Зміст
Вступ
Розділ I. Загальна характеристика професійної самовизначеності
1.1 Основні підходи до визначення поняття "професійне самовизначення".
1.2 Поняття та зміст професійного самовизначення. Етапи професійного самовизначення людини
Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення
2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійного самовизначення особистості
2.2 Місце мотивації у свідомому виборі професії
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Процес становлення нового в суспільному житті, так само як і розвиток особистості, не проходить рівномірно поступально. Досягнення якісно іншого рівня породжує нове коло проблем і протиріч.
Переборення негативних тенденцій, створення на сучасному етапі реальних умов для того, щоб життя більшості членів суспільства могло бути якомога змістовнішим, корисним і цікавим, пов’язане з переходом від декларації демократичних прав до їх використання на практиці у соціальній політиці, управлінні економікою тощо.
Зміни у системі відносин власності, формування нового ставлення у сфері праці вимагає не тільки соціально-економічних і організаційно-управлінських заходів, але і постійної турботи про раціональне використання трудових ресурсів, всебічну підтримку талантів робітників, які володіють творчим мисленням, здатних швидко і продуктивно перебудовуватись у відповідності до нових вимог суспільства, а також вимагає постійної допомоги молодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.
Будучи основною ланкою життєвого самовизначення, професійне самовизначення тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності.
Багаторічний хід розвитку людини як суб’єкта праці досить неоднорідний. Він розпадається на якісно своєрідні вікові етапи (цикли, концентри, фази), яким властиві своєрідні зміни особистості. Ще донедавна питання про можливості зміни особистості було вивчене не достатньо. Теза про внутрішню єдність і стабільність особистості тривалий час була однією з основних постулатів теорії особистості. Вважалось, що поряд зі спадково заданими тенденціями досвід перших років життя закріплюється у вигляді жорстких особистісних властивостей, які в подальшому практично не піддаються змінам.
У професійній діяльності зміни особистості відбуваються особливо інтенсивно, оскільки вона концентрує на собі основну активність суб’єкта. Професійне самовизначення - це не тільки вибір конкретної професії, а й часто вибір всього життя. Є.О. Климов вважає, що професійне самовизначення повинно розглядатися не "в егоїстичному смислі, а в прилаштуванні до суспільства, до цивілізації, до культури" [14, с.14]. Таким чином, часто людина обирає не тільки якусь професію, а щось значно більше, тобто те, що дає ця професія для більш повного відчуття її власного життя. Основним механізмом професійного самовизначення виступає формування особистості як утворення особливого типу системних відносин усередині цілісної особистісної організації. Незважаючи на те, що виявлення типологічних шляхів розвитку є можливим, однак спостерігається значна індивідуальна своєрідність.
Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об’єктивна необхідність вивчення професійного самовизначення зумовили актуальність теми дослідження даної роботи, мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження.
Об’єктом дослідження даної роботи є професійне самовизначення.
Предметом дослідження роботи є особливості професійного самовизначення особистості, як соціального процесу.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та дослідженні особливостей професійного самовизначення.
Мета роботи передбачає розв’язання наступних завдань:
• Дати визначення і здійснити теоретичний аналіз професійного самовизначення;
• Визначити проблеми привабливості професійного середовища;
• Проаналізувати фактори, що впливають на вибір професії
Дана робота написана у парадигмі структурного функціоналізму або структурно-функціонального аналізу. При даному підході об'єкт дослідження (професійне самовизначення) складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Даний об’єкт можна розглядати як сукупність досліджуваних елементів: особистість, яка визначається з професією, особи, які оточують дану людину, суспільство, в межах якого відбувається професійне самовизначення. До цієї структури можна також додати об’єктивні і суб’єктивні чинники професійного самовизначення. Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування.
Жодна соціальна система (в даному випадку суспільство, в межах якого відбувається професійне самовизначення, індивід, який займається пошуком професійного самоствердження) не може вижити, якщо не розв'язані основні проблеми, які звучать так:
а) пристосування до оточуючого середовища (адаптація)
б) формування цілей і мобілізації ресурсів для їх досягнення (ціле покладання)
в) підтримування внутрішньої єдності і упорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція)
г) забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги, самототожності системи (латентність).
Отже, враховуючи даний підхід до вирішення проблеми професійного самовизначення написана дана робота.
Розділ I. Загальна характеристика професійної самовизначеності
1.1 Основні підходи до визначення поняття "професійне самовизначення"
Найважливішим критерієм усвідомлення і продуктивності професійного становлення людини є її здатність знаходити особливий сенс в професійній праці, самостійно проектувати, творити своє професійне життя, відповідально ухвалювати рішення про вибір професії, спеціальності і місце роботи. Ці проблеми встають перед особистістю на протязі всього її життя. Постійне уточнення свого місця в світі професій, осмислення своєї соціально - професійної ролі, відношення до професійної праці, колективу і самого себе стають важливими компонентами життя людини.
Перед людиною постійно виникають проблеми, що вимагають від неї визначення свого відношення до професій, іноді аналізу і рефлексії власних професійних досягнень, ухвалення рішень про вибір професії або її заміну.
Весь цей комплекс проблем в професіознавстві пояснюють поняттям професійне самовизначення.
Існує ряд дослідників, які тією чи іншою мірою розглядали проблему професійного самовизначення, тому необхідно висвітлити їх ставлення до цього питання.
А. Маслоу запропонував концепцію професійного розвитку і виділив як центральне поняття самоактуалізацію як прагнення людини удосконалюватися, виражати, проявляти себе в справі, що є для неї значущою. У його концепції близькими до поняття "самовизначення" є такі поняття як "самоактуалізація", "самореалізація" і "самоздійснення". [43, с.34-36]
П.Г. Щедровицький розглядає самовизначення як здатність людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, як уміння переосмислювати власну сутність. [1, с.14]
Детально аналізуючи точку зору Е.А. Клімова ми бачимо, що він розуміє самовизначення як важливий прояв психічного розвитку, як активний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасника співтовариства виробників чогось корисного, співтовариства професіоналів. Цінною є думка Клімова, про те, що усвідомлюваний процес ухвалення остаточного рішення про вибір професійного навчального закладу, певного виду роботи може здаватися на перший погляд одноразовим або навіть швидкоплинним. У людини в попередні роки розвитку склалося певне відношення до різних галузей праці, уявлення про багато професій і самооцінка своїх можливостей, орієнтація в соціально - економічної ситуації, уявлення про "запасні варіанти" вибору професії і багато чого іншого, що характеризує стан готовності до чергового професійного самовизначення. Узагальнюючи міркування Клімова по даному питанню, можна констатувати, що професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки по обраній спеціальності, воно продовжується впродовж всього професійного життя. [33, c.87-91]
Професійне і особисте самовизначення стало предметом дослідження М.С. Пряжнікова. М.С. Пряжніков розрізнює поняття особистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiв самовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступеня свободи: професійне, життєве, особистісне. За М.С. Пряжніковим, життєве самовизначення це "вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьох соціальних ролях.". Особистісне самовизначення характеризується ним як найвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішніми факторами. [23, c.6-8]
Також проблема професійного самовизначення досліджувалася Л.І. Божовичом, [3, c.352] М.Р. Гінзбургом [29, c. 19-27], Є.І. Головахою [30, c.142], А.В. Мудриком [38, c.64], які вивчали її у зв'язку з життєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього. Д.І. Фельдштейн [46, c.94-124] розглядав професійне самовизначення під призмою соціального самовизначення.
Підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісної профорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю i розвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначення особистості, представлена у трьох головних аспектах:
1. Як проблема самореалізації особистості;
2. Як проблема вибору i прийняття рішень;
3. Як проблема адаптації.
Поняття самовизначення, як правило, описового характеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C. Kон зазначає, що суть самовизначення молодої людини полягає у "чіткому орієнтуванні і визначенні свого місця у світі дорослих", а також "у виборі соціально i особистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта". Поняття "самовизначення" I. C. Koн пов’язує з процесами "пошуків себе", "відкриття я", соціального і морального дозрівання, які мають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст”. [35, c. 192]
За твердженням Д.І. Фельдштейна процес самовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи. "Особистісне самовизначення - це феномен суспільного індивіда, пов'язаний з формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенем бачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій у світі.". Д.І. Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспекті самовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є "формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умови вибору життєвого шляху". [46, c.94-124]
Проблема самовизначення особистості детально розроблена В.Ф. Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи: конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку В.Ф. Сафіна, кожна з цих форм пов'язана з певною сферою життя людини, а вci разом вони створюють життєве самовизначення особистості, певним чином вступаючи у зв'язки між собою.3 точки зору В.Ф. Сафіна самовизначення включає два аспекти.
1. Визначення себе стосовно цілей i цінностей, враховуючи вимоги групи, колективу, суспільства, а також свої можливості, здатності, умови середовища;
2. Свідома діяльність особистості спрямована на реалізацію обраних цінностей i самоактуалізацію. [42, c.4-6]
На думку М.Р. Гінзбурга, необхідність самовизначення, як особистісного, так і професійного, певною мірою детермінована вимогами суспільства, але доводить, що самовизначення також детермінується внутрішньою логікою психічного розвитку особистості і пов'язано з потребою у самореалізації, яка загострюється у юнацтві. Саме тому воно включено в систему уявлень особистості щодо перспективи у часі і тісно пов'язано з її життєвими планами. Очевидність зв'язку самовизначення з потребою особистості у самореалізації пов’язана із певною психологічною основою особистісного самовизначення на даному етапі розвитку особистості в усвідомленні та активній реалізації в житті спрямованій у майбутнє. [29, c. 19-27]
К. Роджерс у своїх дослідженнях акцентує увагу на такому підході до особистості, в якому особистість є контролюючим центром для прийняття рішень. В основі цього підходу, за його баченням, знаходиться людина, її призначення жити і діяти: сутність природи кожної людини є реалістичною і конструктивною та заслуговує довіри. Пробудження сутності сили розвитку особистості, формування особистісної, індивідуальної суб’єктивності відбувається лише на основі вільного вибору. Згідно цього підходу, вирішальну роль у розвитку людини відіграють її уявлення про себе та самооцінка. [41, c.125-131]
Отже, узагальнюючи проведений аналіз професійного становлення особистості, можна виділити основні моменти цього процесу:
1. Професійне самовизначення - це вибіркове відношення індивіда до світу професій в цілому і до конкретно обраної професії.
2. Ядром професійного самовизначення є усвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і можливостей, вимог професійної діяльності і соціально-економічних умов.
3. Професійне самовизначення здійснюється на протязі всього професійного життя: людина постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самостверджується в своїй професії.
4. Актуалізація професійного самовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими як закінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, зміна місця проживання та іншими чинниками.
5. Професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації і самоактуалізації.
Таким чином, в даному підрозділі ми вивчили підходи до визначення поняття "професійного самовизначення". Було узагальнено проведений аналіз професійного становлення особистості і виділено основні моменти цього процесу.
1.2 Поняття та зміст професійного самовизначення. Етапи професійного самовизначення людини
Суттєвим моментом розробки поняття професійного самовизначення особистості є розгляд його структурних властивостей: час початку і завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подій людського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як саме воно пов’язане із суттєвими подіями в житті. Необхідно також встановити типовість основних труднощів і суперечностей трудового самовизначення, їх залежність від здібностей особистості, її професійної і групової приналежності.
Актуальність проблеми професійного самовизначення полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професії призводить до небажаних наслідків:
низької продуктивності праці;
помилок і браку в роботі;
незадоволення і пригніченого стану людини (психічні розлади);
економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.
Натомість правильний і своєчасний вибір професії у шкільному віці:
в 2-2,5 рази зменшує плинність кадрів;
на 10-15% підвищує продуктивність праці;
в 1,5-2 рази знижує вартість підготовки кадрів.
Вибір професії - одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення - свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді - це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу - соціальна, результати якої відображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.
Під професійним самовизначенням розуміють самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування). Педагогічне керівництво професійним самовизначенням передбачає організацію й здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів із метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії. Педагогічне керівництво процесом професійного самовизначення не слід розглядати як заперечення принципу свободи вибору професії, оскільки:
професійне самовизначення ніяк не обмежує свободу дій особистості;
вільний вибір професії не має нічого спільного із самовпливом та стихійністю;
вільний вибір професії повинен підпорядковуватись свідомій необхідності узгоджувати прагнення та наміри особистості з потребами суспільства;
вибір професії передбачає співвіднесення власних якостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.
Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:
1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста;
2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.
Професійне самовизначення - це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:
як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;
як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства - з іншого;
як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.
Структурним компонентом професійного самовизначення є наявність професійного плану - обґрунтоване уявлення про вибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професією і перспективи професійного росту. Професійний план - це складова життєвого плану - уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний, професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.
Основні компоненти професійного плану:
уявлення про роль праці в житті людини (ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
далека перспективна професійна мета (мрія), узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту та ін.);
ближні професійні цілі (як етапи і шляхи досягнення далекої мети);
резервні варіанти та їх ієрархія;
знання професій і відповідних професійних навчальних закладів;
знання своїх можливостей для досягнення поставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів вибору професії);
знання шляхів підготовки до досягнення поставленої мети і шляхів роботи над собою;
реальна підготовка до досягнення мети і реалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;
при потребі - інший варіант професійного плану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибраних перспектив.
Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем:
1) соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;
2) життєвого самовизначення - специфічної форми суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.
Завдання професійного самовизначення:
1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення;
2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії;
3) забезпечити самопізнання та сформувати “образ-Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
4) сформувати вміння зіставляти “образ-Я” з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його;
5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини;
6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей;
8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.
Етапи професійного самовизначення особистості:
Існують різні підходи до виділення етапів професійного самовизначення особистості. З точки зору психології розвитку (вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи:
1) дитяча гра - виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
2) підліткова фантазія - уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії;
3) попередній вибір професії - сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості;
4) прийняття остаточного рішення - вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.
З точки зору педагогіки професійне самовизначення включає наступні етапи:
емоційно-образний - характерний для дітей старшого дошкільного віку;
пропедевтичний - характерний для учнів молодшого шкільного віку (1-4 класи);
пошуково-зондуючий - характерний для молодших підлітків (4-7 класи);
період розвитку професійної свідомості (8-10 класи);
період уточнення соціально-професійного статусу (10-11 класи);
період входження в професійну діяльність (учні та студенти професійних навчальних закладів);
саморозвиток фахівця безпосередньо у професійному середовищі.
Показники сформованого професійного самовизначення:
інформованість учня про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії, навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
сформованість професійних інтересів і намірів;
сформованість мотиваційної сфери при виборі професії;
наявність спеціальних здібностей;
наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності;
узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії;
відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.
Основні суперечності процесу професійного самовизначення:
між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);
між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;
між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;
між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;
між професійними намірами та здібностями;
між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;
між усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;
між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;
між станом здоров’я та медико-фізіологічними вимогами професії;
між сучасними вимогами до спеціаліста і діючими формами та методами професійної підготовки;
між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.
Складовою частиною професійного самовизначення є професійні наміри людини, які характеризуються множиною своїх проявів, починаючи з невизначених намірів освоїти ту чи іншу галузь діяльності до складної системи реальних дій по пошуку конкретного місця роботи чи навчання. Такі прояви, відображаючи конкретні потреби та інтереси особистості, носять свідомий, цілеспрямований характер.
Особисті плани молодої людини на етапі закінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст: найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в 10-му класі, а для випускників - поступити у вищий навчальний заклад. Але, не дивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до і після виходу зі школи" містить типові ознаки. В цей період відбувається інтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчого майбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставлених цілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступності цілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних на випадок невдачі.
Факт вибору одного із видів трудової діяльності називають інколи “професійною орієнтацією" чи іншими, близькими за змістом, термінами: “професійні прагнення”, “професійні наміри”, “професійні схильності”, ”професійні переваги”. Не зважаючи на деякі відтінки і відмінності цих термінів, вони означають одне і те ж - внутрішню готовність особистості зробити вибір того чи іншого виду трудової діяльності, бажання оволодіти ним.
Особистість, яка стоїть в процесі професійного самовизначення перед вибором, з однієї сторони, враховує сукупність об’єктивних суттєвих умов, які визначають можливості її вибору, а з іншої сторони, виходить із власних ціннісних орієнтацій.
Частина молодих людей, закінчивши школу, реалізує на практиці свої особисті плани, інша частина - не досягає своїх цілей, і їх плани залишаються нереалізованими. Відповідно, на післяшкільному етапі професійного самовизначення для тих, хто досягнув мети, пошук можна вважати таким, який відносно закінчився, а для тих, хто їх не досягнув, він буде продовжуватись. І ця частина випускників стикається з необхідністю коректування життєвих планів.
Це характеризує пошуковий період як серйозний етап професійного самовизначення, який потрібно розглядати як об’єктивну реальність і сприймати упущення цього періоду як неминучі.
Зміни місць роботи в цей період залежать багато в чому від нестійкої психології тих, хто працевлаштовується, від відсутності нового динамічного стереотипу їх поведінки. Однак не слід змішувати психологічну готовність людини до змін в її житті, до труднощів на шляхах реалізації життєвих планів з психологічною готовністю особистості до праці. Остання - досить складне багаторівневе утворення, яке включає операційну і особистісну підструктури. Різним стадіям процесу професійного самовизначення особистості відповідають різні рівні її сформованості.
Початковий рівень сформованості психологічної готовності до праці - готовність до праці як такої, без професійної і спеціальної її диференціації, реалізується, чи проявляється, головним чином, на стадії професійних намірів. В якості складової частини сюди входить готовність до професійного навчання. Ступінь практичної реалізації цієї готовності є критерієм успішного переходу до другої стадії - професійного навчання. Крім того, психологічна готовність до праці - це і фактор професійного самовизначення, який впливає на психологічні особливості його динаміки.
Наступний рівень сформованості психологічної готовності до праці є результатом професійного навчання і виражається в готовності індивіда до конкретної професійної діяльності, до входження в трудовий колектив, в систему професійних і виробничих взаємовідносин. Такий рівень готовності є передумовою успішної професійної адаптації і в значній мірі визначає динаміку професійного самовизначення на даній стадії. На етапі підготовки формується трудовий спосіб життя, вирівнюються відносини із більш збагаченими досвідом людьми, росте особиста відповідальність, приходить частково матеріальна самостійність.
Але слід зауважити: чим гіршими у порівнянні з тими, що передбачались, виявляються умови професійної підготовки на цьому етапі, тим менше шансів на те, що вчорашній школяр без ускладнень перетвориться в діяльного, цілеспрямованого трудівника. Змістом професійного самовизначення молоді на цьому етапі, який співпадає по часу з відповідними стадіями її професійного самоутвердження, є формування її відношення до себе як суб’єкта трудової діяльності.
Одночасно з вирішенням цих питань і через їх рішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньої трудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказаних виборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах, які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного професійного самовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційний ріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільному житті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовому самовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивне відношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею, формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.
Свобода у виборі професії - важливий показник свободи взагалі, досягнутої суспільством, і виражає міру свободи широких мас працівників від економічної необхідності. Але на практиці вибір професії завжди пов’язаний з певними об’єктивними і суб’єктивними обмеженнями, які являють собою своєрідний прояв необхідності. Найбільш загальним і суттєвим обмеженням свободи у процесі професійного самовизначення
Реально існуючі протиріччя між об’єктивними потребами суспільства в кадрах і професійними нахилами окремих індивідів, протиріччя між дійсністю і мрією є дієвими факторами, що визначають масову поведінку людей в процесі професійного самовизначення. Усвідомлення і врахування цих факторів є однією із суттєвих передумов розумної побудови особистістю свого життя. Слід також зауважити, що єдність особистих і суспільних інтересів при виборі професії являється найважливішим фактором адекватного професійного самовизначення людини.
Вибір професії має також і суб’єктивні обмеження. Кожну людину відрізняє ціла сукупність фізичних і духовних здібностей. Здібність до певного виду діяльності базується на цій сукупності, що робить людину, в принципі, придатною до виконання найрізноманітніших видів діяльності.
У цьому плані розвиток якоїсь однієї здібності людини сприяє розвитку його побічних здібностей, а загальний розвиток людини являється запорукою успішності його спеціального розвитку. Це положення відображається у процесах диференціації і синтезі професій. Всебічний розвиток своїх здібностей - призначення, завдання і покликання кожної людини, яка бажає принести максимальну користь суспільству, своїй Батьківщині і яскраво прожити власне життя.
В цілому процес професійного самовизначення передбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видах соціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретних занять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям і суспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісному виконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізацію особистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей і можливостей.
Професійне самовизначення особистості не можна розуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вона може вважати себе повністю реалізованою. Це - частина життєвого шляху людини, важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблема професійного самовизначення, діалектика його цілей і засобів - одна із основних проблем свідомої побудови життя. Професійне самовизначення є, з одного боку, важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізації особистості, з другого - підсумком, який складає для індивіда і суспільства самостійну цінність.
Отже, професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.
Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення
2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійного самовизначення особистості
Останніми роками на фоні економічної і політичної стабілізації українського суспільства поступово заповнюється "прогалина" у області трудової мотивації, яка була властива для стану економічного і господарського життя України початку - 90-х років. Пріоритетне місце в трудовій мотивації в сучасній Україні займає прагнення до професійного вдосконалення і професійного зростання. Існує величезна потреба у високопрофесійних, соціально активних людях, що володіють ініціативою, організованістю і творчим потенціалом.
Проблема становлення професіонала - це, в першу чергу, проблема особового і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальної дії. Сучасний професіонал повинен бачити свою професію у всій сукупності її широких соціальних зв'язків, знати вимоги, які пред'являються до неї і її представників, розуміти зміст і специфіку своєї професійної діяльності, орієнтуватися в колі професійних задач і бути готовим вирішувати їх в змінних соціальних умовах [31, c.6].
До вибору професії слід відноситися як до однієї з найважливіших життєвих подій. Виділяють основні чинники, що впливають на вибір професії, які звичайно об'єднують в дві групи: суб'єктивні і об'єктивні. До суб'єктивних відносять інтереси, здібності, особливості темпераменту і характеру. До об'єктивних - рівень підготовки (успішності), стан здоров'я і інформованість про світ професій, вплив навколишнього соціального середовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури і та інших, які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишню визначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичних інновацій. До об'єктивних чинників тісно примикають соціальні характеристики, наприклад такі, як освітній рівень батьків, соціальне оточення і ін. [32, С.57].
Вибір професії нерозривно пов’язаний із існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів - ось характерний спектр ознак, що визначають стан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають на трансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, перед якими стоїть питання визначитися професійно.
Е.А. Клімов виділяє два рівні професійного самовизначення:
1) гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості);
2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини) [32, с.120]
Самовизначення передбачає не лише "самореалізацію", але і розширення своїх початкових можливостей - "самотрансценденцію" (по Франклу): повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність виходити за рамки самого себе, а головне - в умінні людини знаходити новий сенс в конкретній справі і у всьому своєму житті. Таким чином, саме сенс визначає суть самовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. Поняття професійне становлення особистості мається на увазі як процес прогресивної зміни особистості під впливом соціальних дій, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самовдосконалення. Професійне становлення є досить складний, тривалий, вельми рухомий, багатоплановий і часом суперечливий процес, в якому виразно виділяються чотири стадії.
Перша стадія професійного становлення особистості пов'язана із зародженням і формуванням професійних намірів під впливом загального розвитку особистості і первинного орієнтування в різних сферах трудової діяльності, в світі праці і світі професій.
Друга стадія - це період професійного навчання і виховання, тобто цілеспрямованої підготовки по вибраній професійній діяльності і оволодіння всією тонкістю професійної майстерності.
Третя стадія - активне входження в професійне середовище, що відображає перехід учня до нового типу діяльності - до професійної праці в різних її формах в умовах реального виробництва, виконання службових обов'язків.
Четверта стадія припускає повну або часткову реалізацію професійних спрямувань і можливостей особистості в самостійній праці [44, с.123]
Практично на всьому протязі процесу професійного становлення і розвитку перехід від однієї стадії до іншої часто може супроводжуватися виникненням у людини тих або інших труднощів і суперечностей, а нерідко і кризових ситуацій. Суттєвим при цьому є те, що зміна одних стадій процесу професійного становлення іншими не завжди жорстко прив'язана до певного вікового етапу, біографічного періоду. Вона відображає психологічний вік професійно-особистісного становлення, розвитку і зрілості людини. Схожі проблеми і кризи можуть виникати і часто реально виникають не тільки при переході від однієї стадії процесу професійного становлення до іншої, але і усередині окремих стадій цього процесу.
Дослідження показують, що точні вікові межі періодів професійного самовизначення важко встановити, оскільки існують великі індивідуальні відмінності в термінах соціального дорослішання - одні визначаються з вибором професії ще до закінчення школи, до інших зрілість професійного вибору приходить лише до 30 років.
Окрім індивідуально-особистісних особливостей, які впливають на терміни професійного самовизначення, до чинників, що детермінують такий вибір, відносять приналежність до тієї або іншої соціальної групи, а також гендерні відмінності в професійному самовизначенні. На думку одного з провідних фахівців у області психології праці Е.А. Клімова, професійний вибір визначається вісьмома основними чинниками. Це:
1. Позиція батьків, старших членів сім’ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;
2. Позиція однолітків. Дружні відносини старшокласників є досить міцними вплив їх на вибір професії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків - позитивні особливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві, формування образу "Я" і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;
3. Позиція шкільного педагогічного колективу (вчителі, класні керівники і т.д.). Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чітко розрізняти ці поняття;
4. Особисті професійні і життєві плани. Під планами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися до спеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;
5. Здібності і їх прояви. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвиток здібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формується також за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;
6. Домагання на суспільне визнання Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;
7. Інформованість про ту або іншу професійну діяльність. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії може призвести до серйозних помилок і розчарувань.
8. Схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це - інтереси, підкріплені певними здібностями. [33, с.124-137].
Серед суб'єктивних чинників, що впливають на вибір професії, особливо відзначають рівень інтелекту людини, її здібності і спрямованість інтересів. Ряд фахівців вважає, що для кожної професії існують свої критичні параметри інтелекту, тому люди з нижчими розумовими показниками не можуть успішно справлятися з функціональним вмістом даної професії. Крім того, розвинений інтелект дозволяє людині критично і реалістично співвідносити себе з вимогами, що пред'являються професією, успішно навчатися, враховуючи досвід своєї професійної діяльності. Відомо, що вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта і залежать від ступеню розвитку його контрольно-оціночної сфери.
Професіоналізація особистості за своєю суттю є соціальний процес, що є невід'ємним компонентом загальної соціалізації особистості. Соціальний характер професіоналізації обумовлений соціальним змістом професійної діяльності, що виникла в ході суспільного розподілу праці і носила інституційний характер.
Професійна соціалізація - це процес, за допомогою якого людина залучається до певних професійних цінностей, включає їх в свій внутрішній світ, формує професійну свідомість і культуру, об'єктивно і суб'єктивно готується для професійної діяльності [44, с.78]. Через свій соціальний характер, професіоналізація особи здійснюється за допомогою діяльності певних суспільних структур і соціальних інститутів. Соціальними агентами професіоналізації є сім'я, загальні освітні установи, соціальні організації і трудові колективи, держава в цілому. Оскільки, на сучасному етапі, проблема становлення професіонала - це, в першу чергу, проблема особистого і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальної дії. Розвиток особистості (її спрямованості, компетентності, гнучкості, самосвідомості) визначає вибір і підготовку до професії, і разом з тим сам цей вибір і розвиток тієї або іншої професійної діяльності визначає стратегію розвитку особистості. Чим раніше почнеться особистий і професійний розвиток, тим більшою мірою можна прогнозувати психологічне благополуччя, задоволеність життям і особисте зростання кожної людини в сучасному світі.
2.2 Місце мотивації у свідомому виборі професії
Мотивація свідомого вибору професії - це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей.
Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, діяльності в цілому. Мотив, мотивація - спонукання до активності і діяльності суб'єкта, пов'язана з прагненням задовольнити певні потреби. У психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотивація розглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ.
Виділяють внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщо діяльність для особистості є значущою сама по собі, то говорять про внутрішню мотивацію, якщо ж є значущими зовнішні атрибути професії (визнання суспільства, престижність і т. ін.) - переважає зовнішня мотивація. У наукових дослідженнях практичної діяльності використовується не лише методологія виявлення індивідуальних мотивів, але і узагальнених, використовуючи які вивчають мотивацію професійної діяльності, соціальної групи.
Аналіз досліджень, присвячених проблемі мотивації вибору професії, виявляє велику різноманітність мотивів, які впливають на ефективність процесу професійного самовизначення. Разом з економічними мотивами (гідна заробітна платня, наявність пільг) велике значення мають психологічні мотиви: самоповага, визнання з боку оточуючих членів колективу, моральне задоволення від роботи. Ці види мотивів базуються на вивченні потреб людини, що призводить до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної і процесуальної. Згідно першому підходу потреби людини і є основним мотивом поведінки, а, отже, і діяльності особи. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрама Маслоу, Фредеріка Герцберга і Девіда Мак Клеланда. Основа другого підходу - процесуальні теорії. До ним відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по В. Вруму, теорія справедливості і модель Портера Лаулера. Серед вітчизняних учених найбільших успіхів в розробці теорії мотивації досягли Л.С. Виготський і його учні А.Н. Леонтьев і Б.Ф. Ломов.
Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:
1) Інтерес.
Професійні інтереси школярів можна поділити на дві основні групи:
безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності;
опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.
Безпосередні професійні інтереси включають:
професійно-специфічний інтерес - інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т.п.
загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр має можливість ознайомитись у повсякденному житті.
романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії.
ситуативний інтерес формується на основі випадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня.
Опосередковані професійні інтереси включають:
професійно-пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ.
інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості.
престижний інтерес - вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві.
інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).
невизначений інтерес - в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.
2) Обов’язок
Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів.
Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:
відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог;
прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі;
новаторство у праці та її організації;
загальноальтруїстичні прагнення;
загальногромадянські прагнення.
3) Самооцінка професійної придатності
Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.
Типи мотивації вибору професії:
І тип мотивації - опорний тип - інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання.
ІІ тип мотивації - учні неясно представляють специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.
ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.
ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.
Висновки
Отже, професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності. У своїй курсовій роботі були зроблені спроби розкрити суть проблеми професійного самовизначення. Воно залежить від багатьох чинників: впливу сім’ї, ровесників, соціального оточення, престижу тої чи іншої професії, від профорієнтаційної роботи в школі та багато іншого.
Результати, виявлені у процесі теоретичного дослідження дозволили зробити узагальнюючі висновки. Аналіз досліджень, проведених за останні роки (Л.І. Божович, І.С. Кон, С.П. Крягжде, Н.Г. Морозова, З.В. Огороднійчук, Т.І. Щукіна) показують, що в старшокласників зустрічається уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можуть бути і коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професій подобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом у виборі професії і реальних перспектив (учень бажає навчатися в вузі, а успішність низька). На вибір професії впливають і думки інших людей: інтерес, батьки радять інше, товариш - третє. Старших школярів завжди хвилює проблема вибору, і вони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з навколишніми дорослими. Основним завданням профорієнтаційної роботи є допомога сформувати у старшокласників ефективне рішення яке вплине на вибір професії та буде віддзеркалювати як індивідуальні так і суспільні потреби. Вибір професії - це не одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
Проблема вибору професійного і життєвого шляху встає перед людиною в тому віці, коли вона до кінця не усвідомлює всіх віддалених послідовних життєвих виборів, пов'язаних з роботою, створенням сім'ї соціальним просуванням, матеріальним добробутом і духовним розвитком. З нього починається самостійний життєвий шлях людини. Перше, дуже важливе і самостійне рішення людині доводиться ухвалювати, спираючись не на життєвий досвід, який приходить з роками, а швидше, на уявлення про своє майбутнє і про майбутнє суспільства, в якому їй належить жити. Мислителі давнини, в своїх працях, застерігали молодь від помилок при виборі життєвого шляху. Проте, разом з тим, вони підкреслювали, що молодій людині властиві риси, завдяки яким вона здатна самостійно вирішувати складні проблеми, які стосуються її майбутнього. Однак те, що було предметом роздумів окремих видатних мислителів, тепер стало областю наукового знання, в якій працюють багато дослідників, озброєних сучасними методами, що дозволяють вивчати проблему професійного самовизначення в рамках наукового аналізу.
Вибір професії, або професійне самовизначення основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень в житті. Вибір професії визначає дуже багато що, а саме: ким бути, до якої соціальної групі належати, де і з ким працювати, який стиль життя визначати.
Вибір професії - це процес що складається з ряду етапів, кожному з яких відповідають свої визначення, соціальна ситуація, своє середовище і атмосфера, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Отже, можна сказати, що процес професійного самовизначення пронизує весь життєвий шлях людини. Проте піком цього процесу є акт ухвалення рішення про вибір професії.
Ситуація професійного самовизначення для молодої людини є достатньо складною. Справа посилюється ще і тим чинником, що великі труднощі становить орієнтування в її внутрішньому світі, в особистих якостях, без чого свідоме самовизначення як свідомий процес неможливий, тому на даному етапі становлення професійних смаків край необхідним є компетентне педагогічне керівництво процесом самовизначення.
Список використаної літератури
1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К, 1996.
2. Бабанський Ю.К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. - М.: Просвіта, 1985
3. Божович Л.І. Психологічні особливості особистості старшокласника // Комсомол в школі. - М., 1972
4. Вікова психологія / за ред. Г.С. Костюка,-Київ,”Радянська школа”, 1976. - 187c.
5. Голобородько Є.П., Малихіна О.В. Основні психологічні теорії мотивації та їх значення сьогодні // Наша школа. - 2002. - №3. - С.46-50.
6. Джура О.Д. Соціальні фактори професійного самовизначення особи // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 31. - К.: Український центр духовної культури. - 2002
7. Джура О.Д. Культурне поле професійної самовизначеності особистості. - Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 36. - К.: Український центр духовної культури. - 2003.
8. Джура О.Д. Проблема особистого і професійного самовизначення в теорії профорієнтації (джерелознавча база дослідження) // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Альманах. - К.: Віпол, 2003.
9. Джура О.Д. Умови та ефективність професійного самовизначення особистості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Випуск 34. - Запоріжжя, 2003.
10. Джура О.Д. Теоретико-методологічні проблеми дослідження процесу професійного самовизначення особистості // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. - К.: Інститут вищої освіти АПН України, № 4. - 2003.
11. Джура О.Д. Взаємозв’язок основних факторів професійного самовизначення особистості // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 33. - К.: Український центр духовної культури. - 2003
12. Дьяченко М.И., Кандибович Л.А. Психологія вищої школи. - Мінськ: Вид-во БГУ, 1981
13. Захаров М.М. Професійна орієнтація школярів. - М.: Просвещение, 1988. Захарова А.В. Психологічне навчання старшокласників. - М., 1976
14. Климов Є.А. Шлях до професії. - Л., 1974.
15. Кон И.С. Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989.
16. Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості // Проф. орієнтація учнів/ Упор.З.С. Нечипорук. - Київ, 1971
17. Крягжде С.П. Психологія формування професійних інтересів. - Вільнюс, 1981
18. Нові дослідження у психології та возрастній фізіології. - М., „Педагогіка", 1990
19. Основи педагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В. Петровского. - М., 1986
20. Павлютенков Е.М. Профорієнтація учнів. - К., 1983
21. Педагогічна і вікова психологія. - М., 1988
22. Психологія професійної підготовки. СПБ, 1993
23. Пряжніков М. Особиста професійна перспектива. /Психолог №16, 2004
24. Решетова З.А. Психологічні основи професійного навчання. - МГУ, 1985
25. Чистякова С.Н. Основи профорієнтації школярів. - М., 1983
26. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000
27. Альбуханова - Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980
28. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. - М.: Воронеж, 1995
29. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 1998. - №2
30. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наукова думка, 1988
31. Зеер Э.Ф. Психология профессий. - Екатеринбург, 1997.
32. Климов Е. А Психология профессионального самоопределения. - М, 2004.
33. Климов Е.А. Человек и профессия. - Л., 1984
34. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1985
35. Кон И.С. Психология старшекласника. - М., 1980
36. Кон И.С. Психология ранней юности. Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989
37. Коротун О.А. Формирование личных жизненных планов - фактор активного профессионального самоопределения учащихся общеобразовательной школы: Дис. канд. пед. наук. - М., 1992
38. Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения. - М.: Знание, 1977
39. Прощинская Е.М. Вибирайте профессию. Учебное пособие для старшей школы. - М., 1996.
40. Пряжников Н.С. Профориентация. - М., 2005
41. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. - М.: Изд. группа "Прогресс", "Универс", 1994
42. Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения // Психологический журнал, 1984.
43. Скрипченко О.В., Долинская Л. В." Общая психология”. - М., 1984
44. Социология молодежи / Под ред. Ю.Г. Волкова. - Ростов-н-Дону: Феникс, 2001
45. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. Ростов на Дону, 2000.
46. Фельдштейн Д.И. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: Избранные труды / Д.И. Фельдштейн. - 2-е изд. - М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2004