МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему
“Підвищення ефективності пенсійного забезпечення
у Дніпропетровському регіоні”
АНОТАЦІЯ
дипломної роботи
“Підвищення ефективності пенсійного забезпечення у Дніпропетровському регіоні”
студентка ________________
Науковий керівник:_____________________________________
Дипломна робота складається із вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій.
Робота викладена на 130 сторінках, містить 13 таблиць, 44 рисунки, 30 сторінок додатків. Список використаної літератури містить 54 найменування.
В роботі проаналізована ефективність роботи пенсійної системи України у 1991 2008 роках та особливості функціонування пенсійної системи в Дніпропетровському регіоні у 2004 2007 роках, запропоновані шляхи забезпечення фінансових доходів солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні в умовах проведення реформи пенсійної системи.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Пенсійні системи в розвинутих ринкових країнах світу
1.2 Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках
1.3. Сутність побудови 3х-рівневої структури системи пенсійного страхування України (2004 –2007 роки)
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В 1991 –2007 РОКАХ
2.1 Аналіз формування та використання ресурсів ПФУ у 1991 – 2003 роках
2.2 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ПФУ у 2004–2007 роках (1й солідарний рівень)
2.3. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ДОУ ПФУ у 2004 – 2007 роках (1 солідарний рівень)
2.4. Економетричний аналіз факторів зростання рівня пенсій та територіального забезпечення виплат пенсій джерелами власних надходжень ДОУ ПФУ
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНІ
3.1 Демографічна проблема в наповненні власних доходних джерел ПФУ
3.2 Шляхи забезпечення балансу ресурсів та витрат солідарного пенсійного фонду страхування України у Дніпропетровському регіоні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дипломної роботи полягає в доцільності проведення аналізу розвитку пенсійної системи в Україні у 1991 2007 роках для отримання оцінок досягнутого рівня фінансового забезпечення пенсійної системи.
Предметом дипломного дослідження є обсяги та структура доходної і витратної частин бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 2008 роках та аналіз особливостей бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровському регіоні у 2005 2007 роках.
Об’єкт дослідження – система пенсійного забезпечення України на загальнодержавному рівні у 1991 2008 роках та на рівні Дніпропетровського регіону у 2005 2007 роках .
Мета дипломної роботи – ідентифікація поточного стану, проблем та шляхів перспективного забезпечення джерел фінансових доходів Пенсійного Фонду України в солідарній системі 1-го рівня для забезпечення запланованого рівня пенсійного забезпечення пенсіонерів України, виявлення особливостей забезпечення функціонування пенсійної системи в Дніпропетровському регіоні.
Основними завданнями роботи є:
проведення теоретичного дослідження законодавчого поля організації пенсійного забезпечення в Україні в 1991 – 2008 роках;
оцінка фінансового інструментарію наповнення доходної частини бюджету ПФУ та порівняння з моделями пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу;
аналіз ефективності роботи пенсійної системи України у 1991 2008 роках та особливостей функціонування пенсійної системи в Дніпропетровському регіоні у 2005 2007 роках;
ідентифікація сучасних проблем функціонування 3х рівневої системи пенсійного страхування в Україні;
пошук шляхів забезпечення фінансових доходів солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні в умовах проведення реформи пенсійної системи.
Інформаційним джерелом дипломного дослідження є закони України,постанови уряду України та Пенсійного Фонду України, статистична інформація по пенсійному забезпеченню Державного комітету статистики України, статистичні матеріали доходної та витратної частин бюджету Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 2005 – 2007 роках.
Методологічний інструментарій дипломного дослідження – історичний метод, метод статистичного дослідження хронологічних рядів грошових агрегатів бюджету Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України.
Проведений економетричний аналіз статистичних даних по територіальному наповненню власними коштами бюджетів ПФУ показує, що основними регулюючими факторами забезпечення власними надходженнями планових обсягів виплат пенсій по територіям міст та сільських районів Дніпропетровської області є:
- показник кількості працюючих на одного пенсіонера по території (кореляційний фактор впливу великої сили);
- показник середнього рівня надходжень пенсійних внесків на 1 працюючого по території (кореляційний фактор впливу середньої сили).
Отримані дані можна використовувати для прогнозування рівня перерозподілу коштів обласного ПФУ між територіями в Дніпропетровській області.
Практична цінність результатів проведеного в дипломному проекті досліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулювання проблеми на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:
мінімальна пенсія повинна бути більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;
мінімальна заробітна плата повинна бути вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4хкратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.
досягнення рівня сплачування середньої пенсії у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Пенсійні системи в розвинутих ринкових країнах світу
Практичне реформування пенсійної системи в Україні пробудило у суспільстві інтерес до світового досвіду розв'язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.
Нині у світі існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана [29].
Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів.
Принципова особливість солідарної державної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловік працювали, щоб заробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами, отримують її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду України: щомісяця до ПФУ роботодавці відраховують 32% фонду оплати праці, а самі працівники (майбутні пенсіонери) 1%2%. Коли пенсіонер помирає, родичі отримують останню пенсію на похорони. І все.
Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина.
Принципова особливість накопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має право розпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідають спадкоємцям.
Тому доречно наголосити на можливості формування спадкових накопичувальних пенсій у рамках родини. І це не фантастика. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 100 недержавних пенсійних фондів. За оцінкою автора, вже нині понад п'ять тисяч українських пенсіонерів крім державної пенсії отримують свої накопичені пенсії.
Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.
Нині солідарна і накопичувальна стратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко (Україна, Чилі, Казахстан тощо). А от змішана стратегія повсюдне явище у світі [30].
Проведемо короткий аналіз, систематизацію і стислий опис різних стратегій і моделей пенсійного забезпечення в світі, з тим, щоб врешті дійти до розуміння, якою має бути пенсійна система в Україні.
Радянська (діюча українська до 2004 року) солідарна модель. Це приклади класичної солідарної стратегії пенсійного забезпечення. Її сутність розкрита вище при поясненні принципів солідарної стратегії.
Російсько-польська солідарно-накопичувальна модель пенсійного забезпечення класичний приклад змішаної стратегії. До речі, керівництвом України саме ця модель взята за базову для формування власної пенсійної системи, в якій будуть присутні всі три рівні солідарний, страховий і накопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. До речі, другий (страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень, адже гроші цього рівня теж належать державі.
Американська накопичувально-солідарна модель (США, деякі країни Латинської Америки, Португалія). Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну і приватну індивідуальну.
Сукупна податкова ставка на фонд заробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійної системи становить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник
Пенсійний податок має сукупну ставку 10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями (роботодавцями) і працівниками.
При реалізації пенсійних програм другого рівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають право самостійно обирати інвестиційні проекти, куди фонди зобов'язані спрямувати їхні пенсійні внески. До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) є певні особливості. Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що не перевищує 2 тис. доларів (можна відкрити ОПР на дитину з моменту її народження). Крім того, якщо гроші знімаються з ОПР до досягнення 59,5 років, доводиться платити прибутковий податок.
Німецька накопичувально-солідарна (виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливість німецької моделі у тому, що на підприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. Ця модель функціонує в Австрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та інших країнах.
Японська накопичувально-солідарна модель. Вона вельми своєрідна, оскільки увібрала в себе багатовікові традиції японського суспільства. Її так і хочеться назвати "умовно-накопичувальною" тому, що деюре це солідарна модель, а дефакто накопичувальна, в якій держава "своєрідно" взяла на себе функції недержавного пенсійного фонду. Мимоволі згадуєш фразу, що стала приказкою: "Схід справа тонка". Деяким аналогом японській може служити пенсійна система США для урядових чиновників.
У Японії основою пенсійної системи є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв'язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внески застрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третина базової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюється щорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволення основних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внески роботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій: державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії, Австралії та для деяких країн Північної Європи.
Чилійська накопичувальна модель. Введена А. Піночетом у 1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави і політики на систему пенсійного забезпечення. Чилійська пенсійна програма розрахована на 40 років. Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400 доларів США. Модель дворівнева. Перший рівень це обов'язкове відрахування працівником 10% заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, які жорстко контролюються державою. Другий рівень це страхування на випадок настання інвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20 років реалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю ж модель взяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.
Казахська накопичувальна модель. Запроваджена у Казахстані з 1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійської моделі є те, першим рівнем служать обов'язкові щомісячні пенсійні внески у обсязі 10% заробітної плати до державного Пенсійного фонду. Другий рівень це 14 недержавних пенсійних фондів, які реалізують індивідуальні та корпоративні накопичувальні пенсійні програми. На другий рівень припадає майже дві третини в загальній сумі пенсійних накопичень.
Згідно з законами України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1] та “Про недержавне пенсійне страхування [11], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилися в Україні реалізується російсько-польська модель пенсійної системи (табл.1.1).
Ознайомлення з даними "Стратегії і моделі пенсійного забезпечення в світі" (табл.1.2) дозволяє не тільки погодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майже третина населення України – це пенсіонери, які одержують "солідарну" пенсію.
Таблиця 1.1
Характеристики пенсійної системи в Україні
Діюча в період 1991 –2003 років [2] 1.Це солідарна система (вона спирається на ідею солідарності поколінь працюючого і пенсійного. 2. Працююче покоління віддає третину свого заробітку пенсіонерам. 3. Пенсія формується за рахунок відрахувань до ПФУ: роботодавця 32% ФОП; працівника 12% брутто/заробітної плати. 4. Розмір і своєчасність виплати пенсії напряму залежить від кількості працюючих, кількості пенсіонерів та своєчасності сплати внесків до ПФУ. 5. Фактично і юридично це державна пенсія, розмір якої становить 3035% середньої заробітної плати. |
Діюча з 1 січня 2004 року [1] 1. Має набрати чинності 3рівнева пенсійна система, де: 1й рівень державне пенсійне забезпечення; 2й рівень обов'язкове пенсійне страхування з правом приватної власності на накопичені кошти; 3й рівень накопичувальні пенсійні системи: 2. корпоративні НПФ; професійні НПФ; відкриті НПФ; страхові компанії; банки (пенсійні депозитні рахунки). 3. Пенсія має формуватися з таких джерел: державна пенсія + додаткова страхова пенсія + накопичувальна пенсія. Обсяг такої "потрійної" пенсії має сягнути 6570% середньої заробітної плати працівника. |
Аналіз даних таблиці 1.1обнадіює тим, що передбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконалення світового досвіду (таблиця 1.2). В українському варіанті моделі пенсійного забезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування в Накопичувальному фонді державного управління (2й рівень) зробити власністю українських пенсіонерів із правом передачі у спадок.
Таблиця 1.2
СТРАТЕГІЇ ТА МОДЕЛІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ [29]
| Стратегія | Модель | Рівні пенсійної системи | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 1. солідарна | радянська | державна пенсія (солідарна) | немає | Немає |
| 2. солідарно-накопичувальна | Російсько-польська | державна пенсія (солідарна) | обов'язкове страхування | накопичувальна (корпоративна, особиста) |
| 3. накопичувально-солідарна | американська | державна пенсія (солідарна) | трудова (корпоративна) | накопичувальна (особиста) |
| німецька (виробнича) | державна пенсія (солідарна) | трудова (корпоративна) | накопичувальна (особиста) | |
| 4. Умовно-накопичувальна | японська | базова пенсія | додаткова державна та корпоративна | |
| 5. накопичувальна | чілійська | обов'язкова накопичувальна пенсія | обов'язкове страхування (3%) | |
| казахська | обов'язкова накопичувальна пенсія в державному пенсійному фонді | добровільна накопичувальна пенсія | ||
В таблиці 1.3 наведені основні макропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринкових країнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних таблиці 1.3 – низькі пенсії в Україні – це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2007 році не досяг рівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах).
В таблиці Додатку А наведені головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця) [29].
Таблиця 1.3
Видатки на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП
станом на 2001 рік [30]
| Країна | Витрати на пенсії за віком (% від ВВП) |
| Бельгія | 8,6 |
| Данія | 10,6 |
| Франція | 10,2 |
| Німеччина | 7,6 |
| Греція | 10,6 |
| Ірландія | 5,0 |
| Італія | 11,5 |
| Люксембург | 8,6 |
| Голландія | 9,8 |
| Португалія | 5,5 |
| Іспанія | 6,4 |
| Великобританія | 10,0 |
| Середній показник: | 8,7 |
| Україна | 9,0 |
Джерело (крім України): Комісія Європейського Союзу.
Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.3, рівень відносних видатків на соціальний захист та пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньому показнику у Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним, тобто рівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношенню до прожиткового мінімуму на макрорівні.
1.2 Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках
Система державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках визначалась Законом України “ Про пенсійне забезпечення” [2], прийнятим 5 листопада 1991 року N 1788XII (далі – Закон № 1788).
Законом № 1788 визначені декілька історичних модифікацій системи державного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні солідарного типу, які можна характеризувати як:
система 1991 року – етап становлення пенсійної системи та виконавчої структури Пенсійного Фонду України, як самостійної фінансово-банківської системи, бюджет якої не входить до Державного бюджету України;
система 1992 – 1996 року – етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з бюджетом, який визначався та входив в державний бюджет України;
система 1997 – 2003 року етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду з позабюджетним пенсійним фондом, який визначався Кабінетом Міністрів України та не входив в Державний бюджет України.
Законом № 1788 у редакції 1991 року пенсійна система України консолідованого типу характеризується наступними положеннями, які практично діяли до 2002 року:
а) Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
б) Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються:
1) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років;
2) соціальні пенсії.
в) Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пенсії не підлягають оподаткуванню.
г) Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів з коштів державного бюджету України.
Пенсійне забезпечення за цим Законом провадиться органами соціального забезпечення.
е) Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком
Право на пенсію за віком мають:
чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
ж) Стаття 19. Розміри пенсій за віком
Пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, 85 процентів заробітку.
З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.
з) Обчислення пенсій
Пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
При цьому для розрахунку пенсії береться заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати 85 процентів, шостого 70 процентів, сьомого 55 процентів, восьмого 40 процентів, дев'ятого 25 процентів, десятого 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.
Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.
Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяці роботи.
У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 24 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців.
Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 при шестиденному робочому тижні та 21,2 при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії враховується не більше двох тарифних ставок (окладів).
При призначенні пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається шляхом ділення за 2 або 5 повних сезонів 24 чи 60.
к) Призначення пенсій
Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника.
Пенсії призначаються районними (міськими) відділами соціального забезпечення.
л) Стаття 94. Розміри соціальних пенсій
Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:
а) 30 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
особам, які досягли віку: чоловіки 60 років, жінки 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
б) 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
особам, які досягли віку: чоловіки 60 років, жінки 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин;
інвалідам III групи;
в) 100 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
інвалідам II групи;
дітям-інвалідам віком до 16 років;
дітям (пункт "а" статті 37), а також одній із осіб, зазначених в пункті "в" статті 37 у разі втрати годувальника;
г) 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком:
інвалідам I групи;
матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня".
м) Підвищення пенсій у зв'язку з індексацією грошових доходів населення
Пенсії щороку підвищуються відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку, з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення не може бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом № 1788 у редакції 2002 року пенсійна система України консолідованого типу характеризується наступними положеннями:
а) Стаття 8. Кошти на виплату пенсій. Звільнення пенсій від податків
Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях. Пенсії не підлягають оподаткуванню.
б) Стаття 10. Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення
Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
в) Призначення пенсій. Стаття 81. Органи, що призначають пенсії
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
З 1 січня 2004 року в дію вступив новий Закон України №1058 « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1], яким дія деяких основних статей закону №1788 зупинена, за виключенням:
1. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами Закону №1058 її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі за законом №1788.
2. Положення Закону України №1788 "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
3. Пенсійний фонд солідарної системи 1 – го рівня по закону №1058 є правонаступником Пенсійного фонду України по закону №1788.
Формування бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 2003 роках здійснювалось згідно з:
а) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" [3], прийнятим у червні 1997 року та діючим зі змінами на протязі 1997 –2008 років. Основною нормою закону стала обов’язковість сплати збору в Пенсійний фонд при отриманні готівки в комерційних банках на виплату заробітної плати, яку жорстко контролювали комерційні банки.
б) Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, прийнятим у листопаді 1998 року [25] та діючим на протязі 1998 – 2008 років (за виключенням збору з готівкового обміну валют, відміненого у 2005 році). Основною нормою порядку став перелік комерційних операцій з товарами та послугами категорії –“розкіш”, з яких для додаткового солідарного наповнення джерел пенсійних виплат Пенсійного Фонду України стягувались збори з споживача товарів та послуг у розмірі від 1% до 7,5% від суми операції.
Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" [3] визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з статтею 2, об'єктом оподаткування є:
1) для платників збору – роботодавців та найманих працівників фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Для платників збору роботодавців, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, сума коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;
2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 [3], та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;
Згідно з статтею 4, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах ( у 2007 році):
1) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону [3]:
32,3 відсотки від об'єкта оподаткування;
100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону [3];
окремо за ставкою 42 відсотки від об'єкта оподаткування для осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників.
для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;
для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлюється у 2005 2006 роках у розмірі 20 відсотків від загальної ставки та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
2) для платників збору – найманих осіб:
1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень;
2 відсотки від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;
Для :
1) платників збору, з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах,
2) платників збору, які мають статус державного службовця:
від 1% до 5% в шкалі вище 150 – до вище 501 грн.
Тарифи обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках наведені в таблиці 1.4.
Як показує аналіз даних, наведених в таблиці 1.4, практично з 1993 року по сучасний 2008 рік пенсійний збір формується за рахунок відрахувань 31, 5 – 32,6% від фонду заробітної плати підприємств.
Величина пенсійного збору, яка безпосередньо сплачується працівником з нарахованої заробітної плати має тенденцію до зростання з рівня 1,0% (з 1991 по 1997 рік) до 1,02,0%5,0% ( з 1998 року по даний момент часу).
Тобто поступово податкова загрузка збору в ПФУ солідарного рівня перекладається на фактичний рівень заробітної плати працівника.
Таблиця 1.4
Тарифи обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках [3]
| Період введення тарифу | Ставки тарифів, встановлені для | |||
| Роботодавців | Самозайнятих громадян та адвокатів в % до суми доходу від економічної діяльності | Найманих працівників в % до нарахованої зарплати | ||
| Звичайний тариф в % до фонду оплати праці | За договорами громадянсько-правового характеру в % до суми винагород | |||
| Січень1991 р. | 20,93 | 20,93 | 8,6 | 1,0 |
| Січень1992 р. | 55,88 /31,82*
|
55,88 | 8,6 | 1,0 |
| Квітень1992 р. | 31,82 | 31,82 | 8,6 | 1,0 |
| Травень 1993 р. | 32,56 | 33,3 | 9,0 | 1,0 |
| Липень 1997 р. | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 1,0 |
| Жовтень 1998 р. | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 1,0/2,0**
|
| Лютий 2000 р. | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 1,0 / 2,05,0***
|
Травень 2001 р. – по 31.12.2003 р. |
32,0 | 32,0 | 32,0 | 1,0 / 2,05,0***
|
Примітки:
* Ставка 31,82% в 1 кварталі 1992 року встановлювалась тільки для бюджетних організацій та установ.
** У 1998 році тариф внесків для працюючих, чия зарплата перевищує 150 гривень на місяць, було підвищено до 2%.
*** Законом України №1461III від 17 лютого 2000 року встановлюються диференційовані в залежності від розміру доходу ставки для платників збору, які працюють на посадах, які дають право на одержання пенсії державних службовців.
Постановою КМУ від 3 листопада 1998 р. N 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» для додаткового наповнення бюджету ПФУ в умовах кризи несплати підприємствами заробітної плати та , відповідно, зборів в ПФУ, були введені додаткові збори в пенсійний фонд з окремих видів господарських операцій, наведені на рис.1.1.
Рис.1.1. – Структура додаткових зборів з окремих видів комерційних операцій в Пенсійний Фонд України [12]
1.3 Сутність побудови 3-х-рівневої структури системи пенсійного страхування України ( 20042007 роки)
Згідно з Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ [1] (далі Закон № 1058) з 1 січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.
Перший рівень солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.
Другий рівень накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Третій рівень система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.
Суб'єктами солідарної системи пенсійного страхування 1 рівня є [1]:
застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, члени їхніх сімей та інші особи;
страхувальники;
Пенсійний фонд;
уповноважений банк;
підприємства, установи, організації (далі організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності;
права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);
солідарності та субсидування в солідарній системі;
фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;
спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;
державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності;
обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону №1058, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із Законом №1058 та досягли встановленого Законом №1058 пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 Закону №1058, та інші особи, передбачені Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності Законом №1058 була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом №1058, члени їхніх сімей.
Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених Законом №1058.
Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених Законом № 1058, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених Законом №1058, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
2) члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);
3) фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю;
4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;
5) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
7) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;
8) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;
10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;
12) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);
13) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;
15) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;
17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Особи, які досягли 16річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах.
Страхувальниками відповідно до Закону №1058 є:
1) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 Закону №1058;
колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 Закону №1058;
дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11 Закону №1058;
іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 Закону №1058;
2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, для осіб, зазначених у пунктах 7 9, 12 14 і 17 статті 11 Закону №1058;
4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 Закону №1058;
5) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058.
Платники страхових внесків:
1. Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 Закону №1058, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 Закону №1058.
2. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 7, 9, 10, 12, 15 і 17 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058.
3. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:
1. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2. Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.
3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом №1058.
4. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
5. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом №1058.
6. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії:
1. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Суб'єктами системи накопичувального державного пенсійного забезпечення 2го рівня є [1]:
особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;
підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення;
Накопичувальний фонд;
юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом та управління їх пенсійними активами;
зберігач;
страхові організації.
Види пенсійних виплат з коштів Накопичувального фонду:
1. Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.
2. Страхування і виплата довічної пенсії здійснюється згідно із Законом України "Про страхування" страховою організацією, обраною застрахованою особою. Розмір довічної пенсії розраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя.
Виплата довічної пенсії здійснюється у строки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії.
3. Страхові організації, що здійснюють страхування і виплату довічної пенсії, передбаченої Законом №1058, створюють Централізований страховий фонд та забезпечують свою платоспроможність відповідно до законодавства про страхову діяльність.
4. Одноразова виплата застрахованій особі з коштів Накопичувального фонду здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному статтею 56 Закону №1058.
5. Пенсійні виплати, що здійснюються застрахованим особам за рахунок коштів Накопичувального фонду, підлягають оподаткуванню відповідно до законів України про оподаткування.
6. Страхові організації, які виплачують довічні пенсії за договорами страхування довічних пенсій, вартість яких була сплачена за рахунок коштів Накопичувального фонду, зобов'язані розрахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з місячних сум цих пенсій у порядку, встановленому законами України про оподаткування.
Договір страхування довічної пенсії укладається між застрахованою особою та страховою організацією відповідно до законодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених цим Законом, після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058.
Для укладення договору страхування довічної пенсії застрахована особа подає страховій організації протягом місяця до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, заяву за формою, встановленою страховою організацією.
Застрахована особа повідомляє територіальний орган Пенсійного фонду про обрану нею страхову організацію та подає письмову заяву про перерахування коштів для оплати договору страхування довічної пенсії до цієї страхової організації.
Територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний не пізніше ніж через десять календарних днів з дня отримання такої заяви забезпечити перерахування коштів застрахованої особи в сумі, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, до обраної нею страхової організації.
Умови та порядок отримання одноразової виплати:
1. У разі якщо сума належних застрахованій особі на момент набуття права на пенсію пенсійних активів не досягає мінімальної суми коштів, необхідної для оплати договору страхування довічної пенсії, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, то ця особа (а в разі її смерті члени її сім'ї чи спадкоємці) має право на отримання одноразової виплати.
На вимогу застрахованої особи одноразова виплата здійснюється в разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місце проживання.
2. Якщо застрахована особа визнана інвалідом I або II групи і набуває права на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058, належні їй пенсійні активи використовуються за її вибором у такому порядку:
на отримання одноразової виплати незалежно від достатності суми коштів для оплати договору страхування довічної пенсії;
на оплату договору страхування довічної пенсії після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, в разі достатності суми коштів для оплати договору страхування довічної пенсії.
Пенсійні активи, належні застрахованій особі, визнаній інвалідом III групи, залишаються в Накопичувальному фонді, а після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, використовуються на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разі недостатності суми коштів для оплати такого договору на отримання одноразової виплати.
3. У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, належні їй пенсійні активи успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отримання.
Застрахована особа має право у будь-який час визначити конкретних осіб, які мають право на отримання коштів у сумі, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, в разі її смерті, та визначити, в яких частках повинні бути розподілені між ними зазначені кошти.
Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд. Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Управління пенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управління активами. Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцією Пенсійного фонду в зберігача.
Застрахована особа, яка сплачує (за яку сплачують) страхові внески до Накопичувального фонду, має право спрямувати ці страхові внески до будь-якого недержавного пенсійного фонду. При цьому застрахована особа подає територіальному органу Пенсійного фонду та страхувальнику такі документи:
заяву про обрання недержавного пенсійного фонду;
заповнену картку за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, в якій зазначаються відомості про обраний недержавний пенсійний фонд;
копію пенсійного контракту, укладеного застрахованою особою з обраним недержавним пенсійним фондом.
Джерела формування коштів Накопичувального фонду та їх використання:
1. Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:
а) страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
б) інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом;
г) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону №1058 та інших законів до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, та використання коштів Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.
2. Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов'язаних з їх управлінням.
3. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок:
а) прибутку, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери;
б) відсотків, що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;
в) доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.
4. Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з /державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України.
5. Кошти Накопичувального фонду використовуються на:
а) інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;
б) оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;
в) оплату послуг компаній з управління активами;
г) оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі на проведення тендерів, у порядку та розмірах, установлених Радою Накопичувального фонду;
д) оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;
е) оплату послуг зберігача;
ж) оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
Забороняється використання коштів Накопичувального фонду для забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені Законом №1058.
6. Кошти Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку.
7. Облік надходжень і витрат коштів Накопичувального фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду.
Стаття 80. Пенсійні активи Накопичувального фонду
1. Пенсійні активи складаються з:
1) активів у грошових коштах;
2) активів у цінних паперах;
3) інших активів, не заборонених законом.
2. Пенсійні активи в грошових коштах складаються з:
1) страхових внесків, що перераховуються до Накопичувального фонду;
2) коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального фонду, та відсотків за ними;
3) інвестиційного доходу, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери.
3. Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:
1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;
2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством) та пройшли лістинг на фондових біржах або в торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у встановленому порядку;
3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу A за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями;
4) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу A або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor's), Мудіс (Moody's) або Фітч (Fitch);
5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу A за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями.
4. Пенсійні активи у цінних паперах не можуть включати:
1) цінні папери, емітентами яких є зберігач, компанія з управління активами, радник з інвестиційних питань, аудитор та особи, які надають консультаційні послуги, з якими виконавчою дирекцією Пенсійного фонду укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи;
2) цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи, зареєстрованих у встановленому порядку;
3) цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування;
4) векселі;
5) похідні цінні папери.
5. Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству.
6. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і використовуються лише на цілі, передбачені частиною п'ятою статті 79 Закону №1058. На пенсійні активи не може бути накладено стягнення за зобов'язаннями компанії з управління активами, зберігача, страхової організації, Пенсійного фонду.
Рада Накопичувального фонду створюється з метою здійснення повноважень, передбачених статтею 82 Закону № 1058 [1] (рис.1.2).
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [11] (далі закон №1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як системи пенсійного страхування 3го рівня, та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Система недержавного пенсійного забезпечення це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
|
Рис.1.2. – Склад Ради Накопичувального Фонду України 2 рівня [1]
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;
страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;
банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах [11]:
законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;
заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;
добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;
добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;
добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;
рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;
розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;
визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;
гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;
цільового та ефективного використання пенсійних коштів;
державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;
відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.
Основні види недержавних пенсійних фондів наведені на рисунку 1.4.
Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів [11]:
1. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.
2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.
3. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
4. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будьяких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.
5. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будьяких інших пенсійних фондів, створених на території України.
6. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).
7. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рис.1.4. – Види недержавних пенсійних фондів [11]
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В 1991 –2007 РОКАХ
2.1 Аналіз формування та використання ресурсів ПФУ у 1991 – 2003 роках
У 1991 –1997 роках побудова та існування пенсійного забезпечення в Україні характеризується різким спадом рівня співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в умовах гіперінфляції з рівня 34,9% у 1990 році (останній рік існування СРСР) до рівня 5,98% у 1993 році (рис.2.1). У 1994 – 1997 роках заборгованість за пенсіями досягла критичного рівня, тому було прийняте рішення для особливого контролю ввести тимчасово бюджет Пенсійного Фонду України в Державний бюджет України. Як показує графік на рисунку 2.1, на протязі 1994 –1997 років був досягнутий рівень співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати 36,3% (1997 рік), що дало можливість з 1998 року вивести бюджет Пенсійного Фонду з Державного бюджету України.
На графіках рисунків 2.1 – 2.2 наведені результати аналізу рівней середніх пенсій та заробітних плат, а також структури доходів та витрат Пенсійного фонду України у 1991
В цьому періоді (рис.2.1) відносний рівень пенсії знов знизився до 2731% від заробітної плати, і тільки з 2004 року розпочався стрімкий ріст до 43% у 2007 році.
Рис.2.1. – Динаміка відсоткової частки середньої пенсії до середньої зарплати по Україні у 1971 –2007 роках [85]
Рис.2.2. – Аналіз відсоткового рівня доходів Пенсійного Фонду
України відносно рівня ВВП України у 1991 –2007 роках
У 1998 –2003 роках пенсійна система України характеризується наступними процесами, графічно відображеними графіками рисунків 2.3 – 2.5:
впровадження додаткових джерел надходжень до Пенсійного Фонду України за рахунок впровадження збору з певного переліку споживчих операцій (рис.2.3) та основного збору – з обміну валют на національну валюту(рис.2.4).
поступового погашення заборгованості Пенсійного фонду по виплаті пенсій у 1998 –2000 році з виходом у 2001 році на позитивне сальдо бюджету з можливістю поступового підвищення пенсій (рис.2.5).
Рис.2.3. – Структура додаткових надходжень в Пенсійний фонд України у 2000 році
Як показує аналіз графіків рис.2.32.4, основним джерелом додаткових невласних доходів ПФУ з 1998 року став збір за операції купівлі-продажу валюти. При цьому зріст обсягів додаткових надходжень в ПФУ за 1998 2000 рік становить більше 10 раз.
Рис.2.4. – Додаткові надходження в Пенсійний фонд України у 1998 –2000 роках ( в тис.грн.) [72]
Рис.2.5. – Динаміка погашення заборгованості по пенсіям та вихід на режим підвищення пенсій в Україні в 1998 –2001 роках [72]
2.2 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ПФУ у 2004 –2007 роках (1-й солідарний рівень)
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” [1], який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1му (солідарний) та 2му(накопичувальний) рівні.
Основні показники бюджетів доходів та витрат ПФУ у 2004 – 2007 роках наведені в таблицях додатку Е.
За 2005 рік до бюджету Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 65 733,3 млн. грн., що в порівнянні з 2004 роком більше на 28 197,8 млн. грн. Власні надходження склали 42 702,1 млн. грн., що становить 102,7 відсотка планових призначень. Протягом звітного року власні доходи мали тенденцію до зростання і в порівнянні з попереднім роком вони збільшились на 11 309,6 млн. грн., або на 36 відсотків.
Фактичні надходження коштів до бюджету Фонду в 2005 році забезпечили в повному обсязі фінансування видатків на пенсійні виплати, з урахуванням їх підвищення у відповідності з прийнятими законодавчими та нормативно-правовими актами, для 13,3 млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків склала 64 064,9 млн. грн., що на 24 819,3 млн. грн. більше обсягів 2004 року.
Враховуючи недонадходження коштів за додатковими зборами на виплату пенсій, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв’язку і зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, для повного забезпечення фінансовими ресурсами всіх бюджетних програм залучались кошти, які виділялися з державного бюджету на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій у 2005 році.
За 2006 рік до Пенсійного фонду України з усіх джерел фінансування надійшло 72 197,1 млн.-грн., з них власні надходження склали 54 292,8 млн.-грн., що становить 107,4 % річних призначень. Протягом року забезпечено своєчасну виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень майже 13,3 млн. пенсіонерам. Фінансування виплат проводилось за рахунок поточних надходжень та залишку коштів на початок року. Загальна сума видатків склала 74 007,5 млн.-грн., що на 9 942,6 млн.-грн. більше обсягів 2005 року.
Основним результатом роботи Пенсійного фонду України у 2007 році є своєчасне призначення, перерахунки та фінансування виплати пенсій відповідно до норм чинного законодавства, виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету.
Загальний обсяг видатків на фінансування пенсій у 2007 році за оперативними даними становив майже 100 млрд. грн., що практично на 26 млрд. грн. більше порівняно з минулим роком. На фінансування окремих пенсійних програм з Державного бюджету надійшло 25,6 млрд. грн., з них на виплату пенсій військовослужбовців – понад 9,7 млрд. грн. Середній розмір пенсійної виплати зріс з початку 2007 року на 133 грн. і у грудні становив 590,78 гривень.
В 2007 році забезпечено надходження власних коштів у сумі понад 75,5 млрд. грн., або 108,0 відсотків планових показників.
Протягом 2007 року органами Фонду призначено пенсії 663 тис. громадян, з них 21,8 тис. військовослужбовцям силових відомств, проведено понад 1,6 млн. поточних перерахунків пенсій. Відповідно до встановленого у Державному бюджеті України розміру прожиткового мінімуму з 1 січня, 1 квітня та 1 жовтня проведено перерахунки мінімальних розмірів пенсій, а також надбавок та підвищень, визначення яких залежить від прожиткового мінімуму.
Протягом року поліпшилась платіжна дисципліна. В межах нарахованого фонду оплати праці страхові внески сплачено на рівні 99,7 відсотка, на 38 відсотків зменшено в усіх регіонах борги економічно-активних підприємств.
2.3 Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ДОУ ПФУ у 2004 2007 роках (1 солідарний рівень)
За 2005 року до бюджету Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (ДОУ ПФУ) з усіх джерел фінансування надійшло 5 794 389,9 тис. грн., що становить 132,4% планових обсягів. В порівнянні з відповідним періодом 2004 року надходження коштів до обласного Пенсійного фонду збільшились на 2 270 653,1 тис.грн. Згідно графікам рис.2.6, найбільшу питому вагу в загальній сумі складають власні надходження – 4 117 847,6 тис.грн., тобто 71,0%, кошти Державного бюджету складають 1 650 746,6 тис.грн. (28,5%), надходження з Фонду сприяння зайнятості – 4 795,3 тис.грн. (0,1%), з Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві – 11 936,6 тис.грн. (0,2%), з місцевих бюджетів 9 038,9 тис.грн. (0,2%), інші надходження – 24,9 тис.грн.
Рис.2.6. Структура надходжень до Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області за 2005 рік
Основним джерелом надходжень коштів до бюджету ДОУ ПФУ у 2005 році є власні надходження, які склали 4 117 847,6 тис.грн., або 104,1 % до запланованого. Порівняно з відповідним періодом 2004 року надходження власних коштів збільшились на 1 134 556,7 тис.грн.
Сума видатків за 2005 рік становить 5 021 643,0 тис.грн., в т.ч. на виплату пенсій та допомог – 4 969 634,9 тис.грн., на утримання апарату управління – 48796,0 тис.грн., на оплату банківських операцій та придбання готівки – 2904,7 тис.грн., видатки пов’язані з виплатою пенсій пенсіонерам країн СНД – 307,3 тис.грн., інші видатки – 0,1 тис. грн. Видатки в порівняні з 2004 роком збільшилися на 1844971,2 тис.грн., тобто на 58,1% .
Видатки за рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування склали 4 579 049,3 тис.грн., або 91,2% загального обсягу видатків; видатки на виплату пенсій та допоміг, які фінансуються з Державного бюджету склали 416 626,9 тис.грн. (8,3%); видатки на виплату різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та розміром пенсії склали 9 039,0 тис.грн. (0,2%); видатки, пов’язані з достроковим виходом працівників на пенсію відповідно до ст.26 Закону України “Про зайнятість населення” – 4 860,3 тис.грн. (0,1%); видатки пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” – 11760,1 тис.грн. (0,2%). Виплата пенсій пенсіонерам країн СНД за 12 місяців поточного року склала 307,3 тис.грн., інші видатки – 0,1 тис.грн.
Одночасно з підвищенням розміру пенсій зростає потреба на виплату пенсій.
Забезпеченість власними коштами на виплату пенсій та допоміг станом на 01.01.06 становить 82,7% (Додаток Б).
В Дніпропетровській області на обліку у 2005 році перебувало 1 018 147 чоловік. Станом на 01.01.06 проведено виплату пенсії 1 015 619 пенсіонерам. Потреба в коштах на виплату пенсій та допоміг за 12 місяців 2005 року становить 4 980 750,4 тис.грн.
Відповідно ст.3 Указу Президента України від 04.07.98 № 734 “Про впорядкування сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України” та постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 № 1596 було створено конкурсну комісію по відбору банків, у яких за згодою пенсіонерів можуть відкриватись рахунки для виплати пенсій та грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1231 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги. Згідно рішень конкурсної комісії по відбору банків станом на 01.01.06 на території Дніпропетровської області укладено 46 договір з банками, через які пенсіонери одержують пенсії та грошову допомогу. Управліннями Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводиться робота по залученню пенсіонерів до отримання пенсій через вкладні рахунки в уповноважених банках.
Загальна кількість одержувачів пенсій та грошової допомоги через установи банків на 01.01.06 склала 427 959 чол., тоді як станом на 01.01.05 – 370 078 чол., їх чисельність за вказаний період збільшилась на 57 881 чол. Найбільший приріст одержувачів пенсій через установи банків в порівняні з відповідним періодом минулого року становить в Амур Нижньодніпровському (7,3%), Індустріальному (7,3%) та Самарському (8,2%) районах м. Дніпропетровська, в Дніпровському районі (6,8%) м. Дніпродзержинська, в Інгулецькому (7,1%) та Довгинцівському (7,5%) районах м. Кривого Рогу, в м. Нікополь (6,8%), м. Марганці (6,6%) та Солонянському (6,6%) районах Дніпропетровської області. Спостерігається значне зростання кількості пенсіонерів, які обслуговуються в установах банків, та їх приріст від загальної кількості пенсіонерів в порівняні з відповідним періодом минулого року складає 5,5%.
Станом на 01.01.2006 року через ВАТ ”Державний ощадний банк України” обслуговується – 118053 чол., КБ “Приватбанк” 169395 чол., АППБ “Аваль” – 68652 чол., АКБ “Промінвестбанк” – 39223 чол., АКБ “УкрСиббанк” – 9854 чол., АКБ “Укрсоцбанк” – 4071 чол., АТ “Індексбанк” – 3620 чол., АБ “КредитДніпро” – 3119 чол., Банк “Надра” 3241 чол., КБ “Правексбанк” – 1879 чол., АБ “Брокбізнесбанк” – 1859 чол., АКБ “Форум” – 514 чол., АБ “Експрес банк” – 664 чол., ВАТ “Міжнародний комерційний банк” – 125 чол., Перший Український Міжнародний банк – 198 чол., КБ “Фінанси та кредит” – 606 чол., АКБ ”Мрія” 249 чол., ТОВ “Укрпромбанк” – 1476 чол.
Перерахування пенсій на поточні рахунки одержувачів в установи банків значною мірою сприяє скороченню терміну обігу коштів, а головне надає можливості економії власних коштів за рахунок зменшення витрат Фонду на доставку. Так за 12 місяців 2005 року сума виплат та грошової допомоги склала 2065446,0 тис.грн., що на 897753,7 тис. грн., більше, ніж за відповідний період минулого року, економія коштів на виплату пенсій за 2005 рік склала 18303,7 тис. грн.
На 01 січня 2006 року в управліннях Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах Дніпропетровської області було взято на облік 218286 платників, з них 72159 юридичні і 146127 фізичні особи, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року відбулось збільшення на 17393 осіб, у т.ч. по юридичних – на 3856, та фізичних – на 13537 осіб.
Легалізація заробітної плати є одним із головних завдань суспільства. Прихована зарплата сьогодні – це недоодержана пенсія завтра. Результати проведеної роз’яснювальної роботи говорять самі за себе: в цілому по області фактично нарахований фонд оплати праці за 2005 рік проти 2004 року збільшився на 3 816 986,1 тис. грн. і складав 11 801 752,2 тис. грн.
В області на 1 січня 2006 року кількість працюючих осіб становила 1205453. На 1го пенсіонера припадало 1,2 працюючі особи. За 2005 рік від страхувальників за 1 працюючого надійшло 3284,00 грн. – це в середньому за місяць 273,67 грн. У порівнянні з розміром мінімального страхового внеску, що діяв для основної категорії працівників станом на кінець 2005 року (113,88 грн.) за одного працюючого надійшло коштів більше в 2,4 рази. Відсоток надходження внесків за 1 працюючого до нарахованої суми дорівнює 101,2.
На рисунках Б.1 Б.8 додатку Б наведені результати аналізу планових потреб та фактичних надходжень коштів для виплати пенсій та допомоги ДОУ ПФУ у 2004 2005 роках, а також оцінка рівня забезпеченості власними надходженнями витрат в територіальному розрізі по Дніпропетровській області:
- Плановий та фактичний бюджет надходжень в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 2005 році;
- Порівняльний бюджет надходжень в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 2004 2005 роках;
Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 2005 роках.
Як показує аналіз графічних результатів, наведених на рис. Б.1 –Б.8 додатку Б,
бюджетна система доходів та витрат ДОУ ПФУ у 20042005 роках характеризується наступними показниками:
а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2004 році з всіх джерел загалом по області становила 94,9%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (122, 2 % 126,9% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 16,7% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
б) при зростанні рівня пенсій у 2005 році, забезпеченість перерозподіленими коштами у 2005 році з всіх джерел загалом по області становила 82,7%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (109,5 % 109,8% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався ще більш значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (13,2% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
За 2006 рік до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування надійшло 5761648,5 тис.грн., що становить 104,2% планових обсягів.
Згідно графікам рис.2.7, найбільшу питому вагу в загальній сумі складають власні надходження – 5213823,7 тис.грн. (90,5%); кошти Державного бюджету складають 513472,9 тис.грн. (8,9%); з місцевих бюджетів – 17025,7 тис.грн. (0,3%); надходження з Фонду сприяння зайнятості – 6880,3 тис.грн. (0,1%); з Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві – 10421,0 тис.грн. (0,2%); інші надходження – 24,9 тис.грн.
Рис.2.7. Структура доходів ПФУ у Дніпропетровській області за 2006 рік
Основним джерелом надходжень коштів до бюджету ДОУ ПФУ у 2006 році є власні надходження, які склали 5213823,7 тис.грн., або 105,6% планових призначень. Порівняно з відповідним періодом 2005 року надходження власних коштів збільшились на 1095976,1 тис.грн..
До складу власних надходжень входять кошти, пов’язані з виплатою пенсій пенсіонерам країн СНД і їх сума за 12 місяців 2006 року складає 476,9 тис.грн.
На фінансування пенсійних виплат з Державного бюджету України протягом 2006 року надійшло 513472,9 тис.грн., в т.ч. із загального фонду надійшло 226544,4 тис.грн. та з спеціального – 286928,5 тис.грн. Це дало можливість повністю профінансувати пенсійні виплати відповідно до норм діючого законодавства.
Сума видатків за звітний період становить 5901900,1 тис.грн. (в т.ч. на виплату пенсій та допомог – 5832938,9 тис.грн., на оплату банківських операцій та придбання готівки – 3307,3 тис.грн., на утримання апарату управління – 65644,6 тис.грн. та інші видатки – 9,3 тис.грн.), що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 880257,1 тис.грн., тобто на 17,5%.
Видатки за рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування склали 5283516,7 тис.грн., або 89,5% загального обсягу видатків.
Видатки на виплату пенсій та допоміг, які фінансуються з Державного бюджету склали 583400,6 тис.грн. (9,9 %). Видатки на виплату різниці між розміром державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та розміром соціальної пенсії склали 17010,3 тис.грн. (0,3%).
Видатки, пов’язані з достроковим виходом працівників на пенсію відповідно до ст.26 Закону України “Про зайнятість населення” становлять 6832,6 тис.грн. (0,1%).
Видатки, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” складають 10650,5 тис.грн. (0,2%).
Видатки, пов’язані з виплатою пенсій пенсіонерам країн СНД складають 480,1 тис.грн. та інші видатки 9,3 тис.грн.
Обсяги надходжень власних коштів у порівнянні з минулим роком зросли на 1 млрд. 96,0 млн. грн. (на 26,6%), до бюджету Фонду залучено 5 млрд. 213,8 млн. грн., або 106% доведеного планового показника. План по надходженню страхових внесків виконаний на 105%, по іншим надходженням – на 167%.
На рисунках В.1 В.9 додатку В наведені результати аналізу планових потреб та фактичних надходжень коштів для виплати пенсій та допомоги ДОУ ПФУ у 2006 2007 роках, а також оцінка рівня забезпеченості власними надходженнями витрат в територіальному розрізі по Дніпропетровській області:
- Плановий та фактичний бюджет надходжень в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 20062007 роках;
- Порівняльний бюджет надходжень в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 2005 2007 роках;
- Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2005 2007 роках.
Як показує аналіз графічних даних, наведених на рис.В.1В.8, бюджетна система доходів та витрат ДОУ ПФУ у 20062007 роках характеризується наступними показниками:
а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2006 році з всіх джерел загалом по області становила 100,4%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (120,9 % 135,4% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 22,6% найнижчий рівень в Межівському районі Дніпропетровської області);
б) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2007 році з всіх джерел загалом по області становила 108,2 – 109,2%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (125,8 % 153,3% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (21,4% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
За 12 місяців 2007 року до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування надійшло 8564206,5 тис.грн., що становить 105,2 % планових обсягів.
Рис.2.8. Структура доходів ПФУ у Дніпропетровській області за 2007 рік
Згідно графікам рис.2.8, найбільшу питому вагу в загальній сумі складають власні надходження – 6975848,6 тис.грн. (81,45%); кошти Державного бюджету складають 1575851,0 тис.грн. (18,4%); надходження з Фонду сприяння зайнятості – 4171,7 тис.грн. (0,05%); з Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві – 8335,2 тис.грн. (0,1%).
Основним джерелом надходжень коштів до бюджету ДОУ ПФУ є власні надходження, які склали 6 975 848,6 тис.грн., або 105,5% планових призначень. Порівняно з відповідним періодом 2006 року надходження власних коштів збільшились на 1 762 024,9 тис.грн..
До складу власних надходжень входять кошти, пов’язані з виплатою пенсій пенсіонерам країн СНД і їх сума за 12 місяців 2007 року складає 636,3 тис.грн.
На фінансування пенсійних виплат з Державного бюджету України протягом 12 місяців 2007 року надійшло 1575851,0 тис.грн., в т.ч. із загального фонду надійшло 1178799,8 тис.грн. та з спеціального – 397051,2 тис.грн. Це дало можливість повністю профінансувати пенсійні виплати відповідно до норм діючого законодавства.
З Фонду сприяння зайнятості населення відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” надійшло 4171,7 тис.грн.
З Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надійшло 8335,2 тис.грн.
Сума видатків за 2007 рік становить 7842239,9 тис.грн. (в т.ч. на виплату пенсій та допоміг – 7757798,8 тис.грн, на утримання апарату управління – 84441,1 тис.грн), що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 1940339,8 тис.грн., тобто на 32,9% .
Видатки за рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування склали 6449596,3 тис.грн., або 82,2% загального обсягу видатків, в тому числі видатки, пов’язані з виплатою пенсій пенсіонерам країн СНД, складають 636,3 тис.грн. .
Видатки на виплату пенсій та допоміг, які фінансуються з Державного бюджету склали 1378171,7 тис.грн. (17,6 %).
Видатки, пов’язані з достроковим виходом працівників на пенсію відповідно до ст.26 Закону України “Про зайнятість населення” становлять 4328,1 тис.грн. (0,1%).
Видатки, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” складають 10143,8 тис.грн. (0,1%).
Одночасно з підвищенням розміру пенсій зростає потреба на виплату пенсій і забезпеченість коштами з усіх джерел фінансування становить 109,2%, що дозволило провести виплату пенсій своєчасно та в повному обсязі. Забезпеченість власними коштами на виплату трудових пенсій становить 108,2% (Додаток Г).
В Дніпропетровській області станом на 01.01.08 на обліку перебуває 1 041 990 чоловік, виплату пенсії проведено 1 036 979 пенсіонерам (з урахуванням отримувачів пенсій військовослужбовців силових структур та суддям у відставці). Потреба в коштах на виплату пенсій та допоміг за 12 місяців 2007 року становить 7757798,8 тис.грн.
Протягом 2007 року спостерігалась (по більшості районів області) тенденція до зменшення кількості пенсіонерів у порівнянні з відповідним періодом минулого року.
До районів з найбільшою чисельністю пенсіонерів в Дніпропетровській області відносяться Ленінський м.Дніпропетровська (48062), Саксаганський м. Кривого Рогу (44392), Амур-Нижньодніпровський, м. Дніпропетровська (42539), м. Нікополь (42346), Жовтневий м. Кривого Рогу (42074). Найменше пенсіонерів перебуває на обліку в Юр’ївському (4170), м. Вільногірську (7540), Петриківському (7977), Софіївському (8060), Межівському (8350) та Томаківському (8355) районах Дніпропетровської області.
Згідно рішень конкурсної комісії по відбору банків станом на 01.01.08 на території Дніпропетровської області виплата пенсії проводиться по 48 банківським установам, через які пенсіонери одержують пенсії та грошову допомогу (рис.2.9). Управліннями Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проводиться робота по залученню пенсіонерів до отримання пенсій через вкладні рахунки в уповноважених банках.
Загальна кількість одержувачів пенсій та грошової допомоги через установи банків на 01.01.08 склала 574011 чол., тоді як станом на 01.01.07 – 487991 чол., їх чисельність за вказаний період збільшилась на 86020 чоловіка (з урахуванням 39529 чол. одержувачів пенсій військовослужбовців силових структур та суддям у відставці). Найбільший приріст одержувачів пенсій через установи банків в порівнянні з відповідним періодом минулого року становить в м. Новомосковську (12,9%), в Центрально – Міському (7,6%), в Саксаганському (7,3%) та Довгинцівському (6,4%) районах м. Кривого Рогу, в Ленінському (6,2%) та Самарському районах м. Дніпропетровська.
Рис.2.9. Розподіл між банками пенсіонерів, які отримують пенсії у Дніпропетровській області станом на 01.01.2008 року
Перерахування пенсій на поточні рахунки одержувачів в установи банків значною мірою сприяє скороченню терміну обігу коштів, а головне надає можливості економії власних коштів за рахунок зменшення витрат Фонду на доставку. Так, за 12 місяців 2007 року сума пенсійних виплат та грошової допомоги склала 4507387,4 тис.грн., що на 1624381,6 тис.грн., більше, ніж за відповідний період минулого року, економія коштів на виплату пенсій за 12 місяців 2007 року склала 39797,8 тис.грн.
Станом на 1 січня 2008 року в управліннях Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах Дніпропетровської області перебувало на обліку 257271 платник, у т.ч. 81103 – юридичних і 176168 – фізичних осіб. У порівнянні з 01.01.07 відбулося збільшення взятих на облік на 20693 особи, в т.ч. юридичних – на 5286 осіб та фізичних – на 15407 осіб.
Кількість платників, які працюють за спрощеною системою оподаткування, становить 106072 особи або 41,2 % від загальної чисельності взятих на облік страхувальників. У порівнянні з відповідним періодом минулого року відбулося зростання цієї категорії платників на 5373 особи, або на 5,3 % (Додаток Е).
За 2007 рік зросла кількість платників загальної системи оподаткування, які сплачуювали внески з 86,45% від загальної чисельності платників на 01.01.07 до 89,24% на 01.01.08.
Нижчий за середній по області цей показник у Амур-Нижньодніпровському (80,58 %), Індустріальному (84,03 %), Самарському (87,8 %) районах міста Дніпропетровська, Заводському (86,31 %) районі міста Дніпродзержинська, Жовтневому (86,79 %), Саксаганському (87,15 %), Тернівському (85,35 %), Центрально-Міському (82,1 %) районах м. Кривого Рогу, Апостолівському (77,66 %), Новомосковському (87,83 %), Петропавлівському (71,51 %), Петриківському (83,33 %), П’ятихатському (60,63 %) районах та у м. Павлограді (65,09 %) (таблиця 2.2).
У структурі платників, взятих на облік, платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування складають 57,4 %, платники єдиного податку – 31,84 %, платники ФСП за спеціальною ставкою – 1,28 %, підприємці – платники фіксованого податку – 9,4 % та платники страхових внесків на добровільних засадах – 0,08 %.
Найбільшу питому вагу в структурі страхувальників складають підприємства приватної – 85,46 % (кількість 219704 од.) та колективної – 11,54 % (кількість 29651 од.) форм власності .
Введення в дію механізму визначення розміру пенсій в залежності від офіційного заробітку, сплачених внесків та страхового стражу сприяло зростанню розмірів перерахованих платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України. Протягом 2007 року по області одержано коштів у сумі 6975615,4 тис. грн., що на 2017984,2 тис. грн. або на 40,7 % більше, ніж за 2006 рік.
2.4 Економетричний аналіз факторів зростання рівня пенсій та територіального забезпечення виплат пенсій джерелами власних надходжень ДОУ ПФУ
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” [1], який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1му (солідарний) та 2му(накопичувальний) рівні.
В Додатку Г наведені аналітико-графічні вихідні дані для економетричного аналізу показників бюджетів доходів та витрат ПФУ та ДОУ ПФУ у 20042007 роках:
Динаміка зростання номінального рівня середньої пенсії та середньої заробітної плати по Україні у 1998 –2008 роках (Рис.Г.1)
Динаміка абсолютного росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України з всіх джерел надходження в 1996 – 2008 роках (Рис.Г.2)
Динаміка базового темпу росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України відносно рівня 1998 року (загальних, власних та дотацій Державного бюджету) (Рис.Г.3)
Динаміка темпу росту номінальних та реальних доходів Пенсійного Фонду України та середньої пенсії за період 1998 –2008 років (Рис.Г.4)
Динаміка забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 2007 роках (Рис.Г.5)
Згідно даним, наведеним на рис.Г.1Г.5 додатку Г, характерними ознаками розвитку пенсійної системи періоду 2004 –2008 років є наступне:
продовження практично монопольного існування тільки першого (солідарного) рівня пенсійної системи України з збереженням всіх джерел зборів в бюджет Пенсійного Фонду України, призначених на 2му етапі розвитку (1998 –2003 роки);
перехід до “прив’язки” мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, який законодавчо регулюється щорічними законами України про Державний бюджет;
- відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячної заробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% від середньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою;
досягнення відносних показників обсягів загальних доходів Пенсійного Фонду України у 2005 2007 роках на рівні 13,8 – 14,8 % від обсягу ВВП, що вперше за період 1992 – 2004 років перевищило рівень відносних показників обсягу загальних доходів Пенсійного Фонду України у 1991 році на рівні 11,3 % від обсягу ВВП;
різке зростання дотацій Пенсійному Фонду України з Державного бюджету України в 4 рази у 2005 році та в 7 разів у 2008 році відносно рівня дотацій 2003 року;
підвищення пенсій згідно новому закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» привело до суттєвої нестачі власних коштів Пенсійного Фонду України, що потребує значних дотацій з Державного бюджету України. Так в загальному бюджету доходів Пенсійного Фонду на 2008 рік в 141 млрд.грн. частка надходжень з Державного бюджету 2008 становить 34 млрд.грн.;
На основі наведених даних спостережень будуються лінійна одновимірні Y=f(X1) та багатовимірні Y=f(X1,X2,X3) регресійні моделі, яка встановлює залежність доходності статутного капіталу банку від суми показників статей залученого платного капіталу ресурсів , (, n – кількість періодів, що розглядаються) в і-тий період [48].
Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:
, (2.1)
де – постійна складова доходу (початок відліку);
– коефіцієнт регресії;
– відхилення фактичних значень доходу від оцінки (математичного сподівання) середньої величини доходу в і-тий період.
Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [48]. За цим методом параметри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що можна записати як
. (2.2)
Відмітимо, що залишкова варіація (3.2) є функціоналом від параметрів регресійного рівняння:
(2.3)
За методом найменших квадратів параметри регресії і є розв’язком системи двох нормальних рівнянь [48]:
, (2.4)
.
Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою
, (2.5)
Коефіцієнт детермінації для даної моделі
(2.6)
повинен дорівнювати : >0,75 – сильний кореляційний звя’зок, 0,36>>0,75 кореляційний зв’язок середньої щільності; <0,36 кореляційній зв’язок низької щільності [48].
Проведений економетричний аналіз (рис.2.10 2.11) показує, що основними регулюючими факторами забезпечення власними надходженнями планових обсягів виплат пенсій по територіям міст та сільських районів Дніпропетровської області є:
- показник кількості працюючих на одного пенсіонера по території (кореляційний фактор впливу великої сили);
- показник середнього рівня надходжень пенсійних внесків на 1 працюючого по території (кореляційний фактор впливу середньої сили).
Отримані дані можна використовувати для прогнозування рівня перерозподілу коштів обласного ПФУ між територіями в Дніпропетровській області.
Рис.2.10. – Економетричний регресійний аналіз впливу факторів на відсоток забезпечення виплати пенсій власними надходженнями по територіальним підрозділам в Дніпропетровській області в 2007 році (фактор – відносна кількість працюючих на 1 пенсіонера)
Рис.2.11. – Економетричний регресійний аналіз впливу факторів на відсоток забезпечення виплати пенсій власними надходженнями по територіальним підрозділам в Дніпропетровській області в 2007 році (фактор – середній рівень пенсійних внесків на 1 працюючого на території)
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНІ
3.1 Демографічна проблема в наповненні власних доходних джерел солідарного рівня Пенсійного Фонду України
Негативна демографічна ситуація в Україні по прогнозам приводить до підвищення відсоткової частини пенсіонерів серед населення України з рівня 11% у 1959 році до рівня 19% у 1997 році та до прогнозного рівня 27% у 2026 році, при цьому відсоткова частина населення в працездатному віці з рівня 55% у 1959 році знижується по прогнозам до 52% у 2026 році, а частка молоді до 20 років знижується з рівня 34% у 1959 році до рівня 21% у 2026 році (див. графіки на рисунках Додатку Д). Враховуючи масову трудову міграцію працездатного населення (на рівні 7,5 млн. чол.) в Європу, наповнення солідарного фонду Пенсійного Фонду України за рахунок зборів з фонда оплати праці підприємств та працівників в Україні становиться все більше проблематичним.
Оскільки показник динаміки росту номінального ВВП України в умовах гіперінфляції 1992 1995 років та інфляційного стрибка 19971998 року не є об’єктивним, в дипломному досліджені використані показники реального ВВП України у 1991 2007 роках з врахуванням інфляційного дефлятора, які показали, що відносний рівень реального ВВП у 2007 році становить тільки 75,6% від ВВП 1991 року (в порівняльних цінах 1990 року). Таким чином реальний рівень доходів Пенсійного фонду України в порівняльних цінах 1991 року становить тільки 10,4%, що нижче рівня реальних доходів Пенсійного фонду України 11,3% у 1991 році. Враховуючи, що кількість пенсіонерів в Україні у 1991 році становила 12,1 млн.чоловік, у в 2007 році – 13,41 млн.грн., скорегований рівень доходів Пенсійного Фонду України в цінах та кількості пенсіонерів 1991 року становить всього 9,4% від реального ВВП 1991 року. Тобто реальна купівельна спроможність середньої пенсії у 2007 році складає всього 83% від реальної купівельної спроможності середньої пенсії у 1991 році.
На рис.Д.1 – Д.3 додатку Д наведені графічні результати аналізу:
чисельність груп населення України та пенсіонерів в Україні у 19902007 роках;
динаміка демографічного прогнозу співвідношення кількості пенсіонерів та працездатного населення України у 1998 – 2049 роках;
динаміка демографічного прогнозу структурного співвідношення кількості пенсіонерів та працездатного населення України у 1959 – 2026 роках;
Як показує аналіз даних, наведених на рис.Д.1Д.3 додатку Д:
станом на кінець 2007 року на одного працюючого в Україні приходиться 2 непрацюючих (один пенсіонер та одна дитина до 17 років), яких повинен забезпечувати працівник пенсією та доходами для життєзабезпечення;
станом на кінець 2020 року на одного працюючого в Україні приходиться 2,5 непрацюючих (1,5 пенсіонера та одна дитина до 17 років), яких повинен забезпечувати працівник пенсією та доходами для життєзабезпечення.
Таким чином, солідарна система формування бюджету Пенсійного Фонду України вже у 20102020 роках не зможе забезпечити виплату пенсій без прямих суттєвих дотацій з Державного бюджету України при збереженні сучасного рівня співвідношення «прожитковий мінімум» «мінімальна заробітна плата» «мінімальна пенсія».
3.2 Шляхи забезпечення балансу ресурсів та витрат загальнодержавного солідарного пенсійного фонду страхування України
Внаслідок сплеску народжуваності впродовж 6070х років та його критичного спаду впродовж 8090х років, на тлі зростання загальної тривалості життя та незначного збільшення народжуваності, спостерігається дисбаланс чисельності населення пенсійного віку по відношенню до чисельності населення працездатного віку, який має тенденцію до поглиблення, починаючи з 2020го року.
Одна з найактуальніших проблем української соціальної політики – швидке впровадження принципово нової три-рівневої пенсійної системи. На соціальну гостроту проблеми впливають чинники економічного, політичного та демографічного порядку.
Із набранням чинності Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” [20] органами Пенсійного фонду у січні 2008 року проведено перерахунки пенсій понад 13,1 млн. пенсіонерів, яки отримують пенсії за різними законодавчими актами України. За результатами проведеного перерахунку середній розмір пенсійної виплати у січні поточного року становить 749,39 грн.
Кабінетом Міністрів України 30 січня 2008 року затверджено бюджет Пенсійного фонду України на поточний рік. Загальний обсяг доходів заплановано в сумі 141,2 млрд. грн. Видаткова частина визначена в сумі 141,2 млрд. грн. і в порівнянні з 2007 роком зросте на 41,3 млрд. грн. Середній розмір пенсійної виплати на кінець 2008 року заплановано на рівні 808 грн., що на 36,7 відсотка більше у порівнянні з груднем 2007 року.
На рисунку 3.1 наведена динаміка забезпеченості коштами Пенсійного Фонду в Дніпропетровській області у 2004 2007 роках у розрізі окремих міст та районів.
Рис.3.1. Динаміка забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 2007 роках
Рис.3.2. Динаміка бюджетного важеля при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області у 2004 2007 роках
Рис.3.3. Динаміка навантаження на 1 працюючого при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області станом на 01.01.2008 у містах області
Рис.3.4. Динаміка навантаження на 1 працюючого при наповненні коштами бюджету Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області станом на 01.01.2008 у сільських районах області
Як показує спільний аналіз даних, наведених графіками рисунків 3.13.4:
а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2004 році з всіх джерел загалом по області становила 94,9%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (122, 2 % 126,9% у м.Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 16,7% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
б) при зростанні рівня пенсій у 2005 році, забезпеченість перерозподіленими коштами у 2005 році з всіх джерел загалом по області становила 82,7%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (109,5 % 109,8% у м.Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався ще більш значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 13,2% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
в) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2006 році з всіх джерел загалом по області становила 100,4%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (120,9 % 135,4% у м.Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (22,6% найнижчий рівень в Межівському районі Дніпропетровської області);
г) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2007 році з всіх джерел загалом по області становила 108,2 – 109,2%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (125,8 % 153,3% у м.Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (21,4% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
Основним фактором наповнення Пенсійного Фонду є зростання рівня заробітної плати та зменшення рівня «тіньової» заробітної плати, тобто робота законодавчих органів власті по підвищенню рівня мінімальної заробітної плати та виконавчих органів влади з керівниками підприємств.
Як приклад необхідності такої роботи у Дніпропетровській області є дані, наведені в табл. 3.1, згідно яким до 25% керівників підприємств офіційно сплачують заробітну плату працівникам нижче законодавчого рівня, особливо в сільських районах. Це, відповідно, знижує рівень відрахувань в Пенсійний фонд та вимагає зусиль по вирівнюванню бюджета доходів та витрат перерозподілом надходжень в централізований фонд області.
Таблиця 3.1
Аналіз кількості страхувальників у Дніпропетровській області, які виплачували найманим працівникам заробітну плату менше мінімальної
| Рік нарахування з/п | Загальна кть роботодавців, які звітували в СПОВ, тис. СПД | В тому числі кть роботодавців, де зарплата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду |
% від загальної кті роботодавців, які звітували в СПОВ | Кть працюючих (за даними статистики), тис.чол. | В тому числі кть працюючих, у яких заробітна плата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду (за даними СПОВ),тис. чол. | % від загальної кті працюючих |
| 2002 | 77,4 | 28,7 | 37,1% | 1326,2 | 363,6 | 27,5% |
| 2003 | 86,6 | 22,5 | 26,0% | 1263,3 | 367,6 | 29,1% |
| 2004 | 101,5 | 29,8 | 29,4% | 1205,6 | 307,2 | 25,5% |
| 2005 | 108,9 | 28,5 | 26,2% | 1205,4 | 273,3 | 22,7% |
| 2006 | 120,5 | 30,6 | 25,4% | 1075,1 | 290,9 | 27,1% |
З прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [20] у солідарній пенсійній системі відбулося чимало позитивних змін:
1). Найперше зросла вартість одного року страхового стажу на 35 відсотків: з 1% до 1,2% з 1 січня 2008 року та до 1,35% з 1 жовтня 2008го.
2) Більш ніж утричі збільшено заробітну плату для обчислення пенсії, яка застосовувалася при перерахунку пенсії у 2004 році. А саме: з 306 грн до 928 грн. Це дозволить відійти від запровадженої раніше сумнозвісної "зрівнялівки", коли пенсії більшості пенсіонерів встановлювалися на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
3) Середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін у січні 2008 року становить 750 грн, або збільшився на 27% порівняно з минулим роком. А до кінця 2008 року очікується, що він збільшиться до 808 грн або на 37%.
4) Одночасне збільшення заробітної плати, з якої призначено пенсії, та збільшення вартості одного року страхового стажу дасть можливість забезпечити справедливість у розмірах пенсій, призначених у різні роки, а отже й здійснити їх диференціацію. Якщо у грудні 2007 року середній розмір пенсії перевищував мінімальний на 42% (590 грн проти 415,11 грн), то у січні 2008 року це співвідношення вже становить 60% (750 грн проти 470 грн), а до кінця поточного року досягне 62% (808 грн проти 498 грн).
5) З метою уніфікації принципів нарахування трудових пенсій Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [20] встановив, що відтепер максимальний розмір виплати із солідарної системи поширюватиметься й на пенсії, визначені відповідно до спеціальних законів. А щодо співвідношення розміру пенсії в солідарній системі до заробітної плати (при середній тривалості страхового стажу), то в 2008 році воно становитиме 50%, тоді як на початок 2007 року було лише 37%.
6) Крім того, сьогодні в уряді опрацьовується низка вкрай важливих для пришвидшення темпів пенсійної реформи законів. Серед них законопроекти України про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також про проведення експерименту із організаційно-технічного забезпечення впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
7) Не залишено поза увагою уряду й зміни до законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (щодо розширення переліку об'єктів та нормативів інвестування коштів, удосконалення порядку розподілу інвестиційного прибутку), "Про страхування" (щодо приведення діяльності страхових організацій у відповідність до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"), "Про банки і банківську діяльність" (щодо приведення діяльності банків у відповідність до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення").
8) Опрацьовується проект Закону України "Про професійну пенсійну систему", який передбачатиме здійснення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, через НПФ.
В той же час, результати дипломного дослідження вказують на необхідність прийняття радикальних змін в державному регулюванні проблем по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1го рівня в Україні на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:
мінімальна пенсія повинна бути законодавчо встановлена більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;
мінімальна заробітна плата повинна бути законодавчо встановлена вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4хкратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.
Тільки такий алгоритм побудови наповнення джерел Пенсійного Фонду України дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.
ВИСНОВКИ
За результатами дипломного дослідження розвиток системи пенсійного забезпечення в самостійній Україні (1991 – 2008 роки) слід характеризувати трьома періодами:
а) період 1991 – 1997 років ( пострадянська гіперінфляційна криза пенсійної системи України та відновлюваний режим управління Пенсійний Фондом України через Державний бюджет України до введення національної валюти в 1996 році).
Як показують аналітичні дані дослідження, у 1991 –1997 роках побудова та існування однорівневої солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні характеризується різким спадом рівня співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в умовах гіперінфляції з рівня 34,9% у 1990 році (останній рік існування СРСР) до рівня 5,98% у 1993 році. У 1994 – 1997 роках заборгованість за пенсіями досягла критичного рівня, тому було прийняте рішення для особливого контролю ввести тимчасово бюджет Пенсійного Фонду України в Державний бюджет України. Як наслідок, на протязі 1994 –1997 років був досягнутий рівень співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати 36,3% (1997 рік), що дало можливість з 1998 року вивести бюджет Пенсійного Фонду з Державного бюджету України.
Результати аналізу рівней середніх пенсій та заробітних плат, а також структури доходів та витрат Пенсійного фонду України у 1991 – 1997 роках, з врахуванням переходу з 1996 року з псевдовалюти – купонокарбованця на гривню в масштабі 1 : 100 000, що привело на протязі 1996 –1997 років до зростання співвідношення пенсій –заробітна плата з рівня 15,8% (2005 рік) до рівня 30,736,3% (1996 –1997 роки). Аналіз обсягів доходів бюджету Пенсійного Фонду України у 1991 – 2007 роках підтверджує кризу 1993 року та позитивні тенденції 1996 1997 року, але додаткового дослідження потребує період 1998 –2003 року – другої “кризи” на фоні дефолту 1997 року на ринку ДЦП та стрибку курсу долара США з рівня 2,14 грн./$ до 5,5 грн./$ (другий стрибок девальвації національної валюти).
б) період 1998 – 2003 років виведення бюджету Пенсійного Фонду з хронічної кризи неплатежів підприємств в Фонд та заборгованості Фонду по своєчасним виплатам пенсій, задіяння додаткових джерел поповнення Пенсійного Фонду України за рахунок введення “псевдоакцизних” зборів в Пенсійний фонд з окремих споживчих операцій (в основному, з покупки іноземної валюти) та за рахунок зростаючих дотацій з Державного бюджету України та інших фондів соціального страхування.
Характерні ознаки періоду:
єдина солідарна система пенсійного забезпечення;
ліквідація системи виконавчих органів соціального забезпечення та перехід в Пенсійний Фонд України всього обсягу функцій призначення пенсій, збору, накопичення та обліку пенсійних коштів з всіх джерел, виплати пенсій через систему комерційних банків та Укрпошту;
введення системи персоніфіцированого обліку застрахованих працівників в Пенсійному Фонді та підготовка до проведення пенсійної реформи по індивідуальному пенсійному страхуванню;
поступового погашення заборгованості Пенсійного фонду по виплаті пенсій у 1998 –2000 році з виходом у 2001 році на позитивне сальдо бюджету з можливістю поступового підвищення пенсій;
- зростання в 2,8 раза абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 52,23 грн./міс (29,96% від середньомісячної заробітної плати) у 1998 році до рівня 136,6 грн./міс (29,55% від середньомісячної заробітної плати) у 2003 році зі стабілізацією відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою;
в) З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який реалізує пенсійну реформу в Україні на 1му (солідарний) та 2му(накопичувальний) рівні. Одночасно прийнятий Закон України “Про недержавні пенсійні фонди”, який законодавчо вводить 3й (недержавний) рівень системи пенсійного страхування в Україні.
Характерними ознаками розвитку пенсійної системи періоду 2004 –2008 років є наступне:
продовження практично монопольного існування тільки першого (солідарного) рівня пенсійної системи України з збереженням всіх джерел зборів в бюджет Пенсійного Фонду України, призначених на 2му етапі розвитку (1998 –2003 роки);
перехід до “прив’язки” мінімальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, який законодавчо регулюється щорічними законами України про Державний бюджет;
- відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівня середньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячної заробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% від середньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносного рівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою;
досягнення відносних показників обсягів загальних доходів Пенсійного Фонду України у 2005 2007 роках на рівні 13,8 – 14,8 % від обсягу ВВП, що вперше за період 1992 – 2004 років перевищило рівень відносних показників обсягу загальних доходів Пенсійного Фонду України у 1991 році на рівні 11,3 % від обсягу ВВП;
різке зростання дотацій Пенсійному Фонду України з Державного бюджету України в 4 рази у 2005 році та в 7 разів у 2008 році відносно рівня дотацій 2003 року.
Проведений в дипломному проекті аналіз поточних проблем 3х рівнів нової пенсійної системи України (з 2004 року) показав:
1. Основними проблемами фінансового забезпечення функціонування 1го солідарного рівня пенсійної системи України на сучасному етапі є:
підвищення пенсій згідно новому закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» привело до суттєвої нестачі власних коштів Пенсійного Фонду України, що потребує значних дотацій з Державного бюджету України. Так в загальному бюджету доходів Пенсійного Фонду на 2008 рік в 141 млрд.грн. частка надходжень з Державного бюджету 2008 становить 34 млрд.грн.;
оскільки накоплена частка внесків страхувальників з власної заробітної плати на власні рахунки за 1998 – 2007 досягла більше 21 млрд.грн., а фактично накоплені кошти існують тільки в вигляді «паперових записів», бо щорічно всі кошти, зібрані Пенсійним Фондом України, витрачаються на поточну сплату пенсій, існує проблема накопленого боргу солідарного Пенсійного Фонду перед майбутнім Накопичувальним Фондом України;
негативна демографічна ситуація в Україні по прогнозам приводить до підвищення відсоткової частини пенсіонерів серед населення України з рівня 11% у 1959 році до рівня 19% у 1997 році та до прогнозного рівня 27% у 2026 році, при цьому відсоткова частина населення в працездатному віці з рівня 55% у 1959 році знижується по прогнозам до 52% у 2026 році, а частка молоді до 20 років знижується з рівня 34% у 1959 році до рівня 21% у 2026 році. Враховуючи масову трудову міграцію працездатного населення (на рівні 7,5 млн.чол.) в Європу, наповнення солідарного фонду Пенсійного Фонду України за рахунок зборів з фонда оплати праці підприємств та працівників в Україні становиться все більше проблематичним; оскільки показник динаміки росту номінального ВВП України в умовах гіперінфляції 1992 1995 років та інфляційного стрибка 19971998 року не є об’єктивним, в дипломному досліджені використані показники реального ВВП України у 1991 2007 роках з врахуванням інфляційного дефлятора, які показали, що відносний рівень реального ВВП у 2007 році становить тільки 75,6% від ВВП 1991 року (в порівняльних цінах 1990 року). Таким чином реальний рівень доходів Пенсійного фонду України в порівняльних цінах 1991 року становить тільки 10,4%, що нижче рівня реальних доходів Пенсійного фонду України 11,3% у 1991 році. Враховуючи, що кількість пенсіонерів в Україні у 1991 році становила 12,1 млн.чоловік, у в 2007 році – 13,41 млн.грн., скорегований рівень доходів Пенсійного Фонду України в цінах та кількості пенсіонерів 1991 року становить всього 9,4% від реального ВВП 1991 року. Тобто реальна купівельна спроможність середньої пенсії у 2007 році складає всього 83% від реальної купівельної спроможності середньої пенсії у 1991 році.
2. Основними проблемами фінансового забезпечення функціонування 2го Накопичувального рівня пенсійної системи України на сучасному етапі є:
умови для створення 2го Накопичувального рівня в Україні не створені, оскільки основною проблемою є пошук джерела перерахування особистих внесків страхувальниківгромадян обсягом більше 21 млрд.грн., які повністю витрачені на сплату поточних пенсій і існують тільки як «паперові записи»;
навіть обмеження за віком (жінки до 45 років, чоловіки до 50 років) права перенесення накоплених особистих коштів в майбутній Накопичувальний фонд України є соціально несправедливим та не вирішує проблему 21 млрд.грн. боргу Пенсійного Фонду;
вільних фондів Державного бюджету України станом на 2005 2008 роки вистачає тільки на підтримку солідарної системи 1 рівня пенсійного забезпечення, а з врахуванням програми уряду у 2008 2010 роках по поверненню знецінених вкладів «Сбербанка СРСР» їх не можна очікувати раніше 2012 року.
Проведений в дипломному дослідженні аналіз динаміки забезпеченості коштами Пенсійного Фонду в Дніпропетровській області у 2004 2007 роках у розрізі окремих міст та районів показав, що:
а) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2004 році з всіх джерел загалом по області становила 94,9%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (122, 2 % 126,9% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 16,7% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
б) при зростанні рівня пенсій у 2005 році, забезпеченість перерозподіленими коштами у 2005 році з всіх джерел загалом по області становила 82,7%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (109,5 % 109,8% у м.Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався ще більш значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 13,2% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
в) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2006 році з всіх джерел загалом по області становила 100,4%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (120,9 % 135,4% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою ( 22,6% найнижчий рівень в Межівському районі Дніпропетровської області);
г) забезпеченість перерозподіленими коштами у 2007 році з всіх джерел загалом по області становила 108,2 – 109,2%, при цьому в великих містах області спостерігалось перевищення фактичних даних над плановими потребами (125,8 % 153,3% у м. Кривому Розі та Дніпропетровську), а в сільських районах спостерігався значний рівень нестатку фактичних коштів над плановою потребою (21,4% найнижчий рівень в Петропавлівському районі Дніпропетровської області);
Основним фактором наповнення Пенсійного Фонду є зростання рівня заробітної плати та зменшення рівня «тіньової» заробітної плати, тобто робота законодавчих органів власті по підвищенню рівня мінімальної заробітної плати та виконавчих органів влади з керівниками підприємств.
Як приклад необхідності такої роботи у Дніпропетровській області в дипломній роботі наведені дані, згідно яким до 25% керівників підприємств офіційно сплачують заробітну плату працівникам нижче законодавчого рівня, особливо в сільських районах. Це, відповідно, знижує рівень відрахувань в Пенсійний фонд та вимагає зусиль по вирівнюванню бюджета доходів та витрат перерозподілом надходжень в централізований фонд області.
Проведений економетричний аналіз статистичних даних по територіальному наповненню власними коштами бюджетів ПФУ показує, що основними регулюючими факторами забезпечення власними надходженнями планових обсягів виплат пенсій по територіям міст та сільських районів Дніпропетровської області є:
- показник кількості працюючих на одного пенсіонера по території (кореляційний фактор впливу великої сили);
- показник середнього рівня надходжень пенсійних внесків на 1 працюючого по території (кореляційний фактор впливу середньої сили).
Отримані дані можна використовувати для прогнозування рівня перерозподілу коштів обласного ПФУ між територіями в області.
Практична цінність результатів проведеного в дипломному проекті досліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійної системи 1го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулювання проблеми на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:
мінімальна пенсія повинна бути більшою ніж рівень прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян;
мінімальна заробітна плата повинна бути вища мінімальної пенсії та бути не меншою 4хкратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.
Тільки такий алгоритм побудови наповнення джерел Пенсійного Фонду України дозволить сплачувати середню пенсію у розмірі до 45% від середньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Закон України від 9 липня 2003 року N 1058IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 996V Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
2. “Про пенсійне забезпечення” Закон України від 5 листопада 1991 року N 1788XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 997V Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
3. “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” Закон України від 26 червня 1997 року N 400/97ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 грудня 2006 року N 489V Компьютернодовідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
4. “Про Державний бюджет України на 1992 рік” Закон України від 18 червня 1992 року N 2477XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року N 2392 Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
5. “Про Державний бюджет України на 1993 рік “ Закон України від 9 квітня 1993 року N 3091XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 1 липня 1993 року N 3355XII Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
6. “Про Державний бюджет України на 1994 рік” Закон України від 1 лютого 1994 року N 3898XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 квітня 1997 року N 168/97ВР Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
7. “Про Державний бюджет України на 1995 рік” Закон України від 6 квітня 1995 року N 126/95ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 11 липня 1996 року N 314/96ВР Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
8. “Про Державний бюджет України на 1996 рік” Закон України від 22 березня 1996 року N 96/96В // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 травня 1997 року N 280/97ВР Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
9. “Про Державний бюджет України на 2008 рік” Закон України від 28 грудня 2007 року N 107VI Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
10. “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” Закон України від 11 січня 2001 року N 2213III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 грудня 2005 року N 3235IV Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
11. “Про недержавне пенсійне забезпечення” Закон України від 9 липня 2003 року N 1057IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 грудня 2005 року N 3201IV Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
12. «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» Постанова КМУ від 3 листопада 1998 р. N 1740 // Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 31 січня 2007 року N 79 Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
13. «Про бюджет Пенсійного фонду на 1998 рік» Постанова КМУ від 18 травня 1998 р. N 681 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
14. «Про бюджет Пенсійного фонду на 1999 рік» Постанова КМУ від 28 жовтня 1998 р. N 1699 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
15. «Про бюджет Пенсійного фонду на 2000 рік» Постанова КМУ від 21 липня 2000 р. N 1154 //Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
16. «Про бюджет Пенсійного фонду на 2001 рік» Постанова КМУ від 20 жовтня 2000 р. N 1570 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
17. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2002 рік» Постанова КМУ від 28 грудня 2001 р. N 1798 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
18. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2003 рік» Постанова КМУ від 24 лютого 2003 р. N 249// Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
19. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2004 рік» Постанова КМУ від 11 березня 2004 р. N 310 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
20. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2005 рік» Постанова КМУ від 8 червня 2005 р. N 426 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
21. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2006 рік» Постанова КМУ від 15 березня 2006 р. N 309 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
22. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік» Постанова КМУ від 21 березня 2007 р. N 513 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
23. «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» Постанова КМУ від 30 січня 2008 р. N 3 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
24. «Про стан і додаткові заходи щодо виплати пенсій, погашення заборгованості з обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів, недоїмки до Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» Постанова КМУ від 11 серпня 1998 р. N 1251 // Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 229 Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
25. “Про Положення про Пенсійний фонд України” Указ Президента України від 31 серпня 2005 року N 1224/2005 // Компьютерно-довідкова система законодавства України (www.ligazakon.com.ua), квітень 2008 року
26. Андрусенко Н. Недержавне пенсійне забезпечення: чому українці не хочуть бути багатими на старості літ // http://pension.ukrinform.com
27. Восковойніков В. Пенсійна система 3й рівень: чужому навчайтесь і свого не цурайтесь ) // http://pension.ukrinform.com
28. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у цифрах та фактах станом на 1 січня 2002 року) // http://pension.ukrinform.com
29. Пенсійне забезпечення в Україні (Статистично-інформаційний огляд 2001 рік) // http://pension.ukrinform.com
30. Пенсійна система України : навч. посібник / В. І. Грушко [та ін.] ; за ред. В. І. Грушка. К. : Кондор, 2006. 335 с.
31. http://www.ukrstat.gov.ua – Офіційний Інтернет сайт Державного комітета статистики України
ДОДАТКИ
Додаток А
Головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи (порівняльна таблиця) [72]
| Країна | Естонія | Польща | Словенія | Угорщина | Чехія |
| Дата початку реформи | 1998 | 1998 | 1998 | 1997 | 1998 |
| Пенсійний вік | До 2016 року піднімуть до 63 років для чоловіків і жінок | Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 для жінок | Підвищили до 65 років для чоловіків і до 60 років для жінок | Підвищили до 62 років для чоловіків і жінок | Поступово підвищують до 62 років для чоловіків і до 5761 років для жінок |
| Достроковий вихід на пенсію | Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов | Дозволяють усім працівникам, але розмір пенсії не зменшується тільки для тих осіб, які мають 25 років стажу | Дозволяють тим особам, які працювали за шкідливих умов і мають не менше ніж 20 років стажу | Дозволяють тільки тим особам, які працювали за шкідливих для здоров'я умов | Тим особам, які мають 25 років стажу, дозволяють виходити на пенсію на 3 роки раніше. Розмір пенсії зменшується на 1% за кожний квартал, що передує досягненню пенсійного віку |
| Умови призначення пенсій за віком | Щонайменше 15 років стажу для отримання повного розміру пенсії | Щонайменше 25 років стажу для отримання повного розміру пенсії. Всі наймані працівники, самозайняті особи і члени їхніх сімей зобов'язані сплачувати пенсійні внески | Щонайменше 15 років стажу. | Щонайменше 20 років стажу для отримання повного розміру пенсії. Мінімум 15 років стажу для отримання часткової пенсії із солідарної системи | Щонайменше 15 років стажу за досягнення 65річного віку або 25 років стажу за досягнення пенсійного віку. Це право мають всі наймані працівники і самозайняті особи |
| Чи передбачає реформа запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи? | Ні. Однак таку систему заплановано запровадити у 2002 році | Так. Участь у накопичувальній системі є обов'язковою для всіх працівників, що не досягли 30річного віку, але добровільною для працівників віком від 30 до 49 років. Працівників, які досягли 50річного віку, до обов'язкової накопичувальної системи не залучають | Ні | Так. Участь у накопичувальній системі є добровільною для нинішніх працівників і обов'язковою для осіб, які щойно розпочинають трудову діяльність. Накопичувальна система забезпечує довічні пенсії | Ні |
| Нарахування пенсійних внесків | Особи, які провадять підприємницьку діяльність, сплачують 20% від доходу, що перевищує мінімальний розмір заробітної платні. Роботодавці відраховують 20% від фонду заробітної платні | Загальний розмір внеску становить 45%, з яких 23% сплачують роботодавці, а 22% працівники. Із загальної суми надходжень 24% спрямовують на фінансування пенсій за віком, 15% до солідарної системи і 9% до накопичувальної системи | Працівники сплачують у середньому 15,5%, а роботодавці 8,85% від заробітної платні | Працівники сплачують 8% від заробітку, а роботодавці 22% від фонду заробітної платні. Внески працівників-учасників накопичувальної системи надходять до накопичувальної системи, а внески роботодавців тільки до солідарної системи | Працівники сплачують 6,5% від заробітку, а роботодавці відраховують 19,5% від заробітної платні |
| Порядок обчислення пенсій у солідарній системі | До пенсії фіксованого розміру (встановленого в законодавстві) за кожний рік стажу додають 6,4% такої пенсії. Мінімальний період для обчислення 15 років | Підставою для обчислення пенсії є умовно-накопичувальні рахунки. Зараховані на ці рахунки внески індексують відповідно до зростання заробітної платні в економіці та підвищення темпів інфляції | Базою для обчислення пенсії є 10 років з найкращими доходами, починаючи з 1970 року. Для чоловіків розмір пенсії становить 35% заробітку за 15 років стажу і 2% за кожний додатковий рік, але загалом не більше 85% | Пенсія становить 53% середнього заробітку за умови 20річного стажу. Протягом наступних 5 років за кожний рік додають 2% середнього заробітку, протягом наступних 11 років 1%, протягом наступних 4 років 1,5%, протягом усіх наступних років 0,5% | До пенсії фіксованого розміру за кожний страхових рік додають 1,5% скоригованого заробітку протягом останніх 14 років (кількість років для обчислення такого заробітку збільшуватиметься кожного року на одиницю до досягнення 30річного страхового стажу) |
| Порядок індексацій пенсій у солідарній системі* | Індексації не провадять автоматично | Пенсії індексують автоматично, повністю враховуючи темпи інфляції і беручи до уваги 20% зростання реальної заробітної платні | Пенсії індексують відповідно до темпів зростання середньої заробітної платні | Індексацію, що на 100% відповідає темпам інфляції, провадять автоматично | Якщо темпи інфляції перевищують 5% на рік, то розмір пенсії збільшують на 70% щодо темпів інфляції та на 30% щодо темпів зростання заробітної платні. Індексацію проводять наступного року після коригування пенсій відповідно до темпів інфляції |
Додаток Б
Статистика бюджетів доходів та витрат ДОУ ПФУ у 20042005 роках
Рис.Б.1. – Динаміка щомісячного зростання надходжень власних доходів в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 2004 2005 роках
Рис.Б.2. Динаміка щомісячної потреби в коштах на виплату пенсій в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 2005 роках
Рис.Б.3. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 році (великі міста області –порайонно)
Рис.Б.4. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2005 році (великі міста області –порайонно)
Рис.Б.5. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 році (малі міста області обласного значення )
Рис.Б.6. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2005 році (малі міста області обласного значення )
Рис.Б.7. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 році (сільські райони області)
Рис.Б.8. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2005році (сільські райони області)
Додаток В
Статистика бюджетів доходів та витрат ДОУ ПФУ у 20062007 роках
Рис.В.1. – Динаміка щомісячного зростання надходжень власних доходів в Пенсійний Фонд України у Дніпропетровській області у 2006 2007 роках
Рис.В.2. Динаміка щомісячної потреби в коштах на виплату пенсій в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2006 2007 роках
Рис.В.3. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2006 році (великі міста області –порайонно)
Рис.В.4. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2006 році (малі міста області обласного значення )
Рис.В.5. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2006 році (сільські райони області)
Рис.В.6. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2007 році (великі міста області – порайонно)
Рис.В.7. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2007 році (малі міста області обласного значення )
Рис.В.8. Порівняльна таблиця забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2007 році (сільські райони області)
Додаток Г
Вихідні дані для економетричного аналізу показників бюджетів доходів та витрат ПФУ та ДОУ ПФУ у 20042007 роках
Рис.Г.1. Динаміка зростання номінального рівня середньої пенсії та середньої заробітної плати по Україні у 1998 –2008 роках
Рис.Г.2. Динаміка абсолютного росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України з всіх джерел надходження в 1996 – 2008 роках
Рис.Г.3. Динаміка забезпеченості коштами в Пенсійному Фонді України у Дніпропетровській області у 2004 2007 роках
Додаток Д
Аналіз демографічних проблем в наповненні бюджету Пенсійного Фонду України
Рис.Д.1. Чисельність груп населення України та пенсіонерів в Україні у 19902007 роках
Рис.Д.2. Динаміка демографічного прогнозу співвідношення кількості пенсіонерів та працездатного населення України у 1998 – 2049 роках
Рис.Д.3. Динаміка демографічного прогнозу структурного співвідношення кількості пенсіонерів та працездатного населення України у 1959 – 2026 роках
Додаток Е
Таблиця Е.1
Чисельність пенсіонерів, середній розмір пенсії та заробітної плати в Україні у 1971 – 2007 роках [85]
Таблиця Е.2
Структура доходів та витрат Пенсійного Фонду України у 1991 – 1997 роках