Соціологія наука про суспільство

РЕФЕРАТ

на тему:

Соціологія – наука про суспільство

План

1. Уміння мислити соціально – ознаки зрілості громадян, спільної, суспільства.

2. Предмие6т та об’єкт соціологічної науки.

3. Закони і категорії соціології.

4. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.

Донедавна соціологія як наука і навчальна дис­ципліна перебувала в нашій країні на задвірках знань і со­ціальної практики. Соціологія була змуше­на здебільшого не вивчати процеси, а обґрунтовувати їх не­обхідність, як і вмотивованість рішень і дій влади.

Тільки наприкінці 80-х років XX ст. соціологія була за­требувана і в колишньому СРСР, долаючи відставання від світової соціологічної теорії та практики. Сьогодні вона — самостійна галузь знань у вищій школі, академічній науці.

Науковий, практичний потенціал соціології все частіше знаходить своє застосування у вивченні, осмисленні й кори­гуванні суспільних процесів. Однак залишається актуальною проблема подолання соціологічної неграмотності, вульгарно-утилітарного ставлення до соціології, коректності у викорис­танні її пошукових, аналітичних, прогностичних можливос­тей, передусім у політичній, економічній сферах, що, зреш­тою, не така вже й рідкість в період трансформації суспільств.

Процеси, які, хоч і не без труднощів, розвиваються в Україні, неминуче виведуть соціологію в ранг особливо важ­ливих дисциплін. Адже в демократичному суспільстві, яке, сподіваємося, ми все-таки збудуємо, передусім цінуються точні знання, вивірені прогнози, теоретично обґрунтовані рекомен­дації, політично і процедурно коректні методи діяльності в усіх сферах буття. Саме на користь такої культури реалізації прав і повноважень працює соціологія.

1. Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). У буквальному розумінні соціологія — наука про суспільство. Намагання пізнати, осмислити суспільство, ви­разити своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії.

Поняття «соціологія» введене до наукового вжитку фран­цузьким філософом Огюстом Кантом (1798—1857) у 30-х роках XIX ст. Соціологію він мислив як науку, тотожну суспільствознавству, яке об'єднувало в собі всі галузі знань про суспільство. Філософія Конта отримала назву «пози­тивізм». Проголошена ним «позитивна філософія» зводила­ся до простого нагромадження загальних висновків окре­мих наук. Цей самий принцип поширювався Контом і на соціологію, роль якої він убачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного життя. Філо­софське їх осмислення принципово заперечував як «схолас­тику» й «метафізику».

Точка зору Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у наукових досліджен­нях суспільства поряд з економічним, демографічним, пра­вовим та іншими аспектами став виокремлюватися й соціальний. Відповідно звужувався предмет соціології, обме­жуючись вивченням соціальних сторін суспільного розвитку. Першим, хто дав «вузьке» трактування соціології як на­уки, був Еміль Дюркгейм (1858—1917) — французький соці­олог і філософ, який створив так звану французьку соціоло­гічну школу. З його ім'ям пов'язаний перехід соціології від науки, тотожної суспільствознавству, до науки, зосередженої на вивченні соціальних процесів та соціальних явищ суспіль­ного життя, тобто самостійної науки, яка межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.

Нині переважає позиція активістської соціології, яка в трактуванні її предмета на перше місце висуває активний фактор у соціальних відносинах — суб'єкт дії, дійову особу, виділяючи поняття соціальної спільноти як основоположної категорії соціологічного аналізу. Деякі автори дотримуються думки, що соціологія — наука про соціальні відносини. Інші, пропонуючи істотні уточнення в трактуванні поняття «соці­альні відносини», вважають, що соціологія повинна не тільки сконцентрувати свої зусилля на аналізі суб’єктів історичної дій, а й стати знаряддям освіт широких верст населення. Інструментом самопізнання суспільства та людини.

Предмет і об'єкт соціології, як і будь-якої науки, не то­тожні, оскільки об'єктом науки є все, на що спрямоване відпо­відне дослідження, а предметом — окремі аспекти, власти­вості, відносини, які становлять об'єкт конкретного дослід­ження. Один і той самий об'єкт може вивчатися різними на­уками, предмет — завжди чітко окреслює сферу й мету дос­лідження.

Сучасне тлумачення предмета соціології повинно врахо­вувати особливості даного етапу соціологічного пізнання, пе­редусім те, що соціологія є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагаль­нення соціальних фактів, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.

Людина як сукупність усіх суспільних відносин керуєть­ся у своїй поведінці передусім соціальне набутими нормами. На цих засадах і формуються відносини не за родинним зв'язком і знайомством, а згідно зі сформованими соціальними...., цінностями, правилами, законами.

Не обминуло це й соціологію. Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається і не може збігатися з певним конкретним явищем суспільного життя (наприклад, форми територіальної спільності), навіть явищем суто соціальним (групова взаємо­дія), бо цей об'єкт може бути вичленований із об'єктивної реальності та класифікований у різних аспектах.

Загалом об'єктом соціологічного пізнання є сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'яз­ки і відносини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані особливим чином, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Об'єкт соціологічного дослідження — певна соціальна дійсність, яка потребує вивчення відповідно до мети дослід­ження та його аналізу (соціальні спільноти, соціальні суб'єкти, соціальні процеси у їх конкретному стані та взаємодії тощо).

У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальн

их зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, епізодичне, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними законами і закономірностями.

Під законом звичайно мається на увазі існуючий зв'язок або існуючі відносини, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю за даних умов.

Соціальний закон — об'єктивний та повторюваний причинний зв 'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними інди­відами та спільнотами, виявляючись у їх діяльності. Це відно­сини між народами, націями, класами, соціально-демо­графічними та соціально-професійними групами, містом та селом, суспільством та соціальною організацією, суспільством та трудовим колективом, суспільством та родиною, суспіль­ством та особистістю.

Соціальні закони розрізняють також за ступенем спільності. Одні закони характеризують розвиток соціальної сфери загалом, інші визначають розвиток окремих елементів соціальної сфери: класів, груп, націй тощо.

За способом вияву закони поділяють на динамічні й ста тичні (стохастичні). Динамічні закони визначають напрям чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, одно значний зв'язок між послідовністю подій в конкретних умовах. Статичні (стохастичні) закони, на відміну від динамічних, не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденції за збереження стабільності соціального цілого. Ці закони обумовлюють зв'язок явищ процесів соціальної дійсності не жорстко, а з визначеним ступенем вірогідності.

Взявши за основу форми зв'язку, виділяють п'ять кате­горій соціальних законів.

1. Закони, які відображають інваріантне співіснування соціальних явищ: якщо існує явище «А», обов'язково повин­но існувати і явище «Б».

2. Закони, які відображають тенденції розвитку: зміну структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залежність (коваріацію) між соціальними явищами, тобто залежність, за якою зміни елементів системи не зумовлюють суттєвої зміни структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціаль­ними явищами та лише з функціональної, тобто не обов'яз­кової точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між со­ціальними явищами.

Категорії та поняття в соціологічній науці відображають передусім якості об'єктивної реальності, яка була виділена практикою людей і стала об'єктом даної науки.

У категоріях соціології відображаються якісна конкрет­ність і цілісність досліджуваного об'єкта, суттєві властивості, риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а та­кож можливості його розвитку та вдосконалення.

Поняття «категорія» відображає універсальні особливості й відношення дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове понят­тя, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

У соціології однією з найширших і найуживаніших є ка­тегорія «соціальне».

Соціальне — сукупність певних властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і про­цесів суспільного життя.

Будь-яка система суспільних відносин (економічна, полі­тична та ін.) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.

Специфіку соціального характеризують такі основні риси:

— загальна властивість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціаль­них верств, спільнот із суспільними відносинами;

— вираження обумовленого сучасними суспільними відно­синами (економічними, політичними та іншими) певного ста­новища індивідів;

— з'ясування стосунків різних індивідів і груп індивідів

між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

— соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взаємодії.

Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведін­ка навіть одного індивіда обумовлюється поведінкою іншого індивіда чи групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти °*"" впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних властивостей суспільних відносин.

Від з'ясування категорії «соціальне» залежить тлумачен­ня специфіки соціальних відносин.

Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковими становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті

У системі суспільних, гуманітарних наук соціологія посідає важливе місце. Це зумовлено тим, що: вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка висту­пає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гумані­тарних наук; усі науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які дос­ліджуються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; техніка й методика вивчення люди­ни та її діяльності, методи соціального вимірювання та ін., які розробляються соціологією, використовуються всіма інши­ми суспільними та гуманітарними науками.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, пред­метом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ.

Широко застосовує соціологія математичні методи, вироб­лені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи та теорії (шкільний, факторний, причинний і латентний аналізи), при­стосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Таким чином, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, яка в кожному конкретному випадку має свої специфічні аспекти.

Література

1. Соціологія, посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ, Видавничий центр “Академія”, 1999 р.