._льню вал контролю);

•по статусу контролюючої програми (стандартизовані і не стандартизовані тести);

•по об’єкту контролю (тести, направлені на вимірювання рівня засвоєння матеріалу, тести, направлені на вимірювання рівня сформованості умінь);

•по спрямованості тестових завдань (дискретні і глобальні тести).

По формальних ознаках:

•по структурі і способу оформлення відповіді (вибіркові тести, тести з вільно конструйованою відповіддю);

•по характеру вибіркових відповідей (альтернативні тести, тести множинного вибору, тести перехресного вибору);

•по гомогенності завдань (тести на швидкість і на складність);

•по використанню засобів оперативного машинного контролю (машинні і безмашинні).

Переваги використання тестової форми контролю:

· можливість перевірки значної частини матеріалу;

· одночасний обхват багатьох учнів;

· об’єктивність в оцінюванні знань;

· економія учбового часу;

· не відхилення від теми даного розділу;

· можливість швидкої й легкої перевірки;

· легкість оцінювання за рахунок однозначності правильних відповідей;

· встановлення систематичного зворотного зв’язку з аудиторією.

Форми тестових завдань:

· завдання з вибором однієї правильної відповіді;

· завдання на встановлення відповідності (логічні пари);

· завдання відкритої форми з короткою відповіддю;

· завдання відкритої форми з розгорненою відповіддю.

Тестові завдання з вибором відповіді
– це такі завдання, де подано декілька варіантів відповідей, з яких тільки один правильний.

Тестові завдання на встановлення відповідності (логічні пари)
– абітурієнт до кожного пункту, позначений буквою, сам підбирає один правильний варіант відповіді, позначений цифрою, і записує варіанти відповідей у відповідні клітинки таблиці.

Тестові завдання відкритої форми з короткою відповіддю
– абітурієнт сам вписує в бланк ту відповідь, яку він отримав під час рішення задачі. Це завдання вважається виконаним правильно, якщо в бланку відповідей записана правильна відповідь, при цьому рішення в чернетці свідчить про те, що учасник тестування завдання виконував самостійно.

Тестові завдання відкритої форми з розгорненою відповіддю –
абітурієнт повинен дати розгорнене рішення задачі, чітко записати відповідь і вказати одиницю шуканої фізичної величини.

Тести з диференційованими завданнями

Тести такого вигляду включають завдання початкового, середнього і достатнього рівнів. Відповідно відповідь на кожне з них оцінюється 1, 2, 3 балами. Переведення результатів перевірки роботи в бали рівня учбових досягнень здійснюється за шкалою:

Узагальнювальні тести

Узагальнювальні тести дають можливість систематизувати інформацію, отриману під час вивчення теми, і підготуватися до підсумкового контролю.

Один з варіантів _ал._льню вального завдання складається з двох видів тестів:

тест 1
призначений для перевірки засвоєння учнями теоретичного матеріалу, знання основних законів, правив і визначень;

тест 2
перевіряє уміння учнів вирішувати елементарні розрахункові завдання з даної теми на застосування вивчених законів і формул.

Кожен тест містить декілька питань і складений в двох варіантах. Всі варіанти приблизно однакові по ступеню складнощі. Кожне завдання в обох варіантах перевіряє засвоєння одних і тих самих (або близьких по сенсу) елементів знань різними способами.

Рекомендується проводити перевірку знань з використанням таких тестів перед проведенням підсумкової контрольної роботи. Це дасть можливість вчителеві перевірити уміння учнів застосовувати свої знання під час вирішення елементарних завдань, які лежать в основі складніших завдань і завдань. Допоможе проявити типові помилки, на які треба звернути увагу при підготовці до контрольної роботи.

При складанні тестів необхідно дотримуватися наступних правил

А) Запропонований блок тестів повинен бути валідним. (Валідність – ступінь відповідності блоку тестів (тесту) його призначенню.)

B) Текст кожного тесту повинен бути ясним для розуміння і не містити «смислових пасток», якщо це заздалегідь не сплановано.

C) Графіки, креслення, схеми, приведені в умові повинні бути виконані стандартним чином (тобто дотримуватися умовних позначень прийнятих в більшості підручників.)

D) Графіки, креслення, схеми повинні обов’язково складати з текстом логічно цілісну структуру.

E) Умови тестів, приведені в тестовому блоці завдань, повинні описувати реальні ситуації. (Слід уникати тестів з надуманою ситуацією і великою кількістю спеціальних термінів.)

F) Значення величин, що входять в умову тесту, повинні носити реальний характер.

G) При композиції тесту необхідно (по можливості) враховувати не тільки рішення, що отримується стандартним, традиційним чином, але і рішення отримуване в результаті оригінального нестандартного підходу. Очевидно, що таке можливо лише для найбільш просунутих, маючих науковий, достатньо великий навик вирішення завдань.

H) Розрахунок визначуваної величини повинен бути проведений без достатньо складних математичних перетворень.

I) Відповіді на приведені тести не повинні бути «підказкою» для вирішення інших тестів.

J) Тестові блоки повинні задовольняти всім загально дидактичним принципам, тобто науковості, доступності, наочності….

Велике значення має і правильне складання сітки відповідей, що є найбільш важливою і важкою частиною композиції тестів. (Дійсно, в ідеалі, кожна відповідь повинна бути складений з урахуванням характерних помилок що вчиться, що дозволяє діагностувати його знання і характер особи найточніше.) Прийнято рахувати оптимальне число відповідей – п’ять. В цьому випадку різко падає вірогідність вгадування. (При такій кількості відповідей, вірогідність вгадування складає 20%. )

При складанні сітки відповідей на запропоновані тести можна рекомендувати наступні принципи.

А) Крім правильної відповіді, чотири інших відповіді повинні враховувати характерні помилки учня. Очевидно що побудова такої сітки відповідей, по силу лише вчителеві з дуже великим стажем роботи. Виходячи з цього, відмітимо, що складання окремого тесту, реально для будь-якого вчителя, проте правильний підбір сітки відповідей і компанування релевантного блоку тестів підсилу лише досвідченому вчителеві.

B) У разі неможливості побудови відповідей, недостатнє число відповідей необхідно доповнити відповідями, які противомовлять здоровому глузду. Відкидання даних відповідей вчаться може трактуватися як наявність певних знань, інтуїції придбаною в результаті цілеспрямованої роботи в процесі навчання.

C) Відповіді можуть бути підібрані і таким чином, що всі відповіді є правильними, але – частково! І лише одна відповідь є повною, а отже і правильним. ( Зазвичай така сітка відповідей конструюється при перевірці теоретичної бази знань. )

У перспективі планується кожній відповіді (навіть неправильному) привласнювати певний коефіцієнт, що дозволить з найбільшим ступенем надійності діагностувати не тільки знання що вчиться, але і його психофізіологічні якості особи.

Вкажемо формулу, що рекомендується, для підрахунку балів по виконанню заданого блоку тестів. ( Природно, що ця формула не враховує коефіцієнти вирішаючи ступінь неправильної відповіді – це надалі! )

Де:

Z – число набраних балів.

N0*-число правильних відповідей з відповідного блоку тестів

N- число тестів з неправильними відповідями

N0– число всіх тестів із заданого блоку.

З приведеної вище формули виходить, що невирішений тест зменшує підсумкова кількість балів менше, ніж фіксація неправильної відповіді.

Покажемо це на конкретному прикладі.

Хай число в даному блоці тестів рівне 10. Хай число правильно вирішених тестів 6., число неправильне вирішених 2. ( Відповідно учень 2 тести не вирішував або ж не ризикнув відзначити відповіді на них. ). Тоді число набраних балів :

Припустимо, що учень сподіваючись на успіх, довільним чином відзначив ті два тести вирішення яких він не знав. Враховуючи низький ступінь вірогідності вгадування, можна припустити що відповіді будуть невірними, тоді число неправильно вирішених тестів буде рівне 4, і відповідно набрана кількість балів:

Приведені розрахунки показують, що учень повинен відзначати лише ті відповіді в тестових блоках в яких він упевнений. (Проте статистика показує, що при великій кількості завдань в тестовому блоці, є сенс з числа 10 і більш невирішених завдань, відкидаючи заздалегідь чітко встановлені неправильні відповіді, спробувати вгадати правильний, сподіваючись на УСПІХ.) Даний метод підрахунку підсумкового балу за виконаний блок тестового завдання, по невідмічених тестах, або по невірних відповідях дозволить більш глибоко діагностувати знання учнів.

Мета даного тесту

–
перевірити, чи знає учень:

- що таке електричний струм, його види, що таке сила струму, її одиниці вимірювання, що таке густина струму:

- які електричні величини і як поєднують між собою закон Ома для однорідної ділянки, що таке напруга, опір, що таке електропровідність і якими одиницями вона вимірюється;

- як формулюється закон Ома для кожної точки провідника зі струмом;

- єднання провідників є послідовними, а які паралельними, яким виявляється спільний опір послідовно та паралельно з’єднаних провідників, як знаходиться сила струму у точках розгалуження паралельно з’єднаних провідників, як поєднані спільні опори ділянок паралельно з’єднаних провідників з опором кожного з провідників;

- як можна визначити роботу електричного струму, що таке потужність і як вона визначається, якими одиницями вимірюються робота та потужність струму, закон Джоуля-Ленца;

- для чого потрібні джерела струму, яка їх роль, що таке сторонні сили, що таке електрорушійна сила, як і чому рухаються заряджені частки у замкнутому колі, в яке входять джерело струму та загрузка;

- як визначається робота сторонніх сил, як формулюється закон Ома для повного кола, як пов’язані між собою максимально можлива напруга ті електрорушійна сила, для чого джерела струму вмикають послідовно та паралельно.

Дані тести містять 100 питань по всіх основних питаннях вказаної теми. Тести складені в трьох варіантах «А», «В» і «С», що відрізняються по рівню складності завдань. Група А відповідає мінімальному рівню складності. Група B відповідає середньому рівню складності. У групі C в основному представлені завдання, що вимагають творчого підходу, прояв кмітливості і логіко-математичного мислення.

При складанні тестів увага також приділялася графічним тестам, оскільки правильне читання графіків, діаграм є одним з основних атрибутів сучасної інженерії. Велика увага приділялася і складанню тестів, вирішення яких можливо лише при достатньо глибокому розумінні і аналізі прочитаного. Багато тестів можуть бути вирішені декількома способами, але лише певний навик у вирішенні традиційних завдань і тестів дозволяє вибрати рішення, яке вимагає мінімальної кількості часу. Елементи математики потрібні для вирішення тестів не виходять за рамки шкільної програми.

Розміщення завдань в групах носить хаотичний характер, що повинне змусити учнів самим визначати ступінь складності тесту і співвідносити свої уміння і знання до вказаного тесту.

Рівень А.

Рівень
B
.

Рівень С.

Мета даного тесту

–
перевірити, чи знає учень:

- що таке електричний струм, його види, що таке сила струму, її одиниці вимірювання, що таке густина струму:

- які електричні величини і як поєднують між собою закон Ома для однорідної ділянки, що таке напруга, опір, що таке електропровідність і якими одиницями вона вимірюється;

- як формулюється закон Ома для кожної точки провідника зі струмом;

- єднання провідників є послідовними, а які паралельними, яким виявляється спільний опір послідовно та паралельно з’єднаних провідників, як знаходиться сила струму у точках розгалуження паралельно з’єднаних провідників, як поєднані спільні опори ділянок паралельно з’єднаних провідників з опором кожного з провідників;

- як можна визначити роботу електричного струму, що таке потужність і як вона визначається, якими одиницями вимірюються робота та потужність струму, закон Джоуля-Ленца;

- для чого потрібні джерела струму, яка їх роль, що таке сторонні сили, що таке електрорушійна сила, як і чому рухаються заряджені частки у замкнутому колі, в яке входять джерело струму та загрузка;

- як визначається робота сторонніх сил, як формулюється закон Ома для повного кола, як пов’язані між собою максимально можлива напруга ті електрорушійна сила, для чого джерела струму вмикають послідовно та паралельно.

Цей тест містить 20 завдань чотирьох рівнів складності. Перші шість завдань низького рівня – за кожне завдання передбачається 2,25 балів. Другий рівень – середній, - також містить шість завдань, але за кожне дається 4 б. Далі йде достатній рівень, яким містить п’ять складних завдань, які розраховані на поглиблене знання теми, і передбачають за кожне 6,5 б. Останній рівень – високий, - містить задачі підвищеної складності, які оцінюються, кожна по 10 б.

тест контроль фізика струм

Тестовий контроль з теми «Постійний струм»

Відповіді на тест