Зміст
1. Серед перелічених характеристик виберіть ті, що найточніше визначають специфіку сім’ї як малої соціальної групи
2. Яка ієрархія мотивів одруження є, як правило, оптимальною для подальшої задоволеності партнерів шлюбом?
3. Який тип батьківського ставлення до дитини позначений недостатнім піклуванням і контролем за поведінкою дитини? Які поради можна дати батькам щодо оптимізації стилю виховання?
4. Якими методами можна діагностувати порушення у сімейних стосунках? Проведіть обстеження сім’ї (на вибір) за однією з методик і проаналізуйте результати обстеження
5. У чому полягають відмінності між психологічним консультуванням і психотерапією?
Список використаних джерел
Додатки
1. Серед перелічених характеристик виберіть ті, що найточніше визначають специфіку сім’ї як малої соціальної групи
1) жорстка нормативна визначеність стосунків, гетерогенність складу, закритість групи, поліфункціональність, переважно емоційний характер стосунків;
2) гетерогенність складу, максимальний нормативний контроль, ієрархія ролей, розподіл влади, неформальний характер стосунків;
3) поліфункціональність, переважно емоційний характер стосунків, кооперативний характер інтеракції, відкритість групи;
4) тотальний характер включення в групу, жорстке нормативне окреслення стосунків, поліфункціональність, невелика кількість членів групи, психологічний клімат сім’ї;
5) закритий характер групи, залежність від історії розвитку стосунків, конфіденційність стосунків, ієрархія ролей, залежність взаємодії від групових норм.
Обґрунтуйте вашу відповідь.
Розв’язання:
На мою думку вірний варіант 4. Уявімо ситуацію, коли зустрічаються погляди двох людей, які приваблюють один одного, вони мовби завмирають на одну мить, фізіологічно у них підвищується пульс, можлива зміна кольору обличчя.
Коли з'явився інтерес один до одного, погляди стають частішими, "пильнішими" і тривалішими. Встановлений здоровий контакт майже на 90 відсотків свідчить про встановлення об'єктивності тих чи інших бажань партнерів. Чим ширше розкриті очі, тим яскравіше виражено інтерес. Якщо жінка дивиться, трохи відкривши губи, то це свідчить про її інтерес до мужчини. Багато жінок уникають дивитися прямим поглядом чоловікові у вічі, переключаючи його на інших людей та предмети або збоку спостерігаючи за ним. Все ж при виникненні інтересу жінка свідомо спрямовує свій погляд чоловікові в очі. При цьому вона звертає увагу на колір і величину очей чоловіка, на глибину і щирість погляду. Закохана жінка може годинами дивитися в очі чоловікові, сподіваючись побачити в них відображення його кохання. Зустрітися поглядами - значить відкритися один одному. Дівчина і хлопець дивляться в очі, щоб зрозуміти, чи подобаються вони один одному, чи захоплюються, чи, можливо, хтось із них дивиться на іншого, як на річ. Побачити бажання і не відчути визнання себе як особистості в очах партнера - значить принизити себе. Вивчення людини як особистості недостатнє на рівні "дистанційних" відчуттів.
Подальший розвиток стосунків між чоловіком і жінкою залежить від словесного спілкування. Тут часто "закохані" дистанційно розчаровуються один в одному. Деякі жінки, почувши два чи три речення від чоловіка, що їх зацікавив, назавжди втрачають будь-яку зацікавленість до нього. Така оперативна переоцінка жінки може відбуватися з боку чоловіка. У цілому жінки більше "тягнуться" до словесного спілкування, ніж чоловіки.
Вони хочуть, щоб їх вислухали. Слова заспокоюють жінку. Тут важливе не тільки те, що і як чоловік говорить, а й те, чи уміє вислухати, правильно зрозуміти. Слова, як правило, мають не лише різні відтінки, а й різне значення. Словам ми найбільше довіряємо в інтимних стосунках. Хоча об'єктивно бажаємо більше довіряти розуму і органам чуття. Слова можуть передавати глибокі думки й почуття, але вони можуть бути як свідомо, так і несвідомо виражені. І все ж жінкам в першу чергу подобаються ті чоловіки, які уміють і люблять говорити. І ніякий красень не "доб'ється" успіху у жінки, якщо з ним сумно. Якщо й бувають такі, то все ж вони є швидше винятком зі встановлених у людському суспільстві правил.
Найчастіша помилка у словесному спілкуванні - невчасне вживання слів, пов'язаних із еротикою і сексуальними стосунками, що, як правило, принижує жіночу гідність і формує у неї негативне ставлення до "розбещеного красеня" або "улюбленця долі".
Тому, як свідчить практика, ідеальні сім'ї - це, як правило, не ті, які використовують лише досконалу техніку сексу, а ті, де закохані вміють спілкуватися один з одним. Слова закоханих людей, які вони говорять одне одному, мають величезне значення для їх порозуміння, і є найкращими та найціннішими.
2. Яка ієрархія мотивів одруження є, як правило, оптимальною для подальшої задоволеності партнерів шлюбом?
Розв’язання:
На мою думку, для одруження оптимальними є наступні мотиви:
1) побутово-господарчий;
2) інтимно-особистісний;
3) морально-психологічний;
4) сімейно-батьківський;
5) жодний з перелічених.
Обґрунтуйте вашу відповідь.
Адже, без задоволення будь-якої сфери сімейного життя, чи то побутово-господарчої, чи то інтимно-особистісної, чи то морально-психологічної, чи то сімейно-батьківської оптимального шлюбу бути не може. Шлюб без виконання одного із мотивів приречений або на загибель, або на страждання одного із подружжя.
3. Який тип батьківського ставлення до дитини позначений недостатнім піклуванням і контролем за поведінкою дитини? Які поради можна дати батькам щодо оптимізації стилю виховання?
Розв’язання:
Сім’я - найдавніша і найстійкіша соціальна спільність. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію, являючи собою унікальну опору суспільства.
Сім’я відновлює духовні і фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної для активної участі в суспільному житті. В ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але і первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості.
Особливо актуальним це є для підлітків, адже саме в підлітковому віці, коли найінтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення і закріплення образу “Я". Цей образ і ставлення до себе формується під впливом того образу, що склався у батьків.
Спілкування батьків з дитиною зумовлюється установками стосовно неї, які відображають особливості їх сприймання та розуміння дитини.
Від того, як батьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання, а, отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежить сприймання і оцінка підлітком себе, формування позитивного чи негативного образу “Я", прийняття чи неприйняття своєї особистості. Батьківські установки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки і діяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, за якими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Усе це позначається на соціальній адаптації дітей.
Окремі аспекти цієї проблеми були розкриті в роботах В.А. Горшкова, І.І. Друкарова, Д.Г. Ельконіна, Р.М. Капралової, А.М. Сазонової, А.І. Ушатікової, А.В. Фурмана.
І.С. Кон вважає, що немає ні одного соціального чи психологічного аспекту поведінки підлітків, який би не залежав від сімейних умов сьогодні чи в минулому.
Сім’я має особливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків. Вона бере уже з перших днів життя дитини на себе турботу про її здоров’я і виховання, дає початкові знання про оточуюче, вводить і керує ними в цьому світі, виробляє уявлення і навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма людьми.
На думку Л.І. Анциферової, сім’ї належить ціла палітра властивих їй стимуляторів психосоціального розвитку дитини, найважливіші з яких - інтенсивність та багатство спілкування з дорослими, інтимні та стійкі емоційні контакти з постійними особами (батько, мати, ін. члени сім’ї), батьківська любов і турбота. Це природні стимулятори, що найбільш повно відповідають потребам розвитку дитини, її емоційного світу і культури, багатого спектру вищих людських почуттів.
Р.М. Капралова описала, зокрема, дітей, що росли при гострому дефіциті спілкування з дорослими і повній відсутності педагогічної і виховної роботи. Рівень соціального розвитку таких дітей виявився вкрай низьким, що знаходимо у вираженні відсутності уваги і інтересу до дорослих, апатичності, пасивному ставленні до оточуючих. Про важливість материнської любові і турботи свідчать також дослідження, проведенні у Франції під керівництвом Рудинеско-Обрі (1956) і М. Майергоффом (1961) в Швейцарії і інших країнах. Відсутність материнської турботи приводить до психічної депривації, з якою пов’язане відхилення в розвитку.
В системі внутрішньосімейних стосунків головними виступають відносини між подружжям. Вони створюють сім’ю і визначають її обличчя. Саме від характеру і стану подружніх взаємин залежить морально-емоційний клімат сім’ї і її виховні можливості.
Як відомо, ступінь морально-емоційної повноти і виразності подружніх стосунків по-різному представлена в таких (з точки зору її структури) типах сімей, як демократична, авторитарна і перехідного типу. Відповідно неоднаковий їх вплив на розвиток дитини.
Цікаві порівняльні дослідження, проведенні в колишньому СРСР, США, Данії. Дослідниками Д. Кенделем і Г. Лессером виявлено, що демократичний тип сім’ї має виховний вплив, а також встановлено, що, зокрема, в сім’ї з більш високим рівнем демократизації сімейних стосунків значно вище успішність дітей в школі, більш розвинуті такі якості, як доброта, працелюбство, самостійність, безкорисливість, скромність, самокритичність. Діти з таких сімей мають кращу підготовленість до ролі майбутнього сім’янина, структура їх життєвих цілей представляє більш соціальну цінність, ніж у дітей з сімей із низьким рівнем демократизації подружніх взаємин.
Дослідження Р.М. Капралової і А.І. Ушатікова показали, що сімейні відносини мають значний вплив на вольовий розвиток у підлітковому віці. В умовах затяжних конфліктів в сім’ї морально-вольова сфера дитини травмується. В таких сім’ях було виявлено всього 13% учнів з позитивно направленою і відносно розвинутою волею.
97% респондентів мали відхилення в направленості і ступені вольового розвитку, в тому числі 30% із них мали негативно направлену сильну волю і 20% - негативно направлену слабку волю.
Дослідження дітей з благополучних сімей показало, що більшість дітей мала позитивну вольову направленість.
За результатами отриманими В.А. Горшковим у 89,4% підлітків в сім’ях з дезорганізованими стосунками зафіксовано почуття страху, відсутність навичок культури спілкування, спостерігається озлобленість, протиріччя інтересів, у 58,7% респондентів - сором за батьків і т.д. Аналізуючи мотивацію навчання, показники успішності, слід відмітити, що 57,6% підлітків із цих сімей систематично порушують дисципліну в школі, 63% - другорічники, 91,7% - не проявляють стійкого інтересу до навчання та суспільної діяльності.
За даними Л.М. Сазонової, неблагополучна сім’я негативно впливає не тільки на пізнавальну діяльність, але і на мовний розвиток дитини.
Встановлена також закономірність, відповідно якій діти, виховані в конфліктній сім’ї, виявляються погано підготовленими до подружнього життя.
І.І. Друкаров вказує, що постійні конфлікти між батьками стають причиною дитячої злочинності, а згідно даних, до 70-75% малолітніх злочинців росли в конфліктних сім’ях.
За даними А.Ю. Тавіта, конфліктні відносини між батьками створюють умови для ранніх сексуальних стосунків. Таким чином, патологія сімейних відносин проектує надзвичайно широкий спектр аномалій.
Американський соціолог Е.І. Глюк, наприклад, вважає, що там, де в сім’ї здорова обстановка, шанси на виникнення у дитини антисоціальних нахилів можна визначити, як 3 до 100. В тих же випадках, де домашні умови незадовільні, шанси піднімаються до 98 із 100.
Аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить про те, що сімейні стосунки - сильний специфічний виховний фактор і, в той же час, дуже раниме місце в сім’ї.
Привертають увагу роботи психоаналітичного напрямку, де стверджується, що психологічна позиція особистості залежить від послідовності народженості дитини в сім’ї, що ця позиція пізніше впливає на процес встановлення контактів з однолітками в школі.
4. Якими методами можна діагностувати порушення у сімейних стосунках? Проведіть обстеження сім’ї (на вибір) за однією з методик і проаналізуйте результати обстеження
Розв’язання:
Експериментально-дослідницька робота з формування культури міжособистісних взаємин у батьків дітей підліткового віку проводилася у два етапи. Оскільки під час констатуючого етапу експерименту були виявлені певні труднощі вчителів початкових класів у роботі з батьками, ми поставили перед собою завдання знайти шляхи подолання цих недоліків та перевірити їх ефективність у роботі з батьками.
Розробляючи методику організації експериментальної роботи з батьками, виходили з того, що її ефективність має передбачати вибір найбільш оптимальних психолого-педагогічних умов. До таких умов було віднесено: забезпечення теоретичної обізнаності старших і молодших членів сім’ї щодо культури міжособистісних взаємин; формування у батьків і дітей позитивного емоційного ставлення до культури міжособистісних взаємин у повсякденному житті, прагнення до її вияву; розвиток практичних умінь і навичок культури міжособистісних взаємин (культура поведінки, культура спілкування, вміння виявляти гуманні почуття).
Педагогічні умови досліджувалися у нерозривному взаємозв’язку одна з одною. Проте для спрощення опису конкретної діяльності, що здійснювалася в експериментальних класах, напрями роботи - спрямованість на батьків і спрямованість на дітей - охарактеризуємо окремо.
Формуючий етап експерименту проводився у навчально-виховних комплексах (ШДС) “Кияночка", “Деснянка", “Сяйво", початкових класах гімназії № 48, 3 - 4-х класах ЗОШ І - ІІІ ступенів № 7, початковій школі № 322 м. Києва та ЗОШ І - ІІІ ступенів №1, №3 м. Кагарлика Київської області. Усього роботою було охоплено 156 батьків та 298 підлітків.
Програма роботи з батьками, що реалізовувалася на формуючому етапі експерименту, містила такі основні напрями:
опанування батьками психолого-педагогічних знань про особливості розвитку і виховання дітей підліткового віку;
ознайомлення батьків із сучасними виховними технологіями, навчання батьків застосовувати ці технології у практиці сімейного виховання;
формування усвідомленої мотивації на підвищення наявного рівня культури взаємин з дітьми, оволодіння відповідними практичними вміннями і навичками.
Для вирішення цих завдань ми розробили експериментальний план і програму постійно діючого педагогічного тренінгу для батьків “Культура взаємин батьків і дітей" (дод.1). Теоретичною основою педагогічного тренінгу з виховання культури взаємин батьків з дітьми були визначені такі принципи: культуровідповідність, природовідповідність, принцип зв’язку виховання з реальним життям. Перший принцип ґрунтується на теоретичних положеннях А. Дістерверга про культуровідповідність виховання, культурологічній концепції М.М. Бахтіна, теорії “діалогу культур" В. Біблера, де культура представлена як діяльність особистості й суспільства. Цей принцип реалізовувався під час ознайомлення з різними культурними регіонами, що давало батькам змогу відчути й усвідомити духовну спадкоємність поколінь, зв’язок зі своїм родом і народом, єдність національного, загальнолюдського та особистісно культурного у міжособистісних взаєминах.
Принцип природовідповідності стверджує унікальність особистості кожного учасника навчально-виховного процесу, передбачає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових, індивідуальних, психологічних та національних особливостей учасників міжособистісних взаємин. Принцип цей слугував підґрунтям для обирання методів і форм розкриття індивідуальності кожного учасника (виконання творчих робіт із викладом власного ставлення до проблеми, організація роботи у творчих групах, парах, індивідуально, залучення до проведення спільних зі школою позакласних заходів тощо).
Принцип зв’язку виховання з реальним життям обговорювався на заняттях, на яких з’ясовували культурологічні питання, спільні для культури міжособистісних взаємин минулого й сучасності. Застосування цього принципу давало змогу створювати ситуації зіткнення різних позицій, вибору морально-відповідальних рішень, постановки питань до минулого й сучасних проблем міжособистісних взаємин.
Заняття за експериментальною програмою проводилися поетапно.
I етап - підготовчий: запрошення батьків до участі у тренінгу, ознайомлення з орієнтовною програмою занять; визначення груп батьків з огляду на наявний у них рівень культури міжособистісних взаємин та вік дитини; виявлення батьків і матерів, які потребують особливої уваги, індивідуальних форм навчання. На цьому етапі здійснювалося насичення змісту програми відповідним матеріалом, розроблялися стратегія і тактика роботи з різними категоріями батьків.
II етап - основний: опанування батьками знань щодо виховання культури міжособистісних взаємин, формування у них позитивного емоційно-оцінного ставлення до інформації та відповідних умінь і навичок застосування набутого досвіду у власній сім’ї через виконання вправ і завдань, програвання різних ролей.
ІІІ етап - підсумковий: розробка рекомендацій, порад, інструкцій та пам’яток батькам у формі домашнього завдання для закріплення педагогічних настановлень.
Розпочинаючи роботу над експериментальною програмою тренінгу, визначили завдання: поглибити пізнання батьками самих себе, своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення власних думок і дій, формувати гуманістичні моральні якості, сприяти набуттю навичок культури поведінки в певних соціальних і сімейних ситуаціях; ознайомити з методиками вивчення індивідуальних особливостей дітей підліткового віку, способами пізнання своєї дитини; сформувати вміння застосовувати гуманні методи виховання і розвитку дитини у контексті виховання культури міжособистісних взаємин.
Особистісно орієнтований підхід до батьків передбачав якнайповніше використання їхнього творчого потенціалу з огляду на відмінності в сімейно-моральному мікрокліматі. Це дало змогу створити умови для морального та етичного збагачення сім’ї, варіювати час на опанування батьками того чи іншого матеріалу, враховувати рівень готовності батьків до виховання в себе та своїх дітях культури міжособистісних взаємин, проводити заняття за індивідуальними планами, обираючи оптимальні для кожного з батьків методи, форми й режими навчання.
Заняття педагогічного тренінгу проводилися у формі лекції-діалогу, розповіді-діалогу, лекції-дискусії тощо. Застосовували й різноманітні активні та інтерактивні методи організації роботи: “круглі столи", ділові та рольові ігри, творчі завдання, розв’язування проблемних і конфліктних ситуацій, інсценізації тощо. Особливу увагу ми приділяли індивідуальним формам роботи з батьками з метою надання їм можливості коригувати власний досвід міжособистісних взаємин.
Визначені структурні компоненти культури міжособистісних взаємин (когнітивний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний, саморегулятивний) стали вихідними при розробці змісту програми педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей”.
Реалізація когнітивного компонента передбачала набуття батьками теоретичних знань з питань, які стосувалися сутності культури міжособистісних взаємин у сім’ї, особливостей прояву цієї якості у повсякденному житті, засобів виховання її основ у дітей. Розпочинаючи роботу педагогічного тренінгу, враховували, що уявлення батьків і дітей про культуру взаємин у сім’ї складаються не стільки з розповіді про неї, скільки з тих реальних виборів, які вони роблять у повсякденному житті.
У реалізації емоційно-мотиваційного компонента одним із важливих завдань було створити в батьків систему позицій (моральна, етична, психологічна, гуманістична тощо) для формування щирих, гуманних взаємин із дітьми, виховання у дітей культури спілкування та культури мовлення, шанобливого ставлення до сімейних традицій, ритуалів їх збереження та примноження.
Діяльнісно-практичний компонент передбачав формування у батьків умінь і навичок виявляти гуманне ставлення до дітей, виховувати у них відповідні моральні поведінкові дії (елементи культури спілкування і культури поведінки).
Регулятивний компонент мав на меті розвинути у батьків уміння оцінювати рівень культури поведінки і культури спілкування дітей з рідними, знайомими, ступінь її упровадження у міжособистісні взаємини, контролювати дотримання основних моральних норм і правил, корегувати хибні прояви і можливі порушення міжособистісних взаємин.
Саморегулятивний компонент спрямовував батьків на особистісну готовність до самовиховання у сфері культури спілкування і поведінки з дітьми та друзями, прагнення до самопізнання, самовдосконалення, формування адекватної самооцінки.
Експериментальний курс педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей" містив актуальні і складні педагогічні ситуації виховання культури взаємин батьків і дітей. Під час їх розв’язання враховувались конкретний тип міжособистісних взаємин та рівень культури кожного з членів сім’ї. Далі представимо хід упровадження в практику програми і змісту цього курсу.
Зміст першої теми “Дитина - дзеркало життя своїх батьків" складали питання про роль спілкування в житті родини, типи такого спілкування та вплив кожного з них на взаємини дорослих і дітей. Після викладу теоретичного матеріалу організовували творчу роботу, одним із завдань якої було колективне формулювання правил культури спілкування в сім’ї. Батькам пропонували зразок “Правил", на основі якого вони створювали власний варіант.
Проблеми, які постали перед батьками під час складання “Правил", засвідчили недостатність у них відповідних знань. Водночас постановка запитань була підставою для продовження запланованої роботи для надання батькам теоретичної і практичної допомоги. Так, батькам було запропоновано скласти для їхньої дитини “Пам’ятку гарних рис характеру" і спробувати визначити, чи сприяють ці риси взаєморозумінню під час спілкування з дитиною.
Аналогічне завдання батьки виконували й щодо виявлення своїх моральних якостей. Відтак з ними проводили бесіди, під час яких розкривали зміст понять “культура взаємин" батьків і дітей, “культура спілкування", ознайомлювали з характерними виявами означених особистісних якостей, наслідками їх недотримання та методами коригування.
Зміст другої теми був безпосередньо пов’язаний із змістом першої. Батькам пропонували тести, виконання яких давало їм змогу виявити наявність (відсутність) певних моральних рис у себе та в своїх дітей. Цікаво проходили заняття з аналізу дитячих малюнків на тему “Моя сім’я". Щоб запобігти виникнення у батьків негативних емоцій з аналогічними наслідками під час споглядання малюнків, демонстрація та аналіз дитячих робіт на першому етапі роботи мали анонімний характер. Додаткова інформація, спеціально дібрані у кожному випадку аргументи, роз’яснення з боку вчителя допомагали батькам краще зрозуміти свою дитину, осмислити характер сприймання нею культури міжособистісних взаємин.
Завдання з написання творів “Моя дитина", “Я - вихователь” на початковому етапі роботи виконали лише 58 батьків. Але згодом батьки не тільки відгукувалися на пропозиції описати певні аспекти своїх взаємин з дитиною, а й були ініціаторами щодо впровадження такої форми роботи.
Ознайомлюючись із творами дітей на теми “Я і мій тато", “Я і моя мама", “Я і мої рідні", батьки мали змогу глибше зрозуміти риси характеру своєї дитини, поглянути на міжособистісні взаємини в сім’ї з її позиції. Часто реакція батьків виявлялася у висловлюваннях типу: “Я й не знав, що моя донька так мене сприймає", “У мене із сином завжди були добрі стосунки, а виявляється він... ” тощо. Відтак батьки намагалися з допомогою педагога налагодити взаємини з дітьми.
Були випадки, коли зміст дитячих творів у декого з батьків викликав обурення (“Ми все йому віддаємо, а він невдячний”), невдоволення (“Працюєш, працюєш, щоб купити щось дитині, а їй потрібно невідомо що”), розпач (“Начебто все робимо як треба, а виявляється син (донька) почувається самотньо, невпевнено”). Подолання таких негативних реакцій здійснювалося у процесі індивідуальних консультацій.
Під час розгляду теми “Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей" обговорювали працю В.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". На жаль, переважній більшості батьків був невідомий цей твір визначного українського вченого-педагога. Ми не пропонували прочитати книжку, а натомість цитували окремі її сторінки. Спершу реакція батьків зводилася до прослуховування, але поступово їхня зацікавленість зросла. Це виявилося у запитаннях “до письменника", у бажанні дістати відповіді не лише від учителя, а й з “педагогічної книжки”. Таке зацікавлення педагогічною літературою ми розцінили як вияв бажання до самоосвіти. З огляду на це батькам було запропоновано перелік книжок з різних питань сімейного виховання.
Ще однією формою зацікавлення батьків підвищенням рівня культури міжособистісних взаємин у сім’ї стало написання “Листа-послання дитині”, в якому вони висловлювали найважливіші свої думки. Під час його складання деякі батьки зверталися за допомогою до вчителя через “невміння письмово висловити думку", “побоювання, що дитина не зрозуміє” тощо. У цьому разі роз’яснювали, що зміст послання має бути відвертою розмовою з дитиною, а не перетворюватися на формальний виклад побажань і рекомендацій. Робота іноді ускладнювалась через небажання батьків щиро висловлювати власні міркування, судження, погляди. З такими батьками проводили індивідуальні бесіди, консультування.
Заняттю за темою “Стилі та типи батьківського авторитету, їх вплив на спілкування з дітьми” передувала практична робота - батькам було запропоновано скласти “карти” основних причин розладу їхніх взаємин з дитиною. Групи батьків з чотирьох - п’яти осіб обговорювали завдання і складали свою “карту”. Після цього групи обмінювалися “картами", аналізували причини, зазначені іншими, за потреби доповнювали їх. Коли до кожної групи поверталася розроблена нею “карта”, робота закінчувалася. Отримані результати слугували матеріалом для обговорення на заняттях “круглого столу".
Завданням групових та індивідуальних форм практичної корекційно-пропедевтичної роботи було виховати в батьків педагогічну допитливість та вдосконалити їхню виховну майстерність у дотриманні культури взаємин з дітьми, сприяти накопиченню досвіду гармонійних міжособистісних взаємин, сформувати вміння і навички виховування в дітей підліткового віку відповідного позитивного досвіду культури міжособистісних взаємин.
Результати проведеної дослідницької роботи.
Виконуючи завдання дослідно-експериментальної програми тренінгу, ми впроваджували різні форми практичної підготовки батьків з метою виховування у них поваги до дитини, набуття ними досвіду для самокорекції власної поведінки та створення умов для розвитку і вправляння у таких самих учинках їхніх дітей. З цією метою батькам було запропоновано для групового опрацювання систему психолого-педагогічних ситуацій, що потребували морально-етичного вибору і були актуальними для виховання культури міжособистісних взаємин. Нижче наводимо приклади психолого-педагогічних ситуацій.
1. “Початок дня підлітка”.
“Ви розпочали день із зарядки, водних процедур разом з дитиною. Ранковий час диктує темп Вашої поведінки: приготувати сніданок, нагодувати родину, вчасно прийти до школи і на роботу. Ви майже не усвідомлюєте своїх дій, усе давно стало звичкою".
2. “Підсумок дня підлітка"
“Робочий день закінчується. Режим дня сім’ї сприяє організації здорового способу життя: щире спілкування з дити
Увечері час минає швидко. Саме ці хвилини сімейного життя розшифровують програму Вашої педагогічної технології: дбайливе ставлення або дратівливість, теплота або холодність, повага або байдужість тощо".
Під час такої роботи всі сім’ї за способом реагування та виконання конкретних дій було умовно поділено на три групи: перша група - надто реальна, де ранок і вечір приносять щастя, радість і надію; друга група - нейтральна, де ранок і вечір загалом не засмучує, кожен опікується собою, виконуючи свій обов'язок; третя група - скандально-дратівлива, де перші зустрічі заповнені відкритою неприязню, а вечір нагадує безлад і метушню, незадоволення тими, хто поруч, і т. ін.
Батькам пропонували побудувати і перевірити ефективність моделей взаємин з дітьми, щоб з’ясувати, що є доброго, а що поганого у власній технології повсякденних міжособистісних взаємин, переконатися у правильності чи неправильності вибору (за зразком таблиці 2.1).
У цих ситуаціях окреслилися найбільш характерні для сімейних взаємин проблеми, наслідки і причини. Ми домагалися, щоб усі батьки залучалися до аналізу розроблених нами варіантів, пропонували свої, яскравіші й типовіші ситуації. Наводимо приклади психолого-педагогічних ситуацій, запропонованих батькам додатково.
Таблиця 2.1. Моделі взаємин батьків і дітей у сучасній сім’ї
| Позитивна модель | Нейтральна модель | Негативна модель |
Першою просинається дитина. Спілкування батьків з дитиною оптимістичне, колективне приготування сніданку, дружнє снідання, чуйні побажання успішного дня. Увечері батьки і діти разом. Щире обговорення справ дня, що минув. Колективний перегляд телепередач, обговорення прочитаної книжки. Вкладання у ліжко дитини доброзичливе |
Батьки просинаються першими. Сніданок - індивідуальний. Його приготування - обов’язок матері. Увечері індивідуальна перевірка виконання домашнього завдання, обговорення оцінок, поведінки в школі. Кожен робить свою справу. Режиму дня дотримано. Думками і враженнями дня не обмінюються |
Процес просинання тривалий і неприємний. Дитина не встигає зібратися до школи, поснідати, батьки роздратовані. Увечері домашнє завдання виконується допізна, усі незадоволені дитиною, сімейним життям. Дитина самостійно лягає спати за неодноразового нагадування. Батьки між собою постійно сваряться |
1. “Ви прийшли з роботи, а донька в розпачі: “Я не люблю тата (маму) ! Він (вона) весь час мене сварив (ла) за запис, який учитель зробив у щоденнику". Як Ви думаєте, що відчуває в цей час дитина? Що Ви зробите? Що потрібно робити? ”
2. “Ви разом з дитиною були свідком негарного вчинку знайомої (близької) дорослої людини. Запропонуйте можливі реакції на цю ситуацію, Ваші дії і пояснення”.
3. “Бабуся скаржиться, що просила онука зробити покупки, а він був чимось зайнятий, тому довелося їй іти до магазину самій. Розіграйте цю ситуацію разом із дитиною. Яких висновків дійшла дитина?"
4. Запитайте у дитини: “Як минув твій день?", використовуючи різні інтонації, міміку.
5. “Дитина дуже поспішала змайструвати до дня народження мами гарну річ на подарунок. Мама гаряче дякувала дитині за неординарний подарунок. Батько покрутив-повертів його в руках і сказав: “Що ж тут особливого? Дурничка". Які Ваші враження і пропозиції? Наведіть приклади відповідної батьківської критики".
6. “Мама одягла дитину в новий дорогий спортивний костюм. Через деякий час син (донька) повертається додому з діркою на коліні. Які будуть Ваші перші дії та слова? ”
7. “Дитина погано поводиться вдома: не хоче допомагати бабусі, обманює, не реагує на зауваження батьків. Уявіть себе на місці дитини і спробуйте з’ясувати, що є причиною такої її поведінки. Що потрібно робити, аби порозумітися з дитиною, поправити ситуацію, яка склалася?"
Аналіз і самоаналіз проблемних ситуацій показав, що переважній більшості батьків бракує елементарних педагогічних знань для правильної оцінки ситуацій. Колективне обговорення ситуацій дало батькам змогу поставити себе на місце дійових осіб, перейнятися відповідальністю за взаємини з дітьми, об’єктивно оцінити власні вчинки, висловити свої погляди на різні сімейні ситуації.
У програмі формуючого етапу експерименту підготовка до роботи над психолого-педагогічними ситуаціями мала певні особливості. У присутності батьків вони обіцяли не розголошувати інформацію (дод.2). Заняттям передували листування з батьками, індивідуальні консультації.
Зважуючи на те, що батьки мали різні рівні сформованості культури міжособистісних взаємин, широко застосовувалося виконання індивідуальних завдань. Наприклад:
1. “Як Ви сплануєте свої виховні дії, якщо дитина: а) не бажає дотримуватися режиму дня, відвідувати школу або гурток; б) неуважна до бабусі, неслухняна, уникає спілкування з дідусем; в) вороже ставиться до брата чи сестри, відмовляється доглядати молодших членів сім’ї?"
2. “Як Ви допоможете своїй дружині (чоловікові) у взаємодії: а) якщо дитина відмовляється допомагати, виконувати доручення, сімейні обов’язки; б) якщо дитина не хоче провідати хвору бабусю чи дідуся; в) якщо дитина весь вільний час проводить біля комп’ютера чи телевізора?"
3. Прочитайте твір В.О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям". Уявіть себе на місці педагога під час розв’язання (взятої з тексту) конкретної ситуації. З’ясуйте суть конфлікту, мотиви поведінки дітей. Оберіть засоби впливу, які допоможуть отримати позитивний результат. Спробуйте “зіграти” це перед дзеркалом”.
Важливим елементом у контексті дослідження був пошук максимальних точок перетинання, зближення всіх позитивних чинників взаємовпливу. Отримана інформація вводилася у зміст занять тренінгу.
Так, на початку заняття на тему “Вчимося культури міжособистісних взаємин" батьків поділяли на групи з п’яти-шести осіб. Учитель ознайомлював їх з темою, правилами, яких потрібно дотримуватися. Кожній групі пропонувалося написати “Абетку сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах”, тобто перелічити ціннісні якості батьків і дітей, які, на їхню думку, є неодмінними для творення культури батьківсько-дитячих взаємин. У результаті колективної роботи були визначені сімейні моральні цінності у взаєминах батьків і дітей (табл.2.2).
Таблиця 2.2. Абетка сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах
Активність Великодушність Взаємодопомога Взаєморозуміння Відвертість Вірність Гідність Гостинність Гуманність Демократичність Доброта Довірливість Допомога |
Дружелюбність Життєрадісність Згуртованість Злагода Ініціативність Інтелігентність Культура Любов Милосердя Мудрість Надійність Ніжність Оптимізм |
Піклування Поблажливість Повага Поміркованість Пошана Правдивість Прихильність Пунктуальність Радість Самовідданість Самокритичність Сердечність Співчуття |
Спільність Старанність Тактовність Терпимість Толерантність Турботливість Уважність Увічливість Урівноваженість Чесність Щирість Шляхетність |
З метою активізації отриманих батьками знань, налагодження зв’язку між тренінговими заняттями і реальним сімейним життям практикували різноманітні домашні завдання, наприклад:
1. Заповнити “Абетку сімейних моральних цінностей" за шкалою самооцінки:
Cімейні моральні цінності |
Рівень досягнення | |||
| А | Б | В | Г | |
А. Сімейна моральна цінність достатньо розвинена.
Б. Сімейна моральна цінність частково розвинена.
В. Спроби розвивати сімейні моральні цінності не дають успіху.
Г. Сімейна моральна цінність не розвинена, бракує прагнення до її розвитку.
Технологію визначення рівня досягнення (розвитку) сімейної моральної цінності відпрацьовували на занятті за темою “Сім’я без конфліктів” (за концепцією Е. Берна). Батькам пропонували оцінити рівень досягнення моральної цінності за п’ятибальною системою (А - 5 балів, Б - 4 бали, В - 2 бали, Г - 2 бали). Для з’ясування рівня досягнення цінності батьки додавали бали: найвищий сумарний бал означав високий рівень, найменший - низький рівень відповідно до однакової кількості визначених сімейних моральних цінностей учасниками експерименту. Після підведення підсумків (на останньому занятті) батьки знову заповнювали анкети, щоб порівняти рівні досягнення сімейної моральної цінності за час, що минув.
2. Заповнити “Аркуш мети” (за зразком).
Батьки малювали одноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей). На даху будинку пропонувалося написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання культури взаємин із дітьми; на стіні - завдання, вирішивши які, можна досягти поставленої мети; на стежці - методи, способи вирішення завдань; праворуч і ліворуч від стежки - бар’єри, перешкоди, що заважають досягненню мети.
Аналогічна робота проводилася з виявлення типу подружніх взаємин і його впливу на формування особистості підлітка. Послуговуючись визначенням типів подружніх міжособистісних взаємин - співробітництво, змагання, паритет, конкуренція та антагонізм, коротко схарактеризували особливості подружніх взаємин та їх прояв у рисах характеру дитини. Так, співробітництво породжувало взаємну повагу, взаєморозуміння, любов, довіру в сім’ї; змагання - суперництво, боротьбу за домінування, деспотизм, диктаторську позицію; паритетні подружні взаємини - рівноправність, субординацію, стриманість, підприємливість; міжособистісна конкуренція батька і матері - бажання дитини домінувати, егоїзм, вимогу безумовного підкорення, боротьбу за лідерство, утвердження особистої переваги; антагоністичні подружні взаємини - постійну незгоду, суперечність думок і дій, конфліктність.
Під час бесіди аналізували сутність кожного з понять, прогнозували наслідки формування особистості дитини, зумовлені тим чи іншим типом подружніх взаємин. Скажімо, сповідування дорослими членами сім’ї взаємин співробітництва сприяє гармонійному природному розвиткові дитини, у неї виховується повага до батьків, поцінування їхньої думки та визнання батьківського авторитету, вона з довірою і чуйністю ставиться до рідних та інших людей. У випадку паритетних (рівноправних) подружніх взаємин діти часто отримують від батьків вказівки, їхня поведінка постійно контролюється, а це призводить до появи в них стану безпорадності тощо.
За умов змагального типу міжособистісних взаємин дитина зазвичай росте боязкою, легко піддається різним впливом, у неї розвиваються лицемірство, підлабузництво, нещирість. Диктаторська позиція батьків, подружні сварки негативно позначаються на психічному стані дитини. Конкуренція між батьками згубно впливає на всю життєдіяльність сім’ї. Подружні взаємини конкуренції поступово перетворюються на антагоністичні. Діти живуть в умовах постійної незгоди між батьками, мусять виконувати неузгоджені вимоги з боку матері й батька, що призводить до формування негативних рис її характеру.
Подальша дослідно-експериментальна робота спонукала батьків до самостійного, на основі наявних у них знань і життєвого досвіду, визначення рис характеру дитини, що виховується в умовах міжособистісних взаємин паритету, конкуренції чи антагонізму. Виконуючи це завдання, загал батьків відчував певні утруднення. Колективне обговорення, аналіз випадків із реального сімейного життя допомогли з’ясувати, що паритетні подружні взаємини не сприяють розвиткові в дитини самостійності, впевненості в собі, можуть викликати відчуття особистісної неповноцінності. Особливу увагу приділяли аналізові наслідків конкуренції між батьком і матір’ю. Відзначали, що такі подружні взаємини призводять до формування у дитини звички підкорятися волі сильнішого. Батькам роз’яснювали, що ті чи інші моральні якості син і донька виявлятимуть не лише стосовно своїх рідних, а й інших людей. Останній аргумент був вагомим під час розгляду будь-яких негативних рис характеру дитини. Адже дехто з батьків хибно вважав, що покірність дитини обмежуватиметься лише взаєминами в сім’ї. Щодо антагоністичних подружніх взаємин, то наслідком їх впливу стають черствість, байдужість, лицемірство дитини, зневажання інших людей. У результаті колективної роботи була складена таблиця-пам’ятка для батьків, що містила відомості про можливі риси характеру підлітка, що формуються на основі відповідного типу подружніх міжособистісних взаємин (табл.2.3).
Наприкінці заняття батьки з допомогою педагогів дійшли узагальнювального висновку: сімейне життя вимагає налагоджування взаєморозуміння, дотримання загальноприйнятих норм моральних взаємин і спілкування, прояву альтруїстичних почуттів і емоцій душевної теплоти, чуйності, взаємоповаги. Все це складає фундамент культури міжособистісних взаємин батьків і дітей.
Таблиця 2.3. Вплив типу подружніх взаємин на формування рис характеру підлітка
| Тип подружніх взаємин | Риси характеру дитини |
| Співробітництво | Розвивається гармонійно і природно, живе своїм цікавим життям, поважає батьків і рідних, великодушна і довірлива, щира і чуйна |
| Змагання | Стає боязкою, піддається будь-якому впливові, у неї виховуються лицемірство, підлабузництво, нещирість, хитрість |
| Паритетні взаємини | Нерозвинене почуття самостійності, впевненості в собі, відчуття особистої неповноцінності, хоча дисциплінована, слухняна, покірлива, гарний виконавець |
| Конкуренція | Привчається підкорятися волі сильнішого, догоджати, обманювати, підлабузничати |
| Антагоністичні взаємини | Змушена виконувати різні вимоги батьків, стає черствою, відчуженою, байдужою |
Для виконання дослідно-експериментальної програми на підсумковому етапі широко використовували різноманітні інтерактивні методи, які не тільки збагачували батьків знаннями, вміннями і навичками з формування культури взаємин з дітьми, а й сприяли виробленню відповідних пам’яток, інструкцій, порад і рекомендацій на закріплення педагогічних настановлень. Як приклад наведемо хід гри “Згоден - не згоден".
Біля протилежних стін кімнати виставляли таблички “Згоден" і “Не згоден”. Ведучий зачитував перелік тверджень. Учасники, які погоджувалися з цим твердженням, переходили до таблички “Згоден”, незгодні - до таблички “Не згоден”. Далі групи обстоювали свої позиції. Батьки, які змінили в ході дискусії свої погляди, могли змінювати й своє місцеперебування. Наводимо приклад основних тверджень:
1. ”Я вважаю, що повинен знати все, про що думає моя дитина”.
2. ”Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер".
3. ”Не можна бути другом власної дитини".
4. ”Треба постійно аналізувати взаємини батьків і дітей, шукати істину при виникненні незгоди".
5. ”За суворе виховання діти потім дякують".
Для полегшення виконання завдання батькам, які не погоджувалися із запропонованими твердженнями, пропонували розробити альтернативні твердження, настановлення, які потім разом обговорити. Такими твердженнями стали: ”Я вважаю, що повинен довіряти дитині і давати їй час для власних роздумів", “У сім’ї треба поважати таємницю, між її членами має бути певна дистанція", “Сперечатися, але не сваритися - обов’язкова умова культури сімейного виховання дитини”, ”Сімейні взаємини - не академія наук, згода вища за істину", “Культура подружніх взаємин формує доброзичливу особистість". Після закінчення обговорення узагальнювали висловлені думки, підсумовували.
5. У чому полягають відмінності між психологічним консультуванням і психотерапією
?
Розв’язання:
Консультативна діяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями стоїть близько до просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення. Разом із тим консультування - це специфічний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.
Поняття психологічного консультування. Розгляд цих ознак почнемо з визначення самого поняття "психологічне консультування". Це поняття є чи не найбільш уживаним в літературі, присвяченій питанням психологічної допомога, і, на перший погляд, видається цілком чітким і зрозумілим. Проте в його трактуванні різними авторами існують певні розбіжності.
Можна сказати, що у вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння психологічного консультування як психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації. Однак при цьому в деяких працях термін "психологічне консультування" вживається як синонім понять "психотерапія" (позамедична модель) і "психологічна корекція", оскільки вказані поняття, на думку авторів, тотожні як за змістом (використання групової динаміки, особливостей контакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою - створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку, спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу.
Інші автори, не заперечуючи близькість за змістом понять "психологічне консультування" і "психотерапія", вважають доцільним усе ж закріпити поняття "психологічне консультування" за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття "психотерапія" сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше, консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точному значенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта і психотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, що зумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан клієнта (Е. Ейдеміллер, В. Юстицький, Г. Абрамова).
Існує позиція, згідно з якою консультування зорієнтоване переважно на допомогу клієнтові в реорганізації його міжособистісних стосунків, у той час як психотерапевтичний вплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, що лежать в основі більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина). Отже, розмежування понять "психологічне консультування" і "психотерапія" тут здійснюється на основі розведення змісту роботи, яку виконують психолог-консультант і психотерапевт, що зумовлює різні вимоги до ступеня їхньої психологічної підготовки.
У галузі вікової та педагогічної психології поняття "психологічне консультування" найчастіше трактується як вид психологічної допомоги, який має діагностично-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічної компетентності педагогів і батьків (І. Дубровіна, Р. Овчарова).
Інколи до числа завдань психологічного консультування включають не лише діагностичні та рекомендаційні, а й корекційні (Г. Бурменська, О. Карабанова, О. Лідере).
Поняття "психологічне консультування" вживають і в тих випадках, коли йдеться про інформування психологом різних спеціалістів (лікарів, юристів, політиків і т.д.) з тих чи інших питань, що потребують його компетенції. Нарешті, говорячи про психологічне консультування, нерідко мають на увазі будь-яку послугу або комплекс послуг, що надаються у психологічній консультації.
Як бачимо, у вітчизняній психології поняття "психологічне консультування" вживається то в більш широкому, то в менш широкому значенні. При цьому кожний з цих аспектів у різних авторів представлений неоднаковим змістом.
Список використаних джерел
1. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.
2. Психология семьи: Сборник статей. - М.: ООО "Вопросы психологии", 2002. - 160 с.
3. Федоренко Р.П. Психологія молодої сім`ї і сімейна криза. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - 168с.
4. Целуйко В.М. Психология современной семьи: Книга для педагогов и родителей. - М.: ВЛАДОС, 2004. - 287 с.
5. Шнейдер Л.Б. Основы семейной психологии. - М.: МПСИ, 2003. - 927 с.
Додатки
Додаток 1. Програма педагогічного тренінгу для батьків “Культура взаємин батьків і дітей"
Загальна кількість занять - 14
Кількість тем - 7
Пояснювальна
записка
Педагогічний тренінг для батьків “Культура взаємин батьків і дітей" - комплексно-інтегративний курс, заняття якого спрямовані на підвищення культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, вдосконалення умінь та навичок культури спілкування з дітьми. Зміст програми тренінгу складають завдання на формування в дорослих членів сімей потреби створювати та будувати авторську модель “щасливих батьківсько-дитячих взаємин”, за яких панують злагода, взаємоповага, щирість, поступливість, утверджується гуманна моральна сімейна атмосфера.
Головна
мета
тренінгу
- забезпечити поетапне набуття батьками знань про основні правила та принципи культури міжособистісних взаємин у сім’ї, розвинути практичні вміння реалізації культури взаємин з дитиною молодшого шкільного віку.
Основні
завдання
тренінгу:
поглиблення знань батьків про особливості розвитку дитини молодшого шкільного віку, формування гуманних моральних якостей особистості дитини (бажання чинити добро, прояв чуйності, уважності, співчуття іншим людям, чесності та щирості у взаєминах з рідними); набуття практичних умінь і навичок застосовувати гуманні методи сімейного виховання.
За особистісно орієнтованого підходу до роботи з батьками школярів варіюється час на опанування батьками тренінговим матеріалом, враховується рівень готовності батьків до виховання культури взаємин з дитиною, створюються оптимальні умови підвищення культури міжособистісних взаємин.
Заняття з підготовки батьків до виховання культури взаємин з дітьми спрямовані на вивчення сімейного кодексу культури взаємин батьків і дітей; визначення ефективних способів виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку; вдосконалення системи виховання у молодших школярів доброзичливості, чуйності, щирості як основи реалізації культури взаємин між дорослими і дітьми.
Застосування різних форм і методів організації тренінгу (лекція-діалог, розповідь-діалог, лекція-дискусія, “круглі столи", ділові та рольові ігри, інсценізації тощо) забезпечує системність і безперервність активізації процесу виховання культури взаємин батьків і дітей в сім’ї і початковій школі.
Зміст
програми
Тема
1.
Дитина - дзеркало життя своїх батьків.
Лекція-діалог “Сім’я в житті молодшого школяра". Ознайомлення з поняттями “культура взаємин", “культура спілкування", “культура поведінки”. Укладання словника батьківської педагогіки. Опрацювання правил культури міжособистісних взаємин у сім’ї і початковій школі. Написання творів “Моя дитина", “Я - вихователь”, “Моя сім’я”.
Тема
2.
Батьківська позиція - розуміння, визнання і прийняття дитини.
Бесіда ”Особисті якості батьків у вихованні культури взаємин з дитиною".
Дискусія “Визнання дитини. Право дитини бути індивідуальністю”. Вправи на виявлення безкорисливих спонукань до взаєморозуміння і взаємодопомоги в сім’ї. Круглий стіл “Типи батьківської турботи про дитину, форми прояву".
Тема 3.
Батьки очима своїх дітей.
Лекція-діалог “Сім’я як гарант безпеки дитини. Чинники впливу батьків на учня ”. Добір характерних умінь і навичок дитини для реалізації культури взаємин з батьками. Ознайомлення батьків із творами дітей на тему “Я і мій тато” “Я і моя мама", “Я і мої рідні". Інсценування найтиповіших ситуацій спілкування батьків і дітей у сім’ї.
Тема
4
. Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей.
Розповідь-діалог “Виховний ідеал української сім’ї - людина високої культури". Складання характеристики ідеалу сучасної сім’ї (цінності, правила і норми культури поведінки, спілкування, культури взаємин батьків і дітей).
Педагогічні заповіді сімейного кодексу. Розробка пам’ятки заповідей. Конкурс сімейних девізів, педагогічних кредо у вихованні культури взаємин батьків і дітей у сім’ї. Обговорення книжки В.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". Написання листа дитині (за зразком твору В.О. Сухомлинського “Листи до сина”).
Тема
5
. Культура взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.
Бесіда “Етнопедагогіка про культуру батьківсько-дитячих взаємин”. Дискусія “Національні традиції культури спілкування батьків з дітьми".
Складання історичної карти-характеристики культури міжособистісних взаємин за географічним, урбаністичним, культурно-релігійним, юридичним принципами: місто, село, регіон, область, місцевість, освітянсько-культурні надбання, традиції, обряди. Виставка педагогічної і методичної літератури, літературної творчості батьків і дітей на тему “Батьки і діти - культура взаємин у сім’ї". Обмін досвідом виховання культури батьківсько-дитячих взаємин. Складання порад батькам і дітям: “Робіть! ” “Не робіть!"
Тема 6.
Сім’я на планеті Земля.
Лекція-дискусія “Українська сім’я у європейському і світовому просторі". Обговорення пріоритетів розвитку інституту сім’ї різних країн і народів. Концепція “Сім’я і родинне виховання" - перехід до нового типу гуманістичної взаємодії школи і сім’ї (огляд нормативно-правових документів, програм, сучасних концепцій сімейного виховання). Складання пам’ятки “Суспільство про законний статус дитини".
Тема
7.
Батьки і діти: дефекти спілкування в сім’ї.
Круглий стіл “Культури сімейного життя молодшого школяра. Причини і наслідки конфліктів поколінь". Обмін досвідом про особливості взаємодії материнських і батьківських оцінок у ставленні до сина чи доньки; культуру розв’язання проблемних ситуацій у сім’ї та школі.
Складання карти головних причин і порушень культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку. Обговорення відеосюжетів реального сімейного життя: “Мама і дитина вдома", “Тато і дитина вдома", “Батьки і діти в гостях", “Батьки і дитина в школі", “Дитина і батьки на дачі".
Додаток 2. Церемонія засвідчення педагогічної конфіденційності у колі батьків
Клятва педагога - експериментатора
Я присягаюся берегти таємниці дитини та її сім’ї.
Я обіцяю повідомляти інформацію, яка стосується розвитку дитини, лише тим людям, яким потрібно краще зрозуміти дитину, щоб підтримувати і допомагати їй.
Я обіцяю берегти таємницю і ніколи не розголошувати нічого, що пов’язано з дитиною та її батьками нікому, крім фахівців, чия діяльність спрямована на благо дитини та сім’ї.
Підпис педагога _____________________________________
Число, місяць і рік ___________________________________