Shura19@yandex.ru
Реферат на тему:
СВІДОМІСТЬ ТА ТВОРЧІСТЬ
Виконала:
РІВНЕ - 2004
СВІДОМІСТЬ ТА ТВОРЧІСТЬ
Загальна характеристика творчості.
Творчість, з філософської точки зору, є насамперед працею,
завзятою, кропіткою і в той же час натхненною, потребуючої оптимальної напруги усіх фізичних і духовних сил людини. Справжня творчість завжди дає суспільно корисний і значимий результат. Творчість — соціальна обумовлена діяльність людини. У творчості розкриваються багато психічних якостей людини, виражається зміст особистості. Діяльність людини в процесі творчості протікає на найвищому рівні. Це відноситься до інтелекту, емоційній і вольовій сферам особистості.
Істотні моменти творчості — захопленість
і спрямованість.
Для захопленої людини творчість є сенсом життя. Захопленість підсилюється, якщо продукти творчості одержують всенародне визнання.
Стан натхнення - інша
типова для творчості риса. Натхнення характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з іншого боку - величезним підйомом і напругою сил людини. Рєпін писав, що натхнення — це нагородаза каторжну працю. Творча задача, розв'язувана художником — майстром слова, чи кисті різця,—досягається через тривалі і наполегливі пошуки максимально виразної і змістовної форми.
І в науковій творчості тільки завдяки безустанній праці дослідника досягається проникнення в сутність життя - закономірності природи і людського суспільства. Так, геніальна праця К.Маркса "Капітал" — підсумок усього життя великого мислителя. В ньому узагальнені сотні літературних джерел, статистичних звітів, історичних фактів, вкладений весь досвід Маркса - революціонера-практика. Сама назва роботи І.П. Павлова "Двадцятилітній досвід об'єктивного вивчення вищої нервової діяльності (поводження) тварин..." — говорить про те, скільки часу і сил витрачає вчений на створення нової наукової теорії.
В ідеалістичній філософії творчість розглядається як несвідомий процес, як осяяння, що нібито раптово приходить до людини. Представники ідеалістичної теорії несвідомої творчості виходять з фактів, які випливають. По-перше, рішення творчої задачі виникає як би раптово (такі випадки в історії наук дійсно зареєстровані). По-друге, про протікання діяльності в процесі творчості людина сказати майже нічого не може (такого роду факти також відомі). Однак ці факти не є доказом несвідомого характеру, творчості. "Раптове" вирішення творчої задачі, здогад— результат безустанної розумової діяльності людини. Здогад у переважній більшості випадків вимагає "доведення" до рівня остаточного вирішення, ясного як у своїх основних положеннях, так і в деталях.
У трактуванні ідеалістів випадковість виступає як істотний фактор творчості, як момент, що грає важливу роль у наукових відкриттях. У діалектико-матеріалістичній теорії пізнання категорії випадковості не заперечується, але вона не протиставляється необхідності — причиною обумовленості будь-якого явища чи процесу. Якби не здавалося людині, що дана асоціація чи даний образ виникли випадково, вони предметно обумовлені, тобто виникають у потоці свідомості згідно з природою речей, у процесі відображення людиною об'єктивної дійсності. Навіть випадкове виникнення образу чогось нового (крім своєї об'єктивної обумовленості) також обумовлено суб'єктивно-особистісними причинами. Під цією суб'єктивно-особистісною обумовленістю варто розуміти зовсім реальні причини, які спонукають людину до створення нових по своєму змісту образів чи ідей.
Той факт, що людина не може охарактеризувати самого процесу творчості, процесу формування образів уяви, також повинний бути правильно інтерпретований. Ця особливість творчої уяви ще не говорить про те, що людина не усвідомлює того, що вона робить, на що спрямовані її творчі зусилля. Неусвідомленим є тільки протікання самого процесу, тому що увага людини цілком концентрується на об'єкті творчості.
Людина завжди контролює, оцінює творче рішення.
Вона задоволена чи не задоволена досягнутими результатами, а по завершенні роботи — продуктом творчої діяльності. Не менш типово і те, що продукт творчості багато разів оцінюється і переоцінюється. Нерідко болісно і довго йде переоцінка цінностей, і здійснюються пошуки остаточного і найбільш змістовного вирішення творчої задачі. Усі ці незаперечні факти — вагомі докази правильності точки зору на творчість як на працю, тобто цілеспрямовану діяльність, здійснювану завжди свідомо.
Наукова філософія характеризує натхнення наступними особливостями:
стан натхнення виникає в людини, жагуче і завзято прагнучої до творчого вирішення поставленої проблеми. "Натхнення - це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих" (П.І.Чайковський);
стан натхнення характеризується легкістю руху думки й образів, їхньою ясністю і достатком, глибокими переживаннями;
на фоні стану натхнення всі пізнавальні процеси протікають особливо продуктивно. Воля забезпечує дисципліну думки і дії.
Отже, творчість причинно обумовлена і є вищим проявом людської свідомості, вираженням рівня його розвитку.
Процес творчості здобуває особливості в залежності від характеру тієї області діяльності, у якій людина реалізує свої "сутнісні сили".
Творчість письменника.
Літературно-художня діяльність являє собою процес, у якому питома вага творчої уяви особливо велика. Продуктом розумової діяльності письменника є складна система образів, через яку письменник відбиває життя людей, їхню філософію, переживання і відношення друг до друга, характеризує епоху і пануючі вдачі.
Творчість художника слова припускає не просте фотографування (опис) життя. Літературно-художній твір повинен бути «підручником життя» (М. Г. Чернишевський), де в яскравій образній формі
порозумівається сенс життя, розкриваються типові людські характери, прагнення і наміри, внутрішній світ людей епохи, яка описується.
В процесі творчої діяльності письменник вирішує дуже складні завдання. Це вимагає від нього глибокого розуміння життя, здатності бачити і розуміти людей і їхні характери, усвідомлювати зміст подій, які відбуваються у світі, і перспектив розвитку людського суспільства. Письменнику необхідно бути не тільки художником слова, але і мислителем, громадянином у найглибшому і повному змісті цих слів.
Творчий успіх письменника, насамперед, залежить від його ідейної спрямованості, яка втілена в задумі твору. Успіх залежить від того, наскільки чітко, ясно уявить собі автор те, що і в ім'я чого бажає він сказати читачу. На цьому початковому етапі роботи можуть бути визначені тільки основні віхи і, в першу чергу, ідейний задум твору. Від задуму літературно-художнього твору залежить його зміст і літературна форма (розповідь, повість, новела, поема, роман). Вибір літературної форми - відповідальний момент у роботі письменника, він у відомій мірі визначає успішне виконання задуму. Особливо важливо знайти, і уміло використовувати відповідні мовні засоби,
що забезпечують інтелектуальний і емоційний вплив на читача.
Художній твір завжди торкає розум і серця читача, тому що він насичений яскрав
Створення образів літературних персонажів є одним з центральних моментів творчості письменника. Для того щоб створити типовий образ у літературі, письменник накопичує враження, спостерігає явища громадського життя, прагне проникнути у внутрішній світ людини. М. Горький відзначав важливість спостережень за людьми в роботі письменника, підкреслюючи необхідність безпосередніх вражень для створення літературного образу. Він писав, що необхідно дуже добре придивитися до сотні-другої попів, крамарів, робочих для того, щоб приблизно вірно написати портрет одного робітника, попа, крамаря.
Створений письменником образ буде вражаючим, якщо в ньому гармонічно зливаються в єдине ціле типові й індивідуальні риси, якщо в образі окремої людини з його своєрідною зовнішністю, особливостями поведінки і манерами, звичками і поглядами відображені типові особливості тієї чи іншої соціальної групи.
Особистість літературного персонажу, індивідуальне і типове в ньому розкриваються через діяльність, систему вчинків, у яких виражаються відносини героя до навколишнього і життя. Тому письменнику надзвичайно важливо знайти, визначити, такі життєві ситуації, в яких найбільш чітко виступить та чи інша сторона особистості або риса характеру героя.
Сила творчої уяви письменника — у створенні літературних образів, які відрізняються виразністю, змістовністю, неповторністю. Ідеї, поняття, погляди і переконання письменника реалізуються в логіку образів.
Будь-який художній твір повинний бути засобом формування, визначення поглядів і переконань у людей, заради яких і в ім'я яких воно створюється. Це основна мета творчої діяльності письменника.
Наукова творчість.
Наукова творчість являє собою створення нових наукових понять, нових наукових теорій. Їхня реалізація забезпечує технічний прогрес, відкриває шляхи; до удосконалення того чи іншого виду або області практичної діяльності людей. Створення наукового поняття і тим більше наукової теорії вимагає найглибшого аналізу явищ, вдумливого зіставлення їх, узагальнення й оцінки з нових позицій, часто навіть відмінних від загальноприйнятих. Найважливішою умовою наукової творчості є уміння по-новому уявити собі картину протікання досліджуваних явищ.
Творча уява — необхідний компонент розумової діяльності на всіх етапах наукової творчості.
На первісному етапі дослідження уява виступає у визначенні робочих гіпотез на основі первісної творчої переробки наявних у науці даних, у виношуванні експериментального задуму чи дослідження його принципової (теоретичної) схеми, у створенні конкретної методики дослідження, іноді уявному моделюванні.
Творча уява необхідна й у період розробки експериментальної ситуації — визначення умов наміченої серії досвідів, які повинні підтвердити чи відкинути вихідні гіпотези. Важливо представити цю експериментальну ситуацію в її образній формі. При конструюванні нової експериментальної установки чи нового приладу також приходиться прибігати до експериментального моделювання.
На наступному етапі дослідження - етапі нагромадження вихідних даних, необхідних для вирішення проблеми,— уява має не менш істотне значення. На цьому етапі дуже важливо в міру нагромадження фактів уявити собі, що криється за малопомітними і на перший погляд випадковими відхиленнями в досліджуваних явищах. Не менш важливо також побачити, які зміни необхідно внести в експериментальну ситуацію, і які дозволять підтвердити чи уточнити отримані дані, довести їх до ступеня незаперечно доведених фактів і показати їхню причинну обумовленість. На цьому етапі дослідження образи уяви — важливий засіб пізнання того нового, що ще тільки в самій зародковій формі починає виступати в отриманих дослідником фактах. Ці образи можуть бути і нерідко бувають тими опорними пунктами, на основі яких у подальшій роботі формуються теоретичні положення чи нове вирішення питання про природу досліджуваного явища.
На заключному етапі наукового дослідження роль творчої уяви зводиться до того, що завершується перетворення раніше наявних у дослідника представлень про досліджуваний об'єкт, формуються нові представлення-образи. У них з необхідною ясністю і повнотою відбиваються закономірні зв'язки і причини залежності. Ці представлення-образи, у яких в діалектичній єдності виступають пам'ять і уява, є почуттєвою основою нових наукових понять і теорій. Образи уяви забезпечують необхідний "відліт" від дійсності як істотний фактор подальшого проникнення в її сутність і проектування майбутнього – створення нового, прогресивного.
Стан сучасної науки і техніки такий, що наукова творчість здійснюється зусиллями творчих колективів і об'єднань. Вирішення складних наукових проблем, створення нової наукової теорії, нові відкриття і винаходи в рідких випадках являють собою результати творчої роботи одного дослідника чи вченого, яким би високим ступенем творчих можливостей він не володів.
Поступальний рух науки і техніки все частіше вимагає комплексного дослідження
проблем, які встають, і у вирішенні яких беруть участь учені різних областей наукового знання, включаючи і філософію. Так, наприклад, щоб забезпечити оптимально сприятливі умови для роботи космонавтів, залучаються дані інженерної і космічної психології.
Отже, обов'язковою умовою здійснення наукової творчості є діяльність творчої уяви. У науковій творчості понятійна форма відображення доповнюється образною. Варто також враховувати, що специфічна роль уяви в науковій творчості "полягає в тому, що вона перетворить образний, наочний зміст проблеми і цим сприяє її вирішенню. І тільки оскільки творчість, відкриття нового відбувається завдяки перетворенню наочно-образного змісту, вона може бути віднесена за рахунок уяви".
Список використаної літератури.
1. Арцишевський Р.А. Світ і людина. – К.: Перун,1997.
2. Бичко І. В. та інші. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / К.: Либідь, 1991.-456с.
3. Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій - К.: Вілбор, 1997. - 272с.
4. Князєв В.М. Філософія. – К.: МАУП,1997.
5. Краткий словарь по философии/Под общ. Ре. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1982.
6. Руткевич А. Философия А.Камю // Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство : Пер. с фр. – М.: Политиздат, 1990. – С.5-22.
7. Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. –М.: Политиздат, 1988.
8. Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. – М.: Политиздат, 1991. – 414 с.
9. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994.
10. Філософія: Навч. посібник/І.Ф.Надольний, В.П.Андрущенко, І.В.Бойченко, В.П.Розумний та ін.; За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997.
11. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 576 с.