Дипломна робота
Особливості проявів гендерних стереотипів
у системі викладач – студент
РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 69 с., 7 таблиць, 3 додатка, 55 джерел
Об’єкт дослідження - феномен гендерних стереотипів.
Мета – теоретичний аналіз і емпіричне дослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення у взаємодії викладачів та студентів Вищих шкіл.
Методи дослідження:
1.Дослідження і критичний аналіз літературних джерел.
2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.
3. Аналіз та інтерпретація кількісних даних.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в результаті дослідження стануть відомі нові дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі.
ГЕНДРНИЙ СТЕРЕОТИП, МАСКУЛІННІСТЬ, ФЕМІННІСТЬ, ГЕНДЕРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ, АНДРОГІННІСТЬ, ГЕНДЕРНІ РОЛІ, ПОЛОРОЛЬОВІ СТЕРЕОТИПИ, ОБРАЗ ЧОЛОВІКА, ОБРАЗ ЖІНКИ, ОБРАЗ ВИКЛАДАЧА.
ВСТУП
На шляху встановлення справжньої демократії в українському суспільстві постала необхідність у створенні умов для формування гендерної рівності. Це означає, що стосунки чоловіка і жінки повинні грунтуватися не на підкоренні, а на рівноправному партнерстві, взаємовідповідальності як у сім’ї, так і в усіх сферах суспільного життя, включаючи і відповідальні владні стосунки.
Низка причин, яка гальмує просування проблеми гендерної рівності в нашому суспільстві, знаходиться у сфері компетентності освітніх закладів.
Інститут освіти є однією з найважливіших ланок гендерної соціалізації людини.У процесі формування гендерної ідентичності людини, освітньо виховний процес безпосередньо відтворює гендерні стереотипи й тим самим може сприяти збереженню та самовідтворенню сексизму в культурі. Будь яка, навіть найпростіша, навчальна ситуація: вибір вчителем або автором підручника прикладів, інтерпретація історичних подій, поданням ілюстрацій, граматичних та синтаксичних конструкцій, зможе певним чином продемонструвати молодій людині версію соціально-гендерного світу й стосунків у ньому.
Якщо в зарубіжних публікаціях питанням гендерної психології давно приділяється велика увага такими психологами, як С. Бем, К. Джеклін, Е. Еріксон, Л. Колберг, Е. Маккобі та іншими, то вітчизняні психологи лише з 70-х років почали розробляти дану проблему. Зокрема, найбільш розробленими є психолого-педагогічні аспекти статевого та сімейного виховання, яким присвячуються труди Д.Н. Ісаєва, С.В. Ковалєва, А.А. Логінова, А.Г. Хрипкової. Опубліковані оглядові та емпіричні роботи Ю.Е. Альошиної, Г.М. Берислава, В.Е. Кагана, Б.І. Хасана та інших висвітлюють проблему гендерної соціалізації та засвоєння гендерних ролей, а в роботах В.С. Агєєва, І.С. Кона, Т.А. Репіної та інших подано глибокий аналіз зарубіжних теорій. Питання статево-рольового розвитку дитини аналізується в працях В.В. Абраменкової, Я.Л. Коломинського, М.Х. Мелтсас, Т.А. Репіної та ін., але багато аспектів залишаються не вивченими.
Проблемі гендерних стереотипів в навчально-виховному процесі присвячено досить небагато робіт. Проблему гендерних відмінностей в учбово-виховній діяльності розглядають Т.П. Хрізман, В.Д. Єрємєєва, в аспекті шкільного навчання, як гендерний аспект навчання у Вищих навчальних закладах мало досліджений [16, 19]. Останньому питанню присвячені роботи В.И. Безродного, Н.В. Дмитренко. Вітчизняна система вищої освіти практично не враховує гендерні відмінності учнів при розробці робочих планів та змісту учбових дисциплін.
Набуття індивідом психологічних та поведінкових властивостей, характерних для жінок або чоловіків, визначають як статево-рольову соціалізацію [24, 114]. Це дуже складний процес, пов’язаний з оволодінням певною гендерною роллю або стереотипом поведінки, який традиційно асоціюється з жіночою або чоловічою соціальною функцією. В залежності від гендерних стереотипів формується відповідний тип жіночої та чоловічої поведінки.
Педагог є своєрідним транслятором ідеалів, цінностей, культури мислення. Саме тому не можна обійти увагою вплив на формування його свідомості об’єктивних та суб’єктивних чинників, що обумовлюють прогресивний (гуманістичний) чи навпаки регресивний (стереотипний) її характер, який виявляється, насамперед, у ставленні о самого себе та до інших людей [47, 136]. Проблема полягає в тому, що свідомість викладача, як і свідомість іншої людини, знаходиться під тиском стереотипів, які пронизують усю систему його світогляду, і можуть створювати протилежні цінності „чоловічого” і „жіночого”, „матеріального” і „чуттєвого”, „логіки” й інтуїції”, „влади” й „підкорення”. Водночас, стереотипи сприйняття студентами викладачів також є бар’єрами для адекватного формування професійних навиків та особистісних особливостей у студентів [17, 36]. Ставлення студента до викладача зумовлює ступень зацікавленості предметом, мотивацію до підготовки до семінарських занять і уважність на лекціях та багато інших показників ефективності навчально-виховного процесу.
Дуже важливі дослідження впливу стереотипів на навчально-виховний процес, як такий що формує у перспективі суспільну думку, свідомість наступного покоління.
Актуальність проблематики підкреслюється тим, що у вищій школі немає досвіду освітніх програм, які враховували б гендерні відмінності, і ця нова дослідницька і дисциплінарна сфера часто стикається з інерцією старого уявлення про те, що повинне входити в програми вузівського навчання.
Крім того сама специфіка теми – гендерні дослідження – викликає опір, проблематика жіночого питання і феміністської спрямованості часто здається недоречною і неактуальною, надзвичайно тенденційною.
Для вирішення цих проблем необхідна поглиблена науково-теоретична та експерементально-прикладна розробка цієї проблеми, яка допоможе по-новому подивитись на проблему гендерних стереотипів, змінити точку зору студентів та викладачів на те, що дійсно притаманно жіночій чи чоловічій статі , а що – лише приписується.
Об'єктом нашого дослідження є феномен гендерних стереотипів.
Предметом дослідження є особливості проявів гендерних стереотипів у системі викладач – студент.
У нашій роботі ми поставили мету: теоретичний аналіз і емпіричне дослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення у взаємодії викладачів та студентів Вищих шкіл.
У гіпотезі ми припускаємо, що гендерні стереотипи впливають на міжособистісну соціальну перцепцію у взаєминах викладачів та студентів.
Відповідно до поставленої за мету і висунутої гіпотези нами були визначені наступні задачі:
Теоретичний аналіз літератури і визначення сутності гендерних стереотипів, їх походження та прояви у сучаснім суспільстві.
2. Виділення основних гендерних аспектів у взаєминах викладачів та студентів, виділення студентських стереотипів маскулінності і фемінності, та гендерних особливостей сприйняття викладачів.
3. Проведення емпіричного дослідження і виявлення основних рис чоловіків та жінок в уявленнях студентів, та гендерних особливостей їх уявлень про викладачів.
Методами дослідження були:
1. Дослідження і критичний аналіз літературних джерел, інформації з Інтернет.
2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.
3. Аналіз і інтерпретація кількісних даних, отриманих в результаті емпіричного дослідження.
В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі, а також привернути увагу до ролі гендерних уявлень в системі вищої освіти, знайти зв’язок між гендерними уявленнями про чоловіків та жінок і викладачів вищих шкіл у студентства.
1. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В СИСТЕМІ ГЕДЕРНИХ ВІДНОСИН
1.1 Визначення поняття гендерного стереотипу
Розуміння міжособистісних взаємостосунків як багатовимірної психологічної системи неможливе без аналізу особливостей гендерної складової, що виявляється найбільш яскраво в гендерних стереотипах.
Термін «гендер» був введений у вживання в поведінкових і соціальних науках з метою відрізнити поняття, що позначається їм, від поняття статі. Термін запозичений з англійської мови, де гендер означає граматичний рід. У соціології гендер розуміється як соціально-сконструйоване ставлення, пов'язане з категоризацією індивідів по ознаці статі [43, 24]. Такий поділ понять було перейнято феміністською літературою, щоб підкреслити, що анатомія не є доля, оскільки стать задається біологічно, а гендер створюється культурою [55, 116]. «Чоловічий» і «жіночий» — приклад розмежування по статевій ознаці, тоді як «маскулінний» і «фемінний» — приклад гендерного опису. Традиційно гендер визначають як соціокультурну стать, тобто психосоціальні аспекти статі на відміну від біологічних.
Людина будує свою полорольову поведінку на основі усвідомлених і неусвідомлених установок, уявлень, стереотипів і життєвого досвіду.
Гендерні стереотипи формуються в процесі соціалізації під впливом полорольової ідентифікації особистості, наслідування зразкам полорольової поведінки і відповідного підкріплення, структуризації полорольового досвіду, засвоєння соціальних очікувань суспільства щодо статевих ролей і конвенціальних вимог до статевої адекватності поведінки [26, 160]
У широкому значенні слова стереотип — це деякий стійкий образ якого-небудь явища або людини, якою користуються як відомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем. Стереотипи в спілкуванні, виникаючі, зокрема, при пізнанні людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічне значення. Як правило, стереотип виникає на основі достатньо обмеженого минулого досвіду, в результаті прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації.
Ш. Берн розглядає гендерні стереотипи як когнітивні схеми, які полегшують і прискорюють сприйняття інформації, при цьому вони впливають на сприйняття і запам'ятовування. Стереотипи – широко розповсюджені думки про те, що члени груп, що ідентифікуються з цим конкретно стереотипом, схожі один на одного, працюючі як схеми при сприйнятті цих груп. Він указує на те, що інформація відповідна нашим стереотипам буде швидше помічена і запам'ятована, ніж інформація їм не відповідна. Гендерні стереотипи – це когнітивні категорії гендера, що керують процесами обробки поступаючої до нас інформації таким чином, що ми починаємо сприймати, запам'ятовувати, інтерпретувати її відповідно до наших уявлень про гендерах. Таким чином чоловік, що вважає, що посада керівника – не для жінок, бачить в кожному бурхливому конфлікті жінки-керівника з своїми підлеглими доказ того, що жінки не володіють тією емоційною стійкістю, яка необхідна для керівника, проте аналогічна поведінка керівників чоловічої статі вважається цілком допустимою.
Гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність. Це визначення представляється нам найкоректнішим. По-перше, воно фіксує природу гендерних стереотипів, їх соціально сконструйований характер. По-друге, воно охоплює соціальні уявлення про чоловічі і жіночі якості, а також про відповідні чоловіку і жінці моделі поведінки, заняття і соціальні ролі, в суспільстві і сім'ї. По-третє, в цьому визначенні відображена роль гендерних стереотипів в ідентичності особистості. По-четверте, воно враховує присутність в концепті «гендер» не тільки соціальної, але і культурно-символічної складової, що передбачає співвідношення з чоловічою і жіночою засадами речей, властивостей і відносин, безпосередньо з статтю не зв'язаних.
Століттями у людей складалися стереотипні уявлення про образ чоловіки і жінки, які дотепер розповсюджуються на всіх представників тієї або іншої статі, незалежно від їх індивідуальних особливостей і віку. Ці стереотипи торкаються як особових рис чоловіків і жінок, так і особливостей їх поведінки.
На думку соціальних психологів, пояснення багатьох гендерних відмінностей слід шукати не в гормонах і хромосомах, а в соціальних нормах, що приписують нам різні типи поведінки, аттітюди і інтереси відповідно до біологічної статі. Набори норм, що містять узагальнену інформацію про якості, властиві кожній з статі, називаються статевими або гендерними ролями. Частина цих соціальних норм упроваджується в свідомість через телебачення і популярну літературу, ряд інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваної гендерно-ролевої поведінки.
Гендернi стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативний і інформаційний тиск вимушує нас підкорятися гендерним нормам. Дія нормативного тиску полягає у тому, що ми прагнемо відповідати гендерним ролям, щоб дістати соціальне схвалення і уникнути соціального несхвалення. Про інформаційний тиск можна говорити, коли ми починаємо вважати гендерні норми правильними, тому що знаходимося під впливом соціальної інформації. Ми живемо в культурі, де чоловіки звичайно займаються одними речами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі і слідуємо їм.
Підпорядкування гендерним нормам може спостерігатися в поведінці, але не в системі вірувань (поступливість), або і в поведінці, і в системі вірувань (схвалення, інтерналізация), або може визначаться бажанням бути схожим на однолітка або ролеву модель (ідентифікацію).
Люди в різній мірі підкоряються традиційним гендерним ролям, причому деякі що надзвичайно статево типізуються у тих, хто мав досвід критичного переживання гендерної соціалізації, коли будь-яке відхилення від статевої ролі неминуче спричиняло за собою жорстокі соціальні наслідки.
Таким чином, гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.
1.2 Походження гендерних стереотипів
Вже в 3 роки діти з упевненістю відносять себе до чоловічої або жіночої статі. В цей час діти починають помічати, що чоловіки і жінки поводяться по-різному, займаються різною діяльністю і цікавляться різними речами. Часто дорослі ненавмисно стимулюють гендерну індетифікацію, регулярно згадуючи стать дитини. До 7 років діти досягають гендерної константності - розуміючи, що гендер постійний, і змінити його неможливо. У дитини з'являється підвищена увага до ролевих моделей, володіючою тією ж статтю, що і він сам, обумовлене бажанням бути найкращим хлопчиком або дівчинкою.
Таким диференціальним наслідуванням пояснюється, чому жінкам, як правило, подобається ходити по магазинах і займатися підготовкою до свят, а чоловіка цього уникають. Т. І. Юферева вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сфера взаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків і жінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах - сімейно-побутові взаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховують її обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка як мужа, батька, підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству).
У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність є просто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролі в регуляції їх поведінки.
Стереотипні гендерні атрибути вважаються «істинними» не тільки тому, що їх сприймають як внутрішні диспозиції, але так само тому, що суспільство дійшло одностайної думки про істинність цих стереотипів.
Поведінка, в якій присутні всі риси, у тому числі і гендерні стереотипи, завжди виробляється за допомогою висновків. Коли факти неоднозначні, «істина» визначається шляхом соціального консенсусу. Таким чином, консенсус одночасно визначає і підтверджує думки індивідуумів.
Гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, не дивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, ми як і раніше поступаємо відповідно до них і бачимо, як інші люди роблять теж саме в повсякденному житті, в якій чоловікам і жінкам відводяться нерівні ролі і статус. Точно також гендерні стереотипи тиражуються в засобах масової інформації, і помилкові уявлення все ж таки проникають в наші думки і думки, хоча ми цього не усвідомлюємо. В результаті вважається, що чоловіки і жінки володіють стереотипними рисами. Навіть коли об'єктивні факти йдуть в розріз із загальноприйнятою думкою, ми як і раніше вважаємо його за правильне.
Оскільки консенсус визначає «істину», то він також трансформує гендерні стереотипи, перетворюючи їх з гіпотетичних фактів в цінності. Оскільки не існує об'єктивного критерію, який дозволив би визначити, що таке насправді «істинна фемінна особа», то якщо всі згодяться з тим, що жінки емоційні, несамостійні і дбайливі, емоційність, несамостійність і дбайливість стануть ознаками «істинної фемінності». В результаті ці риси стають нормативними і цінованими якостями жінок, оскільки їх демонстрація одночасно визначає і підтверджує «істинну фемінність». Консенсус набуває цінність, тому що він служить критерієм істинні і валідності. Точне також загальне для всіх спостереження, згідно якому посади начальників завжди займали чоловіки, сприяє створенню норми, приписуючої, що начальниками повинні бути чоловіки. «Наявне» стає «належним», описи перетворюються на розпорядження.
Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями, чоловіки і жінки прагнуть культивувати в собі стереотипні риси. Цей тиск, що підштовхує до бажаної поведінки, підкріплюється ще і тиском нерівного статусу чоловіків і жінок і тиском очікувань спостерігачів. Насправді люди прагнуть підтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же час відповідав їх думкам про самих себе. Не дивлячись на те, що вказані мотиви можуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипній поведінці, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів і ще одне пророцтво, що самовиконується. Оскільки стереотипи є цінностями, то як чоловіки, так і жінки поводяться на людях більш стереотипно, ніж без свідків. Проблема, створювана стереотипами і пророцтвами, що самовиконуються, полягає у тому, що вони примушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, коли стереотипні риси насправді не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їх обізнаністю про соціальні очікування і практиків, які в теж час визначаються їх поведінкою.
З соціально-психологічної точки зору гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного приватних пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Як їх виконання або підтвердження виступають результати процесів сприйняття, поведінка або їх наслідки. У найширшому значенні гендерні стереотипи, діючі як неявні очікування, спотворюють сприйняття і приводять до упередженого ставлення до чоловіків і жінок, а результати необ'єктивного сприйняття і ставлення – статеві відмінності в поведінці і досягненнях – потім нібито підтверджують початкову правильність стереотипів.
Незважаючи на те що, на усвідомлюваному рівні ми віримо в рівність статей, традиційні стереотипи в закодованій формі зберігаються в інформаційних структурах або схемах, які не усвідомлюються нами і автоматично управляють сприйняттям, інтерпретаціями, думками, спогадами і відношенням до чоловіків і жінок. Згідно стереотипам чоловіка описуються компетентні і володіючі якостями, необхідними для того, щоб стояти у влади, а жінки – як чутливі і чуйні; вважається також, що представникам кожної статі бракує якостей, типових для представників протилежної статі [49, 67]. Ми схильні помічати і запам'ятовувати ту інформацію і робити такі висновки, які узгоджуються з нашими схемами; ми рахуємо таку інформацію актуальнішої, ціннішої і заслуговуючої більшої довіри; крім того, ми вважаємо, що вона відображає диспозиції. Ми часто не уміємо відрізнити думки від реальних фактів. Результатом такої упередженості і на користь інформації, відповідної нашим схемам, є пророцтва, що самовиконуються.
По-перше, ми «бачимо», ніби чоловіки і жінки володіють стереотипними рисами, незалежно від реального стану речей, і, таким чином, помилково в думках «підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми відносимося до чоловіків і жінок так, ніби то їм властиві стереотипні риси. Оскільки дійсно схильні поводитися так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, та їх поведінка насправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з'являється крупиця істинні. По-третє, стереотипи примушують нас віддавати перевагу чоловікам як керівники і чекати, що жінки матимуть підлеглий статус. В результаті поведінка, необхідна для виконання керівної ролі, здається типово маскулінним, а поведінка, необхідна в підлеглому положенні, - фемінінним. Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки дотепер мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях поступаємо відповідно до стереотипів і щодня бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відображають відмінності в статусі і в теж час сприяють їх збереженню.
Крім того, когнітивній системі людини властиві три недоліки, через яких результати спостережень за поведінкою перетворюються на неявні стереотипні уявлення. Спричиняючи фундаментальну помилку атрибуції, ми вважаємо, що чоловікам властива поведінка, типова для ролей високого статусу, а підлегла поведінка властива жінкам. Диференційовані очікування, уявлення, ролі і що є їх наслідком поведінка приймаються всім суспільством, яке визначає їх як правильне, і надалі додає їм цінність. Внаслідок цього, по-перше, чоловіки і жінки прагнуть демонструвати «бажані» якості. По-друге, люди, не відповідні стереотипам, не подобаються оточуючим, що породжує дилему, з якою стикаються жінки професіонали і жінки, що посідають керівні посади. І те і інше сприяє тому, що в стереотипах з'являється ще одна крупиця істини і пророцтва, що самовиконуються, одержують підтвердження. Нарешті, за рахунок ефекту знайомості людям більше подобаються стереотипна думка і поведінка, а дискримінаційні практики здаються більш обгрунтованими. Завдяки фактичному і уявному підтвердженню стереотипів вони зберігають активність як схеми, що входять в скарбничку наших знань про світ, і, таким чином, пророцтва, що самовиконуються, продовжують своє існування.
Згідно теорії соціальних ролей А. Іглі багато гендерних відмінностей є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або пригнічують в чоловіках і жінках певні варіанти поведінки. Вуликам і Бест припустили, що стереотипи про гендерах розвинулися як механізм для підтримки полорольової диференціації. Жінка дійшла ролі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства чудово задовольняло вимозі залишатися удома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручний, суспільство намагається переконати себе у тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь якості чоловіків і жінок, які служать для обгрунтування того, що їх ролі підходять їм як не можна краще. Устоявшися, ці вірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями для соціалізації дітей.
Таким чином, гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного окремих пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємо гендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобах масової інформації.
1.3 Особливості гендерних стереотипів у рамках традиційних уявлень
Сьогодні відомі давні тенденції трактування людської статі, що традиційно існують у різних культурах та непомітно впливають на ставлення до сучасних чоловіків і жінок.
Патріархальні погляди на природу людської статі у дохристиянські часи, у представників християнства, ісламу, іудаїзму, домінуючі впродовж сторіч, увійшли в історичну пам’ять, стали вагомою часткою нашого колективного несвідомого. У масовій свідомості цінність чоловічої статі є і залишається набагато вищою, ніж цінність статі жіночої.
Уявлення про те, що жінка перш за все домогосподарка, хранительниця домашнього вогнища, має в патриархальній культурі дуже глибокі коріння. Більшість жінок засвоюють цю норму з дитинства як частину усвідомлення своєї “жіночності”, тобто гендерної ролі.
Слідування традиційним гендерним стереотипам приводить до багатьох форм відмінностей між чоловіками і жінками. Обидві статі здатні навчитися готувати страви або друкувати на комп’ютері, проте в більшості суспільств вважається, що ці заняття повинні виконувати жінки. Як помітила американський антрополог М.Мид, “чоловіки можуть готувати, ткати, одягати ляльок або полювати на колібрі, але якщо такі заняття вважаються чоловічими, то все суспільство, і чоловіки, і жінки, визнають їх важливими. Якщо теж саме роблять жінки, такі заняття оголошуються менш суттєвими.
Гендерні ролі засвоюються в процесі соціалізації, а результаті якої індивід приймає за норму свою поведінку в якості чоловіка або жінки в даному суспільстві.
Соціолог Т.Парсонс стверджує, що розподіл праці між статями в сім’ї виправдовується тим, що жінки біологічно більш пристосовані до піклування про інших. Тому їхня доля – материнство й “експресивна” роль.
Домогосподарство почало асоціюватися преважно з жінками лише після початку індустріалізації, коли місце роботи і місце проживання виявилися рознесенні у просторі. Склався свого роду новий розподіл праці, при якому чоловіки змогли присвятити себе переважно оплачуваній праці завдяки тому, що жінки позбавили їх від більшості домашніх обов’язків. Коли “чоловіки пішли з дому”, домашнє господарство стало переважно споживацьким, а не “виробничим”. Піклуванні про його підтримку лягло на тих, хто не працює – точніше, на тих, чия праця не вважається такою.
Важливо підкреслити, що при обгрунтуванні розподілу праці традиційно використовують біологічні закономірності, а також гендерне призначення, тобто припущення про те, що представники різних гендерів створені для різної діяльності.
Традиційні уявлення про призначення чоловіка та жінки формується протягом набуття індивідом гендерної ідентичності. Так виховання у рамках традиційних уявлень сприяє розвитку у дівчат більшої емпатії та здатності більш глибоко розуміти почуття інших людей, а у хлопчиків – здатності приховувати й пригнічувати свої почуття. До сприятливих факторів розвитку емоційної сфери дівчат можна віднести часто більш тісний, ніж у хлопців, емоційний зв’язок з матір’ю, а також “жіночі” іграшки (ляльки) та ігри (дочки-матері, лікар).
Хлопців, навпаки, стимулюють стримувати, витісняти почуття. У поведінці хлопців в основному підтримується змагання, а не діалог або компроміс, в результаті чого як основні стратегії засвоюються змагання, маніпуляція, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою по відношенню до думки іншого, що не сприяє розвиткові емпатії у хлопців.
Традиційно вважається, що в процесі соціалізації хлопчик знаходиться у більш складному становищі, ніж дівчинка. Його вихователі, як правило, жінки, що зумовлює недостатність об’єктів для ідентифікації. Крім того, чоловічий ролевий набір більш обмежений і жорсткий, а традиційне виховання не підтримує проявів “чоловічої” поведінки (незалежної, ініціативної, активної тощо). Подальша соціалізація хлопчиків пов’язана із соціальними бар’єрами на шляху розвитку маскулінності, що провокують емоційно-когнітивний дисонанс, наслідком якого являється “статеворольова розгубленість” або утріровано-маскулінні статеворольові орієнтації.
На перший погляд, сучасне суспільство вимагає від поведінки дівчат менше нормативних вимог, ніж до поведінки хлопців. Крім того, з дитинства її оточують вихователі-жінки, з якими дівчина може ідентифікувати себе. Проте менша цінність “жіночого” у суспільстві ускладнює розвиток позитивної Я-концепції дівчини. Належність до “кращої половини людства”, але реально “менш цінної” і тієї, що має менші можливості й владу соціальної групи, породжує проблеми із становленням жіночої ідентичності, особливо якщо дівчина має високі соціальні здатності й схильна лідерувати.
В процесі соціалізації у дівчат заохочують потяг до спілкування, до розвитку взаємовідносин й прихильностей, а у хлопців – здатність передбачати та контролювати оточення. В результаті для жінок взаємодія і взаємозалежність з оточенням більш значущі, ніж для чоловіків. Жіночий стиль можна охарактеризувати як партнерський стиль взаємодії.
Стиль спілкування чоловіків частіше пов’язаний з активністю, предметною направленістю, змаганням та конфліктністю. Для чоловіків важливіше зміст спільної діяльності, ніж симпатія до партнерів. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю.
Крім того у суспільстві існують різні для чоловіків та жінок норми очікування відносно проявлення особистих почуттів. Емпатійний відгук і емоційна експресія не відповідають традиційній чоловічій ролі. Тому чоловік не повинен демонструвати страх, тривогу, надмірно проявляти співчуття, щоб не виявитися “немужнім”.
Реалізація чоловічої ролі пов’язана з більшими вимогами. У відповідності до традиційних стереотипів чоловіки повинні займати активну соціальну позицію, демонструвати особистісний вплив і бажання досягнень. Тому чоловіки відчувають тиск великої відповідальності за свій соціальний статус, що провокує при невдачі розвиток тривожності, зниження самоповаги й задоволеності життям.
Традиційна жіноча роль дозволяє жінці, що не має розвинутої соціальної компетентності, обмежитися самореалізацією у колі сім’ї та близьких. Як демонструють дослідження, у жінок з низьким рівнем особистісного впливу тим не менш спостерігаються високі показники самоповаги, задоволеності життям і стосунками з близькими. Також вони рідко проявляють агресивність, фрустрованість і невротичність.
Індивіди народжуються як індивіди певної статі. Стать не приходить до них пізніше. Від моменту народження і навіть раніше вони розвиваються не як абстрактні людські істоти, а як особи чоловічої або жіночої статі. Утім, цей розвиток опосередковується надто великою кількістю сильніших і слабших чинників, які так складно зумовлюють процес дозрівання дитячої особистості, реалізації суб’єктості дитини, що певний час статева належність, по суті, не відіграє провідної ролі. А згодом, коли маємо дозріваючу або вже зрілу особистість, виявляється, що її статево визначена поведінка, її чоловічий або жіночий характер – це продукти попередніх обставин.
Об’єктивна різниця між чоловіками і жінками, за даними Ш.Берн, не є така суттєва, як ми її бачимо. Адже сам поділ людей на дві статі та пов’язані з цим обставини людського спілкування великою мірою концентрують наші інтереси на відповідній галузі, роблять гендерну приналежність суб’єктивно значущою для нас.
Аналізуючи типові гендерні властивості, дослідники стверджують, що в уявленнях молодого покоління психологія чоловіка лишається орієнтованою переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність у колі людських контактів, а жінки на сімейні, побутові ролі, тобто на емоційно-регулюючу діяльністі.
Традиційні стереотипи схильності чоловічої статі до агресивності як генетично зумовленої властивості, дані, що навіть в уяві чоловіки значно більше фантазують на теми агресії, ніж жінки, суперечать дослідженням американського психолога Дж. Хайд, яка узагальнила наявні експериментальні дані та зіставила їх за середніми статистичними показниками.
По-перше, хоча гендерні відмінності в результатах досліджень агресивності простежувалися постійно, проте ця тенденція виявилася статистично незначущою. Це дало підстави зробити висновок про відсутність відчутної відмінності між агресивністю чоловіків та жінок.
По-друге, невелика різниця в показниках агресивності була зафіксована лише щодо фізичного насильства і не виявлена для інших різновидів агресивності – вербальної чи уявної тощо. Коли порівняли вікові прояви фізичної агресивності, то виявили, що істотних гендерних відмінностей не спостерігається аж до юнацьких років. Наприклад, у дівчаток та хлопчиків дошкільного віку вона виявляється майже однаково. З віком різниця дещо зростала, хоча й лишалася незначною.
Цю невелику різницю науковці пов’язували не з вродженими задатками хлопчиків, а з впливом на них соціального середовища, яке всіляко заохочує до вияву агресії як прояву справжнього чоловічого характеру.
Традиційні уявлення щодо самовпевненості представників чоловічої статі та заниженої самооцінки і закомплексованості жінок у дослідженнях багатьох психологів також виявилися зумовленими соціальними очікуваннями, за даними Е. Пайнс, К. Маслач. Вони констатують, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психології завдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів і вагань, безжально висміюється, і, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності, рішучості.
Характер, успішна діяльність здатні змінити образ Я, підвищити самооцінку. За І.С.Коном, внаслідок більш раннього статевого дозрівання, Я дівчинки зазнає впливу самооцінки. Звідси – вища тривожність жіночої статі, рефлексивність, мрійливість, більша залежність від соціальних очікувань. Синдром залежності жінки – один з проявів суперечностей в образі Я. Він проявляється в слабкості меж Я жінки, в дифузній самоідентифікації, і як її наслідок – у манипулятивному стилі спілкування з нею її близьких, дітей, начальства, в нерозбірливому характері її зв’язків у випадках психічної та фізичної наруги над нею. Саме дифузна гендерна ідентичність зумовлює виникнення у працюючих жінок почуття провини, внутрішнього конфлікту між Я-матер’ю, дружиною та Я-політиком, бізнесменом, вчителем, інженером тощо.
Тривожність – та якість, на думку прихильників традиційних поглядів на психологію жінки, яка з усією очевидністю засвідчує силу чоловічої і слабкість жіночої статі. Справді, люди з високим рівнем тривожності не здатні на вчинки, дії, побудову власної лінії поведінки. Експериментальне порівняння проявів особистісної тривожності чоловіків і жінок не зафіксувало статистичної різниці їхніх рівнів. Суб’єктивні судження про тривожність жінок йдуть не стільки від біологічної природи статі, скільки від гендерних стереотипів, які зображують жінок боязкими та тривожними, а чоловіків – безстрашними та сміливими.
Емпатійність та пов’язані з нею схильність опікати, доглядати за кимось традиційно вважають суто жіночою рисою. Так, американські психологи, за даними Е.Пайнс, К.Маслач, не раз моделювали фіксовані ситуації, в яких досліджуваним (чоловікам та жінкам різного віку) пропонували під час роботи з підзвітними їм дорослими застосовувати слабкі удари електрострумом для кращого вправляння певних умінь та навичок. Якщо чоловіки без зайвих вагань виконували цю інструкцію і карали невмілих, то поведінка жінок виявилася кардинально іншою.
По-перше, переважна більшість жінок довго намагалася ухилитися від виконання інструкції, посилаючись або на власну забудькуватість, або сподіваючись на неуважність “наглядачів”-психологів. По-друге, якщо жінок змушували застосовувати методи покарання до найбільш “нерадивих” досліджуваних, то робили вони це неохоче, співпереживаючи “жертвам”. Вони, як правило, заздалегідь попереджали жертв про заплановані санкції, а також намагалися їх заспокоїти.
Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді вважають, що індивідуальні відмінності людей з більшості психологічних властивостей у рамках однієї статі набагато переважають міжстатеві. Між чоловічою та жіночою психологією більше подібного, ніж поміж самими жінками або чоловіками.
Останніми десятиліттями великої популярності набули психологічні теорії, які трактують гендерні відмінності як продукти різних соціальних ролей, що підтримують або придушують у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Різні культурні очікування щодо чоловіків і жінок, які вже сформувалися в суспільстві, спричиняють суттєві відмінності в їхній поведінці. коли формується чоловіча або жіноча особистість, то їй мимоволі стає зручніше, вигідніше, приємніше засвоювати ознаки поведінки, властиві її статі, і не засвоювати ознак статі протилежної. Ця формула є надто загальною і коли йдеться про реальний процес особистісного зростання, то отримуємо безліч індивідуальних варіацій. Але загалом в оцінюванні гендерно визначеної поведінки ми орієнтуємося на наявні та закріплені в суспільстві стереотипи.
Таким чином, кожна нормальна особистість відображає і засвоює традиційне розрізнення типово чоловічої і жіночої поведінки як, відповідно, владної і підвладної. Формування владно-підвладних характеристик відбувається практично одночасно з формуванням гендерних ролей і так тісно з ним переплітається, що вони здебільшого становлять єдиний цілісний процес.
Адже індивід народжується на тільки особою певної статі, а взагалі особою, живою істотою, яка “приречена” на взаємодію зі світом. У цій взаємодії вона повинна займати певне місце, якимсь чином впливати на відносини між нею і середовищем.
Особа одночасно опановує середовище, підпорядковує його собі і сама піддається його впливам, підпорядковується йому. Виходить, що коли для формування психологічної статі потрібен поділ людського виду на дві статі, то для владно-підвладного розвитку достатньо вже самої наявності живої істоти в певному середовищі.Гендерні характеристики особистості найістотніше зумовлюються стосунками з іншими людьми, у яких вона обов’язково посідає певну позицію у владній ієрархії. Відтак і статеворольові, і гендерні властивості особистості виявляються заздалегідь владно забарвленими.
Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, тоді як жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріпилися відповідні стереотипи.
Індивід, засвоюючи схему власної статі, убирає в себе, поглинає, інтеріоризує ті поведінкові зразки, схеми, сценарії, що є найпоширенішими в його середовищі, що – свідомо чи несвідомо – виявляються у взаємодії з ним іншими індивідами і поступово стають часткою, характеристиками його власного психічного єства. Відтак індивід набуває тієї якості, яку називають гендером.
Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями.
1.4 Уявлення про чоловіків і жінок в сучасному суспільстві
І. Броверман із співавторами попросили юнаків і дівчат дати характеристику типовому чоловіку і типовій жінці. В результаті для тих і інших виявився різний набір якостей (дивитись таблицю 1.1).
Таблиця 1.1 Стереотипи типових рис чоловіків і жінок
| Типовий чоловік | Типова жінка |
Агресивний Заповзятливий Домінуючий Незалежний Приховуючий емоції Любить математику і науку Володіє діловими навиками Знає, як освоювати мир Легко ухвалює рішення Самодостаточен Вільно говорить про секс з іншими чоловіками |
Тактовна Проявляє розташування Ніжнане використовує грубих виразів Розуміє відчуття інших Балакуча Релігійна Цікавиться власною зовнішністю Цінує мистецтво і літературу Сильно потребує захисту Акуратна в звичках Спокійна |
Гендерні стереотипи в неабиякій мірі властиві і професіоналам, близько знайомим з психологією. І. Броверман з колегами вивчив описи чоловіків і жінок, дані клінічними практиками, психіатрами і соціальними працівниками. Виявилася загальна для них установка, що компетентність більше властива чоловіку, ніж жінці. Жінки ж характеризувалися як більш слухняні, менш об'єктивні і схильні зовнішньому впливу, менш агресивні і змагальні, що легко гарячаться з незначних приводів. Ф. Гейс показано, що у багатьох випадках психологи ігнорували або зменшували прояв агресії жінками і дбайливості чоловіками.
Дж. Мак-Ки і А. Шеріффс дійшли висновку, що типово чоловічий образ це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю.
Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому автори вважають, що надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.
Знайдено також, що чоловіки демонструють набагато більшу узгодженість відносно типово чоловічих якостей, ніж жінки - жіночих. Дж. Уїльямс і Д. Бест запропонували випробовуваним з 25 країн використовувати 300 найбільш споживаних прикметників, що описують особові риси, для характеристики чоловіків і жінок. Вони виявили, що чоловікам приписувалися 48 слів, а жінкам - 25 (дивитися таблицю 1.2).
Загальна закономірність полягає у тому, що чоловіки сприймаються як владні, незалежні, агресивні, домінуючі, активні, сміливі, неемоційні, грубі, прогресивні і мудрі. Про жінок, навпаки, говорять як про залежних, покірливих, слабких, боязливих, емоційних, чутливих, ніжних, мрійливих і забобонних. При цьому у ряді країн при описі чоловіків і жінок була своя специфіка.
Наприклад, в Нігерії слова зарозумілий, грубий, ледачий, галасливий були віднесені до жінок. У Японії хвалькуватими, нестерпними і неорганізованими теж були жінки. У одних країнах (Німеччина, Малайзія) диференціювання полови було різко вираженим, в інших (Індія, Шотландія) - слабо вираженої. У ряді країн опис чоловіків був більш негативним.
Цікаво, що при складанні свого індивідуального самопортрету 25 % жінок спожили прикметники, характерніші для опису типових чоловіків, а таку ж кількість чоловіків описали себе як типових жінок. У описах кращого друга чоловіка і жінки однаково хотіли бачити чоловіка-друга, відповідного опису типового чоловіка, а жінку-подругу - відповідної опису типової жінки.
Таблиця 1.2 Якості, що асоціюються тільки з чоловіками або тільки з жінками мінімум в 19 з 25 країн (кількість країн вказана в дужках)
| Якості, асоційовані з чоловіками | Якості, асоційовані з жінками |
| Агресивний (24), Активний (23), Амбітний (22), Безпристрасний (20), Владний (24), Гучний (21), Грубий (23), Зухвалий (24), Домінуючий (25), Жорстокий (21), Жорстокосердий (21), Зарозумілий (20), Винахідливий (22), Ініціативний (21), Майстерний (19), Міцний (23), Ледачий (21), Логічний (22), Мудрий (23), Мужній (25), Напористий (20), недобрий (19), Незалежний (25), неорганізований (21), Необережний (20), неотесаний (21), Нестерпний (19), Невблаганний (24), неемоційний (23), Опортуністичний (20), Прогресивний (20), Раціональний (20), Реалістичний (20), Самовпевнений (21), Серйозний (20), Сильний (25), Схильний до ризику (25), Суворий (23), Тверезомислячий (21), Тупоголовий (21), Переконливий (25), Упевнений (19), Хвалькуватий (19). | Боязлива (23), Добра (19), Манірна (20), Жіночна (24), Залежна (23), Соромлива (19), Покірлива (19), Цікава (21), Мрійлива (24), М'яка (21), М'якосерда (23), Ніжна (24), Чарівна (20), Покірна (25), Приваблива (23), Приємна (19), Балакуча (20), Сексуальна (22), Сентиментальна (25), Слабка (23), Спокійна (21), Марновірна (25), Тривожна (19), Чутлива (24), Емоційна (23) |
Ряд подібних досліджень виконаний і вітчизняними ученими. Як і в зарубіжних роботах, одні автори основну увагу при вивченні образу чоловіків і жінок надали їх особовим особливостям, інші - поведінковим характеристикам, що зокрема формуються в процесі спілкування. До останнього напряму можна віднести роботу Т. І. Юферевой . Вона вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сфера взаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків і жінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах - сімейно-побутові взаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховують її обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка як мужа, батька, підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству).
У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність, очевидно, є просто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролі в регуляції їх поведінки [22,156]. І. С. Клецина в результаті опиту 70 студенток виявила характеристики, які приписувалися чоловікам і жінкам найчастіше (дивитися таблицю 1.3). В цілому і ці дані підтверджують стійкість гендерних стереотипів в свідомості жінок.
Таблиця 1.3 Риси вдачі і здатності, по яких, на думку студентів, спостерігаються найбільші відмінності між чоловіками і жінками
| Характеристики, більше виражені у жінок | Кількість відповідей, % | Балльниє оцінки ступеня відмінностей | Характеристики, більше виражені у чоловіків | Кількість відповідей, % | Балльниє оцінки ступеня відмінностей |
| Турбота про дітей | 64,5 | 3,8 | Математичні здібності | 61,3 | 3,5 |
| Боязлива | 64,5 | 3,8 | Логічне мислення | 61,2 | 3,7 |
| Поступливість | 62,9 | 3,7 | Агресивність | 53,2 | 3,4 |
| Емоційність | 58,0 | 3,4 | Прагнення керувати, бути на перших ролях | 50,0 | 3,3 |
| Тривожність | 54,8 | 3,4 | Авторитарний стиль спілкування | 48,5 | 3,4 |
У. Г. Горчакова виявила, що в стереотипній масовій свідомості жінка сприймається як носій естетичної функції: красива, приваблива, жіночна. Про це заявили 60 % жінок і 68 % чоловіків. Чоловік в суспільній свідомості повинен бути мужнім, сильним, надійним. Так вважають 69 % жінок і 61 % чоловіків.
Відвіку існує стереотипне уявлення про те, що основна роль жінки – бути матір'ю, дружиною вести домашнє господарство, а головне в житті чоловіка – це робота. Теоретичне пояснення такого поділу чоловічих і жіночих ролей можна знайти у З. Фройда і Т. Парсонса.Фройд виводив жорсткий полорольовий поділ з фізіологічних розрізнень.Він говорив, що «анатомія – це доля».Парсонс, представник функционалізму, вважав, що чоловік виконує роль здобувача, тобто інструментальну, а жінка як хранителька домашнього вогнища – експресивну.Щоб бути справжнім чоловіком, на думку Парсонса, існує єдиний спосіб – мати престижну роботу і заробляти на життя. Головний статус для жінки - бути дружиною свого чоловіка, матір'ю дітей, домогосподаркою. Таке розділення ролей між чоловіком і жінкою, з токи зору Парсоноса, сприятиме стабільності в суспільстві. Згодом функционалізм Парсонса піддавався критиці: «Функционаліст пасує перед змінами в суспільному житті, бо, за визначенням, його предметом є статичне суспільство».
Приведемо результаті досліджень групи російських учених Безродного И.С. і іших. Найбільш традиційно сприймають ідеальну роль жінки чоловіка робочі (80%), чоловіки – студенти (80%) і чоловіки підприємці (76%). Серед опитаних жінок якнайменше традиційно розглядають жіночу роль респондентки, зайняті у сфері бізнесу. Можливо, на це робить вплив і характер їх роботи.
Що стосується уявлень щодо основного призначення чоловіка в суспільстві, то тут думка всіх опитаних була однозначною незалежно від статі: 81% жінок і 85% чоловіків вважають, що робота – головне в житті чоловіка.
Таким чином, результати опитування Безродного И.С. показують, що чоловіки дотримуються більш традиційного погляду на основне призначення жінки, а самі жінки неоднозначно визначають соціальну роль жінки. Частка жінок з різних по роду діяльності груп, не згідних з традиційною роллю, неодинакова:34% жінок-робітників, 47% жінок-ІТР, 48% студенток, 50% жінок, що працюють у області освіти, охорони здоров'я, науки, культури, 60% жінок, зайнятих у сфері бізнесу, 66% жінок-керівників.
В цілому уявлення опитаних про призначення чоловіка відрізняються високим ступенем однорідності і традиційністю незалежно від статі, освіти, віку. А уявлення чоловіків і жінок про жіноче призначення відрізняються. Думки самих жінок із цього приводу більш різнорідні, неоднозначні і менш традиційні, хоча в цілому 2/3 чоловіків і половина жінок відводять жінці в ідеалі тільки роль хранительці домівки.
За даними польського дослідження, проведеного в 70-е з питання про соціальну роль жінки, 36% респондентів відводили жінці традиційну роль матері і дружини. Більшість чоловіків, що відповіли, і жінок вважали, що виховання дітей і турбота про них входять виключно в компетенцію матері.
А за даними опитування Безродного И.С., половина чоловіків (54%) и 70% жінок вважають, що не тільки жінка, але й батько повинні займатися вихованням дітей. Звичайно, коли ми наводимо результати опитування в Польщі, то повинні брати до уваги, що не можемо порівнювати їх з результатами опитування Безродного И.С. напряму: різний час, різні країни. Але прийняти «інформацію до роздуму» ми, безумовно, можемо, як можемо і поміркувати над тим, посилюється або слабшає сьогодні вплив традиційних полорольових стереотипів.
Дослідник Й.Блумома з Амстердамського університету, що проводила опитування в нашій країні в 1986-1991 роки, вважає, що в Росії спостерігається тенденція переходу до традиційного розподілу праці, коли чоловік заробляє гроші, а дружина займається сім'єю і сімейними справами.
Це питання, звичайно, складне і неоднозначне. З одного боку, така тенденція дійсно фіксується дослідниками. В кінці 80-х років опитування в нашій країні показували, що тільки 3,5 жінок залишили б свою роботу, якби їх чоловіки заробляли достатньо, щоб утримувати сім'ю.
В 1991 року, за даними опитування Блумома, 7,4% жінок виказували таке бажання. Опитування весною 1995 року показав, що вже 19% опитаних жінок залишити роботу, при цьому вплив таких чинників, як рід занять, освіта; наявність дітей на подібному виборі не позначилася. Так, серед жінок-керівників 7% стали б домогосподарками, серед жінок, зайнятих бізнесом, -10% серед жінок ІТР і працюючих у області охорони здоров'я, освіти, культури, науки – відповідно, 10% і 12%, а серед жінок-робітників – 30%.
Таблиця 1.4 Розподіл ціннісних орієнтацій
| Категорії опитаних | Варіанти відповідей | ||
| Робота і кар'єра | Сім'я | Робота і сім'я одночасно | |
Всі чоловіки Всі жінки Мужчини-керівники Чоловіки-робітники Жінки-робітники Чоловіка ІТР Жінки-ІТР Чоловіки, зайняті в сфері освіти, науки, культури, охорони здоров'я Жінки, зайняті в сфері освіти, науки, культури, охорони здоров'я Мужчини-Підприємці Жінки- підприємці |
13 5 16 11 9 4 11 4 2 14 10 |
10 26 7 13 11 21 7 36 26 9 16 |
77 69 77 76 80 5 82 60 72 77 74 |
З другого боку, в умовах економічної кризи, падіння життєвого рівня переважного числа жителів пострадянського простору жінки вимушені працювати, і робота є важливою життєвою цінністю разом з традиційною для них цінністю-сім'єю.Респондентам було поставлене питання: «Що для вас найважливіше?». Отримані відповіді відображені в таблиці 1.4. У буденній свідомості існує негативні стереотипи щодо працюючої жінки (нібито зайнятість жінок робить негативний вплив на дітей, на ставлення в сім'ї і т.д.). Такі уявлення до певної міри формують відчуття вини у працюючої жінки, перешкоджають її професійній самореалізації.
Наведемо приклади таких стереотипів.
Стереотип 1.
Якщо жінка працює, це робить негативний вплив на її дітей.
51% опитаних чоловіків і 37% жінок розділяють цю думку. Причому чоловіки – керівники виражали свою згоду з подібною думкою в 2 рази частіше, ніж жінки-керівники – 58% і 29%.
Тим часом, як відзначає Б. Фридан, результати різних досліджень показали, що діти працюючих матерів у меншій мірі впадають в крайності (вони не так агресивні і не дуже загальмовані), краще встигають в школі і володіють розвиненішим відчуттям власної гідності, ніж діти домогосподарок. Інше дослідження, в ході якого вивчалися матері з вищою освітою, показало, що їх робота не надає несприятливої дії на сімейні відносини, ні на психологічний клімат в сім'ї, ні на кількість і серйозність дитячих проблем.
Дослідження А.Гаріна виявило приховану проблему: роль домогосподарки в сім'ї середнього американця примушує багатьох матерів пригнічувати і розчиняти в собі особу як своїх синів, так і дочок, формуючи у них інфантилізм.
Таким чином, дані різних досліджень спростовують стереотипну думку, що робота жінки робить негативний вплив на її дітей.
Стереотип 2.
Жінка, що працює ради кар'єри, заслуговує несхвалення.
З цим стереотипним уявленням згодні кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Що впливає на ступінь згоди з даною думкою? Поперед всього вік, оскільки молоді люди у меншій мірі схильні до впливу даного стереотипу, і освіта: чим вище рівень освіти, тим менше людей дотримуються цієї думки. Цікаво, що серед чоловіків- керівників подібну точку зору розділяють 51%, а серед жінок-керівників – тільки 18%.
Стереотип 3.
Існує прямий зв'язок між зайнятістю жінок на роботі і зростанням злочинності в суспільстві.
В цьому випадку чоловіки і жінки були одноголосні (38% жінок і 39% чоловіків). Даний стереотип поширений в значній мірі серед людей середнього і літнього віку. Згодні з цим твердженням серед респондентів 16-25 років-16%, 26-35 років - 32%, 36-45 років - 53%, 46-55 років-60%, 56-65 років – 66%.
Стереотип 4.
Жінка не може бути хорошим керівником.
Цього стереотипу дотримується якнайменша кількість опитаних: так вважають 24% чоловіків і 17% жінок, а серед жінок-керівників-всього 7%. При чім чим старша людина, тим більшою мірою він розділяє цю думку. Якщо серед 16-25-річних 18% згодні з твердженням, що жінка не може бути хорошим керівником, то серед 56-65 літніх таких вже 36%.
В цілому однакова кількість чоловіків і жінок відносяться негативно до того, щоб їх начальником на роботі була жінка, і більше жінок, ніж чоловіків, виказали позитивне ставлення до цього (майже кожна третя жінка і кожен п'ятий чоловік). По даним Санк-Петербурзького центру «Жінки в управлінні», на питання, сформульоване в режимі дихотомічного вибору «Кого ви хотіли б бачити керівником: чоловіка або жінку?», 84% респондентом відповіли, що чоловіка.
А результати опиту 1988 року, проведеного в США інститутом Геллапа, показали, що майже 50% працівників не надають значення тому, хто ними керує: чоловік або жінка. Та зате інша половина вважає за краще знаходитися під керівництвом чоловіків.
Існує також думка, що багато жінок навіть за наявності здібностей до управління не мають внутрішньої установки на заняття керівної посади. Але коли респондентам було задане питання: «Якщо вам запропонували стати керівником, то згодилися б ви?», кожна третя виразила свою згоду (серед чоловіків - кожен другий). Причому на ступінь згоди у представників обох статей вплинув рівень освіти, а у жінок - ще і наявність дітей.
Якщо серед жінок, що мають дітей, були згодні стати керівником 23%, то серед жінок, що не мають дітей, -38%. В цілому ж можна відзначити, що установки на керівну посаду існують і у жінок. Правда, в реальності число жінок-керівників невелике: з 60 млн. зайнятих жінок лише 1,5 млн. керівників.
На таке положення справ впливає безліч чинників, у тому числі і усвідомлення нерівності шансів відносно професійного зростання у чоловіків і жінок. Коли респондентам було задане питання, чи мають чоловіка і жінки в реальності однакові шанси для професійного зростання і просування, то 56% чоловіків і 64% жінок констатували, що шанси рівні, а серед жінок-керівників такої думки дотримуються 82%).
Приходимо до висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.
2. ПРОЯВИ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ВЗЄМИНАХ СТУДЕНТІВ ТА ВИКЛАДАЧІВ ВИЩІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
2.1 Стереотипи маскулінності і фемінності в уявленнях студентів Вищих шкіл
А. Шерріфе визнає, що типово чоловічий образ — це риси, пов'язані з соціально необмежувальним стилем поведінки, компетенцією та раціональними здібностями, активністю й ефективністю, тоді як типово жіночий образ включає низку рис. пов'язаних із соціальними та комунікативними вміннями, з теплотою і емоційною підтримкою. Типовими негативними якостями жінок називаються формалізм, пасивність та надмірну емоційність, а чоловіків — грубість, авторитарність, надмірний раціоналізм.
На думку І.С.Кона. стиль життя чоловіків частіше буває предметно-інструментальним, тоді як жінок — емоційно-експресивним [8, 48]. Учені вказують також на те, що, обираючи рід занять, чоловіки цікавляться насамперед предметним змістом діяльності, пов'язаної з подоланням фізичних труднощів або з розвитком абстрактних ідей та можливістю просування в ній, а жінки надають більшого значення клімату, міжособистісним стосункам. Якщо чоловік володарює в світі речей, то жінка у світі стосунків. Як бачимо, для чоловіків характерною є ділова спрямованість, а для жінок комунікативна.
Цікавими в контексті досліджуваної проблеми видаються дані, за якими чоловіки широко й глобально дивляться па проблеми та явища, а жінки більш тонко відбивають, відтворюють світ, орієнтуючись па деталі та нюанси, тобто є більш конкретними.
Найчастіше дослідники вказують на психологічні відмінності між статями у виявленні емоційності. Ці відмінності можна розглядати на кількох рівнях. З одного боку, маємо справу зі здатністю розуміти емоційні стани інших (емпатія) та вмінням виразити це розуміння (емпатична експресія). З другого можна говорити про переживання самою людиною своїх емоцій (емоційні переживання) та способи виражати ці емоції (емоційна експресія). На думку І.С.Кона. жінки емоційно тонші, ніж чоловіки. Результати низки досліджень свідчать про те, що жінки більш здатні до емпатії. вони зазвичай краще й правильніше відчувають та інтерпретують емоції оточення. Разом з тим відзначається, що жінкам більшою мірою притаманні тривожність та емоційна нестабільність.
Ряд дослідників вказують на інтуїцію, як прикметну рису психіки жінки, і на розсудливість — чоловіка.
Суттєвими є статеві відмінності в дослідженнях інтелекту чоловіків і жінок. Так. результати досліджень свідчать про те. що в жінок значно частіше переважає наочно-образний та вербальний інтелект, а в чоловіків – формально-логічний.
Однією з найстійкіших рис чоловіків визнається високий рівень домагань|. Саме тому чоловіки прагнуть досягти становища з високим статусом. Враховуюче те. що більшість чоловіків виконують владні функції, вони здійснюють вплив, а жінки підкоряються йому. Чоловіки прагнуть домінувати, виявляти свою владність. Вони здебільшого рішучі та впевнені в собі. їм притаманні більша автономність і менша поступливість.
Жінки ж. як вважає ряд авторів, схильні до виконавчої роботи. Цьому сприяють такі їхні риси як дисциплінованість, уважність, акуратність, старанність та вміння пристосовуватися до виконання монотонних і одноманітних операцій.
Досліджуючи з огляду на статеві відмінності таку характеристику особистості, як "залежність-незалежність". учені дійшли висновку, що вона формується в процесі соціалізації. Заслуговує па увагу, на нашу думку, і розгляд дослідницями феміністського спрямування поняття "залежність" у стосунках владування підпорядкування як "передачу повноважень". Дж. В. Джоржан стверджує, що влада означає перевагу, а також контроль і координацію дій людей. І хоча більшість жінок вважає, що влада як така їм не потрібна, однак вони беруть участь у психологічному вихованні інших людей і тим самим сприяють їх особистісному зростанню. Отже, прихильники цієї теорії інтерпретують залежність як позитивну якість, що сприяє особистісному розвитку та зростанню людини.
Досить суттєвими с психологічн
Вони також сприйнятливі й чутливі. Серед інших можна виділити психологічні відмінності: у стилях прийняття рішень - якщо чоловіки схильні приймати рішення швидко й рішуче, то для жінок більш характерні тривалі роздуми й консультації з близькими; у самооцінці — чоловіки підсвідомо оцінюють себе вище, ніж оточення, а жінки - вище оцінюють чоловіків, ніж себе; у виявленні агресивності (більшою мірою властива чоловікам); альтруїзм (характерний для жінок); відповідальності (більше розвинена в жінок); у більшій гнучкості жінок у ставленні до різноманітних зовнішніх впливів соціального середовища тощо.
Таким чином, проведений теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про наявність певних специфічних рис. які характерні для представників певної статі. Проте, не дивлячись на велику кількість досліджень, присвячених вивченню психологічних відмінностей між чоловіками і жінками, експериментальних даних з цієї проблеми недостатньо і вони часто суперечливі. Втім, проблема статевої диференціації традиційно є складною для теоретичного осмислення, адже досить важко однозначно розділити поведінку людини відносно до статі.
Індивідуальність особистості, взята у гендерному вимірі, визначається ступенем вираженості та особливостями поєднання рис. віднесених до актуальних (тобто прийнятих в якості соціальної норми в даному суспільстві) конструктів маскулінності–фемінності. Водночас варто відзначити, що в наведених дослідженнях розглядався, як правило, якийсь один чи кілька аспектів цього питання — комплексного вивчення феномену не відбувалось. Крім цього, останнім часом дедалі частіше виявляється тенденція до зближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, особливо в молодіжному середовищі.
Аналізуючи результати досліджень О.М.Скнара відзначаємо, що найбільш значущою якістю, яка характеризує чоловіків, на думку молоді, є владність. Далі в міру зменшення наводимо ще 9 найбільш "навантажених" якостей: об'єкта (ділова) спрямованність, агресивність, автономність, глобальний інтелект. спрощеність, дистанційованість, конкретний інтелект. З деяким відривом ідуть ретельність та рефлексивність.
Дещо різняться між собою гендерні портрети чоловіка в уявленнях чоловіків та жінок (дивитись таблицю 2.1). Хоча представники обох статей однозначно висловилися щодо владності, ретельності та рефлексивності чоловіків, проте розміщення інших якостей значно різняться.
Таблиця 2.1
| В уявленнях молоді | Частота вибору | В уявленнях юнаків | Частота вибору | В уявленнях юнок | Частота вибору |
| Владиість | 11 5 | Владність | 60 | Владність | 55 |
| Об’єктна спрямованість | 106 | Об'єктна спрямованість | 56 | Агресивність | 52 |
| Агресивність | 103 | Автономність | 53 | Спрощеність | 51 |
| Автономність | 95 | Агресивність | 51 | Об'єктна спрямованість | 50 |
| Глобальний інтелект | 93 | Глобальний інтелект | 50 | Дистанційованість | 44 |
| Спрощеність | 93 | Конкретний інтелект | 44 | Глобальний інтелект | 43 |
| Дистанційованість | 83 | Спрощеність | 42 | Автономність _ | .42 |
| Конкретний інтелект | 74 | Дистанційованість | 39 | Конкретний інтелект | 30 |
| Ретельність | 47 | Ретельність | 27 | Ретельність | 20 |
| Рефлексивність | 43 | Рефлексивність | 25 | Рефлексивність | 18 |
Гендерний портрет чоловіка в уявленнях молоді
Наприклад, суттєві відмінності помітні в оцінці таких якостей, як об'єктна (ділова) спрямованість (2-га позиція в уявленнях чоловіків і 4-та — у жінок), автономність (відповідно - 3-тя і 7-ма), агресивність (4-та й 2-та), глобальний інтелект (5-та і 6-та), конкретний інтелект (6-та і 8-ма), спрощеність (7-ма і 3-тя), дистанційованість (8-ма і 5-та).
Така конфігурація якостей свідчить про те, що чоловіки "бачать" представників своєї статі більш діловими, незалежними й високо інтелектуальними (приписують собі як глобальний, так і конкретний інтелект), тоді як жінки більшою мірою звертають увагу на такі якості чоловіків, як агресивність, спрощеність і дистанційованість.
Таблиця 2.2 Гендерний портрет жінки в уявленнях молоді
| В уявленнях молоді | Частота вибору | В уявленнях юнаків | Частота вибору | В уявленнях юнок | Частота вибору |
| Витонченість | 117 | Витонченість | 58 | Витонченість | 59 |
| Емпатія | 106 | Залежність | 56 | Емпатія | 57 |
| Залежність | 104 | Самопереживання | 53 | Поступливість | 51 |
| Самопереживання | 99 | Суб'єктна спрямованість | 50 | Залежність | 48 |
| Поступливість | 98 | Емпатія | 49 | Суб'єктна спрямованість | 46 |
| Суб'єктна спрямованість | 96 | Поступливість | 47 | Самопереживання | 46 |
| Рефлексивність | 79 | Рефлексивність | 36 | Рефлексивність | 43 |
| Ретельність | 75 | Ретельність | 34 | Ретельність | 41 |
| Конкретний інтелект | 48 | Дистанційованість | 21 | Конкретний інтелект | 31 |
| Дистанційованість | 40 | Спрощеність | 20 | Автономність | 19 |
| Конкретний інтелект | 17 | Дистанційованість | 19 |
Із наведених у таблиці 2 даних видно, що і чоловіки, і жінки вважають, що жінка мас бути передусім витонченою (1-ша позиція), їхні уявлення збігаються також стосовно "рефлексивності" (7-ма позиція) та '"ретельності" (8-ма) жінок. Цікаво, що молоді чоловіки, схоже, не хочуть бачити жінку розумною ("конкретний інтелект", за їх оцінкою, посів 11-ту позицію). До речі, й самі жінки не дуже високо поціновують цю якість (у їхніх уявленнях вона займає 9-те місце). Різняться уявлення молоді обох статей про жінку і стосовно таких її якостей як: залежність (2- та позиція в уявленнях чоловіків та 4-та — у жінок), самопереживаиня (відповідно 3-тя й 6-та), "суб'єктна (комунікативна) спрямованість" (4-та і 5-та). "емпатія" (5-та і . 2-га). поступливість (6-та і 3-тя). "дистанційованість" (9-та й 11-та). Доволі суперечливо виглядають уявлення чоловіків про те. що жінка має бути одночасно і "витонченою", і "спрощеною" (ця якість займає в чоловіків 10-те місце). Слід також відзначити, що сучасні жінки бачать себе "автономними" (ця якість в їхніх уявленнях на 10-му місці).
Така послідовність якостей свідчить про те, що "жіночими" чоловіки схильні вважати якості, спрямовані на внутрішнє життя, а також ті, що пов'язані зі спілкуванням, залежністю та пасивністю. Жінки ж більшого значення надають співпереживанню та поступливості, яку можна тлумачити як гнучкість. Поряд із "традиційно жіночими" визначено якості, які раніше вважатися "чоловічими", а саме: автономність та конкретний інтелект.
Якщо чоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова) спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність, дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам — витонченість, емпатія, залежність, самопереживання, поступливість, суб'єкта (комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретний інтелект, дистанційованість.
У цілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінки відповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, що стереотипи маскулінності й фемінінності стають менш жорсткими, і що не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.
Результати емпіричного дослідження свідчать про суперечливість на сьогодні ідеалів маскулінності й фемінінності та корелюють з висновками І.С. Кона. В цих ідеалах "значно повніше, ніж колись, враховується багатоманітність індивідуальних проявів" [8, 113] . Важливо також, що вони відображають не лише чоловічий, а й жіночий погляд. Якщо ідеал жіночності, наприклад ХІХ ст., був досить простим (жінка мусила бути ніжною, чутливою, м'якою, але водночас пасивною і залежною), то сьогодні для того. щоб бути успішною, жінка повинна мати нові риси. 'Зокрема, вона має бути інтелектуальною, активною, незалежною, тобто мати властивості, які раніше вважалися притаманними чоловікам. Традиційні ж фемінні якості й сьогодні високо поціновуються, особливо чоловіками, і становлять основу їхнього тлумачення жіночності, їхні уявлення про жінку більш консервативні, ніж самих жінок про себе.
Не залишився незмінним і стереотип маскулінності. Якщо "традиційна" маскулінність висувала на перший план такі якості, як фізична сила, витривалість, приховування ніжності, нестриманість у вираженні негативних почуттів (наприклад, гніву), то "сучасна'' поціновує компетентність та професіоналізм, інтелект, стриманість, а також вимагає ретельності у виконанні поставлених завдань. Проте ці нормативні очікування суперечливі, а їх співвідношення неоднакове на різних етапах життєвого шляху.
Підкреслимо, що гендерні стереотипи, в яких відбувається ототожнення жінки і чоловіка з традиційно-фемінінними і традиційно-маскулінними рисами, абсолютизують маскулінність або фемінінність. заважають індивідуальному самовираженню кожної людини, а також ефективному включенню жінок в різні сфери життєдіяльності. Якщо ж залишається нереалізованим жіночий потенціал в будь-якій сфері діяльності, то це є втратою не тільки окремої особистості, але і суспільства в цілому.
Таким чином, відзначаємо, що в свідомості молоді переважають традиційні образи жінки та чоловіка, але стереотипи маскулінності і фемінності на сьогодні стають менш жорсткими і не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.
гендерний стереотип міжособистісний студент
2.2 Гендерний аспект уявлень студентів про міжособистісні відносини в системі студент – викладач
Вітчизняна система вищої освіти практично не враховує гендерні відмінності студентів. Це виявляється і в змісті учбових дисциплін і в методичній літературі.
Тим часом, дослідження показують, що у юнаків і дівчат існують відмінності і в причинах поступати у Вищий учбовий заклад. Наприклад, в дослідженнях Безродного В.І. і Дмітренко Н.В. відмічено, що 33% дівчат при виборі Вищого учбового закладу керуються престижем і авторитетом закладу, тоді як серед юнаків жодного, який би вказав дану причину. А інтерес до професії, як причина вступу у Вищі учбові заклади, указується 66,7 відсотками юнаків і лише 23,3 відсотками дівчат. Існують також відмінності в думках юнаків і дівчат до продуктивності різних видів учбових завдань, ефективності різних форм контролю. Тому цілком передбачені і відмінності у ставленні до викладачів.
Аналізуючи уявлення студентів про особливості міжособових відносин у Вузі (взаємостосунки в системі викладач-студент, студент-студент, група-куратор), можна відзначити, що більшість дівчат розцінює відносини, що склалися з одногрупниками, як хороші, і лише третині з них важко їх охарактеризувати їх, що може служити опосередкованим підтвердженням їх вищих соціальних перцептивних здібностей. Юнаки менш високо оцінюють характер відносин в студентському колективі.
Таблиця 2.1
Оцінка якостей образу викладача, якому віддається перевагу
| Якості викладача, якому віддається перевагу | Юнаки (ранг) | Дівчата (ранг) |
| Знання свого предмету | 1 | 1 |
| Хороше почуття гумору | 2 | 4 |
| Вимогливість | 3 | 6 |
| Хороша мова | 4 | 3 |
| Ерудованість | 5 | 2 |
| Чуйність | 6 | 7 |
| Демократичність | 7 | 5 |
| М'якість | 8 | 9 |
| Артистизм | 9 | 8 |
| Принциповість | 10 | 10 |
Переважна більшість дівчат оцінює взаємостосунки з викладачами як хороші, при цьому жодна із студенток не оцінила взаємовідношення з викладацьким складом як погані. Тоді як лише половина юнаків розцінюють відносини з педагогами як хороші, а 10% розглядають відносини як погані.
Більшість студентів знає кураторів своїх груп, проте робота куратора оцінюється ними по-різному: позитивну оцінку дають 46,7% юнаків і 70% дівчат.
В цілому можна сказати, що дівчата більшою мірою, ніж Юнаки включені у внеучбову діяльність, яка проводиться на факультетах. Юнаки більш вимогливі до партнерів по спілкуванню.
Особливий інтерес представляють гендерні відмінності в портреті ідеального викладача. Юнаки вважають, що ідеальним викладачем є обличчя жіночої статі, у віці 20-29 років. Дівчата бачать в ідеальному викладачі чоловіка у віці 30-39 років. З числа ідеальних юнаки виключили викладачів старше 50-60 років, на відміну від 10% дівчат, що включили до складу ідеальних викладачів чоловіків цього віку.Ці дані не суперечать висновкам одержаним Коном І.С. і Бодальовим А.А.
Виділивши характеристики ідеального викладача вимальовується наступна картина. Найзначущішими якостями бажаного викладача як Юнаки, так і дівчата виділяють знання свого предмету, а якнайменше значущим виділяють таку якість як принциповість. На цьому схожість в думках юнаків і дівчат у ставленні до характеристик образу бажаного викладача закінчуються. Найбільш високо, порівняно з дівчатами, Юнаки цінують хороше почуття гумору наставника, якому віддається перевагу, і вимогливість, тоді як дівчата віддають перевагу викладачам з широким кругозором, ерудитів з хорошою мовою. Найбільша різниця в оцінці юнаками і дівчатами якостей, приписуваних ідеальному викладачу, спостерігається в пунктах вимогливість і ерудованість. А також привертають увагу пункт демократичність, віднесений юнаками на на сьоме місце, а дівчатами – на п'яте. Шульга В.В. затверджує, що таке розподіл думок можна пояснити тим, що дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
Ретроспективний погляд на організацію учбового процесу у Вищих учбових закладах показує, що він був спочатку орієнтований на чоловічу половину населення. Лише феміністичний рух дозволив жінкам залучитися до вищої професійної освіти.
Таким чином, в даний час спостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендерні відмінності в ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого боку освіта має переважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвитку традиційно чоловічих якостей. У міжособових відносинах в діаді «студент – викладач» дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
2.3 Гендерні особливості сприйняття в діяльності педагога
Зважаючи на «специфіку» свого об'єкту педагогічна діяльність будується по законах спілкування. У структурі ж спілкування прийнято виділяти три компоненти: когнітивний (пізнавальний), афектний (емоційний), поведінковий або гностика, афектний, практичний. Разом з цим В. Н. Панферов запропонував класифікацію функцій людини як суб'єкта спілкування, де виділяє шість функцій, у тому числі і когнитивную.
У будь-якій класифікації виділяється когнітивний аспект спілкування. У педагогічному спілкуванні він набуває особливого значення. Саме з рівнем пізнання педагогом особистості учня, з адекватністю і повнотою пізнання в істотній мірі зв'язана результативність педагогічної діяльності. Як виявляється з дослідження С. В. Кондратьєвой і її співробітників, для педагогів низького рівня продуктивності діяльності характерне сприйняття лише зовнішнього малюнка вчинку, без проникнення в істинні цілі і мотиви,тоді як педагогів високого рівня продуктивності відрізняють віддзеркалення стійких інтеграційних властивостей особистості, виявлення провідних цілей і мотивів поведінки, об'єктивність оцінних суджень [13, 15]. Аналогічні результати одержані і Е. Н. Жучевой, що присвятила своє дослідження проблемі залежності успішної педагогічної діяльності від рівня розвитку і структури педагогічних здібностей. Використовуючи метод компетентних «суддів» для оцінювання педагогів, вона виявила наявність позитивної кореляції між рівнем педагогічної діяльності (високий, середній, низький) і здатністю педагога до віддзеркалення стійких властивостей особистості учня, умінням проникнути в приховані резерви розвитку особистості. Механізми гендерної стереотипізації «працюють» і в процесі пізнання педагогом особистості учня.
Так, у педагога під впливом власного педагогічного досвіду складаються специфічні соціальні стереотипи: «відмінник», «двієчник», «активіст» і т.д. (про аналогічні стереотипи сприйняття, але тільки щодо студентів пише і O.O. Бодальов. Вперше зустрічаючись з учнем, що вже одержав характеристику «відмінника» або «двієчника», педагог з більшою або меншою вірогідністю припускає у нього наявність певних якостей. Звичайно, не варто думати, що цей набір стереотипів незмінний, що всі педагоги малюють собі однаковий образ «відмінника», «двієчника», громадського «діяча-активіста» і т.д. Треба відмітить, що всі оцінні стереотипи носять підкреслено суб'єктивний, індивідуальний характер. У цьому немає нічого дивовижного, оскільки кожен стереотип є закріпленим досвідом спілкування з учнями, досвід даного конкретного педагога.
Наприклад, на інформацію про те, що в його групі вчитиметься більшість юнаків або дівчат, різні педагоги реагуватимуть по-різному. Один через свій стереотип може припустити, що педагогічне управління групою полегшиться; інший, навпаки, маючи негативний досвід спілкування з «жіночим (або чоловічим) колективом», може передбачати складнощі в навчанні і виховному процесі.
Викладачі і справді чекають від одних учнів більшого, ніж від інших. Мабуть, ви вже стикалися з цим, якщо ваші брат або сестра вчилися в тій же школі, що і ви, але раніше і зарекомендували себе там «обдарованим(-ої)» або «нездібним(-ої)»; або розмови у вчительській створили вам репутацію ще до того, як ви переступили поріг школи; або новий вчитель уважно вивчив вашу особову справу, або йому став відомий соціальний статус вашої сім'ї. Очікування, що чи дійсно склалися таким чином, впливають на успішність учнів? Очевидно, що оцінки викладачів пов'язані з успіхами учнів: викладачі добре думають про тих учнів, які добре встигають. В основному це відбувається тому, що викладачі правильно оцінюють здібності і досягнення своїх учнів. Але чи дійсно очікування вчителя також впливають на успіхи учнів? Частіше немає. Але в 39 % з 448 опублікованих експериментів вони вплинули.
Чому очікування іноді так багато означає? Розенталь і інші дослідники повідомляють, що викладачі частіше усміхаються і кивають «учням з вищим потенціалом». Вибраного навмання десятисекундного запису вчительського погляду або вчительського голосу було досить, щоб глядачі — і діти, і дорослі — зрозуміли, який перед ними учень, поганий або хороший, і чи подобається він викладачу. Ми не помилилися, саме 10 секунд! Хоча вчителі, можливо, вважають, що можуть контролювати свої відчуття, але учні дуже чутливі до міміки і жестів наставників. Вчителі можуть також більше займатися з своїми «обдарованими» учнями: ставити перед ними вищі цілі, частіше викликати їх до дошки і надавати їм більше часу на відповідь.
Знайомство з експериментами, в яких досліджувалися вчительські очікування, наштовхнуло мене на думку вивчити, як впливають очікування учнів на викладачів. Поза сумнівом, вже при перших відвідинах нового курсу лекцій нерідко можна почути: «Професор Сміт такий цікавий» або: «Професор Джон такий нудний». Щоб побачити, чи виявлятиметься цей ефект і в умовах реального навчання, група дослідників провела експеримент в чотирьох класах школи в Онтаріо, де заняття почала вести нова вчителька, що раніше викладала у іншому місці. Під час індивідуальних співбесід експериментатори повідомили учнів двох класів, що інші вчаться і самі експериментатори дуже високо оцінюють нову вчительку. В порівнянні з контрольними класами, де експериментатори не намагалися підняти рейтинг викладача, що вчаться, налаштовані на позитивні очікування, були уважнішими на заняттях. В кінці семестру вони одержали вищі відмітки і стверджували, що ця вчителька висловлює матеріал дуже виразно. Виявляється, ставлення класу до викладача таке ж важливе, як і ставлення викладача до учнів.
Виховання і навчання студентів багато в чому залежить від того, як представники тієї або іншої статі сприймаються викладачем, які ролі він приписує юнакам і дівчатам, а головне - чи враховуються їх статеві особливості при подачі учбового матеріалу і вихованні. Адже вся навчально-методична література практично безстатева. Із цього приводу В. Д. Еремєєва і Т. П. Хрізман пишуть: "У багатьох методичних допомогах, рекомендаціях, підручниках, книгах ми бачимо невблаганне: "Дитина в 1 рік повинна... у 4 роки повинен... до 7 років повинен..." І приводяться таблиці по віках: що повинна уміти безстатева дитина. А ось таблиці таких порівняно мало істотних для майбутнього життя дитини (так пробачать нас педіатри) показників, як зростання і вага, складені окремо для хлопчиків і дівчаток. Значить, вага тіла різна, вага мозку, відповідно, різна, а все те, що є результатом їх діяльності (довільні рухи, сприйняття і аналіз інформації, мислення, пам'ять і т. д.), однакове? Звичайно, ні.
Справа, природно, не в таблицях з різними для хлопчиків і дівчаток нормативами розвитку психічних функцій (наприклад, відносно інтелекту такі таблиці є), а в тому, наскільки правомочними будуть ці нормативи, якщо одні автори відзначають відмінності по цих функціях, а інші їх заперечують. Та все ж зерно істини в цьому вислові є: потрібні обгрунтовані рекомендації про те, як виховувати і учити юнаків і дівчат. Хіба справедливо, що дівчат частіше хвалять, з ними частіше міркують, а коли розмовляють з юнаками, то найчастіше обмежуються прямими вказівками (віднеси, сходи, перестань).
Важливо і інше: потрібно коректувати оцінки, які дають педагоги юнакам і дівчатам. Опитування вчителів, проведене В. Д. Еремєєвой і Т. П. Хрізман, на предмет виявлення характеристик їх що вчаться, виявив, що негативні характеристики приписувалися хлопчикам значно частіше, ніж дівчаткам. На питання - які самі "хороші" і "найпоганіші" діти запам'яталися вчителям за багато років їх роботи - в першому списку переважали дівчатка, а в другому - хлопчики. Хлопчики в очах вчителів частіші неохайні, мовчазні, збудливі, уперті, нетерплячі, з надмірно високою зарозумілістю. Дівчатка ж старанніші, соромливіші, володіючі собою, спритні, боязливі, нерішучі. Недивно, що у 19 з 20 виховательок дитячого саду в ранжируваному списку їх вихованців (по якнайменшому числу негативних якостей) всі перші місця зайняли дівчатка. У школі з 14 вчительок перші місця віддали дівчаткам 11, а останні місця хлопчикам - 9. В той же час психолог, оцінюючи тих же дітей, не дав явних переваг ні хлопчикам, ні дівчаткам.
Приведені приклади свідчать про різний підхід педагогів до хлопчиків і дівчаток на інтуїтивному рівні, що багато в чому веде до неадекватного ставлення до дітей різної статі. В той же час на усвідомленому рівні, не дивлячись на розуміння відмінностей між особами чоловічої і жіночої статі в здібностях, інтересах і схильностях, особливостях поведінки, педагогіка дотепер залишається безстатевою. Єдинe, де враховуються статеві відмінності - уроки праці, але і це викликає негативну оцінку деяких психологів. Безстатеве навчання і виховання викликало і викликає зараз у багатьох психологів, нейрофізіологів і педагогів занепокоєння з приводу спотвореного виховання хлопчиків і дівчаток і неадекватності способів їх навчання, а у результаті - розвитку їх особистості. За даними А. С. Воловіч, серед тих випускних класів, що вчаться, які найбільшою мірою відповідають шкільним вимогам, пригнічуюче більшість (85 %) складають дівчата. А юнаки, що потрапили в число таких, володіють традиційно жіночими якостями: зразкова поведінка, посидючість, старанність і тощо.
У. Л. Ситников показав, що в свідомості педагогів гендерні установки виражені більше, ніж в свідомості дітей. Так, образи "абстрактних" дітей різної статі в свідомості одного і того ж вчителя мають більше відмінностей між собою, ніж образи реальних хлопчиків і дівчаток. Між образами конкретних дівчаток в свідомості педагогів і Я-образамі цих же дівчаток є більше достовірних відмінностей, ніж між відповідними образами хлопчиків. При цьому є істотні відмінності між педагогами і студентами педагогічного вузу в тому, як вони представляють "абстрактних" хлопчиків і дівчаток. По негативній модальності думки педагогів більш близькі до того, як хлопчики відображають самих себе, думки студентів більш близькі до того, як відображають себе дівчатка.
Б. Розен приходить до висновку, що більшість підлітків вибирає професії, відповідні їх гендерній ролі. У юнаків професійне самовизначення формується в руслі загальної життєвої перспективи і органічно входить в нього. На їх професійне самовизначення впливають чинники дальньої перспективи: чим більш визначені плани на подальше життя, тим вищі рівень сформованості професійного плану і ступінь упевненості в правильності професійного вибору. У дівчат життєве і професійне самовизначення не зв'язані між собою, для них характерна велика емоційність і ситуативність самовизначення, менш цілісний світогляд. Найближчі плани дівчат визначаються в основному пізнавальними інтересами і рівнем емоційної збудливості. У юнаків на планування найближчої перспективи великий вплив роблять інтелектуальні показники (комбінаторне мислення, загальний рівень інтелекту) і рівень самоконтролю.
За даними Л. Термана і К. Майлз чоловіка виявляють цікавість до професій, пов'язаних з пригодами, вимагаючих подвигів, фізичної напруги, до роботи поза приміщенням, до механізмів і інструментів, до науки, фізичних явищ і винаходів. Жінки схильні до професій, пов'язаних з естетикою, з сидячою роботою в приміщенні, з наданням допомоги, особливо дітям, беззахисним і потребуючим людям.
Так, за даними І. Калабіхиной, в охороні здоров'я і соціальному забезпеченні в Росії жінки складають 83 %, в торгівлі і громадському харчуванні - 82 %, в освіті - 79 % від загального числа зайнятих.
В даний час спостерігається і фемінізація психології. Так, серед студентів психологічного факультету Санкт-петербурзького державного університету співвідношення осіб чоловічої і жіночої статі в кінці 1990-х рр. дорівнювало 1:3,5. Серед студентів спецфакультету (отримання другої освіти) це співвідношення було ще вищим - 1:4,3.
Болгарський психолог З. В. Іванов показав, що є деякі відмінності в педагогічному спілкуванні чоловіків і жінок - вчителів фізкультури. Вчителі-жінки більше прагнуть показувати і пояснювати учбовий матеріал в порівнянні з вчителями-чоловіками, частіше ставлять питання і роблять доповнення до відповідей учнів. Жінки частіше використовують оцінки, жарти. Вчителі-чоловіки частіше дають конкретні вказівки по організації роботи, частіше використовують команди і розпорядження. У виховній роботі вчителя-чоловіка більше уваги звертають на зовнішню і формальну сторону, менше вникаючи в мотиви поведінки учня. Вони віддають перевагу в спілкуванні школярам-спортсменам і більш фізично розвиненим і дисциплінованим школярам.
За даними Д. А. Мішутіна, вчителі-чоловіки частіше використовують особово-групове спілкування, а вчителі-жінки – міжособистісне спілкування. Чоловіки в порівнянні з жінками частіше використовують немовні засоби спілкування, а жінки - мовні. Виховний звертання також частіше використовується жінками.
Таким чином, можемо спостерігати різницю в сприйнятті та поведінці викладачів, що відповідає їх гендеру.
3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТПІВ У ВЗАЄМОСТОСУНКАХ СТУДЕНТІВ І ВИКЛАДАЧІВ ВУЗІВ
3.1 Мета, методика і організація дослідження маскулінних і фемінних характеристик в образі чоловіка, жінки і викладача у студентів Вузів
Про необхідність поглиблення і збагачення теоретичних і практичних напрацювань по проблемі гендерних стереотипів в системі вищої освіти говорять багато зарубіжних і вітчизняних психологів.
Помітимо, що гендерні дослідження є галуззю психологічного знання, що активно розвивається. Полорольові стереотипи привласнюються всіма, хто росте і розвивається в суспільстві. Уявлення, пов'язані з цими стереотипами, стають неусвідомлюваною ідеологією, яка переноситься на всі сфери життєдіяльності. Складнощі досліджень не є прерогативою психології. Будь-яка наука, дотична з життям суспільства і окремої особи, містить лише частину цілісної картини, якщо не використовує гендерний підхід. У нашому дослідженні ми прагнули нівелювати неусвідомлений вплив наших стереотипних уявлень на результати нашої роботи шляхом використовування в основному стандартизованих методів дослідження.
Наше дослідження містить теоретичний аналіз літературних джерел та обґрунтування актуальності та потреби в ньому; вибір методів дослідження згідно з метою та гіпотезою, проведення обраних методик на виборці згідно з предметом та об’єктом нашої емпіричної частини; статистична обробка і аналіз отриманих результатів; формулювання висновків щодо результатів нашого дослідження відповідно до гіпотези.
В основі нашої дослідницької роботи припущення що стереотипи маскулінності і фемінності, що ми намагаємося виявити у студентів, будуть співвідноситися з гендерними ознаками в образі ідеального викладача, що також є предметом нашого дослідження.
Ми зосереджуємо свою увагу на виявленні рис, притаманних чоловікам та жінкам, а також на гендерних ознаках образа ідеального викладача в уявленнях студенток-дівчат і студентів-юнаків.
В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типові гендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої та жіночої статі.
Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі проводилася невелика бесіда із студентами, з метою замотивувати учасників дослідження. На другому етапі в ході заповнення респондентом опитувальника С.Бем ми з'ясовували особливості стереотипів мускулінності і фемінності в уявленнях про ідеального викладача у студентів Вузів. На завершальному третьому етапі проводилося дослідження за допомогою тієї ж методики, проте в інструкції пропонувалося описати типового чоловіка і типову жінку. Кожен обстежуваний одержував реєстраційний бланк опитувальника в який він заносив відповіді, а також продовжував складені нами нескінчені речення, для уточнення гендерних стереотипів, що склалися у респондентів.
Обстеження проводилося на базі різних Вузів р.Запоріжжя (ЗНУ, ЗНТУ, ЗГМУ, ЗІГМУ). Для дослідження гендерних стереотипів у студентів була сформована вибірка, що складається з 30 студентів у віці від 19 до 23 років, по 15 юнаків і 15 дівчат. Вік студентів, що приймали участь у експериментальному дослідженні, нами було обрано невипадково. Цей період, окрім сформованої особистості, особливостей поведінки та стилів спілкування, характеризується сталістю певних стереотипів, у тому числі й гендерних, та мотивацією їх незмінності або спроб подолання [23, 248].Мы прагнули залучати до дослідження студентів різних вищих учбових закладів (і технічних і гуманітарних) у зв'язку з розповсюдженням на вибір професії гендерних стереотипів про великі здібності до точних наук у юнаків. Тому серед респондентів представників Запорізького національного університету було 8 чоловік, що вчаться Запорізького національного технічного університету 13 чоловік, студентів Запорізького державного медичного університету 4 люди і студентів Запорізького державного муніципального університету 5 чоловік. Гендерна ідентифікація особистості тісно пов'язана із засвоєнням і реалізацією ролевих стандартів поведінки, прийнятих в суспільстві і культивованих в найближчому мікросередовищі індивіда. Тому при дослідженні гендерних стереотипів респонденти розділялися по статі.
Відповідно до гіпотези використовувалася методика опитувальник С. Бем (модифікований варіант), оскільки ця методика направлена на оцінку стереотипних уявлень про маскулінності і фемінності, а також розроблений нами набір незакінчених фраз ( дивитись додаток А). Теорія гендерної схеми, розроблена З. Бем, містить риси як теорії соціального навчення, так і теорії когнітивного розвитку. З позицій цієї теорії, засвоєння і прийняття установок, пов'язаних з виконанням певної гендерної ролі, здійснюється в процесі первинної соціалізації. Передбачається, що статева диференціація і типізація є результатом переробки інформації, пов'язаної з поняттями чоловіче і "жіноче", що гендерно-схематизує. Орієнтуючись на дорослих, дитина научається вибирати зі всіх можливих визначень "Я" тільки ті, які застосовні до його статі. Сприймаючи нову інформацію (включаючи і нове знання про себе), дитина кодує і організовує її відповідно до заданих ззовні гендерних схем, тобто домінуючими культурними уявленнями про мужність і жіночність і ролі чоловіка і жінки в суспільстві. Таким чином, і самооцінка людини, і його поведінка в істотній мірі визначаються змістовним компонентом гендерних стереотипів, пануючих в суспільстві.
У дослідженні ми використовували модифікований варіант, що складається з 60 питань, з них 20 питання «буферних» і по 20 питань відносяться до кожного з вимірюваних чинників (маскулінність, фемінність). Респонденту пропонується занести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на питання: «так», «ні». Набуті дані виражаються в показниках маскулінності і фемінності, а також обчислюється основний індекс «маскулінність-фемінність» в образі типової жінки, типового чоловіка і ідеального викладача.
3.2 Аналіз і інтерпретація отриманих даних
Стереотип викладача, як і будь-який інший, тісно пов'язаний з пануючими у цей момент в суспільстві поглядами, тому ми також порівнюємо уявлення про ідеального викладача з результатами набутими при описі типових чоловіків і жінок. Для аналізу інформації ми розбили випробовуваних на дві групи по ознаці статі – дівчата і юнаки, між якими ми також проводили порівняння. На основі емпіричних даних отриманих за допомогою методики опитувальник С.Бем (модифікований варіант) ми порівнюємо гендерний компонент характеристики викладачів в представленнях кожної з груп ( дивитись додаток Б).
Рисунок 3.1 – Діаграма розподілу середньогрупових показників за шкалами маскулінність і фемінність у юнаків і дівчат
Среднегруппової показник маскулінності у юнаків був рівний 0,84, а в групі дівчат – 0,9.Таким чином при аналізі показника маскулінність дівчини і юнаки продемонстрували різницю досить незначну у розмірі 0,06, а різниця в показниках шкали фемінність була значущішою і склала 0,16 (дивитись рисунок 3.1). Уявлення про ідеального викладача у студенток виражаються у великих показниках маскулінності і менших показниках фемінності, ніж у юнаків студентів. При цьому показник основного індексу і у юнаків і у дівчат знаходиться в межах андрогінності з тенденцією слабовираженої маскулінності і дорівнює -0,7 у респондентів жіночої статі і -0,19 у респондентів чоловічої статі.
У групі дівчат маскулінність, в межах андрогінності, виражена набагато яскравіше, різниця між показниками двох груп дорівнює 0,51 (дивитись рисунок 3.2). Цікавий факт, що в бесіді абсолютну більшість юнаків (83%) заявляли, що ідеальним викладачам бачать жінку, а інші 27% стверджували, що стать не має значення, і жоден юнак не бачив в ролі ідеального викладача чоловіка. У дівчат подібної тенденції не спостерігалося, так 30% не мали переваг відносно статі викладача, для 43% більш відповідним ідеальному викладача видається чоловіча стать, а 27% віддали б перевагу викладачу жінку.
Рисунок 3.2 – Діаграма середньогрупових показників за результатами опитувальника С.Бем в уявленнях дівчин-респонденток
Стереотип чоловіка в очах студентів-юнаків по показнику основного індексу представлявся помірно вираженою маскулінністю -0,71. При цьому показник маскулінності дорівнював 0,88, а фемінності – 0,58. Якщо порівнювати ці показники з портретом ідеального викладача, то помітимо, що показники маскулінності практично рівні, а фемінність в образі викладача набагато більш виражена.
Розглядаючи стереотип чоловіка в анкетах дівчат, відзначаємо ще більш виражений показник маскулінності – 0,91, а фемінність приблизно на тому ж рівні (0,51), що і в представленнях юнаків. При цьому основний індекс зафіксований на рівні – 0,93, що є найбільш крайнім показником по всіх пунктах в групах як юнаків, так і дівчат. Таким чином, дівчата наділяють образ типового чоловіка яскравіше вираженими маскулінними рисами, ніж самі юнаки. Порівняно з образом ідеального викладача спостерігається незначне збільшення показника фемінності і зниження показника маскулінності, тобто образ викладача містить більше фемінності ніж образ чоловіка, не дивлячись на затвердження респонденток про те, що вони віддали б перевагу викладачу чоловіка.
Аналізуючи уявлення респондентів жіночої і чоловічої статі про типову жінку, ми бачимо найбільші розбіжності в думках. Юнаки наділили типову представницю «слабкої статі» достатньо високим показником фемінності (0,91), що означає більш традиційні уявлення про жінку, а маскулінність представлена на достатньо не високому рівні (– 0,56). Основний індекс дорівнює 0,82. Такий розподіл є практично дзеркальним віддзеркаленням уявлень про образ чоловіка серед студентів-юнаків. Таким чином, можна говорити про гармонійніший розподіл показників, який відображає традиційні погляди на стереотип поведінки жінок і чоловіків, який склався в суспільстві, проте без крайніх, шовіністів відхилень.
Дівчата наділяють образ типової жінки достатньо вираженими як маскулінними, так і фемінними властивостями. Розподіл показників в цій групі був наступним: маскулінність – 0,75, фемінність 0,86, загальний індекс 0,26. Таким чином, опитані студентки приписують типовій жінці виражені якості як представників чоловічої статі, так і жіночого. Тобто жінка в представленнях студенток андрогінна, проте показник фемінності не понижений.
Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більш вираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більш традиційних поглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитані студенти схильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєї статі трансформується у бік андрогінності.
Уявлення про викладачів у юнаків не співвідноситься ні з образом жінки, ні з образом чоловіка, останні скоріше традиційні. Тоді як образ викладача Вищих учбових закладів наділений вираженими фемінними і муськулінними рисами. Ми схильні припускати, що таке розподіл показників пов'язаний з тим, що викладач через свою професійну діяльність проявляє риси традиційно приписувані як жінкам (наприклад, терплячість, розуміння), так і чоловікам (наприклад, критичність мислення, стриманість).
Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога. В цілому підтверджується, що на сучасному етапі розвитку суспільства намітилися певні шляхи подолання деяких гендерних стереотипів, що мають секситське, дискримінаційне забарвлення.
Аналізуючи складені нами незавершені речення, можемо спостерігати наступну ситуацію. Виражаючи свої думки з приводу громадської думки по відношенню до жінок як юнаки, так і дівчата демонстрували традиційно стереотипні думки. Наприклад, що жінка «повинна бути урівноваженою», «завжди красивою», «хорошою матір'ю» і тому подібне. Справжнього чоловіка дівчини бажали бачити в ролі «лицаря», «упевненого в собі», «рішучого», а жінку – «привабливої», «ніжної», «милої». Звертає на себе увагу навіть конструкція фраз в реченнях, які студентки складали про жінок. Ці речення більш односкладові, тоді як серед речень, які описують чоловіків більше складних речень.
Відносно професійної діяльності жінок думки студенток розділилися в наступних напрямах: робота потрібна, щоб спілкуватися, і робота для того, щоб бути незалежною. Думки юнаків з цього питання і зовсім неоднорідні від «робота жінки на кухні» до «на роботі жінкам легше». У уявленні сучасної молоді стереотипи більшою мірою стають, якщо не явними, то, співучо, косвеними цінностями, які формують соціальну поведінку і певною мірою підкріплюються тиском з боку нерівного статусу чоловіків та жінок у сучасному українському суспільстві.
Таким чином можна відмітити, що уявлення про викладачів у юнаків не співвідноситься ні з образом жінки, ні з образом чоловіка, останні скоріше традиційні. Тоді як образ викладача Вищих учбових закладів наділений вираженими феміннимі і маскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога.
Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненні опитувальника С. Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, ми приходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці, яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силу при дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.
ВИСНОВКИ
Гендерні стереотипи ми розглядаємо як соціально сконструйовувані категорії «маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціально схвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.
Гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного приватних пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємо гендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобах масової інформації.
Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями.
Аналізуючи теоретичні й емпіричні здобутки, приходимо до висновку, що типово чоловічий образ - це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок - формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.
Якщо чоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова) спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність, дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам — витонченість, емпатія, залежність, еамопереживання, поступливість, суб'єкта (комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретний інтелект, дистанційованість.
У цілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінки відповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, що стереотипи маскулінності й фемінності стають менш жорсткими, і що не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.
В свідомості молоді переважають традиційні образи жінки та чоловіка, але стереотипи маскулінності і фемінності на сьогодні стають менш жорсткими і не всі людські якості чітко диференціюються за статтю. Дедалі частіше виявляється тенденція до зближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, особливо в молодіжному середовищі.
В даний час спостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендерні відмінності в ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого боку освіта має переважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвитку традиційно чоловічих якостей.
Підхід педагогів до хлопчиків і дівчаток на інтуїтивному рівні, що багато в чому веде до неадекватного ставлення до дітей різної статі. В той же час на усвідомленому рівні, не дивлячись на розуміння відмінностей між особами чоловічої і жіночої статі в здібностях, інтересах і схильностях, особливостях поведінки, педагогіка дотепер залишається безстатевою.
У міжособових відносинах в діаді «студент – викладач» дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
Образ ідеального викладача у юнаків наділений вираженими феміннимі і маскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога (дивитись додаток А).
Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненні опитувальника С.Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, ми приходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці, яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силу при дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.
Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більш вираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більш традиційних поглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитані студенти схильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєї статі трансформується у бік андрогінності.
СПИОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеев В.С. Психологические и социологические функции полоролевых стереотипов. // Вопросы психологии. – 1991. №4. – с.74-82.
2. Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю. Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестник МГУ. – М.: Из-во МГУ, 1989. - №2. – С. 44 – 53.
3. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб: Питер,2005 431с.
4. Березин Ф.Б., Мирошникова П.Д., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. – М.: Наука, 1994. – С. 79 – 85.
5. Берн Ш. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб: Прайм,2001. – 320с.
6. Бианки В.Л., Филиппова Е.Б. Асиметрия мозга и пол. – СПб.: Изд-во СПб института, 1997. – С. 4-10.
7. Булаева К.Б. Генетические основы психофизиологии человека. – М.: Наука, 1991. – С. 98 – 111.
8. Введение в гендерное исследование. – Ч.1: Учебное пособие / Под ред. И.А. Жеребкиной. – Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. – 708 с.
9. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Терра, 1999. – 480 с.
10. Визгина А.В. Пантелеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин.// Вопросы психологии. – 2001. – №3 – с.91-100.
11. Ворник Б.М. Расстройства половой идентификации. – К.: ИЦ «Семья», 1998. – 329 с.
12. Воронина О.А. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций. – М.: МЦГИ-МВШСЭН, МФФ, 2001, – 416 с.
13. Вулф Вірджінія. Власний простір. – К.: Альтернатива, 1999. – 112 с.
14. Гаврилица О.А. Чувство вины у работающей женщины // Вопросы психологии. – 1998. - №4. – С. 65 – 70.
15. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальная конструирование гендера// http://sociologi.narod.ru/lib/Temkina.html
16. Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Мальчики и девочки: два разных мира. – СПб.: Питер, 1998. – 378 с.
17. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. – 544с.
18. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена пола у детей. – Л.: Медицина, 1986. 336 с.
19. Каган В. Е. Стереотипы мужественности - женственности и образ "Я" у подростков // Вопросы психологии. - 1989. - № 3. - С. 53-62.
20. Кимура Д. Половые различия в организации мозга // В мире науки. – 1992. - №11. – С. 73 – 80.
21. Кириллина В.Н. Социокультурные аспекты гендерного конфликта // Женщина и мужчина на пути к устойчивому развитию / Под ред. Никоноровой Е.Н. – М.: РЭФИА, 1997. – С. 66 – 79.
22. Кле М. Психология подростка: (Психосексуальное развитие) / Пер. с фр. – М.: Педагогика, 1991. – 176 с.
23. Клёцина И.С. Практикум по гендерной психологии. СПб., Питер, 2003. 479 с., обл.
24. Клецина И.С. Самореализация и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998. – С. 188 – 202.
25. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1988. – 320 с.
26. Кон И.С. Ребенок и общество. – М.: Педагогика, 1998. – 270 с.
27. Кон И.С. Социологическая психология. – М.: МОДЭК, 1999. – 560 с.
28. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 680 с.
29. Штылева Л.В. Гендерное измерение в образовании: Всплывающая Атлантида.//Гендерные исследования в гуманитарных науках: современные подходы. Материалы международной научной конференции. Иваново, 15-16 сентября 2000г. // http://sociologi.narod.ru/lib/Shtyleva.html
30. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1997. – 657c.
31. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: навчальний посібник. – К.: МПЦ “Перспектива”, 1998. – 220 с.
32. Мани Д., Такер П. Ориентация // Сексология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 126 – 133.
33. Мид М. Культура и мир детства. – М.: Наука, 1988. – 429 с.
34. Мілет Д., Кейт А. Сексуальна політика. – К.: Основи, 1998. – 619 с.
35. Пайнз Д. Бессознательное использование женщиной своего тела. - СПб., Б.С.К., 1997. – 322c.
36. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. – М.: Наука, 1988. – 232 с.
37. Попова Л.В. Отношение к социальным ролям женщин: кросс-культурное исследование // Гендерные аспекты социальной трансформации. Вып. 15. М., 1996. – С. 451 – 466.
38. Попова Л.В. Проблемы самореализации одаренных женщин // Вопросы психологии, 1996. - №2. – С. 31 – 41.
39. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. - СПб.: Питер, 1999. – 596 c.
40. Репина Т. А. Анализ теорий полоролевой социализации в современной западной психологии // Вопросы психологии. - 1987. - № 2. - С. 158-165.
41. Романова Н.М. Тест „Рисунок мужчины и женщины”// Журнал прикладной психологии, 2004. – №3 – с.38-44
42. Сексология. Хрестоматия. - СПб.: Питер, 2001. – 489 с.
43. Словарь гендерных терминов / Под ред. А.А. Денисовой. – М.: Информация – ХХІ век, 2002. – 256 с.
44. Словарь психолога-практика / сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., - М.: Харвест, 2001. – 350c.
45. Тартаковская И.Н. Социология пола и семьи. – Самара: Луч, 1997. – 364 с.
46. Турецкая Г.В. Страх успеха: психологическое исследование феномена // Психологический журнал. – 1998. - Т. 19. - №1. – С. 37 – 46.
47. Фаррел С., Лорбер Д. Принципы гендерного конструирования // Хрестоматия феминистских текстов. – СПб.: “Дмитрий Буланан”, 2000. – С. 187 – 192.
48. Фридан Б. Загадка женственности. – М.: Прогресс; Литера, 1993. – 386 с.
49. Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1998. – 709 с.
50. Фромм Э. Искусство любить: Исследование природы любви. – М.: Педагогика, 1990. – С. 52 – 90.
51. Хомская Е.Д., Ефимова И.В. Нейропсихология индивидуальных различий. – М.: Российское педагогическое агенство, 1998. – С. 218 – 231.
52. Хорни К. Женская психология. – СПб.: Вост.-Евр. институт психоанализа, 1993. – 382 с.
53. Шкурко Я.І. Вплив комунікаимвних особливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності. /Дис. канд. психол. наук. – К.,2000. – 178с.
54. Штылева Л. Практическое женское движение и феминизм: опыт работы курсов для учителей (Мурманск) // Пол. Гендер. Культура. Немецкие и русские исследования / Под ред. Шоре Э., Хайдер К. – М.: РГГУ, 2000. – С. 239 – 247.
55. Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии. – СПб.: Евразия, 1998. – С. 278 – 281.
Додаток А
Бланк реєстрації відповідей опитуваних №1
АНКЕТА №______
Вам предлагается ответить на ряд вопросов, полученная информация будет использоваться в статистических подсчетах, поэтому просим Вас быть откровенным, отвечать честно и искренне.
Год рождения________
Пол М Ж
Бланк регистрации ответов №1
Вам предлагается ряд вопросов об особенностях ваших представлений об идеальном преподавателе ВУЗа
Отметьте, пожалуйста, качества , которые должен иметь идеальный преподаватель поставив в пустой клетке под номером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу хорошего педагога отметьте «-».
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |
| 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 |
Спасибо за откровенные ответы!
Додаток Б
Бланк реєстрації відповідей опитуваних №2
Анкета №___
Бланк регистрации ответов №2
Вам предлагается ряд вопросов об особенностях ваших представлений о типичном мужчине.
Отметьте, пожалуйста, качества , которые должен иметь типичный мужчина поставив в пустой клетке под номером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу типичного мужчины отметьте «-».
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |
| 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 |
Вам предлагается ряд вопросов об особенностях ваших представлений о типичной женщине.
Отметьте, пожалуйста, качества, которые должна иметь типичная женщина поставив в пустой клетке под номером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу типичной женщины отметьте «-».
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |
| 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 |
Продолжите предложения:
1. В нашем обществе бытует мнение, что женщина__________
2. Настоящий мужчина_______________________________
3. Наиболее подходящая профессия для женщины__________
4. В нашем обществе бытует мнение, что мужчина___________
5. Работать в женском коллективе________________________
6. Я уверен(а), что мужчинам____________________________
7. Настоящая женщина_________________________________
8. Наиболее подходящая профессия для мужчин___________
9. Считаю, что большинство женщин______________________
10. Работать в мужском коллективе________________________
11. Я уверен(а), что женщинам____________________________
12. Считаю, что большинство мужчин______________________
Спасибо за откровенные ответы!
Додаток В
Данні отримані за допомогою опитувальника С.Бем
Таблиця А.1Зведена таблиця показників опитувальника С.Бем
| В уявленнях молоді | Частота вибору | В уявленнях юнаків | Частота вибору | В уявленнях юнок | Частота вибору |
| Владиість | 11 5 | Владність | 60 | Владність | 55 |
| Об’єктна спрямованість | 106 | Об'єктна спрямованість | 56 | Агресивність | 52 |
| Агресивність | 103 | Автономність | 53 | Спрощеність | 51 |
| Автономність | 95 | Агресивність | 51 | Об'єктна спрямованість | 50 |
| Глобальний інтелект | 93 | Глобальний інтелект | 50 | Дистанційованість | 44 |
| Спрощеність | 93 | Конкретний інтелект | 44 | Глобальний інтелект | 43 |
| Дистанційованість | 83 | Спрощеність | 42 | Автономність _ | .42 |
| Конкретний інтелект | 74 | Дистанційованість | 39 | Конкретний інтелект | 30 |
| Ретельність | 47 | Ретельність | 27 | Ретельність | 20 |
| Рефлексивність | 43 | Рефлексивність | 25 | Рефлексивність | 18 |