Формування світогляду молодших школярів
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи формування наукового світогляду молодших школярів
1.1 Загальні уявлення про процес формування світогляду молодших школярів в світі вимог сучасної школи
1.1.1 Суть та основні структурні елементи світогляду
1.1.2 Особливості наукового світогляду
1.1.3 Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів молодших класів
1.2 Психологічно-педагогічні основи формування науково-матеріалістичного світогляду учнів.
1.2.1 Рушійні сили процесу формування науково-матеріалістичного світогляду
1.2.2 Основні психолого-педагогічні умови формування науково
Матеріалістичного світогляду
1.2.3 Особливості формування в учнів молодшого шкільного віку світоглядних умінь, понять, ідей
1.3 Мистецтво і світогляд
Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших школярів
2.1 Визначення показників первісного рівня сформованості наукового світогляду в експериментальному і контрольному класах
2.2 Формування наукового світогляду молодших школярів у процесі застосування засобів художньо-творчої діяльності в навчально-виховному процесі
2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
Освітня політика будь-якої сучасної держави визначає майбутнє нації, місце держави у світовому товаристві. Державна національна програма "Освіта (Україна XXI ст.)", що в листопаді 1993 року була прийнята Кабінетом Міністрів і підписана Президентом України, започаткувала процес розбудови української освіти. Як зазначено в цьому документі - головна мета програми -"визначення стратегії розвитку освіти в Україні в XXI ст., створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації"". У програмі визначені стратегічні завдання реформування освіти в Україні: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян, формування освіченої, творчої особистості. Національне виховання в Україні має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.
У процесі будівництва демократичного суспільства в нашій країні постійно зростає свідомість людей, ширше розгортається їх творча активність. Життя висуває сьогодні високі вимоги до духовного, морального світу громадян, визначає необхідність глибокого усвідомлення закономірностей розвитку суспільства і використовування їх для подальшого перетворення дійсності. У зв'язку з цим посилюється роль світоглядних поглядів, переконань, якими кожна людина керується в своєму повсякденному житті. Світоглядна зрілість підростаючого покоління допомагає йому самостійно розібратися, правильно зорієнтуватися в складних подіях і явищах сучасного життя, забезпечує активну участь його в будівництві демократичного суспільства.
Закономірно, що в нашій країні особливо велика увага у молодших школярів приділяється проблемі формування наукового світогляду.
Дедалі більшого значення надається проблемам дослідження науково-матеріалістичного світогляду в науковій літературі.
Значний внесок у розробку питань формування світоглядних якостей в учнів різних вікових груп зробив В.О. Сухомлинський. Він дав зразки комплексного підходу до розв'язання завдань, пов'язаних з формуванням у молодших школярів наукового світогляду; визначив основні шляхи й методи роботи, які допомагають успішно виховувати в учнів патріотизм, гуманізм; розкрив роль емоцій у формуванні в учнів наукового світогляду. У працях Сухомлинського з'ясовуються особливості оволодіння учнями світоглядними уявленнями, поняттями, ідеями. Велике значення для вчителів мають положення видатного педагога про роль художньо-естетичної діяльності у формуванні світогляду школярів.
Ш.П. Балавадзе, О.М. Лушников, М.Д. Нелюбін та інші педагоги в працях визначають основні завдання, зміст роботи щодо формування в учнів світоглядних уявлень, розкривають деякі шляхи досягнення цієї мети.
Л.І. Божович, Н.О. Менчинська, Г.Є. Залеський, Т.К. Мухіна, Т.С. Тамбовцева та інші дослідники розглядають психологічні аспекти проблеми формування світогляду, виявляють основні умови, які забезпечують успішне виховання в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей. Зроблено перші важливі кроки в напрямі розкриття психологічних механізмів вироблення поглядів і переконань учнів. Останнім часом психологи активно досліджують роль самовиховання учнів у формуванні світогляду, специфіку вироблення поглядів на природу, суспільство, на своє місце в житті.
У своїй роботі ми зробили спробу розкрити психолого-педагогічні основи формування світогляду молодших школярів засобами предметів художньо-естетичного циклу, визначили основні шляхи, форми і методи роботи в даному напрямку, узагальнили матеріал психолого-педагогічного дослідження, передового педагогічного досвіду, а також навели результати провезеної нами експериментальної роботи з проблеми формування в учнів науково-матеріалістичного світогляду засобами художньо-естетичної діяльності. Таким чином, актуальність проблеми формування світогляду молодших школярів засобами навчальної діяльності.
Розділ 1. Теоретичні основи формування наукового світогляду молодших школярів
1.1 Загальні уявлення про процес формування світогляду молодших школярів в світі вимог сучасної школи
1.1.1 Суть та основні структурні елементи світогляду
Світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе.
Світогляд є синтезом знань, ідей, практичного досвіду і морально-емоційних оцінок, які в узагальненій формі відображають об'єктивну реальність, зокрема особливості буття людини, її місце в конкретно-історичних суспільних відносинах. Тому в поняття "світогляд" входять не всі знання про природу, суспільство і мислення, а лише ті, які є втіленням узагальнень вищого рівня, висновками з певних відомостей про навколишню дійсність.
Основу світогляду становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості. У кожної людини формується система уявлень, ідеалів, якими вона керується в повсякденному житті і які визначають сутність її ідейно-політичного , морального обличчя, близькі і далекі перспективи її діяльності. Погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації людини, які є складовими частинами світогляду, перебувають в органічній єдності. Тому рівень сформованості одного структурного компонента світогляду Неодмінно позначається на іншому і певною мірою на всій світоглядній системі людини.
У структурі світогляду розрізняють насамперед такий його компонент, як погляди, в основі яких лежать загальні уявлення, поняття про матеріальне й ідеальне, буття і свідомість. Важливо, щоб світоглядні уявлення, поняття були істинними, тобто правильно відображали реальну дійсність.
Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.
Аналізуючи поняття "погляди" як структурний компонент світогляду, Н.О. Менчинська зазначає, що в "ньому передбачається наявність не тільки знань, а й ставлення до фактів і явищ навколишнього світу, їх оцінки" .
Під впливом глибшого пізнання дійсності зміст поняття "погляди" може змінюватись швидше, ніж інші компоненти світогляду - переконання, ідеали.
Одна з найважливіших складових частин світогляду - переконання.
Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.
Переконання - одна з найдійовіших сил, які спрямовують діяльність людини. За висловом М.О. Добролюбова, переконання "тільки тоді може вважатися істинним, коли воно проникло в середину людини, злилося з його почуттями і волею, присутнє в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона про те й не думає". У процесі формування переконань бере участь не тільки мислительна сфера людини, а й емоційна та вольова; силу і зміст переконання, його структуру становлять упевненість в істинності конкретного знання, почуття і звички людини.
Розвиваючи положення видатних мислителів, педагогів минулого про переконання вчені досліджують психологічну структуру, особливості, механізми формування цього важливого компоненту світогляду. Так, істотні ознаки переконань вдало виділяє В.О. Сухомлинський: "Переконання - це не лише усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять, а й особиста її готовність діяти відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень". Отже, переконання досягає повного ступеня сформованості тоді, коли учень виявляє готовність діяти, коли він діє відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень, понять. Розрізняють такі види переконань: філософські, політичні, моральні, релігійні та інші.
Важливим структурним компонентом наукового світогляду є ідеали - найвища мета діяльності особистості, її прагнень. Ідеали бувають суспільні, моральні, естетичні.
Особливе місце в структурі світогляду займають суспільні ідеали. Вони об'єднують людей, сприяють досягненню суспільно важливої мети, допомагають долати життєві перешкоди. Це своєрідні взірці, маяки, що освітлюють шлях людини, кличуть уперед.
Ідеали об'єднують політичні, моральні, естетичні переконання, визначають спрямованість людської діяльності.
Світогляд особистості визначається такими основними ознаками: науковістю, цілісністю, логічною послідовністю і доказовістю, узагальненістю знань та зв'язками з практикою,
Про науковість світогляду свідчать насамперед істинність, багатство, стійкість і глибина знань, правильність їх узагальнення. Науковий світогляд, на противагу побутовим переконанням, дає змогу пізнавати закономірності життя, причинно-наслідкові зв'язки в ньому, бачити близькі і далекі перспективи, наслідки своїх дій і поведінки, спростовувати ідеалістичні погляди, різні забобони.
Світогляд цілісний, якщо світоглядні знання становлять струнку систему, якщо в людини сформовані погляди, переконання з основних питань розвитку природи і суспільства, якщо всі його компоненти гармонійно узгоджуються між собою. У такому разі людина керується єдиним методологічним підходом у судженнях про предмети і явища об'єктивної дійсності.
Коло пізнавальна діяльність людини послідовна, умотивована, повністю відповідає законам логіки, світогляд відзначається логічною послідовністю і доказовістю. При цьому судження людини завжди правильні, достатньо аргументовані.
Великий обсяг знань, якими володіє людина, повинен бути узагальнений. Якщо конкретні емпіричні знання недостатньо узагальнені, людина не може глибоко розуміти дійсність, законів її розвитку і брати активну участь у громадсько-політичному житті.
Світоглядна зрілість настає тоді, коли особистість виробила і свідомо втілює в життя свої погляди, переконання, ідеали, моральні принципи тощо. Зв'язок світогляду з поведінкою, практичною діяльністю - одна з найважливіших рис людини.
Гармонійна єдність названих світоглядних якостей людини свідчить про високий ступінь сформованості в неї наукового світогляду.
Реалізація завдань щодо формування в молоді науково-матеріалістичного світогляду досягається сукупністю всіх педагогічних заходів на уроках, у позакласній і позашкільній роботі, координацією зусиль школи, сім'ї і громадськості, спрямованих на виховання в учнів світоглядних якостей.
1.1.2 Особливості наукового світогляду
Наука як світоглядний феномен має кілька визначень. По-перше, наука - це система, означена як знаннями про ту чи іншу сферу об'єктивної дійсності, так і людською діяльністю, яка ці знання створила. По-друге, наука - це системно-організований образ існування певної сфери об'єктивної діяльності. По-третє, наука - світоглядно визначена сфера людської діяльності, основною функцією якої є вироблення знань про об'єктивну реальність, перевірка цих знань на предмет істинності та вироблення рекомендацій для практичного перетворення світу відповідно до потреб і інтересів людини. І, нарешті, наука - це теоретично-практично означена система знань, що перебуває у безперервному розвитку і намагається віднайти об'єктивну істину в тій чи іншій сфері відношення "людина - світ".
Наведені формулювання поняття науки підкреслюють її світоглядно-перетворюючу спрямованість. Тому в світоглядному вимірі найпростіше можна сказати так: наука - це система знань про людину і світ та спосіб їх перетворення на благо людини.
Завдяки науці людство використовує сили природи, розвиває виробництво і перетворює суспільні відносини. І при цьому наука завжди черпала свої сили у знанні. До речі, саме слово"наука" буквально означає знання.
Знання - це елементарний, відносно завершений образ дійсності, що твориться людською свідомістю. Але ж так звані елементарні знання у вигляді первинної чуттєво даної інформації існують навіть у тварин, бо про це свідчить рівень їх орієнтації в світі.
Елементарними життєвими знаннями володіють діти раннього віку. Кожна людини в процесі свого життя отримує величезну кількість відомостей про світ і про себе. Уже первісні люди володіли чималими знаннями, які вони використовували, спираючись на досвід, звичаї, виробничі рецепти. Але все це було донауковим знанням.
Наукові знання суттєво відрізняються від житейських і донаукових знань. Наукові знання передбачають не лише констатацію фактів та їх опис, а й пояснення фактів, усвідомлення їх відповідно до всієї системи понять певної науки. Життєве, просте пізнання констатує, хоча й дуже поверхово, як відбувається та чи інша подія. Науковий світогляд дає відповідь не лише на питання "як?", а й на питання "чому?". Сутність наукового світогляду полягає в достовірному узагальненні фактів, а також у тому, що за випадковим він бачить необхідне, закономірне, а за одиничним - загальне. І на підставі цього науковий світогляд передбачає різноманітні явища, об'єкти і події. Передбачення є вершиною наукової діяльності людини.
Увесь процес наукового знання пов'язаний із зростанням сили і діапазону наукового передбачення. А передбачення дає змогу контролювати процеси та керувати ними. Науковий світогляд, таким чином, відкриває можливість не лише передбачення майбутнього, а й свідомого його формування. Життєвий сенс кожної науки можна коротко сформулювати так: знати, щоб вміти передбачити, а передбачити, щоб ефективно діяти.
Суттєвою ознакою наукового світогляду є його системність, тобто така сукупність знань, яка впорядкована на засадах певних теоретичних принципів. Проста сукупність різних знань, не об'єднаних у взаємопов'язану систему, це ще не науковий світогляд. Основою наукових знань є певні вихідні положення, закономірності, які й дають змогу об'єднувати відповідні знання в єдину систему. Знання перетворюються на наукові тоді, коли цілеспрямований збір фактів та їх опис доводиться до рівня їх введення в систему понять, тобто до складу теорії.
Науковий світогляд докорінно відрізняється від релігійного. І основою цих відмінностей є їх відношення до віри.
Як відомо, релігійна віра - це фактичне прийняття за істину того, що в принципі не піддається ніякій практичній перевірці і логічному доведенню. Успадкувавши від релігійного світогляду поняття віри, науковий світогляд якісно по-новому трактує це поняття. Віра в науковому світогляді набуває органічної, природної єдності з істиною. Віра в науці розглядається передусім як впевненість, що ґрунтується на знанні, яке має системно-теоретичну організацію і практично-логічне підтвердження. Наукова віра надає людині могутності по відношенню до сил природи і суспільного життя. Наукова віра існує як логічний зв'язок у системі знання і сприймається як необхідність, яка випливає чи то із фактів, чи із раніше встановлених істин. Ось чому аргументовані результати наукового світогляду набувають якості все загальності і виявляють силу переконання.
Сьогодні науковий світогляд набуває ряду специфічних і оригінальних рис. Сучасний науковий світогляд - це передовсім складний процес духовного виробництва. Наукова творчість дуже розгалужена, вона глибоко пов'язана з наступністю і традиційністю. Водночас сучасний науковий пошук є глибоко новаторським явищем.
Сучасна наукова істина з'являється як результат наполегливої праці, пульсації думки, боротьби різних точок зору та консолідації творчих зусиль багатьох вчених. Суттєвою ознакою сучасного рівня наукового світогляду є проникнення у внутрішню структуру об'єкта, сходження від пізнання закономірності до розкриття структури і системи.
Сучасна наука - це глибоко інтегроване і водночас диференційоване явище. Сьогодні наука рухається шляхом спеціалізації. Водночас виник ряд дисциплін, які вивчають так звані межові явища в розвитку людини, природи і суспільства. Світоглядна культура сьогодення дає змогу науці, з одного боку, широко використовувати передові методи, техніку та технології, з другого сама стає її творцем. Сучасна наука перетворилася в безпосередню продуктивну силу суспільства.
Характерною рисою сучасної науки є те, що вона йде шляхом синтезу формальної і змістовної сторін пізнання. І нині вона стоїть напередодні розв'язання ряду кардинальних проблем сучасності: екологічної проблеми; виліковування серцево-судинних хвороб, раку; ефективного соціального прогнозу; визначення найбільш оптимальних шляхів гуманізації людської діяльності та інше
Підсумовуючи, розгляд проблеми особливостей наукового світогляду, потрібно зауважити, що поряд із позитивними зрушеннями в його розвитку існує ряд суттєвих обмежень. Науковий світогляд "хибує" передусім на "бездушність". Він намагається уніфікувати, стандартизувати бачення світу людиною, "забуваючи", що вона є досить "крихкою" і ніжною істотою. Прагнучи до максимальної достовірності і точності, він виключає особистісне, те, чим людина переймається. Він "зсуває" зі свого шляху суб'єктивізм, вимисел, фантазію. Науковий світогляд немов би "забуває", що часто звеличуючи істину, доводячи її до рангу Бога, він принижує людську здатність знаходити у світі своє, особливе і неповторне. А найслабшим його місцем є те, що він обмежує неповторність людської індивідуальності.
Та в цілому науковий світогляд, безперечно, є найвищим рівнем розвитку світоглядної культури особистості.
1.1.3
Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду у учнів початкових класів
Значні можливості формування наукового світогляду закладено в навчальному процесі. Кожна наука вивчає закономірні явища певної галузі об'єктивного світу і, відповідно, кожний навчальний предмет робить свій внесок у формування наукового світогляду учнів. Предмети природничого циклу сприяють формуванню системи понять про явища і процеси природи, про закономірності, виховують активне перетворювальне ставлення до природи. Під час вивчення гуманітарних, суспільних дисциплін учні знайомляться з етапами розвитку людських цивілізацій, сутністю явищ, що в них відбувалися. Вивчення рідної мови і літератури, історії свого народу, географії своєї країни сприяє формуванню в них ідеалів, поглядів на розвиток суспільства, розумінню ними змісту життя людей, визначенню мети діяльності, спрямованості своєї поведінки.
Оскільки світогляд є системою наукових, політичних, філософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядів і переконань, що визначають ставлення людини до навколишнього середовища й до самої себе, то кожен навчальний предмет - складова єдиного цілого у його формуванні. Вчитель може успішно формувати світогляд учнів лише за умови, що він добре знає не лише свій предмет, а й суміжні навчальні дисципліни, здійснює в процесі навчання міжпредметні зв'язки. Це дає змогу розкрити наукову картину світу, показати його єдність. Адже сформувати науковий світогляд учнів у цілому засобами лише одного навчального предмету неможливо.
У процесі вивчення дисциплін природничого циклу розкривають природничо-наукову картину світу, суспільні науки показують закономірності суспільного розвитку, під час трудового навчання учні знайомляться з розвитком економіки і виробничих відносин та інше. Засвоєння сукупності всіх цих предметів сприяє формуванню цілісного наукового світогляду.
Перетворення знань на світоглядні погляди і переконання тісно пов'язане з формуванням в учнів системи ставлень до навколишнього середовища й до себе. Правильне ставлення до них формується в ситуаціях, коли індивід діє певним чином. Тому в процесі формування світогляду створюють умови, в яких учень міг би виявити своє ставлення до подій, явищ, про які йдеться, не побоявся дати їм принципову оцінку, висловити свою думку. Це сприяє формуванню єдності слова і діла, світогляду й поведінки, активної життєвої позиції.
У формуванні світогляду важливо використати філософський зміст, традиції, звичаї та обряди народного календаря, як джерела глибокого осмислення учнями екологічних, моральних та естетичних проблем. У народному розумінні неоціненне виховне значення мають народні філософські ідеї про безмежність світу, вічність життя та його постійне оновлення, циклічність природних явищ (сонце як джерело життя, земля як годувальниця всього живого), а також прогностична функція календаря ("Вінця навколо Сонця - на дощ", "Небо над лісом посиніло - буде тепло", "Зірки стрибають - на мороз", "Дощ на Зелені свята - будуть великі достатки" та інше). Матеріали народного календаря використовують на уроках народознавства, рідної мови, читання, природознавства, у багатогранній позакласній та позашкільній роботі.
Відповідну роль у формуванні наукового світогляду учнів відіграє позакласна виховна робота. Виховні заходи збагачують їх світоглядними поняттями, уявленнями, ідеями, теоріями, сприяючи формуванню поглядів і переконань.
З метою зміцнення світоглядних поглядів і переконань дітей доцільно залучати до видів діяльності, які сприяють поєднанню їх свідомості та почуттів з поведінкою, зокрема до учнівського самоврядування та ін. Участь в активній позанавчальній діяльності дає змогу виявляти і відповідно коригувати помилкові світоглядні погляди і переконання, відхилення від норм поведінки.
У формуванні наукового світогляду особлива роль належить соціальній і професійній позиції педагога. Тільки вчитель, який усією душею прийняв ідею незалежності України, здатний бути духовним наставником учнів сучасної школи, провідником наукового світогляду. Поєднання глибокої ідейної переконаності з високим професіоналізмом, уміння реалізовувати світоглядний потенціал свого предмета й організовувати різноманітну діяльність для вияву учнями своїх світоглядних позицій - важлива умова формування їх наукового світогляду.
Про рівень сформованості світогляду свідчать відповіді учнів із світоглядних питань на уроках, їх діяльність та поведінка в різних ситуаціях, порівняльні дані спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу, спеціальні співбесіди, обговорення моральних та інших проблем.
1.2 Психолого-педагогічні основи формування науково-матеріалістичного світогляду учнів
науковий світогляд школяр творчий
1.2.1
Рушійні сили процесу формування науково-матеріалістичного світогляду
Для формування в учнів наукового світогляду треба озброювати їх міцними знаннями, уміннями і навичками, систематично і цілеспрямовано розвивати всі сторони особистості.
Щоб розв'язати це завдання, вчитель повинен глибоко знати психолого-педагогічні основи навчально-виховного процесу. Правильне розуміння особливостей розвитку учнів, взаємозв'язку навчання і виховання сприяє ефективності формування всіх компонентів наукового світогляду. Природно виникає запитання: який зв'язок між навчально-виховним процесом і розумовим розвитком учнів? Глибоко розібратись в цьому складному питанні можна за умови, якщо розглядати навчання як пізнавальну діяльність.
Пізнанню притаманні внутрішні суперечності, які у відповідних психолого-педагогічних умовах стають рушійними силами навчально-виховного процесу, у тому числі і формування в учнів наукового світогляду.
Навчання за своєю сутністю розвиваюче, тобто воно має забезпечувати поступальний розвиток особистості учнів. Відомий психолог Л.С. Виготський писав, що навчальний процес відіграє величезну і вирішальну роль у розумовому розвитку, у формуванні особистості учнів. Правильно організоване навчання передбачає новий, ще не пройдений учнями етап розвитку. Тому вчитель завжди повинен знати, чого саме треба навчити, що саме слід сформувати в "зоні найближчого розвитку учнів".
Принцип випереджаючої ролі навчання щодо певного рівня розвитку учнів має велике значення для розв'язання завдань, пов'язаних з формуванням у них наукового світогляду.
При виконанні пізнавальних і практичних завдань створюється суперечність між вимогами, які постійно зростають, і наявним в учнів арсеналом прийомів і способів досягнення поставленої перед ними мети. Ступінь трудності теоретичних і практичних завдань має відповідати потенційним можливостям учнів. Навчально-виховний процес, побудований з урахуванням суперечності між рівнем раніше набутих знань і новими вимогами, активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє узагальненням, висновкам світоглядного характеру.
До суперечностей, властивих процесу формування світогляду, як і всьому процесу становлення особистості, належать суперечності між зовнішнім виховним впливом і внутрішньою позицією учня, яка вже склалася; між вимогами педагога і рівнем готовності їх виконати, між суб'єктивно і об'єктивно значущим для учнів і нейтральним в їх досвіді, знаннях тощо.
Спостереження свідчать, що можуть виникати певні суперечності, невідповідності між окремими компонентами світогляду. У такому разі
вчитель спрямовує педагогічний вплив насамперед на формування тих компонентів світогляду, рівень сформованості яких порівняно з іншими нижчий.
Треба враховувати й те, що деякі учні зазнають впливу негативних явищ життя. Це також створює певні суперечності в світоглядних знаннях учнів. Завдання педагогів - розкрити джерела і характер суперечностей у світогляді цих учнів, визначити, яким чином їх можна усунути, залучити школярів до різноманітної діяльності, в якій вони могли б реалізувати свої можливості, сформувати стійкі погляди, переконання.
Сформовані в учнів погляди, переконання допомагають їм поглиблювати свої знання, усвідомлювати безмежність пізнання. Виникає постійно діюча суперечність між певним рівнем сформованості в учнів наукового світогляду і потребою мати виший ступінь його розвитку. У такому разі в учнів пробуджується бажання оволодіти новими знаннями, способами дій, за допомогою яких можна було б розв'язати суперечність. Формування потреб у нових знаннях світоглядного характеру, мотивів пізнавальної діяльності є важливою рушійною силою розвитку нових світоглядних якостей.
У процесі формування наукового світогляду слід гармонійно поєднувати два шляхи набуття знань - чуттєве сприймання і розумову діяльність учнів. Сприймання інформації про навколишнє середовище органами чуття лежить в основі світовідчування людини. Воно збагачує її конкретними знаннями, які стають матеріалом для абстрактного мислення. Усвідомлення учнями наукової картини світу визначає їх світорозуміння. Науковий світогляд формується завдяки правильно організованим світовідчуванню і світорозумінню, виробленню системи поглядів, переконань, емоційно-моральних оцінок, які визначають ставлення учнів до навколишньої дійсності.
Світовідчування і світорозуміння - процеси, які органічно поєднуються між собою. У різні періоди навчальної діяльності, життя людини вони однаковою мірою потрібні. Суперечності, як рушійні сили розвитку пізнавальної діяльності, стосуються обох цих процесів.
1.2.2 Основні психолого-педагогічні умови формування науково-матеріалістичного світогляду учнів
Формування наукового світогляду в учнів - не стихійний, спонтанний процес. Вирішальними факторами цього процесу є виховання демократичної спрямованості особистості, розвиток її інтелектуальної, емоційної і вольової сфери.
Успішне формування в учнів наукового світогляду можливе при забезпеченні належних психолого-педагогічних умов. Спостереження показують, що в шкільній практиці бувають випадки, коли частина вчителів не приділяє достатньої уваги створенню основних умов формування в учнів світоглядних знань.
Формуючи в учнів науковий світогляд, вчитель має враховувати насамперед дві взаємозв'язані і взаємозумовлені сторони: об'єктивні фактори (соціальні умови, серед них - матеріальні, духовні цінності, суспільні відносини, морально-етичні норми і принципи та ін.) і суб'єктивні (ставлення учнів до набуття знань, їх здібності, вікові і психологічні особливості та ін.). Недооцінка однієї з цих сторін може призвести до відставання у формуванні певних ланок і навіть усього процесу формування світогляду.
Спостереження за формуванням в учнів наукового світогляду показують, що одні педагоги розглядають цю роботу в основному як суто навчальну, інші - лише як виховну. Дехто з них штучно звужує багатогранний процес формування в учнів світогляду і фактично зводить його до вироблення матеріалістичного розуміння дійсності, недооцінюючи при цьому моральні погляди, переконання людини. Формування наукового світогляду - це органічне поєднання навчальної і виховної роботи. Цей процес однаковою мірою включає в себе як засвоєння кожним учнем великого обсягу матеріалу, насамперед передбаченого навчальними програмами з усіх предметів, так і виховання всебічно розвиненої особистості.
Шляхи, форми і методи формування в учнів наукового світогляду передбачають, з одного боку, творчу діяльність учителя, з другого активну інтелектуальну, емоційну і вольову діяльність учнів при засвоєнні і практичному застосуванні матеріалу світоглядного характеру.
Успішне розв'язання поставлених завдань, пов'язаних з формуванням в молодших школярів світогляду, ідейних переконань, залежить насамперед від учителя, його ідейно-політичного, теоретичного рівня, загальної ерудиції, ступеня оволодіння ним психологічними, педагогічними, зокрема методичними, прийомами формування світогляду. Підготовка педагога до наукової організації цього процесу включає глибоке вивчення сутності світогляду, його структури, визначення шляхів, методів формування в учнів компонентів світогляду, вивчення рівня їх сформованості.
Важливе завдання вчителів - забезпечення активної участі зорового, слухового і рухового аналізаторів при сприйманні школярами навчального матеріалу світоглядного характеру. Розвиток психологічних процесів (пам'яті, мислення, уваги тощо), збудження певних психологічних станів (піднесення, зацікавленості, спостережливості та ін.) сприяють виділенню істотних ознак предметів і явищ, глибшому оволодінню прийомами класифікації, систематизації виучуваних фактів, тобто активізують пізнавальну діяльність учнів.
Дослідженнями Л.С. Виготського, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєва та інших психологів установлено, що формування особистості учня, його світоглядної зрілості визначається, по-перше, тим місцем, яке він займає в системі доступних йому людських відносин; по-друге, співвідношенням вимог, що ставляться до нього дорослими, життям, с тими психологічними особливостями, які йому властиві. Саме з такого співвідношення виникають (а за належних умов і формуються) потреби, мотиви, цілі і прагнення, які сприяють розвитку в учнів нових світоглядних якостей.
Для пробудження і поглиблення потреб, інтересів до пізнання важливих сфер життя слід розвивати емоції учнів. Велике значення має, зокрема, розвиток в учнів так званих інтелектуальних почуттів: захопленості невідомим, бажання відкрити його для себе, подиву перед пізнаною закономірністю, радості від її пізнання тощо. Емоційний фактор - важливий стимул пізнання навколишньої дійсності.
Постійне поглиблення потреб, інтересів, поступове розширення кола об'єктів вивчення - все це сприяє формуванню в учнів мотивів, які стимулюють пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, активну участь у громадсько-політичному житті класу, школи, рідного села чи міста. Велике значення має пробудження і розвиток в учнів духовних потреб, яким належить вирішальна роль у формуванні ідейно-політичної, моральної спрямованості особистості. Чим глибші і різноманітніші духовні потреби, тим багатогранніша практична діяльність учнів, в якій перевіряються і утверджуються погляди і переконання. Формування потреб у нових знаннях, мотивів пізнавальної діяльності є однією з найважливіших умов формування в учнів світоглядних якостей.
Найважливішим мотивом, який спонукає учнів до пізнання минулого і сучасного життя народу, до здійснення справ, корисних для суспільства, є почуття любові до України. Ідейно-політичні, зокрема патріотичні почуття мають яскраво виражений світоглядний характер.
Щоб учні успішно долали стереотипні асоціації, встановлювали нові зв'язки між явищами і подіями, які вони пізнають, треба стимулювати їх висловлювати різноманітні припущення, аргументувати висновки, здійснювати узагальнення. Сумніви, здогадки, уміння дискутувати, критичність мислення - неодмінні ознаки активної пошукової діяльності учнів у процесі пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства.
Самостійне набування учнями знань у процесі пізнавальної діяльності ще не означає повноцінного засвоєння світоглядних положень, ідей, перетворення їх у переконання. Знання і переконання - поняття, які мають багато спільного, але вони не тотожні. Психологи стверджують, що знання можуть нічого не змінювати ні в поведінці школяра, ні в його моральному обличчі. Знання, які не перейшли в переконання, часто стають баластом пам'яті учнів, створюють "моральний формалізм" (Л.І. Божович) у вихованні.
Дослідження Н.О. Менчинської, Г.Є. Залеського та інших психологів переконливо показують, що в справі формування наукового світогляду педагогічна робота буде недостатньою, якщо вона спрямована лише на забезпечення правильного розуміння учнями наукової картини світу, а не ставить своїм завданням виробити певне ставлення до набутих знань. У такому разі знання можуть не переходити у світоглядні переконання.
Знання, та уміння постають перед учнями в двох аспектах: у пізнавальному і ціннісному. У першому випадку знання є об'єктом, який треба пізнати (виявити в ньому певні ознаки, охарактеризувати запам'ятати їх). У другому випадку знання оцінюються з точки зору можливості, необхідності застосування їх у життєвій практиці, тобто розглядаються учнями з ціннісного боку: чи доцільно (якщо так, то якою саме мірою) використати ці знання у власній діяльності. Якщо вчитель уміє переконати учня в тому, що певні знання можна застосовувати у певних життєвих ситуаціях, що вони потрібні для подальшого пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, то в учня виникає установка на глибоке їх усвідомлення. Вони "зігріваються" відповідними почуттями, між ними і раніше набутими знаннями виникають стійкі логічні зв'язки. В учня починає формуватися готовність використати ці знання в життєвій чи навчальній практиці.
Вирішальну роль тут відіграють процеси "ціннісного сприймання знань" (Г.Є. Залеський), які емоційно засвоюються. У школярів виникає стійке емоційне позитивне ставлення до набуття знань, формується потреба при оцінці явищ спиратися на такі знання (норми, принципи тощо), застосовувати їх у теоретичній (мислительний) і практичній діяльності. У цьому разі знання переходять у вищу форму - переконання, які стають невід"ємним компонентом духовного життя і регулятором поведінки учнів.
Велике значення для переходу набутих знань у переконання має самостійна пізнавальна діяльність учнів. В сучасних умовах, коли обсяг необхідних для людини знань різко і швидко зростає, вже неможливо робити головну ставку на засвоєння певної суми фактів. Важливо прищеплювати учням вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці наукової і політичної інформації. У процесі самостійного розв'язання пізнавальних завдань в учнів формуються мислительні операції аналізу і синтезу, конкретизації і систематизації фактів, почерпнутих із змісту навчальних програм чи життєвого досвіду, вміння відкривати закономірності розвитку природи і суспільства.
Дослідження навчально-виховного процесу показує ,що сприятливі умови для самостійного оволодіння учнями світоглядними знаннями створюються в процесі проблемного вивчення навчального матеріалу.
Наприклад, під час вивчення в четвертому класі теми "Джерела і ріки" вчителька ставить учням проблемне запитання: чому річки течуть постійно, "вічно"?
Для частини учнів таке запитання здається легким. Один з них відповідає:
- Річки течуть з більш високої місцевості на нижчу. Вода в них поповнюється за рахунок джерел, дощу, снігу. Тому вони течуть постійно, "вічно".
Ця відповідь свідчить про недостатнє розуміння учнем взаємозв'язків у природі, про його конкретне мислення. Щоб дати вичерпну відповідь на поставлене запитання, учні повинні глибоко проаналізувати водну оболонку земної кулі, зрозуміти, чому змінюється погода, усвідомити взаємозв'язки в природі. Ця закономірність істотна у причинно-наслідкових зв'Язках, результатом яких є те, що річки течуть постійно, "вічно". Учні приходять до висновку про кругообіг води в природі. При цьому слід підвести їх до думки,що вода не зникає, а лише переходить з одного стану в інший. Тоді в процесі розв'язання проблеми учні самостійно зроблять висновок світоглядного характеру.
Створення проблемної ситуації - нелегке завдання. Вчитель повинен враховувати при цьому деякі психолого-дидактичні чинники. Для створення проблемної ситуації треба поставити учнів перед необхідністю виконати теоретичне чи практичне завдання. Знання світоглядного характеру і спосіб інтелектуальної дії, які слід засвоїти, мають бути невідомими.
Психологічний аналіз процесу розв'язання проблемного завдання показує, що початковим моментом (а водночас й імпульсом мислення) у створенні проблемної ситуації є розуміння учнями труднощів при сприйманні навчального матеріалу, зумовлених суперечністю між завданням і наявними в учня способами його розв'язання. У процесі осмислення труднощів в учнів з'являється потреба розв'Язати цю суперечність, подолати труднощі за допомогою пошуку знань, способів інтелектуальних і практичних дій.
Отже, механізм включення в розв'язання проблемного завдання такий: виникнення пізнавальної потреби, на основі якої з'являється пізнавальна активність як засіб її задоволення і пізнавальний інтерес як мотив цій активності.
Компонентами проблемної ситуації є усвідомлення учнями пізнавальних труднощів, розуміння поставленої проблеми, потреба в пошуку відповіді, достатній рівень набутих раніше знань, мислительних дій і операцій, які забезпечують розв'язання завдання, і, отже, самостійне відкриття змісту світоглядного характеру. При відсутності хоча б одного с цих компонентів проблемна ситуація, як правило, не виникає. У такому разі учні не можуть розв'Язати пізнавальне завдання.
Якщо вчитель сам показує, як розв'Язати завдання, дає в готовому вигляді певний світоглядний матеріал, користі від цього мало. Завдання без проблемності, як правило, не збагачують учнів глибокими світоглядними знаннями.
В умовах проблемної ситуації увага, пам'Ять, уява та інші психічні процеси ніби "загостряються", "зосереджуються" на об'єктах сприймання, завдяки чому відбувається проникнення в змістову сторону цих об'єктів, у логічні зв'Язки, що існують між подіями і явищами навколишньої дійсності.
Додержання принципу проблемності сприяє розвитку мислительних операцій учнів, формуванню інтересів до знань світоглядного характеру і до процесу їх набування. При цьому забезпечується самостійна пізнавальна діяльність учнів, яка є важливим фактором формування в них світоглядних якостей.
Формуючи в учнів погляди, переконання, ідеали, слід використовувати різноманітні методи і прийоми, що відповідають навчальному змісту світоглядного характеру.
Усі засоби впливу на учнів мають перебувати у взаємодії, доповнювати і поглиблювати один одного. Багатогранна робота, що пов'язана з формуванням в учнів світоглядної зрілості, повинна здійснюватись при додержанні принципів гуманізму, демократизму у викладанні предметів і застосуванні методів виховання.
1.2.3
Особливості формування в учнів молодшого шкільного віку світоглядних умінь, понять, ідей
Формування в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей здійснюється під час вивчення основ наук, у позакласній роботі, в процесі спілкування з людьми і т.д.
На першій сходинці пізнання учні набувають знань про навколишнє середовище у формі відчуттів, сприймань, уявлень. Чуттєві враження поступово розширюються і поглиблюються, збагачуючи світовідчування учнів. Такі враження об'єднуються, узагальнюються в процесі навчально-виховного впливу на учнів, перетворюючись згодом у чіткі уявлення про предмети і явища дійсності.
Відомо, що уявлення є перехідною формою від сприймання до абстрактного мислення. На відміну від відчуттів і сприймань, вони мають певний узагальнений характер, але ще не розкривають сутності речей. Уявлення забезпечують правильне орієнтування людини в навколишньому середовищі, вони є чуттєвою опорою в процесі формування світоглядних понять, створюють основу для розв'язання теоретичних і практичних пізнавальних завдань.
Важливу роль відіграють світоглядні уявлення, які формуються в процесі навчання (є й такі уявлення, що стихійно складаються у власному досвіді учнів). Якщо вчитель активізує пізнавальну діяльність учнів, їх світоглядні уявлення об'єднують враження стихійного і цілеспрямовано сформованого досвіду.
Поєднання навчального і стихійного досвіду - ефективний шлях формування уявлень. Зв'язок елементів навчального й стихійного досвіду учнів забезпечує стійкість світоглядних уявлень.
У формуванні стихійного досвіду учнів нерідко беруть участь відповідні емоції. Емоційно сприйняті уявлення про предмети і явища добре фіксуються в їх пам'яті. При формуванні світоглядних уявлень думка учнів швидко "переходить" від одного образу до іншого. Це зумовлюється тим, що пам'ять їх довго зберігає усталені "ряди", "ланцюжки" асоціацій. Знання, яких набувають вони під час вивчення програмного матеріалу без збудження відповідних емоцій не завжди включаються в такі "ряди", "ланцюжки" яскравих і привабливих образів.
Пробудження в учнів інтересу до тих предметів та явищ, у процесі пізнання яких у них формуються світоглядні уявлення є важливим завданням учителів. Коли учні перебувають у піднесеному настрої, коли в них пробуджені відповідні емоції, їх уявлення про певні факти дійсності стають більш повними, глибокими. Такі уявлення набувають ознак стійкості і надовго "зафіксовуються" в пам'яті учнів. Збагачуючись у процесі навчання новими ознаками, ці уявлення все повніше і точніше відображають об'єктивну реальність.
Формування в учнів точних і повних уявлень про простір і час, живу й неживу природу збагачує їхній власний емоційно-образний досвід. Чим багатший, різноманітніший цей досвід, тим кращі можливості створюються для формування в учнів світоглядних понять.
Ми переконані, що емоційний фактор ще не зайняв належного йому місця в навчально-виховному процесі. Адже емоції - це наш другий розум (з точки зору важливості їх у житті людини). Тому турбота про розвиток емоційної сфери учнів повинна бути одним із найважливіших завдань у процесі формування в них наукового світогляду засобами навчальної діяльності.
При наявності в учнів позитивних емоцій ідея "зігрівається" почуттями, набуває певної естетичної, моральної цінності і починає виконувати функцію регулятора дій особистості. Для формування в учнів яскравих, чітких світоглядних уявлень треба, щоб вони спостерігали за предметами і явищами, вміли фіксувати в пам'яті їх образи. Порівняння, зіставлення об'єктів споглядання сприяє утворенню більш змістовних уявлень, глибшому розумінню учнями особливостей цих об'єктів. Так, уявлення учнів про зовнішні ознаки різних речовин сприяють формуванню в них понять про фізичні властивості цих речовин.
Для формування світогляду важливо, щоб учні мали достатній арсенал чітких, яскравих уявлень, узагальнення яких приводить до утворення світоглядних понять.
Порівняно з уявленнями, які є чуттєвою формою пізнання дійсності, поняття є новим, вищим щаблем пізнання навколишньої дійсності. Поняття - це якісно нова форма наукового знання, яка відображає істотні ознаки предметів та явищ і закріплюється в спеціальних термінах.
Формуючи в учнів науковий світогляд, слід ураховувати, що з усієї розмаїтості якісних характеристик об'єктів дійсності поняття концентрує в собі лише істотні ознаки предметів та явищ, властиві певному розряду.
Формування світоглядних понять можна починати з розкриття їх істотних ознак. Такий шлях формування понять Л.С.Виготський назвав шляхом "згори вниз", тобто від визначення, яке вказує на істотні ознаки поняття, до реальних предметів і явищ.
Правомірним є й інший шлях формування понять - "знизу вгору" - від предметів і явищ до визначення понять. Вибір учителем індуктивного чи дедуктивного шляху формування понять залежить від конкретних умов навчання і виховання (рівня розвитку учнів, ступеня усвідомлення ними близьких, суміжних понять, фактора часу тощо).
Учні, особливо молодших класів, порівняно швидко оволодівають словесним виразом понять, а їх внутрішній зміст опановують поступово. Ця своєрідність у розвитку дітей полягає в тому, що дитина швидше починає застосовувати на ділі поняття й оперувати ними, ніж усвідомлює їх". Отже, треба, щоб учні глибоко засвоїли той логічний і чуттєвий матеріал, який лежить в основі поняття.
Ефективними засобами формування в учнів понять є застосування ними певного світоглядного поняття в контексті близьких, споріднених за змістом або протилежних понять, вичленення їх специфічних ознак, створення пізнавальних ситуацій, при розв'язанні яких поняття утворюються як результат самостійної мислительної діяльності, творчого пошуку учнів.
Слід мати на увазі, що в особистому досвіді учнів побутові поняття часто передують науковим. Між ними існує певний взаємозв'язок, який визначається співвідношенням ролі стихійно і цілеспрямовано сформованого досвіду учня в пізнавальній діяльності. Учитель створює такі умови, щоб у цій взаємодії провідна роль належала науковим поняттям.
Формування в учнів світоглядних понять - справа складна і тривала. Практика показує, що частина учнів недостатньо розуміє такі поняття, як "рух", "простір", "час" тощо. Це пояснюється тим, що ці поняття не мають належної опори в життєвому досвіді учнів, у них недостатньо формується вміння узагальнювати матеріал різних предметів, знаходити в ньому спільне, істотне.
Важливу роль в формуванні в учнів наукового світогляду відіграють моральні, ідейно-політичні поняття. Учні не відразу глибоко усвідомлюють їх зміст. Ці поняття багатогранні, вони потребують різносторонніх знань учнів про історію людського суспільства, державний і політичний лад багатьох країн як у минулому, так і тепер. Знання вчителем особливостей засвоєння учнями цих понять допомагає йому зрозуміти специфіку їх формування, правильно визначити методи і прийоми роботи в кожному конкретному випадку.
Моральні, ідейно-політичні погляди, переконання учнів значною мірою залежать від сформованості в них такого "генерального поняття" (К.Д.Ушинський), як "Батьківщина".
Частина учнів молодших класів не розуміє усіх істотних ознак поняття "Батьківщина". Нерідко вони включають у це поняття зміст, який свідчить про "територіальне". "географічне" розуміння Батьківщини. Щоб запобігти цьому, треба розкрити учням сутність економічного, політичного і культурного життя нашої країни. *
Систематичне виявлення і врахування особливостей розуміння учнями поняття про патріотизм, національну гордість дає можливість більш цілеспрямовано формувати в них відповідні світоглядні якості.
Частина учнів молодших класів вважає, що патріотами можуть бути лише люди зрілого віку. Наведемо приклад такого розуміння: "Патріоти - це люди, які будують нафтопроводи, залізниці, космічні кораблі. Вони завжди там, де важко, і виходять переможцями. Ми не можемо бути патріотами, тому, що ми ще діти" (Оксана, 3 клас).
Деякі учні під патріотизмом розуміють військові подвиги або трудові звершення в ім'я Батьківщини. Вони повністю ототожнюють патріотизм з героїзмом людей.
Неадекватність осмислення учнями такого поняття виявляється в тому, що вони усвідомлюють лише емоційну сторону його (любов до природи, певної місцевості тощо), не розуміючи його істотні ознаки. Тому слід уважно стежити, чи поєднують учні в понятті "патріотизм" такі його ознаки, як активний, дійовий характер, органічний зв'язок з наполегливою працею. Учні повинні осмислити ці важливі світоглядні поняття як складні ідейно-політичні, морально-етичні комплекси певних ідей, почуттів і вольових зусиль, спрямованих на здійснення вчинків, дій, корисних для суспільства.
Чинне місце в навчальному процесі займає вивчення закономірностей розвитку природи, суспільства. Певна сукупність уявлень і понять відображає ці закономірності. Відкриті в процесі абстрагування закономірності розвитку об'єктивної реальності відповідно формулюються. У структурі знань людини про навколишній світ, зокрема в навчальному матеріалі, вони набирають форми провідних положень, ідей, які об'єднують, цементують знання в єдине ціле. Оволодіваючи певною сукупністю понять, учні пізнають і відповідні світоглядні ідеї.
Таким чином, можна в загальних рисах простежити поетапність засвоєння учнями світоглядних ідей.
Доцільно розрізняти такі основні етапи засвоєння учнями ідей у процесі навчання:
1. Виникнення потреби розв5
'язати певне пізнавальне завдання, науково пояснити те чи інше явище.
2. Сприймання і осмислення певного обсягу навчального матеріалу, змісту наукових понять, які відображають світоглядну ідею.
3. Становлення і прояв особистого ставлення до ідеї в ході набування знань.
4. Поглиблення, закріплення ідеї, застосування її в практичних діях.
5. Узагальнення ідеї, усвідомлення її як однієї із закономірностей розвитку дійсності (на основі встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків тощо).
Оволодіння світоглядними ідеями є результатом тривалої пізнавальної діяльності, узагальнення певної суми знань, життєвого досвіду.
Вироблення в учнів умінь помічати провідні ідеї, забезпечення глибокого осмислення ідей та емоційного ставлення до них, вихованні вмінь застосовувати ідеї в дальшій пізнавальній і практичній діяльності - обов'язкові умови формування в учнів світогляду.
Слід підкреслити, що переконання учнів в істинності світоглядних понять, ідей поглиблюються і закріплюються, стають органічним здобутком особистості в процесі безпосередньої практичної діяльності: у суспільно корисній праці, трудовій діяльності, повсякденній поведінці.
Формування наукового світогляду - процес комплексний. Науковий світогляд найбільш успішно формується в учнів тоді, коли вчитель одночасно поглиблює їх світоглядні уявлення, поняття і формує переконання, ідеали.
Урахування особливостей вироблення в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей є важливою запорукою формування в них наукового світогляду в процесі вивчення основ наук і в позакласній роботі.
1.3 Мистецтво і світогляд
Світоглядні орієнтири людини та суспільства мають також і мистецьки окреслений характер.
Мистецтво - це відображення людиною світу в художніх образах. Мистецтво - це естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості. При цьому під художньою творчістю розуміють особливу сферу людської діяльності, в межах якої відбувається відображення дійсності в конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.
Загальноприйнятим вважається положення про те, що мистецтво зародилося у первісному суспільстві доби пізнього палеоліту. Про це свідчать різноманітні пам'ятки, наприклад малюнки в печерах, різьблення на кістці та камені, ритуальні танці, знаряддя праці, зброя тощо.
З моменту свого зародження і до сьогодення мистецтво пройшло тривалий і складний шлях, з кожним етапом свого розвитку збагачуючись і вдосконалюючись.
Мистецтво країн стародавнього світу, а також мистецтво Київської Русі, гуманістичний живопис, архітектура і література епохи Ренесансу, класицизм ХУІІ - ХУІІІ ст. і романтизм кінця ХУІІІ - початку XIXст.; критичний реалізм XIXст. та прогресивні напрями сучасного демократичного мистецтва збагатили людство невмирущими художніми цінностями, які несуть в собі колосальний обсяг знань і життєвий досвід цілих епох, поколінь і суспільних культур.
Мистецькі знання і життєво - художній досвід відіграють значну роль у діяльності людини. І ця роль проявляється передусім у мистецько-орієнтованому світогляді. Як органічно-цілісне явище мистецтво в цілому виступає у вигляді складної системи видів і жанрів, що історично еволюціонують і за змістом та формальними ознаками утворюють певні напрями, стилі, школи та манери художньої творчості, зумовлені особливістю образного відтворення дійсності в специфічному матеріалі: дереві, камені, фарбах, металі, звуках, слові тощо. Зародження стилів, манери, напрямів мистецтва здійснюється як під впливом відповідного рівня духовності, так і завдяки історично-визначеним соціальним і природним потребам та інтересам людини і суспільства. Суттєвий вплив на зародження і розвиток того чи іншого виду і жанру мистецтва справляє культура, звичаї, традиції і обряди, концепції і теорії художньо-образного бачення світу.
Одним із найперших видів мистецтва є живопис - зорове втілення задуму (теми, сюжету) митця за допомогою композиції й малюнка. Живопис - це також зорове втілення обсягу і розташування у просторово - часовому вимірі постатей і предметів, що передається за допомогою світлотіні, лінійної та просторово-кольорової перспективи. Найважливішим зображувальним та емоційним засобом живопису є колір. За допомогою кольору, зведеного в творі в гармонійну систему, підкреслюється різноманітність барв реального світу, їхнє природне забарвлення та зміни цього забарвлення залежно від освітлення навколишнього світло - повітряного середовища. Залежно від призначення живопис визначають як монументальний, декоративний, станковий, декораційний і мініатюру. Відповідно до тематики і предмета зображення розрізняють жанри живопису: анімалістичний, побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний та алегоричний.
Визначення рівня світоглядного впливу живопису залежить від глибини і правдивості зображення дійсності, майстерності застосування художніх і технічних засобів та ідейно-емоційного духу живописного твору.
Глибин зародження первісного суспільства сягає такий вид мистецтва, як графіка.
Графіка - це специфічне зображення людиною реальних предметів чи задуму за допомогою таких засобів, як лінія, штрих і пляма у взаємодії з незайманим тлом. За технікою виконання графіку поділяють на рисунок твердими матеріалами (олівець, вугіль, крейда), малюнок - рідкими (чорнило, туш, акварель) та друковану графіку (гравюра, літографія). Графіка має багато жанрових різновидів. Найголовнішими з них є: станкова графіка, книжкова графіка - ілюстрації, журнальна і газетна графіка, ужиткова - поштові марки, етикетки та малюнки на упаковці товарів, фірмові та фабричні знаки тощо. Масовість, яка досягається тиражуванням інформації, здатність оперативно відгукуватися на події та явища сучасності зумовлюють важливість світоглядного значення графіки.
У первісному суспільстві зароджується й такий вид мистецтва, як архітектура. Архітектура - мистецтво створення будинків і споруд, а також їхніх комплексів і самі будинки і споруди, які формують просторове середовище для життя та діяльності людей.
Головні засоби створення художнього образу в архітектурі - формування простору й архітектоніка, а також симетрія і асиметрія, контрасти, ритм, пропорції, масштаб. Архітектура виконує світоглядну функцію, яка проявляється в тому, що вона, з одного боку, розкриває загальнолюдське у стилі і характері, організації умов людського життя, з другого - показує своєрідність національних рис, побут і духовну культуру різних народів.
Скульптура - вид мистецтва, основним засобом художньої виразності якого є співвідношення обсягових форм у реальному просторі. Скульптурне мистецтво вміло використовує закономірності пропорційності та ритму й враховує освітлення. Скульптурні твори виконують з твердих або пластичних матеріалів - глини, пластиліну, граніту, мармуру, дерева, бронзи, чавуну, неіржавіючої сталі, міді, алюмінію. Об'єктом скульптурного зображення є людина, іноді тварина. Основними двома видами скульптур є: кругла скульптура, розрахована на круговий огляд (статуя, бюст) і рельєф, де опукле зображення виступає з площини, що становить основу твору. Завдяки цьому скульптор у рельєфі має більше, ніж у круглій скульптурі, можливостей вільно групувати постаті та відтворювати елементи пейзажного і архітектурного середовища. Залежно від того, наскільки високо виступає зображення над фоном, розрізняють барельєф, горельєф і контр рельєф. Своєрідним різновидом рельєфу є медаль. За призначенням скульптуру поділяють на монументальну (пам'ятник надгробок), монументально-декоративну (фонтан, каріатида) та станкову (скульптура у музеях, на виставках, в інтер'єрі громадських, державних та особистих будівель). Окремим різновидом станкової скульптури є скульптура малих форм (статуетки людей, тварин).
Скульптура відіграє важливу світоглядну роль, оскільки сприяє формуванню ідеалів, дає змогу людині побачити себе збоку.
До найдавніших видів мистецтва належить і декоративне мистецтво широка галузь мистецтва, пов'язана з естетично-художнім формуванням матеріального середовища, що створюється людиною.
Серед основних складових декоративного мистецтва чільне місце належить декоративно-ужитковому мистецтву та оформлювальному мистецтву.
Декоративно-ужиткове мистецтво - це таке явище, що охоплює ряд галузей творчості, пов'язаних із створенням художніх виробів для побуту.
Декоративно-ужиткове мистецтво розв'язує водночас практично-світоглядні завдання, воно сприяє художній організації предметного середовища, яке відповідає естетичним запитам людини. Твори декоративно-ужиткового мистецтва є надбанням матеріальної культури тієї епохи,за якої вони створюються, й тісно пов'язані з її звичаями раціональними та етнічними особливостями, соціальними відносинами.
Суттєву роль у формуванні світоглядно-мистецького бачення дійсності відіграє фольклор (народна творчість). На сучасному рівні світоглядної культури фольклор розглядається, з одного боку, як народна поетична творчість, з другого як сукупність народних традицій, поглядів, звичаїв, обрядів, вірувань, що отримали художньо-творче, мистецьке оформлення.
Специфічним різновидом творчої діяльності і спілкування людей є музика вид мистецтва, який відображає світ у художніх, звукових образах. Вона відображає почуття, думки, процеси, що переймають внутрішній світ людини, його становлення і розвиток. Змістом музики є втілений у музичних образах ідейно-художній задум композитора, результат емоційного відображення, перетворення й естетичної оцінки явищ об'єктивної дійсності в свідомості музиканта. Музика не може, як слово, виражати конкретні почуття і наочно, як образотворче мистецтво, зображувати зміст. Образні системи музики дають змогу втілювати поняття, що визначають світоглядні ідеї. Для конкретизації ідей своїх творів композитори вдаються до синтезу музики зі словом, сценічною дією, танцем, зображенням. Музика має велике пізнавальне, виховне, організуюче значення в житті суспільства. Як важливий засіб світоглядного виховання людини вона формує естетичні смаки та ідеали, розвиває емоційну чутливість, відчуття прекрасного. Вона здатна збуджувати співпереживання, впливати на сферу почуттів, інтелект людини, її поведінку.
Музика є предметом дослідження окремої галузі мистецтвознавства -музикознавства. Наше завдання - знайомити в загальних рисах з музикою як могутнім мистецьким фактором формування високого рівня світоглядної культури людини.
Родову сутність мистецтва особливо яскраво демонструє театр - вид мистецтва, який відображає світ у художньо-сценічних образах. Театральне мистецтво є своєрідним проявом світоглядної культури, засобом естетичного та ідейного виховання людини і суспільства. Театр відображає особливості встановлення людини, її душевний стан, ідеали і суперечності суспільства. Театр як вид мистецтва поділяється на види: драматичний театр, музичний театр (опера, балет), музично-драматичний (поєднує ознаки двох перших), оперета; театр ляльок, тіньовий театр, пантоміма; до них примикає театр одного актора. Види театру мають різноманітні структурні варіанти, жанрові модифікації. Так, драматичний театр ставить трагедію, комедію, драму тощо. Драма буває соціальна, сімейно-побутова, психологічна, камерна, історична, лірична тощо. Деякі театри мають жанрову спеціалізацію (театр сатири, комедії, водевілю, малих форм) або орієнтуються на певне коло глядачів (театр молодіжний, юного глядача).
Кіномистецтво - вид мистецтва, який засобами кінематографічної техніки, оперуючи рухомим зображенням і звуком, відтворює світ у художніх та художньо-документальних образах.
Виділяють чотири основні види кіномистецтва: художнє (ігрове) кіно, яке засобами виконавської майстерності втілює твори кінодраматургії, документальне кіно, мультиплікаційне кіно і науково-популярне кіно. Кожен із видів має свої особливості і завдання. Жанри художнього кіно: мелодрама, пригодницький фільм, кінокомедія, вестерн, детектив та ін.
Доступність фільмів широким масам, особливий ефект достовірності екранного зображення, інформативність визначають соціальні функції і світоглядне значення кіномистецтва, яке справляє величезний ідейно-художній вплив на формування поглядів та переконань, естетичних смаків і почуттів на свідомість людей, їх духовну культуру.
Нині найбільш відомим і поширеним є телевізійне мистецтво - вид мистецтва, що відтворює світ за допомогою телебачення. Телебачення - передавання на відстань зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються каналами зв'язку?
Термін "телевізійне мистецтво" вживається переважно в значенні "художнє телебачення". На відміну від інформаційного, науково-популярного і навчального телебачення телевізійне мистецтво відображає життя в художньо-образній формі, розкриває характери людей.
Набуло поширення радіо мистецтво - різновид словесно-звукового мистецтва, яке виникло з розвитком технічних засобів радіо. В поняття "радіо мистецтво" входять літературні, театральні, музично сценічні твори, які з використанням творчих прийомів і технічних засобів радіомовлення набувають нових художньо-образних якостей і нових особливостей естетичного впливу. Специфіка радіо мистецтва - невидимість того, що відбувається у радіовиставі та в інших літературних формах, які використовує радіо. Художній образ у ньому поєднує в собі численні звукові компоненти. Особливого значення набуває звучання акторського слова, а також багатоманітні звуки дійсності, музика, акустичні ефекти. Радіомистецтво вимагає від актора достовірної, психологічно глибокої гри з тонкими голосовими нюансами, характер якої залежить від змісту образу, від його тлумачення, а також жанру твору. Радіомистецтво, потужно виражаючи почуття і думки у словесних діях героїв переважно в роздумах, монологах, діалогах тощо, є важливим засобом формування світогляду людини.
Потужним засобом художньо-образного освоєння людиною світу є фотомистецтво - різновид творчості, суттю якої є використання відображувальних можливостей фотографії. Розрізняють документальне фотомистецтво, художню фотографію та ужиткове фотомистецтво. Фотомистецтво стало одним із засобів формування світогляду, оскільки є безцінним фактичним матеріалом, без якого для людини світ не є таким виразно-зримим і досяжним.
Серед сучасних видів мистецтва особливе місце посідає дизайн. Ця особливість окреслюється перед усім тим, що дизайн - це художнє конструювання. Як творча проектно-конструкторська діяльність, дизайн покликаний вдосконалювати предметне середовище, що оточує людину. Це вдосконалення веде до розробки не лише естетичних властивостей промислових виробів, а й до розв'язання ряду соціальних проблем. Світоглядний фактор дизайну проявляється у прагнення людини свідомо моделювати візуальні й функціональні елементи середовища з урахуванням специфіки промислового виробництва.
Виклад матеріалу про співвідношення мистецтва і світогляду буде неповним, якщо не згадати величезну мистецьку силу художньої літератури, яку детально розглядає літературознавство.
Розділ 2
.
Експериментальна перевірка впливу системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших
школярів
Як відомо, специфіка світогляду полягає в цілісному, осмисленому відображенні дійсності опосередкованому індивідуальними потребами, інтересами, ідеалами особистості. У своєрідному переломленні певні загальні сторони природної та соціальної дійсності так чи інакше відображають наука, мистецтво, література, мораль. Світогляд має цілісний зміст і служить як для відображення об'єктивної дійсності, так і для визначення різних елементів духовного життя.
Мистецтва завжди було могутнім засобом пізнання. І тому нам хотілося б акцентувати увагу на тісному зв'язку світогляду з художньо-творчою діяльністю дітей. Адже розвиток ставлення до дійсності у процесі формування наукового світогляду повинен здійснювати не тільки у сфері навчально-пізнавальної діяльності, а й у сфері праці, природи, спілкування.
У зв'язку з цим ми й визначили мету і завдання нашого дослідження, пов’язаного з експериментальною перевіркою впливу засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду.
Експериментальне дослідження здійснювалось нами протягом 2009—2010 навчального року на базі ЗОШ № 25 Московського району м. Харкова у З-А та З-Б класах.
2.1 Визначення показників первісного рівня сформованості науково-матеріалістичного гуманістичного світогляду в експериментальному і контрольному класах
Об'єкт дослідження
- формування науково-матеріалістичного світогляду молодших школярів.
Предмет дослідження
- використання системи засобів художньо-творчої діяльності як шлях формування світогляду молодших школярів.
Мета дослідження
- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання системи засобів художньо-творчої діяльності в процесі формування світогляду молодших школярів.
Гіпотеза дослідження
- у своєму дослідженні ми виходимо з припущення про те, що використання системи засобів художньо-творчої діяльності, розробленої на основі принципів наочності, свідомості і активності учнів, зв'язку навчання з життям, які сприяють узагальненню та розвитку знань, емоційних оцінок, поглядів, переконань, ідеалів, в яких особистість відображає ідейну спрямованість усього життя, діяльності та поведінки, виражає своє ставлення до оточуючого її природного і соціального середовища буде позитивно впливати на формування світогляду молодших школярів.
Завдання дослідження:
1.
На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять "світогляд", "знання", "погляд", "переконання", "ідеал", виявити структуру світогляду, дослідити його залежність від діяльності, розглянути педагогічні умови формування наукового світогляду школярів 1-4 класів.
2.
Теоретично обґрунтувати необхідність використання системи засобів художньо-творчої діяльності, розробленої на основі принципів наочності,
свідомості і активності учнів, зв'язку навчання з життям, при формуванні світогляду молодших школярів.
3.
Експериментально перевірити вплив системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших школярів.
Методи дослідження:
аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, і вивчення учнівських робіт, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.
З метою визначення показників первісного рівня сформованості світогляду учнів 3-А та 3-Б класів нами було проведено констатуючий експеримент. Зокрема, було визначено критерії та показники вимірювання.
Критерії вимірювання:
1.
Володіння науковими поняттями, пов'язаними зі змістом художньо-творчої діяльності.
2.
Сформованість поглядів і переконань, пов'язаних з діяльністю, поведінкою та особистісним розвитком людини.
3.
Готовність реалізувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях через вираження свого ставлення до людини, праці, мистецтва, природи.
Показники вимірювання:
1.
володіє термінологією, правильно і науково розкриває зміст понять і термінів - 3 бали
-має достатньо повне і точне уявлення про зміст понять і термінів, що характеризують художньо-творчу діяльність людини - 2 бали
-має поверхове знання, недостатньо науково і точно визначає поняття і терміни - 1 бал
-низький рівень сформованості наукових уявлень про сутність і зміст художньо-творчої діяльності - 0 балів.
2.
має чітко визначені і стійкі погляди та переконання, пов'язані з усвідомленням, розумінням залежності розвитку людини від змісту і характеру її діяльності - 3 бали *
-має достатньо визначені погляди і переконання, пов'язані з впливом діяльності людей на їх розвиток - 2 бали а
-погляди і переконання характеризуються відносною стійкістю, недостатньо сформовані і узагальнені - 1 бал а
-відсутність чітко визначених поглядів і переконань - 0 балів
3.
проявляє впевненість і об’єктивність в оцінюванні, аргументує свою позицію у ставленні до навколишнього світу - 3 бали
-не завжди об’єктивно і правильно оцінює окремі життєві ситуації 2 бали
-недостатньо чітко і аргументовано виражає, свою позицію - 1 бал
-аргументація вчинків і дій в певних життєвих ситуаціях непереконлива, хибна, або відсутня зовсім 0 балів.
Учням обох класів було запропоновано відповісти на запитання анкети (див. додаток А).
Опрацювання результатів анкетування здійснювалось за таблицями 1 і 2.
Таблиця 2
Облік результатів анкетування учнів З-Б класу
| п.п.
|
Прізвище, ім"я учня | Вар. від. 1 2 3 |
Кільк. балів | Вар.від. 4 5 6 | Кільк. балів | Вар.від. 7 8 9 | Кільк. балів | Заг.кільк Балів |
| 1. | Білик В. | А б б | 7 | В в а | 5 | Б б в | 5 | 17 |
| 2. | Бірюкова І. | Б а г | 5 | Г в б | 5 | А г г | 3 | 13 |
| 3. | ВласенкоО. | А б а | 8 | Б а а | 8 | А а а | 9 | 25 |
| 4. | Гуленко С. | В в б | 4 | Г в в | 7 | Б г в | 5 | 11 |
| 5. | Ісаєв Н. | В б в | 4 | А а б | 8 | Г а в | 4 | 16 |
| 6. | Катков В. | В б б | 5 | А б а | 8 | А б б | 7 | 20 |
| 7. | Кликова А. | Б в б | 5 | Г в в | 2 | А в в | 5 | 12 |
| 8. | Кушнір Ю. | Г в в
|
2 | Б в г | 3 | А в г | 4 | 9 |
| 9. | Левіна М. | А б а | 8 | А а а | 9 | А а а | 9 | 26 |
| 10. | Масалов О. | Г в б | 5 | Б а г | 5 | А г г | 3 | 13 |
| 11. | МорозоваГ. | А а в | 7 | Г б в | 3 | А б а | 8 | 18 |
| 12. | Обабко Ю. | А б г | 5 | А б в | 6 | Б в в | 4 | 15 |
| 13. | Обухов А. | А б а | 8 | А а а | 9 | А б б | 7 | 24 |
| 14. | Ліерлова Н. | А а б | 8 | В а в | 5 | В в б | 4 | 17 |
| 15. | Плахов Д. | В а а | 7 | А а б | 8 | Б б б | 6 | 21 |
| 16. | Рибін М. | А а а | 9 | А а а | 9 | А а а | 9 | 27 |
| 17. | СеменоваК. | В г а | 4 | А б г | 5 | Б б в | 5 | 14
d>
|
| 18. | Скляров Р. | В б б | 5 | А б а | 8 | Б б а | 7 | 20 |
| 19. | ТрибановМ | Г а в | 4 | В б б | 5 | Г б а | 5 | 14 |
| 20. | ФедорчукГ. | Вав | 5 | А б б | 7 | Б б г | 4 | 16 |
| 21. | Цупко Н. | А а б | 8 | В в в | 3 | Б г б | 4 | 15 |
| 22. | Шаповал Т. | А а а | 9 | А а а | 9 | А б а | 8 | 26 |
| 23. | Шевчук Б. | Б б б | 6 | В б г | 3 | Б б г | 4 | 13 |
| 24. | Ярина А. | А а б | 7 | Б б б | 6 | А б в | 6 | 19 |
«А» - З бали
«Б» - 2 бали
«В» - 1 бал
«Г» - 0 балів
Групування учнів за результатами анкетування з метою визначення первісного рівня сформованості науково-матеріалістичного світогляду ми здійснювали за правилом Заціорського, як показано в таблицях 3 і 4.
Таблиця 3
Визначення рівня сформованості світогляду в 3-А класі.
| № п.п. | Прізвище, ім"я учня | Абсолютна кільк. балів | Відносна кільк.Балів(% ) |
Рівень сформ. світогляду |
| 1. | Абрамов М. | 22 | 81,4 | в
|
| 2. | Асютіна Л. | 12 | 44,4 | с
|
| 3. | Бабичев Н. | 19 | 70,3 | ВС |
| 4. | Варенов І. | 15 | 55,5 | С |
| 5. | ЗалицькаМ. | 13 | 48,1 | С |
| 6. | Зайченко К. | 8 | 29,6 | Н |
| 7. | Захаров Т. | 20 | 74,0 | ВС |
| 8. | Іщенко Г. | 12 | 44,4 | с
|
| 9. | Карась X. | 25 | 92,5 | в
|
| 10. | Карацюба В. | 14 | 51,8 | с
|
| 11. | Кисленко Б. | 13 | 48,1 | с
|
| 12. | Ковтун О. | 18 | 66,6 | ВС |
| 13. | Кучеренко 3. | 10 | 37,0 | н
|
| 14. | Мірош О. | 13 | 48,1 | с
|
| 15. | Носик Ю. | 23 | 85,1 | в
|
| 16. | ПавликМ. | 21 | 77,7 | ВС |
| 17. | Працюк В. | 16 | 59,2 | с
|
| 18. | Рибалко Є. | 14 | 51,8 | с
|
| 19. | Тесля Д. | 16 | 59,2 | с
|
| 20. | Уралова К. | 12 | 44,4 | с
|
| 21. | Фоменко 0. | 24 | 88,8 | в
|
| 22. | Шумаков Л. | 18 | 66,6 | ВС |
| 23. | Щербак Ю | 7 | 25,9 | н
|
| 24. | Юрченко Д. | 15 | 55,5 | с
|
Таблиця 4
Визначення рівня сформованості світогляду в 3-Б класі
| № п.п. | Прізвище, ім"я учня | Абсолютна кільк. балів | Відносна Кільк. балів | Рівень сформ. світогляду |
| 1.
|
Білик В. | 17
|
62,9 | ВС |
| 2. | Бірюкова І. | 13 | 48,1 | С
|
| 3. | Власенко О. | 25 | 92,5 | В
|
| 4. | Гуленко С. | 11 | 40,7 | Н |
| 5. | Ісаєв Н. | 16 | 59,2 | С |
| 6. | Катков В. | 20 | 74,0 | ВС
|
| 7. | Кликова А. | 12 | 44,4 | С |
| 8. | Кушнір Ю. | 9 | 33,3 | Н |
| 9. | Левіеа М. | 26 | 96,2 | В |
| 10. | Масалов О. | 13 | 48,1 | С |
| 11. | Морозова Г. | 18 | 66,6 | ВС |
| 12. | Обабко Ю. | 15 | 55,5 | С |
| 13. | Обухов А. | 24 | 88,8 | В |
| 14. | Перлова Н. | 17 | 62,9 | ВС |
| 15. | Плахов Д. | 21 | 77,7 | ВС |
| 16. | Рибін М. | 27 | 100,0 | В |
| 17. | Семенова К. | 14 | 51,8 | С |
| 18. | Скляров Р. | 20 | 74,0 | ВС |
| 19. | Трибанов М. | 14 | 51,8 | С
|
| 20. | Федорчук Г. | 16 | 59,2 | С
|
| 21. | Цупко Н. | 15 | 55,5 | С
|
| 22. | Шаповал Т. | 26 | 96,2 | В
|
| 23. | Шевчук Б. | 13 | 48,1 | С
|
| 24. | Ярина А. | 19 | 70.3 | ВС |
Рівні:
1. Високий (81-100%)
2. Вище середнього (61-80%)
3. Середній (41-60%)
4. Низький (0-40%)
Абсолютним показником (Аа) є загальна кількість балів, а відносний показник (Ав) визначаємо за формулою:
Аа
Ав = --------------------------х 100%
мах сума балів
З метою порівняння первісних рівнів сформованості світогляду в 3-А і 3-Б класах робимо їх статистичне угрупування і будуємо секторні діаграми
3 – А 3 - Б
Дугу сектору обчислюємо за формулою:
L = 3,6 х f, де f -відносний показник (відносна частина).
Оскільки первісний рівень сформованості світогляду в 3-А класі порівняно низький, ми визначили його як експериментальний.
2.2 Формування наукового світогляду молодших школярів в процесі застосування засобів художньо-творчої діяльності в навчально-виховному процесі
Метою формуючого експерименту ми визначили формування світогляду молодших школярів засобами художньо-творчої діяльності. Формуючий експеримент здійснювався протягом 5 тижнів з використанням системи різноманітних засобів (див. додаток Б, В, Г, Є, Ж) художньо творчої діяльності учнів 3-х класів.
2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах
З метою виявлення динаміки формування науково-матетіалістичного гуманістичного світогляду нами було проведено контрольний експеримент. Учням було запропоновано відповісти на запитання анкети. Результати анкетування опрацьовувались за тими ж критеріями і показниками.
Дані дослідження в контрольному та експериментальному класах були занесені до таблиць 5, 6, 7, 8.
Таблиця 5
Облік результатів анкетування в експериментальному класі
№ п.п. |
Прізвище, ім"я учня | Вар.від.12 3 | Кільк. балів | Вар.від. 4 5 6 | Кільк. балів | Вір. від. 7 8 9 | Кільк. балів | Заг.кільк балів |
| 1. | АбрамовМ. | А а б | 8 | А а а | 9 | А а а | 9 | 26 |
| 2. | Асютіна Л. | А в б | 6 | Б б б | 6 | Б а б | 7 | 19 |
| 3. | Бабичев Н. | Баб | 7 | А в а | 7 | Б а а | 8 | 22 |
| 4. | Варенов І. | А б б | 7 | Б б б | 6 | А а б | 8 | 21 |
| 5. | Залицька М. | А б в | 5 | А б в | 6 | Б б б | 6 | 17 |
| 6. | Зайченко К. | Б в в | 4 | А б а | 8 | Г а б | 4 | 16 |
| 7. | Захаров Т. | А а а | 9 | А а а | 9 | А а а | 9 | 27 |
| 8. | Іщенко Г. | В б б | 5 | Б а а | 8 | Б б а | 7 | 20 |
| 9. | Карась X. | А б а | є | А б а | 8 | Б а б | 7 | 74
|
| 10. | Карацюба В | А а в | 7 | А б а | 8 | Г в б | 3 | 18 |
| 11. | Кисленко Б. | А б б | 7 | Б б б | 6 | В б а | 6 | 19 |
| 12. | Ковтун О. | Б а б | 7 | А б а | 8 | Б б б | 6 | 21 |
| 13. | Кучеренко 3 | В б б | 4 | В б а | 6 | В б в | 4 | 14 |
| 14. | МірошО. | А б г | 5 | В а б | 6 | В б в | 4 | 15 |
| 15. | Носик Ю. | Б а а | 8 | А а а | 9 | А б б | 7 | 24 |
| 16. | ПавликМ. | А б б | 7 | А в а | 7 | А б а | 8 | 22 |
| 17. | Працюк В. | В в в | 3 | А а б | 8 | Г а в | 4 | 15 |
| 18. | Рибалко Є. | А в в | 5 | Б а а | 8 | В а г | 4 | 17 |
| 19. | Тесля Д. | Б б б | 6 | А б а | 8 | Б б а | 7 | 21 |
| 20. | Уралова К. | В б а | 6 | Б в в | 4 | Б в в | 4 | 14 |
| 21. | Фоменко О. | А б а | 8 | А а а | 9 | Б а а | 8 | 25 |
| 22. | ШумаковЛ. | А б а | 8 | В б в | 4 | Б б б | 6 | 18 |
| 23. | Щербак Ю. | А а б | 8 | В в в | 3 | Б б г | 4 | 15 |
| 24. | Юрченко Д. | А а в | 7 | А б в | 6 | Б б а | 1 | 20 |
Таблиця 6
Облік результатів анкетування в контрольному класі
| № п.п. | Прізвище, ім"я учня | Вар.від. 1 2 3 | Кільк. балів | Вар.від. 4 5 6 | Кільк. балів | Вар.від. 7 8 9 | Кільк. балів | Заг.кільк Балів |
| 1. | БіликВ. | Баб | 7 | А в в | 5 | Б в б | 5 | 17 |
| 2. | Бірюкова І. | Б а г | 5 | Г в б | 5 | Г а г | 3 | 13 |
| 3. | ВласенкоО. | Б а а | 8 | Б а а | 8 | А а а | 9 | 25 |
| 4. | Гуленко С. | Б в в | 4 | Г в в | 2 | Б г в | 5 | 11 |
| 5. | Ісаєв Н. | В б в | 4 | Б а а | 8 | Г в а | 4 | 16 |
| 6. | Катков В. | Б в б | 5 | А а б | 8 | Б а б | 7 | 20 |
| 7. | Кликова А. | Б в б | 5 | Г в в | 8 | А в в | 5 | 12 |
| 8. | Кушнір Ю. | Г в в | 2 | Б б в | 5 | В а в | 5 | 12 |
| 9. | Левіна М. | А а б | 8 | А а а | 9 | А а а | 9 | 26 |
| 10. | Масалов О. | Г в б | 5 | А б г | 5 | Г а г | 3 | 13 |
| 11. | МорозоваГ. | Б б в | 5 | А б г | 5 | Б б в | 5 | 15 |
| 12. | Обабко Ю. | Б б б | 6 | Б б г | 4 | А б г | 5 | 15 |
| 13. | Обухов А. | А б а | 8 | А а а | 9 | А б б | 7 | 24 |
| 14. | Перлова Н. | Б а а | 8 | В а в | 5 | Б в в | 4 | 17 |
| 15. | Плахов Д. | В а а | 7 | А а б | 8 | Б б б | 6 | 21 |
| 16. | Рибін М. | А а б | 8 | А а а | 9 | А а а | 9 | 26 |
| 17. | СеменоваК. | В г а | 4 | А б г | 5 | Б б в | 5 | 14 |
| 18. | Скляров Р. | Б в б | 5 | А б а | 8 | Б б а | 7 | 20 |
| 19. | ТрибановМ | Г а в | 4 | В б б | 5 | Г б а | 5 | 14 |
| 20. | ФедорчукГ. | В а в | 5 | А б б | 7 | Б б г | 4 | 16 |
| 21. | Цупко Н. | А а б | 8 | В в в | 3 | Б б г | 4 | 15 |
| 22. | Шаповал Т. | Б б а | 7 | А а а | 9 | А а а | 9 | 25 |
| 23. | Шевчук Б. | Б б б | 6 | В б г | 3 | Б б г | 4 | 13 |
| 24. | Ярина А. | А а б | 7 | Б б б | 6 | А в б | 6 | 19 |
Таблиця7
Визначення рівня сформованості світогляду в експериментальному класі
| № п.п. | Прізвище, ім"я учня | Абсолютна кільк.балів | Відносна кільк.балів | Рівень сформ. Світогляду |
| 1. | Абрамов М. | 26 | 96,2 | в
|
| 2. | Асютіна Л. | 19 | 70,3 | ВС |
| 3. | Бабичев Н. | 22 | 81,4 | В |
| 4. | Варенов І. | 21 | 77,7 | ВС |
| 5. | ЗалицькаМ. | 17 | 62,9 | ВС |
| 6. | Зайченко К. | 16 | 59,2 | С |
| 7. | Захаров Т. | 27 | 100,0 | В |
| 8. | Іщенко Г. | 20 | 74,0 | ВС |
| 9. | Карась X. | 23 | 85,1 | В |
| 10. | Карацюба В. | 18 | 66,6 | ВС |
| 11. | Кисленко Б. | 19 | 70,3 | ВС |
| 12. | Ковтун О. | 21 | 77,7 | ВС |
| 12. | Кучеренко 3. | 14 | 51,8 | С
|
| 14. | Мірош О. | 15 | 55,5 | С
|
| 15. | Носик Ю. | 24 | 88,8 | В
|
| 16. | ПавликМ. | 22 | 81,4 | В
|
| 17. | Працюк В. | 15 | 55,5 | С
|
| 18. | Рибалко Є. | 17 | 62,9 | ВС |
| 19. | Тесля Д. | 21 | 77,7 | ВС |
| 20. | Уралова К. | 14 | 51,8 | С |
| 21. | Фоменко О. | 25 | 92,5 | В
|
| 22. | Шумаков Л. | 18 | 66,6 | ВС |
| 23. | Щербак Ю. | 15 | 55,5 | С
|
| 24. | Юрченко Д. | 20 | 74,0 | ВС |
Таблиця 8
Визначення рівня сформованості світогляду в контрольному класі
| № п.п. | Прізвище, ім"я учня | Абсолютна кільк.балів. | Відносна кільк.балів | Рівень сформ. світогляду |
| 1. | БіликВ. | 17 | 62,9 | вс
|
| 2. | Бірюкова І. | 13 | 48,1 | С |
| 3. | Власенко О. | 25 | 92,5 | В |
| 4. | Гуленко С. | 11 | 40,7 | Н |
| 5. | Ісаєв Н. | 16 | 59,2 | С |
| 6. | Катков В. | 20 | 74,0 | ВС |
| 7. | Кликова А. | 12 | 44,4 | С |
| 8. | Кушнір Ю. | 12 | 44,4 | С |
| 9. | Левіна М. | 26 | 96,2 | В |
| 10. | Масалов О. | 13 | 48,1 | С |
| 11. | Морозова Г. | 15 | 55.5 | С |
| 12. | Обабко Ю. | 15 | 55,5 | С |
| 13. | Обухов А. | 24 | 88,8 | В |
| 14. | Перлова Н. | 17 | 62,9 | ВС |
| 15. | Плахов Д. | 21 | 77,7 | ВС |
| 16. | РибінМ. | 26 | 96,2 | В |
| 17. | Семенова К. | 14 | 51,8 | С |
| 18. | Скляров Р. | 20 | 74,0 | ВС |
| 19. | Трибанов М. | 14 | 51,8 | С
|
| 20. | Федорчук Г. | 16 | 59,2 | С
|
| 21. | Цупко Н. | 15 | 55,5 | С
|
| 22. | Шаповал Т. | 25 | 92,5 | В |
| 23. | Шевчук Б. | 13 | 48,1 | С
|
| 24. | Ярина А. | 19 | 70,3 | ВС |
З метою порівняння рівнів сформованості світоглядів в контрольному та експериментальному класах, робимо їх статистичне угрупування і будуємо секторні діаграми
Для того, щоб простежити динаміку розвитку світогляду в контрольному та експериментальному класах нами була побудована стовпчикова діаграма. Висоту стовпчика визначимо рівнями сформованості світогляду.
Експериментальний клас
Контрольний клас
Як видно з діаграми, динаміка розвитку світогляду в експериментально класі характеризується більш високими показниками.
Для визначення точності нашого вибіркового дослідження у поширенні на генеральну сукупність (врахування можливості репрезентативної помилки) використаємо рівень значущості, під яким розуміють кількість випадків з припущенням можливості репрезентативної помилки.
3'ясовуючи причини різних показників середньої арифметичної в курсовій роботі проведемо перевірку статистичної гіпотези дослідження.
Висунемо нульову гіпотезу (Н0
) про те, що різні середні арифметичні показники рівня сформованості світогляду обумовлені помилками репрезентативності, а насправді вони тотожні.
Перевірку здійснюємо за допомогою критерії Стьюдента. За таблицею Стьюдента для 5% рівня значущості знаходимо Ттабл
| N = n1
+n2 -2 |
Tтабл
|
| 20 | 2,09 |
| 22 | 2,07 |
| 24 | 2,06 |
| 26 | 2,05 |
| 28 | 2,05 |
| ЗО | 2,04 |
| 40 | 2,02 |
| 60 | 2,0 |
| 80 | 1,98 |
| Більше 120 | 1,96 |
n1
- кількість учнів експериментального класу
n2
- кількість учнів контрольного класу
Для нашого випадку Ттабл.
= 2,02
Знаходимо Тексп
за формулою
(Хе
- Хя
)
де, n1 - кількість учнів експериментального класу
n2
-кількість учнів контрольного класу
Хе - середнє арифметичне в експериментальному класі
Хк -середнє арифметичне в контрольному класі
Хkj -результат окремого учня в контрольному класі
Хej -результат окремого учня в експериментальному класі
Тексп
=3, 12
Порівняємо Ттабл
і Тексл
. При Тексп
> Ттабл
нульова гіпотеза правильна, тобто різні середні арифметичні показників рівня сформованості об'єкта дослідження викликані помилками репрезентативності, а насправді вони рівні.
Отже, дані нашого дослідження носять науковий, об'єктивний характер.
ВИСНОВКИ
Отже, формування у школярів молодшого шкільного віку науково-матеріалістичного світогляду - складена й актуальна проблема шкільної педагогіки.
Науковий світогляд є основою багатогранної діяльності учнів, спрямованої на пізнання дійсності, перетворення її в інтересах суспільства, тому робота по формуванню в учнів наукового світогляду має забезпечувати глибоке усвідомлення матеріалістичності світу, демократичного характеру його становлення, виховання стійких поглядів, переконань, ідеалів тощо.
Одним з найважливіших завдань школи є формування в учнів системи знань, створення ціннісної наукової картини світу.
Міцні і глибокі знання з основних предметів, вироблення певного емоційно-оцінюючого ставлення учнів до навчального матеріалу світоглядного характеру - необхідна умова формування різних компонентів їх світогляду. Особливу роль у пізнавальній діяльності учнів відіграють "знання про знання". Вони допомагають правильно орієнтуватись у великому за обсягом фактологічному матеріалі і пізнавати нові закономірності розвитку навколишньої дійсності.
Найважливішим засобом формування в учнів наукового світогляду є вивчення наук. Чітке виділення в кожному предметі провідних понять, ідей і забезпечення глибокого усвідомлення їх учнями сприяють успішному формуванню в них світоглядних поглядів, переконань. Доцільно організовувати засвоєння учнями навчального матеріалу як процес їх самостійного відкриття закономірностей розвитку природи, суспільства.
У процесі вивчення основ наук, позакласних заходів слід дотримуватись особливостей формування світоглядних уявлень, понять, ідей, які визначаються змістом, характером того чи іншого навчального предмета, певним видом практичної діяльності учнів.
Навчально-виховна робота педагогів має спиратися на знання реального рівня сформованості в кожного учня певних світоглядних поглядів, переконань, ідеалів. Не кількість проведених навчально-виховних заходів, а їх якість (конкретна виховна цілеспрямованість, емоційна наснаженість, активізація пізнавальних процесів, створення умов для перевірки і застосування знань на практиці, вироблення в учнів уміння переносити сформовані мислительні дії, світоглядні знання в інші нестандартні ситуації тощо) забезпечує успішне формування у школярів наукового світогляду.
Слід забезпечувати комплексний підхід до формування в учнів світоглядних понять, поглядів, переконань, ідеалів, морально-емоційних оцінок. Ступінь сформованості одного структурного компоненту світогляду впливає на інші І, таким чином, позначається на всій світоглядній системі особистості. Комплексний підхід до формування в учнів світогляду створює сприятливі умови для одночасного впливу на інтелектуальну, емоційну і вольову сфери, рівномірного розвитку всіх структурних компонентів світогляду. При цьому дуже важливо сформувати в учнів уміння оцінювати будь-який факт, подію з різних сторін.
Формування науково-матеріалістичного світогляду не закінчується в молодшому шкільному віці. У процесі самостійного життя, навчання в середніх і вищих учбових закладах, у трудовій діяльності науковий світогляд продовжує поглиблюватись, удосконалюватись. Сформовані в початковій школі компоненти наукового світогляду регулюють поведінку дітей, визначають їх спрямованість.
Розглядаючи мистецтво як один із важливих засобів формування діалектичного світогляду, ми дійшли висновку, що художньо-творча діяльність учнів є невід"ємною ланкою педагогічної роботи кожного освітнього закладу і кожного вчителя, спрямованої на формування і розвиток зародків цілісного, осмисленого відображення в свідомості кожної дитини навколишньої дійсності у всіх її видах і формах.
Використання спеціально розробленої системи засобів художньо-творчої діяльності в процесі навчання, як показало наше педагогічне дослідження, слід вважати одним з інструментів педагогічної діяльності, що ефективно впливають на формування в учнів здатності об'єктивно сприймати і правильно розуміти світ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Балавадзе Ш.П. Вопросьі формирования диалектико-материалистического мировоззрения школьников. Смоленск, 1982.
2. Балавадзе Ш.П. Формирование научного мировоззрения в школе. Тула, 1984.
3. Выготский Л.С. Избранньїе психологические исследования. М., Изд-во АПН РСФСР, 1986, с 290.
4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та Істрія. Навч.посібник. -К.: Вища пік., 1995.-237 с.
5. Димитров Г.М. Избранньїе произведения. Т.2. М., Госполитиздат, 1967, с434.
6. Добролюбов Н.А. Философские сочинения. Т.2. М., 1974, с 250.
7. Зорина Л.Я. Системность - качество знаний.М., "Знание", 1992
8. Залесский Г.Е. Психологические вопросьі формирования убеждений. -М.: Изд-во Моск.ун-та, 1982. 120 с.
9. Ігнатенко П.Р. Ціннісні орієнтації учнів як об"єкт педагогічної роботи.-"Радянська школа", 1987, № 7, с 287
10. Короткий психологічний словник. За ред. Войтка В.І. К., "Вища школа", 1985, с 185
11. Лушников А., Нелюбин Н. Формировать мировоззрение школьника. М., "Знание", 1996
12. Людина і світ: Підручник (Л.В.Губерський, А.О.Приятельчук, В.П.Андрущенко та ін): за ред.: АВ.Губерського, А.О.Приятельчука: К.: Український Центр духовної культури, 1999. - 512 с.
13. Макаренко А.С. Мої педагогічні погляди.- Твори в семи томах. ^.5, "Радянська школа", 1987
14. Медведев В.М. Формирование мировоззрения учащихся -«Народное образование", 1983
15. Психологические проблеми формирования научного мировоззрения школьников (под редакцией Менчинской НА.). М., "Просвещение", 1984
16. Руденко Ю.Д. Формування в учнів науково-матеріалістичного світогляду - К.: Видавництво "Радянська школа", 1987. - 124 с
17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п"яти томах. К., "Радянська школа". 1986-1987
18. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. -К: Видавничий центр "Академія", 2000. - 544 с. (Атьмаматер)
19. Черноволенко В.Ф. Мировоззрение и научное познание. Изд-во
Киевского университета, 1980.
Додаток А
Анкета
1. Що таке вишивка?
a) це вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому зображення виконується на тканині лляними, бавовняними чи іншими нитками;
b) зображення квітів, листя, тварин нитками;
c) малюнок на рушнику;
d) малюнок на папері.
2. Які ви знаєте види орнаментів?
a) рослинний, геометричний, тваринний;
b) геометричний, зооморфний:
c) орнамент на тканині, папері, дереві;
d) не знаю ніяких.
3. Що ми називаємо красивим?
a) красиве - це те, що викликає радість, приносить задоволення, насолоду;
b) красиве - це щось яскраве;
c) красиве - це те, що мені подобається;
d) не знаю.
4. Коли ти виготовляєш сувенір, аплікацію, вишивку, мережку, макраме тощо, перш за все думаєш про:
a) охайність, акуратність, привабливість, оригінальність, красу своєї праці, про те, що виріб має бути обов'язково досконалим;
b) правильність, схожість виробу із зрізком, про те, щоб він сподобався вчителю;
c) оцінку, яку поставить учитель;
d) щоб встигнути до кінця уроку.
5. Коли ти бачиш незвичайну, досконалу, красиву річ (квітку, виріб, картину) то:
a) обов'язково звертаю на неї увагу, уважно розглядаю її, намагаюсь зрозуміти, що саме в цій речі мене приваблює, схвильовує;
b) зупиняюсь, бо мене завжди приваблює щось незвичайне, яскраве;
c) звертаю на це увагу, бо ніколи такого не бачив;
d) я не задумуюсь над цим,
6. Який подарунок ти вважаєш найкращим?
a) зроблений своїми руками;
b) куплений у магазині:
c) такий, що тобі зайвий;
d) мені байдуже.
7. Чим тобі найбільш подобається займатися у вільний час?
a) малювати, ліпити, вишивати, виготовляти поробки з паперу, тканини, конструювати тощо;
b) робити все, що може бути корисним, важливим, приємним і радісним для оточуючих і для мене;
c) роблю все, що захочеться;
d) важко сказати.
8. Що на твою думку може зробити людину радісною, доброю, щасливою,? Чому ти так вважаєш?
a) задоволення від хорошого вчинку, майстерно виготовлена поробка, досконало написана картина, оскільки це приємно мені і може принести задоволення іншим. Це красиво;
b) цікава книжка, художній фільм, слухання музики, оскільки це цікаво і допомагає багато про що дізнатись і багато чому навчитись;
c) все, що людині подобається;
d) не знаю.
9. Я не покажу мамі (папі, вчительці) недбало виконану доробку тому, що:
a) мені буде соромно, що я недбало і некрасиво виконав (виконала) роботу, це може засмутити батьків чи вчительку;
b) про мене подумають, що я не вмію красиво і уміло працювати;
c) мені поставлять погану оцінку;
d) я не розумію, чому не можна показувати.
Додаток Б
Тема уроку:
Народна іграшка
Мета уроку:
Формувати уявлення про види українського декоративно-вжиткового мистецтва. Ознайомити учнів з виробами й колірною палітрою народних іграшок, різновидами орнаментальних мотивів. Розвивати фантазію, творчість, естетичні смаки. Виховувати інтерес до українського декоративно-вжиткового мистецтва.
Обладнання:
Альбом, фарби, шаблони іграшок, пензлики, пір'їнки, керамічні іграшки, посуд, малюнки, фотознімки, таблиці з різновидами орнаментів, записи українських мелодій.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Мотивація художньо-трудової діяльності
2.1
Читання вірша "Глиняний коник" М.Людкевича Я зліпила з глини коника, Сам червоний, а грива чорна. Крешуть іскри малі копитця. Підкувала я їх у кузні, Чистим золотом із скарбниці. Любий конику буйногривий! Ось дихну - ти почнеш іржати. Ми з тобою тоді полинем,
Де смереки на синіх горах. Де чекають на нас Карпати.
- Хто створює глиняні іграшки? (Гончарі)
- Сьогодні ми побуваємо в майстерні художників-умільців
і навчимось створювати гарні народні іграшки. Будемо вчитися розписувати їх орнаментальними мотивами.
3. Розвиток художньо-трудових
дій
- Різноманітний і гарний природний матеріал - глина, дерево, метал. Але краса його відкривається не всім людям, а лише чуйним і уважним, в руках яких він розмовляє мовою краси. По всій нашій Україні живуть такі люди. Це художники-умільці. В їхніх руках відбуваються цікаві перетворення у вироби, з якими ми сьогодні познайомимось.
3.1
Розгляд керамічних виробів, іграшок . - З чого зроблені іграшки? (З глини, дерева).
- А чи однаковий розмір іграшок? ( Так, вони всі маленькі, невеличкі),
- Давайте уважно подивимося на іграшки й спробуємо визначити, що в них спільного, а що відрізняє їх одне від одного. Фігурки коників, козликів, баранців, оленів мають переважно однакову конструкцію, спираються на чотири ніжки. Розрізнити їх можна в основному лише за формою голови, однак незважаючи на це, кожен з виробів виразний, передає певний характер - коники скачуть, весело іржуть.
Фігурки пташок здебільшого спираються на один стояк, який своєю вагою утримує їх у вертикальному положенні.
Глиняні вироби пластичні, без гострих країв, мають здебільшого прості, узагальнені форми й передають лише основні, найтиповіші риси тварин. Глину м"яли, розгладжували пальцями. Ця рукотворність і надавала кожному виробу неповторності й своєрідності.
Форма ж дерев'яної точеної іграшки зумовлена токарною основою: лінії суворі, пружні, об'єм іграшки створюється обертанням заготовки з дерева, яка внаслідок такої обробки стає гладенькою до блиску.
За традицією в сім'ях гончарів роботою вважалося виготовлення посуду. Все ж інше, що не приносило прибутку сім'ї, було забавкою, заняттям жінок і дітей. Вони ліпили звірів, пташок і розмальовували їх тоненьким пензликом або пір’їною, майстрували свищики.
Свої вироби гончари ліпили і продавали на весняному ^ярмарку. Іграшки робили до свят, тому вони мали бути яскравими й нарядними.
Якими ж кольорами розписували іграшки? Використовували різні кольори: брунатно-червоні та вохристі барви із вкрапленням зеленої та синьої, по жовтому або білому фоні розкидані рослинні візерунки або сині й фіолетові плями -"яблука" на спині й грудях коня.
3.2
Розгляд зразків орнаментів, які використовуються у розписі народної іграшки.
3.3
Практична робота
- Чому іграшки робили яскравими, святковими? (Тому що їх робили до свят, щоб вони всіх радували).
- Зараз ми з вами уявимо, що знаходимося в майстерні народних умільців і готуємося до весняного ярмарку. Кожен розписуватиме ту іграшку, яка йому найбільше подобається. (Діти вибирають шаблони тих іграшок, які
їм до вподоби, обводять, розписують тоненькими пензликами, пір’їнками, використовуючи різноманітні мотиви. Під час роботи звучить українська мелодія).
4. Підсумок урок
у
4.1
Відвідування весняного ярмарку, визначення кращих робіт.
4.2
Складання віршованих фраз, аналогічних наведеним
Розмалюю іграшку, розмалюю,
Коника гривастого намалюю.
Розмалюю пташечку, розмалюю.
Півника ... намалюю.
Розмалюю іграшку, розмалюю,
Козлика ... намалюю.
4.3
Прибирання робочих місць.
Додаток В
Конспект інтегрованого нестандартного уроку з художньої праці та народознавства
Тема уроку:
Великдень. Писанка.
Мета уроку:
Ознайомити дітей із найдавнішим, найурочистішим церковним святом, традиціями нашого народу щодо святкування Пасхи, ознайомити з писанками як творами декоративно-прикладного мистецтва, символікою знаків на писанках. Вчити ліпити паски, підбирати узори і розписувати писанки.
Розвивати фантазію, пам'ять, мислення.
Виховувати любов до нашого народу, його традицій, звичаїв і обрядів, привчати до ритуалів.
Обладнання:
Малюнки із зображенням писанок, писанки, крашанки, паски, ікона, свічки, вишивані серветки до Великодня, тісто для виліплювання пасок, гуаш, глиняні крашанки розфарбовані і не розфарбовані, папір, клей, ножиці, кольорові олівці.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Актуалізація знань учнів
2.1
Весна прийшла, свята принесла
- Що у мене в руках? (Гілочка свяченої верби).
- А де святять вербу? (У церкві).
Неділя за тиждень перед Великоднем називається "вербною", а тиждень перед цією неділею вербним. У вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. У церкві зранку відправа, а потім священик окропить гілля свяченою водою. Тоді люди беруть собі гілочки і йдуть додому. Колись господарі, повертаючись з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу садили на городі або на полі кілька гілочок, щоб росла "Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту ставили в хаті на покуті під образами. Якщо, увійшовши до хати, заставали когось, хто не ходив до церкви, то били такою свяченою вербою, примовляючи: "Не я б"ю, верба б"є, за тиждень - Великдень, недалечко - червоне яєчко". Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу.
- Гріх ногами топтати свячену вербу.
- Нею виганяють скот, щоб нечисть не чіплялася до тварин.
Відомо, що коли Спаситель їхав на віслюкові, то люди встеляли
йому дорогу пальмовим гіллям. З цього і пішов звичай святити гілля дерев у цю неділю. У південних країнах, де росте пальма, святять пальмове гілля. У нас, в Україні, пальм немає, тому нашим предкам довелося вибрати вербу.
2.2 Читання віршів
Квітень
Квітень - славний квітникар.
Сонечко рясно
Уквітчає нам календар
Першим цвітом-рястом.
Космонавтам склав букет
В їхній день на славу.
В кошик на Великдень
Писанки поставив.
Великдень
Котилася писаночка
Згори на долину.
Прикотилася простісінько
До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, розсипає
Радощі і ласку.
Відчиняймо ворітонька,
Гостоньків вітаймо,
"Христос Воскрес
Разом з нами усі заспіваймо!
3. Оголошення теми і мети уроку
- Говорять "За тиждень - Великдень, недалечко - червоне яєчко". Як ще називають це свято?
- Сьогодні ми з вами будемо вчитися підбирати і складати різні орнаменти, розмальовувати писанки, ліпити паски. Уявіть собі, що у нас відкривається чарівна майстерня народних умільців. Наш урок ми проводимо перед Великоднем, щоб ви навчилися до свята робити писанки і допомогли своїй мамі їх розписати.
4. Вивчення нового матеріалу
4.1
Розповідь про Великдень
Немає в Христовій Церкві більшого свята, більшої радості, як воскресіння Христове. В ньому вона святкує знищення смерті, зруйнування пекла, початок нового вічного життя.
Завершується Великий піст у скорботі за розп'ятим Христом. А світлого недільного ранку настане той великий день, який зветься Великоднем, свято радості і добра, прощення ближнього. Після
Воскреслої утрені й освячення паски приходять дружно додому, обходять із свяченим хату, щоб усе стало повне благодаті Воскресіння, входять до хати із свяченим у руках і бажають всього доброго своїй родині, бо це Великий день, день воскреслої радості, по-великодньому цілуються.
- Христос Воскрес!
- Христос Воскрес!
В цей день прощають всім своїм ворогам, недругам.
Знамениті в усьому світі українські писанки беруть початок від прадавніх вірувань нашого народу. На Київщині розповідають таку легенду.
Коли Ісус Христос ходив з святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там були злі люди; побачили вони Христа. Та й почали камінцям та грудками шпурляти у нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетворюється на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати крашанки й писанки на Великдень.
Найперше яйце, за легендою, мало в середині не жовток з білком, а зародок цілого світу.
Без писанки не обходиться жоден Великдень. Наша писанка стала відома в усьому світі, а в Канаді їй є великий пам'ятник. Дотепер вважають, що писанка приносить щастя. Тому її першою їли, коли поверталися з церкви.
Існують такі повір"я: дівчата, щоб бути гарними, умивалися водою, в яку опускали крашанку чи писанку і гроші. Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляті, щоб зростало сильним і сміливим. Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця і всяка пашниця.
Легенда
Десь глибоко під землею сидить злий змій. Щороку напередодні Великодня посилає він своїх гінців на землю - чи малюють діти писанки. Якщо писанок багато - змій чахне, і залізні ланцюги надійно утримують його. Лютий змій чекає, коли вже не буде писанок, щоб вирватися на волю і принести на землю зло, та й не дочекається. Бо то дуже давня традиція нашого народу - малювати писанки.
4.2 Розповідь про писанки
- Що означає слово писанка? Від якого слова походить? (Від слова "писати").
Писанка має багато кольорів і малюється воском. Розрізняють:
Крашанки - яйця одного кольору, які постійно виготовляють ваші мами та бабусі.
Дряпанки - яйця фарбують в один колір, а потім голкою чи шилом вишкрябують орнамент. їх ще називають шкрябанками.
Крстанки - спочатку воском накрапають візерунок, а потім фарбують, тобто опускають у барвник.
Мальованки - малюються пензликом, фломастером, олівцем.
- Але ми не сказали, які бувають орнаменти. (Рослинний, тваринний, геометричний, побутовий).
Розмальовані яйця - писанки присвячували сонцеві, весні, а розписували їх напередодні свята весни. З тієї хвилини, коли на яйце наносився орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало святою писанкою. Бо ж були ті орнаменти не простим малюнком, а таємничими знаками, пов'язаними з магічними обрядами.
Сонце - це носій світла і життя.
Хрест - це символ Всесвіту, є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року, чотирьох темпераментів.
Трикутник - є символом вогню, безсмертності та чоловічої та материнської сили.
Триріг - є знак святого числа 3 і трибожества. Число 3 є символом симпатії і порядку.
Зоря - знак неба.
Свастика - це знак святого вогню і сонця.
Колосся і зерно - є уособленням предків, святою їжею.
Граблі - це символ дощу.
Гілка - як частинка, представляє цілісність дерева, символ безконечного життя.
Кольори, в які фарбували яйця, мали свою мову.
• Червоний - радість життя
• Жовтий - місяць, зорі, врожай
• Блакитний - здоров'я
• Зелений - воскресіння природи
• Чорний з білим - пошана духів
• Червона з білим - родинне свято, мир, щастя
• Бронзова, коричнева - матір земля, її врожай, щедрість до людини
4.3 Інструктаж
1 група.
З готового тіста виліплюють пасочки. У дітей у кожного на парті кусочок тіста, мука, дощечка для роботи. Показати дітям, як печуть готові пасочки, як їх прикрашають.
Елементи прикрас: листочки, хрестики, розочки, косички, кульки. Показати, як з тіста виробити форму пасочки, а потім діти самі їх прикрашають. Зроблені дітьми пасочки вчитель збирає на дечко, а потім садовить у "пічку", яка знаходиться у куточку класу, для випікання.
2 група.
Розписують крашанки гуашшю, милом. Для роботи у дітей на партах приготовані гуашеві фарби, пензлики, шматочки мила, тоненько загострені. Показати дітям готові писанки: дерев'яні, а також з глини, звернути увагу на різноманітність орнаментів. На партах у дітей є виготовлені з глини і пофарбовані крашанки, також є варені яйця. Діти розписують їх різними орнаментами, гуашевими фарбами; кілька учнів розписують нефарбовані варені яйця кусочками заточеного мила. Потім вчитель збирає писанки і вкидає їх у фарбник.
3 група.
Діти працюють з кольоровим папером і картоном. На партах у кожної дитини шматочки кольорового картону і заготовка з тонкого кольорового паперу, вирізані у формі овалу яйце. Діти простими олівцями наносять різні орнаменти, потім ножицями вирізають прорізі і наклеюють на картон. Вийшли витинанки. Кілька учнів кольоровими олівцями і фломастерами розфарбовують готові картонні тарілочки для того, щоб покласти на них виготовлені писанки.
Коли закінчили роботу, діти розповідають загадки, прислів'я, народні повір’я.
Загадки
1. Що святіше за хліб? (Паска)
2. В одній бочці два тіста, а не змішуються? (Яйце)
3. У фарбах катається, до церкви збирається? (Яйце)
Прислів'я
1. Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля.
2. Красна річка берегами, а Великдень - пирогами.
Народні повір'я
1. Коли печуть паску, не можна, щоб у хаті був хтось чужий.
2. У свята забороняється працювати. Навіть замести у хаті вважається гріхом.
3. Садовлять паску у піч з молитвою, з примовлянням "Христос воскрес", теж саме роблять і витягуючи її з печі.
4. Садовлячи паску, приказують: "Паска в піч, а таргани, цвіркуни та мокриці - геть з хати".
5. Основне, чого бажають, щоб діти росли здорові, як паска.
6. Нічого в цей день не можна позичати.
7. Топтати ногами рештки фарбованого яйця гріх. Хто це робить, того Бог покарає хворобою.
5. Практична робота учнів
6. Виставка дитячих робіт, виявлення найкращої мальованки
7. Підсумок уроку
7.1
Оформлення великоднього столика виготовленими виробами.
7.2
Прибирання робочих місць.
Додаток Г
Виховна година
Тема заняття:
Любій малечі про гончарні речі
Мета заняття:
Знайомити дітей з національним українським посудом та працею гончарів. Дати поняття про природний матеріал для гончарної справи (глину). Знайомити з історією гончарства в Україні. Поповнити словниковий запас словами: гончар, глина, кераміка, тиква, макітра, куманець, барильце. Закріпити правильну вимову звука "г" в назві посуду: глечик, горщик, глина. Розвивати інтерес до гончарної справи. Удосконалювати українську мову дітей. Вчити розписувати посуд пензлем, удосконалювати техніку розпису.
Попередня робота:
Бесіда про керамічні старовинні речі, ліплення дітьми виробів посуду, розпис українського посуду (паперові плоскі форми), знайомство з гончарним кругом.
Обладнання:
Глиняний сучасний та минулих років посуд. Набір глиняного посуду в мініатюрі. Гончарний круг, шмат глини, малюнок Гончара. Народний фольклор: приказки, прислів'я, загадки, заклички, скоромовки. Паперові плоскі форми посуду, пензлі, гуаш.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Повідомлення теми і мети заняття
Діти, сьогодні у нас незвичайне заняття. Ми з вами відкриємо віконечко у світ цікавих речей українського побуту.
3. Вивчення нового матеріалу
3.1
Вступна бесіда
- Що є найголовнішим в світлиці? (Піч)
- Для чого вона потрібна в українських хатах? (Кажуть, піч - оберіг)
- Чому так кажуть? (Оберігає господарів від холод}' та голоду, годує та зігріває)
- А навколо печі все цікаві речі. Що тут є? (Рогачі, кочерга, багато різного посуду)
- З чого зроблений цей посуд? (З глини)
- Де беруть глину? (Копають на берегах озер та річок). Осі вона, ця глина. Вона буває різною: червоною, жовтою, оранжевою білою і навіть зеленкуватою. Я розкажу вам легенду про глину.
3.2 Легенда про глину
Біжить швидка гірська річка Латориця в Закарпатті. Вона була свідком тих подій, які сталися на її узбережжі. Хлопчаки з плаю пасли вівців неподалік від річки. Йшла велика злива, змила на березі ґрунт. Один з хлопчаків підковзнувся і мало не впав - руками обперся на землю. Земля виявилась м"якою, податливою. Хлопчик взяв землю до рук та став скочувати колобки, а далі плоскі кружечки. Потім зліпив якесь звірятко і показав товаришам. Ті й собі захопились ліпленням. Надвечір у село діти несли в руках багато виробів з того м"якого ґрунту - то й була глина. Зацікавились нею і дорослі. Спочатку ліпили іграшки, а далі - посуд, будівельний матеріал, робити фарби, бо глина є різного кольору.
3.3 Зустріч з гончарем
- Як називають людину, яка робить посуд з глини? (Гончар)
- Як будуть називати вироби, зліплені гончарем? (Гончарні)
- Як сказати про гончара, коли його всі хвалять? Коли про нього всі знають? (Добрий майстер, відомий, славетний)
Прислів'я
♦ Глина для гончара, що пісня для солов'я.
♦ Гончар без круга, що рослина без цвіту.
♦ Глини накопав, а вже хоче горщик робити.
- Який перший звук у слові "глина"?
- Як він вимовляється? (Глухо)
3.4 Гра на полі чудес
- Діти, сталося диво! Наш звичайнісінький гончарний круг перетворився на поле чудес, а це - гра. То ж швиденько починаємо грати.
1). Чи знаєте казки, де йдеться про глиняний посуд?
а). "Взяв журавлик глечик з вузьким горлом, поклав туди смачну крашанку та й запросив лисичку на гостини..." ("Лисиця та Журавель").
б)."Ну, клятий глечику, постривай же, ось я тебе втоплю -та й побігла лисичка з глечиком на голові до річки ..." ("Лисиця та глечик").
2). Чи знаєте ви загадки? Довге та вузьке горло має, воду холодною зберігає. (Тиква) В мене вмілі рученята. Посуд дуже я люблю. Зараз сяду, візьму глину, та ... я зліплю (Макітру)
- Знайдіть макітру серед посуду.
- Чому вона так називається? (В давнину мак терли)
- Для чого застосовують її в наш час? (Складають вареники, млинці, сирники)
3). Чи зумієте розписати український глиняний, тобто керамічний, посуд? (Зуміємо)
Діти розписують посуд - плоскі фігури посуду з паперу.
4 Підсумок заняття
- Звідки взялася глина?
- Які ви запам'ятали гончарні вироби?
Додаток Д
Тема уроку:
Українська вишивка
Мета уроку:
Ознайомити учнів з характерними особливостями української народної вишивки, основними її композиційними засобами виразності (стилізація, ритм, гармонія кольорів та інші). Розвивати уміння та навички виконувати зображення за допомогою картопляного штампу за мотивами української народної вишивки, створювати мініатюрні витинанки з серветкового паперу. Виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу.
Формувати естетичні почуття, художній смак.
Практична робота:
Робота картопляним штампом, ескіз рушника, оздоблення роботи витинанкою.
Вид заняття:
Зображення на площині.
Обладнання.
Для вчителя:
оригінальні зразки української народної вишивки та її окремих елементів, зразки робіт, альбомні аркуші, серветковий папір, картопляний штамп, ножиці, клей, пензлик для клею, акварельні фарби, посудина з водою, пензлик, клейонка.
Для учнів:
альбомні аркуші, серветковий папір, картопляний штамп, ножиці, клей, пензлик для клею, акварельні фарби, посудина з водою, пензлик, клейонка.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Повідомлення теми уроку
- Діти, погляньте, які красиві вишиванки! (Демонстрація оригінальних зразків української народної вишивки).
- Які вироби представлені сьогодні на робочій виставці?
- Чим прикрашені сорочки, серветки, рушники?
Сьогодні ми поговоримо про українську народну вишивку. 3"ясуємо, чим цінні ці вироби, яка особливість їх як художніх мистецьких творів. Створимо ескіз українського рушника.
3. Вивчення нового матеріалу
3.1
Вступна бесіда
- Як називаються ці вироби?
- Яке практичне значення вони мають?
- До якого мистецтва належить українська вишивка?
- Що означає поняття "декоративно-прикладне мистецтво", "народне мистецтво"?
- Хто автор цих виробів?
3.2 Розповідь вчителя
Вироби, оздоблені українською вишивкою, використовуються в повсякденному житті. Але вони виконують не лише практичну функцію, а й мають велике естетичне значення. Адже краса робить людину кращою, добрішою. З давніх давен люди виготовляли речі для повсякденного вжитку, піклуючись про те, щоб вони були не тільки зручними, практичними, а й красивими. Такі вироби належать до українського народного декоративно-прикладного мистецтва. Перед вами зразки української народної вишивки. Особлива цінність цих виробів полягає в тому, що вони виготовлені руками людини, поєднавши в єдине ціле щирість своєї душі, талант, розум, терплячість характеру, майстерність рук, любов до праці. Тому кожна така річ несе в собі частку тепла людського серця, сповнена магічною силою краси і доброти душевної. Вишиванням здебільшого займались дівчата та жінки. Кожна з них вміла вишивати і знала свої секрети цього мистецтва. Важко уявити собі Україну без рушників, вишитих сорочок. Недарма говорять в народі: "Хата без рушника, що сім'я без дітей". Давайте пригадаємо, які народні звичаї, традиції і обряди пов'язані з використанням рушників та інших вишиванок?
3.3 Аналіз зрізків
- Існує два основних способи вишивання рушників. Які?
- Як ви вважаєте, який спосіб давніший: гладь чи хрестик? Доведіть свою думку.
- Які кольорові поєднання традиційні для української вишивки'7
- Що символізує чорний колір? Червоний?
3.4 Підготовча робота
- З чого складається малюнок вишивки?
- Як називається малюнок, який складається з рослин: квітів, листя?
- Як називається малюнок із зображенням людей, будинків, літер?
- Що називається орнаментом?
- Які бувають орнаменти?
- Порівняйте зображення на вишивці та на фотографії. Чим вони відрізняються?
- Як називається спрощення при зображенні елементів рослин, речей в орнаменті?
- Чим ще стилізація відрізняється від фотозображення?
- Де використовують орнаменти? З якою метою?
4. Закріплення вивченого матеріалу
4.1
Тренувальні вправи
- Діти, приготуємо для роботи фарби. Сьогодні ми виконуватимемо ескіз українського рушника у техніці роботи картопляним штампом. Для цього виконаємо декілька тренувальних вправ. Подумайте, на яку геометричну фігуру схожий хрестик у вишивці? Правильно, на квадрат. Тому картопляний штамп має вигляд квадрата. Ви отримали два картопляних штампа: для червоної та чорної фарби. Зверніть увагу: будь-яке зображення в техніці картопляного штампу складається з квадратиків чорного та червоного кольору. Між квадратами проміжок 1-2 мм. Працюємо на аркуші паперу, який призначався для тренувальних вправ. Олівцем малюємо тонку вертикальну пряму лінію. Вздовж неї виконати картопляним штампом "смужку" , "сходинки". Олівцем намалюємо вертикальну і горизонтальну лінії, які перетинаються. Виконаємо картопляним штампом "хрестик", "квітку", "пелюстку", "листочок".
4.2 Інструктаж
А тепер ми починаємо працювати над створенням ескізу для українського вишиваного рушника. Уявімо, що альбомний аркуш - це частина рушника.
- Чим прикрашений край рушника? Давайте створимо мереживо з серветкового паперу.
1). Вирізати смужку 7x20см. Обережно працюємо з ножицями. Пам'ятайте, що гратися, повертатися не можна тоді, коли* тримаєш ножиці в руках. Передавати ножиці кільцями вперед.
2). Скласти смужку у чотири рази віялом.
3). Нанести простий малюнок мережива олівцем.
4). Вирізати мереживо по контуру.
5). Приклеїти папірець-мереживо до альбомного аркуша.
Прикрасимо наш рушник орнаментом у смужці. Смужка ближче до краю рушника. Щоб намалювати орнамент, поділимо смужку на чотири рівні частини, у яких розташуємо елементи орнаменту7
.
5. Практична робота учнів
5.1
Індивідуальна робота вчителя з учнями, які роблять в роботі помилки. Виправлення типових помилок.
6. Аналіз та оцінювання робіт
- Які ескізи вам подобаються більше, чому?
- Які кольори використовували учні в роботі?
- Чи є вони традиційними для української народної вишивки?
- Чи можна використати ці ескізи для вишивання?
7. Підсумок уроку
- Чому вироби, оздоблені українською народною вишивкою можна віднести до народного декоративно-прикладного мистецтва?
- Які орнаменти частіше використовували для вишивки рушників?
- Яке значення українська народна вишивка має особисто для вас?
Додаток Є
Тема уроку:
Аплікація з соломки
Мета уроку:
Закріпити уявлення учнів про взаємозв'язок живої природи з людиною; навчити виготовляти аплікації з соломи. Дотримуватись точності й охайності в роботи. Виховувати дбайливе ставлення до всього живого.
Обладнання:
Соломка, готовий виріб, малюнок лелеки, інструменти для роботи з соломою (ніж, ножиці, пензлики, клей ГІВА, кольоровий папір).
Хід уроку
1. Організація класу
2. Повідомлення теми і завдань уроку
2.1
Вступна бесіда - вікторина
- Сьогодні на уроці ми будемо працювати під девізом "'Люби та бережи свій рідний край5
'. Почнемо з відгадування загадок:
а). Які ноги , такий ніс, по болоту ходить скрізь, хату на хаті має, жабам рахунок знає.
б). Відлітають за моря, у краї далекі, на будинках гнізда в'
ють, звуть же їх ... (Лелеки).
- Правильно. А зараз усно опишіть цього птаха за малюнком: птах має дзьоб, голову, тулуб, крила, хвіст і ноги. Тіло його покрито пір"ям. Воно білого кольору. Птах середньої величини, має довгий дзьоб і довгі ноги. Це - лелека.
В нашій місцевості теж живуть ці чудові птахи. Український народ дуже любить їх і склав про них багато пісень, віршів, казок, легенд. Послухайте одну з легенд.
Як лелеки дітей рятували
Давно це було, коли на українську землю напали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок та дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи підхопили на крила потерпілих малюків, піднялися високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу'. Наздогнали козаки завойовників і порубали. З того часу лелекам в Україні завжди раді.
- Отже, сьогодні на уроці художньої праці ми навчимося виготовляти аплікації на тему "Лелеки".
3. Актуалізація опорних знань
- Ви принесли в клас соломку. Пригадайте, як приготували її.
Учень: Найкраще використовувати соломку з жита, пшениці і вівса. Якщо солому висушити зеленою, вона матиме яскраво-жовті, зелені і голубі кольори. Солома, скошена восени, має багато відтінків: синювато-бордових, сизих, сивих та інших. Вчасно скошена, вистояна солома дає сріблясті, золотаві і червонуваті кольори. Підготовлену для роботи суху солому розрізують гострим ножем по довжині стебла на дві частини, намочують у гарячий воді і прасують праскою. Найширшу смужку можна дістати із стебла вівса. Для роботи з соломою потрібні ніж-скальпель, ножиці, пензлики.
4. Вивчення нового матеріалу
4.1
Демонстрація вчителем виробів з соломи.
4.2
Розгляд аплікацій із соломи - "Лелеки"
4.3
Інструктаж
1). Підготуйте картон для композиції
2). Покрийте його фарбою потрібного кольору
3). На підготовлену основу наведіть малюнок
4). Подумайте, як краще наклеїти смужки соломи: горизонтально, вертикально, похило.
5.
Практична робота учнів
5.1
Довідки книголюбів (під час практичної роботи учні розповідають, про що дізналися з довідкової літератури ).
Перший учень: В Україні гніздяться два види лелек. Я розповім про білого лелеку: птах великий за розміром (зріст до 110 см, вага до 4,5 кг). Забарвлення біле, за винятком чорних кінців крил* По земля ходить повільно. Відпочиваючи, стоїть на одній нозі. Лелеки оселяються на даху хати чи на вершині зламаного дерева. Гніздо може мати вагу до 400 кг, а висоту до 1,5 м. Кладку висиджує і самка, і самець. Самка відкладає яйця дуже довго - по одному через 2 - 3 дні. Процес висиджування триває 33 - 34 дні. Потім ще 55 днів годування пташенят в гнізді та 18 днів - на волі. Лелеки живляться жабами, ящірками, жуками, молюсками, мишами, ховрашками і рибою. Відлітають лелеки від нас рано - в першій половині вересня. Більше двох місяців летять вони в Африку. А зворотній шлях на Батьківщину долають в два рази швидше. Гніздяться на всій території України, крім південного сходу та Криму.
Другий учень: Трохи менший від білого лелеки чорний лелека. Забарвлення пір"я у нього чорне. Дзьоб та ноги яскраво-червоні, черево біле. На відміну від білих чорногузів чорний лелека тримається глухих місць. Гніздяться лелеки окремими парами в долинах річок чи поблизу озер, де болота і сирі луки чергуються лісовими ділянками або скелями. Вже в серпні чорні лелеки рухаються на південь, однак відліт у теплі краї іноді затягується до пізньої осені. В Україні гніздяться на Поліссі і в Карпатах, але всюди є рідкісними. Потребують охорони. Занесені до Червоної книги.
6. Взаємооцінювання робіт учнів
7. Підсумок уроку
- Сьогодні на уроці ми дізналися про життя наших пернатих сусідів на планеті. Ми побачили, як тісно вони пов'язані з землею, як вони залежать від неї, а значить і від нашої доброти, участі. їх життя знаходиться в наших руках. Білих лелек поки що не занесли в Червону книгу, але якщо їм не допомагати, вони стануть такими рідкісними, як чорні лелеки.
Додаток Ж
І на тім рушникові,..
Тема уроку:
Декоративно-вжиткова діяльність. Створення орнаменту для рушника
Мета уроку:
Ознайомити учнів із символікою та орнаментами українського рушника, закріпити навички побудови рослинного та геометричного орнаментів на основі українських вишивок.
Розвивати почуття композиції, кольору, удосконалювати навички роботи з картопляним штампом.
Виховувати художній смак, прищеплювати любов до народного мистецтва.
Терміни і поняття:
Рослинний орнамент, геометричний орнамент, стилізація.
Методичне забезпечення уроку:
Українські вишиті та ткані рушники, зразки орнаментів, робота вчителя.
Обладнання:
Картопляні штампи, чотири на парті, гуаш чорна та червона, серветка, підставка для штапиків, папір у вигляді рушника.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Оголошення теми і мети уроку
(Звучить "Пісня про рушник", сл. А.Малишко, муз. Г.Майбороди).
- Прослухавши пісню, розглянувши наш святково приораний клас, давайте всі разом визначимо, про що будемо говорити на уроці.
Наш сьогоднішній урок присвячений українському рушнику.
3. Вивчення нового матеріалу
3.1
Вступне слово вчителя Український рушник . Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас. Ще з сивої давнини і до наших днів, в радості і в горі - рушник завжди з нами. Рушник є ознакою охайності, працьовитості кожної жінки. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порога на кілочку. Ним витирали руки і називали утиральником. Із рушником-стирачем поралися біля печі. Найкращі рушники прикрашали ікони, вони називалися божники. Вікна і двері охороняли від злих сил рушники-обереги. Над картинами, дзеркалами вішала господиня кілкові рушники. Прибрана рушниками хата виглядала як писанка. Без рушника, як і без пісні,
не обходилася жодна подія в житті людини: народження, одруження, смерть. На рушники клали новонароджене маля, щоб росло здоровим і щасливим. Вишивати рушники мами навчали своїх дочок ще змалку. Дівчата вишивали рушники і в кожну вишивку вкладали свою мрію. У працьовитої господині було до сорока рушників. Поширений звичай перев'язувати рушниками сватів - згода на одруження. Під час весілля ставали молоді на білий вишитий рушник. Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю на рушнику. Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб нагадував рідну домівку, оберігав від лиха. Рушники стелять під плечі покійнику - на них опускають домовину.
- Яким орнаментом прикрашений цей рушник? Чому ви так думаєте?
Найдавніші рушники прикрашав геометричний орнамент. Геометричні фігури уособлювали сили природи і були охоронними знаками. Саме біле полотно рушника - це мати-земля. ромби, хрести - символи сонця, вогню.
Рослинний орнамент заявився пізніше. Жінки милувалися живими квітами, а на полотні розквітали квіти спрощені (стилізовані).
Рушники бувають ткані та вишиті хрестиком і гладдю. 3.2. Інструктаж
Вишивка звичайно прикрашає край рушника.
1). Вмочити штамп у чорну чи червону фарбу.
2). Поштампувати дві крайні смуги.
3). Іншим штампом намітити середин}-, і, якщо потрібно, розділити навпіл смугу.
4). Інші лінії наносяться за задумом.
5). Якщо закінчили смугу, можна над готовою смугою додати візерунок у квадраті.
4. Практична робота учнів
5. Аналіз та оцінювання робіт
6. Підсумок уроку
- Про що ми сьогодні говорили на уроці?
- Як називаються рушники, які прикрашають ікони?
- Як називаються рушники, які вішали над вікнами і дверима?
- Що таке кілкові рушники?
- Які рушники є у ваших домівках?