Особливості виховання дітей у багатодітній сім'ї

Зміст

Вступ

Розділ І. Виникнення та розвиток інституту сім’ї в Україні

1.1 Сім’я - як фактор гармонійного розвитку дитини

1.2 Історія розвитку багатодітної сім’ї

1.3 Соціально-педагогічні особливості виховання дітей у багатодітній сім’ї

Розділ II. Соціально-педагогічна діяльність у роботі з багатодітними сім’ями

2.1 Проблеми багатодітних сімей

2.2 Аналіз обласної програми "Багатодітний фонд"

Загальний висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність

Внаслідок переходу до ринкової економіки останніми роками спостерігається нестабільність рівня життя більшості сімей в Україні. Нині стан утримання і виховання дітей значно більшою мірою залежить від батьків, ніж від держави. Зростає роль сім'ї у життєзабезпеченні та вихованні дітей. Така переорієнтація позначається і на функціонуванні сім'ї, впливає на демографічну ситуацію в країні.

Економічне становище сім'ї залежить не лише від розміру доходів, а й від її соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих та утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо. Найбільш уразливими є сім'ї, які виховують дітей, особливо багатодітні та сім'ї, в яких немає годувальника, а також ті, в яких працездатні члени сім'ї не мають регулярного доходу.

Більшість сімей недостатньо реалізують свої виховні функції щодо дітей. Через зниження престижу сім'ї, нестабільність сімейних стосунків, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та дітей, які жебракують, бродяжать і потрапляють до спеціальних дитячих закладів.

Розбудова демократичної, правової держави потребує від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій вжиття заходів для розвитку у громадян духовності і моральних цінностей та впевненості кожної людини, сім'ї, особливо багатодітної і найменш захищеної, у своєму майбутньому. Це і визначає актуальність прийняття заходів щодо поліпшення становища багатодітних сімей.

Об’єкт дослідження: процес виховання дітей у багатодітній сім’ї.

Предмет дослідження: особливості виховання дітей у багатодітній сім’ї.

багатодітна сім'я соціальний педагогічний

Мета дослідження: проаналізувати соціально-педагогічну літературу та ознайомитися з особливостями соціально педагогічного виховання дітей у багатодітній сім’ї.

Завдання дослідження:

· проаналізувати соціально педагогічну літературу з даної проблеми;

· узагальнити теоретичні та емпіричні знання з даної проблеми;

· узагальнити досвід Луганської обласної програми "Багатодітні сім’ї"

Методи дослідження: теоретичні - аналіз соціально-педагогічної літератури, документів, причино - слідчий аналіз; емпіричні - спостереження, бесіда, соціальний - супровід.

Розділ І. Виникнення та розвиток інституту сім’ї в Україні
1.1 Сім’я - як фактор гармонійного розвитку дитини

В даний час спостерігається стійке зниження частки багатодітних сімей в населення. Це збігається із тенденцією до малодітності і взагалі бездітності. Немає чіткої системи соціальної підтримки багатодітних сімей.

Є негативний і навіть негативне ставлення суспільства до багатодітним сім'ям, особливо зі збільшенням порядкового номера народжень. Нова вагітність понад двох, трьох дітей в сім'ї розцінюється як дещо з ряду виходяще, як відхилення від загальних правил.

Багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення. Вони були досить поширені у всіх шарах суспільства від найбіднішого селянства до дворян. Це обумовлювалося традиціями народу і православної моралі. Народження дітей не планувалося, сприймалося як "Божий дар", не було контрацептивів, не були поширені аборти. У багатодітній родині було легше вижити. У суспільстві завжди було стійке позитивне ставлення до багатодітній родині.

В даний час багатодітною сім'єю вважається родина, яка має 3х і більше дітей.

Батькам дуже важко влаштуватися на роботу. Коли мати не працює, а батько не отримує тривалий час зарплату, нерегулярні і недостатні допомоги на дітей, виникає проблема пошуку нової роботи. Часто це посилюється незнанням законів та інформації про тих пільг, які покладені таким сім'ям.

Через брак коштів в сім’ях виникають матеріально-побутові (фінансові) проблеми. Багатодітні сім'ї є найменш забезпеченим, з низьким середньомісячним доходом на одного члена сім'ї, що веде до збільшення витрат на харчування, одяг і т.д. У структурі доходів допомоги на дітей невеликі, хоча і дають надбавку до сімейного бюджету. Частка витрат на продовольчі товари вище, а структура харчування менш різноманітна. У зв'язку з постійним зростанням цін відзначаються вкрай обмежені можливості задовольняти потреби, дефіцит в самих необхідних предметах: взуття, одязі, шкільних письмових аксесуарах. Рідкісна натуральна й матеріальна допомога проблеми не вирішує. Бюджет таких сімей не має коштів на освіту, культурний і спортивне розвиток дітей, музично-художню освіту і навіть на літній відпочинок. У кожній п'ятій сім'ї діти не відвідують дитячі садки через брак грошей на оплату.

Житлова проблема, завжди гостро стоїть в нашій країні, особливо для багатодітних сімей, в даний час придбала першорядну важливість. Житлові умови не відповідають нормативам і не можуть покращити за рахунок муніципального житла. Крім того, скорочуються обсяги житлового будівництва, придбання житла за рахунок власних коштів для більшості сімей недостатньо. Збільшується плата за житлово-комунальні послуги. Якщо ця проблема не планомірно вирішуватися, то вона може стати одним з факторів підвищення соціальної напруженості в суспільстві.

Психолого-педагогічні проблеми. У традиційній багатодітній сім'ї діти знаходяться в рівному положенні: немає дефіциту спілкування, старші піклуються про молодших, формуються, як правило, позитивні моральні якості, такі як чуйність, людяність, повагу до старших. Але у зв'язку з великою завантаженістю на виховання дітей залишається мало часу, і все ж у таких сім'ях можна визначити внутрішню ієрархію відносин. Проблеми розподілу обов'язків будуються за віковими ознаками, індивідуальні, тому різні за обсягом і складності. Глава сім'ї - батько; домашні справи - на матері, берегині домашнього вогнища, організатори домашніх справ. Дефіцит часу, недостатність знань по вихованню дітей створюють певну проблему в таких сім'ях. Дефіцит призводить до виховання тому, що діти виростають, маючи занижену самооцінку: тривожність, невпевненість у собі, неадекватне уявлення про власної особистості; старші діти прагнуть до лідерства.

Мала можливість задовольнити свої потреби розвиває відчуття заздрості, вимога неможливого.

Більшість дітей в багатодітних родинах веде до зниження соціального віку старших дітей. Вони рано дорослішають і менш тісно пов'язані зі своїми батьками. Як правило, у таких сім'ях відсутній повага до особистості кожної дитини, немає особистого куточка, своїй маленькій території з дотриманням кордонів, особистих улюблених іграшок, тобто автономності кожного, і часто призводить до затяжних тривалим конфліктів між дітьми.

Конфлікти нерідко виникають також з-за погану успішність дітей у школі, звідси - часті пропуски занять; підлітки зазвичай рано включаються до

домашні справи і часто кидають школу. Школу не відвідують не тільки підлітки 15-18 років, але є й випадки невідвідування школи дітьми 7-14 років; рано починають працювати, мають велику вірогідність придбати шкідливі звички (куріння, алкоголь) та інші поведінки.

У таких сім'ях складний психологічний клімат: занижений рівень взаєморозуміння з батьками і в той же час підвищена потреба в батьківської підтримки. Багатодітні, особливо неповні сім'ї, відрізняються більшою бездоглядністю дітей. Діти більшу частину часу проводять на вулиці. Виникає проблема комунікації як дорослих членів сім'ї, так і дітей, особливо підлітків. Це ускладнює процес соціалізації і заважає в подальшому житті. Багатодітні сім'ї відзначають дискомфорт з колегами по роботі, часто позбавлені доброзичливого ставлення в професійному середовищі; з родичами, частіше чоловіка, які не схвалюють факту багатодітності, особливо в сучасних умовах; негативне ставлення однолітків відчувають діти з багатодітних сімей - труднощі в спілкуванні з іншими дітьми, розбіжність інтересів і т.д.

Багатодітні сім'ї воліють створювати своє коло спілкування. Мало часу приділяють на організацію спільного проведення дозвілля.

Медичні проблеми. Складний психологічний клімат, як правило, впливає на здоров'я дітей. Проблемних дітей у таких сім'ях 10 - 15 %. Розвиток дітей в багатодітних родинах потребує першочергової уваги товариства. Соціальна незахищеність таких сімей, постійне зниження рівня життя створюють песимістично налаштований соціальне самопочуття. Наголошується низький рівень санітарної культури багатодітній сім'ї: 53,8 % сімей відносяться до групи ризику. Страждає здоров'я всіх членів сім'ї, має місце поширення хронічної патології. Батьки хворіють в 2 рази частіше, ніж у інших сім'ях. У матері страждає репродуктивне здоров'я, характерні слабке знання контрацепції, слабка соціальна орієнтація в сексуальному житті. Наголошується незадовільний статеве виховання дітей, порівняно рання статева життя підлітків. Можна простежити пряму залежність здоров'я дітей від здоров'я батьків. Відзначається низький показник систематичного спостереження за дітьми, пізня частку в разі захворювання, самолікування, незадовільна диспансеризація іншими фахівцями, недостатнє санаторно-курортне лікування. Є дані про захворюваність дітей в залежності від порядкового номера народження дитини - ймовірність впливу пренатальних факторів, починаючи з 4го дитини, показник загальної захворюваності стає вище. Діти перших 3х порядків народження більш тривалий термін знаходяться на грудному вигодовуванні, але страждають режим, якість харчування. У структурі захворюваності дітей на 1м місці стоять захворювання органів дихання, на 2м місці - порушення харчування, обміну речовин, на 3му місці - захворювання нервової системи, органів зору.

Відзначається високий рівень захворювання центральної нервової системи у дітей високих порядків народження: затримка нервово-психічного розвитку, різної ступеня олігофренія, неврози. Підлітки мають здоров'я нижче середніх показників.

Отже якщо дивитися на ці показники то можна судити про те, що проблем в багатодітних сім’ях дуже багато і вони гостро поставлені. Тому я вражаю, що ця проблема дуже актуальна у наш час.

Багатодітні сім'ї. Під багатодітною сім'єю прийнято розуміти родину, що має трьох і більше дітей.

Сім'я - це сукупність двох і більше людей, об'єднаних родинними зв'язками, почуттям любові, прихильності і турботи один про одного. В ідеальному поданні родина складається з матері, батька і їх дитини (дітей), а також бабусь і дідусів та інших близьких родичів [3; с7].

Сім'я - організована соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної моральною відповідальністю та соціальної необхідністю, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному самовідтворюванні [6; с.246].

Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо зменшити її значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Найближче майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини сім'я - початок почав. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, з родиною: щасливий той, хто щасливий у своєму будинку [4; с.436].

Сім'я - це одна з систем соціального функціонування людини, найважливіший соціальний інститут товариства, який змінюється під впливом соціально-економічних і внутрішніх процесів [5; с.140].

Ознайомившись з визначеннями різних авторів я зробила висновок, що сім’я - це сукупність двох і більше людей, об'єднаних родинними зв'язками, почуттям любові, прихильності, турботою один про одного, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної моральною відповідальністю та соціальної необхідністю, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному самовідтворюванні.

Це мала соціальна група, пов'язана шлюбними або спорідненими взаєминами, спільністю побуту емоційної близькістю, взаємними правами і обов'язками по відношенню один до одного.

Родина дуже швидко і чуйно реагує на всі позитивні та негативні зміни, що відбуваються в суспільстві, розкриваючи гуманний і антигуманний сенс що відбуваються в суспільстві процесів, оцінюючи руйнують і творять для сім'ї процеси. Як суспільства родина створювалася, видозмінювалася і розвивалася разом з ним і в свою чергу може впливати на хід його розвитку [1; с. 203]

Сім’я має багато функцій які має виконувати:

· репродуктивну - біологічне відтворення і збереження потомства, продовження роду;

· виховну - духовне відтворення населення. Родина формує особистість дитини, надає систематичне виховний вплив на кожного члена протягом усього життя;

· хазяйковито-побутової - підтримка фізичного стану сім'ї, догляд за людьми похилого віку;

· економічно-матеріальну - підтримка одними членами сім'ї інших: неповнолітніх, престарілих, непрацездатних;

· функцію організації дозвілля - підтримка сім'ї як цілісної системи; зміст та форми проведення дозвілля залежать від рівня культури, національних традицій, індивідуальних уподобань та інтересів, віку членів сім'ї, її доходів;

· функцію соціального контролю - відповідальність членів сім'ї за поведінку її членів у суспільстві, їх діяльність; орієнтуючу основу складають цінності та елементи культури, визнані у всьому суспільстві або у соціальних групах.

Нормально функціонує родина - це родина, яка відповідально і диференційовано виконує свої функції, внаслідок чого задовольняється потреба в зростанні і зміни як родини в цілому, так і кожного її члена.

Функції сім'ї. Життєдіяльність сім'ї, безпосередньо пов'язана із задоволенням потреб її членів, називається функцією сім'ї. "Функцій сім'ї стільки, скільки видів потреб у стійкою, повторюється формі вона задовольняє". Виконання родиною її функцій має значення не тільки для її членів, але і для суспільства в цілому.

· Виховна функція сім'ї полягає в тому, що задовольняють індивідуальні потреби в батьківстві і материнство; в контактах з дітьми та їх вихованні; в тому, що батьки можуть реалізуватися" в дітях. В ході виконання виховної функції родина забезпечує соціалізацію покоління, підготовку нових членів суспільства.

· Господарсько-побутова функція сім'ї полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім'ї (в їжі, даху і т.д.), сприяє збереженню їх здоров'я: в ході виконання сім'єю цієї функції забезпечується відновлення витрачених у працю фізичних сил.

· Емоційна функція сім'ї - задоволення її членами потреб у симпатії, повазі, визнання, емоційної підтримки, психологічного захисту. Ця функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров'я.

· Функція духовного (культурного) спілкування - задоволення потреб в спільному проведенні дозвілля, взаємне духовне збагачення, вона відіграє значну роль у духовному розвитку членів суспільства.

· Функція первинного соціального контролю - забезпечення виконання соціальних норм членами родини, особливо тими, хто в силу різних обставин (вік, захворювання тощо.) не володіє достатньою мірою здатність самостійно будувати свою поведінку в повній відповідності з соціальними нормами.

· Сексуально-еротична функція - задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім'ї. З точки зору суспільства важливо, що сім'я при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичного поведінки її членів, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства.

З плином часу відбуваються зміни у функціях сім'ї: одні втрачаються, інші з'являються у відповідності з новими соціальними умовами. Якісно змінилася функція первинного соціального контролю. Підвищився рівень толерантності до порушень норм поведінки в сфері шлюбно-сімейних відносин (народженням позашлюбних дітей, подружніх зрад і т.п.). Розлучення перестав розглядатися як покарання за негідну поведінку в родині.

Порушення функцій сім'ї - це такі особливості її життєдіяльності, які ускладнюють або перешкоджають виконанню родиною її функцій. Сприяти порушенням може досить широке коло факторів: особливості особистостей її членів і взаємин між ними, певні умови життя сім'ї. Наприклад, причиною порушень виховної функції сім'ї може стати і відсутність у батьків відповідних знань і навичок, і порушення в їх відносинах [10; с.157]

Виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1) Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2) Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар);

3) Залежно від виконання демографічної функції:

за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); - за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.п.) - їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у її членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом: (міські, сільські); - за тривалістю подружнього життя: сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього життя: від 1 до 3 років; від 3 до 5 років; від 5 до 10 років; від 10 до 20 років; від 20 до 25 років; від 25 до ЗО років; від ЗО років і більше.

Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка - професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.;

5) залежно від виконання комунікативної функції:

сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

за юридичними взаємостосунками батьків та дітей - чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів;

6) залежно від виконання виховної функції:

благополучні;

неблагополучні (в тому числі зовні благополучні);

сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

· батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

· з низьким морально-культурним рівнем батьків;

· неповні сім'ї;

· зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками.

Зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї у яких:

спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини;

безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

надмірна батьківська любов;

надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих [13

"Нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. (3; с.96-98)

Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, нарко-залежних.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сім'я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

Існує також визначення багатодітної сім’ї.

Під багатодітною сім'єю прийнято розуміти родину, що має трьох і більше дітей. Даний показник вірний для європейської частини Росії. У районах з традиційно високою народжуваністю він може бути збільшений. Можна виділити наступні види багатодітних сімей.

1. Сім'ї, в яких батьки люблять своїх дітей і свідомо хотіли їх мати. У цих родинах дитина - одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, щоб їх дітям жилося краще.

2. Сім'ї, в яких батьки свідомо не прагнули мати багато дітей. Третій і подальші діти могли з'явитися в них, головним чином через відсутність планування сім'ї. Такі сім'ї можуть сформуватися, наприклад, в результаті народження двійні або трійні, через острах перервати вагітність, лікарського заборони на аборт за станом здоров’я матері, відмови від аборту і засобів контрацепції з-за релігійних переконань.

3. Сім'ї, що утворилися в результаті об'єднання Двох неповних сімей, в кожній з яких вже були діти.

4. Сім'ї, в яких народження великого числа дітей можна вважати проявом неблагополуччя. Діти тут часто є засобом для отримання різного Роду допомоги, пільг і благ. Крім того, в більшості випадків у таких сім'ях саме явище дітей на світло є наслідком безладних польових відносин у стані алкогольного або наркотичного I сп'яніння, і типової психологічної установкою, батьків ы виступає переконання в тому, що їх основне завдання - виробити дитину на світло, а подальша його доля повинна стати турботою держави. Віднесення сім'ї до того чи іншого типу дозволяє чітко визначити оптимальний стиль взаємин з нею, обсяг і характер необхідної соціальної та іншої допомоги

Для того, щоб дитина розвивалась добре без порушень психіки та інших відхилень від норми для дитини дуже важливо мати гармонійні фактори атмосфери у сім’ї:

Яку сім'ю можна назвати успішною, як не ту, де присутній високий рівень задоволення потреб і високий рівень пред'явлених вимог, де особистість стоїть у центі, а до фізичного, душевного та духовного здоров'я ставляться як до вищої цінності, де атмосфера сприяє розвитку людської гідності і поваги інтересів. Ці чинники можуть вважатися недосяжними, а дарма, треба лише враховувати та застосовувати фактори, які впливають на формування здорової атмосфери сім'ї.

1. Любов.

2. Правильне виховання.

3. Послідовність.

4. Створення особистого прикладу для дітей.

1. Любов.

На дітей більше впливають стосунки між батьками ніж стосунки з дітьми. Діти глибоко переживають відносини, які не складаються між батьками. В основному в пам'яті дітей залишаються яскраві, кольорово-забарвлені події і емоційні стреси, які пережиті в дитинстві (сварки батьків глибоко ранять дітей). Стосунки між татом і мамою впливають на дітей протягом життя (душевні рани).

У форматі сім'ї, її умовно можна поділити на дві складові:

· любов між батьками;

· любов між батьками та дітьми.

Отже, за умов присутності такої важливої складової, як любов у стосунках батьків та дітей, це сприяє створенню здорової атмосфери у сім'ї та гармонійному розвитку відносин. Щоденні прояви та демонстрація любові у сім'ї сприяє формуванню правильних цінностей у дітей. Правильне розуміння та трактування любові впливає на другий фактор - правильне виховання.

2. Правильне виховання.

Саме виховання, де цінність особистості стоїть на головному місці, де не має зазіхань на особисту гідність, має під собою міцне підґрунтя розуміння суті любові. Інколи у процесі виховання на батьків впливають чинники, які відгукуються на дітях, це:

· внутрішній стан батьків;

· незагоєні рани, образа;

· фінансовий та економічний стан.

Навіть при існуванні таких подразників, наше ставлення до дітей не повинно змінюватись і деструктивно впливати на розвиток особистості.

Розуміння своєї відповідальності за долю, психологічний стан дітей, є першим кроком до правильного виховання.

Прийняття дитини як окремої особистості із притаманними лише її властивостями, ставлення з повагою до її слабких та сильних сторін, є другим кроком зміцнення правильного виховання.

Встановлення конкретних кордонів, правил у вихованні, коли у разі порушень цих кордонів дитина знає, що буде покарана. Цей чинник створює умови для свободи дій та цілісного розвитку.

3. Послідовність.

В сім'ї, послідовність виражається як чітке дотримання встановлених правил та цінностей:

· єдність у вихованні;

· єдність у покаранні;

· єдність у поглядах на вчинки дітей.

4. Створення прикладу.

На дітей більше впливають наші вчинки, ніж наші слова та поради. Діти слухають нас, а вчаться на наших вчинках, які ми щоденно демонструємо перед ними.

Якщо ви хочете навчити дітей бути чесними - ніколи не брешіть їм.

Якщо ви хочете навчити дітей чемності - будьте чемними з ними.

Довгий час батьки для дітей як мірила всесвіту, точка опори. Діти дивляться на світ і досліджують його через батьків, крізь їх вчинки та стосунки. Вони повністю копіюють нас, вони хочуть бути схожими на нас, тому і стежать за нами. Інколи, ми навіть не встигаємо відмітити коли саме діти перейняли від нас ті чи інші звички. Не треба недооцінювати дитячу кмітливість у пізнанні всесвіту. Нам здається, що своїми палкими речами ми донесли їм свою думку, а насправді діти переймають саме наші вчинки, те як ми поводимося у скрутних випадках тощо.

Часто батьків починає дратувати поведінка дітей, що призводить до бурхливої емоційної реакції. Але ж дитяча поведінка, це лише віддзеркалення стосунків у сім'ї. Саме через те, створення позитивного прикладу - запорука здорової атмосфери у сім'ї [9].

Треба турбуватися за те як розвивається дитина, аби в неї не було проблем через негармонійний розвиток та виховання дітей.

Можна виділити наступні види багатодітних сімей.

Сім'ї, в яких батьки люблять своїх дітей і свідомо хотіли їх мати. У цих родинах дитина - одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, щоб їх дітям жилося краще.

Сім'ї, в яких батьки свідомо не прагнули мати багато дітей. Третій і подальші діти могли з'явитися в них, головним чином через відсутність планування сім'ї. Такі сім'ї можуть сформуватися, наприклад, в результаті народження двійні або трійні, через острах перервати вагітність, лікарського заборони на аборт за станом здоров’я матері, відмови від аборту і засобів контрацепції з-за релігійних переконань.

Сім'ї, що утворилися в результаті об'єднання двох неповних сімей, в кожній з яких вже були діти.

Сім'ї, в яких народження великого числа дітей можна вважати проявом неблагополуччя. Діти тут часто є засобом для отримання різного Роду допомоги, пільг і благ. Крім того, в більшості випадків у таких сім'ях саме по явище дітей на світло є наслідком безладних польових відносин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, і типової психологічної установкою, батьків і виступає переконання в тому, що їх основне завдання - виробити дитину на світло, а подальша його доля повинна стати турботою держави [10; с.157].

Віднесення сім'ї до того чи іншого типу дозволяє чітко визначити оптимальний стиль взаємин з нею, обсяг і характер необхідної соціальної та іншої допомоги.

Соціальний патронаж - форма найбільш тісної взаємодії з родиною, коли соціальний педагог знаходиться в її розпорядженні 24 години в добу, проводить з членами сім'ї багато часу, часто декілька годин в день, входить в курсі всього, що відбувається в родині, впливаючи на суть подій. Термін соціального патронажу завжди обмежений. В залежності від конкретних умов він може тривати 4 - 9 місяців. Соціальний педагог одночасно патронує не більше двох сімей. Одночасно під його спостереженням можуть бути сім'ї, патроновані їм раніше. Соціальний педагог підтримує доброзичливий контакт з ними і підключається до вирішення окремих проблем цих сімей [10; с.157].

Як зайнятих працівників, так і безробітних;

залучення до прийняття

участі в подібних об'єднання людей, які нещодавно були безробітними, але в даний час мають роботу, для надання підтримки безробітним;

участь у створенні спеціальних дитячих фондів, завданнями яких є не тільки пошук і перерозподіл матеріальних коштів, але й виявлення дітей, які виявили інтерес до бізнесу, організація їх подальшого професійного навчання або допомога у професійній орієнтації;

допомога в отримання матеріальної допомоги різного виду (компенсації, що виплачується з підприємства працівнику; стипендії, яка виплачується в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; допомоги по безробіттю; компенсації витрат у зв’язку з добровільним переїздом в іншу місцевість за пропозицією служби зайнятості; дотацій на користування житлом, комунальними послугами, громадським транспортом, послугами охорони здоров'я та громадського харчування тощо.);

інформаційні та організаційно-посередницькі послуги;

соціальний патронаж дітей "групи ризику" з сімей безробітних громадян, обстеження даних сімей на предмет присвоєння статусу малозабезпеченої сім'ї для отримання додаткової значною соціальної допомоги і пільг і т.д. "

Багато батьків багатодітних сімей не працюють. Батьки, які виховують неповнолітніх дітей, складають значну частину безробітних. До сім'ям безробітних, відносять сім'ї з одним або декількома безробітними. Для надання соціальної допомоги сім'ї безробітних диференціює: першу групу становлять повністю безробітні сім’ї (всі неповнолітні, працездатні члени є безробітними), другу - частково безробітні сім'ї (хоча б один повнолітній працездатний член сім'ї не має роботи).

Основні проблеми сімей безробітних:

матеріальні (для більшості людей робота за наймом є основним, а часто і єдиним засобом забезпечення матеріальних потреб своїх та своєї родини в їжі, одязі, житло),

дозвільні (проведення вільного часу, відвідування культурних заходів, заняття спортом, відвідування з дітьми різних гуртків, секцій і т.п.); при тривалій безробіття, виникає проблема проведення літнього періоду (літній відпочинок, відпочинок з дітьми);

погіршення психологічної атмосфери в родині (збільшення числа конфліктів, дисгармонія в взаєминах членів сім'ї і т.п.);

зростання числа індивідуальних проблем психологічного, соматичного, морального і т.п. характеру;

проблеми з вихованням дітей, перевантаження і стресові стани у більшості з них.

Основні напрямки соціально-педагогічної роботи з сім'ями безробітних:

виявлення сімей безробітних, спостереження за ними, вивчення їх стану потреб.

Для аналізу подібної сім'ї можуть знадобитися наступні відомості:

кількість членів сім'ї, в тому числі дітей;

стать і вік батьків і дітей;

матеріальне становище сім'ї;

кількість безробітних в сім'ї;

тривалість періоду безробіття, її причини;

житлові умови: відносини між батьками, дітьми, батьками і дітьми;

стан здоров'я дітей і батьків, наявність, хворих, інвалідів з дитинства;

рівень освіти безробітний;

професія безробітних, їх трудовий стаж;

відомості про те, чи діти вчаться і в яких навчальних закладах;

успішність дітей;

наявність дітей, які не навчаються і не працюють, причини цього;

наявність асоціальної поведінки членів сім'ї,

можливості проведення літнього відпочинку;

коло інтересів сім'ї і т.п.;

· виявлення основних проблем, проектування напрямків допомоги, яка може бути запропонована у кожному конкретному випадку;

· надання посильної організаційно-юридичної допомоги відстоювання інтересів безробітних і членів їх сімей, консультаційні послуги і т.п.);

· забезпечення психологічної допомоги нужденним безробітним і членам їх сімей (напрям в консультацію, спеціалізовані органи, психологічна підтримка, обсяг якої визначається мірою компетенції соціального педагога);

· організація дозвілля та відпочинку дітей;

· сприяння самому безробітному, членам його сім'ї, у тому числі неповнолітнім, в працевлаштуванні;

· стимулювання створення груп самодопомоги;

Допомога в створенні різних курсів, гуртків тощо., у тому числі приватних, метою яких буде навчання і перенавчання типу полегшують вибір найбільш ефективного напрямку зі соціально-педагогічної роботи з нею, але вони відносні і не можуть застрахувати від можливих помилок і помилок. Значна роль належить педагогічної майстерності і такту соціального педагога. Так, організовуючи роботу з родиною, незалежно від її типу необхідно враховувати наступне: будь-кому з батьків неприємно чути погане про своїх дітей, тому необхідно навчитися не тільки скаржитися, але і хвалити дитину, бачити хороше; не варто заради красномовного слівця або повчального прикладу оприлюднювати різні негативні сторони сімейного виховання; не рекомендується ставитися до важким підліткам з позиції негативу або страху; необхідно навчитися самому і вчити важких дітей бачити радісні перспективи майбутнього життя; не варто зловживати довірою підлітка і його батьків; ніколи не слід ставити остаточний і безнадійний діагноз, оскільки ні один з методів діагностики не дає безперечною і остаточно вірної інформації.

Традиційними категоріями сімей, з якими працюємо соціальний педагог, є малозабезпечені сім’ї, сім'ї безробітних, багатодітні сім'ї.

В даний час відзначається стійке зниження частки багатодітних сімей в населенні. Це збігається і з тенденцією до малодітності і взагалі бездітності. Немає чіткої системи соціальної підтримки багатодітних сімей. Є негативне і навіть негативне ставлення суспільства до багатодітних сім'ям, особливо зі збільшенням порядкового номера народжень. Але вагітність понад двох, трьох дітей у сім'ї розцінюється як щось з ряду незвичайне, як відхилення від загальних правил. Багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення. Вони були досить поширені у всіх шарах суспільства від найбіднішого селянства до дворян. Це зумовлювалося традиціями російського народу і православної моралі. Народження дітей не планувалося, сприймалося як "Дар Божий", не було контрацептивів, не були поширені аборти. У багатодітній родині було легше вижити. У суспільстві завжди було стійке позитивне ставлення до багатодітної сім'ї.

В даний час багатодітною сім'єю вважається сім'я, що має 3х і більше дітей.

Категорії багатодітності

Розрізняють три категорії багатодітних сімей:

1. Свідома багатодітність.

У сім'ях, де міцні сімейні або релігійно-національні традиції.

2. Народження спільної дитини при повторному шлюбі батька або матері при наявності інших дітей. Ця категорія багатодітної родини має зачатки "неповної" у вихованні дітей.

Ці дві категорії цілком благополучні.

Багатодітна сім'я (свідома багатодітність) має, як правило, міцні сімейні традиції, чітку внутрішню структуру, досить міцну захист, традиційно-поважне ставлення до старших. У таких сім'ях легше вирішуються проблеми і конфлікти, у батьків не буває самотньої старості. Психологічна атмосфера сім'ї - взаєморозуміння, однакове бачення проблем і способів їх вирішення обома подружжям.

3. Неблагополучні багатодітні сім'ї.

Найчастіше відзначаються у батьків, які ведуть асоціальний спосіб життя: алкоголіки, безробітні, психічно неповноцінні, де діти часто є засобом для одержання матеріальної та натуральної допомоги. У таких сім'ях батьки мають більш низький освітній рівень і соціальний статус [10; с.157].

1.2 Історія розвитку багатодітної сім’ї

На рубежі 19 і 20 століть родини в багатодітними. Релігія і звичаї того часу підтримували такий сімейний уклад. Відмова від народження дітей або переривання вагітності були величезним тяжким гріхом. Жінка, яка прожила за чоловіком весь дітородний період, народжувала 8 - 11 разів. З огляду на різні причини, зменшувані народжуваність (розлука з чоловіком, передчасна смерть чоловіка) середнє число дітей, народжених всіма заміжніми жінками, було трохи менше. В Україні міцна і багатодітна родина, високий рівень народжуваності і приросту населення були запорукою добробуту країни.

З приходом в Україні влада Рад менталітет суспільства стала змінюватися. Перехід від патріархального, селянського держави до індустріального, промислово розвиненого суспільства привів до використання жіночої праці нарівні з чоловіками. Зосередження матеріальної і духовної життя в містах супроводжувалося протягом усього радянського періоду історії важким житловим кризою - з браком достатньої кількості житла на всіх етапах розвитку нашої держави. На селі проблема житла вирішувалася простіше, ніж в місті в основному за рахунок приватного будівництва своїми силами, і тому багатодітні сім'ї зустрічалися там частіше. Хронічне відставання заходів соціальної політики від реальних потреб - ці, а також інші чинники - надавали пряме негативний вплив на репродуктивне поведінку жінок і кількість дітей в їх сім'ях. Уклад повсякденному житті, занятість більшості жінок дітородного віку у виробництві, складність ведення домашнього господарства в умовах міста зумовили зміна репродуктивних установок мільйонів жінок і їх сімей, що і спричинило за собою перехід до малодітній родині. Необхідно відзначити, що під час Великої Вітчизняної війни народжуваність різко знизилася. Повернення до багатодітній родині, яка в Україні була в довоєнний час, не сталося. Це було не просто відкладання народжень до більш сприятливого часу, це була заміна моделі народжень. З країни, в якій до цього основою життя суспільства була багатодітна родина, Росія перетворилася на країну, де двоє дітей у сім'ї стало негласної нормою. Багатодітна родина в сірому, бідному "усередником" суспільстві привертала до себе підвищену увагу всіх структур держави і громадськості.

Насправді ж дуже часто громадськість ставилася до багатодітним із засудженням, багатодітна родина сприймалася як німий докір всім іншим - а ви так не можете. і часто зустрічала явне нерозуміння з боку навіть найближчого оточення. Багатодітні сім'ї викликали роздратування у місцевих чиновників, так як матері зверталися за належними пільгами. Багатодітність не схвалювали вчителя в школах, так як дітям з таких сімей доводилося приділяти підвищену увагу, адже це зайвий працю, за який ніхто не заплатить. Дуже часто діти з багатодітних сімей в класі і школі вели себе більш впевнено, незалежно і сміливо, так як отримували у своїй родині чималий досвід спілкування, як з однолітками так і з дітьми старшого віку, викликаючи цим роздратування вчителів. Адже їм легше працюється з слухняними і безмовними дітьми. Лікарі вважали, що стан здоров'я дітей і догляд за ними в таких сім'ях недостатні.

Ну думку дослідників кожна багатодітна сім'я - це невеликий колектив, і якщо, приміром, одна дитина хворіє, то слідом за ним можуть захворіти та інші. До того ж мама, котра виростила декількох дітей, набагато досвідченіший звичайної матусі єдиного малюка і у лікаря виникають труднощі у спілкуванні з таким знає людиною.

Навколо багатодітних матерів та їх дітей виникала й виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення. Це Все, що стосується питань багатодітності, справедливо і для цього часу. Ці проблеми навіть стали нестерпними, бо багатодітні сім'ї часто розцінюються як соціальні утриманці". Але це тільки погляд зі сторони. А на практиці ж відбувається наступне: багатодітні родини у нас мають найбільш високий ризик опинитися серед бідних, оскільки розміри дитячих допомог становлять лише 6% від величини прожиткового мінімуму і тому не можуть виконувати тієї ролі, для якої призначені. Житла багатодітним в наш час ніхто не дає, пільгами особливими багатодітні сім'ї ніхто не обдаровує - тоді чому ж " соціальні утриманці"? Навпаки, якщо проаналізувати ситуацію, що склалася в нашій країні сьогодні з народженням і смертністю, то можна прийти до висновку що зараз на одного пенсіонера доводиться 4-6 працюючих, до 2030 року співвідношення зміниться в бік 1 до 2., що приведе до збільшення податкового і фінансового навантаження на працездатну частина населення. А хто в 2030 році стане працездатним населенням - діти з нинішніх багатодітних сімей, які і будуть годувати не тільки своїх батьків, а ще й тих, хто зараз береже своє час, душу, гроші, фігуру і, не народжуючи своїх дітей, засуджує багатодітних. У наш час встановлення на малодітність переважає в сучасних сім'ях. Подружжя обмежують кількість дітей в сім'ї до двох або однієї дитини у зв'язку з бажанням більш повного задоволення своїх матеріальних і культурних потреб. І це найчисленніша група жінок, це ще раз доводить, що в наш час відбувається зміна установки з двухдітностної сім’ї на одно дітну. Доведено, що установка на плановане число дітородіння практично не змінюється зі зміною сімейного становища жінки і пов’язаними з цим змінами її соціального положення. Вона є досить стійкою характеристикою, залежить, вочевидь, більшою мірою від національних, громадських, соціальних і економічних особливостей, які характеризують стан товариства на момент проведення дослідження і в період, що передує йому, тобто від факторів, що впливають на жінку тривало, задовго до початку статевого життя. До одного з таких факторів належить кількість дітей у сім’ї батьків цієї жінки.

Дослідження демографів, психологів, соціологів показали наявність прямого зв'язку між репродуктивними установками батьків та їх дітей. Виявлена чітка спадкоємність в питанні про реальну кількість дітей: однодітність батьків, як правило, виявлялася однодітністю їх дітей, двухдітність породжувала перехідну ситуацію між однодітністю і двухдітністью, а серед дітей з багатодітних сімей (троє і більше дітей) виявилося найбільше тих, хто прагнув до трьохдітности.

Існують фактори, що впливають на рішення подружжя мати мало чи багато дітей.

Аналіз умов життя сімей показав: чим краще матеріальні і житлові умови, тим частіше установка на народження однієї дитини. Також виявлено зворотна залежність з доходом сім'ї: бажане за найсприятливіших умовах число дітей нижче в сім'ях з більш високим доходом. Несприятливі умови, низьке матеріальне становище, відсутність необхідної житлоплощі знижують вірогідність народження наступної дитини. Очікуване збільшення низького доходу не впливає на репродуктивну установку. Репродуктивна установка сім'ї пов'язана з власною оцінкою подружжям свого матеріального становища. Цікаво, що в найбільш забезпечених сім'ях третину подружжя (частіше чоловік) вважають матеріальні умови поганими і розцінюють це як перешкода до появи дитини. А сім'ї де дохід не великий і вже є один або два дитини, але матеріальне становище значно нижче, ніж у забезпечених сім'ях, оцінюють своє матеріальне становище як достатня. Отже, можна зробити висновок, який би не був дохід сім'ї, задоволеність їм може бути різної. Значною мірою вона визначається тим, яке місце займають матеріальні блага у системі цінностей індивіда.

На сучасному етапі розвитку материнство (особливо багатодітне) як соціальне явище не вітається громадською думкою. До тих пір поки загальноприйнята норма 1 і максимум 2 дитини багатодітні сім'ї будуть сприйматися суспільством як "виключення з правил", як явище "надзвичайне", і ставлення до них буде складатися відповідне.

1.3 Соціально-педагогічні особливості виховання дітей у багатодітній сім’ї

Позиція "за".

Люди, які мають одну дитину, часто скаржаться, що втомлюються від спілкування з ним, від турбот і т.д. Їм здається, що батьки, наприклад, п'ятьох дітей повинні втомлюватися в п'ять разів більше. Але це зовсім не так.

По-перше, старші можуть допомагати батькам років з 5-6 дитина цілком здатний зайняти молодшого братика або сестричку 2-4 років. Багато дорослих втомлюються не стільки від дорослих турбот, скільки від необхідності грати з дітьми, батькам це нерідко психологічно важко, але в родині, де один малюк, нікуди не дінешся - дитині потрібно з кимграти. А в багатодітній родині діти "замкнені" один на одного: старші грають з молодшими, допомагають їм одягатися, робити уроки, гуляють з ними, звільняючи мати від маси турбот.

По-друге, діти люблять наслідувати. Причому психологічно їм набагато легше наслідувати не дорослим, до яких дуже важко дотягнутися, а дітям старшого віку. Тому в багатодітних родинах молодші швидше набувають побутові вміння, навички спілкування, дуже багато засвоюють звичкою, між справою.

Багатодітна родина - це міні-соціум зі своїми внутрішніми законами: дитина в ній виявляється і в ролі старшого, і в ролі молодшого, він повинен налагоджувати контакти з кожним членом сім'ї, спілкуватися з дітьми як свого, так і протилежної статі, вчитися поступатися і наполягати на своєму, захищати свою думку, проявляти гнучкість. При правильному вихованні діти з багатодітних сімей володіють більш мобільного психікою, стійкіші до ст

ресів і адаптуються в будь-якому колективі. А відповідальність і самостійність - наслідок побутових проблем, з якими стикається будь-яка родина, де більше двох дітей.

По-третє, виховання у дітей почуття відповідальності в багатодітних родинах відбувається абсолютно природно, в силу обставин. Інші ж сім'ї стикаються в даному питанні дуже серйозними труднощами.

По-четверте, на дітей з багатодітної родини падає набагато велике навантаження. Але вона - і це дуже важливо - виправдана в їхніх очах. У родині, де одна дитина, мамі все набагато легше зробити самій, звідси нерідко інфантилізм і невміння дитини себе обслуговувати. А в багатодітній родині серйозна допомога матері дітей необхідна, і діти включаються у домашні справи, причому для них це все психологічно виправдано і, крім того, спільні справи об'єднують сім'ю. До того ж навички, які дитина отримує, допомагаючи матері по господарству, знадобляться йому в подальшому житті.

По-п'яте, саме у великій родині є всі необхідні умови для спадкоємності поколінь. У дітей поступово виробляються навички спілкування з братами і сестрами, потім у старших з'являються свої діти, і маленькі дядьки і тітки вчаться спілкуватися з племінниками, різниця у віці з якими може бути не так вже й велика. Так діти поступово піднімаючись зі сходинки на сходинку, самі доростають до ролі батьків. Взагалі, діти з багатодітних сімей краще підготовлені до шлюбу. Вони розуміють різницю чоловічої та жіночої психології, вміють йти на компроміс, дуже відповідальні, хлопчики не цураються "жіночої" роботи по дому, вміють залицятися за немовлятами.

У подібних умовах помилки попереднього покоління батьків враховуються і тому згладжуються. Такого не відбувається в родині з однією дитиною, де батьки не мають можливість враховувати свої помилки.

По-шосте, в багатодітній родині існує ефект маленького колективу. Якщо в родині один - два дитини, то швидко відбувається емоційне насичення дітей один одним, батькам доводиться щось вигадувати, гасити сварки і конфлікти - і це при втоми і наявності інших справ. У багатодітній родині виникає система різновікового дитячого колективу: у ній існує вікова ієрархія, старші керують молодшими. Потрібно тільки стежити, щоб старші не гнобили молодших.

Позиція "проти".

По-перше, у родині, де всього 1-2 дитини, батьки мають можливість уважно ставитися до будь-якого дитячому прояву і реагувати на нього відповідно. У багатодітній родині - майже постійна неможливість викроїти окремий час для спілкування з кожною дитиною вічнавіч, а дітям для нормального розвитку абсолютно необхідно пильну увагу батьків.

По-друге, кількість відповідальності і домашніх обов'язків, покладених на дитину в багатодітній сім'ї, може стати приводом для того, щоб діти згодом дорікали батьків у тому, що їх "позбавили дитинства".

По-третє, стан здоров'я дітей і догляд за ними в таких сім'ях недостатні. Кожна багатодітна сім'я - це невеликий колектив, і якщо, приміром, одна дитина хворіє, то слідом за ним можуть захворіти та інші.

По-четверте, навіть у багатьох сім'ях, де один - два дитини, у дітей складаються конкурентні відносини, вони ревнують батьків один до одного.

Вп’яте, у дітей з багатодітної сім'ї часто буває занижена самооцінка, тому що вони сприймають себе як частина великого колективу і мало замислюються про цінності свого "я". У підлітковому віці це може обернутися гіперкомпенсацією: дитина почне самостверджуватися усіма можливими і неможливими способами, доводячи свою унікальність і неповторність.

У шостих, навіть при наявності дуже великої квартири у великих сім'ях і дітям, і дорослим не вистачає самоти, можливості тихо посидіти, залишитися наодинці зі своїми справами і думками.

Ставлення громадської думки до багатодітній родині

Соціальний статус жінки-матері залежить від того, наскільки відповідає обрана її родиною модель репродуктивного поведінки загальноприйнятим нормам. А якою вона є сьогодні? Один - два дитини. Природно, що до тих пір, поки загальноприйнята така норма, багатодітні сім'ї будуть сприйматися суспільством як виняток з правил, як явище незвичайне, і ставлення до них буде складатися відповідне.

Навколо багатодітних матерів та їх дітей виникала й виникає досі зона соціального несхвалення, і навіть відторгнення. Багатодітні сім'ї часто розцінюються як соціальні утриманці", хоча на практиці пільги у них дуже скромні, саме багатодітні родини мають найбільш високий ризик опинитися серед бідних, оскільки розміри дитячих допомог ніяк не співвідносяться з рівнем життя.

Нерідко про багатодітній сім'ї і дітей говориться в негативному плані: це суцільні проблеми, труднощі і неприємності. Навряд чи така однозначна точка зору справедлива: не варто ідеалізувати багатодітні сім'ї, як не слід бачити в них тільки негатив. Багатодітна родина - це саме по собі не добре й не погано, це просто особливий світ, зі своїми плюсами і мінусами, своїми радощами і проблемами, як і світ будь-якої сім'ї.

За спостереженнями психологів, соціологів, стереотип багатодітній сім'ї почав змінюватися лише кілька років тому. Це вже не тільки сім'ї безвідповідальних, соціально неблагополучних людей, що потребують підтримки від держави. Багатодітність стає модним у матеріально благополучній середовищі. А це означає, що у багатодітних сімей є майбутнє.

Медичний аспект.

В Україні, відповідно до законодавчих актів, до багатодітним відносять сім'ї, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей. За переписом населення 1989 р., частка таких сімей становила 5,74%. З тих пір кількість багатодітних сімей в Україні скоротилася з 2,7 млн. до 1,074 млн. При цьому сім'ї, в яких виховується 10 і більше дітей, складають 5,2% від загальної кількості "осередків товариства", а сім'ї, в яких 9 і більше дітей, - 0,1%.

Наведені цифри говорять про те, що бути багатодітними батьками непросто. Крім соціально-економічних і психологічних проблем, такі сім'ї і стикаються з певними проблемами медичного характеру. Мати про них уявлення повинні будь-які батьки, які виховують більше 2 дітей, - тільки в цьому випадку вони зможуть заздалегідь подумати про те, як убезпечити себе і свою сім'ю.

Проблеми, пов'язані зі здоров'ям дітей.

Багатодітна родина - це великий колектив, тому актуальною проблемою є проблема інфекційних захворювань, особливо високонтагіозних, тобто таких, якими легко заразитися. Адже крім того, що всі члени сім'ї спілкуються у будинку, як правило, кожна дитина відвідує ще і дитячий колектив - будь то група дитячого саду, шкільний клас або група розвитку. І в першу чергу до таких захворювань, безумовно, належать гострі респіраторні захворювання (ГРЗ).

Багатодітні сім’ї мають широке нормативно правове забезпечення їхніх прав.

Закон про багатодітні родини.

Згідно Закону України від 26.04.01 № 2402ІІІ "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - це сім'я, яка складається з батьків (або одного з них) і трьох та більше дітей.

1. Відповідно до змін, внесеними в ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в 2008 році вводиться виплата допомоги при народженні дитини в розмірі 50 000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата здійснюється одноразово при народженні третьої і наступної дитини у сумі 5 000 гривень, решта грошей виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, який повинен бути встановлений нормативним актом Кабінету Міністрів.

2. Указом Президента України від 25 грудня 2007 року № 1254 "Про одноразову винагороду жінкам, яким присвоєно почесне звання України" Мати-героїня "c 1 січня 2008 запроваджено одноразову винагороду у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

3. Законом України про затвердження Державного бюджету України на 2008 рік встановлено, що "для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку".

Цим же Законом прожитковий мінімум встановлено в розмірах:

для дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень;

для дітей у віці від 6 до 18 років: з 1 січня - 663 гривні, з 1 квітня - 678 гривень, з 1 липня - 680 гривень, з 1 жовтня - 701 гривня;

для працездатних осіб: з 1 січня - 633 гривні, з 1 квітня - 647 гривень, з 1 липня - 649 гривень, з 1 жовтня - 669 гривень;

для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

4. Враховуючи ці зміни, один з подружжя багатодітної родини має право на податкову соціальну пільгу, якщо його місячний дохід не перевищує розміру, отриманого множенням 890 гривень на кількість дітей.

5. Крім цього, намічені деякі перспективи:

5.1 Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про основні напрями фінансового забезпечення заходів щодо підвищення життєвого рівня населення у 2008 році", введеним у дію ще Указом Президента України від 12 вересня 2007 року № 849, було доручено Кабінету Міністрів України:

передбачити в проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" видатки на:

введення окремого виду грошової допомоги для дітей з багатодітних сімей у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку з урахуванням рівня доходів багатодітних сімей; (мабуть передумали - так як на сьогоднішній день такого виду допомоги НІ).

введення з 1 січня 2008 року додаткових соціальних гарантій багатодітним сім'ям, зокрема:

позачергове надання соціального житла родинам та одиноким батькам, які мають п'ять і більше дітей, а також у разі одночасного народження трьох і більше дітей;

забезпечення пільгових умов прийому та звільнення від плати за навчання в навчальних закладах усіх рівнів дітей із багатодітних сімей, що мають п'ять і більше дітей;

збільшення надбавки до пенсії за особливі заслуги з 20-25 відсотків до 35-40 відсотків нарахованої основної пенсії матерям, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, а також жінкам, які мають почесне звання України "Мати-героїня".

5.2 Відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 14 (розділ 1.8 Соціальний захист):

"Уряд бере на себе зобов'язання забезпечити:

збільшення розміру допомоги на дітей багатодітним сім'ям до 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;

щорічне збільшення видатків державного бюджету на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягу кредитів, які надаються молодим сім'ям для будівництва або придбання житла;

розробку механізму залучення позабюджетних коштів для забезпечення в першу чергу багатодітних сімей житлом;

ініціювання внесення змін до Закону України "Про відпустки" щодо запровадження додаткової оплачуваної відпустки чоловікові у зв'язку з народженням дружиною дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі матері та батька у догляді та вихованні дитини в його перший місяць життя".

5.3 Планом заходів щодо підтримки сім'ї на період до 2010 року, який є додатком до Державної програми підтримки сім'ї на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року № 244, передбачено:

"Пункт 15. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, Мінагрополітики, Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту протягом 2007 - 2010 р. р. розробити і забезпечити виконання регіональних програм сприяння багатодітним сім'ям в організації підприємницької діяльності, зокрема організації "зеленого" туризму, фермерських господарств, сфери побутових послуг, харчування тощо. Пункт 16. Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерству праці та соціальної політики, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям до кінця 2007 року внести пропозиції щодо запровадження єдиного посвідчення для багатодітної сім'ї та визначення механізму його застосування.

Пункт 23. Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям протягом 2007 - 2010 р. р. запровадити єдиний облік багатодітних сімей та сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, шляхом ведення відповідного банку даних".

Перелік пільг для багатодітних сімей в Україні.

Загальні положення

1. Дитина - особа у віці до 18 років (повноліття), якщо за законом, застосовуваним до неї, він не набуває прав повнолітньої раніше; багатодітна сім'я - сім'я, яка складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей (ст.1 Закону України "Про охорону дитинства").

2. Почесне звання "Матигероїня" присвоюється Указом Президента України жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку (Указ Президента України від 21.08.2004 № 963 - внесено зміни до Указу Президента України від 29.06.2001 № 476 "Про почесні звання України").

Житло, земельні ділянки.

3. Матерям, яким присвоєно звання "Матигероїня", багатодітним сім'ям, які потребують поліпшення житлових умов, надаються жилі приміщення в першу чергу (ст.45 Житлового кодексу України).

Багатодітні сім'ї не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і у випадку, коли після постановки на квартирний облік діти досягнуть повноліття (Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.84 № 470 п.44).

4. Квартири (будинки), в яких живуть багатодітні сім'ї (сім'ї, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей), незалежно від розміру загальної площі передаються у власність громадян безкоштовно (ст.6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

5. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

Вирішення відповідно до законодавства питань про надання допомоги багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних житлових будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів;

Відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

(Ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

6. Не стягується плата (прим. - земельний податок) за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України,. громадян, які виховують трьох і більше дітей (частина 2 ст.12 Закону України "Про плату за землю").

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (ст.121 Земельного кодексу України).

1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого сільського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

г) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

2. Розмір земельних ділянок, які передаються безоплатно громадянину для ведення особистого сільського господарства, може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

7. Молоді сім'ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання житлових будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжні житлові комплекси, житлово-будівельні кооперативи, а також на обзаведення домашнім господарством. Молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25 відсотків суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань по кредиту (ст.10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні").

Молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років; молода сім'я - подружжя, вік яких (як чоловіки, так і жінки) не перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) має вік до 35 років (ст.1 цього ж Закону).

Освіта, спорт, харчування і проїзд для дітей.

8. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:

Організацію безкоштовного харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також. дітей з. багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах;

Організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також. дітей з. багатодітних сімей, які навчаються в професійно-технічних навчальних закладах (ст.5 Закону України "Про охорону дитинства").

9. Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі:. дітям з багатодітних сімей (ст.4 Закону України "Про фізичну культуру і спорт").

10. Діти з багатодітних сімей. здобувають позашкільну освіту безоплатно (ст.26 Закону України "Про позашкільну освіту").

Система позашкільної освіти - освітня підсистема, яка включає державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади, інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час (загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади III рівнів акредитації); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, навчальновиробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів III рівнів акредитації; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи (ст.1 цього ж Закону).

11. Сім'ям, які мають трьох і більше дітей, плата за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах знижується на 50 відсотків (п.3 постанови КМУ від 26.08.2002 № 1243 "Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів").

Державна соціальна допомога.

12. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 відсотків (прим. - з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму визначається розмір державної соціальної допомоги) (ст.5 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям").

13. Для жінок, яким присвоєно звання "Матигероїня" і які не мають права на пенсію (за умови досягнення віку 58 років), передбачена державна соціальна допомога у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.6 Закону України "Про державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам ").

(Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, інвалідам та державної соціальної допомоги на догляд затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261).

14. Один з подружжя багатодітної родини має право на податкову соціальну пільгу, якщо його місячний дохід не перевищує твори кількості дітей і визначеного законодавством мінімального розміру (місячний прожитковий мінімум, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 й округлений до найближчих 10 гривень) (ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Виконання військового обов'язку в запасі

15. Військовозобов'язані, які мають дітей віком до трьох років або трьох і більше дітей віком до 16 років, звільняються від проходження зборів (частина 9 пункту 1 ст.30 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

Пенсійне забезпечення.

16. Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку (прим. - тобто при досягненні 50річного віку), при наявності не менше 15 років страхового стажу.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку (прим. - тобто при досягненні 55річного віку), при наявності не менше 20 років страхового стажу (п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

17. Громадянам України, відзначеним почесним званням України "Матигероїня", а також є матерями, які народили п'ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку (при цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку) встановлюються пенсії за особливі заслуги перед Україною. Встановлюється надбавка до нарахованої пенсії у розмірі від 20 до 25 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність
(14)

Висновки:

На закінчення можна сказати, що в даний час йде руйнування цінностей

сім'ї, шлюбу, материнства. Соціальна диференціація суспільства продовжує

посилюватися, все більша кількість родин доходить до злиднів. Тому суспільство, держава повинні змінити своє ставлення до сім'ї як соціального

інституту, щоб її зберегти.

Необхідна особлива турбота і допомога материнству, правовий захист сім'ї, створення соціальних умов для її нормального функціонування, забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини з урахуванням її фізіологічних особливостей.

Соціальний працівник повинен допомогти пережити труднощі, максимально розширити всі ресурси соціальної допомоги, залучити кошти благодійних організацій, церква, різні суспільства; навчити сім'ю самодопомоги та взаємодопомоги, сімейному бізнесу.

Розділ II. Соціально-педагогічна діяльність у роботі з багатодітними сім’ями
2.1 Проблеми багатодітних сімей

1. Матеріально-побутові (фінансові) проблеми. Багатодітні сімей є найменш забезпеченими, з низьким середньомісячним доходом на одного члена сім'ї, що веде до збільшення витрат на харчування, одяг і т.д. У структурі доходів допомоги на дітей невеликі, хоча і дають надбавку до сімейного бюджету. Частка витрат на продовольчі товари вище, а структура харчування менш різноманітна. Такі сім'ї отримують менше фруктів, ягід, м'яса, яєць, риби і т.д., і недостатнє отримання основних продуктів харчування викликає велику тривогу.

У зв'язку з постійним зростанням цін відзначаються вкрай обмежені можливості задовольняти потреби, дефіцит в найнеобхідніших предметах: взуття, одязі, шкільно-письмових приладді. Рідкісна натуральна й матеріальна допомога проблеми не вирішує.

Бюджет таких сімей не має коштів на освіту, культурний та спортивний розвиток дітей, музично-художню освіту і навіть на літній відпочинок. У кожній п'ятій родині діти не відвідують дитячі садки через брак грошей на оплату.

2. Проблема працевлаштування батьків. Коли мати не працює, а батько не отримує тривалий час зарплату, нерегулярні і недостатні допомоги на дітей, виникає проблема пошуку нової роботи. Часто це посилюється незнанням законів та інформації про ті пільги, які покладені таким сім'ям.

Утриманські навантаження на сім'ю змінила структуру її доходів. Велике місце займали доходи від підприємницької діяльності, продажу

сільськогосподарських продуктів, а також соціальні трансферти, що говорить про зниження економічної активності багатодітних сімей.

Виживання багатодітній сім'ї в сучасних умовах можливо шляхом підвищення власних доходів. Майже в 50% таких сімей робота підлітків приносить дохід у сім'ю, але це загрожує порушенням трудового, цивільного законодавства, небезпечного впливу "кримінального світу" і відмовою від низки потреб, що є в сучасних умовах недозволенною розкішшю.

3. Житлова проблема, завжди гостро стоїть в нашій країні, особливо для багатодітних сімей, в даний час придбала першорядну важливість.

Житлові умови не відповідають нормативам і не можуть покращитися за рахунок муніципального житла. Крім того, скорочуються масштаби житлового будівництва, придбання житла за рахунок власних коштів для більшості сімей недостатньо.

Збільшується плата за житлово-комунальні послуги. Якщо ця проблема не буде планомірно вирішуватися, то вона може стати одним з факторів підвищення соціальної напруженості в суспільстві.

4. Психолого-педагогічні проблеми. У традиційній багатодітній сім'ї діти знаходяться в рівному становищі: немає дефіциту спілкування, старші піклуються про молодших, формуються, як правило, позитивні моральні якості, такі як чуйність, людяність, повага до старших.

Але у зв'язку з великою завантаженістю батьків (батько багато працює, практично не буває вдома, мати не працює, але завантажена домашніми справами) на виховання дітей залишається мало часу, і все ж у таких сім'ях можна визначити внутрішню ієрархію відносин.

5. Проблеми розподілу обов'язків будуються за статевозрілою ознакою, індивідуальні, тому різні за обсягом та складністю. Глава сім'ї - батько; домашні справи - на матері, охоронниці домашнього вогнища, організатора домашніх справ. Дефіцит часу, недостатність знань з виховання дітей створюють певну проблему в таких сім'ях. Дефіцит виховання призводить до того, що діти виростають, маючи занижену самооцінку: тривожність, невпевненість у собі, неадекватне уявлення про власну особистість; старші діти прагнуть до лідерства.

Мала можливість задовольнити свої потреби (в одязі, розвагах, товари і т.д., які є у однолітків) розвиває почуття заздрості, вимога неможливого. Більшість дітей у багатодітних сім'ях веде до зниження соціального віку старших дітей. Вони рано дорослішають і менш тісно пов'язані зі своїми батьками. Як правило, в таких сім'ях відсутня повага до особистості кожної дитини, немає особистого куточка, своєї маленької території з дотриманням меж, особистих улюблених іграшок, тобто автономності кожного, і часто призводить до затяжних тривалим конфліктів між дітьми.

Конфлікти нерідко виникають також через погану успішність дітей у школі, звідси - часті пропуски занять; підлітки зазвичай рано включаються до домашні справи і часто кидають школу. Школу не відвідують не тільки підлітки 15-18 років, але є і випадки невідвідування школи дітьми 7-14 років; рано починають працювати, мають велику ймовірність придбати шкідливі звички (куріння, алкоголь) та інші "девіантом" поведінки. У таких сім'ях складний психологічний клімат: занижений рівень взаєморозуміння з батьками і в той же час підвищена потреба в батьківської підтримки.

Багатодітні, особливо неповні сім'ї, відрізняються більшою бездоглядністю дітей. Діти багато часу проводять на вулиці. Виникає проблема комунікації як дорослих членів сім'ї, так і дітей, особливо підлітків. Це ускладнює процес соціалізації і заважає в подальшому житті.

Багатодітні сім'ї відзначають дискомфорт з колегами по роботі, часто позбавлені доброзичливого ставлення в професійному середовищі; з родичами, частіше чоловіка, які не схвалюють факту багатодітності, особливо в сучасних умовах; негативне ставлення однолітків відчувають діти з багатодітних сімей.

Труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, розбіжність інтересів і т.д.

Багатодітні сім'ї вважають за краще створювати своє коло спілкування. Мало часу приділяють на організацію спільного проводження дозвілля.

6. Медичні проблеми. Складний психологічний клімат, як правило, впливає на здоров'я дітей. Проблемних дітей у таких сім'ях 10 - 15%. Розвиток дітей в багатодітних сім'ях потребує першочергової уваги суспільства.

Соціальна незахищеність таких сімей, постійне зниження рівня життя створюють песимістично налаштоване соціальне самопочуття. Відзначається низький рівень санітарної культури багатодітній сім'ї: 53,8% сімей ставляться до групи ризику. Страждає здоров'я всіх членів сім'ї, має місце поширення хронічної патології. Батьки хворіють в 2 рази частіше, ніж у інших сім’ях. У матері страждає репродуктивне здоров'я, характерні слабке знання контрацепції, слабка соціальна орієнтація в сексуальному житті, недотримання інтергенетічних інтервалів між вагітностями. Відзначається незадовільний статеве виховання дітей, порівняно раннє статеве життя підлітків.

Можна простежити пряму залежність здоров'я дітей від здоров'я батьків. Відзначається низький показник систематичного спостереження за дітьми, пізня обертаність у разі захворювання, самолікування, незадовільна диспансеризація і "охоплення" іншими фахівцями, недостатнє санаторно курортне лікування.

Є дані про захворюваність дітей в залежності від порядкового номера

народження дитини - ймовірність впливу пренатальних чинників, починаючи з 4го дитини, показник загальної захворюваності стає вище. Діти перших 3х порядків народження більш тривалий термін знаходяться на грудному вигодовуванні, але страждають режим, якість харчування. У структурі захворюваності дітей на 1му місці стоять захворювання органів дихання, на 2му місці - порушення харчування, обміну речовин, на 3му місці захворювання нервової системи, органів зору. Відзначається високий рівень захворювання центральної нервової системи у дітей високих порядків народження: затримка нервово-психічного розвитку, різної ступеня олігофренія, неврози. Підлітки мають здоров'я нижче середніх показників (4; с436; 8; с.146)

2.2 Аналіз обласної програми "Багатодітний фонд"

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 29 березня 2000 року № 175 Про затвердження обласної програми "Багатодітні сім'ї"

ОБЛАСНА ПРОГРАМА "
Багатодітні сім'ї"

Актуальність проблеми.

Внаслідок переходу до ринкової економіки останніми роками спостерігається нестабільність рівня життя більшості сімей. Нині стан утримання і виховання дітей більшою мірою залежить від батьків, ніж від держави. Зростає роль сім'ї у життєзабезпеченні та вихованні дітей. Така переорієнтація позначається на функціонуванні сім'ї, впливає на демографічну ситуацію в області.

Економічне становище сім'ї залежить не лише від розміру доходів, а й від її соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих та утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня тощо. Найбільш уразливими серед всіх сімей є багатодітні сім'ї. Станом на 01.01.2000 р. таких сімей в області налічується 10360. З 6377 з них виховується 3 дитини, у 3461 сім'ї - 4 - 5 дітей, у 477 - 6 - 8 дітей. Сімей, у яких виховується 9 і більше дітей, в Луганській області нараховується лише 45.

Найбільша кількість багатодітних сімей проживає в містах Луганську, Свердловську, Краснодоні, Первомайську, Алчевську, Сватівському, Старобільському, Станично-Луганському, Лутугинському, Біловодському районах.

Слід зазначити, що багатодітні складають лише 1,3 % від загальної кількості сімей, що мешкають на території області (це самий низький показник в Україні). При цьому значна кількість дітей, які жебракують, бродяжать і потрапляють до спеціальних дитячих закладів, є саме з багатодітних сімей, більшість яких недостатньо реалізують свої виховні функції щодо дітей.

Зростання кількості звернень від багатодітних сімей (особливо з таких регіонів, як м. Луганськ, м. Краснодон, м. Первомайськ, Лутугинський, Краснодонський, Станично-Луганський райони), аналіз їх змісту свідчать, що найбільш уразливими є багатодітні сім'ї, працездатні члени яких не мають регулярного доходу, сім'ї, в яких нема годувальника.

Тому розбудова демократичної, правової держави потребує від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій вжиття заходів для розвитку в громадян духовності та моральних цінностей і впевненості кожної людини, сім'ї, особливо багатодітної й найменш захищеної, у своєму майбутньому.

Це і визначає актуальність прийняття обласної програми "Багатодітні сім'ї".

В основу заходів, передбачених обласною програмою "Багатодітні сім'ї", покладено положення Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Декларації про загальні засади державної політики стосовно сім'ї та жінок, Концепції державної сімейної політики, а також Указу Президента України від 27 квітня 1999 року N 456 "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" й інші нормативно-правові акти.

Мета та основні завдання програми

Основною метою програми "Багатодітні сім'ї" є забезпечення сприятливих умов для найповнішої реалізації багатодітною сім'єю своїх функцій, підвищення її життєвого рівня, а також стверджування ролі сім'ї як основи суспільства.

Основними завданнями програми є:

упорядкування роботи із соціального захисту багатодітних сімей області;

створення в кожному регіоні області системи соціально-консультативної допомоги багатодітним сім'ям;

створення максимально сприятливих умов для оздоровлення членів багатодітних сімей, в першу чергу, дітей;

вирішення проблеми тимчасової трудової зайнятості підлітків під час літніх канікул та працевлаштування молодих людей з багатодітних сімей;

поліпшення житлових умов багатодітних молодих сімей;

забезпечення умов для проведення дозвілля і культурного відпочинку багатодітних сімей;

підтримка обдарованих і талановитих дітей з багатодітних сімей;

підвищення авторитету багатодітної сім'ї, формування у підростаючого покоління бажання створювати міцні багатодітні сім'ї.

Очікувані результати реалізації програми

Здійснення намічених програмою заходів дасть змогу:

окреслити коло проблем багатодітних сімей області;

скоординувати зусилля обласних і місцевих органів виконавчої влади громадських та релігійних організацій, благодійних фондів щодо вирішення проблем багатодітних сімей;

підвищити авторитет інституту сім'ї, стабілізувати демографічну ситуацію в області.

Основні заходи щодо забезпечення виконання обласної програми "Багатодітні сім'ї"

1. Розробити і затвердити міські та районні програми "Багатодітні сім'ї".

2. Поширити практику створення при центрах соціальних служб для молоді центрів сім'ї "Родинний дім", батьківських шкіл, сімейних клубів, кризових сімейних центрів тощо з метою організації інформаційної, консультаційної, правової, медичної, соціально-реабілітаційної, виховної та інших напрямків роботи з сім'ями.

3. Розробити та запровадити в практику роботи соціальний паспорт багатодітної сім'ї (з метою впорядкування роботи щодо надання допомоги багатодітним сім'ям, їх соціальної реабілітації).

4. Проводити обстеження матеріально-побутових умов багатодітних сімей і, з урахуванням стану здоров'я дітей цих сімей, створити в кожному регіоні банк даних про становище сімей для надання їм соціальної та медичної допомоги.

5. Забезпечити першочергове оздоровлення дітей з малозабезпечених багатодітних сімей та першочергове направлення цих дітей на санаторно-курортне лікування за наявністю показань.

6. Забезпечити обов'язкове проведення профілактичних вікових диспансерних оглядів дітей з багатодітних сімей.

7. Проводити диспансеризацію хронічно хворих дітей з багатодітних сімей.

8. Збільшити кількість пільгових груп в дошкільних дитячих закладах для дітей з багатодітних малозабезпечених сімей.

9. Забезпечити шкільною формою вихованців шкіл-інтернатів обласного підпорядкування, дітей з малозабезпечених, багатодітних сімей.

10. Поширити досвід роботи Сватівського районного відділу освіти щодо пошуку нових форм роботи з дітьми із багатодітних та соціально незахищених сімей.

11. Підготувати пропозиції щодо виділення додаткових коштів з обласного бюджету на організацію сімейного відпочинку багатодітних сімей, що мають 9 і більше дітей, та надання одноразової допомоги зазначеним сім'ям і подати їх на розгляд до обласної ради.

12. Забезпечити надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) житла молодим сім'ям, надаючи перевагу багатодітним.

13. Сприяти розвитку підприємницької ініціативи багатодітних сімей для поліпшення їх становища.

14. Забезпечувати своєчасну виплату державної допомоги сім'ям і вживати невідкладних заходів до погашення заборгованості з цієї виплати.

15. Продовжити та поширювати практику організації оплачуваних громадських робіт для учнівської та студентської молоді з малозабезпечених багатодітних сімей.

16. Створити умови для розширення діяльності учнівських та студентських трудових загонів, сприяти працевлаштуванню молодих людей з багатодітних сімей.

17. Забезпечити підтримку діяльності громадських, релігійних організацій, благодійних фондів, окремих громадян, діяльність яких спрямована на поліпшення становища багатодітних сімей.

18. Розробити схему аналізу становища багатодітних сімей в області та її регіонах, забезпечити підготовку періодичних доповідей для інформування органів державної влади, органів місцевого самоврядування і населення про проблеми багатодітних сімей, подавати пропозиції щодо їх розв'язання.

19. Провадити аналіз становища функціонально неспроможних багатодітних сімей (в яких батьки хворі на алкоголізм, наркоманію, недієздатні, з асоціальною поведінкою) з метою захисту дітей, які перебувають в особливо складних умовах.

20. Розглядати питання про розширення пільг і додаткових пільгових виплат багатодітним сім'ям шляхом поєднання різних форм соціальної підтримки багатодітних сімей залежно від їх складу та рівня соціально-економічного і демографічного розвитку регіону.

21. Вивчити стан роботи щодо соціального захисту багатодітних сімей в містах Луганську, Свердловську, Краснодоні, Первомайську, Лисичанську, Старобільському, Станично-Луганському, Сватівському районах, де кількість сімей зазначеної категорії найбільша, сприяти поширенню позитивного досвіду роботи з цього напрямку.

22. Розробити, підготувати і видати інформаційно-методичну збірку з питань роботи щодо соціального захисту багатодітних сімей.

23. З метою створення умов для естетичного і патріотичного виховання, фізкультурно-спортивної роботи та змістовного відпочинку і дозвілля дітей з багатодітних сімей, виявлення і підтримки обдарованих і талановитих дітей запровадити обласні творчі конкурси, спортивні змагання, фестивалі, свята тощо для зазначеної категорії дітей і сімей.

24. Організовувати дні безкоштовного обслуговування в музеях області для багатодітних сімей.

25. Продовжити практику проведення на базі культурно-просвітніх учбових закладів, центрів соціальних служб для молоді диспутів, бесід, лекцій-зустрічей, вечорів запитань і відповідей, "круглих столів" щодо виховання дітей у багатодітних сім'ях.

26. Продовжувати безкоштовне обслуговування дітей із багатодітних сімей у театрально-видовищних закладах.

27. Забезпечити пільгову 30 - 50 відсоткову оплату за навчання в школах естетичного виховання дітям з багатодітних сімей.

28. Активізувати просвітницьку роботу через засоби масової інформації щодо роз'яснення прав багатодітної сім'ї та державну підтримку в сфері праці, соціального забезпечення, охорони здоров'я, освіти.

29. Систематично проводити науково-практичні конференції з медичних аспектів виховання дітей у багатодітних сім'ях, збереження здоров'я багатодітних матерів, профілактики алкоголізму, наркоманії та ВІЛ/СНІДу у засобах масової інформації.

30. Забезпечувати висвітлення у засобах масової інформації стану здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища багатодітних сімей (2)

Висновок до II розділу:

Метою Програми "Багатодітні сім’ї"є забезпечення сприятливих умов для найповнішої реалізації багатодітною сім'єю своїх функцій, підвищення її життєвого рівня, а також стверджування ролі сім'ї як основи суспільства.

Основними завданнями програми є:

упорядкування роботи із соціального захисту багатодітних сімей області;

створення в кожному регіоні області системи соціально-консультативної допомоги багатодітним сім'ям;

створення максимально сприятливих умов для оздоровлення членів багатодітних сімей, в першу чергу, дітей;

вирішення проблеми тимчасової трудової зайнятості підлітків під час літніх канікул та працевлаштування молодих людей з багатодітних сімей;

поліпшення житлових умов багатодітних молодих сімей;

забезпечення умов для проведення дозвілля і культурного відпочинку багатодітних сімей;

підтримка обдарованих і талановитих дітей з багатодітних сімей;

підвищення авторитету багатодітної сім'ї, формування у підростаючого покоління бажання створювати міцні багатодітні сім'ї.

Отже якщо дивитися на мету і завдання цієї програми то можна сказати, що програма актуальна має велике значення для багатодітних сімей. Але дивлячись на нинішню ситуацію можна зробити висновок, що ця програма не дуже активна і розповсюджена.

Загальний висновок

На закінчення можна сказати, що в даний час йде руйнування цінностей родини, шлюбу, материнства. Соціальна диференціація товариства продовжує збільшуватися, все більша кількість сімей доходить до злиднів. Тому суспільство, держава повинні змінити своє ставлення до родини як соціального інституту, щоб її зберегти. На сьогодні необхідно створити належні соціально-економічні умови повноцінного і самодостатнього функціонування сім'ї та виховання дітей, формування культури сімейних відносин, підвищення відповідальності батьків за виховання дітей. Пріоритетними заходами підтримки сім'ї в області є:

· розробка і впровадження серії тренінгів, метою яких є припинення негативних процесів у сфері репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, обізнаності населення про контрацепцію і відповідальне батьківство;

· проведення обласних етапів Всеукраїнських фестивалів сімейної творчості;

· сприяння роботі сімейних клубів за інтересами з метою формування культури сімейних відносин з гуманними принципами, підвищення відповідальності батьків за виховання дітей, надання їм консультацій з метою придбання навичок, знань і навичок з питань виховання дітей;

· проведення роботи серед населення з відродження та збереження національних сімейних традицій і цінностей;

· сприяння розвитку підприємницьких ініціатив молодих сімей, у тому числі тих, що проживають у сільській місцевості;

· проведення інформаційно-просвітницької роботи та розповсюдження соціальної реклами з питань попередження насильства в сім'ї;

· реалізація проектів соціальних програм по формуванню здорового способу життя. Реалізація цих заходів буде сприяти створенню необхідних умов для розвитку сім'ї як складової культурно-історичної, морально-психологічного добробуту суспільства, що в свою чергу позитивно позначиться на соціально-економічний розвиток держави. Необхідна особлива турбота і допомогу материнства, правовий захист сім'ї, створення соціальних умов для її нормального функціонування, забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини з урахуванням його фізіологічних особливостей. Соціальний працівник в роботі з сім'єю повинен дотримуватися принципів, які допомагають йому у вирішенні професійних завдань. Це гуманізм, віра в людини, кращі виявлення її особистості і потенційні можливості, які допоможуть вирішити ті складні проблеми, які вона має; це віра в те, що людина має великі можливості по самовдосконаленню. Здатність до емпатії допомагає соціального працівника зрозуміти внутрішній світ іншої людини, отже, правильно оцінити її особистість, знайти в ній внутрішні можливості для вирішення особистих проблем. Соціальний працівник повинен бути толерантним, доброзичливо ставитися до клієнта, оцінювати його в цілому, а не окремі його вчинки. Якщо соціальний працівник застосовує авторитарність, не має гнучкої педагогічної позиції, не вміє об'єктивно оцінювати виховні можливості сім'ї і кожного з батьків, добре орієнтуватися в ситуації, це, звичайно, буде гальмувати встановлення його взаємин із клієнтами. Крім того, якщо батьки мають низьку загальну і педагогічну культуру, суб’єктивно оцінюють поведінку і особистість дитини, безвідповідально ставляться до виховання, це теж дуже ускладнює спілкування соціального працівника з батьками. В ході роботи над курсовими проектом були виконані наступні завдання:

1) певний історичний розвиток поняття "багатодітна родина": багатодітні сім'ї на початку століття становили більшість населення України, а в наш час не кожен громадянин нашої країни вирішиться мати трьох і більше дітей.

2) досліджені соціальні, психологічні та економічні проблеми багатодітних сімей: багатодітні родини мають дуже багато труднощів і не завжди це проблеми економічного і матеріального характеру, існують також деякі психологічні аспекти й проблеми соціальної адаптації дітей і батьків.

3) проаналізовані державні програми підтримки: Планується провести широкомасштабну інформаційну кампанію з популяризації сімейного способу життя, формування національних сімейних цінностей, поширення здорового способу життя та збереження репродуктивного здоров'я.

4) вивчені особливості соціальної роботи з багатодітними сім'ями: соціальний працівник повинен допомогти пережити труднощі, максимально розширити всі ресурси соціальної допомоги, залучити коштів благодійних організацій, церква, різні товариства; навчити родину самодопомоги й взаємодопомоги, сімейного бізнесу.

Список використаної літератури

1. Зубкова Т.С., Тимошина Н.В. Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семьи: учеб. пособ. для студ. сред. проф. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2003 - 224с. (www.twirpx.com/file/31470/)

2. Луганська обласна державна адміністрація "Про затвердження обласної програми "Багатодітні сім'ї""

(www.loga.gov.ua/oda/documents/official/official_62.html? template=33)

3. Батіщева Г.О., Зайцева 3.Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К., 1996. (www.otherreferats. /sociology/000728402.html)

4. Андреева Т.В. Психология современной семьи. Монография - СПб.: Речь, 2005 - 436 с. (www.otherreferats. /sociology/000728402.html)

5. Соціальна робота з сім'єю, дітьми та молоддю. (Навчальні матеріали). - К., 1999. - 140с.

6. Соціальна педагогіка. Підручник 4 - те вид. вправ та допомоги. ред. пед. проф. А.Й. Капської. - к Центр учбової літератури, 2009-488с. с.246 - 271

7. Історія педагогіки: курс лекцій (www.infolibrary.com.ua/bookstext-542.html)

8. курс "Школа батьківства" Александр Корман (www.alexkorman.com/)

9. Безпалько О.В. педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навчальний посібник: - для студентів вищих навчальних закладів І/О В. Безпалько - К.: Центр Учбової літератури, 2009.209с. с.158 - 173

10. Н.П. Волкова "Педагогіка" посібник Київ видавничий центр "Академія" 2001

11. Закон Украины о многодетных семьях (www.dolyna. kiev.ua/node/620)