Суть і завдання економічного контролю

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Суть, завдання,

функції і зміст

економічного контролю

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різ­них соціально-економічних формаціях потребує вдосконален­ня функцій управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки. Контроль як функція управління під­порядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які виз­начаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується в основному соціаль­ного управління, політичного керівництва, народної демокра­тії, правової держави.

Контроль як функція соціального управління
— це система спостереження і перевірки процесу функціонування відпо­відного об'єкта у соціальній сфері суспільства з метою вста­новлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановле­ними ідеальними моделями, коригуючи поведінку підкон­трольного об'єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб'єкта управління від заданої соціаль­ної програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль —
явища, тісно пов'язані одне з одним. Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утворюють стійку систему. В процесі соціального управлін­ня контроль є зв'язуючим елементом між управлінськимициклами. Процес управління складається з таких функціо­нально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль е необхідною самостійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводить процес розробки конкретної соціальної програми дій, найбільш повно виявля­ються на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює сприятливу перспективу для нового управлінського циклу. Таким чином, соціальний контроль входить як один із компо­нентів у механізм державного управління. В процесі контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефектив­ність тих організаційних заходів, яких було вжито до його виконання; відповідність організації об'єкта у соціальній сфері цілям успішного виконання настанов управлінського рішен­ня, а також розстановку кадрів, які виконують рішення.

У контролі як функції соціального управління яскраво виявляється його інформаційна і корекційна суть. Контроль є універсальним засобом одержання інформації по каналу зворотного зв'язку. Без механізму зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того щоб успішно управ­ляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управ­лінського впливу на об'єкти управління. Контроль дає змогу добувати оперативну інформацію, яка об'єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об'єктах, відповідність їх діяльності затвердженій соціальній програмі; виявити не­доліки в прийнятих рішеннях, в організації виконання, способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості пра­цівників.

Якщо на інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюють пошук і збирають інформацію про підконтроль­ний об'єкт, зіставляють фактичне виконання з накреслени­ми цілями, прийнятими рішеннями, то на корекційному етапі, встановлюючи спосіб усунення виявлених розбіжностей між фактичним станом і моделлю, соціальною програмою, форму­люють рішення для нормалізації функціонування підконт­рольного об'єкта. Суть і характер корекції залежать від суб'єк­та контролю: якою мірою в його діяльності поєднуються регулятивні та охоронні начала.

Контроль як функція політичного керівництва
є засобом розширення демократії в умовах багатопартійного суспільст­ва. Основна спрямованість контролю і перевірки виконання правлячою партією своїх програмних установок і передвибор­них платформ щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Досвід переконливо засвідчує, що після приходу до влади правляча партія нерідко не виконує передвиборних програм, тому завдання контролю — своєчасно виявляти ці порушення і конституційне усувати їх. Якщо контроль послаблюється, то всі зусилля економічної політики марні, створюється си­туація, за якої порушується порядок своєчасного усунення недоліків у господарюванні конституційне, в економіці роз­вивається адміністративний волюнтаризм.

Отже, контроль, виступаючи, з одного боку, формою державновладного впливу на підконтрольні об'єкти, а з дру­гого — формою демократичного керівництва, є складовим компонентом управлінського процесу. Соціальний контроль є складовою частиною політичного режиму, важливим засо­бом удосконалення соціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії,
засіб само­управління народу здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади у правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу, що має двоєдину природу.

Як специфічна об'єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється між різними частинами економіч­ної системи відповідно до місця їх у цій системі і з ураху­ванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія розвит­ку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправління на­роду на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і громадського життя. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо, за активної участі трудящих.

Функц

ії контролю правової держави
з ринковою економі­кою включають у себе сприяння діяльності підприємців (під­приємств, об'єднань, концернів, кооперативів, акціонерних товариств та ін.) щодо процесів, які вони виконують, за допомогою економічних стимулів. До них належать пільгове державне кредитування виробництва продукції народного споживання, податкова система тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднуються державний контроль (в особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників (підприємців), зацікавлених у виконанні державних замов­лень, контрактів, завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Контроль виконання цих завдань дає змогу визначити наукову обгрунтованість їх, прогресивність, напруженість, забезпечення ресурсами, тоб­то якість управлінських рішень, які приймають власники (підприємці).

За допомогою контролю держава захищає інтереси спо­живачів, перевіряє якість продукції, усіх видів обслугову­вання, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість, якість і асортимент продукції на ринку.

Раціональне господарювання неможливе без застосування системи економічних заходів щодо додержання законодавст­ва у галузі господарської політики, тобто без систематично­го і діяльного контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і викорис­танням суспільної праці, як живої, так і матеріалізованої.

Отже, контроль — це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результа­тів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопу­щення їх у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв'язку між об'єктом і системою управ­ління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фак­тичне виконання управлінського рішення. Розвиток контролю в економічних системах управління підпорядкований про­дуктивним силам і виробничим відносинам.

Підвищення ефективності виробництва, демонополізація його в умовах ринкової економіки, удосконалення розподілу, обміну і споживання неможливі без повного контролю ви­користання товарно-грошових відносин відповідно до ново­

го їх змісту. Слід посилити фінансовий контроль за кількіс­тю і якістю роботи, застосовувати весь арсенал економічних важелів і стимулів. Контроль є основою правової держави.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом державної влади на те­риторії України. Вона здійснює законодавче регулювання відносин власності, організації управління народним госпо­дарством та соціально-культурним будівництвом, бюджет­но-фінансовими системами, оподаткуванням, охороною нав­колишнього природного середовища та використанням при­родних ресурсів, порядком реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків громадян. Вона контролює також хід вико­нання програм економічного і соціального розвитку Украї­ни, надання державних позик, державний бюджет, отримання іноземних інвестицій, міжнародних валютних кредитів та їх використання тощо.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата Верховної Ради Украї­ни, на яку покладаються контрольні функції відповідно до Конституції України.

Парламентський контроль за додержанням конституцій­них прав і свобод людини і громадянина здійснює відповід­но до Конституції України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада Украї­ни здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів Украї­ни; затверджує рішення про надання Україною позик і еконо­мічної допомоги іноземним державам та міжнародним орга­нізаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням.

Конституцією України передбачено контрольні функції Конституційного Суду України, який утворюється за учас­тю Президента України, Верховної Ради України та з'їзду суддів України. Він вирішує питання про відповідність зако­нів та інших правових актів Конституції України і дає офіцій­не тлумачення Конституції України та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, актів Кабінету Мі­ністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отже, економічний контроль — це система органів держав­ного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни; формуванням і витрачанням Державного бюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України, та Конституції України.

Ринкові відносини грунтуються на розширенні прав під­приємств, роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації управління у використанні економіч­них важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефек­тивності праці та її оцінку за кінцевим результатом. У зв'язку з цим демократичний напрям розвитку контролю господарсь­кої діяльності підприємств полягає у застосуванні економіч­них важелів.

Контроль за виконанням планів і договірних зобов'язань, результатами виробничої та фінансово-господарської діяль­ності здійснюється згідно з законодавством про підприємства, підприємницьку діяльність, господарські товариства та ін. За результатами контролю розробляють заходи, які сприя­ють більш ефективному господарюванню, додержанню прин­ципу соціальної справедливості в розподілі результатів праці за внеском кожного трудящого.

Таким чином, суть економічного контролю в демократично­му суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулю­ванні процесу розширеного відтворення суспільна необхідного продукту відповідно до конституційних норм.