Господарські операції

Київський Гуманітарний Інститут

Контрольна робота

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

Варіант №20

Виконав:

студент III курсу

за спеціальністю -

Маркетинг

заочної форми навчання

Нагорний О.С.

Київ-2008

План

Вступ

1. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

2. Інвентаризація,її значення, види та порядок проведення

3. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів та інших необоротних активів

4. Облік операційних витрат

5. Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності

6. Звіт про власний капітал

Задача

Тести

Список літератури

Вступ

На сьогоднішній деньв Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Якщо вона раніш, при нашої "відкритості", призначалася досить вузькому колу користувачів (вищестоящій організації, фінансовому органу, установі, банку і територіальному органу статистики), то в ринковій економіці її користувачами стають практично всі учасники ринкових відносин: ті хто, безпосередньо зв'язані з підприємництвом (бізнесом), тобто менеджери і всі інші, хто зв'язаний з керуванням, включаючи, природно, бухгалтерів, яких у західній практиці називають бухгалтерами-аудиторами і бухгалтерами-аналітиками; ті хто, безпосередньо не працюють на підприємствах (фірмах), але мають прямий фінансовий інтерес - акціонери, інвестори, різні кредитори, покупці і продавці продукції (послуг) і так далі; третю групу представляють користувачі, що мають непрямий фінансовий інтерес - різні фінансові інститути (біржі, асоціації тощо), податкові служби, органи статистики, профспілки й інші. Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання. Ефективність керування господарською діяльністю виміряється системою показників, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності. Вимір показників, факторів їхньої зміни і виявлення результатів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності є першочерговими задачами її аналізу.

1
. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями (10).

Кожний господарський факт як явище має два аспекти: продуктивний (активний, функціональний) та правовий (пасивний) власний або запозичений. На цьому будується балансова структура господарства. Водночас кожний господарський факт як процес теж має два аспекти, бо торкається двох об'єктів господарювання як явища або процесу.

Приклад. Із складу передані матеріали для виробництва.

Цей господарський факт пов'язує такі об'єкти господарювання: склад матеріалів, де внаслідок господарського факту (як процесу) цінностей стало менше, та виробництво ( як діяльності), де цінностей стало більше.

Господарські факти як процеси бухгалтерського обліку називаються господарськими операціями. Оскільки засоби господарювання активи й джерела їх утворення пасиви відображаються в балансі, то кожна господарська операція певним чином впливає на нього.

За характером таких змін усі господарські операції можна віднести до чотирьох типів:

Господарські операції першого типу відображають залучення до господарської діяльності нових засобів господарювання за рахунок нових власних або позичених джерел. Вони призводять до змін в активі й пасиві балансу, одночасно дозволяють розширити склад наявних засобів або збільшити вартісну характеристику засобів та їх джерел.

Приклад. У господарство залучено нові матеріальні цінності на суму 2 тис. грн., які оприбутковано на склад але гроші за них не сплачено.

Суть цієї господарської операції полягає в тому, що на складі господарства стане більше засобів (матеріалів), тобто актив балансу збільшиться. Оскільки за матеріали ще не сплачено, то виникає заборгованість перед їх постачальниками. Тобто до господарського обороту залучені чужі кошти (для господарювання позичені джерела), пасив балансу збільшується на 2 тис. грн. Унаслідок цього водночас змінюються суми активу й пасиву балансу.

Господарські операції другого типу відображають вилучення із господарської діяльності існуючих засобів і джерел їх утворення. Такі операції призводять до зменшення сум в активі й пасиві балансу одночасно, а також зменшення оцінки вартісної характеристики.

Приклад. Постачальникам із розрахункового рахунку господарства для погашення заборгованості перераховано 1 тис. грн.

Ця господарська операція спричиняє зміни в активі й пасиві балансу одночасно. Суть її полягає в тому, що на розрахунковому рахунку господарства залишиться менше коштів, тобто засобів господарювання. Оскільки кошти перераховуються на сплату боргу постачальникові, то заборгованість погашається. Це означає, що з господарського обороту вилучаються чужі джерела на суму 1 тис. грн. Унаслідок цієї господарської операції зумовлюють збільшення одних засобів за функціональною ознакою за рахунок зменшення інших. При цьому загальна сума засобів господарювання залишається незмінною.

Господарські операції третього типу спричиняють зміни складу й структури засобів господарювання. Це найпоширеніший тип господарських операцій.

Приклад. Із складу у виробництво видані (передані) матеріали вартістю 3 тис. грн.

Ця господарська операція спричиняє зміни тільки в активі балансу. Суть її полягає в тому, що на складі господарства зменшується кількість матеріалів. Разом з тим збільшується їх кількість у виробництві. тобто у виробничому процесі.

Господарські операції четвертого типу показують зміни в джерелах формування господарських засобів. Оскільки усі джерела формування господарських засобів відображаються у пасиві балансу, то й зміни, пов'язані з їх станом, не призводять до збільшення або зменшення загальної суми, а тільки до змін у складі й структурі джерел формування засобів.

Приклад. Через відсутність коштів на розрахунковому рахунку заборгованість постачальнику (кредитору) сплачується за рахунок кредиту банку, що становить 4 тис. грн.

Ця господарська операція викликає зміни тільки в пасиві балансу. Одержаний у банку кредит являє собою нові джерела утворення господарських засобів, збільшується борг перед банком, що викликає нове залучення позичених (чужих) коштів. У зв'язку з перерахуванням цих грошей постачальнику зменшуються раніше залучені до господарської діяльності чужі джерела, що теж відображені в пасиві балансу. Отже, господарські операції четвертого типу спричиняють зміни у балансі складу й структури джерел формування засобів господарювання. Це найменш поширений тип господарських операцій.

2. Інвентаризація,її значення, види та порядок проведення (20).

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються повсякденному обліку, зокрема, в результаті несправності ваго - вимірних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб та ін. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість взяти на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Отже, інвентаризація є способом виявлення (з наступним обліком) господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і звітності підприємства.

Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства (зважуванням, переліком, обміром тощо) і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто лишки або нестачі (якщо вони мали місце), які оформляють відповідними документами і відображають в обліку.

Залежно від повноти охоплення перевіркою засобів господарства розрізняють інвентаризацію повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин.

Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції на складах тощо). Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб, приватизації державних підприємств тощо). Вона дає найбільш повну інформацію, проте не завжди доцільна, оскільки трудомістка і відволікає значну кількість працівників від основної роботи.

За характером інвентаризації поділяють на планові і позапланові.

Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту).

Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника господарства (за вимогою перевіряючого органу, у випадках пожежі, стихійного лиха тощо). Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Порядок проведення інвентаризації.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах і в організаціях всіх форм власності регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994р. №69.

Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме:

- при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство та в інших випадках, передбачених законодавством;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності (але не раніше 1 жовтня). При цьому інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;

- за рішенням судово-слідчих органів;

- у випадках аварій, пожежі, стихійного лиха, ліквідації підприємства.

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після 1-го числа, а дані інвентаризації коригувати станом на 1-ше число.

До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Це значно прискорює проведення їх інвентаризації.

Працівники бухгалтерії до початку інвентаризації повинні закінчити опрацювання всіх документів по надходженню і видатку матеріальних цінностей, визначити залишки на рахунках на день інвентаризації.

Матеріально відповідальні особи до початку інвентаризації дають розписки у тому, що всі прибуткові і видаткові документи здані ними до бухгалтерії і що ніяких не оприбуткованих або не списаних на видаток цінностей у них немає.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. При інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість встановлювати за документами (з обов'язковою вибірковою перевіркою в натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному опису роблять відповідні відмітки. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Матеріально відповідальні особи на кожному опису ставлять свій підпис під текстом такого змісту: "Всі цінності, поіменовані в даному опису, комісією перевірені в моїй присутності і внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, вказані в опису, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні."

Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії. Цінності, що не належать підприємству, але знаходяться у нього в користуванні або на відповідальному зберіганні, записують в окремий інвентаризаційний опис. На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування цінностей.

При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. Ніякі документи або розписки в залишок готівки у касі не включаються. При виявленні нестачі або лишків грошових коштів в акті вказують їх суму і причини виникнення. Виявлена в касі готівка коштів, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається лишком і підлягає зарахуванню в дохід підприємства; нестача коштів - підлягає стягненню з касира.

3. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів та інших
необоротних активів (30).

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10
«Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

- надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

- сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

- сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

- вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

- часткова ліквідація;

- сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»,

03 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до

складу об'єктів, які відображаються на рахунку 10 «Основні засоби».

Планом рахунків передбачений рахунок II «Інші необоротні матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»,

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,

113 «Тимчасові споруди,

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів. Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

4. Облік операційних витрат (40).

У процесі операційної діяльності підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. До таких операційних витрат належать:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші витрати операційної діяльності.

Для обліку операційних витрат використовуються відповідні рахунки:

Рахунок 92 «Адміністративні витрати» призначено для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому, зокрема:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

— витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водо - постачання, охорона;