СОЦІАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ МОЛОДІ УКРАЇНИ: СТРУКТУРА ЦІННОСТЕЙ ТА ПОТРЕБИ
План:
Вступ.
Діяльність центрів соціальних служб для молоді України.
Структура цінностей молоді України: результати дослідження.
Морально-психологічний стан молоді України.
Післямова.
Список літератури.
Вступ
Важливе місце у соціальній струкрурі суспільства серед інших соціальних спільностей займає молодь.
Для з'ясування сутності молоді, а також для для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молодості необхідно визначити поняттямолодь
.
Одне з найбільш повних визначень цього поняття дає російський соціолог І. С. Кон, який зазначає, що молодь – це соціально-демографічна група, яка виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану та соціально-психологічних властивостей
. [1. с. 169 ] Молодь як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові межі та пов'язані з нею соціальний статус та соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу та залежать від суспільного ладу, культури та закономірностей соціалізації, що властиві даному суспільству.
Українськи дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, С. Макеєв визначають молодь як соціальну спільноту, що посідає певне місце у соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу у різноманітних структурах (соціально-класовій, професійно-трудовій тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.
До молоді належать старші школяри, учні ПТУ і всіх типів середніх навчальних закладів (технікумів, коледжів), студенти, аспіранти, молоді робітники і службовці, селяни, підприємці та інші. Але дискусійним і дотепер є питання вікової переодизації молоді
. Згідно з найпоширенішою точкою зору, віковими межами молодості вважається період від 16 до 30 років. Але у соціологічній літературі є й інші підходи. Деякі соціологи до молоді відносять осіб віком 11-25 років, інші - 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межою молодіжного віку вважається 14, а верхньою – 35 років. В основу цієї точки зору покладено тезу про „продовження юності”, збільшення часу входження у трудове життя.
Разом з тим, незважаючи на невизначеність вікових меж молоді саме у сучасному суспільстві, молодь виокремлюєтья увідносно самостійну соціально-демографічну групу. Цьому сприяє розрив між віковими і соціальними характеристиками, ускладнення поцесу соціалізації молоді, посилення вимог до навчання і кваліфікації молоді з боку суспільства.
Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною ознакою якої є процес соціалізації.[5] Соціалізація – сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює та відтворює певну систему знань, норм, цінностей та моделей ролевої поведінки, які дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства.
Найбільш активно процес соціалізації здійснюється саме в молодіжному віці. І молодь займає активну позицію в цьому процесі. Це зумовлено тим, що вона не стільки копіює зразки поведінки старших, скільки привносить в них новий зміст під впливом змін умов життя.
Останнім часом науковці звертають увгу на те, що суспільно-економічні та політичні зміни, що відбуваються в суспільстві, загостюють протиріччя в сфері соціалізації молоді. Російські дослідники Ю. Волков, В. Добреньков, Ф.Кадарія до їх числа відносять такі:
- протиріччя між об'єктивною необхідністю реформ системи освіти й виховання та можливостями держави забеспечити її расурсами, коштами;
- протиріччя між старими та новими цінностями суспільства. На молодь впливають як ідеї соціалізма, так і цінності ринка приватної-власності, свободи, демократії, а також релігії, церкви;
- протиріччя між потребами молоді у підвищенні свого добробуту та можливостями держави, суспільства задовольнити ці потреби.
- протиріччя між розбудовою соціальної держави, що декларується, та правовою, соціальною незахищеністю молоді.
Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем
, серед яких найголовнішими є:
- низький рівень життя
- безробіття
- значна економічна залежність від батьків
- шлюбно-сімейні проблеми
- погіршення фізичного та психічного здоров'я
- втрата ідеалів, життєвого оптимізму, деформації у цінностях молоді, які проявляються у загальній соціальній апатії.
Діяльність центрів соціальних служб для молоді України
Центри соціальних служб для молоді проводять різноманітну соціальну роботу. Ця робота має досить широкий спектр напрямів, що реалізуються у центрах, і які для зручності аналізу об'єднуються в комплексні види допомоги:
- Соціально-медична;
- Психолого-педагогічна;
- Правова;
- Матеріальна (з розподілом на речову та грошову);
- Інформаційна.
До соціально-медичної допомоги
відноситься такий вид роботи, як надання клієнтам ЦССМ первинної консультаційної допомоги залученими фахівцями-медиками (наркологами, венерологами, сексологами) та переадресація клієнтів до відповідних фахівців; допомога спеціалістів дітям-інвалідам у реабілітаційних центрах ССМ, оздоровлення соціально незахищених верств дітей та молоді.
Психолого-педагогічна допомога
включає проведення бесід, лекцій, надання педагогічних порад, психолого-корекційної допомоги, передбачає об'єктом уваги дітей, молодь та їхніх батьків, працівників органів освіти, педагогічні колективи притулків, реабілітаційних центрів, які її потребують.
Правова допомога
– надання консультаційної допомоги різним категоріям молоді, сім'ям з питань чинного законодавства та здійснення правового захисту (оформлення документів, адвокатська допомога тощо).
Матеріальна допомога
– речова допомога соціально незахищеним верствам населення (багатодітним та малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам, дітям-інвалідам) одягом, взуттям, прдуктами харчування, предметами побуту та грошова допомога – виплати соціально незахіщеним дітям, молоді, різним категоріям сімей.
І остання група інформаційна допомога
– просвітниціко-інформаційна діяльність, що допомагає клієнтам орієнтуватися в тих максимальних варіантах допомоги, яких потребує саме конкретна особа.[2. c. 20-21]
Показники наданої допомоги центрами соціальних служб за видами (1998 рік)
Як виявилося, найбільш поширеним видом соціальних послуг у центрах соціальних служб для молоді є інформаційна допомога
– її отримує 41% загальної кількості молоді, котра звернулась до ЦССМ.
Розподіл клієнтів ЦССМ за віком, %
Найчастіше до соціальних служб звертаються клієнти віком 31-39 років (23%), кількість яких разом з клієнтами від 40 років і старше становить 39% опитанних. На підставі аналізу контингенту клієнтів можна дійти висновку, що це переважно батьки, які звертаються за допомогою з питань навчання, виховання, матеріального забезпечення, відпочинку, лікування своїх дітей, або ж вчителі, керівники шкіл, ПТУ. Серед молоді такі становлять близько 17% - неповнолітні, молодь віком 18-30 років – 33%.[2. c. 34-35]
Як видно з цього аналізу даних, майже третина клієнтів соціальних служб - 30% - неповнолітні та молодь (віком 12-19 років), тобто учні шкіл, ПТУ, студенти. Серед інших клієнтів слід виокремити педагогів (директорів шкіл, вчителів, методистів, класних керівників, керівників різноманітних гуртків та ін.), які звертаються до центрів ССМ за різними видами допомоги: методичної, соціально-психологічної, педагогічної, матеріальної (для учнів), інформаційної, юридичної (10%). Батьки, серед яких є робітники, працівники адміністративних органів, службовці, приватні підприємці, працівники органів внутрішніх справ, безробітні потребують, зокрема, психолого-педагогічної, матеріальної допомоги, оздоровлення дітей та організації їх вільного часу тощо (19%).
Всі клієнти (99%), з якими прводилось анкетування, вже не вперше звертаються за соціальними послугами до центрів ССМ. Визначаючи кількість клієнтів соціальних служб, ми звернули увагу, що 27% клієнтів звертаються до центрів постійно, інші – від 1 до 12 разів. В основному це люди, які звертались до центрів не пізніше, ніж три місяці тому.
Ті клієнти, котрі звертаються неоднарозово, мають кілька проблем, які вони прагнуть вирішити за допомогою соціальної служби. Як правило, це має форму ланцюга, коли успішне вирішення однієї проблеми спонукає знову звернутися розв'язати іншу. Наприклад, позитивне вирішення питання працевлаштування або матеріальної допомоги веде до активного чи пасивного залучення клієнтів взяти участь в анімаційних заходах, потім цей клієнт звертається вже з особистісними проблемами (спілкування з батьками, дорослими, однолітками; обрання прфесії, працевлаштування, проведення вільного часу тощо). Тобто у клієнтів, які задоволені отриманою допомогою, зростає впевненість і віра в можливість центрів ССМ. Тому вони з довірою приходять знову із своїми прблемами. Аналіз питань, з якими клієнти звертаються до центрів ССМ, дозволив певною мірою згрупувати їх за окремими напрямками.
Проблеми, з якими звертаються клієнти до центрів ССМ
| № | Назва проблеми | % |
| 1. | Консультації психолога, соціального педагога | 43 |
| 2. | Організація вільного часу дітей, молоді | 20 |
| 3. | Матеріальна допомога | 20 |
| 4. | Працевлаштування та вибір професії | 14 |
| 5. | Юридичні консультації | 11 |
| 5. | Надання допомоги дітям-інвалідам, молодим інвалідам | 6 |
| 7. | Медичні консультації | 3 |
Найбільше звертаються до соціальних служб за різними видами індивідуальної психологічної допомоги (43% опитаних). Хоча слід зазначити, що такі звертання не завжди є першочерговими. Як зазначалося, звернення клієнта з однією проблемою дуже часто вимагає вирішення цілого ряду супроводжуючих проблем, тісно пов'язаних з головною. Так, наприклад, питання взаємин з особами протилежної статі потребують розв'язання проблем взаємостосунків з батьками; розлучення подружжя – вирішення проблем взаємостосунків із свекрухою, тещею; працевлаштування, отримання матеріальної допомоги, а вирішення цих прблем – відповідно спеціальної роботи психолога, соціального педагога. Адже соціальна допомога, наприклад, з питань пошуків роботи пер
За якими ж видами соціально-психологічної консультативної допомоги звертаються клієнти до соціальних служб? За даними аналізу відповідей клієнтів, такими питаннями є:
Взаємостосунки (черезконфлікти) у сім'ї – 20%
Особистісні проблеми (депресія на грунті неможливості самореалізації, стреси, проблеми самотності, проблеми статевого життя тощо), що вимагають психологічної підтримки, психотерапевтичної допомоги – 18%
Взаємостосунки з однолітками (вирішення конфліктних ситуацій) – 18%
Взаємостосунки з особами протилежної статі, в т. ч. статеві – 15%
Взаємостосунки з батьками – 13%
Взаємостосунки в класному колективі (учитель-учень) – 10%
У зв'язку із соціальною ситуацією, яка склалася в Україні, зростанням кількості безробітної молоді та молодих сімей, значна кількість клієнтів все частіше звертається до центрів ССМ з питаннями працевлаштування та вибору прфесії (14%).
Часто звертаються і такі клієнти, які перебувають на обліку у центрах зайнятості, але соціальна служба намагається прискорити цей прцес, іноді й сама знаходить місце роботи для клієнта. Крім того, допомогаючи у працевлаштуванні, центри ССМ не дублюють діяльність центрів зайнятості, а надають молоді соціальну допомогу: це психологічна підтримка безробітних, допомога у створенні іміджу клієнта чи в оволодінні правилами поведінки при працевлаштуванні тощо.
Особливо помітно, що молодь потребує різного роду юридичних консультацій (11% клієнтів): роз'яснення їхніх прав та обов'язків. За медичними консультаціями звертається як молодь, так і педагоги. Переважну більшість клієнтів цікавлять питання застосування контрацептивних засобів, прфілактика куріння, вживання наркотиків, обмеження сексуальної розпусти. Вчителі шкіл звертаються за допомогою спеціалістів, які можуть на професійному рівні виступити перед учнями з проблем профілактики алкоголізму, наркоманії тощо.
Структура цінностей молоді України: результати дослідження
Застосування від 2000 року в щорічному загальнонаціональному соціологічному моніторингу Інституту соціології НАН України тесту ІІСС-44 дає змогу проаналізувати, які саме соціальні потреби молоді не задовольняються суспільством, їх співвідносну структуру, динаміку, а також встановити зв'язок із психологічним станом і формуванням орієнтацій на побудову того або того типу суспільства.
З результатів моніторингу випливає, що загальний рівень соціального самопочуття молоді у січні 2000 року, як і п'ять років тому, залишався на попередньому – досить низькому - рівні, кількісне значення якого свідчить про переваження негативних оцінок достатності основних соціальних благ.[4. c. 20-23]
Динаміка рівня соціального самопочуття різних вікових категорій населення України
Вікова група |
інтегральний індекс соціального самопочуття | |
| 1995 | 2000 | |
| Менше 30 років | 1.79
|
1.81
|
| 30-55 років | 1.77
|
1.75
|
| Понад 55 років | 1.82
|
1.76
|
| Населення загалом | 1.79
|
1.77
|
Але якщо загальний рівень соціального самопочуття молоді не зазнав суттєвих змін (зафіксованих, наприклад, у людей старшого віку), то профіль ціннісних орієнтацій свідчить про певні структурні зміни.
Морально-психологічний стан молоді України
Для оцінки морально-психологічного стану людей, змушених жити за умов аномії, у дослідження були вкючені показники морального, психологічного і психічного здоров'я населення.
Як найважливіші в цьому контексті показники морального здоров'я розглядалися: аномічна деморалізованість, безпосередньо пов'язана з характеристикою стабільності ціннісно-нормативної системи суспільства; національно-ізоляціоністські установки, які дають змогу судити про спрямованість ціннісних орієнтацій (на відкритість/закритість суспільства); авторитаризм (демократичні/тоталітарні орієнтації); цинізм (орієнтації на гуманістичні цінності).
Для характеристики психологічного здоров'я застосовували показник задоволеності життям, що інтегрує оцінки респондентами свого минулого, нинішнього і майбутнього життя.
Показником психічного здоров'я у дослідженні виступає рівень тривожності, який уможливлює оцінку психофізіологічного підгрунтя морально-психологічного стану.
Що стосується картини морально-психологічного стану молоді загалом, то слід відзначити несприятливі показники морального здоров'я (рівень аномічної деморалізованості, авторитаризму, цинізму й національно-етнічного ізоляціонізму), тоді як її психологічне і психічне здоров'я перебуває на відносно прийнятному рівні (навідміну від середнього і старшого поколінь).
В українському суспільстві аномічна деморалізованість є переважаючим тлом масових настроїв у всіх вікових категоріях.
Морально-психологічний стан різних вікових категорій населення України
| Показники морально-психологічного стану
|
Молодь (до 30 років)
|
Середній вік (30-55 років)
|
Старший вік (понад 55 років)
|
| Аномічна деморалізованість (0-2 бали) | 1.39
|
1.54
|
1.62
|
| Авторитаризм (0-2 бали) | 1.26
|
1.25
|
1.21
|
| Національний ізоляціонизм (1-7 балів) | 4.85
|
4.92
|
5.09
|
| Цинізм (0-2 бали) | 1.47
|
1.42
|
1.41
|
| Життєва задоволеність (0-2 балм) | 1.19
|
1.00
|
0.88
|
| Тривожність (5-20 балів) | 12.21
|
13.70
|
14.29
|
Психологічне здоров'я молоді значимо краще, ніж у середнього і, особливо, старшого поколінь: індекс задоволеності життям у молоді знаходиться у межах позитивних значень шкали, тоді як у середнього покоління він розташований у межах умовного нуля між позитивною і негативною осями координат, а в старшого – в межах негативних. Більш високий рівень психологічного здоров'я молоді передусім зумовлиний тим, що вони куди оптимістичніше оцінюють своє майбутнє життя, зокрема особисті плани та перспективи.
Післямова
Підсумовуючи результати досліджень, можна зробити наступні висновки
:
1) За умов відмови від колишньої ціннісно-нормативної системи (соціалистичної) і декларування нової (демократичної) у суспільстві нагальним було послідовне створення відповідної законодавчої бази і державної політики. Оскільки цей процес затягнувся, суспільство опинилося в стані тотальної аномії.
2) Аномія призводить до погіршення морального стану населення, яке є психологічним підгрунтям формування ціннісно-нормативної системи і відповідного політичного вибору.
3) За умов тривалої аномії імовірними є два типи реакції масової свідомості: ненормативна і нормативна.
Ненормативна реакція
на аномію – це формування зневажливого ставлення до норм як засобів досягнення цілей. Безнормність у цьому разі приймається як норма поведінки. Можна вирізнити дві основні моделі ненормативної реакції: цинічну – всі засоби підходять для досягнення мети (однією з найважливіших складових цинізму є висока міра недовіри не тільки до норм поведінки, а й до людей узагалі) та агресивно – екстремістську – найбільше годяться насильницькі засоби, які дають змогу дуже швидко досягати мети.
Нормативна реакція
– це гостра портеба у становленні бодай якихось норм. Тут також можливі дві моделі нормативної реакції. За тривалої відсутності нормативних регуляторів поведінки, коли багатьом здається, що за таких умов може статися „що завгодно”, виникає прагнення „повернутись до добрих старих часів” і вимога повернути колишню систему цінностей – так звана модель повернення до попередніх норм цінностей. Інший вихід з глухого кута аномії масова свідомість вбачає у пошуках „авторитету” – лідера (вождя), котрому відомі правильні способи дії і який може примусити „інших” виконувати їх. Виникає потреба у преведенні до влади сильної особистості, яка зможе встановити „новий твердий порядок” – це авторитарна модель.
4) В Україні, як і вінших суспільствах із трансформацією ціннісної системи, що затяглася, за умов аномії відбувається кристалізація та конкуренція цих моделей. У деяких країнах уже спостерігається домінування певних моделей: скажімо, в Росії переважають екстремістська й авторитарна моделі, в Україні окреслюється танденція моделі повернення (з елементами національного ізоляціонизму). На жаль, спільним підгрунтям усіх цих моделей є не вихідні цілі та інтереси людей (декларовані на старті трансформаційних процесів), а триваєча аномія, за якої домінуючою потребою переважної більшості членів суспільства стає потреба у соціальній стабільності й державному порядку.
5) За умов тотальної аномії для молоді тією самою мірою, що й для старших генерацій, притаманні низький рівень соціального самопочуття, схильність до аномічної деморалізованості, авторитаризму та соціального цинізму. Внаслідок аномічної деморалізованості у молодих людей не формується усталеної системи цінностей, яка відповідає перспективі демократичного розвитку суспільства. А отже, й сама перспектива виходу суспільства із соціально-економічної кризи демократичним шляхом дотепер залишається невизначеною.
Список літератури:
1. Вілков В.Ю., Ніколаєвський В.М., Омельченко В.В., Сайтовський О.І. Людина і світ. Харків – 2002 р.
2. Діяльність центрів соціальнихслужб для молоді України: сучасний стан і перспективи розвитку. Київ – 1999 р.
3. Политическая культура населения Украины. – К., 1993.
4. Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2001, 1 Н.Паніна „Молодь України: структура цінностей”
5. Социологический энциклопедический словарь. – М., 1998.