ЗМІСТ
Вступ
1. Наукові основи обчислення собівартості продукції рослинництва
2. Організаційно-правова характеристика господарства
3. Організація синтетичного і аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва
4. Обчислення собівартості продукції
4.1 Суть собівартості і методи її обчислення
4.2 Загальні принципи обчислення собівартості продукції
4.3 Методика обчислення собівартості продукції
4.4 Порядок закриття субрахунку “Рослинництво” і його аналітичних рахунків
4.5. Особливості обліку в рослинництві і обчислення собівартості продукції
5. Удосконалення методики обчислення собівартості продукції
6. Отримання прибутку за рахунок зниження собівартості
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додаток:
Статут ВАТ «Якимівський АГРОС»
Форма № 50-сг за 2001-2003 рр.
ВСТУП
Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості.
Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку - одним з найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення.
Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело виробництво молока, м’яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.
Зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів і резервів, що використовуються в надзвичайних обставинах. Це також важливий експортний продукт.
Потреби в зерні постійно зростають і залежать від збільшення потреб населення і розвитку тваринництва. Тому проблема ефективності виробництва зерна на сьогоднішній день постає дуже актуально.
Становище, яке зараз має місце в нашій державі вимагає вирішення багатьох питань, які виникають в економіці. Це стосується як промисловості, так і сільського господарства. Але якщо промисловий сектор хоч якимось чином здатен на сьогоднішній день відобразити свою діяльність і витрати природних ресурсів, то агропромисловість – це хворе місце України.
Реструктуризація колективних сільськогосподарських колективів і створення на їх основі агроформувань ринкової форми, прийняття нового земельного кодексу та інших важливих для сільського господарства нормативних актів, – все це є стимулювання державою підприємницької діяльності.
Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво.
Мета та завдання курсової роботи:
- на прикладі ВАТ „Якимівський АГРОС”, Запорізької області, Якимівського району, з’ясувати стан і формування собівартості продукції рослинництва і її структури.
- запропонувати шляхи зниження собівартості продукції рослинництва.
1. Наукові основи обчислення собівартості продукції рослинництва
Дослідженням теми “Калькуляція в бухгалтерському обліку” в наш час займається дуже багато вчених. Серед них такі, як доктор економічних наук, професор Л.Сук, професор Ф.Ф.Бутинець, М.Ф.Огійчук та багато інших.
Так щодо виникнення потреби в собівартості продукції Л.Сук пише, що “бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію не тільки про загальну суму витрат і доходів, а систематизувати її за видами діяльності, щоб була можливість знати ефективність виробництва конкретних видів продукції, робіт, послуг. Для цього потрібно обчислювати собівартість продукції.”
Л.Сук дає таке визначення поняття “калькуляція”: “Калькуляція - це науково обґрунтована частина собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, матеріальних цінностей та основних засобів за елементами витрат.”
Для проведення калькуляції потрібно витрати, пов’язані з виробництвом продукції або покупкою цінностей, поділити на кількість одержаної продукції або куплених цінностей.
Л.Сук визначає даний спосіб нарахування собівартості, як “загальне правило при калькулюванні.”
З метою проведення калькуляції потрібно визначити об’єкти калькуляції, встановити коло витрат, що включаються у собівартість продукції, розмежувати їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом, оцінити супутню та побічну продукцію, розподілити непрямі витрати між конкретними об’єктами калькуляції.
Професор Ф.Ф.Бутинець виділяє три види калькуляцій: нормативні - застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм; планові - складаються на підставі виробничих норм і дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції, виходячи з досягнутого рівня організації праці; кошторисні - складаються на основі кошторисних витрат і планового обсягу виходу продукції.
На відміну від Ф.Ф. Бутинця Л.Сук виділяє чотири види калькуляції: нормативна, планова, кошторисна та звітна.
Галузь рослинництва має свої особливості обліку витрат та обчислення собівартості продукції. Це питання більш детально буде вивчено в п’ятому розділі курсової роботи.
Для обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовують різні методи. Ф.Ф.Бутинець дає таке визначення методу обліку витрат: “Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.”
Л.Сук пише, що “вибір методу обліку витрат обумовлюється характером, обсягом і організацією виробництва на даному підприємстві. У виробництвах з одним видом продукції та незначним обсягом незавершеного виробництва застосовують так званий простий метод обліку витрат. Аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків по видах виробництв, а всі витрати є прямими. На більш складному виробництві використовують різні методи обліку витрат, які залежать від технології виробництва та побудови внутрішньогосподарських економічних відносин.”
Американські вчені Ч.Т.Хорнгрен, Дж.Фостер зазначають, що бухгалтерська література з обліку часто помилково розділяє бухгалтерські системи калькулювання на три взаємовиключаючі методи. Така класифікація некоректна, бо нормативний облік може бути використаний в широкому спектрі організацій і умов в поєднанні з іншими методами виробничого обліку, позамовним або будь-яким іншим.
2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА характеристика господарства
ВАТ “Якимівський АГРОС” знаходиться на півдні с.м.т. Якимівка, Запорізької області, на відстані 2 кілометрів від житлового сектору. Відстань до траси Москва — Сімферополь становить 0,7 км, до Якимівської нафтобази — 3,4 км. ВАТ “Якимівський АГРОС” має власні під’їзні залізничні шляхи, так як ВАТ “Якимівський АГРОС” веде торгівлю мінеральними добривами і отримує добрива залізничним транспортом. ВАТ “Якимівський АГРОС” є єдиним в Якимівському районі постачальником мінеральних добрив, а саме аміачної селітри, нітроамофоски та ін.
На території ВАТ “Якимівський АГРОС” знаходиться головний будинок адміністрації, в якому розміщується бухгалтерія, кабінет голови правління, зала проведення зборів акціонерів, їдальня з кухнею і інші відділення санітарно-господарського призначення; капітальний зимній склад для зберігання зерна, насіння і мінеральних добрив; залізний літній склад для зберігання насіння, зерна і мінеральних хімікатів, у який проходить залізничний шлях; автомайстерні; автогаражі; і інші господарські пристройки.
Після розпаювання земель колгоспу ім. Ватутіна ВАТ “Якимівський АГРОС” взяв в оренду паї селян на 7 років починаючи з квітня 2000 року. Землі ВАТ “Якимівський АГРОС” знаходяться у с. Радивонівка, які становлять 1272,07 га (станом на 01.01.2004). Розміщення підприємства сприятливе для ведення господарської діяльності: поля розташовані на відстані двох кілометрів, Якимівський елеватор знаходиться на відстані двох кілометрів. Підприємство має власний ТОК, що значно зменшує витрати на післязбиральну доробку врожаю, який знаходиться безпосередньо біля полів. Попередня доробка врожаю проводиться на току: очищення, сортування, інспектування проводиться на ЗАВі-40. Після попередньої обробки врожаю с/г продукцію відправляють до елеватору або вже безпосередньо до замовника чи покупця.
Відкрите акціонерне товариство "ЯКИМІВСЬКИЙ АГРОС" (далі-АТ) засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області від 29 лютого 1999 р. № 310 шляхом перетворення підприємства "АГРОС" у відкрите акціонерне товариство "ЯКИМІВСЬКИЙ АГРОС".
Юридична адреса: 332260 с.м.т. Якимівка Запорізької обл. вул. Леніна, 99
Основною метою діяльності АТ є одержання прибутку на вкладений акціонерами капітал, шляхом здійснення Господарсько-фінансової та іншої діяльності в порядку і на умовах визначених діючим законодавством і цим Статутом, а також забезпечення науково-технічного та соціального розвитку власного виробництва.
Предметом діяльності АТ є:
видобуток і виготовлення засобів підвищення родючості грунту;
виконання робіт по вивезенню та внесенню в грунт органічних та мінеральних добрив, гіпсуванню солончакового грунту, обробка сільськогосподарських культур хімічними та біологічними засобами захисту рослин, покращення грунту;
постачання колективним сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам та іншим товаровиробникам мінеральних добрив, хімічних та біологічних засобів захисту рослин, меліорантів грунту, кормових добавок та інших хімічних препаратів для рослинництва і тваринництва;
здійснення грунтово-хімічних досліджень, а також аналізу якості кормів і продукції рослинництва на присутність нітратів, радіонуклідів, важких металів і пестицидів;
оптова і роздрібна торгівля продукцією виробничо-технічного призначення, та товарами народного споживання;
організація підприємств по виробництву цих видів продукції, товарів, у тому числі товарів народного споживання, нової техніки і технологій, сільськогосподарської продукції, включаючи переробку;
закупка, реалізація, заготівля і переробка вторсировини;
збирання, переробка лому і відходів чорних і кольорових металів, а також торгові операції з ними;
посередницькі послуги з нерухомим майном;
торгово-посередницька діяльність;
виробництво цих видів товарів, на узятих в оренду землях, виробничих потужностях;
комісійна оптова та роздрібна торгівля товарами, народного споживання запчастинами, лікеро-горілочними виробами, тютюновими виробами, продуктами харчування, харчовими добавками, непродовольчими товарами;
послуги по обробленню земель;
землеробство, вирощування насіння;
послуги в області хімічного захисту рослин;
вирощування, збір, зберігання та переробка сільськогосподарської продукції;
подання юридичним і фізичним особам наступних послуг: науково-технічних, сервісних, посередницьких, маркетингових, інформаційних, лізингових, консультаційних, рекламних і представницьких;
організація прокату предметів особистого користування, побутових товарів, машин і устаткування, транспортних засобів;
здійснення пасажирських і транспортних перевозок автомобільним транспортом по замовленню населення та юридичним особам в межах країн СНГ;
закупка у державних, кооперативних, громадських, орендних, змішаних акціонерних, приватних підприємствах, іноземних та інших підприємствах торгівлі або у товаровиробників, а також і у Фізичних осіб і власників продукції сировини, напівфабрикатів, споживчих товарів сільськогосподарського виробництва і сільськогосподарської сировини, а також продовольчих та інших товарів, як за валюту України, так і за валюту іноземну згідно з законодавством;
оптова та роздрібна торгівля виробами хімічної промисловості, мінеральними добривами та пестицидами;
закупка та реалізація парфумів;
створення мережі фірмових магазинів, баз та здійснення оптової, мілко оптової, роздрібної, комерційної і комісійної торгівлі усіма видами продукції і товарів, як за валюту України, так і за іноземну згідно з законодавством;
закупка та продаж виробів з дорогоцінних металів;
товарообміни (бартерні) операції та інша діяльність заснована на формах зустрічної торгівлі;
участь у товарних, товарно-сервісних, фондових біржах нерухомості, в аукціонах;
здійснення аденської, комісіонерської, консигнаційної, брокерської, посередницької та іншої комерційної діяльності по договорам, контрактам з юридичними та фізичними особами, в т.ч. з іноземцями;
організація і ведення зовнішньоекономічної діяльності у рамках діючого законодавства;
участь в різних громадських і благотворних та інших спеціальних програмах підтримки населення;
оптова та роздрібна торгівля медикаментами, медичними препаратами в т.ч. препаратами народної медицини з лікарських рослин на натуральній основі;
оптова закупка та поставка сільськогосподарської продукції в т.ч. зернових та соняшника;
організація та розвиток спільної господарської діяльності з підприємствами, з юридичними особами (в т.ч. з іноземцями);
реалізація запчастин до транспортних засобів;
постачальницько-збутова діяльність сировиною, матеріалами і товарами промислового виробництва, товарообмінні операції з товарами народного споживання і промислового виробництва;
оптова та роздрібна торгівля меблями, будматеріалами, товарами для дому вітчизняного та імпортного виробництва;
торгівля нафтою, нафтопродуктами, паливно-змащувальними матеріалами, вугіллям;
торгівля металопрокатом, виробами з металу, обладнанням;
надання послуг підприємствам, організаціям населенню по закупівлі, транспортуванні, зберіганні продукції та товарів;
здійснення будь-яких бартерних операцій з державними, колективними, фермерськими, приватними підприємствами та іншими юридичними особами;
утворення пунктів прокату, та орендних ділянок.
Захист державної таємниці товариства здійснюється відповідно до вимог Закону України від 21.01.94. р. № 3855-ХІІ "Про державну таємницю" та інших законодавчих атів з цього питання.
ВАТ розробляє і виконує мобілізаційні плани і заходи на особливий період згідно з Законом України від 21.10.93 р. М3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 24.01.97 р. № 51/97-ВР "Про державний матеріальний резерв".
ВАТ виконує визначені йому плани Формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження поновлених запасів державного матеріального резерву та завдання і заходи щодо їх виконання.
ВАТ забезпечу виконання мобілізаційних завдань та заходів по цивільній обороні.
АТ є юридичною особою від дня його державної реєстрації, і яке здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту і є правонаступником державного підприємства "Якимівський АГРОС".
Майно АТ складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі АТ:
майна, переданого йому засновником у власність;
продукції виробленої АТ в результаті господарської діяльності;
іншого майна набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
АТ має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, товарний знак, який затверджується Правлінням АТ і реєструється згідно з чинним законодавством, печатку зі своєю назвою.
АТ має право продавати, передавати, безкоштовно обмінювати, передавати в оренду юридичним та Фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.
АТ має укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування перевезень, зберігання, доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді.
АТ має право у встановленому чинним законодавством порядку:
випускати цінні папери;
засновувати об’єднання та брати участь в об’єднаннях і з іншими суб’єктами підприємницької діяльності;
створювати на території України та за її межами свої філії, представництва та дочірні підприємства;
чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству. Створені АТ філії і представництва та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать АТ, керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються правлінням АТ.
Засновником АТ є Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області.
Акціонерами можуть бути: державні органи приватизації, а також фізичні та юридичні особи, які набули права власності на акції АТ в процесі приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку папери.
Акціонери мають право:
брати участь і голосувати на Загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників;
обирати і бути обраними до органів управління АТ, які визначені у розділі 8 цього Статуту;
брати участь у розподілі прибутку АТ;
отримувати інформацію про діяльність АТ у порядку, встановленому внутрішніми нормативними актами АТ;
вільно розпоряджатися акціями, які їм належать, у порядку, визначеному чинним законодавством та цим Статутом.
Усі акціонери АТ повинні бути занесені до реєстру акціонерів АТ. У разі ліквідації АТ акціонери мають право отримати частину вартості майна АТ, пропорційну вартості належних їм акцій АТ. Акціонери можуть мати також інші права, передбачені чинним законодавством.
Акціонери АТ зобов’язані:
додержуватися вимог установчих документів АТ, виконувати рішення Загальних зборівакціонерів АТ;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність АТ;
виконувати інші обов’язки, якщо це передбачено чинним законодавством України.
Статутний Фонд АТ становить 615190 (шістсот п’ятнадцять сто дев’яносто) гривень, і який поділено на 2460760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень.
АТ має право змінювати збільшувати або зменшувати розмір статутного Фонду.
Розмір статутного фонду після повної оплати усіх раніше випущених акцій може бути збільшений шляхом
випуску нових акцій;
обміну облігацій на акції;
збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій.
Рішення про збільшення статутного Фонду АТ приймається в порядку, встановленому чинним законодавством, цим Статутом і внутрішніми нормативними актами АТ.
Розмір статутного фонду може бути зменшений шляхом;
зменшення номінальної вартості раніше випущених акцій;
зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.
Рішення про зменшення статутного фонду приймається в порядку, встановленому чинним законодавством, цим Статутом і внутрішніми нормативними актами АТ і набирає чинності з моменту внесення цих змін до державного реєстру. Зменшення статутного Фонду при наявності заперечень кредиторів АТ не допускається.
АТ випускає акції на весь розмір статутного Фонду та проводить їх реєстрацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Акціонери АТ без обмежень можуть розпоряджатися акціями АТ, в тому числі продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено чинним законодавством.
Прибуток АТ утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку АТ сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні АТ.
Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту і внутрішніх нормативних актів АТ.
АТ створює:
резервний Фонд;
фонд виплати дивідендів;
фонд коштів, що спрямовуються на розвиток і вдосконалення виробництва;
інші фонди, що створюються за рішенням вищого органу АТ.
Резервний фонд АТ використовується для покриття витрат пов’язаних з відшкодуванням збитків, та незапланованих витрат. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань не менше 5 відсотків чистого прибутку АТ до досягнення необхідного розміру. Рішенні про використання коштів фонду приймається Правлінням АТ. Резервний фонд АТ створюється у розмірі не менше 25% статутного фонду АТ.
Фонд виплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку АТ. Розмір планової та нарахованої за рік суми цього Фонду затверджується вищим органом АТ за поданням Правління АТ.
Кошти з Фонду виплачуються акціонерам пропорційно по загальної вартості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунки акціонерів або іншим чином згідно з порядком, визначеним проспектом, емісії акцій чи рішенням Правління АТ.
Фонд коштів, що спрямовується на розвиток і вдосконалення виробництва Формується шляхом відрахування 30% від чистого прибутку.
Управління АТ здійснюють:
вищій орган АТ - Загальні збори акціонерів;
Спостережна рада;
Правління АТ;
ревізійна комісія.
Земля – це продукт природи і тільки в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. Земля при правильному її використанні не зношується і не виходить з виробничого процесу, а навпаки її якість покращується.
Виробниче значення і використання землі різноманітне тому, що ґрунти за своїм призначенням поділяються на сільськогосподарські і несільськогосподарські. Землі сільськогосподарського призначення – це ділянки землі, які постійно використовуються для сільськогосподарських цілей. До них входять:
рілля – це ділянки землі, які щорічно використовуються для вирощування сільськогосподарських культур;
до сінокосів відносять землі, які спеціально відводяться для вирощування сіна;
пасовища – це ділянки землі покриті травою і призначені для випасу тварин;
багаторічні насадження – це ділянки землі, зайняті суспільними, культурними посадками плодово-ягідних, технічних і інших насаджень, від яких продукція надходить на протязі декількох років.
Таблиця 2.1. – Склад і структура земельних угідь ВАТ „Якимівський АГРОС”
| Угіддя
|
2001 р.
|
2002 р.
|
2003 р.
|
2003р. в % до 2001р.
|
||||
| Площа, га | Струк-тура, % | Площа, га | Струк-тура, % | Площа, га | Струк-тура, % | |||
| Загальна земельна площа | 2194,5 | 100 | 1446,8 | 100 | 1276,27 | 100 | 58,2 | |
| Всього с/г угідь | 2190,3 | 99,8 | 1442,6 | 99,7 | 1272,07 | 99,6 | 58,1 | |
| Із них: - рілля | 2185,9 | 99,6 | 1438,2 | 99,4 | 1267,67 | 99,6 | 58 | |
| - сінокоси | 4,4 | 0,2 | 4,4 | 0,3 | 4,4 | 0,4 | 100 | |
| Інші землі | 4,2 | 0,2 | 4,2 | 0,3 | 4,2 | 0,4 | 100 | |
До не сільськогосподарських угідь відносять землі покриті лісом, лісополосами, землі під водою, болотами та інші землі, які не використовуються для сільськогосподарських цілей.
Аналізуючи таблицю 2.1. можна зробити висновок, що загальна земельна площа 2003 року, порівняно з 2001 роком, зменшилась на 41,8%. Цю зміну можна пояснити так: у 2002 р. був проданий Охрімівський філіал ВАТ „Якимівський АГРОС”, тому з ним було передано 747,7 га сільськогосподарських угідь, а у 2003 р. 170,53 га, які були орендовані, було повернено їхнім хазяїнам.
Таблиця 2.2. – Склад і структура товарної продукції ВАТ „Якимівський АГРОС”
| Види продукції, галузі
|
Вартість товарної продукції, т. грн.
|
2003 р. у % до 2002 р.
|
2003 р. у % до 2001 р.
|
|||
| 2001 р.
|
2002 р.
|
2003 р.
|
В сер. за 3 роки
|
|||
| Зернові і зернобобові всього | 673,3 | 492,2 | 263,4 | 980,03 | 53,51 | 39,12 |
в тому числі: пшениця озима |
533,2 | 383,4 | 87,5 | 648,63 | 22,82 | 16,41 |
| ярий ячмінь | 84,5 | 32,1 | 60,27 | |||
| жито | 55,6 | 18,53 | ||||
| горох | 76,7 | 25,57 | ||||
| гречка | 60,3 | 20,10 | ||||
| просо | 115,6 | 38,53 | ||||
| Соняшник | 70,3 | 40,3 | 63,73 | |||
| Гірчиця | 120,5 | 40,17 | ||||
| Всього | 743,6 | 532,5 | 383,9 | х | х | х |
Як видно з таблиці 2.2 товарна продукція ВАТ «Якимівський АГРОС» складається з зернових та зернобобових та з технічних культур. Через це можна сказати, що підприємство має вузьку спеціалізацію. Аналізуючи таблицю бачимо, що АТ не має постійного складу товарної продукції що року. Він змінюється в залежності від фінансово-господарського стану підприємства, від природнокліматичних умов та ін. Отже у 2003 році порівняно з 2002 та 2001 рр.. відбулося зменшення товарності озимої пшениці на 77,18% та 83,59%. Відповідно до цього (озима пшениця займає найбільшу питому вагу серед зернових та зернобобових) таке ж зменшення відбулося і з загальною кількістю зернових і зернобобових: порівняно з 2002 р. – на 46,49%, а з 2001 р. – на 60,88%
Визначення рівня собівартості продукції дає можливість встановити дохідність галузі, окремих культур.
Таблиця 4.1. – Динаміка собівартості 1 ц основних видів продукції в ВАТ „Якимівський АГРОС”
| Вид продукції
|
2001
|
2002
|
2003
|
2003 в % до 2001
|
|||||||
| Виробництво продукції, ц
|
Витрати на виробн., т. грн.
|
Собівартість 1 ц прод. грн.
|
Виробництво продукції, ц
|
Витрати на виробн., т. грн.
|
Собівартість 1 ц прод. грн.
|
Виробництво продукції, ц
|
Витрати на виробн., т. грн.
|
Собівартість 1 ц прод. грн.
|
Витрати на виробн., грн.
|
Собівартість 1 ц прод. грн.
|
|
| Оз. пшен. | 29550 | 371,44 | 12,57 | 8288 | 156,97 | 18,9 | 1710 | 42,92 | 25,1 | 11,5 | 199,7 |
| Просо | - | - | - | - | - | - | 1630 | 37,5 | 23,0 | - | - |
| Гречиха | - | - | - | - | - | - | 2550 | 490,4 | 50,14 | - | - |
| Гірчиця | - | - | - | - | - | - | 9780 | 547,7 | 56,0 | - | - |
| Яр. ячмінь | 2500 | 62,25 | 24,9 | 156,1 | 3,79 | 24,3 | - | - | - | - | - |
| Горох | - | - | - | 257 | 12,72 | 49,5 | - | - | - | - | - |
| Соняшник | 995 | 83,38 | 83,8 | 305 | 18,18 | 59,6 | - | - | - | - | - |
| Жито | 1400 | 34,3 | 24,5 | - | - | - | - | - | - | - | - |
| ВАЛ | 34445 | х | х | 10411 | х | х | 1567 | х | х | х | х |
Собівартість сільськогосподарської продукції формується під впливом багатьох факторів зокрема співвідношення темпів змін обсягів виробництва і поточних витрат на продукцію, які визначають її рівень і тенденції.
Як видно з таблиці 4.1., ВАТ „Якимівський АГРОС” у різні роки вирощував різні види культур. Лише озима пшениця вирощувалась на протязі трьох років. З таблиці 2.1 можна прослідити неоднорідність у структурі виробництва продукції рослинництва. Витрати на виробництво озимої пшениці у 2003 році порівняно з 2001 зменшились на 88,5%, відповідно собівартість одного центнера озимої пшениці збільшилась на 99,7%. Собівартість продукції рослинництва формується з різних за економічним змістом статей витрат, які характеризують її структуру. Структура собівартості продукції характеризується процентним співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей сільськогосподарських галузей та їх виробничої спеціалізації, рівня технологічного устаткування і організації виробництва.
Таблиця 4.2. – Структура собівартості продукції рослинництва у ВАТ „Якимівський АГРОС”, смт Якимівка
| № п/п
|
Елементи витрат
|
2001 р.
|
2002 р.
|
2003 р.
|
|||
| Сума витр., т. грн.
|
%
|
Сума витр., т. грн.
|
%
|
Сума витр., т. грн.
|
%
|
||
| 1 | Затрати на оплату праці | 80,1 | 11,1 | 75,8 | 11,1 | 79,8 | 20,0 |
| 2 | Відрах. а соц. заходи | 31,2 | 4,3 | 22,4 | 3,2 | 19,1 | 4,8 |
| 3 | Матеріальні затрати які увійшли до собівартості | 286,3 | 39,8 | 234,3 | 34,3 | 167,1 | 41,9 |
| 4 | в т. ч.- насіння | 67,5 | 23,6 | 39,5 | 16,9 | 29,8 | 17,8 |
| 5 | - мінеральні добрива | 60,7 | 21,2 | 59,9 | 25,6 | 23,5 | 14,1 |
| 6 | - нафтопродукти | 127,5 | 44,5 | 87,9 | 37,5 | 93,2 | 55,7 |
| 7 | - електроенергія | 4,8 | 1,7 | 4,6 | 2,0 | 4,3 | 2,6 |
| 8 | - запасні частини | 25,8 | 9,0 | 42,4 | 18,0 | 16,3 | 9,8 |
| 9 | Оплата послу і робіт | 260,6 | 36,3 | 280,7 | 41,1 | 34,9 | 8,8 |
| 10 | Амортиз. основ. засоб. | 60,5 | 8,5 | 70,2 | 10,3 | 97,5 | 24,4 |
| 11 | ВСЬОГО | 718,7 | 100 | 683,4 | 100 | 398,4 | 100 |
Аналізуючи Таблицю 4.2. можна зробити висновок, що у всіх трьох роках найбільшу питому вагу, у собівартості продукції рослинництва займають матеріальні затрати, які увійшли в собівартість продукції (крім 2002 року, які склали 34,3%). Оплата послуг та робіт теж склала досить високу питому вагу у перших двох роках – 36,3% і 41,1% відповідно.
Затрати на оплату праці мають тенденцію до зниження, причиною цього є скорочення робочих місць на ВАТ „Якимівський АГРОС”. Виходячи з цього відрахування на соціальні заходи теж зменшуються з 31,2 тис. грн., у 2001 р., до 19,1 тис. грн. у 2003 р. Амортизація основних засобів має тенденцію до збільшення від 60,5 тис. грн., у 2001 р., до 97,5 тис. грн. у 2003 р. Взагалі витрати на виробництво продукції рослинництва зменшуються з року в рік: у 2001 р. – 718,7 тис. грн., у 2002 р. – 683,4 тис. грн., у 2003 р. – 398,4 тис. грн.
Таблиця 4. 3. – структура собівартості 1 ц озимої пшениці у ВАТ „Якимівський АГРОС”, смт Якимівка
| №
|
Елементи затрат
|
2001 р.
|
2002 р.
|
2003 р.
|
|||
| Собів. 1 ц грн.
|
%
|
Собів. 1 ц грн.
|
%
|
Собів. 1 ц грн.
|
%
|
||
| 1 | Оплата праці | 1,51 | 12,01 | 1,59 | 8,39 | 2,07 | 8,05 |
| 2 | Насіння | 1,78 | 14,16 | 1,39 | 7,34 | 2,69 | 10,44 |
| 3 | Паливо | 1,61 | 12,81 | 2,46 | 12,94 | 4,04 | 16,1 |
| 4 | Добрива | 1,53 | 12,17 | 4,4 | 23,23 | 3,12 | 12,43 |
| 5 | Засоби захисту | 1,45 | 11,54 | 1,24 | 6,55 | 3,98 | 15,86 |
| 6 | Роботи і послуги | 1,66 | 13,21 | 2,16 | 11,4 | 3,78 | 15,1 |
| 7 | Витрати на утр. основ. засобів | 1,48 | 11,77 | - | - | - | - |
| 8 | Інші витрати | 0,17 | 1,35 | 3,09 | 2,
44 |
2,44 | 9,72 |
| 9 | Непродуктивні витрати | 1,36 | 10,91 | 2,61 | 3,5 | 3,5 | 12,10 |
| 10 | Всього | 12,57 | 100 | 18,94 | 100 | 25,1 | 100 |
Аналізуючи таблицю 4.3. можна зробити висновок, що собівартість 1 ц пшениці за останні 3 роки зросла. Найбільшу питому вагу у структурі займають витрати на паливо у 2003 році 16,1%, на другому місці засоби захисту – 15,86%, які збільшились на 2,53 грн., порівняно з 2001 роком, на третьому роботи і послуги – 15,1%, на четвертому добрива – 12,43%, на п’ятому непродуктивні витрати – 12,1%, далі інші. Загальні витрати на виробництво 1 ц озимої пшениці мають тенденцію до збільшення від 12,57 грн/ц у 2001 р. до 25,10 грн/ц у 2003 р.
3. Організація синтетичного і аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва
Для обсягу витрат і виходу продукції рослинництва використовують рахунок 23 “Виробництво”, субрахунок 231 “Рослинництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.
Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітними умовами надходження, зберігання і використання одержаної продукції. Розглянемо організацію документального оформлення, надходження і використання одержаної продукції.
Продукція рослинництва надходить у господарство в надзвичайно короткі строки при різних погодних умовах. Тому важливим засобом зберігання врожаю і всієї продукції є своєчасний і правильно організований облік.
Для обліку врожаю с/г культур використовуються єдині форми первинних документів для всіх типів с/г підприємств.
Урожай зернових культур збирають роздільним або прямим комбайнуванням.
Документи по обліку виходу продукції призначені для оприбуткування від урожаю зерна та іншої продукції. Такими документами є: реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. №77), путівка на вивезення продукції з поля (ф. №77а), талони (ф. №77б,77в,77г), реєстр приймання зерна вагарем (ф. №78а), реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф. №78), реєстр документів на вибуття продукції (ф. №79).
Інформацію з документів по виходу продукції включають у звіт про рух матеріальних цінностей (ф.№121) і записують у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.
Документи по обліку витрат праці відображають проведені трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуванню с/г культур і нараховану за це оплату. Такими документами є: табель обліку робочого часу (ф. №64), книжка бригадира по обліку праці і виконаних робіт (ф. №65), обліковий листок тракториста-машиніста (ф. №65а і 67б), обліковий листок праці і виконаних робіт (ф. №66 і №66а).
Дані документів по обліку витрат праці групують по кожному працівнику для нарахування і виплати оплати праці. Одночасно їх систематизують по об’єктах обліку витрат - видах робіт і культурах. Для цього складають нагромаджувальні документи: журнал обліку робіт і затрат (ф. №37), накопичу вальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку (ф. №37а). Підсумки з них в кінці місяця використовують для заповнення виробничих звітів або книги обліку виробництва.
Документи по обліку предметів праці підтверджують витрачання в рослинництві різних матеріальних цінностей: насіння, добрив тощо. Для цього складають такі документи: акт на витрату насіння і садивного матеріалу (ф. №119) - списання на посів насіння і садивного матеріалу; акт про використання мінеральних, органічних і бактеріологічних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів (ф. №118) - списання внесених добрив, отрутохімікатів і гербіцидів; акт на списання виробничого та господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. №126). Дані цих документів систематизують у звіт про рух матеріальних цінностей (ф.№121), з якого проводять записи у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.
Документи по обліку засобів праці фіксують витрати в рослинництві по використанню основних засобів шляхом нарахування амортизації. Для цього передбачено такі документи: розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (ф.№ 10.2.6 с/г), розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом на початок року (ф.№ 10.2.5 с/г), відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за місяць (ф.№10.2.7 с/г), відомість розподілу амортизації по основних засобах галузі рослинництва (ф.№63).
Документи по обліку вартості робіт і послуг, виконаними сторонніми підприємствами та організаціями, фіксують вартість таких робіт та послуг. Це рахунки на оплату, акти виконаних робіт. На підставі цих документів відображають витрати по конкретних об’єктах обліку рослинництва.
Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об’єктах, якими є сільськогосподарські культури (групи культур), роботи, внутрішньогосподарські підрозділи тощо. Об’єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.
Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.
У виробничому звіті передбачено витрати показувати за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Відмова від групування витрат за статтями та перехід на підрахунок їх за кореспондуючими рахунками є логічною. Така побудова обліку забезпечує підрахунок витрат за їх видами згідно кореспондуючих рахунків і ліквідує групування витрат за статтями. Цим спрощується процес перевірки правильності проведення записів, а підрахунок витрат прямо поєднується з системою бухгалтерського обліку.
Якщо в господарстві вирощують зернові культури за інтенсивною технологією, то забезпечується окремий облік витрат і виходу продукції за інтенсивною і звичайною технологіями. Розмежовують облік витрат і виходу продукції на зрошування незрошуваних та осушених земель.
4. Обчислення собівартості продукції
4.1 Суть собівартості і методи її обчислення
Одним з важливих завдань управлінського обліку є калькулювання, результатом якого виступає собівартість.
Собівартість продукції - це грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.
Собівартість продукції є одним з найважливіших показників господарської діяльності підприємства.
Собівартість використовується як основний інструмент управління виробництвом та забезпечення діяльності підприємства на принципах комерційного розрахунку, що передбачає співставлення витрат підприємства з його доходами, собівартості продукції з прибутком, отриманого від її реалізації.
Показник собівартості використовується для оцінки економічної ефективності використання виробничого потенціалу підприємства, впровадження нової техніки і технології, підвищення якості продукції тощо.
Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображання, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглядаючи облік витрат та калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов’язаних етапів: перший етап - облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат та розподілу витрат на виробництво продукції між об’єктами обліку; другий етап - калькулювання собівартості, що включає операції по визначенню собівартості виробів та одиниць продукції.
Тобто, під методом калькулювання розуміється сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання.
Важливою рисою систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. Згідно з цим принципом виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає ск5ладання нормативної, планової та кошторисної калькуляції).
У межах кожного з цих методів можна здійснювати калькулювання:
позамовне чи попроцесне - за періодичністю складання;
повної собівартості (включаються постійні та змінні, виробничі і невиробничі витрати) чи неповної (обмеженої) собівартості (тобто калькулювання на основі лише змінних витрат) - в залежності від повноти охоплення обліком витрат.
Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну інформацію.
Суть методу обліку фактичних витрат полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.
Цей метод, як правило, є традиційним та найбільш поширеним.
Застосування цього методу дозволяє визначити фактичну (або “історичну”) собівартість. Проте він має ряд недоліків: виключає можливість оперативного контролю за використанням ресурсів, виявлення та усунення причин перевитрат та недоліків в організації виробництва, порушень технологічних процесів, пошуку та мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Все це визначає обмеженість використання даного варіанту обліку для прийняття управлінських рішень, здійснення оперативного управлінського контролю.
Тому найбільш прогресивними виявляються варіанти обліку нормативних витрат, особливо в умовах ринкових відносин та конкурентів.
Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях народного господарства.
Позамовний метод використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, яка довго коштує з тривалим циклом виробництва.
Основною вимовою позамовного методу є точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях.
4.2 Загальні принципи обчислення собівартості продукції рослинництва
Калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організовується відповідно до наступних принципів:
наукове обґрунтування класифікації виробничих витрат;
встановлення об’єктів обліку витрат та об’єктів калькулювання;
вибір калькуляційної одиниці;
вибір методу розподілу непрямих витрат, який надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Він обирається підприємством самостійно, зазначається в обліковій політиці і є незмінним протягом звітного року;
розмежування витрат по періодах. При цьому необхідно керуватись принципом нарахування. Його суть полягає в тому, що операції відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх здійснення і не зв’язуються з грошовими потоками. Доходи і витрати, отримані (понесені) в звітному періоді, вважаються доходами і витратами цього періоду незалежно від фактичного часу надходження (або сплати) грошових коштів. Доходи і витрати, які не відносяться до звітного періоду, не пов’язуються з доходами і витратами звітного періоду, навіть якщо гроші по них не надійшли або перераховані в даному періоді;
відокремлений облік поточних витрат на виробництво продукції і капітальних вкладень. До собівартості продукції, що виготовлена в даному звітному періоді, включаються лише невичерпні (неспожиті) витрати. Вичерпні (спожиті) витрати для визначення фінансового результату даного звітного періоду не використовуються;
вибір методу обліку витрат. Метод обліку витрат обирається підприємством самостійно, адже залежить від ряду окремих факторів, зумовлених особливостями підприємства, зокрема галузевою приналежністю, розміром, технологією, яка застосовується, асортиментом продукції тощо.
4.3 Методика обчислення собівартості продукції зернових культур
Собівартість продукції не має єдиного об’єктивного значення. Її величина залежить від методики розрахунку.
В рамках одного виробничого циклу і в найбільш загальному вигляді процес обчислення (калькулювання) собівартості може бути представлений у вигляді досить очевидних послідовних процедур:
Економічне обґрунтування витрат та їх групування для цілей визначення собівартості.
Розробка та обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елементу витрат, розмежування їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом.
Визначення обсягу продукції, що калькулюється, встановлення періодичності (строків) калькулювання.
Обчислення собівартості забракованої продукції при наявності браку.
Виявлення та оцінка величини зворотних відходів виробництва.
Визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці, включаючи складання калькуляцій, розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції.
Для визначення фактичної собівартості продукції слід мати дані про кількість, якість та вартість таких факторів калькулювання: готова продукція, незавершене виробництво на початок та кінець періоду калькулювання, відходи виробництва, супутня, побічна та допоміжна продукція, остаточний брак виробництва.
Незавершене виробництво зумовлює два моменти в калькуляційному процесі: перший - вартість незавершеного виробництва на початок калькульованого періоду слід додати до загальної суми витрат поточного періоду; другий - вартість незавершеного виробництва слід вирахувати остаточної суми витрат, яка залишається після виконання ряду процедур. Отже:
ВСВФ
= НВП
+ПВП
-ВЗВ-ВСП-ВПП+ВБР
-НВК
, 4.3.1
де ВСВФ
- фактична собівартість всієї продукції, яка випущена виробництвом;
НВП
- незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду;
ПВП
- поточні витрати періоду;
ВЗВ - вартість зворотних відходів виробництва;
ВСП - вартість супутньої продукції;
ВПП - вартість побічної продукції;
ВБР
- втрати від технологічного браку;
НВК
- незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду.
Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку витрат на її одержання, а наявність побічної продукції - розподіл витрат між готовою та побічною продукцією на підставі калькуляції або виключення вартості побічної продукції. Якщо собівартість побічної продукції не калькулюється, її оцінюють на підставі облікових цін.
Калькулювання собівартості продукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниць вимірювання окремих видів продукції. Це завжди зводиться до простої арифметичної дії: загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кількісні характеристики виду.
Загалом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному при управлінні виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.
Розрахунок собівартості потрібен для різних цілей як у фінансовому, так і у внутрішньому бухгалтерському звіті.
4.4 Порядок закриття субрахунку “Рослинництво” і його аналітичних рахунків
В рослинництві можна виділити три групи аналітичних рахунків:
Рахунки по обліку витрат, які підлягають розподілу в кінці року.
Рахунки по обліку витрат під культури урожаю поточного року.
Рахунки по обліку витрат під урожай майбутніх років.
Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх в кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 “Виробництво”. Отже, в рослинництві закривають рахунки першої і другої груп.
Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження.
Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.
Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.
Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.
Собівартість продукції визначається за видами сільськогосподарських культур.
Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції для реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.
При калькуляції вартість побічної продукції виключають із загальної суми витрат.
Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з каналами руху продукції.
На суму корективу роблять запис за кредитом рахунку 23 і дебетом рахунків 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 90 “Собівартість реалізації” та інших залежно від каналів руху продукції. При цьому запис робиться звичайний, якщо фактична собівартість продукції вища від планової, або методом “червоне сторно” — у зворотному випадку.
Дані про закриття рахунку “Рослинництво” відображаються у бухгалтерській довідці на закриття рахунку “Рослинництво” та його субрахунків.
4.5. Особливості обліку в рослинництві і обчислення собівартості продукції
Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво». Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом вироблену продукцію.
Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управління.
На статті «Витрати на оплату праці» відображують основну і додаткову оплату праці штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботах незавершеного виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, економію матеріальних витрат, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66 (81).
На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображують внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) і на роботах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 65 (82).
На статті «Насіння і садивний матеріал» відображують витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження тощо) та транспортування його до місця сівби не включають у вартість насіння, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.
На статті «Добрива» обліковують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподарські культури. На вартість внесених добрив дебетують Субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, навантаження на транспортні засоби, вивезення на поля, завантаження у розкидачі, внесення в ґрунт відносять на конкретні сільськогосподарські культури і на цьому елементі не відображують.
На статтю «Засоби захисту рослин» відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на обробіток посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень (обпилювання» обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображують, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічні насадження за відповідними статтями витрат.
На статті «Роботи і послуги» відображують вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур), на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63, 68 (84). На цю ж статтю відносять вартість електро- та теплоенергії, використаної на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) тощо, при цьому кредитують рахунок 23.
Окремо відображують вартість нафтопродуктів (палива і мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком» комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві, а також витрати на запчастини, використані для заміни спрацьованих деталей машин і устаткування в рослинництві під час ремонту за межами ремонтно-механічної майстерні. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20 (80).
На статті «Амортизація» відображується сума нарахованої; амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.
На статті «Інші витрати» відображують страхові платежі по посівах і основних засобах у рослинництві та інші витрати, які не враховані у попередніх статтях. На суму інших витрат у рослинництві дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 65, 47 (84).
На статті «Витрати на організацію виробництва й управління» враховують загальнобригадні і загальногалузеві витрати які розподіляються у кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунку 231.
По кредиту субрахунку 231 «Рослинництво» обліковують продукцію рослинництва за її плановою собівартістю в кореспонденції з дебетом рахунків:
27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на вартість готової продукції, призначеної для реалізації»;
208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» на вартість насіння, кормів і посадкового матеріалу, одержаного від врожаю;
99 «Надзвичайні витрати» — на суму витрат по посівах, що загинули від стихійного лиха.
5. Удосконалення методики обчислення собівартості продукції
Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств є однією з умов їх виживання.
Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб’єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.
Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об’єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп’ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Комп’ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.
Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.
Завдяки комп’ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюється в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.
Отже, комп’ютеризація та автоматизація обліку на підприємстві надає ряд переваг для управлінського обліку, серед яких:
оперативне введення інформації, її обробка і формування вихідної інформації;
безпосереднє забезпечення контролю інформації;
збільшення швидкості обміну інформацією між управлінськими органами і керованими об’єктами;
скорочення ручної праці, пов’язаної з розрахунками аналітичних показників і заповненням форм внутрішньої бухгалтерської звітності;
зменшення витрат часу на підготовку інформації;
значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності.
Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві, і тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві, і тими, хто її використовує, вона повинна задовольняти наступним вимогам: достовірність, значимість, суттєвість, консервативність, повнота, порівнянність і постійність.
Єдиний процес комплексного управління підприємством в загальному вигляді забезпечується шляхом здійснення планування, прогнозування, аналізу і контролю.
6. ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ ЗА РАХУНОК ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ
Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою для впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування, забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпечення господарств надійною системою машин (тракторів, пристроїв та знарядь, комбайнів та інше) дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових і значно зменшує втрати зерна при збиранні врожаю.
За даними наукових досліджень при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання втрати зерна не перевищують 3–4%, а вже на десятий день вони зростуть на 17–20%.
Також важливим заходом по зниженню собівартості виробництва зерна – це підвищення організації трудового процесу
.
Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок високоврожайних твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15 – 17%) і клейковини (28 – 43%).
Розглянемо спосіб зниження собівартості озимої пшениці – виберемо новий сорт озимої пшениці Яртань 60. Він характеризується високою врожайністю при тих самих затратах на насіння. Це пшениця низькоросла (75 – 80 см), хоча у сприятливих умовах наводиться, як середньоросла і може досягти 102 см. Сорт стійкий до вилягання і осипання, зимостійкість і посухостійкість добрі. Визначається холодостійкістю у весняний період, добре переносить весняні приморозки. Сорт стійкий до ураження бурею іржею, толерантний до борошнистої роси. Борошномельні та хлібопекарські властивості високі, у зерні вміст білка становить 14,2 – 15,8%, клейковини — 28,4 – 33,6%. Високоврожайний, урожайність може досягати до 76,3 ц/га. За типом вирощування і вимогами до умов вирощування сорт можна віднести до універсальних. Помітно реагує на підвищений агрофон, може вирощуватись після кращих і посередніх попередників. Пластичний щодо строків сівби, але найвищу продуктивність формує за умов сівби в другій половині оптимальних.
Через те, що 2003 рік був не сприятливий для вирощування озимої пшениці, то візьмемо урожайність, валовий збір, об’єм реалізації, собівартість та ціну реалізації середні за 3 роки для розрахунку таблиці 6.1
.
Отже за рахунок впровадження цього сорту урожайність озимої пшениці підвищиться на таку величину (урожайність озимої пшениці у середньому за три роки становить 20 ц/га):
∆
= 20 * 0,25 = 5 ц/га
0,25 – це науково обґрунтований процент підвищення врожайності за рахунок впровадження нового, високоврожайного, пристосованого для наявних умов середовища, сорту.
За рахунок того, що будуть дотримуватись всі агротехнічні умови посіву, вирощування і збирання врожаю, з дотриманням встановлених строків, урожайність можна також підвищувати на 25%.
∆
= 20 * 0,25 = 5 ц/га
За рахунок підвищення ефективності організації трудового процесу, скорочення кількості працівників витрати на оплату праці можна скоротити на 0,23 грн. на 1 ц продукції.
Виходячи з цього, що витрати на оплату праці скоротяться на 0,23 грн. на 1 ц продукції, то відповідно загальний розмір витрат буде становити:
18,87 – 0,23 = 18,64 грн/ц
При збереженні тієї самої площі посівів і тій самій ціни реалізації, але з урахуванням заходів дані по 2004 р. зміняться так:
урожайність, валовий збір, об’єм реалізації і виручка від реалізації збільшиться на 50%;
собівартість продукції і собівартість реалізованої продукції збільшиться на 48,2%;
прибуток збільшиться на 51,1%, або на 190,32 тис. грн.
рентабельність збільшилась на 23%.
Таблиця 6.1. – Прогноз собівартості озимої пшениці на 2004 р. у ВАТ „Якимівський АГРОС”
| Показники | 2003 | Прогноз. 2004 |
Прогноз у % до 2003 р. |
| Урожайність, ц/га | 20 | 30 | 150 |
| Валовий збір, ц | 12669,7 | 19004,6 | 150 |
| Ціна реалізації 1 ц, грн. | 50,0 | 50,0 | 100 |
| Об’єм реалізації, ц | 12000,0 | 18000,0 | 150 |
| Виручка від реалізації, тис. грн. | 600,0 | 900,0 | 150 |
| Собівартість продукції, тис. грн. | 239,08 | 354,2 | 148,2 |
| Собівартість реаліз. прод. тис. грн. | 227,64 | 337,32 | 148,2 |
| Собівартість 1 ц продукції, грн. | 18,87 | 18,64 | 98,8 |
| Собівартість 1 ц реаліз. продукції, грн | 18,97 | 18,74 | 98,8 |
| Прибуток, тис. грн. | 372,36 | 562,68 | 151,1 |
| Рентабельність, % | 143,8 | 166,8 | - |
Але цей прогноз не можна назвати точним, бо на валовий збір і якість зерна впливають не тільки економічні (господарські) фактори, а і природні, які за останні кілька років стали непередбачувальними. Для прикладу можна узяти 2003 рік, як зимівля озимої пшениці 2002 – 2003 рр., так і погодні умови при осінній посівній озимих культур.
Висновки і пропозиції
Дана курсова робота показує важливість та необхідність впровадження аналізу собівартості у діяльності сільськогосподарського підприємства. Сучасний стан аналізу є достатньо розробленою, у теоретичному плані, наукою. Ряд методик використовується в управлінні виробництвом на різних рівнях.
Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.
Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції. Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов’язан з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку та інші.
Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків; а також усіх складових собівартості.
Систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, а і дає державі додаткові засоби, як для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для поліпшення матеріального становища працівників.
В першому розділі було розглянуто наукові основи по даній темі, висловлювання вітчизняних і закордонних вченів-економістів. Проблемами управлінського обліку на сьогодні займається дуже багато вчених, серед них такі як: Огійчук А.В., Бутинець Ф.Ф., Чижевські Л.В. та інші. В другому розділі було охарактеризовано організаційно-правовий і економічний стан господарства. ВАТ «Якимівський АГРОС» має вигідне географічне розташування, що дозволяє вирощувати районовані сільськогосподарські культури.
В третьому розділі були розглянуті особливості синтетичного і аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва (зернових).
У четвертому – особливості обчислення собівартості продукції, особливості обліку в рослинництві (суть, методи, принципи, методика обчислення тощо).
В п’ятому розділі були запропоновані методи удосконалення обчислення собівартості продукції та показано це на прикладі.
Для підвищення рівня виробництва, зниження його собівартості, раціонального ведення бухгалтерського обліку і управління можна запропонувати слідуючи заходи:
Комп’ютеризація й автоматизація системи бухгалтерського обліку.
Впровадження комплексної механізації і автоматизації у виробництво.
Підвищення рівня кваліфікації і майстерності працівників та інші.
Список використаної літератури
1. Статут ВАТ «Якимівський АГРОС»
2. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.- 480с.
3. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф.. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 288с.
4. Бухгалтерський облік на підприємствах АПК: Посібник по застосуванню нормативних документів / За ред. П. Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2001
5. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф.Огійчука. - К.: Урожай,1994
6. Калькуляція в бухгалтерському обліку // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. 2003 - №4
7. Литвин Ю.А. Бухгалтерський облік на сільському господарстві. Тернопіль: Чарівниця, 1995
8. Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік, контроль та аналіз в умовах ринкових відносин. К.: НМКВО, 1992
9. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства.: Підручник. - К.: Вища школа, 1994
10. Облік виробничих запасів, готової продукції і товарів // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. - №3, 2002
11. Облік витрат і виходу продукції рослинництва та обчислення її собівартості. // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. - №5, 2002
12. Річні звіти ПП “Аскон” за 2001,2002,2003рр.
13. Резерви скорочення втрат у рослинництві. / М.Є.Романенко. – К.: Урожай, 1990.
14. Рожков А.М. Учет затрат и анализ себестоимости производства семян зерновых культур. – М.: Росагропромиздат, 2000.