Міністерство освіти і науки України
Львівський технічний коледж
Курсова робота
Предмет:
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Тема:
АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Виконав:
студент групи 31-к
Самойлов Олександр
Львів 2001
ПЛАН
Вступ
1. Основні поняття
2. Амортизація з точки зору бухгалтерського обліку
3. Амортизація з точки зору Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Висновок
Використана література
Вступ
Метою цїєї курсової роботи є виствітлення питань і проблем, пов”язаних з амортизаційною політикою підприємства, визначення основних методів амортизації основних засобів, недоліків та переваг одних методів амортизації порівняно з іншими.
П (С) БО 7 “Основні засоби” надає підприємствам право самостійно проводити амортизаційну політику, що дозволить визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації, виходячи з власних економічних інтересів.
Економічна природа амортизації, основне її завдання - це заміна спрацьованих основних засобів і нагромадження коштів на розширене їх відтворення шляхом створення амортизаційного фонду (теорія відтворення).
Правильно обрана амортизаційна політика підприємства – це одна із складових успішного функціонування підприємства в ринкових умовах, його конкурентоспроможності.
1. Основні поняття
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” визначає наступні терміни:
Основні засоби
–
матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, яещо він довший за рік)
Об”єкт основних засобів
–
закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструкторно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з”єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.
Амортизація
– систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротніх активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
З амортизацією пов”язані такі поняття як первісна вартість, ліквідаційна вартість і вартість, яка амортизується.
Ліквідаційна вартість
– сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов”язаних з продажем (ліквідацею).
Первісна вартість
– історична (фактична) собівартість необоротніхактивів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Вартість, що амортизується
– це первісна або переоцінена вартість необоротніх активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Група основних засобів
– сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням, та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Зменшення корисності
– втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного використання.
Переоцінена вартість
–
вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Строк корисного використання (експлуатації)
– очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Знос необоротних активів
–
сума амортизації об”єкта необоротних активів з початку їх корисного використання .
2. Амортизація з точки зору бухгалтерського обліку
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
1. Основні засоби
1.1. Земельні ділянки.
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
1.3. Капітальні витрати на поліпшення земель.
1.4. Будинки, споруди та передавальні пристрої
1.5. Машини та обладнання.
1.6. Транспортні засоби.
1.7. Інструменти, приладдя, інвентар (меблі).
1.8. Робоча і продуктивна худоба.
1.9. Багаторічні насадження.
2. Інші необоротні матеріальні активи
2.1. Бібліотечні фонди.
2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
2.4. Природні ресурси.
2.5. Інвентарна тара.
2.6. Предмети прокату.
2.7. Інші необоротні матеріальні активи.
За П(С)БО 7 всі об”єкти основних засобів, крім землі, зношуються, у зв”язку з чим вартість цих об”єктів протягом терміну експлуатації поступово зменшується, і так – до рівня ліквідаційної. Сума амортизаційних відрахувань узагальнює подвійну інформацію: інформація про зношення (здещевіння) необоротних активів і інформація про накопичені амортвідрахування на їх відновлення.
П(с)БО 7 “Основні засоби” визначає п”ять методів, які дозволяється використовувати при нарахуванні амортизації:
1. Прямолінійний
2. Зменшення залишкової вартості
3. Прискореного зменшення залишкової вартості
4. Кумулятивний
5. Виробничий
Розглянемо докладніше ці методи.
Прямолінійний метод.
Згідно з цим методом, річна норма амортизації залежить тільки від терміну служби об”єкта, а сума амортизації з року в рік не змінюється.
Цей метод полягає в тому, що річна сума амортизаці визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об”єкта основних засобів.
Переваги
цього методу – рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.
Недолік
-
він не враховує морального зносу і різну виробничу потужність основних засобів у різні роки її експлуатаці. Практика показує, що знос машин збільшується у перший період їх експлуатації. Надалі, протягом досить тривалого часу, величина зносу стабілізується, після чого він знову, але вже більшою мірою, зростає. Нерівномірне й моральне старіння, яке теж найбільше у перший період використання нових машин. Застосування цього методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основного капіталу на створюваний продукт. Утворюється недоамортизація основного капіталу, що є прямою втратою вартості – збитком.
Метод зменшення залишкової вартості.
Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта основних засобів на початок звітного періоду, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (%) обчислюється як різниця між одиницею та результату кореня ступеня кількості років корисного використання об”єкта, з результату відділення ліквідаційної вартості об”єкта на його первісну вартість.
Переваги:
левова частка амортизації придбаного об”єкта припадає на перші роки експлуатації, що є виправданим в разі швидкого морально старіння основних засобів.
Недолік:
на перші роки експлуа
Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта на початок звітного року, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об”єкта
, і подвоюється.
Перевага:
Прискорюється накопичення амортизаційної суми, не чекаючи терміну кінця експлуатації.
Недолік:
при цьому методі відсутній зв”язок між ліквідаційною вартістю і власне ліквідацією об”єкта основних засобів, оскільки при встановленому терміні експлуатації вся амортизація ляже тягарем на собівартість продукції, виробленої протягом першої половини терміну експлуатації, в свою чергу, залишкова вартість цього об”єкта, пропрацювавши лише половину встановленого терміну, досягає ліквідаційної, в той час як до ліквідації ще далеко.
Кумулятивний метод.
Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт
розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об”єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.
Перевага:
Кумулятивний коефіцієнт – це не що інше, як річна норма амортизації, що є зручним для розрахуків.
Недолік:
Для кожного року експлуатації необхідно визначати свою норму амортизації (кумулятивний коефіцієнт). І це для кожного об”єкта!
Виробничий метод.
Це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробнича ставка амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використання об”єкта основних засобів.
Перевага:
Виробничий метод - це метод, який змушує керівництво підприємства дбати про те, щоб виробничі об”єкти постійно екплуатувалися, “заробляючи” на свою амортизацію, оскільки зношення цих засобів прямо залежить від фізичних одиниць роботи або використання.
Недолік:
Застосування його можливе лише у тому випадку, коли виробничу віддачу того чи іншого об”єкта основних засобів можна достовірно визначити.
2. Амортизація з точки зору Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає амортизацію основних фондів (в П(с)БО 7 – засобів) як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку.
Згідно з цим законом, основні фонди підлягають розподілу на 3 групи:
Група 1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
Група 2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини до нього); меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони,мікрофони, та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.
Група 3. Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, що встановлюються у відсотках до балансової вартості кожноїз груп основних фондів (в розрахунку на календарний квартал):
Група 1 – 1.25 відсотка,
Група 2 – 6.25 відсотка,
Група 3 – 3.75 відсотка.
Також платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3.
Приклад нарахування амортизації.
Нехай, приміром, вартість придбання і підготовки до експлуатації (тобто первісна вартість) вантажівки становить 40,0 тис. грн. Власник, керівник, або інша уповноважена особа вирішує, що експлуатувати цю вантажівку більше троьох років немає сенсу, і планує отримати виручку в сумі 15,0 тис. грн. Ця вартість, тобто 15,0 тис. грн, і буде з цього часу називатись ліквідаційною вартістю щойно придбаної вантажівки.
Таким чином, вартість, що підлягає амортизації становить:
40,0 – 15,0 = 25, 0 (тис. грн.)
Лінійний метод.
Річна сума амортизації дорівнює :
= 8,33 (тис. грн.)
Зменшення залишкової вартості.
1 - = 1 - = 1 - = 1 - = 1 – 0,7215 = 0,2785
Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
Річна первісна
сума = (залишкова) *
амортизації вартість
Кумулятивний метод.
Спочатку потрібно знайти кумулятивні коефіцієнти трьох років експлуатації вантажівки:
Перший рік : = = 0,5
Другий рік : = 0,333
Третій (останній рік) : = 0,1667
Для кожного року потрібно визначити свою норму амортизації:
1-й рік : 25,0 * 0,5 = 12,5
2-й рік : 25,0 * 0,333 = 8,325
3-й рік : 25,0 * 0,1667 = 4,17
Разом : 24,995
Виробничий метод.
Нехай ця вантажівка розрахована на пробіг 170,0 тис. км. Протягом запланованих трьох років експлуатації. Отже, виробнича ставка амортизації дорівнює:
Таким чином, ми визначили, що виробнича ставка амортизації становить 14,7 копійки на один кілометр пробігу.
Припустимо, що фактичний пробіг протягом трьох років експлуатації становив:
1-й рік - 70,0 тис. км.
2-й рік - 60,0 тис .км.
3-й рік - 40,0 тис. км.
Отже, сума амортизаційних відрахувань на три роки експлуатації буде така:
1-й рік - 70,0 * 0,147 = 10,29
2-й рік - 60,0 * 0,147 = 8,82
3-й рік - 40,0 * 0,147 = 5,88
Разом: 24,99 тис. грн.
Висновок.
Метою нарахування амортизації за методом, визначеним ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” є зменшення бази оподаткування.
Метою нарахування амортизації за одним з п”яти методів, визначених в П(С)БО 7, є створення реального джерела відновлення основних засобів.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає цільового спрямування амортизаційних коштів на технічне оновлення виробництва. Вони можуть бути використані і як оборотні кошти.
Це суперечить економічній природі амортизації, основним завданням якої є заміна спрацьованих основних фондів і нагромадження коштів на розширене їх відтворення.
Вибір амортизаційної політики підприємством суттєво впливає на його рентабельність та конкурентоспроможність, оскільки будь-яке збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційної складової є обтяжливим для підприємства.
Знос є об”єктивним процесом, оскільки визначається загальними, об”єктивними факторами (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу тощо).
Амортизація повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення, а й сприяти підвищенню конкурентоспроможності виробництва.
Список літератури:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (№ 996-XIV)
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (№ 92 27.04.2000 р)
3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (№334/94 – ВР)
4. Р.Грачова “Облік основних засобів”, Додаток до журналу “Дебет-кредит” “Нова бухгалтерія” (2001 р.)
5. “Про бухгалтерію по-людськи”, Додаток до журналу “Дебет-кредит” (2001 р.)
6. Н.Горицька “Порядок використання чинних методів амортизації згідно з П(С) БО 7”, журнал “Дебет-Кредит” (№ 25/2000)
7. Н.Горицька, “Порядок нарахування амортизаційних відрахувань”, Журнал “Бухгалтерия, налоги, бизнес” (27/2000)
8. “Бухгалтерський облік. Хрестоматія. Збірник систематизованого законодавства.” Спецвипуск журналу “Бухгалтерія” (2001 р.)