Сучасні інноваційні освітні системи
Вступ
Лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співробітництва, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії. Селестен Френе
Ми знаємо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість слідувати своїм інтересам, здійснювати вибір, активно взаємодіяти з різними матеріалами та одне з одним.
Ми повинні постійно ставити для себе запитання: чи ми хочемо виховати роботів, які будуть повторювати та з точністю відтворювати все, що їм буде сказано, чи, навпаки, ми хочемо розвинути потяг і любов до навчання, критичне мислення, виховувати творчих та соціально відповідальних особистостей?
Часто термін активне навчання вживається досить вільно, хоча він є специфічним. Багато освітян стверджують, що навчання саме по собі є активним й учні активні навіть під час слухання. Проте дослідження свідчать, що діти під час навчання повинні робити набагато більше, а ніж просто слухати. Вони мають читати, писати, обговорювати, залучатися до вирішення проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримати зворотній зв’язок. Вони також повинні бути залучені до розумових операцій вищого рівня, таких, як аналіз, синтез, оцінювання.
Отже, активне навчання – це навчання, яке залучає учнів використовувати різні навчальні форми й думати про те, що вони роблять.
Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання, слід пам’ятати, що діти вчаться ефективно:
· Коли мають мотивацію до навчання;
· У приязному комфортному середовищі;
· Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;
· Коли використовуються їхні знання і вміння;
· Коли мають почуття контролю над процесом навчання;
· Коли досягають успіхів;
· Коли мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати одержану інформацію;
· Коли повністю залучаються до процесу навчання;
· Коли мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;
· Коли можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.
Інтерактивна модель навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування
1.1
Технологія інтерактивного навчання
Технологія інтерактивного навчання –така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:
· Кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;
· Від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію від методики відрізняють два «принципових» моменти:
· Гарантія кінцевого результату;
· Проектування майбутнього навчального процесу.
Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. Окрім того, за впровадження технологічного навчання безліч «якщо» втрачають своє значення; якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багато школа тощо. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується за заданий, а не на передбачуваний результат». Технологія на відміну від методик:
· Не припускає варіативності, із неї не можна викинути якісь елементи;
· Не передбачає пошукової діяльності, спроб, допускання помилок;
· Обов’язково є постійний зворотній зв’язок, коригування подальшої діяльності;
· Охоплює чітко спланований очікуваний результат навчання.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п’яти етапів:
· Мотивація;
· Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;
· Актуалізація знань, надання необхідної інформації;
· Усвідомлення;
· Рефлексія.
Як правило, інтерактивна вправа – центральна частина уроку.
Для того, щоб подолати складності застосування інтерактивних технологій, треба пам’ятати наступне.
· Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».
· Можна провести з учнями організаційне заняття й розробити разом правила роботи в класі. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології.
· Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.
· Для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- Дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
- Відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;
- Під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;
- На одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- Дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:
· Глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатковий;
· Ретельно планувати й розробляти урок: визначати хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
· Мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку та критерії оцінки роботи учнів;
· Передбачати різноманітні методи привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Кооперативно форма навчальної діяльності.
Основною формою організації навчальної діяльності є сьогодні класно-урочна система. Взаємодія між учителями та учнями, так само, як і управлінні школою (адміністративно-командні методи), за останні 150 років змінилась незначною мірою. Принципово важливим залишається такий підхід до шкільного навчання: учитель повідомляє учням інформацію, вони йоги уважно слухають і в тому випадку, якщо їх спитають, відповідають. Одні учні - здібні, інші — не зовсім. Учні повинні змагатись одне з одним за визнання, за певний статус у класі і гарні оцінки та нагороди.
Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання?»
Демократичний процес навчання, співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. Учитель вчиться разом з учнями, сприяє процесу навчання.
Кооперативна форма навчальної, діяльності — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Співробітництво сприяє більш високим досягненням і більшій продуктивності; формує більш турботливі, чуйні та віддані взаємини; забезпечує психологічне здоров'я дітей, соціальну компетентність і самоповагу. Діти багато разів чули, що дві голови краще, ніж одна, але ніколи не мали можливості переконатись у цьому на практиці.Традиційна модель навчання дає учневі 5-10 хвилин щоденно для того, щоб висловити свою думку. Нова модель збільшує цей час у 10 разів.
На традиційному уроці вчитель повідомляє нову інформацію, діти пасивно слухають і, в разі, якщо їх спитають, відповідають на питання.
Об’єднані для виконання завдання в групи, учні отримують нові можливості для навчання і виховання. Отже, збільшується ймовірність того, що вони висловляться всі. Спілкуючись одне з одним, діти розвивають вміння слухати, думати і працювати разом.
За традиційною моделлю, 70 % часу говорить вчитель, причому більшу частину часу він витрачає на підтримку дисципліни, повідомлення нової інформації, інструкції щодо виконання завдань і запитання. І тільки 30 % часу вчитель витрачає на заохочення ініціативи, похвалу, організацію спілкування учнів між собою і надання допомоги учням у виконанні завдань.
Під час навчання в групах співробітництва вчитель говорить до 25 % часу, а 75% витрачає на заохочення ініціативи і зусиль дітей, організацію спілкування учнів і допомогу їм з боку вчителя.
Традиційна система заохочує деяких і втрачає багатьох. Нова модель заохочує всіх дітей працювати разом. Мотивує їх за рахунок можливості активного спілкування і взаємодії з ровесниками.
Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:
· вміння активно слухати;
· разом вирішувати проблеми;
· приймати рішення;
· проводити дослідження;
· аналізувати матеріал;
· розв'язувати конфлікти;
· засвоюють навички демократичного способу життя, які знадобляться їх у сім'ї, на роботі, в суспільному житті.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.
При організації кооперативної форми навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється, кожен учень має можливість спілкуватись з усіма іншими.
Поділ учнів на групи та надання кожній з них завдання, виконання якого залежить від спільних зусиль, — чудовий спосіб розвинути у них соціальне почуття. Вони більше занурюються в навчання, оскільки роблять; це разом з однокласниками. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу з іншими, навчання одне одного дають можливість краще зрозуміти, опанувати матеріал.
Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна, лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва:
· позитивна взаємозалежність;
· особистісна взаємодія, що стимулює діяльність;
· індивідуальна й групова підзвітність;
· навички міжособистісного спілкування в невеликих групах;
· обробка даних про роботу групи.
Працюючи у групі, діти будуть виконувати різні ролі:
· Як мислителі, діти будуть обмірковувати свої дії і шукати зв'язок між ] новими та вже здобутими знаннями.
· У ролі людей, які вирішують проблеми, вони будуть приймати альтернативні рішення, робити відкриття.
· Записуючи події, діти будуть розвивати певні навички та вміння, обговорювати спостереження та ідеї.
· Як слухачі, діти будуть навчатись зосереджувати свою увагу та бути активними в аудиторії.
· Спілкуючись, діти будуть формулювати та виражати власні ідеї і думки за допомогою різноманітних засобів.
· Як організатори, діти будуть планувати власне навчання та брати на себе відповідальність за свої рішення.
· Як партнери, вони будуть навчатись співробітництва та уміння враховувати іншу позицію.
· Як друзі, діти будуть навчатись довіряти та піклуватись про інших, доходити висновку, що до них ставляться так само, як вони до інших.
Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, а й у парах. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах.
1.2
Сучасні підходи та структури уроків
Жоден з уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем з використанням однакових технологій, методів, прийомів та засобів навчання, не буде повністю відтворювати будь-який інший. Проте говорити про уроки, а тим більше про уроки інноваційні, неможливо, не поділивши їх на групи за якимись ознаками.
У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою організації пізнавальної діяльності, за основними етапами навчального процесу, за методами навчання, за способами організації навчальної діяльності учнів.
Дидактична мета є найважливішою складовою, пусковим моментом процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють:
· уроки вивчення нового навчального матеріалу;
· уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок;
· уроки закріплення та застосування знань, вмінь та навичок;
· уроки узагальнення та систематизації знань;
· уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок;
· комбіновані уроки.
Питання вибору типу і, відповідно, структури уроку (його складових елементів, кроків, які треба здійснити для досягнення дидактичної мети) потребує ретельного обмірковування і врахування таких умов: змісту навчального матеріалу, віку учнів, місця конкретного уроку в системі уроків з певної теми, дидактичних можливостей і функцій різних методів та навчальних технологій. Тобто спочатку вчитель визначає, що планує зробити, а потім — як і якими засобами.
Коротко зупинимося на характеристиці кожного типу уроків.
Уроки вивчення нового навчального матеріалу. Метою цього типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.
Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок. На уроках цього типу вирішуються такі дидактичні завдання:
- повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосування вже сформованих умінь та навичок;
- формування нових умінь та навичок;
- контроль за вивченням нового навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.
Уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок передбачають наявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання учнями навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичної мети.
Уроки узагальнення та систематизації знань. Уроки цього типу спрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:
- перевірку і встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;
- повторення, корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.
Уроки контролю та корекції знань, умінь і навичок. Уроки цього типу призначені для:
- контролю за рівнем засвоєння учнями теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;
- корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.
Структура уроку, тобто послідовність його частин і елементів, залежить передусім від мети та змісту урочу і не може будуватись стихійно. Проте не може бути й універсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання.
Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.
Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
Такі підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки — роки масштабного реформування шкільної освіти. Застосовувані в той час бригадно-лабораторний1 та проектний методи, робота в парах змінного складу2, виробничі та трудові екскурсії й практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів та форм навчання в окремих уколах давало разючі результати.
Наш мозок схожий на комп'ютер, а ми — його користувачі. Щоб комп'ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп'ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам'ять. Наш мозок повинен пов'язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв'язки і не забезпечує повноцінне засвоєння.
Нарешті, комп'ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити її комусь для того, щоб зберегти її в банку пам'яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено.
Якщо ж до роботи залучається слухова й зорова пам'ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися.
Однак використання лише зорової та слухової пам'яті недостатнє.
Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, і вони забудуть це ще швидше.
Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.
Так, наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парах змінного складу, дає разючі результати. Та взаємонавчання учнів також має і свої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію.
| Позитивні сторони | Слабкі сторони |
| 1.Вчитель отримує можливість раціональніше розподілити свій час, допомагаючи активніше дітям зі спеціальними проблемами — особистісними та інтелектуальними. | 1.Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм. |
| 2.Вчитель менше часу змушений витрачати на подолання труднощів з дисципліною. | 2.Дорослим важко контролювати процес взаємонавчання, а результат не завжди ефективний. |
3.Учні, які мають свій досвід вчителювання, ставляться до вчителів з більшою повагою. |
3.За невдалого навчання необхідно перевчати учня школяра-вчителя (і його самого), що потребує додаткового часу. |
Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:
- Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування як учням, так і педагогу. Потрібно починати з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як , педагогу, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».
- Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштовувати учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.
- Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стратегію й обережно підходити до її використання.
Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями ( чи правильно ви їх розумієте і використовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?)
- Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
· дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
· відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи,які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
· під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
· на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
· дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
· проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
1.3 Вимоги до особистості вчителя
Організовуючи групову навчальну діяльність молодших школярів, учитель має створити сприятливі умови для сприймання учнями групового навчального завдання та забезпечити умови для його успішного розв'язання. Щоб визначити місце групової роботи на уроках, педагогу слід проаналізувати зміст навчального матеріалу з кожного предмета, визначити види групової діяльності, підготувати завдання для групової роботи. Визначаючи завдання, для групової роботи, необхідно враховувати обсяг завдань, рівень складності за навчальними можливостями учнів, ступінь допомоги з боку вчителя. Вчителю треба обов'язково скласти для учнів пам'ятки-інструкції.
Організовуючи групову роботу на уроці, вчитель повинен дотримуватись таких вимог:
-чітко формулювати пізнавальні завдання;
-завдання мають бути проблемними, спонукати учнів до активності, до творчого мислення, до пошуку нових знань і нових способів дій;
-уважно спостерігати за ходом навчальної діяльності в малих групах;
-зосередити увагу на діяльності слабких учнів;
-заздалегідь інструктувати спікерів, спрямовуючи їх роботу в групі;
-не влаштовувати жодного змагання на швидкість виконання завдань.
Функція вчителя — забезпечувати учням позицію справжнього суб'єкта навчання. Керівна роль учителя у навчальному процесі жодною мірою не зменшується. Він опосередковано керує і спрямовує роботу груп. Тому розумна вимогливість учителя повинна поєднуватися з гуманністю — важливо не пропустити ту мить, коли дітям особливо потрібна допомога та увага. Отже, вчитель має можливість більше уваги приділяти конкретній групі: послухати, як проходить опитування, з'ясувати, як спікер керує виконання групового завдання, допомогти в разі потреби. Якщо якась з груп відчуває певні труднощі під час виконання спільного завдання, вона може розраховувати на консультацію вчителя.
Учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, виправити, підтримати кожного учня, організувати співпрацю дітей.
Образна, емоційна мова вчителя допоможе сформувати в учнів уміння запитувати й відповідати, поступово підготувати учнів до навчального діалогу.
Саме групові форми організації навчальної діяльності є надзвичайні важливими для широкого та ефективного використання інноваційних технологій. Використання групових форм організації діяльності учнів у рамка класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її недоліків і є однією з умов використання інноваційних технологій навчання, зокрема технологій інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок на інтерактивний.
Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:
- глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
- старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття (при описі занять автори постаралися максимально полегшити підготовку викладача до проведення заняття, докладно описуючи весь хід занять);
- мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Деяким викладачам іноді складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі «створені» для інтерактивного навчання. Проте використання його дає можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його цілей, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержати «право» не знати відповіді на ті чи інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після Кількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера у класі — і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.
Розділ 2. Експериментальна перевірка
2.1 Мотивація, задачі
У плані цілеспрямованого розвитку індивідуальності особистісно зорієнтоване навчання є досить актуальним і перспективним, оскільки його метою є формування людини як неповторної особистості. Психолого-педагогічна тенденція особистісно зорієнтованого навчання — діалоговий підхід до педагогічного процесу. Визначальним має бути соціокультурний діалог у системі "педагог - дитина" на основі її розуміння, прийняття і визнання. Саме цьому сприяють інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки покладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними як для вчителя, так і для учнів.
Слово інтерактив (пер. з англійської inter — взаємний, асt - діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.
Інтерактивне навчання - це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Інтерактивні методи навчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найефективніші результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами. Інтерактивне навчання не є зовсім новим,адже подібні підходи застосовувалися здавна, а на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Насамперед — підвищення "ККД" процесу засвоєння інформації.
За даними американських учених учень засвоює матеріал:
· під час лекції - 5%;
· під час читання — 10%;
· під час роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%;під час демонстрації — 30%;
· під час дискусії - 50%;
· під час практики - 75%;
· під час навчання інших чи Відразу застосовуючи знання - 90%.
Отже, інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.
У зв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язування проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні.
Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах — 3—5 хвилин, виступ — 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі — 1 хвилина. Розглянемо найбільш поширені види інтерактивних методів навчання.
Індивідуальні пошуки. Дедукція.
Створюється ситуація, яка потребує від учнів активного пошуку розв'яз
Учні мають змогу засвідчити і поглибити свої вміння. Метод вимагає високої активності кожного учня, підвищує мотивацію та зацікавлення, допомагає обрати власний темп навчання.
Інтегровані ігри.
Це дуже різноманітні вправи, що дають змогу розрядити можливу напругу. Використовуються, щоб полегшити формування добрих стосунків, особливо, якщо учні збираються вперше. Деякі вчителі застосовують вправи цього типу перед початком кожної лекції або в перервах між складними заняттями, які потребують напруження уваги і збереження концентрації. Забезпечують активність участі, усувають монотонність, допомагають оздоровити атмосферу.
Командне вирішення проблем.
Учні працюють у невеликих 3—6-особових командах. Надається змога обговорити проблему і знайти її найліпше вирішення. Результати найчастіше представляються у графічній формі. Дозволяє реалізувати активність учасників, полегшує спільну діяльність і слухання кожного. Плакат автоматично передбачає вдале упорядкування інформації.
Встановлення засад групової праці.
Вправа виконується на початку теми (курсу). Полягає в обговоренні й прийнятті засад дій, які стануть обов'язковими для групи учнів упродовж усього навчання. Принципи записують і роздають кожному учасникові.
Доцільно розмістити їх на видному місці. Вчитель під час занять може посилатися на них, спонукаючи учасників до формування команди. Йому легше підтримувати дисципліну завдяки посиланням на рішення групи.
Тренування творчості.
Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є: самостійність (повна або часткова); пошук і вибір можливих варіантів руху до мети; створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня — нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді) тощо.
Формування творчих здібностей школярів можливе за умови раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Питання активізації методів навчання дедалі частіше постає у зв'язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому.
Командні рішення.
До цієї групи потрапили різноманітні вправи, мета яких - прийняти спільне рішення всіма членами команди. Головний принцип - досягнення згоди, і не звернення до голосування. Вправи цього тип; формують команду, створюють у класі позитивну атмосферу, формують культуру спілкування і досягнення компромісів.
Самооцінювання.
Учасники оцінюють власний прогрес. Це може стосуватися однієї вправи, теми, модуля.
Варто використовувати анкети і запитальники. Дозволяється дискутувати, розмовляти з однокласниками і консультуватися щодо своєї думки з учителем. В учні формується мотивація, зацікавленість, відповідальність за власну працю.
Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правилі пов'язане із застосуванням навчальних ігор.
Можна використовувати на уроках розвивальні ігри, акцентуючи увагу на розвитку розумових здібностей учні зокрема: "Назви узагальнюючим словом", "Четвертий зайвий", "Знайди істотне", "Проведи аналогію", "Зроби логічний висновок", "Анаграма", "Відгадай, або Знайди омоніми", "Упізнай тварину за описом: відгадай загадку, ребус, шараду", "Розв'яжи логічну задачу, "Знайди помилку", "Біологічний диктант: упізнай мене", "Знайди відповіді на тест".
На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна виокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчально-рольова гра.
Метод ігрової дискусії.
Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень одного й того ж питання вибратиоптимальний. При цьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб позбутися їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає змогу учню підійти до істини, під якою розуміють відповідні уявлення людини про зміст явищ реальної дійсності. Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання. Різновидами ігрової дискусії є "мозкова атака", "дискусія круглого столу".
Метод ігрової ситуації.
Цей метод сприяє заохоченню учнів до захопливої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до навчальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як "аналіз конкретної ситуації", "інцидент", "розгляд ділової кореспонденції" тощо.
Метод навчально-рольової (ділової) гри.
Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів. Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов'язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал. Крім того, він сприяє професійній орієнтації учнів. Метод "рольової гри" має такі різновиди: "ігрове проектування" та "інсценізація".
Традиційне навчання ставить перед собою мету: передати учням і домогтися засвоєння ними якомога більшого обсягу знань. Педагог транслює вже осмислену й диференційовану ним інформацію, визначає навички, які, на його думку, необхідно сформувати в учнів. Завдання школярів – якомога повніше й точніше відтворити знання та способи діяльності, створені іншими. Отримані в процесі такого навчання знання учня є певним обсягом інформації з різних навчальних предметів, що існує в його свідомості у вигляді тематичних блоків, котрі не завжди мають смислові та значеннєві зв’язки.
У контексті інтерактивного навчання знання набувають іншої форми. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, особливістю якої є те, що учень одержує її не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, у процесі взаємодії на занятті з іншими учнями і вчителем учень опановує систему випробування (апробованих) способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку знань в індивідуальній і колективній діяльності. Тому знання, отримані учнем, є одночасно й інструментом для самостійного їх здобування.
Таким чином, мета інтерактивного навчання – створення педагогом умов навчання, за яких учень сам відкриватиме, здобуватиме й конструюватиме знання та власну компетентність у різних галузях життя. Саме це є принциповою відмінністю цілей інтерактивного навчання від цілей традиційної системи освіти.
Інтерактивне навчання ставить установку на:
1. Знання: здатність дізнаватися, відтворювати спеціальну інформацію, включаючи факти, усталену термінологію, критерії, методологічні принципи й теорії.
2. Розуміння: здатність буквально розуміти значення будь-якого повідомлення.
3. Застосування: уміння брати й застосовувати в новій ситуації принципи або процеси, що раніше вивчалися, без зовнішньої вказівки.
4. Аналіз: поділ матеріалу на окремі складові, визначення їх відношень і розуміння моделі їх організації.
5. Синтез: творче поєднання частин або елементів у нове ціле.
6. Оцінювання: формування ціннісних суджень про ідеї, рішення, методи тощо. Ці оцінки можуть бути кількісні або якісні, але вони мають бути засновані на використанні критеріїв або стандартів.
Методи інтерактивного навчання також забезпечують досягнення цілей перших трьох рівнів, причому ефективніше за традиційне навчання. Гарне підтвердження цієї тези – піраміда запам’ятовування.
Задачі:
-сфокусувати увагу учнів на проблемі;
-викликати інтерес до теми уроку;
-налаштувати учнів на ефективний процес пізнання;
-викликати в учнів особистісну, власну зацікавленість;
-психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку;
-чітко пов’язати з метою уроку;
-налаштувати учнів на розв’язання певних проблем;
-дати учням достатньо інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;
-виявити помилки учнів;
-дати можливість учням відчути свої сили та більшу впевненість , опановуючи новий матеріал: «Я вже щось знаю»;
-підтримка замученості, зацікавленості, імпульсу учня, отриманого на етапі актуалізації;
-підтримка зусиль учня перевірити власне розуміння;
-пояснити зміст опрацьованого;
-порівняти реальні результати з очікуваними;
-проаналізувати, чому сталося так чи інакше;
-зробити висновки;
-закріпити чи відкоригувати засвоєння;
-намітити нові теми для обмірковування;
-установити зв’язок між відомим і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;
2.2 Особливості застосування інтерактивних технологій
Враховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, вважаємо, що застосування інтерактивних технологій навчання в початковій школі варто розпочинати з роботи в парах. Саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно викопаного завдання, зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді.
Також на уроках математики під час організації праці за технологією "Робота в парах" учитель може давати учням наступні завдання:
- обговорити хід розв'язання прикладу (задачі), а потім самостійно записати розв'язання в зошит;
- розглянути і проаналізувати запропоновані вчителем з підручника чи спроектовані на екран або написані на картках різні способи розв'язання завдань;
- обговорити хід розв'язання прикладу або задачі;
- обговорити відповіді на запитання вчителя;
- розробити запитання до інших учнів класу;
- зробити висновок і т. п.
Наприклад, об'єднавши учнів у пари в тому порядку, в якому вони сидять за партами, вчитель кожному з пари дає завдання проаналізувати певний спосіб розв'язання завдання. Після закінчення відведеного вчителем часу на обмірковування відповіді, за його вказівкою кожен учень пари по черзі розказує хід виконання завдання. Вчитель попереджає, що учень, який слухає, має бути уважним, щоб міг вкінці сказати, чи погоджується з таким міркуванням чи ні. Якщо він не погоджується, то має висловити свій варіант пояснення. А також учитель попереджає школярів, що вони мають дійти спільної згоди, після чого пропонує вирішити, хто з учнів пари представлятиме свої міркування в загальному колі за технологією "Мікрофон".урок інноваційний інтерактивний навчання
Варто зазначити, що у випадку, коли немає умов розмістити дітей по колу або це викликає певні ускладнення, то "мікрофон" передається з однієї парти на іншу або від одного учня до іншого, що сидить поруч.
Враховуючи особливості математичних завдань, учитель може дещо видозмінити цю технологію. Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хід виконання завдання першим способом, учитель, передаючи уявний мікрофон учню, просить його розпочинати відповідь словами: "На мою думку, це завдання виконано таким чином: ..." і, після закінчення, передати "мікрофон" наступному учню. Якщо учень, який взяв "мікрофон", міркує аналогічно, то має починати словами: "Я погоджуюся, що ..." - і ще раз озвучити відповідь, щоб краще запам'ятати.
Якщо пояснення і далі аналогічні (повторюються), то вчитель може запитати, чи є в когось інша версія, якщо немає, то представнику наступної пари вчитель пропонує представити другий спосіб розв'язання.
У випадку, коли учень, який отримав "мікрофон", не погоджується з попереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку, відповідати доцільно розпочати словами: "На мою думку ...". Висловившись, він передає "мікрофон" далі.
Якщо були різні тлумачення ходу розв'язання завдань, то вчителю вкінці слід учнів перепитати, чи не змінили вони свою думку і, можливо, допомогти прийняти правильне рішення.
На уроках математики у початковій школі ефективним може бути використання технології "Міні ажурна пилка" ("Мозаїка", "Джигсо").
За цією технологією вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і роздає кожній групі по 4 підготовлених ним заздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. На першому етапі вчитель пропонує самостійно обдумати спосіб його розв'язання, на що відводить 1-2 хв. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім — ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.
На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв'язання завдання, отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда.
У результаті кожен з учнів зможе пояснити розв'язання всіх чотирьох завдань.
Далі вчитель пропонує кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із3-х завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке він отримав від учителя. А також учитель попереджає, що учні-представники повинні стежити за тим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожний наступний представник, узявши уявний мікрофон, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо ні, то обґрунтовує чому і передає мікрофон наступному представнику, який теж має сказати, чи погоджується з почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв'язання іншого завдання і т.д.
Якщо презентація завдань завершиться і залишаються представники груп, які не брали участі в обговоренні, то вчитель їх запитує, чи погоджуються вони з тими думками, які прозвучали. В тому випадку, якщо виявиться учень, що має іншу версію або не погоджується з відповіддю попередників, то йому дається мікрофон і він обґрунтовує свої міркування. Після цього вчитель звертається до учнів класу і запитує, чи правильно розмірковує їхній товариш.
Варто зазначити, що вчитель, відповідно до наповнюваності учнями класу, може вносити свої корективи до порядку представлення результатів. Наприклад, якщо в класі 8 учнів, то група виділяє два представники, а якщо в класі всього 4 учні, то кожен з них представлятиме одне із завдань і т.п.
Для розв'язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартних завдань, або завдань, у розв'язанні яких ще не набули учні достатнього рівня, ми пропонуємо видозмінений варіант технології "Два-чотири-всі разом".
Учитель пропонує спочатку самостійно, за відведений ним час, подумати і знайти спосіб розв'язання завдання. Тоді, за пропозицією вчителя, учні об'єднуються в пари з сусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коли відведений час вичерпався, вчитель просить учнів об'єднатися у четвірки. Для зручності можна об'єднати по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школярі діляться своїми думками щодо способів розв'язання завдання і доходять спільної згоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіб розв'язання завдання.
Далі вчитель пропонує учням, беручи уявний мікрофон, починати відповідь словами: "На нашу думку завдання слід розв'язати так: ...". Представник іншої групи, взявши "мікрофон", має сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника, якщо ні, то обґрунтовує чому і пропонує свій шлях розв'язання. Якщо учень має інший спосіб розв'язання, то повинен сказати: "Я погоджуюсь з таким розв'язанням, але ми маємо інший спосіб:..." і розкриває його. У випадку, коли розв'язання учнів наступної групи збігається із озвученим уже його попередниками, то сказавши про це, представник групи передає "мікрофон" далі. Якщо груп багато, то, вислухавши ствердну відповідь двох наступних учнів, вчитель може запитати, чи є в якоїсь із груп інший варіант розв'язання. Тільки після цього робляться записи в зошитах, а за необхідності і на дошці.
Враховуючи особливості математичного матеріалу у початковій школі, можна використовувати спрощені варіанти технології "Броунівський рух", яку доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Вчитель може сам підготувати або дібрати з підручника 4-5 різних завдань (задач). Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукувати на картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на картках вказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя за визначений учителем час розв'язують його самостійно.
Після закінчення відведеного часу вчитель пропонує учням зустрітися з одним із учнів, який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням і його розв'язанням, вислухати зміст розв'язання товариша. Після чого обмінятися картками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору, якого у нього ще не було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст та розв'язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т.д. Процес закінчується, коли кожен учень розв'язав завдання на картках усіх кольорів.
Такий спрощений варіант технології "Броунівський рух" потребує меншої затрати часу, ніж звичайний, меншого обсягу навчального матеріалу. Тому його варто частіше застосовувати при виконанні завдань підручника.
Також ми пропонуємо використовувати технології "Робота в малих групах" з подальшою роботою парах змінного складу. Суть такого поєднання цих технологій у тому, що об'єднавши учнів у декілька груп, учитель дає кожній групі єдине завдання. Для чіткої організації роботи різним групам завдання записуються на картках різного кольору, тобто буді які дві групи не повинні мати карток одного і того кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшій роботі їм доведеться ним обмінюватися. Далі вчитель пропонує за відведеш час розв'язати їх, після чого за його вказівкою учні розходяться і зустрічаються з учнями інших гру орієнтуючись за картками, щоб не зустрітися з учнем що має картку із завданням, яке він уже розв'язував. Зустрівшись з учнем "іншого кольору", кожен з н має представити зміст свого завдання і його розв'язання, обмінятися картками та рухатися на зустріч з іншим учнем, якому має представити зміст і розв'язання уже іншого завдання, того, яке він отримав під час зустрічі з попереднім учнем і т.д.
За відведений учителем час кожен учень має намагатися розв'язати завдання всіх груп, тобто завдання на картках усіх запропонованих кольорів.
Можна зробити висновок, що, ознайомившись з різними технологіями, вчитель має враховувати особливість предмета, його завдань, вікові особливості учнів, наповнюваність класів і т.п.
2.3 Розробки уроків ( Плани уроків)
2 клас
Тема уроку. Додавання виду 38 + 4. Творча робота над задачею. Розв'язання задачі двома способами.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть:
- додавати одноцифрові числа до двоцифрових з переходом через десяток;
- складати аналогічні приклади і їх розв'язувати;
- впевненіше розв'язувати задачі виду № 501 двома способами та додавати (віднімати) до (від) числа круглі десятки.
Обладнання: дошка, крейда, кодоскоп (графо проектор, ілюстрації до задач.).
Орієнтовний план і методи проведення уроку
I. Вступна частина уроку (8 хв.).
1.Актуалізація опорних знань — 4 хв.
2. Мотивація навчальної діяльності — 2 хв.
3.Оголошення теми і очікуваних результатів -2 хв.
II.Основна частина уроку (32 хв.).
III.Підсумкова частина уроку (5 хв.).
1. Підбиття підсумків.
2. Оцінювання.
3. Завдання додому.
Хід роботи
І. Вступна частина уроку.
1. Актуалізація опорних знань. "Робота в парах".
1) Учитель звертається до учнів: "Обговоріть розв'язання завдання № 495 з сусідом по парті".
№495: 50 + 14 11 17 4 + 9 5 7 Учитель, передаючи уявний мікрофон, пропонує по черзі по одному учню з пари представити виконання завдання. Наприклад: "Я вважаю, 50 + 14 дорівнює...". Наступний учень, узявши "мікрофон", у разі згоди говорить: "Я теж так думаю" і представляє наступну дію та її результат. Якщо учень не погоджується з відповіддю свого попередника, то, взявши "мікрофон", говорить: "Я вважаю, 50 + 14 дорівнює ... , тому що..." та обґрунтовує свою відповідь. Далі "мікрофон" бере представник наступної пари і, якщо його відповідь така ж сама, то він представляє результат наступної дії і т. д.
2) Учитель пропонує учням усно з сусідом по парті обговорити виконання завдання (можна спроектувати за допомогою кодоскопа чи іншого проектора на екран).
| Збільшити на 14 | 22 | 24 | 31 | 0 | 69 | 15 |
| Зменшити на 20 | 70 | 46 | 100 | 0 | 41 | 58 |
Представлення результатів відбувається аналогічно як у попередньому завданні, за допомогою технології "мікрофон".
2. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Чи зустрічаються в житті людини такі способи додавання: 38 + 4? Наведіть приклади. Отже, є необхідність навчитися обчислювати аналогічні приклади?
3.Оголошення теми уроку та очікуваних результатів.
II. Основна частина уроку.
"Робота в парах" (З хв.).
1. З метою ознайомлення зі способами розв'язання прикладів виду 38 + 4 вчитель пропонує учням у парах (з сусідом по парті) розглянути запис та обґрунтувати виконання завдання № 496.
Представлення результатів відбувається в загальному колі: вчитель надає змогу бажаючому учню пояснити перший крок. Тоді вчитель запитує, чи є в кого інша версія. Якщо решта учнів так само думають, то вчитель надає слово учню з іншої пари, який бажає пояснити наступний крок, тобто. У разі, коли є пара учнів, що мають іншу відповідь, учитель дає змогу висловитися представнику з цієї пари, а тоді звертається до учнів класу з запитанням: "З чиєю відповіддю ви погоджуєтеся?"
2. Учитель. Щоб закріпити здобуті знання, працюючи так само в парах, усно підготуйтеся і поясніть розв'язання завдання № 497: 64 + 6 = ...
Презентація результатів відбувається у загальному колі.
"Мікрофон" (2 хв.).
Учитель. Користуючись технологією "мікрофон", усно з поясненням перевіримо правильність відповіді завдання № 498.
55 + 8 = 63 86 + 9 = 95 7 + 27 = 34
Представлення пояснень починаємо словами: "Я вважаю, що відповідь ..., тому що...."
"Міні ажурна пилка " — 6 хв.
Вчитель. А тепер складіть, будь ласка, самостійно по одному аналогічному прикладу і запишіть їх у зошити та розв'яжіть (1 хв.). Обміняйтеся прикладами з товаришем поруч, тобто продиктуйте приклад, який ви придумали, своєму сусіду і розв'яжіть приклад сусіда (1 хв.).
Після цього вчитель пропонує учням об'єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і звертається до учнів:
обміняйтеся тепер наявними вже двома прикладами з товаришем, що сидить позаду (попереду) в межах четвірки, тобто продиктуйте приклади, які ви вже маєте, сусідові, що сидить за вами або перед вами, і запишіть приклади, які продиктують вам та розв'яжіть їх (2 хв.).
Учитель. Зараз кожен учень представить розв'язання одного із прикладів вам продиктованих, стежачи, щоб приклади не повторювалися (технологія "В загальному колі"), (2 хв.).
"Два — чотири — всі разом" (11 хв.).
а) Учитель. Використаємо здобуті нами знання і вміння для розв'язання задачі № 501 (14 хв.).
В автобусі їхало 20 пасажирів. На зупинці до салону зайшли ще 6 жінок і 7 чоловіків. Скільки пасажирів стало в автобусі? (Задачу розв'язати двома способами).
Учитель за звичайною методикою вивчає з учнями умову задачі (2 хв.), після чого говорить учням:
працюючи в тих самих четвірках, що й раніше, розв'яжіть задачу, спочатку самостійно подумавши над її розв'язанням (1 хв.).
Далі вчитель пропонує обговорити розв'язання задачі з сусідом по парті (1 хв.), а потім у четвірках (1 хв.). Після цього, за вказівкою вчителя, іде обговорення її розв'язання у загальному колі (2 хв.).
Після того, як учні прийшли до спільного рішення, вчитель пропонує комусь із учнів записати перший спосіб розв'язання на дошці, а решті - у зошитах. Потім інший учень, за бажанням, записує другий спосіб розв'язання на дошці, в той час як усі інші -у зошити (4 хв.).
б) Аналогічно вчитель працює з учнями над розв'язанням задачі № 499 (5 хв.).
Дівчинка кинула м'яч на відстань 15 м, а хлопчик — на 7м далі. На яку відстань кинув м'яч хлопчик?
"Робота в парах" (5 хв.).
Учитель пропонує самостійно виконати завдання № 500, після чого об'єднатися в пари з сусідом по парті і зробити взаємоперевірку.
54 + 6 52 + 7 39 + 6 77-30
59-20 51 + 20 71 + 6 47 + 5
Представлення результатів за допомогою технології "Мікрофон".
III. Підсумкова частина уроку.
Підбиття підсумків.
Звернути увагу учнів на очікувані результати і, передаючи уявний мікрофон, запитати:
— Що ми робили на уроці?
— Чи досягли ви особисто очікуваних результатів? Чому ви так вважаєте?
— Що могло б бути організовано краще?
— Над якими навичками, вміннями ще треба працювати?
Оцінювання (2 хв.).
Перед оцінюванням учитель дає учням завдання: Записати на планшетах відповіді до прикладів.
Учні піднімають планшети і вчитель, враховуючи роботу учнів протягом усього уроку, оцінює їх.
Завдання додому (1.5 хв.).
1) Від числа 31 відняли невідоме число і дістали 22. Яке число відняли?
2) Склади і розв'яжи подібну задачу з іншими числами.
Висновки
Результати навчання в групі
Учні, яким вдалося бути членом колективу тривалий час:
· беруть активну участь у навчальному процесі;
· добре спілкуються і працюють разом з іншими людьми;
· цінують різні здібності та поважають індивідуальність оточуючих;
· відповідальні за свою поведінку;
· вміють критично мислити і працювати;
· покращують свою внутрішню рівновагу і краще вчаться. Батьки, які допомагають в цій роботі, відзначають, що:їх дітям школа стала більше подобатись;
· діти гарно поводяться вдома;
· фактори, що сприяють особистій гнучкості, стійкості дітей, посилюються;
· їх участь у роботі оцінена іншими батьками та адміністрацією школи;
· вони стали по-новому розуміти свою роль у навчанні своїх дітей.
Учителі, які тривалий час планували навчання дітей в групах і втілювали цей метод, будуть:
· витрачати менше часу на підтримання дисципліни в класі;
· мати більше часу для творчої роботи;
· помічати, що діти пам'ятають те, чого навчилися;
· отримувати задоволення від професійного спілкування з колегами;
· менше нервувати;
· любити свою роботу більше, ніж досі.
Дослідження вчених виявило, що організація навчально-виховного процесу в групах співробітництва сприяє підвищенню успішності молодіших школярів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань.
· Шкільний клас перетворюється із сконцентрованого на учителеві в ской центрованого на учнях (діти не тільки слухають учителя, але й працюючі разом).
· Учитель перетворюється на тренера, який використовує прийом| соціально-психологічної групової роботи.
· Кожний будує довготривалі стосунки з групою однокласників і відчувати себе включеним й оціненим за індивідуальний внесок у спільну справу.
· Учні починають самостійно керувати класом (вирішують проблемні вибирають завдання, підтримують позитивну атмосферу, досягають угоди).
· Учителі використовують різноманітні методи для того, щоб охопити всіх учнів незалежно від їх культури, здібностей, підготовки.
· Учні вчаться не тільки здобувати академічні знання, а й формувати критичне мислення, вміння співпрацювати з іншими.
· Індивідуальна і групова оцінка складаються зі спільної оцінки результату учителем та учнями.
· Внутрішньо притаманними груповому процесу навчання є захисну фактори, що виховуються в дітях (увага до оточуючих, турбота про них] вміння поділитися з іншими, активна участь, позитивні очікування).
Список використаної літератури
1. О. В. Стребна, А. О. Соценко Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. Харків Видавнича група «Основа» 2005.
2. О. Пометун, Л. Пироженко Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково-методичний посібник. Київ «А.С.К.» 2005.
3. В. П. Телячук, О. В. Лесіна Інноваційні технології в початковій школі. Харків Видавнича група «Основа» ПП «Тріада+» 2007.
4. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 10, 2007.
5. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 9, 2007.
6. Початкова школа. Науково-методичний журнал. № 8, 2007.
7. О. Пометун Енциклопедія інтерактивного навчання. Київ 2007.
8. О. Ю. Чекіна Інтегровані уроки в початковій уколі Харків Видавнича група «Основа» ПП «Тріада+» 2007.
9. Василевська М. В. Інтегровані уроки // Початкова школа. 1996
10. Власенко Т. Інтегрований урок як форма організації навчального матеріалу // Початкова школа. – 2004. - №4.
11. Іванчук М. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. – Чернівці: Рута, 2004.
12. Іванчук М. Інтегрований підхід у навчанні молодших школярів // Початкова школа – 2004. - № 9.
13. Комар О., Лобановська О., Лаптева Л. Проводимо інтегровані уроки // Початкова школа. – 1996. - № 7.
14. Лисенко Г. З досвіду проведення інтегрованих уроків // Початкова школа. – 1998. - № 8
15. Присяжнюк Н. І. Інтегровані уроки: Методичні рекомендації // Початкова школа. – 1996. - № 8
16. Яценко Т. С. Інтеграція та дезінтеграція як процес психокорекції // Педагогіка і психологія. – 1996. - № 1.
17. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002.
18. Баханов К. О. Інноваційні системи. Просвіта, 2000.
19. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Основа, 2003.
20. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.. / За аг. Ред.. О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2001.