Види векселів
Вексель є цінним папером, оформленим в суворій відповідності з вимогами закону і який має безумовне абстрактне грошове зобов'язання. Розрізняють переказний вексель і простий вексель (promissory nofe, ugener Wechsel).
Переказний вексель (тратта) являє собою документ, складений по встановленої законом формі, у якому утримується нічим не обумовлена пропозиція (наказ) однієї особи (векселедавця - трасанту ) іншій особі (платнику - трасату) сплатити за вимогою або у визначений час у майбутньому позначену у векселі суму грошей третій особі (першому тримачу векселя - ремітенту).
Тратти діляться на торгові (коли вони видаються в оплату товарів) і фінансові ( що видаються в результаті надання кредиту).
Векселя можуть підрозділятися на платіжні, коли вони підлягають оплаті, і забезпечувальні, які служать лише для цілей забезпечення наданого кредиту.
Забезпечувальні векселя зберігаються в банку на спеціальному рахунку депо і не оплачуються, а викуповуються позичальниками до терміна замість погашення позичкової заборгованості. Якщо ж забезпечувальний вексель є по - відношенню до позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може направлятися й інкасована банком сума по такому векселі. Забезпечувальні векселя можуть бути:
- чужими векселями, по котрим позичальник значиться індосантом. Такі векселя, у залежності від угоди, передаються банку або по передатної (як правило, бланкової), або по пояснювальної на його ім'я напису. Сюди ж ставляться векселя, у яких поручитель позичальника виступає в якості схованого поручителя. І ті й інші служать підставою для ломбардної (заставної) операції, а тому їх ще називають ломбардними векселями;
- власними векселями, по котрим позичальник значиться платником. Це, як правило, соло-вексель. Такі векселя передаються банку або по іменному (за допомогою обмовки "не наказу"), або по бланковому, або, нарешті, по забезпечувальному написі і зберігаються в банку на заставному праві, але на відміну від чужих векселів не служать додатковим забезпеченням отриманої позички, а лише цілі якнайшвидшого стягнення по простроченій і непогашеній заборгованості. Соло-векселя позичальника за наказом банку, служать, крім інших заставних цінностей, додатковими забезпеченнями позички, відносяться до власних ломбардних векселів.
Переказні векселя, що зустрічаються в міжнародному обороті, можуть бути розділені на:
- виставлені експортерами на своїх імпортерів - товарні тратти. Коли тратти супроводжуються товарними документами, вони називаються документарними траттами:
виставлені підприємствами на банк - банківські акцепти:
виставлені банками на банк - фінансові тратти.
Переказні векселя, виписані в іноземній валюті і трасовані за рубежем (з-за кордону) підрозділяються на власні тратти (Stilir's own bill. Eiqene Tratte. Traite ргорге. ) і готові векселя (Made 'paper. Gemachte Briete, Papier fait.).
Іноземний переказний вексель у руках ремітенту або в руках першого набувача (тримача), на ім'я якого трасант індосував вексель власному наказу, називається власною траттою. Така тратта має тільки підпис трасанту і, можливо підпис трасату - акцептанта, при відсутності підписів індосантів, що забезпечують добротність векселя, "У вексельному обороті така власна тратта може ще називатися траттою з-під руки.
Такий же вексель, индосований хоча б один раз ремітентом на ім'я свого векселеприємника - індосату, або той же вексель власному наказу, индосований по другому індосаменті першим індосатом на ім'я другого, є в руках останнього вже не власною траттою, а готовим векселем.
Тратти, виставлені банком на банк звичайно є фінансовими траттами, за допомогою яких один банк надає іншому банку можливість скористатися кредитом шляхом продажі цих тратт на ринку. Вони служать, в основному, для вирівнювання сезонних розірвань платіжного балансу і часто є засобом фінансування спекулятивних операцій із цінними паперами.
І внутрішні й іноземні векселя називають торговими, коли за допомогою цих векселів, простих або перекладних, оформляється заборгованість покупця (імпортера) перед продавцем (експортером) при наданні комерційного кредиту. Якщо комерційні векселя відповідають визначеним вимогам (короткостроковість, наявність не менше двох підписів), вони легко приймаються банками до врахування (покупці) або в забезпечення позичок, що видаються продавцю (експортеру). Таким чином, продавець, надавши покупцю відстрочку платежу, комерційний кредит, самий одержує гроші негайно в міру відвантаження товару. Коли термін кредиту перевищує півріччя, комерційні векселя рідко приймаються банками до врахування або в забезпечення і служать для експортера лише додатковою гарантією зробленого погашення заборгованості по фірмовому кредиті. Такі векселя називаються забезпечувальними. Векселя і банківські акцепти як засіб забезпечення нерідко використовуються і при банківських середньострокових і довгострокових кредитах.
Банківські акцепти (переказні векселя, виставлені експортом або імпортером на банк і акцептовані банком) є однієї з форм фінансування банками експортно-імпортних операцій. Переказні векселя використовуються також для оформлення заборгованості по кредитах, наданим банком банку. Такі векселя звичайно називають фінансовими. Вони відрізняються від комерційних більш тривалими термінами і наявністю однієї тільки підпису банку позичальника.
Широке поширення переказні векселя знаходять у сфері міжнародних розрахунків. Переважне число активів по зовнішній торгівлі використовується з застосуванням переказних векселів-тратт. Зобов'язання акцептувати тратту або оплатити тратту, яка негоційована іншими банками, - найбільше поширена форма, у якій банк-емітент приймає на себе зобов'язання по документальних акредитивах. Навіть у тому випадку, якщо банк зобов'язується по акредитиві здійснити платіж (а не акцепт), документи, як правило, даються в банк у супроводі тратт терміном in sighf (по пред'явленню). Такі тратти, що супроводжують товарні документи і полегшують їхню покупку, називаються документарними, на відміну від чистих (clian) векселів, не пов'язаних із якимись товарними документами.
Простий вексель - це документ, що відповідає за формою вимогам закону і утримуючий нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити за вимогою або у визначений час у майбутньому позначену у векселі суму грошей іншій особі (векселетримачу).
Суть переказного і простого векселів - безумовне абстрактне грошове зобов'язання. У простому векселі воно має форму прямо вираженого боргового зобов'язання векселедавця, а в переказному векселі - більш складну форму наказу про платіж, адресованого третій особі. Векселедавець переказного векселя виступає як кредитор стосовно платника і як боржник - стосовно векселетримача. Своїм наказом про платіж векселедавець як би передає (перекладає) свої права стосовно платника новому кредитору-векселедавцю. Оплата векселя платником погашає одночасно обидва ці зобов'язання.
У залежності від цілей і характеру угод, що лежать в основі векселів, а також їхнього забезпечення розрізняють торгові, фінансові та фіктивні векселя.
Торговий вексель з'явився на основі угоди купівлі-продажу товарів у кредит. Він видається покупцем, що не володіє в момент покупки необхідною грошовою сумою. Забезпеченням торгового векселя є реально проданий товар, а надалі - виторг від його реалізації.
Таким чином, товарний вексель забезпечений тими сумами, що надійдуть до векселедавця від продажу куплених за допомогою цього векселя товарів. Саме купівельні векселя є основою вексельного обороту, оскільки вони обмежені конкретними термінами і сумами проданих у кредит товарів.
Бланковий вексель - що акцептується покупцем порожній формуляр векселя, що буде надалі заповнений продавцем, тобто при висновку договори про покупку ще не встановлені остаточна ціна і термін постачання.
Забезпечувальний вексель з'явився в якості додаткового забезпечення наданого кредиту недостатньо надійному позичальнику. Вексель не призначений для подальшого обороту і зберігається в кредитора. При вчиненні платежу в термін вексель повертається позичальнику. При затримці платежу вексель подається боржнику або пускається в оборот.
Зовнішньоторговельний вексель - вексель, використовуваний у якості платежу по зовнішньоторговельних операціях.
Фінансовий вексель з'явився не на основі товарних (фінансових) угод, а у виді позички, наданої векселетримачем векселедавцю. Забезпеченням цього векселя є фінансовий стан основного боржника.
Формалізація грошового зобов'язання фінансовим векселем є засобом додаткового забезпечення своєчасного і точного його виконання з метою захисту прав кредитора.
Банківський вексель - вексель, що видається банком під розміщувані в ньому кошти. На цей вексель банк зобов'язується нарахувати визначений відсоток і погасити його по пред'явленні до оплати в зазначений на ньому термін. Банківський вексель часто називають фінансовим.
Казначейський вексель є державним цінним папером. Він емітується казначейством від імені держави з метою беземісійного фінансування дефіциту державного бюджету.
Дисконтний вексель - вексель, продаваний із знижкою. Прибуток по ньому реалізується тільки за рахунок додавання цих знижок до вартості векселя при настанні терміна платежу (платіж провадиться по номіналі).
Процентний вексель - вексель, по якому можна одержати прибуток у виді відсотків, нарахованих на вексельну суму і зазначених у тексті векселя.
Фіктивний вексель - вексель, не пов'язаний із реальним переміщенням товарних і грошових цінностей. До фіктивного ставляться приятельського, зустрічного, бронзові векселя. На Україні приятельські і бронзові векселя заборонені.
Приятельський вексель з'являється, коли кредитоспроможне підприємство "по дружбі" видає вексель іншому підприємству, що відчуває фінансові трудності. Це підприємство враховує або закладає даний вексель і банку для одержання грошової суми. Якщо партнер у свою чергу виписує приятельський вексель із метою гарантії оплати, то такий вексель називають зустрічним.
Зустрічний вексель - приятельський вексель, виписаний із метою гарантії оплати.
Бронзовий (дутий) вексель не має реального забезпечення, виписується на вигадану особу.
До них відносяться грошові векселя, що видані з метою або поповнення засобів шляхом їхнього врахування в банках, або - штучного збільшення боргів, шляхом видача векселя на користь фальшивих кредиторів. На відміну від інших векселів, по бронзових векселях особи, причетні до їхнього виникнення, не беруть на себе ніякої відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише для однієї цілі - обдурити кредиторів і шахрайським шляхом виманити у них гроші.
Як торговий, так і фінансовий векселя можуть мати такі форми:
Валютний вексель - вексель, на якому вексельна сума вказується в іноземній валюті.
Ректа-вексель - вексель, у тексті якого векселедавець зробив обмежувальну обмовку "
Доміцильований вексель - вексель, що має обмовку про те, що він підлягає - оплаті третьою особою (доміциліантом) у місці проживання платника.
Характерною рисою вексельного зобов'язання є його безумовність. Простим і нічим не обумовленим повинний бути вексельний наказ у переказному векселі і зобов'язання сплачувати - у простому. Не тільки прямо виражене обмеження або умова, але навіть просте посилання на підставу видачі векселя, якщо вона включена в тест вексельного наказу або зобов'язання про платіж, позбавляє документ сили векселя. "Сплачуєте за умови...", "Сплачуєте за товар, що повинний бути поставлений ..." - жодна з подібних формулювань несумісна з характером векселя як безумовного, беззастережного зобов'язання. Відсутність у тексті документа безумовного, беззастережного наказу або відповідно зобов'язання позбавляє документ вексельної сили.
Але можна вважати припустимим наявність на особовій стороні векселя позначок із указівкою номера контракту, акредитива або іншого договору, що є підставою виставляння векселя, якщо ці позначки не включені в текст самого векселя і не торкаються безумовності вексельного зобов'язання. Проте такі позначки юридично нейтральні: вони не змінюють характеру взаємовідносин сторін за векселем, не дають ніяких додаткових прав вексельному кредитору і не обмежують відповідальність вексельного боржника.
Вексель - зобов'язання грошове. На відміну від договору позики, предметом якого можуть бути не тільки гроші, але і речі, визначені пологовими ознаками, вексель завжди є зобов'язанням про сплату визначеної грошової суми. Документ, що хоча і складений із дотриманням вексельної форми, але містить зобов'язання про передачу у власність кредитора не грошей, а яких-небудь товарів, документів або інших цінностей, із погляду вексельного законодавства не може бути визнаний векселям.
Вексель (насамперед, переказний) є самим типовим уявленням особливого роду документів, що звуться "цінні папери". Цінні папери володіють поруч характерних рис. Головна відмітна ознака цінного паперу в тому, що для реалізації вираженого в цьому документі майнового права обов'язковою умовою є володіння самим цінним папером. Потребувати платіж за векселем або чеком може лише той, хто володіє цим документом, тримач. Цінний папір не тільки доказ якогось майнового права, але і неодмінна умова реалізації цього права.
Без документа немає і права - у цьому змісті говорять про тотожність самого цінного паперу і вираженого в ній майнового права. Зазначена властивість цінних паперів дозволяє чинити з ними різноманітні цивільно-правові угоди. Вексель, наприклад, може бути предметом купівлі і продажі, він може бути переданий у заставу, пред'явлений до врахування, зданий на збереження або банку для інкасування і т.ін. Всі цінні папери мають підвищену оборотність. Вони передаються від одного тримача до іншого не в порядку загальногромадянської поступки вимозі, тобто без оформлення договору цессії, а за допомогою особливих передатних написів або простого довірення, коли мова йде про документи на пред'явника. Але не тільки властивість порівняно легко переходити з рук одного тримача в руки іншого визначає значення цінних паперів. Самим головним, мабуть, є те, що закон надає новому сумлінному тримачу векселя правовий захист від заперечень, що могли б бути зроблені боржником попередньому власнику документа. Права нового тримача векселя, що самий придбав його сумлінно, за його вартість, не залежать від прав попереднього власника, не обтяжені пороками, що можуть бути властиві правам цієї особи, і тому захищені від усіх заперечення боржника стосовно початкового кредитора.
Такий характер вексельних правовідносин безпосередньо зв'язок із поняттям абстрактності вексельної угоди. Вексель володіє і процесуальної, і матеріальною абстрактністю. Процесуальна абстрактність вексельного зобов'язання полягає в такому. Заперечення з основної угоди припускаються лише між особами, що безпосередньо зв’язані такою угодою. Так, експортеру-векселетримачу, що потребує від імпортера оплати акцептованого ним векселя, можуть бути протипоставлені заперечення про невиконання або неналежне виконання експортером своїх зобов'язань по експортно-імпортному контракті. Проте уся вага доказу при цьому цілком і повністю лягає на вексельного боржника-імпортера. Вексельному кредитору - експортеру в той же час немає необхідності доказувати обгрунтованість своєї вимоги, воно резюмується, оскільки засновується не тільки на контракті, але і на векселі. Той факт, що експортер є векселетримачем - достатній доказ його права потребувати оплати цього векселя після настання строку платежу.
Таким чином, абстрактність вексельного зобов'язання в даному випадку носить саме процесуальний характер, оскільки зводиться до проблеми розподілу ваги доказу між кредиторомпозивачем і боржником-відповідачем. Кредитор обгрунтовує свою вимогу лише фактом правомірного володіння векселем, а боржник зобов'язаний подавати належні докази обгрунтованості своїх заперечень.
Матеріальна абстрактність векселя з'являється в тих випадках, коли вимоги оплати векселя подаються сумлінним векселетримачем, що не був учасником угоди, що лежить в основі видача векселя. Ніякі заперечення з підстави такої угоди при цих умовах узагалі не припускаються. Абстрактність векселя в даному випадку стає матеріальної, тут взагалі відсутні підстави для заперечень. З цього правила є лише один виняток: коли новий тримач векселя, знаючи про порок у праві попереднього тримача, проте, набуває вексель із метою свідомо завдати шкоди вексельному боржнику.
Процесуальна і матеріальна абстрактність вексельної угоди надають векселю особливу спроможність до обороту, оскільки права кожного нового тримача захищаються законом і не залежать від пороків у праві його попередників.
Ще одною характерною рисою векселя є те, що він ставиться до числа строго формальних документів.
Письмова форма - перша вимога будь-якого вексельного закону. Ніяка усна угода про прийняття на себе вексельних зобов'язань, навіть зроблене привселюдно, не породжує вексельних відносин. Це ставиться як до моменту самої видачі векселя, так і до будь-яких дій, пов'язаним з обертанням векселя. Кожний із цих актів для того, щоб мати юридичну чинність, повинні одержати письмову форму, як правило, з оцінкою на самому векселі у виді визначених написів, більш того, закон потребує не тільки письмової, але і строго визначеної форми. Текст вексельного документа повинний містити ряд передбачених законом позначень (реквізитів), причому відступи від цих розпоряджень позбавляють документ вексельної сили, за винятком випадків, прямо встановлених законом. Цей вексельний "формалізм", з іншого боку, надає особливу достовірність усьому тому, що позначено у векселі. Всі правовідносини, породжені векселем, засновані винятково на тексті самого векселя і не потребують підтвердження й обгрунтування будь-якими додатковими документами і зобов'язаннями.
Сумуючи усе вищесказане, основними особливостями векселя, як боргового документа, відмінного від всіх інших боргових зобов'язань і які придають йому особливу силу, можна вважати:
- грошовість, тобто предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші;
- терміновість і певність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь або тільки по даним у тексті векселя, або на підставі вексельного закону (останнє ставиться до векселів по пред'явленні з граничним терміном їхньої презентації). Тривалість існування векселя не може бути поставлена в залежність від настання або ненастання яких-небудь події (умов); безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному і зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і без будь яких умов, обмовок або посилань на них. Припустимо, є вказівка на самому векселі на якийсь документ, що лежить в основі видача векселя, але таку вказівку не повинно торкатися беззастережність наказу (зобов'язання) платежу, воно повинно бути юридично нейтрально і може нести лише інформаційну функцію;
-абстрактність. Абстрактність вексельного зобов'язання - процесуальна і матеріальна зводиться до питання про винагороди і полягає в тому, що:
а) повернення з підстави (основної угоди - договори закупівлі-продажу дарування, міни, позики і т.д.), по якому виданий або переданий вексель, навіть якщо ця підстава юридично мізерна, внаслідок відсутності грошей, підробки й ін., можливі тільки між особами, безпосередньо пов'язаними цією підставою (процесуальна абстрактність);
б) зобов'язання признається відірваним від основної угоди як текстуально, так і по істоті. Боржник не вправі захищатися проти вимог сумлінного тримача запереченнями, заснованими на дефектах і невиконанні основної угоди, що лежить в основі видача або передачі векселя, за винятком: заперечення боржника проти векселетримача можливі тоді, коли останній, знаючи про пороки векселя, придбав його з метою свідомо завдати шкоди боржнику (матеріальна абстрактність).
- оборотність і однобічність, тобто право вимоги платежу за векселем передається разом із векселем, із вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють легітимність володіння векселем; для одержання платежу за векселем, отже, достатньо пред'явлення самого векселя. А однобічність вексельного зобов'язання складається в тому, що для того, хто по цьому зобов'язанню зобов'язаний, воно - тільки зобов'язання, без якогось вимоги з його сторони, а для того, хто по ньому має право, воно - тільки вимога, без якогось зобов'язання з його сторони;
- письмова, строго встановлена законом форма, при недотриманні вимог якої вексель утрачає свою силу особливого грошового зобов'язання. Вексельне зобов'язання може утримуватися тільки в тексті векселя, але не поза ним: quod non est in cambio, non in mundo (з латині, чого немає у векселі, то не існує, букв. немає у світі). Саме по собі воно цілком уподібнюється підпису на векселі: підпис на векселі рівнозначний прийняттю вексельного зобов'язання. Звідси й узвичаєна фразеологія: дати підпис, викупити підпис, зробити честь підпису (гонорувати підпис) і т.ін.
Векселя, як прості, так і переказні виписані в місці оплати, називають місцевими. Векселя, які оплачуються в межах тієї ж країни, де вони виписані, називають внутрішніми. Коли векселя виписані в одній країні, а підлягають оплаті в іншій країні, їх називають іноземними (зовнішніми), якщо ж іноземний вексель належить векселетримачу - резиденту країни, що не є ні місцем упорядкування, ні місцем платежу за векселем, то стосовно такого власника вексель називається транзитним.
Література
1. Абрамова М.А., Александровна Л.С. Финансы, денежное обращение и кредит. М.: ИМПЭ, 2005.
2. Балабанов А.И., Балабанов И.Т. Финансы. - СПб.: Изд-во «Питер», 2006.
3. Большаков C. В. Финансовая политика и финансовое регулирование экономики переходного периода // Финансы. 2004. № 11.
4. Булатова А. С. Экономика: учебник. М.: Бек. 2004. Гл. 16. С. 260 — 277.