Данія

Промисловість

Подібно до сусідніх скандинавських країн Данія зазнала значного впливу промислової революції лише наприкінці 19 ст., переважно через відсутність вугільних родовищ. Можливості для розвитку промисловості в Данії були набагато менші, ніж у будь-якій іншій країні Північної Європи. На відміну від Швеції і Норвегії, в Данії немає великих річок і значних запасів гідроенергії. Запасів нафти і газу в датському секторі Північного моря менше, ніж у норвезькому і британському.

Структура промисловості Данії базується на її сільськогосподарській продукції, на ресурсах вапняків і глин та широкому спектрі імпортної сировини. Важливим чинником є наявність кваліфікованої робочої сили.

У 1990-их роках Данія мала різнобічну промисловість, причому жодна з галузей не займала панівного становища в економіці. У 1996 році чисельність зайнятих у промисловості становила 485 тис. осіб. Приблизно чверть із них сконцентровані в металургії і машинобудуванні.

У 1996 році промислові підприємства виробляли приблизно 27% ВВП Данії і постачали близько 75% експорту. У країні діють як великі заводи з виробництва чавуну і сталі, так і численні дрібні підприємства з виробництва доїльних апаратів та електронного обладнання.

Найбільші і найвідоміші промислові центри - Копенгаген, Орхус і Оденсе.

Суднобудування було найважливішою галуззю промисловості Данії, але через іноземну конкуренцію була призупинена або повністю припинена діяльність багатьох великих судноверфей у Копенгагені, Хельсінгері і Ольборзі. Однак функціонують судноверфі в Оденсі і Фредеріксхавні.

Легка промисловість. У Данії розвинута легка промисловість, зокрема, текстильне виробництво, розміри якого визначаються обмеженим внутрішнім ринком і доступністю відносно дешевих імпортних виробів. Місто Вайле в східній Ютландії - головний центр бавовнопрядильного виробництва. Ткацькі фабрики знаходяться у Копенгагені і Хельсінгері, на о.Зеландія, в Грено, Ольборзі, Фредерісії і Хернінзі в Ютландії.

Промислові центри. Копенгаген - найбільший промисловий центр Данії з різноманітною спеціалізацією підприємств. У місті представлені такі провідні галузі країни, як електромашинобудування, текстильна і броварна промисловість. Розвинута поліграфічна і меблева промисловість, виробництво високохудожніх фарфорових виробів. Інші важливі промислові центри - Ольборг, Орхус, Есбьерг, Оденсе і Раннерс.

Енергетика

Маючи обмежені запаси гідроенергії і бурого вугілля, Данія до 1980 року була змушена імпортувати майже всі енергоносії. У 1966 році в датському секторі Північного моря були виявлені запаси нафти і природного газу. Експлуатація почалася в 1972-му, а в 1993-му Данія видобула близько 8,3 млн. т нафти і 4 млрд. куб. м газу.

Данія все ще імпортує значну кількість вугілля для виробництва електроенергії, але завдяки зростанню експорту нафти і газу, виробництву альтернативних видів енергії і політиці енергозбереження країна майже повністю забезпечує себе електроенергією. Запаси нафти і газу в датському секторі Північного моря за світовими масштабами дуже скромні, і їх навряд чи вистачить більше ніж на 60 років. Нафтопереробна промисловість представлена в Есб'єрзі на західному узбережжі Ютландії.

Транспорт

Оскільки основна територія Данії займає півострівне положення, а майже третина її розташована на островах, у тому числі і дуже віддалених, судноплавство має життєво важливе значення для пасажирського і вантажного сполучення в самій країні і за її межами. Щодня підтримується зв'язок по морю між Копенгагеном і великими островами і великими портами східної Ютландії.

Щодня в Данію прибуває багато покупців із Швеції і Норвегії. Враховуючи роздрібленість території, добре налагоджену систему громадського транспорту і високі податки на машини і бензин, кількість приватних автомобілів у Данії набагато менша, ніж в інших країнах Північної Європи, - приблизно 10 на кожних 27 осіб (відповідний показник у Швеції - 10:22, в Німеччині - 10:21).

Міжміські автобуси здійснюють регулярні рейси розгалуженою системою автомобільних доріг.

За останні десятиріччя багато залізничних шляхів було розібрано і загальна довжина залізничної мережі зменшилася. Незважаючи на це, пасажироперевезення залишилося на попередньому рівні, а вантажні перевезення навіть зросли. Якість обслуговування пасажирів поліпшилася завдяки електрифікації залізниць і появі комфортабельних поїздів зі швидкістю 200 км/год.

У 1997 році відкрився рух на залізничній лінії довжиною 18 км через протоку Великий Бельт, що з'єднує острови Зеландію і Фюн. Після тривалих дискусій розпочалося будівництво мосту і тунелю між Копенгагеном і шведським містом Мальме через протоку Ересунн шириною 16 км.

Міжнародний аеропорт Копенгагена Каструп розширюється і є вузловим для компанії "Скандінавіан Ерлайнз Систем".

Експорт, імпорт

Данія експортує: машини і обладнання, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, паливо, рибу.

Найбільше продукції (близько 50%) експортується до країн ЄС, у тому числі до Німеччини - 22,5%, до Швеції - 11,2%, до Норвегії 6,5%, до Великобританії - 9,2%. Крім того, до числа експортерів датської продукції входять США - 5,5%, Франція - 5,3%, Японія - 4,1%, Нідерланди - 4,5%, колишні республіки СРСР - 1,7%.

Склад імпорту: машини і комплектуючі, нафта, продукція хімічної промисловості, зерно і продовольство, текстиль, папір.

54% продукції Данія імпортує з країн ЄС, з них 22,5% - з Німеччини, 12,9% - зі Швеції, 5,4% - з Норвегії, 7,8% - з Нідерландів, 7,9% - з Великобританії, 5,7% - зі США, 5,2% - з Франції 5,2%, 3,5 - Японії, 1,7 - з колишніх республік СРСР.