І. Чи існують які-небудь критерії для виділення метафор?
Як ми визнаемо метафору?
Чи можна точно передати зміст метафори іншими словами?
Що є спільне між метафорою та порівнянням?
Для чого вживають метафори?
В якому сенсі можна сказати, що метафора є творчий акт?
Ціль цих питань вияснити деякі вживання слова “метафора”, іншими словами проаналізувати відповідний концепт.
Коли ми говоримо про метафору, ми, як приклад, беремо прості речення та словосполучення, в яких деякі
слова вжиті метафорично, а інші ¾ у своєму звичному значенні. Якщо ми хочемо утворити речення, яке цілком складається зі слів-метафор, то це призводить до появи поговірок, алегорій та загадок.
ІІ. Аналізуючи речення The chairman plowed through the discussion
(дослівно Головуючий продирався через дискусію), ми маємо на увазі по крайній мірі одне слово (plowed
`продирався`) вжите метафорично, інші слова ¾ вжиті буквально.
М. Блек називає слово plowed
фокусом
(focus
) метафори, а його оточення рамкою
(frame
).
Яким чином одна рамка дає метафору, в той час як інша рамка для цього ж слова не породжує ніякої метафори.
Про одну і ту ж метафору можна говорити коли існує подібність порівнюваних рамок при одному і тому ж “фокусі”.
Відмінності в рамках призведуть до деяких відмінностей у взаємодії (interplay
) між фокусом та рамкою.
Степінь відмінності вирішується за згодою. М. Блек розглядає метафору як предикат і не звертає увагу на обставини при яких вживаються висловлювання, а також на думки, дії, почуття тих, хто говорить при цих обставинах.
Разом з тим М. Блек признає, що існує безліч контекстів, де значення, метафоричного визначення повинно реконструватися з урахуванням намірів того, хто говорить.
Щоб зрозуміти, що має на увазі той, хто говорить, нам необхідно знати, наскільки “серйозно” він відноситься до фокусу меафори.
ІІІ. Метафоричне використання висловлювання у його вживанні у такому змісті, який відрізняється від його звичного або прямого змісту, і в такому контексті, який сприяє виявленню цього непрямого або нестандартного змісту.
Метафоричне висловлювання М, є субститутом буквального висловлювання L, яке будучи вжите замість метафори, виражало б той самий смисл.
У М. Блейка це ¾субстиціональний погляд на метафору
(a substitution view of metaphor
).
Згідно субстиціональної концепції, фокус метафори служить для передачі змісту, який міг би бути виражений беквально. Автор вживає М замість L; завдання читача ¾ здійснити зворотню заміну: на основі буквального значення висловлювання М встановити буквальне значення висловлювання L.
На питання: “Навіщо письменникові заставляти чи
1) Метафора покриває лакуни в словнику буквальних найменувань. Метафора як різновид катахрези
, під якою М. Блек розуміє вживання слова в деякому новому смислі з метою заповнити пустоту в словнику.
Катахреза ¾ це вказання нового змісту у старі слова.
2) Метафора (в якій можуть проявитися властивості притаманні катахрезі) вживається із стилістичних причин. Метафора дає задоволення читачеві. Принцип М. Блека: якщо в тебе визиває сумнів яка-небудь особливість мови, приписуй їй існування задоволення.
Читачі роблять із метафори прикрасу
. Ціль метафори ¾ розвага.
IV. Інша точка зору на метафору ¾ це трансформація буквального смислу висловлювання.
Автор висловлює не той зміст m, який він має на увазі, а деяку функцію від нього, f(m); завдання читача є примінити зворотню функцію f-1
, щоб досягнути f-1
(f(m)), тобто m або буквальне значення висловлювання.
Характер трансформуючої функції у випадку метафори називають аналогію або подібність, тобто висловлювання М за значенням аналогічне своєму буквальному еквіваленту L і подібне до нього.
М. Блек називає цю теорію порівняльною точкою зору на метафору
(comparison view), і вважає її різновидом субституціональної концепції метафори.
М. Блек висловлюється проти прівняльної точки зору і вважає що вона страждає розпливчатістю, і граничить із беззмістовністю. Метафора створює
, а не виражає ?.
V. Наступний підхід це інтеракціонистська точка зору на метафору
(interaction view). На погляд М. Блека, ця теорія не має недоліків субституціональної та прівняльної точок зору і проникає у саму сутність вживання метафори. Згідно цієї теорії читач повинен “зв’язувати” два предмети. Говорити про “взаємодію” двох думок, “які б’ють в одну точку” (або про їх “взаємний вплив” та “со-действие”), ¾ значить пристати до метафори і надіятися на правильне сприйняття її досвідченим читачем.
У цьому відношенні М. Блек говорить про метафору як фільтр
. Наприклад, якщо використовувати шахову термінологію для опису військової битви, то ця термінологія буде своєрідним фільтром, тобто вона буде не тільки регулювати відбір, але й приписувати особливу значимість тим аспектам битви, які при іншому способіо пису могли б залишитись непоміченими. Наступним аспектом прояву метафори є система загальноприйнятих асоціацій
, яка актуалізуючись призводить до метафоризації слова.
Ще одним аспектом є зсуви
, які внаслідок вживання метафоричних висловлювань відбуваються у нашому відношенні до тих чи інших об’єктів.
Ці три аспекти кшталтують інтеракціонистську точку зору на метафору. Таким чином М. Блек виділяє: метафори-субститути, метафори-порівняння, метафори-взаємодії.