АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «ДОНТЕХСНАБ»
1 Методика документування процесу організації аудиту
Як функція управління економікою, аудит є формою незалежного фінансового контролю. Здійснення аудиту полягає в перевірці публічної фінансової звітності і бухгалтерського обліку з метою з’ясування їх достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.
З економіко-правових позицій аудит являє собою засіб захисту інтересів власників. Він може бути зовнішнім та внутрішнім.
Зовнішній аудит здійснюється у встановленому законодавством обов’язковому порядку чи ініціативи власників, що потребують економіко-правового захисту. Внутрішній аудит запроваджується державою чи ініціюється господарюючими суб’єктами з метою забезпечення надійності та підвищення ефективності внутрішньо корпоративного менеджменту.
Здійснення кожного з вказаних різновидів аудиту потребує документального оформлення. Документування аудиторської діяльності регламентується відповідними законодавчими та нормативними положеннями.
Основні з вимог, що стосуються документування процесу аудиту, врегульовуються Законом України «Про аудиторську діяльність». Стаття 20 Закону визначає умови документального оформлення підстав для проведення аудиту та надання аудиторських послуг. Отже, законодавчими нормами прямої дії, що врегульовують документування аудиту, передбачено складання таких документів, як договір між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, аудиторський висновок, інші офіційні документи за наслідками надання аудиторських послуг, акт прийому-здачі аудиторського висновку та інших документів.
Виходячи з вказаних законодавчих та нормативних положень, аудитори зобов’язані документувати рішення, що приймаються ними у процесі та за результатами проведення аудиту. Важливість ведення документації, яка стосується прийнятих рішень, обумовлюється тим, що така документація є основою складання аудиторських висновків.
Отже, робочою є документація, за допомогою якої фіксується процес здійснення аудиторських перевірок, тестувань, отримання інформації, формулюються висновки за результатами проведення аудиту чи надання інших послуг. Що стосується підсумкової документації, то вона складається з аудиторського висновку та інших офіційних документів, які передаються замовникам аудиторських перевірок.
Аудиторський висновок є найважливішою, обов’язковою складовою підсумкової документації. Ведення робочої документації не є самоціллю, а здійснюється з метою належної підготовки та оформлення підсумкової документації. Відтак робочі документи охоплюють інформацію, яка, з одного боку, є важливою для проведення аудиту, а з іншого – повинна підтверджувати узагальнення та пропозиції, викладені в аудиторському висновку.
За кожним з аспектів діяльності господарюючого суб’єкта, що підлягають обов’язковому, ініціативному чи внутрішньому аудиту, робочі документи повинні відображати:
– методику аудиторської перевірки;
– тестування, використане під час перевірки;
– рішення, прийняття аудитором, та його пропозиції за підсумками перевірки.
Практична цінність робочої документації полягає в тому, що її використання для планування, здійснення та узагальнення наслідків аудиту сприяє покращенню перевірок, дає змогу контролювати процес і результати їх проведення. Важливість цієї документації обумовлюється й тим, що її ведення забезпечує реєстрацію результатів експертиз, здійснюваних аудиторами для підтвердження прийнятих ними рішень.
В умовах збільшення обсягів аудиторської діяльності зростають вимоги до змісту, оформлення, дотримання конфіденційності, прав володіння робочими документами та їх зберігання.
Конкретні форми цих документів визначаються аудитором самостійно, враховуючи специфіку окремих аспектів аудиту. У той же час доцільно запроваджувати стандартні форми робочої документації, використання яких покращує якість аудиторської діяльності.
Робочі документи можуть бути оформленими у вигляді стандартних форм і таблиць на паперових носіях інформації, зафіксованими на електронних носіях.
Для належного оформлення робочої документації мають бути дотримані наступні вимоги:
– перша сторінка кожного робочого документа повинна містити: назву аудиторської фірми, назву підприємства, період перевірки чи дату перевірки документації клієнта;
– кожний робочій документ повинен мати назву а код (шифр);
– сторінки кожного робочого документу в межах однієї назви мають бути пронумеровані;
– в кожному робочому документі вказується прізвище аудитора, який підготував його, та зазначається дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому документі.
Закон України «Про аудиторську діяльність» врегульовує найважливіші з вимог, що стосується збереження комерційної та іншої таємниці. Відповідно до статті 23 Закону, аудитори (аудиторські фірми) зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
Отримані після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудиторів і знаходяться в їх власності. Відтак аудитори мають змогу формувати довідки та іншу вибіркову інформації на основі витягів із робочих документів. У той же час це право власності обмежується згаданими умовами комерційної таємниці чи конфіденційності.
Робочі документи не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Їх не можна вимагати або вилучати в аудитора за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Забезпечення комерційної таємниці та конфіденційності інформації, отриманої в процесі аудиту, потребує надійності та визначення тривалості зберігання робочої документації. Мінімальний період її зберігання слід визначити, виходячи з досвіду аудиторської діяльності, термінів позовної давності.
Таким чином, регламентація документування аудиторської діяльності дозволяє економити час на проведення й узагальнення аудиторських перевірок, сприяє підвищенню якості аудиту та контролю за його здійсненням.
2. Аудит валових витрат і валового доходу підприємства «Донтехснаб»
З введенням у дію Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з'явився такий термін, як «податковий облік».Основною метою ведення податкового обліку є визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Як відомо, з 1 січня 2003 р. прибуток підприємств, що підлягає оподаткуванню,
визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. У зв’язку цим одним із основних об'єктів перевірок державними контролюючими органами стали валові витрати та валовий доход, що, перш за все, пов'язано з оподаткуванням підприємницької діяльності.
Основнимизавданнями аудиту валових витрат і валовогодоходу є:
– перевірка обґрунтованості валових витрат;
– повнота відображення валового доходу підприємства;
– точність визначення чисел збільшення валових витрат і валового доходу;
– правильність обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню у звітному періоді.
Валовий доходпідприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
До складу валового доходупідприємства включаються:
– загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення);
– доходи від здійснення страхових та інших операцій щодо надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
– доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);
– доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
– доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій.
Аудитору слід пам'ятати, що поняття «валовий доход» та «валові витрати», характерні для податкового обліку, докорінно відрізняються своїм змістом від понять «доход» та «витрати», визначених у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Більш того, з введенням у дію з 01.01.2000 р. нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, в якому відсутні рахунки для накопичення інформації щодо валових доходів і валових витрат підприємств (типу 18 та 48 рахунків за старим Планом), можна говорити про повне розмежування податкового та бухгалтерського обліку. Тому в сучасних умовах до розробки моделі взаємодії бухгалтерського обліку та системи оподаткування, що передбачається Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою КМУ в 1998 р, облік валових доходів і валових витрат може вестися тільки позасистемна, тобто без запису на бухгалтерських рахунках.
Але всі валові доходи та валові витрати підприємства мають бути підтверджені первинними документами, які використовуються і в бухгалтерському обліку. Під час аудиту необхідно перевірити обґрунтованість усіх доходів підприємства відповідними документами, повноту їх відображення у податковому обліку і проконтролювати своєчасність їх включення до складу валового доходу.
На підприємстві «Донтехснаб» податковий облік податку на прибуток організовано в книгах доходів і витрат. До складу доходів віднесено всі фінансові операції по відвантаженню продукції, а також в разі «першої події» – отримання авансу від покупця. За податковий період 2007 р. валові доходи на підприємстві склали 1970074 грн. Для підтвердження реальності валових доходів аудитор вивчив всі операції, які були відображені в книзі доходів. Розбіжності виявлені не були. Валові витрати склали 1875589 грн. і всі були підтверджені аудитором. Для розрахунку об’єкту оподаткування аудитор перевірив також нарахування амортизації. Для податкового обліку амортизація нараховується по спеціальним вимогам.
Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничий діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, та вартістю більш ніж 1000 грн. за одиницю. Основні фонди діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого часу, а їх вартість поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
– група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будинки та їх частини;
– група 2 – автомобільний транспорт-та вузли до нього, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
– група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1 і 2.
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться щодо кожної окремої будівлі, споруди та в цілому щодо групи 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. Облік балансової вартості фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної одиниці, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться.
У складі нематеріальних активіву податковому обліку відображуються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислово
З метою амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається підприємством самостійно, виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності підприємства, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. Не нараховується амортизація на «ноу-хау», гудвіли, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання. Враховується і відображається амортизація (знос) нематеріальних активів окремо від амортизації (зносу) основних фондів.
Заключним етапом контролю валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань у податковому обліку є перевірка правильності їх відображення у Декларації про прибуток підприємства, у складі якої сім основних розділів та близько двадцяти додатків.
3. Аудит фінансових результатів роботи підприємства «Донтехснаб»
Узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток, який характеризує ефективність його діяльності. Тому аудит прибутку та аналіз фінансового стану підприємства є найбільш складною ділянкою контрольної роботи.
Слід зауважити, що нормативно-правові акти України з фінансових питань виділяють два види прибутку: чистий (балансовий) та прибуток, який є об'єктом оподаткування. Оскільки основним джерелом для аналізу фінансового стану підприємства є форми фінансової звітності, першою з яких як за номером, так і за значенням є баланс підприємства, то в цьому розділі будуть розглянуті саме питання перевірки балансового (чистого) прибутку. Формування прибутку як об'єкта оподаткування та питання податкового обліку будуть проаналізовані у шостому розділі підручника.
Взагалі ж існування двох паралельних видів обліку – бухгалтерського та податкового – для визначення різних показників прибутку є негативною рисою сучасного стану економічної роботи в нашій державі. Але Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою КМУ від 28.10.98 р, передбачає створення «моделі взаємодії системи бухгалтерського обліку та оподаткування», що позитивно вплине на якість фінансової звітності та сприятиме зменшенню трудомісткості облікового процесу. Тому питання перевірки балансового (чистого) прибутку будуть розглянуті в цьому розділі з позицій національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, більшість з яких на момент написання посібника вже була затверджена Міністерством фінансів України.
Для проведення аудиту на ТОВ «Донтехснаб» було складено Програму аудиту фінансової звітності, яка включає в себе такі розділи:
– Баланс;
– Звіт про фінансові результати;
– Звіт про рух грошових коштів;
– Звіт про власний капітал;
– Примітки;
– Завершальний етап.
Метою аудиту фінансової звітності є:
– перевірка відповідності заповнення форм звітності вимогам діючого законодавства;
– перевірка правильності визначення фінансового результату;
– перевірка узгодження показників різних форм фінансової звітності;
– перевірка достовірності та повноти розкриття інформації у Примітках;
– формування висновку про достовірність фінансової звітності та дійсність відображення фінансової звітності та дійсність відображення фінансового стану підприємства.
Для внутрішнього аналізу підприємства використовується Тест відповідальності залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року. Для здійснення аудиту Балансу аудитором здійснюється аналіз пробного балансу, в якому робиться перевірка активу та пасиву. Для перевірки відповідності даних звіту про фінансовий стан в частині даних за відповідний період минулого року проводиться Тест відповідності даних звіту про фінансовий стан в частині даних за відповідний період минулого року. Аудит розрахунку та відображення податку на прибуток виконується за допомогою проведення на підприємстві Тестів:
– Тест наявності постійних різниць;
– Тест наявності тимчасових різниць;
– Розрахунок різниць.
Термін витратиозначає зменшення економічних вигод у вигляді вибуття чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Доходи підприємства – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Основними джерелами чистого (балансового) прибутку (збитку) є фінансові результати від операційної діяльності, яку розглядають як основну діяльність підприємства, а також від інших видів діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
Визначається фінансовий результат від операційноїдіяльностіяк сума чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зменшена на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) визначається із загального доходу від реалізації (тобто доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу) податку на додану вартість та акцизного збору, які враховані у складі виручки від реалізації продукції та інших зборів і податків з обороту. Залежно від цього на першому етапі аудиту чистого (балансового) прибутку слід перевірити повноту відображення в бухгалтерському обліку підприємства доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
У складі собівартості реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку відображається тільки виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованих товарів. На цьому етапі контролю фінансових результатів аудитор має перевірити правильність розрахунків виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Аудит виробничої собівартості включає перевірку організації виробництва та технологічних процесів, якості продукції, а також питань нормування праці та витрат матеріальних ресурсів. Аудитор повинен впевнитися, що звітні дані про собівартість продукції відповідають фактичним витратам підприємства з кожного елементу і кожної статті калькуляції.
До інших операційних доходів підприємствавключають такі види доходів:
– доход від операційної оренди активів;
– доход від операційних курсових різниць;
– відшкодування раніше списаних боргів;
– доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).
До адміністративних витратвідносять загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на збут продукції включають витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам. У складі інших операційних витрат відображають собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування з метою забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, які виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг). Тому аудитор має перевірити відповідність цих витрат нормативно-правовим документам про їх склад. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
На наступному етапі аудитор повинен перевірити правильність формування прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Звичайна діяльність– це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, доходу від участі в капіталі, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).
Доход від участі в капіталівключає доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. Метод участі в капіталі є методом обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.
Інші фінансові доходивключають дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). У складі інших доходів підприємства відображаються доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доходи від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю.
Втрати від участі в капіталівідображають збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Фінансові витрати – це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Інші витрати підприємства включають собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від не операційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю.
Прибуток від звичайної діяльностівизначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.
На заключному етапі аудитору слід перевірити формування чистого прибутку (збитку) підприємства, який розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.
До надзвичайних доходів і надзвичайних витратвідносяться відповідно: невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи витрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій. До надзвичайних подій відносяться такі операції, яких не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. Аудитор має перевірити також, щоб зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної операції були окремо розкриті в примітках до фінансових звітів підприємства.
Складовою частиною ревізії фінансових результатів є аналіз фінансового стану підприємства, у процесі якого слід дати оцінку фінансової стійкості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності. Отримані коефіцієнти необхідно порівняти із встановленими оптимальними критеріями, з даними за попередній період і аналогічними показниками на споріднених підприємствах або із середньогалузевими даними. Таким чином, ревізія фінансових результатів дає виявити внутрішні резерви поліпшення фінансового стану підприємства, сприяти попередженню банкрутства та визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах ринкових відносин.