Класіфікація та асортимент скляних товарів

ПЛАН:

ВСТУП...............................................................................................................3

РОЗДІЛ І. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ СКЛЯНИХ ТОВАРІВ, ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1. Класифікація скляних виробів..............................................................5

1.2. Асортимент скляних товарів.................................................................6

1.3. Фактори формування споживчих властивостей й асортименту скляних товарів.........................................................................................................9

1.4. Маркування скляних товарів..............................................................11

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДЕГУСТАЦІЙНОГО ПОСУДУ

ВИСНОВОК...................................................................................................26

ДОДАТКИ.......................................................................................................29

ВСТУП

Склоробство виникло в IX - Х столітті в Росії, набагато раніше, ніж в Америці (XVII ст.) і раніше, ніж у багатьох інших країнах Західної Європи (Англії, Швеції, Венеції, Богемії, Лотарингії, Нормандії й ін.) [1].

Загальний промисловий підйом, що почався за царювання Петра I, захопив і скляну справу. Розвиток склоробного виробництва був викликаний великим попитом на скляні вироби - шибка, дзеркала, посуд, що не могли задовольнити існуючі ще в XVII столітті в Московській Русі старі скляні заводи (Духанський, Измайловський, Черноголовський) і прагненням відмовитися від дорогого ввозу закордонного скла. Асортимент виробів посудного цеху Ямбурзького заводу був дуже великим. Так, наприклад, у 1722 році завод випускав: чарки пивні з кришками і без кришок, чарки винні і горілочні різних розмірів, склянки пивні, горілочні, різні пляшки, лампади, сільнички, огіркові чаші, кишенькові фляги, чорнильниці і т.д.

З вищенаведених історичних даних, можна зробити висновок, що тема склоробного виробництва була актуальна ще 250 років тому.

У наш час зберігаються традиції і секрети старих майстрів, уміння працювати зі склом передається на генетичному рівні з покоління в покоління. Час диктує нові тенденції, але основи ремесла залишаються непорушними.

Сьогодні підприємства нашої країни роблять продукцію зі скла і кришталю: чарки, келихи, фужери, графини, глечики, склянки, пивну серію, високомистецькі штофи, салатники, сортові вази, вази для декорації інтер'єрів, парфумерну тару, сулії медичного призначення, що відповідають самому вимогливому смаку.

Поряд з вітчизняними виробниками борються за ринок збуту і визнані світові лідерів по виготовленню скляного посуду, такі як: Скляні заводи «KAVALIER» Чехії, Італійська фірма "Carlo Giannini" і т.д.

Актуальність даної теми курсової роботи очевидна, тому що розвиток склоробного виробництва – один зі складових факторів розвитку економіки нашої країни.

Тема роботи: Формування асортименту виробів із звичайного скла в умовах ринку та їх якість.

Мета роботи: аналіз асортименту, конкурентноздатності і якості скляного посуду на підставі вивчення даної проблеми.

Предмет дослідження: в даній роботі був розглянутий вплив формування асортименту на вироби із скла, а також поліпшення їх якості в умовах ринку.

Методи:теоретичний аналіз, літературні джерела, узагальнення, практичний досвід авторів по даній темі.

Структура роботи: курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та використаної літератури.

РОЗДІЛ І. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ СКЛЯНИХ ТОВАРІВ, ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1. Класифікація скляних виробів

Скляні вироби відповідно до призначення підрозділяють на три класи:

- побутові;

- архітектурно-будівельні;

- технічні [3].

До побутових скляних виробів відносять посуд, художньо-декоративні вироби для прикраси інтер'єра, лампові вироби, дзеркала.

Скло - це аморфне тіло, яке одержують при переохолодженні розплаву незалежно від складу й температурної області затвердіння. При поступовому збільшенні в'язкості воно набуває механічних властивостей твердого тіла.

Класифікують скло за походженням, хімічним складом, основними властивостям і призначенням. Для виготовлення побутового посуду й декоративних виробів використовують оксидне скло, у якому основними склоутворювачами є оксиди кремнію, бору, алюмінію та ін.

Види скла, у яких основним склоутворювачем є оксид кремнію – SiО2, називають силікатними, скла, де основними склоутворювачами служать оксиди бору й кремнію, - боросилікатними, а скло з основним склоутворювачем у вигляді оксидів алюмінію, бору й кремнію - алюмоборосилікатними. Ці оксиди утворюють основу структури скла й визначають його найважливіші властивості.

Крім названих кислотних оксидів до складу скла входять оксиди лужних і лужно-земельних металів. З лужних оксидів використовують оксиди натрію - Nа2О, оксиди калію - К2О, оксиди літію - Li2О; з лужно-земельних - оксиди кальцію - СаО, оксиди магнію - МgО, оксиди цинку - ZnО, оксиди барію - ВаО, оксиди свинцю - РbО. Кожен оксид привносить притаманні йому властивості. Тому багато властивостей скла залежать від його хімічного складу. Склад скла виражають через складаючі його оксиди [3].

Відповідно до Держстандарту 24315-80 скло для побутового посуду й декоративних виробів підрозділяють на наступні види:

-натрій-кальцій-силікатне, спеціальне побутове, кришталеве (містить не менше 10 % оксидів свинцю, барію, цинку);

-малосвинцевий кришталь (18-24% РbО), свинцевий кришталь (24- 30% РbО);

-високосвинцевий кришталь (30% і більше РbО);

-барієвий кришталь (не менше 18 % ВаО).

До спеціального побутового скла відносять жаростійке боросилікатне й алюмоборосилікатне скло. Для виготовлення кухонного посуду застосовують також ситали. Це непрозорі білого кольори склокристалічні матеріали високої термостійкості. Їх виготовляють шляхом напрямленої кристалізації літійалюмосилікатного скла в процесі спеціальної термічної обробки [9].

1.2. Асортимент скляних товарів

Асортимент скляних товарів досить динамічний і змінюється у зв'язку з постійним розвитком науки, станом технології виробництва, характером споживчого попиту, зміною стильових напрямків. Асортимент виробів побутового призначення класифікують за призначенням й умовами експлуатації, складом і забарвленням скла, методом формування й характером термічної обробки, видами (найменуваннями), розмірами, фасонами виробів, методами і складністю декорування, комплектністю.

За призначенням побутові товари підрозділяють на посуд і декоративні вироби для сервіровки стола й прикраси інтер'єру, господарський посуд для зберігання харчових продуктів і домашнього консервування, кухонний посуд для приготування їжі, лампові вироби (лампові резервуари, лампове скло) і дзеркала.

За складом скла розрізняють посуд з натрій-кальцій-силікатного, спеціального побутового й кришталевого скла. Столовий посуд виготовляють із натрій-кальцій-силікатного скла, кришталю різних видів, а також із глушеного боросилікатного скла; господарський посуд - з натрій-кальцій-силікатного скла з добавками, які підвищують хімічну й термічну стійкість; кухонний - зі спеціального побутового скла й ситалів.

За забарвленням розрізняють посуд зі скла безбарвного, кольорового (фарбованого) і накладного (двох- і багатошарового). Назви кольоровому склу дають за кольором тону (жовті, зелені, рожеві й т. д.), за природою барвника (кобальтові, марганцеві), за аналогією з дорогоцінними каменями: рубіни (червоні), топази (жовтувато-коричневі), сапфіри (ясно-сині), смарагди (ясно-зелені).

За способом формування розрізняють посуд ручного, вільного, машинного видування, пресований, пресовидувний, багатостадійного формування, молірований, відцентрового виготовлення [3].

За способом термічної обробки розрізняють посуд незміцнений, тобто відпалений, і зміцнений загартуванням. Переважну масу виробів із сортового скла й всі кришталеві вироби випускають відпаленими. Загартування полягає в нагріванні виробів до 700°С і наступному швидкому й рівномірному охолодженні шляхом обдування повітрям. При цьому в склі виникають високі, рівномірно розподілені залишкові напруги, які підвищують міцність до удару в 5-8 разів, а термостійкість - в 2-3 рази. Зміцнюють загартовуванням деякі види пресованого столового посуду й кухонний посуд з жаростійкого боросилікатного скла.

Види скляного посуду. Існує біля тридцяти найменувань посуду для сервіровки стола; це склянки, бокальчики, чарки, келихи, фужери, глечики, графини, цукорниці, масельнички, вази для сервіровки стола (для фруктів, варення, печива, крему, цукерок, салатники), менажниці та ін. Декоративні вироби - це скляна скульптура, вази для квітів, туалетні прилади, келихи у формі рога, блюда й ін [7].

Кожен вид виробів випускають декількох різновидів (артикулів), які відрізняються розміром і фасоном. За розміром посуд підрозділяють на дрібний, середній, великий і особливо великий. Розмір виробів характеризується діаметром, довжиною або висотою, а розмір порожніх виробів - місткістю.

За фасоном вироби підрозділяють із врахуванням форми корпуса (куля, овал, конус й ін.), наявності приліпних (ручка, ніжка, кришка) і зйомних (корок, кришка) деталей, характером краю (рівний, вирізний) і дна виробів. Посуд випускають із дном звичайної товщини, потовщеним, а також на піддоні (виступ або уступ у нижній частині виробу). Ніжка виробів може бути різної висоти, форми (пряма або фігурна) і обробки (гранована й рівна).

Видувні вази для квітів залежно від складності форми підрозділяють на три групи. Фасон поряд з естетиченими особливостями скломаси й оброблкою багато в чому визначає художню виразність виробів. Він піддається змінам відповідно до вимог стилю. Посуд святкового й подарункового характеру відрізняється складним силуетом, ретельною обробкою й складною формою деталей. Посуд повсякденного побуту має більше прості й цілісні форми.

За способі прикрашання розрізняють посуд гладкий і декорований. Декорований посуд залежно від характеру, складності й художньої ціни обробки ділять на груповий і позагруповий. Обробку групового видувного посуду із сортового безбарвного скла підрозділяють на 1-7-у групи, з кольорового скла - на 3-8-у, з накладного скла - на 4-8-у групи.

Обробку кришталевих виробів відносять до 4-10-ї груп складності. У групу поєднують малюнки однакової складності, але різного сюжету. Їх позначають тризначними номерами, у яких цифра сотень указує на номер групи. Позагрупові вироби характеризуються оригінальністю форм, складними, часто комбінованими малюнками високої художньої цінності. Вони індивідуальні для продукції кожного заводу. Багато виробів з індексом «Н» і реалізовані за договірними цінами відносять до позагрупових [7].

Обробку пресованих виробів на групи складності не підрозділяють. Сучасні тенденції в декорі скляного посуду - розширення гами кольорового скла, комбінація в накладенні кольорового й слабко заглушеного скла, контрастні сполучення в малюнках елементів алмазної грані, матового гравірування, люстри, широке використання малюнків деколі й шовкографії різного сюжету, мальовничих оздоблень фарбами й золотом, часто в комбінації з матуванням. Також популярна гутна обробка виробу.

За комплектністю розрізняють штучні вироби, набори (включають вироби одного виду - набір склянок і т. д.), прибори (містять вироби різних видів одного призначення) - для води, варення, крюшону, туалетні. Вироби комплектів характеризуються єдністю художньо-конструктивного рішення.

Господарський посуд виробляють ручним або механізованим методом з безбарвного й напівбілого скла. Асортимент включає термоси й інші вироби для зберігання їжі - глечики, банки для солінь і варення, бочки, пляшки для зберігання рідин.

Термоси підрозділяють за призначенням на термоси для рідин й їжі (із широким горлом), за місткістю колби, конструкції й матеріалу оболонки (металеві, пластмасові, комбіновані). Кухонний посуд з жаростійкого скла й ситалів представлений каструлями різної місткості, формами для запікання, жаровнями, сковородами. Із ситалу виробляють набори каструль. Посуд з жаростійкого скла піддають загартуванню й не декорують. Ситаловий посуд білих кольорів із гладкою блискучою поверхнею додатково прикрашається малюнками деколі.

1.3. Фактори формування споживчих властивостей й асортименту скляних товарів

Споживчі властивості й основні ознаки асортименту скляних виробів формуються на стадії проектування й конструювання при створенні пробних зразків та у процесі серійного виготовлення. При розробці нових виробів художник враховує умови їх експлуатації, метод формування, необхідність забезпечення зручності користування й довговічності виробів, вимоги художнього стилю й моди. Виходячи із цього, визначають склад і забарвлення скла, конфігурацію виробів у цілому і в деталях, товщину стінки, спосіб декорування та ін.

Пробний зразок повинен бути точно відтворений у серійному (масовому) виробництві. Якість його відтворення, тобто якість виготовлення виробів, залежить від дотримання технології виробництва. Сировинні матеріали склоробного виробництва підрозділяють на основні, або склоутворюючі, і допоміжні.

З основними матеріалами до складу скла вводять кислотні, лужні й лужноземельні оксиди.

Головний кислотний оксид - SiО2 - вводять у скло через кварцевий пісок. Пісок повинен бути вільний від домішок, які забарвлюють скло (оксиди заліза, титану, хрому), і викликають блакитнуваті, жовтуваті, зеленуваті відтінки скла, знижують його прозорість [3].

З підвищенням змісту діоксиду кремнію в склі поліпшуються механічна й термічна міцність, хімічна стійкість, але підвищується температура варки. Оксид бору В2О вводять із борною кислотою або бурою. Він полегшує варіння, поліпшує фізико-хімічні властивості скла.

Оксид алюмінію А12О3 уводять звичайно через глинозем. Його добавка сприяє підвищенню показників міцності й хімічної стійкості скла. Лужні оксиди Nа2О, К2О вводять через вуглекислі (сода, поташ) або сірчанокислі солі. Вони знижують температуру варіння скла, полегшують формування виробів, однак зменшують міцність, термостійкість і хімічну стійкість.

Лужно-земельні оксиди вводять звичайно за допомогою вуглекислих солей. Так, оксид кальцію вводять через крейду або вапняк, оксид магнію - через магнезит або доломіт, оксид свинцю - за допомогою свинцевого сурика або свинцевого глету. Оксиди кальцію, магнію, цинку збільшують хімічну стійкість і термостійкість виробів.

Оксиди барію, свинцю й цинку підвищують щільність, оптичні властивості й тому застосовуються у виробництві кришталю. У виробництві скла широко використовують гірські лужновмісні породи, відходи гірничозбагачувальних комбінатів, кольорової металургії, доменні шлаки, а у великих кількостях - скляний бій.

Допоміжні матеріали полегшують і прискорюють варіння скла, зафарбовують і приглушують його. За призначенням їх підрозділяють на освітлювачі, знебаврлювачі, глушителі, барвники, відновники й окислювачі. Освітлювачі сприяють видаленню зі скломаси газів, які утворюються при розкладанні сировинних матеріалів. Знебарвлювачі гасять або послаблюють небажані кольорові відтінки.

Приглушувачі (фториди й фосфати) зменшують прозорість й обумовлюють біле забарвлення скла. Барвники надають склу потрібних кольорів. Як барвники використовують оксиди або сульфіди важких металів. Забарвлення може відбуватися також за рахунок виділення в склі колоїдних часток вільних металів (міді, золота, сурми).

У сині кольори скло фарбують закисом кобальту, у голубий - окисом міді, у зелений - окисом хрому або ванадію, у фіолетовий - перекисом марганцю, а рожевий - селеном, у бузковий - окисом неодиму, у жовтий - окисом церію, сірчистим кадмієм й ін. Особливо виділяють червоні види скла - рубіни: селеновий, мідний, золотий [7].

1.4. Маркування скляних товарів

Маркування виробів наносять на паперову етикетку, що наклеюють безпосередньо на виріб (застосування силікатного клею не допускається) чи в процесі виготовлення. Маркування споживчої (групової чи індивідуальної) тари, групового упакування з паперу і транспортної тари наносять на паперову етикетку чи штамп.

Допускається не наносити маркірування на споживчу тару, упаковану в транспортну.

У маркуванні виробів на паперовій етикетці вказують наступні дані:

- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;

- артикул;

- масову частку оксиду свинцю (тільки для свинцевого кришталю);

- позначення дійсного стандарту [6].

Допускається не вказувати артикул у маркуванні виробів, що упаковуються в індивідуальну тару.

Маркування в процесі вироблення повинні містити товарний знак чи найменування підприємства-виробника.

Склад комплекту чи сервізу вказують на споживчій тарі чи на найбільшому виробі.

Допускається за узгодженням зі споживачем не наносити маркування на вироби чи наносити на частину виробів у партії.

На вироби, призначені для експорту, наносять маркування відповідно до умов договору чи контракту.

У маркуванні споживчої (груповий і (чи) індивідуальної) тари і групового упакування з папера вказують наступні дані:

- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;

- найменування виробів;

- артикул;

- кількість виробів в одиниці упакування (для групової тари);

- номер контролера і пакувальника;

- позначення дійсного стандарту.

Для сертифікованої продукції знак чи відповідності номер сертифіката відповідності проставляють у маркуванні виробів на паперовій етикетці і (чи) у маркуванні тари й упакування, а також у товаросупроводжувальній документації.

Допускається наносити зображення маніпуляційного знака на етикетку, призначену для маркування тари.

Виробу упаковують у споживчу і транспортну тару.

Конкретні види тари й упаковки, що забезпечують схоронність продукції при транспортуванні, масу брутто вказують у договорах про постачання продукції між виробником і споживачем [9].

Припустима міграція шкідливих речовин, що виділяються зі скляних виробів, що контактують з харчовими продуктами, встановлюється відповідними органами у відповідних нормативних документах, затверджених у встановленому порядку, а при їхній відсутності — відповідно до додатка А.