Новонароджена дитина рефлекси стани режим годування проблеми

Пошукова робота:

на тему:

“Новонароджена дитина: рефлекси, стани, режим, годування, проблеми”

Виконала:

Платановська

План

• Я - немовля!

• Як виглядає немовля

• Рефлекси

• Світ почуттів дитини

• шість станів немовляти

• дитина сама вибере потрібний режим

• основне правило годування немовляти

• універсальне харчування

• чим відрізняються хлопчики та дівчатка

• форма спілкування з дорослими

• проблеми немовляти

В утробі матері дитина одержувала все необхідне, її організм був біологічно зв'язаний з нею через плаценту. Відразу після народження все різко міняється: розвер­таються і починають функціонувати легені, перебудовується система кровообігу, травлен­ня та інші. Адаптація людини до внеутробного стану продовжується кілька тижнів і нази­вається періодом новонародженості.

Відразу після народження стан немовляти оцінюється по 10-бальній шкалі Апгар. Апгартест названий на честь його творця амери­канського лікаря Вірджинії Апгар. В даний час він застосовується в усьому світі. Дитина одер­жує оцінки від 0 до 2 балів із наступних п'ятьох показників: серцева діяльність, подих, м'язо­вий тонус, рефлекторні рухи і колір шкіри. Су­марна оцінка 9—10 балів — оптимальна, 7—8 — норма, 5-6 — невеликі відхилення, 4-0 — сильні відхилення в стані дитини.

ЯК ВИГЛЯДАЄ НЕМОВЛЯ

Пропорції тіла немовляти істотно відрізняють­ся від пропорцій дорослої лю­дини. Голова немовляти здається дуже великою і важ­кою для його крихітного тіль­ця. До моменту народження вона складає четверту части­ну тулуба, до 2-х років — п'яту, до 18 років — наближається до 1/8.

Пропорції частин тіла. Спочатку тулуб дити­ни довший, ніж кінцівки, а руки довші, ніж но­ги. Стопи маляти здаються непомірне велики­ми, живіт видається вперед, виглядає надутим. У дитини ще слабко розвинений підшкірний жировий прошарок, тому вона може здаватися худою. Згодом співвідношення частин тіла зміниться, жировий прошарок збільшиться.

Голова. У немовляти рідко буває ідеально кругла голова. Здавлювання голови під час по­логів і зсув кісток черепа для захисту мозку зви­чайно призводять до зміни її форми. Часто голова

буває овальної форми для того, щоб дитина легше проходила по родових шляхах. Вона може бути набряклою, здавленою в деяких місцях чи витя­гнутої в довжину. Деформації виникають через сильний стиск м'язами матки під час схваток. Але навіть, якщо голова і здається злегка шиш­куватою чи припухлою, мозку шкода не за­подіяна. Вже на першому тижні життя дитини деформація форми голови помітно зменшується.

Зуби. Немовля звичайно народжується без зубів. Перші зуби прорізаються на 4-8-му місяці життя. Дуже рідко трапляється, що ди­тина народжується з зубами чи вони з'являють­ся раніше встановленого терміну. Це заважає грудному годуванню, тому що зуби можуть ра­нити сосок.

Шкіра. Шкіра немовляти рідко виглядає іде­ально чистою. Нерідко зустрічаються червоні і блакитнуваті плями, червоні чи білі прищики з жовтою серединою. Шкіра дитини, якщо її внутрішньоутробний період супроводжувався недостатнім харчуванням, майже завжди змор­щена. Блакитні плями, що виглядають як синці, насправді пов'язані з тимчасовою зміною шкірного пігменту, вони частіше зустрічаються в дітей з темним кольором шкіри, зовсім нешкідливі і згодом зникають. До кінця першо­го місяця шкіра звичайно очищується.

Змащення. При народженні шкіра дитини покрита білою жировидною речовиною, яку на­зивають первородним змащенням. Вона є при­родним захистом шкіри. Після пологів її можна залишити, щоб вона всмокталася.

Висипання. У деяких дітей з'являються пля­мисто-червонуваті висипання з маленькими білими крапками. Це триває кілька днів і про­ходить без лікування.

Прищики. У немовляти бувають різні прищи­ки. Більшість з них викликано недостатньо гар­ним функціонуванням шкіри і її пір. Червоні чи білі прищики з жовтою серединою на кінчику і крилах носа зникнуть самі через кілька днів.

Лущення шкіри. Деякі діти народжуються із сухою шкірою, що лупиться, на долонях і підо­швах, що не є ознакою екземи і зникає через кілька днів.

Тім'ячко. Тім'ячко — це м'яка ділянка на го­лові дитини, місце з'єднання 4-х кісток, що ут­ворять верхню частину черепа. Поступово кістки зростуться і тім'ячко зникне. Тім'ячко закривається в період між дев'ятим і вісімнад­цятим місяцем життя, звичайно до року. При спостеріганні видно, як тім'ячко пульсує в ритмі пульсації серця. Тім'ячко захищене ду­же щільною плівкою, тому зашкодити йому при звичайних маніпуляціях з дитиною практично неможливо.

Волосся. Багато дітей народжуються відразу з волоссям. Це волосся може залишитися, а може стертися. У дитини може бути волосистий пушок (лануго) по всьому тілу, на плічках, вушках, скронях, обличчі. Не хвилюйтеся, це зовсім нор­мальне явище, пушок стирається 1-2 тижня.

Нігті. Доношена новонароджена дитина відразу має нігті трохи довші за кінчики пальців. Вони ростуть дуже швидко. Кожні три дні рекомендується зрізати нігті, щоб дитина не подряпалася. Нігті потрібно обрізати в міру їхнього росту, тоді вони будуть правильно рос­ти, не загинатися, не ламатися і не вростати в шкіру пальчика дитини. На ручках нігті потрібно обрізати відразу після народження, а потім — приблизно, кожні чотири дні. їх потрібно обрізати маленькими манікюрними ножничками з закругленими кінцями. Бажано це робити, коли дитина спокійна, спить чи роз­слаблено лежить. Перший і другий рази з не­звички може бути важко, а потім ви звикнете і ніяких складностей з цим виникати не буде.

Очі. У всіх немовлят спочатку блакитні або сіро-блакитні очі. Це зумовлено тим, що в рай­дужній оболонці відсутні пігменти. Природні пігменти почнуть утворюватися через кілька тижнів після народження, і очі дитини почнуть здобувати колір. Але тільки в рік чи два в дити­ни сформується визначений колір очей. Відразу після народження очі злегка набрякли. Це відбувається внаслідок сильного стиску під час пологів. Набряклість проходить сама через кілька днів. Дитина спочатку косить очима, і це нормально, тому що умінню бачити дитина буде ще вчитися. Якщо ж дитина продовжує косити в два місяці, покажіть її лікарю.

Новонароджена дитина звичайно плаче без сліз, а приблизно до місяця в неї з'являються перші сльозинки. Слізні протоки в багатьох не­мовлят закупорені чи звужені, тому сльози не можуть випливати, і в куточках очей утворять­ся білі виділення. Це звуження проходить саме в перші місяці життя.

Родові плями. У немовляти можуть бути ро­жеві цятки на переніссі, століттях, на підборідді і вгорі на шейку біля голівки. Мова йде про збільшені кровоносні судини, що зменшаться через кілька місяців. Вони називаються геман-гиомой. Гемангиома — червоного кольору, іноді небагато припухла, і може досягати розміру пя-тикопійочної монети. Вона не доставляє незруч­ності дитині і часто проходить згодом сама по собі. Через місяць-два вона буде менш помітна, а до року чи до трьох не буде відрізнятися від інших ділянок шкіри.

Кефалогематома. Кефалогематома — пухли­на, що виникає під час пологів. Під шкірою в ди­тини збирається кров. Невеликі кефалогематоми розсмоктуються в перші години чи дні після

пологів. Якщо після 2-х тижнів у дитини ще є кефалогематома, обов'язково покажіть її хірур­гу. При необхідності лікар видалить цю кров шприцем. Якщо ж ви упустите час і покажете дитину після місяця, то пухлина може ущільни­тися і її прийдеться зіскрібати.

Дихання дитини. Новонароджені діти диха­ють неритмічно. Часом їхнє дихання стає слаб­ким, ледь чутним. Іноді дитина хропе уві сні. Це нормально. Якщо дитина постійно видає подібні звуки уві сні, Вас це не повинно турбувати. З іншого боку, якщо ускладнене дихання виникає раптово і має зовсім інший звук, ніж постійне дихання — це може бути викликано крупом, ас­тмою чи іншим захворюванням. У цьому випад­ку, не відкладаючи, порадьтеся з лікарем.

Здригування. Немовлята здригаються від го­лосних звуків і несподіваних змін положення тіла. Деякі діти більш чуттєві, інші менш.

Тремтіння. У деяких немовлят часом буває тремтіння підборіддя, рук і ніг. Це ознака того, що нервова система ще не досконала. Згодом ці явища проходять. Посмикування уві сні також бувають у багатьох маленьких дітей. Якщо по­смикування здобувають характер повторюва­них і переходять у тремтіння і посмикування всього тіла, у цьому випадку потрібно обов'язко­во порадитися з лікарем.

Жовтяниця немовлят. Фізіологічна жовтя­ниця зумовлена розпадом зайвих червоних кров'яних тілець. На ранніх стадіях життя печінка багатьох немовлят не в змозі справити­ся з величезною кількістю жовто-червоного пігменту, білірубіна, і не може цілком вивести його через нирки. Білірубін фарбує шкіру дити­ни в жовтий колір. Звичайно жовтяниця нарос­тає з 2-го по 5-й день. До 2-х тижнів вона прохо­дить. Якщо жовтяниця тримається довго, дити­ну потрібно показати лікарю для визначення концентрації білірубіна в крові. Якщо виявить­ся, що рівень білірубіна великим, дитині буде потрібно лікування.

Ікання. Це рефлекторний рух діафрагми — плоского м'яза, що відокремлює живіт від грудної клітки. Ікання з'являється після їжі і триває кілька хвилин. Воно зовсім безпечне і не турбує дитину. Це — знак того, що їжа потрапила в шлу­нок. Дитина звичайно спокійно переносить ікан­ня, але можна її приголубити в цей момент.

Чхання. Якщо дитина в перший місяць чхає сухо чи в неї є окремі скоринки в носі — це зовсім нормальне явище. Відбувається післяпологове очищення організму. Сухі покахикування, почихування зовсім не означають, що дитина застуди­лася. Якщо ж з носа дитини течуть рідкі виділен­ня — це нежить і її потрібно лікувати.

Сеча дитини. Відразу після народження до появи в мами молока дитина мочиться рідко, а з 3-го дня, після того, як одержує вже достатнє

харчування, починає мочитися часто — до 20 разів на добу. У перші дні сеча має інтенсивно жовтий і навіть коричневий колір, у наступні дні стане абсолютно прозорою і не буде залиша­ти плям. Використовуйте підгузники, особливо під час сну.

Стул дитини. Перші два дні після пологів стул дитини темний, чорний чи чорно-зелений і по консистенції в'язкий. Це виходить меконій, першородний кал — усе, що назбиралося у дитини в кишечнику за внутрішньоутробне життя. Після двох днів починається перехідний стул, він ще схожий на меконій, але вже більш світлий і не такий густий. Через 4 дні в дитини встанов­люється звичайний дитячий стул консистенції сметани від солом'яного до яскраво-жовтого ко­льору. Не хвилюйтеся, якщо стул дитини не зовсім однорідний і в ньому присутні грудочки.

Статеві органи. Збуджена крайня плоть у хлопчиків і виділення з піхви у дівчаток, а та­кож припухання молочних залоз і скупчування в них молочка зв'язано з гормональними зміна­ми в організмі немовляти, У дівчинки виділен­ня можуть бути білими, прозорими, рожевува­тими, червоними, аж до маленької менструації. У дівчинки усі виділення потрібно акуратно ви­мивати ваткою. У хлопчика, акуратно зводячи шкірочку з голівки члена, промивати крайню плоть. До кінця першого місяця всі ці явища закінчаться.

Молочні залози. Припухлість молочних за­лоз може бути як у дівчаток, так і у хлопчиків. Під впливом гормонів у них збирається зовсім мало молочка, і вони злегка припухають. Якщо при цьому немає почервоніння і біля сосочка не­має затвердінь, то робити нічого не потрібно. Якщо ж припухлість досить велика, залоза тверда, то це трохи схоже на грудницю, як у ма­ми, застій молочка. У цьому випадку потрібно прикласти капустяний лист, попередньо злегка відбивши його й обдавши окропом. Можна ви­користовувати компрес із сиру. Добре зареко­мендував себе корж із чорного хліба, меду й олії. Олію і мед потрібно злегка розігріти, потім замісити небагато тіста з чорного хліба так, щоб вийшов корж. Цей корж потрібно остудити і по­класти на грудку дитини. Якщо ці методи не до­помогли, і залоза досить тверда, у цьому випад­ку ми рекомендуємо зробити компрес з камфор­ною олією. Як правило, після цього відступає будь-яке набухання грудей у дітей.

Пупок. Після пологів пуповину перерізають в 2-3 см від живота дитини. Частину пуповини, що залишилася, потрібно кілька разів у день рівномірно обробляти густим розчином мар­ганцівки чи зеленкою, сушити. Важливо ре­тельно обробити зріз пуповини, а також усю довжину пуповини аж до пупочного кілечка. Його обробляти не потрібно. Інакше на животику в дитини будуть ранки і буде сильно лущить­ся шкірочка. Через кілька днів після народжен­ня, частіше на 4-5 день, пуповина відпадає са­ма. Після цього залишається ще нетривала пупочна ранка, яку потрібно кілька разів у день ретельно промивати 3%-ним розчином переки­су водню. Зручно з піпетки капнути пару кра­пель у пуночок, а потім стерильним ватяним тампоном ретельно вимити пупочне кілечко. Раз у день після обробки перекисом рекомен­дується обробити пупок зеленкою. Бажано це робити після купання дитини.

Поки є культя пуповини, дитину не купають, а коли пуповина відпала і зажила пупочна рана, дитину можна купати вже без всяких обмежень. Пупок не важко містити в чистоті, і тоді він за­тягнеться швидко й акуратно.

Багато батьків турбуються, що може утвори­тися пупочная грижа. Потрібно дати трохи підрости маляті, коли жировий прошарок збільшиться, пупок перестане випинатися. Гар­ною профілактикою пупочной грижі є заняття гімнастикою для зміцнення м'язів живота.

РЕФЛЕКСИ

У новонародженої дитини є рефлекси. Час­тина з них життєво важливі, наприклад, ди­хальний рефлекс. Він зберігається на все життя. Інші рефлекси — архаїчні. Вони зіграли свою роль у внутрішньоутробному періоді життя, а зараз будуть поступово зни­кати, поступаючись місцем руховим навич­кам і умінням. Дуже важ­ливо, чи має дитина ар­хаїчні рефлекси, тому що їхня присутність свідчить, що нервова система пра­цює, а також показує рівень розвитку дитини. Пошуковий рефлекс. Цей рефлекс розрізни-мий відразу після народження і зв'язаний з пошуком їжі. У відповідь на погладжування в зоні кута рота, дитина повертається убік ва­шого пальця і відкриває рот. Таким чином, ди­тина шукає джерело харчування. Цей рефлекс допомагає дитині відіпукати материнські гру­ди і припасти до їх.

Смоктальний рефлекс. Як тільки дитина трошки відпочине після пологів, їй відразу хо­четься їсти, і мати під час годування зауважує, що в дитини сильно розвинений смоктальний рефлекс. Дитина починає інтенсивно ссати, коли вона відчуває в роті сосок або навіть па­лець. Важливо, щоб перше ссання дитини було з грудей, тоді вона добре запам'ятає цей про­цес, і добре буде ссати груди.

Ковтальний рефлекс. Діти вміють ковтати і тому відразу можуть ссати молозиво з грудей мами і проковтувати його.

Автоматичне крокування. Якщо немовля підняти так, щоб ступні його ніг спиралися об стіл, воно автоматично починає крокувати, "як космонавт". Цей рефлекс згасає через 3-6 тижнів. Іноді в дітей ноги заплітаються, або цей рефлекс виражений слабко. У цьому випадку дитині знадобиться спеціальний масаж, вправи у воді для того, щоб «розплутати ніжки». Про­водилися експерименти, коли дітям не давали забути цей

рефлекс, а продовжували і після 3-6 тижнів ставити дитину на ноги для закріплен­ня рефлексу. У цьому випадку діти починали ходити швидше. Більш охоче дитина буде ходи­ти не по суші, а по гумовому килимку у ванній, коли вода налита їй під груди.

Хватальний рефлекс. Якщо до внутрішньої сторони руки доторкнутися пальцем чи будь-яким предметом, то дитина стисне його в ку­лачку дуже сильно. Цей рефлекс широко ви­користовується в комплексі динамічної гімна­стики. Коли дитина навчиться брати предме­ти, приблизно на 4-му місяці життя, цей реф­лекс змінюється усвідомленим хватанням. На стопах ніг також виявляється хватальний рефлекс. При натисненні на стопи ніг дитини її пальці починають згинатися і залишаються в такім положенні доти, поки не припиниться роздратування.

Плазувальний рефлекс. У немовлят є плазу-вальний рефлекс. Дитина підтягує ніжки під себе, при цьому просуваючись вперед, їй мож­на трошки допомогти, підставивши свої до­лоні під її п'яточки. Здорове немовля може в перший же день повзти дуже далеко, тому спочатку бажано використовувати «гніздеч­ко» — обмежений простір, з якого дитина не може виповзти.

Захоплюючий рефлекс, відомий за назвою рефлексу Моро. Шум чи зміна положення ля­кають дитину, і вона реагує на це бурхливими рухами тіла. Вона швидко і високо підкидає свої ручки і ніжки. На 4-му місяці життя цей рефлекс у дитини згасає.

СВІТ ПОЧУТТІВ ДИТИНИ

Немовля може все, що сприймає своїми ор­ганами зору, зв'язувати воєдино, упорядкову­вати і реагувати на це. Відразу після першого подиху дитина починає користуватися своїми органами почуттів, щоб пізнавати світ, у який вона прийшла. Маля не тільки використовує навички, отримані в утробі матері, за корот­кий час воно швидко навчається всьому ново­му. У нього є величезні потенційні можливості багато чого засвоювати.

Сучасні дослідження дають відповідь, що ж саме бачить і почуває дитина відразу після на­родження.

Зір. Якщо дитина народжується в примі­щенні з приглушеним світлом, вона широко відкриває очі і починає оглядатися навколо. Як­що вона народжується в родильній кімнаті з яс­кравим освітленням, то щільно стуляє очі: вона робить так, щоб не осліпнути в перший момент. Відразу після народження дитина шукає зоро­вий контакт із мамою. Еволюція надала немов­ляті ідеальний зір для виживання. Найкраще дитина бачить на відстані 20 см. Вона може в ме­жах 20-30 см зосереджувати зір на будь-якому об'єкті. З погляду виживання, таким об'єктом є його мати і їжа, а все інше на цій стадії розвитку може лише привести дитину до паніки. Тому гострота зору в дитини на відстані ще в 20—30 разів слабкіша, ніж у дорослого, а очі ще не здатні налаштовуватися на далекі і близькі об'єкти. Блаженне небачення маляти дозволяє йому залишатися спокійним і одночасно ідеаль­но сприйнятливим до сигналу, що надходить від його захисниці. Дитина поки не сприймає де­талі. Притягає дитину обличчя — велике коло, на якому є два маленьких кола і горизонтальна і вертикальна смуги носа і рота. Йому подо­бається усе, що рухається і випромінює емоції. Ви можете помітити, що рухи обох очей ще не­достатньо скоординовані, однак, це не косо­окість. Діагноз косоокості в дитини встанов­люється до третього місяця життя, коли зоро­вий нерв майже цілком сформований. У цей період дитина може краще наводити погляд на навколишні предмети, чіткіше їх бачити, довше на них зосереджуватися. Предмети, що руха­ються, він буде проводжати очима, її усе більше починає цікавити навколишнє. Приблизно з 6 місяців вона починає відрізнят" облич-:- інших людей, крім мами і папи. Одночасно вклю­чається реакція занепокоєння і тривоги на не­знайомий подразник. Хоча цілком зір фор­мується лише до 4 років, до року більшість до­рослих реакцій на зовнішній зоровий подразник вже сформована. Однорічна дитина вже цілком візуально адаптована.

Слух. Слух дитини також натренований ще з внутрішньоутробного життя. Там вона чула биття серця матері, пуповини, різні звуки ззовні. Хоча слуховий нерв цілком розви­вається лише до кінця першого року, у дитини яскраво виражена здатність чути з періоду новонародженості. Вона відразу відрізняє знай­омі голоси від чужих. Найбільше слух дитини настроєний на голос мами, і це не дивно, адже вона звикла вже до її голосу. Відразу після на­родження і протягом ще декількох днів внутрішнє вухо дитини заповнене рідиною, що зм'якшує сприйняття неймовірної

кількості різноманітних звуків, які обрушу­ються на дитину після появи на світло.

Дитина повертає голову в напрямку, звідки доноситься звук. Установлено, що дитині більше подобаються високі частоти, ніж баси. Багато дорослих людей інстинктивно зміню­ють тембр голосу на більш високий при роз­мові з дитиною, адже такий голос їй подо­бається більше. Мама, що розмовляє з дити­ною, що воркоче над нею, робить їй неоцінен­ну послугу. У людини слух прямо поєднаний з унікальною функцією, якою не володіє більше ніяка істота на Землі, — здатністю до зро­зумілої мови, її здатність до сприйняття і роз­ходження звуків ідеальна. Починаючи зі стадії статевого дозрівання, вона починає вга­сати. Іронія полягає в тім, що до того моменту, коли людина зможе скористатися дорогою сте­реосистемою, вона вже не зуміє її по-справжньому оцінити.

Органи нюху. У світі дорослих зір без­роздільно панує над нюхом, однак, у житті ди­тини її ніс відіграє дуже важливу роль. Дити­на відразу після народження розрізняє запа­хи, вона відразу впізнає свою матір по спе­цифічному запаху її шкіри. Вона розрізняє за­пах молока. Притягнута запахом молока, ди­тина відразу прагне ссати груди. По запаху во­на може відрізнити свою маму від іншої жінки. Дивно, але і мати може по запаху впізнати свою дитину без будь-яких інших підказок. З усіх почуттів запах і смак для ди­тини відіграють найважливішу роль. Дитина накладає свій запах на материнські груди, на свої іграшки і пелюшки. Після того, як їх випруть, дитина втрачає до них інтерес.

Смак. У лоні матері дитина вже розрізняла смак. В роті в немовляти на тисячу більше смакових рецепторів, чим у дорослої людини, деякі з них розташовані навіть за щоками. Усі вони спрямовані тільки на одне — на сприй­няття материнського молока. Численні прове­дені експерименти з підслащення і підсолю­вання навколоплідної рідини показують, що дитині різноманітні смакові відчуття були не­байдужі. Існують чотири основних смаки: со­лодке, кисле, солоне і гірке, котрі в сполу­ченні дають усю ту гаму смакових відчуттів, якими насолоджуємося ми, дорослі. Але в ди­тини працює інша динаміка. Розчин цукру викликає сильний смоктальний рефлекс, а розчин солі — зовсім іншу реакцію. Ці ме­ханізми забезпечують дитині дотримання строгої молочної дієти. Не випадково дорослі в момент сильного щиросердечного хвилюван­ня шукають заспокоєння в чашці солодкого чаю чи гарячого шоколаду, так вони регресу­ють у стан дитинства.

Смакові пристрасті, на думку вчених, фор­муються ще з періоду внутрішньоутробного життя. Якщо під час вагітності Ви вживали часник, цибулю чи прянощі, Ви можете вжи­вати їх і під час грудного вигодовування. Хоча молоко буде мати запах цих речовин, дитина буде з апетитом споживати те, до чого вона вже звикла.

Почуття дотику. За допомогою дотику немов­лята можуть відчувати тепло, холод і біль. Це теж розвинено з часу перебування в лоні матері. Інтенсивний тілесний контакт, погладжуван­ня, носіння на руках особливо важливі на по­чатку тому, що сприяють кращому здоровому розвитку дитини і є необхідним компонентом для розвитку органів почуттів. Вони також сприяють утворенню визначених гормонів, що впливають на ріст і розумовий розвиток дити­ни. Тому те, що маленька дитина проситься на руки — не примха, а життєво важлива для неї необхідність.

Дитина починає досліджувати світ за допо­могою рота. Тактильне відчуття в цей період життя сильніше за все виявляється на губах і язику. Пізніше дитина використовує кінчики пальців, якими вона торкається людей і пред­метів для їхнього відчуття і дізнавання.

Здатність мислити. Часто запитують, чи ро­зумна дитина. Строго говорячи — ні. Розум — це здатність зіставляти виниклі проблеми з досвідом минулого. Немовля занадто мало жило на цьому світі, щоб мати будь-який досвід мину­лого. Однак у нього є здатність до навчання. Як губка, вона збирає враження, що надходять до нього від усіх органів почуттів. Мозок здорової дитини до моменту початку ходьби буквально начинений враженнями. У нас немає впевне­ності, що нудне дитинство веде до відставання в розвитку, але чи варто ризикувати.

Розвиток органів сприйняття. Для правиль­ного розвитку необхідне подразнення органів почуттів. Яскраві іграшки, що рухаються перед очима дитини, пісенька, що співає мама, доти­ки, забави з дитиною, масаж, гімнастика, носіння на руках так само життєво необхідні, як і годування. Це емоційна їжа для повноцінного розвитку дитини. Але дитину не потрібно перезбуджувати. На надлишок роздратування вона реагує відверненням голови, гримасами, невдо­воленням і плачем. Якщо після тривалого спілкування і гри у дитини з'являються ці ре­акції, виходить, їй потрібний відпочинок і сон.

ШІСТЬ СТАНІВ НЕМОВЛЯТИ

У дорослої людини сон складається з декількох циклів, що поділяються на два вели­ких періоди: повільний чи спокійний сон, і пара­доксальний сон, названий так тому, що цей стан не схожий на сон і на положення сплячої люди-

ни: виразна міміка, безладні рухи очей, часті пульс і подих, посилення електричної активності моз­ку. Це — сон зі сновидіння­ми. Однак протягом усього періоду новонародженості людина перебуває, по суті, у перехідному стані від сну до пильнування, у стані більш-менш активної напівдрімоти. Проте, її поведінка і реакції про­тягом доби помітно змінюються. Якщо ми буде­мо знати різні стадії сну, то зможемо краще зро­зуміти реакції дитини.

Глибокий спокійний сон. Дитина спить зі стиснутими кулаками без найменших очевид­них рухів, але її м'язи знаходяться в тонусі. У цій фазі виробляється гормон росту.

Активний парадоксальний сон. Дитина здається збудженою, з живою мімікою, посмішками, гримасами, очі рухаються під напівприкритими віками, руки і ноги роблять дрібні рухи, дихання нерегулярне, з паузами, що можуть тривати до 15 секунд. Вам здається, що дитина от-от прокинеться.

Дрімота. Дитина знаходиться в перехідному стані напівсну. У цей момент не беріть її на руки і не розмовляйте з нею, інакше вона прокинеться.

Спокійне пробудження. Дитина спокійна, уважно дивиться навколо, мало рухається, але може «відповісти» вам, зображуючи посмішку чи міміку.

Активне пробудження. Дитина дуже напруже­на, скоріше, збуджена, рухає руками і ногами. Здається, що вона легко може прокинутися.

Збуджене пробудження. Дитина нервує, сто­гне, голосно плаче, і вам ніяк не вдається ЇЇ за­спокоїти. У перші тижні ці фази більш часті і довші, ніби фази спокійного пробудження чи сну, потім BQHH потроху зменшуються і зника­ють до 3-го місяця. Дайте їй виспатися. Даремно привчати немовлят до визначеного режиму сну. Потрібно дати йому можливість знайти свій власний ритм. Необхідні місяці, щоб воно знай­шло необхідну рівновагу.

Не втручайтеся в цикли сну вашої дитини. По­старайтеся не плутати стан пильнування й ак­тивний парадоксальний сон, коли дитина здається збудженою, відкриває очі, чи посміхається, пхикає уві сні. Не беріть її на ру­ки, не думайте, що вона просить вас про це, їй потім важко буде заснути. Почекайте, поки вона виявить свої бажання більш чітко. Ви швидко навчитеся розрізняти ці стани.

ДИТИНА САМА ПІДБЕРЕ ПОТРІБНИЙ РЕЖИМ

Режим дня — це правильний розподіл у часі і правильна взаємопослідовність в задоволенні фізіологічних потреб організму: пильнування, сну і годування, а також своєчасної зміни різних видів діяльності під час пильнування.

Правильний режим сприяє нормальному функціонуванню всього організму, оберігає нервову систему від втомлення. При наро­дженні у дитини немає ніякого режиму сну і пильнування, вона засинає в різний час дня і ночі, різна і тривалість кожного відрізка сну.

На першому місяці виробляється добовий ритм сну і пильнування, зі 2-3 місяця — ден­ний ритм і правильна послідовність сну, году­вання і пильнування. Спочатку потрібно прослідити за ритмом, який встановлює сама дитина, а потім поступово встановити режим, зручний для дитини і для матері. Гнучкий ре­жим — це зведення кількості годувань до ро­зумного в більш або менш певні години і при­пинення нічних годувань, як тільки дитина буде до цього готова. Таким чином, вільний режим не означає безладне годування кожні 1-2 години, як тільки дитина прокинеться або занепокоїться. Уміло складений режим з урахуванням індивідуальних особливостей дитини забезпечить бадьорий, урівноваже­ний, емоційно позитивний стан малюка.

В міру зростання режим дня усклад­нюється. Враховуючи реакцію дитини на будь-яку зміну режиму, потрібно пам'ятати, що зміни треба вводити поступово, дотриму­ючи послідовність режимних процесів, сон, годування, пильнування.

У години, встановлені для сну, треба ство­рювати умови, сприятливі для засинання, а в часи пильнування — умови, що активізу­ють рухову і емоційну активність дитини. Ду­же корисно під час денного сну перебування на свіжому повітрі. Дитина швидко засинає, сон її стає тривалим і глибоким.

Під час пильнування необхідно різно­манітити діяльність дитини. У перші місяці це чергування положень, зміна іграшок, роз­мова з дитиною, гра, фізичні вправи, масаж.

ОСНОВНЕ ПРАВИЛО ГОДУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Годувати «на вимогу» — значить, давати малю­ку їсти, коли він голодний, а не по режиму. Го­лод — це нове відчуття для дитини: в утробі матері його «підгодовували» постійно. Тепер же він виму­шений подовгу обходитися без їжі. Його системі травлення ще важко справитися з великою кількістю їжі, що надходить через довгі інтервали. Тому на перших порах основне правило — годува­ти потроху і часто. Якщо Ви будете примушувати

малюка чекати годування, після того, як він сам попросив, ні до чого хорошого це не приведе — він так настраждається, що не буде смоктати і його довго доведеться заспокоювати. Відгукуючись на прохання малюка, Ви не балуєте його. У перші тижні він прокидається і плаче, тому що зго­лоднів. У міру зміцнення системи травлення і зро­стання шлунка збільшуються інтервали між году­ваннями і кількість їжі.

ЧАСТОТА ГОДУВАНЬ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Вимагати їжу малюк буде, як тільки відчує голод. Спочатку ці вимоги будуть вельми части­ми. У новонароджених немає чіткого «розкла­ду». На 3—4-й день годувати доведеться кожні 2-3 години, в денний час разів вісім, не вважаю­чи коротких вечірніх годувань. Вночі, напевно, треба буде годувати разів 2-3, тому що немовля­та до шеститижневого віку рідко сплять більше 5-ти годин підряд. Діти, яких годують грудьми, зазвичай вимагають їжу частіше, ніж ті, що на штучному годуванні, оскільки грудне молоко за­своюється легше і швидше, ніж молочна суміш. Через три місяці малюк, швидше за все, вже змо­же пристосуватися до режиму годування з інтер­валами в 3,5-4 години: п'ять разів вдень і 1-2 ра­зи протягом ночі. Якщо Ви годуєте молочною сумішшю, можливо, вдасться перейти на цей ре­жим трохи раніше.

Література

Венцковський Б.М., Березний В.В., Отт В.Д., Шунько Є.Є. “Енциклопедія для батьків ви та ваш малюк”.