Автоматизація накладної, видаткового касового ордера та платіжної відомості

Дипломна робота

на тему:

“Автоматизація накладної,

видаткового касового ордера
та платіжної відомості
”

ЗАВДАННЯ

на
дипломну
роботу

учениці групи № 313Харабарук Вікторія Любомирівна

Тема: Автоматизація накладної, видаткового касового ордера та платіжної відомості.

Рекомендований зміст роботи:

Вступ.

1. Теоретична частина.

1.1. Облік запасів на виробничих і торгових підприємствах.

1.2. Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку.

1.3. Облік надходження виробничих запасів.

1.4. Оцінка та облік вибуття запасів.

1.5. Переоцінка виробничих запасів.

1.6. Робота з базами даних в M. EXCEL.

2. Практична частина.

2.1. Постановка задачі та автоматизація.

2.2. Роздрук вихідних форм.

Висновки.

Список використаної літератури.

ЗМІСТ:

Вступ…………………………………………………………

1. Теоретична частина………………………………….

1.1.Облік витрат виробничих запасів…………..

1.2. Облік переоцінки виробничих запасів…….

1.3. Робота з базами даних у Microsoft Excel……

2. Практична частина…………………………………….

2.1. Постановка задачі та автоматизація………….

2.2.Роздрук вихідних форм………………………...

Висновок…………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………..

ВСТУП

Бухгалтерський облік є одним із найголовніших засобів отримання інформації і основою національного управління. Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік -скучна, суха, в уяві більшості людей, наука - стає популярним. На високо кваліфікованих бухгалтерів великий попит. Бухгалтер повинен бути оснащений сучасними знаннями, твердими переконаннями і професійною етикою.

Аналіз і вдосконалення досвіду дозволяють розвивати і обґрунтовувати методологічні засади побудови системи обліку.

В умовах жорсткої конкуренції між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп'ютерних систем автоматизації оперативного і бухгалтерського обліку.

При автоматизації обліку підприємств розрізняють інформаційні комп'ютерні системи, призначені для автоматизації ведення бухгалтерського обліку і системи, які призначені для виконання облікових робіт, пов'язаних з оперативним обліком виробництва, зберігання і продажу продукції.

На відміну від бухгалтерських програм, які здебільшого забезпечують складання звітності, системи оперативного і управлінського обліку - це інструмент бізнесу. Проте найбільший ефект досягається при проведенні комплексної комп'ютеризації бухгалтерського і оперативного, фінансового і управлінського обліку підприємства.

Кінцевою метою комплексної автоматизації є створення інформаційної бази, яка б сприяла прийняттю управлінських рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню конкурентоспроможності підприємства.

Комп'ютерна система обліку на підприємствах може створюватися за такими методиками:

- створення необхідної кількості автоматизованих робочих місць, призначених для вирушення певних облікових завдань;

- організація системної комп'ютеризації обліку, тобто об'єднання всіхавтоматизованих робочих місць в єдину комп'ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним всім користувачам;

- створення все новіших і новіших комп'ютерних програм ведення обліку;

- використання нової апаратури, тобто встановлення новіших версій комп'ютерів на підприємстві, в яких швидкість роботи і обсяг пам'яті більші, що полегшує ведення обліку.

Теоретична

частина

1.1.Облік запасів на виробничих і торгових підприємствах.

«Облік
запасів
на виробничих і торгових підприємствах

Організація обліку та контролю виробничих запасів підприємства

Жодне підприємство – як у сфері матеріального виробництв, так і у виробничій сфері – не може обійтися без запасів.

Запаси
– матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246.

Згідно з П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які:

- утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

- утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

Бухгалтерський облік передбачає такий склад запасів:

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

- готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) та знаходяться на підприємстві з метою наступного продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, строк використання яких становить не більше як один рік або нормальний операційний цикл, якщо він не перевищує одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського й лісового господарства.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.

Формування первісної вартості відбуваються залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Підприємство, відображаючи вартість запасів у фінансовій звітності, використовує меншу з двох оцінок:

· первісну вартість (історичну собівартість);

· чисту вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації
– очікувана ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на завершення його виробництва та збут.

Відповідно до П(С)БО 9 чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів (найменування за групою або видом) віднімання від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. Чиста вартість реалізації використовується для тих видів запасів, ціна яких на дату складання фінансової звітності знизилась або ж вони зіпсувалися, застаріли чи іншим чином утратили очікувану початково економічну вигоду. Порядок визначення чистої вартості реалізації встановлено наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15. 12. 1999р. № 149/300.

В інших випадках П(С)БО 9 зміни балансової вартості запасів не передбачає. Таким чином, П(С)БО передбачає лише уцінку запасів і не передбачає їхню до оцінку.

Основним завданням обліку виробничих запасів є:

- правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей, виявлення та відображення витрат, пов’язаних з їхньою заготівлею;

- контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

- одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

- правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

1. через систему матеріальної відповідальності – укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

2. документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

3. затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

4. налагодження складського господарства;

5. проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація.

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів.

Працівники матеріального відділу бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали, які надходять або витрачаються, а такождостовірність і своєчасність запасів у складських картках сортового обліку.

Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою, та проставлених нею залишків.

Потім первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні карти працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні карти незалежно від використання ліміту Під час опрацювання первинних документів взаємозв’язок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, яку бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому.

Важливим етапом контролю за станом складського обліку та збереженням запасів (матеріальних цінностей) – контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів (особливо коштовних і дефіцитних), які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.

Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальники, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні цінності за інвентаризацію.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл (перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку

Для обліку запасів підприємства використовують активні рахунки класу 2, передбачені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство відносить до малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Рахунок 20 “Виробничі запаси” призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству сировини та матеріалів (у тому числі тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На дебеті рахунка 20 відображають надходження запасів на підприємство або їх дооцінку, на кредиті – витрати на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 “Сировина і матеріали”;

202 “Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 “Вироби”;

204 “Тара й тарні матеріали”;

205 “Будівельні матеріали”;

206 “Матеріали, передані в переробку”;

207 “Запасні частини”;

208 “Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 “Інші матеріали”.

На субрахунку 201 “Сировина і матеріали” відображають наявність і рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами для її виготовлення (забудовники обліковують будівельні матеріали та конструкції на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, які використовують підрядні будівельні організації у будівельних, монтажних, ремонтних роботах; допоміжних матеріалів, що використовуються для виготовлення продукції або для господарських потреб, технічних цілей чи сприянню виробничому процесу; сільськогосподарської продукції для переробки, яку заготовляють підприємства.

На субрахунку 202 “Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображають наявність і рух куплених напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (у тому числі в підрядних організаціях), будівельні конструкції та вироби: дерев’яні, залізобетонні, металеві та інші), які придбані для комплектування продукції, що випускається, і потребують додаткових затрат праці для їхньої обробки чи складання. Вироби, придбані для комплектування готової продукції, вартість яких не включають у собівартість продукції цього підприємства, відображають на рахунку 28 “Товари”.

Науково-дослідні й конструкторські організації придбані ними спеціальне обладнання та інструменти, пристрої й інші прилади, яких вони потребують як комплектуючих виробів для проведення наукових (експериментальних) робіт за певною науково-дослідною чи конструкторською метою, обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображають на рахунках 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” за видами предметів.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковують наявність і рух палива, яке купують або заготовляють для технічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва енергії та опалення будівель, а також оплачені талони на нафтопродукти й газ.

Якщо деякі види палива використовуються одночасно як матеріали і як паливо, їх можна обліковувати на субрахунку 203 “Паливо” – за ознакою переважного використання на цьому підприємстві.

У разі створення па підприємстві запасів газу (в газосховищах) для технологічних і експлуатаційних потреб, виробництва енергії та опалення будівель їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображають наявність і рух всіх видів тари (крім тари, що використовуються як господарський інвентар), а також матеріалів і деталей для виготовлення і ремонту тари (деталі для складання ящиків, бондарна клепка та ін.).

Матеріали, що використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не належить до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина і матеріали”.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкції і деталей, обладнання та комплектуючих виробів, що мають відношення до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

Не обліковуються на субрахунку 205 обладнання, що не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші пристрої, виробничий інвентар та ін. Витрати на придбання такого обладнання відображають безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з надходженням їх на склад або інше місце зберігання, експлуатації.

Обладнання та будівельні матеріали, передані підрядникові для монтажу й виконання будівельних робіт, списують із субрахунку 205 на рахунок 15 “Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу та використання.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковують матеріали, передані в переробку на сторону, які в майбутньому будуть включені до собівартості отриманих із них виробів. Витрати на переробку матеріалів, сплачувані стороннім організаціям, відображають безпосередньо на дебеті рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих через переробку. Аналітичний облік матеріалів, переданих у переробку, ведеться в розмірі, що забезпечує інформацію про переробні підприємства та контроль за операціями з переробки й відповідними витратами. Передачу матеріалів у переробку відображають лише на субрахунках рахунка 20 “Виробничі запаси”.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних або виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, що використовуються для ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі й обігу. На цьому субрахунку обліковують обмінний фонд повнокомплектних машин, обладнання, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

На дебеті субрахунку 207 відображають залишок і надходження, на кредиті – витрачання, реалізацію та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що знаходяться на колесах і в запасі при автомобілі, враховані в ціні автомобіля та включені до його інвентарної вартості, відображають у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група та ін.). Аналітичний облік машин, обладнання, вузлів і агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові й відновлені); такі, що підлягають відновленню (на складі); такі, що знаходяться в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарсько­го призначення» обліковують мінеральні добрива, отру­тохімікати для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медика­менти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, а також са­джанці, насіння й корми (куплені та власного вирощу­вання), які використовуються для висаджування, сівби і для відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковують відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружку та ін.), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути викорис­тані на цьому підприємстві як матеріали, паливо чи за­пасні частини (брухт, утиль), зношені шини та ін.

Рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух тварин, що знаходяться на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, бджолиних сімей, а також худоби, відбракованої з основного стада та реалі­зованої без відгодівлі, тварин, прийнятих від населення для реалізації.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предме­ти» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних і швидкозношуваних пред­метів, які належать підприємству і знаходяться в запасі.

На дебеті рахунка 22 відображають надходження на підприємство малоцінних та швидкозношуваних предме­тів, які обліковують за вартістю їхнього придбання чи виготовлення, на кредиті — передачу їх в експлуатацію, списання на матеріальні витрати, загальновиробничі, ад­міністративні витрати, використання в процесі вироб­ництва цінностей та списання нестач і втрат від псуван­ня таких предметів.

На рахунку 23 «Виробництво» обліковують і узагаль­нюють інформацію про витрати на виробництво продук­ції (робіт, послуг). Він використовується, зокрема, для обліку витрат:

— промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

— підрядних, геологічних і проектно-дослідних під­приємств із виконання будівельно-монтажних, геолого­розвідувальних і проектно-дослідних робіт; — підприємств транспорту і зв'язку з надання ними послуг;

— науково-дослідних підприємств — на виконаннянауково-дослідних і конструкторських робіт; і

— підприємств громадського харчування з випуску власної продукції;

— шляхових господарств з утримання й ремонту ав­томобільних шляхів.

На дебеті рахунка 23 «Виробництво» відображають операційні витрати, загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції, на кредиті — суми фактичної собі­вартості завершеної у виробництві продукції, виконаних робіт і послуг.

Рахунок 24 «Брак у виробництві» призначений для обліку й узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві. Браком вважається продукція, напівфабри­кати, деталі, вузли й роботи, що не відповідають за якіс­тю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані лише за додаткових витрат на виправлення.

Рахунок 25«Напівфабрикати» призначений для облі­ку й узагальнення інформації про наявність і рух напів­фабрикатів власного виробництва До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва і потребує доробки чи укомплектування, їх облік на окремому ра­хунку ведуть підприємства, на яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сто­рону як готова продукція.

Рахунок 26 «Готова продукція» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції підприємства. До готової продукції належить продукція, обробку якої закінчено і яка пройшла випро­бування, приймання, укомплектування згідно з умова­ми договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.

Рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського вироб­ництва» призначений для обліку й узагальнення інформа­ції про наявність і рух сільськогосподарської продукції.

Рахунок 28 «Товари» призначений для обліку руху то­варно-матеріальних цінностей, що надійшли на підпри­ємство для продажу. Цей рахунок використовують пере­дусім збутові, торгові та заготівельні підприємства й орга­нізації, а також підприємства громадського харчування.

Облік

надходження

виробничих

запасів

Матеріальні цінності, які підприємство прийняло на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сиро­вина), комісію, обліковують на рахунках класу 0 «Поза­балансові рахунки»: на рахунку 02 «Активи на відпові­дальному зберіганні» та його субрахунках:

021 «Устаткування, прийняте для монтажу»;

022 «Матеріали, прийняті для переробки»;

023 «Матеріальні цінності на відповідальному збері­ганні»;

024 «Товари, прийняті на комісію»;

025 «Майно в довірчому управлінні».

Облік

надходження

виробничих

запасів

Правильність і своєчасність оприбуткування матері­алів контролю здійснює матеріальний відділ (група) бухгалтерії перевіркою відповідності прибуткових до­кументів (ордерів) розрахунковим документам (рахун­кам, накладним) постачальників. Певні особливості має бухгалтерський контроль за невідфактурованими пос­тавками. Матеріальні цінності, що надійшли у звітно­му місяці й на які постачальники не подали до оплати рахунків-фактур, відображають у відповідному журна-лі-ордері в умовній оцінці окремо за кожною постав­кою. У наступному місяці за надходження рахунків ці записи сторнуються з одночасним оприбуткуванням ма­теріалів за їхньою фактичною собівартістю на підставі розрахункових документів постачальників.

Важливу роль відіграє контроль за достовірним ві­дображенням у бухгалтерському обліку й балансі вартос­ті матеріалів, що знаходяться в дорозі, тобто вантажів, які оплачено, але до кінця місяця вони ще не прибули.

Облік придбання виробничих запасів за грошові кошти. Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з та­ких витрат:

— договірна вартість;

— витрати на оплату посередницьких послуг, пов'яза­них із пошуками та придбанням запасів (комісійні та ін.);

— витрати на інформаційні та інші подібні послуги (маркетингові, рекламні тощо), пов'язані з пошуками та придбанням запасів;

— витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їхнього вико­ристання, включаючи витрати на страхування й відсот­ки за комерційний кредит постачальників;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбан­ням виробничих запасів та доведенням їх до стану при­датності для використання за запланованими цілями. (До таких витрат належать, зокрема, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі вит­рати підприємства на доробку і поліпшення якісно-тех­нічних характеристик запасів.)

П(С)БО 9 передбачає також низку витрат, що не включають до первісної вартості виробничих запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійс­нені (встановлені). До них належать:

— понаднормативні втрати й нестачі запасів;

— відсотки за користування кредитами;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, що не пов'язані безпосередньо з придбанням і доставкою за­пасів і доведення їх до ста

ну придатності до використан­ня за запланованими цілями.

За встановленим порядком під час оприбуткування мате­ріальних цінностей суми ПДВ відображають на субрахунку 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з рахун­ком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». За наявності оплати й надходження податкової накладної на оприбутковані матеріальні цінності підприємство отримує право на податковий кредит, що в обліку відображають за­писом на дебеті субрахунка 641 «Розрахунки за податками» і на кредиті субрахунка 644 «Податковий кредит».

Слід зазначити, що вартість паливно-мастильних ма­теріалів (ПММ) для легкових автомобілів не належить до валових витрат підприємства (крім підприємств, що надають платні послуги з транспортного або туристич­ного обслуговування, спортивних організацій та ін.), однак, згідно з П(С)БО 9 ПММ (у тому числі й для лег­кового автотранспорту), визнаються виробничими запа­сами.

Облік надходження виробничих запасів за бартерни­ми операціями. Крім придбання за грошові кошти, до­сить поширеним є одержання виробничих запасів за бар­тером.

Бартер подібними виробничими запасами.

Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Якщо балансова вартість переданих запасів переви­щує їхню справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних виробничих запасів є їхня справедлива вар­тість, а різницю між балансовою та справедливою вартіс­тю переданих запасів включають до витрат звітного періоду.

За обміну подібними запасами не визнається дохід, отже, не визначається й фінансовий результат. Згідно з П(С)БО 15 поняття «дохід від реалізації продукції (това­рів, робіт, послуг)» і «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» є ідентичними.

Перш ніж розглянути порядок, в якому результати здійснення бартерних операцій з подібними активами ві­дображаються в бухгалтерському обліку, необхідно виз­начити, що є справедливою вартістю виробничих запасів.

Згідно з П(С)БО 19 справедливою вартістю виробни­чих запасів, зокрема, матеріалів, є їхня відновна вар­тість (сучасна собівартість придбання) — вартість їх від­творення в сучасних умовах і цінах.

Через відсутність чіткого механізму визначення спрг ведливої вартості підприємство має право самостійно вк рішувати, яким чином визначатиметься справедлива вар тість певного виду виробничих запасів. Одним із найде цільніших варіантів є використання даних прайс-листі та інших подібних документів, хоча не виключається зас тосування експертної оцінки.

Для оподаткування прибутку валові доходи і валові витрати від здійснення бартерних операцій визначають, виходячи з договірної ціни, але не нижче від звичайної ціни. Щодо ПДВ, то базою оподаткування в цьому ви­падку є фактична ціна операції, яка також не повинна бути нижчою за звичайну. З огляду на це при обміні по­дібними активами договірну вартість доцільно приймати на рівні справедливої вартості. Дохід (виручка), згідно з положеннями П(С)БО 15 «Дохід», не визнається, якщо здійснюється обмін про­дукцією (товарами, роботами, послугами та іншими акти­вами), яка подібна за призначенням і має однакову справедливу вартість. Таким чином, при здійсненні такої бар­терної операції відсутні фінансові результати і виручка.

У наведеному прикладі справедливі вартості обмінюваних запасів вищі за їхню балансову вартість, інакше одержані запаси треба було б оприбуткувати за справедливою вартістю, а різницю списати на витрати звітного періоду.

Бартер неподібними активами за участю виробни

чих запасів

.

Згідно з П(С)БО 9 первісна вартість запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їхніх еквівалентів, передану (одержану) у процесі обміну.

Згідно з положеннями П(С)БО 15 сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які одержані підприємством або будуть одержані, зменшеною чи збільшеною на суму відповідно переданих чи одержаних грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Балансову вартість одержаних цементу і ПММ, дохід за цією операцією і відображення її в реєстрах бухгал­терського обліку визначають у такий спосіб. Обмінювані об'єкти є неподібними не лише за їхньою справедливою

вартістю, а й за функціональним призначенням.

Облік надходження виробничих запасів як внеску до статутного капіталу.

Крім придбання за грошові кошти та за бартером, виробничі запаси можуть бути одержані як внесок до статутного капіталу підприємства. У тако­му разі, згідно з П(С)БО 9, первісною вартістю запасіввизнається узгоджена із засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість, зафіксована в установчих документах підприємства.

Оцінка
та
облік
вибуття
запасів

Оцінка

вибуття

запасів

Згідно з П(С)БО 9 виділяють такі головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу:

— відпуск у виробництво;

— списання за невідповідності критеріям активу;

— списання у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо;

— реалізація на сторону.

Під час відпуску виробничих запасів у виробництво їх оцінюють одним із таких методів:

— ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці апасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходжень запасів ІФІФО);

— собівартості останніх за часом надходжень запасів ЇЛІФО);

— нормативних витрат;

— ціни продажу.

Метод ідентифікаційної собівартості відповідної

одиниці запасів.

Застосовують для тих видів виробни­чих запасів, що використовуються для виконання спе­ціальних замовлень та проектів, а також для видів за­пасів, які не замінюють один одного. Отже цей метод передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

Його доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матері­алів відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Метод ідентифікацій-собівартості дає найточніші результати, якщо є пев-їість, що собівартість ідентифікується правильно.

За неперервної системи обліку він забезпечує опера-авне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції (робіт, послуг), фінансового результату. Однак метод потребує значних витрат на складський облік, тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (судно- і авіабудуванні), в торгівлі дорогими ін­дивідуально визначеними товарами.

Метод середньозваженої собівартості

.

Для визна­чення собівартості цим методом треба обчислити серед­ньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів (залишку на початок звітного періоду і придба­них протягом цього періоду запасів) поділити на кіль­кість одиниць цих запасів.

Метод собівартості перших за часом надходжень

запасів (ФІФО).

Використання цього методу ґрунтуєть­ся на припущенні, що одиниці запасів, які надійшлипершими, і вибувають першими (ГІЕО: Рігзі Іп — Рігві Оиі).
Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображають вартість запасів, наявних на по­чаток звітного періоду, відтак — тих, що надійшли пер­шими протягом звітного періоду, і т. д. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображаєть­ся фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних пер­шими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.

Метод собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО).

Використання цього методу ґрунтуєть­ся їіа припущенні, що виробничі запаси відпускають у виробництво в послідовності, зворотній до їх надходжен­ня ІІа підприємство (зарахування на бухгалтерському обліку), тобто запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюють за собівартістю останніх за часом надходження запасів .

Метод нормативних витрат.

Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Норма витрат— максимально допустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, яка витрачається на виготовлення одиниці про­дукції встановленої якості.

Норми витрат запасів класифікують, зокрема, за сту­пенем деталізації, обсягом нормування та ін. У загально­му вигляді норми витрат визначають як суму чистої вартості продукції для виробу і величини відходів виробництва та інших витрат.

Метод ціни продажу.

Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей методзастосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне вит­рачання запасів (передусім рідких, газоподібних, сипких матеріалів).

Переоцінка

виробничих

запасів

Запаси в бухгалтерському обліку та звітності відоб­ражають, як уже зазначалося, за найменшою з двох оці­нок — первісною вартістю або чистою вартістю реаліза­ції. За чистою вартістю реалізації — якщо на дату Балансу їхня ціна знизилася або вони зіпсувалися, зас­таріли чи якимось іншим чином втратили початкове очі­кувану економічну вигоду.

Суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації, і суму вартості повніс­тю втрачених (зіпсованих або тих, яких бракує) запасів списують на витрати звітного періоду з відображенням зазначеної вартості в позабалансовому обліку. Після визначення осіб, які повинні відшкодувати втрати, на­лежну до відшкодування суму зараховують до дебітор­ської заборгованості (або інших активів) і доходу звіт­ного періоду.

(або інших активів) і доходу звіт­ного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, які вже були раніше уцінені й є активами на дату балансу, загалом збільшується, то на суму збільшення чистої вартості ре­алізації (але не більше від суми попереднього зменшен­ня) сторнується запис про попереднє зменшення вартос­ті цих запасів.

Викладені вище вимоги дають змогу зробити висновок, що дооцінка виробничих запасів не має сенсу, оскільки в будь-якому разі запаси (не лише виробничі, ай МШП, готової продукції, товарів та ін.) у фінансовій звітності відображатимуть за найменшою з двох оцінок: історичною собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації. Отже, балансова вартість запасів ніколи не перевищить їхньої первісної вартості.

Якщо підприємство не використовує рахунків класу 9, суму уцінки списують безпосередньо на фінансові результати (Дт 791 «Результат основної діяльності»).

Облік
вибуття
запасів

Списання виробничих запасів внаслідок їх крадіжки або псування.

Виробничі запаси можуть бути списані з балансу внаслідок їх крадіжки або псування.

Щоб відобразити дані операції в реєстрах бухгалтерського обліку, передусім необхідно обчислити суму від­шкодування, розраховану згідно з Порядком визначення розміру збитків від крадіжки, нестачі, знищення (псуван­ня) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22. 01. 1996 р. № 116:

Сума до відшкодування = (200 грн. х 1* + 40) х 2 = = 480 грн.

Створення активу, які не можна відобразити в ба­лансі через невідповідність вищезазначеним вимогам, включають до витрат періоду і відображають у Звіті про фінансові результати. Таким чином, списання активу з балансу здійснюють у разі неможливості одержання в майбутньому економічних вигод від його використання.

Списання виробничих запасів з балансу через невідповідність критеріям активу. Згідно з дефініцією активів, яка міститься в П(С)БО 1, до них належать ресур­си, які контролює підприємство й використання яких, як очікується, забезпечить одержання у майбутньому економічних вигод. Відповідно до П(С)БО 2 активи відображають у балансі за умови, що їх оцінку можна достовірно визначити і очікуються в майбутньому еконо­мічні вигоди від їх використання. Списання запасів у зв'язку з передачею їх до статутного капіталу іншого підприємства. Запаси можуть бути передані (унаслідок здійснення підприємством інвести­цій) до статутного капіталу іншого підприємства.

Списання запасів

в

наслідок їх безоплатної передачі.

Списання запасів внаслідок надзвичайних подій. Запаси можуть бути списані з балансу внаслідок надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних катастроф та ін.)

Збитки від надзвичайних подій обліковують на окремому рахунку 99 «Надзвичайні витрати»

1.3. Робота з базами даних у Microsoft Excel.

Файл у Microsoft Excel називається робочою книгою. Робоча книга
складається з робочих листів
,
імена яких (Лист1, Лист2,
…)виведені на ярликах у нижній частині вікна робочої книги (мал.2). Натискаючи по ярликах, можна переходити від аркушу до аркушу усередині робочої книги. Для прокручування ярликів використовуються кнопки ліворуч горизонтальної координатної лінійки:

	–перехід до ярлику першого аркушу;
	–перехід до ярлику попереднього аркушу;
	–перехід до ярлику наступного аркушу;
	–перехід до ярлику останнього аркушу.

Робочий лист являє собою таблицю, що складається з 256 стовпців і 65536 рядків. Стовпці позначаються латинськими літерами, а рядки – цифрами. Кожна комірка таблиці має адресу
, що складається з імені рядку й імені стовпця. Наприклад, якщо комірка знаходиться в стовпці F
і рядку 7
,

то воно має адресу F7
.

Для створення нової робочої книги у меню Файл
потрібно вибрати команду Создать
.
У діалоговому вікні, що розкрилося, (мал.9) вибрати спочатку укладку, а потім шаблон, на основі якого буде створено робочу книгу; після чого натиснути кнопку OK
. Звичайні робочі книги створюються на основі шаблону
Книга
. Для створення робочої книги на основі шаблону Книга
можна натиснути кнопку .

Для відкриття існуючої робочої книги необхідно в меню Файл
вибрати команду Открыть
або натиснути кнопку , після чого розкриється діалогове вікно Открытие документа
. У прихованому переліку Папка
слід вибрати диск, на якому знаходиться потрібна робоча книга. У переліку, що розташований нижче вибрати (подвійним натисканням) папку з книгою і саму книгу.

По замовчуванню у переліку виводяться тільки файли з книгами Microsoft Excel, які мають розширення xls
.
Для виводу інших типів файлів або усіх файлів необхідно вибрати відповідний тип у полі прихованого переліку Тип файлов.
.

Для збереження робочої книги необхідно викликати команду Сохранить
меню Файл
або натиснути кнопку . При першому збереженні з'являється діалогове вікно Сохранение документа
. У прихованому переліку Папка
слід вибрати диск, у переліку, що розташований нижче папку, в якій необхідно зберегти книгу. У полі прихованого переліку Тип файла
– формат, в якому буде збережено книгу. У полі Имя файла
потрібно увести ім'я книги й натиснути кнопку Сохранить.

При повторному збереженні діалогове вікно Сохранение документа
не виводиться, книга автоматично зберігається в тому ж файлі. Щоб зберегти книгу під іншим ім'ям або в іншій папці, слід у меню Файл
вибрати команду Сохранить как
,
після чого з'являється вікно Сохранение документа.

Для закриття книги необхідно вибрати в меню Файл
команду Закрыть
або натиснути кнопку закрити вікна книги.

Для завершення роботи з MicrosoftExcel необхідно закрити вікно програми (натиснути кнопку закритивікна програми або комбінацію клавіш Alt
+
F
4
).

За допомогою MicrosoftExcelможна створювати і обробляти бази даних.
База даних
в MicrosoftExcel – таблиця, що складається з однотипних записів
(рядків). Стовпці таблиці є полями запису
в базі даних. Під імена полів приділяється перший рядок у базі даних. Наприклад, якщо базою даних вважати телефонний довідник, то полями запису будуть: прізвища, номера телефонів і адреси абонентів.

Для роботи з базою даних необхідно спочатку створити відповідну таблицю. Якщо виділити комірку в таблиці і вибрати одну з команд обробки баз даних у меню Данные
,

MicrosoftExcel автоматично визначає й обробляє всю таблицю. Дані, розташовані в стовпцях і рядках робочого аркушу, обробляються як набір полів, що утворюють записи.

Сортування дозволяє переупорядкувати рядки в таблиці по будь-якому полі. Наприклад, щоб упорядкувати дані за ціною виробу. Для сортування даних слід виділити одну комірку таблиці і викликати команду Сортировка
із меню Данные
.

У полі прихованого переліку Сортировать по
вибирається поле, по якому будуть відсортовані дані, і тип сортування:

по возростанию
– цифри сортуються по зростанню, текст – за абеткою, логічні вираження – ЛОЖЬ
передує ИСТИНА
.

по убыванию
сортування в зворотному порядку.

У полі прихованого переліку Затем по -
вказується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в першому ключовому полі. У другому полі Затем по
указується поле, по якому будуть відсортовані дані, що мають однакові значення в перших двох ключових полях.

Для сортування даних також використовуються кнопки . Перед їх використанням слід виділити стовпець, по якому необхідно сортувати таблицю.

При сортуванні по однім стовпці, рядки з однаковими значеннями в цьому стовпці зберігають колишнє упорядкування. Рядки з порожніми вікоміркоми в стовпці, по якому ведеться сортування, розташовуються наприкінці переліку, що сортується. Microsoft Excel дозволяє також сортувати не всю таблицю, а тільки виділені рядки або стовпці.

У Microsoft Excel не слід робити нічого особливого для того, щоб використовувати перелік в якості бази даних. При виконанні характерних для баз даних операцій, таких як пошук, сортування, підведення підсумків, MicrosoftExcel автоматично розглядає таблицю як базу даних.

При перегляді, зміні, додаванні і видаленні запису в базі даних, а також при пошуку конкретних записів за визначеним критерієм зручно використовувати форми даних.
При звертанні до команди Форма
меню Данные
Microsoft Excel читає дані й створює діалогове вікно форми даних У формі даних на екран виводиться один запис. При уведенні або зміні даних у полях цього вікна змінюється вміст відповідних комірок у базі даних.

Для використання форм даних таблиця повинна мати імена стовпців. Імена стовпців стають іменами полів у формі даних. Поле відповідає кожному стовпцю в таблиці. Форма даних автоматично розгортається так, щоб вивести на екран відразу усі поля в даній таблиці, до 32 полів за один раз. За допомогою смуги прокручування можна прокручувати записи в базі даних. Позиція виведеного запису вказується у верхньому правом куті. Пересуватись по полях форми можна за допомогою мишки та клавіш Tab
(униз), Shift+Tab
(угору). Праворуч розташовані такі кнопки.

Добавить
– очищує поля для уведення нового запису бази даних. Якщо знову натиснути кноп-ку Добавить
,

то введені дані будуть додані як новий запис у кінець бази даних.

Удалить
– видаляє виведений запис, інші записи бази даних зсуваються. Видалені записи не можуть бути відновлені.

Вернуть
– відновлює відредаговані поля у виведеному запису, видаляючи зроблені зміни. Щоб відновити запис, необхідно зробити це перед натисканням клавіші Enter
або перед переходом до іншого запису.

Назад
–виводить попередній запис у переліку. Якщо був визначений критерій за допомогою кнопки Критерии
,

то кнопка Назад
виведе попередній запис із тих, що задовольняють заданому критерію.

Далее
– виводить наступний запис у базі даних.

Критерии
– очищає поля для уведення критеріїв порівняння з операторами порівняння для пошуку необхідної підмножини записів.

Правка
–слугує для виходу з режиму уведення критеріїв. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии
.

Очистить
– видаляє існуючий критерій із вікна діалогу. Доступна тільки тоді, коли натиснута кнопка Критерии
.

Закрыть
– закриває форму даних.

Для додавання запису до бази даних необхідно:

-виділити комірку в таблиці, до котрого слід додати запис;

-у меню Данные
вибрати команду Форма
;

-натиснути кнопку Добавить
;

-заповнити поля нового запису;

-для переміщення до наступного поля натиснути клавішу Тab
;

-після уведення даних натиснути клавішу Enter
для додавання запису;

-після додавання усіх необхідних записів, натиснути кнопку Закрыть
.

Нові записи будуть додані в кінець бази даних.

Практична

частина

2.1. Постановка задачі та автоматизація.

Для автоматизації накладної, видаткового касового ордера та прибуткового касового ордера я створив в електронних таблицях Excel робочу книгу з 4 робочими листами: База даних, Накладна, ВКО, ПКО.

Лист База даних
– містить базу даних по назві деяких товарів, їх одиниці виміру та ціну, використовується для автоматизації введення даних у накладну.

Лист Накладна
­ – містить заповнений бланк накладної з такими полями:

– № п.п
. – вводиться порядковий номер товару;

– назва
– вибирається назва товару за допомогою елемента управління поле зі списком, у накладній назва відображається використовуючи функцію ПРОСМОТР, наприклад =ПРОСМОТР('база даних'!H6;'база даних'!$B$4:$B$7;'база даних'!$C$4:$C$7);

– одиниці виміру та ціна
– відображають відповідно одиниці виміру та ціну вибраного товару, дані виводяться функцією ПРОСМОТР, =ПРОСМОТР ('база даних'!H4;'база даних'!$B$4:$B$7; 'база даних'! $D$4:$D$7), =ПРОСМОТР ('база даних'!H5; 'база даних'!$B$4:$B$7;'база даних'!$E$4:$E$7);

– кількість
– вводиться кількість для кожного товару;

–сума
= ціна товару * на кількість, формула має вигляд =ЕСЛИ((D10*E10)=0;"";(D10*E10)). Дана формула не відображає ніяких значень, якщо немає даних в рядку, тобто вилучивши дані отримуємо порожній бланк накладної.

Внизу накладної обсилюється загальна сума формулою автосума, =ЕСЛИ(СУММ(F9:F25)=0; "";(СУММ(F9:F25))), ПДВ – це 20% від суми =ЕСЛИ((F27*20%)=0;"";(F27*20%)) та сума разом з ПДВ =ЕСЛИ(СУММ(F27:F28)=0; "";(СУММ(F27:F28))).

Другий Лист ВКО
– містить заповнений видатковий касовий ордер. Сума та дата заповнення ордера переносяться з накладної за допомогою формул зв’язку між листами ='накладна '!F29, ='накладна '!E1..

Номер видаткового кассового ордера, номер рахунку, також номер прибуткового кассового ордеру. номер рахунку в ньому і номер накладної вибираються за допомогою елемента управління лічильник.

Номер ВКО та дата зв’язані з відповідні комірки ордера за допомогою формул зв’язку між комірками, наприклад =H8, =B12.

Я заповнила платіжну відомість на видачу авансової зарплати. Платіжна відомість має такий вигляд: № п/п, табельний номер, прізвище, ім’я, по батькові, сума і розписка в одержанні. Бланк заповнюється з відповідними даними у квитанції формулами зв’язку між комірками, =D17, =F15.

2.2 Роздрук вихідних даних.

В результаті виконання дипломної роботи я отримав такі вихідні дані:

1. База даних по назві та цінах товарів.

2. Накладна.

3. Видатковий касовий ордер.

4. Прибутковий касовий ордер.

Висновок.

При виконанні дипломної роботи я автоматизувала три бухгалтерські документи: накладну, видатковий касовий ордер та платіжну відомість. Для автоматизації накладної я створила базу даних товарів, що відображаються у накладних. Якщо створити базу даних по всіх товарах данного підприємства, то повністю автоматизовується виписка накладних, потрібно буде лише вибирати назви товарів і вводити їх кількість, інші дані і обчислення виконуються відразу.

Автоматизація видаткового спрощує їх ведення, тому що деякі дані зв’язані між собою і відображаються автоматично.

Автоматизація платіжної відомості спрощує підрахунок зарплати, авансу чи премії, тому що за допомогою ПК підрахунок можна зробити дуже швидко і без помилки. Це робиться за допомогою пункту меню “Автосума”.

Виконуючи дипломну роботу я переконалась, що використання різних програмних засобів в роботі бухгалтера є необхідним і ефективним. Дані введені і обчислені на ПК є точними, оперативними, при зміні початкових даних відразу змінюється результат.

Список використаної літератури:

1. Р.Л. Хом`як “Національні стандарти” – “Інтелект-Захід”, Львів 2000

2. Л.М. Ткаченко “Бухгалтерський облік” – “А.С.К.”, Київ 1998

3. Н.В. Чебанова, Ю.А.Василенко “Бухгалтерський фінансовий облік” – Видавничий центр “Академія” , Київ 2002

4. С.Ф. Голов “Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні” – ТОВ “Баланс-клуб” Дніпропетровськ 2000

5. М.В. Кужельний, В.Г. Лінник “Теорія бухгалтерського обліку” – КНЕУ, Київ 2001

6. В.Д. Руденко, О.М. Макарчук, М.О. Патланжоглу “Практичний курс інформатики” – Київ 2000

7. В.Ю.Бугай, О.С.Кириченко, О.Б.Мелень, Р.Я. Оріховський “Комп”ютерні основи”- ВПТ “Вік”, Коломия 2001

8.Є.Є. Лендел, В.З. Гінзелевич, С.С. Монолатій “Табличний процесор Excel: основи роботи” – ПП “ЛГМ”, Ужгород 2003