Міністерство освіти України
Коломийський коледж права і бізнесу
Курсова робота
з предмету "Макроекономіка"
на тему:
"Цикли ділової активності"
Виконала:
студентка
ІІІ курсу групи БЕ-32
Каралаш Т.Д.
Керівник: Вандич В.В.
Коломия
2000 р.
Зміст
Вступ
І. Макроекономічна нестабільність: циклічність як форма економічного розвитку:
І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції виникнення циклів;
І.2. Фази циклу;
І.3. Альтернативні підходи;
І.4. Економічне моделювання і прогнозування;
І.5. Тривалість економічного циклу.
ІІ. Вплив циклічності на економіку в Україні. Криза в Україні.
ІІІ. Антициклічні методи регулювання економіки та антикризова політика.
Висновки та пропозиції.
Список літератури.
Додатки
Вступ
Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижується, а робітників викидають на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і ,навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.
Така загалом картина "економічного циклу", який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть по крайній мірі з того часу, коли розвинута грошова економіка, що характеризується тісним взаємозв'язком її ланок, прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством.
Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім'ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди.
Це попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл - це лише один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.
Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.
Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) - досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.
Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Тому їх ще називають циклами відтворення. Матеріальна основа циклічного виробництва - масове фізичне оновлення капіталу і, насамперед, засобів праці.
І. Макроекономічна нестабільність :
циклічність як форма економічного розвитку
Наше суспільство прагне до економічного росту, а також до повної зайнятості і стійкого рівня цін. Протягом всієї історії людства спостерігається значний ріст економіки. Технічний прогрес, збільшення виробничих можливостей і життєвого рівня, являються стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки.
Але довготривалий економічний процес не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.
Періоди зростання економіки іноді затьмарювала інфляція, тобто підвищення рівня цін. Були і такі періоди, коли ріст поступався спаду і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. В деяких випадках було й таке, що коли поряд з підвищенням рівня цін різко зросло безробіття. Коротко говорячи, довготривала тенденція до економічного росту переривається і ускладнюється як безробіттям, так і інфляцією.
У минулому при розгляді економічного циклу через обмеженість статистичної інформації приділяли надто велику увагу панікам або кризам, таким як банкрутство дутих колоніальних підприємств в Англії у 1720 р., і, звичайно, грандіозний біржовий крах у "чорний вівторок" 29.10.1929 р.
Пізніше почали говорити вже про дві фази економічнох активності: процвітання і депресію, або бум і кризу, з вершинами і низинами, які є поворотними точками між цими фазами.
І.1. Історія циклічних коливань, основні концепції
виникнення циклів
Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.
Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза, тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її винекнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.
З моменту капіталістичного способу виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.
Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці), посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення, як і 200 років тому воно залишалося приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання суперечностей між суспільною і приватною формою власності, що переросло у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.
Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності.
Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53 %, інвестиції - на 79 %, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців (додаток № 1 "Ділова активність після 1919 р.").
Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз, з цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи, свідомо скорочують масштаби виробництва.
В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і таке інше.
Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу [ 4; 93-94].
І.2. Фази циклу
Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.
Економічний цикл
(цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей та ін.).
Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази, які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.
Отже, цикл поділяється на 4 фази:
І - пік або бум;
ІІ - спад (депресія);
ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);
ІV - піднесення (підйом).
Малюнок І.2. - 1.
Діловий цикл.
Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями
і спадами економічної активності
Почнемо розглядати "пік"
циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.
В наступній після піку фазі - "спаду" -
виробництво і зайнятість скорочуються, але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають тільки у тому випадку, коли спад серйозний і тривалий, тобто коли виникає депресія. Тут доречно буде згадати приказку: "Коли сусід втрачає роботу, то це є спад, а якщо ви втрачаєте роботу, то це депресія!" Нижня точка спаду або депресії - "дно"
- характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши самого низького рівня, починають знову "вибиратись" з дна.
Нарешті, в фазі "пожвавлення"
рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, можливо аж до повної зайнятості. По мірі того, як пожвавлення в економіці набирає силу, рівень цін може почати підвищуватись до того часу, доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне робити на повну потужність.
Не дивлячись на спільні для всіх циклів фази, окремі економічні цикли істотно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Тому деякі економісти віддають перевагу говорити про економічні коливання, а не про цикли, тому що цикли на відміну від коливань припускають регулярність [3; 154].
Слід також доповнити, що спад у діловому циклі називають рецесією, яка визначається як період, в якому реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія починається від піку, і закінчується найнижчою точкою спаду - дном.
Хоча ділові цикли досить різні, вони мають багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить, що насувається рецесія, то чи існують характерні риси, яких необхідно сподіватися під час рецесії?
Фактори, що характеризують рецесію:
- Покупки споживачів часто різко зменшуються, а запаси автомобілів та інших товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи, устаткування також різко скорочуються.
- Попит на працю звужується, спочатку має місце скорочення середньої тривалості робочого тижня, а далі - звільнення з роботи і зростання безробіття.
- Оскільки обсяг виробництва зменшується, то попит і поставки сировини також зменшуються, а ціни на сировину падають. Зарплата і ціни на промислові товари коливаються менше, ніж на сировину, але ці ціни зростають повільніше у роки падіння ділової активності.
- Прибутки фірм різко падають у роки рецесії. Сподіваючись цього падіння, курси акцій, звичайно, повзуть униз, бо інвестори відчувають запах спаду. Оскільки попит на кредитні ресурси звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час рецесії.
Ми говорили про спад. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду і кожний з розглянутих факторів діє у протилежному напрямку.
Що спричиняє ділові цикли? Хоча у даному випадку немає однозначної відповіді, ділові цикли, звичайно, є результатом змін у сукупному попиті. Типовий цикл пояснюється на малюнку І.2.-2
, де зображено, як звуження сукупного попиту зменшує обсяг виробництва.
Нехай економіка перебуває у короткостроковій рівновазі у точці В
. Далі внаслідок змін у споживчих видатках, видатках держави або фірм крива сукупного попиту перемістилася ліворуч у положення А
D
'
. Якщо немає змін у сукупній пропозиції, то економіка досягає нової рівноваги у точці С
. Зауважте, що обсяг виробництва зменшується з Q
до Q'
і ціни падають (або, що нині реальніше, зменшується темп інфляції).
Малюнок І.2. - 2.
Зменшення сукупного попиту призводить до зниження економічної активності.
Переміщення униз кривої А
D
щодо відносно горизонтальної і незмінної кривої А
S
призводить до зменшення обсягу національного виробництва або до зниження цін чи темпів інфляції. Зауважте, що внаслідок переміщення кривої AD
ліворуч розрив між фактичним і потенційним ВНП під час рецесії стає більшим.
У разі піднесення ситуація протилежна. Крива А
D
переміщується праворуч, обсяг виробництва наближається до потенційного ВНП або навіть виходить за його межу, а ціни (темп інфляції) зростають [ 8; 323-325].
Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження.
З цього погляду всі економічні цикли поділяються:
- цикли Кондратьєва
(довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;
- цикл Кузнєцова
(20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;
- цикл Джаглера
(7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;
- цикли Китчина
(3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;
- приватні господарські цикли
, що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності.
Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску продукції, оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів , які спричинили спад.
І.3. Альтернативні підходи
Хоча основний потік походить зі змін у сукупному попиті, при тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те, як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових циклів до підходів - теорій, що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами. Прихильники першого підходу, що віддають перевагу зовнішнім
факторам, вбачають корінь ділового циклу у коливаннях, змінах. Які відбуваються поза економічною системою. - у війнах, революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота, темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.
Прихильники другого підходу вважають, що механізм циклу закладено всередині самої економічної системи. Це означає, що діловий цикл самопідтримується і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення ділової активності і рецесію , а кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже регулярному, повторюваному ланцюзі.
Ось декілька найважливіших теорій ділового циклу.
1. Монетаристська теорія
пов'язує діловий цикл із збільшенням або із зменшенням грошової маси та кредиту (Фрідман, Готрі).
2. Інноваційні теорії
пов'язують цикл з рядом важливих відкриттів і винаходів, таких, наприклад, як залізниця чи автомобіль (Шумпетер, Хансен).
3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора
вважається, що зовнішні потрясіння передаються через мультиплікатор або акселератор (інвестиційна теорія) і внутрішні сили породжують, таким чином, регулярні циклічні коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).
4. Політичні теорії
ділових циклів приписують циклічні коливання діям політиків, які маніпулюють фіскальною і монетарною політикою, щоб бути переобраними (Калецкі, Нордгауз, Гафт).
5. Теорії рівноважного ділового циклу
проголошують, що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент).
6. Прихильники концепції реального ділового циклу
твердять, що потрясіння у продуктивності праці поширюються по всій економіці і спричиняють циклічні коливання (Прескот, Лонг, Плосер).
Цей перелік просто дає різні підходи до пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу. Однією із важливих рис циклу є різке зростання покупок товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.
І.4. Економетричне моделювання і прогнозування
Початково економісти прогнозували діловий цикл, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво сталі. Інколи показники активності додавалися, щоб встановити "індекс випереджаючих індикаторів", який, як сподівалися, стане барометром майбутніх економічних умов.
Завдяки використанню статистичних методів й електронно-обчислювальної техніки макроекономічне прогнозування зробило значний крок уперед. Дослідження лауреата Нобелівської премії Яна Тінбергена, сприяли появі десятків макроекономічних моделей. Лоуренс Клейн зі школи Вартона, який у 1980 р. отримав Нобелівську премію за внесок в економічне моделювання, також розробив ряд моделей прогнозування. Консалтінгові фірми, такі як Дейта Рісорсіз (ДРІ), розвинули моделі, що широко використовуються фірмами і аналітиками політики.
Як створюються комп'ютерні моделі економіки? Взагалі творці моделей починають з аналітичної сітки, що містить рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрики, кожне рівняння "припасовують" до даних, щоб одержати параметричні оцінки (такі як ГСС, зростання потенційного ВНП, рівня попиту на гроші тощо). Звичайно, на кожній стадії творці моделі використовують свій власний досвід і розсудливість, щоб оцінити, чи прийнятні результати.
Нарешті, "модель" збирається докупи і виступає як система рівнянь. У малих моделях є один або два десятки рівнянь. Сьогодні великі системи містять від кількох сотень до 10 000 змінних. Оскільки зовнішні і політичні змінні точно визначені (неселення, урядові видатки і ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні змінні на майбутнє.
Часто прогнози бувають досить точними. Наприклад, рецесія 1990-1991 рр. була передбачена багатьма економічними прогнозистами. Правда інколи, особливо коли мають місце важливі зміни в політиці, прогнози не справджуються.
Поряд з основними змінами у фіскальній та монетарній політиці, із драматичними змінами в обмінному курсі долара і назріванням кризи зовнішньої заборогованості, ДРІ та інші прогнозисти не помітили глибокої рецесії і зростаючого дефіциту федерального бюджету. Цей досвід підкреслює, що прогнозування настільки мистецтво, наскільки і наука у нашому мінливому світі. Проте економічне прогнозування все ж існує. З року в рік підвищується процент справджуваних науково обгрунтованих прогнозів.
І.5. Тривалість економічного циклу
Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.д.) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.
За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі
(малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні
- коливання ділової активності 7-11 років та великі
(довгі хвилі) - з періодичністю 40-60 рр.
Короткі цикли.
Короткі (малі) цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.
Малі цикли розмежовуються грошовими кризами.
За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.
Середні цикли.
Середні цикли (промислові цикли) пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва.
Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.
Основною властивістю промислового циклу є коливання темпів зроста
).
Тривалість падіння вимірюється часом між вищою і наступною нижчою точками ділової активності, а підйом - між нижчою і наступною вищою точками ділової активності.
Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношеннями між споживанням і інвестиціями.
Рецесія - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.
Депресія - падіння обсягу національного виробництва, яке супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років.
Економічна криза характеризується:
- перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом;
- падінням рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом;
- скороченням обсягів виробництва;
- масовим банкрутством промислових банківських, торгових фірм;
- зростанням безробіття і скороченням номінальної заробітної плати;
- потрясінням кредитної системи та ін.
На відміну від цієї класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза надвиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 25%.
Великі хвилі.
Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури.
Великі цикли (хвилі) мають дві фази:
І фаза - висхідна
(25-30 рр.).
* Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і масового її розповсюдження.
ІІ фаза - низхідна
(20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").
* Криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.
ІІ. Вплив циклічності на економіку в Україні
Ми живемо в нелегкі часи. Багато хто з нас не розуміє і важко сприймає все, що відбувається. І це не дивно. Система координат, до якої всі звикли, втрачена , а нова народжується в муках, часто методом спроб і помилок, намагання повернутися до берега, від якого вже далеко відпливли й дістатися до якого вже неможливо.
Криза, яка переслідує українську економіку не була і не є неминучою. Багато країн перебували в подібній , навіть гіршій ситуації. І давно вже забули про неї, нічого особливого, надзвичайного не роблячи. Робили цілком прагматичні речі, звичайно, з певними нюансами, особливостями.
Наше життя за останні роки радикально змінилося, до того ж в гірший бік. Те, що було в Україні колись, сприймається сьогодні як недосяжний рай. Різко скоротилося виробництво. Валовий внутрішній продукт, - головний індикатор економічного стану держави, зменшився більш ніж на половину. В таких же обсягах скоротилося промислове виробництво і на 40 % - валова продукція сільського господарства.
Різко погіршився життєвий рівень абсолютної більшості населення. І так невисокі доходи нині стали взагалі жалюгідними. Середня зарплата становить лише п'яту частину зарплати 1991 року.
Очевидні негативні наслідки впливу кризового стану на бюджет. Його доходи різко зменшилися. В цих умовах на критичному рівні фінансуються потреби освіти, науки, культури, охорони здоров'я, оборони, забезпечуються виплати пенсій, стипендій, допомог.
Окремі показники економічного стану України в 1992-1997 рр., (%)
| Економічні показники
|
1992
|
1993
|
1994
|
1995
|
1996
|
1997
|
1997 до 1998
|
| Валовий внутрішній продукт |
90, 1 |
85,8 |
77,1 |
87,8 |
90,0 |
96,8 |
45,6 |
| Промислове виробництво |
91,0 |
92,6 |
71,8 |
87,3 |
94,9 |
98,2 |
49,2 |
| Валова продукція сільського господарства |
95,2 |
103,6 |
82,8 |
97,9 |
73,7 |
91,3 |
59,0 |
| Інфляція |
2106,0 |
10255,0 |
501,1 |
281,7 |
139,7 |
110,1 |
646,9 тис. разів |
| Реальна заробітна плата |
62,0 |
48,1 |
83,2 |
104,6 |
87,1 |
98,9 |
22,4 |
Економіка України має всі ознаки затяжної економічної кризи, яка досягла в останні місяці 1993 р. і особливо 1994 р. катастрофічного рівня. Вихід з неї, зупинення падіння виробництва й поступове поліпшення ситуації - проблема, що хвилює сьогодні все населення країни.
Аналіз стану промислового виробництва та сировинної бази свідчить про продовження і посилення падіння виробництва.
Найнебезпечнішим явищем останнього часу є криза неплатежів у результаті якої підприємства не мають оборотних засобів для нормальної роботи: виробництво впало до критичної позначки і в ряді випадків вже перевищило її.
Сьогодні цілком очевидно, що економічна безпека є визначальним компонентом загальної безпеки суверенної України. Саме у сфері економіки країна перебуває за багатьма параметрами біля критичної межі.
Після розвалу СРСР майже у всіх постсоціалістичних державах розпочалися процеси реформ, спрямованих на створення ринкових відносин. Криза, в якій опинилася економіка України, змушує обернутися на пройдений шлях і зробити бодай попередні висновки.
На загальному фоні економічної фінансової, соціальної кризи тривало вивезення капіталу за кордон (за різними оцінками, 20-25 млрд. дол. щороку); закупівля валюти населення становить - 15-18 % від загальних грошових доходів.
Серед ключових причин ситуації, що склалася, багато які з російських авторів відзначають насамперед низький рівень державного регулювання економіки. На їхню думку, автори курсу невдалих реформ, руйнуючи систему державного регулювання, переоцінили роль саморегулювання у ринковій економіці, що було величезною помилкою. Навіть у країнах з усталеною ринковою економікою роль держави не тільки зберігається, а й зростає.
Місія будь-якої держави ґрунтується на виконанні п'яти найголовніших завдань, без чого неможливим є сталий всеохоплюючий розвиток, який веде до скорочення бідності:
- утвердження основ законності;
- підтримання збалансованого політичного становища, забезпечення макроекономічної стабільності;
- фінансування базових соціальних послуг та інфраструктури;
- підтримка незахищених груп населення;
- захист навколишнього середовища.
Однобічний підхід до державного регулювання призвів до спаду виробництва і, як наслідок, зубожіння населення, зростання соціальної напруженості.
Міністерство економіки наводить такі показники економічного розвитку у 1998 р.: зниження ВВП - 1.7%, інфляція - 20%. Таким чином, за спадом обсягів ВВП та промислового виробництва ситуація в Україні є близькою до російської і трохи кращою - за показниками фінансової стабілізації [12; 30-33].
Для виходу із існуючого становища необхідно вжити таких заходів:
1.
Невпинний спад в економіці викликаний відсутністю у виробників оборотних засобів, а також коштів для інвестування структурної перебудови економіки і впровадження передових технологій. Яким чином поповнити оборотні засоби підприємств, коли бюджету це не під силу ні сьогодні, ні у найближчій перспективі? Парадокс, але на руках у населення значні ресурси (біля 12-15 млрд. дол.). Щоб залучити ці кошти в обіг, треба подолати недовіру населення до банків. Для цього пропонують, наприклад, створити українсько-іноземні банки із спільними гарантіями урядів, надавши їм право приймати вклади від населення.
2.
Необхідно перекрити канали вивезення капіталу за кордон (за деякими оцінками, з України щороку вивозиться не менш як 5 млрд. дол.).
3.
Джерелом оборотних коштів може бути емісія НБУ, при цьому вона має здійснюватись відповідно до випуску продукції.
4.
Одна з причин браку коштів для інвестицій і збільшення заборгованості з виплат - невиконання доходної частини бюджету. Причини такого становища добре відомі - спад виробництва, ухилення від сплат до бюджету тощо.
5.
Залучення капіталів тіньової економіки, які становлять в Україні
45-50 % ВВП.
6.
Безперечно, найважливіший фактор економічного зростання - прямі іноземні інвестиції у конкретні проекти.
Якщо запитати, що спричинило кризу в Україні? То відповіддю на це запитання буде, що найголовнішою причиною кризи є розрив господарських зв'язків між соціалістичними країнами, на яких зокрема в Україні, ґрунтувалося 25% промислового виробництва. Іншою причиною є розвал внутрішнього ринку, порушення рівноваги між платоспроможним попитом і товарною пропозицією в наслідок надмірної емісії грошей та їх знецінення, високого рівня інфляції.
Ще однією причиною є: некомпетентна економічна політика, невміле і нерішуче проведення ринкових реформ, їх гальмування певними силами суспільства. Нарешті економіка України вимагає структурної перебудови, щоб відповідати вимогам сучасного ринку.
ІІІ. Антициклічні методи регулювання економіки та атникризова політика
Причини, які викликали різноманітні види циклів, різні, а тому необхідно визначити не лише ці причини, але й адекватні способи протидії.
Короткостроковий цикл відчувається, насамперед, окремими підприємствами, а оскільки кожний виробник зв'язаний з багатьма іншими, то циклічні коливання у виробництві викликають резонуючі коливання у ринковій кон'юнктурі в масштабі всієї національної економіки. Найдійовішим засобом боротьби є стратегія планування у межах підприємства та маркетинг.
Стратегічне планування
- це визначення довгострокових цілей завдань підприємства, прийняття курсу дій та розподілу ресурсів необхідних для досягнення цих цілей.
Стратегічне планування включає 4 етапи:
І. Аналіз можливостей підприємства, та його навколишнього соціально-економічного середовища;
ІІ. Визначення цілей і основних проблем розвитку;
ІІІ. Розробка альтернативних варіантів розвитку, оцінка та вибір стратегічних дій;
ІV. Складання програми дій та контроль за її реалізацією.
Маркетинг
- це система заходів щодо виробництва і реалізації продукції за умов функціонування ринку "покупців".
Найдієвішими методами антициклічного регулювання середнього строкового циклу є антикризова політика держави (основною економічною ареною є національна економіка), яка містить:
І - фіскальні інструменти та заходи (податки, субсидії, державні покупки...);
ІІ - кредитно-грошові або монетарні методи (зміна рівня проценту Центрального банку, державні позики, управління державним боргом...).
ІІІ - заходи та інструменти прямого державного контролю (обмеження зовнішньої торгівлі, контроль над цінами...).
Довгі хвилі охоплюють світову економіку загалом, а тому засобом антициклічного регулювання є розвиток міжнародного співробітництва, кооперації, ролі міждержавних економічних організацій.
Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової політики тощо.
Тому, економічний цикл у післявоєнний період стає коротшим, а кризи - не такими глибокими. Замість надвиробництва товарів з'являється надвиробництво основного капіталу, коли виробничі потужності навіть у період відсутності кризи завантажені на 75-80 %, відсутнє різке зниження цін, тощо. Тому під час кризи 1990-1992 рр. падіння промислового виробництва у США становило 1,9 %, а тривалість кризи - 10 місяців. В Україні в 1991-1993 рр. внаслідок розриву господарських зв'язків, скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції, відсутності науково-обгрунтованої економічної політики уряду та інших факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття охопило близько 40% працездатного населення. Все це відбувалось на фоні різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової) економіки тощо. За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і глибоко вивчати досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи в Україні.
Причини виникнення криз у світовій економічній літературі поділяються на:
1. Положення Д.Рікардо, про зумовленість криз несправедливістю розподілу багатства;
2. Твердження Жана Батіста де Сісмонді, що причина їх криється у недоспоживанні народних мас, невідповідності між виробництвом і споживанням;
3. Теза М.І.Туган-Барановського про диспропорційність розвитку економіки тощо.
Але названі причини не розкривають головну причину, зумовлену на думку К.Маркса основною суперечністю капіталізму - суперечністю між суспільним характером виробництва і капіталістичним привласненням його результатів.
Існує понад 200 концепцій за допомогою яких описуються кризи та їх циклічність, серед яких слід виділити такі:
1) грошова теорія
(Хаунтрі, Туган-Барановський та ін.) пояснюють цикл розширенням чи звуження банківського кредиту;
2) інноваційна теорія
(Хансен, Шумпетер) використання на виробництві важливих нововведень;
3) психологічна теорія
(Пігу, Беджгард) - настрої по песимізму та оптимізму, які охоплюють населення та впливають на ділову активність;
4) теорія "неспоживання"
( Гапсон, Фостер та ін.) - надмірні збереження порівняно з можливостями інвестування;
5) теорія "надмірного інвестування"
(Хайєн, Мизес), як головну причину циклічного розвитку висуває випереджаючий відрив інвестицій від збережень у результаті чого виникає криза надвиробництва;
6) теорії "сонячних плям", "погодніх умов"
тощо. - Пояснюють циклічний розвиток впливом географічних факторів.
Антикризова (кон'юнктурна) політика направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.
Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку, в періоди депресії і буму.
Характерні риси депресії:
- скорочення виробничих інвестицій;
- збільшення запасів;
- скорочення попиту на робочу силу;
- різке падіння норми чистого прибутку;
- падіння обсягу продажу;
- скорочення кількості нових заказів;
- скорочення попиту на кредитні ресурси;
Характерні риси пожвавлення:
- перехід до стійкого розширення виробництва;
- зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо);
- зростання попиту на робочу силу;
- зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особливого споживання.
Характерні риси економічного буму:
- значний приріст виробничих інвестицій;
- скорочення запасів;
- різке зростання попиту на робочу силу;
- значний приріст загального рівня цін.
Характерні риси кризи:
виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження, вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія ( глибокий і тривалий спад ).
Найважливіші заходи антикризової політики:
| В періоди бумів
|
В періоди депресії
|
Грошово-кредитна політика
| * збільшення облікової ставки |
* зниження облікової ставки |
| * продаж державних цінних паперів на відкритому ринку |
* купівля державних цінних паперів на відкритому ринку |
| * підвищення норми обов'язкових банківських резервів |
* зниження норм обов'язкових банківських резервів. |
Фіскальна політика
| * скорочення витрат держбюджету |
* додаткові витрати держбюджету |
| * збільшення податкових ставок |
* зменшення податкових ставок |
Політика заробітної плати і тарифів
| * зниження заробітної плати |
* зростання заробітної плати |
Політика державний інвестицій
| * скорочення державного будівництва |
* прискорення виконання інвестиційних програм |
Висновок:
Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).
Циклічність була помічена давно вченими-економістами. Особливо коли почастішали періодичні економічні кризи - торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни ( насамперед Англію ), а потім набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.
Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить непрямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.
На базі опрацьованої інформації можна зробити деякі висновки:
По-перше
, корткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну внутрішню структуру і у багатьох випадках спільні рушійні механізми.
По-друге
, середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгострокові цикли, рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу України й значні структурні зміни в економіці.
Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці зумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, супутних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.
Література:
1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. "Макроекономіка". - Київ: Четверта хвиля, 1997.
2. Будаговська С., Ківієвич О. "Макро- і мікроекономіка". - Київ: Основи, 1998.
3. Кембелл Р. Макконел, Стенлі Л. Брю "Економікс". - Львів, 1994.
4. Мочерний С.В., Мехасюк І.Р. "Економічний словник-довідник". - Київ: Femina, 1996.
5. Ніколенко Ю.В. "Основи економічної теорії": книга перша. - Київ: Либідь, 1998.
6. Пинзеник В.М. "Коні не винні або реформи чи їх імітація". - Київ: видавничий центр "Академія", 1998.
7. Савченко П.А., Пухтаєвич Т.О. "Макроекономіка". - Київ: Основи, 1995.
8. Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. "Макроекономіка". - Київ: Основи, 1995.
9. "Економіка України" , журнал, в-во "Преса України". - Київ, 1993. - № 12.
10. "Економіка України" , журнал, в-во "Преса України". - Київ, 1994. - № 12.
11. "Економіка України" , журнал, в-во "Преса України". - Київ, 1995. - № 12.
12. "Економіка України" , журнал, в-во "Преса України". - Київ, 1999. - № 12.