МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Чернівецьке вище професійно-технічне училище № 3
Реферат на тему:
"
Альфред Адлер –
видатний психолог "
Виконала : студентка ІІІ курсу,
Групи № 1
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
м. Чернівці, 2003
Адлер, Альфред (1870-1937)
Адлер
народився в єврейській родині, яка належала до дрібнобуржуазного прошарку суспільства. Після одержання атестата зрілості в Хернальзерськый гімназії в 1888 р. Адлер
почав вивчення медицини у Віденському університеті. У 1904 р. вийшла його книга «Лікар як вихователь
». У 1907 р. Адлер
написав роботу «Дослідження неповноцінності органів
». У результаті створення концепції про вроджену неповноцінність органів і інтерпретації невротичних симптомів як зверхкомпенсації Адлер
почав розвивати свої власні наукові ідеї, додаючи інше значення біологічному фундаментові неврозів. Поступово це все більше відділяло Адлера
від психоаналізу Фрейда
, поки не відбувся остаточний розрив. Коли 1908 р. на зборах Віденської психоаналітичної спілки Адлер
прочитав доповідь, яка називалася «Садизм і невроз» (пізніше вона була надрукована у журналі Fortschritte der Medizin під назвою «Агресивний потяг у житті й у неврозі
»), у якому він пропагував існування потягу до агресії. Адлер
уже тоді висловлювався проти теорії лібідо і сексуальної етіології неврозів. У змісті роботи «Про нервозний характер
» (1912) Адлер явно вказував на П’єра Жанні,
як на свого попередника тому, що навіть концепція почуття неповноцінності відповідала поглядам Жанні
. Коли на Міжнародному Психоаналітичному конгресі (1910) була заснована Міжнародна Психоаналітична асоціація, президентом якої став Юнг
, обурені були насамперед віденські психоаналітики, які відчули себе приниженими; адже саме вони були першою психоаналітичною групою у світі. При переоформленні Віденської Психоаналітичної спілки в новий статус «національної групи» Міжнародного суспільства 12.10.1910р. Фрейд
запропонував вибрати головою Альфреда Адлера
, а заступником – Вільгельма Штеккеля
. Обидва стали відповідальними за видання нового журналу «Вісник психоаналізу
». У 1911р. Адлер
у доповіді «Деякі проблеми психоаналізу
» представив свої погляди, які відхилялися від основних позицій фрейдівського психоаналізу, хоча розбіжність була помітна ще в 1909 р. Адлер
вважав, що навряд чи варто говорити про наявність лібідо в невротиків, заперечував значення едипова комплексу і вважав, що сексуальність невротиків передчасно виявляється неповноцінністю органів, а при підвищеному чоловічому протесті сексуальність проявляється набагато вища. Адлер
висловлювався пр
». У своїй доповіді Адлер
заявив, що на його погляд, активація психіки (тобто, відокремлення) відбувається в результаті культурних впливів. Проф.
Фрейд вважав
Адлерівське
вчення помилковим і небезпечним для розвитку психоаналізу.
За Адлера
заступилися Фуртмюллер
і Клемперер
, проміжну позицію зайняв Штеккель
. У заключному слові Адлер
сказав про те, що він твердо дотримується своїх поглядів, підкреслюючи єдність неврозів, особливу структуру потягів і чоловічий протест. У 1915 р. провалилася спроба Адлера
захистити докторську дисертацію, тому що медичний факультет Віденського університету, відхилив його роботи як «продукти фантазії». Уявлення про долю, як про життєвий шлях у закордонній психології.
У сучасній психологічній науці проблемою життєвого шляху займалися багато авторів, такі як Ш.Бюлер, Г.Олпорт, У.Денніс, Х.Леман, В.Дільтея, Е.Шпрангер, Л.Зонді, А.Адлер, Ерік Берн. Вони пропонували різні ідеї у відповідності зі своєю науковою концепцією. А. Адлер для визначення поняття життєвого шляху використовував - життєвий стиль, який він ввів у 1926 році. На його погляд стиль життя - це значення, яке людина надає світові і самому собі, своїй меті, спрямованості своїх поглядів. А. Адлер вважав, що значення життя осягається у перші чотири або п'ять років життя і підходить до нього людина через відчуття, які до кінця можна розтлумачити. До кінця п'ятого року життя дитина досягає єдиного паттерну поведінки, власного стилю в підході до вирішення проблем і задач.
А.Адлер виділив 4 типи стилю життя: 1. - корисний;
2. - правильний;
3. - уникаючий;
4. - вимагаючий.
На думку А.Адлера, ми самовизначаємося тими знаннями, які ми отримуємо в процесі розвитку. І все це виражається в ранніх спогадах. Тому що для запам'ятовування людина вибирає те, що відчувається, хоча і дуже смутно, те, що пов'язане з його нинішнім життям. Трансакціонний аналіз показує як "влаштовані" психологічно люди, як вони виражають свою індивідуальність у поведінці. Ключовими його ідеями є поняття про моделі его-сутності і сценарії життя.
Основні п
оложен
ня
в
чен
н
я
А
льфреда
А
длера
1.Концепція, запропонована А. Адлером, вважаєтьсяіндивідуальною в зв’язку з тим, щоакцент був поставлений на унікальністькожної людини.
2. Людину, як особистість можна зрозуміти, тільки розглядаючи її з точки зору соціальної, а не біологічної перспективи.
3. Ефективна корекція ваднеможлива без визначення індивідуальної мети, специфічних для кожноїлюдини.
4. кожній людині притаманнавнутрішня вроджена тенденціядо соціальної зацікавленості.
5. Акцент у вивченні людиниповинен актуалізуватисяна психологічному розвиткута на свободі вибору.
28
травня 1937
- Адлер помираєвід серцевого нападу, під час візиту до Шотландії.