Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика застосування біологічно пального на виробництві
2. Виробництво біопалива в Україні
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Біопа́ливо або біологічне паливо — (англ. biofuels) — органічні матеріали, такі як деревина, відходи та спирти , що використовуються для виробництва енергії. Це — поновлюване джерело енергії, на відміну від інших природних ресурсів, таких як нафта, вугілля і ядерне паливо. Офіційне визначення біопалива — будь-яке паливо мінімум з 80 % вмістом (за об'ємом) матеріалів, отриманих від живих організмів, зібраних в межах десяти років перед виробництвом.
Подібно до вугілля і нафти, біомаса — форма збереженої сонячної енергії. Енергія сонця «захоплюється» через процес фотосинтезу при рості рослин. Одна перевага біологічного палива в порівнянні з іншими типами палива — те, що воно повністю розкладається мікроорганізмами, і тому відносно безневинне для навколишнього середовища.
Сільськогосподарська продукція, яку вирощують для використання як біопаливо, включає кукурудзу і сою (перш за все в США), льон та ріпак (перш за все в Європі), цукровий очерет в Бразилії і пальмова олія в Південно-східній Азії. Розкладена мікроорганізмами продукція промисловості, сільського господарства, лісоводства та побутові відходи також можуть використовуватися для отримання біоенергії, наприклад солому, лісоматеріал, добриво, рисове лушпиння, стічні води і залишки продуктів харчування. Ці продукти перетворюються на біогаз через анаеробне травлення. Біомаса, що використовується як паливо також часто складається з недовикористовуваної продукції, такої як солом'яного і відходи тваринництва.
1. Загальна характеристика застосування біологічно пального на виробництві
Біопаливо сьогодні розглядається в Україні як вагома альтернатива традиційному пальному. Вважається, що його виготовлення в найближчі роки буде максимально вигідним для української економіки. Виготовлення готового продукту є набагато вигіднішим для України ніж експорт сировини, в основному в Польщу та Німеччину. Станом на 2007 рік згідно розрахунків Інституту цукрового буряка УААН і НТЦ «Біомаса» (м. Київ), собівартість біодизеля у наший країні складає 0,42 євро/л, біоетанолу — 0,67 євро/л. Проте виробництво біопалива в промислових об'ємах ще не налагоджене так як приміром у Німеччині, яка займає лідируючі позиції по виробництву біодизеля в ЄС. За різними оцінками, у 2006 р. в Україні міні-заводи чи дослідницькі установки по виробництву біодизеля працювали в 12 областях, виробивши 20 тис. т продукції, яка, як правило, використовувалася у сільському господарстві.
У червні 2006 року було створено асоціацію «Укрбіоенерго». Її завданням було популяризувати біопаливо в Україні. До неї ввійшли близько 30 виробників біоенергетичної сировини, технологічного устаткування, біопалива, а також ряд вчених. У грудні 2006 року Кабмін затвердив Програму розвитку виробництва дизельного біопалива на 2007—2010 роки Відповідно до програми, Україна планує до 2010 року побудувати щонайменше 20 заводів із виробництва біодизелю продуктивністю від 5 до 100 тис. тонн на рік загальною потужністю не менш ніж 623 тис. тонн на рік. Замовником програми визначено Міністерство агрополітики.
Влітку 2007 року Верховна Рада прийняла проект закону про перехід до 2010 року транспорту українських міст з населенням понад 500 тис. чоловік на біопаливо. До 2010 року в Україні планується побудувати 20 заводів, що вироблятимуть біодизель потужностями від 5 до 100 тис.т. на рік. Для виробництва біопалива будуть введені спеціальні податкові пільги. Зареєстрований законопроект, де депутати запропонували до 2018 року скасувати податок на прибуток для виробників біологічних видів палива (біоетанол, біодизель, біогаз й біоводень), а до січня 2013 року — податок на ввезення сировини й устаткування.
У 2003 р. Інститут харчової хімії та технології вперше розробив технічні умови на «Оксигенат моторного палива — альтернативний». У 2004 р. спеціалісти компанії «Енергетичні стратегії та біотехнології» здійснили спільно з галузевим Інститутом нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «МАСМА» успішне випробовування сумішевих палив із використанням оксигенату (низькомолекулярні спирти).
Згодом були розроблені технічні умови «Паливо моторне „БІО-100“ ТУ У 24.6-33616799-001:2006». Новий вид моторного палива назвали «БІО-100» завдяки високому показнику октанового числа (паливо складається на 60 % із відновлювальної сировини, 30 % — із мінеральних вуглеводнів та стабілізуючих речовин).
У 2006 р. виробництво БІО-100 було налагоджено на Лохвицькому спиртозаводі. Новий вид палива визнаний Національною агенцією з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів України (НАЕР) першим українським біологічним паливом. Відповідний висновок НАЕР за номером 1 видали у 2007 р.
Реалізація нового палива розпочалась на понад 30-ти українських автозаправних станціях, у тому числі у київській мережі компанії «Лукойл».
Проте через супротив українського спиртового монополіста — концерну «Укрспирт», — у квітні 2007 р. виробництво БІО-100 на Лохвицькому спиртозаводі припинили та перенесли до Молдови.
25 квітня 2008 р. у Чернівцях розпочала роботу перша в Україні та країнах Східної Європи спеціалізована біопаливна автозаправна станція. На АЗС реалізується два види моторного палива, виготовленого з біологічної сировини: аналог високооктанового бензину — паливо «БІО-100» та дизельного палива — біодизель.
24 лютого 2008 року відбувся перший комерційний політ літака на біопаливі. Боїнг-747 британської авіакомпанії Virgin Atlantic здійснив політ з лондонського міжнародного аеропорту Хітроу до Амстердама. У перший екологічно-чистий політ пасажирів не взяли.
2. Виробництво біопалива в Україні
Популяризацією біопалива в Україні займеться профільна асоціація "Укрбіоенерго". Презентація асоціації відбулася сьогодні. До складу "Укрбіоенерго" увійшли близько 30 виробників біоенергетичної сировини, технологічного устаткування, біопалива, а також учені.
На тлі різкого подорожчання нафти і газу і, відповідно, продуктів їх переробки перспектива перекладу підприємств країни на споживання альтернативного пального починає реалізовуватися. Гендиректор "Укрбіоенерго" Віталій Лазоркин відзначив, що до 2010 р. в Україні під вирощування біоенергетичної сировини повинне бути задіяне близько 2 млн. га (сьогодні площі в 10 разів менше). За його словами, Україна проголосила свій політичний вибір на користь вступу в ЄС, де в структурі енергоспоживання біопаливо до кінця 2010 р. повинне займати не менше 5,75%. Це означає, що Україна до цього часу повинна проводити і споживати не менше 520 тис. т таких енергоресурсів. У грудні минулого року Кабмін України схвалив концепцію Програми розвитку виробництва дизельного біопалива до 2010 р. Замовником програми визначено Міністерство агрополітики. У пропозиції до цієї держпрограми передбачено фінансування з держбюджету на 1 млрд грн, з інших джерел – понад 10 млрд грн. Основною сировиною для виробництва біопалива традиційно розглядається технічний рапс. Згідно підрахункам, з 75% відсотків урожаю рапсу, зібраного на площі 2,5 млн. Га, можна провести 2,25 млн. т дизельного біопалива - по енергетичній цінності така кількість еквівалентна 1,9 млн. т звичайного дизпалива (на його виробництво необхідно майже 6 млн. т нафти). Експерти говорять, що, в принципі, для виробництва такого пального придатні ряд інших олійних культур, а так само буряк і кукурудза. Але підкреслюють, що заводи по виробництву біопалива повинні бути невеликими, розрахованими для регіональних потреб. Транспортування такого пального на відстань понад 50 км. робить її неконкурентною порівняно з викопними видами палива. Ціна біодизеля не повинна перевищувати 85% ціни традиційного дизеля.
Виробництво біопалива в Україні є конкурентноздатним з європейським. Про це заявила експерт з біоенергетики Української аграрної конфедерації Оксана Макарчук.
Зокрема, посилаючись на розрахунки Інституту цукрового буряку УААН і НТЦ "Біомаса", вона підкреслила, що собівартість біодизелю у нашій країні становить 0,42 євро/л, біоетанолу — 0,67 євро/л. При цьому, аналогічні показники і в Німеччині. За даними німецького інституту Institut fur Wel-twirtschaft Kiel (2006 р.), собівартість біодизелю становила 0,96 євро/л, біоетанолу — 0,77 євро/л. "Це можна пояснити тим, що Україна має порівняно дешеву сировину та робочу силу", — пояснила Оксана Макарчук.
За її словами, в Україні виробництво біопалива ще не налагоджено. За різними оцінками, у 2006 р. в міні-заводи або дослідницькі установки з виробництва біодизеля працювали в 12 областях України і виробили 20 тис. тонн продукції, яка, в основному, використовувалася для сільського господарства, констатувала експерт УАК.
Варто також відзначити, що у 2007 р. в Одеській області компанією "Біодізель Бессарабії" було відкрито міні-завод з виробництва біодизеля потужністю до 7 тис. тонн на рік. Другий завод потужністю до 10 тис. тонн біодизеля на рік було введено в експлуатацію у Херсонській області в лютому 2007 р. компанією "Лі-
Водночас, вона зазначила, що Україна має великі можливості промислового виробництва паливного етанолу, оскільки є значним виробником харчового спирту.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1996 р. було створено Держконцерн "Укрспирт". Цією постановою передбачається удосконалення управління підприємствами спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. У концерн увійшло 79 державних підприємств з виробництва спирту. Виробництво біоетанолу було організовано ще у 1998 р., і до 2006 р. його підприємства виробили понад 50 тис тонн цієї продукції.
Прогнозоване в світі вичерпання основних викопних енергоносіїв (нафти та газу в найближчі 40-50 років) та екологічні чинники спонукають більшість розвинених країн шукати альтернативні нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії. Каталізатором цих пошуків стало нове підвищення світових цін на нафту за 2005-2006 роки. За матеріалами експертів, частка відновлюваних джерел енергії у загальносвітовому паливно-енергетичному балансі в 2050 році може досягти 50%, а за прогнозом Світової енергетичної Ради - до 80-90% на кінець поточного століття. Німеччина і Швеція до кінця цього сторіччя планують всі сто відсотків енергії отримувати за рахунок відновлюваних джерел. Серед відновлюваних джерел енергії більшого розвитку набувають енергоносії біологічного походження або біопалива: біодизель, біоетанол, біогаз. Установчими зборами засновників Головою Асоціації «Укрбіоенерго» обрано народного депутата Верховної Ради України 4 і 5 скликання Калетніка Григорія Миколайовича, Головою Ради Асоціації обрано директора Департаменту економіки Мінагрополітики Дробота Віталія Івановича. Обидва є фахівцями з питань економки, організації та прогнозування розвитку агропромислового комплексу, а також біоенергетичного виробництва. Виходячи із статутних завдань, Асоціація «Укрбіоенерго» опікується наступними питаннями: створення сприятливої законодавчої та нормативної бази для розвитку ринку біопалива; представлення та захист інтересів членів Асоціації в органах законодавчої та виконавчої влади, а також в бізнесі; залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій у новий сегмент національної економіки; сертифікація та стандартизація біопалива, підготовка нормативно-технічної документації; координація діяльності членів Асоціації на ринку біопалива; просування на внутрішній і зовнішній ринки готової продукції; наукове забезпечення сфери виробництва та використання біопалива; створення інтегрованих агропромислових об’єднань, у кожному з яких на взаємовигідних умовах сільгоспвиробники та їх індустріальні партнери будуть забезпечувати виробництво 10-20 тисяч тонн біопалива на рік. Асоціація «Укрбіоенерго» направила до Уряду в серпні 2006 року свої пропозиції стосовно вдосконалення законодавчих і нормативних актів в Україні та включення проблем виробництва та використання біопалива до Державних програм. Асоціація запропонувала включити до проекту Програми діяльності Уряду на 2006 — 2010 роки систему заходів, а саме:
1. Організаційні заходи
1.1. Доопрацювати Енергетичну стратегію України до 2030 року, посиливши в ній роль НВДЕ у відповідності до світових тенденцій.
1.2. Розробити та прийняти до кінця 2006 р. державні програми розвитку виробництва і використання біопалив.
1.3. При розробленні зазначених програм доцільно максимально використати для виробництва біопалив існуючі спиртозаводи, ветсанутильзаводи та інші підприємства, що залишились у державній власності, а також цукрові заводи.
1.4. З метою посилення координації та забезпечення системності в наукових дослідженнях і проектно-конструкторських розробках з питань НВДЕ розробити й забезпечити фінансуванням відповідну комплексну науково-технічну програму.
1.5. Запровадити торгівлю квотами за Кіотським протоколом через механізм спільного їх впровадження для отримання іноземних фінансових ресурсів з метою розвитку НВДЕ. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 206 затверджено порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів спільного впровадження.
2. Політична та законодавча підтримка
2.1. Визначити поставною Верховної Ради України прискорений розвиток НВДЕ найважливішим загальнодержавним пріоритетом в економіці України на найближчі 10 років.
2.2. Вважали б за доцільне використати досвід Данії щодо консолідації політичних сил для досягнення загальнонаціональних інтересів в енергетичній галузі.
2.3. Внести зміни до Закону України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” щодо: а) обов’язковості застосування біопального для двигунів внутрішнього згорання (в першу чергу в м. Києві, інших містах з населенням понад 500 тис. громадян, а також у рекреаційних зонах); б) запровадження заходів державної фінансової підтримки виробникам біопалив, відповідної сировини, машин, приладів та обладнання, зокрема: — звільнення від ПДВ, акцизів; — надання безвідсоткових кредитів для виробників біопалива та інших НІДЕ, а не під 10% відповідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2006 р. № 695. Серед першочергових законодавчо-нормативних актів також прийняти закон щодо запровадження підвищених “зелених” тарифів за реалізацію електроенергії і тепла, вироблених з використанням НВДЕ, який схвалений Верховною Радою в першому читанні.
2.4. Законодавчо регламентувати режим використання генетично модифікованих організмів в Україні лише для енергетичних цілей (чи в окремому законі, чи внести доповнення до названого вище закону про альтернативні палива).
2.5. Законодавчо заборонити використання в якості біопального метил-трет-бутилового ефіру, як надзвичайно небезпечного забруднювача поверхневих і підземних вод із канцерогенним ефектом. За експертними оцінками потенційні можливості нашої країни дозволяють забезпечити до 2020 року виробництво за рік: біоетанолу — близько 4,5-5 млн. тонн, біодизелю — близько 6 млн. тонн, біогазу — близько 10 млрд. м куб., тепла із котелень на біомасі — близько 8 млн. тонн ум. палива. В умовах підвищення цін світового ринку на нафту до 70—80 дол. США за барель, а на природний газ — до 230—250 дол. за 1000 м3 всі види біопалива будуть конкурентноспроможними. При тому витрати на біоетанол і біодизель очікуються нижчими за відповідні еквіваленти традиційного бензину та дизельного пального на 10—15%; витрати на енергію, отриману з біогазу — на 20—25%, а отриману при спалюванні біомаси в спеціальних котлах — в 2—3 рази за аналогічну при використанні природного газу. Крім того, з огляду на актуальність проблеми Асоціація звернулася до Голови Комітету з питань бюджету Верховної Ради України з клопотанням підтримати фінансування реформування державних підприємств Міністерства агрополітики України з метою розвитку виробництва та використання біоетанолу, біодизелю, біогазу та біопаливних добавок до світлих нафтопродуктів, а також проведення реконструкції ряду заводів концерну «Укрспирт» та законодавчого забезпечення нормативними та регламентними документами, передбачивши на цю мету у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» 35-25 млн. гривень.
Висновки
Отже, популяризацією біопалива в Україні займеться профільна асоціація "Укрбіоенерго". Презентація асоціації відбулася сьогодні. До складу "Укрбіоенерго" увійшли близько 30 виробників біоенергетичної сировини, технологічного устаткування, біопалива, а також учені.
На тлі різкого подорожчання нафти і газу і, відповідно, продуктів їх переробки перспектива перекладу підприємств країни на споживання альтернативного пального починає реалізовуватися. Гендиректор "Укрбіоенерго" Віталій Лазоркин відзначив, що до 2010 р. в Україні під вирощування біоенергетичної сировини повинне бути задіяне близько 2 млн. га (сьогодні площі в 10 разів менше). За його словами, Україна проголосила свій політичний вибір на користь вступу в ЄС, де в структурі енергоспоживання біопаливо до кінця 2010 р. повинне займати не менше 5,75%. Це означає, що Україна до цього часу повинна проводити і споживати не менше 520 тис. т таких енергоресурсів. У грудні минулого року Кабмін України схвалив концепцію Програми розвитку виробництва дизельного біопалива до 2010 р. Замовником програми визначено Міністерство агрополітики. У пропозиції до цієї держпрограми передбачено фінансування з держбюджету на 1 млрд грн, з інших джерел – понад 10 млрд грн. Основною сировиною для виробництва біопалива традиційно розглядається технічний рапс.
Список використаних джерел
1. Грабар І. Г., Титаренко В. Є. Система технологій і основи бізнес-планування. — Житомир: ЖІТІ, 2002. — 128 с.
2. Дудко П. Д., Крюк А. Г., Савченко Н. Ф., Чистяк В. Г., Шкурупий В. Г. Основы технологических систем. — Х.: Издательство ХГЭУ, 2002. — 247с.
3. Дусанюк Ж. П., Шевчук В. Я., Дусанюк С. В. Система технологій. — Вінниця: ВДТУ, 2002. — 98 с.
4. Збожна О. М. Основи технології. — Т.: Карт-бланш, 2006. — 486 с.
5. Інтегровані інформаційні технології та системи (ІІТС-2005): Матеріали наук.-практ. конф. мол. учених та аспірантів, 21-23 листопада 2005 р. — К.: НАУ, 2005. — 180 с.