ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЕКТУВАННЯ
На сучасному етапі до будь-яких дослідницьких і проектно-конструкторських робіт застосовують системний підхід. Поняття системного підходу, як і системи, є одним із найскладніших у науці. Єдиного досить повного однозначного визначення цих понять немає. Крім того, в ряді галузей знань побутує спрощене і навіть помилкове трактування понять системи і системного підходу.
Система — упорядкована сукупність об'єктів ( елементів системи) і вся багатоманітність зовнішніх і внутрісистемних зв'язків, що визначають діяльність і розвиток розглядуваної системи. Упорядкованість системи зумовлює, крім інших якостей, наявність ієрархічних градацій, що здійснюються згідно з найрізноманітнішими критеріями. Тому довільну систему описують на підставі як вищого, так і нижчого ієрархічних рівнів. Чим вищий рівень ієрархії, тим детальнішим і конкретнішим стає зміст системи, чим нижчий-тим чіткіші загальні цілі системи.
Системний підхід, як один із часткових методів діалектичної теорії пізнання, визначає необхідність розгляду будь-якого об'єкта (виробу,процесу чи явища) у взаємозв'язку з іншими об'єктами як розглядуваного, так і сусідніх ієрархічних рівнів. Природно, що обмеженість можливостей дослідника чи проектувальника призводить до спрощеного пізнання - об'єкт пізнання розглядається спільно з найістотнішими для розв'язуваного завдання взаємозв'язками.
Дуже важливий і відповідальний етап будь-якого дослідження - визначення міри істотності того чи іншого взаємозв'язку. Вирішити це питання не можна без чіткого формулювання мети дослідження, що здійснюється, або мети функціонування проектованого об'єкта.
У сучасному мистецтвознавстві та дизайні прийнято розглядати проектування як гармонійне структурування предметного й процесуального аспектів системи людина-предмет-середовище, а також програм організації цих систем. Такий підхід незалежно від визначень проектування потребує його розгляду в рамках складнішої системи ( системи вищого ієрархічного рівня) - діяльності людини або сукупності людей. Розглянемо це положення на прикладі.
Дизайнер, розробляючи стілець, не може виходити лише з почуття "прекрасного", "гармонії форми й кольору". Більше того, формотворення він не може розпочати без аналізу всіх тих функцій, які конкретна діяльність людини в організованому, вже існуючому просторі покладає на цей вибір. Не можна не враховувати й того, як прийняте ним рішення відіб'ється на ефективності діяльності людини, на її естетико-емоційному настрої, як воно вплине на здоров'я. Важливий аспект сприйняття тим чи іншим індивідуумом запроектованого виробу. Крім того, використання форм стільця, що не відповідають ергономічним вимогам, може призвести до підвищеної втомлюваності. А у виробничому середовищі підвищена втомлюваність-це не лише зниження рівня продуктивності праці, але й збільшення ймовірності виконання помилкових дій, ціна наслідків яких в умовах науково-технічного прогресу може бути надзвичайно високою.
Системний підхід передбачає обов'язковий аналіз структури системи. Структура - це сукупність елементів системи й способів їх об'єднання. Структурні властивості системи визначаються характером і сталістю відношень між її елементами. За характером відношень вирізняють ієрархічні, багатозв'язкові та змішані структури. Поняття "структура" включає також конфігурацію системи - просторове розташування елементів, геометричні властивості. Розрізняють крапкову, лінійну, площинну, об'ємну змішану конфігурації.
Елемент системи-це, як правило, частина системи, неподільна з точки зору прийнятого аспекту дослідження. Це може бути людина, соціальна група чи матеріально-просторова одиниця. Особливість сучасного проектування меблів, організації предметно просторового-середовища – це відхід від традиційних форм,а також використання останніх досягнень науки і техніки. Організація ППС, як і будь-який технологічний процес, стає об'єктом складного інженерного проектування.
В умовах сучасного масового виробництва й споживання неможливо досягти єдності та цілісності середовища, обмеживши інтереси замкненим світом фізичних об'єктів. будинків, меблів, залишивши при цьому поза увагою реальний людський, суспільний зміст предметного оточення. Навряд чи розумно виділяти в ППС живі й неживі складові й трактувати запити й потреби людей як щось окреме відносно матеріальних умов життя. Виходячи з вимог системного аналізу, неприпустиме штучне розчленування єдиного соціального цілого на світ предметів, силоміць вичленених із людського життя, і світ людей, позбавлених реального предметного оточення. Середовище невіддільне від людини. Саме через людський фактор, якщо його розуміти не технократично, а гуманістично, можна піднестися до осягнення взаємозумовленої єдності й цілісності ППС.
Таким чином, об'єкт проектування повинен обов'язково розглядатися як елемент складної системи діяльності людини в рамках ППС з урахуванням її просторово-часових властивостей.. Відповідно до схеми окремий дизайнер або колектив створюють сукупність матеріалізованих рішень по об'єкту, на які людина безпосередньо впливає своєю діяльністю. Одночасно проектований об'єкт впливає як на психофізичний стан людини,так і на наслідки, в тому числі й на ефективність її діяльності. Однак виходячи з аналізу наявних моделей діяльності, необхідно враховувати, що безпосередні енергетичні перетворення, здійснювані людиною, залежать і від якості роботи, і від контуру сприйняття оточуючих об'єктів і виникаючих ситуацій, а також від контурів мотивації та вироблення естетико-емоційного потенціалу. Як бачимо, рішення, що їх приймає дизайнер, можуть, змінюючи параметри естетико-емоційного контуру, безпосередньо впливати на ефективність діяльності людини. Якщо ж об'єкт проектування виріб або група меблевих виробів, то дизайнерське вирішення цих виробів необхідно узгоджувати в рамках ППС, враховуючи всі описанім вище зв'язки.
На основі аналізу можна виявити відмінності між окремим виробом як елементом ППС і системою в цілому. Остання включає в себе, окрім ППС, людину як біологічний об'єкт і процеси її діяльності сукупно з оточуючим середовищем і наслідками живої праці. Зовнішні впливи цієї системи - соціальна мотивація, доцільність. У свою чергу, сама система являє собою елемент соціальної системи. Таким чином, системний підхід до проектування меблів потребує всебічного врахування соціальних,дієвих,ергономічних і естетичних факторів. Крім того, слід брати до уваги часові зміни, що відбуваються у системі. Це зумовлено тим, що включення людини в систему приводить до її самонавчання та саморозвитку. Дії кожного фактора в різні часові періоди неоднозначні. Отже, системний підхід повинен враховувати динаміку складної системи протягом достатньо тривалих інтервалів часу, які перевищуватимуть термін життя запроектованого виробу.
Необхідність урахування численних факторів у різних часових площинах вимагає від дизайнера як зміни традиційних методів творчості, так і використання широкого кола сучасних наукових даних у галузі світоглядних наук, дизайну, мистецтва, ергономіки, конструювання, технологій і економіки. свідчить головна причина неможливості застосування лише традиційних підходів і методів проектування - обмежені можливості людини як при реалізації логічних побудов, так і при виконанні механічних рутинних операцій.
Складну систему не можна описати, не встановивши відношень ієрархії коли кожен елемент системи виконує свою функцію, яка є складовою частиною функції всієї системи. Цілісність системи забезпечується через зв'язок між її елементами.
Незважаючи на застосування засобів інформаційно-обчислювальної техніки, при аналізі та синтезі складних систем необхідне вилучення із системи окремих елементів - декомпозиція. Розрізняють горизонтальну й вертикальну декомпозиції. У випадку горизонтальної декомпозиції розшифруванню підлягають елементи системи одного і того ж рівня, а вертикальної - різних. При цьому необхідно прагнути до такого вилучення, при якому кількість зв'язків між елементами системи мінімальна. Такий засіб значно полегшує подальше проектування. забезпечують
Як відзначено вище, системний підхід потребує обов'язкового аналізу динаміки розвитку системи, яка визначається, в першу чергу, безперервним розвитком систем вищого ієрархічного рівня. Для ППС як системи найвизначнішим буде різнобічне поглиблення й збагачення її змісту, збільшення фізичної трансформативності і психологічної багатоваріантності. Якщо ж розглядати ППС проектно-конструкторських і адміністративних установ, які використовують засоби інтенсифікації інтелектуальної діяльності людини (інформаційно-обчислювальні комплекси - ІОК), то воно обов'язково повинно легко трансформуватися. Трансформація ППС подібних приміщень повинна здійснюватись кожних два-три роки. Це зумовлено темпом розвитку самих ІОК - їхні покоління змінюються кожні п'ять-шість років. Крім того, змінюються самі методи роботи з цими засобами. Зараз існує значна кількість інтер'єрів конструкторських приміщень і обчислювальних центрів, які не дають змоги здійснювати сучасні складні методи діяльності, хоча свого часу вони відповідали вимогам користувачів. Відсутність повної чи часткової трансформації меблів і ППС, трансформації їх естетико-емоційних якостей при зміні функціональних навантажень затримує розвиток таких систем, зумовлює негативні економічні й соціальні наслідки. Усе це призводить до необхідності участі в розробці у кожному конкретному випадку спеціалістів різного профілю відповідно до специфіки об'єкта.
Практична реалізація системного підходу вимагає від дизайнера значного розширення кругозору, співтворчості зі спеціалістами інших галузей знань. Дизайнер повинен засвоїти один із найважливіших принципів розробки автоматизованих систем управління принцип першого керівника — і чітко дотримуватись його. Це повинно полягати в першорядному погодженні основних концепцій вирішення меблів, організації ППС тільки з першим керівником колективу, який буде реалізувати свою діяльність у ППС, бо лише він один може найбільш точно й достовірно охарактеризувати діяльність кожного члена колективу не тільки в даний час, але й на досить віддалену перспективу. Тому особливо важливі перші етапи зовнішнього проектування системи. Дизайнер повинен вирішувати і спеціальні питання, пов'язані з виробленням проектного завдання, що дасть змогу розвинути його творчу активність, досягти естетичної виразності меблів і ППС у цілому. При цьому будуть оптимально вирішуватись питання трансформування простору і максимально проявиться фантазія дизайнера-творця. Дизайнер повинен брати активну участь разом із вузьким колом спеціалістів в опрацюванні концепції проектування.
Слід пам'ятати, що проектування складних систем завжди відбувається в умовах хоча б часткової апріорної невизначеності майбутнього. Життя неодноразово демонструвало, що навіть найсміливіші прогнози, які здавалися на той момент нереальними, реалізуються значно швидше, ніж передбачалось.
Системний підхід, навіть при ординарному проектуванні меблів, вимагає участі дизайнера в розв'язанні цілого ряду питань, пов'язаних з урахуванням процесів сприйняття людини. Однак досить часто при проектуванні меблів гіпертрофується лише один аспект, що повністю суперечить системному підходу. Найчастіше на перший план висувають аспект утилітарності чи "економічності" рішення на шкоду естетичним якостям. Такий підхід суперечить теорії систем і економічний лише на першому етапі після реалізації рішення. Надалі недоврахування людського фактора призводить до істотних економічних утрат, які значно перевищують очікувану економію. Для розв'язання питання про характер економії необхідно використати вже згадувану модель діяльності людини. З цієї моделі випливає, що будь-яке дизайнерське рішення меблів є дуальним: воно безпосередньо бере участь у процесі діяльності людини, полегшуючи чи, утруднюючи її, спричиняє через зміну психофізіологічного стану людини адекватніше сприйняття ситуацій діяльності. Останнє, хоча й рідко знаходячи вираз у конкретних економічних оцінках, справляє сильний вплив на результативність усієї діяльності людини, інтегрованої задосить тривалі проміжки часу. Якщо переходити до систем високого ієрархічного рівня, дизайнерські вирішення серед інших факторів зумовлюють соціальні наслідки, які важко оцінити.
Прогнозуючи роль дизайнерських вирішень меблів, їх естетичного вдосконалення в системному проектуванні, слід враховувати, що у міру розвитку науково-технічного прогресу, який різко підвищує можливості людини, особливого значення набуває необхідність підвищення адекватності сприйняття й оцінки ситуацій діяльності як у даний момент часу, так і на достатньо віддалену перспективу. Як уже зазначалось, у підвищенні адекватності процесів сприйняття найбільш суттєву роль, крім професійних навичок, відіграє контур естетико-емоційного управління діяльністю людини.
Обов'язкова конкретизація цілей проектування меблів з одночасним урахуванням обмежень, які накладаються вищими ієрархічними рівнями, вимагає від дизайнера не просто правильного, оптимального чи близького до оптимуму рішення. У свою чергу, оптимізація проектних рішень пов'язана з необхідністю проробки в рамках єдиних концепцій декількох десятків, а то й сотень варіантів. Багатов
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ
Розглянемо загальні підходи до проектування складних об'єктів, до яких належать меблі. Однак, враховуючи вимоги до підготовки дизайнерів, зупинимось на деяких аспектах і основних суперечностях, що виникають у процесі реального проектування меблів.
Розвиток масової проектної культури, світоглядна орієнтація проектування меблів супроводжуються на сучасному етапі творчою активністю людей при організації ППС, створенням нових цінностей і норм матеріального та духовного життя. Як зазначалося вище, створення меблів - складний творчий та організаційний процес. Він передбачає аналіз і світоглядне орієнтоване осмислення об'єкта проектування, його наукове й художнє моделювання, а також адекватні методи створення проектних ідей і концепцій.
Предметом роботи проектувальників є саме проектування, його суть і форма. Фундаментальною категорією, яка визначає процес проектування, стає мета проекту. Підходи до об'єкта проектування, точку зору на нього та специфіку дизайн-діяльності зумовлюють основні категорії проектної діяльності дизайнера. Це - "проектний образ", "функції предмета", "морфологія предмета", "технологічна форма предмета", "естетична цінність".
Проектний образ - це композиційна цілісність форми, яка виражає смислову структуру й ідейно-тематичний зміст проектної концепції. Він визначає три аспекти підходу до проектування:
художнє моделювання соціально-культурних ситуацій;
композиційне формотворення цілісних об'єктів;
смислоутворення, яке реалізується в просторовій структурі об'єкта.
Проектуючи меблі, дизайнер моделює різні ситуації їх використання в ППС життєдіяльності людини. Залежно від типу діяльності розрізняють такі функції предмета; адаптивну, інструментальну, результативну й інтегративну.
Адаптивна функція – це здатність предмета полегшувати процес адаптації людини, створюючи і, підтримуючи умови для оптимального проходження процесів життєдіяльності.
Інструментальна функція – функція, предмета – пов'язана з діяльністю перетворення ППС.
Результативна функція – функція набута предметом у процесі знакового закріплення в суспільній свідомості її ролі й змісту для діяльності людини. Цільове моделювання результативної функції включає:
моделювання ситуацій соціального функціонування предметів;
систематизацію установок, які характеризують ситуації функціонування предметів;
виявлення умов для досягнення цілей;
визначення проектних завдань і послідовності їх виконання;
визначення умов сумісності різних цільових установок при рішенні проектних завдань.
Інтегративна функція — функція предмета, в якій фокусуються зміст, традиції, цінності, виражені в матеріалі й формі, як відбиття способу життя.
Морфологія предмета — матеріальна форма предмета, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення. Розрізняють два плани морфологічної структурності форми: просторову і тектонічну. Просторова структура задає напрям і тему морфологічного проектування. Основні її елементи — фігура, величина, положення, порядок. Тектонічна структура — це матеріальна структура, призначена для виконання технічної функції. Основні її елементи: технічна функція, матеріал, структура.
Технологічна форма предмета — це втілення морфологічного образу предмета в матеріалі і промисловій технології.
Естетична цінність — особливе значення об'єкта, яке виникає в процесі контакту з ним людини в ситуації естетичного сприйняття і переживання.
Одне з головних понять, яке використовують у практиці дизайну — поняття форми, що включає в себе такі аспекти, як матеріалізованість і привнесені характеристики виразу соціально-культурних, ціннісно-орієнтаційних та естетичних смислів. Різнобічність, властивості й зв'язки предмета зі світом виступають спершу як суть, яка пізнається і виявляється проектувальником, а потім як матеріал, який він організовує і якому надає предметної форми. Категорія форми відносно змісту виступає на перший план на рівні встановлення зв'язків між уже сформованими предметами. Коли предмет склався і набув чітких меж, категорія форми трансформується в специфічне предметне поняття і категорію даної діяльності.
Особливістю формування проектних рішень меблів є ретельний аналіз кожного проектно-творчого рішення на предмет відповідності функціонально-технологічному процесові, його техніко-економічним показникам, цілісній художній моделі ППС та образові людини, для якої вони проектуються.
Житлове середовище відзначається циклічністю та ритмічністю процесів, які в ньому відбуваються. Воно чутливо реагує на зміни потреб сім'ї та кожного її члена, потреб різних вікових груп споживачів. Тому під час проектування слід брати до уваги соціально-демографічні характеристики сім'ї; зміни й складу, що відбуваються багатократно протягом існування проектованого об'єкта; потреби різних сімей; взаємозв'язки всіх видів діяльності; вплив вартісних орієнтацій людини і різних соціальних груп; вплив об'єкта проектування на психофізичний стан людини і т.д.
Розуміння особливостей сприйняття простору, форм меблів дає ключ до візуальної організації ППС і формування зовнішньої форми кожного виробу зокрема. Художні якості меблів і предметно-просторового середовища в цілому багато в чому визначаються внутрішнім зв'язком між "й елементами й компонентами, взаємодією й взаємовпливом. При цьому велике значення відводиться синтезові засобів художньої виразності і просторової організації. Виразність кожного функціонального комплекту, набору меблів, його емоційно-естетична дія переважно досягаються комплексним використанням прийомів просторової організації й сукупністю засобів, які виявляють і підкреслюють ціле, комплекс як єдине.
Особливо виразними є меблі та ППС, розроблені з використанням символічного й алегоричного смислоутворення. Формотворення меблів на основі асоціацій у широкому діапазоні емоційної та художньої діяльності людини дає ряд цікавих видів меблів з нетрадиційною сюжетною виразністю: "ботанічні меблі", "меблі-графіка", "меблі-одяг", "меблі-архітектура" й ін.
Між соціокультурними запитами суспільства й індустріальним виробництвом меблів існують певні суперечності. З одного боку, необхідно створювати художні форми меблів з різноманітними смисловими й емоційно-образними властивостями, а з іншого, — вимоги індустріального виробництва змушують дизайнера шукати типові рішення, виходячи з обмеженої кількості стандартних елементів. Це можна подолати, створюючи методами промислового виробництва нестандартне естетичне ціле зі стандартних елементів.
Зразки чудових форм з обмеженої кількості типових елементів ми зустрічаємо в природі. Тому свідомо, а може, підсвідомо у своєму творчому пошуку проектувальники запозичають у живої природи ці форми. Вивчення й використання принципів структурно-функціональної організації живих систем і природного, а також динамічного та кінетичного формотворення в дизайні розширює можливості створення нових форм і конструктивних вирішень меблів.
Глибоке естетичне осмислення нових і перспективних матеріалів, оригінальність конструкцій сприяють використанню їх у якості виразних засобів проектування.
Створення різноманітних форм меблів з обмеженої кількості елементів здійснюється за певними правилами взаєморозміщень і з'єднань складових частин. Важливий засіб удосконалення багатьох типів і видів виробів сучасного масового виробництва — застосування комбінаторного методу формотворення, який дає змогу з багатократно повторюваних типових уніфікованих елементів одержати велику кількість композиційних рішень.
Цілісність творчої діяльності проектувальника забезпечує загальні взаємопов'язані принципи системного підходу, а також властивості художніх рішень, які проявляються у взаємовідношенні між окремими аспектами процесу дизайнерської творчості.
Основний метод процесу проектування — подолання суперечностей між естетичним і економічним, естетичним і стандартним, індивідуальним і масовим, персональним й імперсональним, унікальним і типовим.
Під час формування дизайнерських вирішень меблів важливою є проблема творчості, напрям мислення проектувальника у творчому процесі. Багатовіковий досвід розвитку людства підтверджує, що жоден з обраних дизайнером способів вирішення тієї чи іншої творчої проблеми не може вважатися непохитним і недоторканим, адже немає у світі такої речі, якої не можна було б удосконалити.
Розуміння дизайну меблів, повноти й цілісності їх сприйняття залежить не лише від самого об'єкта та професійної майстерності проектувальника, але й від споживача: рівня його життєвого досвіду, художнього смаку, світосприйняття. Умовою повноцінного естетичного освоєння предметів є загальний характер творчості, наявність і можливість розвитку у всіх суб'єктів процесу проектування й процесу споживання якостей: естетичного сприйняття; естетичної свідомості; естетичної міри. Від того, наскільки художній образ, що виник у свідомості споживача, адекватний задуманому проектувальником, залежить результат майстерності й творчості. Тому на стадіях зовнішнього й внутрішнього проектування під час пошуку художнього образу проектувальникові дуже важливо розуміти і яскравіше виражати за допомогою архітектурно-художніх засобів змістовність, візуальну цілісність й визначеність створюваних виробів. Від майстерності проектувальника і його творчих установок залежить у кінцевому підсумку виразність і комфортабельність меблів, створення оптимальних умов життєдіяльності людини.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Проблеми якості меблів охоплюють широкий комплекс питань, при розв'язанні яких велику роль відіграє стандартизація
Стандартизація - це встановлення й застосування правил для впорядковування діяльності в певній галузі на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення всезагальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використовування) і вимог безпеки.
Основні завдання стандартизації:
установлення прогресивних систем стандартів на базі комплексних цільових програм, які визначають вимоги до конструкції виробів, технології їх виробництва, якості сировини, матеріалів, півфабрикатів, комплектуючих виробів і створюють умови для формування потрібної якості кінцевої продукції на стадії її проектування, серійного виробництва й експлуатації;
визначення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів її випробувань;
установлення норм, вимог і методів на стадіях проектування, виробництва й експлуатації продукції з метою забезпечення її оптимальної якості й виключення нераціональної різноманітності видів, марок і типорозмірів продукції;
уніфікація промислової продукції й агрегатування виробів як найважливіші умови спеціалізації, підвищення економічності виробництва, ефективності експлуатації й ремонту виробів;
установлення єдиних систем документації, класифікації й кодування продукції, техніко-економічної інформації, форм і систем організації виробництва та праці;
установлення єдиних термінів і означень у найважливіших галузях науки, техніки і народного господарства.
Стандарти утворюють системи стандартизації: Державна система стандартизації (ДСС); Єдина система конструкторської документації (ЄСКД); Єдина система технологічної документації (ЄСТД); Система показників якості продукції (СПЯП) та ін.
Залежно від сфери дії стандарти поділяють на такі категорії: державні, галузеві і стандарти підприємств.
Методами стандартизації є уніфікація, типізація, симпліфікація й агрегатування.
Уніфікація — раціональне скорочення кількості типів, видів і типорозмірів виробів однакового функціонального значення. Уніфікація — це доцільне повторення в межах одного виробу, групи чи серії виробів мінімально необхідної кількості однорідних деталей, вузлів чи агрегатів, які забезпечують їх високий художньо-конструкторський рівень.
Типізація — один з методів стандартизації, який полягає в розробці і встановленні типових (за виглядом і розмірами) виробів, збірних одиниць і деталей. Симпліфікація — метод стандартизації, що полягає в скороченні типів виробів у межах конкретної номенклатури до кількості, яка є достатньою для задоволення наявної на даний час потреби.
Агрегатування — принцип створення меблевих виробів шляхом застосування обмеженої кількості уніфікованих стандартних агрегатів, які можна функціонально і геометричне замінювати. При цьому необхідно, щоб із мінімальної кількості типорозмірів автономних агрегатів можна було створити максимальну кількість компоновок виробів. Різноманітність меблів досягається із застосуванням програмного проектування і принципів серійності.