Вступ
Мета уроків образотворчого мистецтва учити дітей до спостереження за навколишньою дійсністю, розвивати найважливіше для художньої творчості – уміння бачити життя очима художника. Формування спостережливості, уваги до навколишньої дійсності освоєння художніх матеріалів – основні завдання цього уроку навчання.
Уроки образотворчого мистецтва повинні бути цікавими для дітей. На кожному уроці вчитель повинен вишукувати неординарні засоби і методи їх проведення.
Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.
Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання проблем, тому науковці і педагоги – практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.
Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.
Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70 – х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну (невизначену) структуру.
Наразі змінено підхід до визначення структури в навчанні. Дидактик наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визнання свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових. Ще один поштовх до пошуків у цьому напрямі - шестирічні першокласники, навчання яких вимагає гнучкості у використанні форм уроків.
Об’єкт дослідження
:
нестандартні уроки у початковій школі.
Мета
:
теоретично обґрунтувати типи нетрадиційних уроків і розкрити суть уроку екскурсії та уроку творчості.
Предмет дослідження
:
вплив нестандартних уроків на навчально-виховну діяльність молодшого школяра.
Мета
нашої курсової роботи дослідити особливості нестандартних уроків, як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності.
Мета передбачає виконання наступних завдань
:
1. Розглянути можливості нестандартних уроків у початковій школі в реалізації цілей навчання.
2. Вказати деякі методичні аспекти їх проведення.
3. З’ясувати актуальність проведення нестандартних уроків в початковій школі.
Актуальність:
творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.
Структура дослідження
:
курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, використаної літератури.
РОЗДІЛ 1. Нестандартні форми проведення уроків образотворчого мистецтва.
1.1
Поняття, форми, ефективність використання нестандартних уроків
На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з’явилася у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці.
Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо. [12]
Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку — перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу. Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.
Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.
Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу.
Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.
Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.
Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення. [13]
Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.
1.2. Сучасні погляди на нестандартні уроки
Існує кілька поглядів на нестандартний урок.
На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої, суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. [1, с. 65] Л. Лухтай називає нестандартним уроком, який не викладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. [8, с.31] Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. [14, с. 62] О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології. [9, с. 12]
Наразі можна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, які використовують вчителі у своїй роботі. Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Форми уроків, які застосовуються в сучасній школі, можна згрупувати так:
- бінарні уроки;
- віршовані (римовані) уроки;
- інтегровані (між предметні) уроки;
- уроки – дискусії (урок – діалог, урок диспут, урок – засідання, урок – круглий стіл, урок – прес-конференція, урок – семінар);
- уроки – дослідження (урок – знайомство, урок – панорама ідей, урок «Що? Де? Коли?»);
- уроки звіти (урок – аукціон, урок – захист, урок – композиція, урок – концерт, урок-презентація, урок – ярмарок, урок – екзамен);
- уроки – змагання (урок – конкурс, урок – турнір, урок – мозкова атака );
- уроки – мандрівки (урок – екскурсія, урок – марафон, урок – подорож);
- уроки – сюжетні замальовки (урок – віночок, урок – казка, урок – картинна галерея, урок – фестиваль, урок – ранок). [12]
У запропонованій класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші види зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.
Використання цих форм уроків має певні переваги, оскільки вони дозволяють урізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартного уроку з його незміненою структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнє завдання; сприяють підвищенню активності учнів, а отже – і ефективності уроку. Стимулюючи творчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні уроки створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початкової школи.
Розглянемо детальніше специфічні можливості кожного типу нестандартних уроків в реалізації цілей навчання та деякі методичні аспекти їх проведення.
Бінарні уроки.
Бінарними ми називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. [20] При цьому такий нестандартний урок готують учителі – предметними, кожний із яких проводить етап ( блок ) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:
- ознайомлення вчителів – предметників з чинними програмами;
- знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів:
- складання структури майбутнього уроку:
- написання спільного плану – конспекту.
Однак не треба плутати етапи – блоки бінарного уроку з «блочними» уроками В. Ф. Шаталова ( вчителя математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80 – х років минулого століття ). Уроки цього творчого педагога мають на меті подати матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах – опорах, що допомагає школярам, швидко осмислювати й запам’ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези.
Віршовані (римовані) уроки.
Це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. [14] Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.
Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують, увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.
Пропонується використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти «грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, пробують самі «складати» вірші. Ось скільки цінного у проведенні віршованих уроків і для учнів, і для вчителя.
1.3. Інтегровані уроки та уроки змагання
У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея між предметної інтеграції.
Інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.
Аналіз чинних програм для чотирирічної початкової школи та вивчення досвіду вчителів свідчить про широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає О. Савченко, такі нестандартні уроки дають можливість учителеві разом із учнями опанувати значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних, усвідомлених між предметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низки питань, досягти цілісності знань. [20, С. 89-90]
Підготовка інтегрованих уроків передбачає:
- аналіз річного календарного планування;
- зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;
- визначення завдань уроку;
- «конструювання» уроку.
Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо для кожного з предметів, що інтегруються.
Дидактичні особливості інтегрованих уроків чітко викладені в книзі О.Савченко «Дидактика початкової школи» (К.: Генеза, 1999).
Учитель С. Барсук (учасник творчої групи Л. Варзацької) наводить класифікацію інтегрованих уроків. На думку нашої колеги, інтегровані уроки можуть поділятися залежно від:
1. Навчальних предметів, що інтегруються:
- урок рідної мови і мовлення з образотворчим мистецтвом;
- урок рідної мови і мовлення з ознайомленням з навколишнім світом (природознавством);
- урок рідної мови і мовлення з художньою працею;
- урок рідної мови і мовлення з народознавством тощо;
2. Визначення мети уроку:
- урок з автономними цілями;
- урок з домінуючими та супровідними цілями;
3. місця проведення уроку:
- уроки, що проводяться у класній кімнаті;
- поза класом:
урок у залі, музеї, на виставці; урок творчості серед природи;
- комплексна форма (класна у поєднанні з позакласною);
4.Тривалості уроку:
- академічний урок;
- спарений (два-три 45- чи 30-хвилинних уроки);
5. Кількості інтегрованих уроків:
- подвоєні ( інтегрування змісту двох навчальних предметів);
- потроєні ( інтегрування змісту трьох навчальних предметів).
У фаховій літературі останніх років можна знайти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвіт їх проведення дозволяють зробити висновок про наявність певної структури такої форми уроку.
Перший етап проведення інтегрованого уроку –організаційний.
Другий - ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характерна особливість якої - актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває двічі (втричі) довше. Саме тому, об'єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на Їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції. Наступні етапи інтегрованого уроку можуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку.
Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об'єднані в мистецтво мовлення; відомості з історії, географії, громадянського права - у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, астрономії - у природознавство. [5, С. 28-29]
Варто наголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя високого професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваються систематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів. О.Савченко зазначає, що «змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять . у звичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища». [20]
Уроки – змагання. Готуючись до уроку – змагання, учитель проводить таку роботу (п. 6, 7 розробляються всім класом):
1.Спостереження за учнями.
2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.
3. Підготовка кількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для записування отриманих балів на дошці.
4.Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.
5.Роз'яснення критеріїв оцінювання журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору тощо).
6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обrpунтоване доповнення.
7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.
8. Розподіл учнів класу на команди. [16]
Організовуючи учнів класу в команди, класовод враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.
І.Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди: за допомогою лічилочки; за інтересами; за кольором волосся; за першою буквою імені; за розрахунком на перший-п'ятий; за цифрами (геометричними фігурами, умовними позначками), намальованими на картках. [26, С. 13-15] Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає класовод, якому допомагають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів - предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання).
Крім того, у складі журі можуть бути й учні середніх і старших класів.
Якщоце урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коментують якість виконавської діяльності своїх однокласників (декламування віршів, гра на музичному інструменті, спів, танок, театральне дійство). Учитель стежить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався.
Етапами уроку можуть бути складові частини телевізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодноразово бачили на домашніх телеекранах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для багатьох дорослих стала улюбленою).
І.Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час заняття). Представлення команд, Їх капітанів, асистентів, консультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати наприкінці уроку.
ІІ. Розумова «розминка». Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу: наприклад, розв'язування прикладів, виконання граматичних завдань, музична чи літературна вікторина тощо).
ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Розв'язування задач різними способами, написання творів-мініатюр, складання кросвордів природознавчої тематики.
ІV. Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.
V. Конкурс творчих робіт (конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо).
VІ. Відповідь на проблемне запитання уроку. Має супроводжуватися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.
VІІ. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. [25]
Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу.
Отже, уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обrpунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабкішого учня формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку. [27, С. 49-50]
Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та однокласників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровесниками, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь. [28, с. 23]
1.4. Типи, жанри і структури уроків
У дидактиці існують різноманітні класифікації уроків (Ю. Чабанський, Г. Кирилова, І. Лернер, М. Махмутов, В. Онищук, О. Савченко та інші), проте єдиної та універсальної класифікаційної схеми створити неможливо з огляду на багатоманітність цілей, завдань, методів тощо. Утвердилися такі основні типи уроків, які належать і до уроків мистецтва: урок уведення в тему, урок розширення і поглиблення теми, урок узагальнення. Більш деталізований варіант типології передбачає урок вивчення нового матеріалу, урок повторення і закріплення матеріалу, урок комплексного застосування отриманих знань і вмінь учнів, урок систематизації та узагальнення знань і вмінь учнів, урок перевірки і контролю освітніх результатів, а також комбінований урок, який одночасно вирішує декілька перелічених вище завдань.
Радимо в процесі викладання мистецтва застосовувати поширені в останні роки жанри уроків: урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо. Варто також синтезувати елементи різних жанрів на одному уроці, коли це дидактично доцільно.
Як і всі інші шкільні предмети, уроки мистецтва плануються з дотриманням дидактичних закономірностей, їх структура (послідовність і взаємодія основних елементів) умовно поділяється на такі етапи, що забезпечують цілісність уроку:
- підготовчий, що включає організаційний момент, актуалізацію знань і способів діяльності учнів, лаконічне повторення попередньо вивченого матеріалу (пригадати проаналізовані на попередніх уроках художні образи, зміст елементарних термінів або відомості про митців, творчість, яких уже вивчалася, заспівати вивчену пісню тощо);
- основна частина, що передбачає виклад і організацію засвоєння нового матеріалу (бесіда, організація сприйняття творів мистецтва та художньо-практичної діяльності учнів);
- підсумок - лаконічне оцінювання, зокрема «акордна» форма оцінки за різні види діяльності, за загальний внесок у спільну роботу. [22]
Зрозуміло, що наведені класифікації і регламентації досить умовні, їх не можна стандартизувати. Варіювання, змінювання, комбінування, синтезування різних елементів· залежать від змісту навчального предмета, теми уроку, конкретної педагогічної ситуації, навіть від настрою педагога та учнів. Дотримуючись загального алгоритму структури уроку, бажано заздалегідь орієнтовно розподілити навчальний час на окремі етапи, ураховуючи при цьому, що організація різної діяльності учнів вимагає не однакового обсягу часу. Вона щонайперше залежить від форм і методів навчання: фронтальна робота і, економ ніша в цьому плані, ніж робота в парах і групах; деякі методи взагалі потребують значних витрат часу (проведення дискусії, гри), інколи виходу за межі одного уроку (організації проектної діяльності, театралізації).
РОЗДІЛ 2. Методика використання нестандартних уроків під час вивчення образотворчого мистецтва.
2.1 Приклад використання уроку-екскурсії
Екскурсію варто розглядати як органiзацiйну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза класом, чи школою, в природі, на виробництві, в музеї, на виставці тощо. [23]
Основний метод навчання — спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя і бесідою, демонструванням певних об’єктів, зі збиранням матеріалу для гербаріїв i колекцій, з виконанням робіт практичного i дослідницького характеру.
Етапи уроку-екскурсiї:
• підготовка вчителя до екскурсії;
• підготовка учнів до екскурсії;
• проведення екскурсії;
• підсумки екскурсії.
Екскурсії ілюструють словесні образи й створюють повніше уявлення про предмети та явища навколишнього світу. Рiзноманiтнi спостереження в природі сприяють збагаченню лексичного запасу учнів та розвитку їхнього мовлення.
У сприйманні об’єктів екскурсій беруть участь рiзнi органи чуттів. Це сприяє досконалішому вивченню спостережуваних предметів i явищ, а також розвитку самих органів чуттів.
Спілкування з природою викликає прагнення у дітей молодшого шкільного вiку не тільки глибше пізнавати. а й охороняти, збагачувати її, виховує їхні естетичні почуття i смаки. Під час екскурсії дитячий організм загартовується й зміцнюється фізично.
Природнича екскурсія – одна з форм організації навчального процесу, яка забезпечує ознайомлення учнів з реальними предметами і явищами в їх природному оточенні. Екскурсія має тісний логічний зв'язок з попередніми та наступними уроками. Але вона проводиться в іншій зовнішній та емоційній обстановці, ніж звичайний урок: серед природи, на виробництві, в музеї і т.д.
Проведення екскурсій тісно пов`язано з вивченням відповідної теми.
Уроки-екскурсії проводяться за програмою.
Екскурсія - це така форма організації навчання, яка об'єднує навчальний процес в школі з реальним життям і забезпечує учням через їх безпосередні спостереження знайомство з предметами і явищами в їх природному оточенні.[2]
В системі уроків екскурсія виконує ряд важливих дидактичних функцій:
- реалізує принцип наочності навчання;
- підвищує науковість навчання і закріплює його зв'язок із життям, практикою;
- розширює технологічний кругозір учнів; їм надається можливість спостерігати реальне виробництво і знайомитися з використанням наукових знань в промисловому і сільськогосподарському виробництві;
- відіграють значну роль у профорієнтаційній роботі школи.
В залежності від дидактичної мети екскурсії бувають:
- ввідні при вивченні нового матеріалу;
- які супроводжують його вивчення;
- заключні при закріпленні вивченого. [19]
Ввідні екскурсії призначені для попереднього набуття відповідних знань, необхідних для вивчення нової теми. Заключні екскурсії використовуються для закріплення, поглиблення і розширення набутих знань.
Часто буває і так, що одна екскурсія одночасно в собі поєднує кілька навчальних предметів. Такі екскурсії називаються комплексними. На таких екскурсіях учні отримують можливість знайомитися і вивчати об'єкти в їх цілісності.
Великого значення надавав екскурсіям В.О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі. [12]
Вахтеров стверджував, що природа і життя – перші вихователі дитини. Він закликав вчителів розкривати перед дітьми чудову книгу природи: нехай вона сама розмовляє з дітьми, нехай вони вчаться читати її. [23]
Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без них вивчення природничого матеріалу набуває схоластичного характеру.
Вахтеров вважав, що екскурсії зближують школу з життям, збуджують інтерес до рідного краю, до своєї країни. Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків в класі, учні можуть сприймати природу безпос
Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння – орієнтування у просторі, визначення напрямку і швидкості течії річки, видів ґрунтів, рослин, тварин, формують уявлення про їх життя, живлення, значення та ін.
Під час екскурсій діти знайомляться з культурними рослинами і бур’янами, свійськими тваринами, сільськогосподарською технікою, трудовою діяльністю людей, тобто поєднують навчання з практикою, з життям.
Екскурсії викликають у дітей інтерес і любов до природи, сприяють вихованню естетичних почуттів, бережливого ставлення до природи й до наслідків людської праці.
У початкових класах найчастіше проводяться екскурсії, які поєднують елементи ілюстративної і дослідницької екскурсій, коли вчитель пояснює окремі питання, а потім ставить перед учнями завдання, що виконуються ними самостійно.
Підготовка до екскурсій:
1. Розробка річного календарного плану, де намічаються екскурсії з кожної теми.
2. Визначення навчально-виховної мети кожної екскурсії.
3. Вибір місця екскурсії і попереднє ознайомлення з ним.
4. Ознайомлення дітей з метою і завданнями екскурсії, з правилами поведінки на екскурсії.
5. Підбір екскурсійного спорядження та інвентарю.
6. Визначення маршруту екскурсії.
7. Розробка розгорнутого плану екскурсії за схемою:
a) дата, клас;
b) тема;
c) мета;
d) маршрут;
e) обладнання;
f) проведення екскурсії;
g) опрацювання матеріалів екскурсії. [1]
На місці екскурсії вчитель нагадує мету і завдання.
Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об’єкти вивчення, зробити записи і малюнки. Вчитель дає вичерпні відповіді на запитання, докладно розповідає про об’єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення явищ.
Під час екскурсії у дітей виникає багато запитань, які безпосередньо не стосуються теми екскурсії. У таких випадках треба давати правильні і зрозумілі пояснення, задовольняти їхню допитливість, заохочувати до спостережень, що розвиватиме інтерес до природи.
Після екскурсії обов’язково треба закріпити набуті знання, опрацювати зібраний матеріал. На наступному уроці вчитель підбиває підсумки екскурсії і пропонує учням зробити записи про свої враження від екскурсії. Зібраний матеріал використовують на предметних уроках та на уроках ручної праці: з нього виготовляють колекції, гербарії, поробки.
Орієнтовний план – конспект уроку
Дата
:
23 березня 2010 року
Клас:
3
Час:
1 година
Тема:
Історичні та визначні куточки нашого міста
Мета:
1) освітня – поглибити знання учнів про історію поглибити знання учнів про історію міста Суми, його визначні місця і визначні споруди;
2) розвиваюча – розвити творче мислення та фантазію;
3) виховна – привити любов до рідного міста.
Тип уроку:
урок-екскурсія
Матеріали та обладнання:
для вчителя – матеріал про історію і визначні місця міста Суми;
для учнів: олівець, гумка, ручка, блокнот для нотацій і замальовок.
План уроку:
І. Організаційна частина (3 хв.)
ІІ. Основна частина
1. Розповідь про історію міста (10-15 хв.)
2. Екскурсія (30-40 хв.)
ІІІ. Заключна частина (5-9 хв.)
1. Перегляд записів та оцінка зацікавленості учнів
Хід роботи:
І. До того як ми почнемо наш пізнавальний урок – урок-екскурсію, давайте пригадаємо минулий, коли ви розповідали про улюблені куточки нашого міста. Згадайте як називається театр в який ви часто ходите дивитися різні казки, вистави? Які ще визначні споруди міста Суми ви знаєте? А яка центральна вулиця м. Суми? Які музеї є в нашому місті?
ІІ. 1. Давайте почнемо нашу екскурсію. По дорозі до центру нашого міста я розповім цікаві історії м. Сум.
1652 р. – заснування переселенцями з Білоцерківського полку поселення на річці Псел. Назву Суми отримали від річки Сумка, у гирлі якої було засноване.
1780р. – до м. Сум прибув Петро І гуртувати полки перед битвою зі шведами. Оселився цар поблизу Воскресенської церкви, яка була своєрідною фортецею. Нині тут – відділ художнього музею. Жителі сум вміли не тільки воювати, на всю округу славилися місцеві ремісничі люди – ковалі, кравці тощо. Про це нагадують сучасні назви вулиць: ковальська, гончарна. Історія міста пов’язана з іменами відомих діячів культури та науки. Багато разів приїздив сюди мандрівний філософ Г. Сковорода. Працював тут помічник прокурора юрист, письменник, громадський діяч А.Ф. Коні. Вулицями Сум ходили свого часу: друг великого кобзаря відомий актор Щепкін, композитор Чайковський, знаменита поетеса Леся Українка, письменник О.І.Купрін.
З 1939 року місто стає адміністративним центром Сумської області. Будувалися нові заводи, відкривалися школи і технікуми.
Архітектурне обличчя Сум формувалося протягом кількох століть, і кожне з них наклало свій відбиток. Хоча з древніх будівель до наших днів достояли лише Воскресенська церква, великий Спасо-Преображенський собор, зведений в стилі бароко та Троїцький собор.
Незважаючи на віддаленість великих міст, Суми мають справжню мистецьку скарбницю – художній музей. Основна його експозиція розташована у будинку колишнього казначейства, пам’ятці архітектури ХХ століття. Музей нараховує близько 11 тис. живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. У фондах зберігається значна нумізматична колекція та зібрання російських, польський медалей. На поч. 60-х років широким проспектом були з’єднані центр і залізничний вокзал. Обабіч нового Харківського шосе виріз великий житловий масив, а з ним – містечко хіміків. Неповторного вигляду надає місту оригінальні мости. Прикрасила суми і сучасна споруда драми та музичної комедії ім. Щепкіна, автори удостоєні Шевченківської премії . Шумлять кронами дерева у парку над Пслом, закладеному наприкінці ХІХ сторіччя. У ньому зібрано 70 порід дерев, в тому числі такі екзоти, як веймутова і кримська сосни, голуба та срібляста ялини, західна туя, також у парку є вікові дуби, вабить прохолодою тіниста алея дрібнолистої липи.
2. Ви можете брати олівці та папір та записувати враження від побаченого. Ось ми походимо поруч із Альтанкою. Що вона символізує? (Символ Сум). А як називається ця площа? (Театральна). На ній знаходиться театр драми та музичної комедії ім. Щепкіна. А з альтанки бачимо Обласний краєзнавчий музей. Ще тут є неподалік Обласний художній музей ім. Онадського.
Зараз ми біля пам’ятника Івана Харитоненка. Які ще пам’ятники ви знаєте? (Т.Шевченко, М. Щепкін, І. Федько). Біля пам’ятника Т.Г. Шевченка є Академія банківської справи, де навчаються на юристів, банкірів, адвокатів.
Зараз ми йдемо по вулиці Соборній, тут знаходиться Спасо-Преображенський собор – пам’ятка архітектури ХVІІІ – ХІХ ст. У 1788 р. було завершено його будівництво, спорудженого в стилі пізнього бароко і класицизму. У роботі над його оформленням працювали відомі малярі В. Маяковський та К.Лебедєв. В цьому районі знаходиться ще й Воскресенська церква – пам’ятка архітектури 1702 р. Згадайте, які в нашому місті є церкви? (Ілінська, Петропавловська, Пантелеймонівська церква та Троїцький собор).
На площі незалежності всі бачили велику напів овальну будівлю. Так от це Обласна державна адміністрація, а поруч знаходиться Міська рада народний депутатів. А ще зліва знаходиться готель Суми, це найвища споруда нашого міста, він має 16 поверхів.
Ну все, на сьогодні наша екскурсія закінчена.
ІІІ. 1. Покажіть, будь ласка ваші записи. Молодці! Всі були уважними, зацікавленими та добре себе поводили. Майже всі написали про почуте, деякі навіть зробили висновки та замальовки.
2. Вдома намалюйте архітектурну споруду, яка вам найбільше сподобалася, акварельними фарбами. І поясніть в письмовій формі ваше враження.
2.2 Урок-гра як форма навчально-виховного процесу
Дитяча гра - один з основних видів діяльності дітей, спрямованої на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємні дорослих. [25]
За своїм змістом ігри органічно пов'язані з життям, працею і поведінкою дорослих членів суспільства. Сюжети ігор дуже різноманітні й відображають реальні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від конкретних умов життя, від входження дитини в навколишню реальність, її кругозору.
Народна педагогіка виділяє дві основні групи ігор. Ігри першої групи виникають самі собою. У них діти наслідують функції дорослих, те, що в майбутньому стане для них серйозним обов'язком — трудовим, сімейним, громадським. Друга група — це ігри спеціально вигадані для розваги.
Складність використання гри у навчанні пов’язана з її особливостями (двопланова поведінка, відсутність персональної відповідальності кожного за результати дій, спрощене уявлення про реальність), що потребує від учня зусиль для входження у гру. Потрібно, щоб учні були орієнтовані на результати гри.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.
Використання на уроках ігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії , за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального приметаю. Отож гра – незмінний важіль розумового розвитку дитини.
Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти відстаючому, невимушене виховує адекватне сприймання невдач і помилок.
Гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їх розуму.
Види емоційного стимулювання:
1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.
2. Вона дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь (гра-імпровізація).
3. Ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, конкретного учня,
При підборі і розробці дидактичних ігор слід враховувати, що темп і ефективність засвоєння змісту навчання пропорційні інтересам учнів і діяльності, яку вони виконують. Знання починаються з чуттєвого сприйняття, з допомогою уявлень переходить у пам'ять, а потім через узагальнення одиничного формується розуміння загального.
Діяльність учнів буде успішною, якщо модель дій, яку необхідно виконати, випереджає саму діяльність. На стійкість уваги впливає спрямованість особистості, її інтереси. Необхідно максимально активізувати асоціативну пам'ять і творчий розвиток особистості. Організація і проведення ігор потребують великої майстерності. Педагогу потрібно виробити чітку стратегію керівництва груповим спілкуванням.
У ході гри мовнорозумова діяльність учнів стає більш евристичною і творчою, підвищується її мотивація. Обговорення повинно проходити у доброзичливій формі. Активність учнів — головний критерій ефективного проведення гри. У дидактичних іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, роблять узагальнення. Багато ігор потребують вміння викладати свої думки у зв'язній і зрозумілій формі, використовуючи відповідну термінологію.
Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи навчальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з'являється і активність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив. [16]
Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.
Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слона й рухи цікаві, несподівані для дітей). [7]
Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. У цьому ралі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину.
Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й показувати, як це робити. (Зрозуміло, участь класовода залежить під змісту гри.) Наприклад, гру «Відгадай», мета якої - розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.
Деякі вчителі вважають, що дидактичні ігри найдоцільніше проводити наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені. Це — не завжди правильно, нерідко само ігрова ситуація може бути найкращим початком уроку. В ігровій формі можна ефективно ознайомити дітей з новим способом дії, пожвавити процес тренувальних вправ. Діти із задоволенням виправляють помилки Незнайка, «розмовляють» а Чомусиком, учаться в “лісовій школі” або діють разом з казковим героєм, виконуючи тренувальні вправи. В іграх - вправ ах молодші школярі знаходять виходи з числових лабіринтів, розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.
Враховуючи вікові особливості дітей, учителі та вихователі груп продовженого дня разом з іншими формами та методами виховної роботи активно використовують усі види ігор. Вони відбирають їх відповідно до завдань навчально-виховної роботи. Обов'язковою умовою при цьому є встановлення зв'язку між виховною роботою на уроках і в позаурочний час.
Відомо, що зміст ігор шестирічних дітей багато в чому зумовлений ігровим матеріалом. У зв'язку із цим методика керівництва іграми реалізується насамперед в їхньому матеріальному забезпеченні.
Більш змістовними, різноманітними за тематикою й цінними як засіб виховання творчі ігри бувають тоді, коли їх пов'язують з іншими видами навчально-виховної роботи, спрямовують увагу учнів на можливість використання у грі знань, здобутих завдяки бесідам, читанню, перегляду діафільмів та ін. За цієї умови використовують знання у практичній діяльності. Використання ілюстративного матеріалу актуальне під час ознайомлення з такими явищами, які учні не можуть безпосередньо сприймати, але для розвитку гри ці явища необхідні.
Практика виховної роботи показує, що кожний вид ігор по-своєму впливає на розвиток та виховання шестирічної дитини. У цих іграх розширюються знання про Вітчизну, про рідний край, професії, про ставлення дорослих до праці, про моральні норми. Спираючись на гру, учитель має можливість цілеспрямовано формувати знання та поведінку учнів 1-го класу.
У будівельне-конструктивних іграх закріплюються й розвиваються конструктивні вміння та навички, формується творче мислення, удосконалюються здібності, розвиваються естетичні потреби. Ці ігри привчають дітей до праці в колективі, справедливо розподіляти обов'язки та будівельний матеріал, дружно реалізовувати колективні задуми, бережно ставитися до результатів праці ровесників, планувати наступну роботу.
У іграх-драматизаціях удосконалюється звуко-вимова, збільшується словниковий запас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. І гри-драматизації допомагають у розв'язанні завдань естетичного виховання, формують уміння передавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставлення до їх моральної суті.
Орієнтовний план – конспект уроку
Дата
:
22 вересня 2010 року
Клас:
5
Час:
45 хвилин
Тема:
«Прогулянка казковим лісом»
Мета:
1) освітня – сприяти засвоєнню алгоритму спрощеного зображення архітектурних форм, удосконалити навички роботи гуашшю;
2) розвиваюча – розвити розуміння відповідності образу архітектури та пейзажу та характеру казкового героя, розвити вміння свідомо використовувати для створення певного образу засоби живопису, закони композиції, повітряної перспективи;
3) виховна – виховати відчуття краси.
Тип уроку:
урок-гра
Матеріали та обладнання:
для вчителя – план-конспект, костюмований персонаж, гілки, корчі, плакат із зображення хаток, «дупло», ілюстрації до народних казок, роботи учнів попередніх років, педагогічний малюнок на дошці, аудіо запис музичний творів М. Римського-Корсакова, С.Прокоф’єва;
для учнів - папір білий формат А3, гуашеві фарби, пензлі, склянка з водою.
План уроку:
І. Організаційна частина (3 хв.)
ІІ. Основна частина
1. Мотивація навчальної діяльності, початок казки (8-10 хв.)
2. Виконання практичного завдання, продовження казки (15-19 хв.)
ІІІ. Заключна частина
1. Перегляд робіт учнів (5-8 хв.)
2. Виставлення оцінок (3-5 хв.)
3. Домашнє завдання (1-3хв.)
Хід роботи:
І. Після дзвоника вмикаю таємничу казкову музику, яка привертає увагу учнів.
Перевіряю підготовку учнів до уроку.
Як і домовлялися, сьогодні ми відправимося в казку. Чи всі готові до подорожі? Якщо ми йдемо на зустріч з чудесами, то й спорядження повинне бути відповідним: не казанок, концентрати і намети, а чародійні речі. Покажіть їх. (Чарівна «перетворювальна» паста – гуаш, чарівна паличка –пензель, чарівне віконце – аркуш паперу, «жива» вода.)
Бачу, що всі готові – мерщій в дорогу.
ІІ. 1. Поки дійшли до лісу, день згас, На землю спускаються сутінки. Відкриємо нашу чарівні віконця. Що ми побачимо за ними? (Біле світло, туман, молоко.)
Нам же треба опинитися на дорозі, яка веде до лісу. Будемо чаклувати. Як відділити небо від землі? (Провести лінію горизонту.) Як «опустити» на землю ніч? (Небо закрити фарбою – гуаш – кольору ночі.) Як «протоптати» стежку аж до далекого лісу? (Лінії зійдуться у точці сходу на горизонті: зустріч «двох черв’ячків».) Підемо стежкою до лісу й увійдемо в нього. І ось нас уже обступають дерева: спереду, зліва, позаду… Як передати плановість простору? (Що ближче - нижче і біліше; що далі - вище і менше.)
Бачимо велике дупло. Поліземо? (Вимикаю світло (учні в 5 класі вчаться у другу зміну), лишаю слабу підсвітку, включаю таємнича музику.) Якщо підеш вліво - просто ліс, підеш вправо – також ліс. Але якщо в дупло проліз, перед тобою чарівний ліс. Все раптово змінюється: під ногами тріск гілок, корчі хапають за одежу. Якісь кігтисті лапи дряпають руки і обличчя, ноги кудись провалюються, дивні вогні мерехтять скрізь, то наближаючись, то відступаючи, за спиною чути зітхання. Страшно. А ще раптом пугач як зауха–зауха. Зразу пригадуються казки про кікімор перевертні, гайовиків, Бабу Ягу. (Виключаю музику, вмикаю світло. Демонструю ілюстрації до казок із характерними пейзажами.)
ІІ. 2. А тепер створіть казковий зимовий пейзаж із зображення архітектурного об’єкта. (Учні малюють казковий ліс.)
Можна перевернути аркуш – ліс начебто «попливе» на небо; колір дальнього лісу потрібно розчинити у кольорі неба; гілки дерев треба «зігнути», «переплести», «витягти» з під землі старі корчі, додати слабкі вогники. Чи з’явилась таємничість у малюнках? (Знову на мить вимикаю світло, достаю ляльку Баби Яги.)
Ось і Баба на мітлі з’явилася. На стає час підкріпитися . А ось і вечеря лісом ходить: Таню з’їм, Ванею закушу. Юля піде на ласощі, а всіх інших на запас, у комору. Нумо хатка! Стань до лісу задом, до мене передом. Ой-ой! Де ж моя хатка? Знову втекла. Полечу в погоню, може дожену.
(Знов на мить виключаю світло, і ляльку ховаю.) Полетіла Ягуся. Давайте побудуємо їй хатинку. Поміркуємо: яку? (показую плакат на якому зображено декілька варіантів хаток: низенькі, високі, на одній нозі і на двох, нові та старі.) Обираємо, яка найбільше підходить, порівняємо її з Ягою, адже «який хазяїн, такий і дім»: веселий або сердитий, святковий або занехаяний, горбатий, худий, злий, товстий, лінивий і. т. д.
Недарма ж у казках хатки, як живі, можуть рухатися: літати, танцювати і навіть нести яйця і виводити «хатинят».
Знаходимо зручне місце у лісі, де не тісно і не занадто просторо, не збоку і не всередині.
Пішли носити колоди. «Склали» зруб на п’ять колод. Бічні сторони – відбитки пальців. Прорубали вікна і прорубали курячу лапку, одну, щоб не тікала. Живи, Ягусю, на здоров’я!
Що ж пора повертатись до класу.
ІІІ. 1. Організовую перегляд виконаних робіт учнів, аналізуємо разом з учнями роботи, визначаємо всі разом найкращі малюнки.
2. Виставляю оцінки.
3. Задаю домашнє завдання: на наступний урок принести альбом, склянку для води, фарби, пензлик , олівець і гумку
Висновки
Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.
1. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. . Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості
2. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.
3 Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.
4. Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.
5. Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.
6. Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.
7. Екскурсія - це така форма організації навчання, яка об'єднує навчальний процес в школі з реальним життям і забезпечує учням через їх безпосередні спостереження знайомство з предметами і явищами в їх природному оточенні. Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння – орієнтування у просторі, визначення напрямку і швидкості течії річки, видів ґрунтів, рослин, тварин, формують уявлення про їх життя, живлення, значення та ін.
8. Дитяча гра - один з основних видів діяльності дітей, спрямованої на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємні дорослих. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Використання на уроках ігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії , за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального приметаю. Отож гра – незмінний важіль розумового розвитку дитини.
Використана література
1. Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. - 1991. - № 1. - С.65-69.
2. Волкова Н.П., Педагогіка. К.: Академія, 2002р. – с.340.
3. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва – БВПШ – 1999. -№21-22. – с. 44-46.
4. Казковий шлях. Урок казка у дружньому класі //БВПШ. – 2001. - №9 – с. 44-45.
5. Колягин Ю., Алексеенко О. Интеграция школьного обучения //Начальная школа.-1990. - №9. - С. 28-29.
6. Курінша В. І. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва//Початкове навчання і виховання – 2006. – №19-21. – с. 53-55.
7. Лизинский В.М. Диагностико-аналитические процедуры и активно-игровые формы в управлении школой. – М.: Образовательный центр “Педагогический поиск”, 1996. – 77 с.
8. Лухтай Л.К. Нестандартний урок // Початкова школа. - 1992. - № 3-4. - С.31-32.
9. Митник О. Нарис нестандартного уроку // Початкова школа. - 1997. - №12. - С.11-22.
10. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк та ін. - Тернопіль: ТНПУ. - 2005. - Вип.1. - 178 с.
11. Нестандартні форми уроків//Початкове навчання і виховання – 2006. – №5 (педагогічна академія Пані Софії).
12. Нестандартні уроки: Посібник для вчителів початкових класів. - Т., 1993. - 116 с.
13. Нестандартні уроки в початковій школі / Упоряд. О. Кондратюк. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 128 с. - (Б-ка "Шкільного світу").
14. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні // Рідна школа. - 1995. - № 4. - С.62-65.
15. Підкасистий П.И., Педагогіка. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 638с.
16. Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж.С. Технология игры в обучении и развитии: Учеб. пособ. – М.: Российское педагогическое агентство, 1996. – 272 с.
17. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К., 2003. - 192 с.
18. Пономаренко Т.В. Урок КВК // Початкова школа. - 1992. - №3-4. - С.32-33.
19. Савченко О.Я. Дидактичні особливості інтегрованих уроків // Початкова школа. - 1992. - №1. - С.2-8.
20. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. - К., 1997. - 256 с.
21. Сучасні шкільні технології. Ч.1 / Упоряд.: І. Рожнятовська, В. Зоц. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 112 с. - (Б-ка "Шкільного світу").
22. Типи, жанри і структура уроків// Машан Л. М. Методика навчання мистецтва в початковій школі. – К. Ранок,2006. – с. 58 – 60.
23. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих пед. закл. освіти. -К.: Академія, 2003. - 528 с.
24. Чорнобіль О. І. Малюємо казку. Урок казка в 1-му класі//БВПШ. - 2001. - №9. – с. 43-44.
25. Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва//Початкова школа. – 2007. - №11. – с. 39-40.
26. Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. -2001. - № 2 - С. 13-15.
27. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення школярів до учіння // Рідна школа. - 1999. - № 9. - С. 49-50.
28. Митник 0., Шпак В. Народження нестандартного уроку //Початкова школа. - 1997.№ 12. - С. 11-23.