Аналіз структури образів я-реальне та я-ідеальне в молодшому шкільному віці

Реферат на тему:

Аналіз структури образів “я-реальне” та “я-ідеальне” в молодшому шкільному віці

Для психологів та педагогів усе більш очевидним стає той факт, що самооцінка дитини, її ставлення до себе та сприйняття себе багато в чому визначають її поведінку та успішність. Дані багатьох досліджень, у тому числі й сучасних, підтверджують, що незадовільна успішність, незацікавленість у навчанні, низька мотивація, погана поведінка найчастіше обумовлені негативним ставленням до себе та заниженою самооцінкою [7, с.180].

Адекватна ж Я-концепція сприяє досягненню внутрішньої узгодженості зростаючої особистості, визначає інтерпретацію набутого нею досвіду, виступає джерелом високих очікувань відносно самої себе. Завдяки образу-Я всі уявлення дитини про світ, саму себе, взаємодію з іншими скріплюються в єдине ціле, де фіксується те, що одержало підтримку й соціальне схвалення, пов’язалося з реальним успіхом. На цій основі вже на ранніх етапах онтогенезу виникає здатність усвідомлювати й доцільно регулювати свою поведінку та діяльність.

Ті чи інші проблеми, пов’язані з пошуком ідентичності, постають сьогодні практично перед кожним. Але початок шкільного життя, новий етап розвитку дитини викликає потребу в більш глибокому розумінні самої себе, вимагає прояву здатності до саморозвитку, що є найважливішою умовою адаптації до швидко мінливої реальності. Дитині необхідно з метою психічного й соціального благополуччя витратити значні когнітивні, емоційні й вольові зусилля на переструктурування елементів образу “Я” з метою створення єдиної узгодженої системи узагальнених уявлень про себе саму.

Важливе значення у формуванні системи уявлень про себе й виборі напрямків самовдосконалення має образ ідеального “Я”. Образ Я-ідеальне бере участь у визначенні ближніх та далеких цілей індивіда, спонукає до певної діяльності, забороняє певні вчинки, впливає на розвиток тих чи інших якостей і, отже, розвиток особистості в цілому. Основна полеміка в галузі вивчення Я-ідеального стосується питання про співвідношення образів Я-ідеальне і Я-реальне та їхньої ролі в психологічному функціонуванні людини. Співвідношення Я-ідеального та Я-реального деякі автори уподібнюють таким поняттям, як самооцінка, самоповага й самоприйняття, що позбавляє цей психологічний феномен якісної визначеності. Розбіжність образів Я-реальне і Я-ідеальне, з одних позицій, розглядається як джерело фруструючих переживань, ознака дезадаптованості і психічного неблагополуччя. З іншого – визнано, що розбіжність образів Я-ідеального та Я-реального є необхідним елементом самоконтролю, мотиваційної спрямованості на досягнення власних ідеалів, ознакою психологічної зрілості.

З огляду на те, що розвиток Я-концепції в цілому, на думку багатьох учених (Р.Бернс, 1986; К.Роджерс, 1994; І.Кон, 1978, 1989; А.Реан, 1999; В.Столін, 1983 та ін.), пов’язано зі співвідношенням змісту реального й ідеального “Я”, ми вирішили розглянути цей показник детальніше. Для дослідження була використана “Методика комплексного вивчення самооцінки та ціннісних орієнтацій” [8, с.51].

Як відомо, поняття “ціннісні орієнтації” визначається як засіб диференціації об’єктів за їх значущістю. Ціннісні орієнтації формуються у процесі засвоєння особистістю соціального досвіду. Найважливіше правильно сформувати ціннісні орієнтації з дитинства, оскільки система цінностей складає внутрішню основу ставлення особистості до оточуючої дійсності.

Учням загальноосвітньої школи для диференціації були запропоновані такі якості: розумний, сильний, акуратний, добре вчиться, красивий, здоровий, веселий.

Інтерпретація результатів здійснювалася шляхом аналізу співвідношення виборів Я-ідеального та Я-реального, підрахунку кількості виборів кожної з якостей та обчислення співвідношення кількості учнів, що обрали ті чи інші якості.

Таблиця 1

Результати дослідження образів Я-реальне та Я-ідеальне в учнів молодшого шкільного віку

Результати дослідження образів Я-реальне та Я-ідеальне молодших школярів представлені в таблиці 1. Для аналізу результатів було обрано треті та четверті класи, тому що під час навчання в перших та других класах в учнів спостерігається ще низький рівень диференціації системи цінностей. У зв’язку з тим, що результати дослідження значимо різняться за гендерними ознаками, відповіді хлопців та дівчат аналізувалися окремо.

Рис. 1. Співвідношення ціннісних орієнтацій (“Я-ідеального”) учнів молодшого шкільного віку

Для наочності результати дослідження можна представити у вигляді графіків. Як бачимо, ціннісні орієнтації хлопців та дівчат не дуже різняться: на першому місці – якість “розумний”, причому цю якість обирають у першу чергу 62% хлопців та 51% дівчат. На другому місці у хлопців – здоров’я, у дівчат – здатність добре вчитись. На третьому місці – навпаки: у хлопців здатність добре вчитись, у дівчат – здоров’я. Найменш привабливими виявилися якості: у дівчат – “сильний”, у хлопців – “веселий”.

Рис. 2. Співвідношення образів “Я-реального” та “Я-ідеального” в хлопців молодшого шкільного віку

Порівнюючи Я-реальне та Я-ідеальне, ми бачимо: хлопці досить високо оцінюють свої розумові здібності (Я-реальне та Я-ідеальне майже збігаються), а ось за шкалою здоров’я самооцінка досить низька. Можливо, це пов’язано з реальним станом здоров’я дітей або ставленням до цього батьків.

Рис. 3. Співвідношення “Я-реального” та “Я-ідеального” у дівчат молодшого шкільного віку

У дівчат навпаки – досить високий рівень Я-реального за шкалою “здоровий” та “веселий”. І доволі низький за шкалою “розумний” (32%, тоді як у хлопців 56%).

Отже, в результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що на першому місці серед ціннісних орієнтацій як у дівчат, так і у хлопців розташовується якість “розумний”, потім “здоровий” та “добре вчиться”. Розбіжність між Я-реальним та Я-ідеальним – незначна. У більшості учнів початкових класів формується адекватний образ Я.

Література

1. Ананьєв Б.Г.
Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека // Психология личности. Т.2. Хрестоматия. – Самара: БАХРАХ, 1999. – С.79-84.

2. Бернс Р.
Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 1986. – 422 с.

3. Гуменюк О.Є.
Психологія Я-концепції. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – 310 с.

4. Кон И.
Категория “Я” в психологии // Психологический журнал. – Т.2. – 1981. – №3. – С.25-39.

5. Куликов Л.В.
Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2001. – 480 с.

6. Мясищев В.Н.
Проблема отношений человека и ее место в психологии // Вопросы психологии. – 1957. – №5. – С.142-155.

7. Психология
человека от рождения до смерти / Под. ред. А.А.Реана. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 614 с.

8. Шахова И.П.
Практикум по лабораторным работам курса “Возрастная психология”. – Москва – Воронеж, 2002. – 144 с.