Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку та аудиту
Курсо
ва робота
на тему«Структура наказу про облікову політику та оптимальні шляхи впровадження»
Рівне - 2009
Зміст
Вступ
1 Визначення облікової політики
2 Практична організація облікової політики
3 Практичні рекомендації щодо розробки наказу про облікову політику
4 Елементи облікової політики
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
На сьогоднішній день, дана тема наукової роботи є досить актуальною, оскільки облікова політика – це серце бухгалтерського обліку на підприємстві. Тому, щоб воно працювало, кожне підприємство повинно мати наказ про облікову політику. Проте неможливо скласти наказ про облікову політику, який би підійшов усім без винятку, адже кожне підприємство має свої особливості роботи, а тому й має право застосовувати різні методи амортизації необоротних активів, нарахування резерву сумнівних боргів, обліку фінансових витрат тощо.
Мета даної роботи полягає в розробці пропозицій до методологічного та організаційного забезпечення процесу формування облікової політики ЗАТ «Рівне-Борошно» у сучасних умовах інтеграції фінансового та промислового капіталу. Для досягнення поставленої мети у роботі передбачено виконання комплексу взаємопов’язаних завдань, зокрема:
- розкрити сутність облікової політики;
- визначити чинники, які слід враховувати при виборі тих чи інших методів і правил та закріпленні їх в обліковій політиці;
- визначити зміст, етапи та порядок формування наказу про облікову політику;
- розробити практичні рекомендації щодо підготовки наказу про облікову політику;
- розкрити організаційно-методологічні аспекти формування облікової політики;
- обґрунтувати теоретичні й розробити методичні рекомендації щодо формування облікової політики ЗАТ «Рівне-Борошно».
Об’єктом дослідження є напрями розвитку бухгалтерського обліку та облікової політики ЗАТ «Рівне-Борошно» в управлінні бізнесом.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та організаційні аспекти формування облікової політики.
Інформаційною базою дослідження є монографічна література, наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених у періодичних виданнях з бухгалтерського обліку, матеріали мережі Інтернет, а також нормативні документи державних органів України, нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку.
При дослідженні теоретичних аспектів облікової політики використовувалися методи індукції та дедукції для визначення загальних тенденцій розвитку облікової політики; методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття сутності та змісту облікової політики підприємства. Застосування системного підходу,методів аналізу і синтезу дозволило визначити місце облікової політики підприємства в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Метод причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний метод використовувалися для виділення об’єктів і елементів облікової політики, удосконалення їх класифікації.
1 Визначення облікової політики
Як відомо, бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам. Весь цей довгий шлях від здійснення господарської операції до її відображення у фінансовій звітності має бути пройдено за певними правилами. Існують загальні правила відображення господарських операцій підприємства, які введенітакими нормативними актами, як національні стандарти бухгалтерського обліку, інструкції, методичні рекомендації тощо. Проте норми, що міситься в цих документах, встановлюють лише рамки для створення власної системи обліку, залишаючи певний простір для творчості бухгалтера.
Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надає користувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємство розробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил — це і є облікова політика. Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [1].
Згідно з п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік, підприємство самостійно:
- визначає облікову політику підприємства;
- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
При виборі тих чи інших методів і правил та закріплення їх в обліковій політиці слід враховувати цілу низку чинників. Назвемо основні:
- форма власності та організаційно-правова форма підприємства (державне, приватне, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і т. д.);
- вид діяльності (торгівля, промисловість, будівництво і т. д.);
- організаційна структура управління та наявність структурних підрозділів;
- кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств тощо;
- особливості оподаткування виду діяльності;
- поточні та довгострокові цілі підприємництва (залучення кредитних ресурсів, здійснення інвестиційних програм тощо);
- ступінь матеріально-технічного оснащення (комп'ютерна техніка програмне забезпечення);
- рівень кваліфікації кадрів;
- технологічні особливості виробництва (промислові підприємства), особливості організації постачання" та збуту;
- системи та форми розрахунків з покупцями та постачальниками;
- взаємини з фінансовими структурами;
- система звітності перед власниками, а також іншими користувачами фінансової інформації;
- розвиненість інфраструктури ринку, перспективи його розвитку;
- стан законодавства, перспективи його зміни [12].
Згідно з п. 23 П(С)БО 1, підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
1) принципів оцінки статей звітності;
2) методів обліку щодо окремих статей звітності.
Тобто облікова політика підприємства ґрунтується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і при відображенні таких операцій (їх результатів) у фінансовій звітності.
2 Практична організація облікової політики
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави [1].
Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.
Розпорядчий документ складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.
Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:
- методів оцінки вибуття запасів;
- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;
- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
- методів амортизації необоротних активів;
- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
- класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
- періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
- методу обчислення резерву сумнівних боргів;
- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
- порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;
- дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
- бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;
- переоцінки необоротних активів;
- періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;
- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.
На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.
Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або доданням копії розпорядчого документа про встановлення і зміну облікової політики [12].
3 Практичні рекомендації щодо розробки
наказу про облікову політику
Як відомо, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Отже, виходить, що затверджувати облікову політику має лише власник підприємства або уповноважена ним особа. Якщо затверджувати облікову політику доводиться керівнику підприємства, потрібно, щоб у нього були відповідні повноваження. Делегування їх здійснюється вищими органами управління [1] (на ЗАТ «Рівне-Борошно» - загальними зборами акціонерів).
На практиці розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера підприємства або особу (юридичну або фізичну), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.
Але водночас, як відомо, головний бухгалтер не може сам охопити всі ділянки облікової політики, а в деяких випадках — і зробити правильний вибір. Наприклад, не знаючи точної технічної характеристики основних засобів, доволі тяжко вибрати відповідний метод амортизації. Адже якщо для одного підприємства згодиться прямолінійний метод, то для іншого, наприклад, — виробничий.
Якщо ж розробку облікової політики довірити сторонній організації, наприклад, аудиторській фірмі, може статися, що дана фірма, не повністю зорієнтувавшись у всіх нюансах обліку підприємства, вкаже такі принципи обліку, які виявляться для нього неприйнятними [12].
Тому, для ефективного складання наказу про облікову політику на ЗАТ «Рівне-борошно», ми рекомендуємо створити відповідну комісію, яка б відповідала за розробку всієї облікової політики. До її складу могли б увійти: головний бухгалтер, головний технолог, головний механік, головний енергетик та ін. Перелік осіб, залучених для складання наказу про облікову політику, потрібно зазначити в окремому додатку до наказу, або в кінці наказу окремим пунктом, зокрема:
«"З метою створення єдиної системи організації бухгалтерського обліку та дотримання єдиної облікової політики для складання фінансової звітності, наказ про облікову політику був складений у складі к
Голова комісії: Горбатюк О.А – директор ЗАТ «Рівне-Борошно»
Члени комісії: Рибій Г. В. – гол. бухгалтер,
Люлько В. Л. – гол. технолог,
Андрощук В. М. – гол. механік,
Руденко К. Г. – начальник ВТЛ,
Войнович О. С. – головний інженер,
Панасик С. В. – комерційний директор.»
Потрібно також зазначити, що на ЗАТ «Рівне-Борошно» наказ про облікову політику був затверджений 22 січня 2009 р., що є не зовсім сприятливим для товариства, оскільки ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності підприємства повинні базуватися на єдиних та незмінних методологічних засадах, тому розроблення облікової політики слід розпочати до нового звітного року і завершити до 31 грудня, щоб з нового фінансового року працювати за новими правилами.
Новоствореним же підприємствам бажано розробляти облікову політику до початку господарської діяльності таким чином, щоб перша господарська операція відбувалася після затвердження облікової політики. Облікова політика повинна складатися один раз на рік, але при цьому в неї можуть вноситися зміни.
Комісія за участю всіх причетних до розроблення облікової політики спеціалістів приймає на своєму засіданні рішення щодо облікової політики (зміни окремих її положень). Облікова політика підприємства оформлюється у вигляді наказу керівника (власника), форма якого є довільною. Проект наказу складає головний бухгалтер і з усіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства [12].
4 Структура наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно»
В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього врешті-решт залежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності.
Отже, розглянемо основні недоліки та пропозиції щодо структури наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» від 22.01.09 р.:
1. У першому пункті наказу сказано:
«Дозволяю змінити облікову політику, якщо:
- змінюються вимоги Міністерства фінансів України,
- змінюються статутні вимоги підприємства,
- нові (запропоновані й обґрунтовані фахівцями підприємства) положення облікової політики забезпечують більш достовірне відображення господарських операцій» [11].
Даний пункт є досить доречним і ефективним, оскільки наказ про облікову політику є досить важливим документом і підприємствам потрібно забезпечувати постійне (з року в рік) застосування вибраної ними облікової політики.
Проте, на нашу думку, щоб структура наказу була більш досконалою, даний пункт слід розміщати не першим, а останнім, перед підписами уповноважених осіб.
2. В п. 3 наказу про облікову політику зазначається:
«При остаточних розрахунках з дебіторами, залишок заборгованості до 1 грн. вважати неістотним і списувати на фінансові результати відповідного звітного періоду» [11].
Даний пункт не є обов’язковим, проте є досить ефективним, оскільки, товариство займається здебільшого оптовою торгівлею, а отже розрахунки проходять у великих сумах, а підрахунок і пошук копійок у таких випадках є не зовсім доречним, також, така політика стимулює клієнтів до співпраці, а отже до обороту товарів і в кінцевому результаті до отримання прибутку, що є основною метою діяльності підприємства.
3. Досить велику частину активу Балансу складають основні засоби та необоротні активи, тому у п. 5 зазначається:
«Визначити основним засобом актив, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), більше одного року» [11].
Даний пункт не повністю висвітлює інформацію про об’єкти, які на підприємстві відносяться до основних засобів. Це зумовлено тим, більше одного року використовуються не лише основні засоби, а й малоцінні необоротні активи, а за даним пунктом, і ті і інші будуть віднесені до основних засобів. Тому, щоб такого не сталося, потрібно ввести вартісне обмеження в розмірі 1000 грн., а п. 5 перефразувати таким чином:
«Визначити основним засобом актив, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), більше одного року та вартість якого перевищує 1000 грн.».
4. В п. 6 зазначається:
«До малоцінних необоротних активів відносити активи вартісна оцінка яких не перевищує 1000 грн.» [11].
Даний пункт на відміну від п. 5, висвітлює вартісну оцінку необоротних активів, проте він не зазначає термін корисного використання після якого актив буде відноситись до необоротних, а отже, за даним пунктом, це може бути і МШП з вартісною межею в 1000 грн. Щоб уникнути нестиковки, потрібно зазначити:
«До малоцінних необоротних активів відносити активи, терміном корисного використання більше року та вартісна оцінка яких не перевищує 1000 грн.».
5. Розглянемо також пункт 11 даного наказу, в якому зазначається:
«Установити такі методи оцінки вибуття запасів:
- при відпуску запасів у виробництво – метод середньозваженої вартості,
- при відпуску готової продукції – метод ціни продажу,
- при відпску запасів у реалізацію – метод ціни продажу» [11].
На нашу думку, для того, щоб збільшити контроль за рухом запасів, до даного пункту потрібно додати, що:
«Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів».
6. Кожне підприємство, яке займається торгівлею чи надає певні послуги має своїх боржників (дебіторів). Проте іноді виникають ситуації, коли дебітори взагалі не повертають кошти, для таких випадків, на підприємстві повинен бути сформований резерв сумнівних боргів (РСБ). П. 13 наказу про облікову політику зазначає:
«Суму резерву сумнівних боргів установлювати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за терміном її погашення.» [11].
Іноді суму резерву сумнівних боргів формують виходячи із платоспроможності окремих дебіторів, проте, на нашу думку метод класифікації дебіторської заборгованості для нарахування резерву, є більш ефективнішим, оскільки ми не можемо точно дізнатися на скільки платоспроможний той чи інший дебітор, а інформація, яку він надасть про себе може бути неправдивою.
Проте, п. 13 не повністю висвітлює всю інформацію необхідну для нарахування РСБ, тому, на нашу думку, щоб уникнути різних неточностей, даний пункт потрібно сформувати такимчином:
«Сформувати резерв сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за терміном її погашення; для цього встановити коефіцієнт сумнівності щодо простроченої дебіторської заборгованості терміном:
– від 1 до 30 днів – 5 %;
– від 30 до 60 днів – 20 %;
– від 60 до 90 днів – 60 %;
– понад 90 днів – 80 %.
Величину резерву сумнівних боргів визначати як суму добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на коефіцієнт сумнівност».
7. Хотілось би зазначити, що одним із недоліків наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», є те що деякі елементи облікової політики, (зокрема, це інформація про застосування рахунків 9 та 8 класів, а також про інвентаризацію), взагалі відсутні, тому, до наказу про облікову політику потрібно додати:
а) «Доручити забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером».
б) «Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами, застосувати рахунки класу 9. З метою визначення фінансового результату діяльності підприємства, закривати рахунок 79 щомісяця»;
в) «Установити терміни проведення інвентаризації:
- незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва – щомісяця на 1-е число місяця, що настає за звітним;
- готової продукції, сировини, матеріалів, товарів на складах – щокварталу на 1-е число місяця, що настає за минулим кварталом;
-бланків суворої звітності – щокварталу,
- грошових коштів – щомісяця,
- основних фондів і нематеріальних активів – щороку станом на 1-е грудня,
- розрахунків з постачальниками і покупцями (замовниками) – щомісяця станом на 1-е сисло місяця, що настає за звітним,
- у разі зміни матеріально-відповідальних осіб або виявлення розкрадання (нестач) – відповідно у момент зміни або факту виявлення розкрадання (нестачі)».
В результаті дослідження структури наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», можна сказати, що даний наказ є не зовсім досконалим і потребує доробки, оскільки в ньому не повністю висвітлені деякі елементи облікової політики, а деякі взагалі відсутні, що може негативно вплинути на діяльність товариства.
Щоб краще висвітлити всі недоліки наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», в додатку 1 наведений оригінал наказу, та в додатку 2 розроблений наказ про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» який на нашу думку забезпечить більш ефективнішу діяльність товариства.
Висновок
В результаті написання даної наукової роботи можна зазначити:
1. Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
2. Облікова політика підприємства ґрунтується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і при відображенні таких операцій (їх результатів) у фінансовій звітності.
3. На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.
4. Розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера підприємства або особу (юридичну або фізичну), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.
5. Для ефективного складання наказу про облікову політику на ЗАТ «Рівне-борошно», ми рекомендуємо створити відповідну комісію, яка б відповідала за розробку всієї облікової політики. До її складу могли б увійти: головний бухгалтер, головний технолог, головний механік, головний енергетик та ін. Перелік осіб, залучених для складання наказу про облікову політику, потрібно зазначити в окремому додатку до наказу, або в кінці наказу окремим пунктом.
6. Дослідивши структури наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», можна сказати, що даний наказ є не зовсім досконалим і потребує доробки, оскільки в ньому не повністю висвітлені деякі елементи облікової політики, а деякі - взагалі відсутні, що може негативно вплинути на діяльність товариства.
7. В результаті написання даної наукової роботи, було розроблено наказ про облікову політику для ЗАТ «Рівне-Борошно».
Список використаної літератури
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №208 XIV
2. Методичні рекомендації щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства розроблені відповідно до вимог: Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;
3. Лист МФУ від 21.12.2005 р. N 31-34000-10-5/27793;
4. Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 892/4185;
5. П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684;
6. П(С)БО 2 “Баланс”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 396/3689;
7. П(С)БО 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509;
8. П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043;
9. П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044;
10. П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018;
11. Наказ про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» від 22.01.09 р. № 03/02;
12. Актуально про облікову політику // Дебет-Кредит: Український бухгалтерський тижневик. – Київ, 2008. - №3.
13. Облікова політика підприємства: оновлюємо наказ // Все про бухгалтерський облік: професійна бухгалтерська газета. – Київ, 2009. - №20. – С. 77-80.