ВСТУП
Робота на вулицях – це безпосередній вихід соціальних працівників, педагогів та не байдужих людей на вулиці з метою розшуку дітей та надання їм посильної допомоги для вирішення певних ситуацій. Основне завдання роботи на вулиці – це налагодити зв’язок із дітьми вулиці, викликати у них довіру до дорослих, та через щоденні контакти з дітьми вплинути на їхнє бачення життя, допомогти їм знайти законні шляхи виживання та показати, як захистити себе з допомогою державних соціальних служб, і т.д. Робота із дітьми на вулицях здійснюється за допомогою мобільної станції. Мобільна станція (мікроавтобус з необхідним обладнання для соціальних працівників та дітей разом із командою у складі трьох осіб слідує за визначеним маршрутом на зустріч до дітей. Про місце зупинок та час прибуття на зупинку мобільної станції дітей заздалегідь повідомляється. Команда надає послуги дітям безпосередньо на вулицях міста. На зупинці діти можуть отримати кваліфіковану пораду чи консультацію, першу медичну допомогу, інформацію та консультації щодо захворювань, які передаються статевим шляхом, ВІЛ / СНІД, наслідки наркотичної залежності і т.д., а також гарячий обід. На зупинці мобільної станції приймаються усі потребуючі діти, не залежно від місця проживання, національності, релігійної приналежності, віку. Через розмови на вулицях соціальний працівник намагається вплинути на поведінку дитини, допомогти подолати її труднощі і показати, як можна вижити за допомогою Карітасу, інших НУО чи державних соціальних установ.
РОЗДІЛ 1. РОБОТА НА ВУЛИЦЯХ
Під час невимушеної розмови працівник дізнається у дитини про її сім’ю та причину блукань та бездоглядності. Така інформація є конфіденційна та використовується виключно для внутрішньої роботи проекту, і надається лише правоохоронним органам за письмовим та обґрунтованим запитом. Це потрібно для того, щоб з’ясувати, чи не перебуває дитина у розшуку, встановити та налагодити зв’язок із її батьками або іншими родичами та допомогти дитині повернутись у нормальні життєві умови.
Роздача гарячих обідів на вулиці є важливою складовою мобільної роботи з дітьми. Така підтримка часто може бути ключем до дитини, так як українські діти, що живуть у важких життєвих умовах (навіть ті, які живуть у сім’ях), страждають від недоїдання. Наврядчи працівник Карітасу зможе встановити з ними контакт, давати їм поради та консультації чи намагатися змінити їх стиль життя, коли діти будуть голодними. Завдяки роздачі дітям безкоштовних гарячих обідів працівникам легше завоювати їх довіру, адже даючи їм їжу вони не очікують нічого навзаєм – для деяких дітей це зовсім нове відчуття. Витрати на їжу є досить великими, але з кожним наступним роком вони будуть зменшуватися.
….Безпритульний хлопчик у підземному переході на Хрещатику. Безпритульні діти вже давно стали невід’ємним атрибутом вулиць українських міст. За статистикою, їх в Україні налічують від 120 до 300 тисяч.
Ситуація настільки серйозна, що стає проблемою для національної безпеки України. Принаймні так вважають представники Міжнародного благодійного фонду Карітас України та Європейського руху в Україні.
Тому вони неухильно розширюють свою спільну програму, спрямовану на допомогу дітям вулиці. Ця допомога є комплексною і включає різні соціальні послуги. Мобільні станції тепер і в Києві
Йдеться про соціальну реінтеграцію та безпеку дітей, роботу в реабілітаційних центрах та безпосередньо на вулиці. Зокрема, й принцип мобільних станцій, які вже діють у Донецьку, Тернополі, Хмельницькому і
Львові. Президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький розповідає: Щоденну допомогу отримує 50 дітей, гарячі обіди і соціальну та медичну допомогу. Автомобіль їздить за спеціально розробленим маршрутом, робить зупинки, про які діти знають. Кожна зупинка розрахована на різні категорії дітей.
З березня така станція розпочне працювати і в столиці України. Зрозуміло, ця локальна ініціатива не вирішить проблему. Але керівники проекту якраз і сподіваються привернути увагу до проблем дітей вулиці найширших чинників, і громадських, і державних. Потрібна допомоги і громадян, і держави Президент Міжнародного благодійного фонду Карітас України Андрій Васькович характеризує ситуацію так: В Україні, за свідченням соціологів, ми маємо феномен дітей вулиці латиноамериканського типу. Це означає, що дитина не має чіткої допомоги від держави, яку вона має, наприклад, у Німеччині. В Німеччині дитина, яка опинилася на вулиці, може піти в державну інституцію, її можуть інтегрувати у різні державні програми й повернути з вулиці.
Це й є кінцевою метою проекту, започаткованого в Україні.
Поки що, проект фінансують виключно західні фонди та меценати. Тож організатори проекту очікують допомоги й від українських громадян, і від української держави. Майбутнім якої і є діти.
Діти вулиці в тому числі.
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ БЕЗДОМНИХ
Відомо, що близько 90 % вихованців українських притулків та інтернатів - це соціальні сироти, тобто сироти при живих батьках. Безпритульні, а також діти з неблагополучних сімей, потрапляючи у притулок, перебувають там деякий час. Згодом працівники притулку визначають їхню подальшу долю, відправляючи у інтернати, або ж займаючись пошуком прийомної сім'ї. Не секрет, що у столичних притулках більшість дітей - з регіонів. Отже, ще одне завдання для соціальних працівників - повернути безпритульних у рідні стіни.
Десять днів на вулиці - два інфекційні захворювання гарантовано
Кожен із нас бачив на вулиці брудних, обірваних підлітків, що нюхають клей або просять милостиню. На таких дітей не хочеться дивитися. Тим більше - думати, хто вони, звідки, чим живуть, як і де. Деякі навіть бояться безпритульних. Адже для того, щоб вижити на вулиці, дитині просто необхідно мати хоч деякі гроші. А де їх узяти? Одні намагаються підробляти або просять милостиню, інші йдуть на крадіжки і проституцію. За даними міліції, безпритульні стають частиною злочинного світу. Вони звикають виживати, докладаючи до цього максимум зусиль і не замислюючись про засоби.
- Сьогодні багато безпритульних крадуть телефони. Маленька річ, вкрасти не важко, а коштує великі гроші. А от злочини, пов'язані з насильством, якщо брати у процентному відношенні, то їх більше скоюють діти, які живуть у сім'ях. У Києві за один рейд співробітники міліції можуть виловити не більше 5-7-ми неповнолітніх повій, - розповідає начальник відділу кримінальної міліції ГУМВС України Ігор Галицький.
За словами Галицького, у столиці більшість безпритульних - з регіонів. Передусім це діти з Київської, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Івано-Франківської областей. Щодня співробітники міліції знімають з електричок, потягів мінімум по 10-15 дітей.
Загалом, десяти днів на вулиці досить, щоб дитина заразилася двома-трьома інфекційними хворобами. А після місяця безпритульного життя їй потрібен рік, щоб пристосовуватися до колишнього соціального життя. До речі, стосовно клею. Навіть якщо дитина має добре здоров'я, сильний імунітет, живе у нормальних умовах, досить нюхати клей 1-2 рази на тиждень, щоб завдати непоправної шкоди здоров'ю. А вуличні діти, як правило, нюхають клей щоденно.
80 % малолітніх бродяг - хлопчики
Згідно з інформацією Департаменту комунікацій влади і громадськості секретаріату Кабінету Міністрів, в Україні налічується 130 тисяч безпритульних дітей. За неофіційними даними їх набагато більше. Більшість безпритульних - діти шкільного віку, від 6 до 16 років (76 %), дошкільники - 13 %, і 11 % становлять підлітки старше 16 років. Близько 80 % малолітніх бродяг - хлопчики. При цьому майже 50 % дітей не уявляють себе з рідною сім'єю і не бажають повертатися додому.
На думку представництва ЮНІСЕФ в Україні, численні факти свідчать, що поширеність ВІЛ серед дітей і молоді, які живуть на вулиці, досягла небезпечно високого рівня. У ході дослідження чверть опитаних дітей повідомили, що постраждали від сексуального насильства і експлуатації за останні 6 місяців.
Про ризик заразитися СНІДом знає лише 9% дітей вулиці. Такі дані оприлюднили соціологи. Наступні цифри шокують іще більше: більша частина підлітків - 7 з 10-ти - назалежно від статі починають надавати сексуальні послуги з 14-ти років. Інтим без почуттів і без презервативів - це звичні будні бездоглядних дітей. Громадські діячі б'ють на сполох і закликають владу активніше працювати з вуличною молоддю. Саме вона - в епіцентрі епідемії ВІЛ-СНІДу. «Сухарі з водою, аби милий з тобою». Це зараз сімнадцятирічні підлітки такої думки.
Не словами, а справами таким підліткам треба допомагати. Замість буклетів - презервативи. Разом із листівками про шкоду наркотиків - шприци. Адже соціологічні дослідження показали: 15% дітей вулиць коляться, і нерідко спільною голкою.
Кожна друга дівчина-підліток з вулиці лягає у ліжко за гроші. Серед юнаків кожен десятий мав секс із чоловіками за винагороду. Всі ці дані чиновники врахували, коли формували національну програму боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу на 2009-2013 роки.
Володимир Жовтяк, ВБО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть із ВІЛ/СНІД": "Программа хорошая есть. А вот финансирование этой программы составляет ориентировочно 15-20% от минимальной необходимой потребности".
Тетяна Кондратюк, заступник міністра з питань сім'ї, молоді та спорту України: "По бюджету, якщо ми беремо відносно 2008 року, то безумовно він скоротився. Ми знаємо, що працюють і соцслужби, в яких є і заміна шприців, і робота психологів".
Програму мінімум виконано, - звітують посадовці. Обіцяють, оприлюднена статистика їм знадобиться, коли з'являться додаткові кошти. Соціологи ж менш оптимістичні. Кажуть, на той час без втручання влади статистика може змінитися. І не на краще.
За даними досліджень ЮНІСЕФ у рамках проекту "Діти вулиці", у більшості безпритульних є сім'ї і вони пішли з дому через батьків. Кожна третя дитина, що опинилася на вулиці, постраждала від жорстокого ставлення до неї в сім'ї. Третина дітей вдома недоїдали. Кожен другий з вуличних дітей вживає алкоголь або наркотики. Серед дітей вулиці 20 % - неписьменні, а решта - з рівнем знань, що не відповідає вікові дитини.
Замість епілогу мені хочеться ще раз сказати, що безпритульні живуть на вулиці не від хорошого життя. І не кожен із них грабує, ґвалтує, вбиває. Безпритульні - це передусім діти. Самотні діти з пораненими серцями, зламаною психікою. Чому вони нюхають клей? Та щоб забутися хоч на хвилину. Забути, хто вони, де вони, і про те, що вони нікому не потрібні у цьому світі. Допомогти усім неможливо. Українська держава, на жаль, не може змінити ситуацію з дітьми вулиці. Але якщо кожен із нас прислухається до благання тієї чи іншої дитини, щось-таки зміниться.
Причин, через які діти тікають з сімей, багато. Та можна виділити дві основні. Перша - жорстоке поводження батьків (це якщо говорити про неблагополучні сім'ї), де батьки - п'яниці, наркомани, з кримінальною долею. Друга - нерозуміння, недостатній інтерес дорослих до життя дітей, надмірно авторитарне виховання.
РОЗДІЛ 3
.
ПРОЕКТ «ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ВУЛИЦІ»
Проект "Допомога дітям вулиці" в рамках європейської програми розбудови партнерства в інституційному розвитку (IBPP)
Важка соціально-економічна ситуація в Україні в 1990х призвела до низки негативних соціальних моментів, які прямо впливають на загострення проблеми діт
Карітас Німеччини в 2003 році підтримав ініціативу Карітасу України створити спільний проект допомоги дітям вулиці у ряді міст України, а саме Тернополі, Хмельницькому, Львові та Києві. До фінансування проекту долучались різні спонсори – Карітас Іспанії, Карітас Аахен (Німеччина), Ротарі клуби з Швейцарії, приватні благодійники, Український Католицький Університет. У 2006 – 2008 році основна сума коштів для забезпечення роботи мобільних служб для дітей вулиці та соціальних центрів надійшла від Європейської комісії в рамках програми підтримки громадянського суспільства. Проект Євросоюзу під назвою «Допомога дітям вулиці» охопив три регіони. Завдяки цьому проекту було створено ще один осередок для дітей вулиці в Донецьку. Європейський рух долучився до даного проекту в 2007 році коли група волонтерів запропонувала підтримати Карітас України шляхом розгортання широкої рекламної та фандрейзенгової компанії «Допомогти дітям вулиці». Ряд спеціалістів з PR, журналістів та вебдизайнерів працювали над створенням окремого вебсайту для проекту та започаткували ряд благодійних акцій в місті Києві та інших регіонах з метою залучити ініціативу громадян до проекту. Саме тому заради вирішення проблеми дітей вулиці свої зусилля об’єднали дві міжнародні організації Карітас та Європейський Рух, створивши проект «Допомогти Дітям Вулиці».
Основним завданням нашого проекту є:
- надати дитині шанс піти з вулиці та показати їй ряд можливостей, якими вона може скористатися для визначення свого подальшого життєвого шляху та стати повноправним членом суспільства
- залучити особисту ініціативу громадян заради допомоги проекту „Допомогти Дітям Вулиці“.
Для реалізації проекту «Допомогти Дітям Вулиці» ми розпочали загальнонаціональну інформаційну кампанію із збору коштів. Основою кампанії є особиста та громадська ініціатива людей та компаній. До 2007 року проект повністю фінансувався ЄС та партнерськими організаціями із закордону. Сьогодні ми розширюємо географію проекту та залучаємо місцеві кошти. Саме участь у проекті та допомога українців є найбільш важливою для нас, адже вирішення соціальних проблем є перш за все нашим особистим обов’язком і не має покладатися лише на іноземні інституції. Діти вулиці живуть поруч з нами.
Як ми цього досягаємо?
1. Акції («Зірки дітям», "Dance for Kids")
2. Залучення коштів (2 способи: перерахування коштів на наш рахунок, скрині для пожертв)
3. Волонтерська програма (наприклад, професійне волонтерство)
4. Допомога одягом, взуттям, книжками, технікою тощо.
Збираємо гроші..
Зараз ми збираємо кошти для організації відпочинку дітей вулиць у Літніх таборах.
Наші плани..
Поглибити співпрацю із державними соціальними службами для дітей, молоді та сімей, об’єднати або ж долучитись до існуючих об’єднань недержавні організації, які працюють з такою цільовою категорією, для того щоб лобіювати інтереси дітей вулиці на державному рівні.
Плануємо розробити та запровадити систему соціального супроводу кризових сімей, діти з яких втікають на вулицю, розробити програму забезпечення безпритульних дітей та молоді житлом, тощо.
Залучаємо особисту ініціативу..
На це направлені наші акції, наприклад акція «Зірки дітям», де щомісячно одна з відомих людей проводить для групи дітей майстер-класи у абсолютно різних форматах. Таким чином, у дітей з’являється можливість зрозуміти, що є життя поза межами вулиці, в якому вони знайдуть своє місце.
Першими з дітьми вулиці почали працювати у Тернополі у 1998 році. Потім у Києві – 2001, 2000 рік – Львів, 2003 – Хмельницький (під назвою «Допомога на колесах»), 2006 – Донецьк. У 2002 році був знятий фільм про дітей вулиці українською та німецькою мовами. Зараз проект «Допомогти дітям вулиці» працює в 5 містах постійно, але підтримують цей проект у різних формах ще в 4 містах.
Вважаємо дійсно унікальним наш комплексний підхід у роботі з дітьми вулиці. Нашою метою є відвернути дитину від вулиці та надати їй якомога більшої кількості варіантів для вибору подальшого життєвого шляху.
Першим кроком є налагодження контакту з дітьми безпосередньо на вулиці. Саме заради цього ми створили Допомогу на Колесах, де діти щоденно отримують гаряче харчування, медичну допомогу, з ними працює психолог та соціальний працівник. Метою такої роботи є завоювати довіру дитини та вплинути на те, щоб дитина пішла з вулиці.
Наступним кроком є робота з дітьми вулиці у стаціонарному соціальному центрі. Тут дитина отримує тимчасовий притулок для відпочинку, може помитися, отримати гуманітарний одяг та взуття, випрати свої речі, поїсти, отримати першу медичну допомогу та медичний огляд, відвідувати різноманітні гуртки та навчатися. Водночас тут забезпечені для дітей стаціонарні умови, що дає змогу соціальним працівникам попрацювати із дитиною більш результативно.
Далі ми працюємо з сім’ями та опікунами для того, щоб сприяти покращенню умов для дитини. Ця робота безпосередньо стосується вирішення домашніх проблем, допомоги у подоланні кризових ситуацій та допомоги у створенні нормальних умов для дитини.
РОЗДІЛ 4
.
СТАТИСТИКА
На українських вулицях можна рідше зустріти бездоглядних дітей. За 9 місяців минулого року працівники соціальних служб виявили 17 тисяч таких дітей, а попереднього року їх було 25 тисяч – на третину більше, повідомив Радіо Свобода міністр сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко. Чи справді проблема безпритульних дітей стала менш гострою? Що їх тягне у підворіття? Як вирішити проблему безпритульних?
Офіційна і неофіційна статистика
У соціальних службах намагаються не тільки повертати бездоглядних дітей з вулиці, а й запобігти потраплянню туди неповнолітніх, говорить міністр сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко. На підтвердження своєї думки він наводить дані про мешканців притулків. Якщо 5 років тому ними на три чверті були діти, повернуті з вулиці, то зараз - це на 60% діти, «превентивно» (як каже міністр) вилучені із кризових сімей або з тих закладів, звідки вони могли втекти.
Якщо 5 років «діти вулиці» було масове явище, то сьогодні – це одинокі випадки, на які дуже оперативно й швидко реагують служби дітей і відповідні підрозділи кримінальної міліції у справах дітей, говорить міністр сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко.
«Сьогодні немає такої дитини, яка могла б жити на вулиці більше 3-5 років. Близько декількох тижнів - і дитина вилучається з вулиці та знаходиться можливість повноцінного розвитку. Крім того, за ці роки скоротилася кількість повторних вилучень дітей з вулиці більше, ніж вдвічі», - повідомив Юрій Павленко.
Натомість народний депутат від Партії регіонів Олександр Стоян не погоджується із даними щодо безпритульних дітей, які наводить Міністерство сім'ї, молоді та спорту. На думку Олександра Стояна, ані це міністерство, ані уряд у цілому нічого не зробили для дітей вулиці. Хіба що посприяли спрощенню процедури усиновлення.
Той факт, що дітей вулиці стає менше, фахівці пояснюють кількома причинами. Передусім, працюють десятки громадських та релігійних організацій, які опікуються безпритульними дітьми, чимало батьків повернулись із заробітків і доглядають за дітьми, багато з дітлахів потрапили на виховання у будинки сімейного типу, а ще на поліпшення ситуації вплинуло закриття закладів ігрових автоматів, де діти пропадали днями, віддаючи зібрані гроші на вулицях.
В Україні поменшало "дітей вулиці"
Позитивну динаміку пояснюють активною роботою з батьками та поверненням заробітчан. Батьків все частіше попереджають про неналежне виконання їхніх обов'язків.
А дев'ять місяців минулого року з вулиць забрали на 8 тисяч дітей менше, аніж у 2008-му році. Цей показник зменшився приблизно на 30%, повідомляє "Німецька хвиля" з посиланням на міністерство сім'ї, молоді та спорту.
Така тенденція спостерігається практично у всіх регіонах України. Зокрема, керівник відділу у справах дітей Львівської міської ради Ростислав Тимків підтвердив, що дітей-вулиці справді поменшало.
Як засвідчує статистика, внаслідок рейдів, до яких залучено відділи у справах дітей, освітяни та правоохоронці, кількість бездоглядних дітей у Львові поменшала на 10%, каже Тимків. Чиновник вважає, що такий результат дала роз'яснювальна робота з батьками.
З цією думкою погоджується й голова благодійної організації "Реабілітаційний центр соціальної адаптації" Ігор Гнат, який займається проблематикою дитячої бездоглядності. Водночас він додав, що українським дітям допомогли економічні негаразди в Європі.
"Економічна криза в Європі спонукала деяких заробітчан повернутися в Україну. Відтак, ці батьки взялися за виховання своїх дітей", - каже Ігор Гнат.
Не слід відкидати й інші чинники, що зменшили дитяче волоцюжництво, в першу чергу - це закриття гральних клубів, куди недобросовісні власники впускали неповнолітніх, наголосив експерт, а також активізація роботи усіх служб та громадських організацій над вирішенням цієї проблеми.
ВИСНОВОК
Головна причина втечі з дому – батьки
12-річний киянин Сергій – один із тих дітлахів, для яких рідним домом є вулиця. До такого життя він звик і міняти його не збирається. «Гуляю, прошу грошей – їсти хочу! У мене немає батьків – тато маму вбив і сидить у в’язниці. Вийде за 9-10 років. До притулку мене доправляли, але я тікав, бо там кепсько. Хлопці примушують, гроші відбирають і таке інше...».
Як би не критикувати державу, школу, оточення, але головна причина того, що дитина тікає з дому – батьки, констатують Психологи, які працюють з безпритульними дітлахами.
«В основному, це проблема неблагополучних родин. Тобто, батьки практично не займаються дітьми, ті підростають фактично на вулиці, а батьки переймаються своїми питаннями і потребами, на жаль, не дуже сприятливими для зростання й виховання дитини».
Як вирішити проблему безпритульних?
Розвиток мережі закладів для дітей, позбавлених можливості жити у нормальній родині, – один зі шляхів вирішення проблеми дітей вулиці, говорить міністр сім'ї, молоді та спорту України Юрій Павленко.
«Це і розвиток сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, усиновлення, прийомна сім’я, дитячі будинки сімейного типу, звідки практично діти не тікають. Це і продовження реформи інтернатних закладів, і створення на їхній базі невеликих закладів – не більше, ніж на 50 дітей. Це, без сумніву, робота з кризовими сім’ями, а таких сьогодні на обліку в Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді близько 20 тисяч. І в разі виникнення небезпеки для дитини – така дитина вилучається з родини у відповідний державний заклад, де їй надається необхідна допомога», – сказав Юрій Павленко.
За даними експертів, третина безпритульних дітей опинилася у підворітті через те, що їх вигнали з рідної оселі, кожен шостий пішов на вулиці за власним бажанням (навіть інколи із заможних родин), а кожен десятий, бо вдома не було чого їсти.