Вступ
кредитний спілка фінансовий
Кредитні спілки в Україні являють собою спеціалізовані споживчі кооперативи громадян. Вони створені як добровільні об’єднання громадян (фізичних осіб), пов’язаних якою-небудь соціальною спільністю: місцем роботи, місцем проживання, професією, будь-яким іншим загальним інтересом.
Кредитна спілка сприяє ефективному заощадженню особистих коштів громадян, пайовиків, одержанню ними кредитів з цих коштів, спільному використанню частини цих грошей в освітніх, житлових та інших програмах соціальної підтримки і соціального розвитку своїх членів. Основна діяльність, спрямована на організацію соціальної взаємодопомоги і підтримки громадян, не переслідує мети отримання прибутку – є неприбутковими організаціями.
Особливості діяльності кредитних спілок впливають на специфіку аналізу їх фінансового стану. З одного боку він здійснюється відповідно вимог до діяльності банків, з другого боку відповідно організацій неприбуткового характеру. Ці обставини визивають безліч суперечок серед фахівців банківської справи, податкової служби та кредитних кооператорів.
Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що методи аналізу фінансового стану кредитних спілок не тільки визначають рівень розвитку даних організацій, але і сприяють ознайомленню з фінансовим станом спілок їх членів, банків, представників виконавчої влади, інших споживачів. Інформація про фінансовий стан спілок є доступною для перелічених осіб завдяки впровадженню методів фінансового моніторингу, рейтингової системи, основаних на показниках аналізу фінансового стану.
Проблемам аналізу фінансового стану кредитних спілок присвячені наукові труди таких вчених, як В. Гончаренко, К.Капусової, С.Левицької, М. Федорець та інших.
Об’єктом роботи ефективність фінансового стану спілок.
Предметом дослідження є процес оцінки ефективності кредитної спілки «Імпульс плюс».
Метою роботи є дослідження та удосконалення методів оцінки ефективності діяльності фінансових посередників.
Для досягнення оцінки ефективності кредитних спілок як фінансових посередників були визначені такі завдання:
з’ясування сутності категорії «ефективність кредитних спілок»;
дослідження підходів до оцінки ефективності;
обґрунтування моделі для оцінки ефективності з точки зору фінансового посередництва;
економічна апробація запропонованих підходів.
Дослідження ефективності привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, що пояснюється постійними процесами оновлення та вдосконалення діяльності. Окремі питання оцінки ефективності посередництва відображені в працях таких авторів, як О.В. Васюренко, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, Л. Примостка, О.І. Лаврушин, П. Роуз, Дж. Синкі, В.М. Усоскін.
Теоретичні та практичні аспекти функціонування фінансових посередників досліджені в працях таких авторів, як Р. Брейлі, Ю. Бригхем, Л.Дж. Гітман, М.Д. Джонк, Дж. Кейнс, Дж. Майерс, Р. Ролл, П. Самуельсон, Дж. Тобін, У. Шарп, Я. Міркін.
Не вирішена раніше частина загальної проблеми. Незважаючи на значні публікації з досліджуваних питань, методичні аспекти оцінки ефективності кредитних спілок, як фінансових посередників являють собою не лише актуальний напрямок наукового дослідження, але й можливості вирішення даної проблеми.
Для досягнення мети роботи застосовано наступні методи дослідження: дедукція, аналіз, системний аналіз та порівняння.
При написанні, використано Закони України з регулювання діяльності кредитних спілок, статті у наукових виданнях «Фінанси України», «Вісник НБУ», спеціалізована література для фахівців кредитних спілок – «Вісник НАКСУ», «Вісник кредитної кооперації» та інші, пакети прикладних програм: Excel, Word, Accses.
1. Теоретичні основи фінансового посередництва
1.1 Сутність, призначення та види фінансового посередництва
Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль в системі соціально-економічних відносин. Вони являють собою досить складне багатопланове суспільне явище, яке можливо розглядати на різних рівнях узагальнення та деталізації.
Видима сторона фінансів проявляється у потоках певних фінансових активів, які рухаються між суб’єктами фінансових відносин і забезпечують для цих суб’єктів формування їх доходів та видатків, а також цільових грошових коштів.
Виступаючі інструментом розподілу та перерозподілу ВВП, фінанси виконують розподільчу функцію. Об’єктом розподільчої функції фінансів виступає вартість ВВП, а також національне багатство. Суб’єктами при цьому виступають держава, юридичні та фізичні особи.
За допомогою фінансів виконуються функції за формуванням суб’єктами фінансових відносин доходів та видатків.
Формування таких взаємозв’язків відбувається завдяки заощадженню одними суб’єктами фінансових відносин фінансових активів та задоволення потреб в них інших суб’єктів. Накопичені заощадження можуть бути використані для інвестицій, а отже відбувається перетік коштів, при якому вони перемішуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто пострибує інвестицій. Такий перетік фінансових активів створює умови для підвищення ефективності економіки в цілому та поліпшення економічного добробуту кожного члена суспільства.
Перетік фінансових активів між суб’єктами фінансових відносин може відбуватися внаслідок надання ним фінансових послуг різноманітними фінансовими установами. Це сприяє встановленню такої взаємодії між власниками і одержувачами фінансових активів, у результаті якої з огляду на попит і пропозицію формуються оптимальні ціни на ці активи.
Сучасний фінансовий сектор України за своїми інституційними та функціональними характеристиками не повною мірою відповідає тенденціям світових фінансових систем.
Розширення спектра фінансових послуг, зростання ролі банків та небанківських фінансових установ у інвестиційному процесі є важливим підґрунтям економічного зростання.
Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що добре налагоджений банківський сектор, розвинуте страхування, розвиток небанківських фінансових установ (кредитних установ, пенсійних фондів, інших видів фінансових посередників) сприяють сталості фінансових систем та розв’язанню соціально-економічних проблем. У багатьох країнах світу рівень розвитку фінансового сектора і фінансових ринків у цілому є індикатором зрілості ринкових відносин.
Фінансовий посередник є суб'єктом грошового ринку. Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування. У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими суб'єктами, які умовно можна назвати кредитор і позичальник, з'являється третій економічний суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб'єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників називається фінансовим посередництвом. Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов'язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов'язаними з їх залученням. Так, кредитна спілка, акумулюючи кошти своїх клієнтів, створює нове зобов'язання – договір про внесок на депозитний рахунок, а розміщуючи ці кошти у позичальників, у банках чи цінних паперах, створює нову вимогу до позичальника.
Загальний вигляд взаємовідносин між базовими суб'єктами грошового ринку та фінансовими посередниками можна подати у такому вигляді див рис.1.1.
Рис.1.1. Взаємовідносин між суб'єктами грошового ринку та фінансовими посередниками
Механізм фінансового посередництва недостатньо досліджений у сучасній українській та в колишній радянській літературі. Окремі суб'єкти грошового ринку і в теорії, і на практиці розглядаються, як правило, ізольовано один від одного, як непов'язані між собою структури, які функціонують у своїх замкнутих економічних сферах. Проте це не так.
Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об'єктом - вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон'юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання. Дуже важливо, щоб при вирішенні цих завдань ураховувалася не тільки видова специфіка окремих фінансових посередників, а й їх родова єдність і функціональна взаємозалежність на грошовому ринку.
Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього - у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.
Звичайно, теоретично можна уявити ситуацію, коли економічні суб'єкти - кредитори і позичальники - будують свої взаємовідносини прямо, не звертаючись до посередників. Проте організація таких відносин була б для них і суспільства набагато дорожчою, уповільненою, високоризикованою і незручною.
Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у:
можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника - оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції. Для цього кредитору достатньо звернутися до будь-якого посередника і розмістити у нього свої кошти, поклавши їх ніби в загальний котел, а позичальнику достатньо звернутися туди ж і одержати їх у позичку, ніби взявши їх з цього котла. Шукати їм один одного зовсім не потрібно і навіть знати про існування один одного не обов'язково. Потрібний лише широкий розвиток мережі фінансових посередників;
скороченні витрат базових суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів. Це зумовлюється такими чинниками: кредитору і позичальнику не потрібно багато часу та зусиль витрачати на пошуки один одного (на рекламу, створення інформаційних систем тощо); не потрібно здійснювати складні оціночно-аналітичні заходи щодо потенціального клієнта, щоб визначити його надійність, платоспроможність. Цей клопіт і витрати бере на себе фінансовий посередник; не потрібно мати справу з великою кількістю дрібних кредиторів чи позичальників, на підтримання контактів з якими потрібні значні кошти, їх консолідованим представником на ринку є посередник, підтримання контактів з яким обійдеться значно дешевше.
Для забезпечення своєї діяльності фінансові посередники також витрачають значні кошти, і утримання цих посередників обходиться суспільству недешево. Проте завдяки великим обсягам виконуваних операцій, їх оптовому характеру, собівартість кожної окремої операції коштуватиме посередникам та суспільству значно дешевше, ніж якби вона виконувалась безпосередньо кредиторами та позичальниками;
послабленні фінансових ризиків для базових суб'єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. Це стає можливим завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків;
збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу. Це зумовлено тим, що посередники мають можливість сконцентрувати значну кількість невеликих заощаджень і спрямувати їх на фінансування великих, високодохідних операцій та проектів;
можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Це, зокрема, страхування кредитора від різних ризиків, задоволення потреб у пенсійному забезпеченні, забезпеченні житлом, набутті права власності й управління певними об'єктами тощо. Фінансові посередники спеціалізуються на наданні таких послуг, у зв'язку з чим формується широке коло їх окремих видів: депозитних інституцій, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних і фінансових компаній, взаємних фондів тощо. У кожній країні цей перелік може бути різним, причому чим більше в країні розвинутий грошовий ринок, тим більшим буде ряд різноманітних фінансових посередників.
Оскільки базові суб'єкти грошового ринку переважно є суб'єктами реального сектора економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругооборот капіталу в процесі розширеного відтворення, розвиток виробництва, торгівлі, інших сфер економіки. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств в оборот ділових підприємств. Це зумовлено тим, що ці заощадження є найбільшим джерелом інвестицій в економіку, проте вони перебувають у величезної кількості власників, індивідуальні розміри їх невеликі, отже перерозподілити їх без посередників було б технічно неможливо.
Види фінансових посередників. Особливої уваги заслуговує класифікація фінансового посередництва. Щодо цього питання нема єдиної точки зору ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:
банки;
небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами.
В американській літературі фінансових посередників заведено поділяти на три групи:
депозитні інституції;
договірні ощадні інституції;
інвестиційні посередники.
Такий різнобій у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:
відсутністю однозначного трактування самого поняття "банк";
відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.
В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвестиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небанківських інституцій (інвестиційних посередників).
Критерій договірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома різними критеріями, що видається не досить коректним. Тому більш правомірним є класифікація всіх фінансових посередників за одним критерієм - участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:
банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;
небанківські фінансові посередники (фінансово-кредитні установи), які такої здатності не мають.
Усередині кожної з цих груп посередники можуть класифікуватися на види за іншими критеріями. Наприклад, розрізняють банки центральні та ділові; універсальні та спеціалізовані; комерційні, ощадні тощо. Небанківських фінансових посередників поділяють на страхові компанії, інвестиційні інститути, кредитні спілки, пенсійні фонди, лізингові компанії, факторингові компанії тощо.
Основна їхня функція - допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.
Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо. Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу - маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод. Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта - низькою.
Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.
1.2 Роль і перспективи розвитку кредитного ринку
Кредитні спілки – одна з самих масових і самих привабливих для населення фінансових організацій, що складає некомерційну альтернативу банкам. З'явившись на рубежі XIX-XX ст., кредитні спілки діють сьогодні в 88 країнах світу. Кредитні спілки – це некомерційні фінансові організації, що спеціалізуються на фінансовій взаємодопомозі шляхом надання ощадно-позикових послуг своїм членам.
Сучасні кредитні спілки в Україні в переважній більшості являють собою спеціалізовані споживчі кооперативи громадян. Вони створені як добровільні об'єднання громадян (фізичних осіб), пов'язаних якою-небудь соціальною спільністю: місцем роботи, місцем проживання, професією, будь-яким іншим загальним інтересом (common bond). Спілка сприяє ефективному заощадженню особистих коштів громадян, пайовиків, одержанню ними позик з цих коштів, спільному використанню частини цих грошей в освітніх, житлових та інших програмах соціальної підтримки і соціального розвитку своїх членів. Основна діяльність, спрямована на організацію соціальної взаємодопомоги і підтримки громадян, не переслідує мети отримання прибутку. Кредитні спілки є неприбутковими організаціями. За організаційно-правовою формою вони, як правило, являють собою споживчі кооперативи.
Як особлива форма споживчої кооперації, кредитна спілка будує свою діяльність на принципах кооперативної філософії і кооперативної демократії. Кооперація дослівно означає "спільна діяльність" (cooperation). У широкому змісті слова кооперація – це об'єднання спільних зусиль окремих людей або груп людей для досягнення якої-небудь мети. У більш конкретному і вузькому понятті термін "кооперація" використовується для позначення особливої суспільно-економічної організації товаровиробників або споживачів, тобто для визначення окремого типу соціально-економічної організації.
Кредитні спілки виконують функцію соціального захисту в життєво важливій для громадян сфері фінансових послуг. Вони піклуються про підвищення фінансової грамотності населення, активно працюють над освітою своїх членів і своїх працівників. Спілки заохочують цільове використання заощаджень пайовиків, розробляючи соціальні програми (освітні, медичні, рекреаційні, житлові й ін.). Членство в них формує відповідальне і сумлінне відношення громадян до своїх зобов'язань як норму поведінки, виявляє значення репутації порядної людини в діловому обороті. Значення кредитних спілок не обмежується роллю економічного агента, вони – важливий елемент соціальної структури суспільства і фактор соціальної стабільності і прогресу.
Основна діяльність кредитної спілки з надання фінансових послуг своїм пайовикам не переслідує мети одержання прибутку, не відноситься до ризикової діяльності і, отже, не є підприємницькою, тим самим підтверджується статус їх як некомерційної, не кредитної організації. Тут важливо поєднати статус кредитної спілки як фінансової й одночасно як некомерційної організації. Це надзвичайно важливий аспект життя кредитної спілки, для якого вирішальну роль відіграють правила і норми, порушення яких може привести до фактичної втрати статусу кредитною спілкою. Тому для кредитних спілок України Центром розвитку кредитних спілок була розроблена система стандартів, прийнята Лігою кредитних спілок і затверджена Асамблеєю Ліги в травні 1995 р.
Стандарти закріплюють умови членства, види діяльності, порядок і процедури управління і контролю в кредитних спілках. Дотримання стандартів контролюють органи кредитної спілки, а також Ліга кредитних спілок, статут якої передбачає обов'язкову періодичну інспекцію діяльності кредитних спілок – членів Ліги.
Кредитні відносини в економіці базуються на визначеній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, яких додержуються при практичній операції на ринку позикових капіталів. Ці принципи стихійно укладалися ще на першому етапі розвитку кредиту, а надалі знайшли прямий відбиток у загальнодержавному кредитному законодавстві:
Кооперативно-кредитні організації є важливою складовою ринкових систем більшості країн світу. Тоді як актуальність їх розвитку в Україні недооцінюється, а проблеми, пов'язані з розробленням шляхів розвитку кредитної кооперації, є вельми важливими і потребують невідкладного розв'язання. Крім того, надзвичайне значення має усвідомлення необхідності відродження, збереження унікальності соціально-економічної природи кооперативно-кредитних організацій та запобігання переродженню їх у псевдокооперативні форми під час трансформаційних процесів, що відбуваються в кооперативному секторі світової економіки в умовах глобалізації.
Окремі аспекти зазначеної проблеми почасти досліджували А. Аззі, М. Аліман, Д. Бартон, В. Зіновчук, Г. Климко, О. Крисальний, О. Карасик, Я. Мак-ферсон, М. Малик, А. Морозов, А. Кредисов, П. Саблук, В. Гончаренко, група спеціалістів європейського проекту ТАСIS з розвитку кооперації та деякі інші вітчизняні й зарубіжні вчені. Однак формування ефективного кооперативного сектору у фінансово-кредитній системі України лишилось недослідженим сучасною економічною наукою.
Відродження в Україні справжніх кооперативно-кредитних організацій, що діють відповідно до визнаних у світі кооперативних принципів, є порівняно новим для нашого суспільства, що вже саме по собі є актуальним і потребує наукового осмислення та узагальнення особливостей кооперативно-кредитного руху у світовому масштабі.
Рівень розвитку кредитних кооперативів у кожній країні залежить від рівня розвитку її економічної системи і традицій національного кооперативного руху. В одних країнах кредитні кооперативи — це невеликі організації фінансової самодопомоги населення, що майже не відійшли від класичних німецьких моделей, в інших — мало не банки, що надають своїм членам широкий спектр банківських послуг [4]. В одних можуть надавати лише фінансові послуги, в інших — можуть додатково здійснювати й товарні операції. Крім того, існують й універсальні кооперативи з фінансово-кредитними функціями, які побудовані на тих самих принципах, що й базові моделі кредитної кооперації.
У сучасних умовах найпоширенішими у світовій практиці видами кредитних кооперативів є кредитні спілки та кооперативні банки, які є еволюційними видозмінами класичних кооперативних моделей (як Шульце-Деліче та Райфайзен).
Встановлено, що кооперативні фінансово-кредитні установи є вагомим елементом сучасних фінансових систем багатьох розвинених країн, де вони охоплюють суттєву частку фінансового ринку. В Австралії, Азії, Африці, Латинській Америці працюють 34000 кредитних спілок. У Європі 1250 кредитних спілок об'єднують 2,5 млн. активного населення, у Північній Америці 72,5 млн. людей об'єднані в 11000 кредитних спілок. Всесвітня рада кредитних спілок (WOССU) координує роботу з розвитку руху в 83 країнах світу. Є країни, де національні організації кредитних спілок настільки сильні, що мають не лише значний вплив на економіку своєї країни, а й велику фінансову, організаційну підтримку в інших країнах [19]. Наприклад, Ірландія, де 50%, і Канада, де 70% населення країни — члени кредитних союзів, допомагають становленню кредитних спілок у Росії, Литві, Латвії, Україні, Грузії. Найпотужніша із усіх пострадянських країн система кредитних спілок сформована в Польщі завдяки проекту WОССU.
Однак розвиток кредитних спілок у пострадянських країнах відбувається повільно й хаотично. Причина такого явища — недовіра людей до фінансових установ, недосконале законодавство та брак чіткої державної політики розвитку кооперативного сектору у фінансово-кредитній системі, а також незнання кооперативної ідеї широкими верствами населення внаслідок відсутності справжніх кооперативних організацій упродовж понад сімдесяти років радянської влади. В Україні відродження кредитних спілок розпочалося 1993 року з ініціативи української діаспори США та Канади, яка сприяла започаткуванню американського та канадського проектів технічної допомоги. Завдяки Указу Президента, яким у вересні 1993 року було затверджено "Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні", були створені необхідні юридичні умови для відродження в Україні однієї із форм кредитної кооперації — кредитних спілок, які отримали юридичний статус не фінансового кооперативу, як маємо в інших країнах, а громадської організації. Це створило певні труднощі в діяльності, викликало необхідність пристосування кооперативного фінансово-господарського механізму до форми громадської організації, ускладнило розуміння специфіки цих установ з боку державних органів та населення. Однак недосконале законодавство за повної відсутності системи нагляду і нормативно-правового регулювання призвели до виникнення та безконтрольної діяльності різних типів кредитних спілок, серед яких особливо помітні чотири: "профспілковий", "ломбардний", "трастовий", "ощадно-позичковий". При цьому лише останній діє відповідно до кооперативних принципів. Таким чином, існує серйозна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху псевдоспілками.
Слід зазначити, що без розвитку кооперативного сектору у державі не може бути побудована ефективна, соціально спрямована ринкова економіка. А до такої, як відомо, прагне будь-яке розвинене суспільство. Як свідчить світовий досвід, в умовах економічної кризи кооперативи можуть стати суттєвим засобом подолання негативних явищ, піднесення добробуту населення та підвищення ефективності дрібного й середнього бізнесу. Тому відродження кооперативних форм економічної самодопомоги населення має стати важливою складовою державної політики ринкових перетворень в Україні.
Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки і вихід із глибокої економічної кризи можливий при умові формування повноцінної фінансово-кредитної системи. Кризова ситуація вимагає пошуку різних форм соціального захисту населення. Поряд із державною підтримкою найбільш вразливих груп населення, необхідно поступово впроваджувати форми соціального захисту, що ґрунтуються на принципах добровільного страхування та взаємодопомоги. Саме останнім відповідає рух кредитних спілок, що займають важливе місце в розвитку небанківських інституцій України.
Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні затверджене Указом Президента України 20 вересня 1993 року, а згодом і Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908 – ІІІ започаткували основи створення кредитної спілки. Можливість взяти позичку під значно нижчі проценти, ніж у банку, використавши її для започаткування або розширення власної справи – це те, на що має право кожен член кредитної спілки, незалежно від його вкладу.
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитні спілки віднесено до окремої категорії фінансових установ небанківської системи - кредитних, мають право залучати на основі ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, кошти на депозити та розміщувати їх у фінансові кредити на власний ризик.
Отже, привабливість кредитних спілок серед фінансових установ грошового ринку полягає в тому, що вони виконують дві базові банківські операції - акумулювання грошових коштів і розміщення їх у кредити, і одночасно функціонують на кооперативних засадах, які є демократичними і гуманними.
Кредитний рух України за 19 років свого існування пройшов значний еволюційний шлях і тепер можна з упевненістю сказати, що відродження кредитні спілки відбулися як вагоме суспільне і ринкове явище. Їх сумарні активи становлять більше 1 мільярда гривень, а загальна кількість членів перевищує 950 тисяч осіб. Щороку сотні тисяч українців користуються можливістю отримати кредит на свої нагальні потреби, що виникають у споживчій або бізнесовій сферах. Більше 700 кредитних спілок присутні у всіх регіонах України, утворивши потужну розгалужену мережу надання фінансових послуг тим верствам населення, які, як правило, не цікавлять як потенційні клієнти орієнтований на максимальну рентабельність банківський сектор. Однак попри все, сьогодні як ніколи залишається актуальним питання: чи таким уже безспірним та прогнозованим бачиться майбутнє кредитних спілок на фінансовому ринку України на найближчі роки? Оптимісти, напевне, вважатимуть це питання риторичним. Але насправді з однозначною відповіддю не варто поспішати, не розглянувши перед тим факти.
Кожна шоста кредитна спілка в Україні на даний момент має суттєві проблеми з дотриманням основних нормативів, а фінансовий стан більш як 50 кредитних спілок, що об’єднують десятки тисяч членів, оцінюється як загрозливий. В той же час загальновідомо що достатньо лише кількох резонансних скандалів навколо збанкрутілих кредитних спілок, щоби підірвати довіру вкладників та завдати непоправної шкоди іміджу всього руху. Ситуація ускладнюється відсутністю доступних механізмів підтримання фінансової стабільності та системи гарантування вкладів.
Ще одне з питань,яке варте уваги, - специфіка концентрації ринку у русі кредитних спілок України. На частку менш як 40 кредитних спілок з активами понад 5 млн. гривень припадає більш 60% від загальних активів спілок України, в той час як на частку більше 450 кредитних спілок з активами до 1млн. гривень лише – 5% загальних активів системи. При цьому прямо пропорційної залежності між кількістю членів та розміром активів кредитних спілок не спостерігається, оскільки на менш як 50 кредитних спілок з чисельністю членів понад 3000 осіб припадає більш як 60% загального членства і лише приблизно 35% загальних активів кредитних спілок України. Має місце певний системний перекіс, який за законом великих чисел зумовлює відносну нестійкість і слабку здатність руху спілок і цілому до протистояння несприятливим макроекономічним чинникам та значним нестандартним ринковим коливанням. Так уже побудовані кредитні спілки у всьому світі, що, наприклад у разі настання на національному ринку масштабних фінансових криз для виживання кожної кредитної спілки необхідне виживання переважної більшості інших кредитних спілок. І цю проблему може нейтралізувати лише достатній рівень вертикальної функціональної консолідації зі створення відповідних аспектних установ, як це є в усіх розвинених системах кредитних кооперативів, але фактично відсутньої на теренах нашої країни. За цих умов є закономірним процес відносної горизонтальної консолідації шляхом злиття чи приєднання кредитних спілок, який уже помітно набирає обертів.
У свою чергу, недостатньо збалансованою залишається і ринкова позиція кредитних спілок. Лише кожний десятий член кредитних спілок України є їх вкладником. Проте є очевидним, що в конкурентному середовищі, яке формується протягом останніх років на кредитному ринку України, гідне місце кредитним спілкам забезпечить не гра на короткочасній ринковій кон’юктурі, а глибоке позиціонування в сфері кредитування малого бізнесу та фермерства, іпотечного кредитування та забезпечення фінансовими послугами сільського населення. Це саме ті ніші, де в конкуренції з банками кредитні спілки, використовуючи свою унікальну гнучкість та мобільність, можуть забезпечити для себе довготривалу стратегічну перевагу.
1.3 Неприбуткова кооперативна природа кредитних спілок
Кредитні спілки розвиваються в Україні понад 18 років і поступово займають своє місце серед суб’єктів фінансового ринку. Але незважаючи на це, серед переважної більшості населення України, представників державних органів, а часто навіть й працівників окремих кредитних спілок існує недостатнє розуміння соціально-економічної природи цих організацій. Причиною цього стала нечіткість українського законодавства, що регулює діяльність кредитних спілок.
До прийняття закону «Про кредитні спілки» ці установи мали юридичний статус громадської організації, головною метою якої є «фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування». В податковому законодавстві спілки були віднесені до неприбуткових організацій. Такий, не досить чітко визначений, статус призводив до виникнення багатьох запитань стосовно економіко-правової природи спілок та створював певні проблеми в їх роботі. Прийнятий закон надав кредитним спілкам нового, принципово іншого юридичного статусу «неприбуткової організації, заснованої фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки» і при цьому визначив, що «кредитна спілка є фінансовою установою». Це дозволило більш чітко визначити юридичний статус кредитних спілок, однак питання неприбуткової соціально-економічної природи цих організацій залишилось розкрито недостатньо. Законом кредитні спілки були перетворені із «громадської організації» у «фінансову установу». І дуже непомітним при цьому звучить термін «заснованої на кооперативних засадах». А він якраз і є найголовнішою ознакою, що відрізняє кредитні спілки від інших суб’єктів фінансового ринку і визначає їх неприбуткову природу. На жаль, в чинному українському законодавстві такого поняття як «кооперативні засади» не існує, а в законі «Про кредитні спілки» кооперативні засади прописані недостатньо. Тому із прийняттям цього закону стало можливим трактувати кредитні спілки лише як фінансові установи, і не звертати увагу на суспільну, громадську складову їх діяльності та їх соціальну місію. А звідси з часом може виникнути питання доцільності віднесення кредитних спілок до неприбуткових організацій.
Кредитні спілки в більшості країн світу мають статус фінансового кооперативу. А кооператив — це організація, що має крім економічної, ще й громадську природу. Кредитний кооператив для своїх членів є одночасно фінансовою установою та громадською організацією. І це визначає його неприбуткову соціально-економічну природу.
Розуміння неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок є надзвичайно важливим і актуальним для усвідомлення їх значення в економіці України, успішного розвитку і недопущення виникнення псевдоспілок, які можуть дискредитувати кооперативну ідею фінансової самодопомоги населення, яка, майже після сімдесяти років забуття, почала відроджуватись в Україні.
Розуміння неприбутковості діяльності кредитних спілок в сучасних умовах є простим і складним одночасно. Простота полягає у тому, що ці організації відносяться до неприбуткових, бо не мають на меті отримання прибутку, а складність — утому, що вони прибуток отримують. Ці, на перших погляд, взаємовиключні положення відображають особливості вказаних організацій, які в своїй основі мають унікальний фінансово-господарський механізм, що принципово відрізняє їх від інших суб’єктів господарювання і який в усьому світі надає їм право на отримання неприбуткового статусу. Але розуміння цього неприбуткового економічного механізму в Україні ускладнюється двома важливими факторами. Першим з них є деформоване уявлення про кооператив як форму господарювання. Воно виникло в результаті відсутності протягом сімдесяти років в економічній системі держави справжніх кооперативних організацій, що мають неприбуткову економічну природу та дискредитації кооперативної ідеї в період «перестройки», коли під виглядом кооперативного руху почалось відродження приватного бізнесу.
Другим факторам, що ускладнює розуміння неприбуткової економічної природи кредитних спілок, є традиційне ототожнення понять «дохід» і «прибуток», плутанина яких масово почалась ще наприкінці 80-х років в процесі формування податкового законодавства періоду «перестройки»
З метою кращого розуміння особливостей та ознак неприбуткової діяльності кредитних спілок, розглянемо більш докладно ці, парадоксальні на перший погляд, твердження.
Неприбуткова діяльність - це не збиткова діяльність. Дане положення є відповіддю на типове запитання: «Як може існувати організація, не отримуючи прибутку для покриття своїх витрат?»,що майже завжди виникає в процесі обговорення проблеми неприбуткової діяльності кооперативних форм господарювання. Це питання є результатом плутанини понять «дохід» та «прибуток». Дохід — це кошти, які отримує організація від своєї діяльності, а прибуток — це перевищення суми доходів організації над її витратами. Таким чином джерелом покриття витрат будь-якої організації є не прибуток, а дохід. Організація, що отримує дохід, може не мати прибутку. Але це не означає, що вона буде мати збитки. Неприбутковість — це не збитковість. Якщо доходу буде отримано рівно стільки, що його вистачить лише на покриття витрат - організація не буде мати ні прибутків, ні збитків. При цьому її діяльність в даному періоді буде неприбутковою, незбитковою і самодостатньою.
Неприбуткова діяльність — це не безприбуткова діяльність. Якби будь-яка господарська організація поставила собі за мету спрацювати неприбуткові і отримати протягом певного періоду рівно стільки, щоб його хватило лише на покриття понесених витрат, в звичайних умовах їй цього зробити б не вдалось, бо в ринкових умовах неможливо наперед точно визначити суму доходу, що буде отриманий. В зв’язку з цим навіть при великому бажанні здійснити господарську діяльність не прибутково в певні періоди часу буде виникати невідповідність фактично отриманих доходів і понесених витрат, що призведе до виникнення прибутку. Але цей прибуток в даному випадку буде не метою діяльності, а наслідком неможливості точного розрахунку таких цін за послуги та надання таких обсягів цих послуг, які б забезпечили точну відповідність отриманого доходу понесеним витратам. Таким чином, неприбуткова діяльність не є безприбутковою, а виникнення прибутку в процесі неприбуткової діяльності не переводить її у статус прибуткової, бо отриманий прибуток не є метою діяльності.
Неприбуткова діяльність — це не підприємницька діяльність. Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється з метою отримання максимального прибутку і його розподілу між власниками пропорційно вкладеному в організацію даної господарської діяльності капіталу. При цьому, необхідно підкреслити важливу і принципову методологічну ознаку - прибуток отримується із клієнтів, а розподіляється між власниками. Обґрунтованим і логічним є оподаткування результатів підприємницької діяльності, як форми привласнення коштів одних суб’єктів іншими. Принципово інший методологічний підхід має місце у здійсненні неприбуткової господарської діяльності, метою якої не є винагорода вкладеного в організацію даної діяльності капіталу, тому вона може здійснюватись й без отримання прибутку. При цьому, неприбуткова господарська діяльність має свій сенс, бо провадиться із принципово іншою метою, пов’язаною із отриманням не прибутку, а іншого результату.
Неприбуткова діяльність — це надання послуг за собівартістю. Здійснення господарської діяльності на неприбуткових засадах є головною метою і ознакою специфічних неприбуткових господарських організацій, що називаються кооперативами. Ця специфічна організаційно-правова форма кооперативу, здійснюючи господарську діяльність, прагне надавати послуги за їх собівартістю або максимально наближено до собівартості. Неприбуткова кооперативна діяльність має кінцевою метою не прибуток від наданих послуг, а самі послуги, що надаються членам кооперативу.
Неприбуткова діяльність — це надання послуг власникам-клієнтам. Будь-який кооператив створюється та діє з метою забезпечення своїх членів необхідними послугами. Члени кооперативу є одночасно його рівноправними власниками і клієнтами. Вони фінансують діяльність свого кооперативу і користуються його послугами. Члени кооперативу формують пайовий капітал, необхідний для здійснення неприбуткової господарської діяльності і оплачують отримані від кооперативу послуги. Паї в кооперативі вносяться не для отримання на них прибутку, а для забезпечення функціонування кооперативу і отримання можливості користуватись його послугами.
Неприбуткова діяльність — це здійснення управління та контролю клієнтами-власниками. Управління будь-якою формою підприємницької діяльності здійснюється власниками, які визначають основні напрямки та методи ведення бізнесу. Власника цікавить не потреби клієнтів, а прибуток, який можна отримати. Однак, зі своєї сторони, споживачі можуть сформувати початковий капітал і створити господарську організацію, яка на неприбуткових засадах буде забезпечувати їх потреби, в якій вони будуть клієнтами, повноправними власниками, в якій вони будуть приймати рішення стосовно ціни та якості послуг, що має надавати їм їхня організація. Такі організації є відкритими для нових членів, мають демократичну структуру і систему управління.
Важливо акцентувати увагу на правомірності вважати прибутком суму перевищення доходів кооперативу над його витратами. Для підприємницької діяльності — це однозначно прибуток. Але в неприбутковій кооперативній діяльності кошти, що надходять кооперативу у вигляді плати за послуги понад їх собівартість, не можна вважати прибутком, бо кооператив отримує ці кошти від обслуговування своїх членів, які є його власниками. Доходом можна вважати кошти, що отримуються від третіх осіб, а не від власників. Тому економічна природа коштів, що надходять від членів, більш подібна до природи членських внесків чи цільового фінансування, ніж до природи доходу. Члени кооперативу самостійно і за взаємною згодою встановлюють механізм фінансування діяльності кооперативу та визначають його цінову політику.
Висновки
Фінансові послуги надаються фінансовими установами. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг вважається ринками фінансових послуг. Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.
Світовий досвід свідчить, що на ринку мікрокредитування особливо успішно діють різні типи небанківських фінансових установ, таких як кредитні спілки, ломбарди, страховики. Розвитку системи кредитних спілок в Україні загалом притаманні позитивні тенденції: зберігаються високі темпи зростання основних фінансових показників; збільшується власний капітал спілок; на фоні постійного зниження процентних ставок за кредитами діяльність спілок залишається фінансово стальною; підвищується ефективність діяльності кредитних спілок, свідченням чого є зменшення питомої ваги операційних витрат.
Кредитні спілки фактично не є конкурентами банків. Свої послуги спілки перше за все надають у невеликих населених пунктах, де банки представлені надзвичайно мало. В таких населених пунктах, як правило, досить низькі доходи фізичних осіб, і банки, враховуючи їх великі витрати на відкриття і здійснення своєї діяльності, невигідно тримати персонал для видачі дрібних кредитів громадян. В той же час потреба у мікрокредитах (інколи у декілька сотень гривень) серед фізичних осіб існує. Саме тому в цих населених пунктах дедалі активніше здійснюють свою діяльність кредитні спілки.
2. Аналіз фінансово-господарської діяльності кредитної спілки «Імпульс плюс»
2.1 Загальна економічна характеристика об’єкта дослідження
Кредитна спілка «Імпульс плюс» діє згідно рішення установчих зборів (Протокол № 1 від 28 вересня 2001 р.) на підставі Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12.07.2001р., «Про кредитні спілки» № 2908-ІІІ від 20.12.2001р., «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» №249-ІV від 28.11.2002р., інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
Місцезнаходження і юридична адреса КС «Імпульс плюс» є Донецька область, м. Вугледар, ул. Советська, б.2.
Джерелом формування фінансових ресурсів кредитної спілки є внески її членів, плата за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходи від провадження інших видів статутної діяльності, доходи від придбаних державних цінних паперів, грошові та інші майнові пожертвування, благодійні внески.
Завдання спілки полягає у задоволенні потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг шляхом здійснення певної діяльності.
Для досягнення мети кредитна спілка:
приймає вступні та обов’язкові пайові та інші внески від членів спілки;
надає кредити своїм членам;
залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.
Залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам;
надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Держфінпослуг;
виступає членом платіжних систем;
оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого їм кредиту;
провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.
Кредитна спілка має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку.
Кошти кредитної спілки чітко розмежовуються на дві великі групи: власні та залучені.
Залучені кошти спілки формуються за рахунок членських внесків, вкладених членами спілки на договірних умовах, кредитів інших кредитних спілок чи банківських установ. Ці кошти не є власністю кредитної спілки і залучаються нею для забезпечення діяльності при недостатності власних коштів.
Кошти додаткових членських внесків належать членам на правах власності і передаються кредитній спілці у тимчасове користування на певних умовах. В залежності від видів внесків членам спілки відкриваються особові рахунки, на яких відображаються вид, стан, умови та рух внесків члена кредитної спілки, а також нараховані на внески проценти.
В кредитній діяльності застосовуються різні види забезпечення. Найбільш поширеними з них є порука та застава.
Слід відзначити, що в Україні кредитні спілки суттєво обмежені в можливостях розміщення тимчасово вільних коштів та здійснення інвестиційної діяльності, що негативно впливає на фінансовий стан та ефективність роботи багатьох спілок.
Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів членів можуть бути створені й інші органи управління.
Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів, вони можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки.
До виключної компетенції загальних зборів членів спілки належить:
затвердження Статуту, внесення до нього змін і доповнень;
затвердження річних результатів діяльності, звітів спостережної ради, правління та кредитного комітету і висновків ревізійної комісії;
прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків спілки;
прийняття рішення про припинення діяльності кредитної спілки.
Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки в період між загальними зборами. Вона підзвітна загальним зборам членів спілки.
До компетенції спостережної ради кредитної спілки належить:
затвердження положень про порядок надання послуг членам;
встановлення видів та умов надання кредитною спілкою фінансових послуг своїм членам;
затвердження кошторису та штатного розпису;
призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету;
вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки та припинення членства у кредитній спілці.
Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Правління складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах зі спілкою.
Правління вирішує всі питання діяльності кредитної спілки, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів, спостережної ради та кредитного комітету.
Роботою правління керує голова правління, який призначається спостережною радою.
Голова правління кредитної спілки:
без доручення представляє інтереси спілки та діє від її імені;
представляє кредитну спілку в її відносинах із державою, іншими юридичними та фізичними особами;
укладає договори та інші угоди від імені кредитної спілки, підписує доручення на провадження дій від імені кредитної спілки;
розпоряджається майном спілки в порядку, визначеному спостережною радою;
Кредитний комітет спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки.
До компетенції кредитного комітету належать:
розгляд заяв членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень із цих питань;
здійснення контролю за якістю кредитного портфеля;
Контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює ревізійна комісія. Ревізійна комісія підзвітна й відповідальна перед загальними зборами членів спілки. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам членів кредитної спілки та спостережній раді.
Прийняття до кредитної спілки провадиться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради, якщо таке право не делеговане спостережною радою правлінню спілки.
При прийомі до кредитної спілки сплачується вступний внесок та обов'язковий пайовий внески. Розмір вступного та обов'язкового пайового внесків встановлюється за рішенням загальних зборів.
Члени кредитної спілки мають право:
брати участь в управлінні справами спілки, обирати та бути обраними до її органів управління;
вносити пропозиції на розгляд органів управління спілки;
одержувати кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до Статуту;
одержувати інформацію про діяльність спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки;
одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів спілки;
вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому Законом України «Про кредитні спілки» та Статутом.
Члени кредитної спілки зобов'язані:
дотримуватися Статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління;
вчасно і в повному обсязі здійснювати сплати по кредитах;
брати участь у формуванні майна спілки, зокрема, сплачувати у грошовій формі вступні, обов'язкові пайові та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені рішенням загальних зборів;
не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність кредитної спілки.
Майно кредитної спілки формується за рахунок:
вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);
плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;
доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;
грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
інших надходжень, не заборонених законодавством.
Майно кредитної спілки є її власністю. Вона володіє, користується та розпоряджається належним їй майном.
Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань.
Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів спілки.
Резервний капітал формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів. Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.
Кредитна спілка має право самостійно встановлювати:
розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів;
розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими спілкою;
ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;
види кредитів. умови надання та строки їх повернення;
способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.
Кредитна спілка надає кредити лише своїм членам на умовах та на строк, що визначені відповідним положенням спілки, затвердженим спостережною радою, на підставі заяви члена спілки за рішенням кредитного комітету. При наданні кредиту між кредитною спілкою та позичальником укладається кредитний договір, в якому визначаються строк та умови повернення кредиту.
2.2 Аналіз фінансового стану кредитної спілки «Імпульс плюс»
Фінансовий стан кредитної організації виражається співвідношенням структур його активів і пасивів, тобто засобів кредитно – фінансових організацій і їх джерел. Основні задачі аналізу фінансового стану — визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за період, підготовка рекомендацій з підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Задачі вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розбиваються на наступні аналітичні блоки:
структурний аналіз активів і пасивів;
аналіз фінансової стійкості;
аналіз платоспроможності (ліквідності);
аналіз необхідного приросту власний капітал.
Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, трендовий.
Горизонтальний аналіз - аналіз змін окремого показника або статті фінансових звітів між двома звітними даними, а саме аналіз темпів зростання. Горизонтальний аналіз використовується для аналізу абсолютних (сума) і відносних (%) змін розділів і статей фінансових звітів. За допомогою даного аналізу не можливо визначити, які події відбулися, але він виявляє їх наслідки, зростання чи зменшення певних статей.
Вертикальний аналіз використовується для порівняння різних розділів і статей фінансових звітів між собою на кінець звітного періоду, або за певний період часу. Кожна стаття фінансових звітів представляється в процентному відношенні до загальної суми активів Балансу. Вертикальний аналіз розглядає взаємозалежності, між різними розділами і статтями фінансових звітів з ціллю виявлення незвичайних залежностей, яки можуть вимагати подальшого дослідження і аналізу для встановлення їх можливих причин.
Трендовий аналіз – це розширений горизонтальний аналіз, якій є інструментом для аналізу динаміки результатів діяльності підприємства, складання бюджету і прогнозування. Зміни в статтях фінансових звітів підставляються тенденції в їх динаміці. Інформація про виявлені тенденції може бути використана як для аналізу відхилень статей у майбутньому, так і для екстраполяції їх поведінки у майбутньому. Найчастіше аналіз трендів застосовується до звіту про фінансові результати.
Вертикальний та горизонтальний аналіз відносяться до експрес-аналізу балансу та безумовно взаємодоповнюють один одного.
Коефіцієнтний аналіз зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, що розраховуються як відношення величин балансових статей або інших абсолютних показників, одержуваних на основі звітності або бухгалтерського обліку. При аналізі фінансових коефіцієнтів їх значення порівнюються з базисними величинами, а також вивчається їх динаміка за звітний період і за ряд суміжних звітних періодів.
Крім фінансових коефіцієнтів в аналізі фінансового стану велику роль грають абсолютні показники, що розраховуються на основі звітності, такі, як чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні кошти, показники забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Дані показники є критеріальними, оскільки за їх допомогою формулюються критерії, що дозволяють визначити якість фінансового стану.
Фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами – як власними, так і позиковими, їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу - розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.
З метою забезпечення стабільної діяльності кредитних спілок і захисту прав споживачів та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України 16 січня 2004 року розпорядженням № 7 затвердила Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок (далі – Положення). Це положення призначення для забезпечення стабільної діяльності спілок, своєчасного виконання ними зобов’язань перед своїми членами, а також запобігання можливим втратам капіталу через ризики, що притаманні діяльності кредитних спілок. Положенням встановлюються критерії та нормативи щодо капіталу, платоспроможності, якості активів, ризикованості операцій, прибутковості та ліквідності.
Положення надає основні поняття та терміни, що використовуються у Положенні, а також розкриває критерії і нормативи діяльності спілки. Положення встановлює 17 критеріїв та нормативів, які є обов’язковими для дотримання спілками у процесі фінансово-господарської діяльності. Певна частина критеріїв передбачена Законом України «Про кредитні спілки».
Інформація, що надається до Держфінпослуг: звітні дані про фінансову діяльність кредитної спілки, звітні дані про склад активів та пасивів, звітні дані про доходи та витрати, розрахунок необхідної суми резерву забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів, про кредитну діяльність кредитної спілки (Додатки А-Ж).
Розглядаючи фінансово-господарські показники діяльності «Імпульс плюс» можемо зробити висновок, що спілка з початку 2008р. почала отримувати перші ознаки світової фінансової кризи. Криза не платежів по кредитам отриманим членами спілки привела до зростання сум нарахованих штрафів. І разом з зменшенням отриманих процентів за наданими кредитами почала зростати доля залеглих кредитів, а обертання грошей уповільнилось (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.Фінансово - господарські показники діяльності КС « Імпульс плюс « у 2007-2009рр.
| № з/п | Назва показника | 2007 р. | 2008 р. | Відхилення |
2009 р. | Відхилення | ||
| абсолютне | відносне, % | абсолютне | відносне, % | |||||
| Визначення доходу | тис. грн. | тис. грн. | тис. грн. | % | тис. грн. | тис. грн. | % | |
| 1 | Отримані % за кредитами наданими членам кредитної спілки | 579,2 | 508,4 | -70,8 | -12,2 | 482,7 | -25,7 | -5,05 |
| 2 | Інші % доходи | 0 | 1,2 | 1,2 | - | 0 | -1,2 | -100,0 |
| 3 | Отримані штрафи, пені | 22,5 | 38,8 | 16,3 | 72,4 | 60,8 | 22,0 | 56,7 |
| 4 | Інші непроцентні доходи | 116,6 | 48,4 | -68,2 | -58,5 | 37,6 | -10,8 | -22,3 |
| 5 | Всього доходів | 718,3 | 596,8 | -121,5 | -16,9 | 581,1 | -15,7 | -2,6 |
| Визначення витрат | ||||||||
| 6 | Нараховані % на внески вклади на депозитні рахунки членів спілки | 153,0 | 122,4 | -30,6 | -20,0 | 165,0 | 42,6 | 34,8 |
| 7 | Нараховані % за кредитами отриманими від кредитних спілок | 104,9 | 15,4 | -89,5 | -85,4 | 0 | -15,4 | -100,0 |
| 8 | Нараховані % за кредитами отриманими від об’єднаної кредитної спілки | 0 | 23,3 | 23,3 | - | 0,1 | -23,2 | -99,6 |
| 9 | Витрати на нарахування заробітної плати та обов’язкових платежів | 160,5 | 194,3 | 33,8 | 21,0 | 185,4 | -8,9 | -4,6 |
| 10 | Інші операційні витрати | 49,7 | 59,3 | 9,6 | 19,3 | 71,3 | 12,0 | 20,2 |
| 11 | Податок на прибуток | 19,9 | 21,0 | 1,1 | 5,5 | 21,8 | 0,8 | 3,8 |
| 12 | Витрати на формування резерву забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів | 173,1 | 90,3 | -82,8 | -47,8 | 137,5 | 47,2 | 52,3 |
| 13 | Всього витрат | 661,1 | 526,0 | -135,1 | -20,4 | 581,1 | 55,1 | 10,5 |
| Визначення результату | ||||||||
| 14 | Фінансовий результат | 57,2 | 70,7 | 13,5 | 23,6 | 0 | -70,7 | -100,0 |
Спілці знадобилось, для поповнення ліквідності, більше коштів мати у касі та на рахунках для виконання зобов’язань перед вкладниками.
Кредитна спілка відмовилась від кредитів отриманих від об’єднаної кредитної спілки та від інших кредитних спілок. Але у 2008р. витрати на нарахування заробітної плати та обов’язкових платежів зросли на 21%.
Скоротилися витрати на формування резерву забезпечення покриття витрат від неповернутих кредитів на 47,8%.
Зменшились на 30,6тис. грн., тобто на 20%, нараховані проценти на внески (вклади) на депозитні рахунки членів спілки.
Фінансово - господарські показники діяльності КС « Імпульс плюс « у 2008р. відносно 2007р. виглядала таким чином: доходна частина зменшилася з 718,3тис. грн. до 596,8 тис. грн., тобто на 16,9%, а витратна частина зменшилася з 661,1тис. грн. до 526тис. грн., тобто на 20,4%.
І тільки тому що витратна частина була скорочена досить значно фінансовий результат був не збитковим. У 2007р. фінансовий результат складав 57,2тис. грн., у 2008р. 70,7тис. грн. Фінансовий результат зріс на 23,6%.
У 2009р. кредитна спілка у почала поновлювати довіру своїх членів і тому зменшення доходів відбулося на 2,6%. Але витратна частина була скорочена ще на 10,5%.
На фоні загальної картини закриття і банкрутства деяких банків та кредитних спілок, кредитній спілці вдалося закінчити 2009р. без збитків.
Разом з тим відбувалося загальне зменшення активів.
Розглядаючи фінансово-господарські показники діяльності «Імпульс плюс» за 2009р. можемо зробити висновок, що отриманих процентів за кредитами наданими членам кредитної спілки продовжувала скорочуватись з 508,4тис. грн. до 482,7тис. грн., на 5,05%.
У 2009р. нараховані проценти на внески вклади на депозитні рахунки членів спілки зросли з 122,4тис. грн. до 165тис. грн.,на 34,8%. Це свідчить що у населення почала відновлюватись довіра до спілки.
Разом з тим витрати на нарахування заробітної плати та обов’язкових платежів скоротилися на 4,6%.
Фінансовий результат діяльності спілки за 2009р. виглядав таким чином: доходна частина складала 581,1тис. грн. – витратна 581,1 тис. грн.
Фінансове прогнозування тісно пов'язане з фінансовим аналізом. Аналіз є початковим пунктом складання прогнозу.
За його допомогою розкриваються причинно-наслідкові відносини, формулюються загальні гіпотези і концепції розвитку майбутнього, дається оцінка характеру впливу основних складових на процеси, що прогнозуються. Результати прогнозу служать інформаційною базою для проведення попереднього аналізу. Таким чином, фінансовий аналіз є одночасно відправним і заключним етапом процесу прогнозування.
Фінансовий аналіз досліджує причини, які привели до відповідного фінансового стану, пропонує шляхи для його поліпшення і надає можливість розробити обґрунтовані рішення фінансової стратегії на майбутнє. Стратегічною метою фінансового аналізу є прогнозування майбутніх проблем ще до того, як вони з’являться.
Порівнюючи фактичні значення показників за різні періоди часу, керівники мають можливість проаналізувати напрями розвитку кредитної спілки та на основі отриманої інформації здійснити відповідну корекцію поточної діяльності та планів.
Аналіз фінансового стану кредитної спілки починаємо з розгляду його балансу. Для цього проводимо горизонтальний і вертикальний аналіз. Зводимо результати розрахунків горизонтального аналізу в таблицю 2.2.
Аналізуючи дані табл. 2.2. можна зробити наступні висновки. Активи спілки у 2008 р. мали наступні зміни у порівняні з 2007р. У абсолютному відношенні зростання відбулося на 77,3 тис. грн., у відносному на 5,6%. У 2009р. активи спілки зменшилися на 83,1тис. грн., тобто на -5,7%.
Продуктивні активи у абсолютному відношенні збільшились у 2008р. на 29 тис. грн., у відносному на 2,3%. У 2009р. продуктивні активи спілки зменшилися на 155 тис. грн., тобто на -12,2%.
Таблиця 2.2.Горизонтальний аналіз діяльності КС « Імпульс плюс « у 2007-2009рр.
| Код рядка | 2007 р. тис.грн. | 2008 р., тис.грн. | Відхилення | 2009 р., тис.грн | Відхилення | |||
| абс., тис. грн. | відносне, % | абс. тис. грн | відносне, % | |||||
| АКТИВ | ||||||||
| І. Продуктивні активи | ||||||||
| Кредити, надані членам | 010 | 1 385,8 | 1442,9 | 57,1 | 4,1 | 1388,2 | -54,7 | -3,8 |
| Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами | 030 | 284,9 | 381,6 | 96,7 | 33,9 | 530,8 | 149,2 | 39,1 |
| Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок | 040 | (148,2) | (190,1) | 41,9 | 28,3 | (290,4) | 100,3 | 52,8 |
| Фінансові інвестиції | 050 | 0 | 13,8 | 13,8 | - | 13,8 | - | - |
Усього за розділом І (р.010-р.040+р.050) |
070 | 1 237,6 | 1266,6 | 29,0 | 2,3 | 1111,6 | -155,0 | -12,2 |
| ІІ. Непродуктивні активи | ||||||||
| Грошові кошти | 080 | 80,0 | 127,0 | 47,0 | 58,8 | 194,3 | 67,3 | 53,0 |
| Основні засоби, ін.. необоротні (не)матеріальні активи | 090 | 29,0 | 22,0 | -7,0 | -24,1 | 18,3 | -3,7 | -16,8 |
| Інші непродуктивні активи | 130 | 38,4 | 47,0 | -8,6 | -22,4 | 40,2 | -6,8 | -14,5 |
| Витрати майбутніх періодів | 140 | 0,4 | 0,1 | -0,3 | -75,0 | 15,2 | 15,1 | 15100 |
Усього за розділом ІІ (р080+р090+р130+р140) |
150 | 147,8 | 196,1 | 48,3 | 32,7 | 268,0 | 71,9 | 36,7 |
| АКТИВИ ВСЬОГО | 160 | 1 385,4 | 1462,7 | 77,3 | 5,6 | 1379,6 | -83,1 | -5,7 |
ПАСИВ |
||||||||
| І. Зобов’язання | ||||||||
| Внески (вклади) на депозитні рахунки | 170 | 550,7 | 858,0 | 307,3 | 55,8 | 760,5 | -97,6 | -11,4 |
| Розрахунки з юр. Особами, за зобов’язаннями, на які нараховуються проценти | 180 | 265,0 | 35,0 | -230,0 | -86,8 | - | -35,0 | -100,0 |
| Інші зобов’язання, на які не нараховуються % | 230 | 87,7 | 44,7 | -43,0 | -79,0 | 104,4 | 59,7 | 133,5 |
| Доходи майбутніх періодів | 240 | 33,2 | 45,5 | 12,3 | 37,0 | 32,8 | -12,7 | -27,9 |
Усього за розділом І (р170+р180+р231+р240) |
260 | 936,6 | 983,2 | 46,6 | 5,0 | 897,7 | -85,5 | -8,7 |
| Продовження табл. 2.2. | ||||||||
| Код рядка | 2007 р. тис.грн. | 2008 р., тис.грн. | Відхилення | 2009 р., тис.грн | Відхилення | |||
| абс., тис. грн. | відносне, % | абс., тис. грн. | відносне, % | |||||
| ІІ. Капітал | ||||||||
| Пайовий капітал | 270 | 273,5 | 228,5 | -46,8 | -17,1 | 227,7 | -0,8 | -0,3 |
| Резервний капітал | 280 | 175,3 | 251,0 | 75,7 | 43,2 | 254,2 | 3,2 | 1,3 |
Нерозподілений дохід (непокритий збиток) |
300 | 0,0 | - | - | - | - | - | - |
Усього за розділом ІІ (р.270+р.280+р.300) |
310 | 448,8 | 479,5 | 30,7 | 6,8 | 481,9 | 2,4 | 0,5 |
| ПАСИВИ ВСЬОГО | 340 | 1 385,4 | 1462,7 | 77,3 | 5,6 | 1379,6 | -83,1 | -5,7 |
Разом з тим, заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами у 2008р. виросла. У абсолютному відношенні зростання відбулося на 96,7 тис. грн., у відносному на 33,9%. У 2009р. 149,2 тис. грн., тобто 39,1%.
Це потягнуло за собою додаткові відрахування на формування фондів резервування. А це призвело до додаткових витрат, які були виражені у збитках спілки. Тому ці збитки мають характер проблем менеджменту. Доля прострочених кредитів почала зростати і саме менеджери повинні звертати увагу на цей сегмент кредитів.
У пасивах зміни виглядали наступним чином. Загальні зобов’язання спілки у 2008р. збільшилися на 46,6 тис. грн., тобто на 5% У 2009р. зобов’язання спілки зменшилися на 85,5 тис. грн., тобто на -8,7%.
Внески (вклади) на депозитні рахунки у 2008р. порівняно з 2007р. збільшилися на 307,3тис. грн., у відносному порівнянні на 55,8%. А у 2009р. порівняно з 2008р. зменшилися на 97,6тис. грн., у відносному порівнянні на -11,4%.
Разом з тим, капітал кредитної спілки також змінився, порівняно з 2007р., у 2008р. зріс на 77,3 тис. грн., тобто на 5,6%. У 2009р. капітал зменшився на 83,1 тис. грн., тобто на -5,7%.
Залучено пайового капіталу у 2008р. у абсолютному відношенні до 2007р. зменшився на 46,8 тис. грн., тобто -17,1%. У 2009р. пайовий капітал зменшився на 0,8 тис. грн., тобто -0,3%.
Витрат потребувало відрахування до резервного фонду спілки. Зростання у 2008р. зростання на 75,7 тис. грн., (або на 43,2%). У 2009р. зростання на 3,2 тис. грн., (або на 1,3%).
Якщо аналізувати 2008 р. у порівнянні до 2007 р., то можна відзначити, що значних змін за статтями балансу не відбулося. Кредитна спілка займалася покращенням фінансових результатів, що відображено у покритті збитків, які вона мала на кінець 2007 р. А у 2009р. відбулося незначне зменшення активів до рівня 2007р.
Велике значення для загальної оцінки фінансового стану підприємства має вертикальний аналіз балансу. Зміст такого аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей активу і пасиву балансу і оцінці його змін. Проведемо вертикальний (структурний) аналіз балансу, для чого зводимо його результати у табл. 2.3.
Дані табл. 2.3. свідчать про те, що продуктивні активи мають значну питому вагу: 89,3% у 2007 р. , 86,6% у 2008 р., 80,6% у 2009 р., від активів спілки. У той час непродуктивні активі мають малу частку 10,7% у 2007 р., 13,4% у 2008р. і 19,4% у 2009р. Ці показники є досить стабільними.
У розділі пасивів відбулися наступні зміни. В зобов’язаннях відбувалися зміни по внескам (вкладам) на депозитні рахунки. Їх доля змінювалася з 39,8% у 2007 р. до 58,7% у 2008 р. і 55,1% у 2009р.
Доля пайового капіталу у загальних пасивах у 2007 р. – 19,7% а у 2008р.знизилась до 15,6%, у 2009р. складала 16,5% Доля резервного капіталу мала стабільне зростання у 2007 р. – 12,7% , у 2008 р. - 17,2% , а у 2009р. – 12,4% від загальних пасивів.
Проведений аналіз дозволяє зробити висновки, що кредитна спілка хоча і мала проблеми з неповерненими кредитами, але за рахунок сформованих резервів повинна зберегти стабільність у своїй роботі.
Таблиця 2.3 Вертикальний аналіз балансу КС « Імпульс плюс « у 2007-2009рр.
| Код рядка | 2007 р. тис.грн. |
2007 р., % | 2008 р. тис.грн. |
2008 р.,%; | 2009 р. тис.грн |
2009р., % | |
| АКТИВ | |||||||
| І . Продуктивні активи | |||||||
| Кредити, надані членам КС | 010 | 1 385,8 | 100,0 | 1442,9 | 98,6 | 1388,2 | 100,6 |
| Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами | 030 | 284,9 | 20,6 | 381,6 | 26,1 | 530,8 | 38,5 |
| Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок | 040 | (148,2) | 10,7 | (190,1) | 12,9 | (290,4) | 21,0 |
| Фінансові інвестиції | 050 | 0 | 0 | 13,8 | 0,9 | 13,8 | 1,0 |
Усього за розділом І (р.010-р.040+р.050) |
070 | 1 237,6 | 89,3 | 1266,6 | 86,6 | 1111,6 | 80,6 |
| ІІ. Непродуктивні активи | |||||||
| Грошові кошти | 080 | 80,0 | 5,8 | 127,0 | 8,7 | 194,3 | 14,1 |
| Основні засоби, ін.. необоротні (не)матеріальні активи | 090 | 29,0 | 2,1 | 22,0 | 1,5 | 18,3 | 1,3 |
| Інші непродуктивні активи | 130 | 38,4 | 2,8 | 47,0 | 3,2 | 40,2 | 2,9 |
| Витрати майбутніх періодів | 140 | 0,4 | 0,0 | 0,1 | 0,0 | 15,2 | 1,1 |
Усього за розділом ІІ (р.080+р.090+р.130+р.140) |
150 | 147,8 | 10,7 | 196,1 | 13,4 | 268,0 | 19,4 |
| АКТИВИ ВСЬОГО | 160 | 1 385,4 | 100,0 | 1462,7 | 100,0 | 1379,6 | 100,0 |
| ПАСИВ | |||||||
| І. Зобов’язання | |||||||
| Внески (вклади) на депозитні рахунки | 170 | 550,7 | 39,8 | 858,0 | 58,7 | 760,5 | 55,1 |
| Розрахунки з юр. Особами, за зобов’язаннями, на які нараховуються проценти | 180 | 265,0 | 19,1 | 35,0 | 2,4 | - | - |
| Інші зобов’язання, на які не нараховуються % | 230 | 87,7 | 6,3 | 44,7 | 3,0 | 104,4 | 7,6 |
| Доходи майбутніх періодів | 240 | 33,2 | 2,4 | 45,5 | 3,1 | 32,8 | 2,4 |
Усього за розділом І (р.170+р.180+р.231+р.240) |
260 | 936,6 | 67,6 | 983,2 | 67,2 | 897,7 | 65,1 |
| ІІ. Капітал | |||||||
| Пайовий капітал | 270 | 273,5 | 19,7 | 228,5 | 15,6 | 227,7 | 16,5 |
| Резервний капітал | 280 | 175,3 | 12,7 | 251,0 | 17,2 | 254,2 | 18,4 |
Нерозподілений дохід (непокритий збиток) |
300 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | - | - |
Усього за розділом ІІ (р.270+р.280+р.300) |
310 | 448,8 | 32,4 | 479,5 | 32,8 | 481,9 | 34,9 |
| ПАСИВИ ВСЬОГО | 340 | 1385,4 | 100,0 | 1462,7 | 100,0 | 1379,6 | 100,0 |
Для аналізу динаміки змін суми балансу, які відбуваються у кредитній спілці за певний проміжок часу, а також для виявлення тенденцій, які можуть бути використані для відхилень статей у майбутньому, робимо трендовий аналіз (табл. 2.4.).
Таблиця 2.4.Трендовий аналіз валюти балансу КС « Імпульс плюс « за 2002-2009 рр.
| Активи, тис.грн. | Рік | Тренд, % | |
| Базисний рік – перший - 2002р | 42 819 | 2002 | 100,0 |
| Рік другий (119 792/42 819×100) - 2003р | 119 792 | 2003 | 279,8 |
| Рік третій (217 369/42 819×100) - 2004р | 217 369 | 2004 | 507,6 |
| Рік четвертий (461 598/42 819×100)-2005р | 461 598 | 2005 | 1 078,0 |
| Рік п’ятий (1 369 866/42 819×100) -2006р | 1 369 866 | 2006 | 3 119,2 |
| Рік шостий (1 385 452/42 819×100) -2007р | 1 385 452 | 2007 | 3 235,6 |
| Рік сьомий (1 462 737/42 819×100) -2008р | 1 462 737 | 2008 | 3 416,1 |
| Рік восьмий (1 379 604/42 819×100) 2009р | 1 379 604 | 2009 | 3 221,9 |
За результатами трендового аналізу, можна зробити висновок, що кредитна спілка з початку своєї діяльності мала інтенсивний розвиток, майже подвоюючи балансову суму. Для оцінки ефективності використання активів та пасивів кредитної спілки доцільно зробити аналіз фінансових нормативів. Перелік фінансових коефіцієнтів досягає майже двох сотень. Але зважаючи на специфіку діяльності візьмемо основні з них: норматив достатності капіталу, норматив платоспроможності, норматив резервного капіталу, нормативу якості активів, відношення продуктивних активів до активів.
Проаналізуємо фінансовий стан кредитної спілки.
Методика розрахунків комбінована, тобто громіздкі розрахунки виконуються за допомогою програмного комплексу «CuProgram», якою користується кредитна спілка. Норматив достатності капіталу показує, наскільки капітал може виконувати роль буфера по виконанню зобов’язань. Капітал кредитної спілки не може бути меншим ніж 10 % від її загальних зобов'язань:
К = А:В х 100 10 %, (2.1)
де К – достатність капіталу
А - капітал
Б - зобов'язання
К 2007р =
К 2008р =
К 2009р. =
З розрахунку видно, що коефіцієнт достатності капіталу впродовж останніх трьох років було витримано – капітал не був менше 10% від зобов’язань.
Норматив платоспроможності використовується для мінімізації ризиків, пов'язаних із здатністю кредитної спілки розраховуватись за своїми зобов'язаннями.
Коефіцієнт платоспроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки до сумарних активів, зважених за ступенем ризику. Для його розрахунку активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження. Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності не може бути меншим ніж 8 %. Схема розрахунку надана у табл. 2.5.
Таблиця 2.5.Алгоритм розрахунку коефіцієнту платоспроможності
| Група 1 | А(грошові кошти у банку) | Б (грошові кошти у касі) | 0% | ||
| Група 2 | В (депозитні рахунки у банку) | Г (державні цінні папери) | 20% | ||
| Група 3 | Д (внески до капіталу ОКСУ) | Е (внески до капіталу коп. банку) | Ж(Зворотні внески до асоціації КС) | З (залишкова вартість основних фондів нематеріальних активів та інших необоротних активів) | 50% |
| Група 4 | И (кредити членам - прострочені та безнадійні кредити) | К (кредити КС - прострочені та безнадійні кредити) | Л (інша деб. заборг) | 100% | |
| Група 5 | М (неповернені кредити або безнадійні) | 150% | |||
Алгоритм підрахунку сумарних активів (А+Б)*0%+(В+Г)*20%+(Д+Е+Ж+З)*50%+(И+К+Л)*100%+М*150% |
|||||
Регулятивний капітал КП = __________________________________________________________________________________________ , (2.2) |
|||||
| (А+Б)*0+(В+Г)*0,2+(Д+Е+Ж+З)*0,5+(И+К+Л)*1+М*1,5 | |||||
де КП - коефіцієнт платоспроможності
Коефіцієнт платоспроможності розраховано за допомогою програмного комплексу «CuProgram», він дорівнює:
КП 2007 р = 36,9
КП 2008 р = 42,9
Таким чином, показник платоспроможності в останні три роки значно перевищував нормативне значення.
Норматив резервного капіталу, встановлено для здатності спілки, у разі виникнення збитків, перекрити їх із резервного капіталу. Формується до моменту досягнення ним не менше 15 % від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки:
РК = 100 / (В+Г) х 0 + (Д+Є) х 0,2 + (Ж+З+І+К) х 0,5 + (Л+М) х 1,0 +
+ Н х 1,5 , (2.3)
Таблиця
| де РК - резервний капітал; |
| Б- грошові кошти в касі та на поточних рахунках у банках; |
| В - державні цінні папери; |
| Г- грошові кошти на (вкладних) депозитних рахунках у банках; |
| Д - внески (вклади) на депозитні рахунки в об'єднаній кредитній спілці; |
| Є - внески до капіталу об'єднаної кредитної спілки; |
| Ж- внески до капіталу кооперативного банку; |
| З - грошові кошти, внесені на зворотній основі до спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок; |
| І - залишкова вартість осн
овних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів; |
| К - кредити, надані членам кредитної спілки та кредитним спілкам (крім неповернених та безнадійних); |
| Л - інша дебіторська заборгованість; |
| М - кредити, надані членам кредитної спілки, визнані неповерненими або безнадійними. |
РК 2007 р. = 11,6%
РК 2008 р. = 16,1%
РК 2009 р = 16,3%
Коефіцієнт розраховано за допомогою програмного комплексу «CuProgram». Результати розрахунку за 2007р. - 11,6%, 2008р.- 16,1% свідчать, що резервний капітал нижче нормативу і лише у 2009р. – 16,3% названий показник був сформований у межах нормативу.
Метою аналізу якості активів є визначення життєздатності спілки.
Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кредитами не має перевищувати 100 % від суми регулятивного капіталу (власних коштів) за виключенням капіталу, сформованого за рахунок додаткових пайових внесків:
ПКВ = (А+Б+В) · 100 / (Г-Д) 100 %,(2.4)
де ПКВ – проблемні кредити до власних коштів; А - заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами; Б - заборгованість за безнадійними кредитами; В - заборгованість за продовженими (пролонгованими) кредитами; Г – капітал; Д - капітал сформований за рахунок додаткових пайових внесків. |
ПКВ 2007р. =
ПКВ 2008р. =
ПКВ 2009р. =
Проблемні кредити у 2007 р., 2008р, 2009р. знаходилися у межах норми (85,7%, 84,7%, 95,5% відповідно). Це відбулося за рахунок зростання долі капіталу спілки.
Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кредитами, не перекрита сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповернених позик, не має перевищувати 10% від загальної суми заборгованості за наданими кредитами:
ПКК = (А+Б+В-Г) · 100 / (Д+Є) 10 %, (2.5)
де ПКК – проблемні кредити до загальної суми кредитів; А - заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами; Б - заборгованість за безнадійними кредитами; В - заборгованість за продовженими (пролонгованими) кредитами; Г - резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позик; Д - кредити, надані членам кредитної спілки; Є - кредити, надані кредитним спілкам. |
ПКК 2007 р. =
ПКК 2008 р. =
ПКК 2009 р. =
Частка проблемних кредитів по відношенню до кредитів у 2007р. була у межах норми. У 2008р. вона складала 13,3% і у 2009р. стала занадто високою – 17,3% .
Загальна сума залучених внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та інших зобов'язань кредитної спілки, за якими нараховуються відсотки, не має перевищувати суму продуктивних активів:
ПП = А*100 / Б 100 %,(2.6)
де ПП - платні пасиви до доходних активів;
А - сума зобов'язань, на які нараховуються відсотки;
Б - продуктивні активи.
ПП 2007 р. =
ПП 2008 р. =
ПП 2009 р. =
Згідно отриманих даних можна зробити висновок, що цей норматив виконується. Це говорить про те, що кредитна спілка може виконувати свої зобов’язання.
Відношення продуктивних активів до активів це відношення активів, що приносять прибуток, до сумарних активів і показує рівень продуктивного використання активів та не можуть бути менш . Слід, однак, пам’ятати, що деякі активи, що не приносять прибуток, тим часом необхідні для забезпечення функціонування спілки (наприклад, будинки, устаткування, транспортні засоби).
ПА = А 100 / Б 60%, (2.7)
де ПА – продуктивні активи;
А - залишок за наданими кредитами членам кредитної спілки;
Б - суми активів збільшених на суму на суму фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок
ПА 2007р. =
ПА 2008р. =
А 2009р. =
Результати розрахунку показника за аналізований період свідчать, що цей норматив виконується. І тому ризику з не отримання прибутку для кредитної спілки немає. Кредитна спілка не має права здійснювати залучення коштів від членів кредитної спілки у разі наявності у неї співвідношення більшого ніж 100% сум нарахованих процентів за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та розподіленого доходу на додаткові пайові внески до суми нарахованих доходів за кредитами, наданими членам кредитної спілки.
МЗ = (А + Б)*100 / В 100%,(2.8)
де МЗ – можливість залучення коштів;
А - нараховані проценти за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;
Б - розподілений дохід на додаткові пайові внески;
В - суми нарахованих доходів за кредитами
2007 р.
МЗ =
2008 р.
МЗ =
МЗ =
Коефіцієнт в межах норми
Загальна сума залучених на договірних умовах кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та організацій не може перевищувати 50 % вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення.
ЗК = (А +Б)*100/В 50%,(2.9)
де ЗК – залучені кредити;
А – розрахунки з юридичними особами за зобов'язаннями, на які нараховуються відсотки;
Б - Розрахунки з юридичними особами за зобов'язаннями, на які не нараховуються відсотки; В - Активи
У звіті таких кредитів немає.
Розрахунок нормативу прибутковості дає уявлення про ефективність діяльності кредитної спілки.
Норматив прибутковості – це співвідношення нерозподіленого доходу попереднього періоду та фактично отриманих кредитною спілкою доходів звітного періоду до суми витрат кредитної спілки, збільшених на суму доходу, спрямованого на формування резервного капіталу, доходу розподіленого на пайові внески, а також нарахованої протягом цього періоду плати (процентів) на додаткові пайові внески не має становити менше 100 :
НП = (А + Б) · 100 / (В + Г + Є) 100 % ,(2.10)
де НП - норматив прибутковості;
А - нерозподілений доход попереднього періоду;
Б - доходи звітного періоду;
В - витрати звітного періоду;
Г - доход, спрямований на формування резервного капіталу;
Є - доход, розподілений на пайові внески.
Результати розрахунку свідчать, що проблемним періодом був 2006 р. і лише у 2007р.-2008р. Цей норматив був у граничних межах 100%. Такі показники свідчать про те, що прибуток отримується стабільно у межах нормативу.
З метою контролю за здатністю кредитної спілки забезпечити, своєчасне виконання своїх зобов'язань за рахунок ліквідних активів встановлюються нормативи миттєвої ліквідності та короткострокової ліквідності.
Нормативи ліквідності надають можливість визначити спроможність кредитної спілки сплачувати свої поточні зобов’язання. Своєрідним показником виникнення фінансових труднощів є тенденція скорочення частки грошових коштів у складі поточних активів при збільшенні обсягів поточних зобов’язань.
Кредитна спілка використовує два нормативи ліквідності. Норматив миттєвої ліквідності та норматив короткострокової ліквідності.
Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми грошових коштів у касі та на поточних рахунках у банках до суми внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки до запитання.
МЛ = А/Б · 100 10 % ,(2.11)
де МЛ - миттєва ліквідність;
А - грошові кошти у касі та на поточних рахунках у банках;
Б - внесок (вклад) на депозитний рахунок до запитання;
Кредитна спілка не приймає внесків (вкладів) на депозитний рахунок до запитання. Тому цей розрахунок нормативу не робиться.
Норматив короткострокової ліквідності взначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань із початковим терміном погашення до одного року.
Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань із початковим терміном погашення до одного року.
До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: грошові кошти готівкою; грошові кошти на поточних рахунках у банках; грошові кошти на депозитних рахунках у банках; державні цінні папери; внески (вклади) на депозитні рахунки в об'єднаній кредитній спілці; кредити, надані членам кредитної спілки; кредити, надані кредитним спілкам; грошові кошти, внесені на зворотній основі до спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, створених із метою підтримки ліквідності кредитних спілок; грошові кошти, внесені в об'єднану кредитну спілку в рамках програми підтримки ліквідності кредитних спілок.
До короткострокових зобов'язань включаються: кредити, одержані від банків; кредити, одержані від кредитних спілок; внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки; інші зобов'язання.
Показник нормативу короткострокової ліквідності не повинен бути меншим ніж 100 відсотків :
НЛ = (А+Б+В+Г+Д+Є)+(Ж ·3) +( З · 3) · 100 / (І+К+Л+М+Н) 100 %, (2.12)
де НЛ – норматив короткострокової ліквідності;
А - готівкові кошти;
Б - гроші (грошові кошти) на депозитних рахунках у банках;
В - державні цінні папери;
Г - внески (вклади) на депозитні рахунки в об'єднаній кредитній спілці;
Д - кредити, надані членам кредитної спілки з терміном погашення від 3 до 12 міс.;
Є - кредити, надані кредитним спілкам;
Ж - грошові кошти, внесені на зворотній основі до спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, створених з метою підтримки ліквідності кредитних спілок;
З - грошові кошти, внесені в об'єднану кредитну спілку в рамках програми підтримки ліквідності кредитних спілок;
І - кредити, одержані від банків;
К - кредити, отримані від об'єднаної кредитної спілки;
Л - кредити, одержані від кредитних спілок;
М - внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;
Н - інші зобов'язання.
Результати отримано в межах нормативу. Отже, можемо зробити висновок, що загроз по невиконанню спілкою своїх зобов’язань не має.
Держфінпослуг може встановлювати для кредитної спілки інші значення фінансових нормативів щодо капіталу, платоспроможності, якості активів, ризиковості операцій, прибутковості та ліквідності у разі застосування до такої кредитної спілки заходів впливу у вигляді затвердження плану відновлення фінансової стабільності кредитної спілки у разі кризи. Для співставлення рахунків з нормативами зведемо їх у табл. 2.6. Можна зробити висновок, що майже всі фінансові нормативи кредитної спілки «Імпульс плюс» дотримано. Це свідчать про наявність у кредитної спілки перспектив подальшого розвитку та розширення діяльності.
Для подальшого стабільного розвитку спілці необхідно більше звертати увагу на сегмент проблемних кредитів.
Виконання зобов’язань позичальниками - це основа стабільності. Але у період фінансової кризи, коли зменшуються доходи населення та збільшуються ризики втрати роботи, зменшити ці ризики дуже важко.
Разом з тим, є значні проблеми з виконанням рішень судів по поверненню заборгованості. Виконавчі служби, не маючи належного фінансування, не можуть виконувати своїх повноважень у повному обсязі.
Таблиця 2.6.Схема розрахунку дотримання нормативів діяльності КС « Імпульс плюс « у 2007-2009 рр.
| № пункту положення | Назва | Норматив значення,% | 2007р. | 2008р. | 2009р. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 2.2.1 | Достатність капіталу | 10,0 | 47,9 | 48,8 | 53,7 |
| 2.2.2 | Коефіцієнт платоспроможності | 8,0 | 39,6 | 42,9 | 49,5 |
| 2.2.3 | Резервний капітал | 15,0 | 11,6 | 16,1 | 16,3 |
| 3.1.1 | Проблемні кредити до власних коштів | 100,0 | 85,7 | 84,7 | 95,5 |
| 3.1.2 | Проблемні кредити до кредитів | 10,0 | 9,9 | 13,3 | 17,3 |
| 3.1.3 | Платні пасиви до доходних активів | 100,0 | 65,9 | 70,5 | 68,4 |
| 3.1.4 | Кредити до активів | 50,0 | 90,4 | 87,3 | 83,1 |
| 3.1.5 | Можливість залучення | 100,0 | 26,0 | 23,4 | 33,5 |
| 3.2.3 | Великі ризики | 500,0 | х | х | х |
| 3.2.4 | Кошти юридичних осіб | 50,0 | х | х | х |
| 3.2.5 | Зобов'язання перед членами | 10,0 | х | х | х |
| 3.3.1 | Прибутковість | 100,0 | 100,0 | 100 | 100 |
| 4.1.1 | Миттєва ліквідність | 10,0 | х | х | х |
| 4.2.1 | Короткострокова ліквідність | 100,0 | 149,2 | 173,6 | 353,7 |
І тому, для зменшення ризиків, на наш погляд, потрібно проводити більш зважену кредитну політику, запропоновувати нові кредитні продукти. Наприклад, мікрокредитування або кредитні лінії. Саме споживче кредитування має стійкий попит сьогодні.
Крім того, вважаємо, що важливим кроком для стабілізації положення фінансових посередників є відновлювання довіри населення до вкладів на депозитні рахунки.
2.3 Аналіз виконання фінансових нормативів та оцінка виявлених недоліків кредитної спілки « Імпульс плюс»
В результаті проведеного аналізу фінансового стану підприємства, з метою протидії впливу негативних наслідків фінансової кризи на діяльність кредитної спіли, зокрема мінімізації ризиків ліквідності та платоспроможності, пов’язаних з ними операційних ризиків, можна рекомендувати наступні заходи, які дадуть можливість поліпшити фінансовий стан підприємства – досягнути прибутковості.
Вважаємо, що кредитній спілці необхідно щомісячно узагальнювати та аналізувати стан активів та пасивів. Здійснювати дієвий контроль з боку спостережної ради та правління кредитної спілки за змінами в активах та пасивах і за необхідності вживати невідкладних заходів реагування.
По-перше, необхідно відстежувати зміни структури кредитного та депозитного портфелів за строками, намагатися утримувати збалансованість у строках залучення та розміщення коштів і уникати можливих часових розривів. З метою попередження можливих розривів ліквідності ввести план руху грошових коштів наперед на 18 місяців.
По-друге, відстежувати темпи скорочення кредитного портфеля, який не має перевищувати темпи скорочення депозитного портфеля, оскільки останнє призведе до зменшення дохідності кредитної спілки, та відповідно, зменшення процентної маржі. Водночас, прискорене скорочення кредитного портфеля порівняно з депозитним може бути виправданим, якщо воно має на меті покриття розриву ліквідності, який прогнозовано має виникнути в найближчому майбутньому.
По-третє, намагатися не вилучати з продуктивного обороту кошти у випадку, якщо кредитний портфель скорочується швидше, ніж депозитний, але має місце обґрунтований прогноз відновлення обсягів кредитування. Кошти, отримані від надходжень по кредитах, спрямовувати в короткострокові кредити, а якщо це неможливо або недоцільно – у фінансові інвестиції.
По-четверте, уникати залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки в разі відсутності прогнозованого ефективного розміщення таких коштів.
По-п’яте, здійснювати перегляд та диверсифікацію процентних ставок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки та кредитами з врахуванням короткострокової необхідності утримання чи зменшення обсягів залучених за відповідною ціною коштів, виходячи з існуючої можливості їх ефективного та низько ризикового розміщення.
По-шосте, проводити роз’яснювальну роботу з членами кредитної спілки, у яких строк дії договорів за внесками (вкладами) на депозитні рахунки завершується, з питань щодо пролонгації таких договорів.
По-сьоме, здійснювати щомісячне узагальнення аналізу та контролю за якістю, строками, дохідністю кредитного портфеля з боку спостережної ради, кредитного комітету та правління кредитної спілки і за необхідності вжиття невідкладних заходів реагування щодо його оптимізації. Проведення щомісячної інвентаризації заборгованості за наданими кредитами, внутрішньої оцінки (аудиту) кредитного портфеля, а в разі потреби, здійснення роботи з реструктуризації простроченої кредитної заборгованості (перегляд графіка платежів, пролонгація тощо).
По-восьме, відповідно до цілей наданих кредитів проводити аналіз якості кредитного портфеля, встановлювати рівень ризиковості окремих видів кредитів, виходячи з того, щоб не допускати оформлення кредитів з високим рівнем ризику неповернення.
По-дев’яте, обмежувати проведення активних операцій з кредитування своїх членів шляхом надання переважно короткострокових кредитів з терміном погашення до 6 місяців, враховуючи планові виплати за зобов’язаннями.
По-десяте, утримуватись від видачі кредитів, пов’язаних з великими кредитними ризиками в розумінні нормативних актів Держфінпослуг, у тому числі кредитів членам органів управління та пов’язаних з ними особам.
По-одинадцяте, дотримуватись політики встановлення максимального розміру кредиту на рівні середнього розміру внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитні рахунки.
При проведенні попереднього аналізу документів, поданих позичальниками для надання кредиту, звертати особливу увагу на предмет їх достовірності та достатності, підтвердження платоспроможності. Використовувати механізм бюро кредитних історій, в тому числі за рахунок позичальника, для перевірки інформації щодо наявності заборгованості перед іншими фінансовими установами.
При наданні кредитів у період фінансової кризи вживати заходів щодо максимального їх забезпечення як у формі ліквідного майна, так і у формі гарантій та порук, що в комплексі дає можливість своєчасного повернення кредиту.
Крім того, необхідно спрямовувати діяльність юридичної служби, кредитного підрозділу та відокремлених підрозділів кредитної спілки першочергово на погашення кредитів боржниками. Використовувати в цій роботі співпрацю з колекторськими фірмами та Call-центрами, уступку права вимоги за кредитами третім особам. Періодично здійснювати перегляд процентної політики за кредитами з метою зменшення ризиків їх неповернення. Утримуватись від прив’язки процентних ставок до курсів іноземних валют чи іншої бази розрахунку коригуючих коефіцієнтів. Здійснювати щомісячно узагальнений аналіз та контроль за структурою, вартістю, строками депозитного портфеля з боку спостережної ради та правління кредитної спілки і, за необхідності, вжиття невідкладних заходів реагування щодо його коригування.
Вважаємо, що при укладенні нових договорів по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки передбачити, принаймні, місячний термін для повернення внесків (вкладів) членів на депозитні рахунки в разі дострокового розірвання договорів за ініціативою членів.
Необхідно також:
утримуватись від економічно необґрунтованого підвищення процентних ставок за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та прив’язки процентних ставок до курсів іноземних валют чи іншої бази розрахунку коригуючих коефіцієнтів. Утримуватись від повернення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки виключно за рахунок нових внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.
щомісячно складати плани-прогнози виплат внесків (вкладів) на депозитні рахунки на місяць уперед та вести індивідуальну роботу з вкладниками, максимально з’ясовуючи їхні наміри щодо подальших дій по договору (припинення чи пролонгації).
уникати залучення внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки на короткий строк та на умовах внесків (вкладів) на депозитні рахунки до запитання чи з правом часткового зняття суми вкладу на вимогу члена.
З огляду на існуючі ризики, пов’язані з розміщенням коштів кредитної спілки на депозитних рахунках у банківських установах, кредитна спілка повинна:
вести зважену та диверсифіковану політику щодо розміщення тимчасово вільних в інших видах фінансових інвестицій, з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності;
домагатися зниження рівня операційних витрат (за рік) у розмірі не більше 5 % (рекомендовано) від середньорічних активів кредитної спілки. Скликати у разі необхідності загальні збори членів кредитної спілки з метою встановлення обов’язкових внесків членів у капітал кредитної спілки, в першу чергу в її резервний капітал;
щомісячно складати та коригувати прогноз планових доходів та видатків кредитної спілки;
переглядати можливість внесення обов’язкових внесків до капіталу, в першу чергу до резервного капіталу.
На наш погляд, для поліпшення роботи кредитної спілки, необхідно запровадити ефективні та різнопланові засоби оперативних комунікацій та зворотного зв’язку з членами кредитної спілки: випуск та розповсюдження спеціальних інформаційних бюлетенів, запровадження телефонної «гарячої лінії»; утворення корпоративного веб-сайта; встановлення обов’язкових годин прийому членів керівництвом кредитної спілки; розміщення оперативної фінансової інформації про діяльність кредитної спілки в доступних для безперешкодного ознайомлення місцях у її головному офісі та приміщеннях відокремлених підрозділів; запровадження ефективної процедури реагування на індивідуальні скарги та звернення членів кредитної спілки; оптимізувати організаційну і функціональну структуру та штатний розпис кредитної спілки за принципом збереження мінімально необхідного рівня функціональності офісу кредитної спілки (скорочення штатів, запровадження різних форм зайнятості, горизонтальна ротація, укрупнення функцій, оптимізація процесів прийняття рішень та схем організації внутрішніх інформаційних потоків) тощо.
Вважаємо також, що важно забезпечувати участь керівництва та обслуговуючого персоналу кредитної спілки в спеціальних програмах підвищення кваліфікації, спрямованих на підвищення антикризової стійкості кредитної спілки в розрізі окремих функціональних аспектів її діяльності; постійно здійснювати перегляд та вносити необхідні корективи в короткострокову маркетингову політику та політику зв’язків із громадськістю кредитної спілки, з урахуванням особливостей кооперативної діяльності кредитної спілки в умовах фінансової кризи та на основі принципу соціальної відповідальності. Крім того, необхідно затверджувати рішенням загальних зборів членів кредитної спілки спеціальні середньострокові плани щодо відновлення фінансової стабільності кредитної спілки, у разі потреби.
Ефективність функціонування кредитних спілок як ключових фінансових посередників України є суттєвим фактором економічного зростання в умовах глобалізації світової економіки. Враховуючи багатоаспектність поняття «ефективність кредитних спілок», запропоновано трьохрівневий підхід до оцінки ефективності з виявленням мети та інструментів оцінки по кожному з них.
Одним із основних завдань, які постають перед українською державою в умовах світової фінансової нестабільності, є зміцнення основ фінансового розвитку країни. Ефективний розвиток фінансової системи, зокрема фінансового посередництва, є суттєвим та значущим фактором економічного зростання країни. Особливої актуальності набуває оцінка ефективності банків та кредитних спілок як основних фінансових посередників в Україні, покликаних забезпечувати трансформацію заощаджень в інвестиції з найменшими витратами. У даному випадку інтересам економіки відповідає не лише рентабельність, але й якість виконання ними своїх основних функцій.
Висновки
Оцінка фінансового стану кредитних спілок полягає в перевірці правильності оформлення фінансових документів кредитних спілок; перевірці балансу на вірогідність; перевірці дотримання обов'язкових нормативів; перевірці загальної фінансової звітності; уточнення схеми аналізу (структура і коефіцієнти); уточнення критеріїв оцінки.
Прогнозувати діяльність спілки складно. Теоретично нараховується більше ніж 150 методів прогнозування, на практиці використовується 15-20.
Під час аналізу констатуємо, що валюта балансу у спілки «Імпульс плюс» становить 1379,6 тис.грн. У 2007 р. вона була 1 385,4 тис.грн., у 2008 р. – 1462,7 тис.грн., тобто значних коливань не відбулося і світова фінансова криза не позначилась на діяльності спілки. Разом з тим відбулося зростання кількості і сум прострочених кредитів які поставили спілку у скрутне положення. Відсоток на кредити незначний для кредитних спілок 58%, відсоток на депозити 24,9%. Кредити отримати просто і швидко. Це приваблює населення до співробітництва.
Враховуючи стабільні темпи роботи основних ключових показників кредитної спілки, з одного боку, а також економічне, політичне середовище та умови фінансового ринку країни, з іншого боку, можливо спрогнозувати що кредитна спілка «Імпульс плюс» закріпить своє становище на ринку фінансових посередників на у подальшій своїй діяльності прогнозується, що долав членів кредитної кооперації буде залучено близько 1000 тис. осіб.
Враховуючи тенденції розвитку кредитної кооперації, що спостерігалися за останні роки, можна сподіватися на подальше покращення капіталізації кредитних спілок.
Як і в попередні роки, прогнозуються зростання ключових показників системи кредитних спілок.
Враховуючи проведений аналіз фінансового стану кредитної спілки з метою усунення виявлених недоліків діяльності, можна рекомендувати наступні заходи:
необхідно щомісячно узагальнювати та аналізувати стан активів та пасивів. Здійснювати дієвий контроль з боку спостережної ради та правління кредитної спілки за змінами в активах та пасивах і за необхідності вживати невідкладних заходів реагування;
відстежувати зміни структури кредитного та депозитного портфелів;
відстежувати темпи скорочення кредитного портфеля;
не вилучати з продуктивного обороту кошти у випадку, якщо кредитний портфель скорочується швидше, ніж депозитний;
проводити роз’яснювальну роботу з членами кредитної спілки, у яких строк дії договорів за внесками (вкладами) на депозитні рахунки завершується, з питань щодо пролонгації таких договорів;
здійснювати щомісячне узагальнення аналізу та контролю за якістю, строками, дохідністю кредитного портфеля з боку спостережної ради, кредитного комітету та правління кредитної спілки і за необхідності вжиття невідкладних заходів реагування щодо його оптимізації. Проведення щомісячної інвентаризації заборгованості за наданими кредитами;
проводити аналіз якості кредитного портфеля, встановлювати рівень ризиковості окремих видів кредитів;
обмежувати проведення активних операцій з кредитування своїх членів шляхом надання переважно короткострокових кредитів з терміном погашення до 6 місяців, враховуючи планові виплати за зобов’язаннями;
використовувати механізм бюро кредитних історій, в тому числі за рахунок позичальника, для перевірки інформації щодо наявності заборгованості перед іншими фінансовими установами;
3. Удосконалення оцінки посередницької діяльності кредитної спілки «Імпульс плюс»
3.1 Удосконалення ролі кредитних спілок в загальному розвитку держави
На сьогодні зареєстровано близько 1200 фінансових посередників, серед яких є торговці цінними паперами, інвестиційні компанії і фонди, комерційні банки та кредитні спілки. Реально на ринку України працює близько 20-30 відсотків зазначеної кількості фінансових посередників.
Основна їхня функція - це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний доход. Акумулюючи кошти таким чином, вони надають їх під вищі проценти. Різниця між отриманим та виплаченим процентним доходом іде на покриття витрат фінансового посередника та його прибуток.
Щодо змістовно-структурної характеристики терміна "фінансове посередництво", то слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять достатньо акцептованого визначення і тлумачення цього поняття.
Для розвитку вітчизняного ринку інвестиційних ресурсів важливим є вирішення проблеми понятійного визначення та структуризації фінансових посередників. Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.
Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямувати рух капіталу до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитних угод (тобто безпосереднє фінансування) Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають гроші.
Таким чином, ми можемо зробити висновок про доцільність та необхідність дослідження проблеми фінансового посередництва в ринковій економіці, оскільки вони постають невід’ємною проміжною ланкою руху капіталів.
Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку - професійними маркетмейкерами, вони утворюють інституційну структуру ринку. Головне завдання фінансових посередників, які становлять інфраструктуру ринку полягає у спрямуванні руху капіталу до найефективніших споживачів. Проте представники як попиту, так і пропозиції позичкового капіталу можуть виходити на фінансові ринки самостійно або скориставшись послугами фінансових посередників.
Як показує практика, роль фінансових посередників дуже важлива. Їхня діяльність вигідна і для заощаджувачів, і для позичальників, а саме:
відпадає потреба в пошуках один одного;
знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень;
з попереднього випливає зростання процентного доходу заощаджувача;
знижуються сумарні витрати та витрати часу на відшкодування декількох заощаджувачів для отримання потрібної суми позики;
дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі, який дає вищі прибутки (порівняно з наданням у борг невеликої суми), але який був недосяжний для них через необхідність значних інвестицій;
часто для заощадників привабливішою є можливість отримання гарантованого доходу на свій капітал (у вигляді, наприклад, процентів на вклади), ніж ризик участі у не завжди надійних проектах (наприклад, купівля акцій);
фінансові посередники зменшують вартість здійснення фінансових операцій. Це досягається ними за рахунок уніфікації та спеціалізації.
При всьому розмаїтті фінансових угод існує не так багато їх основних видів, що зустрічаються в практиці фінансового посередника, який спеціалізується в певній галузі. Маючи велику кількість клієнтів, фінансових посередник може залучити найкваліфікованіших юристів для складання декількох типових форм угод, які легко буде пристосувати до кожного конкретного випадку. Навіть при великих витратах на таку розробку якість її буде висока, а ціна в розрахунку на одного клієнта - низька.
Без фінансових посередників не можуть бути реалізовані всі переваги існування фінансових ринків. Вони зменшують операційні витрати, знижують ризик та зменшують асиметричність інформації.
Таким чином, ми можемо визнати, що фінансові посередники окрім власного комерційного спрямування, розв’язують і загальні макроекономічні проблеми.
3.2 Пропозиції щодо удосконалення ефективної оцінки діяльності кредитної спілки « Імпульс плюс»
У процесі дослідження було запропоновано удосконалення системи заходів що до поліпшення оцінки ефективності роботи, яку можливо ввести у кредитній спілці «Імпульс плюс» (рис.3.1).
Отже, основними заходами, що можуть бути використані з метою протидії впливу негативних наслідків фінансової кризи на діяльність кредитних спілок, зокрема мінімізації ризиків ліквідності та платоспроможності, пов’язаних з ними операційних ризиків рекомендованими є:
Рис. 3.1. Заходи для удосконалення оцінки діяльності кредитної спілки «Імпульс плюс».
1. Щодо політики управління активами і пасивами кредитної спілки « Імпульс плюс «.
Щомісячно узагальнювати та аналізувати стан активів та пасивів. Здійснювати дієвий контроль з боку спостережної ради та правління кредитної спілки за змінами в активах та пасивах і за необхідності вживати невідкладних заходів реагування.
Відстежувати зміни структури кредитного та депозитного портфелів за строками, намагатися утримувати збалансованість у строках залучення та розміщення коштів і уникати можливих часових розривів. З метою попередження можливих розривів ліквідності ввести план руху грошових коштів наперед на 18 місяців.
Відстежувати темпи скорочення кредитного портфеля, який не має перевищувати темпи скорочення депозитного портфеля, оскільки останнє призведе до зменшення дохідності кредитної спілки, та відповідно, зменшення процентної маржі. Водночас, прискорене скорочення кредитного портфеля порівняно з депозитним може бути виправданим, якщо воно має на меті покриття розриву ліквідності, який прогнозовано має виникнути в найближчому майбутньому. Тому кошти які надійшли до кредитної спілки зі строком повернення 1 рік не повинні надаватися у кредити на строк який перевищує 1 рік (рис.3.2).
Рис.3.2. Строки, на які надаються фінансові послуги.
Намагатися не вилучати з продуктивного обороту кошти у випадку, якщо кредитний портфель скорочується швидше, ніж депозитний, але має місце обґрунтований прогноз відновлення обсягів кредитування. Кошти, отримані від надходжень по кредитах, спрямовувати в короткострокові кредити, а якщо це неможливо або недоцільно – у фінансові інвестиції.
Уникати залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки в разі відсутності прогнозованого ефективного розміщення таких коштів.
Здійснювати перегляд та диверсифікацію процентних ставок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки та кредитами з врахуванням короткострокової необхідності утримання чи зменшення обсягів залучених за відповідною ціною коштів, виходячи з існуючої можливості їх ефективного та низько ризикового розміщення.
Проводити роз’яснювальну роботу з членами кредитної спілки, у яких строк дії договорів за внесками (вкладами) на депозитні рахунки завершується, з питань щодо пролонгації таких договорів.
2. Щодо кредитної політики кредитної спілки
Здійснювати щомісячне узагальнення аналізу та контролю за якістю, строками, дохідністю кредитного портфеля з боку спостережної ради, кредитного комітету та правління кредитної спілки і за необхідності вжиття невідкладних заходів реагування щодо його оптимізації. Проведення щомісячної інвентаризації заборгованості за наданими кредитами, внутрішньої оцінки (аудиту) кредитного портфеля, а в разі потреби, здійснення роботи з реструктуризації простроченої кредитної заборгованості (перегляд графіка платежів, пролонгація тощо).
Відповідно до цілей наданих кредитів проводити аналіз якості кредитного портфеля, встановлювати рівень ризиковості окремих видів кредитів, виходячи з того, щоб не допускати оформлення кредитів з високим рівнем ризику неповернення.
Обмежувати проведення активних операцій з кредитування своїх членів шляхом надання переважно короткострокових кредитів з терміном погашення до 6 місяців, враховуючи планові виплати за зобов’язаннями.
Утримуватись від видачі кредитів, пов’язаних з великими кредитними ризиками в розумінні нормативних актів Держфінпослуг, у тому числі кредитів членам органів управління та пов’язаних з ними особам.
Дотримуватись політики встановлення максимального розміру кредиту на рівні середнього розміру внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитні рахунки.
При проведенні попереднього аналізу документів, поданих позичальниками для надання кредиту, звертати особливу увагу на предмет їх достовірності та достатності, підтвердження платоспроможності. Використовувати механізм бюро кредитних історій, в тому числі за рахунок позичальника, для перевірки інформації щодо наявності заборгованості перед іншими фінансовими установами.
При наданні кредитів у період фінансової кризи вживати заходів щодо максимального їх забезпечення як у формі ліквідного майна, так і у формі гарантій та порук, що в комплексі дає можливість своєчасного повернення кредиту.
Використовувати залучення додаткового забезпечення по діючому кредитному портфелю ( рис.3.3).
Рис.3.3 Модель надання кредитів у кредитній спілці з додатковим забезпеченням
Спрямовувати діяльність юридичної служби, кредитного підрозділу та відокремлених підрозділів кредитної спілки першочергово на погашення кредитів боржниками. Використовувати в цій роботі співпрацю з колекторськими фірмами та Call-центрами, уступку права вимоги за кредитами третім особам. Періодично здійснювати перегляд процентної політики за кредитами з метою зменшення ризиків їх неповернення. Утримуватись від прив’язки процентних ставок до курсів іноземних валют чи іншої бази розрахунку коригуючих коефіцієнтів.
3. Щодо депозитної політики кредитної спілки
Здійснювати щомісячно узагальнений аналіз та контроль за структурою, вартістю, строками депозитного портфеля з боку спостережної ради та правління кредитної спілки і, за необхідності, вжиття невідкладних заходів реагування щодо його коригування (рис.3.4).
Рис.3.4 . Модель залучення депозитніх внесків у кредитній спілці
При укладенні нових договорів по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки передбачити, принаймні, місячний термін для повернення внесків (вкладів) членів на депозитні рахунки в разі дострокового розірвання договорів за ініціативою членів.
Утримуватись від економічно необґрунтованого підвищення процентних ставок за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та прив’язки процентних ставок до курсів іноземних валют чи іншої бази розрахунку коригуючих коефіцієнтів. Утримуватись від повернення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки виключно за рахунок нових внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.
Щомісячно складати плани-прогнози виплат внесків (вкладів) на депозитні рахунки на місяць уперед та вести індивідуальну роботу з вкладниками, максимально з’ясовуючи їхні наміри щодо подальших дій по договору (припинення чи пролонгації).
Уникати залучення внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки на короткий строк та на умовах внесків (вкладів) на депозитні рахунки до запитання чи з правом часткового зняття суми вкладу на вимогу члена.
4. Щодо політики управління кредитною спілкою
З огляду на існуючі ризики, пов’язані з розміщенням коштів кредитної спілки на депозитних рахунках у банківських установах, вести зважену та диверсифіковану політику щодо розміщення тимчасово вільних в інших видах фінансових інвестицій, з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.
Домагатися зниження рівня операційних витрат (за рік) у розмірі не більше 5 % (рекомендовано) від середньорічних активів кредитної спілки.
Скликати у разі необхідності загальні збори членів кредитної спілки з метою встановлення обов’язкових внесків членів у капітал кредитної спілки, в першу чергу в її резервний капітал.
Щомісячно складати та коригувати прогноз планових доходів та видатків кредитної спілки.
Переглядати можливість внесення обов’язкових внесків до капіталу, в першу чергу до резервного капіталу.
5. Щодо організаційної політики кредитної спілки
Запровадити ефективні та різнопланові засоби оперативних комунікацій та зворотного зв’язку з членами кредитної спілки: випуск та розповсюдження спеціальних інформаційних бюлетенів, запровадження телефонної «гарячої лінії», утворення корпоративного веб-сайта, встановлення обов’язкових годин прийому членів керівництвом кредитної спілки, розміщення оперативної фінансової інформації про діяльність кредитної спілки в доступних для безперешкодного ознайомлення місцях у її головному офісі та приміщеннях відокремлених підрозділів, запровадження ефективної процедури реагування на індивідуальні скарги та звернення членів кредитної спілки тощо.
Оптимізувати організаційну і функціональну структуру та штатний розпис кредитної спілки за принципом збереження мінімально необхідного рівня функціональності офісу кредитної спілки (скорочення штатів, запровадження різних форм зайнятості, горизонтальна ротація, укрупнення функцій, оптимізація процесів прийняття рішень та схем організації внутрішніх інформаційних потоків тощо).
Забезпечувати участь керівництва та обслуговуючого персоналу кредитної спілки в спеціальних програмах підвищення кваліфікації, спрямованих на підвищення антикризової стійкості кредитної спілки в розрізі окремих функціональних аспектів її діяльності.
Постійно здійснювати перегляд та вносити необхідні корективи в короткострокову маркетингову політику та політику зв’язків із громадськістю кредитної спілки, з урахуванням особливостей кооперативної діяльності кредитної спілки в умовах фінансової кризи та на основі принципу соціальної відповідальності.
Затверджувати рішенням загальних зборів членів кредитної спілки спеціальні середньострокові плани щодо відновлення фінансової стабільності кредитної спілки, у разі потреби.
Ефективність функціонування кредитних спілок як ключових фінансових посередників України є суттєвим фактором економічного зростання в умовах глобалізації світової економіки. Враховуючи багатоаспектність поняття «ефективність кредитних спілок», запропоновано трьохрівневий підхід до оцінки ефективності з виявленням мети та інструментів оцінки по кожному з них.
Одним із основних завдань, які постають перед українською державою в умовах світової фінансової нестабільності, є зміцнення основ фінансового розвитку країни. Ефективний розвиток фінансової системи, зокрема фінансового посередництва, є суттєвим та значущим фактором економічного зростання країни. Особливої актуальності набуває оцінка ефективності банків та кредитних спілок як основних фінансових посередників в Україні, покликаних забезпечувати трансформацію заощаджень в інвестиції з найменшими витратами. У даному випадку інтересам економіки відповідає не лише рентабельність, але й якість виконання ними своїх основних функцій.
Фінансове посередництво є основним процесом для фінансової системи країни, і від того, як він здійснюється, залежить ступінь ефективності використання фінансових ресурсів суспільства та держави. На сучасному етапі розвитку фінансового сектора України ключова роль у фінансовому посередництві залишається за банками, частка у загальних активах яких на 01.01.2009 становила близько 90 %.
Кредитні спілки як частина фінансової структури держави відіграє не менш важливу роль у посередництві. Вони є важливим фактором стійкості фінансової системи України, так і необхідним фактором існування на ринку.
6. Щодо процентної політики кредитної спілки.
Не дивлячись на те, що проблемі ефективності присвячено багато праць, єдиного концептуального підходу не сформовано. Плюралізм наукових поглядів та нечіткість визначення категорії ефективності часто призводять до ототожнення її з іншими економічними поняттями. «Ефективність фінансових посередників» як економічна категорія постійно знаходиться в розвитку, а її зміст змінюється та ускладнюється. Враховуючи багатоаспектність поняття «ефективність», можна узагальнити його до двох основних визначень:
як співвідношення витрат ресурсів і результатів, отриманих від їх використання;
як соціально-економічна категорія, яка визначає вплив способів організації діяльності на рівень досягнутих ними результатів, тобто відповідність отриманих результатів поставленим цілям.
Оцінка ефективності будь-якої економічної системи являє собою комплексне завдання, і особливості проведення такої оцінки визначаються змістом, який вкладається в поняття ефективності діяльності фінансових посередників. Іншими словами, зміст категорії «ефективність» змінюється залежно від суб’єктів її оцінки.
Неможливо визначити єдину ефективність для вкладників або позичальників у кредитних спілках, для менеджменту та для держави, тому кожна група буде зорієнтована на різні показники діяльності спілки. Таким чином, мікроекономічний підхід відображає інтереси самих фінансових посередників, а ефективність оцінюється, як правило, за показниками рентабельності. Макроекономічний підхід можна розглядати як з точки зору регулятора, так і з точки зору держави, зокрема, якості виконання кредитними спілками функцій фінансового посередництва.
Якщо для оцінки ефективності спілки менеджерами, регулятором вже сформовані методики та інструменти визначення ефективності та активно використовуються, то з точки зору ефективності кредитних спілок як фінансових посередників спостерігається недостатня увага до даного питання.
У межах макроекономічного підходу ефективність фінансових посередників можна визначити як здатність акумулювати фінансові ресурси в конкурентному середовищі та забезпечувати максимальну віддачу розміщених ресурсів з точки зору економічного зростання країни. Для моделювання основних функцій фінансового посередництва, можливим є представлення його як «чорної скриньки», яка має вхідні та вихідні параметри, і виробничу функцію, яка максимізує випуск послуг при фіксованих значеннях витрат (тобто визначає ефективність його функціонування) (рис.3.5).
Рис.3.5. Модель основних функцій фінансового посередництва кредитних спілок.
Запропонована модель розкриває сутність фінансового посередника – кредитні спілки пропонують послуги, акумулюючи депозити та інші зобов’язання та трансформуючи їх в активи, які приносять дохід. Ця модель вирішується як оптимізаційне завдання для кожної фінансової структури як окремого економічного суб’єкта, який намагається оптимізувати свою діяльність у тих умовах функціонування, які склалися на ринку. Отже, модель надає можливість оцінити кожну кредитну спілку окремо та розрахувати індивідуальну ефективність щодо усієї сукупності спілок, тобто відносну ефективність як фінансових посередників.
Як еталон для порівняння беруться кредитні спілки з ефективністю 100%, тобто з максимальним обсягом випуску на одиницю витрат. У даному підході депозити розглядаються як вхідний параметр поруч з основними засобами та адміністративними витратами. Також у модель включається обсяг процентних та інших витрат як параметри, які відображають вартість трансформації фінансових ресурсів у процесі діяльності.
Модель для оцінки ефективності кредитних спілок як фінансових посередників
Основними передумовами та обмеженнями моделі є такі:
репрезентативність вибірки: ефективність розраховується за спілками, які концентрують у собі близько 80 % активів системи;
достовірність статистичної інформації, яка використовується в моделі;
постійна віддача від масштабу для спрощення розрахунків;
використання посередницького підходу до моделювання діяльності банків;
абстрагування від таких аспектів діяльності, як оцінка та управління ризиками, інформаційними потоками, моніторинг стану позичальників.
Описана модель відтворює процес прийняття рішень, пов’язаних із залученням ресурсів та їх найбільш ефективним розміщенням, а також управління витратами в процесі цього перетворення.
Запропонована методика оцінки ефективності фінансових посередників є узагальненою, при цьому основним результатом її застосування є оцінка і того обсягу витрат, які необхідно скоротити для досягнення визначеного рівня ефективності. Ефективність фінансових посередників у загальному значенні характеризує їх здатність своєчасного та стабільного створення грошових потоків. Вона також здійснює вплив на фінансову позицію кредитної спілки на ринку в короткостроковому та довгостроковому періодах:
у короткостроковому періоді ефективність означає здатність адекватно управляти наявними ресурсами з метою максимізації прибутку. Зниження ефективності в умовах конкуренції призводить до втрати потенційного прибутку та зниження фінансової стійкості на ринку;
у довгостроковому періоді ефективність кредитних спілок означає здатність забезпечити трансформацію заощаджень своїх членів в інвестиції з найменшими витратами, що також впливає на конкурентні позиції на ринку.
У результаті виявляється подальший напрямок роботи, зокрема, застосування моделі яка може виявити вплив на ефективну діяльність кредитної спілки.
3.3 Економічне обґрунтування методики оцінки ефективної діяльності кредитних спілок
Пропонуємо розрахувати ефективність кредитної спілки «Імпульс плюс» на основі запропонованої моделі оцінки ефективності.
Ефективність відображає вміння будь-якого підприємства чи установи, керувати ресурсами, які перебувають в їх розпорядженні. При цьому, мета полягає у виробництві товару чи послуги з найменшими витратами та використанні мінімальної кількості ресурсів для створення визначеного обсягу товарів чи послуг. Таким чином ефективність є обернено пропорційною розміру витрат на одиницю товару чи послуги, і можна зазначити, що чим нижча собівартість товарів чи послуг, тим більша ефективність. Фактично ефективність відображає вміння будь-якого підприємства чи установи, в тому числі і кредитної спілки, управляти ресурсами, які перебувають в їх розпорядженні. Завдання кредитної спілки щодо забезпечення належного рівня ефективності є складнішим, ніж будь-якої з підприємницьких структур зорієнтованих лише на максимізацію прибутку. Адже підвищення ефективності діяльності кредитної спілки, що забезпечує її стабільний розвиток як установи, має бути досягнуто за умови підвищення рівня задоволення потреб свого членства.
Першочерговим завданням для кредитної спілки є визначення самоокупної процентної ставки за кредитами. Її розрахунок базується на визначенні собівартості діяльності кредитної спілки і в спрощеному вигляді є відношенням цієї собівартості до середнього кредитного портфелю та здійснюється за формулою:
D+O+K
R = ----------------- ,(3.1)
Pa
де R – самоокупна процентна ставка;
D – плата за користування внесками;
O – операційні витрати;
K – прогнозоване поповнення капіталу (рівень капіталізації);
Pa – середній кредитний портфель.
Аналіз складових формули самоокупної процентної ставки свідчить про залежність її розміру передусім від плати за користування вкладами та операційними витратами кредитної спілки. Визначення розміру операційних витрат та плати за користування вкладами і є відправною точкою при розрахунку собівартості послуг, яка є не лише об’єктом аналізу, але й основою планів розвитку на майбутнє. Діяльність спілки пов’язана з низкою витрат, які групуються на постійні та змінні. До постійних витрат належать: амортизація, витрати, пов’язані з управлінням кредитною спілкою (заробітна плата, оренда офісу, витрати на охорону, зв'язок, рекламу та інше), матеріальні витрати. До змінних – витрати, пов’язані із залученням коштів (нараховані проценти за отриманими кредитами, на внески (вклади) членів спілки на депозитні рахунки). Саме ці витрати закладаються в кошторис, а для новоствореної спілки фактично визначають умови надання кредитів.
Слід зазначити, що в загалі не існує завжди постійних і завжди змінних витрат. Одні й ті самі витрати можуть бути в одному випадку змінними, а в іншому постійними. Крім того, частка кожного виду витрат теж буде змінюватись з часом. Тому необхідно постійно відстежувати та аналізувати структуру витрат.
При визначенні плати за користування вкладами (% ставки на вклади) кредитна спілка мусить врахувати вплив кількох факторів, серед яких:
ринкова процентна ставка залучення грошових коштів на вклади;
існуючий і прогнозований рівні інфляції – інфляційна премія;
конкуренція спілки з іншими фінансовими інститутами – «бонус привабливості»;
рівень ризиковості операцій – премія за ризик невиконання зобов’язань.
Фактично всі ці фактори пов’язані із ризиками, що впливають на кредитну спілку, і які за умови існування і Україні багаторічної історії ринкових відносин могли би бути прораховані з високою долею ймовірності. Зокрема, при класному підході до розрахунку % ставки на вклади вона щонайменше повинна становити суму складових номінальної процентної ставки, інфляційної премії, премії за ліквідність та ще двох процентних доданків на привабливість та за ризик невиконання зобов’язань. Однак за відсутності бази спостережень варто лише позначити ці існуючі ризики і зробити розрахунок орієнтованої процентної ставки на вклади вважаючи за номінальну процентну ставку рівень облікової ставки НБУ і додавши до неї прогнозований рівень інфляції. За сучасних обставин орієнтована процентна ставка становитиме 9% (облікова ставка) + 9% інфляційні очікування = 18% річних.
Як свідчить практика, спілки в своїй діяльності при визначенні рівня процентної ставки на вклади найчастіше враховують лише рівень ринкових процентних ставок та дещо збільшують власні процентні ставки за вкладами з метою забезпечення більш привабливої пропозиції для потенціальних вкладників, ніж існуючі на ринку. Такий спрощений підхід теж є виправданим при здійсненні розрахунку орієнтованої процентної ставки передусім утворюють виходячи із облікової ставки НБУ, а також враховують інфляційні очікування. Розмір ринкових процентних ставок на сучасному етапі розвитку фінансового ринку України, та її економіки в цілому, лишається ключовим фактором впливу на розмір процентних ставок на вклади членів кредитних спілок і зазвичай відображають загальний рівень попиту/пропозиції на ринку грошових коштів. Однак вони можуть коливатися в залежності від регіону діяльності спілки. Наприклад, протягом останніх років вартість залучення вкладів на заході України була нижчою у порівнянні з процентною ставкою на вклади в інших регіонах України.
Третьою складовою, яка призводить до збільшення самоокупної процентної ставки, є прогнозоване поповнення капіталу, яке здійснюється за рахунок доходу. Значення цієї складової випливає із значення визначеного графіком формування резервного капіталу, а також може включати витрати на формування резервного покриття втрат від неповернених позичок.
І остання величина, яка міститься у формулі, дорівнює середньому значенню кредитного портфеля за розрахунковий період. Виходячи з того, що продуктивні активи спілки не обмежуються лише кредитним портфелем, а її процентні витрати пов’язані не лише з нарахуванням процентів на вклади, до їх складу входять і процентні витрати за користування банківськими кредитами, кредитами кредитних спілок та об’єднаних спілок, формула самоокупної процентної ставки, як і значення процентної ставки на вклади, в такому узагальненому виразі є орієнтиром, від якого кредитна спілка мусить відштовхуватися у своїй діяльності.
Особливо корисним стає використання формули самоокупної процентної ставки при здійсненні прогнозування із застосування методу визначення прогнозованої «точки беззбитковості». При цьому застосувати цей метод можна, здійснюючи прогнозування як з метою визначення нульового фінансового результату, так і за умови досягнення нульового фінансового результату, так і за умови досягнення нульового нерозподіленого доходу.
У математичному вигляді «точку беззбитковості» для здійснення розрахунку з метою визначення нульового фінансового результату можна представити у наступному вигляді:
Д = ЗД - (ОВ + %ВД + %ЗК), (3.2)
де Д – дохід, який може використовуватися для його розподілу на пайові внески, формування резервного капіталу або залишатися у формі нерозподіленого доходу;
ЗД – загальна сума доходу, отриманого кредитною спілкою від здійснення усіх видів діяльності;
ОВ – операційними витрати;
%ВД – нараховані проценти на внески(вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;
%ЗК – нараховані проценти по зовнішніх кредитах.
У даному випадку точка беззбитковості визначає такий стан кредитної спілки, коли Д, тобто дохід, якій може використовуватися для його розподілу на пайові внески, формування резервного капіталу, або залишатися у формі нерозподіленого доходу, дорівнює нулю.
Д = 581,1 – (278,5 + 165,1 + 492,4) = - 354,9 тис. грн..
Таким чином, витрати кредитної спілки «Імпульс плюс» перевищують її доходи і при розмірі активів кредитної спілки в сумі 1379,6 тис. грн. точка беззбитковості ще не досягається. Отже, кредитній спілці потрібно або отримати додатковий дохід шляхом збільшення свого кредитного портфелю, в тому числі за рахунок залучення внесків (вкладів) членів спілки на депозитні рахунки, або знизити свої витрати, або застосувати комплексний підхід.
При перспективному розрахунку точки беззбитковості кредитна спілка передусім використовує суми планових процентних доходів та процентних витрат, що дозволяє одразу визначитися з орієнтованою маржею і встановити, чи достатньо отриманої величини на покриття операційних витрат, витрат на формування резервного покриття втрат від неповернених позичок, витрат на формування резервного капіталу та нарахування доходів на пайові внески. Якщо розмір процентної маржі не є достатнім, спілка, використовуючи самоокупну процентну ставку, повинна визначити необхідні розміри збільшення своїх процентних доходів і від зворотнього розрахувати суму залучених коштів, відповідно збільшуючи обсяги своїх процентних витрат, розрахованих з використанням процентної ставки залучених вкладів. Подібним чином розраховуються процентні доходи та витрати і у разі, коли отриманої процентної маржі достатньо, але спілка планує продовжувати своє зростання шляхом залучення додаткових ресурсів. При цьому нагадуємо, що запропоноване вище визначення процентної ставки за кредитами фактично здійснюється шляхом розрахунку собівартості і отримана за результатами розрахунку величина може відрізнятися від осереднених ринкових величин кредитних ставок. Проблема може виникнути тоді, коли різниця між розрахунковим значенням кредитної процентної ставки та осередненими ринковими кредитними ставками є настільки суттєвою, що робить кредитну спілку не конкурентоздатною на ринку кредитних послуг для надійних позичальників.
Проведемо розрахунок прогнозованого значення точки беззбитковості використовуючи данні табл.3.1.
Таблиця 3.1.Доходи та витрати КС «Імпульс плюс» за 1 квартал 2009року
| АКТИВИ | На початок 1 кварталу 2009 р. | На кінець 1 кварталу 2009р. | Процентні доходи/витрати |
| Кредитний портфель | 1442, 9 | 1390,0 | 113,3 |
| Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами | 381,6 | 501,4 | - |
| РЗПВ | -190,1 | -210,8 | - |
| Непродуктивні активи | 196,1 | 219,6 | - |
| Процентні доходи | - | - | 113,3 |
| ПАСИВИ | |||
| Вклади | 857,9 | 863,7 | 47,3 |
| Капітал, у т.ч. | 479,5 | 455,2 | - |
| Резервний капітал | 251,0 | 251,6 | - |
| Пайовий капітал | 228,5 | 203,6 | - |
| Процентні витрати | - | - | 47,3 |
| Процентна маржа | - | - | 66,0 |
Наведені в таблиці значення процентних доходів та витрат розраховано за умови, що середня кредитна ставка по кредитному портфелю становить 32% річних (8% за квартал) та середня процентна ставка за вкладами становить 22% річних (5,5% за квартал). Таким чином беручі за базу для розрахунку середній продуктивний кредитний портфель кредитна спілка отримає протягом кварталу процентний дохід :
(1442, 9 + 1390,0) / 2 * 8% = 113,3 тис. грн. (3.4)
Процентні витрати кредитної спілки також розраховуються використовуючи базою для розрахунку середній портфель вкладів і становлять:
(857,9 + 863,7) / 2 * 5,5% = 47,3 тис. грн.
Проведемо розрахунок точки беззбитковості за умови, що:
передбачені кошторисом операційні витрати кредитної спілки за період становлять 67,7 тис. грн.;
сума прострочених та неповернених кредитів збільшилась на 119,8тис.грн., які поки-що мають перший рівень простроченості і хоча ще не призвели до збільшення резерву покриття втрат від неповернених кредитів, найближчим часом спілка мусить спрямувати на поповнення РЗПВ:
119,8*0,35 = 41,93 тис. грн.
Якщо рахувати ефективність діяльності спілки станом на кінець кварталу, що розглядається, фінансовий результат становитиме:
66,0 – 65,0 = 1,0 тис. грн.
Таким чином, кредитною спілкою із 66,0 тис. грн. процентної маржі витрачено 65,0 тис. грн.
За результатами розрахунку зрозуміло, що спілка працює на межі збитковості і у разі здійснення необхідного поповнення РЗПВ матиме поточний збиток.
Вважаємо, що основними шляхами підвищення ефективності і зниження витрат відносно кредитного портфеля можуть бути (схема):
підвищення продуктивності кредитних інспекторів;
скорочення структури витрат (можливо не потрібні таксі, філії тощо)
збільшення розміру кредитного портфеля при умові дотримання високої якості портфеля.
Однак, це не рекомендується в якості стратегії, оскільки значне збільшення розміру кредиту приведе до того, що позичальники не зможуть їх погасити і спілка матиме проблеми з простроченням.
Основними формами процентних ставок, що використовуються в роботі кредитних спілок є:
номінальна процентна ставка – ставка, оголошена позичальнику і встановлена в договорі, яка повинна бути сплачена позичальником;
ефективна процентна ставка – ставка, фактично отримана кредитною спілкою, яка враховує всі фінансові витрати позичальника (проценти, внески тощо);
реальна процентна ставка – ставка, яка коректується з метою компенсації рівня інфляції.
Ефективна ставка процентів відображає всі фінансові витрати, що пов’язані з кредитом (проценти, обов’язкові внески, дисконти).
Якщо проценти нараховуються на залишок основної суми і позичальник не несе додаткових фінансових витрат (обов’язкові внески, дисконтів), то ефективна процентна ставка дорівнює номінальній.
Чим довше платіж залишається непогашеним, і чим рідше провадяться платежі, тим вищою буде ефективна вартість кредиту.
Сума сплачених процентів і внесків
Ефективна вартість кредиту (ЕФ) =, (3.10)
Середній залишок за кредитом
Сума непогашених платежів осн. суми
Середній залишок за кредитом = (3.11)
Кількість платежів
Ефективна вартість кредиту змінюється в залежності від методу нарахування процентів, суми обов’язкових внесків і терміну кредиту.
Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитом
Розрахунок середнього залишку кредиту:
Сума кредиту – 1000 грн.
Термін – 12 міс.
Таблиця 3.2.Розрахунок середнього залишку за кредитом
| Місяць | Залишок основної суми кредиту |
| 1 | 1000,00 |
| 2 | 917,00 |
| 3 | 834,00 |
| 4 | 751,00 |
| 5 | 668,00 |
| 6 | 585,00 |
| 7 | 501,00 |
| 8 | 418,00 |
| 9 | 334,00 |
| 10 | 251,00 |
| 11 | 167,00 |
| 12 | 84,00 |
Середній залишок кредиту = 6510 / 12 = 542,50 грн.
Середній залишок за кредитом – це середня сума кредиту, якою користується позичальник.
Принцип розрахунку середнього залишку за кредитом можна також застосувати для більш точного розрахунку середнього кредитного портфеля. Наприклад: (залишок кредитів на початок року + залишок кредитів на кінець кожного місяця) / 13.
Таблиця 3.3.Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитом
| Місяць | Залишок основної суми кредиту | Процентна ставка 29% (прості) | Процентна ставка 49% (на залишок) |
| 1 | 1000,00 | 24,17 | 40,80 |
| 2 | 917,00 | 24,17 | 37,45 |
| 3 | 834,00 | 24,17 | 34,05 |
| 4 | 751,00 | 24,17 | 30,70 |
| 5 | 668,00 | 24,17 | 27,35 |
| 6 | 585,00 | 24,17 | 23,95 |
| 7 | 501,00 | 24,17 | 20,45 |
| 8 | 418,00 | 24,17 | 17,10 |
| 9 | 334,00 | 24,17 | 13,60 |
| 10 | 251,00 | 24,17 | 10,20 |
| 11 | 167,00 | 24,17 | 6,80 |
| 12 | 84,00 | 24,17 | 3,40 |
Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитом прості проценти
Сума кредиту – 1000 грн.
Термін – 12 міс.
Процентна ставка 29% (прості)
ЕФ% = (24,17*12)*100 / 542,50 = 49% річних
Розрахунок ефективної процентної ставки за кредитом на залишок
Сума кредиту – 1000 грн.
Термін – 12 міс.
Процентна ставка 49% (на залишок)
ЕФ% = 265,85*100 / 542,50 = 49% річних
ЕФ% = номінальній процентній ставці, якщо проценти нараховуються на залишок суми кредиту.
Суть процентної політики може бути визначена як сукупність заходів, спрямованих на встановлення оптимальних ставок кредитного процента з метою забезпечення рентабельної роботи спілки при здійсненні кредитних операцій і мінімізацію ризиків, що супроводжують зміну цін на кредитні послуги.
Враховуються фактори, що в нинішніх умовах являють собою головну базу для встановлення процентних ставок за кредитними операціями, а саме: сукупність витрат спілки, пов’язаних із залучення кредитних ресурсів та організацією видачі кредитів, з одного боку, та динаміка кон’юнктури на кредитному ринку (причому здебільшого на регіональному рівні), з другого.
Втім зрозуміло, що процентна політика, як порівняно складний механізм реалізації певної цінової стратегії спідки на ринку кредитних послуг, не може обмежуватись простим калькулюванням собівартості кредитів із додаванням маржі.
Робота спілки в даній сфері має спиратися на чітко визначену, ґрунтовану концепцію формування цін на кредитні послуги, яка б максимальною мірою врахувала вплив усіх можливих факторів розвитку економіки та особливостей діяльності тих груп позичальників, обслуговування яких орієнтована діяльність кредитної спілки. Така концепція мала б включати наступні основні розділи:
Основні принципи, на яких базується процентна політика спілки (самоокупність, гнучкість, диверсифікація).
Сукупність факторів, що мають враховуватись при встановленні процентних ставок за кредитними операціями (об’єктивні – інфляція, динаміка кон’юнктури ринку, тобто зміна співвідношення між попитом і пропозицією, стан державного регулювання процентних ставок в економіці; суб’єктивні – сума кредиту, строк, витрати кредитної спілки, якісне обслуговування, цілі кредитування).
Основні форми процентних ставок, що застосовуються спілкою при кредитуванні, та порядок їх розрахунку.
Механізм управління процентним ризиком, що супроводжує здійснення кредитних операцій (скорочення негативної маржі).
Ефективну вартість кредиту для позичальника порівнюють з ефективною дохідністю кредитної спілки. Доходність означає дохід, отриманий спілкою від кредитного портфеля. Наприклад, якщо ефективна вартість складає 35%, то доходність спілки складає приблизно 35% від суми кредитного портфеля.
Доходність кредитної спілки знижується за рахунок прострочення та низької оборотності кредитів.
Ефективна доходність кредитної спілки відрізняється від ефективної вартості кредиту для позичальника, оскільки доходність не включає такі витрати, як заощадження і т.п.
При встановленні процентної ставки використовують загальноприйняті стратегії ціноутворення, які можна поділити на три напрями: диференційне, конкурентне і асортиментне.
При диференційному ціноутворенні один і той же кредит надається різним групам позичальників під різну процентну ставку, яка може змінюватися в залежності від сегменту ринку, кредитоспроможності позичальників, терміну надання.
Конкурентне ціноутворення передбачає встановлення процентних ставок за кредитами в залежності від того становища, яке займає спілка на кредитному ринку. Конкуренція проявляється і в географічному плані, коли процентні ставки в різних регіонах відрізняються в залежності від ступеня розвитку як регіонів, так і місцевої кредитної фінансової сфери.
В асортиментних стратегіях встановлення процентних ставок використовується взаємозалежність цін на різні види кредитів.
Види кредитів, а також їх вартість не є незмінними, а пристосовуються до зміни потреби в кредиті, економічних умов як загалом по країні, так і в регіональному аспекті.
Враховуючи протиріччя між доходністю і ризикованістю кредитних операцій, необхідність проведення останніх тісно пов’язана із практичною їх доцільністю. Доцільність надання кредитів, яка випливає із процентної ставки полягає в тому, що ціна кредиту повинна бути не меншою, аніж вартість залучених коштів та витрат для забезпечення діяльності кредитної спілки.
Критерієм верхньої межі процентної ставки є рівень доходності, позичальників, яких обслуговує спілка.
Таким чином, розробка цілісної концепції раціональної процентної політики спілки і її послідовна реалізація із вдосконаленням існуючої методики оцінки кредитоспроможності позичальника, а також провадженням незалежних розрахунків ефективності кредитних операцій можна вважати в сучасних умовах базовими напрямами оптимізації мікроекономічного рівня організації грошово-кредитних відносин між кредитними спілками та їх членами.
Висновки
Фінансовий моніторинг кредитних спілок, дозволяє виявити кредитні спілки з недостатнім рівнем платоспроможності й ліквідності, наявністю підозрілих фінансових операцій, порушенням відповідного чинного законодавства. Фінансовий моніторинг кредитних спілок забезпечує обов'язкове й чітке виконання кредитними спілками чинного законодавства й внутрішніх нормативних актів, що дає їм основу для ведення діяльності в прозорих, неконфліктних умовах, що приводять до збільшення доходів кредитних спілок і їхніх членів. Результатами фінансового моніторингу є показники про діяльність кредитних спілок. Дані показники використаються для визначення фінансового становища організації, його можливостях у наданні довгострокових кредитів, розмаїтості форм і видів кредитування, а також залученні внесків населення.
Таким чином, головними напрямками розвитку системи кредитних спілок на найближчу перспективу мають стати:
удосконалення Закону України "Про кредитні спілки" з чітким визначенням кредитних спілок як фінансово-кредитних кооперативних товариств з неприбутковим статусом;
формування напрямків, обсягів державного регулювання та нормативів діяльності кредитних спілок;
створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитних спілок - стабілізаційного та гарантійного фондів, системи взаємокредитування спілок, регіональних фінансових та нефінансових об'єднань тощо;
створення системи державної підтримки та включення кредитних спілок до відповідних державних Програм, пов'язаних із кредитуванням населення, сільгоспвиробників, дрібного бізнесу, інших соціальних груп та секторів економіки;
аналіз стану активів та пасивів;
стеження за змінами структури кредитного та депозитного портфелів;
уникнення залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки в разі відсутності прогнозованого ефективного розміщення таких коштів;
обмежувати проведення активних операцій з кредитування своїх членів шляхом надання переважно короткострокових кредитів з терміном погашення до 6 місяців;
утримання від видачі кредитів, пов’язаних з великими кредитними ризиками;
утримання від економічно необґрунтованого підвищення процентних ставок за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;
щомісячно складати плани-прогнози виплат внесків (вкладів) на депозитні рахунки на місяць уперед та вести індивідуальну роботу з вкладниками, максимально з’ясовуючи їхні наміри щодо подальших дій по договору (припинення чи пролонгації);
уникати залучення внесків (вкладів) членів кредитних спілок на депозитні рахунки на короткий строк;
зниження рівня операційних витрат.
Висновки
Поняття кооперації узвичаїлося із середини XIX ст. Тоді ідея кооперації і форми кооперативної організації одержали велику популярність у країнах Європи. Основоположниками кооперативної філософії вважаються Роберт Оуен, Шарль Фур'є, Луі Блан. Вони пояснювали економічні переваги кооперації як господарської форми і вважали її організацією майбутнього, позбавленою протиріч і недоліків світу капіталістичної конкуренції і чистогану. Піонерами кооперації стали ткачі міста Рочдейл (Англія), що створили в 1844 році споживчий кооператив, члени якого могли в кооперативному магазині купувати товари за "справедливими цінами" і одержувати частку прибутку пропорційно сумі зроблених покупок.
Згідно із поставленою метою в дипломній роботі було вирішено наступні завдання:
було з’ясовано сутність категорії «ефективність кредитних спілок»;
було досліджено підхід до оцінки ефективності кредитних спілок;
було обґрунтовано модель для оцінки ефективності з точки зору фінансового посередництва;
було зроблено економічну апробацію запропонованих підходів.
В Україні відродження кредитних союзів почалося в 1993 р. з ініціативи Української діаспори США і Канади, яка сприяла започаткуванню американського та канадського проекту технічної допомоги.
В роботі було виділено, що оцінка фінансового стану кредитних спілок полягає в перевірці правильності оформлення фінансових документів кредитних спілок; перевірці балансу на вірогідність; перевірці дотримання обов'язкових нормативів; перевірці загальної фінансової звітності; уточненні схеми аналізу (структура і коефіцієнти); уточненні критеріїв оцінки.
Розглядаючи фінансово – господарські показники діяльності КС «Імпульс плюс» було зроблено висновок, що діяльність кредитної спілки розвивається.
До позитивних тенденцій розвитку кредитної спілки «Імпульс плюс» в останні роки можна віднести:
кредитна спілка демонструє розвиток за всіма основними показниками діяльності;
рівень капіталізації значно підвищився;
вдалося покращити фінансовий стан, який три роки тому мав проблеми з фінансовою стабільністю.
Ці тенденції є доброю основою для подальшого динамічного розвитку кредитної спілки, і за умови, що не станеться ніяких значних макроекономічних потрясінь та системних фінансових криз.
Водночас слід звернути увагу на слабкі місця ринку кредитних спілок, які можуть стати на заваді розвитку кредитної кооперації. Йдеться, перш за все, про недостатньо високу якість руху кредитних спілок. Крім того професійний рівень керівників і працівників кредитних спілок залишається недостатнім. Недостатньо активно відбувається впровадження сучасних управлінських, фінансових та інформаційних технологій. Спостерігаються порушення кооперативних принципів в частині управління, внутрішнього контролю та розкриття інформації.
Таким чином, демонструючи в цілому високі темпи росту, система кредитних спілок має цілу низку невирішених проблем. Завданням на наступні роки є подальше зростання системи, покращення рівня професіоналізму з метою зміцнення позицій на фінансовому ринку та реалізації Концепції розвитку системи кредитної кооперації.
На сьогоднішній день інститут прогнозування в кредитних організаціях знаходиться в стадії зародження. В Україні відсутня практика прогнозування в кредитних спілках, законодавча база, що регулює цей напрямок, далека від досконалості. Істотним чином розвиток кредитних спілок гальмує неможливість комплексного підтримання ліквідності у разі виникнення системних фінансових криз та нездатність гнучко реагувати на істотні зміни ринкової кон’юнктури.
З метою удосконалення оцінки ефективності роботи кредитних спілок в дослідженні було виділено систему заходів, яка включає: удосконалення політики управління активами і пасивами; удосконалення кредитної політики; удосконалення депозитної політики; удосконалення політики управління кредитною спілкою та удосконалення процентної політики.
Практичне значення пропозицій щодо удосконалення оцінки ефективності роботи кредитних спілок, запропонованих на основі проведеного дослідження є досить вагомим, бо саме завдяки цим рекомендаціям кредитна спілка зможе проводити більш ефективну кредитну політики, покращити свій фінансовий стан, зменшити кредитні ризики та сприятиме економічному розвитку країни в цілому.
Крім того, в дипломній роботі визначено, що головними напрямками розвитку системи кредитних спілок на найближчу перспективу мають стати:
удосконалення Закону України "Про кредитні спілки" з чітким визначенням кредитних спілок як фінансово-кредитних кооперативних товариств з неприбутковим статусом;
формування напрямків, обсягів державного регулювання та нормативів діяльності кредитних спілок;
створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитних спілок - стабілізаційного та гарантійного фондів, системи взаємокредитування спілок, регіональних фінансових та нефінансових об'єднань тощо;
створення системи державної підтримки та включення кредитних спілок до відповідних державних Програм, пов'язаних із кредитуванням населення, сільгоспвиробників, дрібного бізнесу, інших соціальних груп та секторів економіки.
Список використаних літературних джерел
1.Бабець Є.К., Горлов М.І., Жуков С.О., Стасюк В.П. Теорія економічного аналізу. Навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 384 с.
2.Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика. Навчальний посібник. – 2009. – С. 326.
3.Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш. – 2005. – С.314.
4.Банковское дело. Под ред. д-ра экон. наук, проф. В.И. Колесникова, д-ра экон. наук, проф. Л.П. Кролевицкого. – М.: Статистика. – 2006. – С. 462 .
5.Буднік М.М. Фінансовий ринок. Навчальний посібник.– 2009. – С. 336.
6.Буєєв І.П. Гроші та кредит. Навчальний посібник. - 2007р. – С. 120.
7.Бюлетень кредитних спілок України. 2006. №10, - 64 с.
8.Бюлетень кредитних спілок України. - 2006. - №9. - 56с.
9.Бюлетень кредитних спілок України. - 2008. - Вип. 2 (18). – 52с.
10.Ванькович Д. В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні. Фінанси України. - №7. - 2007. – С. 72-84.
11.Вісник кредитної кооперації. – 2009. - Вип. №1(10). – 72с.
12.Войцехівський С.В. Бухгалтерський облік в кредитних організаціях. – К.: Вета-Копісервіс, - 2005. – С. 471.
13.Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право. Учебное пособие. – Харьков, Легас. - 2006. – С. 360.
14.Гавриленко Ю.М. Кредитна кооперація. Навчально-практичний посібник. - Донецьк.: - 2005. – С. 330.
15.Гавриленко Ю.Н., Соловей А.В. Кредитная кооперация: вчера, сегодня, завтра. - Донецк, - 2006. – С. 12.
16.Голов С. Управлінський облік як фактор зростання прибутковості підприємства // Податкове планування. - 2006 - №31. - С. 31-40
17.Гончаренко В.В. Кредитна кооперація: принцип фінансово – господарського механізму та проблеми відродження. Банківська справа. – 2007. - №3. – С.83 – 90.
18. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика).– К.: Глобус, -1998 – С.330.
19. Гончаренко В.В. Кредитні спілки як фінансові кооперативи: міжнародний досвід та українська практика.–К.: Наукова думка, - 1997.– С. 240.
20. Гончаренко В.В. Неприбуткова економічна природа кредитних спілок та кооперативних банків. Вісник НБУ. – 2006. - № 5. – С. 29 – 31.
21.Гончаренко В. В. Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика: дис. доктора екон. Наук.- Полтава, 2002. – 492с .
22.Гринюк І. Фінансовий аналіз: досягнення системи кредитних спілок Вісник кредитної кооперації. – 2007. - №1. – С.12 – 21.
23.Дученко М. Планування в кредитних спілках. Вісник кредитної кооперації. – 2009. - № 6. – С. 4 – 5.
24.Закон України «Про банки і банківську діяльність»: Прийнятий 20 березня 1991 р. N 872 iз змінами i доповненнями // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. № 1. - С. 3-46.
25.Закон України від 18.09.91 р. "Про інвестиційну діяльність" // ВВР України. - 1991. - № 47. - С. 646.
26.Закон України від 10.07.2003 р. " Про кооперацію" // ВВР України. - 2003. - № 5. - С. 35.
27.Закон України від 20.12.2001 р. «Про кредитні спілки»// ВВР України. - 2002. -№ 15. – С.101.
28.Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23. 06.2005 р. № 2704 – IV// ВВР України. – 2005. - № 32.
29.Збірник нормативних та методичних матеріалів з питань регулювання діяльності кредитних спілок в Україні. – Київ. – 2004. – С. 316.
30.Законодавство України з питань фінансового контролю. Збірник законодавчих та нормативних актів // Упорядник Камлик М.І. – К.: Атака. - 2005. – С. 359.
31.Капусова К. Рейтингова система. Вісник Кредитних Спілок. - 2003 - 2005. - С.13 – 16.
32.Коваленко М.Є. Концепція інфраструктури у фінансовому секторі економіки. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. - Т.16. - Суми: УАБС НБУ, 2006. – 334с.
33.Корнєєв В. Бюро кредитних історій: послуги, функції та організація діяльності. Фінансовий ринок України. – 2006. - ; 10 ( 36). – С. 3 – 7.
34.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник – К.: Т-во «Знання». – 2004. – С. 294.
35.Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз. Підручник. - 2008. – С. 380.
36.Кредитні спілки в Україні: основні засади діяльності. Навчальний посібник. В 2-х книгах./За редакцією Оленчика А.Я. – К.:УІРФР. – 2005. – С. 664.
37.Левицкая С. Кредитная деятельность кредитных союзов. Бухгалтерия. – 2006. - № 30 / 1-2 (497). – С. 48 – 50.
38.Левицкая С. Кредитные союзы: организация деяльности и учт. Бухгалтерия. – 2006. - № 27/1 - 2 (494). – С. 21 – 26.
39.Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. -- К.: Каравела, 2006.
40.Музиченко А. О. Методи оптимізації структури фінансових ресурсів // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - №6. - С. 12-15.
41.Положення «Про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок», затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 7 від 16.01. 2004 р.
42.Пожар А. Формування сервісної інфраструктури системи кредитної кооперації України на регіональному рівні. Світ фінансів. - 2007. - Випуск 3(12). - С.163-172.
43.Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулюванням ринків фінансових послуг № 121 , від 13.11.2003)
44.Розпорядження «Щодо визначення мети залучення кредитними спілками на договірних умовах кредитів банків, кредитів об’єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та організацій» від 22.08.2005 р. № 916 / 11196 // Фінансовий ринок України. – 2005. - № 9(23). – С.45–46.
45.Семко Т.В. Гроші та кредит у схемах і таблицях. Навчальний посібник. – 2006. – С.192.
46.Стадник А.А. Розвиток кооперативного руху в Україні. Фінанси України. – 2005. № 7. – С. 104-109.
47.Фарат О.В. Розвиток кредитних спілок в Україні: використання світового досвіду та перспективи розвитку // Економіка України: минуле, сучасне, майбутнє. Збірник доповідей і повідомлень Восьмої наукової сесії Економічної комісії НТШ, Березень, 2005. - С.94-97
48.Фарат О.В. Кооперативна природа кредитних спілок // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник ДУ «Львівська політехніка». Збірник науково-прикладних праць, № 6. - Львів, 2005. - С.8-11
49.Федосов В.М. Теорія фінансів. Підручник. - 2010. – С.572.
50.Федорець М. Альтернативні шляхи побудови кредитно – кооперативної системи України. Торгівля і ринок в Україні: темат. зб. наук. пр. Вип. 21, Т.1, - 2006. – С. 369 - 377
51.Федорець М. Роль кредитних спілок у системі фінансування малого бізнесу. Менеджмент малого і середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи: Тези докладів 4 міжнар. Наук. - методич. конф., Севастополь: Вид - во СевНТУ, - 2006. - С.38.
52.Федорець М. Специфіка побудови облікової системи у кредитних спілках: проблеми та шляхи вирішення. Торгівля і ринок в Україні: темат. зб. наук. пр. Вип. 19, Т.3, - 2005. – С. 123 – 129.
53.Фінансовий аналіз в кредитних спілках. – К.: інформаційно–консультаційний центр «Партнер», - 2006. – С.10.
54.Хоружий К. Розвиток економічної ситуації в Україні та її вплив на кредитний ринок. Вісник кредитної кооперації.–2009.-№ 5.– С. 29 – 31.
55.Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. - 2008. – С. 564.
56.Чижевська М.Б. Кредитна кооперація на ринку споживчого кредитування. Економіка. Фінанси. Право. – 2006. - №1. - С. 30-32.
57.Шелудько В.М. Фінансовий ринок. - К.: Знання, 2008